Основи хирургії

Які види шовного матеріалу можна використати для перев'язки даних сосудiв?

А Кетгут.

В Дужки Мішеля.

С Танталові скріпки.

Д Шовк.

Е Кінський волос.

ЗАВДАННЯ 5. Для стерилізації кетгут розрізали на ниті, довжиною до 1 метра, намотали в кільця і обезжирили в ефірі протягом 12 годин. Після цього злили ефір і залили на 8 діб спиртовим Люголівським розчином. Потім повторно залили свіжим спиртовим Люголівським розчином на 8 діб.

Який це метод стерилізації кетгуту?

А Ситковського.

В Кохера.

С Клаудіуса.

Д Губарєва.

Е Спакокукоцького.

ЗАВДАННЯ 6. Хворий М. поступив із скаргами на періодичні болі в лівих відділах живота, запори, загальну слабість, нездужання, що прогресує, схуднення, виділення слизу і крові з прямої кишки, здуття живота. При іригоскопії на рівні дистальної третини сигмоподібної кишки визначається нерівномірне циркулярне звуження її просвіту, прохідність якого різко порушена, у вищележачі відділи надходить незначна кількість барієвої зависі. У плановому порядку хворий оперований. Виявлена пухлина сигмоподібної кишки. Зроблена резекція сигмоподібної кишки з формуванням колоректального анастомозу.

Який вид швів для формування анастомозу можна застосувати в цьому випадку?

А Однорядний вузловий шов.

В Двохрядковий вузловий шов.

С Клейовий шов.

Д Двохрядковий безперервний шов.

Е Двохрядковий відстрочений шов.

ГЛАВА 2. СУЧАСНІ МЕТОДИ АНТИСЕПТИКИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Мета (загальна): Вміти користуватися сучасними методами антисептики та знати їх характеристику.

Виконання хірургічної операції, зміна пов'язки на рані, проведення ін'єкцій, ендоскопічних досліджень можливе при наявності спеціального хірургічного інструментарію, підданого стерилізації, тобто вільного від мікробної флори. Це можливо при впливі на інструментарій, апарати, ендоскопи високої температури, хімічних речовин променевої енергії. При цьому інструментарій не повинен втрачати свої функціональні властивості й не зазнавати корозії.

Питання стерилізації інструментів вивчаються тільки на курсі загальної хірургії, а придбані знання й уміння необхідні в процесі освіти та подальшої професійної діяльності.

Трінклер говорив: «Був момент, коли операційна в період захоплення антисептикою, уявляла собою дійсну парову лазню, де хірурги задихалися від міцно насичених парів карболової кислоти; розчини цебрами лилися на хворих і на рани. Все плавало».

Потрібно сказати, що за методикою Листера, інструменти, білизна, руки хірургів також оброблялися 3% розчином карболової кислоти.

Особливо варто зупинитися на листерівській пов'язці, яка складалася з восьми шарів парафино-карболової марлі та була розрахована на те, щоб герметично закрити рани і оберігати їх від інфекції ззовні. Таким чином, пов'язка Листера переслідувала не лікувальну мету, а профілактичну, тобто попередження проникнення в рани інфікованого повітря. На рани накладався тоненький шар запобіжної тафти з таким розрахунком, щоб по краях вона залишалася вільною й не перешкоджала стоку чи переходу та усмоктуванню виділень із рани в марлю. Крім того, цей шар повинен був захищати рани від дратівної дії карболової кислоти, якою були просочені верхні шари пов'язки.

Листер у 1867 році говорив: «Треба насамперед намагатися умертвити всі зародки, що потрапили в рану, як у момент нещастя, так й увесь час, що пройшов після нього. Для цього всі поглиблення рани протираються шматком матерії, змоченою міцно карболовою кислотою».

Однак разючий успіх листерівського методу лікування ран, яким ознаменувався антисептичний період у хірургії, варто пояснювати трьома факторами, внесеними в хірургію цим методом:

Широке дренування ран - рани широко розкривалися і всі мертві простори їх, у яких мікроорганізми вільно розміщаються, стали широко дренуватися.

Замість корпії, що вживалася до того часу при перев'язках, стали застосовувати марлю.

Листер став застосовувати водяні розчини карболової кислоти, що краще всмоктуються марлею і ватою, ніж масляні речовини, що вживалися до неї.

Астрахан говорить, що «головна заслуга Листера в тому, що, вказавши на мікроорганізми як на джерело ранової інфекції і націливши в цьому напрямку систему глибоко продуманих хімічних заходів, він визначив плідну стратегію хірургічної діяльності».

Навчання Листера не було прийнято не тільки в Англії, але й в інших відділеннях тієї самої лікарні, де він працював.

Рихард Фолькман дуже багато сприяв поширенню листерівського методу. Завдяки його зусиллям антисептика проклала собі шлях на континенті, потім і на Британських островах. Сам Листер говорив Фолькману: «Ти більше Листер, чим я сам».

Бильрот спершу поставився до антисептики негативно і лише дуже повільно став її прихильником. У листі до Фолькмана в 1875 році він писав: «Щоб доставити тобі задоволення, я листерірую з 1 жовтня. Найближчими результатами були: одне карболове отруєння зі смертним результатом, три великих гангрени шкіри, завдяки карболовій кислоті, і дві ампутаційні кукси з величезним розпадом клітковини. Але тому що ти говориш, що все це неважливо, а потім піде краще, то ми продовжуємо те ж саме».

Піонерами в справі насадження антисептики в Росії вважаються Пелехин (Петербург), Левшин (Казань), Скліфосовський (Москва), Грубе (Харків).

Пелехин вивчав антисептику безпосередньо в Листера, але в перші роки становлення методу, коли Листер ще не оформив цілком свої ідеї. Пелехин збрив собі вуса, волосся на голові і навіть брови. Але в той же час у його операційній пили чай, курили і досліджували сечу.

От як описують обстановку в операційній, де застосовували антисептику (1888 р.): хвору вносили в операційну, нагріту до 22^єС. Живіт омивався милом, скипидаром і ефіром, змочувався лимонним соком, зрошувався розчином сулеми і покривався теплими сулемовими компресами. Під час операції топилися два каміни, повітря насичувався карболовими парами. Операційна за два дні до операції окурювалася сулемою і сіркою.

Астрахан пише: «Для хірургів часу Листера вирішальною була задача попередження і лікування гнильної інфекції, що безпосередньо загрожує життю хворого: нагноєння ж розглядалося скоріше як результат хімічного роздратування. Сам Листер заперечував наявність мікроорганізмів в абсцесах, хоча постійно прагнув до забезпечення загоєння без нагноєння. Він вважав, що основна мета антисептики складається не в тому, щоб уникати нагноєння, а в тому, щоб запобігати гниттю. У міру того, як гнильні ускладнення зникали з поля зору хірургів, гнійна інфекція виступила на перший план. Але вести з нею боротьбу на базі листерівської техніки було неможливе».

Потрібно сказати, що сам Листер у 1871 році говорив, що антисептичний засіб є саме по собі злом, оскільки воно робить безпосередній шкідливий вплив на зараження тканини. Проте в 70-80-і роки метод антисептики майже у всіх країнах був пануючим. Ставилося навіть питання про судове переслідування тих лікарів, що не дотримуються цього методу.

Поступово, однак, стали лунати застережливі голоси, а незабаром наступило розчарування в антисептиках. Губарєв говорив, що антисептиками ми цілимося в мікробів, а попадаємо в живі тканини організму й убиваємо їхні клітини.

На зміну листерівскому методу чистої антисептики, що тривав близько 15 років, з'явився новий метод, асептичний, введений у хірургію Бергманом.

Ми з вами простежили три періоди в хірургії: доантисептичний (долистерівський), антисептичний (листерівський) і асептичний (Бергмана). Доля антисептичного періоду нам із вами уже відома. Що ж стало з методом Бергмана, чи довго він зберігся в хірургії і чому, власне, ми, лікарі, поклоняємося зараз?

Потрібно сказати, що коли хірургія звільнила себе від шкідливої дії антисептичних речовин, що застосовувалися за методикою Листера, то перехід до чисто асептичного методу здавався лікарям спочатку дуже бажаним й ефективним. Хірургу полегшало дихати в операційній, припинилися гангрени від зайвого застосування карболових розчинів, зникли інші ускладнення, що так обтяжували прихильників і супротивників антисептичного методу. Однак і асептичний шлях у хірургії не йшов гладко. Згадаємо, що антисептика була залишена на користь асептики, виходячи з того, що антисептичні речовини шкодять тканинам. Звідси з'явилося інше захоплення, що антисептика взагалі не потрібна, що сили природи самі можуть справитися з інфекцією. Правда, не всі були згодні з таким положенням. У цьому питанні ще довгий час існували розбіжності.

Операції до антисептичного періоду супроводжувалися післяопераційною летальністю, рівною 70-80%. Внаслідок цього розвиток "великої хірургії" стримувався. Втручання, як правило, робилося за життєвим показанням. Із визначенням ролі мікробної флори на перебіг ранового процесу і розвитком антисептики, асептики операція стала немислимою без дотримання суворих правил, спрямованих на запобігання інфікування ран. Без знань і жорсткого дотримання правил асептики, антисептики сучасна медицина, і хірургія зокрема, немислимі. Ці знання-уміння, здобуті в процесі навчання на кафедрі загальної хірургії, і є остаточними. У подальшому вони тільки удосконалюються. Підготовка хірурга та операційного поля підпорядковані правилам асептики, антисептики.

Мета (загальна) - знати сучасні методи антисептики та їх характеристику.

Антисептика («anti» -проти, «septicus» - гниття) - це одночасно і галузь науки, і вчення про способи, засоби, умови, механізми пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів у рані, патологічному вогнищі або організмі хворого в цілому.

Види антисептики:

1. Механічна

2.Фізична

3.Хімічна

4.Біологічна

Механічна антисептика - це знищення мікроорганізмів механічними методами.

Механічні методи включають видалення ділянок тканин, насичених мікроорганізмами, інфікованих згустків крові, гнійного ексудату.

Види механічної антисептики:

1. Туалет рани.

Проводиться практично при будь - якій перев'язці, в тому числі при наданні першої лікарської допомоги при пораненні, що дозволяє ліквідувати близько 80 - 90% мікроорганізмів у рані і навколо неї:

- знімають просочену рановим вмістом пов'язку;

- обробляють шкіру навколо рани, знімаючи при цьому відшарований епідерміс, сліди ранового ексудату, залишки клеолу;

- при необхідності пінцетом або затискачем із марлевою кулькою видаляють гнійний ексудат, інфіковані згустки крові, вільно лежачі некротичні тканини.

2. Первинна хірургічна обробка (ПХО) рани:

- важливий етап механічної антисептики;

- дозволяє перетворити інфіковану рану в стерильну шляхом висічення країв, стінок і дна рани разом зі сторонніми предметами і зонами некрозу;

- при ПХО видаляються всі тканини, які торкалися нестерильних предметів і зовнішнього середовища, в яких можуть перебувати мікроби;

- основний метод лікування свіжої фікованої рани.

3. Вторинна хірургічна обробка рани виконується при наявності в ній інфекції та включає:

- видалення некротичних тканин (скупчення мікроорганізмів, живильне середовище для життєдіяльності мікробів);

- виявлення заглиблень, «карманів» або запливів, з яких утруднений відтік ексудату;

- розсічення вузьких ходів і каналів, що ведуть у порожнину із гнійним ексудатом, для створення сприятливих умов для його відтоку.

4. Інші операції та маніпуляції

Механічна антисептика - це лікування інфекції хірургічним шляхом, за допомогою хірургічних інструментів і скальпеля:

- розкриття абсцесів, флегмон;

- пункція гнійника (гнійний гайморит, гнійний плеврит);

- видалення органів, у яких відбувається скупчення мікроорганізмів при гострому запаленні (гострий апендицит, гострий холецистит).

Основний принцип гнійної хірургії «Uvi pus - ubi evacua» (бачиш гній - випусти його).

Фізична антисептика - це знищення мікроорганізмів за допомогою фізичних методів.

Види фізичної антисептики:

1. Гігроскопічний перев'язний матеріал:

- введення в рану гігроскопічного матеріалу значно збільшує обсяг евакуйованого ексудату;

- в якості гігроскопічного матеріалу використовують марлю (тампони, серветки, кульки), білу вату або ватно - марлеві тампони;

- введений у рану марлевий тампон в середньому зберігає свої властивості «висмоктувати» рановий вміст близько 8 год., а потім просочується ексудатом і втрачає ці властивості;

- щоб тампон не став перешкодою для відтоку ранового ексудату, рана дренується тампоном нещільно.

2. Гіпертонічні розчини:

- використовуються для поліпшення відтоку із рани;

- осмотичний тиск гіпертонічних розчинів вищий, ніж у плазмі крові;

- найчастіше в якості гіпертонічного, використовують 10% розчин хлориду натрію;

- змочені розчином марлеві серветки або тампони вводяться в рану і, за рахунок різниці осмотичного тиску, збільшується відтік рідини із рани.

3. Дренування ран - важливий елемент фізичної антисептики, заснований на принципах капілярності і сполучених судин. Розрізняють три основних види дренування:

- активне (можливо при герметичному закритті рани), при якому до зовнішнього кінця дренажу приєднується спеціальна пластмасова гармошка, гумова гармошка або електричний відсмоктувач, за допомогою яких проводиться аспірація ранової рідини;

- пасивне - дренування за принципом сполучених судин, тому дренаж повинен перебувати в нижньому куті рани, а другий вільний кінець - нижче рани;в якості дренажів використовуються поліхлорвінілові, гумові смужки, рукавично - трубчасті дренажі;на кінці трубки, що вводиться в рану, роблять додатково кілька отворів для кращого дренування;

- проточно - промивне, при якому рана дренується не менш, ніж двома дренажами, по одному або кількох із них постійно протягом доби здійснюється введення в порожнину рани діалізуючої рідини, а по іншому промивна рідина витікає. Введення рідини в дренаж проводиться методом краплинних вливань і при проведенні методу необхідно стежити за повнотою відтоку рідини із рани.

Хімічна антисептика - це знищення мікроорганізмів за допомогою різних хімічних речовин у рані, патологічному вогнищі, організмі хворого і в навколишньому середовищі.

Класифікація антисептиків:

1. Дезінфікуючі засоби - використовуються для обробки інструментів, миття стін, підлоги, обробки предметів догляду.

2. Антисептичні речовини - застосовуються зовнішньо для обробки шкіри, рук хірурга, промивання ран і слизових оболонок.

3. Хіміотерапевтичні засоби - вводяться всередину і проявляють резорбтивну дію в організмі хворого, пригнічуючи ріст мікроорганізмів у різних патологічних вогнищах.

Групи хімічних антисептиків:

1. Група галоїдів:

- препарати йоду: 1 - 5% спиртова настойка, йодинол, йодонат, йодопірон, бетадин, розчин Люголя;

- препарати хлору: хлорамін Б.

2. Окиснювачі:

- перекис водню - антисептик зовнішнього застосування: 3% розчин використовується для промивання гнійних ран при перев'язках, 6% розчин є важливою дезінфікуючою речовиною, входить до складу первомуру;

- перманганат калію - антисептик зовнішнього застосування: 0,02 - 0,1% розчин застосовують для промивання ран, слизових оболонок, 2 - 5% розчин може застосовуватися для місцевого лікування опіків, пролежнів.

3. Спирти:

- етиловий спирт - застосовується для обробки шкіри і рук хірурга

4. Альдегіди:

- формалін - використовується для стерилізації оптичних інструментів у газових стерилізаторах

5. Феноли:

- карболова кислота - застосовується в комплексі з іншими препаратами в складі присипок, мазей.

6. Барвники:

- брильянтовий зелений, метиленовий синій - антисептики зовнішнього застосування: 1-2% розчин (спиртовий або водний) використовується для обробки саден, поверхневих ран, 0,02% водний розчин - для промивання ран.

7. Солі важких металів:

- нітрат срібла - антисептик зовнішнього застосування: 0,1 - 0,2% розчини - для промивання слизових оболонок, 5 - 20% розчин - для надлишкових грануляцій;

- протаргол,коларгол - для промивання сечового міхура, змазування слизових оболонок;

- оксид цинку - входить до складу присипок і паст, що мають протизапальний ефект, захищає шкіру від мацерації.

8. Детергенти (поверхнево - активні речовини):

- хлоргексидину біглюконат, дегмін, дегміцид - антисептики зовнішнього застосування, використовуються для обробки рук хірурга, операційного поля;

- цитеал - антисептик із вираженою протизапальною, антимікробною дією і миючим ефектом, застосовується при лікуванні гнійних ран у концентрації 1610, для промивання порожнин (черевної, грудної, порожнини суглоба) - у концентрації 1:100.

9. Похідні мірамістину:

- Мірамідез - 0,1% спиртовий розчин, застосовується для обробки операційного поля, рук хірурга, профілактики інфікування мікротравми шкіри;

- Мірамістин -0,1% водний розчин, застосовується для профілактики нагноєння і лікування гнійних ран, лікування гнійно - запальних процесів, гострих і хронічних уретритів та уретро простатитів, лікування поверхневих і глибоких опіків, підготовки опікових ран до дерматопластики.

10. Похідні нітрофурану:

- фурацилін - антисептичний засіб для зовнішнього застосування, розчин 1:5000 використовується при лікуванні гнійних ран, промивання слизових оболонок;

- ліфузоль - плівкотвірний антисептик зовнішнього застосування, застосовується для захисту шкіри навколо нориць, для лікування поверхневих ран;

- фуразолідон, фурагін, фурадонін, фурамаг - хіміотерапевтичні препарати для внутрішнього застосування, «уроантисептики», застосовуються при інфекціях сечовивідних шляхів і кишкових інфекціях.

11. Похідні 8 -оксихіноліну:

- нітроксолін (5 - НОК) - уроантисептик, застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів;

- ентеросептол, інтестопан - хіміотерапевтичні препарати для лікування кишкових інфекцій.

12. Похідні нітромідазолу:

- Метронідазол (метрагіл, флагіл, трихопол) - хіміотерапевтичний засіб широкого спектра дії, ефективний відносно бактероїдів, найпростіших, деяких анаеробів.

13. Антисептики рослинного походження: хлорофіліпт, ектерицид, настойка календули, баліз- антисептики зовнішнього застосування для промивання ран, слизових оболонок.

14. Сульфаніламідні препарати:

- сульфадимезин, сульфазин, сульфадиметоксин, сульфален, етазол - хіміотерапевтичні засоби з бактеріостатичною дією;

- бісептол - комбінований препарат, застосовується для лікування різних запальних процесів.

Біологічна антисептика - методи знищення мікроорганізмів за допомогою препаратів біологічного походження прямої та опосередкованої дії.

Біологічні антисептики прямої дії - використання фармакологічних препаратів біологічного походження, що безпосередньо впливають на мікроорганізми: антибіотики; протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин, терилітин, іруксол); препарати для пасивної імунізації.

Біологічні антисептики опосередкованої дії- використання фармакологічних препаратів біологічного походження та інших методів різного походження, що стимулюють можливості макроорганізму в боротьбі з мікроорганізмами:

- методи,, що стимулюють неспецифічну резистентність (квартування, вітамінотерапія, УФО крові, лазерне опромінювання крові);

- препарати, що стимулюють неспецифічний імунітет;

- препарати, що стимулюють специфічний імунітет.

АЛГОРИТМ СТЕРИЛІЗАЦІЇ ХІРУРГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ

I етап.

Мета - підготовка інструментарію до стерилізації.

Хірургічний інструментарій комплектують за функціональним призначенням і укладають на серветку в бікс. Останній закривають, маркують, залишаючи бічні отвори відкритими.

II етап.

Мета - стерилізація хірургічного інструментарію в автоклаві паром під тиском.

В автоклав укладають бікс з інструментарієм, щільно закривши його кришкою. Витіснивши повітря і піднявши тиск до заданого рівня і температури, проводять стерилізацію. Закінчивши стерилізацію, випускають пар з автоклава, доводячи тиск до нормального, обережно відкривають кришку автоклава і витягують бікс, закривши бічні отвори.

III етап.

Мета - контроль якості стерилізації. Для цієї мети використовують фізичний і бактеріологічний способи.

Алгоритм передопераційної підготовки інструментарію:

1.Укласти інструментарій в бікс.

2. 3акрити кришку бікса, відкрити бічні отвори.

3. Вмістити бікс в автоклав, закрити кришку автоклава.

4. Провести стерилізацію інструментарію в автоклаві парою під тиском.

5. Випустити пару з автоклава, обережно відкрити кришку автоклава.

6. Витягти бікс із автоклава, закрити бічні отвори бікса.

7. Відзначити дату стерилізації бікса, записати в журнал стерилізації.

АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ ХІРУРГА ДО ОПЕРАЦІЇ

1 етап.

Мета- виконати механічну обробку рук. Для цього руки миються під проточною водою 10 хв., щітками з милом. Через 5 хв щітка змінюється. Методика викладена в підручнику. Механічна обробка рук застосовується у випадках, передбачених методикою способів.

2 етап.

Мета - обробка рук розчинами активних речовин. Для цього руки обробляються за методикою протягом необхідного часу розчином передбаченим способом.

3. етап.

Мета - висушування рук. Для цього рушником або великими марлевими серветками висушуються почергово кисті рук і передпліччя таким чином, щоб уникнути інфікування. Методика викладена в підручнику.

4 етап.

Мета - одягання халата, маски, рукавичок. За допомогою операційної сестри і санітарки одягається халат, маска, рукавички з дотриманням правил асептики.

Завдання для контролю знань

ЗАВДАННЯ 1. Хвора М. 1974 р.н., з дитинства перебуває під наглядом хірурга з приводу дифузного поліпозу товстої кишки. При контрольній колоноскопії виявлено безліч поліпів у всіх відділах товстої кишки, діаметром від 0,8 до 1,5 см., на широкій основі і на ніжці. Зроблена ендоскопічна поліпектомія 8 поліпів у проксимальному відділі ободової кишки. Після проведення дослідження колоноскоп зазнав дезінфекції і стерилізації.

Який метод стерилізації можна використати в цьому випадку?

А Стерилізація паром.

В Стерилізація газоподібною речовиною.

С Стерилізація сухим гарячим повітрям.

Д Стерилізація розчинами хімічних речовин.

Е Стерилізація сухим гарячим повітрям і розчинами хімічних речовин.

ЗАВДАННЯ 2. Хвора Л. 1978 р.н., надійшла до хірургічного відділення зі скаргами на болі в правих відділах живота, підвищенням температури тіла до 38,3єС, загальну слабкість. Давність захворювання 30 годин. При огляді живіт симетричний, не роздутий, в акті дихання участі не бере, Пальпаторно - болісний у нижніх відділах. Симптоми роздратування черевини, Щоткіна-Блюмберга, Ровзінга, Воскресенського, Ситковського позитивні. Печінка і селезінка не збільшені. Сечовиділення не порушено, с-м Пастернацького негативний з обох боків. Л-16т\л, Ер.-3,7Т\л, Нb-120г\л, Ht-39, ШОЕ-22 мм\г. Діагноз: гострий апендицит, перитоніт. Показання до операції життєві. Для підготовки інструментарію до операції зроблене їх автоклавування.

Які найбільш оптимальні параметри стерилізації інструментів в автоклаві застосовні в цьому випадку?

А 45 хвилин під тиском 1,1 атмосфери.

В 45 хвилин під тиском 2 атмосфери.

С 20 хвилин під тиском 1,1 атмосфери.

Д 20 хвилин під тиском 2 атмосфери.

Е 10 хвилин під тиском 3 атмосфери.

ЗАВДАННЯ 3. Хворий Е., оперований із приводу ущемленої діафрагмальної грижі, калової емпієми плеври. Зроблено відключення пасажу по товстій кишці шляхом формування трансверзстоми, дренування плевральної порожнини. Хворому тричі на день проводилася санація плевральної порожнини розчинами антисептиків. Для вимиття гнійного вмісту з плевральної порожнини використали 50-грамові пластмасові шприци.

Який ви виберете спосіб стерилізації виробів із пластмас?

А Стерилізація паром.

В Стерилізація газоподібною речовиною.

С Стерилізація сухим гарячим повітрям.

Д Стерилізація розчинами хімічних речовин.

Е Стерилізація сухим гарячим повітрям і розчинами хімічних речовин.

ЗАВДАННЯ 4. Потерпілий Н. надійшов до санпропускника нейрохірургічного корпусу з проникаючим вогнепальним пораненням потиличної ділянки. Після проведення операції хворого переведено до реанімаційного відділення. На 2 добу у нього з'явилася клініка важкої інтоксикації, що виражається затьмаренням свідомості, нудотою, блювотою. Відмічалися підвищена шкіряна чутливість (гіперестезія), ригідність потиличних м'язів. У крові - виражений лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули ліворуч, підвищення ШОЕ. Діагноз: гнійний менінгіт. У комплекс лікування, що проводиться, включені спинномозкові пункції з введенням у спинномозковий канал антибіотиків.

Які ви знаєте режими стерилізації шприців і голок для спиномозкової пункції в сухожаровій шафі?

А При температурі 180 градусів протягом 60 хвилин.

В При температурі 160 градусів протягом 60 хвилин.

С При температурі 140 градусів протягом 60 хвилин.

Д При температурі 120 градусів протягом 60 хвилин.

Е При температурі 100 градусів протягом 60 хвилин.

ЗАВДАННЯ 5. Хворий С. надійшов із скаргами на наявність грижового випинання в правій паховій ділянці і калитки. Хворіє біля 2 років, коли помітив появу грижового випинання, яке згодом збільшувалося в розмірах. При огляді в правій паховій ділянці і в ділянці калитки є грижове випинання 20х10 см., еластичної консистенції, шкіра над ним не змінена. Грижові ворота до 5см у діаметрі. Грижа в лежачому положенні самостійно вправляється через 5-7 хв. Позитивний симптом кашлевого поштовху. У плановому порядку виконано розтин грижі, грижопластика за Кимбаровським. Під час операції бригада хірургів суворо дотримувалася правил асептики і антисептики. На 3 добу в ділянці післяопераційної рани з'явилася гіперемія, набряк, підвищилася температура. Краї рани розведені, випорожнився гнійник, що містить 10мл. густого гною без запаху. У відділенні був посилений контроль за стерильністю хірургічного інструментарію.

Які ви знаєте способи контролю за стерильністю хірургічних інструментів?

А Біологічний.

В Хімічний.

С Фізичний.

Д Плановий.

Е Мікроскопічний.

ЗАВДАННЯ 6. Хвора К., 1933 р.н., надійшла до клініки з приводу лівобічного вузлового зобу III ступеня. При УЗД діагноз підтверджений. Виконана резекція лівої частки щитоподібної залози. Перед операцією хірург обробив руки за способом Спасокукоцького-Кочергіна.

Як готувати руки хірурга до операції за способом Спасокукоцького- Кочергіна?

А Мив руки з милом під проточною водою, потім обробив їх стерильною серветкою, в свіжоприготовленому теплому розчині 5% нашатирного спирту, в двох тазах по 3 хвилини. Після осушування рук стерильним рушником протягом 3 хвилин обробив 70 градусним спиртом.

В Мив руки з милом під проточною водою, потім обробив їх стерильною серветкою, в свіжоприготовленому теплому розчині 10% нашатирного спирту, в двох тазах по 3 хвилини. Після осушування рук стерильним рушником протягом 3 хвилин обробив 70⁰ спиртом.

С Мив руки з милом і щіткою під проточною водою, потім обробив їх стерильною серветкою, в свіжоприготовленому теплому розчині 5% нашатирного спирту, в двох тазах по 5 хвилин. Після осушування рук стерильним рушником протягом 3 хвилин обробив 70є спиртом.

Д Мив руки з милом і щіткою під проточною водою, потім обробив їх стерильною серветкою, в свіжоприготовленому теплому розчині 5% нашатирного спирту, в двох тазах по 3 хвилини. Після осушування рук стерильним рушником протягом 3 хвилин обробив 70єспиртом.

Е Мив руки з милом під проточною водою, потім обробив їх стерильною серветкою, в свіжоприготовленому теплому розчині 5% нашатирного спирту, в двох тазах по 3 хвилини. Після осушування рук стерильним рушником протягом 5 хвилин обробив 70єспиртом.

ЗАВДАННЯ 7. Потерпілий К. був доставлений до ургентної хірургічної клініки через 5 хв. після отримання проникаючого ножового поранення в ділянці серця. Для екстреної операції був піднятий до операційної. При підготовці до операції хірург обробив руки церигелем.

Як готувати руки хірурга до операції церигелем?

А Після попередньої обробки рук із милом на суху шкіру наносять 3-4 г. церигеля і протягом 8-10 хвилин ретельно розтирають так, щоб препарат покрив долонні і тильні поверхні, між пальцеві проміжки і дистальну частину передпліччя. Руки висушують на повітрі або під вентилятором протягом 2-3 хвилин. У кінці операції плівку змивають 96% спиртом.

В Після попередньої обробки рук із милом на суху шкіру наносять 3-4 г. церигеля і протягом 8-10 хвилин ретельно розтирають так, щоб препарат покрив долонні і тильні поверхні, міжпальцеві проміжки. Руки висушують на повітрі або під вентилятором протягом 2-3 хвилин. У кінці операції плівку змивають мильним розчином.

С Після попередньої обробки рук із милом опускають їх до тазу з церигелем на 8-10 секунд, ретельно розтирають так, щоб препарат покрив долонні і тильні поверхні, міжпальцеві проміжки і дистальну частину передпліччя. Руки висушують на повітрі або під вентилятором протягом 2-3 хвилин. У кінці операції плівку змивають 96% спиртом.

Д Після попередньої обробки рук із милом на суху шкіру наносять 3-4 г. церигеля і протягом 8-10 хвилин ретельно розтирають так, щоб препарат покрив долонні і тильні поверхні, міжпальцеві проміжки і дистальну частину передпліччя. Руки висушують на повітрі або під вентилятором протягом 2-3 хвилин. У кінці операції плівку змивають 96% спиртом.

Е Після попередньої обробки рук із милом на суху шкіру наносять 3-4 г. церигеля і протягом 8-10 секунд ретельно розтирають так, щоб препарат покрив долонні і тильні поверхні, міжпальцеві проміжки і дистальну частину передпліччя. Руки висушують на повітрі або під вентилятором протягом 2-3 хвилин. У кінці операції плівку змивають 96% спиртом.

ЗАВДАННЯ 8. Хвора М., 1978 р.н., поступила з приводу гострого апендициту. Перед операцією хірург обробив руки мурашиною кислотою. Зроблена типова апендектомія, дренування черевної порожнини.

Як готувати руки хірурга до операції шляхом обробки мурашиною кислотою?

А Миють водою з милом, витирають стерильною серветкою, потім руки обробляють в розчині мурашиної кислоти протягом 1 хвилини, витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички.

В Миють водою з милом і щіткою, витирають стерильною серветкою, потім руки обробляють у розчині мурашиної кислоти протягом 1 хвилини, витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички.

С Миють водою з милом, витирають стерильною серветкою, потім руки обробляють у розчині мурашиної кислоти протягом 2 хвилин, витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички.

Д Миють водою з милом і щіткою, витирають стерильною серветкою, потім руки обробляють у розчині мурашиної кислоти протягом 2 хвилин, витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички.

Е Обробляють у розчині мурашиної кислоти протягом 1 хвилини, витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички.

ЗАВДАННЯ 9. Хвора Н., 48 років, у плановому порядку перенесла планову холецистектомію. У післяопераційному періоді сталося нагноєння рани, остання зажила вторинним натягом. При розборі історії хвороби з'ясувалося, що стерильність хірургічного інструментарію, перев'язного матеріалу, операційної білизни була дотримана. Контроль за стерильністю рук хірурга дав позитивні результати.

Які ви знаєте методи контролю за стерильністю рук хірурга?

А Радіаційний.

В Хімічний.

С Фізичний.

Д Бактеріологічний.

Е Мікроскопічний.

ЗАВДАННЯ 10. Хворий Ю., 32 років, під в\в наркозом переніс видалення чужорідного тіла (металевого осколка) лівої гомілки. Перед розрізом хірург обробив операційне поле за способом Філончикова-Гроссиха.

Як готувати операційне поле за способом Філончикова-Гроссиха?

А Шкіру операційного поля з попереднім миттям спиртом обробляють двократним змазуванням стерильним тампоном, змоченим 1% розчином йодонату.

В Шкіру операційного поля з попереднім миттям спиртом обробляють двократним змазуванням стерильним тампоном, змоченим 5% розчином йодонату.

С Шкіру операційного поля без попереднього миття спиртом обробляють двократним змазуванням стерильним тампоном, змоченим 1% розчином йодонату.

Д Шкіру операційного поля з попереднім миттям спиртом обробляють двократним змазуванням стерильним тампоном, змоченим 1% розчином йодонату.

Е Шкіру операційного поля без попереднього миття спиртом обробляють двократним змазуванням стерильним тампоном, змоченим 5% розчином йодонату.

ГЛАВА 3. ДЕСМУРГІЯ

Мета:вміти застосовувати пов'язки та знати методи їх накладання.

Десмургія - вчення про пов'язки, їх застосування та методи їх накладання.

Пов'язка - перев'язний матеріал, накладений і закріплений на тій чи іншій ділянці тіла, складається із двох частин:

- первинна пов'язка, що накладається безпосередньо на рану (вона обов'язково повинна бути стерильною);

- вторинна пов'язка, за допомогою якої закріплюється первинна пов'язка.

Перев'язка - послідовна зміна пов'язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо неї.

Вимоги до перев'язного матеріалу:

- гігроскопічність (добре всмоктування ранових відділень);

- еластичність;

- легкість стерилізації, не змінюючи при цьому своїх властивостей;

- біологічна інертність (не подразнює тканини організму).

Види перев'язного матеріалу - марля і вата:

Марля буває дрібно-, середньо- і великопетлиста (цим зумовлений ступінь її гігроскопічності: дрібнопетлиста та середньопетлиста марля більш гігроскопічна). З гігроскопічної марлі виготовляють різні види перев'язного матеріалу: серветки, тампони, кульки. Серветки являють собою квадратні шматки марлі різної величини, складені в кілька разів із загорненими всередину краями. Тампони - це довгі смуги марлі також із загорненими всередину краями. Марлеві кульки - невеликі шматочки марлі із загорненими всередину краями, складені у вигляді 4-кутної або 3-кутної пластинки або грудки і призначені для осушування рани та очищення її країв; Вата - перев'язний матеріал, виготовлений із бавовни (буває двох видів):

- проста (не знежирена) вата, не гігроскопічна, застосовується в хірургії як м'яка підкладка при накладанні шин, гіпсових пов'язок, а також при накладанні зігрівальних компресів;

- гігроскопічна (знежирена) вата має високу поглинаючу здатність, завдяки чому збільшує поглинальні властивості пов'язки.

Класифікація пов'язок

І. За призначенням:

- фіксуючі, утримуючі перев'язні матеріали на рані або будь-якій ділянці тіла;

- іммобілізуючи (які забезпечують нерухомість тієї чи іншої частини тіла);

- пов'язки з витягненням;

- стискаючі пов'язки.

ІІ. За зовнішнім виглядом і формою матеріалу:

- бинтові;

- косинкові;

- пращоподібні;

- контурні;

- Т-подібні.

ІІІ. За способом фіксації перев'язного матеріалу:

- клейові (клеолові, колоїдні);

- лейкопластирні;

- бинтові.

ІV. За консистенцією:

- м'які;

- тверді (шини, гіпсові, пластмасові та ін.).

Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов'язок

Бинт - стрічка будь-якої тканини, скатана у валик.

В залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, бинти бувають: марлеві, фланелеві, еластичні, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто - трубчасті (ретеласт), гумові.

Бинт має:

- головку (скатана частина бинта);

- початок бинта (вільна частина);

- спинку (зовнішня частина бинта);

- черевце (внутрішня частина бинта).

Правила накладання бинтових пов'язок:

· хворий (потерпілий) повинен перебувати в зручному для нього положенні, а частина тіла, що бинтується, повинна бути доступна з усіх боків;

· частина тіла, яку будуть бинтувати, повинна бути нерухомою і, по можливості, розташовуватися на рівні грудей того, хто бинтує;

· частині тіла, яка бинтується, надається таке положення, в якому вона буде перебувати після накладання пов'язки (найголовніше - це функціонально вигідне положення);

· якщо хворий не в змозі утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні, то це здійснює помічник того, хто накладає пов'язку;

· той, хто накладає пов'язку, повинен перебувати віч - на - віч із хворим і весь час стежити за його станом, а після накладання пов'язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв'язку з накладено пов'язкою;

· головку бинта беруть у праву руку, а початок - у ліву і бинтують зліва направо, при цьому спинка головки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце - назовні;

· у бинтуванні повинні брати участь обидві руки: однією розмотують бинт, а другою - моделюють пов'язку.

Виняток із правила: при накладанні пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу і пов'язки Дезо на праву руку, головку бинта беруть у ліву руку, початок бинта - у праву і бинтують справа наліво;

· закріплюють початок бинта (фіксуючий тур) поруч із ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома - трьома круговими ходами, накладеними досить щільно;

· бинтують у напрямку зліва направо, від периферії до центру, планомірно закриваючи всю необхідну поверхню за певною методикою, в залежності від форми ділянки тіла і функцій пов'язки;

· кожний наступний тур бинта повинен закривати попередній на Ѕ або 2/3 його ширини (спинка бинта повинна рівномірно прилягати до поверхні, що бинтується, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплюючого тура - не створювати стискання);

NB.Голівку бинта необхідно розгортати по поверхні, що бинтується, не відриваючись від неї:

· зміну напрямків ходу бинта, перегини та ін. бажано проводити поза зоною рани;

· кінець бинта після накладання пов'язки найчастіше закріплюють у тому самому місці, де закріплюється і його початок, так, щоб вузол не локалізувався в місці патологічного процесу і не турбував хворого;

· накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам:

- міцно утримувати матеріал і не порушувати кровопостачання;

- по можливості, не обмежувати рухів (якщо це не іммобілізуюча пов'язка);

· після накладання пов'язки слід звернути увагу на колір шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій нижче ділянки, де накладена пов'язка.

Техніка накладання пов'язок

Бинтові пов'язки

Бинтові пов'язки на ділянку голови та шиї.

Ш Хрестоподібна пов'язка на потилицю (пов'язка добре закриває потилицю і задню частину шиї).

Методика накладання пов'язки:

- фіксуючий тур циркулярно накладають навколо голови через чоло та потиличний горб;

- далі бинт ведуть над вушною раковиною ліворуч, спускають на задню, праву, передню і ліву поверхні шиї;

- потім бинт ведуть по задній поверхні шиї, перехрещуючи попередній хід, над правою вушною раковиною і циркулярно навколо голови;

- надалі тури бинта повторюють, перекриваючи попередні на Ѕ або 2/3;

- закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови.

Ш Пов'язка на одне око (застосовується при ушкодженні або захворюванні ока).

Методика накладання пов'язки:

- око прикривають перев'язним матеріалом, ділянку очної ямки вирівнюють достатньою кількістю вати;

- фіксуючий тур ведуть циркулярно навколо голови через чоло та потиличний горб (роблять два - три ходи);

- після цього бинт із потиличної ділянки ведуть під вушну раковину хворої сторони косо вгору через хворе око та перенісся на чоло;

- потім чередують кругові ходи навколо голови і косі ходи, поступово закриваючи всю ділянку очної ямки;

- закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови.

Ш Пов'язка на обидва ока

Методика накладання пов'язки:

- спочатку роблять два горизонтальних тури через чоло та потилицю;

- з потиличної ділянки бинт ведуть під правою вушною раковиною і повертають на праве око, лівий тім'яний горб і циркулярно навколо голови;

- далі бинт ведуть із потилиці через правий тім'яний горб на ліве око, знизу огинають ліву вушну раковину, ведуть на потилицю і закріплюють циркулярним ходом через чоло та потилицю;

- такі чередування ходів повторюють кілька разів до повного закриття обох очей;

- пов'язку завершують циркулярним ходом навколо голови.

Ш Пов'язка на вухо (неаполітанська пов'язка) накладається на вухо та ділянку соскоподібного відростка.

Методика накладання пов'язки:

- спочатку накладають два - три фіксуючих циркулярних тури навколо голови над вушними раковинами;

- потім ходи на хворій стороні поступово спускаються все нижче і нижче, закриваючи 2/3 ширини ходу, який знаходиться вище;

- тури продовжують до повного закриття вушної раковини та соскоподібного відростка;

- закріплюють пов'язку круговим ходом навколо голови.

Ш Пов'язка на голову - «чепець» застосовується при ушкодженнях, локалізованих на волосистій частині голови (склепіння черепа).

Методика накладання пов'язки:

- бинт довжиною 80 - 100см (зав'язка) серединною частиною укладають на тім'яну ділянку і кінці опускають донизу поперед вушних раковин у натягнутому стані (кінці утримує сам потерпілий або помічник), роблять два кругові фіксуючі тури навколо голови над надбрівними дугами і під потиличним горбом;

- потім бинт обертають навколо лівого кінця зав'язки і ведуть у попередньому напрямку на потилицю, прикриваючи попередній хід бинта на 1/2;

- після цього бинт обертають навколо правого кінця зав'язки і ведуть у напрямку чола, прикриваючи попередній тур;

- тур бинта повторюють доти, поки все склепіння черепа не буде закрите пов'язкою;

- останній тур накладають циркулярно, кінець бинта розрізають повздовжньо і зав'язують навколо голови (можна кінець бинта закріпити вузлом біля зав'язки);

- кінці зав'язки закріплюються вузлом у ділянці підборіддя.

Ш Пов'язка «вуздечка» найчастіше застосовується для підтримки нижньої щелепи.

Методика накладання пов'язки:

- починають пов'язку двома - трьома горизонтальними турами бинта навколо голови через лобову і потиличну ділянки;

- потім бинт ведуть по лівій скроневій ділянці над вушною раковиною і продовжують униз на задню, потім праву та передню поверхні шиї і переводять у вертикальний хід по лівій щоці поперед вуха;

- виконують необхідну кількість вертикальних ходів, що закривають усю скроневу і тім'яну ділянки;

- після цього бинт з - під підборіддя направляють на потиличну ділянку і переводять у горизонтальні кругові ходи через підборіддя та потилицю, які закріплюють пов'язку;

- при необхідності, для більш надійної фіксації пов'язки, можна повторити циркулярний тур навколо голови і знову накласти кілька вертикальних турів бинта;

- закінчують пов'язку туро навколо голови.

Примітка: при накладанні цієї пов'язки можна послідовно чередувати вертикальні та горизонтальні тури.

Ш Пов'язка на голову»шапочка Гіппократа» може бути застосована для закриття волосистої частини голови.

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки готують бинт з двома головками шириною 7 - 10см і довжиною 5 - 7м;

- середину бинта накладають на чоло і обидві головки його ведуть на ділянку потилиці;

- на потилиці бинт перехрещують, після чого правою головкою бинта продовжують циркулярний хід, а лівою - виконують повздовжній хід через середню частину голови на чоло;

- тут круговим туром правої головки бинта прикривають повздовжній хід і, зробивши перегин, ведуть його на потилицю, прикриваючи частково (на 1/2 - 2/3) попередній хід, де перегинають через круговий хід і ведуть назад, прикриваючи іншу сторону першого ходу;

- такі чередування повздовжніх та циркулярного ходів продовжують доти, поки не буде закрита вся ділянка голови;

- пов'язку закріплюють круговим ходом бинта.

Бинтові пов'язки на грудну клітку та молочну залозу

Ш Спіральна пов'язка на грудну клітку застосовується при наданні першої допомоги при пораненні грудної клітки.

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки використовується широкий бинт (10 - 15 см);

- відривають частину бинта довжиною до 2 метрів, перекидають через надпліччя. Кінці бинта опускають донизу і до середини;

- пов'язку накладають, починаючи туго бинтувати грудну клітку циркулярними турами з нижніх відділів;

- кожний наступний тур піднімається вгору і прикриває попередні наполовину або на дві третини;

- останній тур закріплюють циркулярно і кінець бинта зав'язують;

- кінці відірваної частини бинта піднімають вгору і зав'язують на протилежному надпліччі (ця стрічка бинта підтримує пов'язку і не дає їй зсунутись донизу).

Ш Хрестоподібну (8 - подібна) пов'язку на грудну клітку застосовують для надання допомоги при травмі верхніх відділів грудної клітки.

Методика накладання пов'язки:

- пов'язку починають кількома круговими ходами навколо грудної клітки;

- потім бинт ведуть косо по спині через праве через праве надпліччя і косо вниз на ліву бічну поверхню грудної клітки;

- далі бинт ведуть горизонтально по спині до правої бічної поверхні грудей;

- потім - по передній поверхні грудної клітки, перетинаючи попередній хід бинта, через ліве надпліччя на спину косо вниз,також перетинаючи попередній хід бинта;

- надалі повторюють тури бинта;

- закінчують пов'язку циркулярним фіксуючим туром на рівні першого ходу бинта.

Ш Пов'язка на молочну залозу застосовується при пораненнях молочної залози, при маститах, після операції та ін.

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки краще використовувати широкий бинт;

- при накладанні пов'язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо;

- при бинтуванні лівої молочної залози голівка бинта перебуває в лівій руці і тури бинта ведуть справа наліво;

- пов'язку накладають із двох - трьох фіксуючих турів циркулярно навколо грудної клітки безпосередньо під молочною залозою;

- потім бинт іде косо вгору по нижньомедіальній поверхні залози, піднімаючи її, переходить на здорове надпліччя, а звідти опускається косо по спині до пахвової западини на стороні молочної залози, яка бинтується;

- з пахвової западини хід бинта триває на латеральну поверхню молочної залози і переходить у циркулярний навколо грудної клітки.

- далі бинт знову ведуть косо вгору через молочну залозу, повторюючи попередні ходи, поки пов'язка не прикриє молочну залозу повністю;

- пов'язку закінчують горизонтальними циркулярними ходами навколо грудної клітки.

Пов'язки на верхню кінцівку

Ш Спіральна пов'язка на палець застосовується у тих випадках, коли немає необхідності закривати пов'язкою кінчик пальця.

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 2 - 3см);

- фіксуючі тури бинта накладають циркулярно на ділянці зап'ястя;

- потім хід бинта йде косо через тил кисті до кінчика пальця;

- палець обвивають спіральними ходами, що йдуть від кінця пальця до його основи;

- далі бинт направляють через тил кисті до зап'ястя, де завершують

пов'язку круговими ходами.

Ш Пов'язка, що повертається, на палець застосовується для закриття всього пальця.

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3 - 5см);

- роблять 2 - 3 фіксуючих тури в ділянці променезап'ясткового суглоба;

- далі бинт ведуть по тильній поверхні кисті до кінчика пальця, де загортають на долонну поверхню основи пальця;

- по долонній поверхні пальця повертаються до кінчика з переходом на тильну поверхню основи пальця;

- по тильній поверхні пальця бинт ведуть до пучки і круговими спіральними турами бинта закріплюють перев'язний матеріал на пальці;

- далі по тилу кисті бинт ведуть до ділянки променезап'ясткового суглоба, де закріплюють його двома циркулярними турами.

Ш Колосоподібна пов'язка на перший палець

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3 - 5см);

- навколо зап'ястя починають фіксуючими турами;

- далі через тил кисті бинт ведуть до кінця пальця, обводять його у вигляді спіралі і по тилу кисті переходять на зап'ястя;

- після циркулярного тура навколо зап'ястя знову ведуть бинт на палець, розташовуючи його трохи проксимальніше накладених ходів;

- при необхідності можна повторити ходи, поступово просуваючись до основи пальця;

- закінчують пов'язку круговими турами бинта навколо зап'ястя.

Ш Пов'язка на всі пальці кисті («лицарська рукавичка») застосовується у тих випадках, коли потрібне бинтування усіх пальців кисті (при опіках, шкірних захворюваннях і т.п.)

Методика накладання пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3 - 5см);

- на лівій кисті пов'язку починають із п'ятого пальця, а на правій - з першого;

- при накладанні пов'язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз);

- пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя;

- потім на 2-5-й пальці накладають пов'язки за методикою спіральної пов'язки на палець, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий тур навколо зап'ястя;

- на перший палець накладається колосоподібна пов'язка;

- завершується накладання пов'язки циркулярним туром навколо зап'ястя.

Ш Хрестоподібна (8 -подібна) пов'язка на тил кисті застосовується у тих випадках, коли немає необхідності у бинтуванні пальців.

Методика накладання пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5 - 7см;

- пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя;

- потім бинт ведуть по тилу кисті до долоні до рівня дистальних голівок п'ясткових кісток, утворюючи 8-подібні ходи, які перехрещуються на тилу кисті;

- подібні тури повторюють до повного закриття тильної та долонної поверхонь кисті;

- закінчують пов'язку круговими ходами навколо зап'ястя.

Ш Пов'язка на тил, що повертається, застосовується тоді, коли необхідно накласти пов'язку на всю кисть без окремого бинтування кожного пальця (наприклад, при наданні першої допомоги при опіку кисті).

Методика накладання пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5 - 7см;

- накладають 2-3 кругових тури бинта на ділянці променезап'ясткового суглоба;

- притискаючи бинт першим пальцем лівої кисті, голівку бинта ведуть по тилу кисті до кінчиків пальців;

- перекидають через кінці пальців і ведуть по долонній поверхні до

променезап'ясткового суглоба, де притискають бинт другим - третім пальцями лівої кисті;

- повторюють подібні тури бинта до повного закриття пальців;

- потім бинт ведуть від променезап'ясткового суглоба по тилу кисті до кінчиків пальців і спіральних ходів, закріплюють пов'язку від кінчиків пальців до променезап'ясткового суглоба, де і фіксують бинт.

Ш Спіральна пов'язка на передпліччі застосовується при необхідності закрити пов'язкою передпліччя.

Методика накладання пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5 - 7см;

- через конічну форму передпліччя пов'язка виконується за типом спіральної з перегинами;

- бинтування починають 2-3-ма турами навколо променезап'ясткового суглоба;

- далі бинт ведуть спірально в проксимальному напрямку, прикриваючи на 2/3 кожен попередній хід;

- враховуючи конічну форму передпліччя, вдаються до перегинів бинта, для цього першим пальцем лівої кисті притримують його нижній край і виконують перегин до себе під кутом 45є так, щоб верхній край бинта став нижнім;

- перегини необхідно виконувати, по можливості, поза зоною рани;

- закінчують пов'язку двома - трьома циркулярними турами біля ліктьового суглоба.

Ш Черепашача пов'язка циркулярними турами бинта на плечі застосовується для закриття ушкоджень у зоні ліктьового суглоба.

Методика накладання пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5 - 7см;

- пов'язку накладають після згинання руки в ліктьовому суглобі під прямим кутом;

- розрізняють два види черепашачої пов'язки: розбіжна і збіжна;

а) розбіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

- фіксуючі тури бинта накладають у ділянці середини ліктьового суглоба через ліктьовий відросток;

- потім тури бинта розбігаються, лягаючи то вище, то нижче фіксуючих, прикриваючи на 2/3 кожен попередній тур;

- закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі;

б) збіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

- фіксуючий тур накладають у верхній третині передпліччя;

...