Медико-соціальне обґрунтування технології організації функціонування територіальної ланки Державної служби медицини катастроф України в умовах промислового регіону

Розрахунок необхідності в транспорті проводять за формулою:

Т_с = (2.7),

де Т_с - потреба в санітарних (транспортних) автомобілях: К - коефіцієнт необхідності в евакуації на санітарному транспорті (0,5-0,6); С - санітарні втрати; Р - можлива кількість рейсів за добу; Е -- евакомісткість одиниці автотранспорту.

Стосовно транспорту загального призначення можна використати формулу:

Т_т = (2.8),

постраждалих з тяжкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі лікаря (фельдшера, медичної сестри) з можливістю надання ЕМД під час евакуації. Вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50-60 % постраждалих.

При наданні ЕМД постраждалим, що винесені з осередків ураження небезпечними хімічними речовинами, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами, медичний персонал і рятувальники у пунктах (місцях) збору та під час евакуації постраждалих повинні знаходитись у засобах індивідуального захисту. Після доставки уражених на етап медичної евакуації повинна проводитись санітарна обробка медичного персоналу та спеціальна обробка транспорту.

Висновки до Розділу 2

Проведений історико-теоретичний аналіз процесів створення, розвитку, сучасного стану ДСМК України свідчить, що створення у 1997р. Служби було обґрунтованим та відповідало потребам і завданням державного управління у сфері цивільного захисту на той час. Подальший розвиток ДСМК України довів, що її створення, обґрунтування структури і засад державного управління медичним захистом населення в умовах НС дозволило з використанням мобільних медичних формувань оптимізувати процес державного управління подоланням медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру як на території України, так і за її межами.

У той же час система управління медичним захистом залишається неструктурованою, зокрема у зв'язку з не унормуванням її як відповідної функціональної підсистеми ЄДС ЦЗ, підпорядкованої центральному органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Певна неузгодженість функцій управління призвела на даний час до фактичної ліквідації ДСМК України, що проявляється у розподілі функції медичного захисту між центральними органами виконавчої влади.

Аналіз нормативно-правової бази медичного захисту в умовах НС природного і техногенного характеру показав недосконалість, неузгодженість і суперечність нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту та охорони здоров'я, відсутність належної, конкретної і детально розробленої правової бази, що регулює своєчасність та адекватність надання медичної допомоги постраждалим безпосередньо в зоні НС, а також те, що відсутність контролю за її дотриманням призвела у попередні роки до багатьох недоліків при реалізації заходів з організації подолання медико-санітарних наслідків НС.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЛАНКИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ УКРАЇНИ

В Україні спеціальну медичну службу, основним завданням яких є реагування на НС і участь у ліквідації їх медико-санітарних наслідків створено за Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. №343 «Про утворення Державної служби медицини катастроф” [30, 31, 78, 89, 118, 121, 122]. Наразі попри складні економічні умови Державна служба медицини катастроф (ДСМК) України знаходиться у стадії розбудови. За цих умов фахівці, що працюють або співпрацюють з ДСМК, потребують певного обсягу теоретичних і практичних знань, які сприятимуть підвищенню плідності їх роботи.

Виходячи із нагальної необхідності забезпечення гарантій безпеки населення і територій України ще в 1994 р. була розроблена і затверджена Концепція створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1995р. № 501 “Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації” [116, 121], що базується, перш за все, на принципах пріоритету охорони життя і здоров'я людей над будь-якими іншими інтересами в державі, компенсації збитків, завданих здоров'ю людей і навколишньому середовищу.

Виходячи з завдань, що стоять перед галуззю охорони здоров'я з проблем організації медичного захисту населення за умов НС та згідно положень вищезгаданої Концепції з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду за завданням МОЗ України фахівцями Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД та МК) був розроблений проект Концепції організації подання ЕМД населенню України при катастрофах. Цей проект пройшов обговорення на всіх рівнях органів управління охороною здоров'я, на декількох науково-практичних конференціях і семінарах і став основою при розробці Постанови Кабінету Міністрів від 14.04.1997р. № 343 “Про утворення державної служби медицини катастроф”, а також Постанови Кабінету Міністрів від 11.07.2001р. № 827 “Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф” [118, 119].

Постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997р. № 343 “Про утворення державної служби медицини катастроф” була утворена ДСМК та затверджені “Положення про державну службу медицини катастроф” та “Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф” зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2001р. № 827 [118, 119].

Організаційна структура ДСМК передбачає центральний і територіальний рівні. В структурі Служби передбачено поєднання принципів централізації та автономії. Територіальні центри Служби повністю автономні в діях за умов НС на своїй території та одночасно є ланками центрального рівня на випадок НС державного масштабу.

З метою уніфікації структури ДСМК на центральному і територіальному рівнях визначаються головні заклади Служби: на центральному рівні це УНПЦ ЕМД та МК, на територіальному - ТЦЕМД та МК, які утворюються органами управління охорони здоров'я адміністративних територій [72, 79, 82]. При розробці територіальних структур медичних сил ДСМК велике значення має прогноз потенційно можливих НС природного і техногенного характеру на відповідній адміністративній території [120, 132, 134].

ДСМК України має свої власні сили і засоби, визначені відповідними нормативними актами, до складу яких входять спеціалізовані бригади постійної готовності першої та другої черги, а також персонал стаціонарних медичних закладів, включених до складу ДСМК. Засоби ДСМК включають медичне, санітарно-господарське та спеціальне майно і техніка, якими оснащені органи управління, формування і заклади ДСМК.

Основним завданням ДСМК згідно чинних законодавчих актів (Кодекс цивільного захисту [49]) визначається надання постраждалим внаслідок НС (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги, тобто на ДСМК покладено вирішення в повному обсязі всіх медичних аспектів функціонування державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС.

Виходячи зі специфіки підготовки та атестації медичних кадрів в державі, існуючої системи організації науково-дослідної роботи з медицини, наявності розвиненої інфраструктури системи ЕМД, організаційно-методичне керівництво ДСМК покладено на МОЗ України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1997р. № 343 “Про утворення Державної служби медицини катастроф” визначення медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів покладено на МОЗ України за погодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій України (МНС), Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ (МВС), Міністерством транспорту, Національною гвардією, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим (АР Крим), обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням органів охорони здоров'я АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя [30, 38, 78, 102, 133].

Для вирішення проблем своєчасного та ефективного надання ЕМД і забезпечення безпечних умов життєдіяльності людей за умов НС, розвитку ДСМК видано Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.1997р. № 1379 “Про затвердження програми розвитку Державної служби медицини катастроф України на 1998-2001 роки” [113]. А також в продовження розбудови Служби - Постанову Кабінету Міністрів України від 15.12.2001р. № 174 “Про розвиток Державної служби медицини катастроф України на 2002-2005 роки” [103, 121].

Базові принципи організації медичної допомоги за умов НС передбачають наявність координаційного центру в осередку НС, який реалізує лікувально-евакуаційне забезпечення постраждалих; максимальне використання місцевої мережі наявних закладів охорони здоров'я; використання на догоспітальному етапі штатних медичних формувань, що здатні надати медичну допомогу в потрібному обсязі у визначеному часовому інтервалі; обов'язкове включення до структури ДСМК профільних стаціонарних закладів [72, 74, 76, 93, 121]. Відповідно до наведених принципів передбачається два рівні функціонування системи: територіальний (Е(Ш)МД, спеціалізовані бригади постійної готовності першої та другої черги, лікувальні заклади та центри ЕМД територіального рівня) [28, 31, 72, 110, 121] та центральний (МОЗ України, УНПЦ ЕМД та МК) [78, 82, 121, 134].

Постраждалому населенню, особливо дітям, а також людям, які залучені, до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення НС техногенного і природного характеру за висновками ДСМК України чи лікарняно-трудової комісії, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації [23, 29, 31, 121]

Враховуючи підходи, викладені в концепції захисту населення і територій від НС, засоби масової інформації в правовому полі держави, пов'язані з прийняттям Конституції України [55], Законів України "Про аварійно-рятувальні служби", "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" [46-50], переглядались та удосконалювались певні положення й Концепції органiзацiї надання ЕМД допомоги населенню України за умов НС, що визначає основні групи принципів:

? держава реалізує гарантію безоплатної своєчасної та адекватної ЕМД громадянам за умов НС природного, техногенного і соціального характеру[48, 50];

? для надання ЕМД населенню України за умов НС природного, техногенного і соціального характеру залучаються усi необхідні сили i засоби системи охорони здоров'я незалежно вiд вiдомчого пiдпорядкування та форм власності [30, 31, 80, 135];

? органiзацiя надання ЕМД населенню за умов НС природного, техногенного і соціального характеру будуються на загальних принципах охорони здоров'я i медичного забезпечення населення України з врахуванням медико-соціальних особливостей цього перiоду, що пов'язані з виникненням великої кiлькостi санiтарних втрат, частковим чи повним руйнуванням інфраструктури територіальної системи охорони здоров'я в зоні НС і погіршенням умов життєдiяльностi населення [80, 93, 99, 122];

? оперативного реагування на випадок НС, органiзацiї i надання ЕМД постраждалим створюється особливий вид державних аварійно-рятувальних служб - ДСМК, яка є складовою частиною єдиної загальнодержавної системи запобігання i реагування на випадок НС [30, 31];

? базою створення ДСМК є територіальна i відомча системи охорони здоров'я [ 78, 93, 121, 156, 161].

Головними закладами ДСМК є: на центральному рівні - УНПЦ ЕМД та МК[ 118, 121, 122, 132, 134], на територіальному рівні - територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ТЦЕМД та МК) [85, 96, 120, 124, 134, 148-150], які мають статус юридичних осіб подвійного підпорядкування - безпосередньо підлягають відповідно МОЗ АР Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, функціонально - УНПЦ ЕМД та МК. У структурі служби передбачено поєднання принципів централізації та автономії управління. ТЦЕМД та МК повністю автономні в діях за умов НС природного, техногенного і соціального характеру на своїй території і одночасно є складовими ланками державного рівня ДСМК при НС державного масштабу.

Усі медичні формування та їх особовий склад підлягають обов'язковій атестації. Атестовані медичні формування відносяться до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб. Особовий склад формувань повинен мати відповідний рівень підготовки, визначений МОЗ України і засвідчений сертифікатом, і бути здатним за станом здоров'я виконувати роботу в екстремальних умовах [31, 37, 38, 57, 72, 76, 105, 161].

Санiтарно-гiгiєнiчне i протиепiдемiчне забезпечення населення в умовах лiквiдацiї медико-санiтарних наслiдкiв НС покладається на сили і засоби санітарно-протиепідемічної служби держави.

У даний час, згідно чинного законодавства, управління організацією надання ЕМД при подоланні медико-санітарних наслiдкiв НС покладається на:

? державному рiвнi - на МОЗ України, як центральний орган виконавчої влади, уповноважений з питань охорони здоров'я;

? територіальному рiвнi - на обласні та міські (місто Києва) управління охорони здоров'я держадміністрацій;

Для координації дії системи охорони здоров'я, її взаємодії з органами управління державної системи запобігання i реагування на аварiї, катастрофи та iншi НС, а також з мiнiстерствами i вiдомствами, медичні сили і засоби яких входять до складу ДСМК, створюються мiжвiдомчі координацiйні комісії державного і територіального рівня [82-85, 111].

Територіальні центри Служби повністю автономні в діях за умов НС на своїй території та одночасно є ланками державного рівня на випадок НС державного масштабу [121, 132].

Як свідчить аналіз схеми управління організації управління формуваннями ДСМК [19, 24, 89, 90, 95, 121, 132, 152] є, з одного боку, багатоступеневим, з іншого боку дублюючою, це довело свою певну ефективність: всі формування функціонально підпорядковані УНПЦ ЕМД та МК, який визначено головною установою ДСМК України (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001р. № 827) [121, 122, 132, 134 ], що дозволяє задіяти усі формування ДСМК та координувати діяльність територіальних центрів; адміністративні рішення доводяться до формувань по існуючій системі державного управління, що дозволяє уникнути непорозумінь та чітко виконувати вимоги чинного законодавства.

Кодекс цивільного захисту [46] містить ст. 36 "Медичний захист", та відносить медичний захист до сфери компетенції ДСМК, де перераховані наступні заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах НС:

? планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

? введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та подолання НС природного і техногенного характеру;

? розгортання в умовах НС природного і техногенного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

? завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

? контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

? контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

? завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

? накопичення медичних засобів захисту медичного та спеціального майна і техніки;

? контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією.

Відповідно до принципів організації медичної допомоги за умов НС [10, 22, 29, 78, 84, 86, 122] передбачається два рівні функціонування системи: територіальний (швидка медична допомога (Е(Ш)МД)), спеціалізовані бригади постійної готовності першої та другої черги, лікувальні заклади та ТЦ ЕМД та МК); центральний (МОЗ України, УНПЦ ЕМД та МК).

Залежно від обстановки, наявності можливості виникнення НС, або у разі її виникнення за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій [23, 93, 95] у межах конкретної території встановлюється один з наступних режимів функціонування ДСМК режим:

? повсякденного функціонування (в умовах нормальної ситуації);

? підвищеної готовності (у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної ситуації, наявності можливості виникнення НС техногенного і природного характеру);

? НС (у разі виникнення та підчас подолання наслідків НС).

Для отримання своєчасної та повної інформації про загрозу виникнення і медико-санітарні наслідки НС, їх подолання, а також для оперативного проведення відповідних заходів у межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій (УІАС НС) [53, 58, 94, 100] створюється функціональна інформаційно-аналітична підсистема МОЗ України, діяльність якої здійснюються органами управління охороною здоров'я по каналах ДСМК. Функції вузлів інформаційно-аналітичної системи покладаються відповідно на УНПЦ ЕМД та МК і ТЦЕМД та МК.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про екстрену медичну допомогу” визначено, що центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф є закладом охорони здоров'я, основне завдання якого - забезпечення організації та надання ЕМД на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до цього Закону.

Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1116 визначає, що центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ? заклад охорони здоров'я, що забезпечує на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (АР Крим, область, мм. Київ та Севастополь) організацію та надання ЕМД пацієнтам і постраждалим, які перебувають у невідкладному стані, у повсякденних умовах, особливий період та під час ліквідації наслідків НС.

Основними завданнями центру є надання ЕМД на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці пацієнтам і постраждалим у повсякденних умовах, в особливий період та під час ліквідації наслідків НС; організація взаємодії з аварійно-рятувальними службами та підрозділами міністерств та інших органів виконавчої влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення НС та ліквідації її наслідків; організація та здійснення транспортування пацієнтів і постраждалих, які потребують медичного супроводу, а також медичної евакуації постраждалих під час ліквідації наслідків НС.

Відповідно до покладених на нього завдань центр забезпечує взаємодію з Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та НС; навчання та практичну підготовку немедичних працівників з питань надання домедичної допомоги; прогнозування виникнення наслідків НС та розроблення рекомендацій щодо їх ліквідації; проведення збору, аналізу та передачі інформації про наслідки НС з використанням УІАС НС; визначає потребу у залученні додаткових бригад, забезпеченні їх технічними засобами та засобами індивідуального захисту, необхідними для виконання робіт з ліквідації наслідків НС; координує заходи щодо забезпечення готовності закладів охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, систем зв'язку та оповіщення, спеціалізованих формувань до виконання робіт з ліквідації наслідків НС.

Структуру центру та штатний розпис затверджує його керівник за погодженням з МОЗ АР Крим, структурним підрозділом з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Управління центром здійснює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до законодавства, шляхом укладення контракту з МОЗ АР Крим, структурним підрозділом з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Джерелами фінансування центру є кошти бюджету АР Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя, інші джерела.

Починаючи з 01.07.2013р. втратили чинність Закони України "Про аварійно-рятувальні служби" та "Про захист населення і територій від НС технічного та природного характеру", які створювали правову основу функціонування ДСМК, і набрав чинності Кодекс цивільного захисту України, ст. 22 якого стверджує, що замість ДСМК мають функціонувати «служби медицини катастроф, які діють у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги, що створюються органами влади АР Крим, областей, міста Київ…».

Тобто функції єдиної ДСМК, яка включає відповідні сили і засоби всіх відомств і форм власності, організаційного забезпечення централізації діяльності в повсякденних умовах та за умов НС у межах країни, по суті покладені на діючі децентралізовано 25 регіональних служб медицини катастроф, які включають сили тільки системи охорони здоров'я регіонів та координують їх діяльність у межах регіонів. Згідно з п.п. 2.10. Кодексу Статут служби медицини катастроф як аварійно-рятувальної служби повинен розроблятись на підставі Типового статуту (положення) та затверджуватись органом виконавчої влади, який утворив цю службу. Типовий статут вчасно не був затверджений ні Кабінетом Міністрів України (як раніше затверджувалось Положення про ДСМК) ні відповідними центральними органами виконавчої влади. Навіть концептуально не були вирішені питання щодо координації діяльності новостворених служб медицини катастроф у масштабах держави, щодо системи залучення формувань інших відомств, що раніше входили до складу ДСМК. У складі служб медицини катастроф не передбачались питання резервування ліжкофонду для госпіталізації постраждалих при НС та створення необхідних оперативних запасів медичного обладнання та медикаментів для забезпечення мобільних медичних формувань та ліжкофонду, не виконані вимоги Кодексу щодо створення системи підготовки та атестування служб медицини катастроф та їх особового складу.

В Типовому положенні про територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012р. № 1116 нічого конкретного про майбутню структуру новостворених служб медицини катастроф не говориться, а вирішення питань структури центрів покладається на структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних та Київської міської держадміністрацій. Передбачений п. 10. ст. 22 Кодексу Типовий статут (положення), ще не затверджений. Тому чинними на практиці вважаються нормативні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та частково, враховують вимоги Кодексу цивільного захисту України, які дозволяють вже сьогодні організаційно забезпечити виконання частини конкретних завдань та функцій служб медицини катастроф у складі територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Підсумовуючи, слід відмітити, що після набрання чинності Кодексом цивільного захисту України, служби медицини катастроф територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ще не створені.

Існуючі нормативні документи щодо реалізації функцій, які були покладені на ДСМК територіального рівня, його заклади, формування та їх структурні підрозділи нормативними актами Кабінету Міністрів України, відомчими наказами МОЗ України, не базуються на вимогах Кодексу Цивільного захисту України, а відносяться до формувань і структур нечинної ДСМК, і тому виконуються не в повній мірі. Однією з причин цього є відсутність передбаченими п. 22 ст. 18 Кодексу у складі МОЗ підрозділів з питань цивільного захисту, укомплектованих відповідними компетентними фахівцями для організації заходів цивільного захисту.

Враховуючи, що діючі нормативні документи МОЗ України не нормують статусу, структури, складу та функціонування передбачених законодавством служби медицини катастроф ТЦЕМД та МК з метою зберегти створений і діючий з 1997 по 2012 р. потенціал формування, ліжкофонд та систему управління та інформації ДСМК територіального рівня на вимогу ст. 23 п.п. 9, 10 Кодексу цивільного захисту розроблено проект Типового положення про СМК ТЦЕМД та МК, який подано на розгляд та затвердження наказом МОЗ України. Проект передбачає, що служби медицини катастроф ТЦЕМД та МК є особливим видом регіональної спеціалізованої аварійно-рятувальної медичної служби ТЦЕМД та МК Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, основним завданням якої є пошук і надання ЕМД постраждалому від НС техногенного, природного, воєнного та соціального характеру населенню в районі НС територіального рівня. Служба може мати статус окремого підрозділу ТЦЕМД та МК чи юридичної особи, йому підлеглої. До складу служби медицини катастроф входять: керівник служби, підрозділи управління службою в повсякденних умовах та за умов НС (штаб, оперативна група), інформаційно-аналітичне відділення медицини катастроф, основний вузол територіальної підсистеми МОЗ України УІАС НС, медичні сили і засоби, виділений законним чином ліжкофонд комунальних ЛПЗ та закладів інших форм власності.

До медичних сил, засобів та ЛПЗ служби медицини катастроф належать: визначені науково-дослідні медичні установи, ЛПЗ, які утворюють і утримують медичні формування та розгортають ліжковий фонд служби медицини катастроф.

До медичних формувань служби мають належати медичні мобільні загони, медичні бригади постійної готовності першої черги (для надання ЕМД у зоні НС), бригади Е(Ш)МД (для надання ЕМД за межами зони НС), спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги. Типові положення про формування служби медицини катастроф мають затверджуватись МОЗ України. У проекті Типового положення про служби медицини катастроф ТЦЕМД та МК передбачені питання її правового статусу, складу, організації комплектування, підготовки, атестування служби медицини катастроф ТЦЕМД та МК, ведення реєстру рятувальників, формувань служби медицини катастроф та самих СМК ТЦЕМД та МК, дані пропозиції щодо коригування затверджених наказом МОЗ України від 07.12.2012 р. № 1018 «Про затвердження примірних штатних нормативів центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» штатних нормативів.

З метою створення єдиної державної системи медичної допомоги на випадок екстремальних ситуацій на території України постановою Кабінету Міністрів України в 1997 році створено Державну службу медицини катастроф (ДСМК). Основним завданням ДСМК встановлено надання громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги.

Управління та організація служби медицини катастроф забезпечується розумним поєднанням централізованого управління ЕМД на догоспітальному етапі, медичною евакуацією і госпіталізацією постраждалих за призначенням, наданням екстреної кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги з децентралізованим управлінням подоланням медико-санітарних наслідків НС.

Централізація управління службою медицини катастроф забезпечується функціональною підсистемою Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС (УІАС НС) у межах МОЗ України з передачею управлінських рішень та інформації за всіма рівнями реагування на НС.

Органiзацiйна структура служби медицини катастроф передбачала два рівні управління: центральний та територіальний. Центральний рівень управління включав спеціально визначені до цього рівня медичні сили і засоби закладів системи МОЗ України, центральних органів виконавчої влади та органів управління охорони здоров'я адміністративних територій, призначених діяти у будь-якому районі України після виникнення надзвичайної ситуації, медико-санітарні наслідки якої не можуть бути ліквідовані за допомогою медичних сил і засобів територіального рівня служби медицини катастроф даної адміністративної території. Також до складу служби медицини катастроф входять мобільні формування, що функціонально підпорядковуються установі Служби.

Територіальний рівень управління охоплював медичні сили і засоби адміністративно-територіальних органів охорони здоров'я та сили і засоби розміщених на цій території медичних закладів центральних органів виконавчої влади, приватних чи громадських медичних закладів, що визначені для подолання медико-санітарні наслідки НС на даній території (АР Крим, області, міста центрального підпорядкування).

Головними закладами служби медицини катастроф були призначені: на центральному рівні - УНПЦ ЕМД та МК, на територіальному рівні - територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ТЦЕМД та МК), що мали статус юридичних осіб подвійного підпорядкування - безпосередньо підлягали МОЗ АР Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, функціонально - УНПЦ ЕМД та МК.

Підсумовуючи, слід відмітити, що після набрання чинності Кодексом цивільного захисту України, служби медицини катастроф територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ще не створені. Існуючі нормативні документи щодо реалізації функцій, які були покладені на ДСМК територіального рівня, його заклади, формування та їх структурні підрозділи нормативними актами Кабінету Міністрів України, відомчими наказами МОЗ України, не базуються на вимогах Кодексу цивільного захисту України, а відносяться до формувань і структур нечинної ДСМК, і тому виконуються не в повній мірі. Однією з причин цього є відсутність передбаченими п. 22 ст. 18 Кодексу цивільного захисту у складі МОЗ підрозділів з питань цивільного захисту, укомплектованих відповідними компетентними фахівцями для організації заходів цивільного захисту.

РОЗДІЛ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЯКІСНО НОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА НАТУРНОГО ПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

4.1 Загальні положення

Дані, що наведено у попередніх розділах, свідчать на користь того, що надання ЕМД як за повсякденних умов і постраждалим внаслідок НС природного і техногенного характеру в масштабах регіону, є недостатнім як за рівнем, так і за якістю, також мають місце певні юридичні колізії. На користь цього твердження свідчать такі показники як кількість викликів лікарів-консультантів до лікувальних закладів та виклик спеціалізованих бригад постійної готовності ІІ черги ОЦЕМД та МК Дніпропетровської обл., що доводить необхідність збільшення кількості спеціалізованих бригад постійної готовності ІІ та їх до оснащення необхідним медичним майном для надання ЕМД постраждалим під час медичної евакуації. Слід зауважити, що це простежується як на прикладі роботи бригад Е(Ш)МД догоспітального етапу, а також попереднім досвідом роботи ОЦЕМД та МК Дніпропетровської обл.

При тому варто нагадати, що відповідно до законодавства України певні події класифікуються як надзвичайні ситуації, наприклад ДТП, тому розподіл діяльності служби медицини катастроф на повсякденний та за умов НС є достатньо умовним. До того ж необхідно враховувати потребу підтримання постійної готовності формуваннями служби, що реально можливо лише за умов роботи співробітників у повсякденних умовах.

Аналіз епідеміологічних та нозологічних характеристик пошкоджень у постраждалих внаслідок НС природного і техногенного характеру в масштабах регіону вказує на те, що пошкодження, отримані постраждалими внаслідок НС, є складними та багатокомпонентними. Водночас визначено, що процес надання ЕМД постраждалим не синхронізований з етапністю надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС та не забезпечує вимог щодо адекватності та своєчасності надання ЕМД постраждалим внаслідок НС.

Викладене вище є підставою для проведення перетворюючого експерименту щодо надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС в масштабах великого промислового регіону. З дидактичної точки зору, ми вважали за доцільне дати коротку характеристику існуючої (до проведення натурного перетворюючого експерименту) системи надання ЕМД.

4.2 Коротка характеристика принципів надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій у масштабах великого промислового регіону

Вкрай загрозливий стан природно-техногенної безпеки в Україні характеризує той факт, що третина регіонів країни, для яких визначався рівень природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення та рівень готовності до запобігання НС та мінімізації їх негативних наслідків потрапили до групи міст, небезпечних для життєдіяльності населення - АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Сумська області та м. Севастополь. Згідно результатів досліджень природно-техногенної безпеки [88] було виділено три регіони України згідно стану природно-техногенної безпеки - перший (східний), другий (центральний) та третій (карпатський). Перший, східний, у складі якого є Дніпропетровська обл., де сконцентровано 19,6% небезпечних об'єктів та джерел - переважно хімічно-, пожежонебезпечні, небезпечні об'єкти магістральних трубопроводів, транспортних комунікацій, комунального господарства. Таке положення на цій території обумовлене надмірною індустріалізацією прилеглих до Дніпра територій, непродуманою зарегульованістю його стоку. Прояв тут НС, більшість з яких можуть мати ланцюговий характер, ведуть до загибелі Дніпра, величезних промислових потужностей, найцінніших сільськогосподарських угідь. Найвища міра техногенних небезпек концентрується в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях.

Дослідимо кадрове забезпечення служби Е(ШМД). Кількість посад служби Е(Ш)МД збільшується за рахунок збільшення посад середнього медичного персоналу при скороченні кількості посад лікарського персоналу. Зменшується кількість фізичних осіб лікарів, питома вага лікарів пенсійного віку коливається від 10,0% до 27,0%. Укомплектованість лікарських посад складає в 2009р. - 90,8% (2008 р.-91,4%), коефіцієнт сумісництва в 2008 р. склав 1,31, в 2009 р.- 1,32. Укомплектованість посад середнього медичного персоналу склала 98,9% у 2008 р., у 2009 р.- 98,9%, коефіцієнт сумісництва - 1,04, в 2009 - 1,04. У 2009 р. загальна чисельність посад скоротись до 49 244,5 посад (2008 р.-51 628,5 од.). скорочення за рахунок лікарів, молодшого та іншого персоналу, чисельність посад середнього медичного персоналу - без змін (20 482,5 од.). загальна кількість персоналу скоротилась на 1794 осіб, на лікарів на 436 осіб, середнього персоналу на 810 осіб, має місце скорочення молодшого та іншого персоналу. Питома вага лікарів, які мають вищу кваліфікаційну категорію складають до 64,4%, першу - 19,2%, другу -16,4%. Не підвищували кваліфікаційного рівня від 2,0 до 3,0 % лікарів (2009 р.). Питома вага атестованого середнього медичного персоналу складає до 63,5% Вищу категорію мають до 67,7% першу - 20,1%., другу - 2,2%.

Серед наявного санітарного автотранспорту у 3347 (3363 в 2008 р.) бригад Е(Ш)МД (1 бригада - 1 автомобіль) 60% автомобілів потребували заміни. Мало місце постійне скорочення кількості виїздів, що становить 6,7% в 2009 р. (7,2 у 2008 р.), на нещасні випадки та травми припадало 7,2% виїздів, на раптові захворювання та гострі стани 73,8% (в 2008 році - 71,2%) виїздів, у зв'язку з пологами та патологією вагітності - 0,5% виїздів.

Рис. 4.1. Кількість хворих і постраждалих, яким була надана допомога бригадами Е(Ш)МД різного профілю в 2009 р. (%) в Україні.

На категорію “інші захворювання” припадало 6,3% (6,7 в 2008 р.) від їх загальної кількості, які трактуються як не обґрунтовані. Перевезення хворих, як причина виїзду бригади Е(Ш)МД, зареєстровано в 6,7% виїздів. Безрезультатні виїзди мали місце в 6,0% випадків (рис. 4.2.).

Рис. 4.2. Структура виїздів бригад Е(Ш)МД у 2009 р. (%).

В Україні в 2009р. питома вага випадків прибуття бригад Е(Ш)МД на місце виклику у визначені терміни становила у середньому 89,0%. Визначалися значні коливання значення цього показника по окремим регіонам України - від 99,8% в Одеській області до 76,7% у Луганській області. Суттєво вищий, ніж у середньому по Україні, цей показник у Дніпропетровській, Одеській, Донецькій областях. Своєчасне прибуття бригад Е(Ш)МД на місце виклику при нещасних випадках, травмах і отруєннях в середньому по Україні становило 90,9%. Найвище значення цього показника у Дніпропетровській, Одеській, Полтавській, Закарпатській, Запорізькій областях та у АР Крим. При безрезультатних виїздах величина показника своєчасності прибуття дорівнювала 81,0%.

Своєчасність надання невідкладної медичної допомоги у багатьох випадках визначає ефективність подальшого лікування хворого. Динаміка своєчасності надання ЕМД на догоспітальному етапі бригадами Е(Ш)МД за 2002-2009 роки наведена на рис. 4.3. За орієнтовними оцінками летальність на даному етапі складає 60-70% від загальної летальності серед даного контингенту хворих та постраждалих.

Рис. 4.3. Своєчасність надання ЕМД на догоспітальному етапі бригадами Е(Ш)МД в динаміці за 2002-2009 роки (усі виїзди).

Вищенаведене свідчить про нагальну необхідність покращання надання екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим саме на догоспітальному етапі лікування, як за рахунок оптимізації організаційної структури системи Е(Ш)МД, так і впровадженням сучасних медичних технологій та підготовки медичних кадрів з проблем медицини невідкладних станів. У цілому, слід визначити, що ЕМД надається населенню України, недостатньо як за рівнем, так й за обсягом надання [61, 104].

У цьому сенсі варто торкнутися питання щодо місця України серед країн СНД та Європи в питанні організації ЕМД та ліжок в лікувально-профілактичних закладах, що передбачені для надання ЕМД в Україні на 44,8 ліжок на 100 тис. населення (на 6,9%) більше, ніж в СНД та на 73,7% ніж в Європі [1, 13-15, 39].

Вище за середньоєвропейський показник, при тому, що зайнятість ліжка вище за показник СНД на 13,3% та середньоєвропейський показник на 10,4%. З травмами та отруєннями потребували стаціонарного лікування постраждалих на 13,3% населення більше, ніж в СНД та на 6,25% більше за середньоєвропейський показник. Середня потреба хворого у перебуванні на лікарняному ліжку, що передбачено для надання ЕМД в Україні вище за СНД на 0,6(4,4%) ліжкодня та на 5,6(65,1%) ліжкодня вище за середньоєвропейський показник [14, 59, 62, 108, 109].

Однак, світовий досвід із створенню спеціалізованих лікувальних центрів вказує на можливість суттєвого підвищення рівня та якості медичної допомоги, значного зниження витрат на реалізацію лікувально-діагностичного процесу на 60-75%, насамперед це стосується постраждалих з травмами [84]. Доцільність створення центрів травми обумовлена декількома причинами. По-перше, за даними ВООЗ кожного дня в світі від травм вмирає близько 16 тис. осіб.

Травма входить в першу п'ятірку з десяти головних причин смерті, а для людей віком 15-44 років виходить на перше місце. При цьому кожне десяте ліжко в лікарнях промислово розвинутих країн та в багатьох країнах, які розвиваються, зайнято постраждалим в результаті нещасного випадку [2, 54, 123 ].

По-друге, за прогнозами, які існують сьогодні, кількість летальних наслідків після травми в найближчі роки збільшиться до 8,4 млн. за рік, що пов'язано з розвитком технічного прогресу в країнах третього світу. У зв'язку з цим, ця проблема привертає увагу не тільки вчених, але й урядів більшості країн світу. На рис. 4.4. вказано динаміку смертності внаслідок ДТП в Україні як показовий приклад потреби в своєчасній ЕМД.

Що стосується України, то у зв'язку з відсутністю спеціалізованих центрів травми медична допомога постраждалим у 2010р. надавалась у 115 травмпунктах, що працювали у цілодобовому режимі, і травматологічних кабінетах, що функціонують у 967 лікувальних закладах [22]. При цьому переважна більшість цих кабінетів працює у непристосованих приміщеннях, які потребують переобладнання і суттєвого дооснащення відповідною апаратурою і медичним майном.

Рис. 4.4. Динаміка смертності внаслідок ДТП в Україні.

Наведені показники свідчать про необхідність підвищення уваги до проблеми травматизму на державному рівні і вимагають комплексного вирішення завдань щодо його профілактики.

Вищенаведене свідчить про наявність резервів для реформування системи екстреної медичної допомоги.

Згідно з даними джерел [36, 108, 109] 81% постраждалих померли, не отримавши стаціонарної ЕМД, або навіть догоспітальної ЕМД. У державах з розвиненою ринковою економікою від цієї причини смертність майже на порядок менше [39], при цьому цифри смертності цієї групи вище в стаціонарних закладах (понад 66%), що свідчить про високий й інтенсивний (вчасний) рівень госпіталізації постраждалих до лікарень, особливо тих, хто знаходиться у важкому стані.

Недостатній рівень забезпечення лікарськими засобами та медичним обладнанням ФАПів, лікарських амбулаторій, неналежне оснащення бригад Е(Ш)МД засобами зв'язку, незадовільний стан санітарного автотранспорту, проблеми з евакуацією постраждалих на далеку відстань призводять до невчасної і неадекватної догоспітальної ЕМД.

Служба Е(Ш)МД на даний період перевантажена невластивими функціями: основна частина (61%) виїздів бригад Е(Ш)МД в Україні здійснюється з приводу загострення хронічних захворювань [108, 109].

Наприклад, аналогічна причина виїздів бригад служби SAMU у Франції складає тільки 8,44% від загального числа виїздів [112, 177], оскільки проблеми більшості пацієнтів у позалікарняних умовах при раптових захворюваннях в державах з розвиненою системою сімейних лікарів та лікарів загальної практики вирішується цими фахівцями.

Для визначення ефективності використання роботи служби ЕМД необхідно розглянути низку параметрів, а саме:

- пробільність (частка виїздів, що відповідає профілю бригади);

- завантаженість 1 бригади (середньодобова кількість виїздів);

- коефіцієнт інтенсивності використання робочого часу (частка бюджету робочого часу виїзного персоналу, що витрачається на основну діяльність (обслуговування викликів) [73, 105, 106, 146]. Було застосовано метод визначення та оцінювання індикативних показників ефективності функціонування ДСМК України територіального рівня, а саме:

- рівень задіяності системи ДСМК у процесі ліквідації медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру, що характеризується кількістю виїздів спеціалізованих бригад постійної готовності ІІ черги;

- рівень своєчасності надання ЕМД, що характеризується доїздом до зони НС бригад постійної готовності І та ІІ черги ДСМК України;

- ефективність надання медичної допомоги, що характеризується обсягом надання та своєчасністю проходження хворих і постраждалих по етапах надання медичної допомоги, включаючи адекватну медичну евакуацію.

Для аналізу потенціалу надання ЕМД постраждалим внаслідок НС безумовно за необхідне та доцільне провести аналіз ресурсу та деяких особливостей функціонування територіальної ланки ДСМК України у звичайному режимі, особливо вищевикладене стосується бригад постійної готовності І черги, тобто бригад Е(Ш)МД.

До складу служби Е(Ш)МД Дніпропетровської обл. станом на 01.01.2012р. входила 51 станція Е(Ш)МД, з них самостійних - 4, у складі лікувально-профілактичних закладів 47 відділень Е(Ш)МД.

В області станом на 01.01.2012р. у 51 закладі Е(Ш)МД налічувалося 3894,5 посади, що складало 11,63 посади на 10 тис. населення (в Україні - 10,71), у тому числі лікарів - 741,75, що складало 19,04% від загальної чисельності (Україна - 20,9 %); середнього медичного персоналу 1644,25 (42,21%) (Україна 41,6%); молодшого медичного персоналу - 522,25 осіб (13,4%) (Україна - 13,8 %); інші - 986,25 (25,35 %) (Україна - 27,9 %).

У Дніпропетровській обл. функціонувало 263,5 виїзних бригад Е(Ш)МД, що становило 0,78 на 10 тис. населення (Україна - 0,73), з них лікарські бригади - 110,75 (42,0%) (Україна - 43,4 %); фельдшерські - 149 (56,5%) (Україна - 56,6 %); загально-профільні бригади - 88,0 (79,5%) (Україна - 32,9 %); спеціалізовані бригади - 26,5 (20,5%) (Україна - 10,5 %).

У складі спеціалізованих бригад: кардіологічні - 6 (22,64%); неврологічні - 4 (15,0%); інтенсивна терапія - 10 (37,7%) (Україна - 3,9 %); психіатричні - 4,5 (16,9%) (Україна - 1,6 %); інші - 2 (7,76%%).

Згідно з даними медичної статистики за формами № 20 та № 22 за 2010р. виконано виїздів - 1048452. Виїзди бригад за причинами складають: травми, нещасні випадки, отруєння - 65838 (6,28%) (Україна - 6,84%); раптові захворювання - 777323 (74,14%) (Україна - 73,8%); пологи - 5066 (0,5%) (Україна - 0,5%); інші - 73547 (7,01%) (Україна - 6,3%), перевезення - 76569 (7,03%) (Україна - 6,7%); безрезультатні виїзди - 50109 (5,04%) (Україна -6,0%).

Своєчасність прибуття бригад складала 83,4% (Україна - 89,0%), кількість осіб, яким надана допомога у сільських населених пунктах складало 10,3% (Україна - 19,1%). Середнє навантаження на лікарську бригаду на 1 добу становило 8,86 викликів; на фельдшерську бригаду - 16,2 виклики.

Виклики на станціях та підстанціях Е(Ш)МД приймалися по лініях телефонного зв'язку за номером «103» та звичайних лініях, радіозв'язок, який використовується бригадами - це радіостанції «Льон-8» та «Рута-ВС М,Б», всі станції та підстанції укомплектовані зв'язком.

За результатами проведеного нами комплексного аналізу показників діяльності Обласного територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ОЦЕМД та МК) Дніпропетровської обл., а саме річних звітів про роботу Центру, карт виїзду спеціалізованих бригад і звітів про роботу лікарів-консультантів, було визначено рівень ефективності та адекватності надання ЕМД спеціалістами Центру.

Був проведений комплексний аналіз показників діяльності ОЦЕМД та МК Дніпропетровської обл. за період 2008-2010 роки. Дані наведено з річних звітів про роботу ОЦЕМД та МК (форма №20 “Звіт лікувально-профілактичного закладу”; форма №21 “Звіт про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям”; форма №22 “Звіт станції (відділення) швидкої медичної допомоги”; форма №31-здоров “Звіт про медичну допомогу дітям”; форма №47-здоров “Звіт про мережу та діяльність медичних закладів”; форма №50-здоров “Звіт про число травм та отруєнь серед дорослих, дітей підліткового віку (15-17 років включно) та дітей віком 0-14 років включно”) і звітів про виїзди спеціалізованих бригад. Обрані показники є ключовим для дослідження своєчасності та якості надання ЕМД постраждалим в НС мирного часу на території Дніпропетровської обл. Дослідження даних показників дозволило провести комплексний аналіз роботи спеціалізованих бригад ОЦЕМД та МК для подальшого опрацювання напрямів удосконалення функціонування територіальної ланки ДСМК України на прикладі роботи ТЦЕМД та МК великого промислового регіону.

У табл. 4.1. наведено показники розподілу викликів спеціалізованих бригад ОЦЕМД та МК Дніпропетровської обл., при дослідженні показників враховувалось те, що спеціалізовані бригади постійної готовності ІІ черги ДСМК викликалися як бригади підсилення у випадках НС з великою кількістю постраждалих.

Слід зазначити, що переважна кількість викликів поступає протягом від 1 год. до 2 год. після поступлення постраждалого до ЛПЗ для виклику лікаря-консультанта з метою проведення консультації або перевезення спеціальним автотранспортом (реанімобіль). Це спостерігається протягом всього досліджуваного періоду. Також слід зазначити, що в наступні інтервали часу виклики надходять більш менш рівномірно. Наведена динаміка викликів за розподілом часових інтервалів свідчить про активне звертання за допомогою (консультація на місці у ЛПЗ або перевезення спеціалізованим санітарним транспортом) до ОЦЕМД та МК і потребою присутності в зоні НС досвідчених фахівців бригад і наявності необхідного обладнання в спеціальному автотранспорті для медичної евакуації постраждалих.

Таблиця 4.1.

Розподіл викликів спеціалізованих бригад ОЦЕМД та МК за часовими інтервалами з моменту отримання травми (виникнення раптового захворювання)

Таким чином спостерігалась тенденція до зниження кількості викликів за 3 роки на 9,14%, в основному за рахунок травм. На рис. 4.5. наведено питому вагу викликів спеціалізованих бригад ОЦЕМД та МК за часовим інтервалом протягом 2010р. як свідчать дані, майже 91% від загальної кількості викликів поступав протягом першої години поступлення постраждалого до лікувального закладу. Та тільки 2% від загальної кількості викликів поступали до ОЦЕМД та МК у термін понад 6 год. після поступлення постраждалого до лікувального закладу.

Рис. 4.5. Питома вага викликів за часовим інтервалом протягом 2010р.

Підсумовуючи слід зазначити, що ці дані свідчили відсутність достатньої кількості діагностичної апаратури та досить низький рівень підготовки медичного персоналу відділень апаратної діагностики у лікувальних закладах на рівні районів області для проведення оперативної діагностики на ранньому госпітальному етапі.

Аналіз строків надходження викликів у 2010 р. показав, що протягом доби їх кількість була: до 16-ї години - 1519 або 69,4 % від загальної кількості (2009 р. - 72,2 %). Решта - 669 (30,6 %) викликів надійшли до ОЦЕМД та МК після 16-ї години.

Крім того, аналіз надходження викликів щотижня свідчить про те, що 349 (16,0%) викликів були здійснені по п'ятницях (2009 р. - 14,3%), а 527 (24,1%) - по суботах та неділях (2009 р. - 24,7%). Таким чином, 40,1 % викликів виконані у вихідні дні (2009 р. - 39,0%). Згідно з вимогами виклики лікарів-консультантів для надання ЕМД повинні здійснюватись керівником лікувального закладу. Аналіз показав, що протягом 2010 р. виклики були надіслані керівниками лікувальних закладів у 89,8% випадків (2009 р. - 89,3%).