Медико-соціальне обґрунтування технології організації функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України в умовах промислового регіону

52

Размещено на http://www.allbest.ru

52

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ»

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЛАНКИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

14.02.03 - соціальна медицина

Шевченко Радій Анатолійович

Київ 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ДЖЕРЕЛ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1.1 Аналіз світового досвіду створення та функціонування систем надання екстреної медичної допомоги постраждалим за умов надзвичайних ситуацій мирного характеру

1.2 Територіальний рівень служби медицини катастроф як основа функціонування системи екстреної медичної допомоги

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМНО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Загальні положення

2.2 Формування бази даних та принципи формування моделі дослідження

2.3 Комплексний аналіз показників діяльності системи екстреної медичної допомоги

Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ФУНКЦІО-НУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЛАНКИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ УКРАЇНИ

Висновки до Розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЯКІСНО НОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

4.1 Загальні положення

4.2 Коротка характеристика принципів надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій у масштабах великого промислового регіону

4.3 Принципи формування та основні положення перетворюючого експерименту

4.4 Наукове обґрунтування якісно нової системи медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій на рівні області

4.5 Організаційні компоненти натурного перетворюючого експерименту

Висновки до Розділу 4

РОЗДІЛ 5. ПРИНЦИПИ МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ТЕРИТОРІАЛЬ-НОГО ЦЕНТРУ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ НА ПРИКЛАДІ ВЕЛИКОГО ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

5.1 Аналіз функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф

5.2 Принципи моделювання та реалізації процесу медичної евакуації постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

5.3 Моделювання процесу організації надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій

Висновки до Розділу 5

РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ВЕЛИКОГО ПРОМИЛОВОГО РЕГІОНУ ДО ТА ПІСЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ НАТУРНОГО ПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Висновки до Розділу 6

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСМК - Всеросійська служба медицини катастроф

ДСМК - Державна служба медицини катастроф України

ДСНС - Державна служба України з надзвичайних ситуацій

ЕМД - Екстрена медична допомога

ЛПЗ - Лікувально-профілактичний заклад

ЛЕ(Ш)МД - Лікарня швидкої медичної допомоги

ММЗШР - мобільні медичні загони швидкого реагування

МОЗ України - Міністерство охорони здоров'я України

НС - Надзвичайна ситуація

ОЦЕМД та МК - Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

РСНС - Російська служба надзвичайних ситуацій

РФ - Російська Федерація

СЕ(Ш)МД - Станція швидкої медичної допомоги

ТУОЗ - Територіальне управління охорони здоров'я

ТЦ ЕМД та МК - Територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

ЦРЛ - Центральна районна лікарня

Е(Ш)МД - Швидка медична допомога

УНПЦ ЕМД та МК - Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

ФАП - Фельдшерсько-акушерський пункт

FEMA - Federal Emergency Management Agency - Федеральна Агенція з управління в НС

DMAT - Disaster Medical Assistant Team - бригади медичної допомоги на випадок НС і катастроф

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з пріоритетів діяльності будь-якої соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоров'я, складовою якого є досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Відповідно до Концепції Загальнодержавної програми «Здоров'я - 2020: український вимір», затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1164-р, підготовлені накази МОЗ України від 01.08.2011р. № 454 "Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2020 року" та від 19.09.2011р. № 597 "Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року" з метою удосконалення і подальшого розвитку системи управління якістю медичної допомоги, запровадження у вітчизняну систему охорони здоров'я сучасних механізмів забезпечення якості медичної допомоги.

Погіршення показників загального стану здоров'я населення в умовах різкого скорочення державних витрат на охорону здоров'я внаслідок соціально-економічної кризи в Україні надзвичайно підвищує вимоги до ефективності управління на всіх рівнях функціонування системи (Бугайцов С.Г., 2007, Кризина Н.П., 2012, Рожкова І.В., 2009, Солоненко І.М., 2008). Служба швидкої медичної допомоги є однією з найбільш пріоритетних в охороні здоров'я, оскільки від якості та ефективності її функціонування значною мірою залежать число потенційних втрат років життя та смертність внаслідок контрольованих охороною здоров'я захворювань та травм (Лехан В.М.,2009). екстрений медичний допомога надзвичайний

Організація роботи швидкої медичної допомоги в сучасних умовах не задовольняє населення ні за термінами виконання викликів, ні за якістю надання допомоги та поєднується з її низькою витратною ефективністю (Білинська М.М., 2008, Виноградов О.В., 2009, Галацан О.В., 2004, Джафарова Д.М., 2004).

Характеризуючи загальний стан дослідження проблеми подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, слід зазначити, що переважна більшість наукових праць останнього десятиліття стосувалась організації лікувально-профілактичного (лікувально-евакуаційного) процесу (Котуза А.С. 2005). Лише поодинокі дослідження були присвячені подоланню медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій (Гур'єв С.О., 2011, Рощін Г.Г., 2009).

Проблемі реформування медичної служби цивільного захисту в Державну службу медицини катастроф були присвячені численні наукові праці таких учених, як Рощин Г.Г., Торбін В.Ф. та ін. проте комплексних системних досліджень надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру на територіальному рівні Державної служби медицини катастроф (ДСМК), організації роботи територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ТЦЕМД та МК) у період реформування галузі охорони здоров'я України взагалі не проводилося.

Особливої актуальності набуває дисертаційне дослідження після прийняття Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», в якому окреслені напрями реформування системи надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, та Закону України «Про екстрену медичну допомогу».

Метою реалізації у Дніпропетровській області пілотного проекту щодо реформування системи охорони здоров'я є впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, що спрямовані на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку системи охорони здоров'я України.

Вищенаведене дозволяє вважати проблему наукового обґрунтування управління та організації служби екстреної медичної допомоги, її термінове, відстрочене та довгострокове планування в умовах реформування галузі охорони здоров'я важливим завданням, що й обумовило актуальність дослідження і його мету.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт, державних проектів і програм та висвітлює результати наукових розвідок автора, отриманих у процесі виконання комплексного наукового проекту Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД та МК) “Наукове обґрунтування організації розбудови та уніфікації функціонування системи екстреної медичної допомоги сільському населенню України на етапах первинної медичної допомоги та стаціонарної медичної допомоги (в повсякденних умовах та за умов надзвичайних ситуацій мирного часу)” (номер державної реєстрації 0106U004110) термін виконання 2009-2011, роки та «Наукове обґрунтування концепції реорганізації Державної служби медицини катастроф України в сучасних умовах» № 0111U006270 термін виконання 2011-2013.

Мета і завдання дослідження: наукове медико-соціальне обґрунтування технологій організації функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України на прикладі великого промислового регіону.

Відповідно до основної мети було визначено такі завдання:

1. Здійснити аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел спеціальної наукової інформації, чинної системи законодавчого регулювання функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф на прикладі великого промислового регіону.

2. Визначити та охарактеризувати основні причинні фактори, які заперечують ефективне та адекватне функціонування системи екстреної медичної допомоги.

3. Обґрунтувати доцільність реформування системи Державної служби медицини катастроф України на територіальному рівні.

4. Провести перетворюючий експеримент щодо організації та функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України в умовах великого промислового регіону та оцінити його ефективність.

5. Визначити та обґрунтувати технології організації функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України на прикладі великого промислового регіону.

Науковою базою дослідження, яке проводилось з 2005 по 2013 роки стали Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України та роботи КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської області.

Об'єктом дослідження є організація надання екстреної медичної допомоги в Україні.

Предмет дослідження - організаційні технології функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України в умовах промислового регіону, показники діяльності системи надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, фактори, що впливають на роботу служби екстреної медичної допомоги.

Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: структурний аналіз - для визначення структурних та функціональних зв'язків між елементами системи надання екстреної медичної допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах; методи статистичного аналізу - для аналізу динаміки основних показників діяльності системи надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та впливу зовнішніх факторів на цей процес; бібліосемантичний - для вивчення історичних аспектів розвитку для виявлення наявних проблем стосовно діяльності Державної служби медицини катастроф України й подальшого їх розв'язання; концептуальне моделювання - для опису властивостей та станів системи надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в умовах великого промислового регіону; функціонально-структурний аналіз - для вивчення стану та функцій існуючої в Україні структури територіальної ланки Державної служби медицини катастроф; порівняльний і статистичний аналіз фактів і явищ у медичній практиці, розуміння розвитку нормативно-правової бази за предметом дослідження; системний підхід, який дозволив розглядати з позицій системності досліджувану систему, її складові та функціональні процеси і концептуально обґрунтувати модель процесу безперервного покращання якості надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- обґрунтовано модель процесу безперервного покращання якості надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій;

- оптимізовано функціонально-структурну організацію територіальної ланки Державної служби медицини катастроф на прикладі великого промислового регіону з урахуванням особливостей надання в умовах подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій та при взаємодії з іншими службами екстреного реагування та визначені її організаційні технології;

- обґрунтовані теоретико-методологічні засади діяльності територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф як ключової ланки організації та управління процесом подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру визначеної адміністративної території;

- розроблено технологічну схему проведення медичної евакуації постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій автотранспортом територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Удосконалено використання та уніфікації процедур залучення санітарних транспортних засобів для евакуації постраждалих було розроблено алгоритм розрахунку транспортних засобів для проведення медичної евакуації внаслідок надзвичайних ситуацій у межах адміністративної території;

Набули подальшого розвитку методичні підходи до вирішення завдання реорганізації структури та функцій територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф великого промислового регіону з урахуванням особливостей надання екстреної медичної допомоги в умовах подолання наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та у разі масштабної медичної евакуації в межах визначеної адміністративної території та в інші територіальні одиниці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження, викладені в дисертації, доведено до конкретних положень і рекомендацій у вигляді напрямів удосконалення практичної діяльності територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також практичних рекомендацій щодо функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України. Запроваджено у практичну діяльність Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської області схему медичної евакуації постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру силами територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України, також запроваджено алгоритм розрахунку транспортних засобів для проведення медичної евакуації внаслідок надзвичайних ситуацій у межах адміністративної території. В основу цього алгоритму покладено принцип порівняльного аналізу та вибору оптимального варіанту при мінімальних ресурсних можливостях.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційний пошук і аналіз наукової літератури за темою дисертації, обґрунтовано актуальність дослідження, особисто визначено мету й завдання дослідження, розроблено його програму, обрано методики для вирішення поставлених завдань, здійснено збір первинної документації, проведено статистичну обробку результатів дослідження, оброблені та систематизовані отримані матеріали, проведено аналіз, моделювання, узагальнення та інтерпретація результатів, сформульовано висновки, запропоновані практичні рекомендації, що знайшло відображення в опублікованих працях за темою роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані автором під час: Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Екстрена медична допомога. Європейські стандарти - 2010» (Київ, 31 березня-01 квітня 2011р.); Всеукраїнська науково-практичної конференції «Актуальні питання екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (15 травня 2010р. м.Тернопіль); науково-практичному симпозіумі «Критичні стани: діагностика, надання екстреної допомоги, профілактика» ( м.Київ, 19-20 травня 2011р.); науково-практичній конференції «Актуальні питання екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (м.Кам'янець-Подільський, 13 липня 2011 р.) та нарадах директорів територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено автором у 12 публікаціях, з яких 5 - у фахових виданнях, 1 - опублікована у виданні України, яке включене до міжнародних наукометричних баз, 5 - у матеріалах наукових форумів, конференцій та з'їздів, 1 - додатково відображає результати дисертації.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу,6 розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 179 сторінок. Повний обсяг дисертації 201 сторінок. Список використаних літературних джерел містить 184 найменування, з них 36 - іноземні. У роботі наведено 12 таблиць та 18 рисунків.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ДЖЕРЕЛ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1.1 Світовий досвід створення систем надання екстреної медичної допомоги постраждалим за умов надзвичайних ситуацій мирного характеру

У світі співіснують два підходи до розбудови системи екстреної медичної допомоги (ЕМД) - так звані англо-американська та франко-німецька [24, 35, 39, 51, 71, 92, 137, 167]. До основи англо-американської системи розбудови системи екстреної медичної допомоги покладено принцип доставки пацієнта до лікувального закладу. До основи франко-німецької системи покладений так званий принцип “доставки” лікувального закладу до пацієнта, тобто у складі бригади швидкої медичної допомоги працює лікар.

У 1996р. у Великобританії був опублікований комплексний нормативний документ під загальною назвою «Планування дій Національної Служби Здоров'я за умов НС: угода про взаємодію компонент Служби, що можуть приймати участь в діях за умов НС» (Emergency Planning in The National Health Service (NHS): Health Service Arrangements for Dealing with Major Incidents) [24, 169], у яких визначені відповідні вимоги до всіх елементів структури щодо організації функціонування, оснащення підрозділів та навчання персоналу.

Ґрунтуючись на даному нормативному акті було розроблено практичне керівництво (рекомендації) щодо організації процесу ліквідації наслідків НС різного характеру The Good Practic [169, 183], в якому були докладно наведені характеристики самих ситуацій, визначено завдання підрозділів Національної Служби Здоров'я та інших залучених учасників процесу ліквідації.

У даних рекомендаціях було викладено заходи щодо організації діяльності всієї служби охорони здоров'я, лікарень, служб швидкої допомоги (комунальних, приватних, благодійних), трестів цивільної оборони та інших організацій, що приймають участь у цивільному захисті населення. Також обґрунтовується необхідність планування діяльності за умов НС, а саме: всі структури Національної Служби Здоров'я всіх рівнів повинні діяти як одна команда; дуже часто офіційне попередження про виникнення НС відсутнє, чи запізнюється, тому порятунок життя і здоров'я населення і надання першої допомоги постраждалим напряму залежать від швидкості і злагодженості реагування на ситуацію місцевих підрозділів Національної Служби Здоров'я; хибні і повільні дії підрозділів Національної Служби Здоров'я за відсутності заздалегідь погоджених запланованих заходів спричинюють важні наслідки, яких можна уникнути, якість медичного обслуговування має відповідати високим стандартам як за повсякденних умов, так і за умов надзвичайних ситуацій.

У процесі подолання наслідків надзвичайних ситуацій приймають участь всі підрозділи Національної Служби Здоров'я, очолювані МОЗ. До складу швидка медична допомога, лікарні, амбулаторно-поліклінічні заклади первинної допомоги. Відповідно у графствах діють регіональні представництва Міністерства охорони здоров'я, відділи здоров'я в структурах місцевої влади.

У разі виникнення надзвичайної ситуації або при загрозі її виникнення кожний орган управління Службою або медичний заклад збирає визначені медичні формування, які визначені планом для реагування на НС. Проводить інформування громадян і засобів масової інформації про хід ліквідації наслідків. Для виконання цієї функції проводиться відповідне оснащення підрозділів і підготовка персоналу до подібної роботи. При підготовці персоналу до дій за умов НС проводять тренінги та навчання, на яких обов'язково опрацьовуються наступні питання: оцінювання небезпек НС та ризиків, що можуть ускладнити процес її ліквідації; налагодження і підтримка каналів комунікаційної взаємодії; навчання учасників процесу ліквідації наслідків НС; корегування планів ліквідації наслідків НС та жорстке їх дотримання у процесі ліквідації наслідків; взаємодія із силами правопорядку; забезпечення особистої безпеки учасників процесу ліквідації наслідків НС.

При складанні планів реагування на виникнення надзвичайних ситуацій принциповими підходами є те, що:

- при плануванні реагування на виникнення НС пріоритет має ліквідація наслідків, а не усунення причин виникнення надзвичайної ситуації;

- функціонування системи охорони здоров'я за умов НС базується на існуючій структурі мережі закладів системи охорони здоров'я та принципах її діяльності в повсякденних умовах;

- у межах однієї організації дії різних підрозділів повинні бути узгоджені;

- співробітництво з іншими агенціями та організаціями системи охорони здоров'я є вирішальним фактором успіху;

- Національна Служба Здоров'я може стати складовою єдиної структури з ліквідації наслідків НС під керівництвом іншого відомства (наприклад, МВС), що вимагає знання структур інших служб і чіткої взаємодії. Іншими учасниками в таких НС можуть стати: пожежна охорона, поліція, місцеві влади, збройні сили, офіцери берегової служби, промисловість, добровольці, центральний уряд.

Національна Служба Здоров'я відіграє головну роль тільки у тих ситуаціях, коли є загроза здоров'ю чи життю населення. Головною метою є порятунок життя, тоді як інші відомства можуть мати інші завдання (запобігання поширення надзвичайної ситуації, охорона навколишнього середовища, захист громадського правопорядку і приватної власності, відновлення комунальної інфраструктури за умов надзвичайної ситуації, співпраця із засобами масової інформації та інформування громадськості тощо). Управління процесом ліквідації наслідків НС у Великій Британії здійснюється на трьох рівнях - експлуатаційному (бронза), тактичному (срібло) і стратегічному (золото) [167, 169, 183].

Органи місцевої влади складають власні плани реагування та ліквідації наслідків НС, що включають цілодобову корпоративну діяльність, координацію, консультування і фінансування; Керівник медичної служби несе повну відповідальність за діяльність органів місцевої влади і Трестів Цивільної Оборони під час події, ці обов'язки можуть бути покладені на директора відділу суспільного здоров'я або на іншу посадову особу з відповідними повноваженнями.

Приймаючі лікарні відповідають за прийом постраждалих внаслідок НС, створення і діяльність мобільних медичних формувань, рекомендації і підтримку інших служб.

Швидка медична допомога оцінює характер події, виділяє й активізує ресурси, направляє і координує діяльність служби охорони здоров'я на місцях, забезпечує комунікації служби охорони здоров'я, надає медичну допомогу, робить сортування і транспортування потерпілих.

Медична служба первинної допомоги (Primary and Communiny Health Service) розташована в безпосередній близькості від житлових будинків і забезпечує медичну, соціально-економічну, психологічну допомогу постраждалим, забезпечує захист населення від небезпечних впливів, інформує про інцидент [169, 180, 81].

За умов НС, які з самого початку супроводжуються санітарними втратами, швидка медична допомога є координатором для інших служб Національної служби здоров'я, тому що вона є першим представником Служби на місці події, що буде вирішувати, де знаходяться постраждалі, забезпечувати надання медичної допомоги і транспортування, координувати зв'язок між різними підрозділами Служби.

На першій стадії ліквідації наслідків НС швидка медична допомога забезпечує зв'язок Національної служби здоров'я з іншими агенціями.

- Зважаючи на це перед швидкою медичною допомогою стоять наступні завдання: попередня оцінка характеру і масштабів НС, вплив вражаючих факторів на населення; координація дій закладів Національної служби здоров'я; взаємодія з рятувальними формуваннями на своїй ділянці відповідальності; визначення та управління ресурсами, необхідними у процесі ліквідації наслідків НС; координація дій підрозділів Національної служби здоров'я безпосередньо у зоні НС; організація надання медичної допомоги постраждалим, включаючи сортування і стабілізацію стану, а також медичну евакуацію та заходи із забезпечення захисту здоров'я і життя учасників процесу ліквідації наслідків НС.

Дії служби швидкої допомоги за повсякденних умов: сприяння в створенні планів ліквідації наслідків НС іншими, залученими до цього агентствами; навчання співробітників, а також забезпечення їх необхідним устаткуванням і спорядженням, сертифікованим Британським Інститутом Стандартів (British Standards Institute) [169, 180, 181]; перевірка та актуалізація планів дій за умов НС мінімум 1 раз у рік [169, 180]; щомісячне проведення профілактичної перевірки комунікаційних систем; удосконалення і перевірка разом з поліцією, пожежною охороною, місцевою владою плани дій на випадок підвищеного ризику та у зв'язку зі специфікою місцевості; участь у структурованих опитуваннях після всіх НС та навчань.

Плани швидкої медичної допомоги повинні враховувати всі плани інших надзвичайних служб і місцевої влади, хімічних, ядерних підприємств, сусідніх відділень служби швидкої допомоги.

Плани, погоджені із спеціальним документом (Ambulance Service Operational Arrangements, Civil Emergency) [169, 180, 181] повинні гарантувати, що швидка медична допомога почне негайні дії силами відповідно підготовленого персоналу, забезпечена санітарними машинами і спеціальним оснащенням; додаткові ресурси персоналу визначені і можуть бути використані для додаткової допомоги, якщо це необхідно; обслуговування буде забезпечене повною мірою протягом всього інциденту; будуть надані транспортні засоби для медичного координатора інциденту (Medicine Incident Officer) і мобільних медичних формувань (Mobile Medicine Team); наявні засоби телекомунікації для роботи швидкої медичної допомоги, а також визначені резервні канали зв'язку; приймаючі лікарні знаходяться в стані готовності і з ними встановлена надійний зв'язок; враховано особливі потреби для надання медичної допомоги дітям.

Основою концепції організації надання екстреної медичної допомоги населенню Франції на випадок НС є положення про зобов'язання держави гарантувати право кожного постраждалого на порятунок і медичну допомогу. Протягом останнього півстоліття у Франції була розбудована та успішно діє система організації надання ЕМД за умов НС. Основними постулатами концепції надання медичної допомоги за умов НС у Франції є:

1. Зобов'язання гарантувати право кожного постраждалого на порятунок і медичну допомогу за умов НС [24, 92, 165].

2. Обмеження негативних наслідків НС можливо за дотримання 3 основних директив: забезпечення ясної, вичерпної та об'єктивної інформації (попереднє інформування населення про можливі небезпеки і ризики за умов НС, поточна інформація про НС і стан подолання); забезпечення теоретичної та практичної підготовки рятувальників до можливих ризиків при ліквідації наслідків НС; організація попереднього планування допомоги, що базується на ієрархічній системі, з можливістю постійного удосконалення взаємодії всіх ланок.

3. Для надання медичної допомоги населенню Франції за умов НС залучаються всі необхідні сили і засоби діючих в державі систем охорони здоров'я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. Сили і засоби державної форми власності залучаються в директивному порядку, приватної форми власності та власності громадських об'єднань на підставі довгострокових попередніх добровільних угод органів державної влади з власниками сил і засобів [164, 166].

4. Організація надання допомоги постраждалим внаслідок НС потребує попереднього проведення наступних заходів: детальне попереднє планування організації надання медичної допомоги з визначенням місця кожного учасника на випадок НС ("стратегія") [92, 177]; детальна попередня розробка схеми дій медичного персоналу та технології медичної допомоги "ланцюжка медичної допомоги" в зоні НС з метою оптимального використання персоналу та матеріальних ресурсів ("тактика") [92, 177]; визначення необхідного для подолання медико-санітарних наслідків НС обсягу медичних засобів, створення резервів та системи медичного постачання ("матеріально-технічне забезпечення") [24, 92, 177].

5. Враховуючи значну кількість учасників подолання наслідків НС з різним рівнем підготовки та матеріальним забезпеченням, а також потреби цілеспрямованих оперативних дій всіх учасників за умов НС, важливим завданням є своєчасне і детальне попереднє планування дій при подолання наслідків НС [24, 92, 166, 177]. Планування обов'язково визначає керівника, склад учасників, матеріально-технічне забезпечення, організацію управління, системи оповіщення та зв'язку, розгортання, схеми роботи з надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС, підготовку рятувальників і волонтерів.

6. Організація надання ЕМД постраждалим за умов НС є багаторівневою системою, що складається з 6-ти рівнів: національний, зональний, регіональний, департаменту, громади, об'єкту [24, 92, 164, 166, 170, 177].

Управління організацією рятувальних робіт і наданням постраждалим медичної допомоги здійснюють на вищих рівнях повноважні представники державної влади відповідного рівня: на державному - Прем'єр-міністр, а на зональному, регіональному та територіальному - відповідний префект (надання медичної допомоги організує керівник медичного департаменту префектури); на нижчих рівнях - органи місцевого самоврядування та власники об'єктів. Керівники несуть відповідальність як за своєчасне якісне планування та підготовку сил і засобів в повсякденних умовах до дій за умов НС, так й за їх реалізацію в разі виникнення НС.

Основним робочим органом управління та координації дій силами і засобами, що приймають участь в подолання наслідків НС на національному рівні є Оперативний центр керівництва цивільної безпеки (Centre Operational du Seсoure Civil - CODISC), який функціонує постійно в цілодобовому режимі й підпорядковується МВС та є головним в організації допомоги населенню на випадок НС національного рівня, а також центром оперативної інформації на випадок НС нижчого рівня [24, 92, 164, 166, 170, 177].

Найбільш загальними є плани ORSEC (Organisation des secours - організація допомоги), під дії яких практично підпадають всі інші плани. Плани ORSEC включають заходи щодо координації дій сил і засобів, перелік сил і засобів, які використовуються за умов НС, необхідні інструкції і додатки. Плани ORSEC передбачають організацію допомоги для 6 рівнів управління: національного; зонального; регіонального; на рівні департаменту; громади; та окремого об'єкту (плани POI та PPI [24, 92, 164, 166, 170, 177]).

На національному рівні за організацію допомоги безпосередньо відповідає Прем'єр-міністр країни, на зональному рівні - префект оборонної зони, на регіональному рівні - префект одного із задіяних департаментів регіонів, на рівні департаменту - префект департаменту. Усіма аспектами рятувальних операцій на морі керує морський префект. Відповідальність за планування та організацію допомоги на рівнях громади та окремого об'єкту покладається правовими та нормативними документи на органи місцевого самоврядування, власників об'єктів разом з визначеними державними службовцями відповідного рівня [24, 92, 164, 166, 170, 177]. Найбільш деталізованим, по-суті базовим, є департаментський план ORSEC.

Плани ORSEC передбачають використання при катастрофах державних і приватних засобів. Державні засоби є основними, до яких відносяться: SAMU та центри “15” (служби, аналогічні нашим диспетчерським “103”, але вони об'єднують і приватних лікарів та санітарний транспорт), державні лікувальні заклади, формування, підрозділи МВС (UIISC), пожежники, поліція і жандармерія, армія [ 112, 155, 164, 166].

Приватні засоби грають роль додаткових до державних і включають: привітні лікувальні заклади; сили і засоби асоціацій Червоного Хреста, радіолюбителів, рятування на морі, собаководів-інструкторів; засоби підприємств інфраструктури транспорту тощо. Приватні засоби включаються в Плани після підписання відповідних угод з зацікавленими державними службами.

Національний план ORSEC передбачає, що загальне керівництво ліквідацією наслідків НС та організацією допомоги постраждалим на національному рівні покладене на Прем'єр-міністра. Основним робочим органом управління та координації дій силами і засобами, що приймають участь в ліквідації наслідків є Оперативний Центр керівництва Цивільної Безпеки (CODISC), що утворений в 1951р. Центр знаходиться в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ (МВС) і грає головну роль в організації допомоги населенню при катастрофах національного рівня та роль органу оперативної інформації при катастрофах нижчого рівня. Функціонує CODISC в постійному режимі цілодобово [24, 92, 164, 166, 170, 177] .

Національний план ORSEC конкретно визначає компетенції всіх основних міністерств, що приймають безпосередню участь в організації допомоги постраждалим: МВС, Міністерство оборони, Міністерство із соціальних питань, у складі якого є Головне управління з охорони здоров'я (МОЗ), Міністерство урбанізації, транспорту та житла, Міністерство сільського господарства, Міністерство промисловості, Міністерство навколишнього середовища, Міністерство телекомунікації, Міністерство іноземних справ, Міністерство фінансів, якому доручається відшкодування збитків та фінансування виконаних робіт [24, 92, 164, 166, 170, 177].

Зональний план ORSEC введено законом про Цивільну безпеку в 1987р. На території Франції визначено шість оборонних зон, що відповідають шести військовим округам. Цивільну державну владу в зоні НС здійснює префект оборонної зони. Він організує і несе відповідальність за підготовку та при необхідності реалізацію зонального плану ORSEC. Цей план включає заходи щодо координації використання державних засобів з надання допомоги в зоні катастрофи, що стосується декількох департаментів, які входять в зону, чи яка вимагає залучення засобів декількох департаментів. За формою і змістом зональний план аналогічний плану департаменту.

Служба екстреної медичної допомоги у Польщі (Ratownictwo Medyczne, RM) є службою охорони громадського здоров'я, що включає службу швидкої медичної допомоги адміністративних територій [24, 178]. На сьогоднішній день у Польщі відбувається перехід системи екстреної медичної допомоги від франко-німецького зразка до системи англо-американської. Цей перехід остаточно має завершитись до 2015р. Наприкінці 2010р. більшість викликів обслуговувалась бригадами парамедиків [24, 179]. Проведено оснащення спеціальних автомобілів і укомплектування медичним майном згідно єдиного європейського стандарту European Standard CEN 1789 [165].

Транспортні засоби системи екстреної медичної допомоги складаються з автомобілів різноманітних форм і розмірів. Як член Євросоюзу, Польща ратифікувала більшість аспектів Європейського стандарту для санітарних машин (European standard CEN 1789) [165] і це відображено в польському Стандарті EN 1789 (Класи A-C) [178]. Але повністю польські медичні транспортні засоби ще не відповідають візуальним вимогам ідентичності Європейського стандарту для санітарних машин.

На сьогоднішній день наявні три типи санітарних автомобілів:

1. Транспортна санітарна машина (тип T): малого розміру, містить менший штат і устаткування, узгоджується з Європейським Класом А [178, 179].

2. Реанімаційна швидка (Ambulans reanimacyjny, тип R): більший фургон, який використовується першочергово при невідкладних випадках небезпечних для життя. Машини класу В (CEN 1789 Class B) ще присутні в системі, але в майбутньому цей вид санітарної машини повинен відповідати класу С (CEN 1789 Class C) [178, 179].

3. Швидка (Ambulans wypadkowy, тип W): санітарна машина-фургон, використовується при невідкладних випадках, коли немає гострої небезпеки для життя, викликів, де потрібна консультація лікаря або транспортування. Ці транспортні засоби узгоджуються з стандартом класу В, хоча інколи в цій ролі використовують машини класу С [178, 179].

Крім того, в системі також діють спеціальні санітарні машини із спеціальним обладнанням для неонатального транспортування - тип N[178, 179], які не використовуються для будь-якої іншої мети.

Починаючи з 2006р. підготовка медичного персоналу проводиться протягом трьох років з отриманням ступеню бакалавра медицини. Ці навчальні курси будуть проводитися у більшості університетів країни та включатимуть невеличкі навчальні тематичні курси, включаючи Advanced Cardiac Life Support [130, 134] та Pediatric Advanced Life Support [130, 134].

Компонентами системи екстреної медичної допомоги Польщі є станції швидкої медичної допомоги (Pogotowie Ratunkowe) та станції повітряної екстреної медичної допомоги (Lotnicze Pogotowie Ratunkowe), а також пожежна служба (команди) [172, 179].

Польський повітряний медичний транспорт (Lotnicze Pogotowie Ratunkowe, LPR) [174, 178] складається з 18 медичних гелікоптерів розміщених у великих містах Польщі. Додатково використовуються літаки для транспортування на великі відстані. Багато авіаційного транспорту застаріло, проте, це поступово змінюється. У польській системі ЕМД пожежні забезпечують необхідний рівень допомоги польського Рятівництва Медичного у виняткових обставинах, у тому числі при пожежах і автокатастрофах [107, 174, 179]. Для цього пожежники отримують рівень медичної підготовки, який обмежений першою допомогою і алгоритмом АВС. В результаті, участь пожежників в Польщі при наданні невідкладної медичної допомоги менш звична, ніж участь пожежників в США [170, 172 ].

Головним напрямком реформування польської системи ЕМД обраний перехід до англо-американської системи, що включатиме більше бригад, які очолюють парамедики і менше бригад лікарської допомоги на догоспітальному етапі з модулями «Розширена підтримка життя» [107, 174, 179] і «Базова підтримка життя» [107, 174, 179], за винятком того, що буде простішою.

У зв'язку з тим, що у Польщі відбувається перехід до страхової медицини, необґрунтовані виклики швидкої медичної допомоги оплачують самі громадяни, тому значних зловживань громадян під час викликів не спостерігається. Виклики швидкої допомоги під час надзвичайних ситуацій, стихійних лих і техногенних катастроф для громадян Польщі є безкоштовними.

До недавнішнього часу в Сполучених Штатах Америки існувала медицина катастроф (Disaster medicine system) на федеральному рівні та рівні штатів, заснована на принципі добровільної участі в роботі по ліквідації медико-санітарних наслідків НС волонтерів та резервістів. Штабне керівництво було забезпечено кадровими працівниками. Основними організаційно-методологічним принципом надання медичної допомоги було адекватне сортування за принципами стандартизації [24, 139, 155, 175].

Однак така система, яка блискуче продемонстрована під час багатьох навчань, з'явилася вкрай неефективною на практиці, насамперед при ліквідації наслідків урагану «Катрина» в Новому Орлеані.

Волонтери та резервісти практично не з'явилися на пункти збору та не приступили до роботи, а рятували себе та свої родини. Унікальним (у негативному сенсі) в світовій практиці подолання наслідків НС є факт тижневої затримки евакуації хворих із деяких госпіталів у постраждалій зоні [155].

Такий стан функціонування системи медичного захисту офіційно було визнано серйозною загрозою національній безпеці Сполучених Штатів. Зараз функції медичного захисту в США покладено, в першу чергу, на Міністерство внутрішньої безпеки та Національну гвардію, причому планується, що нова система, що створюється, повинна бути заснована на роботі кадрових медичних працівників [24, 139, 155, 175].

Система ліквідації наслідків НС будь-якого характеру в США базується на наступних принципах:

1. Розробка і затвердження міжвідомчого федерального плану заходів на випадок виникнення НС.

2. Проведення підготовчої роботи (включаючи польові навчання і спеціальні курси) з усіма відомствами та агенціями, які мають відношення до ліквідації наслідків НС, визначення їх обов'язків, механізму взаємодії.

3. Наявність чіткої дублюючої оперативної системи багатоканального оповіщення про НС.

4. Проведення оперативної розвідки для оцінки масштабу руйнувань та людських жертв, визначення вцілілих місцевих ресурсів, розміру і характеру федеральної допомоги.

5. Швидке розгортання центральних і регіональних формувань та координаційних центрів для надання допомоги постраждалій території в проведенні пошуково-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, наданні медичної допомоги постраждалим.

6. Взаємодія різних міністерств, відомств й агенцій в ліквідації наслідків НС з призначенням провідного міністерства з відповідного напрямку.

7. Ліквідація медико-санітарних наслідків НС відповідно до військово-медичної доктрини, яка визначає єдині вимоги до виявлення й виносу постраждалих із завалів, надання ЕМД, проведення медичного сортування, евакуація за призначенням до польових або стаціонарних лікувальних закладів, підтримки епідемічного благополуччя в зоні НС, здійснення заходів спеціального захисту постраждалого населення і медичного персоналу від хімічного, радіаційного та іншого зараження.

У США державну систему реагування на випадок виникнення НС будь-якого характеру очолює Федеральна Агенція з управління в НС (Federal Emergency Management Agency - FEMA), яка безпосередньо пов'язана з регіональними центрами та центрами надзвичайного реагування штатів [171].

В 1992р. в США було створено Федеральний план реагування на НС (Federal Response Plan), який підписали керівники двадцяти шести департаментів та агенцій, які за Планом називаються функціями екстреного управління (Emergency Support Function - ESF # n) [ 171, 182 ].

Завданнями Федерального плану реагування на НС є:

1. Визначення основних принципів і політики надання державної допомоги постраждалим територіям.

2. Формулювання концепції взаємодії між міністерствами та агенціями з метою скорочення термінів і підвищення якості надання ними допомоги постраждалим.

3. Встановлення конкретних зобов'язань федеральних міністерств та агенцій щодо ліквідації наслідків НС.

4. Координація дій з іншими федеральними планами, які частково можуть бути включені до Федерального плану реагування.

5. Узгодження переліку і порядку дій федеральними міністерствами з органами влади постраждалих територій.

Насамперед Федеральний план передбачає виділення допомоги, спрямованої на порятунок постраждалих і надання їм ЕМД, забезпечення національної безпеки в цілому та безпеки постраждалої території. Виділення коштів адміністрації постраждалої території для остаточної ліквідації наслідків НС та механізми кредитування окремих громадян для відновлення житла регламентуються іншим законодавством США та окремих штатів. Функції медичного захисту населення США від наслідків НС окремо визначені Федеральним планом, а саме у Федеральному плані реагування Департамент охорони здоров'я та соціального забезпечення затверджено в якості головного відомства за ESF № 8 - ліквідація медико-санітарних наслідків НС [ 176, 182 ]. Перелік заходів з цього напрямку включає низку заходів: оцінка потреби в медичних силах і засобах; медична розвідка; виділення медичного персоналу; медичне постачання; медичне сортування та евакуація постраждалих; ешелонована медична допомога, включаючи стаціонарне лікування постраждалих і хворих; контроль за безпекою харчування, води та навколишнього середовища; медичний захист персоналу, який працює в зоні НС; захист від радіологічної, хімічної та біологічної небезпеки; психіатрична і психологічна допомога; санітарна освіта населення і підготовка бюлетенів з медичною інформацією; санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи; ідентифікація жертв НС і послуги з поховання. Вище викладене визначає необхідність створення та утримання мобільних формувань, особливо у випадку руйнування інфраструктури в зоні НС.

Дії цивільних органів та установ охорони здоров'я в зоні НС визначаються Федеральним планом, конкретною обстановкою і запитами, які надходять від постраждалої території. Персональну відповідальність за реалізацію функції несе заступник міністра охорони здоров'я і соціального забезпечення. В його розпорядженні є Національна система медицини катастроф (НСМК - National Disaster Medical System - NDMS). НСМК за суттю є міжвідомчим координуючим органом МОЗ, Міністерства оборони, Адміністрації у справах ветеранів та FEMA, призначеним для ліквідації медико-санітарних наслідків НС. Займається організацією забезпечення медичним обладнанням, лікарськими препаратами, біологічними продуктами, кров'ю і препаратами крові; керує повітряною й наземною евакуацією важкопоранених із зони НС до призначених лікувальних закладів й забезпечує їх остаточне лікування.

Основними формуваннями НСМК з організації пошукових і рятувальних робіт є мобільні формування - загони особового призначення з пошуку і порятунку. Ці загони не пізніше ніж через 6 год. після їх формування спрямовуються до району НС. Оснащення та укомплектованість загонів повинні забезпечити пошукові та рятувальні роботи в дві зміни протягом 24 год. на добу. Мають запас харчів на перші 72 год. роботи. Особовий склад загону повинен бути підготовлений до виконання завдання протягом 14 діб [24, 75, 155, 182].

НСМК підключається до роботи регіональних центрів лише при великомасштабних НС і катастрофах. Відповідно до Закону про швидку допомогу в США створено більш 340 регіональних центрів, які мають різну потужність і матеріально-технічне оснащення. Перші з них є лише компонентом комплексної системи забезпечення безпеки населення за умов НС, інші виконують керівні та координуючі функції з ліквідації наслідків НС.

Фінансування служби медичної допомоги на випадок НС і катастроф здійснюється урядом. Персонал бригад медичної допомоги фінансується по розцінках федеральних співробітників. Утримання постраждалих у лікарнях проводиться за кошти держави. Транспорт для бригад медичної допомоги організується та оплачується урядом.

Основними підрозділами, що надають допомогу постраждалим безпосередньо в зоні НС, є мобільні формування - команди збору та евакуації постраждалих і хворих (Clearing Staging Units - CSU), пункти збору постраждалих (Casualty Collection Points - CCP), регіональні евакуаційні пункти (Regional Evacuation Points) і бригади медичної допомоги на випадок НС і катастроф (Disaster Medical Assistant Team - DMAT) [24, 15].

Діяльність та функціонування DMAT досить чітко регламентовано (структуровано) чинними положеннями та інструктивними документами. Залежно від рівня готовності до розгортання в зоні НС, стану матеріально-технічного забезпечення, укомплектованості особовим складом і призначення DMAT розподіляють на 4 рівні.

До першого рівня відносять формування, які мають готовність до розгортання 8 год., протягом яких медичне майно, харчування, питна вода, засоби індивідуального захисту для особового складу з розрахунку забезпечення автономної роботи терміном до 3 діб з щодобовим наданням медичної допомоги 250 постраждалим і хворим [75, 155, 182]. Під терміном розгортання мається на увазі завантаження на транспортні засоби, доставка до зони НС (за межами зони постійної дислокації формування) і безпосереднє розгортання до початку роботи.

До другого рівня відносять мобільні формування, які не мають готовності до розгортання протягом 8 год. З причини недоукомплектованості особовим складом або з-за відсутності якогось виду медичного майна або майна для нормального життєзабезпечення формування [75, 155, 182]. Умови автономної роботи такі ж самі як й формувань першого рівня.

До третього рівня відносяться мобільні формування, які мають недокомплектування харчуванням або питною водою [75, 155, 182].

До четвертого рівня відносять спеціалізовані мобільні формування, які можуть надавати спеціалізовані види медичної допомоги чи виконувати специфічні функції [75, 155].

Дуже чітко визначено принципи кадрового забезпечення DMAT [75, 155, 182], як мобільних формувань, та оплати праці їх співробітників. DMAT всіх рівнів комплектуються за контрактом медичними працівниками різного фаху, рівня освіти й спеціалістами немедичного профілю, які виконують функції обслуговування мобільних формування та постраждалих (забезпечення життєдіяльності, зв'язок, харчування тощо) [75, 155, 182]. Основними завданнями DMAT загального типу, як мобільних формувань, є проведення медичного сортування, надання долікарської та лікарської допомоги, організація евакуації. Чисельність цих формувань 30-40 осіб, а в спеціалізованих формуваннях інколи доходить до 140 осіб. Кожен співробітник мобільного формування повинен мати ліцензію на роботу за спеціальністю, пройти підготовку для роботи за умов НС, мати реєстрацію в ESF № 11 - офісі персоналу Департаменту охорони здоров'я, мати контракт з чітким оформленням відношень сторін (умови членства, юридичними і фінансовими зобов'язаннями члена DMAT, офісу персоналу МОЗ і постійного роботодавця), регулярно сплачувати членські внески.

DMAT усіх рівнів комплектуються, як правило, за контрактом (за нашою термінологією для роботи за сумісництвом) - з медичних працівників різного фаху, рівня освіти та спеціалістів немедичного профілю, які виконують функції обслуговування загону та постраждалих (харчування, забезпечення життєдіяльності, зв'язок тощо) [75, 155, 182].

...