Етапи діяльності студента при курації та описі історії інфекційної хвороби дитини

Епідеміологічний анамнез. При збиранні епідеміологічного анамнезу обов'язково уточнюється наявність контакту з хворими на поліомієліт і приїжджими з несприятливих щодо поліомієліту територій, а також чи не виїздила дитина в несприятливі щодо поліомієліту території впродовж останніх 1,5 місяця.

Важливим елементом анамнезу є відомості про щеплення: уточнюється, чи не було за 4 - 30 днів до захворювання приймання живої вакцини, і чи не була дитина у контакті зі щепленим живою вакциною проти поліомієліту за 6 - 60 днів до розвитку парезу.

Анамнез життя. Вказуються перенесені захворювання. Розпитують про профілактичні щеплення, в тому числі і проти поліомієліту (в якому віці була розпочата вакцинація, якими препаратами (жива, убита вакцина), терміни вакцинації, скільки всього доз вакцини отримала, дата останньої вакцинації).

Об'єктивний статус. За глибиною, поширеністю паралічів і за наявністю бульбарних розладів оцінюють тяжкість стану хворого.

Шкіра. При обстеженні звертається увага на підвищену вологість і похолодання уражених кінцівок, на наявність інших розладів вегетативної нервової системи (плями Труссо).

Кістково-м'язова система. Відмічаються наявність м'язового болю та стан суглобів (деформація, набряклість, болючість, гіперемія),

Лімфатичні вузли При пальпації відмічаються їх величина, щільність, болючість.

Органи дихання. Описуються характер дихання через ніс (вільне, утруднене), ритм дихання, екскурсія грудної клітки, наявність або відсутність кашлю, характер мокротиння, дані перкусії й аускультації.

Серцево-судинна система. Відмічається частота пульсу, оцінюються тони серця, серцевий ритм, наявність шумів, артеріальний тиск.

Органи травлення. Звертається увага на болючість і напруженість м'язів черевної стінки під час пальпації живота, розміри печінки і селезінки, вказуються частота і характер випорожнення. Описується стан слизової ротоглотки (гіперемія, зернистість, везикульозне висипання на дужках, гіперемія і горбистість задньої стінки глотки).

Сечостатева система. Описується сечовипускання (вільне, болюче) та відмічається виявлена патологія.

Неврологічний статус. Оцінюється свідомість хворого. Детально описується функція черепних нервів, звертається особлива увага на можливе ураження лицьового нерва (згладженість носогубної складки, опущення кутика рота, асиметрія оскалу, неповне стулення очної щілини при зажмурюванні очей і під час сну), можливе ураження язикоглоткового і блукаючого нервів (порушення ковтання - поперхування (дисфагії) і фонації - гугнявість голосу (дистонія, афонія), провисання м'якого піднебіння та відсутність рефлексу на боці ураження, відхилення uvula, відсутність або зниження піднебінного і глоткового рефлексів), під'язикового нерва (відхилення язика, дизартрія).

При оцінюванні рухової функції звертається увага на ходу (паретична, кульгавість, підволікання кінцівки, степпаж, неможливість ходити або стояти), можливість ходити на пальчиках (навшпиньки) і на п'ятках, постояти і пострибати на лівій і правій нозі. Перевіряється рухова активність у руках.

При встановленні сумнівного парезу перевіряється хода після фізичного навантаження (ознаки парезу можуть бути видні виразніше). Оцінюється тонус м'язів кожної кінцівки в проксимальних і дистальних відділах (гіпотонія, атонія, гіпертонія, дистонія, пластичний тип). У лежачому положенні хворого перевіряється обсяг пасивних і активних рухів (у вертикальній і горизонтальній площині). Оцінюється сила м'язів у проксимальних і дистальних відділах за п'ятибальною шкалою. Відмічається наявність атрофії і гіпотрофії м'язів. Вимірюється об'єм правих і лівих кінцівок на трьох симетричних рівнях (верхня 1/3, середина, нижня 1/3 кінцівки). Перевіряються сухожильні рефлекси з рук (біцепс-рефлекс, трицепс-рефлекс, карпорадіальний) та з ніг (колінний, Ахіллів), оцінюється їх симетричність. Вказується наявність патологічних рефлексів (кистьові - Россолімо, Жуковського; зі стопи - Бабінського, Россолімо, Оппенгейма і Гордона).

Визначаються наявність і ступінь прояву симптомів натягнення (симптоми Лассега, Нері), болючості за ходом нервових стовбурів, уздовж хребта.

Шкірні рефлекси: оцінюються черевні (верхні, середні, нижні), кремастерний, підошовний.

Проводиться перевірка поверхневої чутливості: больової, тактильної.

Звертається увага на можливе порушення за невротичним типом: зниження або підвищення чутливості за типом “шкарпеток”, “гольфів”, “панчох”, “колготок”, “коротких рукавичок”, “довгих рукавичок”. Перевіряється глибока чутливість (м'язово-суглобове відчуття). Відмічається наявність вегетативних розладів (пітливість, похолодання кінцівок), трофічних порушень (пролежні, виразки).

Менінгеальні симптоми: визначається наявність їх і ступінь прояву.

Вказується, чи є тазові розлади (затримка або нетримання сечі та калу).

Попередній діагноз і його обґрунтування

При виявленні у дитини ознак млявого парезу (обмеження рухів, гіпотонія, гіпорефлексія) або млявого паралічу (відсутність рухів, атонія, арефлексія) як попередній діагноз може виставлятися "гострий млявий парез (параліч)" або поліомієліт, синдром Гійєна-Барре, невропатія, мієліт. Топічний діагноз повинен бути підтверджений або виставлений через 2-3 дні перебування хворого в стаціонарі після комісійного клінічного огляду (до складу комісії входять інфекціоніст, епідеміолог, невропатолог, завідуючий відділенням) і отримання результатів дослідження спинномозкової рідини.

Характерними ознаками "гострого паралітичного поліомієліту, спінальної форми" є:

? ураження дітей раннього віку - в основному до 3 років;

? розвиток млявого парезу або паралічу після препаралітичного періоду, що тривав 3-6 днів;

? поява паралічів на фоні підвищеної температури;

? короткий (до двох днів) період наростання паралічів;

? переважне ураження нижніх кінцівок;

? асиметричний парез або параліч;

? більше ураження в проксимальних відділах кінцівок;

? наявність больового синдрому і симптомів натягнення;

? наявність вегетативних розладів (пітливість і зниження температури в кінцівках);

? відсутність чутливих розладів, трофічних шкірних уражень і пірамідних знаків у кінцівках;

? при поліомієліті, що асоціюється з вакциною у реципієнта, є зазначення в анамнезі на щеплення проти поліомієліту, яке вона отримала за 4-30 днів до розвитку захворювання, а при вакциноасоційованому поліомієліті у контактного, - контакт зі щепленим проти поліомієліту за 6-60 днів до захворювання;

? серозне запалення в спинномозковій рідині з клітинно-білковою дисоціацією у гострий період хвороби, потім через 10 днів виявляється білково-клітинна дисоціація.

Характерними ознаками "післяінфекційної поліневропатії (синдрому Гійєна-Барре)" є:

? розвиток захворювання у дітей старше 5 років;

? виникнення млявих паралічів на фоні нормальної температури;

? за 1-3 тижні до розвитку паралічів виявляються різні інфекційні захворювання;

? тривалий (від 5 до 21 дня) період наростання паралічів;

? симетричний характер паралічів (парезів);

? переважне ураження дистальних відділів кінцівок;

? слабий розлад чутливості за невротичним типом (гіпо- або гіперестезія за типом “рукавичок”, “шкарпеток”, “довгих рукавичок”, “гольфів”, парестезії);

? значна білково-клітинна дисоціація в спинномозковій рідині (білок підвищується до 1500-2000 мг/л при лімфоцитарному цитозі не більше 10-20 клітин).

Характерними ознаками "травматичної невропатії" є:

? вказівка на травму в анамнезі;

? відсутні симптоми інтоксикації;

? млявий парез супроводжується розладом чутливості за невротичним типом;

? відсутні запальні зміни в спинномозковій рідині.

Характерними ознаками "інфекційного мієліту" є:

? мляві паралічі кінцівок, що супроводжуються наявністю пірамідних знаків;

? грубі розлади чутливості за провідниковим типом;

? відсутні больовий синдром і симптоми натягнення в уражених кінцівках ;

? тазові розлади (затримка або нетримання сечі і калу);

? розвиток пролежнів;

? у спинномозковій рідині у гострий період хвороби спостерігається помірне збільшення вмісту білка (до 600- 1000 мг/л) і дво-, тризначний лімфоцитарний плеоцитоз.

План обстеження хворого

1 Клінічний аналіз периферичної крові.

2 Клінічний аналіз сечі.

3 Спинномозкова пункція (при виявленні підвищеного цитозу - повторна пункція через 10 днів).

4 Дворазове вірусологічне дослідження калу з інтервалом 24 - 48 годин у перші дні госпіталізації.

5 Серологічні дослідження: при підозрі на поліомієліт проводиться реакція нейтралізації (РН) у парних сироватках для визначення наростання титру антитіл до вірусу поліомієліту.

6 Комісійний огляд хворого інфекціоністом, невропатологом, завідуючим відділенням, заступником головного лікаря з лікувальної частини.

7 Консультація окуліста з оглядом очного дна.

8 За показаннями - консультація кардіолога.

Диференційний діагноз

Спінальну форму поліомієліту необхідно диференціювати від гострих млявого парезів (паралічів)" ентеровірусної етіології (ЕСНО, Коксакі, ентеровіруси 68-71 серотипів).

Менінгеальну форму поліомієліту необхідно диференціювати від серозних менінгітів вірусної (ентеровіруси, вірус епідемічного паротиту тощо) і бактеріальної етіології (туберкульоз, бореліоз тощо) етіології.

Бульбарну форму поліомієліту необхідно диференціювати від кліщових нейроінфекцій, полінейропатій при дифтерії, вродженої міастенії.

Клінічний діагноз і його обґрунтування

Клінічний діагноз виставляється після отримання результатів вірусологічного (не раніше ніж через 28 днів після забору проб фекалій) і серологічних досліджень.

Випадок гострого млявого спінального паралічу, при якому виділений "дикий" вірус поліомієліту, класифікується як "гострий паралітичний поліомієліт, викликаний диким завезеним вірусом поліомієліту (1, 2 або 3-й тип)" або "гострий паралітичний поліомієліт, викликаний «диким» місцевим (ендемічним) вірусом поліомієліту (1, 2 або 3-й тип)".

Випадок гострого млявого спінального паралічу, що виник не раніше 4 і не пізніше 30 дня після приймання живої поліомієлітної вакцини, при якому виділений вірус поліомієліту вакцинного походження, класифікується як "гострий вакциноасоційований паралітичний поліомієліт у реципієнта".

Випадок гострого млявого спінального паралічу, що виник не пізніше 60 дня після контакту з щепленим, при якому виділений вірус поліомієліту вакцинного походження, класифікується як "гострий вакциноасоційований паралітичний поліомієліт у контактного".

Випадок гострого млявого спінального паралічу, при якому вірусологічне обстеження проведене правильно (до 14-го дня хвороби, дворазово), але вірус поліомієліту не виділений, розцінюється як "гострий паралітичний поліомієліт іншої неполіомієлітної етіології".

Випадок гострого млявого спінального паралічу, при якому вірусологічне обстеження не проводилося або є дефекти в обстеженні (забір матеріалу пізніше 14-го дня хвороби, одноразове дослідження) і вірус поліомієліту не виділений, класифікується як "гострий паралітичний поліомієліт неуточненої етіології".

При встановлених топічних діагнозах (постінфекційна поліневропатія, мієліт, травматична мононевропатія) відсутності виділення від хворого вірусу поліомієліту дозволяє виключити гострий паралітичний поліомієліт.

Приклади клінічних діагнозів: "Постінфекційна поліневропатія, тяжка форма", "Травматична невропатія правого сідничного нерва".

Остаточно підтверджуються діагнози “Гострий паралітичний поліомієліт, викликаний «диким» вірусом поліомієліту” або “Гострий вакциноасоційований паралітичний поліомієліт” при огляді хворого через 60 днів від початку паралічів зі збереженням до цього часу залишкових ознак паралічу або парезу.

Щоденник. Перед написанням щоденника зазначаються день хвороби, день перебування хворого в стаціонарі. На поля виносяться дата, частота пульсу і частота дихання. У щоденнику відображаються динаміка симптомів млявого парезу - тонус м'язів, сухожильні рефлекси, симптоми натягнення, больовий синдром, обсяг рухів, сила м'язів, об'єм кінцівок. Відображаються наявність і динаміка менінгеальних симптомів і стан черепних нервів. Описуються інші зміни у соматичному статусі. Оцінюються результати проведених досліджень, обґрунтовується необхідність лабораторних та інструментальних досліджень і корекція в лікуванні.

Етапний епікриз. Етапний епікриз пишеться 1 раз на 10 днів за загальноприйнятою схемою.

Виписний епікриз пишеться за загальноприйнятою схемою. Даються рекомендації щодо подальшого спостереження і лікування хворого, а також подальшого проведення щеплень проти поліомієліту.

2.19 Особливості написання історії хвороби у дітей з гострою кишковою інфекцією

Скарги. Під час опитування звертається увага на підвищення температури, порушення сну, зміну поведінки дитини (млявість або неспокій, адинамія), зниження або відсутність апетиту, появу симптомів, що свідчать про ураження шлунково-кишкового тракту (блювання, нудота, болі в животі, зміна частоти і характеру випорожнення).

Анамнез захворювання. Уточнюються дата і характер початку хвороби (гострий, поступовий), хронологічна послідовність появи і розвитку основних симптомів захворювання. З'ясовуються ступінь прояву симптомів інтоксикації: температура і тривалість температурної реакції, наявність нудоти, кратність і тривалість блювання, ступінь порушення апетиту (від зниження до повної відмови від їжі), порушення свідомості, судоми. Визначаються наявність болю в животі та його локалізація, наявність тенезмів (позивів на акт дефекації) та їх еквівалентів у дитини раннього віку (неспокій, плач перед актом дефекації, почервоніння обличчя), частота, колір, запах (смердючий) і характер випорожнення (рясний, водянистий, пінистий, неперетравлений, мізерний), наявність у ньому патологічних домішок у вигляді слизу, крові, зелені, гною. Встановлюється, чи звертався хворий до лікаря, дата огляду та який був виставлений діагноз. Детально розпитується про амбулаторне обстеження і лікування, що проводилося, та його ефективність.

Епідеміологічний анамнез. Під час збирання епідеміологічного анамнезу розпитується про наявність контакту з хворими, що мали розлади шлунково-кишкового тракту (у колективі, сім'ї); вживання напередодні захворювання недоброякісних продуктів харчування, некип'яченої води, брудних овочів і фруктів, консервованих соків, овочевих і фруктових пюре, йогуртів тощо. При відвідувані дитиною дитячого колективу (дитячий садочок, школа) вказуються наявність у колективі випадків кишкової інфекції, терміни карантину.

Анамнез життя. Важливим елементом анамнезу життя у дитини раннього віку є відомості про стан здоров'я матері, характер перебігу вагітності, пологів (загроза викидня, токсикоз, тривалий безводний період), наявність маститу, лактостазу в післяпологовому періоді. Звертається увага на перебіг періоду новонародженості (внутрішньоутробна гіпоксія та асфіксія в пологах, перинатальне ураження ЦНС), час прикладення до грудей, характер вигодовування, перенесені захворювання (гнійно-запальні та інші); наявність в анамнезі нестійкого випорожнення, болю в животі, дисбактеріоз кишечника, непереносимість окремих продуктів, сенсибілізацію до харчових алергенів. Збираються відомості про щеплення.

У дітей старшого віку уточнюється наявність в анамнезі перенесених кишкових інфекцій, хронічних запальних захворювань, патології ШКТ (гастрит, панкреатит, холецистит, коліт тощо), паразитарних інвазій, частих ГРВІ, чи стоїть дитина на диспансерному обліку у фахівців.

Об'єктивний статус. Оцінюється загальний стан (крайньої тяжкості, тяжкий, середньої тяжкості, задовільний) і визначається, чим обумовлена тяжкість стану хворого на момент даного огляду (ступінь прояву синдрому інтоксикації, дисфункції шлунково-кишкового тракту). Критеріями оцінки тяжкості стану є як суб'єктивні дані, так і дані об'єктивного огляду. Уточнюється самопочуття хворого (порушене, задовільне, добре). Описується зовнішній вигляд (хворобливий вираз обличчя, яскраві щоки і губи), поведінка дитини (активна, млява, адинамічна, сонлива), температурна реакція, апетит (з'їдає, але не утримує призначений об'єм харчування, їсть без бажання, відмовляється від їжі). Уточнюється кількість випитої рідини.

Шкіра. Описується її забарвлення (бліде, сіре, мармуровий малюнок, акроціаноз, тіні навколо повік), сухість, наявність висипання (особливо геморагічного). Відмічається наявність западання тім'ячка, очних яблук.

Слизові оболонки. Звертається увага на забарвлення і сухість губ, слизової порожнини рота, склер. Описується стан слизової ротоглотки (гіперемія дужок, мигдаликів, задньої стінки глотки) і язика (сухий, вологий, обкладений густим нальотом).

Визначається стан підшкірно-жирового шару, наявність зниження тургору тканин і м'язового тонусу.

Лімфатичні вузли. Оцінюється стан усіх груп лімфатичних вузлів (величина, консистенція, болючість їх при пальпації).

Кістково-суглобова система. Визначається обсяг рухів у суглобах.

Органи дихання. Відмічається наявність виділень з носа, його характер (серозний або гнійний), оцінюються перкуторні та аускультативні дані, частота і ритм дихання.

Серцево-судинна система. Оцінюються частота і наповнення пульсу, дані перкусії та аускультації серця, величина артеріального тиску.

Органи черевної порожнини. Описується форма живота (звичайної форми, роздутий, втягнутий). За допомогою поверхневої і глибокої пальпації визначається наявність напруження м'язів живота, болючість за ходом кишок, їх спазм, стан сигмоподібної кишки (при дизентерії може бути у вигляді щільного болючого тяжа), ознак посиленої перистальтики, метеоризму. Визначаються розміри печінки і селезінки. Відмічаються стан ануса (зімкнутий, податливий, сфінктерит, пульсує, зяє), наявність тенезмів, їх частота та вираженість. За наявності на момент огляду випорожнення описуються його характер (ентеритний, ентероколітний, колітний), наявність патологічних домішок (гній, кров, слиз, зелень). За відсутності випорожнення під час огляду, його частота і характер описуються в історії хвороби на підставі “карти випорожнень”, яку заповнює медична сестра. Частота випорожнення відмічається за минулу добу.

Органи сечовидільної системи. Звертається увага на частоту сечовипускання, олігурію або анурію.

Неврологічний статус. Оцінюється свідомість (ясна, затьмарена, сплутана, психомоторне збудження, сопор або кома), менінгеальні знаки, м'язовий тонус. При наявності судом описуються їх характер (генералізовані або парціальні, тонічні або клонічні), тривалість, частоту повторення, порушення свідомості під час нападу. Визначаються сухожильні і шкірні рефлекси (черевні, кремастерні).

Попередній діагноз та його обґрунтування

Обґрунтування попереднього діагнозу проводиться на підставі скарг (температура, симптоми інтоксикації, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, патологічний характер випорожнення); епідеміологічного анамнезу (сезонність розвитку захворювання, контакт із людьми, що мають дисфункцію ШКТ, вживання консервованих і недоброякісних продуктів і питної води); анамнезу захворювання (гострий початок із появи синдрому інтоксикації і симптомів, що свідчать про ураження ШКТ); об'єктивних даних (симптоми інтоксикації, ознаки гастриту, гастроентериту, ентероколіту, коліту, дистального коліту).

При виставленні діагнозу кишкової інфекції обов'язково зазначаються топіка ураження ШКТ (гастрит, ентерит, гастроентерит, ентероколіт, коліт тощо) і форми тяжкості захворювання (легка, середньотяжка, тяжка). При тяжких формах ГКІ вказується провідний клінічний синдром, який визначає тяжкість стану (токсикоз із ексикозом, нейротоксикоз, інфекційно-токсичний шок тощо).

Приклади установлення попереднього діагнозу:

"Кишкова інфекція, гастроентероколіт, середньої тяжкості".

"Кишкова інфекція, ентероколіт, тяжкого ступеня, токсикоз із ексикозом II ступеня".

Крім того, згідно з класифікацією ВООЗ (2000 р.) у початковому періоді захворювання (до отримання результатів лабораторних досліджень) у попередньому висновку зазначається тип інфекційної діареї (інвазивний, осмотичний, секреторний). Визначення типу діареї може опосередковано вказувати не тільки на можливий етіологічний чинник, але і дозволяє диференційовано підходити до складання первинної терапевтичної тактики навіть при одній і тій самій нозологічній формі кишкової інфекції.

За наявності типових патогномонічних проявів, що властиві конкретній кишковій інфекції (частіше при дизентерії) і позитивному епідеміологічному анамнезі - діагноз може бути виставлений відразу із зазначенням нозології (шигельоз), типу (типовий, атиповий), тяжкості (тяжкий, середньотяжкий, легкий).

При утрудненні встановлення інфекційної природи діареї, окрім основного, виставляється конкуруючий діагноз. У цьому разі в історії хвороби перелічуються захворювання, з якими потрібно проводити диференційний діагноз.

Окрім основного діагнозу, лікар повинен винести супутні захворювання (ГРВІ; обструктивний бронхіт; афтозний стоматит тощо) і відобразити фон, на якому перебігає кишкова інфекція (перинатальне ураження ЦНС, дефіцитна анемія, гіпотрофія тощо).

План обстеження хворого

1 Клінічний аналіз периферичної крові.

2 Загальний аналіз сечі.

3 Копрологічне дослідження калу.

4 Бактеріологічне дослідження випорожнень на всю кишкову групу дворазово (кращі результати дає посів випорожнень, узятий безпосередньо біля ліжка хворого, до початку етіотропної терапії з доставкою матеріалу до бактеріологічної лабораторії в перші дві години з моменту забору). Негативний результат бактеріологічного дослідження випорожнень видається на 3-5-й день, позитивний - на 5-7-й день. При підозрі на генералізовану (септичну) форму захворювання робиться бактеріологіч-ний посів крові, за наявності інших вогнищ - посів виділень із них.

5 Серологічні методи діагностики (РПГА, РНГА, РА) проводяться в сумнівних випадках і при негативних результатах бактеріологічного дослідження випорожнень. Необхідно пам'ятати, що у дітей перших місяців життя ці методи недостатньо інформативні. Проте в усіх випадках має значення наростання титрів антитіл у динаміці в 4 рази і більше. У зв'язку з цим кров для серологічного дослідження беруть двічі: на 6-8-му добу, потім через 10 днів. Як антигени використовують еритроцитарний діагностикум (дизентерійний, сальмонельозний тощо). За наявності типової клінічної симптоматики та виявленні діагностичного титру специфічних антитіл (1:200 і вище з відповідним діагностикумом) або наростанні титру антитіл у динаміці захворювання клінічний діагноз можна вважати встановленим навіть за відсутності висіву збудника з випорожнень хворого.

6 Діагностика вірусних діарей (ротавірусної інфекції) базується на виявленні ротавірусів (вірусологічна діагностика) або їх антигенів у фекаліях методом електронної мікроскопії та імуноелектронної мікроскопії (ІЕМ), реакції коаглютинації (КОА), зустрічного імуноелектрофорезу (ЗІЕФ), реакції латекс аглютинації (РЛА) калу.

7 Експрес-діагностика ГКІ основана на виявленні антигенів збудників або специфічних антитіл класу IgM (протишигельозних, протисальмонельозних, ротавірусних) у дослідженнях ІФА, ПЛР, РЛА.

Клінічний діагноз та його обґрунтування

Обґрунтування клінічного діагнозу проводиться після отримання результатів лабораторного дослідження, клінічного спостереження за хворим у динаміці, а також з урахуванням результатів допоміжних методів дослідження (за показаннями). В ньому обов'язково зазначаються етіологія захворювання, топіка ураження ШКТ (гастрит, ентерит, гастроентерит, ентероколіт тощо), ступінь тяжкості (легкий, середньотяжкий, тяжкий), характер перебігу (гострий, затяжний, хронічний, гладкий або негладкий), можливі ускладнення.

Приклади встановлення клінічного діагнозу:

"Шигельоз (Sh. Flexneri 2a), типова, середньотяжка форма, гострий, негладкий перебіг, ускладнений випаданням слизової прямої кишки".

"Клебсієльоз (Kl. Pneumonia 10⁸), гастроентерит, середньотяжкого ступеня, гострий, гладкий перебіг".

За відсутності лабораторного підтвердження діагноз виставляється таким чином:

"Кишкова інфекція невстановленої етіології, гастроентероколіт тяжкого ступеня, токсикоз із ексикозом II ступеня, гострий, гладкий перебіг".

Щоденник. Перед написанням щоденника вказуються день хвороби і день госпіталізації хворого. На поля виносяться дата, температура, частота дихання і пульсу.

У щоденнику щодня оцінюється динаміка загального стану, самопочуття, симптомів інтоксикації (поведінка дитини, температура, блювання, його апетит), дисфункції ШКТ (нудота, блювання, біль у животі, частота і характер випорожнення), додавання в масі тіла та інші зміни в соматичному статусі. Описуються можливі ускладнення (міокардит, випадання слизової прямої кишки, кишкова кровотеча, вторинна ферментопатія), приєднання супутніх захворювань (ГРВІ, бронхіт, інфекція сечовивідних шляхів тощо). Оцінюються результати проведених досліджень, обґрунтовуються необхідність лабораторних і інструментальних досліджень та корекція в лікуванні.

Етапний епікриз. Етапний епікриз пишеться 1 раз на 10 днів за загальноприйнятою схемою.

Виписний епікриз пишеться за загальноприйнятою схемою.

2.20 Особливості написання історії хвороби у дітей з кишковою інфекцією з розвитком токсикозу

Скарги. Під час опитування звертається увага на поведінку дитини (руховий неспокій, млявість, адинамію, порушення сну), головний біль, судоми, порушення свідомості (пригнічення свідомості до ступеня сомноленції, сопору, коми); з'ясовується стан апетиту (зниження, анорексія), наявність блювання (повторне, багаторазове, нестримне), спраги або відмови від пиття, гіпер- або гіпотермії, встановлюються кратність і характер випорожнення, наявність втрати маси тіла.

Анамнез захворювання. Уточнюється дата захворювання (при дизентерії батьки вказують навіть годину початку захворювання), характер його розвитку (поступовий, гострий, бурхливий), з'ясовуються терміни виникнення і послідовність основних клінічних симптомів за днями (і навіть годинами). Відмічається температура тіла, її динаміка у відповідь на вживання жарознижувальних засобів; зниження апетиту або відмова від їжі, кратність і тривалість блювання та його зв'язок із прийманням їжі і води. Розпитується, коли змінилася поведінка дитини, з'явилися млявість, адинамія, неспокій, головний біль, рухове збудження. За наявності судом описуються їх характер (тонічні, клонічні, генералізовані, фокальні), тривалість, уточнюється, чи спостерігалося при цьому порушення свідомості (збудження, сонливість, втрата свідомості). Вказуються інтенсивність, локалізація, характер, динаміка болю в животі, наявність метеоризму, несправжніх позивів на дефекацію. З'ясовуються частота, колір, характер випорожнення (рясне, водянисте, пінисте, мізерне, з неприємним запахом, кашкоподібне, рідке, з домішками слизу, зелені, гною, крові). Обов'язково відмічаються втрата маси тіла за час хвороби. Уточнюється, коли вперше звернулися за медичною допомогою, який діагноз установив лікар, яке лікування призначалося в амбулаторних умовах, його ефективність. Встановлюється, на яку добу з моменту захворювання і ким був доставлений хворий до стаціонару, обсяг і адекватність невідкладних заходів, що були надані дитині на догоспітальному етапі.

Епідеміологічний анамнез. Важливим елементом анамнезу є відомості про помилки в питному режимі та режимі харчування, можливий контакт із хворими кишковими інфекціями (його точну дату). Якщо дитина лікувалася в амбулаторних умовах, то уточнюється, чи отримувала антибактеріальну терапію, її тривалість, чи змінився при цьому характер випорожнення.

Анамнез життя. Під час збирання анамнезу у дітей раннього віку особливої уваги заслуговує встановлення чинників ризику, що сприяють розвитку тієї або іншої клінічної форми токсикозу: перинатальна патологія (несприятливий перебіг вагітності та пологів у матері, внутрішньоутробна гіпоксія плоду, пологова травма, асфіксія та інші причини енцефалопатії), несприятливий перебіг постнатального періоду (недоношеність, пізнє прикладення до грудей, штучне вигодовування, наявність рахіту, гіпотрофії, анемії, діатезу, сенсибілізації до чужорідного білка, зокрема до білка коров'ячого молока), підвищена чутливість організму до бактерійних і вірусних агентів (недостатність клітинного і гуморального імунітету, природжені ферментопатії, аномалії конституції, перенесені повторні ГРВІ, кишкові інфекції та інші гнійно-запальні захворювання). Розпитується про профілактичні щеплення (уточнюється наявність вакцинації напередодні даного захворювання). У старших дітей з'ясувуються всі перенесені раніше захворювання, наявність хронічної патології, глистної та паразитарної інвазії, що передували даному захворюванню, уточнюється наявність обтяженого алергічного анамнезу (реакції на харчові продукти, лікарські засоби, імунні препарати тощо).

Об'єктивний статус. Спочатку проводиться оцінка загального стану хворої дитини (термінальний (агональний), надзвичайно тяжкий, тяжкий), потім визначаються клінічні симптоми, що характеризують форму токсикозу (нейротоксикоз, токсикоз із ексикозом, ІТШ). Описуються зовнішній вигляд хворого (страждальний, хворобливий вираз обличчя, загострені риси обличчя), його поведінка (загальний неспокій, збудження, судоми, млявість, адинамія, головний біль, повторне або нестримне блювання, байдужість до того, що оточує), стан свідомості (від сомноленції до сопору або коми), температурна реакція (гіпертермія, зниження температури до субнормальних цифр), наявність різко вираженої спраги, анорексії.

Шкіра. Відмічаються її забарвлення (легка гіперемія, стійка блідість із локальним ціанозом, акроціанозом, сірий відтінок, мармуровий малюнок, тіні навколо повік, розлитий ціаноз із появою “трупних плям”), холодні кінцівки, сухість (при різкому зниженні концентрація натрію в плазмі крові шкіра липка), наявність попрілостей, геморагічного висипання, кровоточивості з місць ін'єкцій. Визначається наявність западання тім'ячка, очних яблук.

Підшкірно-жировий шар. Оцінюються ступінь його розвитку, стан шкірної складки (не розправляється), уточнюється наявність склереми в області стегон, передньої черевної стінки, попереку (при цьому шкіра холодна на дотик, воскоподібного кольору, пастозна), визначається тургор тканин (зниження, підвищення), м'язовий тонус (гіпотонія, гіпертонус). Виявляється наявність симптому "білої плями", відмічається його тривалість у секундах.

Слизові оболонки. Звертається увага на забарвлення і сухість губ (яскраві, сухі, потріскані, заїди, герпетичні висипання), слизових порожнини рота (їх яскравість, різку сухість, відсутність слини, наявність у роті в'язкого слизу), склер (сухі, сліз немає, повіки не стуляються, фіксація погляду по центру), язика (сухий, “як тертка, гіпертрофія сосочків язика, мацерація, обкладеність, молочниця).

Лімфатичні вузли. Оцінюється стан усіх груп лімфатичних вузлів (величина, консистенція, болючість їх при пальпації).

Кістково-суглобова система. Відмічається обсяг рухів у суглобах.

Органи дихання. Визначаються частота і ритм дихання, описуються наявність кашлю, дані перкусії та аускультації (ослаблене дихання, вологі хрипи), ознаки дихальної недостатності (тахіпное, участь в акті дихання допоміжної мускулатури, “токсичне дихання”, ознаки гіпервентиляційного синдрому, який можна запідозрити при появі у хворого значної задишки (дихання за типом “загнаного звіра”), неспокою, прогресивно наростаючого ціанозу шкіри, поверхневого дихання з ослабленням у нижніх відділах легенів.

Серцево-судинна система. Описуються частота і наповнення пульсу (тахікардія, брадикардія), дані перкусії (межі відносної серцевої тупості) та аускультації серця (гучність або глухість серцевих тонів, наявність шумів), величина артеріального тиску (зниження). При розвитку синдрому нейрогенної тахікардії (синдром Кіша) описуються його ознаки (напади серцебиття з ЧСС 190-230 за 1 хв, виражений неспокій, блідість і ціаноз шкіри, набухання і пульсація яремних вен, крекчуче дихання, роздування крил носа).

Органи черевної порожнини. При описанні звертається увага на ступінь порушення апетиту (аж до анорексії), наявність позивів на блювання, кратність блювання і відрижок, наявність у блювотних масах домішок крові і кишкового вмісту. Відмічається наявність здуття живота, описується стан передньої черевної стінки (з розширеною венозною сіткою, зміненим кольором шкіри, набрякла, напружена), наявність печінкової тупості. При поверхневій і глибокій пальпації визначаються наявність захисної напруги м'язів живота, його форма, болючість за ходом кишечнику, стан сигмоподібної кишки (спазмована, у вигляді щільного тяжа, болюча), ануса (зімкнутий, податливий, пульсує, зяє), ознак парезу кишечнику (метеоризм, відсутність відходження газів). Визначаються розміри печінки і селезінки. За наявності випорожнення описуються його характер, консистенція, об'єм, домішки вільної води, слизу, зелені, гною, крові (аж до розвитку кишкової кровотечі). За відсутності випорожнення на момент огляду описується його зі слів супроводжуючих (матері тощо).

Органи сечовидільної системи. Звертається увага на характер сечовипускання, його кратність, об'єм (олігурія або анурія).

Неврологічний статус. Оцінюються ступінь порушення свідомості (ясна, затьмарена, сплутана, психомоторне збудження, сопор, кома). Перевіряються менінгеальні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга та Брудзинського). Якщо під час огляду спостерігалися судоми, то описуються їх характер (генералізовані або парціальні, тонічні або клонічні), тривалість, частоту повторення, порушення свідомості під час нападу. Визначається стан черепних нервів, сухожильних і шкірних рефлексів.

Попередній діагноз і його обґрунтування

Обґрунтування попереднього діагнозу проводиться на підставі скарг, клініко-епідеміологічних і об'єктивних даних із урахуванням усіх принципів обґрунтування діагнозу, що наведені у розділі "Особливості написання історії хвороби у дітей з гострою кишковою інфекцією", з виділенням клінічної форми токсикозу (нейротоксикоз, токсикоз із ексикозом, інфекційно-токсичний шок), його ступеня або стадії (I - початкові прояви, II - функціональне напруження, стрес, III - функціональна дезорганізація, дистрес), а також основного клініко-патогенетичного синдрому, що становить найбільшу небезпеку для пацієнта (гострі циркуляторні розлади; ендогенна, екзогенна або змішана токсинемія; органна або поліорганна недостатність).

Приклади встановлення попереднього діагнозу:

"Кишкова інфекція, ентероколіт, тяжкого ступеня, нейротоксикоз II ступеня, судомний синдром".

"Кишкова інфекція, гастроентероколіт, тяжкого ступеня, токсикоз із ексикозом II ступеня, гостра ниркова недостатність у стадії олігурії".

У діагноз виносяться також супутні захворювання, відмічаються фонові стани (перинатальне ураження ЦНС; дефіцитна анемія; гіпотрофія тощо).

План обстеження і лікування хворого призначається з урахуванням виставленого діагнозу і визначеної клінічної форми токсикозу.

План обстеження хворого

1 Клінічний аналіз периферичної крові.

2 Загальний аналіз сечі.

3 Копрологічне дослідження.

4 Бактеріологічне дослідження випорожнень на всю кишкову групу (при підозрі на септичну форму захворювання посів блювотних мас, промивних вод, сечі, калу, слизу ротоглотки, виділення гнійних вогнищ, крові) дворазово (за необхідності - багаторазово).

5 Серологічні методи діагностики (РПГА, РНГА, РА) з використанням як антигенів специфічних еритроцитарних діагностикумів (дизентерійного, сальмонельозного, ієрсиніозного тощо).

6 Вірусологічна діагностика (при підозрі на вірусну етіологію діареї) з використанням методу електронної мікроскопії та імуноелектронної мікроскопії (ІЕМ), реакції коаглютинації (КОА), зустрічного імуноелектрофорезу (ЗІЕФ).

7 Експрес-діагностика основана на виявленні антигенів збудників або специфічних антитіл класу IgM- ІФА, ПЛР, РЛА.

8 Біохімічний аналіз крові: визначення калію і натрію в плазмі та еритроцитах, гематокриту, показників КЛС (кислотно-лужного стану крові), загального білка і білкових фракцій, імуноглобулінів крові класів A, M, G, ЦІК (циркулюючих імунних комплексів).

Клінічний діагноз і його обґрунтування

Його обґрунтування проводиться на підставі скарг, клініко-епідеміологічних, об'єктивних даних і динаміки клінічних симптомів з обов'язковим підтвердженням даними бактеріологічних, серологічних, біохімічних досліджень, за показаннями - результатами допоміжних методів дослідження (рентгенологічних, електро- і ехокардіографії, УЗД, ФГС, КТ, МРТ).

Приклади установлення клінічного діагнозу:

"Шигельоз (Sh. Flexneri 2a), типова тяжка форма, НТ II ступеня, синдром нейрогенної тахікардії".

"Ешерихіоз О-125, гастроентерит, тяжка форма, ТЕ III ступеня за вододефіцитним (гіпернатріємічним) типом".

"Сальмонельоз (Salm. enteritidis), гастроентерит, тяжка форма, ТЕ II ступеня за вододефіцитним типом, гіповолемічний шок".

Щоденник. Перед написанням щоденника вказуються день хвороби і день госпіталізації хворого. На поля виносяться температура, частота дихання, пульсу, АТ. Щодня проводиться зважування хворого і вказується маса тіла. Оцінюються динаміка і ступінь прояву клінічних симптомів токсикозу (стан свідомості, температурна реакція, поведінка дитини, блювання, апетит, зміни з боку серцево-судинної, ЦНС тощо), ознаки дегідратації (спрага, колір і еластичність шкіри, тургор тканин, стан слизових оболонок, тім'ячка, очних яблук, язика, діурез), описуються частота і характер випорожнення за попередню добу. Відмічається кількість рідини, одержаної хворим за добу. При проведенні регідратаційної терапії внутрішньовенно краплинно, щодня розраховується відсоток додавання маси тіла. інфекція історія хвороба дитина

Оцінюються результати проведених досліджень, обґрунтовується необхідність додаткових лабораторних і інструментальних досліджень. Корекція терапії проводиться з урахуванням динаміки, а саме розширюються обсяг і склад харчування, проводиться розрахунок добового об'єму рідини, визначаються об'єм і склад рідини, що вводиться в/в краплинно, обґрунтовуються призначення природних колоїдів (плазми, альбуміну), глюкокортикостероїдів, внутрішньовенних імуноглобулінів, а також призначення і зміна антибіотиків.

Етапний епікриз. Етапний епікриз пишеться 1 раз на 10 днів за загальноприйнятою схемою.

Виписний епікриз пишеться за загальноприйнятою схемою.

2.21 Особливості написання історії хвороби у дітей з ротавірусною інфекцією

Скарги. При опитуванні звертається увага на симптоми інтоксикації (слабкість, в'ялість, адинамію, головний біль), підвищення температури тіла, стан апетиту (зниження, анорексія), наявність нудоти, блювання (повторне, багаторазове, нестримне), спраги або відмови від пиття, катаральних явищ, біль у животі (переважно в епігастрії або навколо пупка), встановлюються кратність і характер випорожнення, наявність втрати маси тіла.

Анамнез захворювання. Уточнюються дата захворювання, характер його розвитку (поступовий, гострий, бурхливий), з'ясовуються терміни виникнення і послідовність основних клінічних симптомів за днями (і навіть годинами). Відмічаються температура тіла, її динаміка у відповідь на вживання жарознижувальних засобів; зниження апетиту або відмова від їжі, наявність нудоти, кратність і тривалість блювання та його зв'язок із прийманням їжі і води. Розпитується, коли змінилася поведінка дитини, з'явилися слабкість, в'ялість, адинамія, головний біль. За наявності судом описуються їх характер (тонічні, клонічні, генералізовані, фокальні), тривалість, уточнюється, чи спостерігалося при цьому порушення свідомості (збудження, сонливість, втрата свідомості). Характеризується респіраторний синдром. Вказуються інтенсивність, локалізація, характер, динаміка болю в животі, наявність метеоризму, бурчання у кишечнику. З'ясовуються частота, колір, характер випорожнення (рясне, водянисте, пінисте, бризкаюче, слабкопофарбоване, без патологічних домішок чи з незначною кількістю слизу, з різким запахом). Обов'язково відмічається втрата маси тіла за час хвороби. Уточнюється, коли вперше звернулися за медичною допомогою, який діагноз установив лікар, яке лікування призначалося в амбулаторних умовах, його ефективність. Встановлюється, на яку добу з моменту захворювання і ким був доставлений хворий до стаціонару, обсяг і адекватність невідкладних заходів, що були надані дитині на догоспітальному етапі.

Епідеміологічний анамнез. Важливим елементом анамнезу є відомості про помилки в питному режимі та режимі харчування, можливий контакт із хворими кишковими інфекціями (його точна дата). Якщо дитина лікувалася в амбулаторних умовах, то уточнюються, яке лікування отримувала, його тривалість, чи змінився при цьому характер випорожнення.

Анамнез життя. Під час збирання анамнезу у дітей раннього віку особливої уваги заслуговує встановлення перинатальної патології (несприятливий перебіг вагітності та пологів у матері, внутрішньоутробна гіпоксія плоду, пологова травма, асфіксія та інші причини енцефалопатії), несприятливий перебіг постнатального періоду (недоношеність, пізнє прикладення до грудей, штучне вигодовування, наявність рахіту, гіпотрофії, анемії, діатезу, сенсибілізації до чужорідного білка, зокрема до білка коров'ячого молока), підвищена чутливість організму до бактерійних і вірусних агентів (недостатність клітинного і гуморального імунітету, природжені ферментопатії, аномалії конституції, перенесені повторні ГРВІ, кишкові інфекції та інші гнійно-запальні захворювання). Розпитується про профілактичні щеплення (уточнюється наявність вакцинації напередодні даного захворювання). У старших дітей з'ясовуються всі перенесені раніше захворювання, наявність хронічної патології, глистної та паразитарної інвазії, що передували даному захворюванню, уточнюється наявність обтяженого алергічного анамнезу (реакції на харчові продукти, лікарські засоби, імунні препарати тощо).

Об'єктивний статус. Спочатку проводиться оцінка загального стану хворої дитини (надзвичайно тяжкий, тяжкий, середньої тяжкості, легкий). Описуються зовнішній вигляд хворого (страждальний, хворобливий вираз обличчя, загострені риси обличчя), його поведінка (загальний неспокій, збудження, судоми, млявість, адинамія, головний біль, повторне або нестримне блювання, байдужість до того, що оточує), стан свідомості (ясна, сомноленція, сопор або кома), температурна реакція (гіпертермія, зниження температури до субнормальних цифр тощо), наявність різко вираженої спраги, анорексії.

Шкіра. Відмічаються її забарвлення (легка гіперемія, стійка блідість із локальним ціанозом, акроціанозом, сірий відтінок, мармуровий малюнок, тіні навколо повік, розлитий ціаноз із появою “трупних плям”), холодні кінцівки, сухість (при різкому зниженні концентрації натрію в плазмі крові шкіра липка), наявність попрілостей, геморагічного висипання, кровоточивості з місць ін'єкцій. Визначається наявність западання тім'ячка, очних яблук.

Підшкірно-жировий шар. Оцінюються ступінь його розвитку, стан шкірної складки (не розправляється), уточнюється наявність склереми в області стегон, передньої черевної стінки, попереку (при цьому шкіра холодна на дотик, воскоподібного кольору, пастозна), визначається тургор тканин (зниження, підвищення), м'язовий тонус (гіпотонія, гіпертонус). Виявляється наявність симптому "білої плями", відмічається його тривалість у секундах.

Слизові оболонки. Звертається увага на забарвлення і сухість губ (яскраві, сухі, потріскані, заїди, герпетичні висипання), слизових порожнини рота (їх яскравість, різка сухість, відсутність слини, наявність у роті в'язкого слизу), склер (сухі, сліз немає, повіки не стуляються, фіксація погляду по центру), язика (сухий, “як терка”, гіпертрофія сосочків язика, мацерація, обкладеність, молочниця).

Оцінюється стан слизової оболонки ротоглотки (помірна гіперемія і зернистість).

Лімфатичні вузли. Оцінюється стан усіх груп лімфатичних вузлів (величина, консистенція, болючість їх при пальпації).

Кістково-суглобова система. Відмічається обсяг рухів у суглобах.

Органи дихання. Визначаються частота і ритм дихання, описується наявність кашлю, дані перкусії та аускультації (ослаблене дихання, вологі хрипи), ознаки дихальної недостатності (тахіпное, участь в акті дихання допоміжної мускулатури, “токсичне дихання”, ознаки гіпервентиляційного синдрому, який можна запідозрити при появі у хворого значної задишки (дихання за типом “загнаного звіра”), неспокою, прогресивно наростаючого ціанозу шкіри, поверхневого дихання з ослабленням у нижніх відділах легенів.

Серцево-судинна система. Описуються частота і наповнення пульсу (тахікардія, брадикардія), дані перкусії (межі відносної серцевої тупості) та аускультації серця (гучність або глухість серцевих тонів, наявність шумів), величина артеріального тиску (зниження). При розвитку синдрому нейрогенної тахікардії (синдром Кіша) описуються його ознаки (напади серцебиття з ЧСС 190-230 за 1 хв, виражений неспокій, блідість і ціаноз шкіри, набухання і пульсація яремних вен, крекчуче дихання, роздування крил носа).

Органи черевної порожнини. При описанні звертається увага на ступінь порушення апетиту (аж до анорексії), наявність нудоти, позивів на блювання, кратність блювання і відрижок, наявність у блювотних масах домішок їжі, слизу. Відмічається наявність здуття живота, описується стан передньої черевної стінки (з розширеною венозною сіткою, зміненим кольором шкіри, набрякла, напружена), наявність печінкової тупості. При поверхневій і глибокій пальпації визначаються наявність захисної напруги м'язів живота, його форма, біль у животі (постійного характеру, переймистий), наявність бурчання у кишечнику, метеоризму, голосного відходження газів. Визначаються розміри печінки і селезінки. За наявності випорожнення описуються його характер, консистенція, об'єм, домішки вільної води тощо (для захворювання характерні рідкі, водянисті, пінисті, бризкаючі, слабко- пофарбовані, без патологічних домішок чи з незначною кількістю слизу, з різким запахом). За відсутності випорожнення на момент огляду описують їх зі слів супроводжуючих (матері тощо).

Органи сечовидільної системи. Звертається увага на характер сечовипускання, його кратність, об'єм (олігурія або анурія).

Неврологічний статус. Оцінюється ступінь порушення свідомості (ясна, затьмарена, сплутана, психомоторне збудження, сопор, кома). Перевіряються менінгеальні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга та Брудзинського). Якщо під час огляду спостерігалися судоми, то описуються їх характер (генералізовані або парціальні, тонічні або клонічні), тривалість, частота повторення, порушення свідомості під час нападу. Визначається стан черепних нервів, сухожильних і шкірних рефлексів.

Попередній діагноз і його обґрунтування

Обґрунтування попереднього діагнозу проводиться на підставі скарг (температура, симптоми інтоксикації, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, патологічний характер випорожнення); епідеміологічного анамнезу (сезонність розвитку захворювання, контакт із людьми, що мали дисфункцію ШКТ, вживання недоброякісних продуктів і питної води); анамнезу захворювання (гострий початок із появи синдрому інтоксикації, катаральних явищ і симптомів, що свідчать про ураження ШКТ); об'єктивних даних (симптоми інтоксикації, катаральні явища, ознаки гастриту, гастроентериту).

При виставленні діагнозу ротавірусної інфекції обов'язково зазначаються топіка ураження ШКТ (гастрит, ентерит, гастроентерит тощо) і форми тяжкості захворювання (легка, середньотяжка, тяжка). При тяжких формах ротавірусної інфекції вказується провідний клінічний синдром, який визначає тяжкість стану (токсикоз із ексикозом, нейротоксикоз тощо).

Приклади встановлення попереднього діагнозу:

"Ротавірусна інфекція, гастроентерит, середньої тяжкості".

Крім того, згідно з класифікацією ВООЗ (2000 р.) у початковому періоді захворювання (до отримання результатів лабораторних досліджень) у попередньому висновку зазначається тип інфекційної діареї: інвазивний, осмотичний (частіше при ротавірусній діареї), секреторний. Визначення типу діареї може опосередковано вказувати не тільки на можливий етіологічний чинник, але і дозволяє диференційовано підходити до складання первинної терапевтичної тактики навіть при одній і тій самій нозологічній формі кишкової інфекції.

Окрім основного діагнозу, лікар повинен винести супутні захворювання (ГРВІ; обструктивний бронхіт; афтозний стоматит тощо) і відобразити фон, на якому перебігає кишкова інфекція (перинатальне ураження ЦНС, дефіцитна анемія, гіпотрофія тощо).

План обстеження хворого

1 Клінічний аналіз периферичної крові.

2 Загальний аналіз сечі.

3 Копрологічне дослідження.

4 Діагностика вірусних діарей (ротавірусної інфекції) базується на виявленні ротавірусів (вірусологічна діагнос-тика) або їх антигенів у фекаліях методом електронної мікроскопії та імуноелектронної мікроскопії (ІЕМ), реакції коаглютинації (КОА), зустрічного імуноелектрофорезу (ЗІЕФ), реакції латекс аглютинації (РЛА) калу.

5 Серологічні методи діагностики (РГГА, РН, РЗК) з використанням ротавірусного антигену.

6 Експрес-діагностика основана на виявленні антигенів збудників або специфічних антитіл класу IgM - ІФА, ПЛР, РЛА, реакції коаглютинації.

7 Бактеріологічне дослідження випорожнень на всю кишкову групу (при підозрі на септичну форму захворювання посів блювотних мас, промивних вод, сечі, калу, слизу ротоглотки, крові) дворазово (за необхідності - багаторазово).

8 Біохімічний аналіз крові: визначення калію і нат-рію в плазмі та еритроцитах, гематокриту, показників КЛС (кислотно-лужного стану крові), загального білка і білко-вих фракцій, імуноглобулінів крові класів A, M, G, ЦІК.

Диференційний діагноз

Ротавірусну інфекцію необхідно диференціювати від ешерихіозу, сальмонельозу, ентеровірусної діареї, ієрсиніозу, кишкових інфекцій, що викликані умовно-патогенними збудниками, легких форм холери.

...