Операційний менеджмент

Ефективність функціонування будь-якої підприємницької структури значною мірою залежить від раціонального використання трудових ресурсів. Тому пошук раціональних форм управління трудовими ресурсами входить до складу важливих завдань керівництва підприємством. На великих сучасних підприємствах питання, пов'язані з управлінням трудовими ресурсами виділяють в самостійний напрям менеджменту. Типовими функціями управління трудовими ресурсами є: 1.планування потреб підприємства у трудових ресурсах; 2.забезпечення потреб підприємства в спеціалістах різного профілю; 3.вибір і оцінка кандидатів на робочі місця; 4.визначення величини зарплати; 5. розробка програм розвитку виробничого колективу.

При досягненні своїх цілей організація повинна визначити необхідну для їх досягнення кількість людських ресурсів. Планування трудових ресурсів представляє собою застосування процедур планування для комплектації персоналу. Процес планування включає 3 етапи: оцінка наявних ресурсів, оцінка майбутніх потреб, розробка програми задоволення майбутніх потреб.

Технологічні. Виробничий процес здійснюється за допомогою технологій, під якими слід розуміти способи послідовної зміни стану, форми, розмірів та інших характеристик предмета праці. Вплив на предмет праці в межах технологічного процесу може здійснюватися як при безпосередній участі людини (технологічний вплив), так й без неї, коли діють природні сили -- бродіння, закисання (природний вплив).

До технологічних ресурсів відносять гнучкість технологічних процесів, наявність конкурентноздатних ідей, наукові наробки і т. д. Отже, в основу оцінки технологічної структури виробництва можуть бути покладені наступні показники:

ступінь технологічної диференціації виробництва;

відповідність форм технологічної диференціації виробництва організаційним умовам;

щільність налагодження виробничих взаємозв'язків між підрозділами підприємства;

гнучкість виробничої системи.

Оцінка технологічної структури виробництва дає можливість здійснити нормальне економічне діагностування однієї з основ функціонування і розвитку виробничої системи підприємства - його техніко-технологічної бази.

Технологія -- термін, який означає будь-який процес виробництва тієї чи іншої продукції. Причому під виробництвом необхідно розуміти не тільки власне виробничі технологічні процеси, а й транспортування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій, пов'язані з цим процеси управління, тобто все, що перетворює вихідну сировину в продукт виробництва. Технологія характеризується набором інгредієнтів, зокрема нормами витрат і виробництва різних видів ресурсів. Терміном „ресурси" позначають не тільки сировину, землю, працю, але й продукцію, оскільки продукція однієї галузі чи виробництва є ресурсом для інших. Очевидно, технологія -- не феномен сьогоднішнього дня. Величезні камені доісторичних будов, точність та граціозність монументальних єгипетських пірамід, Велика Китайська стіна, обсерваторії племені майя - все це свідчить, що людство давно було спроможне перевозити та піднімати колосальні вантажі, різати й обробляти тверді поверхні та здійснювати складні розрахунки. І справді, багато з цих творінь могли б кинути виклик нашим нинішнім інженерним спорудам.[1:25]

Старовинне латинське прислів'я „Bis dat, bis sito dat" (удвічі більше дає той, хто дає швидко) свідчить про те, що наші предки вже в ті далекі від нас часи добре розуміли значення інтенсифікації виробничого процесу. Застосування „швидких" технологій, тобто технологій із порівняно коротким строком реалізації, що у підсумку викликає скорочення термінів виробництва, породжує економічний ефект.

Фінансові. Це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу. При цьому власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Позичені кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довго - та короткострокових кредитів банку. Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості. Склад фінансових ресурсів, їхні обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів визначає добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. [8:15]

Матеріальні. Виробнича діяльність підприємств знаходиться в тісному зв'язку з процесом використання матеріальних ресурсів. За своєю економічною природою і роллю в процесі виробництва матеріальні ресурси є носіями предметів праці - частини засобів виробництва, яка в сполученні з іншою їх частиною -- засобами праці і робочою силою -- є необхідним елементом процесу виробництва. Предмети праці створюють матеріальний склад оборотних виробничих фондів, засоби праці - основних виробничих фондів. Матеріальні ресурси є основними об'єктами перетворень з досягнення поставлених цілей. До них належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, запчастини, паливо, малоцінні і швидкозношувані предмети. В собівартості продукції підприємств ряду галузей матеріальні витрати займають значну частку, і тому, для ефективної роботи і одержання максимального прибутку підприємствам потрібно намагатися скорочувати витрати на закупівлю матеріальних ресурсів, як одного з головних факторів виробництва. Але також використовувати тільки якісні матеріальні ресурси, адже від їх якості в основній мірі залежить якість виробленої продукції.[3:242]

Використання матеріальних ресурсів має свої особливості. Сировина і основні матеріали складають основу готового продукту, а допоміжні матеріали не утворюють основного речового складу, але також використовуються цілком в своїй натуральній формі і забезпечують нормальні виробничо-експлуатаційні умови роботи підприємств. Матеріальні ресурси як речові носії оборотних виробничих фондів знаходяться на підприємствах у вигляді виробничих запасів і предметів праці, які поступили в процес виробництва. Неперервність процесу виробництва потребує постійного надходження всіх необхідних матеріальних ресурсів. Значну роль в покращенні забезпеченості підприємств матеріальними ресурсами відіграють прямі зв'язки з постачальниками і підписання договорів на постачання матеріальних ресурсів.

Інформаційні. У період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросло. Без неї неможливо почати нову справу, переходити на новий продукт, технологію, вижити в конкурентній боротьбі. Без інформації не може обійтися жодне підприємство, а для деяких даний ресурс є домінуючим. Інформаційний сектор і кількість людей, зв'язаних з інформацією, постійно зростає. Ресурси інформації використовуються для зв'язку і координування кожної фази процесу перетворення. Точний об'єм інформаційного сектора в економіці визначити досить важко, оскільки багато видів діяльності, особливо в сфері надання послуг, мають інформаційну складову. Ріст сектора інформації є лише однією причиною, через яку управління процесом зв'язку набуває для продуктивності все більш важливого характеру. Технічний прогрес в обробці інформації - комп'ютери, супутники зв'язку, всесвітня телефонна і телевізійна мережа - радикальним чином збільшили об'єми обороту інформації і скоротили терміни на її передачу. Скорочення часу передачі інформації означає, що в менеджерів залишається все менше часу на її отримання і використання. Відносно продуктивності в області комунікацій існують ті ж помилки, що і в питанні підвищення продуктивності в сфері виробництва. Зокрема, продуктивність підвищує не збільшення об'єму інформації, а покращення її якості. Інформація є одним з основних ресурсів зростання продуктивності. Більш ефективне використання інформації набуває все більш важливого значення для забезпечення продуктивності організації. При цьому необхідно враховувати взаємодію техніки, людей, структури організації і зовнішнього середовища.

3. Важливим фактором подолання кризових явищ в економіці України є вирішення проблеми дефіциту ресурсів. Головним напрямком ресурсозабезпечення в ситуації, що склалася, є ресурсозбереження. Завдяки ресурсозбереженню може бути досягнуте зниження матеріало - та енергомісткості продукції, її собівартості, підвищення рентабельності виробництва, зменшення потреб в ресурсах і отримання засобів для їх придбання. Обмеженість матеріальних ресурсів і безмежність потреб суспільства є основною рухомою силою економіки. Тому об'єктивна необхідність в здійсненні ресурсозбереження як невід'ємної складової інтенсивного розвитку існує завжди. В той же час на етапі переходу до ринкових відносин економія і раціональне використання ресурсів набувають нового важливого значення. Для окремого підприємства економія матеріальних і енергоресурсів забезпечує ринкові переваги, дозволяє підвищити прибуток, збільшити об'єми виробництва. Вирішення проблеми ресурсозбереження в масштабах країни сприяє скороченню залежності від імпорту сировинних і енергетичних ресурсів, зменшенню внутрішнього боргу і стабілізації економіки.[3:126] Ресурсозбереження представляє собою метод господарювання, який охоплює комплекс технічних, економічних, організаційних заходів, що направлені на раціональне використання ресурсів і забезпечення потреб в них головним чином за рахунок економії.

Ресурси в економічній літературі розглядаються як сукупність природних, виробничих, організаційних і соціальних факторів. Використання ресурсів в економіці представляє собою затрати, яких зазнає підприємство в процесі виробництва чи використання. Ресурсозбереження, таким чином, повинно забезпечити зниження затрат матеріальних, трудових, фінансових і інших видів ресурсів, підвищення економічної віддачі з кожної натуральної одиниці використаної сировини, палива, енергії, збереження природного багатства і найбільш повне використання ресурсного потенціалу окремих регіонів.

У вирішенні проблеми збереження ресурсів значну роль відіграє їх раціональне використання. Дана проблема має особливе значення в силу обмеженості запасів основних видів корисних копалин, нерівномірності їх розміщення. Успішне вирішення проблеми комплексного використання ресурсів на підприємстві в умовах становлення ринкової системи господарювання може забезпечити збільшення обсягів випуску продукції, підвищення прибутковості.

Показник комплексного використання ресурсів в сучасних умовах є одним з найважливіших критеріїв економічної оцінки перспективного розвитку підприємств. При максимальній величині цього показника досягається оптимальна економічна ефективність застосування природних ресурсів в виробництві.

Таким чином, комплексне використання ресурсів забезпечує:

пряму економію сировини;

економію затрат на приріст первинних сировинних ресурсів;

зниження рівня втрат як у підприємств-виробників, так і у підприємств - споживачів продукції;

скорочення транспортних втрат на перевезення продукції;

зменшення збитків, які наносяться атмосфері, водному, лісному господарству.

В цілому комплексне використання ресурсів в сучасних умовах може виступати в якості важливого важеля збільшення продуктивності підприємств і підвищення ефективності виробництва, що свідчить про необхідність поглиблення теоретичних і методичних аспектів досліджуваної проблеми. Економічний механізм доцільно орієнтувати на підвищення рівня комплексного використання ресурсів, використання відходів і вторинної сировини на базі застосування передових досягнень технології, зменшення шкідливих дій на навколишнє природне середовище. Необхідно підкріплювати дію цього механізму відповідними змінами організаційних структур управління підприємствами в зв'язку з введенням в практику господарювання ринкових методів. В структурі економічного механізму раціонального використання ресурсів треба виділити дві групи підсистем: функціональні та забезпечуючі. До першої групи відносяться планування і прогнозування, фінансування і кредитування, ціноутворення, економічне стимулювання. Другу групу - утворюють науково-методичне, правове, інформаційне, кадрове забезпечення.

Активізація ресурсозбереження в даний час повинна розглядатися як глобальна проблема, яку треба вирішувати не тільки на рівні окремих виробництв, але і на макрорівні у всіх сферах економіки. Для цього потрібна підготовка централізованих програм, законодавча підтримка. Ініціатива тут мас належати державі перш за все, бо тільки їй під силу, підтримуючи баланс між всіма складовими елементами економіки, одночасно забезпечувати її необхідний ріст і досягнення інших суспільно важливих цілей.

Висновки

1. Операційна система - це повна система виробничої діяльності організації, яка складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення, планування і контролю.

2. Проведений аналіз дозволяє зробити наступне визначення. Ресурси - це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення функціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів.

Виділяють наступні види ресурсів, які необхідні для здійснення виробничої діяльності підприємства: технічні, кадрові (трудові), технологічні, фінансові, матеріальні, інформаційні. Всі вони однаково важливі. Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей виробничої системи.

Ресурсозбереження є головним напрямком вирішення проблеми дефіциту ресурсів і важливим фактором подолання кризових явищ в економіці України. Ресурсозбереження є невід'ємною складовою інтенсивного розвитку.

Ресурсозбереження представляє собою метод господарювання, який охоплює комплекс технічних, економічних, організаційних заходів, що направлені на раціональне використання ресурсів і забезпечення потреб в них головним чином за рахунок економії.

6. Моделі управління запасами: суть, види

На сучасному етапі розвитку суспільно - економічних відносин зростають обсяги інформації на підприємстві, яку необхідно засвоїти, згрупувати і проаналізувати,, використовуючи тисячі документів. Більшість з таких документів опрацьовується та узагальнюються у підрозділах, через які спрямовані всі фінансово - інформаційні потоки про діяльність підприємства. Зростання обсягів інформації вимагає розширення кількості працівників адміністрації які замаються її обробкою та узагальненням.

Поряд з цим, зростає інформаційне навантаження на кожного працівника, який приймає управлінські рішення щодо ефективного використання джерел і засобів функціонування підприємства. Через значні обсяги інформації, що використовується на підприємстві, знижується її оперативність та аналітичність, а отже, і корисність для потреб управління. А це в кінцевому результаті негативно позначається на фінансово-господарських показниках діяльності підприємства .

Оперативно приймати рішення за умов значних масивів інформації особливо важливо при управлінні виробничими запасами. Налагоджений процес забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами вимагає координації зусиль апарату управління, служби постачання, комірника, бухгалтерії, керівника виробничих підрозділів. Велика кіль кість матеріалів, що перебувають і використовуються на підприємстві, їх широка номенклатура, вплив внутрішніх і зовнішніх факторів зумовлюють необхідність оперативного втручання у процес управління виробничими запасами. Однак через зростаючи обсяги інформації ефективне управління запасами погіршується, з'являється тенденція до підвищення власне витрат управління.

Управління виробничими запасами на підприємстві значною мірою здійснюється також за участі відділу матеріально-технічного постачання, основною функцією якого є забезпечення потреб виробництва необхідними матеріальними ресурсами в поточній діяльності та на перспективу. Функціонування АСУ дає змогу в автоматичному порядку одержувати замовлення складу на постачання нової партії матеріальних цінностей, вести електронний реєстр таких замовлень і контролювати порядок виконання, у формі діалог-запит, актуалізувати ступінь заповнення складських приміщень для складання плану закупівель матеріальних цінностей, в оперативному порядку коригувати заявки на постачання залежно від інтенсивності використання запасів у виробництві. За участі масиву інформації бухгалтерського обліку можна контролювати дисципліну розрахунків з постачальниками, відповідність витрат на закупівлю матеріальних цінностей запланованим у бюджеті статтям витрат тощо[ 4: 50].

Отже, управління виробничими запасами на підприємстві із застосуванням автоматизованих робочих місць дає можливість одержувати ряд переваг порівняно зі звичайною системою управління запасами. Підвищується оперативність управління, рішення грунтуються на систематизованій за відповідними підрозділами підприємства та актуалізованій на певний момент інформації, в управлінні застосовуються достовірні дані складського та бухгалтерського обліку.

1. Модель управління запасами.

Управління запасами - функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами - забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації.

Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:

Сировина - інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер їх залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу;

Допоміжні матеріали - матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо;

Незавершене виробництво - вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки;

Готова продукція - нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі.

Запаси створюються з метою:

? сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримання споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);

сприяння гнучкості виробництва (здатність, швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, як в даний час не виробляється);

сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нищою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначенні витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, до якого прагне компанія.

Затрати пов'язані зі створенням і зберіганням запасів, охоплюють: а) затрати на підтримування запасів, тобто пов'язані з володінням запасами: б) затрати, пов'язані з розміром партій, тобто затрати, спрямованні до кількості замовлених партій, а не кількості виробленої продукції; в) затрати, пов'язані з дефіцитом запасів, тобто такі, що виникають при відсутності необхідних матеріалів; г) затрати на управління запасами.

Ефективність системи управління запасами залежить від виду попиту на конкретний тіш запасів. Теорія менеджменту виділяє залежний і незалежний попит.

Предмет має залежний попит, якщо його використання прямо пов'язане з планами виробництва інших виробів. Цей вид попиту існує, в основному, на матеріали та комплектуючи вироби, що використовуються при виробництві продукції.

Предмет користування незміненим попитом, якщо попит на нього не зумовлюється планами виробництва інших виробів. Прогнозувати його значно важче, ніж залежний попит.

Система управління запасами при залежному попиті на продукцію має можливість чітко планувати потреби виробництва в матеріальних ресурсах, оскільки в цій ситуації основою планування є план виробництва. Метою такого планування матеріальних потреб є забезпечення виробничого процесу лише тим, що безпосередньо необхідне для виконання планів поточного періоду.

Система управління запасами при залежному попиті реалізує два підходи - фіксована кількість продукції та фіксований час [ 1, ст. 390].

У системах з фіксованою кількістю продукції постійно контролюється рівень запасів. У момент падіння кількості запасів нижче від встановленого рівня видається замовлення на поповнення запасів, причому замовляється завжди одна й та ж кількість виробів. Отже, фіксованими величинами в системі є рівень запасів, при якому повторюється замовлення, та кількість замовлених виробів. Система управління запасами за фіксованою кількістю продукції є ефективною за таких умов:

висока питома вартість виробів, що постачаються;

високі витрати зберігання матеріально-технічних запасів;

високий рівень збитків у випадку відсутності запасів; у ціні залежно від замовленої кількості;

відносно непередбачений або випадковий характер попиту.

У системах з фіксованим часом замовлення на поповнення запасів розміщується із заданою періодичністю. Кількість виробів, що замовляється, нестабільна і залежить від наявного залишку. Така система є найбільш ефективною для матеріально-технічних запасів, що мають такі характеристики:

малоцінні предмети;

низькі витрати на зберігання матеріально-технічних запасів:

незначні витрати при відсутності запасів у конкретний момент часу;

даний вид запасів - один з багатьох, що закуповується у конкретного постачальника;

скидка у ціні залежить від вартості замовлень відразу на кілька виробів;

відносно стабільний рівень попиту тощо.

2. Модель управління запасами з фіксованою кількістю замовлення. Суть, переваги і недоліки.

Величину замовлення чітко зафіксовано і не змінюється ні за яких умов роботи системи. Визначення величини замовлення є тому першим завданням, що вирішується при роботі з даною системою управління запасами. Критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних затрат на збереження запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на величину названих сукупних затрат:

Використовувана площа складських приміщень.

Втрати на збереження запасів.

Вартість оформлення замовлення.

За допомогою основної формули Уілсона прагнуть мінімізувати повторні змінні затрати на управління запасами, тобто суму затрат на реалізацію замовлення (або на запуск у виробництво) та затрат утримання товарно-матеріальних запасів.[ 2: 107]

Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних витрат і затрат на придбання товару.

Основні позначення будуть такими:

D - попит на товар з боку замовника за одиницю часу,

L - витрати на реалізацію замовлення,

Н - витрати на збереження товару за одиницю часу в процентах від С_;

С - витрати на придбання одиниці товару,

Q - обсяг замовлення,

(D та Н передбачаються однорідними, тобто, ті, що належать до одного того самого періоду часу).

Витрати на виконання замовлення - витрати на реалізацію одного замовлення помноженні на кількість здійснених замовлень протягом періоду часу, який розглядається.

Витрати збереження товару на складі. Спрощені гіпотези передбачають, що запаси безперервно змінюються від замовленої величини Q до 0, а потім знову безперервно зростають до Q (при надходженні нового замовлення).

Відповідно, середній рівень запасів дорівнює Q/2 протягом всього часу. який розглядається.

Так, витрати на збереження одиниці товару виражаються в процентах від піші закупівлі цього товару, витрати на збереження будуть рівні Q/2 і СН. Тоді повні змінні витрати на утримання запасів будуть виражатись як:

CVT=Q/2*CH*D/Q*L

Ця функція 0 проходить через екстремум в точці, де її перша дорівнює нулю:

0=1/2*СН*D/Q*L

звідки

Потрібно зазначити, що запровадження деякого часу на отримання партії товару Q (затримка постачальником або для внутрішнього виробництва) не змінює цього результату. Замінюючи р ф-лою економічної кількості, отримуємо мінімальну величину повних змінних затрат на управління товарно-матеріальними запасами:

Часто у випадку виготовлення (на самому підприємстві або при замовленні "близькому" даному підприємству) поповнення запасів не відбувається раптово, як у попередньому випадку, а охоплює деякий проміжок часу, який тут передбачається лінійним із продуктивністю Р. Наприклад, якщо замовлено (Q=1000 шт при D=20 шт/день та Р=І00 шт день, то замовлення Q буде виконано через 10 днів, тобто періоду часу, за який буде спожито 200 одиниць товару, звідси максимальні товарно-матеріальні запаси будуть дорівнювати Q*(1-D/Р). Nen 1000(1-20/100)= 800.

Можна тоді показати, що ф-ла економічної к-сті для виготовлення буде:

Вихідні дані для розрахунку параметрів системи:

потреба в продукті, що замовляється, шт.,

оптимальний розмір замовлення , шт.,

час поставки, дні,

можлива затримка поставки, дні.

Гарантійний (страховий) запас дозволяє забезпечувати потребу на час передбачуваної затримки поставки. Відтворення гарантійного запасу проводиться під час наступних поставок через використання іншого розрахункового параметру даної системи - граничного рівня запасу.

Граничний рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого здійснюється наступне замовлення. Величина граничного рівня розраховується таким чином, що надходження замовлення на склад відбувається в момент зниження поточного запасу.

Максимально бажаний запас - визначається для контролю за повним завантаженням площ з точки зору критерію мінімуму сукупних затрат.

Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями

Цю систему в літературі називають ще як систему "періодичного поповнена". Замовлення робляться в чітко визначений час, які відстають один від одного на рівні інтервали. Період, що розділяє два замовлення на виготовлення або придбання, чітко встановлено, а обсяг замовлення є змінним.

Порівняльна характеристика систем управління запасами

Переваги системи періодичного поповнення багаточислючі: вона добре вписується в термінове планування, оскільки використовує постійні періоди: якщо повинно бути замовлено багато продуктів постачальника, то замовлення можуть формуватися на один і той самий період; система неперервної інвентаризації не є необхідною (запаси оцінюються лише на момент замовлення).

Система з фіксованою величиною замовлення також має деякі переваги: вона керує роздільно продуктами, які реально не включаються в одне замовлення, у постачальників часто купують мінімальні кількості: для одного і того самого рівня обслуговування дана система потребує буферних запасів меншого обсягу. [2: 110]

Можуть також застосовуватись і багаточисленні гібридні системи:

система опціонного поповнення належить до систем періодичного типу, але замовлення формується в кінці в кінці кожного періоду лише у випадку, якщо рівень запасів зменшився нижче від граничного рівня. Ця система часто використовується у випадку складування товарів із високою одиничною вартістю.

візуальні системи, навпаки, використовуються для товарів із дуже низькою одиничною вартістю. Отже, вивільнюють себе від необхідності встановлювати точку замовлення та вести неперервну інвентаризацію,

система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, В даній системі вхідним периметром є період часу між замовленнями. Вона орієнтована на роботу при значних коливаннях попиту. Зменшення обсягів замовлення, які зберігаються на складі або їх дефіцит, замовлення відбуваються не лише у встановленні моменти часу. Але і при досягненні запасом порогового рівня. Дана система включає в себе елементи як системи з фіксованою величиною замовлення так і з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

3. Модель оптимального обсягу замовлення.

На малюнку пряма (1) характеризує поточні витрати на утримування запасів (кошти, інвестовані в запаси, орендна плата, страхові витрати тощо). Крива (2) характеризує вартість виконання замовлення. Щоб звести до мінімуму витрати на запаси, менеджер повинен звести до мінімуму вартість виконання замовлення, а також поточні витрати. Ці величини зв'язані між собою протилежно: із збільшенням розміру кожного замовлення кількість і вартість замовлень зменшується, але, з іншого боку, оскільки великі кіль кості ресурсів замовляються та розміщуються в запасах, витрати на утримання зростають. Складання залежностей (1) та (2) дає криву сукупних витрат (3). екстремальна точка якої відповідає оптимальному розмірові замовлення.[1: 391]

Більшість американських теоретиків і практиків менеджменту вважають, що при встановлений меті управління запасами необхідно зводити до мінімуму такі показники:

кількість замовлень в рік;

тривалість страхових циклів;

тривалість часу поставки, виготовлення та внутрішньозаводського транспортування;

тривалість циклів зберігання на складі;

кількість товарів, що знаходяться на складі;

кількість складів і комор.

Американські фахівці вважають, що добре виконай програма управління запасами повинна дати такі результати:

більш як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.

Зменшити загальну суму капітальних вкладень у запаси.

Зменшити кількість дефіцитних товарів.

Для ефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти, зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу, звільнену через зменшення розміру запасів.

Висновки.

Управління запасами - функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами - забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації. Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління, які вирішують завдання, відповідаючи меті безперебійного забезпечення матеріальними ресурсами. Такими класичними системами є:

Система управління запасами з фіксованою величиною замовлення.

Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Американські теоретики і практики менеджменту вважають, що при встановленні мети управління запасами, необхідно зводити до мінімуму такі показники:

кількість замовлень в рік;

тривалість страхових циклів;

тривалість часу поставки, виготовлення та внутрішньозаводського транспортування;

тривалість циклів зберігання на складі;

кількість товарів, що знаходяться на складі;

кількість складів і комор.

Американські фахівці вважають, що добре виконана програма управління запасами повинна дати такі результати:

- більш як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.

- зменшити загальну суму капітальних вкладень у запаси.

- зменшити кількість дефіцитних товарів.

Для ефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти, зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу, звільнену через зменшення розміру запасів.

7. Логістика та її роль у виробництві

1. Суть, мета та завдання логістики

В наш час на рубежі віків і тисячоліть в науці і практиці основоположні економічні дисципліни достатньо широко і глибоко вивчені, і подальший їх розвиток не дає досить вагомих економічних результатів, а тому, вчені шукають шляхи удосконалення функціонування економічних процесів на міждисциплінарному рівні. Одним з таких нових напрямків досліджень є логістика, яка синтезує в собі всю гаму досліджень в передових наукових напрямках, як теоретичного так і прикладного призначення: системотехніку і кібернетику, маркетинг і менеджмент, дослідження операцій і теорію масового обслуговування та багато іншого.

Логістика знаходить відповіді на питання, що ставить час, який бурхливо змінює соціально-економічні відносини в суспільстві, вимагає швидкого реагування на зміну обставин як всередині організації так і зовнішнього середовища, вимагає гнучкості виробничої політики, адекватності реагування, досконалої всеохоплюючої оптимізації економічних процесів. Якщо конкретизувати суть логістики, то вона зводиться до створення універсального інструментарію для вирішення комплексу проблем, що виникають в процесі просування продукції із сфери виробництва в сферу споживання, включаючи раціональне використання ресурсів як у виробництві, так і в споживанні.

Принципова відмінність логістики від дисципліни, що нею синтезується полягає в міждисциплінарному вивченні закономірностей організації і здійснення процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг.

Логістика призвана дати теоретико-прикладне рішення оптимізації і раціоналізації економічних потоків з ціллю найбільш повного задоволення потреб споживачів і підвищення конкурентноздатності продукції товаровиробників і продавців. Методологічна база логістики має багатовіковий досвід ефективного використання, активно розвивається і має властивості селективного сприйняття оптимізаційних методологічних положень та інструментарію сумісних або близьких по призначенню областей сучасних загальнотеоретичних, технічних та економічних наук.

Вклад в теорію і практику розробки і використання багатьох основоположних принципів та інструментарію логістичного управління народним господарством, окремими територіальними, галузевими комплексами і виробничими структурами, в тому числі в оборонній промисловості, в освоєнні космосу, в капітальному будівництві, в матеріально-технічному забезпеченні, енергетиці, внесли і вносять радянські вчені, а з недавнього часу вчені країн СНД.

Незважаючи на умови командно-адміністративного управління народним господарством і лімітованого його забезпечення усіма видами ресурсів, вітчизняні вчені і науково-дослідні, проектно-конструкторські колективи без використання терміну "логістика" об'єктивно виявляли, розробляли і використовували такі властивості і принципи логістики, як системність, комплексність, надійність, своєчасність, коректність, багатокритеріальність, оперативність обліку простору і часу та ін. Окремі елементи логістичного управління в народному господарстві країни успішно обґрунтовувались, розроблялись, здійснювались суттєві спроби до їх впровадження. Це, перш за все, відноситься до проблем територіального розміщення виробничих, транспортних, складських комплексів, формуванню матеріальних запасів, матеріально-технічні бази забезпечення і господарських зв'язків , маршрутизації магістральних та промислових видів транспорту, контейнеризації і пакетування, розробки організаційно-виробничих структур управління в енергетиці та інше. Але в силу відомих політичних і економічних умов минулих періодів впровадження результатів таких теоретичних розробок здійснювались локально, не системно, без врахування повного комплексу властивостей і принципів логістики, які формують її найбільш ефективну концептуальну сутність [6]. 2.Логістика - як необхідна галузь виробничого процесу

На необхідність в останні роки використання логістики відреагували відомі вчені та крупні виробничі, транспортні, комерційні, наукові та суспільні організації. Аналіз їх теоретичних робіт і результатів практичної діяльності дозволяє виділити основні напрямки і масштаби теоретичних досліджень і практичного використання логістики. Логістичні дослідження та їх впровадження в практику логістичного підходу до управління різними видами виробничої та комерційної діяльності характеризує послідовну зміну сфер використання логістики у відповідь на пріоритети та потреби, що змінюються в народному господарстві країни при переході на нові умови господарювання.

Відповідні властивості логістики стали необхідними і використовуються у зв'язку з переорієнтацією виробничої діяльності із ринку виробника, постачальника і продавця до ринку споживача. Цим визвано ряд серйозних і глибоких досліджень в області матеріально-технічного забезпечення, збуту і формування в країні, нетрадиційної, як для минулих періодів, оптової та роздрібної торгівлі [1:4: 11].

Доцільність логістичної оптимізації затрат, своєчасність і надійність транспортного обслуговування в нових умовах виробництва, матеріально-технічного забезпечення, збуту та інших напрямків діяльності сформували великий дослідницький напрямок дослідження в транспортній логістиці [2: 3: 5: 7].

Приватизація, акціонування, конкуренція та інші фактори ринкової економіки спонукали виробничі колективи використовувати властивості логістики для підвищення споживчих властивостей виробленої продукції, в тому числі, підвищення її якості, зниження собівартості, своєчасного реагування на попит тощо. Внаслідок реалізації цієї потреби з'явилась виробнича логістика [6: 7: 8: 9:12].

3. Види логістики

Виключна необхідність і доцільність обліку територіальних аспектів управління окремими специфічними процесами, забезпечення збуту, торгівлі, а також їх комплексами різних параметрів сприяло проведенню досліджень, щодо формування регіональної логістики. Необхідність врахування спеціалізації окремих, найбільш специфічних, галузей народного господарства стимулювало формування ряду галузевих логістик в будівництві, транспорті, машинобудуванні, електроенергетиці тощо.

В зв'язку зі складністю і специфікою окремих функціональних процесів виробничої, транспортної, комерційної діяльності проводяться дослідження можливості логістичного підходу в управління інформаційними та фінансовими потоками [4: 5: 11].

Процеси інтеграції вітчизняних виробників, постачальників і їх ринків з зарубіжними контрагентами стали передумовою створення міжнародних і глобальних логістичних систем [10].

Постійно вдосконалюються форми і методи використання в логістичних дослідженнях можливостей наявного наукового потенціалу, а саме - кібернетики, теорій систем, графів, економіко-математичного і економіко-статистичного моделювання, програмування та іншого інструментарію наукового пошуку, а також використання інформаційної і комп'ютерної техніки. Крім того, логістика сама у відповідності з її властивостями стимулювала систему та комплексну розробку адекватних вимогам ринку нових методологій досліджень і технологій їх здійснення.

Існуюча дослідницькі роботи господарського та наукового напрямів у значній мірі розкрили концептуальні оптимізаційні можливості логістики. В більшості з проведених робіт багато місця приділено обґрунтування доцільності логістичного підходу до управління різними видами діяльності та інтеграції їх різних комплексів організаційно-виробничих структур та елементів. При цьому найбільша увага приділяється, згідно з вимогами поточного стану ринку, розробці теорії управління мікрологістичними системами і, перш за все, транспортним, забезпечувальним, збутовим і виробничим системам.

Деякі дослідники [6: 7: 8: 9] розглядають функціонування підприємств як логістичну систему, яка має цілий комплекс логістичних операцій, об'єднаних у визначеній послідовності при використання намічених робіт. Управління логістичними системами здійснюється через вплив на логістичні процеси, які, в свою чергу, складаються з логістичних операцій. Важливою характеристикою логістичних систем є цілісна сукупність елементів, що взаємодіють один з одним. Виділяють слідуючі основні елементи [7]: закупка матеріальних ресурсів; запаси; склади (система збереження і переробки продукції); транспорт (транспортна система); обслуговування виробництва; інформаційний зв'язок і контроль; кадри. Формування логістичних систем, звісно, повинно ґрунтуватись на відповідних логістичних принципах і передбачає чітку взаємодію і узгодженість всіх перелічених функціональних елементів з врахуванням діючих факторів.

4. Виробничий процес та його складові

Сучасні виробничі процеси є високомеханізованими, а в більшості і автоматизованими, і характеризуються регламентацією і зарегульованістю. Будь-який виробничий процес, з погляду на складність процесу його управління, складається із слідуючих частин: детермінована (визначена), стохастична (випадкова), емерджентна (породжуєма) і синергетична (також породжуєма).

Детерміновані і стохастичні частини можуть бути описані математично, а тому для них можуть бути побудовані моделі з високим ступенем адекватності, що необхідно для адекватного управління. Емерджентність проявляється у великих системах і характеризується породженням додаткових негативних якостей, що не можливо вивести з відомих властивостей елементів системи. Емерджентність практично не можливо передбачити раніше і компенсація цього негативу здійснюється за рахунок кваліфікації та інтуїції управлінського персоналу. Синергія являє собою ефект, що виникає в процесі взаємного підсилення однієї логістичної системи іншою і виражається на рівні вхідних і вихідних матеріальних і інформаційних потоків. В аспекті, котрий розглядається, синергія являє собою властивість протилежну емерджентності.

В загальному вигляді результативність логістичної системи можна представити слідуючим виразом:

Q_лс=D+S - Е_m+S_е,

де (Q_лс- вихідний підконтрольний параметр функціонування логістичної системи;

D - результат дії детермінованої частини процесу;

S - результат дії стохастичної частини процесу

Е_m- результат впливу емерджентності;

S_е- результат впливу синергії.

Згідно наведеного виразу можна зробити висновок, що логістична система має деяку невизначеність у своєму функціонуванні. Для оцінки складності функціонування системи і управління нею використовується міра невизначеності системи-ентропія. Невизначеність системи залежить від кількості можливих станів п і ймовірності їх появи Р_i. Ентропія вимірюється в бітах і виражається формулою:

Виходячи з вище приведеного можна зробити висновок, що розробка логістичних функціональних систем є високоефективним засобом підвищення результативності діяльності підприємств і в той же час є складною справою. При цьому недостатньо створити систему яка складалася б з високоорганізованих логістичних елементів, їх підпорядкованість, функціональну взаємозалежність, ступінь організованості і можливість дезорганізації.

5. Логістика - світовий досвід

Сьогодні логістика є інструментом ведення бізнесу таких відомих корпорацій, як ІВМ, Procter&Gamble, General Motors, Johnson&Johnson та багатьох інших. У вартості товару, який отримує споживач, більше ніж 70% складають витрати на логістику. При цьому спеціалісти Bosh-Siemens вважають, що зниження витрат на виконання логістичних функцій на 1% викличе збільшення збуту на 10%.

Зростаючий інтерес до логістики пояснюється вражаючими результатами, які досягнуті багатьма закордонними компаніями завдяки застосуванню логістичного підходу до бізнесу. Логістика набуває все більш важливого значення, якого вимагають сучасні тенденції:

? висока частота зміни товарів і розширення асортименту;

? непередбачуваність поведінки партнерів на ринку та ринкового попиту на конкретний товар;

? зменшення сукупних витрат.

На даний час ефективне управління виробництвом неможливо уявити без використання автоматизованих систем управління. Модуль логістики включений до багатьох існуючих інформаційних систем, зокрема на вітчизняному ринку. Це такі системи, як К/3, Галактика, ВААN, "Парус-Підприємство".

Етапи розвитку логістики в США

Етап	Період, роки	Причини виникнення
	Перший
Розроблення концепції	1956-1965	Тенденції зниження прибутків підприємств, необхідність пошуку резервів скорочення витрат
	Другий
Впровадження експериментальної концепції і підтвердження наукової гіпотези	1966-1970	Такі самі
	Третій
Зміна пріоритетів логістики	1971-1979	Критична ситуація з енергоносіями внаслідок паливно-енергетичної кризи, поглиблення екологічної кризи
	Четвертий
Значні техніко-технологічні зміни логістики	1980- 1985	Автомобілізація і модернізація транспорту, поява персональних комп'ютерів, удосконалення засобів зв'язку
	П'ятий
Подальша інтеграція логістики на основі комплексного підходу та ідеології раціональності	1986- наші дні	Стрімкий технологічний розвиток, перехід від індустріального до інформаційного суспільства, від національних господарських систем до глобальної економіки

Висновки

У нашому розумінні логістика -- це процес управління матеріальним, фінансовим та кадровим потоками, а також необхідним інформаційним потоковим процесом для прискорення фізичного розподілу та мінімізації загальних витрат під час постачання, виробництва і збуту товарів з метою задоволення потреб споживачів. Логістика це багато у чому нова наука, її використання на практиці приводить до значної економії часу та грошей на виробництві. Ця наука використовується зараз у Західній Європі на рівні з маркетингом та менеджментом.

В Україні є багаті перспективи для впровадження та використання такої практичної науки як логістика. По даним експертних оцінок використання методів логістики дозволяє знизити витрати на 25-45%. В Україні ще мало спеціалістів у цій сфері, але наука розвивається, що підтверджує її необхідність на даному етапі розвитку ринкових відносин.

8. Система „Канбан” - механізм опиративного управління виробничими процесами

1. Система "точно-вчасно": суть, значення та цілі

В світовій практиці планування потреби підприємств в запасах відображається в різноманітних системах, таких як планування матеріального виробництва (ПМВ), яка повинна була зменшувати запаси, на практиці робить це дуже рідко, а система оптимізації технології виробництва (ОТВ) залежить від резервування вузьких місць за допомогою запасів.

За такими підходами зазвичай стоїть прагнення підвищити завантаженність устаткування і тим самим знизити собівартість одиниці продукції. Проте в наслідок цього витрати на зберігання можуть зрости на стільки, що після такої "економії" собівартість не знижується, а росте. В додаток недостатньо здійснити регулювання, яка викликане інертністю системи, що може привести до втрати конкурентоздатних переваг.

До 1950-х років в розвинутих країнах попит значно перевищує пропозицію, тому запаси обходяться відносно дешево, однак, з того часу пройшло багато років, розвинулась глобальна конкуренція, з'явилось більше виробничих потужностей, а ринок став більш розбірливий. В наслідок цього стали помітними справжні витрати на зберігання.

Виникла потреба в швидкореагуючих системах. Однією із таких систем є система "точно - вчасно".

Багато компаній, які ведуть успішний бізнес використовують систему "точно-вчасно". Безперервне виробництво означає , що компоненти і матеріали надходять в центр роботи саме тоді, коли в них є необхідність.

Існують різні погляди відносно того, чи є система "точно-вчасно" системою матеріального забезпечення, системою календарного планування чи виробничою філософією. Можна дати три альтернативних визначення системи "точно-вчасно": [3: 206]

...