Основи міжнародного менеджменту

120. Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10 % загального обсягу вкладень в об'єкт інвестування. Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі в 2009 р. скоротилися на 39%, склавши за підсумками року близько 1 трлн дол. Такі дані сьогодні навела Комісія ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Таким чином, глобальні потоки прямих іноземних інвестицій продовжили зниження, почате в кризовому 2008 р. Тоді цей показник скоротився на 14% - до 1,7 трлн дол. Переважна частина інвестицій використовується також у розвинутих країнах. Частка 12 провідних країн-реципієнтів становить близько 70 %. У складі цих країн лише дві (Китай і Мексика) не належать до розвинутих. Минулого року як промислово розвинуті, так і країни, що розвиваються постраждали від скорочення прямих іноземних інвестицій. За оцінками ЮНКТАД, приплив ПІІ в розвинені країни торік впав на 41% - до 565 млрд дол., у той час як ПІІ, отримані країнами, що розвиваються, знизилися на 35% - до 406 млрд дол. До цього обсяг ПІІ в економіки, що розвиваються зростав протягом 6 років поспіль.

Найпоширенішою концепцією щодо прямих іноземних інвестицій є концепція конкретно-географічних переваг британського економіста Дж. Данінга, відома під назвою OLI (Owner ship -- власність, Location -- місцезнаходження, Internalisation -- інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов'язаний з поєднанням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-дослідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об'єднаних певним місцем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція була названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.

121. Портфельні інвестиції міжнародних корпорацій

Предметом портфельних інвестицій є цінні папери. Сюди відноститься рух цінних паперів, що пов'язаний з різними валютами, зокрема лістинг материнською корпорацією на зарубіжних ринках, купівля цінних паперів, емітованих в інших країнах і т. ін. У цьому зв'язку існують дві форми інвестиційного процесу: пряма (без посередників) і фондова. В основі практики портфельного інвестування лежить концепція міжнародної диверсифікації портфелів, що містить такі положення: 1. Модель оцінки капітальних активів. 2. Багатокраїнна модель. 3. Арбітражне ціноутворення. 4. Ефективність і недосконалість ринку. 5. Валютний фактор. 6. Раціональні очікування та оцінка міжнародних активів. 7. Лінія ринку капіталів. 8. Побудова портфелів. 9. Кореляція доходів між національними ринками акцій. 10. Скорочення портфельних ризиків шляхом міжнародної диверсифікації. 11. Розробка міжнародних портфельних стратегій. 12. Оцінка дохідності і ризику за портфелем.

Міжнародний портфельний менеджмент, що складається з трьох основних етапів: 1. Обґрунтування міжнародних інституціональних портфельних стратегій. 2. Управління міжнародним портфелем. 3. Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик. Три найпоширеніші портфельні стратегії: індексація портфеля з урахуванням крупних ринків; агресивне проникнення і вихід з ринкових секторів; глобальні стратегії.

Управління міжнародними портфелями будується на застосуванні таких підходів: пасивне управління, основою якого є гіпотеза про ринкову ефективність; активне управління з проведенням всебічного аналізу, складанням прогнозів та прийняттям рішень «тоб-даун» (згори донизу -- відбір національних фондових ринків та диверсифікація) або ж «боттом-ап» (знизу нагору -- відбір галузі і диверсифікація за галуззю); модифіковане активне управління на основі побудови кривої граничного рівня портфельної ефективності 20 і більше національних фондових індексів провідних акцій;

122. Міжнародні івестиційні компанії

Найпоширенішими формами міжнародних інвестиційних компаній є інвестиційні фонди, що акумулюють кошти своїх вкладників шляхом випуску і продажу власних акцій. Переваги таких фондів: ефективність, інформаційна прозорість, диверсифікація, професійний менеджмент, ліквідність, зручність для інвесторів, податкові пільги, регулювання. Серед інших організаційних форм міжнародних інвестиційних компаній існують пайові інвестиційні трасти, пенсійні фонди, закриті і відкриті фонди, регіональні фонди, міжнародні фонди, глобальні фонди і т. ін. Інвестиційні компанії мають певні особливості в різних країнах, зокрема у Великобританії,де вони мають найбільший досвід. Окрім того, вони чітко організовані в галузеві асоціації і піддані жорсткому державному регулюванню. У США діє велика кількість міжнародних інвестиційних компаній, інвестиційні портфелі яких значною мірою формуються не лише за рахунок національних, а й зарубіжних цінних паперів, насамперед японських і канадських. Особливість Японії полягає в тому, що останнім часом у цій країні значно зросла кількість інвестиційних компаній, що пов'язано із серйозним зростанням обсягів фондового ринку. Окрім того, в Японії широко представлені зарубіжні інвестиційні компанії, особливо країн тихоокеанського регіону.

123. Особливості міжнародних інвестиційних операцій українських корпорацій

Досвід розвинутих країн свідчить, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та певних підприємств. Економіка України, її регіонів не може ефективно розвиватися без ринку цінних паперів, який би повнокровно функціонував. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він повинен виконувати у створенні сприятливого клімату, підвищенню ділової активності в регіоні. Для забезпечення зміни структури перехідної економіки України в достатніх інвестиціях в умовах обмежених внутрішніх ресурсів необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій. У 2009 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 12467,1 млн дол.США прямих інвестицій, зокрема з країн СНД -- 8568,9 млн дол. (1,1% до загального обсягу), з інших країн світу -- 3469,2 млн дол. (98,9%). Водночас нерезидентами вилучено капіталу на 375,2 млн дол. Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини -- на 4851,8 млн дол., Австрії -- на 1062,5 млн дол., Кіпру -- на 460,6 млн дол., Сполученого Королівства -- на 199,9 млн дол., Сполучених Штатів Америки -- на 183,5 млн дол., Віргінських островів, Британських -- на 106,5 млн дол., Нідерландів -- на 84,6 млн дол., Російської Федерації -- на 78,9 млн дол., Белізу -- на 49,2 млн дол., Гібралтару -- на 36,0 млн дол., Польщі -- на 29,3 млн дол., Данії -- на 24,0 млн дол. Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування не лише економіки, а й законодавчої бази, нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій -- приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання, а також надмірна заполітизованість економіки. Однак, попри всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України нині збільшується. Так, динаміка нарощення прямих іноземних інвестицій у січні -- березні поточного року була вдвічі вищою. Це зумовлено такими чинниками:а) прагнення закріпитися на перспективному ринку збуту України; б) прагнення одержати прибуток на довготерміновій основі; в) доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;г) використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили як важливого чинника зниження собівартості продукції. У 2009 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 74,4 млн дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у формі грошових внесків. Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2009 р. становив 455.2 млн дол., зокрема у країни СНД 253,9 млн дол., в інші країни світу -- 193.3 млн дол.

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких становили 67,7 млн дол. (31,1%), транспорт і зв'язок -- 54,9 млн дол. (25,1%), фінансова діяльність 34,1 млн дол. (15,6%), оптова торгівля і посередництво у торгівлі -- 27,0 млн дол. (12,4%), державне управління -- 14,9 млн дол. (6,8%). Найбільші обсяги інвестицій в економіку країн світу здійснилипідприємства Харківської -- 73,3 млн дол. (27,2%), Одеської --56,0 млн дол. (16,5%), Дніпропетровської -- 41,6 млн дол. (9,9%) областей, міст Києва -- 114,7 млн дол. (20,0%) та Севастополя -- 57,9 млн дол. США (8,7%).

124. Особливості етики в міжнародних корпораціях

Етика -- система моральних принципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем. Щодо організаційної та зовнішньої етики взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу. Етика відносин зі споживачами: безпечність товарів (послуг, робіт); надання інформації про товари і технологію їх виготовлення; право вибору покупцем товарів (послуг, робіт); урахування вимог споживачів; спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції; поліпшення пакування і маркування; підвищення споживчої цінності продуктів; зменшення забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками: відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю; охорона здоров'я і техніка безпеки; навчання і розвиток персоналу; обговорення кар'єри; «дитячий день» для працюючих батьків; програми оздоровлення і стрес-менеджменту. Етика довкілля: контроль забруднення; захист середовища; збереження природних ресурсів;утилізація (переробка) відходів. Екологічна етика: уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище; дотримання екологічних стандартів;участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами: дотримання зобов'язань; недопущення маніпулювання інвестиціями;урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку. Етика взаємовідносин із конкурентами: запобігання таємних угод на ринках; використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій; вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем. Етика відносин із суспільством: збереження і розширення зайнятості; соціальна відповідальність; урахування місцевих традицій, звичаїв; дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам; спонсорування проектів соціального добробуту; підтримування освіти і мистецтва; підтримування громадських рекреаційних програм; участь у громадських роботах, проектах. Етика відносин з державою: дотримання законодавства; добросовісна звітність; виконання державних замовлень у зазначені строки; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями. Міжнародна етика: вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі; урахування національної культури; залучення місцевого персоналу; підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями; дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Причини неетичної поведінки: недостатність законодавчої та нормативно-правової бази; значний обсяг «тіньової» економіки; конкурентна боротьба, що відсуває на далекий план етичні міркування; зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті; відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників; загальне зниження ролі етики в суспільстві; певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями вищого керівництва; низькі моральні якості членів суспільства. Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях: етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії; комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики; соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії; навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

125. Основні етичні концеції в ММ

Три основоположних принципи міжнародної ділової етики: утилітаризм, дотримання прав людини та справедливості: Утилітаризм виходить з того, що «правильні» рішення приносять значну користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків. Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровільно взятих на себе обов'язках менеджера захищати права інших людей та уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому разі не примушуватиме інших діяти всупереч їхнім релігійним або етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля. Концепція справедливості зобов'язує менеджерів ставитись однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, ця концепція базується на поняттях порядності і чесності.

126. Жінки в ММ

Важливо розрізняти дві основні моделі управлінської поведінки жінок у міжнародних корпораціях: модель рівноправності та компліментарно-внескова модель. Перша ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і жінок в управлінській кар'єрі. Головний наголос у цій моделі пов'язується з усуненням бар'єрів, які заважають жінкам-менеджерам виявити свої здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях. Компліментарно-внескова модель полягає у виявленні найбільш сприятливої сфери діяльності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.

З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар'єри на шляху залучення жінок до менеджменту. Серед цих бар'єрів: культура, стереотипи, організаційні бар'єри, освіта, законодавство, брак довіри і т. ін. Один з найбільш поширених бар'єрів просування жінок у менеджменті міжнародних корпорацій -- це так звана скляна стеля, тобто обмеження у заміщенні вищих управлінських посад. Головною причиною при цьому є переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше прив'язані до сім'ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах, зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.

Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської кар'єри в міжнародних корпораціях включають два основних методи боротьби із зазначеним вище переконанням: «швидкий» і «материнський». «Швидкий» підхід до кар'єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зростання, утворення ними сім'ї і народження дітей у більш зрілому віці. «Материнський» підхід до кар'єри означає більш рівномірний розподіл часу між роботою і сім'єю. У такому разі сприятливішим вважається гнучкий графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім'ю, нехай навіть і за повільнішого просування по службі.

127. Соціальна відповідальність МК

Взагалі менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну. Юридична відповідальність -- додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація.Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу. Соціальна відповідальність -- певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії. Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920--1933 рр. панувала концепція, що бізнес має лише один обов'язок -- приносити прибуток. З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв'язання болючих соціальних проблем суспільства. Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним -- від сприятливого до ворожого. Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності. Аргументи на користь соціальної відповідальності: сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи; зміна потреб і сподівань широкої громадськості; залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв'язанні соціальних проблем; моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності. Аргументи проти соціальної відповідальності: порушення принципу максимізації прибутку; додаткові витрати на соціальну відповідальність; недостатня звітність широкій громадськості;недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.

128. Екологічна діяльність міжнародних корпорацій

Питання екологічної діяльності міжнародних корпорацій набуває дедалі більшої актуальності у зв'язку з глобалізацією бізнесу, з одного боку, та все ширшим використанням високих технологій -- з іншого. Важливо звернути увагу на використання міжнародними корпораціями системного підходу до екологічного менеджменту. Одним з інструментів такого підходу є модель Вінтера, яка була створена в компанії «Вінтер енд Сон» (Німеччина) у 1978--1986 рр. Системп міжнародних стандартів ISO-14000 включає такі основні стандарти:

ISO-14001 -- Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по застосуванню;

ISO-14004 -- Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки;

ISO-14010 -- Екологічний аудит. Основні принципи;

ISO-14011 -- Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного менеджменту;

ISO-14012 -- Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у галузі екології;

ISO-14040 -- Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера застосування;

ISO-14050 -- Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.

Міжнародні стандарти ISO-14000 постійно розвиваються

129. Інтегровані системи екологічного менеджменту

На сьогодні дедалі частіше розроблення систем менеджменту на промислових об'єктах зводиться до використання їхніх інтегрованих форм, що дає змогу враховувати і гармонійно поєднувати різні аспекти виробничої діяльності. Зміна психології споживачів та виробників розвинутих країн змусила комерційні кола переглянути свою стратегію, сфокусувати її на постійному поліпшенні якості продукції, охорони довкілля і безпеки праці та бути відповідальними за наслідки своєї виробничої діяльності перед суспільством. Це стало можливим завдяки використанню інтегрованої системи екологічного менеджменту, яка поширюється на всі етапи життєвого циклу продукції, від виявлення потреб ринку до післяпродажного обслуговування, та будується у форматі міжнародних стандартів серій ISO 9000 (система менеджменту якості), ISO 14000 (система екологічного менеджменту), OHSAS 18000 (система менеджменту професійної безпеки) та інших, наприклад SA 8000 (система менеджменту соціальної відповідальності) залежно від політики підприємства. При побудові систем менеджменту відповідальність за визначення політики у сфері якості, охорони довкілля та професійної безпеки, а також за прийняття рішень стосовно ініціювання, розроблення, впровадження, підтримання в робочому стані і розвитку інтегрованої системи екологічного менеджменту несе керівництво підприємства. Відповідно до цього саме глибока переконаність та вмотивованість найвищого (стратегічного) рівня менеджменту стосовно важливості та доцільності створення інтегрованої системи екологічного менеджменту є визначальною передумовою її подальшого ефективного функціонування. Ще одним важливим моментом є забезпечення участі всього персоналу підприємства у процесі побудови і впровадження інтегрованої системи екологічного менеджменту, оскільки це дасть змогу поширити всередині підприємства екологічні настрої, заручитися підтримкою працівників, їх розумінням і допомогою. Необхідно сформувати єдине поняття екологічних цінностей та моделей поведінки, а для цього потрібно переконати весь колектив підприємства у доцільності та правильності екологічних ідей і цілей. Екологічно коректна поведінка повинна стати компонентом загальної виробничої культури та етики. Успіх екологічної стратегії підприємства багато в чому залежить від того, наскільки керівництво підприємства зуміє морально і матеріально зацікавити співробітників у її реалізації. Це досить актуальне питання, оскільки на багатьох промислових об'єктах України відсутня внутрішня мотивація працівників до екологічно свідомої поведінки і, відповідно, до підтримки впровадження систем екологічного менеджменту. Для розв'язання цієї проблеми необхідно підвищувати екологічну свідомість працівників. Вагомий вплив при цьому має впровадження на підприємствах екологічної освіти, що можна здійснювати через навчання на спеціалізованих курсах, участь в семінарах-тренінгах, ознайомлення з передовими виданнями та ін., а також шляхом навчання на внутрішньофірмових курсах за власними навчальними програмами або за допомогою запрошених спеціалістів.

Стратегія побудови інтегрованої системи екологічного менеджменту, її часова та функціональна конфігурація також визначається керівництвом підприємства залежно від внутрішніх та зовнішніх умов. Якщо за будь-яких обставин одночасна побудова різних підсистем моделі інтегрованої системи екологічного менеджменту є неможливою, то цілком виправданим є поступове приєднання її окремих елементів до систем менеджменту, що вже функціонують на підприємстві. Тобто виробник самостійно обирає структуру інтегрованої системи екологічного менеджменту та розвиває її відповідно до стратегічних планів розвитку підприємства. При побудові інтегрованої системи екологічного менеджменту підприємствам потрібно звернути увагу на створення комплекту відповідної до кументації. Фахівці у цій сфері [2] пропонують будувати систему документації на основі обмеження її різноманітності, використовуючи при цьому ієрархічну структуру. Запропонований підхід доцільно використовувати на промислових підприємствах, забезпечуючи таким чином кращу систематизацію, легку ідентифікацію і розуміння вимог документів усіх систем менеджменту всіма підрозділами підприємства, що сприяє виконанню вимог до документації міжнародних стандартів систем менеджменту. Основними принципами побудови комплекту документації є: застосування єдиних правил побудови; єдина термінологія; типізація і трафаретизація текстів; застосування єдиних правил оформлення. У комплекті документів інтегрованої системи екологічного менеджменту виділяються три ієрархічно диференційовані рівні документації, між якими повинна бути абсолютна взаємна узгодженість - відсутність протиріч, неточностей і неоднозначностей: рівень І описує інтегровану систему екологічного менеджменту зі встановленою політикою у сфері якості, продукції, довкілля, з цілями і вимогами стандартів ISO 9001, ISO 14001 і ін.; рівень ІІ описує діяльність функціональних підрозділів, необхідну для впровадження окремих елементів інтегрованої системи екологічного менеджменту; рівень ІІІ - складається з детальних робочих інструкцій.

130. Міжнародні стандарти екологічного менеджменту ISO-14000

Система міжнародних стандартів ISO-14000, що включають основні стандарти:

ISO-14001 -- Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по застосуванню;

ISO-14004 -- Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки;

ISO-14010 -- Екологічний аудит. Основні принципи;

ISO-14011 -- Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного менеджменту;

ISO-14012 -- Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у галузі екології;

ISO-14040 -- Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера застосування;

ISO-14050 -- Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.

Міжнародні стандарти ISO-14000 постійно розвиваються.

131.  Особливості етики і соціальної відповідальності міжнародних корпорацій в Україні

З одного боку, важливо виявити особливості етики діяльності і соціальної відповідальності зарубіжних корпорацій в Україні. Насамперед вони стосуються екологічної безпеки України, яка є густонаселеною країною з великим техногенним навантаженням на її території. Варто зважувати і на зобов'язання України стабілізувати до 2010 р. викиди в атмосферу газів, що спричиняють парниковий ефект, на рівні 1990 р. Ці зобов'язання наша країна взяла на себе на конференції в Кіото в 1997 р. Окрім того, міжнародні корпорації проводять в Україні значну діяльність у контексті соціальної відповідальності. З іншого боку, дедалі більшого значення набуває дотримання міжнародних етичних вимог українськими фірмами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. У цьому зв'язку заслуговує на увагу досвід компанії «Норд» (м. Донецьк).

132. Глобальне управління і глобальний менеджмент

Чотири основні концепції глобального управління: синонімічна, планетарна, наднаціональна і цивілізаційна. Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління міжнародними корпораціями, що динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації. Така концепція цілком пояснюється прагненням прибічників зробити наголос на сучасних змінах у міжнародному менеджменті. Планетарна концепція виходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних корпораціях. Наднаціональна концепція глобального менеджменту робить наголос на утворенні міжнародних організацій, що впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Цивілізаційна концепція глобального менеджменту виходить з того, що його формування відбувається одночасно зі становленням глобальної цивілізації. Формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів: 1. Впровадження менталітету глобальної цивілізації, тобто розуміння загальносвітових політичних, економічних, соціальних, культурних, демографічних, наукових, технологічних, медичних та екологічних факторів і процесів. 2. Компетентність у глобальному бізнесі: розуміння нових можливостей в епоху гіперкооперації, періодично виникаючий глобальний надлишок виробничих потужностей, зміна споживацьких цінностей, поступовий розвиток глобальної етики бізнесу, а також розмивання кордонів між секторами економіки, що приводить до появи нових глобальних парадигм бізнесу. 3. Глобальна міжкультурна компетентність: створення нових форм об'єднань (включаючи електронні), до яких входять культурні гібриди, з продавцями, оптовими торговцями, конкурентами, споживачами та організація «третього сектору» економіки, що віддзеркалює потреби споживачів у будь-якому куточку земної кулі.

133. Становлення глобальних підприємств

Становленням так званих метанаціональних компаній, що будуються на новому виді конкурентних переваг. Ці переваги полягають у виявленні, компетентній оцінці, мобілізації і багатократному використанні знань з усього світу. Сучасний виклик для таких компаній полягає в інноваціях шляхом навчання від усього світу. Менеджмент метанаціональних корпорацій доповнюється системою управління знаннями, яка включає три інструменти:

1. Відчуття, яке означає ідентифікацію та оцінку існуючих по всьому світу знань, а також нових знань, що з'являються у всіх куточках земної кулі.

2. Мобілізація -- інтегрування розпилених по всьому світу знань у конструктивні інновації і перетворення їх на ринкові можливості нових продуктів і послуг.

3. Оптимізація -- вбудовування створених інновацій всередину цінностей компанії, виробництва, маркетингу, поширення ефективності їх використання на глобальному рівні, отримання фінансової віддачі від створених інновацій.

Дослідження одного з провідних фахівців міжнародного менеджменту Р. Кантера довели, що ключового значення набувають три нематеріальних активи: концепції, компетентність, зв'язки.

134. Динамічна модель глобальних підприємств

Моделлю Дж. Коллінза, яка дозволяє перетворити хороші компанії на корпорації світового класу.

Ця модель включає шість послідовних кроків -- від призначення керівників до розвитку технологій, які згуртовані в три групи. Якщо систематично приділяти увагу цим інструментам (маховик), то на певному етапі (після третього кроку) можливе стрімке зростання. Концепція «їжака». Вона пов'язана з вибором стратегії компанії і полягає у трьох колах, що перетинаються, кожне з яких дає відповідь на три простих, але винятково важливих питання. До стратегії включаються лише ті питання, які входять одночасно у всі три кола, тобто до зони взаємного перекриття.

135. Глобальне управління людськими ресурсами в багатокультурному середовищі

Сучасне управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях має відповідати одній з ключових категорій глобального менеджменту -- глобальній розумовій спрямованості. Індивідуальна глобальна розумова спрямованість означає процес отримання та інтерпретації інформації людським мозком. Хоча організація і не має мозку, для міжнародних корпорацій також притаманна глобальна розумова спрямованість з таких причин:

1. Кожна організація є колективом взаємозв'язаних індивідуальностей.

2. Кожний співробітник має власну розумову спрямованість і впливає на формування спрямованостей інших членів колективу.

3. Типи рішень і процеси їх прийняття залежать від впливу різних індивідуальностей один на одного і насамперед на вищий менеджмент, розумова спрямованість якого і є синонімом організаційної розумової спрямованості. Глобальна розумова спрямованість ґрунтується на фундаментальній концепції відкритості, суть якої полягає в орієнтації компанії на постійні зміни своєї культури з урахуванням змін у світі.

136. Глобалізація культури

Питання в контексті культур і становить основу концепції відкритості. Організації, що дотримуються цієї концепції, присвячують себе становленню досконалого інформування про різноманітні системи цінностей, диференційовані норми поведінки, різні припущення відносно дійсності. Відкритість передбачає різнорідність і гетерогенність як природні аспекти глобального менеджменту. Для глобальних лідерів притаманне глобальне мислення, для якого потрібен так званий глобальний мозок. Для його ідентифікації корпорації використовують такі три критичних запитання: 1. Чи прагне кожен менеджер бути глобальним? 2. Хто дійсно потребує глобального мозку? 3. Якою буде віддача від корпоративних інвестицій у менеджерів для набуття ними якостей глобального мозку шляхом серій випробувань, більшість з яких потребує витрат компанії? Для реалізації такого підходу потрібна взаємодія функцій лідерства та управління трудовими ресурсами. Інший зовнішній підхід до нарощування глобальних навичок у корпорації полягає у залученні до роботи готових висококваліфікованих фахівців з інших корпорацій чи шкіл бізнесу. Для цього підходу притаманна перевага, пов'язана із внесенням до менеджменту свіжих нових концепцій і методів мислення.

137. Глобальне управління фінансами

Наголос варто зробити на глобальному переміщенні коштів міжнародних корпорацій. При цьому корпораціям доводиться поєднувати досягнення вищої ефективності управління фінансовими ресурсами, з одного боку, і прагнення уникнути високих фінансових ризиків -- з іншого. Для вирішення першого завдання корпорації використовують такі інструменти, як мінімізація запасів готівки, зменшення трансакційних витрат, уникнення надмірного оподаткування, трансферне ціноутворення, фронтингові позики, централізовані депозитарії, багатостороннє очищення та ін. Уникнення фінансових ризиків стосується насамперед валютних ризиків, управління якими потребує розробки відповідної стратегії і тактики.

138. Глобалізація технологічного розвитку

Важливо підкреслити, що ключовою особливістю глобального технологічного управління є широке використання стратегічних альянсів, особливо в галузях високих технологій. Мотивацією для створення альянсів у такому разі є невизначеність і великі ризики впровадження нових технологій, а також високі затрати. Учасники альянсів можуть скористатись перевагою співробітництва. Численні дослідження учасників стратегічних альянсів дали підстави Р. Кантер сформулювати дві групи умов ефективної діяльності ділових альянсів: фундаментальні і культурні. Фундаментальні аспекти ділових альянсів передбачають таке:

· Альянси мають приносити вигоди обом партнерам у результаті живого співробітництва, яке має давати їм вибір на майбутнє, відкривати нові можливості.

· Успішні альянси ґрунтуються не на простому обміні активами, а на створенні спільними зусиллями нових цінностей, що належать усім партнерам.

· Для успішної діяльності альянсів недостатньо формального контролю, потрібно створювати щільну мережу міжособистісних зв'язків і внутрішніх інфраструктур, що сприяють навчанню.

Щодо культурних факторів, то у згаданому дослідженні було виявлено, що дотримання прагматичних підходів до управління альянсами суперечить їх успіху.

139. Глобальний менеджмент і природне середовище

Посилення захисту довкілля в умовах економічного зростання. На це спрямовані такі чотири принципи сучасної глобальної управлінської практики, які дістали назву «принципи підтримки розвитку». 1. Напруження між економічним зростанням і захистом довкілля має бути знято шляхом відновлення останнього. 2. Бідним націям не варто наслідувати виробництво і моделі витрачання ресурсів багатих націй. 3. Спосіб життя багатих націй має бути змінено. 4. Максимізацію доходів компаній має бути замінено на розширення можливостей для людей.

Важливо підкреслити гостру необхідність визначення впливу окремих факторів на стан довкілля. Зокрема, можна навести формулу Пауля Ерліха

ПН = Н · Б · Т,

де ПН -- природне навантаження;

Н -- народонаселення;Б -- багатство;Т -- технологія. Ця формула дозволяє визначити співвідношення між витратами і відновленням природних ресурсів і створити екологічну економіку, яка забезпечує розширене відтворення довкілля.

Размещено на Allbest.ru