Медико-соціальне обґрунтування оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед населення

При аналізі якості життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів ми визначили значущі блоки, і вони розташувалися у такій послідовності: на першому місці розташовані фізичні обмеження, на другому - обмеження у духовно-психологічній сфері, на третьому - обмеження у суспільному житті, на четвертому місці - обмеження у повсякденному житті і на п'ятому місці - обмеження у харчуванні.

Аналіз даних другої частини таблиці дає підстави зазначити, що показник якості життя, що зменшиться (на 34,6%) при одночасному погіршенні в обмеженнях двох блоків - духовно-психологічного та фізичної активності (11-й варіант). Складена прогностична матриця дає змогу визначити значущі блоки обмежень та спрямована на влаштування заходів щодо поліпшення якості життя хворих на рак легенів.

Для більш детального аналізу блоків обмежень, які впливають на якість життя хворих на рак легенів були розраховані додаткові коефіцієнти регресії (Д-коефіцієнт регресії, який дозволяє визначити частку впливу кожного блоку обмежень в сумарному впливі блоків, що були включені в математичну модель).

Стандартизований коефіцієнт регресії (в - коефіцієнт), який кожному фактору визначає ступінь впливу варіації цього фактора на варіацію результативного показника, не враховуючи супутніх варіацій інших факторів, що складають рівняння регресії.

Коефіцієнт еластичності означає, наскільки відсотків відхилиться результативний показник від свого середнього значення при відхиленні значення певного фактора від своєї середньої величини на 1 відсоток. Це відносна величина, що дозволяє порівнювати вплив різних факторів на результативний показник, який у нашому дослідженні є показником якості життя. Дельта-коефіцієнт визначає найбільшу частку серед груп обмежень. Отримані результати подані у табл. 5.З.

Таблиця 5.3

Вплив блоків обмежень на якість життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів

Отримані дані дозволяють визначити більш важливі блоки обмежень, які значно впливають на якість життя пацієнтів, та проаналізувати їх більш детально.

Детальний аналіз обмежень духовного-психологічного блоку показав, що і хворі на рак легенів обмежені у запам'ятовуванні, занепокоєні хворобою, мають часті напади поганого настрою та відчувають заздрість щодо тих людей, які не мають онкологічного захворювання (здорових людей), та страх за своє здоров'я у майбутньому (табл. 5.4).

Ці складові духовно-психологічної сфери є найбільш вагомими та впливовими на якість життя пацієнтів, які не тільки відображають внутрішній психологічний стан хворого на рак легенів, але й вказують на напрямки роботи лікарів та працівників соціальних підрозділів, що беруть участь у лікуванні та реабілітації цих хворих.

Таблиця 5.4

Вплив основних обмежень духовно-психологічної сфери на якість життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів

Детальний аналіз обмежень у фізичній сфері поданий у табл. 5.5.

Аналіз цього блоку обмежень показав, що значними обмеженням у цій сфері життя пацієнта є швидке стомлювання при виконанні будь-якого фізичного навантаження, часто виникають проблеми зі сном, обмеження у рухах та обмеження участі у туристичних походах. Ці складові фізичної сфери мають не тільки найбільший відсоток серед інших обмежень, але варіації цих складових характеризуються значним впливом на варіацію результативної ознаки якості життя, про що свідчить аналіз отриманих результатів додаткових коефіцієнтів регресії.

Таблиця 5.5

Вплив основних обмежень у фізичній сфері на якість життя пацієнтів, що мають захворювання на рак легенів

Аналізуючи блок обмежень у харчуванні, можна зазначити, що практично всі обмеження цього блоку не мають суттєвого впливу на показник якості життя (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Вплив основних обмежень у сфері харчування на якість життя пацієнтів, що мають захворювання на рак легенів

Клінічні симптомі, що можуть впливати на якість життя пацієнта, досліджувались та аналізувались. Якщо хворим були зазначені загальна слабкість, задишка через значну нестачу повітря, запаморочення, прискорене серцебиття, то проява таких симптомів відобразилась на рівні якості життя цих пацієнтів. Частіше вони відзначали загальну слабкість - 90,1±1,64%. Такі симптоматичні прояви хвороби, як задишка, запаморочення, прискорене серцебиття, відзначили 73,4±2,42% пацієнтів.

Однією зі складових методики вивчення якості життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів було обрання обмежуючих дій серед вже запропонованих. Так, у анкеті було позначено 16 дій, серед яких пацієнтам було запропоновано обрати п'ять таких, які найбільше впливають на якість життя та суттєво її обмежують. У табл. 5.7 ці обмеження розташовані у порядку значущості. Кожний з 333 пацієнтів, які брали участь у дослідженні, обрав 5 обмежень, і їх загальна кількість становила 1665.

Таблиця 5.7

Розподіл обмежень у житті пацієнтів із захворюванням

на рак легенів залежно від їх значущості

(абс. дані та %)

Пацієнти обирали обмеження, які були найчастіше пов'язані із заняттям спортом (76,88±2,31% хворих), планування дозвілля (обрали 60,66±2,68% хворих) та тривалі походи, туризм (55,26±2,72%). Далі за значущістю знаходяться, активний відпочинок та дотримання посту - 42,94±2,71% та 42,04±2,71%, відповідно. Захворювання також має значний вплив на спілкування із колегами та прибирання у домі. Такі обмеження мають 40,54±2,69% та 35,44±2,62% пацієнтів відповідно. Наступні обмеження, що подані у таблиці, а саме: можливість утримування домашніх тварин, вибір хобі, участь у художній самодіяльності, участь у релігійних святах та обрядах - обирались пацієнтами не часто, а саме, у 15,22±2,02% та менше.

Висновки до розділу 5

1. Оцінка якості життя хворих на рак легенів є дуже важливою характеристикою при оцінюванні якості та активності надання їм медико-санітарної допомоги.

2. Якість життя хворих із раком легенів в середньому становить 59,7±2,69%, що дає змогу впливу на нього з метою поліпшення.

3. Якість життя пацієнтів, що мають захворювання на рак легенів, залежить від фізичних обмежень (82,7±2,07%), участі та активності хворого у психологічній (64,56±2,62%) та духовній сферах життєдіяльності (45,3±2,73%), суспільному (40,4±2,69%) і повсякденному житті (39,9±2,68%).

4. Найбільші резерви для корекції показника якості життя мають такі сфери життя хворого на рак легенів пацієнта, як фізична та психологічно-духовна.

5. У психологічно-духовній сфері вагомий внесок у якість життя роблять такі фактори, як занепокоєність щодо хвороби (81,4±2,13%), страх за своє здоров'я у майбутньому (75,3±2,36%) та відчуття депресії (68,7±2,54%).

6. У фізичній сфері вагомий внесок у якість життя роблять такі фактори, як швидка стомлюваність при виконанні будь-якого фізичного навантаження (38,5±2,67%), необхідність відпочинку протягом дня (35,3±2,62%), проблеми зі сном та обмеження у рухах (27,7±2,45%).

7. Серед клінічних симптомів, які значно знижують показник якості життя, находяться загальна слабкість - 88,6±1,74%, психоемоційний стан пацієнта - 82,5±2,08%.

8. Якість життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів має бути врахована при обґрунтуванні оптимізованої моделі раннього виявлення раку легенів серед населення.

Основні результати дослідження якості життя хворих на рак легенів обговорено на наукових форумах різного рівня, це знайшло відображення у наукових працях:

1. Зинчук А.Н. Ранняя диагностика рака легких как способ улучшения качества жизни / А.Н. Зинчук, О.Г. Зинчук // Матеріали науково-практичної конференції «Якість життя як критерій оцінки здоров'я дітей і підлітків» м.Харків, 16-17 листопада 2011р. - Харків. - 2011. - С.56-57.

2. Зінчук А.М. Стан якості життя хворого на рак легенів, як складова оцінки надання медичної допомоги / А.М. Зінчук, В.А. Огнєв, О.Г. Зінчук // Матеріали Української науково-практичної конференції з сімейної медицини «Від науки до практики» м. Дніпропетровськ, 20 травня 2013р. - Дніпропетровськ. - журнал «Медичні перспективи.» - 2013. - №2 Т.XVIII - С.139.

3. Zinchuk А.N. The importance of quality of life in the organisation of medical and preventative care of lung cancer patients / А.N. Zinchuk, V.A. Ognev, O.G. Zinchuk // 6th International Scientific Interdisciplinary Conference for medical students and young doctors, Kharkiv, May 16th-17th - Kharkiv. - 2013. - P.245-246.

4. Зінчук А.М. Основні обмеження у повсякденному житті пацієнтів із захворюванням на рак легенів / А.М. Зінчук, О.Г. Зінчук, Л.Ф. Уразова // Збірник матеріалів другої міжнародної наукової інтернет-конференції, присвяченої 210-річчю Харківського національного медичного університету «Історичні, економічні, соціально-філософські та освітні аспекти розвитку охорони здоров'я», м. Харків, 4-11 листопада 2014р. - Харків. - 2014. - С.79-82.

5. Зінчук А.М. Дослідження впливу обмежень на якість життя пацієнтів із захворюванням на рак легенів / А.М. Зінчук, А.В. Бережна, В.О Тертишний, О.Г. Зінчук // Матеріали VI (68) міжнародного науково-практичного конгресу студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини», м.Київ, 15-17 жовтня 2014р. - Науково-практичне видання «Український науково-медичний молодіжний журнал». Спеціальний випуск №4 (83) - Київ. - 2014. - С.210.

6. Зінчук А.М. Якість життя - як одна з складових оптимізації надання медичної допомоги хворим на рак легенів / А.М. Зінчук, В.А. Огнєв, О.Г. Зінчук, Л.Ф. Уразова // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Сьогодення та майбутнє сімейної медицини", м. Київ, 30-31 жовтня 2014 р. - "Сімейна медицина". - №5(55). - С.164-167.

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСНУЮЧОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА РАК ЛЕГЕНІВ В М. ХАРКОВІ ТА ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Якість медичної допомоги характеризується її доступністю та безпекою (стандарти структури), належним наданням необхідного пакету послуг (стандарти процесу), позитивними наслідками діяльності закладів і медичного персоналу та задоволеністю населення (стандарти результату).

Нами вивчалась система організації та надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів, які проживають у м. Харкові та Харківській області. Експертиза якості медичної допомоги проводилась через визначення ступеня відхилення від медичних стандартів та оцінки задоволеності пацієнтів.

Виявлено, що лікувально-профілактичну допомогу цим пацієнтам надають дільничні лікарі-онкологи, онкопульмонологи Харківського обласного клінічного онкологічного центру м. Харкова, онкопульмонологи Харківського інституту медичної радіології ім. Григор'єва.

Визначальним заходом боротьби із захворюванням на рак легенів є ефективне лікування хворих на зазначену патологію та її ускладнень на всіх рівнях сучасної системи надання медичної допомоги, а насамперед для успішного впровадження у життя вищезазначеного необхідно виявляти це захворювання на ранніх стадіях його розвитку. Основний обсяг роботи щодо цих пацієнтів припадає на первинну та вторинну медико-санітарну допомогу.

Важливою складовою частиною організації медичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів є диспансерний нагляд. Згідно з аналізом медичної документації виявлено, що всі пацієнти з таким діагнозом після проведеного курсу лікування знаходяться під диспансерним наглядом лікаря-онколога. Такий нагляд регламентується спеціально розробленим протоколом надання медичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів, який містить перелік необхідних обстежень та частоту їх виконання.

У своїй діяльності онкологічна служба Харківської області керується:

- законами України (25 найменувань);

- постановами Кабінету Міністрів України (18 найменувань);

- наказами Міністерства охорони здоров'я України (55 найменувань) (додаток Е).

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України №554 від 17.09.2007р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія» та №387 від 04.06.2014р. «Про затвердження уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги - рак трахеї, бронхів та легені». Існують протоколи надання медичної допомоги хворим на рак легенів, протоколи надання медичної допомоги хворим на рак легенів, які мають ускладнення основного захворювання, та протоколи надання медичної допомоги хворим на рак легенів із ускладненнями основного захворювання. Диспансерне спостереження пацієнта, хворого на злоякісне новоутворення бронхів та легенів, відбувається на основі протоколу надання медичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів, який і був взятий за основу. Якість диспансерного спостереження за пацієнтами із захворюванням на рак легенів досліджувалась методом експертних оцінок, де експертами виступали лікарі-онкологи вищої та першої категорій, а також організатори охорони здоров'я. Оцінювання відповідності диспансерного спостереження даним медичної документації та протоколу, проведене експертами за 5-ти бальною шкалою, визначило такі результати. Планові консультації онколога, що згідно з протоколом мають бути 1 раз на місяць та частіше, якщо в цьому є потреба, здійснюються, але не завжди регулярно, що відображає оцінка експертів 3,8. Лабораторні дослідження та кратність їх проведення в цілому отримали дещо нижчі оцінки експертів, ніж планові консультації онколога. Організація та виконання лабораторних досліджень має оцінку експертів 3,75.

Важливою ланкою роботи з пацієнтами, хворими на рак легенів, є профілактика ускладнень, особливо пульмонологічних. Так, дихальну недостатність мають 85±1,94% хворих з тривалістю хвороби більше 1 року, але початкові патологічні зміни виявляються вже через 8-9 місяців захворювання. Контролювання стабільності стану хворих та підтримка його на певному рівні можлива лише при регулярному відвідуванні певних спеціалістів, а саме: торокального хірурга, онкопульмонолога та пульмонолога. Слід зазначити, що протокол передбачає профілактичне обстеження у торокального хірурга онкологічного центру. Виконання зазначених пунктів протоколу отримало оцінки 3,81 та 3,76 відповідно. Згідно з протоколом надання медичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів визначена необхідність відвідування лікаря загальної практики/сімейного лікаря протягом року. Дотримання цього пункту оцінено експертами у 3,83. Також у протоколі надання медичної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів без ускладнень відсутній пункт щодо обстеження у невропатолога, і таке обстеження зазначено лише для пацієнтів, що вже мають неврологічні ускладнення. За висновками експертів все вищезазначене має оцінку 3,45, що свідчить про відхилення стосовно дотримання протоколу.

Якісна медична допомога може забезпечуватися за наявністі необхідної інформаційної підтримки відносно використання інформаційних технологій які існують у сучасному суспільстві, а також необхідності наявності доступу самих пацієнтів до існуючої інформації. Отримані дані після проведення соціологічного дослідження, не беручи до уваги присутність суб'єктивної складової, є одним із тих джерел, за допомогою яких необхідно визначеати задоволеність пацієнтів якістю медичної допомоги що їм надається.

Ця риса може в певній мірі надати характеристику ступеню ефективності роботи закладів охорони здоров'я у соціальному розрізі.

Дослідження передбачало визначення ступеня задоволеності пацієнтів медичною допомогою шляхом опитування. Таким чином, вивчалась частота звернень до дільничних лікарів-онкологів, онкопульмонологів, торакальних хірургів, неврологів, ступінь довіри цим лікарям, оцінку пацієнтами їхньої роботи.

За даними опитування, аналіз планових звертань до дільничного лікаря-онколога за рік пацієнтів із захворюванням на рак легенів показав, що більшість з них відвідувала цього лікаря 1-2 рази на рік (51,9±2,71%), 3 та більше разів - 40,2±2,66% пацієнтів, а 7,9±1,47% не відвідувала його зовсім. До онкопульмонологів консультативної поліклініки при обласному клінічному онкологічному центру м. Харкова планово зверталось від одного до шести разів на рік 53,3±2,71% пацієнтів із захворюванням на рак легенів, 41,3±2,67% звертались більше 6 разів на рік, а водночас 5,4±1,23% пацієнтів не відвідували цих спеціалістів жодного разу. Слід зазначити, що дані опитування певною мірою відрізняються від результатів експертного оцінювання, де щомісячні відвідування лікаря-онколога отримали оцінку 4,02. Пацієнти, що не відвідували онколога амбулаторного закладу з певною регулярністю, наглядались торакальними хірургами обласного клінічного онкологічного центру, що вдалося виявити під час опитування. 78,6±2,23% усіх опитаних зазначили, що хоча б 1 раз на рік відвідують цих лікарів з метою отримання консультації амбулаторно. Зазначене свідчить про значну частка консультативної та диспансерної роботи, яку ведуть спеціалісти стаціонарів. Важливим є спільна робота дільничного лікаря-онколога та та онкопульмонолога, що упорядковує диспансерний нагляд за хворими. Отримані дані свідчить про неповне використання ресурсів амбулаторного обслуговування в роботі із хворими на рак легенів та наявність резервів щодо покращання організації медико-санітарної допомоги цим хворим на догоспітальному етапі.

Частота звернень до невропатолога, за даними опитування, подана у табл. 6.1. Аналіз планових звернень показав, що 37,1±2,62% пацієнтів із захворюванням на рак легенів, відвідують ЛОР-лікаря 1 раз на рік, 23,4±2,3% - 2 і більше разів на рік. Водночас 39,5±2,66% пацієнтів зовсім не відвідують цього спеціаліста протягом року. 83,7±2,01% пацієнтів не відвідують лікаря-пульмонолога протягом року, а 11,9±1,76% відвідують 1 раз на рік, і тільки 4,4±1,11% - 2 і більше разів на рік. Відсутність жодного відвідування невропатолога протягом року відмітили 12,2±1,78% пацієнтів, від 1 до 3 разів на рік відвідували цього лікаря 87,8±1,78% пацієнтів.

Таблиця 6.1

Структура звернень до лікарів-спеціалістів пацієнтів, які мають захворювання на рак легенів протягом року (Р±m%)

Аналізуючи результати експертного оцінювання дотримання протоколу надання медичної допомоги хворим на рак легенів щодо нагляду за цими пацієнтами невролога та ЛОР-лікаря, можна зазначити, що оцінки експертів 4,1 та 3,86 відповідно також підтверджують наявність недосконалого диспансерного спостереження.

Крім відвідування консультацій основних спеціалістів, було поставлене питання і про те, чи отримували пацієнти консультації психолога, адже для людей, які мають такий діагноз, це є необхідним. Переважна більшість пацієнтів (91,7±1,5%) не зверталась по таку допомогу, і лише 8,3±1,5% хворих відвідували психолога. Отримані дані свідчать не про те, що роль цього спеціаліста є незначною в диспансерній роботі з хворими на рак легенів, а про те, що ці хворі в не досить повному обсязі інформовані про наявність даного спеціаліста у структурі лікувального закладу, та через це не користуються його послугами.

У межах вивчення задоволеності якістю медичної допомоги досліджувались думки пацієнтів відносно роботи лікарів, що проводилась за 5-бальною шкалою. Пацієнти із захворюванням на рак легенів оцінили роботу дільничних лікарів-онкологів так: на відмінно - 18,4±2,1%, на добре 15,4±1,96% та на задовільно - 40,6±2,67%, незадоволені роботою цих лікарів - 25,6±2,37%, хоча й звертаються за допомогою до них протягом року 39,7±2,6% пацієнтів. Необхідно відмітити, що при оцінці роботи лікарів-спеціалістів отримані результати були дещо іншими. Відмінною визначили роботу лікарів первинної ланки (лікарів загальної практики/сімейних лікарів) 15,7±1,98% опитаних, доброю - 17,1±2,04%, задовільною - 38,7±2,65%, незадовільною - 28,5±2,45% опитаних. Звертаються до цих лікарів по допомогу 61,3±2,65% пацієнтів. І також лише у 43,9% випадків лікарі первинної ланки виявляють захворювання на рак легенів на ранніх стадіях (Рис. 6.1.).

Рис. 6.1. Структура діагностики раку легенів сімейним лікарем (%).

Дещо кращі результати оцінювання мають лікарі-онкологи, що працюють у стаціонарах. Значна частина опитаних відзначила якість надання їм допомоги на задовільно (40,2±2,66%) та добре (22,5±2,27%), а відмінною її вважають 21,2±2,22%. Відповіли, що робота лікарів-онкологів стаціонару є незадовільною - 16,1±2,0% пацієнтів. (Рис. 6.2.). Результати оцінювання роботи лікарів-спеціалістів, які надають медичну допомогу пацієнтам, хворим на рак легенів, та розраховані середні бали оцінки роботи лікарів подані у табл. 6.2.

Найбільш повно пацієнти задоволені роботою лікарів-онкологів стаціонару, що визначилось найвищою середньою оцінкою у 4,7 бала. Дещо нижчу оцінку своєї роботи отримали онкологи амбулаторно-поліклінічних закладів - 4,3, ЛОР-лікаря - 4,1 та невропатологи - 4,0. Найменш задоволені були роботою дільничних терапевтів - 3,9 та лікарів-пульмонологів -- 3,6.

Таблиця 6.2

Результати оцінювання роботи лікарів різних спеціальностей пацієнтами із захворюванням на рак легенів за 5-бальною шкалою (Р±m%)

Рис. 6.2. Оцінка роботи лікарів (шкала оцінювання у %)

Запорукою позитивних результатів у наданні медико-санітарної допомоги хворим на рак легенів є добрі взаємовідносини лікаря та пацієнта, що ґрунтуються на довірі. За блоком «Чи довіряють пацієнти лікарю-куратору?» були отримані такі дані. Найвищий ступінь довіри мають торакальні хірурги, оскільки 86,14±1,88% респондентів довіряють їм нагляд та лікування своєї патології. Ступінь довіри лікарям виявився різним: 85,9±2,04% довіряють цілковито, 14,1±2,04% - частково. Отримані дані свідчать про важливу роль торокального хірурга в системі надання допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів.

У теперішній час турбота про здоров'я людини повинна покладатися не тільки на медичних працівників, а і на самого пацієнта та його рідних також. Це намітилось на початку 80-х років, та поступово зростає, а також є відображенням підвищеної активності у пацієнтів в розрізі профілактичної роботи і підвищення рівня власного здоров'я. Населення проявляє активну зацікавленість питаннями які відносяться до медичної сфери, а особливо тими, які стосуються власного здоров'я. Найважливішим у цьому питанні є внесок лікаря який повинен допомагати своєму пацієнтові. При вивченні рівня інформованість пацієнтів, було отримано наступні відповіді відносно джерел про отримання інформації стосовно свого захворювання. Позитивними моментами у цьому є те, що більше половини пацієнтів (84,7±1,96%) зазначили те, що інформацію щодо раку легенів отримують вони під час спілкування із лікарями, а іншу частину - з літературних джерел. Не візначеною у цьому процесі заишається роль лікаря у 15,3±1,96% опитаних пацієнтів, що надали перевагу у отриманні цієї інформації із засобів масової інформації та інтернету. Тільки від лікаря отримувили свої знання відносно особливостей перебігу свого захворювання - 29,3±2,47% опитаних; переважна більшість респондентів отримує інформацію із декількох джерел - 52,1±2,71%.

А наявність необхідної та достовірної інформації є таким фактором, при наявності якого пацієнт може сприяти у проведенні корегування під час призначеного лікування або проходження реабілітації, а це і є одним із важливих моментів проведеного дослідження. При вивченні рівня обізнаності, відносно свєї хвороби на рак легенів було з'ясовано, що 97,3±0,88% опитаних респондентів розуміють необхідність дотримань обмежень у навантаженні, 81,9±2,09% мають переконання, що хірургічне лікування є практично засобом лікування. Пацієнти знають та добре розуміють, що може трапитись із здоров'ям, якщо вони відмовляться від хірургічного втручання 89,2±1,69% респондентів, 10,8±1,69 знають про це частково. Наявність інформації щодо проявів ускладнень відмітили 91,1±1,55% і 63,7±2,61% знають, яку допомогу необхідно вміти. Усе це говорить про наявність відповідного рівня існуючої у пацієнтів інформації щодо існуючого перебігу свого захворювання та вказує на необхідність у проведенні навчань серед пацієнтів у обласному клінічному онкологічному центрі, у дільничного лікаря-онколога. Там вони мають можливість отримати знання відносно причин виникнення своєї патології, її клінічних проявів, а також динаміки його розвитку, вони мають можливість запобігати виненкненню ускладнень.

Серед тих причин, які мають можливість сприяти розвитку захворювання, 42,3±2,68% пацієнтів зазначили наявність стресових факторів, 23,4±2,3% - інфекційні захворювання, 25,1±2,35% - фактори спадковості, а 4,6±1,14% віддають перевагу тому, що розвиток їх патології був зумовлений впливом декількох факторів. Друга частина респондентів мала деякі затруднення під час відповіді на це запитання. Дослідження думки пацієнтів відносно можливості прогнозування стану власного здоров'я було для нас важливим моментом, так як, пацієнт має певним чином здійснювати синтез знань та суджень про свою патологію та своє місце у суспільстві. З'ясовалось, що більша частина респондентів - 63,2±2,62% відзначила свій прогноз як несприятливий, 28,3±2,45% - мали деякі затруднення під час відповіді, а 8,5±1,51% - як сприятливий.

Не дивлячись на існування значної кількісті медичної інформації, що, при наймні є доступною для пацієнта, важливим фактом було встановлення наявності письмових рекомендацій які носять персональний характер для пацієнтів. З'ясовано, що 58,9±2,67% родин, в яких мешкають хворі на рак легенів, мають ці рекомендації, а розробляли їх лікарі-онкологи стаціонару. Негативним моментом при цьому є те, що 41,1±2,67% пацієнтів не відзначили існування таких рекомендацій, і при цьому мають певний ризик стосовно розвитку ускладнень.

Таким чином, дослідження інформованості пацієнтів, та їх родин щодо раку легенів, визначило недостатньо високий рівень їх обізнаності.

Дані, що були отримані, в певній мірі можуть викривати потреби пацієнтів, із захворюванням на рак легенів, а дослідження рівня їх задоволеності медичною допомогою - дозволить проводити її оптимізацію та підвищувати якість.

Лікувально-профілактична допомога пацієнтам із захворюванням на рак легенів надається також і в умовах стаціонару. Такої допомоги пацієнт потребує при хірургічному, радіологічному або хіміотерапевтичному лікуванні, а також при ускладненнях основного захворювання або виникненні невідкладних станів.

З урахуванням тенденції збільшення показників поширеності було досліджено роботу стаціонару, що надає спеціалізовану онкологічну допомогу пацієнтам із захворюванням на рак легенів, а саме, торакального відділення Харківського обласного клінічного онкологічного центру.

Досліджувались показники роботи стаціонару, які характеризують використання ліжкового фонду: середнє число днів роботи ліжка за рік, середній обіг ліжка та середня тривалість перебування хворого на ліжку. За офіційними даними по Харківській області, середнє число днів роботи онкологічного ліжка у 2001 та 2011 рр. становило 335,24 та 331,73 відповідно, середній обіг ліжка становив 29,14 та 27,65 разів, середня тривалість перебування онкологічного хворого на ліжку була 11,14 та 13,31 дня. Отримані в результаті нашого дослідження дані стосуються використання спеціалізованого онкологічного ліжкового фонду для пацієнтів із захворюванням на рак легенів. У торакальному відділенні ХОКОЦ отримано дані тільки на пацієнтів із захворюванням на рак легенів.

Середня тривалість перебування хворого із злоякісним новоутворенням на онкологічному ліжку знаходилась у межах від 14,91 до 18,16 дня, що значно вище, ніж значення цього показника для хворого, який має терапевтичну патологію взагалі. Це пояснюється особливостями захворювання, необхідністю тривалої реабілітації, а також переведення пацієнта із одного відділення до іншого у зв'яку із специфікою надання медичної допомоги хворим на рак легенів.

За даними опитування, пацієнтами визначено, що 32,7±2,55% хворих не потрапляли до лікарні жодного разу протягом року у зв'язку з погіршанням стану здоров'я, 24,2±2,33% -- потрапляли 1 раз на рік, 35,5±2,6% - 2 рази, інші - 3 рази і більше. Відомо також, що 88,5±1,73% пацієнтів щорічно проходять планове обстеження чи лікування в умовах стаціонару, а 11,5±1,73% не проходять. Серед тих пацієнтів, які щорічно в плановому порядку проходять лікування в умовах стаціонару, переважна більшість - 75,14±2,35% мають таке лікування 1 раз на рік, 20,36±2,19% - 2 рази на рік, інші - 3 і більше разів на рік. Вивчаючи організацію госпіталізації визначено, що 57,6±2,68% пацієнтів надходили до лікарні за направленням лікаря районної поліклініки, без направлення - 6,4±1,33%, за направленням лікаря-онколога стаціонару - 25,1±2,35%. Відмовились відповідати 5,3±1,22% респондентів. Дані щодо кількості зареєстрованих випадків невідкладних станів пацієнтів свідчать, що 36,5±2,61% зазначили їх відсутність, 18,4±2,1% - одноразове суттєве погіршення стану, 43,9±2,7% - дворазове і 1,2±0,59% багаторазове (три та більше разів). Щодо медичної допомоги, яка надавалась хворому у таких станах, було відмічено, що 37,1±2,62% отримали допомогу вдома, викликавши бригаду швидкої невідкладної медичної допомоги, 59,4±2,67% надходили на стаціонарне лікування, 3,5±1,0% не відповіли на це запитання. Аналіз отриманих даних свідчить, що спеціалізований медичний заклад, що надає медичну допомогу онкологічним хворим, реалізує це під час планової госпіталізації. Тим часом виявлені резерви щодо оптимізації медичної допомоги хворим на рак легенів.

Особливістю лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам, хворим на рак легенів, питома вага цієї хвороби в Україні щорічно зростає, надання медичної допомоги цим хворим покладається як на загальносоматичну мережу закладів охорони здоров'я, так і на мережу онкологічних закладів. Консультативно-діагностичні, лікувальні та реабілітаційні заходи здійснюються залежно від стадії захворювання відповідно до галузевих стандартів та протоколів на первинному, вторинному чи третинному рівнях медичної допомоги. Забезпечення профілактичних заходів, координації у всій системі медичного обслуговування, безперервності, усебічності спостереження за пацієнтом покладається на підсистему первинної медико-санітарної допомоги, лікарі якої тривалий час залишаються не повною мірою обізнаними стосовно питань охорони здоров'я людини з онкологічною патологією. Прототипом ПМСД в онкологічній службі є патронаж хворих на рак легенів дільничними лікарями-онкологами та медичними сестрами, але вони є медичними працівниками онкологічної служби, які відвідують лише хворих, що перебувають на диспансерному спостереженні в обласному клінічному онкологічному центрі, а хворі, котрі не потрапили у поле зору онкологів з різних причин, залишаються поза увагою даних фахівців. При такій організації надання онкологічної допомоги населенню у лікарів ПМСД, через їхню завантаженість, не вникають питання щодо стану здоров'я цієї категорії населення, яке проживає на території обслуговування, тим більше пацієнтів, підопічних онкологічних закладів, а займається виключно терапетичними хворими. Доходить черга до хворих на рак легенів в основному лише тоді, коли у них виникають соматичні захворювання. Таким чином, повноцінна спеціалізована допомога повинна здійснюватися в умовах інтеграції онкологічної служби в ПМСД.

Діяльність зазначених закладів охорони здоров'я регламентується різними нормативно-правовими актами, які не завжди чітко розмежовують розподіл функцій між ними. Ураховуючи задеклароване Основами законодавства України про охорону здоров'я (1992) право вільного вибору лікаря, кожна людина може самостійно звертатися до будь-якого спеціаліста у будь-якому закладі охорони здоров'я, минаючи дільничного (сімейного) лікаря. Крім того, знаючи це, населення похилого віку (а таким у своїй більшості і є хворі на рак легенів) може звертатися по медичну допомогу до багатьох спеціалістів. У лікаря первинної ланки, таким чином, часто відсутня інтегрована медична інформація про пацієнта з інших рівнів та служб охорони здоров'я. Наведене значно ускладнює взаємодію та наступність роботи лікарів між собою, а роль лікаря первинної ланки як провідного координатора взагалі втрчається. Перш за все, доцільно вивчити кадровий потенціал лікарів-онкологів Харківської області, які надають медичну допомогу, у тому числі й вищезазначної категорії населення (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Чисельність посад лікарів-онкологів у лікувальних закладах м. Харкова та Харківської області (на 100000 населення)

Необхідно відмітити, що найбільшою серед онкологічних захворювань є поширеність на злоякісні новоутворення легенів та бронхів - 44,4±6,61 (Україна - 36,0) на 100 тис. населення.

Як видно з даних, наведених в табл. 6.3, за останні роки, незважаючи на те, що постійно підвищується поширеність захворювання на рак легенів, постійно відбувається скорочення штатних посад лікарів-онкологів у лікувальних закладах, що, відповідно, призвело до зниження забезпеченості ними населення. У Харківській області та в м. Харкові протягом останніх років (2001-2011 рр.) штатні лікарські посади скоротилися на 35,7%, а в середньому по Харківській області на 29,4%. Поряд із скороченням штатних лікарських посад відбулося і зменшення чисельності фізичних осіб, наявність яких і так не забезпечувала 100% укомплектованість.

За період з 2001 до 2011 рр. забезпеченість населення посадами лікарів-онкологів скоротилася в 1,1 раза і становила 0,1. При цьому забезпеченість населення посадами лікарів-хірургів збільшилась в 1,2 раза і становила 0,32 з найвищим рівнем у 2010 році - 0,33.

Під час проведення дослідження було з'ясовано, що укомплектованість штатних посад лікарів-онкологів не перевищує 80%. Необхідно також відмітити, що через недоукомплектованість онкологами, питома вага атестованих лікарів-онкологів має тенденцію до підвищення. Так, з 2001р. до 2011р. вона зросла з 58,3% до 69,6% за рахунок того, що лікарі, які працювали за цією спеціальністю, тривалий час отримували ту чи іншу кваліфікаційну категорію, тобто питома вага атестованих лікарів-онкологів збільшилась в 1,3 раза.

Забезпеченість онкологічними ліжками на 10 тис. населення становить 2,6 (Україна - 2,8), а на 1000 хворих значно нижча, ніж в цілому по Україні, - 66,3 (Україна - 81,1). В області 110 радіологічних ліжок, забезпеченість радіологічними ліжками 0,6 на 10 тис. населення, що на рівні середньо-державного показника.

Доцільним буде порівняння забезпеченості лікарями-онкологами населення Харківської області, України та м. Харкова (табл. 6.4). У 2001 р. забезпеченість лікарями Харківської області перевищувала середній показник по державі. Протягом наступних років відбулося поступове скорочення штатних лікарських посад, яке призвело вже в 2011 р. до зниження забезпеченості лікарями по Харківській області, цей показник став нижчим за середній по Україні.

Таблиця 6.4

Забезпеченість населення України та Харківської області

лікарями-онкологами в динаміці (на 100 тис. населення)

Висновки до розділу 6

1. При проведенні експертного оцінювання медичної документації виявлено недоліки диспансерного спостереження за хворими на рак легенів.З'ясовано, що найбільш ретельним є відвідування пацієнтами лікаря-онколога стаціонару - оцінка експертів 3,8, і менш ретельним відвідування дільничного терапевта, невролога та ЛОР-лікаря, що отримало відповідні оцінки експертів - 3,83; 3,81 та 3,76.

2. З'ясовано недостатню задоволеність як пацієнтів, так і їхніх рідних медико-соціальною допомогою, що надається на первинному рівні (32,8±2,55%), а також достатньо високий рівень планових звернень по амбулаторно-поліклінічну допомогу до лікарів-онкологів Харківського обласного клінічного онкологічного центру - 78,6±2,23% усіх опитаних.

3. Виявлено наявність резервів для удосконалення роботи щодо профілактики ускладнень раку легенів через упорядкування планових візитів до лікаря-онколога поліклініки та лікаря загальної практики-сімейної медицини/сімейного лікаря, оскільки протягом року до цих фахівців звертаються більше ніж тричі на рік -- 53,3±2,71% і 40,2±2,66% відповідно, та обов'язкові відвідування психолога, якого відвідують лише 8,3±1,5% пацієнтів.

4. За результатами оцінювання задоволеності пацієнтів якістю надання медико-санітарної допомоги, найкращі результати отримали лікарі-онкологи ХОКОЦ: на «відмінно» оцінили їх роботу 21,2±2,22% пацієнтів, на «добре» - 22,5±2,27%, а найнижчі оцінки задоволеності отримали спеціалісти - ЛОР-лікар, лікар-пульмонолог та невропатологи.

5. Визначено, що пацієнти із захворюванням на рак легенів та їхні рідні найбільше довіряють лікарям-онкологам ХОКОЦ - 86,14±1,88%, що є запорукою позитивних результатів лікування.

6. Зазначено високий ступінь інформованості рідних пацієнтів щодо захворювання (84,7±1,96% родин), оскільки вони отримують інформацію під час бесід з лікарями, що певною мірою гарантує високий науковий рівень цієї інформації.

7. Виявлено, що 88,5±1,73% пацієнтів проходять планове обстеження та лікування в умовах стаціонару, і середня тривалість перебування хворого з раком легенів на ліжку під час стаціонарного лікування знаходиться у межах від 14,91 до 18,16 дня, а це триваліше, ніж для пацієнта з терапевтичною патологією.

Можливість проведення виокремлення та використання резервів удосконалення медико-санітарної допомоги хворим на рак легенів обґрунтовує своєчасність та необхідність оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед дорослого населення.

Основні результати дослідження медико-санітарної допомоги хворим на рак легенів знайшло відображення у наукових працях:

1. Зінчук А.М. Особливості організації медико-санітарної допомоги хворим на рак легенів / А.М. Зінчук, А.В. Бережна, В.О. Тертишний, О. Г. Зінчук // Збірник тез міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини» м.Харків, 17-18 квітня 2014р.- Харків. - 2014. - С.186-187.

2. Зінчук А.М. Деякі аспекти дослідження задоволеності якістю надання медичної допомоги хворим на рак легенів / В.А. Огнєв, А.М. Зінчук // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції з нагоди Всесвітнього дня здоров'я 2015 р. " Безпека харчових продуктів", м.Київ, 7 квітня 2015р. - Київ. - 2015. Східноєвропейський журнал громадського здоров'я - 2015. - №1 (22). - С.155-156.

3. Zinchuk А.N. Research of factors, which influence on diagnostic and treatment process of patients with lung cancer / А.N. Zinchuk, А.І. Lievashova // Збірник тез доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання теоретичної та практичної медицини» м.Суми, 23-24 квітня 2015р. - Суми. - 2015. - С.303-304.

4. Зінчук А.М. Інформованість хворих на рак легенів щодо своєї хвороби, як одна із складових оцінки якості медичної допомоги / А.М. Зінчук, Т.Ю. Красковська, О.Г. Зінчук // Матеріли XІІ Міжнародної студентської наукової конференції «Перший крок в науку - 2015», м.Вінниця, 2-3 квітня 2015р. - Вінниця. - 2015. - С.108-109.

5. Zinchuk А.N. Awareness of patients with lung cancer about their health status as one of the components of perfomance the quality of the doctors' work / А. N. Zinchuk, L.F. Urazova, O.G. Zinchuk // Матеріали XIХ міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених присвячений пам'яті ректора, члена-кореспондента НАМН України, професора Леоніда Якимовича Ковальчука, м.Тернопіль, 27-29 квітня 2015р. - Тернопіль. - 2015. - С.414.

6. Зінчук А.М. Особливості організації медико-санітарної допомоги пацієнтам із захворюванням на рак легенів / В.А. Огнєв, А.М. Зінчук // Україна. Здоров'я нації - 2015. - №1 (33). - С.34-39.

7. Зінчук А.М. Проблеми психологічної підтримки хворих на рак легенів в праці лікаря загальної практики/сімейної медицини / А.М. Зінчук, Т. О. Попова, К. В. Рускова, О. Г. Зінчук // Збірник матеріалів VІII Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Проблеми формування здорового способу життя у молоді» м. Одеса, 10-11 листопада 2015р. - Одеса. - 2015. - С.98.

РОЗДІЛ 7. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ МОДЕЛІ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

На сьогодні рак легенів є одним з найбільш часто діагностованих онкологічних захворювань. Щорічно цей діагноз встановлюють близько 1,2 млн. осіб, причому більше 1 мільйона мешканців планети гинуть від раку легенів. Загалом у структурі онкологічної захворюваності на рак легенів припадає 12,8%. Показники 5-річної виживаності при раку легенів є низькими: навіть у країнах з найвищим стандартом охорони здоров'я вони становлять усього 15%, а при середньому рівні розвитку медицини ця цифра ледве сягає 5-7%. У різних географічних регіонах серед чоловіків щорічно реєструється від 5,3 до 99,7 нових випадків раку легенів на 100000 осіб на рік, поширеність серед жінок в 6-10 разів нижча, а рівень захворюваності серед людей, що мешкають у міських поселеннях на 15% вища, ніж серед людей, що мешкають у сільських поселеннях [2; 29; 230].

На підставі проведених досліджень та ґрунтуючись на показниках смертності від онкологічної патології та раку легенів зокрема, яка в Україні становить 56,1%, виявлено, що основними факторами ризику при захворюванні на рак легенів є тютюнопаління, хронічні обструктивні захворювання легеневої системи, фактори промислової шкідливості, іонізуюче випромінювання та низька фізична активність людини [131; 193; 334; 336; 340]. При цьому зауважимо, що за останні п'ять років питома вага основних нозологічних форм злоякісних новоутворень у структурі смертності практично не змінилася, що, поряд із вищими за рівнем розвинених країни показниками смертності, деякою мірою є свідченням низької ефективності існуючої системи профілактики, діагностики та лікування цих захворювань.

Слід зазначити, що повністю виліковними від захворювання на злоякісні новоутворення є менше, ніж половина пацієнтів (41,4%) з тих, у кого виявляють злоякісну пухлину. Дані про виживаність при захворюваності на рак легенів Національного Інституту раку свідчать про те, що в Україні летальність до одного року становить 63,9%, порівняно з 60% у США, а п'ятирічна виживаність у США більша, ніж в Україні, і становить 15% проти 9,4% [99; 253; 254].

При цьому, як показали дослідження одного із важливих факторів, що є причиною таких негативних показників щодо відновлення й реабілітації пацієнтів, хворих на рак легенів, є встановлення діагнозу на пізніх стадіях. Так, як показало дослідження, на ранніх стадіях діагноз рак легенів було встановлено в 43,9% пацієнтів, а в 56,1% - його встановлено на пізніх стадіях, коли шанси позитивного лікування й видужання стрімко зменшуються.

Експерти визнають, що багато видів раку сьогодні є виліковними, проте успішність лікування залежить від низки факторів, серед яких слід виокремити такі: обсяги фінансування, організаційне та технологічне забезпечення системи онкологічної допомоги, рівень довіри населення до сфери охорони здоров'я, соціально-економічний розвиток країни та регіону, економічна диференціація населення та приналежність до певних соціально-економічних груп, умови життя та праці, стадія виявлення хвороби.

На сьогодні рак легенів виявляють на ранніх стадіях, але це виходить далеко не завжди, і частіше є випадковою знахідкою, що й пояснює низьку п'ятирічну виживаність та високу летальність до одного року. У більшості випадків пацієнти занадто пізно приходять не тільки до лікаря-онколога, але й до лікаря загальної практики-сімейної медицини. Не є рідкісним і той факт, що після виявлення захворювання людина не одразу звертається до лікаря-онколога з метою верифікації діагнозу, та для початку лікування, хоча й має на руках направлення від лікаря загальної практики-сімейної медицини до спеціалізованого медичного закладу (Обласний клінічний онкологічний центр). Це значною мірою пояснюється значною соціально-психологічною напругою, якою супроводжується в суспільстві діагноз онкологічного захворювання та відсутністю достатньої довіри до спеціалістів медичних закладів.

Унаслідок ситуації, що склалася в цій сфері, і значною мірою пов'язана із ставленням пацієнтів до сфери охорони взагалі й до діагнозу раку легенів зокрема, проблема ранньої діагностики онкологічних захворювань узагалі, та ранньої діагностики захворювання на рак легенів серед населення України має бути частиною дієвої стратегії державної політики у сфері охорони здоров'я, яка ґрунтується на сучасних підходах до організації сфери охорони здоров'я взагалі та існуючих тенденціях щодо її реформування.

Упродовж останніх років науковці та практики у сфері державного управління та організації системи охорони здоров'я констатують наявність низки проблем в організації медичного забезпечення населення, пов'язаних передусім з невідповідністю існуючої системи вимогам сьогодення, і роблять спроби щодо часткового чи повного реформування сфери охорони здоров'я в нашій державі. Активно до цього процесу останнім часом залучаються й різноманітні громадські організації та ініціативні групи. У контексті цього процесу, у попередні роки на загальнодержавному рівні було прийнято низку нормативно-директивних актів щодо організації та регулювання системи охорони здоров'я відповідно до нових умов, а саме: Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (зі змінами 2012 року); положення Законів України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 07.07.2011 №3611-VI; Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», в якій загальними завданнями є реформування медичного обслуговування на рівні первинної медико-санітарної допомоги та Загальнодержавна програма «Здоров'я - 2020: український вимір»; накази МОЗ України від 01.08.2011 року №544 «Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2020 року», від 16.09.2011 року №597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року»; Державні програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки у частині реформування сфери охорони здоров'я, метою яких є проведення в системі охорони здоров'я в найближчий час реформування медичного обслуговування, підвищення якості та доступності медичної допомоги, зниження рівня захворюваності та смертності населення, у тому числі й від онкологічних захворювань, а також забезпечення спрямування охорони здоров'я в профілактичну сферу та пропагування дотримання населенням України здорового способу життя, удосконалення кадрової політики та інноваційний розвиток медичної науки. Проте практика та результати проведеного дослідження свідчать про відсутність необхідних позитивних зрушень у сфері діагностики та лікування хворих на рак легенів.

Отож, проведеним комплексним медико-соціальним дослідженням виявлено і доведено наявність обмежень в системі медичного забезпечення дорослого населення, хворого на рак легенів, що проявляється зокрема у зниженні ефективності лікування цього захворювання у зв'язку із пізніми стадіями його виявлення. Відповідно до цього, одним із основних напрямів підвищення ефективності та результативності боротьби з раком легенів серед дорослого населення України може стати запровадження дієвої моделі його ранньої діагностики, яка дозволила б подолати проблему пізнього виявлення, коли лікування вже малоефективне, та забезпечити досягнення позитивного медико-соціального ефекту, зниження смертності від цього захворювання та підвищення рівня виживаності.

Сучасна система боротьби з раком в Україні створена відповідно до існуючих в цій сфері нормативно-правових документів, серед яких слід назвати: наказ МОЗ України №845 від 01.10.2013 р. «Про систему онкологічної допомоги населенню України» [145], наказ МОЗ України № 208 від 30.12.1992 р. «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню» [116], наказу МОЗ України №192 від 07.04.1986 р. «Про затвердження інструкції по формуванню та диспансерному спостереженню груп підвищеного ризику захворіти злоякісними новоутвореннями і хворих з передпухлинними хворобами», наказу МОЗ України №10 від 22.01.1996 р. «Про створення національного канцер-реєстру України» [120], положенням про міжрегіональний онкологічний центр, затвердженим Наказом МОЗ України від 01.10.2013 р. №845 [143], Розпорядження КМУ від 10 липня 2006 р. №393-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки» [146] та Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року» від 23.12.2009 р. №1794-VI [48]. Узагальнюючи норми згаданих нормативно-правових документів, а також вивчаючи теоретичні підходи до організації онкологічної допомоги населенню [13; 15; 132; 163], можна відзначити, що структура закладів охорони здоров'я, які забезпечують надання онкологічної допомоги населенню передбачає поділ на спеціалізовану онкологічну мережу та надання допомоги в закладах загального не онкологічного профілю (рис. 7.1.).