Медико-соціальне обґрунтування оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед населення

При первинному зверненні хворих на рак легені правильний діагноз встановлюється всього в 10,5% випадків, в інших 89,5% передбачаються інші захворювання, причому в 29% випадків - туберкульоз легенів. У 60-90% хворі на рак легенів при первинному зверненні піддаються необґрунтованому лікуванню з приводу пневмонії, туберкульозу та інших захворювань. Практично у 2/3 первинно виявлених хворих на рак легенів діагностується в III і IV стадіях. Протягом першого року помирають 80% хворих на рак легенів.

3.2 Поширеність захворювання на рак легенів серед популяції Харківського регіону

Рак легенів посідає одне з перших місць у структурі онкологічної патології України. Незважаючи на те, що проблемі раку легенів приділяється багато уваги, актуальною є й рання діагностика захворювання, а саме те, що виявлення цієї патології в більшості своїй припадає не на І та ІІ стадії, які відповідно мають сприятливий прогноз щодо лікування та реабілітації, а на ІІІ та IV стадію. Контролювати зростання захворюваності на рак легенів в даний час ще не є можливим через відсутність ефективних шляхів його первинної профілактики. Одночасно залишаються невирішеними питання зниження рівня поширеності та смертності від цієї нозології.

Згідно з розробленою автором програмою медико-соціального дослідження, нами було вивчено динаміку поширеності раку легенів серед дорослого населення Харківської області у 2001, 2006 та у 2011 роках, усього виявлено із захворюванням відповідно 1039, 1086 та 1118 пацієнтів, і це становило в 2001 році - 44,10±1,37 випадка захворювання, у 2006 - 46,15±1,40 і в 2011 році - 48,3±1,44 на 100 000 населення, що дозволяє зробити висновок про статистичне збільшення захворюваності на рак легенів у дорослого населення на 4,66% (табл. 3.1.), необхідно також відмітити, що на даний час поширеність захворювання на злоякісне новоутворення бронхів та легенів знижує свій вік, тобто постійно «молодіє».

Аналіз наведених даних у таблиці 3.2.1 показав, що поширеність раку легенів залежно від статі розподіляється так, що у всіх вікових групах спостерігається значна перевага поширеності захворювання серед чоловічої статі над жіночою, особливо у віковій групі 5-70 років та більше.

Аналізуючи динаміку відмінностей у поширеності раку легенів серед чоловічого та жіночого населення залежно від року, можна сказати, що найбільші відмінності в поширеності чоловічого та жіночого населення виявлені у віці 51-60 років (у 6 разів), та у віці 61-70 років - у 7,48 раза за рахунок більш високого темпу приросту в поширеності серед чоловічого населення. Найменші відмінності помічені у віці 31-40 років, чоловіки хворіли частіше лише у 1,46 раза, ніж жіноче населення.

Таблиця 3.2.1.

Поширеність захворювання на рак легенів

згідно з віковими групами та з урахуванням гендерної приналежності у 2001, 2006 та 2011 роках (на 100 тисяч населення)

Серед осіб чоловічої статі найбільша поширеність відзначалася у віці 81 рік та більше (446,0±64,91 на 100 тисяч чоловічого населення), при високих показниках у віці 71-80 років - 357,49±22,57‰00, 61-70 років - 275,84±15,82‰00, 51-60 років - 120,06±8,0‰00, і далі ця тенденція зменшення поширеності раку легенів зберігається із зменшенням віку, але водночас у віці 41-50 років її рівень залишається достатньо високим і становить 25,53±3,76‰00.

Імовірно, велика поширеність раку легенів серед чоловічого населення перш за все пов'язана з фактором куріння, тому що з віком стаж курців зростає і відповідно зростає ризик розвитку даної патології. У розвинених країнах ця тенденція простежується більш чітко у зв'язку з енергійними профілактичними заходами починаючи з 70-х років минулого століття (на рівні уряду), спрямованими на боротьбу з палінням серед населення, що дозволило знижувати рівень захворюваності на рак легенів.

Тенденції поширеності серед осіб жіночої статі такі самі, як і для чоловічого населення, найвищі показники у поширеності раку легень виявлені у віці після 50 років, а особливо у віці 70 років та більше. У сучасних умовах в Україні звичка жінок курити цигарки набула практично масових масштабів, що з часом спричинить значне зростання кількості цієї патології. У цьому столітті можливим є розвиток «епідемії» раку легенів також і серед населення жіночої статі.

Вік людини є важливим та значимим фактором у виникненні онкологічного захворювання, особливо раку легенів, проведений аналіз вікової структури тих, хто захворів, показав, що найбільша кількість населення з діагнозом рак легенів припадала на старші вікові групи: у віці від 61 до 70 років його частота становила - 125,3±6,49 на 100 тис. населення, у віці 71-80 років - 161,27±8,82‰00., а у віці 81 рік та старше - 126,72±14,07на 100 тис. населення.

Проводячи аналіз темпу приросту раку легень залежно від віку населення, ми відзначили такутенденцію, найбільший темп приросту помічено у віці 41-50 років - 862,1% (серед чоловіків - 1222,8%, серед жінок - 412,1%), у подальшому повіковий темп приросту зменшується, у віці 71-80 років він становив 28,71% (серед чоловіків - 29,60%, серед жінок - 66,01%, при цьому серед жінок він значно вищий, ніж серед чоловіків (табл. 3.2.2.).

Таблиця 3.2.2.

Темпи приросту раку легенів серед населення залежно від вікової групи (за даними 2011 року)

Існує достовірна різниця в поширеності раку легенів у вікових категоріях 18-50 років, 51-70 років та 71 рік і старше (відповідно 5,08±0,61‰00, 95,29±3,79‰00, та 153,12±7,51‰00 (табл. 3.2.3.)).

Провідні онкологи пов'язують зростання захворюваності серед населения через те, що з віком у людини в організмі відбувається накопичення токсичних речовин, які потрапляють у середину організму з навколишнього середовища. До того ж відіграє велику роль і той факт, який спосіб життя веде сама людина: вживає тютюнові вироби чи дотримується режиму праці та відпочинку, користується автотранспортом чи надає перевагу прогулянкам на свіжому повітрі, та ще багато іншого. Також не останнє місце посідає і той факт, чи є у родоводі людини близькі рідні із захворюванням на рак легенів або на іншу онкологічну патологію. Наявність поєднаного впливу вищезазначеного або довгостроковий вплив того чи іншого фактору призводить до запуску механізмів онкогенезу.

Таблиця 3.2.3

Поширеність захворювання на рак легенів за віковими групами на 2001 та 2011 роки (на 100 тисяч населення)

При вивченні поширеності раку легенів серед мешканців Харківського регіону та України в цілому, за даними офіційної статистики, було виявлено, що в Україні рівень поширеності раку легенів серед дорослого населення дещо стабілізувався, навіть відмічається невелика тенденція до зниження захворюваності з 41,9 випадків до 38,2 (на 100 тис. населення), але водночас у Харківському регіоні спостерігається зростання рівня захворюваності з 37,1 випадків (2001 рік) до 45,9 випадків на 100 тисяч населення (2011 рік). Табл. 3.2.4.

Таблиця 3.2.4.

Поширеність раку легенів серед населення України та Харківської області у 2001, 2006 та 2011роках (за даними офіційної статистики) (на 100 тис. населення)

Але дані офіційної статистики не завжди збігаються з даними, що були отримані під час нашого дослідження. Так, за даними нашого дослідження, у 2001 році показник поширеності захворювання на рак легенів серед мешкаців Харківського регіону дорівнював 44,4 на 100 тис. населення, а за даними офіційної статистики - 37,1 випадків на 100 000 населення, у 2006 році - 46,2‰00, а за даними статистики МОЗ України - 35,4‰00 та відповідно у 2011 році - 48,3‰00 і 45,9‰00 (рис. 3.2.1).

Рис. 3.2.1. Рівні поширеності захворювання на рак легенів у Харківській області (на 100 тис. населення) у порівнянні з офіційними даними.

Однією з головних причин смертності у світі є рак легенів, симптоми якого є різними залежно від стадії захворювання. Розвитку ракової пухлини сприяють як зовнішні фактори, так і внутрішні причини. Але вибір тактики лікування та прогнози щодо подальшої реабілітації та виживаності знаходяться у тісному зв'язку із тим, на якій стадії було виявлено захворювання та розпочато його лікування.

Ми оцінювали також тяжкість перебігу захворювання на рак легенів серед населення. Для цього нами проаналізовано виявлення цього захворювання на тій чи іншій стадії перебігу захворювання за період часу з 2001 до 2011 року (табл. 3.2.5.), оскільки це має важливе медико-соціальне значення.

Таблиця 3.2.5.

Первинне виявлення захворювання на рак легенів

серед населення з урахуванням його стадії (на 100 тис.)

При порівнянні відзначається деяка тенденція до збільшення кількості виявлень захворювання на рак легенів на першій стадії за період з 2001 року до 2011 року з 7,15±0,55‰00 до 10,62±0,68‰00, але, як і раніше, залишається вкрай недостатнім виявлення раку легенів на першій стадії захворювання. Основна кількість хворих, як і раніше, залишається із третьою стадією розвитку захворювання 24,82±1,03‰00, тривожним залишається також те, що з року в рік збільшується кількість виявлених хворих тільки на четвертій стадії розвитку захворювання. Якщо у 2001 році таких хворих було 6,54±0,53‰00, то у 2011 році вони становили вже 10,20±0,66‰00, що є несприятливим індикатором стану проблеми (рис. 3.2.2).

Рис. 3.2.2. Частота первинного виявлення захворювання на рак легенів з урахуванням його стадії (на 100 тис.)

Рак легенів є тією патологією, яка має великий проміжок у часі від моменту початку захворювання, патологічних змін в організмі людини до клінічних проявів. І цей час дуже залежить від форми й локалізації патологічного процесу в організмі, так, при перифірійних формах раку легенів, патологічний процес локалізується в товщі легеневої тканини, і при нерегулярному проходженні медоглядів виявити його дуже важко аж до IV стадії захворювання, коли мають свій клінічний прояв метастази. А виявивши патологію на ранніх стадіях, ми можемо збільшити тривалість життя хворого, а відповідно і знизити витрати як самого пацієнта, так і держави на лікування, виплату компенсації заробітної платні при тимчасовій непрацездатності та виплати у разі виходу на інвалідність.

Вивчаючи тривалість захворювання до моменту його виявлення, можна відмітити, що у 2001 році серед хворих на рак легенів переважають пацієнти, які мають проблеми зі здоров'ям до встановлення діагнозу не більше 2 років (51,09±3,0%), вірогідно менше пацієнтів з давністю захворювання від 2 до 3 років - 37,32±2,9%, вірогідно менше її також з давністю раку легенів більше 3 років-11,59±1,9%. У 2011 році зберігається така сама тенденція, але частки хворих з тривалістю захворювання до 2 років та пацієнтів з тривалістю захворювання від 2 до 3 років майже однакові - 43,24±3,1% та 41,31±3,1% відповідно. Пацієнти із встановленням захворювання на рак легенів більше 3 років становлять 15,44±2,2%. Отримані дані свідчать про зростання частки пацієнтів, які хворіють тривалий час до встановлення діагнозу на рак легенів і це потребує певної уваги в організації медико-санітарної допомоги.

Досліджені особливості раку легенів серед дорослої популяції м. Харкова визначили актуальність проблеми у місті та необхідність контролю процесу раннього виявлення раку легенів з боку організаторів охорони здоров'я через оптимізацію вже існуючої моделі.

Висновки до розділу 3

1. Визначені особливості демографічної ситуації в м. Харкові характеризують збільшення як абсолютної кількості дорослого населення у віці від 51 року до 70 років, так і його частки серед усього населення міста. Ця частка населення також є і працездатною.

2. Показник поширеності раку легенів серед дорослого населення збільшився за період з 2001 до 2011 року з 44,1±1,37 до 48,3±1,44 на 100 тис. відповідного населення, і ці зміни відбулись за рахунок зростання показників поширеності у вікових групах 51-60 років, а також 71 рік і старше, а також зростання за цей період частки хворих на рак легенів, у яких виявлено захворювання у III-IV стадіях - з 21,62±0,96 до 22,83±0,98 та з 6,54 до 10,20 на 100 тис. населення відповідно.

3. При дослідженні спеціальних показників поширеності розрахованих згідно зі статтю виявлено відмінності серед населення як міста, так і області. Хворіють найчастіше на рак легенів чоловіки, ніж жінки (2001 рік - 74,33±2,54 у чоловіків та 15,33±1,13 серед жінок; та у 2011 році 83,13±2,81 та 19,26±1,24 відповідно серед чоловічого та жіночого населення (р<0,001).

4. Відмічено вірогідне зменшення частки пацієнтів з тривалістю захворювання до моменту його виявлення, більшою за 2 роки - у 2001 році - 51,09±3,0%, у 2011 - 43,24±3,1%, а це у свою чергу свідчить про те, що із часом збільшується частка хворих на рак легенів, в яких виявляють захворювання у задавнених стадіях.

5. Підтверджено наявність піків захворюваності на рак легенів серед дорослого населення, які припадають на періоди 51-60 років та 71 рік та старше, що може змінювати структуру контингенту диспансерного нагляду.

6. Вищенаведені висновки необхідно застосовувати при оптимізації моделі раннього виявлення раку легенів серед дорослого населення.

Основні результати дослідження епідеміологічних особливостей раку легенів обговорено на наукових форумах різного рівня, що знайшло відображення у наукових працях:

1. Зінчук А.М. Злоякісні новоутворення - актуальна проблема сьогодення / А.М. Зінчук, Н.М. Федак, О.Г. Зінчук // Матеріали конференції молодих вчених та студентів «Разом проти біди»: м. Харків, 23 березня 2011. - Харків, 2011. - С. 13.

2. Зінчук А.М. Епідеміологічні особливості раку легенів серед населення України / В.А. Огнєв, А.М. Зінчук, О.Г. Зінчук // Матеріали всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції за участю міжнародних спеціалістів «Соціальна фармація в Україні: стан, проблеми та перспективи»: м. Харків, 3 квітня 2013. - Харків, 2013. - С. 175-176.

3. Зинчук А.Н. Эпидемиология рака легкого среди населения Харьковской области / А.Н. Зинчук // Медицина сьогодні і завтра. - 2013. - №4(61) - С. 117-120.

4. Зінчук А.М. Гендерні особливості розповсюдження раку легенів серед населення м. Харкова та Харківської області / А.М. Зінчук, Т.Ю. Красковська, О.Г. Зінчук // Матеріли ІV Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 210-річчю Харківського національного медичного університету, м. Харків, 21-22 квітня 2015р. - Харків. - 2015. - С. 222.

5. Zinchuk А.N. Proliferation of lung cancer among the population of Kharkiv region / А.N. Zinchuk, L.F. Urazova, O.G. Zinchuk // Матеріли ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Фундаментальна та клінічна медицина» м.Київ, 23-24 травня 2015. - Київ, 2015. - С. 13.

6. Zinchuk А.N. Distribution of lung cancer in various countries of the world as compared with Ukraine / А.N. Zinchuk, Mbuli Siphesihle, O.G. Zinchuk // 8th International Scientific Interdisciplinary Conference for medical students and young doctors. - Kharkiv, May 14th-15th - Kharkiv, 2015. - P. 249-250.

7. Зінчук А.М. Дослідження частоти первинного виявлення захворювання на рак легенів з урахуванням його стадії / А.М. Зінчук, Т.Ю. Красковська, В.В. Сердюк, О.Г. Зінчук // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХІ століття»: м. Харків, 26 листопада 2015. - Харків, 2015. - С. 30.

8. Зінчук А.М. Дослідження тривалості захворювання до встановлення діагнозу рак легенів / А.М. Зінчук, Т.Ю. Красковська, О.Г. Зінчук, Д.А. Колісніков // Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених та студентів «Медицина третього тисячоліття»: м. Харків, 19 січня 2016. - Харків, 2016. - С. 399-400.

РОЗДІЛ 4. ЕКЗОГЕННІ ТА ЕНДОГЕННІ ЧИННИКИ РИЗИКУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ СТУПЕНЯ ЇХ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК РАКУ ЛЕГЕНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ

Основним завданням епідеміології неінфекційних захворювань є визначення причиново-наслідкового зв'язку між хворобою та станом здоров'я. У зв'язку з цим великого значення набуває пошук факторів ризику розвитку захворювання та розроблення ефективних схем його попередження. Головним завданням аналізу ризиків та обмежень є оцінка їх впливу на здоров'я обумовлених цими факторами. ВООЗ розробила концепцію профілактики хронічних неінфекційних захворювань, до яких також належить і рак легенів. В Європі ця діяльність набула форми загальнонаціональної інтегрованої програми втручання в неінфекційні хвороби (CINDI), яка координується європейським регіональним бюро ВООЗ. Згідно з цією програмою пропонується розроблення інтегрованих профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівня поширеності факторів ризику. Значна група відомих факторів ризику залежить від способу життя і належить до причин, якими можна керувати або попередити їх. Зазначені заходи повинні стати частиною діяльності системи первинної медико-санітарної допомоги і привести до зниження поширеності раку легенів як однієї з важливих неінфекційних хвороб.

Концепція факторів ризику, на базі якої буде розроблено оптимізацію моделі раннього виявлення раку легенів, дозволить ураховувати комплекс соціально-гігієнічних та етичних проблем і стане основою для досягнення нового рівня здоров'я та якості життя людей.

4.1 Визначення факторів ризику та їх ролі у виникненні раку легенів

Вплив різних факторів на організм хворої людини вивчався з метою визначення серед них групи основних та доволі вагомих, які можливо буде віднести до групи факторів що сприяють розвитку раку легенів. Під фактором ризику, для здоров'я, необхідно розуміти будь-який фактор, який не може бути причинним у виникненні хвороби, але підвищує вірогідність несприятливих наслідків для здоров'я. Виявлення факторів ризику, що можуть сприяти виникненню раку легенів серед дорослого населення проводилось шляхом програмованого опитування пацієнтів основної групи (339 хворих) та контрольної групи (202 особи), які були практично ідентичними між собою щодо вікового та статевого складу (табл. 4.1.1).

Таблиця 4.1.1

Чисельність осіб, які брали участь у дослідженні за віковими групами (основна та контрольна групи, %)

Чоловіків в основній групі було 281, що становить 82,89±2,05%, а жінок - 58, що відповідає 17,11±2,05%. У контрольній групі статевий розподіл становив 172 (85,1±2,51%) та 30 (14,9±2,51%) відповідно.

З метою визначення провідних факторів ризику виникнення раку легенів серед населення був проведений комплекс медико-соціальних досліджень. Була вивчена й проаналізована соціальна характеристика родин основної та контрольної груп. Порівняння цих даних не виявило статистично достовірних розбіжностей щодо кількості дітей у родинах, рівнем освіти батьків та характером їх праці. За цими ознаками обидві досліджувані групи були практично однакові.

Зіставлення даних опитування пацієнтів, що мають захворювання на рак легенів, та осіб контрольної групи дало можливість виявити фактори ризику при цьому захворюванні. Ця процедура проводилась шляхом використання методу дисперсійного аналізу, який визначає значущість розбіжностей у даних основної та контрольної груп. Таким чином, було виокремлено 14 факторів (табл. 4.1.2.), які мали достовірну різницю в показниках між основною та контрольною групами, мали наявність рідних із захворюванням на рак легенів у родоводі пацієнта, наявність іншої онкологічної патології у матері та батька, наявність хронічних обструктивних захворювань у матері та батька, стресові ситуації у родині та психологічні травми у пацієнта, відсутність занять спортом, особливості літнього відпочинку, недостатня рухова активність. Для зручності та наочності аналізу матеріалу всі фактори були розподілені на чотири групи: соціально-біологічні, соціально-економічні, екологічні та медичні. (Рис. 4.1.1).

Існує статистично достовірний зв'язок здоров'я людей зі здоров'ям їхніх батьків, що обумовило вивчення стану здоров'я батьків та інших членів родини.

Наявність хронічної патології серед батьків основної групи відмічена у 61,1±2,65%, а в контрольній групі - 37,2±3,4% (р<0,001). Показник сили впливу цього фактора дорівнює 3%. Щодо пацієнтів то хронічні захворювання мали 51,2±2,71% та 27,6±3,15% відповідно (р<0,001) із силою впливу 5%. Стосовно наявності іншої онкологічної патології у батьків виявлено достовірні (р<0,01) розбіжності: 10,2±1,64% у батьків основної групи та 3,4±1,28% контрольної групи позначили, що їм діагностовано рак легенів. Цей фактор має силу впливу в 3%.

Значна роль у виникненні раку легенів належить факторам, які можна віднести до спадковості. Чим вищий генетичний ризик, тим менша інтенсивність

впливу факторів зовнішнього середовища потрібна для прояву захворювання. Обтяжена за онкологічними захворюваннями спадковість виявляється приблизно у 45-55% хворих. Важливими були дані щодо наявності такої патології, як рак легенів, серед близьких рідних пацієнта. За нашими даними, обтяжену спадковість за раком легенів мали 42,4±2,68% пацієнтів основної групи та 8,9±2,0% контрольної. Цей фактор має високу достовірність (р<0,001) та силу впливу - 4% й буде віднесений до групи основних факторів ризику.

Таблиця 4.1.2

Групи факторів ризику виникнення раку легенів за силою впливу та показником інформативності

Часті захворювання на запалення легенів були зазначені у респондентів основної групи, які зустрічались майже у два з половиною разів частіше, ніж у контрольній - 23,1±2,29% та 9,4±2,05% відповідно (р<0,001). Сила впливу цього фактору дорівнює 4%, що свідчить про певний зв'язок.

Таким чином, дослідження факторів дозволило визначити серед них ті, що можуть бути факторами ризику виникнення захворювання, а саме: наявність рідних із захворюванням на рак легенів, наявність хронічних обструктивних захворювань, частих захворювань на запалення легенів.

Вивченню психологічного стану пацієнтів із захворюванням на рак легенів присвячена значна кількість досліджень. За нашими даними, напружені відносини у родинах мали місце у 72,1±2,44% родин основної групи та y 45,4±3,5% контрольної, сила впливу 5% (р<0,001). Достовірні відмінності були з'ясовані також у складі родин. Більшість родин, де згодом люди захворіли на рак легенів (85,7±1,9%), були не повними. Таких родин у контрольній групі було менше (61,1±3,43%), така різниця виявилась статистично вірогідною (р<0,001), і сила впливу становить 2%. У неповних родинах жили відповідно 19,7±2,16% пацієнтів основної групи та 10,1±1,12% контрольної. Основна група родин мала й більший відсоток працюючих (89,4±1,67%), ніж контрольна (82,5±2,67%) - (р<0,05). Сила впливу цього фактора - 1%. Також визначено, що після захворювання на рак легенів не рідким явищем є також зміни у складі родин хворих. В основній групі до захворювання повними були 92,3±1,45%, а залишились лише 74,5±2,37% родин (р<0,001). Психологічні травми, як зазначали пацієнти, також належать до стресових, і про їх наявність згадали 42,5±2,68% пацієнтів основної групи та 17,9±2,7% в контрольній групі. Цей показник має силу впливу 2% та достовірністю р<0,001. Значна кількість досліджень присвячена психологічним проблемам пацієнтів із захворюванням на рак легенів. Загальний психологічний портрет має такі характеристики: пацієнти, що мають захворювання на рак легенів, мають збережений інтелект, емоційно лабільні, часом неврівноважені, залежать від родини у питаннях вирішення проблемних ситуацій. У пацієнтів визначаються високий рівень занепокоєності, наявність відчуття страху та самотності, занепокоєність за своє майбутнє. При дослідженні особливостей характеру пацієнтів із патологією рак легенів перш за все було з'ясовано, яким був характер людини до розвитку хвороби. Обидві групи, основна та контрольна, у більшості складались із урівноважених людей - 75,4±2,34% та 78,6±2,89% відповідно; дратівливий характер мали 24,6±2,34% та 21,4±2,89%. Досліджувані групи не мають статистично достовірних розбіжностей за цим показником, це дає змогу припустити, що особливості характеру людини не впливають на можливість розвитку захворювання. Клінічні прояви хвороби значно вплинули на характерологічні особливості людей. Після захворювання більше половини родин основної групи - 69,4±2,5% помітили певні зміни серед людей, чий характер змінився у зв'язку з хворобою. Найбільший відсоток становлять особи, які є емоційно лабільними, схильними до роздратування - 81,3±2,12% проти 71,1±3,19% у контрольній групі (р<0,01). Для пацієнтів похилого віку, а їх більшість, дуже важливим виявилась наявність певних інтересів та захоплень. Це певною мірою може зменшити виникнення роздратованості та стурбованості. Виявлено, що серед пацієнтів основної групи менша частина, ніж у контрольній (відповідно 54,3±2,71% та 76,8±2,97%), мали захоплення (хобі) до розвитку хвороби (р<0,001).

Провідні фактори у формуванні характеристик здоров'я людей із захворюванням на рак легенів пов'язані зі стилем життя пацієнта, місцем його роботи. У ході дослідження доведено, що стиль життя пацієнта та місцем його роботи значно впливають на розвиток захворювань, так, 53,2±2,71% пацієнтів основної групи мали роботу із шкідливими умовами праці, тимчасом як у контрольній групі цей відсоток був наполовину менший - 10,8±2,18% р<0,001. Сила впливу цього фактора становить 5%. Пацієнти основної групи частіше мали шкідливі звички 87,7±1,78%, а в контрольній групі і 38,1±3,42% (р<0,001). Сила впливу цього фактору становить 7%.

Важливими є і ті фактори, що характеризують фізичні вантаження пацієнтів, а саме, заняття спортом та рухову активність. Досліджено, що тільки 35,2±2,59% пацієнтів основної групи займалися спортом до розвитку хвороби, проти 69,5±3,24% у контрольній групі (р<0,001). Сила впливу - 2%. Вивчаючи особливості літнього оздоровлення пацієнтів зазначимо, що 49,4±2,72% пацієнтів основної групи мали змогу відпочивати за містом, що, напевно, впливало не тільки на фізичний, а й на психологічний стан людини. У контрольній групі цей показник був достовірно вищим - 87,5±2,33% і сила його впливу - 5% (р<0,001).

Підвищений ризик мають усі зазначені фактори, а в табл. 4.1.3. вони розташовані у порядку зменшення показника відношення шансів.

Відповідно визначених факторів ризику були розраховані значення показників відносного ризику через відношення шансів. Підвищений ризик мають усі зазначені фактори, а в табл. 4.1.4. вони розташовані у порядку зменшення показника відношення шансів. Найбільші серед усіх показники

Таблиця 4.1.3

Основні та другорядні фактори ризику, що сприяють виникненню раку легенів серед населення (подані згідно з ранговими місцями та показниками сили впливу)

відношення шансів мають фактори наявності рідних з раком легенів у родоводі пацієнта - 4,12, наявності онкологічної патології батьків - 3,81. Зазначені показники свідчать про виражену залежність між наявністю цих факторів та ризиком виникнення раку легенів у пацієнтів.

Таким чином, з'ясовано, що провідна роль у розвитку раку легенів у пацієнтів належить соціально-біологічним та соціально-економічним факторам. Медичні фактори поряд із соціально-біологічними, соціально-економічними та екологічними факорами також впливають на розвиток хвороби.

Отримані дані покладені в основу прогнозування ризику виникнення раку легенів у людей та виділення контингентів з високим ризиком формування онкологічної патології серед дорослого населення.

Таблиця 4.1.4

Результати розрахунків відношення шансів для дослідження факторів ризику щодо виникнення раку легенів серед населення

4.2 Методика прогнозування ризику виникнення раку легенів

Успіхи сучасної онкології, а саме, своєчасна діагностика та удосконалення методів лікування раку легенів, акцентують увагу на питаннях ранньої діагностики та первинної профілактики цього захворювання. Чисельні наукові дослідження присвячені спробам прогнозування виникнення захворювання на рак легенів та формування його ускладнень.

Розроблення методики прогнозування ризику виникнення захворювання з урахуванням різних груп факторів ризику було одним із завдань дослідження. В її основі лежить послідовна статистична процедура розпізнавання образу за Гублером Е. В. [31]. Проведені дисперсійний та регресійний аналізи виявили прогностичні коефіцієнти для кожної градації ознаки та ступінь їх значущості.

Наступним етапом було виконання послідовної діагностичної процедури, основу якої становить метод аналізу, розробленого А.Вальдом. Відмінною особливістю цього методу є послідовне накопичення інформації, яке триває до моменту досягнення певного порогу і використовується тільки та частина діагностичної інформації, яка необхідна для досягнення цього порогу. Спираючись на літературні дані (Гублер Е.В., 1990), порогом вважається значення суми діагностичних коефіцієнтів +13 або -13. Якщо сума цих коефіцієнтів дорівнювала +13 та більше, то це означало, що з вірогідністю 95% існує підвищений ризик виникнення захворювання, а якщо -13, то існує загальнопопуляційний ризик. Сума коефіцієнтів від -12 до +12 відповідала наявності ймовірного ризику (Рис. 4.2.1).

У процесі розроблення прогностичної таблиці для зручності використання в практиці охорони здоров'я доцільним вважали виділення градацій окремих ознак, що увійшли до її складу. Результати такої роботи подані у табл. 4.2.1.

Для кожної з ознак, які були відібрані для прогностичної таблиці, розраховано прогностичні коефіцієнти. Таблиця стала базовою основою для розподілу пацієнтів за прогностичними групами.

Рис. 4.2.1. Шкала визначення ступеня ризику виникнення раку легенів серед населення.

Визначені ознаки, фактори ризику та їх прогностичні коефіцієнти розташовувалися в порядку зменшення інформативності ознаки, що зменшило середню кількість кроків послідовної процедури. Після здійснення математичного аналізу було виокремлено три групи, які мали межові значення сумарного показника. Процедура використання прогностичної таблиці полягає у підсумовуванні прогностичних коефіцієнтів, які виявлені на момент обстеження.

Таблиця 4.2.1

Прогностична таблиця для визначення приналежності пацієнта до певної групи ризику щодо розвитку захворювання на рак легенів

Методика визначення належності хворого до певної групи ризику складається з таких етапів:

1. Опитування пацієнтів згідно з прогностичною таблицею. Ця робота може проводитись середніми медичними працівниками, які попередньо ознайомлені з даною методикою.

2. Підрахунок сумарного прогностичного коефіцієнту шляхом додавання кожного наступного прогностичного коефіцієнта до попереднього та за результатами визначається належність пацієнта до певної групи щодо ризику виникнення раку легенів. Цей процес відбувається крок за кроком і триває до моменту, коли сума прогностичних коефіцієнтів досягне +13 чи більше. У цьому випадку робиться висновок щодо належності пацієнта до групи підвищеного ризику виникнення захворювання. Якщо опитування закінчено і сума прогностичних коефіцієнтів знаходиться у межах від -12 до +12, то це означає належність пацієнта до групи імовірного ризику, а якщо сума прогностичних коефіцієнтів становить -13, тоді ми вважаємо, що ризик виникнення захворювання загальнопопуляційний (табл. 4.2.2.).

3. Розробка переліку профілактичних заходів для кожної групи з метою зниження ризику виникнення раку легенів у певної людини.

Таблиця 4.2.2

Визначення ступеня ризику виникнення

захворювання на рак легенів

Приклад використання прогностичної таблиці для визначення приналежності пацієнта до певної групи ризику щодо виникнення захворювання на рак легенів (табл. 4.2.3).

Таблиця 4.2.3

Приклад 1. Опитування Віктора С.

рак легеня соціальний екзогенний

Опитування можна припинити, оскільки сума прогностичних коефіцієнтів досягла значення, більше ніж +13, і пацієнт має бути зарахований до групи підвищеного ризику розвитку щодо ризику розвитку раку легенів. Для пацієнта мають бути розроблені заходи профілактики захворювання та необхідно проводити контроль за станом його здоров'я згідно із оптимізованою моделлю раннього виявлення раку легенів серед населення (розділ 7).

Висновки до розділу 4

1. Доведено, що провідна роль у розвитку раку легенів серед населення належить соціально-біологічним, соціально-економічним факторам, а саме: тютюнопалінню, наявності стресових ситуацій, наявності рідних, що мають захворювання на рак легенів (відповідно, їх сила впливу становить 7%, 5% та 4%), наявність шкідливих умов праці та постійне перебування у промисловому місті (відповідно, їх сила впливу становить 6% та 5%), а відсутність фізичних навантажень - сила впливу 3%.

2. Серед екологічних факторів впливовим є проживання поблизу промислових підприємств (сила впливу фактора дорівнює 5%).

3. Отримані дані покладені в основу прогнозування ризику виникнення раку легенів серед населення та виокремлення контингентів з високим ризиком формування онкологічної патології серед населення.

4. Розроблена методика прогнозування ризику розвитку раку легенів серед населення внесена до оптимізованої моделі раннього виявлення раку легенів серед населення (розділ 7).

Основні результати дослідження факторів ризику та їх ролі у виникненні захворювання на рак легенів, а також методики прогнозування ризиків виникнення цього захворювання серед дорослого населення обговорено на наукових форумах різного рівня та знайшло відображення у наукових працях:

1. Зінчук А.М. Деякі фактори, що сприяють розвитку захворювання на рак легенів серед дорослого населення / А.М. Зінчук, А.І. Лєвашова, О.Г. Зінчук // Матеріали XVIII міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, м.Тернопіль, 28-30 квітня 2014р. - Тернопіль. - 2014. - С.301.

2. Zinchuk А.N. Statistical of influence Air pollution and smoking on lung cancer incidence in 17 European countries, Ukraine and Iraq; prospective analyses from the European Study of Cohorts for Air Pol / Halo Azad Khidwrbagi, L.I. Chumak, А.N. Zinchuk // 7th International Scientific Interdisciplinary Conference for medical students and young doctors, Kharkiv, May 15th-16th - Kharkiv. - 2014. - P.273-274.

3. Zinchuk А.N. Study of risk factors and their effect on lung cancer development / А.N. Zinchuk, L.F. Urazova, O.G. Zinchuk // Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених та студентів «Медицина третього тисячоліття», м.Харків, 20 січня 2015р. - Харків. - 2015. - С.402-403.

4. Zinchuk А.N. Social and biological risk factors of lung cancer / А.N. Zinchuk, А.І. Lievashova, O.G. Zinchuk // Матеріали ХІІІ науково-практичної конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених "Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього", м. Ужгород, 22-25 квітня 2015р. - Ужгород. - 2015. - С.197.

5. Zinchuk А.N. Predicting the risk of lung cancer in the population / А.N. Zinchuk, L.F. Urazova, O.G. Zinchuk // Материалы 69 Научной конференции студентов-медиков с международным участием «Вопросы современной медицинской науки», г.Самарканд, 3-4 апреля 2015г. - Самарканд. - 2015. - Т.1 - С.100.

6. Зінчук А.М. Дослідження впливу деяких чинників ризику на розвиток раку легенів та інформованість пацієнтів щодо стану власного ...