Операційний менеджмент

3. Виконання деяких завдань власними засобами або передача їх субпідрядникам.

Методи переробки.

Рівень механізації та автоматизації.

Рівень спеціалізації праці.

Наступний крок у створенні операційної системи передбачає прийняття рішення щодо розміру виробничих підрозділів, їх місцезнаходження та проектування матеріально-технічних об'єктів. Матеріально-технічні об'єкти (Facilities) - це досить широкий термін, який включає заводи, фабрики, магазини, інші заклади.

Рішення про кількість та продуктивність матеріально-технічних об'єктів визначається факторами маркетингу та ефективності.

Для визначення особливостей організації виробництва встановлені єдині характеристики типів виробництва (операційних систем).

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка виділяється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності та об'єму виробництва.

При індивідуальному типі виробництва випуск продукції здійснюється окремими замовленнями, в одиничних кількостях.

При серійному виробництві продукція виготовляється партіями, серіями.

Масове виробництво характеризується виробництвом обмеженого числа видів продукції у великих кількостях.

Для зручності розгляду питання доцільно виділити два рівні рішень про розташування підприємства: макро- та мікрорівень.

Основні чинники, що розглядаються на макрорівні:

? Демографічні та економічні чинники, які впливають на розмір та розвиток основних ринків збуту продукції.

? Джерела та транспортні витрати по доставці матеріалів, необхідних для функціонування операційної системи.

? Кількість та якість трудових ресурсів.

? Наявність достатньої кількості енергії та води.

? Політична стабільність.

? Податкова політика та стимулювання економічного розвитку.

? Питання захисту навколишнього середовища.

? Вартість земельної ділянки та будівництва.

? Умови проживання (клімат, культура, злочинність, медичне обслуговування тощо).

До найважливіших чинників на мікрорівні відносяться:

1. Обмежувальні норми на розвиток промислової зони, сумісність із сусідніми об'єктами.

Об'єм транспортних перевезень у клієнтів.

Наявність та вартість енергопостачання та інших послуг.

4. Близькість до житлових масивів та інших об'єктів, необхідних для персоналу.

5. Місцезнаходження конкурентів, підприємств роздрібної торгівлі тощо.

Для багатьох підприємств при вирішенні питання про місце розташування домінуючим може виявитися який-небудь один чинник.

Наступний крок після визначення потужності та місця розташування підприємства при створенні операційної системи - проектування самого підприємства. Це завдання зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми побудови та розташування виробничих ресурсів всередині нього, формування виробничої структури, організації виробничого процесу в часі (розрахунки тривалості виробничого циклу тощо).

Розробка технологічного процесу здійснюється в межах технологічної підготовки виробництва, під якою розуміють сукупність взаємозв'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до виробництва продукції заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах.

Висновки

В сучасних умовах господарювання в Україні, проектування операційних систем послуг не відповідає сучасним вимогам ринку. Зазначена сфера не враховує майбутніх структурних змін в економіці та не використовує досягнень сучасної економічної науки. Традиційні методи, схеми, процедури, що реалізуються при проектуванні операційних систем у сферах виробництва, не можуть повною мірою використовуватися при проектуванні операційних систем сфери послуг. Це обумовлюється рядом особливостей сфери послуг, які ускладнюють проектування, а саме, по-перше це: високий рівень взаємодії з клієнтом (більшість персоналу банку, лікарні контактують з клієнтом, на відміну від персоналу промислового підприємства);По-друге-необхідність індивідуалізації послуг (виконання індивідуальних замовлень).

Саме ці важливі особливості формують специфіку проектування операційних систем сфери послуг в сучасній ринковій економіці.

Проектування операційних систем необхідно реалізовувати з врахуванням ряду розглянутих (вище зазначених) особливостей. Лише це дозволить забезпечити ефективне їх функціонування на протязі тривалого періоду за умови постійного коригування цілей та завдань організації виходячи з умов зовнішнього середовища.

14. Організація потокового виробництва

1. Потокове виробництво -- високоефективний метод організації виробничого процесу. За умов потоку виробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів його раціональної організації. Потокове виробництво має такі ознаки: за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів; робочі місця розміщуються послідовно за ходом технологічного процесу: технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці виконується одна або кілька схожих операцій: предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу. Широко застосовується спеціальний міжопераційний транспорт (конвеєри), який виконує не тільки функції переміщення предметів, а й задає ритм роботи.

Потокові методи застосовуються для виготовлення продукції в значних обсягах і протягом тривалого часу, тобто в масовому й великосерійному виробництві.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія -- технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками. За номенклатурою виробів потокові лінії поділяють на одно - і багатопредметні. Однопредметною називається лінія, на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру протягом тривалого часу. Дія переходу на виготовлення виробу іншого типорозміру потрібна перебудова лінії (перестановка устаткування, його заміна тощо). Застосовуються ці лінії в масовому виробництві. Багатопредметною є потокова лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кілька типорозмірів виробів, схожих за конструкцією й технологією виробництва. Сфера застосування --серійне виробництво.

За ступенем безперервності процесу потокові лінії поділяються на безперервні та переривані. Безперервною є лінія, на якій предмети праці переміщуються по операціях безперервно, тобто без міжоперадійного чекання (паралельне поєднання операцій). Перериваною, або прямоточною, вважається лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів через не синхронність операцій. Між операціями з різною продуктивністю предмети праці чекають своєї черги на обробку, утворюючи періодично оборотні запаси.

За способом підтримування ритму відрізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом. На лінії з регламентованим ритмом предмети праці передаються з операції на операцію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом, який підтримується за допомогою спеціальних засобів (переважно конвеєра). Регламентований ритм застосовується на безперервних лініях. На лініях з вільним ритмом предмети з операції на операцію можуть передаватися з відхиленням від розрахункового ритму. Загальний ритм у цьому разі забезпечується стабільною продуктивністю робітника на першій операції лінії або ритмічною сигналізацією (звуковою, світловою).

Залежно від місця виконання операцій лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром і конвеєром зі зняттям предметів для їхньої обробки.

Робочий конвеєр, крім транспортування й підтримування ритму є безпосереднім місцем виконання операцій. Це передусім складальні конвеєри. Конвеєри зі зняттям предметів характерні для процесів операції, яких виконуються на технологічному устаткуванні.

За способом переміщення виокремлюють конвеєри з безперервним та пульсуючим рухом. Конвеєр з безперервним рухом має постійну швидкість і під час роботи не зупиняється. Конвеєр з пульсуючим рухом під час виконання операцій стоїть нерухомо. Він приводиться в дію періодично через проміжок часу, що дорівнює такту лінії. Такі конвеєри застосовуються тоді коли за технологічними умовами виконання операції потребує нерухомого стану предмета праці.

Перемішувати самі предмети не завжди можливо й доцільно (наприклад за складання великогабаритних машин). У цьому разі організується так званий стаціонарний потік, коли вироби встановлюються нерухомо на складальних стендах, а переміщуються спеціалізовані групи (бригади) робітників, які виконують певні операції. Кількість груп (бригад) робітників дорівнює кількості стендів.

Істотним недоліком потокового виробництва в його традиційній вузькоспеціалізованій формі є суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності (тобто між його консервативністю) і вимогою динамічності виробництва, постійного оновлення продукції відповідно до науково-технічного прогресу та потреб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їхня жорстка прив'язка до ходу технологічного процесу створюють труднощі для переходу на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні устаткування, його переміщенні, створенні нового оснащення, перекваліфікації робітників, що зв'язано з великими витратами часу й коштів.

Ця негативна сторона потокового виробництва поступово нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних, багатофункціональних, маніпуляторів - роботів.

Об'єднання верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів під загальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з дальшим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продуктивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і є особливо ефективними в серійному виробництві.

Вони швидко і без великих витрат часу й коштів переналагоджуються на випуск іншої продукції (у межах технічних можливостей). Для цього потрібно змінити програму виробничого процесу, записану на електронному носії. Гнучкі автоматизовані системи -- це стратегічний напрямок розвитку техніки та організації виробництва.

2. Г. Форд вперше впровадив на своїх автомобільних заводах конвеєр при збиранні машин, а також типізацію продукції, стандартизацію та уніфікацію деталей. Перший конвеєр Форда був запущений в квітні 1913 року, він використовувався для збирання генераторів. Раніше, до запровадження конвеєра один працівник міг зібрати 25-30 генераторів за дев'ятигодинний робочий день. Це приблизно 20 хвилин на зборку одного генератора. Із впровадженням конвеєра цей час скоротився до 13 хвилин, при цьому процес зборки був поділений на 29 послідовних кроків. Роком пізніше події збільшився на 84 операції, що дало змогу затрачати на зборку одного генератора 5 хвилин. Кожен робітник виконував одну просту операцію, яка складалася з одного або декількох трудових рухів, тому від більшості працівників практично не вимагалася кваліфікація. Конвеєризація започаткувала потоково-масовий випуск продукції, нові методи організації виробництва і праці, спростила управління підприємством, внаслідок цього зросла продуктивність праці і зменшилася собівартість виробів. Тому автомобілі стали значно доступнішими для населення. Продаж автомобілів зріс від 994 000 у 1912 році до 20 000000 у 1925. Форд стверджував, що його нововведення здатні забезпечити в суспільстві достаток і гармонію. Однак конвеєризація призвела до небаченого підвищення ефективності праці, її беззмістовності, монотонності, автоматизму. Робітники перетворювалися на живих роботів. Конвеєр потребував надмірного нервового і фізичного напруження сил, а примусовий за суттю режим праці породжував незадоволення серед робітників. У відповідь Форд запровадив казармену дисципліну й систему шпіонажу серед працюючих, утримував власну поліцію для розправи з активістами. Протягом багатьох років на завадах Форда була заборонена діяльність профспілок. Вищі заробітки були пов'язані з надзвичайно високими темпами праці, швидким зношуванням робочої сили, необхідністю постійного залучення нових працівників на зміну тих, що вибували.

3. Передові технології кінця 90-х років дають змогу позбутися негативних наслідків конвеєризації виробництва, яка призводить до значної втомлюваності робітників через одноманітність операцій. Впровадження японською компанією «Тоє комп'ютикейтор» комбінації конвеєрної системи з круглим столом і бригадної системи організації праці збільшило вихід на роботу на 4 -5 % і зменшило кількість виробів, що потребували доробки. Конвеєризація дала змогу фірмі «Тойота» провадити систему «точно вчасно» (just-in-time), за якою під час складання автомобілів деталі подаються на конвеєр у певний час і в необхідній кількості, тому немає зайвих запасів матеріалів і відпадає потреба у складах. Робочі місця та дільниці пов'язуються безпосередньо одне з одним, скорочуються втрати часу на транспортування, покращуються умови контролю за виробництвом продукції. Промислова система Японії 80-90-х років доповнила традиційну конвеєризацію виробництва роботами та роботизованим устаткуванням . Використання одного складального конвеєра завдяки роботизації дало змогу зробити значно гнучкішим виробничий процес та забезпечити високу ефективність навіть в умах дрібно серійності виробництва. Поєднання конвеєризації та роботизації значно скорочує простої устаткування, оскільки роботи можна запрограмувати так, що вони сприймали зміну програми виробничого процесу. Японські підприємства «Тойота», «Нісан» та інші виробники автомобілів впровадили комп'ютиризовані програми, які дають змогу складати на одному потоці різні їх моделі. Поєднання конвеєризації та роботизації виробництва замінює дорогу високооплачувану працю найманих працівників працею роботів.

Висновки

Тенденції розвитку потокового виробництва. Потокове виробництво внаслідок високої спеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу є високоефективним. Його ефективність виявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, ліпшому використанні основних фондів. Усе це забезпечує зменшення витрат на виробництво. Водночас потокове виробництво має й помітні недоліки.

Найбільшим недоліком потокового виробництва є примітивізація праці робітників, обмеження її виконанням елементарних механічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів у праці.

Цей недолік потокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, коли всі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються в масовому виробництві.

Список використаної літератури

А. С. Курочки- Операционный менеджмент/К 2000р.

Агловський Н. Листика проектирования и менеджмента производственно-коммерческих систем. -Калуга: Манускрипт, 2002. -336с.

Альбеков А.У., Тленцеришев А.М. Организация и функционирование логистической системи злектрознергетического комплекса Ростовской области: Монография / Под ред. д.з.н., професссора А.У. Альбекова / РГЗУ «РИНХ». -Ростов н/Д., 2002. -214с.

Бойчик І. М, Економіка підприємств, Навч, посіб, - Львів: Бак, 1998.

Василенко В. О., Ткаченко Т. І. Виробничий (операційний) менеджмент. - Київ: ЦУЛ, 2002.

Виробничий менеджмент. Навчальний посібник. Я.Д.Плоткш. Ї.Н.Бащенко. Львів, 1999р.

Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск №6, 2002р.

Гевко І.Б. Операційний менеджмент: Навчальний посібник. За редакцієюВдовиченко В.М. - Київ: Кондор, 2005. - 226с.

Гелловей Л. Операционньїй менеджмент: Принципьі и практика. Санкт-Петербург, 2002г.

Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. -М.: ЮНИТИ, 1994р.

Гзлловзй Л. Операционньїй менеджмент. - СПб: Питер, 2002.

Глогусь.О. Логістика. Навчальний посібник. Тернопіль. 1998р.

Градов А.П. Єкономическая стратегия фирмьі, 2-е издание. СПб, Спец, литература, 1999.

Гріфін Р, Основи менеджменту. Підручник - Львів: БзК 2001

Дані про роботу ВСП "Волиньвуглезбутпостач" за вересень 2003 року.

Дилфорт Д. Производственньїй и операционньїй менеджмент. Минск, 1995г.

Долішній М.І., Козоріз М.А. „Підприємництво в Україні", Ужгород, 1997.

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2-3: С. В. Мочерний. - К.: Вид. Центр „ Академія ”, 2001.

Еськов А.Л. Мотивационный механизм в системе производственного менеджмента: проблемы и решения: Монография/НАН Украины , - Донецк, 2005 - 390 с.

Завадський Й. С. " Менеджмент ", Київ 2000.

Загородній А.Г., Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій. Навч.посібник.- Київ, 2000.

Иванов Н.И., Бреславцев А.В. Ресурсообеспечение промьішленньїх предприятий. - Донецк, 1999.

Ї.Василенко В.О., Ткаченко Т.І Виробничий(операційний)менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенка. - Київ:ЦУЛ, 2003. - 532с.

Інвестиційний потенціал у логістиці: На прикладі автотранспорт)'. Навч. пос. /К.Е. Фесенко, Л.Г. Зайончик, М.П. Денисенко, В.Г. Кабанов. - К.: Наук, світ, 2002. -259с.

Кальченко А.Г. Основи логістики: Навч. посіб. -К.: Т-во "Знання". КОО, 1999. -135с.

Ким С.А., Пушкин П.С, Овчинников С.И. Организация и планирование промьішленного производства, - Минск: "Вьісшая школа", - 2003р.

Кожекин Г. Я., Синица Л. М. Организация производства, - Минск: ИП "Зкоперспектива", - 1998р.

Курочкин А.С. Операционньїй менеджмент. - К.: МАУП, 2000.

Л. Гелловей - Операционный менеджмент/С-П р./335

Логистика: Учебник / Под. ред. Б.А. Аникина: 2-е изд., перераб. и доп. -М.:ИНФРА-М, 2001.-352с.

Логістика. Учебное пособие для вузов. Атенина М ., 1999.

Майкл P., Линдерс, Харольд Е. Управление снабжением и запасами. -Санкт-Петербург/Victory, 2002г.

Менеджмент организации: Учеб пособие. Румянцева З.П. РШФРА-М. 1995 р.

Менеджмент організацій. Під ред. З.П. Румянцевой , Н.А. Саломатіна - Київ , 2003р.

Менеджмент. Теорія та практика. Тарнавська Н.П. Пушкар P.M. Тернопіль 1997 р.

Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента. (пер. с англ.) -- М.: Дело, 1994.

Минаев 3. С, Агеева И. Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная програма для менеджеров «Управление развитием организации.» Модуль 15. - М.: ИНФРА-М, 2000.

Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесе / Пер. с англ. Под ред. Ю. Н.Коптуревского. - СПб: Питер, 2001. (Серия "Теория и практика менеджмента")

Миротин Л.Б., ЬІ.З. Тьшібаев, О.Г. Порошина. Зфективная логистика. -М: Изд-во "Зкзамен", 2002. -160с.

Николайчук В.Е., Кузнецов В.Г. Теория и практика управлення материальньїми потоками (логистическая концепция). Монография. -Донецк: "КИТИС", 1999. -413с.

О.О. Орлов, Планування діяльності промислового підприємства, Київ, 2002 рік.

Окландер М.А. Контурьі зкономической логистики. Монография. -К.: Наукова думка, 2000. -176с.

Організаційні структури управління виробництвом. Під ред. Б.З. Мільнера - Москва , 2002р.

Організація виробництва. М.Г.Хопчан. Навчальний посібник Тернопіль, ТАНГ-2003рік.

Павлов В.І., Кривов'язюк І.В. Економічний механізм функціонування підприємства.- Луцьк, 1999.

Петрович її, М. Економіка виробничого підприємництва, Навч посїб-К.: Знання 2002

Плоткін Я. Я ., Пащенко І. Н. " Виробничий менеджмент ", 1999

Портер М. Международная конкуреция. - М., 1993.

Производительный менеджмент: Учебник для вузов/С.Д. Ильеннова и др.;Под рец. С.Д. Иленновой. - М.: ЮНИТИ - ДАНА , 2001.

Сергеев В.И., Кизим А. А., Зльяшевич П.А. Глобальньїе логистические системьі: Уч. пос. / Под общ. ред. В.И. Сергеева. -СПб.: Изд. дом "Бизнесс-пресса", 2001. -240с.

Серединська В. М. Теорія економічного аналізу. Підручник -Тернопіль: Укрмедкнигз, 2002

Соколіцин С.А., Кузін Б.І. Організація і оперативне управління виробництвом .-Київ , 1999р.

Соломатін Н.А. Оперативне управління виробництвом . - Москва , 2003р.

Соскін О.С., КазарцевВ.В. Виробничий(операційний)менеджмент: Навчальний посібник. - К.вид.: Европ.Ун-ту, 2002.-214с.

Стаханов В.Н., Украинцев В.Б. Теоритические основьі логистики. Ростов н/Д: "Феникс", 2001. -160с.

Тарнавська Н.П., Пушкар P.M., Менеджмент: теорія та практика, Тернопіль, 1997 рік.

Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. -- Київ, 2002.

Хміль Ф.І. Менеджмент. К., 2003

Чейз Ричард Б., Зквилайн Николас Дж., Якобс Роберт, Ф. Производственннй й операционннй менеджмент, 8-е издание.: Пер. англ,: М: Издательский дом «Вильямс» 2001. -- 704 с.

Шаповал М. І. , «Менеджмент якості», Київ, «Знання», 2003.

Шонбергер Р. Японские методи управлення производством. М.: 1989р.

Размещено на Allbest.ru