Одиниці експресивного синтаксису Григорія Косинки: незакінчені та обірвані речення, парцельовані конструкції й неповні речення. Найвиразніші експресивні конструкції художньої прози Г. Косинки, синтаксична організація художньої прози письменника.
У статті розкрито експресивний потенціал заперечних конструкцій у детективному романі. На матеріалі твору Аґати Крісті "Чалий кінь" доведено, що заперечні конструкції входять до спектра потужних виражальних засобів мови і виконують низку функцій.
Дослідження особливостей функціонування кольору у прозі Ірен Роздобудько як виразного засобу художньої конкретизації. Експресивно-виражальна рецепція кольору та її функціональне призначення у контексті творення художнього світу творчості письменниці.
Вивчення колористики у вітчизняному літературознавстві. Аналіз експресивно-виражальної рецепції кольору в прозі Ірен Роздобудько та його функціональне призначення у контексті творення художнього світу творчості письменниці. Колористика української прози.
Дослідження кольорової палітри в літературознавчій науці. Природа художньої колористики як одна з важливих і водночас малодосліджених наукових проблем. Особливості функціонування кольору та його експресивно-виражальна рецепція у прозі Ірен Роздобудько.
Формування рецептивної парадигми українського літературного експресіонізму початку ХХ ст. визначення експресіоністичних ущільнень з урахуванням видового, родового та територіального критеріїв на матеріалах творчості М. Бажана, М. Куліша, О.Турянського.
Відображення суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "Я". Дослідження сенсу страждання і смерті людини. Емоційна організація монологічного мовлення. Розбіжності щодо наявності експресіоністичних елементів у творчості М. Хвильового.
Історія розвитку експресіонізму, його характерні риси. Експресіонізм у практиці різних літературних жанрів. Приклади експресіоністичної образності в українській літературі. Дадаїзм як авангардистська літературна течія, його принципи та історія розвитку.
Дослідження домінантний образархетип Вогню та поетику експресіонізму у романах, виконання компаративний аналіз творів, виявлення типологічну близькість на проблемно-тематичному й художньо-образному рівнях. Віднайдення спільні експресіоністські акценти.
У статті йдеться про домінанту алегорії в експресіоністському стилі. Стверджується, що концептуальне образне слово може стати стилетвірним чинником. Зв’язок між алегоричним мовленням і експресіоністським стилем на прикладі поезії Євгена Маланюка.
Аналіз роману Ю. Косача "День гніву" в аспекті стильової домінанти експресіонізму. Місце твору в художньому доробку письменника й у літературному процесі ХХ ст. Особливості естетичної категорії потворного в історичному романі, функції психологізму.
В. Поліщук як яскравий новатор поезії 20-х років ХХ століття, популяризатор авангардистського напряму конструктивний динамізм. Кримський сегмент творчості поета. Елементи експресіонізму в циклах "Кримські поезії", "Деталі вічної дороги", "Подих моря".
Дослідження психосоматичних і світовідчуттєвих особливостей літературних творів Л. Костенко. Аналіз бачення, сприймання та переживання світу письменниці. Оцінка збіжності стильових ознак з властивостями, притаманними експресіонізму як автономній естетиці.
Виявлення засадничих рис творчого методу письменника посттоталітарної доби в літературі – О. Ульяненка. Семантичний лейтмотив порожнечі, реалізований у двох змістових напрямках: порожнеча як пошук рівноваги через Бога і порожнеча як відсутність рівноваги.
У статті на матеріалі апокрифу "Ходіння Богородиці по муках" відстежено деякі вияви імпресіоністичного способу мислення, що був органічним для творців середньовічної есхатології з її катастрофізмом. Формування "експресіоністичного первня" в літературі.
Доведення тези, що експресіоністський роман є жанровою формою модерністського роману на основі дослідження романів В. Винниченка "Сонячна машина" і "Слово за тобою, Сталіне!". Утопічно-сатиричні форми ренесансного роману. Фрагментарність сюжетобудови.
Дослідження експресіоністських стильових особливостей роману французького письменника Жана Жіоно "Велика отара" (1931). Витонченість твору, присвяченого подіям Першої світової війни, визначений у французькій критиці як зразок трагічного натуралізму.
Розгляд проявів вражальності художнього синтезу між поетичними творами французької поетеси Діан де Монліво, їх подвійними україномовними перекладами (підрядковими та поетичними) та скульптурами В. Одрехівського. Проблема сили мистецької взаємодії.
Дослідження визначальних домінантів експресіоністичного світобачення в літературному вимірі ХХ століття. Зосередження уваги на близькості імпресіоністичної поетики та мовних засобах новел і мистецької спадщини письменників Ф. Кафки та М. Хвильового.
Дослідження творчості Є. Пашковського, що містить у собі явища неомодернізму і елементи постмодернізму. Особливості неомодернізму у світлі танатичної символізації. Аналіз складних стосунків експресіоніста зі смертю. Трагічні історії героїв у романах.
Творчість Є. Пашковського, зміст елементів постмодернізму. Тема боротьби людини з трагічністю буття в межовій ситуації. Особливість неомодернізму Є. Пашковського у світлі танатичної символізації. Народне бачення трагічного у творчості Є. Пашковського.
Аналіз новелістичної творчості В. Стефаника, розкриття її психологізму, експресіонізму, акцентованого на соціальному тлі новел із сільського життя. Майстерність зображення письменником важкої праці селян у ІІ половині ХІХ – на початку ХХ століття.
Особливості вербалізації культурно значущого концепту "мовчання" в новелах та повістях Гр. Тютюнника. Дослідження різнорівневих засобів омовлення мовчання як художньої деталі та його корелятів з урахування світоглядних й естетичних домінант письменника.
Окреслення жанрово-стильових особливостей української експериментальної прози 20-х років. З’ясування особливостей індивідуального стилю Є. Плужника, І. Дніпровського, Ю. Шпола, екзистенційних мотивів, інтелектуальної, модерністської природи їх творів.
Аналіз різних тенденцій у становленні літературної антропології як наслідку антропологічного повороту останніх десятиліть ХХ століття. Розгляд літературної антропології як спроби переоцінки гуманістичної традиції, започаткованої в епоху Просвітництва.
Когнітивно-поетологічний ракурс взаємодії екфрастичних та метаекфрастичних контекстів в есе Барнса про живописне полотно Жеріко. Лінгвокогнітивні й лінгвопоетологічні засоби, що забезпечують смислову взаємодію екфрастичних та метаекфрастичних контекстів.
Характеристика загальних рис екфрасису, що відображають процес "перекладу" коду музики і коду живопису на мову словесності. Місце та роль екфрастичних елементів у поетиці творів російських митців "срібного віку" у співвідношенні з загальним контекстом.
Вивичення сонету Д. Россетті та картини С. Боттічеллі «Весна» з точки зору поетики екфрасису. Аналіз співвідношення художнього світу у вербальному тексті сонету з художнім світом полотна Боттічеллі, яке відверто визнане поетом за зразок для наслідування.
Елегія як один із найдавніших і найпоширеніших ліричних жанрів, представлених у всіх літературах світу. Етапи та напрямки її розвитку, місце та значення в українській літературі кінця XVI–XVIII ст. Твори Шевченко, що за змістом відносяться до елегії.
Вірш "Лиш до середини Дніпра" - філософсько-медитативна елегія, поетична сюжетна основа якої є емоційна реакція на ситуацію, відтворена у вигляді думки-рефлексії. Особливості трансформації фольклорної традиції в поетичній творчості Леоніда Талалая.
