Медико-соціальне обґрунтування оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Медико-соціальне обґрунтування оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед населення

14.02.03 - соціальна медицина

Зінчук Андрій

Харків-2016

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОБҐРУНТУВАННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ

1.1 Характеристика загальних тенденцій епідеміології раку легенів

1.2 Системний аналіз основних наукових та практичних підходів до етіології, патогенезу, факторів ризику та якості життя хворих на рак легенів

1.3 Комплексна оцінка стану медико-соціальної допомоги хворим на рак легенів

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ, ОБ'ЄКТУ, ПРЕДМЕТУ ТА МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ПОШИРЕНОСТІ РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ З ВИЗНАЧЕННЯМ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

3.1 Медико-демографічна характеристика мешканців Харківського регіону

3.2 Поширеність захворювання на рак легенів серед популяції Харківського регіону

Висновки до 3 розділу

РОЗДІЛ 4. ЕКЗОГЕННІ ТА ЕНДОГЕННІ ЧИННИКИ РИЗИКУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ СТУПЕНЯ ЇХ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ

4.1 Визначення факторів ризику та їх ролі у виникненні раку легенів

4.2 Методика прогнозування ризику виникнення раку легенів

Висновки до 4 розділу

РОЗДІЛ 5. ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ХВОРИХ НА РАК ЛЕГЕНІВ НА ІНДИВІДУАЛЬНОМУ ТА ПОПУЛЯЦІЙНОМУ РІВНЯХ

Висновки до 5 розділу

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСНУЮЧОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА РАК ЛЕГЕНІВ У М. ХАРКОВІ ТА ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Висновки до 6 розділу

РОЗДІЛ 7. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ МОДЕЛІ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Висновки до 7 розділу

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВМНЗ-вищі медичні навчальні заклади

ВООЗ-Всесвітня організація охорони здоров'я

ЕКП-електронна карта пацієнта

ЗМІ-засоби масової інформації

ЗН-злоякісні новоутворення

ЗОЗ-заклади охорони здоров'я

ЗСЖ-здоровий спосіб життя

КУ-комунальна установа

ЛЗП-СМ-лікар загальної практики-сімейної медицини

МКХ-міжнародна класифікація хвороб

МОЗ-Міністерство охорони здоров'я

ПМСД-первинна медико-санітарна допомога

ХНІЗ-хронічні неінфекційні захворювання

ХОДА-Харківська обласна державна адміністрація

ХОКОЦ-Харківський обласний клінічний онкологічний центр

ЧР-чинники ризику

ВСТУП

Актуальність теми.

Створення умов для реалізації «потенціалу здоров'я» та забезпечення здорового способу життя є основною метою політики Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, Здоров'я-2020, 2013; Ю.В. Вороненко, 2016; В.М Лехан, 2009; Н.Г. Гойда, 2005). Ця впливова міжнародна організація рекомендує комплексний програмний підхід до вирішення проблем збереження і зміцнення здоров'я населення з урахуванням усіх чинників, що на нього впливають (Р.Ю. Погоріляк, 2015).

Головними завданнями галузі охорони здоров'я є збереження й зміцнення здоров'я громадян, забезпечення їх доступною і якісною медичною допомогою з метою продовження тривалості активного життя, поліпшення його якості (О.К. Толстанов, 2016; Г.О. Слабкий, 2015; О.Л. Зюков, 2008).

Аналіз стану здоров'я, результатів функціонування медичної сфери, досягнень та невирішених проблем є основою для обґрунтування подальших заходів, визначення пріоритетів на коротко- та довгострокову перспективу (В.М. Лехан, 2015).

В усьому світі, особливо в економічно розвинених країнах, надзвичайно важливою є проблема новоутворень. Підвищена увага до цих хвороб зумовлена передусім подальшим зростанням кількості новоутворень, у тому числі злоякісних, високими показниками смертності, інвалідизації, а також постарінням населення, що потребує не тільки медичної, але й соціальної допомоги (В.А. Огнєв, 2015; О.В. Любінець, 2010).

Основним наслідком злоякісних новоутворень є витрати у соціальній і матеріальній сферах суспільства, а також витрати у сім'ї та кожної окремої людини (Ю.В. Вороненко, 2016; C.I. Amos, 2010).

Для України проблема боротьби з онкологічною патологією є надзвичайно актуальною внаслідок значних рівнів захворюваності, інвалідності, смертності та поширення факторів ризику екологічного, спадкового, виробничого, імунного характеру (Г.О. Слабкий, 2011; Л.Ф. Матюха, 2006).

Актуальність цієї проблеми підтверджують дані Національного ракового реєстру Інституту онкології АМН України, згідно з яким у нашій країні щорічно захворюють на рак до 160 тисяч осіб. Особливу стурбованість викликає те, що серед хворих зростає також частка осіб працездатного віку.

Успіх лікування хворих на злоякісні новоутворення багато в чому залежить від якості діагностики. Виявити пухлину на ранніх стадіях досить складно, оскільки вона інколи маскується під захворювання запального характеру, хронічні процеси взагалі не проявляються. За даними дослідників, сьогодні виявити пухлину на 1-й та 2-й стадіях захворювання вдається тільки у 41,1% хворих. Високий відсоток задавненості і смертності на першому році виявлення патології (понад 41%) дає привід серйозно замислитися над якістю діагностики онкологічних захворювань (Т.В. Решетова, 2009; V.N. Goulart, 2012; V.A. Moyer, 2014). Недостатнє фінансування не дає змоги підтримувати стан хворого на належному рівні. Часто хворі обслуговуються у загальнолікувальній мережі у лікарів без онкологічної кваліфікації. А це призводить до пізнього виявлення хвороби. Таким чином, якість лікування конкретного хворого, а часто і його життя, залежить від кваліфікації лікаря, технічного та кадрового забезпечення лікарні (В.П. Старенький, 2010; А.В. Сміянов, 2010).

Водночас в Україні недостатньо вивчено поширеність раку легенів, не визначено закономірностей його поширеності залежно від статі, віку, фаху, а також з урахуванням регіональних особливостей, не повною мірою визначено фактори, що сприяють виникненню цього захворювання, немає методик раннього прогнозування ризику виникнення раку легенів, а також методик вивчення та оцінювання якості життя цих хворих як одного з важливих показників, що характеризують стан здоров'я людини. Потребує оптимізації модель раннього виявлення раку легенів. Успіх лікування таких хворих залежить від цілеспрямованих сучасних медичних, соціальних, екологічних програм та систем регіонального та національного рівня (С.А. Шалимов, 2008; B.S. Pyenson, 2012).

Таким чином, проблема злоякісних новоутворень потребує детального їх вивчення, розроблення і реалізації заходів щодо забезпечення відповідної медико-соціальної допомоги онкологічним хворим. Це й визначило актуальність нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проводилось на кафедрі соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я Харківського національного медичного університету та є фрагментом науково-дослідної роботи «Вивчення значення молекулярно-біологічних маркерів для прогнозу, лікування та виживання хворих з основними локалізаціями раку» № державної реєстрації 0114U003394.

Мета роботи - науково обґрунтувати та оптимізувати модель раннього виявлення раку легенів серед населення на підставі проведеного медико-соціального дослідження.

Досягнення мети вимагало поетапного вирішення таких завдань дослідження:

1. Провести системний аналіз інформаційних джерел вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо сучасних поглядів на проблему раку легенів серед населення як медико-соціальну проблему.

2. Дослідити динаміку поширеності раку легенів серед населення промислового регіону України з визначенням медико-соціальної характеристики.

3. Визначити екзогенні та ендогенні чинники ризику та обґрунтування ступеня їх впливу на розвиток захворювання раку легенів серед населення;

4. Розробити методику оцінки якості життя людей хворих на рак легенів на індивідуальному та популяційному рівнях.

5. Вивчити сучасний стан організації медичної допомоги хворим на рак легенів на первинному, вторинному та третинному рівнях.

6. Обґрунтувати та впровадити в практику охорони здоров'я оптимізовану модель раннього виявлення захворювання на рак легенів та визначити її медичну, соціальну та економічну ефективність.

Наукова база дослідження охоплювала медичні заклади: КЗ УОЗ «Харківський обласний клінічний онкологічний центр», районні поліклініки міста Харкова та ЦРЛ Харківської області.

Об'єкт дослідження: організація медико-санітарного забезпечення хворих на рак легенів.

Предмет дослідження: поширеність захворювання на рак легенів серед населення Харківської області та м. Харкова, медико-соціальні аспекти його виникнення, загальні та повікові тенденції, фактори ризику, що сприяють розвитку захворювання, якість життя, якість медичної допомоги, модель раннього виявлення захворювання на рак легенів.

Для реалізації мети та поставлених завдань дослідження необхідним було використання взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів. У дослідженнях використовувались такі методи наукового дослідження:

- системний підхід та системний аналіз - для комплексного дослідження захворюваності на рак легенів;

- бібліосемантичний - для вивчення вітчизняного та світового досвіду стосовно досліджуваної проблеми;

- ретроспективний епідеміологічний - для вивчення рівнів, динаміки та структури показників захворюваності на рак легенів населення, що мешкає у м. Харкові та Харківській області за період 2001-2011 рр.;

- соціологічний - для вивчення та оцінки факторів ризику що сприяють виникненню захворювання на рак легенів, якості медичної допомоги, способу та якості життя та його медико-соціальної характеристики;

- статистичний - для збору, обробки та аналізу отриманої під час дослідження інформації;

- математичного моделювання - для розробки математичної моделі прогнозування ймовірності розвитку захворювання на рак легенів серед населення м. Харкова та Харківської області;

- концептуального моделювання - для оптимізації організаційно-функціональної моделі раннього виявлення раку легенів серед населення України та її складових частин;

- експертних оцінок - для оцінки обґрунтованої та оптимізованої моделі раннього виявлення раку легенів серед населення України, і прогнозування її ефективності.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні:

- на основі вивчення динаміки поширеності захворювання на рак легенів серед населення з'ясовані її закономірності залежно від статі, віку, фаху, а також їхніх потреб у стаціонарній допомозі з урахуванням регіональних особливостей;

- досліджено та вивчено на регіональному рівні стан надання медико-соціальної допомоги хворим на рак легенів з урахуванням їх потреби у цій допомозі;

- науково обґрунтована оптимізована модель раннього виявлення раку легенів серед населення, ефективність якої підтверджена методом експертних оцінок.

Удосконалено та адаптовано методику ВООЗ для проведення оцінки якості життя хворих на рак легенів з виявленням обмежень у їхньому повсякденному житті, які перешкоджають активній та динамічній їх адаптації в суспільстві, а також розроблено методику прогнозування ризику виникнення захворювання на рак легенів з урахуванням груп факторів ризику.

Набуло подальшого розвитку вивчення негативниго впливу чинників ризику (складові способу життя та здоров'я населення, спадковість, наявність хронічних обструктивних захворювань легень та інші) на стан здоров'я населення в контексті виникнення раку легенів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров'я в частині дослідження захворюваності на рак легенів та обґрунтуванні оптимізованої моделі раннього виявлення цього захворювання.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони стали підставою для:

- вивчення динаміки поширеності раку легенів серед населення міста Харкова та Харківської області, яка дозволить визначити потребу цих хворих у спеціалізованій медичній допомозі;

- вивчення факторів ризику та їхньої ролі у виникненні та розвитку захворювання на рак легенів, що дає змогу цілеспрямовано та диференційовано проводити комплекс заходів стосовно профілактики цього захворювання;

- розроблення методики прогнозування, яка дозволяє своєчасно виявляти можливий ризик виникнення та розвитку захворювання на рак легенів і формувати групи динамічного спостереження;

- адаптації методики ВООЗ для дослідження оцінки якості життя хворих, що мають захворювання на рак легенів, можуть бути широко використані як критерій оцінки якості та ефективності медико-санітарної допомоги цим хворим;

- обґрунтовання та оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед населення, яка дозволяє більш раціонально та ефективно використовувати ресурси охорони здоров'я України при наданні медико-соціальної допомоги, що своєю чергою зменшує частку хворих із задавненими формами захворювання через більш якісне обстеження та раннє виявлення хворих.

Впровадження результатів дослідження здійснено:

а) на галузевому рівні -- при розроблені:

- Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 56605. Анкета «Оцінки якості життя пацієнта, який хворіє на рак легенів» / В. А. Огнєв, А. М. Зінчук, О. Г. Зінчук. Дата реєстрації: 23.09.2014.

- Інформаційного листа про нововведення у сфері охорони здоров'я, затвердженого проблемною комісією із соціальної медицини: «Шляхи оптимізації раннього виявлення раку легень серед дорослого населення» (№313-2015): (Київ, 2015).

б) на регіональному рівні шляхом впровадження дисертаційних розробок у практичну охорону здоров'я Харківської області (Харківський обласний клінічний онкологічний центр, (акт впровадження від 15.04.2014 р. та від 29.04.2016 р.)), НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету (акт впровадження від 26.04.2016 р.)); Дергачівська центральна районна лікарня (акт впровадження від 29.04.2016 р.)); Сумської області (Сумська центральна клінічна лікарня (акт впровадження від 27.04.2016 р.)); Запорізької області (заклади охорони здоров'я Запорізької області (акт впровадження від 29.04.2016 р.)); а також у навчальний процес кафедр соціальної медицини, організації охорони здоров'я і медичного правознавства Івано-Франківського національного медичного університету (акт впровадження від 29.03.2016 р.), охорони здоров'я та соціальної медицини Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (акт впровадження від 29.03.2016 р.), соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (акт впровадження від 05.04.2016 р.), соціальної медицини та організації охорони здоров'я Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (акт впровадження від 29.04.2016 р.).

Особистий внесок здобувача.

Автором особисто визначено та сформульовано мету й завдання дослідження, розроблено програму дослідження й обрано методичний апарат для досягнення визначених завдань, здійснено пошук та аналіз сучасних науково-інформаційних джерел вітчизняної та світової літератури з даної проблеми, проведено збір і викопіювання первинних матеріалів, розроблено анкети соціологічного дослідження, проведено анкетування респондентів, статистичне опрацювання зібраного наукового матеріалу, узагальнення отриманих результатів, обґрунтування наукових положень, оптимізовано існуючу модель раннього виявлення захворювання на рак легенів серед населення, сформовано висновки, запропоновані практичні рекомендації, впроваджені результати дослідження в практику, знайшли відображення в друкованих працях за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації.

Результати дослідження, що викладені у дисертації, доповідались та були обговорені:

а) на міжнародному рівні за участі іноземних спеціалістів: International Scientific Interdisciplinary Conference for medical students and young doctors (Kharkiv, May 16^th-17^th 2013, 15^th-16^th 2014, 14^th-15^th 2015); Міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини» (м. Харків, 17-18 квітня 2014р., 16-17 квітня 2015р.); XVIII та XIX міжнародні медичні конгреси студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 28-30 квітня 2014р., 27-29 квітня 2015р.); Друга міжнародна наукова інтернет-конференція, присвячена 210-річчю Харківського національного медичного університету, «Історичні, економічні, соціально-філософські та освітні аспекти розвитку охорони здоров'я» (м. Харків, 4-11 листопада 2014р.); VI (68) міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (м. Київ, 17-18 квітня 2014р.); міжнародна науково-практична конференція з нагоди Всесвітнього дня здоров'я 2015 р. "Безпека харчових продуктів" (м. Київ, 7 квітня 2015р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених «Актуальні питання теоретичної та практичної медицини» (м. Суми, 23-24 квітня 2015р.); XV Міжнародна наукова конференція «Сучасні парадигми вищої медичної освіти» (м. Київ, 25 березня 2015р.); 69-я Научная конференция с международным участием «Вопросы современной медицинской науки» (г. Самарканд, 3-4 апреля 2015г.); XІІ Міжнародна наукова конференція «Перший крок в науку - 2015» (м. Вінниця, 2-3 квітня 2015р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 210-річчю Харківського національного медичного університету (м. Харків, 21-22 квітня 2015р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Фундаментальна та клінічна медицина» (м. Київ, 23-24 травня 2015р.); ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Соціальна фармація: стан, проблеми та перспективи» (м. Харків, 27-30 квітня 2015р.); ІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Історичні, економічні, соціально-філософські та освітні аспекти розвитку охорони здоров'я» (м. Харків, 2-9 листопада 2015р.); научно-практическая конференция студентов и молодых ученых «Инновации в медицине и фармации - 2015» (г. Минск, 5 октября 2015г.).

б) на національному рівні: Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція за участю міжнародних спеціалістів «Соціальна фармація в Україні: стан, проблеми та перспективи» (м. Харків, 3 квітня 2013р.); Українська науково-практична конференція з сімейної медицини «Від науки до практики» (м. Дніпропетровськ, 20 травня 2013р.); науково-практична конференція з міжнародною участю "Сьогодення та майбутнє сімейної медицини" (м. Київ, 30-31 жовтня 2014р.); ХІІІ науково-практична конференція з міжнародною участю студентів та молодих вчених "Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього" (м. Ужгород, 22-25 квітня 2015р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Медична наука в практику охорони здоров'я» (м. Полтава, 20 листопада 2015р.); VІII Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Проблеми формування здорового способу життя у молоді» (м. Одеса, 10-11 листопада 2015р.); науково-практична конференція молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХІ століття» (м. Харків, 26 листопада 2015р.).

в) на регіональному рівні: конференція молодих вчених та студентів «Разом проти біди» (м. Харків, 23 березня 2011р.); науково-практична конференція «Якість життя як критерій оцінки здоров'я дітей і підлітків» (м. Харків, 16-17 листопада 2011р.); міжвузівська конференція молодих вчених та студентів «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, 20 січня 2015р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 37 наукових праць, з них 6 статей у фахових виданнях, регламентованих ДАК України (з них - 1 одноосібна), 31 - у матеріалах наукових конгресів, конференцій, видано 1 інформаційний лист, отримано авторське свідоцтво.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 251 сторінці (128 сторінок власного тексту); складається зі вступу, аналітичного огляду наукової літератури, програми дослідження та 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, 7 додатків; містить 28 таблиць та 20 рисунків. Список використаних джерел складається з 343 найменуваннь, з них кирилицею - 207, латиною - 136.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОБҐРУНТУВАННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ

Онкологічні захворювання є однією з основних причин захворюваності та смертності в усьому світі -у 2012 році відбулося близько 14 мільйонів нових випадків захворювання і 8,2 мільйона випадків смерті, пов'язаних з раком [2; 38; 230].

Рак легенів є серйозною проблемою, що має загрозу здоров'ю людства. Для України, так само, як і для інших країн, він є не тільки медичною проблемою, а також і соціальною [22]. Це пов'язано із подальшим зростанням захворюваності населення, високою частотою ураження, частою інвалідністю і підвищенням смертності хворих [10; 29; 20].

Рак легенів - є одним із захворювань, який має вплив на життєвий розклад як самого хворого, так і усієї родини [155]. Це захворювання потребує не тільки пильної уваги, а також і значних фізичних та емоційних зусиль, економічних витрат з боку самого хворого та його родини, і потребує немалих зусиль з боку як працівників системи охорони здоров'я та суспільства в цілому [48; 49]. Епідеміологія раку легенів вивчає основні закономірності формування епідеміологічної ситуації та епідеміологічних умов відносно цього захворювання, а також біологічні та соціальні фактори, що визначають динаміку його основних епідеміологічних процесів [113]. Епідеміологічні характеристики раку легенів мають певні особливості та динаміку [125; 222].

Однією з проблем онкологічної допомоги є значний рівень задавненості випадків раку. Часто це зумовлено відсутністю настороженості населення до онкозахворювань, нехтуванням профілактичними оглядами, запізнілим виявленням хвороби, а також недостатньою обізнаністю про можливості профілактики та ведення здорового способу життя [3; 6; 116].

1.1 Характеристика загальних тенденції епідеміології раку легенів

Складовою частиною будь-якої соціально-економічної системи є населення, тому важливими показниками соціально-економічної та політичної ситуації в країні, які істотно впливають на державний та адміністративний устрій, політичні та соціальні процеси, екологічну ситуацію, рівень виробництва і споживання матеріальних благ, виступає чисельність населення [15; 34]. Від умов і способу життя популяції, впливу комплексу чинників залежить тривалість життя людини, яка є показовим критерієм статусу держави у кожний конкретний період часу [4; 14; 47; 319].

За ініціативою ВООЗ у 2013 році був розроблений план дій щодо боротьби проти неінфекційних захворювань на 2013-2030 рр., який спрямований на зниження 25% випадків передчасної смерті від раку, серцево-судинних захворювань і хронічних обструктивних захворювань [9; 12; 28]. Деякі цілі мають особливу значущість для профілактики раку - наприклад, дії із скорочення вживання тютюнових виробів на 30% [70; 111; 313; 316].

ВООЗ та Міжнародне агентство з вивчення раку (МАВР), науково-дослідницьке агентство ВООЗ, що спеціалізується на онкологічних хзахворюваннях, співпрацюють з іншими установами Організації Об'єднаних Націй та партнерами для досягнення таких цілей:

- посилити політичні зобов'язання в галузі профілактики раку та боротьби з ним;

- координувати й проводити наукові дослідження в галузі причин розвитку раку людини і механізмів онкогенезу;

- моніторинг тяжкості раку (як складової частини роботи Глобальної ініціативи із реєстрації ракових захворювань);

- розробляти наукові стратегії профілактики раку та боротьби з ним;

- накопичувати нові й поширювати наявні знання, що сприяють застосуванню підходів в галузі боротьби з раком, що ґрунтуються заснованих на фактичних даних;

- розробляти стандарти та інструменти для управління плануванням і проведенням заходів у сфері профілактики, раннього виявлення, лікування та догляду;

- сприяти розвитку широких мереж партнерів та експертів у галузі боротьби з раком на глобальному, регіональному та національному рівнях;

- зміцнювати системи охорони здоров'я на національному та місцевому рівнях з метою забезпечення лікування та допомоги для онкологічних пацієнтів;

- надавати технічне сприяння для швидкої та ефективної передачі країнам, що розвиваються, заходів, які відповідають найкращій практиці [1; 7; 13; 17; 18; 19; 30; 31; 81; 218].

В Україні, за даними ВООЗ, найбільші показники серед захворюваності на онкологічну патологію має рак легенів 63,9 на 100 тис. населення [32]. У порівнянні із таким у США (60,0 на 100 тис. населення) вони є більшими [227; 310].

Рак легенів належить до новоутворень, які мають високий рівень смерті. Так, у 2012 році від раку легенів померло 1,59 мільйона людей. У світі за цей рік зафіксовано 8,2 мільйона випадків смерті від раку. А щодо 5-річної виживаності, то вона є дуже низькою і значно меншою в Україні, ніж у США і становить 9,4% та 15,0% пацієнтів, відповідно. На неї своєю чергою має дуже великий вплив і вік хворого [72; 228; 311].

Експерти визнають, що багато видів раку, у тому числі й рак легенів, на сьогодні є виліковними, проте успішність лікування залежить від того, скільки коштів виділяється на лікування місцевими органами охорони здоров'я і на якій стадії пацієнтові встановлюється діагноз [40; 82]. Шанси на повне виліковування збільшуються, якщо хворобу вдається виявити на ранніх стадіях. У більшості випадків українці занадто пізно приходять до лікаря [139]. Рак - це хвороба, яку можна ефективно лікувати на ранніх стадіях. Але щоб виявити її в зародку, необхідно пройти діагностичне обстеження, яким більшість громадян нехтують. І це є однією із тих проблем, з якими стикаються лікарі первинної ланки надання медико-санітарної допомоги [95; 117; 135].

Рівень захворюваності на онкологічну патологію, зокрема на рак легенів, за останні 20 років збільшився у багатьох країнах світу, а саме в США, Великій Британії, Німеччині та інших [142; 145; 192].

Але таке збільшення відбувалося нерівномірно. Поруч з рівномірним зростанням захворюваності помічено піки зростання захворюваності. Так, у Північній Америці за період 1966-1989 роки були зафіксовані поодинокі піки зростання частоти захворювання на онкологічну патологію (рак легенів), тоді як в Европі у цей час відбулось значне збільшення частоти діагностування цієї хвороби, особливо у північних регіонах (в Італії в ті роки частота виникнення раку легенів за рік зростала майже на 25%) [215; 219]. Можливо, це пов'язано зі зміною епідеміологічних умов у цих країнах. Піки зростання частоти виникнення раку легенів у Північній Америці, у країнах Африки, Азії та Океанії, що припадали на період між 1981 та 1984 роками свідчать на користь формування хронічних обструктивних захворювань органів дихання, які, можливо, могли сприяти старту пускового механізму у розвитку раку легенів. [101; 162; 224]. Літературні дані свідчать, що існують розбіжності у частоті виникнення захворювання по різні боки екватора - у Південній півкулі частота раку легенів не перевищувала 70,0 на 100 тис. населення та була найменшою (47,6 на 100 тис. у Північній Греції та в регіоні Українських Карпат), а в Північній півкулі найбільша частота була понад 80,5 на 100 тис. населення в Італії [73; 150; 229].

Значних етнічних відмінностей у показниках поширеності раку легенів виявити не вдалося, але найбільша його поширеність фіксується серед представників європеоїдної раси, ніж у представників монголоїдної та негроїдної рас, що може бути пов'язано з розбіжностями генетичної зумовленості різних етнічних груп населення і різних популяцій. Серед європейців ісландці та австралійці значно рідше хворіють на рак легенів. В Австралії значна поширеність на рак легенів зареєстрована серед білого населення, і дуже поодинокі випадки захворювання було зареєстровано серед аборигенів. В Ізраїлі також більше хворіють емігранти з європейських країн ніж з азіатських або арабських країн. В Естонії поширеність значно менша серед естонців, ніж серед росіян. Має місце навіть таке припущення, що генетична схильність до раку легенів все ж таки існує, але її чіткої залежності виявити не вдалося [100; 156; 251; 317].

Таким чином, рівень захворюваності на рак легенів значно відрізняється залежно від географічного положення країни, кліматичних умов, факторів зовнішнього середовища та належності до певної етнічної групи [149; 208; 252].

Зростання рівнів поширеності та первинної захворюваності на рак легенів відмічає велика кількість дослідників. За даними ВООЗ, у різних країнах від цієї хвороби страждають у середньому 1-4% населення і має місце тенденція до зростання числа хворих. У світі щорічно реєструється близько 1,5 млн. випадків захворювання, що становить 12-13% від загальної кількості злоякісних новоутворень [220; 221]. Україна належить до держав з високим рівнем захворюваності на рак легенів (чоловіки - 70,6, жінки - 12,7 на 100 тис. населення), щорічно реєструються 18-19 тис. нових випадків захворювання. Показники захворюваності коливаються від 21,7-46,9 в західних областях до 46,4-53,8 в регіонах з розвиненою металургійною і видобувною промисловістю [24; 74; 75].

Загальна кількість хворих у світі досягла 100 млн. осіб [97]. Протягом останніх 40 років актуальність його вивчення розглядається експертами ВООЗ, яка визначила сучасне зростання захворюваності на рак легенів як глобальну епідемію та прагне стимулювати й підтримувати прийняття ефективних заходів щодо нагляду, попередження та боротьби з онкологічними захворюваннями [174; 250; 312].

Серед чоловічого населення у 2012 році найчастіше діагностували рак легенів, простати, прямої кишки, шлунка й печінки [65; 71; 136]. А серед жіночого населення такими були рак молочної залози, прямої кишки, легенів, шийки матки і шлунка [36; 39].

Очікується, що за найближчі 20 років число нових випадків захворювання зросте приблизно на 70% [67; 305].

Прогноз захворюваності на рак легенів у світі, за даними ВООЗ, становить 24 млн. людей у 2010р. та 40 млн. - у 2030р. Існуюча Міжнародна Асоціація Онкологів займається проблемою захворюваності на онкологічну патологію в цілому, та на рак легенів на світовому рівні [51; 209; 210; 211].

За її даними, у світі зареєстровано 430000 хворих на рак легенів та щорічний приріст становить 3%. Означені тенденції притаманні і Україні. Щорічний приріст показників поширеності раку легенів в Україні сягнув 4,1% у 2006р., у США - 6% [99; 253; 254].

Здоров'я населення України має суттєві регіональні відмінності. Найгіршим здоров'ям вирізняється східний регіон України. Рак легенів посідає одне з провідних місць у структурі онкологічної патології Харківської, Донецької, Запорізької, Луганської та Полтавської областей. Найвищі показники поширеності раку легенів серед населення за 10 років (2001 - 2011) зареєстровані у Черкаській та Харківській областях, і така тенденція спостерігається протягом усіх років динамічного спостереження за цими областями [196; 225].

Вивчаючи літературні джерела, ми помітили тенденцію зростання поширеності раку легенів в Росії з 1970-го року. Так, за даними початку 70-х років, його поширеність серед населення Росії становила приблизно 45 хворих на 100 тис. населення, у 80-х роках - 56,8 на 100 тис. населення, а в 90-х - 56 на 100 тис. населення. Поширеність раку легенів серед населення Росії коливається у 90-ті роки у межах 57,2 - 78,1 на 100 тис. населення [168; 181; 303; 304].

В Україні, за даними М.Д.Тронько, 2001, з 1984 року показник поширеності стабілізувався на рівні 44,0 на 100 тис. населення, але з 1995 року почав зростати до 47,7 на 100 тис., у 1997 - до 50,2 на 100 тис., у 1999 - до 54,1 на 100 тис., в 2000 році - до 57,0 на 100 тис. населення, в 2005 - 80,2 на 100 тис. населення. Дані за Лівобережною Україною свідчать, що у 2001 - 2004 році показники поширеності на рак легенів серед населення коливались від 40,1 до 85,6 випадків на 100 тис. населення. Статистичні дані на 2002 рік становлять 60,0 на 100 тис. населення та 137,0 на 100 тис., а для 2006 року 66,0 та 151,0 відповідно [151; 152; 153; 154].

Існують дані, що рак легенів зустрічається частіше у мешканців міста, ніж у сільських мешканців. Несприятливий вплив урбанізації у виникненні раку легенів відмічали багато дослідників [169; 170; 177].

Основну особливість раку легенів становить те, що більшість пацієнтів, має задавнені форми захворювання [33]. Воно може розвиватись у людини у будь-якому віці, але у молодому віці захворювання зустрічається дуже рідко. Встановлений віковий пік захворюваності на рак легенів: він припадає на вікову групу 50 років та старше. І це, є тією закономірністю яка стала відомою з 80-х років. Це впливає на розподіл хворих за віковою приналежністю хворих [176]. Існує значна різниця при розвитку захворювання на рак легенів відносно статі. У дослідах авторів визначається переважання кількості чоловіків серед хворих [160].

Дослідників зацікавив також факт, що залежність частоти виникнення раку легенів від пори року не простежується, але простежується окремий зв'язок між часом року і діагностуванням захворювання. Більшість випадків виявлення захворювання припадає на холодну пору року (осінь, зима, весна), менше влітку. Таке збільшення частоти раку легенів восени та взимку, на думку авторів, пов'язано з інфекційними та застудними захворюваннями, які частіше трапляються у цей період [161; 226].

За прогнозами, число випадків захворювання від раку буде продовжувати зростати від 14 мільйонів у 2012 році до 22 мільйонів в подальші десятиліття [255; 279].

1.2 Системний аналіз основних наукових та практичних підходів до етіології, патогенезу, факторів ризику та якості життя хворих на рак легенів

Близько третини всіх випадків смерті від раку викликані факторами ризику які є основними при цьому захворюванні, а це паління, наявність у батьків онкологічної патології, а особливо - раку легень, проживання поблизу промислових підприємств, недостатня рухова активність та ін. [190].

З віком поширеність захворювання на рак зростає, найімовірніше, через накопичення ризиків розвитку раку [223].

Слід згадати, що від 40 до 50% випадків раку можна запобігти. Здоровий спосіб життя, що включає фізичну активність, відмову від шкідливих звичок та раціональне харчування є основою первинної профілактики [119; 163; 297; 307].

Детальний аналіз проблеми поширеності раку легенів знаходиться у нерозривному зв'язку з питаннями етіології, патогенезу, факторами ризику виникнення захворювання та основою для визначення обсягу медичної допомоги населенню [157; 158; 330].

Захворювання на рак легенів не має гострого початку, та розвивається воно повільно. Латентний період може тривати іноді дуже довго. Клінічні симптоми з'являються набагато пізніше після виникнення самого захворювання [26; 114; 115; 259; 262]. Зміни в організмі людей відбуваються ще до розвитку клінічної стадії раку легенів. Та через те, що цей процес є прихованим, лікарі не в змозі знайти його клінічне відображення. Простежується тенденція скорочення чисельності населення як в Україні, так і в Харкові [21].

Детальний аналіз особливостей поширеності раку легенів серед населення, питання етіології та патогенезу дозволяють визначити певні фактори ризику виникнення цієї хвороби [231; 233].

Виокремлюють 4 основних групи чинників: соціально-біологічні, соціально-економічні, екологічні та медичні. Соціально-економічний чинник є сукупністю демографічних, соціальних та економічних характеристик і їхніх впливів [193; 194].

Вживання тютюну є найбільш значним фактором ризику який призводить до розвитку раку, і це становить майже до 20% глобальних випадків смерті від раку і приблизно 70% глобальних смертей від раку легень [131; 334; 336; 340].

Частина авторів вважає, що значну роль у розвитку захворювання на рак легенів мають фактори ризику зовнішнього середовища. Розвиток раку легенів приблизно на 65-73% обумовлений факторами ризику зовнішнього середовища і на 23%-генетичними факторами. Вивчення факторів ризику зовнішнього середовища та їх ролі у виникненні раку легенів розпочалось у 30-40-ті роки XX століття [337; 338]. Потенційними пацієнтами є люди похилого віку, інколи захворювання може виникати і у молоді, але дуже рідко. При цьому не останнє місце посідає і наявність цієї патології серед найблизьких рідних з різною частотою ураження осіб як жіночої так і чоловічої статі. При високому ступені впливу факторів ризику зовнішнього середовища, потрібна менша інтенсивність впливу генетичного фактору для розвитку захворювання. Обтяжена спадковість у хворих на рак легенів виявляється приблизно у 25-27% хворих [175; 183; 216; 217; 256; 258; 294].

Важливі складові способу життя - це фізична активність людини, матеріальний достаток, житлові умови, організація харчування та психологічні проблеми у родині. У сучасних умовах існування зазначається тенденція до зниження рухової активності. Більшість людей, що мають захворювання на рак легенів, знаходяться у незадовільних житлових умовах і в родинах прибуток на одного члена родини був невисоким. [245; 247]. При дослідженні здорових людей та їх пристрастей було з'ясовано, що до 70% віддають перевагу малорухомому способу життя, також не зайвим буде згадати той факт, що тютюнопаління є одним з провідних факторів ризику при розвитку захворювання на рак легенів [282; 283]. Стреси в житті протягом певного часу можуть також спричинити розвиток хвороби. Можуть спровокувати захворювання й негаразди у родині. Не повні сім'ї також належать до групи ризику щодо розвитку захворювання [165; 260; 261].

Таким чином, рак легенів розпочинається внаслідок взаємодії факторів зовнішнього середовища та генетичних факторів. Ідентифікація факторів зовнішнього середовища, що призводить до розвитку захворювання - найбільш простий та безпечний засіб профілактики захворювання, а головне, що зниження або усунення впливу вищезгаданих факторів - більш реальне, ніж зміни генетичної зумовленості індивідуума [286; 339].

Дослідження проводяться у двох основних напрямках - пошук факторів ризику розвитку захворювання та розроблення ефективних схем попередження та раннього виявлення захворювання. Первинна профілактика раку легенів є дуже важливим та ефективним засобом вирішення багатьох медико-соціальних проблем. Водночас це ефективний шлях щодо економії матеріальних ресурсів, бо запобігання хворобі зберігає гроші, які мали бути витрачені на її лікування [164; 281].

Аналіз ризику - це комплекс дій, що складається з ідентифікації, вивчення та аналізу механізмів небажаних наслідків, які мають вплив на здоров'я, а під фактором ризику треба розуміти будь-який фактор, який підвищує вірогідність несприятливих наслідків для здоров'я [343].

Концепція факторів ризику, на основі якої повинна базуватися профілактика, є науково обґрунтованою, економічно ефективною, а також дозволяє враховувати комплекс соціально-гігієнічних проблем і може бути основою для досягнення нового рівня здоров'я та якості життя людей [284; 287; 341].

Існує методика визначення груп ризику за допомогою побудови «нейронних мереж Кохонена». Вона була запропонована для діагностики деяких функціональних порушень [342]. При її використанні існує можливість давати прогностичні оцінки щодо конкретного хворого. Існує велика кількість наукових досліджень, присвячена спробам особливостям перебігу захворювання, а також і низка заходів за спрямованими на попередження формування ускладнень, одже недостатньо дослідженим залишаються питання найбільш ранної діагностики захворювання [263; 265].

Політика України в галузі охорони здоров'я орієнтована на загальноєвропейську політику «Здоров'я для всіх», яка приділяє значну увагу дослідженням якості життя. На думку експертів ВООЗ, на сучасному етапі ефективність охорони здоров'я може і повинна досліджуватися з використанням критеріїв, обумовлених якістю життя, і саме якість життя повинна враховуватись при визначенні пріоритетів і вирішенні питань про розподіл фінансових та інших ресурсів в охороні здоров'я [32; 52; 285].

Визначення терміну «якість життя» є різним у багатьох авторів.Перш за все ВООЗ рекомендує визначати якість життя як сприйняття індивідуумами їх положення в житті в контексті культури та систем цінностей, у яких вони живуть, відповідно до їхніх власних цілей, сподіваннями, стандартами й турботами [191; 335], існує і такий, що якість життя (ЯЖ) - це інтегральна характеристика фізичного, психологічного, емоційного й соціального функціонування людини. Дослідження ЯЖ в онкології відіграє виключно важливу роль як в клінічних дослідженнях, так і в клінічній практиці. Зміни складових ЯЖ особливо рельєфно проявляються в онкологічного хворого, причому багато в чому вони визначаються етапом розвитку пухлинного процесу. Проте більшість авторів дотримується більш точної характеристики, яка пов'язана зі здоров'ям і обумовлена впливом на нього факторів громадського життя та станом зовнішнього середовища [186; 269]. Вона вважається важливою складовою існуючих національних Програм здоров'я багатьох розвинутих країн світу і є порівняно новим явищем для медицини. Це поняття є запозиченим із соціології, під яким мається розуміня здатності індивида здійснювати свою функціональність в суспільстві у відповідності до свого становища, а також отримувати ту, чи іншу ступінь задоволеності від цього [288; 289]. ВООЗ визначила у 1948 році значення терміну «здоров'я» не тільки як відсутність хвороби, але й як наявність фізичного, психологічного та соціального благополуччя. Після того в медицині почали частіше звертати увагу безпосередньо і на саму якість життя [64]. Та роль пацієнта було розглянуто не тільки як суб'єкта який потребує безпосереднього лікування, але ще і як на особистість, яка під впливом хвороби може змінюватися змінюватися і повертається до соціуму в іншому статусі - в статусі вже не хворої людини [86; 264; 290].

Наявність певної міри суб'єктивності у визначенні якості життя допомагає анкетуванню стати основним методом її вивчення [166]. Якість та рівень здоров'я людини більш конкретно можна висловити у кількісних показниках. Підлягають вимірюванню вищезгадані критерії (фізичні, психологічні, рівень самостійності, громадське життя, зовнішнє середовище, духовність), для чого складаються численні опитувальники [185; 323], які мають відповідати таким вимогам: бути універсальними, надійними, чуттєвими, відтвореними, простими у використанні, стандартизованими, оцінними. Це вимоги Інституту МАРІ, який з 1995 року займається вивченням якості життя [167; 275].

Поняття якості життя хворого з'явилося в Index medicus в 1977 році, і на даний час широко використовується в медицині зарубіжних країн. А дослідження якості життя в медицині винайшли унікальний підхід, що дозволив принципово змінити традиційний погляд на проблему хвороби і хворого. Дослідження якості життя, пов'язаного зі здоров'ям, дозволяє вивчити вплив захворювання і лікування на показники ЯЖ хворої людини, оцінюючи всі складові здоров'я - фізичне, психологічне і соціальне функціонування [138]. У Європі під ЯЖ розуміють інтегральну характеристику фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування людини, тимчасом як американські дослідники визначають ЯЖ як фізичне, емоційне, соціальне, фінансове і духовне благополуччя людини [59; 295; 298].

Поняття «якість життя» покладено в основу нової парадигми розуміння хвороби і визначення ефективності методів її лікування. Концепція дослідження якості життя була розроблена експертами міжнаціонального центру дослідження якості життя [329].

У наш час існує багато тисяч публікацій, присвячених оцінці ЯЖ пацієнтів в різних розділах клінічної медицини. Особливо важливу роль відіграє оцінка якості життя хворих в онкології. Приблизно половина всіх досліджень після 1980 року оцінки ЯЖ пов'язана з лікуванням онкологічних хворих. З 1990 року до 1995 року опубліковано понад 900 статей, що розглядають ЯЖ пацієнтів з онкологічними захворюваннями [146; 202; 246]. За цей час проведено 156 багатоцентрових рандомізованих досліджень, в яких поряд з іншими параметрами оцінювали і ЯЖ. Тільки в 1996 році опубліковано понад 600 статей, в яких досліджувалась якість життя хворих із онкологічною патологією. Вони проводились у понад 20 країнах світу, головним чином в Північній Америці і Європі, проте є роботи з Азії та Австралії. Останнім часом і в Росії також проводяться дослідження, присвячені ЯЖ онкологічних хворих [327; 332].

Визначення ЯЖ яке відбувалося за допомогою багатоцентрових рандомізованих досліджень - є одним із важливих критеріїв оцінки ефективності лікування онкологічної патології. Поряд з традиційними клінічними критеріями (безпосередній ефект лікування - «відповідь пухлини», безрецидивна виживаність, 3-х та 5-річна виживаність) ЯЖ є одним з надійних критеріїв оцінки результатів лікування. На конференції Національного Інституту Раку США (NCI) та Американського товариства клінічної онкології (ASCO) заявлено, що якість життя є другим за значущістю критерієм оцінки результатів протипухлинної терапії після виживаності і є більш важливим, ніж первинна «пухлинна відповідь» [232]. У цих дослідженнях якість життя може бути додатковим або основним критерієм оцінки ефективності терапії залежно від цілей, завдань і результатів протоколу. Вона є основним критерієм у тому випадку, коли не виявлено достовірних відмінностей виживання між групами хворих, яких було включено до протоколу дослідження. Та у цьому випадку саме на підставі даних про якість життя і може бути зроблено вибір правильної програми лікування хворих [42; 328].

Одним з класичних прикладів вибору стратегії лікування на підставі даних дослідження ЯЖ є лікування хворих із саркомами м'яких тканин, отримані результати якого спонукали до вивчення ролі й обсягу хірургічного втручання, доз радіотерапії, значенням хіміо- і симптоматичної терапії, що в подальшому призвело до формування нових підходів до лікування хворих із саркомами м'яких тканин. На даний час є багато нових даних оцінки ЯЖ в онкологічних багатоцентрових дослідженнях, в яких вона виступає основним критерієм оцінки ефективності лікування [172; 173]. Так, при оцінці результатів лікування хворих з карциномою глотки в запущеній стадії порівнювали дві програми: I - комбінована терапія, що включає хірургічне втручання з подальшою радіотерапією, II - тільки радіотерапію, було виявлено, що ЯЖ хворих, які отримували комбіновану терапію, було достовірно вищим, ніж хворих, яким проводили тільки опромінення [5; 268].

А прогностичне значення оцінки ЯЖ, метою якого стали численні багатоцентрові рандомізовані дослідження серед хворих на рак товстої кишки з метастазами в печінці, встановило, що для для оцінки ефективності протипухлинної терапії, толерантності хворого до лікування й уживання в онкологічних хворих, ЯЖ яких спочатку була вища, результати лікування виявилися кращими [248]. Ця закономірність була більш вираженою у хворих із запущеною стадією захворювання. Є також дані про те, що показники ЯЖ онкологічного хворого до лікування корелюють з окремими побічними ефектами комбінованої терапії та можливостями їх корекції [184]. Дуже цікаві й важливі результати були отримані в дослідженнях, які переконливо продемонстрували розбіжність в оцінці ЯЖ хворим і лікарем. При цьому виявилося, що саме оцінка хворого більшої мірою корелює з виживанням [16;267].

Результати багатофакторного аналізу показали, що параметри ЯЖ хворих до лікування мали статистично достовірний зв'язок з рівнем виживання. Найтриваліша виживаність спостерігалася у хворих, які з самого початку мали достаній рівень ЯЖ, що не погіршувався або поліпшувався в перші 6 тижнів терапії. У хворих, які з самого початку мали низький рівень ЯЖ, він погіршувався в перші 6 тижнів, та був найнижчий рівень виживання [23; 292; 293].

Одним з протиріч у лікуванні онкологічного хворого є необхідність, з одного боку, проводити стандартну, суворо регламентовану терапію, з іншого - індивідуалізувати лікування. Вивчення ЯЖ хворого до та в процесі терапії дозволяє отримати дуже цінну інформацію про індивідуальну реакцію людини на хворобу і проведену терапію [43; 270]. Аналіз ЯЖ при плануванні програми лікування онкологічних хворих є важливим не тільки з позицій необхідності врахування індивідуальних рис хворого, але й у зв'язку з даними про високу кореляцію рівня ЯЖ з показниками виживаності при деяких злоякісних пухлинах [188].

Серед способів оцінки ЯЖ найбільш загальноприйняті й поширені опитувальники, які заповнюються хворими. У США і Європі створені спеціальні центри, які займаються розробкою таких опитувальників. Є загальні опитувальники, які можуть бути використані для оцінки ЯЖ при різних захворюваннях, і спеціальні - для певної групи хвороб або одного захворювання. На даний час використовується більш як 400 загальних і спеціальних опитувальників. Найбільш поширені загальні опитувальники перелічені в таблиці [271; 272].

Існуючі на теперішній момент опитувальники можна мають розподіл способом отримання інформації та аналізу її результатів, специфічністю, об'ємом, побудовою, [66; 321]. Також існує багато опитувальників, які застосовуються і в онкології. Однак найбільш поширеними з них, є два: американський опитувальник FACT-G (Functional Assessment of Cancer Therapy-General) і європейський - EORTC QLQ-C30 (Quality of Life Questionnary-Core 30 of European Organisation for Research and Treatment Cancer). EORTC QLQ-C30 використовується в багатоцентрових рандомізованих дослідженнях у Європі, Канаді, а також в ряді протоколів у США. Цей опитувальник розроблений Групою Оцінки Якості Життя при Європейській Організації Лікування і Дослідження Раку (EORTC Study Group on Quality of Life) на чолі з N.K. Aaronson. Теоретична концепція, яка є покладененою в основу опитувальника, полягає в тому, що якість життя є багатовимірною інтегрованою характеристикою життя людини. У людини з таким тяжким захворюванням, як рак, деякі параметри ЯЖ набувають визначального значення, їх можна ідентифікувати та виміряти. На підставі оцінки ЯЖ, проведеної самим хворим, можна отримати інтегрально-цифрову характеристику стану здоров'я хворого. Методологічна основа, на якій базується опитувальник, включає такі положення: специфічність; багатовимірність (тобто наявність декількох шкал, що характеризують ЯЖ); можливість заповнення опитувальника самим хворим; застосування до різних культур [195; 273; 280; 306].

...