Главная Коллекция "Revolution" Медицина Роль вірусної інфекції та якості харчування в розвитку цукрового діабету 1-го типу у дітей раннього та дошкільного віку

Роль вірусної інфекції та якості харчування в розвитку цукрового діабету 1-го типу у дітей раннього та дошкільного віку

Цукровий діабет як важлива медико-соціальна проблема сучасності. Прогностичні фактори ризику акушерського анамнезу розвитку цукрового діабету 1-го типу. Аналіз частоти алергійних станів залежно від виду вигодовування та термінів введення штучних сумішей.

Рубрика Медицина
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 26.06.2018
Размер файла 3,6 M
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Ці зміни одержали назву «інсуліт» і спостерігаються при вірусних та аутоімуних процесах. Однак, точні докази клінічного значення вірусної інфекції одержати важко, оскільки виділення вірусу у хворих на діабет не завжди можливо. Але за результатами оцінки інфікування дітей у дебюті ЦД 1-го типу відмічено, що 88,6 % дітей є вірусінфікованими.

Дослідники вважають, що процес персистенції герпесвірусної інфекції супроводжується інтеграцією інфекта в геном клітини хазяїна, і при цьому розвивається вторинний імунний дисбаланс [164, 180]. На їхню думку, розвиток стресової ситуації на тлі хронічної соматичної патології викликає реактивацію інфекційного процесу.

Із залоз внутрішньої секреції частіше за інші пошкоджується ПЗ, з'являються клінічні симптоми цукрового діабету 1-го типу. При цьому зміни підшлункової залози у вигляді склерозу й ліпоматозу строми, атрофії острівців Лангерганса розглядаються як цитопатична дія вірусу на ендокринний та екзокринний відділи цього органа [37, 113-117].

При обстеженні тканин померлих у результаті хронічних соматичних захворювань антигени зустрічаються в різних органах в 3-6 разів частіше, ніж у результаті нещасних випадків.

Причому більш часто антигени герпесвірусів виявляються в тканині печінки й ендотелії судин. Автори вважають, що процес персистенції герпесвірусної інфекції, крім того, супроводжується інтеграцією інфекта в геном клітини хазяїна, а також розвивається при цьому вторинним імунним дисбалансом і дефіцитом, який розвивається при цьому. На їхню думку, розвиток стресової ситуації на тлі хронічної соматичної патології викликає реактивацію інфекційного процесу та збільшення впливу основного захворювання із залоз внутрішньої секреції частіше за інші пошкоджується ПЗ. З'являються клінічні симптоми ЦД 1-го типу, хронічного рецидивуючого панкреатиту й навіть геморагічного панкреонекрозу.

1.5.2 Наслідки раннього штучного вигодовування в дітей раннього та дошкільного віку в прогнозі цукрового діабету 1-го типу

Раціональне харчування - це своєчасне забезпечення організму доброякісною їжею, яка містить оптимальну кількість і в оптимальному співвідношенні необхідних для його розвитку та функціонування харчових речовин. Раціональне харчування слід розглядати як одну із складових частин здорового способу життя, як один із факторів подовження активного періоду життєдіяльності, а також один з найважливіших чинників, які забезпечують гармонійний розвиток та здоров'я дитини, особливо це стосується перших трьох років життя. Раціональне харчування підвищує стійкість організму дітей до різних захворювань і сприяє зниженню дитячої смертності. У дитячому віці воно має велике значення, оскільки, крім задоволення щоденних фізіологічних потреб в енергії та харчових речовинах, забезпечує процеси росту і розвитку дитячого організму. Кількісна недостатність та якісна неповноцінність раціону однаково негативно впливають на фізичний та нервово-психічний розвиток дітей.

Підтверджує важливість питання щодо харчування дітей раннього віку той факт, що в Україні цьому приділяється значна увага на державному рівні, основні положення висвітлені у законах України «Про дитяче харчування» [16], «Про охорону дитинства» [18], «Про безпечність та якість харчових продуктів» [15], «Про молоко та молочні продукти» [17] тощо. У вітчизняному національному клінічному протоколі № 149 детально висвітлено особливості харчування дітей першого року життя, терміни введення прикорму та набір відповідних продуктів прикорму [31].

На тлі нераціонального вигодовування перше місце посідають аліментарно-залежні стани в дітей (дефіцит заліза, фосфору, кальцію, дефіцит йоду, гіповітамінози).

При організації раціонального харчування потрібно дотримуватися чотирьох основних принципів: енергетична цінність харчового раціону повинна суворо відповідати енергетичним витратам організму людини. На практиці, на жаль, цей принцип порушується. У зв'язку з надлишковим вживанням таких енергоємних продуктів, як хліб, картопля, тваринні жири, цукор та інших, енергетична цінність харчових раціонів часто перевищує енергетичні витрати. Це призводить до надлишкової маси тіла та ожиріння, яке прискорює розвиток хронічних неінфекційних захворювань (серцево-судинні, подагра, захворювання печінки, нирок та ін.). Хімічний склад харчових раціонів повинен задовольняти фізіологічні потреби організму в харчових речовинах. Щоденно в певній кількості і в оптимальному співвідношенні до організму повинно надходити близько 70 харчових речовин, багато з яких не синтезується в організмі людини і тому є життєво необхідними. Оптимальне забезпечення організму цими харчовими речовинами можливе лише за умов різноманітного харчування. Цим гарантується збалансованість харчування. Раціон має забезпечувати оптимальне співвідношення між харчовими та біологічно активними речовинами.

При збалансованому харчуванні обумовлюються оптимальні кількісні та якісні взаємозв'язки між основними харчовими речовинами і біологічно активними речовинами (білками, жирами, вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами) залежно від віку, статі, характеру трудової діяльності та загального життєвого устрою. Найбільш вивчено й розроблено принципи збалансованості між білками, жирами та вуглеводами.

Проблема сьогодення в харчуванні дітей раннього віку є штучне годування. Постійно збільшується кількість дітей, яких не годують грудним молоком. У зв'язку з цим виникла необхідність розроблення та виробництва науково обґрунтованих повноцінних замінників материнського молока. Унаслідок досліджень, проведених у багатьох країнах, розроблено адаптовані дитячі молочні суміші, які використовують для повної або часткової заміни материнського молока.

Останнім часом виявлено, що розвиток діабету частіше відмічається в дітей, які перебували відразу після народження на штучному вигодуванні. Утворення антитіл до білка коров'ячого молока в організмі немовляти, що перебуває на штучному вигодовуванні, шляхом перехресної реакції з білками бета-клітин ПЗ приводить до деструкції, зменшення їхньої кількості і появи клінічних ознак ЦД 1-го типу [120-126], тим часом як грудне вигодовування сприяє підтримці в організмі дитини на низькому рівні концентрації антитіл до білка коров'ячого молока, що асоціюється з низьким ризиком розвитку ЦД 1-го типу.

На сьогодні висловлено цікаві гіпотези про механізм зв'язку надлишкового споживання білка в ранньому дитинстві з подальшим розвитком ожиріння й ЦД у дітей. Високе споживання білка викликає до підвищення рівня інсуліногенних амінокислот у плазмі крові, які активізують секрецію інсуліну й інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) у дітей.

Проведений у віці 1 місяця глюкозо-толерантний тест і визначення рівня інсуліну в плазмі крові показали однакові дані в групі грудного вигодовування й низько білкової суміші і більш високі показники в групі тварин, що одержували стандартну суміш. Розрахунки показали, що кожному збільшенню маси тіла, яке дорівнювало одному стандартному відхиленню в неонатальному періоді, відповідає збільшення концентрації інсуліну на 32-33%, а до віку 13-16 років рівень інсуліну збільшується на 44 % [82, 89].

Основу раціонального харчування складає концепція про збалансоване харчування, відповідно до якої в організм повинні надходити харчові речовини не тільки в достатній кількості, але й визначеної якості, що відповідає адаптаційним можливостям шлунково-кишкового тракту (ШКТ) дитини та рівню її обмінних процесів. Це положення передбачає визначення абсолютної кількості кожного харчового фактора та їх співвідношення між собою з урахуванням фізіологічної зрілості організму дитини даного віку. Воно не лише забезпечує життєдіяльність і розвиток усіх клітин, тканин, органів, а й підвищує захисні функції організму. Основу їжі складають біологічні речовини: білки, жири, вуглеводи та - калорійність їжі. Важливе значення має застосування правильної технології обробки харчових продуктів, яка забезпечувала б збереження їх смакових властивостей, поживних речовин та вітамінів.

Сучасний харчовий раціон дітей раннього віку в Україні, як і в багатьох інших розвинутих країнах, загалом є незбалансованим, містить надлишок енергії і білків, однак недостатню кількість численних мікроелементів і вітамінів. Важливими наслідками неадекватного харчування можуть бути порушений фізичний розвиток (насамперед надлишкова маса) і підвищена інфекційна захворюваність.

Це зумовлено тим, що в дитячому організмі процеси росту та розвитку інтенсивніші, і значна кількість білка, що надходить з їжею, витрачається на нові клітини та тканини. Потреба в білках дітей порівняно з дорослими є вищою. Якщо уповільнилося надходження білка в організм, то гормони допомагають використовувати білок із тканинних резервів, зокрема, стероїдні гормони кори надниркових залоз та інсулін, регулюючи обмін вуглеводів, також мають хоча і непрямий, але глибокий вплив на білковий обмін.

Таким чином, в організмі наявні два класи речовин, що впливають на швидкість хімічних реакцій,- гормони і ферменти, що знаходяться в дуже складному взаємозв'язку. Для правильного розвитку дитини велике значення має не тільки відповідна кількість білка, що призводить до розладу функцій печінки та ПЗ, але і його якісний склад, щоб білковий обмін відбувався належним чином.

За європейськими даними, рівень споживання білків дітьми віком 12-18 міс. перевищує рекомендовані показники від 250 % до 150 % (Франція, Італія, Люксембург). Рівень споживання білків у європейських країнах становить у середньому 40 г/добу у дітей віком до двох років та 60 г/добу у дітей на третьому році життя (близько 3 г/кг/добу), що визначає споживання понад 16% енергії за рахунок білків. Високий рівень споживання білків пов'язаний насамперед з неконтрольованим вживанням КМ, що містить 3,2-3,3 г білка на 100 мл [67, 74, 84, 86], (додаток 2).

Також дані літератури свідчать, що діти раннього віку у Європі споживають також більше жиру, ніж рекомендовано, особливо за рахунок насичених жирних кислот [94, 119, 136]. Водночас забезпечення залізом дітей віком до 3-х років становить близько 60 % від потреби у Великій Британії, 80 % - у Франції, 65 % - у Німеччині та 85 % - у Голландії.

Аналогічна ситуація існує і щодо дефіциту вітаміну D [60, 118, 148]. За даними проведених досліджень, в Америці збільшився середній вік дітей за термінами введення прикорму, проте майже не змінився показник дітей першого року споживаємих КМ (17 % у 2008 р. проти 20 % у 2002 р.) та знежиреного молока протягом другого року життя (20-30 % проти 20-40 % відповідно) [126, 129].

Недостатнім залишалось також споживання фруктів і овочів у всіх дітей віком раннього віку. Не дотримувались співвідношення між нутрієнтами, зокрема частка жирів не забезпечувала 30-40 % потреб в енергії, насамперед унаслідок надмірного споживання білків [158, 169].

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши багату кількість джерел українських та закордонних авторів, можемо зазначити, що питання проблеми цукрового діабету в дітей раннього віку залишається до кінця не вивченим. Тому залишається не вивченим стан даного питання в дітей з приводу ранньої діагностики, вчасного виявлення та повноцінної профілактики розвитку ЦД 1-го типу.

Таким чином, ураховуючи вище зазначене, можна вважати, що актуальність виявлення цукрового діабету в дітей на донозологічному етапі, запобігання гострих ускладнень, впровадження нових методів ранньої діагностики має першорядне значення. Активно впроваджені схеми генетичного та імунологічного обстеження в ендокринних центрах, медико-генетичних консультаціях, особливо дітей із груп високого ризику, безумовно, допоможе вирішити цю важливу проблему.

Отже, вивчення особливостей факторів ризику та маркерів пошкодження ПЗ дозволить частково змінити основні показники епідеміологічної ситуації та знизити економічні витрати, а саме: знизити поширеність ЦД 1-го типу серед населення, знизити смертність серед хворих на ЦД 1-го та 2-го типів, на замість очікуваного зросту, підвищити середню тривалість життя хворих на цукровий діабет.

РоЗДіЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для досягнення мети й виконання завдань дослідження проводилося обстеження дітей впродовж 2010-2016 рр. в умовах інфекційно-боксованого та ендокринологічного відділень КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня м. Харкова» (головний лікар - к. мед. н., доцент Муратов Г.Р.). Дослідження рівня антитіл до декарбоксилаза глютамінової кислоти, антитіл до білка коров'ячого молока, ліпази, антитіл до вірусу герпесу 6-го типу проводилось у лабораторії «Сінево». Рівень С-пептиду, інсуліну, антитіла до ЦМВ, вірусу герпесу людини 1-го, 2-го типів, ВЕБ - на базі лабораторії «ЦМЕД» Визначення антитіл до респіраторних вірусів (аденовірус, РС-вірус, вірусу грипу та парагрипу) на базі Харківського обласного лабораторного центру Госсанепідслужби України.

2.1 Об'єкт дослідження

Комісією з біоетики Харківського національного медичного університету (протокол № 3 від 25.04.2011 р.) з'ясовано, що проведені дослідження відповідали етичним принципам медичного дослідження, які проводяться на людях. Роботу було проведено відповідно до вимог Європейської конвенції по захисту хребетних тварин (Страсбург, 08.03.1986 р.), директиви Ради Європейського економічного товариства по захисту хребетних тварин (Страсбург, 24.11.1986), закону України «Про лікарські засоби», 1996, ст. 7, 8, 12, постанов ICH GCP (2008 р.), GLP (2002 р.), відповідно до вимог та норм, типових положень з питань етики МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. Дослідження виконувалося з мінімальними психологічними втратами з боку пацієнтів. Батьки пацієнтів були повністю проінформовані про методи та обсяг досліджень.

Було проведено обстеження 125 дітей на базі КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня», віком від 1 місяця до 6 років життя, з проявами гострої респіраторної вірусної інфекції. Всі діти розподілені на дві групи:

1) діти, не хворі на ЦД 1-го типу, з проявами ГРВІ, віком від 1міс. до 6 років (I група, n = 99);

2) діти з проявами ГРВІ, у яких ЦД 1-го типу встановлено вперше, з проявами ГРВІ, віком від 1міс. до 6 років (II група, n = 26).

Серед них 52 дівчинки та 73 хлопчика. Середній вік дітей становив до 1-го року 6,3 ± 3,1 місяця, дітей старших за 1 рік - 3,2 ± 1,3 року.

2.2 Методи дослідження

Діагноз ЦД 1-го типу, його форма, ступінь тяжкості, період були встановлені згідно з міжнародною класифікацією хвороб X перегляду на підставі анамнезу, клінічних, лабораторних та інструментальних методів за критеріями Комітету експертів ВООЗ з ЦД (1999) та згідно з наказом МОЗ України № 254 від 27.04.2006 р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча ендокринологія".

Діагностика респіраторних захворювань проводилася на підставі наказів МОЗ України № 18 від 13.01.2005 р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія»; наказів МОЗ України № 354 від 09.07.2004 р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитячі інфекційні хвороби». Критеріями виключення пацієнтів з обстеження була наявність вроджених та спадкових захворювань органів дихання.

До комплексного обстеження хворих включено такі етапи:

Аналіз скарг, загального, перенатального анамнезу з реєстрацією таких даних: акушерський анамнез матері, харчові особливості матері під час вагітності та лактації, а саме однобічність складових щоденного раціону, переважання в раціоні продуктів «фастфуду» борошняних виробів; шкідливі звички матері до і під час вагітності (тютюнопаління, слабоалкогольні напої); мала обізнаність, щодо принципів планування сім'ї та низький рівень освіти; особливості неонатального періоду (термін гестаційного віку, маса тіла при народженні, перенесені захворювання в анамнезі), сімейний анамнез за даними індивідуальних анкет (професійні шкідливості, наявність ЦД 1-го типу та ЦД 2-го типу в родині, випадки смерті тощо, рівень освіти, сімейний стан родини досліджуваних груп).

Клінічне обстеження хворого (загальний огляд, антропометрія, перкусія, пальпація, аускультація).

Загально-лабораторне дослідження (клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, дослідження крові на функції печінки та визначався рівень ферментів та гормонів підшлункової залози, рівень глюкози крові, ультразвукове дослідження підшлункової залози, ).

Аналіз індивідуальних харчових щоденників за власною розробкою, з розрахунком білків, жирів, вуглеводів, енергетичної цінності, обсягу добового харчування відповідно до віку дитини.

З метою виявлення ступеня порушень інкреторної та екскреторної функції підшлункової залози досліджувався рівень амілази та ліпази сироватки крові, копрологічне дослідження калу. Активність трипсину у калі досліджувалася за допомогою рентген-плівкового тесту, на засвічену рентген-плівку наноситься кал в розведенні 1:10, 1:20; 1:80; 1:160; 1:320; 1:640, додатково готується 0,5 % содовий розчин NaHCO3, потім з кожної пробірки, починаючи з останньої беремо по 1 краплі розчиненого калу та наносимо на рентген-плівку. Далі плівка вміщується в термостат при температурі 37 градусів на 60 хвилин, після чого плівка ретельно промивається водою кімнатної температури, норма: перетравлення плівки трипсином до 6-го розведення.

Оцінку екскреторної та інкреторної функції підшлункової залози шляхом визначення рівня амілази крові проводили фотометричним методом Каравея (2008 р.), нормальний вважався рівень амілази в сироватці крові, який дорівнював 12,0-32,0 г/ч/л. Ліпаза крові досліджувалася ферментним колориметричним методом, який є альтернативою радіоізотопному методу. Тести потребують вторинного процесу для отримання сигналу в результаті каталітичної дії ферменту. Як тверда фаза для виділення вільного кон'югату від зв'язаного можуть використовуватися пластинки з ківшиками, пластикові кульки, пластикові трубки, магнітні частинки або латекс з фільтрами. Використання магнітних частинок або латексу забезпечує скорочення часу реакції. Найбільш часто використовуваними ферментами є пероксидаза з хрону, лужна фосфатаза, бетагалактозидаза, глюкозооксидаза, уреаза та каталаза. Вибір використовуваного ферменту визначається субстратом для розпізнавання. EIA колориметричний: використовуються хромогенні субстрати, такі, як 3-етил-бензотіазолін-6-сульфонат, який набуває з перекисом водню під дією пероксидази зеленого кольору, або n-5-нітрофенілфосфат, який утворює набуває жовтого кольору під дією лужної фосфатази, на аналізаторі Cobas 6000, тест-системи Roche Diagnostics (Швейцарія); норма ліпази в сироватці крові становила 13-60 од/л. методом імуноферментного аналізу: норма С-пептиду 0,5-3,0 нг/мл; норма інсуліну 3,0-30,0 мкМЕ/мл до всіх вікових груп. Цей метод є чутливим, оскільки кожна молекул ферменту може перетворювати багато молекул субстрату, що виступають підсилювачами реакції. Ензими виробляють продукти забарвлення, які осідають, оскільки вони не дифундують з місця утворення. Антиген зв'язаний з твердою поверхнею, первинне антитіло зв'язується з антигеном, а вторинне ензиммічене антитіло зв'язується з первинним антитілом. Ензим перетворює субстрат на забарвлений кінцевий продукт, який утворює преципітат пропорційно кількості антитіл із сироватки пацієнта. Метод ELISA типу «сендвіч» з приєднаним антигеном збільшує специфічність методики, вимагаючи зв'язування антитіла з двома різними епітопами (можуть відбуватися перехресні реакції в одному з епітопів, але існує можливість відбутися у двох епітопах одночасно). Моноклональні антитіла зв'язуються на твердій поверхні і зв'язують антиген, якщо він є у сироватці пацієнта. Незв'язаний матеріал промивається, одне із двох маркованих антитіл, яке розпізнає чужий епітоп, зв'язується з антигеном, нове промивання розділяє незв'язані антитіла, потім приєднує до субстрату, який перетворює на забарвлений продукт пропорційно кількості антигену, наявного в досліджуваній сироватці. Метод ELISA конкурентного типу полягає в таких етапах: внутрішня поверхня мікропластинки вкрита антитілами з точно відтитрованою концентрацією. Антиген з проби і ензиммічений антиген з кон'югату «конкурує» в одній реакції для обмеженої кількості місць з іммобілізованими антитілами, після поділу кон'югату приєднується хромогенний субстрат. Забарвлений продукт у результаті реакції обернено пропорційний кількості антигену з проби. Термін «авідність» або «функціональна спорідненість» стосується групи антитіл і визначає фактичну силу зв'язування антигену. Імунохімічні тести з визначенням за допомогою електрохемілюмінесценції ґрунтуються на використанні комплексу рутенію (II) трьох (біпіридил) [Ru (bpy) 3] 2+ з трипропіламіном (TPA), який генерує електрохімічне світіння, у зв'язку з циклом окислювально-відновлювальних реакцій: Ru (bpy) 32+ має реактивну ділянку для зв'язування з досліджуваною речовиною, використовується агент активатор, такий, як N-гідроксисукцинімід (NHS), оскільки він легше зв'язується з аміногрупами білків, гаптенів або нуклеїнових кислот, що дає можливість застосовувати даний метод до різних досліджуваних речовин. Емісія світла провокується електричним імпульсом імунного комплексу (який містить сполуки рутенію), фіксованого на мікрочастинках, обгорнутих в стрептовідин. Перевага електричної ініціації хемілюмінесцентної реакції полягає в тому, що вона на всій протяжності може точно контролюватися. Існують декілька основних принципів даного методу. Принцип «сендвіча»: спочатку проба пацієнта перемішується з антитілами, зв'язаними з біотином і антитілами, які своєю чергою зв'язані з рутенієм, після інкубування суміші додаються парамагнетичні мікрочастинки, загорнуті стрептавідином (тверда фаза). Після другого інкубування реакційна суміш аспірується у вимірювальну камеру, а вільний кон'югат видаляється. Надалі використовується електричний струм для збудження рутенію і генерації сигналу, що дозволяє виявити комплекс антиген-антитіло, кількість вироблюваного світла прямо пропорційна кількості антигену в пробі.

Інструментальне дослідження включало ультразвукове дослідження підшлункової залози на автоматизованому ультразвуковому медичному діагностичному комплексі «SIGMA 21 М» фірми «Kontron» (Франція).

Антитіла до декарбоксилази глютамінової кислоти (антитіла до основного антигену бета-клітин підшлункової залози) виявляли методом непрямого 2-сходинкового хемілюмінесцентного імуноаналізу (CLIA), аналізатор Liaison, тест-системи DiaSorin (Італія) (норма < 5,0 IE/ml).

Оцінка імунологічної реактивності шляхом виявлення антитіл до білка коров'ячого молока проводилася імунотурбідиметричним методом на аналізаторі Cobas 6000, нормальним значенням у сироватці крові відповідав рівень < 0,35 kU/L, тест-системи Roche Diagnostics (Швейцарія). Загальний імуноглобулін E визначався імунохемілюмінісцентним методом. Нормативні значення зіставлялися відповідно до вікових критеріїв (МЕ/мл)

Оцінка імунологічної реактивності (клітинна ланка: СД4+, СД8+, СД16+, СД22+), антитіла класу імуноглобулінів G до вірусу простого герпесу 1-го, 2-го типу, ЦМВ, ВЕБ, вірусу герпесу 6-го типу), ґрунтується на формуванні комплексу антиген-антитіло в розчині. Розчини антигену й антитіла змішуються, при цьому реактив використовується в дуже малих кількостях, а формування агрегатів відбувається швидко. Турбідиметрія вимірює кількість не заломленого світла, що пройшло через розчин. Фотосенсор розташований на прямій лінії з джерелом світла; абсолютно прозорий розчин пропускає до 100 % світла, чим вища концентрація частинок, тим менше проходить світла. Нефелометрія вимірює кількість розсіяного під прямим кутом щодо променя світла, фотосенсор розташований під кутом 90 градусів до джерела освітлення, абсолютно прозорий розчин не заломлює світло. Тому нефелометричні вимірювання виявляють зростання вище рівня нуля (особливо турбідиметрія, що виявляє зниження передачі до 100 %), нефелометрія найбільш чутлива до малих концентрацій досліджуваних речовин. Поетапна нефелометрія являє собою кінетичне вимірювання формування агрегатів. Час, за який вигин кривої «дисперговане світло - час» є максимальним і пропорційним концентрації антигену.

Оцінювання фізичного розвитку дітей віком 1-36 місяців проводилося на підставі п. 4 наказу МОЗ України № 149 від 23.03.2008 р. «Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років» [31].

Мікробіологічне дослідження вмісту слизової носоглотки: посів матеріалу на живильний агар та на 5% кров'яний агар для ідентифікації мікроорганізмів. Оцінювання одержаних результатів проводили згідно з наказом № 535 МОЗ СРСР від 22.04.1985 р. Чутливість до антибактеріальних препаратів виявлених мікроорганізмів визначали згідно з наказом МОЗ України № 167 від 05.04.2007 р. «Про затвердження методичних вказівок: Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів».

Рентгенографія органів грудної клітки проводилася за стандартною методикою в КЗОЗ ОДКЛ м. Харкова. Технічні умови при виконанні рентгенограм: фокусна відстань - 100см; напруга на трубці 44-48 кВ; сила струму 100 mA; експозиція - 0,2-0,04 с (залежно від маси тіла). Середні величини поглинених доз в органах і ефективні еквівалентні дози за одне рентгенологічне дослідження становили від 0,002 до 0,004 мЗв (залежно від маси тіла дитини)

Комісією Харківського національного медичного університету МОЗ України з питань етики та біоетики було дано висновок про відповідність технології отримання первинних даних існуючій в Україні нормативно-правовій базі та міжнародним і вітчизняним вимогам щодо медичної етики в клінічних дослідженнях (протокол №3 від 25.04.2011 р.)

2.3 Методи статистичного та клініко-інформаційного аналізу

Статистичний аналіз даних проводили за допомогою статистичних пакетів «EXCELL FOR WINDOWS» та «STATISTICA 7.0. FOR WINDOWS». Перевірка розподілу на відповідність закону Гауса виконувалася за допомогою критерію ч2 Пірсона. Залежно від вибраної статистичної моделі застосовували як параметричні, так і непараметричні методи для перевірки висунутих у роботі гіпотез. Оцінювались як якісні показники (наявність чи відсутність клінічного симптому, ознаки анамнезу), так і параметричні (вік дитини, антропомерічні дані) або рангові показники.

Для характеристики групи для ознак з розподілом, що відповідають до закону Гауса, визначали середнє арифметичне значення (), його статистичну похибку ( S), стандартне відхилення (S). Для вибірок з розподілом, що не відповідає закону Гауса, визначали медіану (Me) й інтерквартильний розмах (Lq - нижній квартиль; Uq - верхній квартиль). Для порівняння двох середніх арифметичних використовували двобічний критерій Стьюдента (t), дисперсій - критерій Фішера (F), двох вибірок - непараметричний U-критерій Манна-Уїтні (MW). Порівнюючи вибіркові частки, використовували метод кутового перетворення з оцінкою F-критерію. Різницю параметрів, що порівнювали за двома точками, вважали статистично значущою при р < 0,05. Під час зіставлення показників, які характеризувалися порівнянням більш ніж 2 точок, використовували дисперсійний аналіз Краскла-Уолліса, а відмінності вважали вірогідними з урахуванням поправки Бонферроні (при р^=p/k, де k - кількість парних порівнянь). При порівнянні декількох груп із загальним контролем поправку Бонферроні обчислювали за формулою p' = p/m - 1, де m - кількість груп в експерименті.

Ураховуючи істотну вікову залежність деяких показників у дітей, для порівняння з відповідними нормативними параметрами використовували Z-оцінки. Z-оцінкою був ступінь відхилення від середнього арифметичного значення нормативного показника для цієї вікової групи, що виражався в одиницях стандартного відхилення цього самого ряду, або за формулою:

Z = (Х - Хn) / Sx,

де Х - величина одержаного показника в обстеженої дитини, Хn - середнє арифметичне значення нормативного показника в певній віковій групі, S - стандартне відхилення середньої арифметичної нормативного показника.

Для чинників, що мали статистичну значущість (р < 0,05), було проаналізовано співвідношення шансів (Odds ratio, OR) виникнення події, визначено 95 % інтервал надійності, критерій 2, який використовується для порівняння спостережуваних результатів з очікуваними, щоб для вирішити питання: чи була вихідна гіпотеза обґрунтованою.

Оцінку функціонального стану систем, що досліджувались, проводили за допомогою методу кореляційних структур, запропонованого А.Н. Зосимовим, В.П. Голіком (2000 р.). Основу методу складає аналіз кореляційної матриці із зображенням існуючих зв'язків у вигляді багатогранника, вузлами якого є ознаки, а ребрами - вірогідні кореляційні зв'язки. Для кількісної характеристики стану функціональної системи використовували коефіцієнт лабіалізації (КЛ), середній кореляційний коефіцієнт (СКК), показник системо утворення (ПС), показник кореляційної розбіжності (ПКР).

Оцінку зв'язку між рядами показників проводили за допомогою методів рангової кореляції Спірмана (r). Бісеріальний коефіцієнт кореляції (rbs) використовували для оцінки зв'язку між якісними та кількісними ознаками. Для визначення зв'язку між якісними характеристиками застосовували критерій ч2 Пірсона (точний критерій Фішера у випадку таблиць 2 2). Для побудови функціональної залежності між числовими змінними використовували процедуру множинного регресивного аналізу з покроковим усуненням незначущих змінних з регресивної моделі з подальшою оцінкою коефіцієнта множинної кореляції (R - характеризує тісноту лінійного зв'язку між залежною та всіма незалежними змінними) та коефіцієнта детермінації (R2 - чисельно виражає частку варіації залежної змінної, що пояснена за допомогою рівняння регресії). Результати вважалися статистично значущими при p < 0,05.

Використані різноманітні статистичні методи й показники дозволили досить детально проаналізувати багато взаємозв'язків (чи їх відсутність) з високим ступенем статистичної значущості одержаних результатів. Логіка математично-статистичного аналізу, інтерпретація конкретних кількісних параметрів базувалися на загальноприйнятих положеннях медичної та біологічної статистики.

РОЗДІЛ 3. КЛІНІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЕНТІВ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

3.1 Клініко-інструментальна характеристика результатів обстеження в дітей раннього та дошкільного віку

Усіх дітей було розподілено на дві групи:

1) діти, не хворі на ЦД 1-го типу, з проявами ГРВІ, віком від 1міс. до 6 років (I група, n = 99);

2) діти з проявами ГРВІ, з уперше виявленим ЦД 1-го типу, з проявами ГРВІ, віком від 1 міс. до 6 років (II група, n = 26)

Середній вік дітей становив до 1-го року 6,3 ± 3,1 місяців, діти, старші за 1 рік - 3,2 ± 1,3 року.

Розподіл хворих за статтю та віком подано в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Розподіл дітей за статтю та віком

Стать

I група (n = 99)

II група (n = 26)

Усього

(n = 125)

1-12 міс.

1-6 років

1-12 міс.

1-6 років

n

р%±sp%

n

р%±sp%

n

р% ±sp%

n

р%±sp%

n

р%±sp%

Хлопчики

45

45,5 ± 5,0

14

14,1 ± 3,5

1

3,8 ± 3,8

13

50,0 ± 10,0

73

58,4 ± 4,4

Дівчата

31

31,3 ± 4,7

9

9,1 ± 2,9

1

3,8 ± 3,8

11

42,4 ± 9,9

52

41,6 ± 4,4

Усього

76

60,8 ±4,4*

23

18,4 ± 3,5*

2

1,6 ± 1,1*

24

19,2 ± 3,5*

125

100,0 ± 0,01

К

1,45

1,55

1,40

Примітки:

1) ;

2) n - кількість спостережень; р% - вибіркова частка у відсотках; sp% - статистична похибка вибіркової частки, що виражена у відсотках (тут і далі в таблицях); * - від загальної кількості хворих.

За даними проведених розрахунків (табл. 3.1) хлопчики та дівчатка не рівномірно розподілені серед обстежених хворих. В обох групах наявна тенденція до переважання хлопчиків, а в загальній кількості хворих зафіксовано статистично значущу більшість пацієнтів чоловічої статі (відповідно 58,4 ± 4,4 % і 41,6 ± 4,4 %, р = 0,0048).

Аналіз даних історій хвороб при надходженні дітей до ендокринологічного відділення КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня» м. Харкова свідчить, що діти надходили в тяжкому стані. Середня тривалість перебування в ендокринологічному та інфекційно-боксованому відділеннях наведена у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Тривалість перебування дітей в ендокринологічному та інфекційно-боксованому відділеннях ОДКЛ

Ліжко-день, доба

I група, n = 99

II група, n = 26

абс.

р% ± sp%

абс.

р% ± sp%

0-14

83

83,8 ± 3,7

8

30,8 ± 9,2

15-21

16

16,2 ± 3,7

18

69,2 ± 9,2

Усього:

99

100,0 ± 0,01

26

100,0 ± 0,04

Переважна кількість хворих першої групи (р = 0,0001) перебували в стаціонарі до два тижні. Навпаки, переважна більшість дітей ІІ групи (р = 0,0085) знаходилися на стаціонарному обстеженні та лікуванні понад двох тижнів.

До обстеження було залучено дітей 24 районів Харківської області та м. Харкова. Переважне місце проживання обстежуваних дітей обох груп м. Харків і Харківський район.

Всі діти І групи були госпіталізовані в інфекційне-боксоване відділення з проявами гострих респіраторних захворювань і мали відповідні до основного захворювання скарги: кашель (87,6 ± 6,9 %), порушення носового дихання (91,8 ± 4,9 %), підвищення температури тіла (60,7 ± 7,3 %), зниження апетиту (34,6 ± 5,6 %).

У дебюті захворювання ЦД 1-го типу в усіх хворих дітей II групи стан оцінювався як тяжкий та мали місце явища кетоацидозу. Термін від появи клінічних симптомів до госпіталізації до ОДКЛ становив 11,0 ± 5,3 дня.

Аналіз скарг (табл. 3.3) у дітей II групи свідчив про гострий початок захворювання, який характеризувався специфічними ознаками: поліурією (80,8 ± 7,9 %), спраги (76,9 ± 8,4 %). При цьому схуднення напередодні (46,2 ± 10,0 %) та слабкість (53,8 ± 10,0 %) мали місце майже у половини обстежених дітей в дебюті ЦД 1-го типу. У третини дітей (26,9 ± 8,8 %) виявлено блювання, (19,2 ± 7,9 %) запах ацетону з ротової порожнини. Непостійними симптомами захворювання є послаблення випорожнення (11,5 ± 6,4 %), підвищення температури тіла та відмова від їжі (15,4 ± 7,2 %), задишка та прояви вульвіту у дівчат (7,7 ± 7,2 %).

Таблиця 3.3 - Частота скарг обстежених дітей, (р%±sp%)

Скарги

Кількість дітей (р%±sp%)

I група, n = 99

II група, n = 26

Блювання

26,9 ± 8,8

0,0 ± 0,01

Слабкість, млявість

53,8 ± 10,0

0,0 ± 0,01

Схуднення напередодні

46,2 ± 10,0

0,0 ± 0,01

Спрага

76,9 ± 8,4

0,0 ± 0,01

Поліурія

80,8 ± 7,9

0,0 ± 0,01

Зниження або відмова від їжі

15,4 ± 7,2

34,6 ± 5,6

Задишка

7,7 ± 7,2

42,3 ± 5,1

Запах ацетону з рота

19,2 ± 7,9

0,0 ± 0,01

Сонливість

7,7 ± 7,2

0,0 ± 0,01

Послаблення випорожнення

11,5 ± 6,4

0,0 ± 0,01

Підвищення температури тіла

15,4 ± 7,2

60,7 ± 7,3

кашель

0,0 ± 0,01

88,4 ± 6,9

Порушення носового дихання

8,08 ± 3,7

92,3 ± 4,9

Середній рівень глюкози крові в дебюті захворювання у дітей ІІ групи становив 18,7 ± 7,38 ммоль/л.

3.2 Прогностичні фактори ризику акушерського анамнезу розвитку цукрового діабету 1-го типу в дітей

Дослідження було проведено з різних аспектів медико-соціального статусу дітей як одного із значущих факторів ризику розвитку ЦД 1-го типу у дітей раннього та дошкільного віку (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Характеристика соціального стану сім'ї дітей груп спостереження

Ознака

Стат.

показник

Групи дітей

р

І група

ІІ група

Середній вік матері, роки

Me

Lq

Uq

26,0

22,0

31,0

29,0

27,0

34,0

0,0258*

min

max

15,0

41,0

20,0

43,0

Середній вік батька, роки

Me

Lq

Uq

30,0

26,0

33,0

33,0

27,0

37,0

0,0683

min

max

20,0

55,0

23,0

43,0

Освіта батьків:

Середня/

Середня спеціальна

Освіта батьків:

Вища

абс.

р%±sp%

84

84,8 ± 3,6

15

57,7 ± 9,9

0,0001*

абс.

р%±sp%

15

15,2 ± 3,6

11

42,3 ± 9,9

0,0001*

Неповна сім'я

абс.

р%±sp%

12

12,1 ± 3,3

4

15,4 ± 7,2

0,6826

Примітка. *- статистично значуща різниця (р<0,05), при порівнянні І та ІІ груп

Таким чином, в обстежених дітей І групи середній вік батьків був нижчим, ніж у батьків ІІ групи: вік матерів становив 26,0 (22,0; 31,0; [15,0; 41,0]) років, проти 29,0 (27,0; 34,0; [20,0; 43,0] ) років у ІІ групі (р = 0,0258), вік батька 30,0 (26,0; 33,0; [20; 55,0]) роки проти 33,0 (27,0; 37,0); [23,0; 43,0]) років (відповідно до І та ІІ груп). У структурі освіти батьків переважав низький рівень освіти: (84,8 ± 3,6 %) в І групі та (57,7 ± 9,9 %) в ІІ групі, р = 0,0001.

За допомогою анкетування батьків з'ясовано, що частка незадоволених своїми життєвими умовами та побутом становила 14,0 %. Важливо відзначити, що 69,0 % працездатного населення оцінили свої умови праці як «незадовільні». Отже, проведений аналіз свідчить про певні особливості медико-соціальних умов життя населення та екологічного стану довкілля, що збігається з думкою деяких авторів щодо прямого відношення даних фактів до епідеміології ЦД 1-го типу в дітей [131, 132, 134].

Виявлені фактори акушерського ризику (табл. 3.5): з достовірною різницею у 26,9 ± 8,9 % матерів обстежених дітей IІ групи в анамнезі були викидні під час попередніх вагітностей (р = 0,0022) та 73,1 ± 8,9 % матерів нераціонально харчувалися під час даної вагітності (р = 0,0074).

За даними анкетування, вагітні жінки частіше харчувалися одноманітно, зловживали борошняними виробами і геномодифікованими продуктами харчування, вживали слабоалкогольні та/або солодкі газовані напої. При цьому, вагітність майже у 60 % протікала з ускладнений перебіг у 19,2 ± 7,2 % супроводжувалася гестозом та загостренням хронічного захворювання, у 3,8 % матерів визначали багатоводдя та загрозу переривання вагітності.

Хронічна інфекція у 19,2 ± 7,9 % вагітних жінок І групи в більшості випадків представлена хронічним пієлонефритом та в жінок-пацієнтів ІІ групи у 25,3 ± 4,4 % - хронічним бронхітом, пієлонефритом, тонзилітом.

Таблиця 3.5 - Характеристика акушерського анамнезу матерів обстежених дітей

Дані анамнезу

Частота патологічних чинників

I група, n=99

II група, n=26

р

Абс.

р%±sp%

Абс.

р%±sp%

Вагітність за рахунком:

· перша

· друга

· третя і більше

33

37

29

33,3±4,8

37,4±4,9

29,3±4,6

14

7

5

53,8±10,0

26,9±8,9

19,2±7,9

0,0511

0,3430

0,3083

Викидні під час попередніх вагітностей

6

6,1±2,4

7

26,9±8,9

0,0022*

Гестоз

22

22,2±4,2

5

19,2±7,9

0,7404

Дефіцитна анемія

11

11,1±3,2

-

0,0±0,04

0,0792

Багатоводдя

6

6,1±2,4

1

3,8±3,8

0,6933

Загроза переривання вагітності

5

5,1±2,2

1

3,8±3,8

0,8321

Загострення хронічних вогнищ інфекції

25

25,3±4,4

5

19,2±7,9

0,5235

Гостра респіраторна інфекція

23

23,2±4,3

1

3,8±3,8

0,0300*

Наявність внутрішньоклітинної інфекції

12 (з 42 обстежених)

29,3±7,2

1 (з 6 обстежених)

16,7±16,7

0,2196

Нераціональне харчування

43

43,4±5,0

19

73,1±8,9

0,0074*

Паління під час вагітності

52

52,5±5,0

3

11,5±6,4

0,0003*

Медикаментозне лікування

18

18,2±3,9

3

11,5±6,4

0,4673

Спадкова обтяженість за ЦД 1-го та 2-го типів

11

11,1±3,2

11

42,3±9,9

0,0003*

Примітка. * статистично значуща різниця (р<0,05), порівняно з показниками І та ІІ груп.

У дітей IІ групи відзначена спадкова обтяженість за ЦД 1-го та 2-го типів (42,3 ± 9,9 %, р = 0,0003). Матері дітей I групи частіше відмічали паління під час вагітності (52,5 ± 5,0 %, р = 0,0003), але стаж тютюнопаління в обох групах мав не суттєву різницю між групами порівняння (6,1 ± 2,8 року). Також у І групі жінки частіше захворювали на ГРІ (23,2 ± 4,3 %, р = 0,0300). Епізоди ГРІ переважно припадали на термін 12-24 тижнів гестації. У 29,3 ± 7,2 % жінок дітей І групи внутрішньоклітинна інфекція під час даної вагітності представлена: 6 випадками ВПГ 1-2 типів, 2 випадками хламідійної інфекції, решта - ЦМВ, токсоплазмозною, мікоплазмозною, трихомоніазною інфекціями по одному випадку; у 16,7 ± 16,7 % жінок дітей ІІ групи герпесвірусною інфекцією.

Наявність вірогідних міжгрупових відмінностей за частотою несприятливих чинників було використано для оцінки відношення шансів (Odds Ratio - OR) ризику формування ЦД у ранньому віці. Проведені розрахунки подано в табл. 3.6.

Таблиця 3.6 - Відношення шансів (OR) для різних несприятливих чинників акушерського анамнезу матерів обстежених дітей

Ознака

Вихідні дані

OR

p

ln OR

slnOR

95%

ДІ OR

a

b

c

d

Викидні під час попередніх вагітностей (RR=3,2)

7

21

6

93

4,2

0,0284

1,43

0,60

1,26-13,82

Нераціональне харчування під час вагітності (RR=2,7)

19

7

43

46

2,9

0,0450

1,07

0,49

1,18-7,74

Спадкова обтяженість за ЦД 1-го та 2-го типів (RR=3,4)

11

15

11

88

5,9

0,0009

1,70

0,51

2,11-16,26

Примітка. a - хворі ІІ гр. з наявністю цієї ознаки; b - хворі ІІ гр. без цієї ознаки; c - хворі І гр. з наявністю цієї ознаки; d - хворі І гр. без цієї ознаки; OR - відношення шансів; p - рівень статистичної значущості; ln OR - натуральний логарифм відношення шансів; slnOR - статистична похибка ln OR; ДІ - довірчий інтервал.

Розрахунки (табл. 3.7) підтвердили, що діти, у матерів яких в акушерському анамнезі наявні викидні під час попередніх вагітностей (OR = 4,2, р = 0,0284), нераціональне харчування під час вагітності (OR = 2,9, р = 0,0450), спадкова обтяженість за ЦД 1-го та 2-го типів (OR = 5,9, р = 0,0009) мали статистично значущий ризик формування ЦД 1-го типу в дітей в ранньому віці. За допомогою нормованого значення коефіцієнту Пірсона (С') було проведено оцінювання сили зв'язку між вибраними чинниками ризику формування ЦД 1-го типу в ранньому віці та результатом.

Таблиця 3.7 - Результати оцінювання сили зв'язку між формуванням ЦД 1-го типу в ранньому віці та чинниками ризику

Чинники ризику

Значення коефіцієнту С'

Сила зв'язку*

Викидні під час попередніх вагітностей

0,378

Середня

Нераціональне харчування під час вагітності

0,288

Середня

Спадкова обтяженість за ЦД 1-го та 2-го типів

0,466

Відносно сильна

Примітка: * - інтерпретація одержаних значень статистичних критеріїв за рекомендаціями Rea & Parker.

Як видно з табл. 3.7, між результатом (формування ЦД 1-го типу в ранньому віці) та чинниками ризику існують зв'язки, а саме: середньої сили щодо викидних під час попередніх вагітностей в акушерському анамнезі матерів та нераціонального харчування під час вагітності (С' = 0,378; С' = 0,288 відповідно); відносно сильний зв'язок - стосовно спадкової обтяженості за ЦД 1-го та 2-го типів (С' = 0,466).

Таким чином, у дітей, у матерів яких в акушерському анамнезі наявні викидні під час попередніх вагітностей у 3,2 раза (RR = 3,2, р = 0,0284), нераціональне харчування під час вагітності у 2,7 раза (RR = 2,7, р = 0,0450), спадкова обтяженість за ЦД у 3,4 раза (RR = 3,4, р = 0,0009) частіше спостерігається формування ЦД 1-го типу в ранньому віці.

3.3 Аналіз антропометричних даних при народженні як фактора ризику цукрового діабету 1-го типу в дітей раннього віку

Останнім часом вчені приділяють багато уваги взаємозв'язку між масою тіла при народженні та розвитком ЦД 1-го типу у дітей в надалі.

Проведено аналіз антропометричних даних при народженні в дітей груп спостереження (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Статистичні характеристики показників маси тіла та зросту дітей при народженні

Показник

Стат. показник

Групи дітей

p

I група (n=99)

II група (n=26)

Маса тіла, г

Me

Lq

Uq

3400,0

3040,0

3650,0

3525,0

3250,0

3920,0

0,0433

мin

max

1700

4800

2200

4410

Зріст, см

Me

Lq

Uq

51,0

50,0

52,0

52,0

51,0

53,0

0,0033

мin

max

44,0

57,0

44,0

54,0

Порівняння з використанням критерію Манна-Уїтні з'ясувало наявність статистично значущої різниці в антропометричних параметрах при народженні у дітей груп спостереження.

Ураховуючи статистично значущу розбіжність у групах спостереження за показниками маси тіла при народженні, ми визначили частотний розподіл дітей за масою тіла при народженні як «дитина з малою масою тіла при народженні» (< 2500 г) та «дитина з великою масою тіла при народженні» (> 4000 г) (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Гістограма частоти дітей з малою, нормальною та великою масою тіла при народженні в групах спостереження.

Детальний аналіз одержаних результатів у І та ІІ групах визначив, що відносна кількість дітей, що народилися з низькою або великою вагою, у другій групі вірогідно більша (50,0 % та 23,2 % відповідно, р = 0,0077).

Наявність достовірної різниці за частотою відхилень від нормальної ваги при народженні було використано для оцінки відношення шансів ризику формування ЦД 1-го типу в дітей у ранньому віці. Проведені розрахунки подано в табл. 3.9.

Розрахунки підтвердили, що діти, які народилися з низькою або великою вагою, мають статистично значущий (OR = 2,5, р = 0,0146) ризик формування ЦД у ранньому віці. За допомогою нормованого значення коефіцієнту Пірсона (С') було проведено оцінювання сили зв'язку між вибраними чинниками ризику формування ЦД 1-го типу у дітей в ранньому віці та виходом.

Таблиця 3.9 - Відношення шансів (OR) для різних несприятливих чинників акушерського анамнезу матерів обстежених дітей

Ознака

Вихідні дані

OR

p

ln OR

slnOR

95%

ДІ OR

a

b

c

d

Низька або велика вага при народженні

13

13

25

74

2,96

0,0264

1,09

0,46

1,19-7,36

Примітка. a - хворі ІІ гр. з наявністю цієї ознаки; b - хворі ІІ гр. без цієї ознаки; c - хворі І гр. з наявністю цієї ознаки; d - хворі І гр. без цієї ознаки; OR - відношення шансів; p - рівень статистичної значущості; ln OR - натуральний логарифм відношення шансів; slnOR - статистична похибка ln OR; ДІ - довірчий інтервал.

У дітей, що народилися з масою тіла, меншою ніж 2500 г або понад 4000 г у 2,3 раза (RR = 2,29, р = 0,0277), частіше спостерігається формування ЦД 1-го типу в ранньому віці. Таким чином, між виходом (формування ЦД 1-го типу у ранньому віці) та низькою або великою вагою при народженні існує зв'язок середньої сили (С' = 0,302) (табл.3.10).

Таблиця 3.10 - Результати оцінювання сили зв'язку між формуванням ЦД 1-го типу в ранньому віці та чинниками ризику

Чинник ризику

Значення коефіцієнту С'

Сила зв'язку*

Низька або велика маса при народженні

0,302

Середня

Примітка: * - інтерпретація одержаних значень статистичних критеріїв за рекомендаціями Rea & Parker.

Епідеміологічні дані (табл. 3.11) свідчать, що ризик дебюту ЦД 1-го типу у дітей має зв'язок між перенесеними інфекційними захворюваннями: вітряна віспа (1,0 ± 1,0 та 15,4 ± 7,2 % відповідно до І та ІІ груп, р < 0,05) та червониця (0,0 ± 0,01 та 7,7 ± 5,3 відповідно, р < 0,05). Водночас діти І групи частіше хворіли на ГРІ до3-4рази в рік, пневмонії, бронхіти до 3 разів на рік, р < 0,05.

Таблиця 3.11 - Частота інфекційних захворювань у дітей груп спостереження

Нозологічні форми

Кількість дітей, р%±sp%

р

I група

(n=99)

II група

(n=26)

Вітряна віспа

1,0±1,0

15,4±7,2

0,014

Червониця

0,0±0,01

7,7±5,3

0,0423

ГРІ 3-4 рази/рік

72,7±4,5

30,8±9,2

0,0001

Бронхіти, пневмонії 2-3 р/рік

14,1±3,5

8,3±8,3

0,4159

Додатково в обстежених дітей проведено аналіз супутньої патології.

Таблиця 3.12 - Структура частоти коморбідної патології в обстежених дітей, р%±sp%

Коморбідна патологія

I група,

n = 99

II група,

n = 26,

р

1

2

3

4

Лікворно-гіпертензійний синдром

51,2 ± 20,7

15,3 ± 14,3

< 0,05

Дефіцитна анемія

51,2 ± 20,7

46,1 ± 13,8

> 0,05

Синдром тонусних порушень

67,6 ± 18,8

57,6 ± 20,2

> 0,05

Затримка темпів психомоторного розвитку

60,4 ± 18,5

26,9 ± 18,4

< 0,05

Затримка мовного розвитку

12,1 ± 12,5

42,3 ± 20,2

> 0,05

Енурез

00,0 ± 0,01

57,6 ± 20,2

< 0,05

Інфекція сечовивідних шляхів

38,3 ± 18,8

57,6 ± 20,2

> 0,05

Вторинний вульвагініт у дівчаток

12,1 ± 12,5

42,3 ± 20,2

< 0,05

Кандидозний стоматит

14,1 ± 14,3

61,5 ± 18,3

< 0,0...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены