Роль Об’єднання українських письменників в екзилі "Слово" в публікації найповнішого на сьогодні зібрання творів Василя Пачовського у двох томах. Створення осередку українського вільного письменства в еміграції, а також розвитку літературознавчої думки.

Аналіз видань шевченкіани, які з’явилися за межами материкової України впродовж ХХ століття в Польщі, Чехословаччині, Росії, Англії, Франції, Німеччині, Австралії, Іспанії. Визначення видання Конкорданції – важливої події в сфері українознавчих студій.

Аналіз "Щоденника, написаного вночі", автор якого є яскравою постаттю польської літературної еміграції XX століття. Біографічні факти з причинами еміграції Грудзинського та короткий огляд творів, у яких описаний еміграційний досвід письменника-емігранта.

Історія творчих взаємин бельгійського поета Е. Вергарна і австрійського поета Р.-М. Рільке. Єднання з Всесвітом, прагнення пізнати "великою напругою духовного життя" явища реальності у творчості Рільке та Вергарна. Настроєвість вергарнівської поезії.

Розгляд історії творчих взаємин бельгійського поета Е. Вергарна і австрійського поета Р.-М. Рільке. Особливе знайомство австрійського поета із творчістю Е. Вергарна. Єднання із Всесвітом, прагнення пізнати "великою напругою духовного життя" реальності.

Використання емотивів у короткому німецькому оповіданні як засобів емоційної та художньої картини світу. Дослідження лексико-граматичних механізмів реалізації авторської художньої картини світу. Актуалізація у художніх образах світобачення письменника.

Розгляд проблеми парадигми людських емоцій у художньому творі жанру оповідання. Сукупність усіх емоцій оповідання Б. Рейман як емотивний простір текстової категорії. Класифікація емоцій на основі частоти поширення феномену, релевантних мовних одиниць.

Дослідження емотивності конвергентних і дивергентних поетичних текстів. Особливості англомовної поезії, в якій вписані емоції, переживані автором. Модифікація образів емоційних вражень, які були пережиті у минулому і відтворені в процесі написання віршів.

Значення образу коханої для героя К. Поліщука. Проблема шлюбу без кохання в оповіданні "Розп’ята душа". Еротизм у творчості Клима Поліщука. Використання ліричності, психологізму, сміливого звернення до раніше табуйованих сфер в українській літературі.

Розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідомлень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Виявлення походження цитат та алюзій Києво-Печерського патерика із біблійних, агіографічних, повчальних та богослужбових текстів.

Розглянуто особливості використання емотивів позитивної та негативної оцінки у створенні портретного опису жінок у романі Ч. Діккенса. Установлено, які емотиви переважають у зображенні зовнішності жінок у романі "Холодний дім", висвітлено образ героїні.

Іван Петрович Котляревський - основоположник нової української літератури. Травестiйно-бурлескний характер поеми "Енеїда". Пародіювання високої, урочистої тематики. Естетичні функції бурлескного жанру. Перенос події з античного світу на український грунт.

Значення творчої праці у житті Миколи Зимомрі, його добутки у сфері полоністики. Аналіз нарисів М. Зимомрі про людей, тісно зв’язаних з українською і польською культурами. Риси, притаманні художній мові письменника. Внесок М. Зимомрі у літературознавство.

Етапи становлення, об’єкти та проблеми застосування методів квантитативної лінгвістики у вивченні ідіолектів письменників на матеріалі їх художніх творів. Аналіз особливостей творчої манери письменників та порівняння із загальномовними показниками.

Анализ художественно-публицистического наследия А. Белого в культурном контексте эпохи рубежа XIX-XX вв. Проблема корреляций между символистскими интуициями А. Белого и психоаналитической теорией К. Юнга. Осмысление пути духовного преображения личности.

Засоби естетичного впливу на читача. Види та характеристика малого жанру сатиричної поезії. Художні засоби вираження пародії. Стилістична відточеність італійських епіграм ХХ ст. Особливості мелодійному малюнку ритму та стрімкості в розкритті сюжету оди.

Дослідження історії розвитку епіграмматичного жанру від античних часів до ХХ століття. Розгляд творів сатиричної спрямованості Б. Брехта. Аналіз тематики епіграм сучасних італійських авторів, встановлення їх зв'язку з художніми мініатюрами різних епох.

Аналіз процесів епізаціі, властивих як епічній драмі німецького драматурга Бертольта Брехта, так і жанром драматичної поеми в цілому (творчість Джорджа Байрона і Олександра Сергійовича Пушкіна). Гіпотеза щодо жанрової типології драматичної поеми.

Місце та функції епізоду смерті в сюжеті романтичних балад Шевченка на прикладі текстів "Причинної", "Тополі", "Утопленої" та "Лілеї". Аналіз зумовленості епізоду загибелі персонажів генологічними особливостями романтичної балади та новаторством автора.

Обґрунтування місця епізоду смерті в сюжеті романтичних балад Т. Шевченка. Аналіз на текстах "Причинної", "Тополі" зумовленості епізоду загибелі персонажів генологічними особливостями романтичної балади і новаторством Т. Шевченка у формі цього жанру.

Соціокультурні особливості вікторіанської епохи та їхнє відображення у романі Ч. Діккенса, ідейна направленість твору та моральний конфлікт у романі. Визначення поняття моральності як вродженого чи набутого чинника на основі образу головного героя.

Характеристика феномену епістолярію. Аналіз міждисциплінарного потенціалу листа З. Фрейда А. Ейнштейнові, відомого під назвою "Чи неминуча війна?". Проект "Відкриті листи" – відображення воєнної небезпеки, що вирувала у повітрі і на соціальному рівні.

Досліджено етепістолярну спадщину Лесі Українки. Визначено, що більшість тем, розглянутих Лесею Українкою у листах, спонукали адресатів до роздумів, активації знань, переконань, дій, а також збуджували до міркувань про національну ідентичність українців.

Осмислення приватного листування письменників української діаспори. Ознайомлення з глибинним пластом епістолярію митців: самоаналізом, розкриттям потаємних механізмів особистої вдачі, зародженням творчих задумів, перевтіленням зовнішніх вражень.

Окреслено особливості епістолярної комунікації, встановлено найвиразніші ознаки епістолярної комунікації кінця ХІХ – початку ХХ ст. Визначено диференційні риси комунікативної діяльності Лесі Українки за допомогою численних автокоментарів у її листах.

Характеристика письменницького епістолярію. Сутність і процес формування світоглядно-естетичних поглядів А. Чехова в дискурсі його приватних кореспонденцій. Функціонування літературно-критичних оцінок. Жанрово-стильові модифікації епістолярної прози.

Аналіз епістолярної творчості В. Винниченко як видатного українського прозаїка XX століття. Теоретичне дослідження листування автора "Сонячної машини", специфіка його письменницького епістолярія і змісту його функцій в українському літературному процесі.

Дослідження історії збирання і публікацій листів Лесі Українки. Систематизація та історико-літературне коментування виявлених купюр, друкарських та редакторських огріхів у наукових виданнях епістолярної спадщини письменниці у 50–70-х роках ХХ століття.

Оцінка ролі О. Теліги в боротьбі за становлення української державності. Виокремлення головних комунікативних візій та ідей української письменниці. Дослідження епістолярної спадщини авторки у контексті історичного дискурсу та соціальних комунікацій.

Аналіз кореспонденції класика літератури XX ст. В. Набокова і американського критика Е. Вілсона. Огляд статей письменника, уміщених у виданні "Міцні переконання" (1973), у перспективі імагології. Зміна уявлення про країну упродовж життя В. Набокова у США.