Роль вірусної інфекції та якості харчування в розвитку цукрового діабету 1-го типу у дітей раннього та дошкільного віку

Порівняльний аналіз копрологічного дослідження виявив статистично значущу достовірність у групах порівняння щодо стеатореї та креатореї І ступеня в групах з позитивними Ат GAD, р < 0,05. Ці зміни свідчать про зниження екзокринної функції ПЗ у групах дітей скомпрометованих до антитіл до глютамінокислої декарбоксилази, як хворих так й без ознак ЦД 1-го типу

За даними УЗД підшлункової залози з'ясований дифузний характер зниження ехосигналу без змін розміру підшлункової залози, р < 0,05.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ МАРКЕРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1-го ТИПУ В ДІТЕЙ НА ШТУЧНОМУ ВИГОДОВУВАННІ

Для визначення взаємозв'язків факторів ризику та маркерів пошкодження ПЗ досліджувану когорту було розподілено на підгрупи щодо наявності в сироватці крові виявлених Ат GAD.

1) I група - діти, не хворі на ЦД 1-го типу, з проявами ГРВІ, віком від 1міс до 6 років (n = 99):

1а) I а з позитивними Ат GAD (n = 8);

1б) I б з негативними Ат GAD (n = 91).

2) II група - діти з уперше виявленим ЦД 1-го типу, з проявами ГРВІ, віком від 1міс до 6 років (n = 26):

2а) II а з позитивними Ат GAD (n = 7);

2б) II б з негативними Ат GAD (n = 19);

4.1 Аналіз частоти алергійних станів у дітей залежно від виду вигодовування та термінів введення штучних сумішей

Харчова алергія на КМ, яка виникла на першому році життя, є кофактором ризику для пошкодження острівців Лангерганса білком «АББОС» [69, 87].

Вченими з'ясовано, що кожна 4 дитина, у якої мала місце алергійна реакція, мала упродовж перших 6-и місяців в раціоні КМ [169].

Нами було проаналізовано дані алегроанамнезу. Алергійна реакція у вигляді висипання спостерігалась у 39,3 ± 6,5 % хворих І групи та 34,6 ± 7,8 % дітей ІІ групи.

Рис. 4.1. Частота алергійних реакцій (висипання) в обстежених дітей

Аналіз показав, що у 12,0 ± 2,5 % дітей хворих на ЦД 1-го типу, так й 12,0 ± 4,8 % дітей не хворих на ЦД 1-го типу мають висипання без чіткої локалізації та виникали без визначеного взаємозв'язку з продуктами. У 30,8 % дітей І групи та 30,8 % дітей ІІ групи, які вигодовувалися штучними сумішами на протязі перших 6 місяців життя, частіше вказували на розвиток харчової алергії до КМ, білка курячого яйця, шоколад, цитрусові, червоні фрукти та овочі, мед; респіраторної алергії на побутовий пил; та алергії на ліки. Алергія частіше відмічалася на такі лікарські засоби: антибактеріальні препарати цефалоспоринового ряду (цефтріаксон, цефотаксим), макролідного ряду (кларитроміцин) та вітаміни групи В (рис. 4.2).

Достовірно значущої різниці не відмічено щодо комбінації домашнього пилу та харчової алергії у обстежених дітей Іб групи (7,69 ± 3,4 %) та у дітей ІІб групи (5,26 ± 5,26 %). Встановлено поодинокі випадки контактного дерматиту на побутові хімікалії та укуси комах.

У 6,38 ± 0,46 % дітей І групи та 1,5 ± 0,4 % дітей ІІ групи (р < 0,01), які знаходились на ранньому штучному вигодовуванні відсотків дітей мали атопічний дерматит на білок коров'ячого молока в анамнезі, та на шоколад, до складу якого також входить коров'яче молоко.

Рис. 4.2. Розподіл за видами харчової алергії у обстежених дітей обох груп, %

4.2 Статистична характеристика рівня IgЕ та антитіл до білка коров'ячого молока у обстежених дітей

У дітей було проведено визначення рівнів IgЕ та At до білка коров'ячого молока та між групове порівняння за вищезазначеними показниками.

Від загальної кількості дітей ІІ групи, у яких було виявлено підвищення рівня IgE, у 19,2 % за умови термінів введення штучних сумішей протягом першого місяця життя, кількість дітей в динаміці збільшилась при введенні сумішей до 6 місяців на 30,8 %, при введенні штучних сумішей дітям другого півріччя тієї самої групи підвищення Ig Е понад вікової норми мали повільніші темпи. У 21,1 % дітей І групи спостереження за умови введення штучних сумішей протягом першого місяця життя до 6-и місячного віку відсоток дітей збільшився на 11,2 % і становив 30,8 %. Слід відмітити зв'язок між частотою виявлення підвищених результатів імунологічних маркерів - Ig Е (ч² = 4,63, р = 0,0314) та Ат до білка коров'ячого молока й ранніми термінами (перше півріччя) введення штучних сумішей або КМ. У всіх дітей, які надалі вигодовувалися КМ, був підвищений рівень загального Ig E та At до білка КМ. Таку саму динаміку можна відзначити в дітей, матері яких вживали КМ більш, ніж 500 мл/добу під час лактації. Отримані дані є підставою вважати, що ранні терміни (0-6 міс.) введення штучних сумішей або КМ у дітей провокують схильність до алергійної реакції, що несуть в собі ризик пошкодження білком коров'ячого молока ПЗ.

Привертає увагу той факт, що змінені показники загального IgE та At до білка КМ у дітей переважно першого року мали значно більше відхилення від норми до віку (Іа підгрупа (120,2 ± 72,98) в 8 та Іб (110,96 ± 105,28) в 7,5 раза), ніж діти після одного року життя: ІІа (66,7 ± 56,8) та ІІб (66,36 ± 7,50) в 1,1 раза; Іб (79,5 ± 22,65) в 1,32 раза (табл. 4.1). Але статистично значущих відмінностей щодо синтезу Ig E та At до білка КМ у дітей на штучному або на природньому вигодовуванні при міжгруповому порівнянні (Іа та ІІа, Іб та ІІб, ІІа та ІІб, Іа та Іб) не знайдено (р > 0,05).

Для підтвердження наявності вірогідних міжгрупових відмінностей за частотою виявлення підвищеного рівня IgЕ в сироватці крові, було використано оцінку відношення шансів (OR) для ризику дебюту ЦД 1-го у дітей раннього віку. Діти з позитивними At до GAD та наявністю підвищених показників IgЕ в сироватці крові (OR = 60,0, р = 0,0107) на відміну від групи дітей з негативними At до GAD у сироватці крові (OR = 27,3) мали статистично значущий ризик формування ЦД 1-го у ранньому віці на штучному вигодовуванні. Ці відмінності дозволили нам припустити наявність зв'язку між гіперпродукцією At до GAD та підвищенням рівня IgЕ в сироватці крові дітей на штучному не раціональному вигодовуванні.

Таблиця 4.1 - Середні показники загального IgE та антитіл до білка коров'ячого молока в сироватці крові (M ± m)

Примітка: 1. Норма IgE у дітей до року = 15 МЕ/мл, у дітей 1-5 років до 60 МЕ/мл; 2. Норма IgE у дітей 6-9 років до 90 МЕ/мл; 3. Норма At до білка коров'ячого молока < 0,35 kU/L до всіх вікових груп.

За допомогою нормованого значення коефіцієнту Пірсона (С') було проведено оцінювання сили зв'язку між вибраними чинниками ризику формування ЦД 1-го типу в ранньому віці та результатом. Проведені розрахунки довели існування цього зв'язку (ч² =6,6, р = 0,0103). Таким чином, діти на ранньому штучному вигодовуванні мали вищий ризик до запуску імунологічного каскаду реакцій та мали достовірний шанс до формування At до GAD в порівнянні з когортою дітей без At до GAD. Відношення шансів довірчого інтервалу (OR = 4,0 [1,3; 12,5], р = 0,233) та наявність виявлених змін дозволили нам зробити припущення про єдиний патогенетичний механізм та можливість залучення цих факторів до ризику формування ЦД 1-го типу

4.3 Аналіз харчових щоденників у дітей раннього та дошкільного віку

Упродовж останніх років спостерігається помітна зміна інтересу вчених до дитячого харчування з метою вивчення впливу раннього штучного вигодовування на стан здоров'я дітей у подальші роки життя. Виявлено, що нераціональне вигодовування порушує здатність клітин підшлункової залози до адекватної секреції інсуліну і є чинником ризику розвитку ЦД 1-го типу у дітей раннього віку. З урахуванням того, що раннє штучне вигодовування має несприятливий вплив на стан ПЗ, проаналізовано характер вигодовування обстежених дітей з акцентом характеру вигодовування на першому році життя.

4.3.1 Прогностичне значення нераціонального вживання коров'ячого молока на першому році життя в дебютуванні цукрового діабету 1-го типу у дітей раннього та дошкільного віку

На сьогоднішній день триває вивчення впливу нутрієнтів на організм дитини, що перебувають на штучному вигодовуванні. За даними розрахунків, протягом перших трьох місяців життя на штучне вигодовування було переведено 84,6 % дітей ІІ групи та 63,6 % дітей І групи (з них 19,6 % та 25,5 % дітей відповідно з перших днів життя), ці дані збігаються з середньостатистичними українськими показниками [29]. Переважна кількість дітей вигодовувалися частково адаптованою сумішшю або взагалі КМ. Зокрема, за даними харчових щоденників, третина усіх обстежених дітей харчувалися частково розведеним коров'ячим молоком (1:2, 1:3), що, у свою чергу, знижувало в 2-3 рази кількість споживаємих головних інгредієнтів раціону.

Таблиця 4.2 - Частота використання різних видів сумішей у дітей, які знаходились на штучному вигодовуванні, р%±s_p%

З переважним відсотком обстежені діти Iа та IІа груп (з наявними Ат GAD) на першому році життя харчувалися частково адаптованими або взагалі КМ, молочною маною кашою, козинячим молоком (табл. 4.2). Майже половина обстежених дітей, а саме, Iа = 50,0 ± 18,9 (р% ± s_p%) та IІа = 42,9 ± 20,2 (р% ± s_p%), вигодовувалися коров'ячим молоком, молочною манною кашою або козячим молоком. Не в значному відсотку високоадаптовані суміші отримували тільки діти в підгрупах без наявних Ат GAD (Iб =5,5 ± 2,4, IІб = 21,1 ± 9 р%±s_p%). Неадаптовані та частково адаптовані суміші, якими частіше вигодовувалися діти в ранньому віці, перевищують вміст білка та за калоріями в 2 та в 1,5 раза (відповідно) порівняно з грудним молоком (додаток, табл. 1).

Виявлено, що 66,6 % дітей IІа групи і 62,5 % дітей IІб групи, які знаходилися на ранньому штучному вигодовуванні в середньому з перших тижнів життя (18,8 ± 10,0 діб). У 52,6 % дітей Iа групи та 68,4 % дітей Iб групи отримували молочні суміші, але терміни введення штучного вигодовування становили 1,5 ± 0,5 місяця (р > 0,05 у підгрупах порівняння IІа і Іб, IІб і Iб, Iа і Іб).

4.3.2 Прогностичне значення надмірного вживання коров'ячого молока жінкою під час вагітності або лактації в дебютуванні цукрового діабету 1-го типу в дітей раннього та дошкільного віку

Нині висловлено цікаві гіпотези щодо впливу факторів надмірного споживання білка на подальший розвиток діабету, не тільки дитиною за рахунок нераціонального штучного вигодовування в ранньому дитинстві, а також при щоденному надмірному споживанні молока жінкою під час вагітності та лактації

Дисперсійний аналіз Краскла-Уолліса статистичних характеристик об'ємів споживання молока матір'ю під час вагітності та лактації було з'ясовано, що критерій Краскла-Уолліса (H = 43,4999; p = 0,0000) високо значущий (табл. 4.3).

Це дає право стверджувати, що статистичні характеристики відповідних показників різних груп статистично значущо відрізняються між собою (р < 0,0125), а об'єм споживання коров'ячого молока матір'ю залежить від належності пацієнтів до тієї чи іншої підгрупи.

Під час попарного порівняння з'ясовано, що вживання молока жінками під час вагітності або лактації достовірно відрізнявся в Ia та ІІа групах обстежених дітей (V = 1000,0 мл/добу). Зокрема в 2 рази перевищував об'єм вживання в порівнянні з підгрупами IІa та IІб (р_{ІІа-ІІб} = 0,003197; р < 0,0125) та в 5разів перевищував об'єм вжитого молока порівняно з Іб групою, також міжгрупові порівняння статистично достовірно відрізнялися в підгрупах Іа та Іб (р_Іа-Іб = 0,000004; р < 0,0125) та в групах ІІб та Іб (р_ІІб-Іб = 0,002643; р < 0,0125), що відображає зв'язок між об'ємом вжитого молока та наявністю Ат GAD в сироватці крові обстежених дітей як фактора предіабету в групі без ознак ЦД 1-го типу (Іа).

Таблиця 4.3 - Статистичні характеристики показників об'ємів вживання матір'ю коров'ячого молока під час вагітності та лактації, Ме (Lq;Uq) [min;max]

Примітка. * - рівень статистичної значущості, згідно з поправкою Бонферроні, при порівнянні показників груп з контролем був обраний р < 0,0125.

4.3.3 Прогностичне значення ненормованого вживання основних нутрієнтів щодо дебютування цукрового діабету 1-го типу в дітей раннього та дошкільного віку

Аналіз анкетних даних свідчить, що серед усіх опитаних діти в недостатній кількості споживають м'ясні та морські продукти, овочі та фрукти, водночас показник споживання молочних продуктів переважає. Слід відзначити надлишок вуглеводів у харчовому раціоні.

Аналіз щоденників харчування дітей І групи спостереження щодо відносних величин, відхилення від нормативів споживання білків, жирів, вуглеводів, калоражу та добового вжитого об'єму достовірно підтверджує порушення концепції раціонального та збалансованого вигодовування до всіх основних харчових інгредієнтів, але в протилежний бік (дефіцит) (табл. 4.4).

Як видно з таблиці (табл. 4.4), діти переважно першого року життя, які були обстежені в І групі, мали відхилення порівняно із ІІ групою, з віковою нормою споживаємих основних інгредієнтів, найбільшою мірою жирів, на 18,9% (-6,9; 31,0 Lq; Uq) та меншою мірою білків, на 13,6 % (-6,9; 31,0 Lq; Uq) та вуглеводів на 0,8 % (-24,4; 23,9 Lq; Uq).

Незначний відсоток дітей мав дефіцит калоражу на 0,6% (-14,0; 26,5 Lq; Uq), вищезазначені відхилення на тлі надлишку добового об'єму їжі на 21,8 % (0,0; 40,0 Lq; Uq). У порівняльному аналізі груп Іа > Іб статистично значущі відхилення (дефіцит) відзначено в Іа підгрупі щодо споживання білків (р_Іа-Іб = 0,0020); вуглеводів (р_Іа-Іб = 0,0029). Недостатній вміст білка в раціоні дитини, особливо раннього віку, може викликати тяжкі порушення в стані здоров'я, таких, як гіпотрофія, анемія, гіповітамінози, та спричинити розвиток гострих респіраторних та інфекційних захворювань, що нерідко набувають затяжного характеру.

Таблиця 4.4 - Статистичні характеристики відносних величин відхилень від нормативів споживання білків, жирів, вуглеводів, ккал та об'єму в дітей І групи спостереження, (Me (Lq;Uq))

Примітка: Ме - медіана; Lq - нижній квартиль; Uq - верхній квартиль; * - рівень значущості (р< 0,05), порівняно із показниками Іа та Іб підгрупи.

Таблиця 4.5 - Статистичні характеристики відносних величин відхилень від нормативів споживання білків, жирів, вуглеводів, ккал та об'єму в дітей ІІ групи спостереження, (Me (Lq;Uq))

Примітка: Ме - медіана; Lq - нижній квартиль; Uq - верхній квартиль; * - рівень значущості (р< 0,05), порівняно із показниками ІІа та ІІб підгрупи..

Результати вивчення в дітей ІІ групи спостереження відносних величин щодо відхилення від нормативів споживання білків, жирів, вуглеводів, калоражу та добового вжитого об'єму достовірно підтверджують значне порушення принципів раціонального харчування стосовно всіх основних харчових інгредієнтів. Як видно з таблиці (табл.4.5), діти, старші за рік, які переважно були в ІІ групі, взагалі мали відхилення (надлишок) від вікової норми споживаемих основних інгредієнтів, найбільшою мірою щодо відношенню до жирів (на 144,3 % (116,1; 181,3 Lq; Uq)), в меншою мірою щодо білків та вуглеводів (на 38,9 % (21,1; 66,6 Lq; Uq) та 15,9 % (7,62; 56,3 Lq; Uq)) відповідно). Також це стосується калоражу (на 15,9 % (7,62; 56,3 Lq; Uq)) та добового об'єму їжі (на 61,9 % (49,9; 93,9 Lq; Uq)). У порівняльному аналізі між підгрупами ІІа > ІІб статистично значущі відхилення (надлишок) відзначено в ІІа групі серед усіх визначених характеристик: білки (р_{ІІа-ІІб} = 0,0012); вуглеводи (р_{ІІа-ІІб} = 0,0031). При надлишковому надходженні таких харчових речовин, як вуглеводи і білки, вони можуть синтезуватися в організмі жири. Цей жир, оскільки він містить тільки насичені жирні кислоти, надходить у «жирові депо» і там відкладається. Дисперсійний аналіз Краскла-Уолліса статистичних характеристик результатів споживання білка між дітьми І та ІІ груп спостереження було з'ясовано, що критерій Краскла-Уолліса (Н (3, N = 131) = 21,62165, p = 0,0001)) значущий, це дає право стверджувати, що статистичні характеристики відповідного показника різних груп статистично значущі, а об'єм споживання білка на добу залежить від приналежності пацієнтів до тієї чи іншої групи. При попарному аналізу Манна-Уїтні між групами порівняння І-ІІ доведено статистично значущі групові відмінності, p < 0,05. (р_І-ІІ = 0,000029; р_Іб-ІІб = 0,000206). За даними проведеного аналізу не можна стверджувати те, що ненормативне вживання білка на добу є етіологічним чинником розвитку ЦД 1-го типу в дітей раннього віку, але водночас скомпроментованність за ненормованим споживанням в ІІ групі можна розглянути як підґрунтя патологічного стану, спричинене цими чинниками.

Рис. 4.4 Статистичні характеристики відносних величин відхилень від нормативів споживання білків, жирів, вуглеводів, ккал та об'єму в дітей груп спостереження, (Me)

Ці дані підтримують ідею про те, що коров'ячий білок, а саме, фрагмент альбуміну «АББОС», може відігравати важливу роль у механізмі, за допомогою якого здійснюється ініціація й активація імунних процесів, що призводять до деструкції, зменшення кількості в-клітин та появи клінічних ознак діабету [146, 177]. Але, на відміну порівняльних статистичних характеристик відносних величин, відхилень від нормативів (Іа - ІІа) споживання білка до віку вірогідно не відрізнялися, як у дітей із встановленим ЦД 1-го типу так, і в дітей без ознак останнього, але з позитивними At до GAD, p > 0,05 (р_Іа-ІІа = 0,417888). Але можна стверджувати, що діти мали однобічний склад білкового навантаження - переважно за рахунок білків тваринного походження (молочні продукти) протягом першого року життя та за рахунок рослинного походження білка, водночас з легко всмоктувальними вуглеводами - діти, старші за рік, в обох групах.

Дисперсійний аналіз Краскла-Уолліса статистичних характеристик відносних величин відхилень від нормативів по щоденного споживання жиру/добу між дітьми І та ІІ груп спостереження було з'ясовано, що критерій Краскла-Уолліса високий (H (3, N = 125) = 38,72653, p = 0,0001)), та дає підставу стверджувати, що рівень споживання жиру залежить від приналежності до тієї чи іншої групи та достовірно відрізняється під час попарного порівняння. Подальший статистичний аналіз за методом Манна-Уїтні демонструє достовірну різницю щодо споживання (надлишку//дефіциту) жиру щоденно в раціоні дитини між порівнювальними групами з уперше встановленим діабетом та у дітей без ознак діабету Іа - ІІа; Іб - ІІб підгруп та І-ІІ груп, p < 0,05 (р_Іа-ІІа = 0,020638; р_Іб-ІІб = 0,00001; р_І-ІІ = 0,00001). Додатковий аналіз харчових щоденників обох обстежених груп демонструє переважне вживання в раціоні жиру за рахунок жирів тваринного походження - молочного жиру в дітей раннього віку. Однобічність раціону щодо джерел екзогенних жирів та нераціональне використання продуктів у дітей сприяє зменшенню опірності організму до інфекційних захворювань. Діти, старші за рік, обох груп у раціоні часто мали копченості, до складу яких входять N - нітрозосполуки, які, за даними літератури iнiцiюють аутоагресiю в острівцях підшлункової залози [172, 174]. Отже, вищезазначені дані свідчать про «хронічне» виснажування острівцевого апарату ПЗ.

Таким чином, прогностичним маркером, до яких на підставі наведених розрахунків можна віднести щоденне ненормативне та неякісне споживання жиру в раціоні дітей раннього віку, особливо в групі скомпрометованих за наявністю At до GAD.

Вуглеводний обмін сприяє правильному засвоєнню в організмі білків та жирів, які беруть участь в обміні води. Водночас надлишкова кількість вуглеводів знижує резистентність до інфекційних захворювань, провокує ожиріння та схильність до алергійних реакцій [24, 59, 129, 176 ].

Дисперсійний аналіз статистичних характеристик відхилень від нормативного добового раціону за рахунок вуглеводів в обстежених дітей з'ясовано, що показник Краскла-Уолліса також був високим (H (3, N = 125) = 12,09761 p = 0,0071)). При більш детальному аналізі, за методом Манна-Уїтні, відмічено прогностичну значущість щодо ненормативного споживання вуглеводів у дітей груп порівняння за різними віковими категоріями. Вірогідно значущим є показник щодо прогностичного фактора ризику розвитку ЦД 1-го в дітей раннього віку в загальних групах з уперше встановленим ЦД 1 та групою дітей без ознак діабету (p < 0,05), як надлишкового щоденного вживання легких вуглеводів у раціоні дітей, старше одного року, так і дефіциту протягом першого року життя, але значно менший відсоток порівняно з білками та жирами, як у дітей з гіперпродукцією At до GAD (р_Іа-ІІа = 0,049142), так й в групі дітей без гіперпродукції At до GAD (р_Іб-ІІб = 0,015704).

За даними щоденників, у дитячому харчуванні широко використовувалися такі джерела вуглеводів, як хліб, борошно, крупи, цукор, кондитерські вироби, але слід зазначити, що до раціону дітей рідко входили овочі та фрукти. Отже, порушення харчування у вигляді надмірного вживання жирів та вуглеводів, що підвищує вимоги до iнсулярного апарату, призводить до посилення його функції i подальшого виснаження в-клiтин.

Наявні дані дисперсійного аналізу Краскла-Уолліса свідчать, що діти 1-3 років, мають високі статистичні характеристики щодо споживання основних інгредієнтів на тлі перевищеного добового калоражу (H (3, N = 125) = 36,47969, p = 0,0001)) та ненормованого об'єму разової та добової порції їжі (H (3, N = 123) = 10,92491 p = 0,0121)).

Як свідчать дані статистичного аналізу, у групі пацієнтів з уперше встановленим ЦД 1 визначено значущу достовірну різницю (p < 0,05), головним чином за рахунок надлишкового калоражу в раціоні дітей Іа та ІІа підгруп (р_Іа-ІІа = 0,020638); Іб та ІІб (р_Іб-ІІб = 0,00001) та І та ІІ груп (р_І-ІІ = 0,00001). Вищезазначені показники частіше визначали в когорті дітей з позитивними At до GAD.

Розрахунками методом Манна-Уїтні встановлено вірогідно значущий показник щодо порушення щоденного добового об'єму харчування в обстежених дітей: загалом між І та ІІ групами (р_І-ІІ = 0,001379); Іб та ІІб підгрупами (р_Іб-ІІб = 0,001381). Також можна визначити збільшення об'єму харчування на добу як у дітей першого року життя, так і у дітей раннього віку в обох групах, лише у 9,8 % дітей Iб підгрупи об'єм харчування відповідав віковим нормам.

Отже, незважаючи на забезпечення основних потреб дітей раннього віку, очевидною проблемою є харчовий дисбаланс, пов'язаний як з неповноцінним (одноманітним) набором продуктів у щоденному раціоні, так і невідповідністю складових нутрієнтів в раціоні до віку дитини. Якість продуктів харчування не відповідала потребам дітей раннього віку. Таким чином, характер вигодовування дітей раннього віку (кількість, якість, об'єм) у вигляді дефіцитного стану та хронічного виснаження ферментного і гормонального фону є головним програмуючим фактором схильності патологічного процесу у ПЗ.

4.3.4 Прогностичне значення кальцію та фосфору в дебюті цукрового діабету 1-го типу на тлі штучного вигодовування в дітей раннього та дошкільного віку

За даними літератури, недостатність вітаміну D є одним з пускових чинників розвитку ЦД на підставі того, що на в-клітинах ПЗ є рецептори до вітаміну D, а також ці клітини в нормі виділяють вітамін D-зв'язуючий білок. Дані досліджень свідчать, що дія 1,25 (OH) 2D3 на в-клітини спричинювала пригнічення секреції білків, що мають деструктивний вплив на ПЗ [163, 166]. Також діти з дефіцитом вітаміну D мають вищий ризик розвитку респіраторних захворювань.

Для характеристики можливої реалізації патологічних станів у ранньому віці залежно від факторів навколишнього середовища розглядалися раціональне годування, терміни введення штучних сумішей.

Рис. 4.5. Порівняльна характеристика середніх величин кальцію в сироватці крові (ммоль/л) залежно від видів вигодовування досліджених дітей

Діти Іб групи, які вигодовувалися переважно штучними сумішами, мали прояви дефіцитної анемії різного ступеня, а саме: 23,07 % - легкий ступінь, 2,19 % дітей мали середній ступінь та 1,09 % дітей мали тяжкий ступінь дефіцитної анемії. На тлі анемії 3,29 % дітей тієї ж самої групи, що знаходились на штучному вигодовуванні, одномоментно мали діагноз «рахіт». Узагалі, група дітей з нераціональним вигодовуванням має нижчі показники мікроелементів крові (кальцій, фосфор), на відміну від дітей, які вигодовувалися грудним молоком або високо адаптованими сумішами.

Рис. 4.6 Порівняльна характеристика середніх величин фосфору в сироватці крові (ммоль/л) залежно від видів вигодовування досліджених дітей

В обстежених дітей не виявлено статистично значущої різниці щодо дефіцитного стану мікроелементів, але була відзначена відмінність в показниках в залежності від виду вигодовування. Мікроелементи в сироватці крові: кальцій - 1,99 ммоль/л на штучному нераціональному вигодовуванні; 2,14 ммоль/л - у дітей, які вигодовувалися високо адаптованими сумішами; 2,18 ммоль/л - у дітей на грудному вигодовуванні.

Показник фосфору в сироватці крові обстежених дітей також мав різницю в зв'язку від видів вигодовування, а саме: 1,27 ммоль/л - на штучному нераціональному вигодовуванні, 1,36 ммоль/л - у дітей, які вигодовувалися високо адаптованими сумішами. Водночас у дітей, які знаходились на грудному вигодовуванні, цей показник був вищий ніж середній рівень у дітей на не раціональному вигодовуванні, але менший за рівень фосфору в сироватці крові в дітей, які знаходились на раціональному штучному вигодовуванні - 1,32 ммоль.

В обстежених дітей, які нераціонально вигодовувались (КМ, молочна каша) також можливо відмітити зв'язок між термінами введення сумішей та рівнем мікроелементного дисбалансу. Усі діти з проявами «рахіту» знаходились на КМ з першого тижня народження, та мали зниження показників кальцію (1,68 ± 1,52ммоль/л) по відношенню щодо вікової норми (2,0-2,75 ммоль/л), що дало обґрунтування для ствердження про кальційпенічний варіант рахіту.

Таким чином достовірної різниці щодо частоти відхилень мікроелементів в сироватці крові обстежених дітей в зв'язку від виду вигодовування не встановлено, але діти на ранньому штучному або не раціональному вигодовуванні мали схильність до зниження середніх показників, на відміну за показники дітей, які вигодовувались грудним молоком або високо адаптованими сумішами.

4.4 Аналіз мікробіоцинозу слизових оболонок порожнини рота та товстого кишківника на тлі штучного вигодовування в дебютуванні цукрового діабету 1-го типу в дітей раннього та дошкільного віку

У ході виконання роботи було визначено склад мікрофлори порожнини рота та мікрофлори товстої кишки в зв'язку від виду вигодовування. В обстежених дітей контамінація умовно-патогенними бактеріями слизової носоглотки представлена: Staphylococcus (aureus, haemolyticus), Klebsiella pneumonia (27,26 ± 0,48 %), Streptococcus (pneumonia, pyogenes, epidermidis) (10,13 ± 0,63 %), Pseudomonas aeruginosa (0,038 ± 0,19 %), лактозонегативні E. Сoli (10,92 ± 0,36 %), Neisseria (haemolyticus) (10,91 ± 0,55 %), Candida albicans (66,4 ± 0,43 %); облігатно-анаеробна (біфідобактерії, лактобактерії).

Дані бактеріологічного дослідження слизової носоглотки обстежених дітей дають право стверджувати, що частіше бактеріологічний спектр представлений умовно-патогенними (грампозитивними) бактеріями в дітей, які мали нераціональне вигодовування, на відміну від дітей на грудному вигодовуванні. Кожна третя дитина мала комбінацію стафілококової або стрептококової інфекції з Klebsiella pneumonia в дітей, старших за рік та в дітей раннього віку з Escherichia coli.

Додатково виявлялася грибкова флора слизових оболонок, але в дітей захворівших на ЦД 1-го типу (ІІ група) не тільки порожнини рота, але й слизових вульви у дівчаток (42,9 ± 20,2 %, р < 0,05). При порівняльному аналізу бактеріального спектру в дітей з позитивними антитілами до GAD, які перебували на грудному вигодовуванні у жодної дитини не було виділено Enterobacter cloacae, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria haemolyticus, лише у 3-х дітей Іа підгрупи з 25-ти на грудному вигодовуванні мала місце грибкова флора (ч² = 62,76; р = 0,0001).

За даними бактеріологічного спектру кишківника, простежувалася така сама тенденція щодо дітей на штучному нераціональному вигодовуванні. Умовно-патогенна флора найчастіше представлена клебсіельоезною, грибковою інфекцією в підгрупах Іа та ІІа (ч² = 75,77; р = 0,0001). Облігатно - анаеробна флора товстої кишки також мала статистичну різницю від виду вигодовування (ч² = 30,48; р = 0,0001) в підгрупах GAD скомпрометованих. Прояви дисбактеріозу товстого кишківника в дітей, а саме, зниження загального рівня E. coli та біфідофлори на тлі заміни останньої на кокову флору, виявлено у 80,0 % дітей ІІа підгрупи. Порівняно з дітьми на грудному вигодовуванні тільки 2 дитини ІІб групи мали відхилення від норми (ч² = 26,12; р = 0,0001).

Обговорення отриманих даних

У даному обстеженні проведено паралелі між виходом алергійної реакції на білок коров'ячого молока залежно від термінів його введення в раціон дітей раннього віку на тлі формування пре діабетичних факторів (At до GAD). Таку саму кореляцію можна відзначити в дітей, матері яких вживали коров'яче молоко, більш ніж 500 мл/добу під час годування. Отримані дані дають підставу вважати, що ранні терміни (0-6 міс.) введення штучних сумішей або коров'ячого молока в дітей провокують схильність до алергійної реакції, що несуть в собі ризик пошкодження ПЗ білком коров'ячого молока.

Для підтвердження наявності вірогідних міжгрупових відмінностей за частотою виявлення підвищеного рівня загального IgЕ в сироватці крові, було використано оцінку відношення шансів для ризику дебюту ЦД 1-го типу в дітей раннього віку. Діти з позитивними At до GAD та наявністю підвищених показників IgЕ в сироватці крові (OR = 60,0, р = 0,0107) на відміну від дітей з негативними At до GAD у сироватці крові (OR = 27,3, р = 0,001) мали статистично значущий ризик формування ЦД 1-го типу в ранньому віці на штучному нераціональному вигодовуванні. Наявність цієї відмінності дозволила нам припустити існування зв'язку між позитивними At до GAD та підвищенням рівня IgЕ у сироватці крові дітей на штучному вигодовуванні. Таким чином, діти на ранньому штучному вигодовуванні мали достовірний шанс до формування At до GAD порівняно з групою дітей без At до GAD.

Проведений аналіз харчових щоденників дає право стверджувати, що з переважним відсотком обстежені діти з позитивними Ат до GAD (Iа та IІа) на першому році життя харчувалися частково адаптованими або взагалі КМ, а саме, підгрупи Iа = 50,0 ± 18,9 (р%±s_p%) та IІа = 42,9 ± 20,2 (р%±s_p%) вигодовувалися коров'ячим або козячим молоком, молочною манною кашою. Не в значному відсотку високо адаптовані суміші отримували тільки діти в підгрупах без наявних Ат до GAD (Iб = 5,5±2,4, IІб = 21,1 ± 9 р%±s_p%).

Виявлено, що терміни введення штучних сумішей значно відрізнялись в дітей із встановленим ЦД 1-го типу. Переважна кількість дітей ІІ групи (майже 65,0 %) мали термін введення штучних сумішей з перших тижнів життя (18,8 ± 10,0 діб) на відміну від дітей І групи (майже 55,0 %), термін становив 1,5 ± 0,5 місяця (р > 0,05)

Вживання молока жінками під час вагітності або лактації достовірно відрізняло в IІa підгрупі обстежених дітей (V = 1000,0 мл/добу). Зокрема воно вдвічі перевищувало об'єм вживання порівняно з IІa та IІб (р_{ІІа-ІІб} = 0,003197) підгрупами, та в 5 разів перевищувало об'єм вжитого молока порівняно з підгрупою Іб, також міжгрупові порівняння статистично достовірно відрізнялися в підгрупах Іа і Іб (р_Іа-Іб = 0,000004) та в підгрупах Іб і ІІб (р_Іб-ІІб = 0,002643), що відображає зв'язок між об'ємом вжитого молока та наявністю Ат до GAD в сироватці крові обстежених дітей як фактора предіабету в групі ІІа.

Аналіз щоденників харчування в дітей І групи показав дефіцит споживання білків, жирів, вуглеводів. Діти мали відхилення від вікової норми щодо білків - на 13,6 % (-6,9; 31,0 Lq; Uq), до жирів - на 18,9 % (-6,9; 31,0 Lq; Uq), до вуглеводів - на 0,8 % (-24,4; 23,9 Lq; Uq). У невеликому відсотку діти мали дефіцит щодо калоражу - на 0,6 % (-14,0; 26,5 Lq; Uq), вищезазначені відхилення на тлі надлишку добового об'єму їжі на - 21,8 % (0,0; 40,0 Lq; Uq). У порівняльному аналізі груп Іа > Іб статистично значущі відхилення відзначено в Іа групі щодо споживання білків (р_Іа-Іб = 0,0020); вуглеводів (р_Іа-Іб = 0,0029).

Це дає право стверджувати, що статистичні характеристики відповідних показників різних груп статистично значущо відрізняються між собою, а об'єм споживання коров'ячого молока матір'ю залежить від приналежності пацієнтів до тієї чи іншої підгрупи.

У 100 % дітей з ЦД 1-го типу (ІІ група), за даними харчових щоденників, зареєстровано перевантаження раціону відносно вікової норми споживання білка на 38,9 % (21,1; 66,6 Lq; Uq), жирів - на 144,3 % (116,1; 181,3 Lq; Uq), вуглеводів - на 15,9 % (7,62; 56,3 Lq; Uq), добового калоражу - на 15,9 % (7,62; 56,3 Lq; Uq) та добового об'єму їжі - на 61,9 % (49,9; 93,9 Lq; Uq). Порівняльний аналіз між підгрупами (а, б) ІІ підгрупи мав статистично значущі відхилення переважно в ІІа підгрупі, серед усіх визначених характеристик: білки (р_Іа-ІІб = 0,0012); вуглеводи (р_{ІІа-ІІб} = 0,0031).

За аналізом харчових щоденників дітей І групи можна стверджувати, що діти першого року споживали білок за рахунок переважно молочних продуктів. Таким чином, показники вищезазначених розрахунків дозволяють стверджувати, що розвиток та наявність ЦД 1-го типу в дітей корелює не тільки із споживанням білка, значно відхилений від вікових нормативів, а й з порушенням раціональності його складових. Дітям обох груп не раціонально був введений прикорм як за віком, так і за набором продуктів харчування, а також звертає на себе увагу значне перевищення добового об'єму харчування.

У переважній більшості всі діти мали одноманітний щоденний набір продуктів харчування. У раціоні дітей І групи на протязі першого року життя переважали такі продукти як молочна манна каша, макаронні вироби, одночасно збіднені на м'ясо, фрукти, овочі. У меню дітей, старших за рік, також можна відмітити переважання хлібобулочних, макаронних виробів, вживання солодкої газованої води.

Аналіз впливу споживання дитиною раннього віку білка коров'ячого молока дозволяє розглядати його як один з ланцюгів тригерного фактора не тільки щодо збільшення частоти алергійних реакцій, але й розвитку ЦД 1-го типу.

У результаті проведеного комплексного дослідження було виявлено, що в усіх дітей, які перебували на ранньому штучному вигодовуванні, частіше відзначалися епізоди респіраторних захворювань, розвиток дефіцитної анемії, рахіту.

Статус мікробіоценозу порожнини рота був більш моногенним у дітей на грудному вигодовування, на відміну від групи дітей на штучному вигодовуванні, у яких відмічено комбінацію декількох мікроорганізмів, зростання кількості яких перевищувало нормативи.

Корелятивні зміни мікробіоцинозу макроорганізму простежувалися за даними мікробіологічного дослідження кишківника в дітей на штучному вигодовуванні, що розцінювалося як дисбактеріоз кишківника різного ступеня.

Отже, дія негативних чинників дозволяє сформувати концепцію про донозологічне пошкодження ПЗ і може спричинювати до преморбідний стан і надалі безпосередньо до захворювання.

РОЗДІЛ 5. ВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1-го ТИПУ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Правильне харчування впливає на формування різних органів та систем, забезпечуючи тим самим високий рівень імунологічної реактивності дитячого організму. При поглибленому вивченні анамнестичних даних було виявлено, що високий ступінь інфекційних захворювань у дітей раннього віку переважав на штучному вигодовуванні.

5.1 Статистична характеристика частоти персистенції герпесвірусної інфекції в обстежених дітей

Проаналізовано залежність частоти інфекційних захворювань від виду вигодовування дітей в залежності від наявності або відсутності антитіл до GAD. Серед обстежених частіше хворіли діти на штучному вигодовуванні, але без At до GAD (Іб, ІІб підгрупи). Також відмічено залежність між частотою повторних респіраторних захворювань (1-2 р/рік) у дітей, які перебували на грудному вигодовуванні, та дітей, які перебували на штучному вигодовуванні та мали в анамнезі три і більше епізодів респіраторної інфекції, часто в поєднанні з кишковими (ч² =16,49; р = 0,0001) та герпетичними інфекціями. Троє дітей Іб підгрупи на штучному вигодовуванні мали в анамнезі герпетичну інфекцію (вітряна віспа, герпетичний стоматит), та двоє дітей Іб підгрупи перенесли кишкову інфекцію, на відміну від Іб підгрупи на грудному вигодовуванні, лише одна дитина мала в анамнезі кишкову інфекцію. Таку саму паралель можна провести стосовно дітей, які захворіли на ЦД 1-го типу (ІІа, ІІб), - одна дитина, перебуваючи на грудному вигодовуванні, мала анамнестично 3 епізоди респіраторної інфекції, решта мали 1, рідше 2 епізоди ГРІ. У групі дітей на штучному вигодовуванні більше 90,0 % мали 3 та більше епізоди. Аналіз за структурою топіки ураження респіраторного тракту довів, що високий ступінь інфекційних захворювань у дітей раннього віку представлений ГРІ та гострими обструктивними бронхітами, первинними пневмоніями (Іа та ІІа підгрупи). Діти, які вигодовувалися сумішами на першому році життя, частіше хворіли на пневмонії, гострі обструктивні бронхіти, на відміну дітей, які вигодовувалися грудним молоком, і хворіли частіше на ГРІ та гострі бронхіти більш в легкій формі. Порівняльна характеристика інфікування гострою респіраторною вірусною інфекцією (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Кількість дітей (%), які мали повторні епізоди респіраторної інфекції в анамнезі (бронхіти, пневмонії, ГРВІ, гострі обструктивні бронхіти) в зв'язку від виду вигодовування

У численних дослідах продемонстровано, що пусковим механізмом аутоімунної агресії у формуванні аутоантитіл проти в-клітин ПЗ є внутрішньоклітинні інфекції. Як відомо, в осіб з наявністю генетичної схильності до ЦД 1-го типу змінена реакція на фактори довкілля середовища, що виражено в ослабленій противірусній імунній відповіді [144, 145, 147, 180]. У нашому дослідженні була приділена увага ВПГ 1,2, ЦМВ, ВЕБ, ВГ 6-го типу та аденовірусу. За даними літератури, однією з поширених герпетичних інфекцій є цитомегаловірусна інфекція. ЦМВ інфекція є однією з головних причин внутрішньоутробного ураження плода та мимовільних абортів в анамнезі.

У групі дітей, з наявним ЦД 1-го типу статистично значущо відрізняється (р < 0,05) кількість дітей з позитивними маркерами цитомегаловірусної інфекції, а саме, 61,5 % дітей ІІ групи та 36,4 % дітей без ознак ЦД 1-го типу (Р_І-ІІ = 0,0225), без статистично значущої різниці до маркерів ВПГ 1,2 типів І та ІІ групи порівняння 41,4 % та 50,0 % відповідно, (р_І-ІІ = 0,4323) (табл. 5.1). Відмічено, що діти без ознак ЦД (67,7 %) частіше мали маркери до ВГ 6-го типу порівняно з хворими на ЦД 1-го типу (42,3 %), із статистично значущою різницею (р_{І-ІІ; Іа-ІІа; Іа-Іб} < 0,05).

Статистично значуща різниця кількості позитивних маркерів у дітей з ознаками ЦД 1-го типу або без нього не є очікуваною, але детальне порівняння підгруп за наявними At до GAD у сироватці крові дає можливість цю групу віднести до групи ризику щодо захворювання на ЦД 1-го типу. Як видно, статистично значущо (р < 0,05) відрізняється частота виявлення маркерів у сироватці крові дітей Іа групи до ВГ 6-го типу (р_а-ІІа = 0,0255) та ЦМВ (р_а-ІІа = 0,0481), стосовно до маркерів ВПГ 1-го, 2-го типів (р_Іб-ІІб = 0,9359). Статистично значущої різниці ні в порівняльних групах, ні в підгрупах щодо ВЕБ інфекції не виявлено.

Дослідження титрів герпесвірусної інфекції в дітей у динаміці порівняно з нормативним показником були підвищенні більш ніж у 1,5-2 рази, частіше у дітей Iа та IIа підгруп, тобто з наявністю At до GAD, також мало місто міксінфікування трьома різновидами герпесвірусів порівняно з Іб підгрупою, де кількість маркерів герпесвірусного інфікування мали не більше 1-2 в сироватці крові.

Таблиця 5.1 - Частота виявлення At (IgG) герпесвірусних інфекцій в обстежених дітей, абс., (%)

Примітка. ¹- статистично значуща різниця (р<0,05) при порівнянні між І та ІІ групами; ²- статистично значуща різниця (р<0,05) при порівнянні між Іа та ІІа групами; ³- статистично значуща різниця (р<0,05) при порівнянні між ІІа та ІІб групами;

У 75,0 % дітей Іа підгрупи позитивні At до GAD поєднувалися з одноразовим підвищенням глюкози крові до 5,78 ± 0,5 ммоль/л (табл. 5.2). У хворих ІІ групи, які захворіли на ЦД 1-го середній рівень глікемії становив 18,7 ± 7,38 ммоль/л. У міжгруповому порівнянні рівня глікемії ІІ група була виключена на підставі встановленого ЦД 1-го типу. У пацієнтів, які сформували Іб підгрупу, показники глюкози крові не мали відхилення від норми (4,13 ± 0,57 ммоль/л).

Таблиця 5.2 - Середній рівень глюкози в сироватці крові в дітей груп порівняння, (M ± m)

Таким чином, отримані дані можуть характеризувати більш виражений зв'язок між наявністю інфікування на ЦМВ (р = 0,0225) або ВГ 6-го типу (р = 0,0189) та вуглеводного порушення у дитини.

5.2 Статистична характеристика частоти респіраторних вірусних інфекцій в обстежених дітей

Останнім часом провідним фактором в розвитку ЦД 1-го типу є респіраторні віруси. Додатково у всіх дітей проводилось обстеження на респіраторну вірусну інфекцію (аденовірус, вірус грипу, РС - вірус та вірус парагрипу) (рис. 5.2).

Характерною особливістю, за даними проведених обстежень, 100,0 % дітей Іа, ІІб, ІІа підгруп мали той чи інший респіраторний вірус, у підгрупі Іб позитивний результат мали 96,7 % дітей. Порівняльний аналіз дає право стверджувати, що в дітей усіх підгруп переважав аденовірус (Іа - 87,5 ± 12,5 %; Іб - 48,3 %; ІІа - 85,7 ± 14,3 %; ІІб - 68,4 ± 10,9 %), майже кожна 4 дитина Іа підгрупи - 28,6 ± 18,4 %; Іб підгрупи - 26,3 ± 10,4 % та лише 12,5 ± 12,5 % в ІІа підгрупі мала позитивний аналіз до вірусу парагрипу. РС- вірус не мав статистично значущої різниці в підгрупах Іб (19,7 ± %) та ІІб (5,3 ± 5,3 %). Вірус грипу не мав позитивного результату в жодному випадку.

Рис. 5.2 Частота виявлення респіраторних вірусів в обстежених дітей

Отже, найбільшу питому вагу при обстеженні мали антитіла до аденовірусів. Надалі проведено аналіз залежності між наявністю інфікування аденовірусною інфекцією та дебютом ЦД 1-го типу в дітей раннього та дошкільного віку. Проведені розрахунки довели існування цього зв'язку (ч² = 3,89, р = 0,487). При більш детальному аналізі, залежно від наявності фактора предіабету (At до GAD) також підтверджено зв'язок фактору ризику ЦД 1-го типу в дітей у комбінації вищезазначених факторів (аденовірусної інфекції та антитіл до GAD) (ч² = 6,51, р = 0,0108). Звертаючись до властивостей згаданих аденовірусів, слід зазначити, що це єдиний ДНК - вірус, а також єдиний представник, який може мати вроджену форму, що має ідентичний клінічний перебіг з герпетичною інфекцією (вітряна віспа). Таким чином, аденовірусну інфекцію можна вважати додатковим фактором ризику розвитку ЦД 1-го типу у дітей [153, 167].

5.3 Оцінка показників СД₄₊, СД₈₊, СД₁₆₊, СД₂₂₊ в дітей залежно від наявності герпесвірусного інфікування

Дослідники вважають, що процес персистенції інфекції супроводжується інтеграцією інфекційного агента в геном клітини хазяїна, і при цьому розвивається вторинний імунний дисбаланс. Звісно, що у розвитку імунної системи спостерігаються «критичні періоди», коли відбувається перемикання процесів регуляції й підвищується чутливість організму до інфекційних агентів, зокрема герпесвірусної інфекції. Таким чином, нами було розглянуто імунологічну відповідь з позиції наявності інфікування герпесвірусної інфекції.

Особливості імунної відповіді дозволяють панкреатотропним вірусам провокувати розвиток у ПЗ аутоімунних та запальних процесів. На частку Т-клітин у крові припадає 75,0 % від загального числа лімфоцитів. Усі вони відрізняються наявністю на мембрані маркерів - кластерів диференціювання (СД+).

Прогностичний вплив вірусів герпесів щодо ризику розвитку ЦД 1-го типу було розглянуто за наявністю або відсутністю герпесвірусного інфікування у дітей з ознаками ЦД та без діабету.

Частка відхилення = показник СД+ _{пацієнта} / середня норма СД+.

Частка відхилення від середніх показників СД₄₊-хелперів-(індукторів), які регулюють силу імунної відповіді на чужорідний антиген та контролюють антигенний гомеостаз, знижена на 15,5 % (0,84 ± 0,2) в дітей без ознак ЦД 1 та позитивних на герпесвіруси, на 14 % (0,86 ± 0,2) в дітей без ознак ЦД 1-го типу та негативних на герпесвіруси; на 1,5 % (0,99 ± 0,2) з ознаками ЦД та позитивних на герпесвіруси, (р ? 0,05). Індекс СД₄₊/СД₈₊ зменшений на 26,5 % (0,73 ± 0,3) від норми в дітей без ознак ЦД 1, переважно за рахунок відхилення СД_4+, та, навпаки, у дітей, хворих на ЦД, збільшений на 26 % (1,26±0,4) зі статистичною вірогідністю р ? 0,05 порівняно з групою без ознак ЦД 1-го типу, але інфікованих герпесвірусами.

Показники СД₈₊ в дітей без ознак ЦД 1-го типу, але з позитивними герпесвірусами достовірно збільшені (1,15 ± 0,3) порівняно з хворими на ЦД 1-го типу (0,78 ± 0,2) р ? 0,05 та на відміну від дітей, які не мають діабету та не інфіковані, що не мали відхилення від середньої норми.

Рівень СД₁₆, відповідальних за противовірусний імунітет, підвищений у всіх обстежених групах. Але в дітей без ознак ЦД 1-го типу, позитивних щодо герпесвірусів, спостерігалося переважання за вмістом вищезазначеного кластера диференціювання (1,74 ± 0,4), порівняно з іншими обстеженими, результати яких вірогідно не відрізнялися (1,49 ± 0,4 та 1,51 ± 0,4 відповідно).

За результатами проведеного дослідження в дітей груп порівняння виявлено зниження від середньої норми СД₂₂ у пацієнтів з ЦД (0,9 ± 0,2). У групі без ознак ЦД 1-го типу, але з позитивними маркерами герпесвірусів відхилень по СД₂₂₊ не виявлено, р ? 0,05. Таким чином, дефіцит кластерів диференціювання (СД₂₂₊) та збільшення СД₁₆₊ в дітей, які захворіли на ЦД 1-го типу, свідчить про імунологічну недостатність.

Таким чином, ураховуючи проведені розрахунки, можна визначити, що кореляційна структура факторів ризику розвитку ЦД 1-го типу утворена з багатьох достовірних (р < 0,05) зв'язків, (рис. 5.3). При цьому такий показник, як імунологічна некомпетентність утворює кореляційні зв'язки, як прямі так і зворотні, з дисбалансом мікробіоцинозу слизових, частотою респіраторних захворювань, термінами штучного нераціонального вигодовування, наявністю інфікування на ЦМВ в дітей раннього та дошкільного віку. Така висока інтеграція кореляційної структури свідчать про високий асоціативний зв'язок розглянутої функціональної системи, тобто імунологічний стан, у хворих з вперше виявленим ЦД 1-го типу. Для At до GAD встановлені прямі зв'язки з кількістю споживаємого КМ матір'ю під час вагітності та лактації, наявністю ЦМВ або аденовірусної інфекцій, не раціонального вигодовування, як дітей першого року, так і дітей старше за рік за основними інгредієнтами (білками, жирами, вуглеводами, калоріями).

Рис. 5.3 Кореляційні зв'язки між ризиком розвитку ЦД 1-го типу та факторами пошкодження підшлункової залози у дітей раннього та дошкільного віку, р < 0,05

Обговорення отриманих даних

За частотою інфекційних захворювань у дітей залежно від виду вигодовування також можна простежити взаємозв'язок - діти на штучному вигодовуванні хворіли статистично частіше, що, у свою чергу, передбачає імунологічну резистентність.