2. Принцип вірогідності і своєчасності оцінки грошових потоків. Цей принцип означає, що в процесі одержання необхідної інформації про стан вхідного і вихідного грошових потоків повинно забезпечуватися одержання достовірної інформації. Це можна забезпечити тільки на основі уніфікації статистичної, фінансової й управлінської звітності підприємств, відповідальності керівництва підприємств за вірогідність формованих показників статистичної і фінансової звітності, скасування на державному рівні не обґрунтованих «таємниць» в галузі фінансової інформації. Своєчасність оцінки грошових потоків означає постійну необхідність проведення розрахунків з приведення грошових потоків до поточної чи майбутньої вартості з метою порівнянності і прийняття правильних управлінських рішень.

3. Принцип забезпечення взаємозв'язку з цілями і завданнями фінансового управління. Цей принцип передбачає, що, формуючи цілі і завдання фінансового управління підприємством, необхідно забезпечити взаємозв'язок з можливими рішеннями в галузі управління грошовими потоками. Узгоджуючи фінансові рішення, можна уникнути зайвих витрат, стабілізувати або усталити фінансове становище підприємства, забезпечити формування додаткового чистого прибутку.

4. Принцип забезпечення ефективності руху коштів. Суть цього принципу полягає в тому, що грошові потоки підприємства характеризуються своєю нерівномірністю по окремих тимчасових інтервалах, що призводить до формування значних обсягів вільних коштів в одні періоди і недостатності коштів в інші періоди. Ефективно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити раціональне розміщення коштів у період їхньої надлишковості, використовуючи для цього різні фінансові інструменти, тобто цінні папери, депозитні рахунки і т.д. У той же час у період недостачі коштів можна використовувати позики і кредити так, щоб максимально скоротити витрати підприємства і забезпечити формування додаткового надходження коштів на підприємство.

Розглянуті принципи дозволяють організувати процес управління грошовими потоками на виробничо-торговому підприємстві. При цьому істотне значення мають цілі і завдання управління грошовими потоками, а також конкретні етапи здійснення руху коштів.

Цілі і завдання управління грошовими потоками

Будь-яке підприємство в процесі здійснення управління коштами ставить перед собою поточні і довгострокові цілі, які знаходять своє втілення в конкретних завданнях, розв'язуваних фінансово-обліковими службами.

Основною метою управління грошовими потоками підприємства є забезпечення синхронізації здійснення надходження і вибуття коштів, а також перевищення вхідного грошового потоку над вихідним, що дозволяє досягти необхідної фінансової стійкості і формувати відповідну суму чистого прибутку в процесі господарської діяльності.

Виходячи з основної мети управління грошовими потоками, фінансові служби виробничо-торгового підприємства вирішують такі завдання:

1) формувати вхідний і вихідний грошові потоки так, щоб величина коштів, які надходять, була більша величини коштів, які вибувають;

2) у процесі господарювання кошти повинні надходити і витрачатися так, щоб якомога менше використовувати позики і кредити;

3) основний обсяг грошового потоку повинен бути забезпечений за рахунок здійснення основної операційної діяльності;

4) витрата коштів повинна здійснюватися відповідно до розробленого фінансового плану і платіжного календаря;

5) у процесі господарювання повинна забезпечуватися максимально швидка оборотність коштів;

6) необхідно забезпечити цільове використання коштів;

7) керуючи грошовими потоками, фінансові служби повинні вирішувати питання, пов'язані з оптимізацією грошових потоків, виходячи із загальної мети управління господарською діяльністю.

Вирішуючи вказані завдання, підприємство досягає основної мети управління коштами. При цьому необхідно розуміти, що управляти -- це впливати на об'єкт управління, використовуючи всі доступні для управлінських служб прийоми і методи. Істотне значення має формування певного порядку здійснення руху коштів. Це досягається за рахунок чітко сформованих етапів прийняття управлінських рішень щодо організації грошових потоків.

Етапи організації управління грошовими потоками.

Організація управління грошовими потоками передбачає послідовне здійснення таких етапів:

І. Облік грошових потоків підприємства і підготовка необхідної фінансової звітності

II. Аналіз вхідного і вихідного грошових потоків у попередньому періоді

Ш. Оптимізація грошових потоків підприємства

IV. Планування грошових потоків підприємства за видами господарської діяльності

V. Організація ефективного контролю за здійсненням грошових потоків підприємства

Розглянемо коротко зміст кожного етапу.

1. Облік грошових потоків підприємства і підготовка необхідної фінансової звітності. Цей етап організації управління грошовими потоками підприємства реалізується, як правило, обліковою службою.

Основною метою цього етапу є підготовка необхідної інформації для діяльності фінансових менеджерів. У процесі реалізації цього етапу формується відповідна фінансова звітність. При цьому на основі міжнародних стандартів обліку і сформованої практики для підготовки фінансової звітності про рух коштів використовуються два основних методи - непрямий і прямий. Ці методи відрізняються повнотою надання даних про величину і види грошових потоків виробничо-торгового підприємства, вихідною інформацією для розробки фінансової звітності й іншими параметрами.

Розглянемо сутність кожного з названих методів.

Непрямий метод дозволяє одержувати дані, які характеризують так званий чистий грошовий потік підприємства у звітному періоді. Основними джерелами інформації для розробки фінансової звітності про рух коштів цим методом є звітний бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати і їх використання. Як правило, визначення чистого грошового потоку непрямим методом здійснюється по видах господарської діяльності і по підприємству в цілому.

Для розрахунку чистого грошового потоку по операційній діяльності непрямим методом необхідно знати чистий прибуток підприємства в звітному періоді. Скоригувавши чистий прибуток, одержуємо чистий грошовий потік. Для розрахунку може бути використана така формула:

ЧГПОП.Д = ЧП + АО.К + АН.А. + ?ДЗ+ ?ЗТ.М.Ц. + ?КЗ + ?РФ ,

де ЧГПОП.Д -- чистий грошовий потік підприємства по операційній діяльності у звітному періоді;

ЧП - чистий прибуток підприємства у звітному періоді;

АО.К - амортизація основних коштів у звітному періоді;

АН.А - амортизація нематеріальних активів у звітному періоді;

?ДЗ - приріст (зниження) величини дебіторської заборгованості за звітній;

?ЗТ.М.Ц - приріст (зниження) запасів товарно - матеріальних цінностей у звітному періоді;

?КЗ - приріст (зниження) кредиторської заборгованості у звітному періоді;

?РФ - приріст (зниження) резервного й інших страхових фондів підприємства у звітному періоді.

Для розрахунку чистого грошового потоку по інвестиційній діяльності непрямим методом нам необхідно знайти різницю між доходами від реалізації окремих видів необоротних активів і витратами на їх придбання у звітному періоді. Для розрахунку може бути використана така формула:

ЧГПІН.Д = ДО.К + ДН.А. + ДД.Ф.І. + ДВ.А. + ДіПІН.П. - ВО.К. - ?НКБ - ВН.А. - ВП.Д.Ф. -ВВВ.А.,

де ЧГПІН.Д - чистий грошовий потік підприємства по інвестиційній діяльності у звітному періоді;

ДО.К - дохід від реалізації вибулих основних коштів підприємства у звітному періоді;

ДН.А - дохід від реалізації вибулих нематеріальних активів підприємства у звітному періоді;

ДД.Ф.І - дохід від реалізації довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства у звітному періоді;

ДВ.А - дохід від реалізації раніше викуплених власних акцій у звітному періоді;

ДіПІН.П - дивіденди і проценти, отримані підприємством по довгострокових фінансових інструментах інвестиційного портфеля у звітному періоді;

ВО.К - витрати на придбання основних коштів у звітному періоді;

?НКБ - приріст (зниження) незавершеного капітального будівництва у звітному періоді;

ВН.А - витрати на придбання нематеріальних активів у звітному періоді;

ВП.Д.Ф - витрати на придбання довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля у звітному періоді;

ВВВ.А. - витрати на викуп власних акцій у звітному періоді.

Для розрахунку чистого грошового потоку по фінансовій діяльності непрямим методом нам необхідно знайти різницю між коштами, залученими із зовнішніх джерел і сумою основного боргу, а також величиною дивідендів і процентів, виплачених власникам і кредиторам у звітному періоді. Для розрахунку може бути використана формула:

ЧГПФІ.Д. =КА.К. + КД.П.І.К. +КК.П.І.К. +ЦФ - ВБД.П.І.К. - ВБК.П.І.К. - ДіПВ.І.К.,

де ЧГПФІ.Д - чистий грошовий потік підприємства по фінансовій

діяльності у звітному періоді;

КА.К - кошти, формовані із зовнішніх джерел утворення акціонерного капіталу у звітному періоді;

КД.П.І.К - кошти, формовані за рахунок довгострокових позик і кредитів у звітному періоді;

КК.П.І.К - кошти, формовані за рахунок короткострокових позик і кредитів у звітному періоді;

ЦФ - цільове фінансування підприємства у звітному періоді;

ВБД.П.І.К - виплати основного боргу по довгострокових позиках і кредитах у звітному періоді;

ВБК.П.І.К - виплати основного боргу по короткострокових позиках і кредитах у звітному періоді;

ДіПВ.І.К - дивіденди і проценти, сплачені власникам і кредиторам підприємства у звітному періоді.

Непрямий метод розрахунку руху коштів підприємства дозволяє визначити можливості фінансування розвитку підприємства - чистий грошовий потік по операційній та інвестиційній діяльності, а також виявити основні фактори, які впливають на його формування.

Прямий метод покликаний відображати весь обсяг надходжень і витрати коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності.

Основні розбіжності прямого і непрямого методів виявляються тільки при визначенні грошового потоку по операційній діяльності. При використанні прямого методу дані для розрахунків беруть безпосередньо з облікових документів, які відбивають надходження і вибуття коштів. Даний метод досить трудомісткий, тому його застосування вимагає обов'язкового використання комп'ютерної техніки і відповідних програм ведення бухгалтерського обліку. Тільки в такому випадку можна забезпечити істотну продуктивність при визначенні грошового потоку по всіх видах господарської діяльності, але особливо по операційній діяльності.

Для розрахунку грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом може бути застосована формула:

ЧГПОП.Д. = ВДОП.Д. + ІДОП.Д - ЗОП.Д. - ЗПОПД - ЗПУП - ПП - ІВОП.Д. ,

де ЧГПОП.Д - чистий грошовий потік підприємства по операційній діяльності у звітному періоді;

ВДОП.Д - валовий дохід по основній операційній діяльності підприємства у звітному періоді;

ІДОП.Д - доходи по операційній діяльності підприємства у звітному періоді;

ЗОП.Д - затрати на придбання матеріалів, сировини, напівфабрикатів і т.д. у звітному періоді;

ЗПОПД - заробітна плата основного персоналу по операційній діяльності у звітному періоді;

ЗПУП - заробітна плата управлінського персоналу у звітному періоді;

ПП - податкові платежі в бюджет і в позабюджетні фонди у звітному періоді;

ІВ ОП.Д - інші виплати по операційної діяльності у звітному періоді.

Вибір того чи іншого методу визначення грошового потоку підприємство здійснює самостійно, хоча прямий метод кращий, тому що дозволяє одержати точнішу інформацію про формування вхідного і вихідного грошових потоків, розрахувати як валовий, так і чистий грошовий потоки.

II. Аналіз вхідного і вихідного грошових потоків у попередньому періоді. Виконання цього етапу очевидне, тому що необхідно одержати відповідні дані про стан грошового потоку підприємства в попередньому періоді і визначити конкретні заходи па майбутнє. У процесі проведення аналізу вхідного і вихідного грошових потоків підприємства встановлюється, наскільки збалансовані вхідний і вихідний грошові потоки за обсягом і часом. У цьому питанні в більшості підприємств виникають істотні проблеми. Як правило, якщо потоки і збалансовані за обсягом, то дуже часто вони не збалансовані за часом. У результаті надходження коштів значно запізнюється, а період виплати обов'язкових платежів уже настав. Розрив між надходженням і вибуттям коштів є однією з найсерйозніших проблем у системі грошових потоків підприємства. Вирішення цієї проблеми викликає необхідність оптимізації грошових потоків підприємства не тільки по обсягу, а також і за часом надходження і вибуття. Однак з огляду на те, що практично всі підприємства знаходяться приблизно в однакових умовах щодо здійснення обов'язкових платежів, а надходження коштів залежить від багатьох факторів, у т.ч. таких, якими досить складно управляти, певна частина підприємств постійно потрапляє в «зону» абсолютної відсутності коштів.

Аналіз грошових потоків проводиться в цілому по підприємству, у розрізі окремих видів господарської діяльності по окремих структурних підрозділах чи центрах відповідальності, якщо такі є в суб'єкта господарювання.

Порядок проведення аналізу вхідного і вихідного грошового потоків такий. Спочатку аналізується динаміка формування вхідного грошового потоку по окремих джерелах, видах господарської діяльності, структурних підрозділах. При цьому встановлюються темпи приросту вхідного потоку в порівнянні з попередніми періодами, аналізується структура вхідного грошового потоку. Потім робиться аналіз вихідного грошового потоку за всіма основними напрямками вибуття коштів і визначається структура вихідного грошового потоку. Проводиться порівняння структури й обсягів грошового потоку звітного періоду з минулим періодом. Виконуючи аналіз вхідного і вихідного грошових потоків, доцільно оцінити як рух коштів вплинув на виробничо-збутову діяльність підприємства в цілому і його структурні підрозділи, чи змінилися обсяги і структура капіталу й активів підприємства, які зміни відбулися в діяльності персоналу суб'єкта господарювання, чи присутні істотні переміщення в його якісному складі і кількості. Потім у процесі аналізу необхідно порівняти вхідний і вихідний грошові потоки та проаналізувати динаміку чистого грошового потоку, визначається значення чистого прибутку підприємства у формуванні чистого грошового потоку, встановлюється достатність амортизаційних відрахувань для відтворення основного капіталу підприємства, напрямку використання чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

У процесі аналізу вхідного і вихідного грошового потоку підприємства І.А. Бланк рекомендує визначати такий показник, як коефіцієнт достатності чистого грошового потоку. Цей показник розраховується за формулою:

,

де КДЧ.Г.П. -- коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧГП -- сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ОБ -- сума виплат основного боргу по довго- і короткострокових кредитах і позиках підприємства;

?ЗТ.М. -- сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства;

ДУ -- сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства і кредиторам на вкладений капітал.

Результати проведеного аналізу використовуються при оптимізації грошових потоків підприємства.

III. Оптимізація грошових потоків підприємства. Вона спрямована на підвищення ефективності управління грошовими потоками підприємства. У процесі оптимізації грошових потоків вирішуються завдання, пов'язані з виявленням резервів, які дозволяють: по-перше, знизити залежність суб'єкта господарювання від зовнішніх джерел коштів, по-друге, забезпечити збалансованість вхідних і вихідних грошових потоків як за обсягом, так і за періодом; по-третє, підвищити величину чистого грошового потоку підприємства.

IV. Планування грошових потоків підприємства за видами господарської діяльності. Здійснення такого планування не може бути досить точним у зв'язку з невизначеністю багатьох вихідних параметрів. Тому на практиці рекомендується здійснювати не стільки планування, скільки прогнозування вхідних і вихідних грошових потоків по кожному напрямку чи виду господарської діяльності. При цьому прогнозування грошових потоків за видами діяльності найкраще здійснювати на багатоваріантній основі. У цьому випадку буде можливість вибрати кращий варіант при зміні тих чи інших вихідних параметрів.

V. Організація ефективного контролю за здійсненням грошових потоків підприємства. Такий контроль дуже важливий у процесі управління грошовими потоками. Він дозволяє вчасно виявити відхилення від заданих параметрів, установити причини відхилень і розробити відповідні схеми поведінки в тих чи інших умовах діяльності підприємства.

Для ефективного управління грошовими потоками необхідна відповідна інформація, яка може бути отримана з різних джерел, але насамперед за рахунок даних фінансової звітності підприємства.

Основними джерелами інформації для управління грошовими потоками є:

1) форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

2) форма №3 «Звіт про рух коштів»;

3) матеріали управлінського обліку, у т.ч. дані про рух коштів по рахунках підприємства; дані касової книги і т.д.

Система оптимізації грошових потоків у процесі

господарської діяльності

У процесі управління грошовими потоками підприємства їхня оптимізація займає провідне місце.

Основною метою оптимізації грошових потоків підприємства є забезпечення збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків у часі і за обсягом, а також постійне зростання чистого грошового потоку.

Як основні об'єкти оптимізації виступають вхідний і вихідний грошові потоки підприємства в цілому, грошові потоки по видах господарської діяльності, а також чистий грошовий потік підприємства.

На вхідний і вихідний грошовий потік впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

- стан і перспективи розвитку товарного ринку;

- рівень конкуренції на товарному ринку;

- стан і перспективи розвитку фінансового ринку;

- можливості використання коштів фінансового ринку;

- ефективність діяльності банківської системи;

- сформована система оподатковування;

- можливості державного і місцевого бюджетів з цільового фінансування найважливіших проектів та програм;

- загальний стан економіки в країні, фінансово-економічна політика держави.

До внутрішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

- цінова політика підприємства;

- амортизаційна політика підприємства;

- тривалість операційного і фінансового циклу підприємства;

- сезонність операційної діяльності;

- масштаби інвестиційної діяльності;

- професіоналізм менеджерів підприємства і цільових настанов власників суб'єкта господарювання.

До зовнішніх факторів, які виливають на вихідний грошовий потік підприємства, належать:

- поведінка постачальників сировини і матеріалів, основних кредиторів, а також споживачів продукції і послуг;

- періодичність і обсяги платежів по зобов'язаннях;

- рівень платежів по фінансових та інших зобов'язаннях;

- надійність партнерів з господарської діяльності;

- напрямки платежів і їх поєднання з надходженням коштів;

- вимоги законодавства і рівень фінансових санкцій.

До внутрішніх факторів, які впливають на вихідний грошовий потік, належать:

- облікова політика підприємства;

- рівень витрат на операційну і комерційну діяльність;

- рівень продуктивності праці;

- чисельність і кваліфікація персоналу;

- товарна, галузева і територіальна диверсифікованість діяльності;

- система обов'язкових платежів підприємства, їхня послідовність і обсяги;

- обсяги власного капіталу і рівень фінансової стійкості.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємство повинне домагатися збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків. Перевищення вхідного чи вихідного грошових потоків є недоліком у діяльності фінансових менеджерів і тому такий дисбаланс стає об'єктом оптимізації.

Методи оптимізації дисбалансу, що виник при перевищенні

вихідного грошового потоку

Вибір методів залежить від тривалості цього дисбалансу, тобто короткострокового чи довгострокового. Якщо дисбаланс виник у короткостроковому періоді, то найчастіше застосовується метод, який одержав назву «Системи прискорення-уповільнення платіжного обороту» (або «Системи лідс енд легс»). Суть цієї системи полягає в розробці відповідних заходів щодо додаткового одержання коштів, тобто збільшення вхідного грошового потоку й уповільнення виплат підприємства чи скорочення вихідного грошового потоку.

Збільшення вхідного грошового потоку в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

- використання передоплати за всю або більшу частину продукції, яка користується підвищеним попитом;

- скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям продукції;

- збільшення розмірів цінових знижок при реалізації продукції, яка не користується високим попитом;

- прискорення інкасації дебіторської заборгованості;

- використання сучасних форм рефінансування простроченої дебіторської заборгованості -- облік векселів, факторингу, форфейтингу;

- індивідуальна робота з кожним дебітором з метою прискорення надходження коштів;

- використання короткострокових фінансових кредитів і позик.

- З метою уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді можна рекомендувати такі заходи:

- збільшення термінів за погодженням з постачальниками товарного (комерційного кредиту);

- уповільнення інкасації власних платіжних документів;

- реструктуризація короткострокових фінансових боргів шляхом переведення їх у довгострокові борги;

- одержання відстрочки по платежах у бюджет і позабюджетні фонди;

- зменшення розміру платежів за рахунок удосконалювання внутрішньої і зовнішньої фінансової політики підприємства, спрямованої на економію витрат.

У довгостроковому періоді збільшення вхідного грошового потоку може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

- збільшення розмірів власного капіталу за рахунок випуску нових акцій, додаткових установчих внесків, одержання бюджетного цільового фінансування, капіталізації більшої суми чистого прибутку підприємства;

- залучення додаткових фінансових кредитів і позик у формі випуску корпоративних облігацій чи довгострокового банківського кредиту;

- продажу частини або всього пакета цінних паперів для збільшення обсягу коштів в обороті;

- ліквідація і продаж частини майна, насамперед основних фондів, або здачі їх в оренду у випадку їх недостатньо ефективного використання;

- збільшення обсягу продажів за рахунок зростання виробництва продукції, удосконалювання технології, випуск нових видів продукції чи надання нових видів послуг;

- диверсифікованість діяльності шляхом проникнення на нові ринки збуту і ринки ресурсів;

- підвищення продуктивності праці, розвиток рекламної діяльності, впровадження нових нетрадиційних підходів взаємодії з покупцями;

- активного використання оренди, у т.ч. фінансового лізингу;

- одержання безоплатної фінансової підтримки від вищестоящих господарських структур.

Зниження обсягів вихідного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

- зменшення обсягів придбання основних коштів, які не забезпечують істотного збільшення в довгостроковому періоді вхідного грошового потоку;

- зменшення вкладення коштів у фінансові інструменти інвестування;

- зниження витрат на придбання матеріальних оборотних активів за рахунок вибору дешевшої і якісної сировини та матеріалів;

- вибір більш придатних за витратами постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

- зменшення транспортних і складських витрат за рахунок оптимізації розмірів постачань матеріальних оборотних активів, скорочення періоду збереження товарно-матеріальних цінностей;

- істотне підвищення продуктивності праці, яке дозволяє знизити витрати на оплату праці і позабюджетні платежі;

- - мінімізація загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції і послуг.

Методи оптимізації дисбалансу, який виник при перевищенні вхідного грошового потоку підприємства

Зокрема, можуть бути рекомендовані такі заходи:

- збільшення масштабів і темпів здійснення реальних інвестицій, у т.ч. придбання нового обладнання, будівництво нових будівель або розширення діючих об'єктів; модернізація діючих виробничих потужностей; придбання нових технологій тощо;

- активне формування портфеля фінансових інвестицій;

- здійснення галузевої, регіональної і продуктової диверсифікованості діяльності;

- дострокове погашення довгострокових і короткострокових фінансових зобов'язань;

- відмова від додаткового залучення позик і кредитів;

- підвищення заробітної плати персоналу і виплати дивідендів власникам.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємства дуже важливо забезпечити їх збалансованість у часі. Для цього використовують два основних методи -- вирівнювання і синхронізацію.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на зрівняння їхніх обсягів у розрізі окремих періодів, що дозволяє усунути сезонні і циклічні розбіжності у формуванні вхідного та вихідного грошових потоків. Звичайно, абсолютного зрівняння вхідного і вихідного грошових потоків досягти ніколи не вдасться, але істотно зменшити періоди між максимальною вихідного і вхідного грошового потоку усе-таки можна, і це становить найважливішу частину процесу вирівнювання грошових потоків. Зближення періоду надходження і вибуття коштів накладення періоду здійснення виплат і надходжень ніби вирівнює сукупний грошовий потік підприємства.

Синхронізація грошових потоків підприємства спрямована на забезпечення чіткої залежності між вхідним і вихідним грошовими потоками. При цьому основним методом оцінки такої синхронізації є підвищення коефіцієнта кореляції, який повинен прямувати до «+1».

У результаті оптимізації грошових потоків підприємства повинні формуватися кращі умови для максимізації чистого грошового потоку. При цьому підвищення величини чистого грошовою потоку може бути забезпечене за рахунок здійснення таких заходів:

- формування ефективної фінансової політики підприємств, у т.ч. пов'язаної з оподатковуванням, спрямованої на зменшення податкових платежів, зменшенням зайвих кредитів і позик;

- здійснення ефективної цінової політики, спрямованої па підвищення обсягу чистого операційного прибутку підприємства;

- зниженням сум постійних і змінних витрат з операційної діяльності;

- застосування ефективніших методів амортизації основних активів;

- скорочення термінів зберігання матеріальних оборотних активів;

- підвищення продуктивності праці, поліпшення якості всієї роботи підприємства.

На основі проведеної оптимізації грошових потоків підприємства формується система оптимальних планів формування використання коштів підприємства.

Оптимальне планування грошових потоків підприємства

Планування коштів підприємства становить одну з найважливіших ланок у поточному й оперативному плануванні. Як правило, на великих і середніх підприємствах такі плани складаються на календарний рік з розбивкою по місяцях, а в оперативному плануванні може враховуватися надходження і вибуття коштів у розрізі декад чи по тижнях.

Оптимальне планування передбачає розробку декількох варіантів плану, а саме: «оптимістичного», «песимістичного» і «реалістичного».

Кінцевою метою оптимального планування є забезпечення формування умов для реалізації поточних завдань господарської діяльності підприємства. При цьому план надходження і витрати коштів складається в такій послідовності:

1. Прогнозується надходження і витрата коштів по основній операційній діяльності підприємства.

2. Розробляються прогнозні показники вхідного і вихідного грошових потоків по інвестиційній діяльності.

3. Визначаються прогнозні показники грошових потоків по фінансовій діяльності. Тут найбільша увага приділяється джерелам зовнішнього фінансування підприємства. Встановлюються обсяги і види зовнішнього фінансування і розраховуються показники витрат по залученню зовнішніх джерел коштів.

4. Складається єдиний прогноз валового і чистого грошових потоків підприємства.

Прогнозування надходження і витрати коштів по основній операційній діяльності здійснюється в такій послідовності:

1. Визначення планового обсягу реалізації продукції базується на розробленій виробничій програмі, яка враховує можливості збуту продукції, укладені договори і т.д. При плануванні обсягу реалізації продукції обов'язково необхідно диференціювати ту частину, яка буде реалізовуватися за готівку і по комерційному кредиту.

2. Розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості повинен здійснюватися, виходячи з аналізу ситуації в минулому, фактичного його рівня у звітному періоді, прогнозованих змін на плановий період.

3. Розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції передбачає облік планового обсягу реалізації продукції за готівку, суми реалізації продукції по комерційному кредиту з виправленням на коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості, а також надходження раніше не інкасованого залишку дебіторської заборгованості.

4. Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції (послуг) здійснюється на основі калькуляції собівартості окремих видів продукції (послуг).

5. Розрахунок планової суми податкових платежів, які сплачуються з доходу, здійснюється, виходячи із суми реалізації окремих видів продукції і діючих ставок податку на додану вартість, акцизу, мита і збору.

6. Розрахунок планової суми валового прибутку від основної операційної діяльності передбачає зменшення планового обсягу реалізації продукції (послуг) на величину планових операційних витрат по виробництву і реалізації продукції (послуг) і на величину податкових платежів, які сплачуються з доходу.

7. Розрахунок планової суми податків, які сплачуються за рахунок прибутку від основної операційної діяльності, передбачає множення діючої на момент планових розрахунків процентної ставки по податку на прибуток на суму валового прибутку і підсумовування інших обов'язкових відрахувань від валового прибутку.

8. Розрахунок планової суми чистого прибутку від основної операційної діяльності здійснюється шляхом зменшення валового прибутку від основної операційної діяльності на величину планової суми податків, які сплачуються з прибутку від основної операційної діяльності.

9. Розрахунок планової суми витрати коштів по основній операційній діяльності визначається підсумовуванням всіх основних витрат, пов'язаних зі здійсненням основної операційної діяльності, включаючи всі податкові платежі. Отримана сума зменшується на величину поворотного грошового потоку по амортизації основних коштів і нематеріальних активів.

10. Розрахунок планової суми чистого грошового потоку по операційній діяльності здійснюється як різниця між надходженням коштів від виробництва і реалізації продукції і витратою коштів на виробництво і реалізацію продукції.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по інвестиційній діяльності здійснюється методом прямого розрахунку. Для розрахунків необхідно мати:

1. Програму реального інвестування.

2. Програму фінансового довгострокового інвестування.

3. Прогноз короткострокового фінансового інвестування.

4. Прогнозоване надходження коштів від реалізації основних фондів і нематеріальних активів.

5. Прогнозований показник інвестиційного прибутку.

Усі розрахунки зводяться в спеціальну таблицю для визначення планового валового і чистого грошового потоку по інвестиційній діяльності.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по фінансовій діяльності також здійснюється методом прямого розрахунку. При цьому необхідно мати:

1. Прогнозований обсяг додаткової емісії акцій для акціонерних товариств або додатково залучуваного пайового капіталу для інших господарчих товариств.

2. Прогнозований обсяг випуску облігаційних позик.

3. Прогнозований обсяг одержання довгострокових і короткострокових банківських та інших кредитів і позик.

4. Прогнозований обсяг одержання цільового фінансування з бюджету чи вищестоящих господарських структур.

5. Прогноз виплат основного боргу по фінансових зобов'язаннях.

Усі розрахунки зводяться в спеціальну таблицю для визначення планового валового і чистого грошового потоку по фінансовій діяльності.

Крім поточного планування надходження і витрати коштів на підприємствах, доцільно складати оперативні плани або прогнози руху грошових потоків. З цією метою підприємства повинні розробляти платіжний календар, який складається або на квартал з помісячною розбивкою, або на місяць з подекадною розбивкою.

Підприємство може розробляти кілька видів платіжного календаря, виходячи з видів господарської діяльності, числа структурних підрозділів, галузевої і територіальної диверсифікованості діяльності та ряду інших факторів.

Для ефективного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства у першу чергу потрібно складати такі види платіжного календаря:

1) календар надходження і витрати коштів по виробництву і реалізації продукції;

2) календар формування і використання матеріальних оборотних активів;

3) календар інкасації дебіторської заборгованості;

4) календар обслуговування короткострокових і довгострокових фінансових кредитів;

5) календар податкових платежів;

6) календар управлінських витрат;

7) календар виплат заробітної плати і т.д.

Для ефектнішого управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємство повинне складати такі види платіжного календаря:

1) календар формування і використання інвестиційних ресурсів для здійснення реальних інвестиційних проектів;

2) календар формування довгострокових фінансових інвестицій і платежів по капітальних боргах;

3) календар формування короткострокових фінансових інвестицій і платежів по поточних фінансових боргах.

Для ефективного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємство повинне складати такі види платіжного календаря:

1) календар емісії акцій і виплат дивідендів акціонерам;

2) календар випуску облігацій і виплати процентів;

3) календар залучення інших джерел фінансових коштів для здійснення господарської діяльності.

Розробка оперативних планів істотно полегшується за рахунок використання сучасних комп'ютерних технологій. Такі програми дозволяють моделювати грошові потоки підприємства, оптимізувати їх як за обсягом, так і за часом надходження витрат.

РОЗДІЛ 10. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Оцінювання рівня використання ресурсів підприємства

Рівень використання ресурсів значною мірою впливає на ефективність підприємства, зокрема на його продуктивність.

Ефективність діяльності підприємства є прямим наслідком рівня використання його ресурсів та відображається у наступних аспектах і результатах діяльності підприємства: ліквідність; довгострокова платоспроможність; рентабельність; становище на ринку цінних паперів.

Оцінювання стану використання ресурсів підприємства здійснюється за допомогою таких узагальнюючих показників, які відображають прибутковість використовуваного капіталу:

- річна норма прибутку на вкладений капітал (визначається як різниця річного доходу і річних витрат фірми для створення і реалізації продукту, поділеного на величину вкладеного капіталу;

- рентабельність (норма прибутку) власного капіталу фірми (визначається шляхом ділення чистого прибутку фірми за певний календарний період до величини власного капіталу за статутом фірми);

- рентабельність власного капіталу фірми за балансом у певному календарному періоді (визначається діленням чистого прибутку фірми до суми власного капіталу, резервного фонду фірми та перенесеного на баланс прибутку за мінусом перенесеного на баланс збитку);

- рентабельність сумарного капіталу фірми в певний календарний період (визначається шляхом ділення чистого прибутку фірми в певний календарний період за мінусом сплачених процентів на позичковий капітал до суми власного і позичкового капіталу, резервного фонду фірми та перенесеного на баланс прибутку за мінусом перенесеного на баланс збитку).

Оцінювання стану використання ресурсів підприємства є інформаційною базою для вдосконалення управління використанням ресурсів, контролю і стимулювання цієї діяльності. Оцінювання використання ресурсів підприємством дає підстави для розробки відповідної стратегії щодо використання ресурсів та конкретних заходів, спрямованих на підвищення віддачі від усіх видів ресурсів підприємства. Ефективне використання ресурсів позитивно впливає на зростання продуктивності та прибутковості підприємства, зростання обсягу виробництва (послуг) при незмінному обсязі використовуваних ресурсів, зумовлює зменшення витрат для виробництва продукції (надання послуг).

Необхідною умовою зростання ефективності віддачі ресурсів є створення відповідних організаційних передумов та системи стимулювання ефективного використання ресурсів.

Резерви та шляхи зростання ефективності підприємства

Підвищення ефективності ресурсоспоживання вимагає послідовного здійснення процесу вдосконалення управління використанням ресурсів. Удосконалення управління ресурсами підприємства передбачає: визначення необхідного обсягу ресурсів (на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та формування його виробничого потенціалу); визначення ефективності використання ресурсів і його відображення у показниках прибутковості та фінансового стану підприємства; розробку шляхів підвищення ефективності використання ресурсів (рис. 10.1). Впровадження ефективного ресурсоспоживання передбачає системне управління використанням ресурсів (рис. 10.2). Удосконалення управління використанням ресурсів підприємства передбачає планування ефективного використання ресурсів, аналіз фактичного рівня ресурсоспоживання, розробку і впровадження комплексу заходів з підвищення ефективності використання ресурсів, регулювання операційної діяльності у випадку відхилень від фактичного рівня споживання ресурсів. Підвищення ефективності ресурсоспоживання на підприємстві слід здійснювати за допомогою розробки і впровадження відповідної системи стимулювання ефективного використання ресурсів та постійного контролю рівня ефективності ресурсоспоживання.

Управління використанням ресурсів підприємства пов'язане з реалізацією конкретних шляхів і заходів у певних напрямках підвищення ефективності їх використання на основі виявлених резервів. Резерви підвищення ефективності використання ресурсів виявляються на основі вимірювання всіх складових ефективності підприємства, зокрема продуктивності підприємства. Описані методи вимірювання продуктивності підприємства дозволяють залучити персонал підприємства до усвідомлення необхідності та покращення використання всіх ресурсів підприємства. Застосування сучасних методів та інструментів ефективного використання ресурсів дозволяє персоналу разом із керівництвом на партисипативних засадах домогтися зростання ефективності використання ресурсів підприємства. Впровадження у практику управління сучасних методів УВР та контролінгу сприятиме виявленню конкретних підрозділів та видів ресурсів, які вимагають підвищеної уваги з точки зору ефективності їх використання.

Практика управління ресурсами вітчизняних та зарубіжних підприємств дозволяє узагальнити такі шляхи підвищення ефективності управління використанням ресурсів:

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 10.1 Вдосконалення управління використанням ресурсів на підприємстві

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 10.2 Система управління використанням ресурсів на підприємстві.

1. Формування та використання виробничих фондів (основних засобів та обігових коштів):

- оптимальне формування майна та виробничих фондів підприємства, використання вигідних для підприємства джерел придбання та використання майна (реалізація зайвого майна), оренда споруд та приміщень, оперативна та фінансова оренда (лізинг) основних засобів, застосування сучасних методів і порядку здійснення індексації та амортизації основних фондів і нематеріальних активів;

- застосування державного контракту і державного замовлення, функціонування товарних бірж, укладання товарних та ф'ючерсних контрактів;

- застосування сучасних методів обліку матеріальних витрат при формуванні та обліку обігових коштів, використання оптимальних методів визначення потреби у виробничих фондах і ресурсах, визначення найекономічнішого обсягу замовлень ресурсів, моделювання оптимального рівня запасів;

- використання вигідних для підприємства мереж постачання та їх інфраструктури;

- усвідомлення значного зростання вартості енергетичних ресурсів та необхідності ефективного управління ними: зниження постійних витрат підприємства та питомих витрат енергоресурсів при виготовленні продукції та наданні послуг, застосування енергоменеджменту на підприємстві;

- оптимальне використання виробничих потужностей підприємства, резервів її вирівнювання та підвищення на рівні підприємств, об'єднань, підрозділів, збільшення рівня пропорційності виробничої потужності.

2. Організація виробництва і праці:

- використання переваг спеціалізації та кооперування виробництва;

- використання сучасних методів організації виробництва та організації трудових процесів, зростання продуктивності праці; застосування відповідних систем оплати праці;

- оптимізація виготовлення кількості виробів з точки зору вимог ринку (співвідношення попиту і пропозиції) та доцільності зменшення постійних та змінних витрат виробництва; визначення оптимальної кількості виробів у партії;

- застосування висококваліфікованої робочої сили; забезпечення професійного та кваліфікаційного зростання кадрів;

- впровадження сучасних технологій виробництва та високопродуктивного устаткування;

- застосування сучасних методів контролю якості виробів і зменшення витрат, пов'язаних із випуском неякісної (бракованої) продукції;

- утилізація відходів, ефективне використання ресурсів на протязі всього логістичного ланцюжка.

3. Управління виробництвом:

- застосування передових управлінських технологій, сучасних методів мотивації та стимулювання персоналу;

- підвищення кваліфікації управлінського та іншого персоналу;

- застосування сучасних маркетингових технологій у завоюванні нових секторів зовнішнього та внутрішнього ринку;

- застосування ефективних з точки зору ефективності підприємства механізмів ціноутворення продукції/послуг;

- скорочення виробничого циклу та загальних витрат на виготовлення товарів/послуг;

- використання вигідних для підприємства мереж збуту та каналів просування товарів/послуг.

4. Використання грошових ресурсів:

- застосування сучасних систем оподаткування, фінансування, кредитування, амортизації;

- використання рентингу, лізингу, як сучасних форм фінансування підприємства;

- застосування сучасних методів визначення ефективності капіталовкладень.

- Використання інформаційних ресурсів:

- застосування нових інформаційних технологій, комп'ютерної техніки та програмного забезпечення у виробничій, збутовій, зовнішньоекономічній діяльності підприємств з метою попередження збитків та банкрутства, забезпечення високого рівня прибутковості та ефективності використання усіх ресурсів підприємства.

РОЗДІЛ 11. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Вимоги до інформаційного забезпечення управління використанням ресурсів

Ефективність функціонування інформаційних систем для оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства пов'язана з дотриманням певних вимог до інформаційних ресурсів:

- вірогідність, достовірність, об'єктивність, достатність інформації, тобто належні кількісні та якісні її характеристики;

- своєчасність отримання та передачі інформації;

- економність інформації, тобто мінімізація витрат на її отримання, обробку, передачу й використання в управлінні; витрати при цьому залежать від обсягів та якості інформації, частоти і швидкості її надходження;

- вплив застосування та обробки інформації для покращення якості та обґрунтованості управлінських рішень.

Оцінювання та прогнозування ефективності використання ресурсів підприємства передбачає наступні етапи збору, обробки та аналізу інформації:

- забезпечення надходження постійної інформації щодо складових оцінки ефективності, зокрема про кількість та якість виготовленої продукції (наданих послуг), заплановані та фактично здійснені витрати ресурсів;

- збір додаткової інформації для оцінки та прогнозування ефективності (статистичної, фінансової, інформаційно-аналітичної, нормативної, довідкової);

- обробка та нагромадження інформації у відповідних базах даних для визначення показників та складових ефективності;

- аналіз отриманої інформації, визначення показників та складових визначення ефективності/ефективності підприємства та причин відхилень від запланованих (нормативних) значень;

- прийняття якісних та обгрунтованих управлінських рішень на основі збору, обробки та налізу інформації; коригування початкових рішень згідно мети та стратегії розвитку підприємства; доведення рішень до безпосередніх виконавців для впровадження;

- збір даних для аналізу впливу впроваджених у практику рішень на ефективність підприємства;

Інформаційне та математичне забезпечення ефективного

управління використанням ресурсів

Покращення якості та обґрунтованості управлінських рішень щодо УВР здійснюється за умови правильного вибору нижче наведених сучасних математико-кібернетичних методів у системах підтримки прийняття рішень.

1. Статистичні методи включають кореляційний, регресійний та факторний аналіз, які раніше часто застосовувалися для прогнозування окремих складових, факторів економічних систем, але можуть давати неточні результати при великій кількості даних з перешкодами. Тому зараз статистичні методи застосовуються в основному для підтвердження (відхилення) гіпотез експертів.

2. Предметно-орієнтовані аналітичні системи є різноманітними класами математичних методів, розробленими для конкретної предметної галузі. Вони дають досить точні результати за дотримання певних умов щодо вхідної інформації. До них належить зокрема технічний аналіз, який застосовується для аналізу фінансових ринків. Технічний аналіз здійснюється з допомогою методів прогнозу динаміки цін, заснованих на різноманітних емпіричних моделях динаміки ринку.

3. Нейронні мережі вдало застосовуються в системах підтримки прийняття управлінських рішень на діючих підприємствах. Вони забезпечують високу якість та обгрунтованість рішень, дозволяють виявити нелінійні залежності у даних з перешкодами, отримувати точні результати як при великій кількості вхідних параметрів, так і при обмеженій кількості даних. Архітектура нейронних мереж імітує роботу нейронів у складі ієрархічної системи. Вхідні параметри подаються на нейрони найнижчого рівня, які посилюються або послаблюються у міжнейронних зв'язках і передаються на вищий рівень. Результатом є реакція на вхідні параметри всієї мережі, отримана на виході останнього рівня.

4. Системи розмірковувань на основі аналогічних випадків здійснюють прогноз на основі вибору у минулому аналогів поточної або майбутньої ситуації. При позитивних результатах можливі неточності у прийнятті рішень, зумовлені відсутністю математичного моделювання, а також пошуком аналогій лише за мірою наближеності минулої ситуації до прогнозованої.

5. Дерева рішень є наочними, але мають обмежене застосування у практиці прийняття управлінських рішень. Це зумовлене їх недосконалістю та неточністю, обмеженим охопленням простору можливих закономірностей. Ієрархічна класифікуюча структура типу „якщо...тоді...” нагадує дерево. Прийняття рішення грунтується на відповідях „так/ні”, які треба дати у вузлах дерева при переході на правий/лівий вузол наступного рівня.

6. Еволюційне програмування набуло визнання і досить широко використовується у вигляді двох основних напрямів для підтримки прийняття рішень. В еволюційному програмуванні система будує кілька функцій або генетичних ліній програм, які конкурують між собою в якості і точності відображення шуканої залежності цільової змінної від вхідних параметрів.

7. Генетичні алгоритми створені за аналогією з біологічними процесами (репродукція, мутація, відбір, генетична композиція) і включають хромосоми з певними генами - параметрами економічного явища чи процесу в певному періоді. Система генерує змінені випадкові хромосоми, викликані зміною її параметрів (генів) для обробки їх генетичним алгоритмом (мутація). Далі за допомогою операції кросинговера хромосоми розділяються і обмінюються частинами між собою, породжуючи одну або декілька нових хромосом. Нові хромосоми розміщуються в нову популяцію. Вибір нових рішень задачі здійснюється за генетичним принципом відбору: більша пристосованість хромосом зумовлює більшу імовірність участі у наступному кросинговері. Моделювання наступних мутацій (зміни генів - параметрів) веде до знищення початкової популяції та переходу до нового покоління з більш досконалими індивідами. Перевагою генетичних алгоритмів є можливість паралельно працювати з декількома групами одного покоління. Генетичні алгоритми не завжди гарантують знаходження оптимального рішення, іноді можуть зупинитись на певній непродуктивній гілці. Проте, вони мають значний потенціал розвитку, про що свідчать дослідження науковців.

8. Алгоритми обмеженого перебору мають широке використання для певного класу задач. Ці алгоритми вираховують певні частоти комбінацій простих логічних подій (x=a, x>a, x<a і т. д) у підгрупах даних; обмеженням при цьому є довжина комбінацій. Аналіз отриманих частот дозволяє зробити висновок про корисність комбінації для класифікації, прогнозування і т.д.

Кожен з розглянутих методів має свої переваги, недоліки та економічну вартість для підприємства. Вибір конкретного математико-кібернетичного методу для оцінки (прогнозування) та вибору рішень щодо підвищення ефективності підприємства повинен задовольняти такі вимоги:

- збір вихідних даних шляхом логічного аналізу їх впливу на якість та обгрунтованість управлінського рішення, створення інформаційного масиву в базах даних згідно звітної і планової документації (баланс підприємства, звіти про фінансові результати, звіти про прибутки і збитки, квартальні (місячні) звіти, бухгалтерські звіти і баланси, статистичні звіти, стратегічні плани і прогнози розвитку підприємства, фінансово-інвестиційні плани і т.д.);

- вибір експертами необхідного методу для достатньої якості та обгрунтованості прийняття управлінських рішень, враховуючи вимоги підприємства та технічні можливості методу;

- врахування економічної доцільності застосування методу - співставлення економічного ефекту і витрат, оцінюючи перспективи застосування даного методу;

- достатня кваліфікація персоналу для застосування згаданих методів та інтерпретації отриманих результатів.

...