Дом и Бездомье героев русской городской прозы 2-ой половины ХХ века

А. А. Ришков разом із В. М. Перетцом складав опис рукописів Полтавського губернського музею та Музею К. М. Скаржинської, С. Ф. Акимович досліджував у Музеї ім. О. М. Поля Учительне Євангеліє 1592 р., його текстологічні зв'язки з візантійськими пам'ятками. В. П. Адріанова досліджувала список популярної у середньовічній православній культурі пам'ятки «Звезда Пресветлая» 1772 р., пізнього, однак текстологічно дуже цікавого, навела короткий перелік списків із вказівкою на основні книгосховища, де зберігаються списки цього твору, провела порівняння з опублікованими списками. У Музеї ім. О. М. Поля В. П. Адріанова описувала аскетичні твори⁷⁰.

С. О. Щеглова досліджувала в Полтавському єпархіальному давньосховищі різноманітний ма- ловивчений літературний матеріал ХVШ ст., зокрема, компілятивні збірники та твори Захарія Піючевського, студента Київської духовної академії та викладача риторики у Переяславській духовній семінарії, відзначила його широку ерудицію, живе та творче ставлення до упорядкування текстів, залучення різних джерел, психологію адаптації творів тощо⁷¹. У Музеї ім. О. М. Поля вона вивчала збірники ХVII-ХVIII ст.

А. І. Сичевська вивчала передмови до львівських євангелій 1636 та 1690 рр. Є. Л. Невєрова описувала стародруки Музею К. М. Скаржинської ⁷². Сам

В. М. Перетц провів фундаментальне дослідження та опис рукописних євангелій Полтавського єпархіального давньосховища, передусім, Пере- сопницького Євангелія, порівняв тексти, описуючи переважно євангелія ХVI - початку ХVП ст. українського походження та побутування Там само. - С. 27-28.. Опис пам'яток досить докладний: описуються філіграні, передаються записи, оздоблення, збереженість, тип письма, орфографія, почерки, мовні особливості. Водяні знаки описуються в цілому, без посилання на довідники, що було у практиці того часу, коли альбомів із датованими філігранями та довідників із паперу було вкрай мало, як правило, користувалися довідником М. П. Ліхачова. Наводилися усі атрибутуючі ознаки. Обов'язковим було наведення різночитань.

С. О. Щеглова та В. П. Адріанова вивчали збірники повчань із повним розписом змісту. Повчання з Євангелія від Матфея Учительного Євангелія 1592 р. було опубліковано в Додатку ГУ Там само. - С. 72-79..

Також активними членами семінарія російської філології, які описували книжні старожитності у Житомирі, були: професорський стипендіат А. О. На- заревський, студенти М. К. Гудзій, А. В. Багрій, А. А. Требін, Е. С. Бражніков, В. П. Адріанова (в майбутному - В. П. Адріанова-Перетц), С. О. Щеглова Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир 21-26 октября 1910 года. - К.: Тип. Ун-та св. Владимира, 1911. - С. 2..

Оглядаючи рукописний фонд Волинської православної семінарії, В. М. Перетц приділяє увагу найдавнішим - «Діоптрі» початку ХVП ст., яка мала різночитання з такою ж, виданою в 1604 р., і «Богослів'ю та логіці Іоанна Дамаскіна» у перекладі князя Андрія Курбського Там же. - С. 22-29; Пащук О. І. А. М. Курбський на Волині // Велика Волинь: Минуле і сучасне: Тези ІІ регіон. наук.-теор. конф., 18-20 груд. 1992 р. - Рівне, 1992. - С. 10-12.. Згадуючи рукопис перекладу А. Курбського, слід підкреслити його краєзнавчу цінність, оскільки життя і творчість цього відомого політичного діяча ХVІ ст., письменника і публіциста, перекладача і захисника православ'я було пов'язане з Волинню. У Звіті опублікований розділ «Логіки» - «Діалектика» у перекладі А. Курбського (с. 28-29). Проживаючи у власній резиденції біля Ковеля, А. Курбський переклав церковнослов' янською мовою цілу низку творів отців і вчителів церкви: Кирила Александрійсько- го, Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Дамаскіна, автора загальновідомого твору «История о великом князе Московском», написаного у 1573 р., який, на жаль, в оригіналі не зберігся Пащук О. І. А. М. Курбський на Волині... - С. 11-12..

У додатку до Звіту В. М. Перетца містився також опис кириличних стародруків 1581-1800 рр., який ґрунтувався переважно на попередньому описі стародруків, надрукованому у каталозі І. Тихомирова. Згадуючи стародруковані видання з бібліотеки семінарії, В. М. Перетц виокремив серед них найбільш рідкісні: Острозька Біблія 1581 р., Віленське Євангеліє 1575 р., Книга Василія Великого про пісництво (Острог, 1594), Маргарит Острозький 1595 р., Діоптра, Учительне Євангеліє, Євангеліє патріарха Каллиста 1616 р. Проте, незважаючи на здебільшого дефектний стан примірників стародруків, В. М. Перетц оцінював їх як найстаріші та рідкісні зразки книгодрукування на півдні Росії⁷⁸. Як пізніше зазначав Е. Хва- левік, збірка семінарії мала також багато документів стосовно встановлення церковної Унії на Волині, однак на сьогодні їх доля невідома ⁷⁹.

Фонди Товариства дослідників Волині також вивчалися учасниками семінарія російської філології в Житомирі. У період перебування членів семінарія у Житомирі музей товариства, у зв'язку з відсутністю власного приміщення, був розташований у Публічній бібліотеці. Музейна колекція товариства складалася з неописаних рукописних матеріалів, а також із зібрання іконопису. Ново- створена збірка рукописів вважалася небагатою, тому за час перебування студентів була швидко описана ⁸⁰.

Одинадцять рукописів із музею Товариства дослідників Волині описав М. К. Гудзій. Серед них - Мінея службова кінця XVI ст., Євангеліє- тетр кінця XVI - початку XVII ст., Октоїх початку ст., помянники XVII і XVIII ст., Ірмолої кінця - початку XIX ст., метрики XVIII ст., Церковна книга видаткова XIX ст., грамоти XVI ст.⁸¹ Два рукописи із зібрання товариства описані О. Назаревським - «Восследование погребения иноческаго» (1780) та «Опись Луцькаго повета села Лище» (1806)⁸².

Самому ж В. М. Перетцу належать описи дев'яти рукописів музею товариства: двох єван- гелій-тетр XVIII ст., богослужбових збірників (XVIII ст.), Збірника служб загальних (кінець XVII - початок XVIII ст.), Служебника служб уніатських (XVIII ст.), плану-мапи (кінець XVIII - початок XIX ст.), трьох церковних метрик (XVIII ст.) Там же. - С. 29-36.. ^формація щодо конкретних рукописів містилася у складеному алфавітному покажчику 21 описаних рукописів Товариства дослідників Волині Там же. - С. 148.. Опис, безумовно, носив обліково-охоронний характер, однак, дозволив атрибутувати книги.

Експедиція семінарія російської філології до Ніжина проходила декілька днів у лютому 1914 р. Нежинське зібрання рукописів бібліотеки ктори- ко-філологічного інституту князя Безбородька до приїзду В. М. Перетца описав М. М. Сперанський, який систематично публікувава каталоги книжок, які надходили до книгосховища впродовж 18901905 рр. [Сперанський М.] Описание рукописей библиотеки Историко-филологического института князя Безбородко в Нежине / Составлено под ред. М. Сперанского. - М., 1900; Описание рукописей библиотеки Историкофилологического института князя Безбородко в Нежине (Окончание) / Составлено под ред. М. Сперанского. - М., 1901; Описание рукописей библиотеки Историкофилологического института князя Безбородко в Нежине. Приобретения 1901-1903 гг. / Описание сост. М. Сперанским. - Нежин, 1903; Описание рукописей библиотеки Историко-филологического института князя Безбородко в Нежине. Приобретения 1901-1905 гг. / Описание сост. М. Сперанским. - Нежин, 1905., а також проф. Є. В. Пєтухов Петухов Е. В. Заметки о некоторых рукописях, хранящихся в библиотеке Историко-филологического института князя Безбородко. - К., 1895.. У 1914 р. рукописний відділ бібліотеки інституту складався зі 180 рукописів XIV-XIX ст., формувався переважно з пожертвувань, а також за рахунок придбання колекцій професорів С. П. Шевирьова, Ф. Ричля, В. В. Качановського, а також самим професором М. М. Сперанським.

На спеціальному засіданні !сторико-філо- логічного товариства кожен з учасників семінарія зробив доповідь на тему власних студій у книгосховища інституту, про окремі пам'ятки, їх походження, побутування у списках, редакції списків, методи їх дослідження, зміст. Ці доповіді продемонстрували розвиток критичного методу в археографії та текстології пам'ятки Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Нежин 18-20 февраля 1914 г. - К., 1914. - 86 с.. Проф. В. М. Пе- ретц займався вивченням та описом списків «Житія тверського князя Михайла Ярославича»

ХУІІ ст. Цей метод полягає в докладній розповіді про зміст рукопису та його різночитання в різних списках, супроводжується цитуванням та судженнями про послідовність розділів тощо. Іншою пам'яткою, досить цікавою на думку В. М. Перет- ца, було Никомедійське Євангеліє у списку ХУШ ст. із повним перекладом «Повести про роджение Пилата Понтийского и о житии его и о смери пагуб- ной» Там же. - С. 12-20..

О. С. Грузинський вивчав такі пам'ятки, як «Буквиця» - підручник із московського скоропису ХУІІ ст. із бібліотеки Шевирьова, видані Пєтуховим. Його увагу привернув також збірник поезій ХУІІІ ст.; спеціально розглянув та описав «Житіе Олексія, людини Божої» у південно-слов'янському збірнику ХІУ ст, який надійшов після смерті проф. Кача- новського. Ця пам'ятка опублікована латинською, грецькою, слов'янськими мовами, відома в багатьох списках християнської традиції, привертала увагу багатьох дослідників, у тому числі західних, зокрема, активно вивчалася французькою школою літературознавців. В. М. Перетц розглянув історіографію, списки; навів різночитання з грецьким текстом; подав початок та кінець рукопису, показав, що у сербській традиції є вже істотні зміни тексту, а також повністю опублікував цю пам'ятку Там же. - С. 28-38..

С. Ф. Шевченко розглядав рукописи, де містився твір «Велике Зерцало» та «Сказание о двенадцати пятницях» Там же. - С. 39-48.. В. П. Адріанова, яка вже була магістранткою, досліджувала окремі пам'ятки - «Хождение в Иерусалим Варлаама Леницкого», виданого арх. Леонідом за рукописом Московського публічного музею, та «Пиїтику» ХУІІІ ст. Там же. - С. 49-32, 33-73. Л. Т Бі- лецький займався народними творами ХІХ ст., зокрема, заговорами Там же. - С. 74-79..

У 1914 р. В. М. Перетц перейшов на службу до Санкт-Петербурга і проводив вже експедиції київських та санкт-петербурзьких студентів і магістрантів. 30 травня - 10 липня 1915 р. він провів семінарій у Києві, зокрема, у бібліотеці Ви- дубицького монастиря для досвідчених членів семінарія, а в бібліотеці КДА - для молодших, де вони працювали при сприянні А. С. Криловського та М. І. Петрова. З боку Київського університету, а також Києво-Золотоверхому монастирі у ній брали участь постійні члени семінарія - В. П. Адріанова, О. В. Багрій, С. О. Щеглова, С. Ф. Шевченко, а з боку російських членів семінарія - С. Д. Балухатий, С. А. Єрьомін, В. П. Красносельський, О. І. Нікіфо- ров, А. П. Сисоєв, І. І. Фетісов ⁹³.

Оскільки рукописні зібрання київських книгосховищ були вже описані М. І. Петровим, принаймні тих книжок, які були передані в 1875 р. бібліотеці КДА ⁹⁴, студенти займалися філологічними дослідженнями та публікаціями окремих пам'яток апокрифічної літератури, що зберігалася в київських рукописних книгах у списках: С. Д. Балухатий - апокрифічними сказаннями, які він досліджував у різних київських рукописних книгах; С. А. Єрьомін вивчав «Житіє архієпископа Новгородського Іоанна»; П. К. Красногорський - «Житіє Сергія Радонежського» Єпіфанія Премудрого; А. П. Сисоєв - «Повесть о табаке»; І. І. Фєтісо- ва - «Житіє Авраамія Смоленського» ⁹⁵.

Два розділи звіту присвячені безпосередньо опису рукописів Києво-Видубицького монастиря та стародруків, які знаходилися при церквах сіл Луки та Білгородка Київського повіту, складеними студентами О. І. Нікіфоровим та В. П. Красносель- ським.

Огляд рукописів Видубицького монастиря був опублікований І. Голубинським, опис рукописів та стародруків здійснений І. Каратаєвим та В. Ун- дольським⁹⁶.

У 1874 р. збірка була переглянута спеціальною комісією у період створення Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. На той час комісія відібрала 11 рукописів, найбільш історично цінних, представлених у каталозі М. І. Петрова. В 1915 р. у бібліотеці монастиря були 25 рукописів (як рукописних книг, так і документів) та 155 стародруків, у тому числі Острозька Біблія 1580 р. Усі ці видання нині зберігаються у фондах Інституту рукопису і відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського.

Вперше учасникам семінарія були роздані методичні матеріали щодо уніфікованого опису рукописів та стародруків, складені С. О. Щегловою на основі порад В. М. Перетца.

Порядок опису рукописів: Бібліотечний номер; Назва рукопису; Матеріал; Формат; Кількість аркушів; Почерки; Ступінь збереженості; Місце написання (за відомостями мови); Заставки та мініатюри; Зміст; Записи та приписки; Оправа.

Порядок опису стародруків: Бібліотечний номер; Заголовок; Формат; Кількість сторінок; Час надрукування або дата; Місце друкування; Гравюри, заставки; Записи та приписки; Оправа⁹⁷.

Опис показав, що у збірці Києво-Видубицького монастиря виявлено низку рідкісних видань та унікальних рукописів, які не увійшли до попередніх каталогів І. Каратаєва та В. Ундольського, котрі описували видубицькі стародруки. Не включені до цих видань: Служебник (К., 1619), Октоїх (М., 1727), Тріодь цвітна (М., 1742), Помянники (М., 1762, 1758, 1767), Житія св. великомучеників (М., 1759), Служебник (М., 1763), Чинопосліду- вання (М., 1766), Євангеліє (К.: КПЛ, 1771), Служебник (К., 1772), Збірник повчань (К., 1777), Тво - ри Василія Великого (СПб., 1786), «Наставление о собственных христианина должностях» (М., 1794), Октоїх (К., 1796). Було уточнено опис В. Ундольського ⁹⁸.

Серед рукописної духовної літератури - євангелія, прологи, мінеї, служебники ХУІІ ст. Найціннішими визначені: Острозька Біблія (1581), Бесіди Іоанна Златоустаго на Діяння св. апостолів (К., 1624), Євангеліє Михайла Сльозки (Львів, 1636), Євангеліє Учительне (К.: КПЛ, 1637), «Меч духовный» Лазаря Барановича (КПЛ, 1666), «Мир с Богом человеку» (К., 1669), «Руно Орошенное» Дмитрія Ростовського (1702) тощо⁹⁹.

Рукописи описувалися С. Щегловою, В. Ад- ріановою, О. Багрієм. За змістом - це, переважно, богослужбові книги, які були розташовані у хронологічному порядку. Значна кількість рукописних книг була датована XVI ст.: октоїхи, тре- фолої, ірмології, Бесіди Іоанна Златоуста, збірники повчань. В. П. Адріанова описала списки світських творів ХVП ст.: «Задонщини», «Разрядные книги», «Житие Петра Великого», «Описание путешествия Петра Великого за границу в 16971698 гг.», «Родословец», чернетки листів кн. Михайла Волконського Там же. - С. 182-197. тощо.

На відміну від описів попередніх екскурсій, які мали відбиток літературознавчих зацікавлень та широких мовознавчих і текстологічних досліджень, опис має чітку форму наукового каталогу, складеного за єдиною методикою з чіткими інформаційними функціями.

Деякі з учнів продовжували опис рукописних книг та стародруків і надалі. В 1916 р. С. О. Щеглова описала рукописні книги Київського наукового музею імені імператора Миколи Олександровича Щеглова С. А. Описания рукописей Киевского художественного промышленного и научного музея имени Государя Императора Николая Александровича - Пг.: Тип. Имп. А.Н., 1916. - 112 с..

У цей період починає вивчення книжкових пам'яток С. І. Маслов, який був одним із найтала- новитіших учнів В. М. Перетца. У той період молодий науковець описував зібрання Київського імператорського університету св. Володимира та Історичного товариства Нестора Літописця, Софійської кафедри в Києві та опублікував у Варшаві першу свою бібліографічну працю «Библиографические заметки о некоторых церковно-славянских старопечатных изданиях» Маслов С. І. Рукописи Софійської катедри в Києві // ЗНТШ. - !906. - Т. ЬХХІІ. - Кн. 4. - С. 122-140; Маслов С. И. Описание рукописей исторического общества Нестора Летописца. - К., 1908. - 58 с.; Он же. Обзор рукописей библиотеки Императорского университета св. Владимира. - К., 1910. - 42 с.; Он же. Библиографические заметки о некоторых церковно-славянских старопечатных изданиях. - Варшава, 1910.. Ці праці засвідчили, що С. І. Маслов сформувався як книгознавець і дослідник історії рукописної книги та стародруків Ковальчук Г І. Дослідження С. Маслова в галузі історії книги // Перші книгознавчі читання: Зб. наук. праць. - К., 1997. - С. 28-32; Ковальчук Г. І., Королевич Н. Ф. Книгознавець, бібліограф і бібліотекар Сергій Іванович Маслов (1880-1957): Біобібліографічний нарис. - К., 1995.. У 1918 р. він видав свою відому працю «Критико-библиографический обзор новейших трудов по славяно-русской библиографии и палеографии» Маслов С. И. Критико-библиографический обзор новейших трудов о славяно-русской библиографии и палеографии. - К., 1918. - 16 с..

Розвиток археографії рукописної книги, як і бібліографії стародрукованої книги почався ще у ХІХ ст., коли осмислюється власне історичне минуле як невід'ємна частина національної культури, а книга була її головним носієм. Цей розвиток починається з вивчення старовини, опису пям'яток культури, процесу створення каталогів рукописних книг та стародруків, що було викликано необхідністю виявлення, інвентаризації та введенням у науковий обіг пам'яток слов'янської книжкової культури.