Обґрунтування корекції біоценозу порожнини рота у дітей на тлі ортодонтичного лікування

Останнім часом добре зарекомендували себе для лікування захворювань тканин пародонту кверцетин, що володіє ангіопротекторною, антиоксидантною і протизапальною діями, і пробіотик інулін, який стимулює зростання пробіотичної мікрофлори і тим самим усуває явища дисбіозу.Також довів свою високу ефективність гель Квертулін - препарат, що містить кверцетин, інулін і цитрат кальцію [258, 259].

Таким чином, численність методів і засобів, запропонованих для профілактики і лікування карієсу зубів і хронічного катарального гінгівіту, що виникли як ускладнення ортодонтичного лікування, є свідченням того, що етіологічні фактори і патогенетичні механізми розвитку основних стоматологічних захворювань остаточно не встановлені і вимагають пошуку нових підходів і шляхів їх рішення.

Аналіз літературних даних свідчить про те, що одного препарату недостатньо, щоб впливати на всі патогенетичні ланки процесу. У зв'язку з цим актуальним є удосконалення існуючих і розробка нових схем комплексного лікування і профілактики основних стоматологічних захворювань. Висока поширеність ЗЩА, карієсу зубів і гінгівіту свідчить про недостатню ефективність профілактичних і лікувальних заходів.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Обґрунтування обраного напрямку дослідження

Застосування знімної та незнімної ортодонтичної апаратури значно розширило можливості для лікування зубощелепних аномалій. Прагнення багатьох пацієнтів до красивої та здорової посмішки, висока ефективність нових лікувальних технологій привели в даний час до застосування незнімної апаратури більш, ніж в 84% випадків [260, 261].

Разом з тим, на думку багатьох авторів, в період лікування пацієнтів з ортодонтичними патологіями при використанні незнімної ортодонтичної техніки зростає ризик появи вогнищ демінералізації емалі навколо брекетів [47].

Це пов'язано з погіршенням процесів самоочищення та гігієни, зниженням резистентності органів і тканин порожнини рота, інтенсивним скупченням зубної бляшки навколо брекетів, обмеженим доступом ротової рідини до вестибулярної поверхні зубів під час тривалого ортодонтичного лікування [262]. Фіксовані на тривалий термін елементи незнімної апаратури ускладнюють гігієнічний догляд за порожниною рота, роблячи цю процедуру навіть для дисциплінованих пацієнтів важкою і стомлюючою [263]. У результаті брекети, дуги, кільця, лігатури акумулюють зубний наліт, який містить велику кількість мікроорганізмів, які продукують органічну кислоту, що призводить до зниження рН і виходу кальцію і фосфору з емалі зуба [264]. Відомо, що деякі групи бактерій, які населяють дану екологічну нішу, можуть володіти факторами вірулентності і тому бути здатними викликати запальний процес слизової оболонки порожнини рота й тканин пародонту.

В даний час багато принципових аспектів профілактики в процесі ортодонтичного лікування ще не повністю вирішено. Тому актуальним завданням є подальша розробка засобів гігієни та профілактичних заходів в процесі ортодонтичного лікування.

2.2 Характеристика об'єктів клінічного дослідження

Для вирішення поставлених в роботі завдань для епідеміологічних досліджень було обстежено всього 157 дітей з ортодонтичною патологією від 7 до 16 років. Всі обстежені діти звернулись за консультацією і лікуванням до кафедри дитячої стоматології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України».

Серед них - 87 дівчат, що складає 55,4%, та 70 хлопчиків, і це відповідає 44,6%. Всі обстежені пацієнти були розділені на 2 групи (основну та порівняння), в свою чергу основна група була розділена на 2 підгрупи в залежності від способу лікування: 1-а підгрупа - це 58 хворих (36,9%) зі знімною ортодонтичною апаратурою, у деяких пацієнтів відзначали 2 пластиночних апарата; 2-а підгрупа становила 56 хворих (35,7%) з незнімними ортодонтичними конструкціями (із брекет-системами) в порожнині рота, а до групи порівняння увійшли 43 дитини (27,4%) з ортодонтичною патологією без будь-якого ортодонтичного лікування. Всі діти, що дали згоду на участь в дослідженнях, також були розподілені за віковими періодами прикусу: 7-11 років (змінний прикус) та 12-16 років (постійний прикус). Розподіл груп дітей, які брали участь у клінічних дослідженнях для вивчення ефективності розроблених лікувально-профілактичних комплексів, представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розподіл дітей, які брали участь у клінічних дослідженнях

Вік (роки)	Кількість пацієнтів в групах	Всього
	Основна	Всього	Порівняння	Всього
	хлопчики	дівчата		хлопчики дівчата	дівчата
7-11	24	30	54	10	13	23	77
12-16	26	34	60	10	10	20	80
Разом	50	64	114	20	23	43	157

Процентне співвідношення кількості дітей з різними видами дентального прикусу було приблизно однаковим у всіх групах дослідження, що робило групи однорідними за даним показником. Всі обстежені діти були практично здорові у загальномедичному плані, тобто без явних соматичних захворювань.

2.3 Клінічні методи дослідження

Клінічний метод обстеження включав в себе збір анамнезу, зовнішній огляд і огляд порожнини рота. Опитування полягало в отриманні крім загальних даних про вік, місце проживання і характер харчування, відомостей про спадкові і різні перенесені захворювання, травмах щелепно-лицевої області, термінах прорізування і зміни зубів, шкідливі звички. З'ясовувалося, які скарги пред'являє пацієнт, чи проводилася раніше ортодонтична корекція, лікувально-профілактичне протезування, операції в порожнині рота.

Обстеження дітей проводилося в стандартних умовах стоматологічного кабінету. Дані фіксували в карту обстеження стану порожнини рота, розроблену в ДУ «Інститут стоматології АМН України» (м. Одеса) відповідно до рекомендацій ВООЗ.

Визначення інтенсивності карієсу зубів у дітей проводилося відповідно до рекомендацій ВООЗ (1989): інтенсивність карієсу за показниками КПВ, КПВ + кп (к - тимчасовий зуб, вражений карієсом або його ускладненням, п - тимчасовий зуб з пломбою, К - постійний зуб, вражений карієсом або його ускладненням, П - постійний зуб з пломбою, В - постійний зуб, видалений внаслідок ускладненого карієсу.

Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовували індекс Грін-Вермільона [265,266], заснований на фарбуванні зубного нальоту вестибулярної і оральної поверхонь зубів. Критерієм оцінки гігієни порожнини рота був умовний підрахунок поверхні зуба, покритою зубним нальотом, виражений у цифрах.

Для визначення товщини зубного нальоту використовували гігієнічний індекс Silness Loe [267]. Після ретельного висушування 16, 11, 24, 36, 31, 46 зубів кінчиком зонда визначали товщину зубного нальоту в пришийковій області на 4-х поверхнях (вестибулярній, язичній і обох контактних). Результати оцінювали в балах: 0 балів - наліт біля шийки не визначається; 1 бал - наліт візуально не визначається, а тільки на кінчику зонда, якщо провести біля шийки зуба; 2 бали - візуально визначається помірне накопичення зубного нальоту на поверхні зуба; 3 бали - інтенсивне відкладення зубного нальоту на поверхні зуба і в міжзубних проміжках.

Повторні обстеження проводилися через 6 місяців, один рік та два роки.

Оцінку стану пародонту проводили за такими клінічними ознаками: кольором, формою, розміром ясенних сосочків, наявності кровоточивості при пальпації і зондуванні ясенної борозенки, визначали цілісність зубоясенного з'єднання з метою диференціальної діагностики з пародонтитом. Був проведений огляд ортодонтом з метою виключення патології прикусу.
Для об'єктивної оцінки стану пародонта у дітей проводили комплексне дослідження тканин пародонта з використанням пародонтологічних індексів: РМА(%), індексу кровоточивості та проби Шилера-Писарева. Визначення і підрахунок індексів проводився за загальноприйнятими методиками.

Для виявлення запалення в яснах використовували пробу Шилера-Писарева. Забарвлення ясен йодвмісним розчином розцінювали як позитивний результат проби.

Для оцінки тяжкості хронічного катарального гінгівіту і реєстрації динаміки процесу використовували папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА). Індекс визначали в процентах за формулою [268]. Оцінку ступеню тяжкості запального процесу проводили наступним чином: до 30% - легкий ступінь тяжкості, 30%-60% - середній и вище за 60% - тяжкий ступінь.

Індекс РМА, рекомендований ВОЗ при обстеженнях пародонту, частіше за інші індекси зустрічається в спеціальній літературі, що дає змогу отримані наші дані співставляти з результатами інших дослідників.

Стан ясен вивчали за індексом кровоточивості за допомогою зондової проби по Мюллеману [269] пуговчатим зондом (кінчик зонда без тиску притискали до стінки борозенки і повільно вели від медіальної до дистальної сторони зуба). Оцінювали ступінь кровоточивості за шкалою: 0 - кровоточивість відсутня; 1 - при зондуванні ясеневої борозенки утворюється крапка; ступінь 2 - ізольована пляма; ступінь 3 - після зондування міжзубний проміжок заповнюється кров'ю; ступінь 4 - сильна дифузна кровотеча, кров відразу після зондування витікає в ясеневу борозенку.

2.4 Лабораторні методи дослідження

2.4.1 Біохімічні методи

Біохімічні дослідження проводилися в ротовій рідині пацієнтів. Аналіз досліджень ротової рідини проводили перед виконанням лікувальних заходів, через 3, 6, 12 та 24 місяці. Ротову рідину збирали вранці натще.

Активність протеолітичних ферментів (ЗПА - загальна протеолітична активність) визначали за гідролізом 2%-го казеїну при рН 7,6 шляхом оцінки кількісного рівня вмісту розчинних у трихлороцтовій кислоті продуктів розщеплення за допомогою реактиву Фоліна [270, 271]. Активність протеаз виражали в нанокаталах (нкат) на 1 літр ротової рідини. За 1 катал брали активність ферменту, здатну каталізувати утворення 1 моль тирозину за 1 сек.

З метою вивчення показників вільнорадикального окислення ліпідів визначали рівень малонового діальдегіду. Рівень малонового діальдегіду (МДА) визначали за допомогою тіобарбітурової кислоти, в результаті взаємодії яких утворюється окрашений триметіловий комплекс [270, 271]. Концентрація МДА пропорційна інтенсивності забарвлення, яку виражали в мілімоль на 1 мл ротової рідини.

Для вивчення стану антиоксидантної системи проводили дослідження активності каталази за методом Королюк М.А. [272] в ротовій рідині. Метод заснований на здатності перекису водню, що утворилася в присутності каталази, з'єднуватися з солями молібдену в стійкий помаранчевий комплекс. Інтенсивність забарвлення комплексу пропорційна активності каталази, яку висловлювали в мкат/л і мкат/кг (1 катал - це здатність ферменту каталізувати утворення 1 моля перекису водню).

Визначення активності уреази в ротовій рідині проводили за гідролізом субстрату сечовини (карбаміду), яка в присутності уреази розщеплюється до аміаку, кількість якого реєструють по реакції з реактивом Несслера [271]. Активність уреази виражали в мікрокаталах аміаку, утвореного за 1 хвилину в 1 літрі ротової рідини (мкмоль NH₃/мін.л).

За співвідношенням відносних активностей уреази і лізоциму розраховували ступінь дисбіозу біооб'єктів за ферментативним методом А.П.Левицького [273].

Визначення концентрації кальцію в ротовій рідині проводили за методом Каракашова і Вічева в модифікації В.К. Леонтьєва і В.Б. Смирновой (1968), який заснований на реакції з мурексидом, що створює з іонами кальцію в лужному середовищі комплекс від рожевого до червоно-фіолетового кольору (залежно від концентрації). До 1 мл 0,4 КОН додають кілька кристаликів флуорексона, після чого розчин титрують трилоном Б до згасання флуоресценції і появи рожевого забарвлення розчину. У дослідну пробірку потім додають 0,2 мл слини і 0,3 мл води, а в стандартну - 0,1 мл стандартного розчину кальцію, після чого знову з'являється зелене забарвлення з флуоресценцією, яке титрують на чорному тлі ЕДТА до появи стійкого рожевого забарвлення. Розрахунок проводили за формулою:

,

де X - концентрація кальцію в мг%, О - загальна кількість мл розчину трилону Б, який пішов на титрування стандартного розчину, 5 - коефіцієнт перерахунку в мг%.

Неорганічний фосфор у ротовій рідині визначали за методом Больца і Льюка в модифікації В. Д. Конвай та ін. (1972). До 1 мл досліджуваної слини або екстракту осаду додається 2,4 мл 7% розчину трихлороцтової кислоти для осадження білків. Після перемішування і центрифугування при 3000 об/хв протягом 10 хвилин до 2 мл осадової рідини додавали 4 мл суміші розчинів молібдату натрію і гідразінсульфата, перемішували і ставили на 10 хвилин на киплячу водяну баню, після чого в пробірках утворювалось блакитне забарвлення, інтенсивність якого вимірювалась в порівнянні з контролем (водою) в 1см кюветах при 650 нм на спектрофотометрі або фотоколориметрі. Розрахунок проводили за калібровочним графіком або стандартом, проведеним через ті ж етапи реакції, що й досвідчені проби.

2.4.2 Імунологічні методи дослідження

Для вивчення неспецифічної резистентності в порожнині рота визначали такі показники місцевого імунітету, як кількість секреторного імуноглобуліну А (SIgA,) і лізоциму в ротовій рідині.

Для визначення рівня лізоциму та вмісту sIgA ротову рідину збирали натще вранці без попередніх гігієнічних заходів.

Для визначення вмісту лізоциму ротової рідини використовувалися індикаторні мікроорганізми Micrococcus lisodeicticus - НВО «Біохімреактив». Дослідження проводились фотоколориметричним методом, що визначає різницю ступеня екстинкції на довжині хвилі 540 нм (зелений фільтр) через 15 і 180 хвилин [274,275].

Для вивчення місцевого імунітету визначали кількість секреторного імуноглобуліну А (sIgA) в ротовій рідині. Визначення sIgA в ротовій рідині виконувалось імуноферментним методом з використанням комерційного набору sIgA - ІФА - БЕСТ ЗАТ Вектор-Бест (ЗАО «Вектор-Бест») за допомогою твердофазного методу імуноаналізу, який засновано на принципі «сендвіча». Імунні комплекси «іммобілізованих МКАТ - sIgA - кон'югат» визначали ферментативною реакцією пероксидази з перекисом водню у присутності хромогену (тетраметилбензидина). Інтенсивність забарвлення хромогену пропорційна концентрації sIgA в аналізованому зразку [276].

Після зупинки пероксидазної реакції стоп-реагентом результати визначались фотометрично. Концентрація sIgA в пробах визначалася за каліброваним графіком. Вимірювання проводились за допомогою вертикального спектрофотометра «Multiscan MCC 340».

2.5 Мікробіологічні дослідження

Для визначення мікробного пейзажу різних біотопів ротової порожнини у дітей з різними ортодонтичними апаратами посіви бралися натще з 3 основних точок: 1 - ротова рідина; 2 - зубний наліт з вестибулярної поверхні молярів нижньої щелепи; 3 - рідина зубоясеневого жолобка в області центральних різців верхньої щелепи (ясенева рідина).

Для дослідження використовувалися такі поживні середовища: кров'яний агар - для виділення вибагливих мікроорганізмів і визначення гемолітичної активності, жовточно-сольовий агар ( ЖСА ) - для виділення стафілококів, агар ендо - для виділення кишкових бактерій і середу Сабуро - для виділення грибів, лактобактагар - для виділення лактобактерій. Подальша ідентифікація видів аеробних і анаеробних мікроорганізмів проводилась за допомогою класичного метода бактеріологічного дослідження. Забір матеріалу проводили стерильним паперовим диском, кінцеву частину якої промивали в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і отримували суспензію мікроорганізмів. Потім 1 мл суспензії культури мікроорганізмів розводили в 100 разів, засівали на поживні середовища. Чашки з посівами підлягали інкубації при температурі 37єС протягом 48 годин. Для ідентифікації бактерій використовувався метод полімеразної ланцюгової реакції з подальшою зворотною ДНК-гібридізацією за допомогою MicroDent (Германія). MicroDent - це тест, який є високоспецифічним молекулярно-біологічним та діагностичним способом дослідження. Він спрямований на виявлення 5 найбільш агресивних бактеріальних збудників, що беруть участь в захворюваннях пародонту. Оскільки тест заснований на аналізі нуклеїнових кислот, для проведення тесту нема потреби в підтримці живих бактерій і в спеціальних запобіжних заходах при транспортуванні. Встановлений пороговий рівень показників тесту забезпечує те, що будь-який позитивний результат має клінічне значення, а ті коцентрації бактерій, які можуть бути присутніми в здоровій слизовій, дають негативний результат.

Для дослідження кількісного зростання мікроорганізмів використовували критерії (підрахунок колонієутворюючих одиниць) згідно наказу МОЗ СРСР від 22.04.1985р. №535 «Про уніфікацію мікробіологічних методів дослідження, застосовуваних в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ»: 1 - дуже незначне зростання - зростання одиничних колоній (до 10) ? до 104 ; 2 - незначне зростання - зростання 10-25 колоній ? 104 ; 3 - помірне зростання - зростання безлічі колоній (не менше 50 ) ? 107 ; 4 - рясний ріст - суцільний ріст колоній ? 108 і більше. Після проводився перерахунок КУО на 1 гр. (мл, см2) досліджуваного матеріалу. Межа роздільної здатності варіювала і становила lg КУО / г (мл, см2). Дослідження проводилися на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» [277-279].

2.6 Методи вивчення властивостей ротової рідини

2.6.1 Вивчення швидкості салівації

Швидкість салівації встановлювали шляхом вимірювання нестимульованої ротової рідини [280], зібраної протягом 5-ти хвилин в градуйовані мензурки. Швидкість салівації визначали за формулою хс= , де V - об'єм слини, t - час (одиниці вимірювання швидкості салівації - мл/хв).

2.6.2 Визначення в'язкості ротової рідини

В'язкість ротової рідини визначали за допомогою віскозиметра Оствальда [280] за формулою

Дx=Д0 tх/t0, де

Дx - в'язкість нестимульованої ротової рідини;

Д0 - відносна в'язкість води при даній температурі;

tх - час витікання слини;

t0 - час витікання води.

2.6.3 Визначення рН, ?pH ротової рідини

Визначення рН, ?рН слини проводили за методикою Деньги О.В., (1996) за допомогою іонометра ЕВ-74 [281]. Дослідження ротової рідини проводили натще, збираючи її в кількості 3-5 мл в градуйовані пробірки з інтервалами 1, 5, 10, 15, 20 хвилин. У всіх випадках перед збиранням слини, порожнину рота ретельно полоскали дистильованою водою. Всього проводилося 5 заборів слини. Середньоквадратичне відхилення величини рН від середнього значення для декількох заборів ротової рідини розраховувалося за формулою:

?pH = t5; 0,95 ,

де t5; 0,95 - коефіцієнт Стьюдента для 5 вимірювань з імовірністю 0,95;

?рНі - відхилення значень рНі від середньоарифметичного, тобто рНі - рНср; відносний довірчий інтервал відхилення цієї величини ?рH/ рНср.

Відхилення рН від середнього визначається багатьма причинами, у тому числі і буферними властивостями слини і може свідчити про порушення гомеостазу порожнини рота [282].

2.7 Методики лікувально-профілактичних заходів на тлі ортодонтичного лікування

Всі діти, яким проводили клінічні дослідження, були розподілені на групи - основну та порівняння. Дітям даних груп видаляли зубні відкладення і при необхідності проводили санацію порожнини рота. Систематично повторювали і контролювали гігієнічний догляд та навички.
Всі діти гігієну порожнини рота (ГПР) здійснювали за допомогою зубної пасти та зубних еліксирів, які не містять спирту. Діти групи порівняння використовували зубний ополіскувач «Санодент», що розроблений відділом біотехнології ДУ «Інститут стоматології АМН України» (зав. відділом - д.біол.н., проф. Левицький А.П.). «Санодент» містить поверхнево-активну речовину цетавлон, що володіє високими очисними властивостями, ефективно знижує швидкість утворення нальоту, створюючи на поверхні зубів і слизової оболонки позитивний заряд, в результаті чого бактеріальні клітини і цукор не можуть до них прикріпитися. Цетавлон збільшує активність власних антимікробних ферментів слини - лізоциму та РНК-ази, знижує інтенсивність розчинення зубної емалі. Вітамін В₂ нормалізує обмінні процеси в ротовій порожнині, усуває запальні зміни слизової оболонки порожнини рота. Діти основної групи застосовували зубний елексир «Гранатовий», який також розроблений відділом біотехнології ДУ «Інститут стоматології АМН України». Доведено, що терапевтичною ефективністю володіють флавоноїди (антоціани), галова й елагова кислоти, а також таніни, що містяться в плодах граната. Призначення еліксиру на тлі карієсогенних умов сприяє вираженому гальмуванню зростання умовно-патогенної мікрофлори й підвищенню рівня антимікробного захисту в порожнині рота. Дітям основної групи крім місцевих лікувально-профілактичних заходів призначали курси розроблених лікувально-профілактичних комплексів.

Вибір препаратів для розробки способів лікування і профілактики карієсу зубів та хронічного катарального гінгівіту продиктований відомими даними про порушення процесів мінералізації в твердих тканинах і запалення в тканинах пародонту у дітей на тлі ортодонтичного лікування. Тому розробка ЛПК для даного контингенту дітей обумовлена як необхідністю в регулюванні рівноваги фізіологічних процесів в тканинах пародонту, так і підвищеною потребою в мінеральних компонентах для нормального розвитку кісток і зубів в дитячому віці.

Діти основних груп були розділені на 2 підгрупи і отримували два варіанти лікування, які відображені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Розподіл хворих залежно від варіанту лікування

Групи	Варіанти лікування	Кількість пацієнтів
основна	I (знімна ортодонтична апаратура)	ГПР + зубний еліксир «Гранатовий» + мукозальний гель «Фітолізоцим» + мультипробіотик «Апібакт»	58
	II (незнімна ортодонтична апаратура	ГПР + зубний еліксир «Гранатовий» + мукозальний гель «Фітолізоцим» + мультипробіотик «Апібакт» + препарат Са «Цитрат кальцію з вітаміном D»	56
порівняння	ГПР + полоскання «Санодент»	43
Всього	157

Дітям основної групи першої підгрупи крім гігієни порожнини рота проводили місцеве лікування шляхом застосування аплікацій мукозального гелю «Фітолізоцим». Препарат «Фітолізоцим» - мукозальний фітогель, який отримано з листя капусти, володіє протизапальною дією на тканини порожнини рота та усуває явища дисбактеріозу.

Мукозальний гель наносили за півгодини після прийому їжі 2 рази на день протягом 10 днів. Курс лікування проводили кожні 6 місяців після початку ортодонтичного лікування.

Також дітям обох підгруп основної групи призначали мультипробіотик «Апібакт» - концентровану біомасу живих клітин симбіозу пробіотичних мікроорганізмів (біфідобактерій, лактобацил, пропіоновокислих бактерій та ін.). Даний пробіотик підтримує і регулює фізіологічну рівновагу мікрофлори кишечника, рН та стимулює синтез епітеліальних клітин кишкової стінки, що підвищує природний захист травної системи. Лактобацили зменшують високу толерантність до молочних продуктів і зменшують загальну алергізацію організму, що використовується в лікуванні алергічних захворювань.

Мультипробіотик призначали дітям від 6 до 16 років по 1 пакетику 1 раз на добу під час або після вживання їжі. Вміст пакетика розводили у (15-30) мл (1-2 столові ложки) кип'яченого молока або питної води кімнатної температури, ретельно перемішували і використовували відразу після розведення. Курс споживання: 4 тижні.

Необхідні організму людини мікроелементи надходять з навколишнього середовища з їжею та водою. Одним з важливіших в списку таких елементів являється кальцій - елемент, життєво важливий для людини, особливо в дитячому віці.

Саме тому друга підгрупа основної групи досліджуваних дітей крім місцевого лікування отримувала препарат кальцію. З препаратів кальцію був обраний «Цитрат кальцію з вітаміном D», як комбінований препарат, що регулює обмін кальцію та фосфору, а також поповнює нестачу кальцію та вітаміну D₃ в організмі дитини. Холекальциферол (вітамін D₃) являється одним з найважливіших активних метаболітів вітаміну D, який посилює всмоктування кальцію у нирках, регулює мінеральний обмін в організмі, що вкрай необхідно для нормального дозрівання кісткової тканини, її метаболізму і фізіологічної функції. Препарат рекомендований у всіх випадках, коли спостерігається погане засвоєння, знижена абсорбція або збільшена потреба організму в кальції і вітаміні D₃, при зниженні вмісту кальцію або засвоєнні вітаміну D₃, що особливо важливо для дітей та підлітків в період інтенсивного зростання.

«Цитрат кальцію з вітаміном D» призначали дітям з 7 до 16 років по 3 таблетки на день безпосередньо перед їжею або під час її. Курс прийому препарату складав 2 тижні.

2.8 Статистична обробка даних

Матеріали, отримані в клініці, піддані варіаційно-статистичній обробці у відповідності з метою та завданнями кожного розділу роботи. Обробка результатів досліджень проводилася з використанням загальноприйнятих методів математичної статистики: для кількісних ознак - параметричними методами і для якісних - непараметричними [283-285].

Аналіз результатів проводився на підставі оцінки достовірності відмінностей середніх величин вибірок шляхом розрахунку помилок середніх значень з використанням персонального комп'ютера і пакета статистичних програм «SPSS 11.0 for Windows» і «Microcof+Excel 2000».

Для виявлення достовірності порівнюваних величин використовували критерій Ст'юдента: t = M₁ - M₂ / v m₁І + m₂І

За мінімальну допустиму ймовірність відповідно до рекомендацій для медичних досліджень брали p<0,05, тобто ймовірність безпомилкового прогнозу становила 95% і більше. Оцінку зв'язку між досліджуваними якісними ознаками проводили з використанням критерію ч² і, порівнюючи з таблицею критичних значень, визначали рівень значимості.

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА ГІГІЄНІЧНОГО СТАНУ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІТЕЙ НА ТЛІ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ

Аномалії будови зубощелепної системи спостерігаються у третини дітей і підлітків України [286-288]. Порушення оклюзії зубних рядів не тільки підвищують ризик стоматологічних захворювань і ускладнюють процес підготовки їжі до перетравлювання і засвоєння, але і створюють естетичні та пов'язані з ними психологічні проблеми. Одним із пріоритетних і поширених методів лікування в ортодонтії є застосування незнімної апаратури.

Широке поширення ортодонтичних методів лікування показало також і досить високий ризик ускладнень у ході застосування різноманітних апаратів. Частота та інтенсивність ускладнень при ортодонтичному лікуванні залишаються значними. Опубліковані дані про те, що у дітей з зубощелепними аномаліями зміни в пародонті спостерігаються частіше, ніж у дітей з фізіологічним прикусом [289]. Ці зміни характеризуються розвитком гінгівіту і пародонтиту, що супроводжується резорбцією альвеолярного краю у дітей зі скупченим положенням зубів, вертикальними аномаліями оклюзії. Само ортодонтичне лікування також може сприяти виникненню й розвитку карієсу зубів та хронічного катарального гінгівіту. Провідну роль у виникненні цих захворювань відводять погіршенню гігієнічного стану порожнини рота, що відбувається в результаті скупчення мікроорганізмів у множинних пунктах ортодонтичних апаратів. Поява ураження емалі зубів та пародонту також може бути обумовлена механічним подразненням тканин елементами ортодонтичної апаратури [289, 290].

Для профілактики та корекції ускладнень при використанні ортодонтичної техніки застосовуються різні методи, в першу чергу, діагностичні, що обгрунтовують ефективність проведених заходів.

До цих методів належать: оцінка стану зубного нальоту, гігієни порожнини рота та тканин пародонту. Так, показано, що в місцях скупчення зубного нальоту збільшується небезпека розвитку карієсу зубів і захворювань тканин пародонту. Ураження твердих і м'яких тканин порожнини рота залежить також від рН зубного нальоту, стану лужно-кислотної рівноваги ротової рідини і механізмів імунологічного захисту. Оцінка цих показників може бути використана для індивідуального підходу до вибору методів ортодонтичного лікування і профілактики ускладнень.

3.1 Загальна характеристика та структурний аналіз стоматологічної захворюваності у дітей з різними видами ортодонтичних конструкцій в порожнині рота

У зв'язку з тим, що профілактика основних стоматологічних захворювань, насамперед, передбачає ретельне клініко-епідеміологічне вивчення патологій, складання відповідної профілактичної програми нами розпочато саме з епідеміологічних досліджень стоматологічної захворюваності серед дітей з ортодонтичними патологіями. Для мотивації до виконання призначень лікаря-стоматолога пацієнта необхідно інформувати про стан тканин в порожнині рота в динаміці спостереження. Наше дослідження спрямоване на вивчення і оцінку стану твердих тканин зубів, тканин пародонту та слизової оболонки порожнини рота у дітей з ортодонтичними проблемами.

Для загальної характеристики, структурного аналізу стоматологічної захворюваності нами було обстежено всього 157 дітей з ортодонтичною патологією від 7 до 16 років. Всі обстежені діти звернулись за консультацією і лікуванням до кафедри дитячої стоматології ДЗ «ДМА МОЗ України».

Серед них - 87 дівчат, що складає 55,4% та 70 хлопчиків, і це відповідає 44,6%. Всі обстежені пацієнти були розділені на 3 групи в залежності від способу лікування ортодонтичної патології: 1 група - це 58 хворих (36,9%) зі знімною ортодонтичною апаратурою, у деяких пацієнтів відзначали 2 пластиночних апарата; 2 група становила 56 хворих (35,7%) з незнімними ортодонтичними конструкціями (із брекет-системами) в порожнині рота, а до 3 групи увійшли 43 дитини (27,4%) з ортодонтичною патологією без будь-якого лікування. В кожній групі у пацієнтів вивчали показники гігієни порожнини рота та стан твердих тканин зубів і пародонту за індексною оцінкою.

Характер скарг, що пред'являються спостережуваними дітьми та їх батьками, представлений на малюнку 3.1.

1 - кровоточивість, 2 - біль, 3 - печіння, 4 - неприємний запах, 5 - розпирання,

6 - слинотеча

Рис. 3.1. Основні скарги дітей з різними видами ортодонтичних конструкцій в порожнині рота

Як свідчать дані рисунку 3.1, провідні позиції в скаргах у спостережуваних дітей займали біль і кровоточивість ясен (82,3% та 94,1% відповідно). При цьому біль з'являвся не тільки в яснах, а й на слизовій оболонці губ, щок, піднебіння.

Біль в області уражених ясен з'являвся у всіх випадках при прийомі твердої їжі та під час чищення зубів.

Звертає на себе увагу, що у переважної більшості хворих (77%) кровоточивість з'являлася тільки під час чищення зубів. У 5% кровоточивість була лише при прийомі твердої їжі, а у 1/4 хворих кровоточивість відзначалася, як при чищенні зубів, так і при прийомі твердої їжі.

Крім цього, досить часто спостережуваних дітей турбували слинотеча - в 53,1% випадків, відчуття печіння і розпирання в області ясен спостерігалися в 35,5% і 61,3% випадків відповідно.

Поряд з цим, у 39,7% дітей спостерігався неприємний запах з рота, джерелом якого був зубний наліт.

Вищевказані суб'єктивні ознаки стоматологічних захворювань підтверджувалися результатами обстеження порожнини рота. Структура виявлених стоматологічних захворювань у обстежених дітей, представлених в табл. 3.1, характеризується широким спектром змін органів порожнини рота.

Дані зіставлення стоматологічної захворюваності пацієнтів обстежених груп показали, що найбільш поширеними патологіями дітей з ортодонтичними проблемами є карієс зубів (87,8-92,9%) і хронічний катаральний гінгівіт (81,2 - 84,1%).

Необхідно також відзначити, що показник ураженості хронічним гіпертрофічним гінгівітом в групі дітей зі знімними ортодонтичними конструкціями склав 32,8% , в групі дітей з незнімною апаратурою - 35,6% та в групі, де лікування не проводилося - 34,9% відповідно.

Поширеність різних видів патології слизової оболонки і м'яких тканин порожнини рота у обстежуваних дітей склала 30,5 - 32,9%. Найбільш часто зустрічалися запальні зміни ясенного краю, на другому місці - травматичні ураження СОПР (декубітальні афти на слизовій оболонці щок, губ, піднебіння) - 10,1-28,9%, ураження губ, а саме, ангулярний хейліт діагностували у 13,2 - 15,3% випадків.

Таблиця 3.1

Структура стоматологічної патології у обстежених дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота, (%)

Стоматологічні патології	Діти зі знімними ортодонтичними конструкціями n=58	Діти із незнімними ортодонтичними конструкціями n=56	Діти з ортодонтичними патологіями без лікування n=43
Карієс зубів	89,7	92,9	87,8
Хронічний катаральний гінгівіт	81,2	84,1	81,4
Хронічний гіпертрофічний гінгівіт	32,8	35,6	34,9
Алергічний стоматит	25,5	20,1	-
Травматичні афти СОПР	28,9	39,2	10,1
Некаріозні ураження зубів	39,5	40,7	40,9
Ангулярний хейліт	15,3	13,2	14,8
Десквамативний глосит	10,2	9,7	10,4
Захворювання СНЩС	5,2	5,4	4,7

Обстеження СОПР у дітей в групах із знімними ортодонтичними конструкціями виявило випадки алергічного стоматиту. При огляді порожнини рота виявлені ділянки гіперемії правильної округлої форми на слизовій оболонці щік в місцях контакту з ортодонтичною конструкцією і гіперемії слизової оболонки ясен в пришийковій області зубів. При макрогістохімічному забарвленні виявлені зони хронічного запалення на слизовій оболонці в пришийковій зоні, що більше вказувало на токсичну реакцію, ніж на наявність травматичного компоненту.

З некаріозних уражень зубів під час комплексного стоматологічного обстеження дітей з ортодонтичними патологіями реєстрували локальну і системну гіпоплазії емалі, гіперестезію емалі, клиновидні дефекти. Так, некаріозні ураження твердих тканин зубів зустрічалися у 39,5 - 40,9% обстежених дітей, місцеву гіпоплазію емалі спостерігали у 42,9% частіше на нижніх центральних і бічних різцях і верхніх премолярах. Частка системної гіпоплазії емалі склала 17,8%, ознаки гіперестезії емалі виявлені в 9,6%, а клиновидні дефекти - в двох дітей.

Позаротове обстеження СНЩС показало відсутність вираженої патології. Однак при виявленні скарг, зовнішньому огляді та його пальпації скронево-нижньощелепного суглоба встановлено, що у 8 дітей малася патологія в артикуляційній функції СНЩС (4,7 - 5,4%). Вона виражалася в наявності болю, клацання і хрусту в суглобах, обмеженості відкривання рота, зигзагоподібному зсуві нижньої щелепи вліво або вправо, асинхронному русі головок СНЩС.

Враховуючи високу питому вагу захворювань тканин пародонту та карієсу зубів серед стоматологічної патології у обстежених дітей в усіх групах, проведено аналіз структури ураженості твердих тканин зубів каріозним процесом з урахуванням поділу дітей за віком в залежності від виду прикусу (постійний та змінний).

Отримані результати за поширеністю й інтенсивністю каріозного процесу у дітей з ортодонтичною патологією свідчать про високі цифрові значення досліджуваних показників за оцінкою ВООЗ (табл. 3.2). Так, у обстежених дітей зі знімними ортодонтичними конструкціями у віці 7-11 років поширеність каріозного процесу склала 93,3±4,78%, в період постійного прикусу в цій групі дітей розповсюдженість карієсу зубів становила 86,1±4,42%.

Таблиця 3.2

Показники захворюваності карієсом зубів у дітей з ортодонтичною патологією, (М ± m)

Індекси	Діти зі знімними ортодонтичними конструкціями	Діти із незнімними ортодонтичними конструкціями	Діти з ортодонтичними патологіями без лікування
	7-11 років n=28	12-16 років n=30	7-11 років n=26	12-16 років n=30	7-11 років n=23	12-16 років n=20
Розповсюдженість карієсу зубів (%)	93,3±4,78	86,1±4,42	94,8±4,86	91,0±4,67	90,4±4,64	85,2±4,37
КПВз +кпз / КПВз (ум.од.)	5,45±0,28	4,72±0,24	5,69±0,29	4,85±0,25	5,42±0,28	4,71±0,24
КПВп +кпп / КПВп (ум.од.)	8,09±0,41	6,78±0,35	8,48±0,43	6,92±0,35	8,05±0,41	6,59±0,34

В групі дітей, які ще не почали ортодонтичне лікування, також спостерігались високі показники розповсюдженості й інтенсивності карієсу зубів. В період змінного прикусу частіше реєстрували ускладнення в компоненті «К» (карієс) та компоненті «П» (пломбовані зуби). Найгіршими показниками індексів карієсу зубів виявилися в групі дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота. Так, у дітей цієї групи в період змінного прикусу розповсюдженість каріозного процесу склала 94,8±4,86%, а в період постійного прикусу - 91,0±4,67% при інтенсивності КПВ_з +кп_з / КПВ_з 5,69±0,29 ум.од. й 4,85±0,25 ум.од. відповідно.

Таким чином, при аналізі результатів дослідження встановлено, що найвищі показники розповсюдженості й інтенсивності карієсу зубів спостерігалися у дітей 7-11 років під час змінного прикусу. До 15 років показники, що вивчаються, знижувалися внаслідок фізіологічної зміни зубів і формування постійного прикусу.

Однак, отримані дані дозволяють зробити висновок, що у дітей з ортодонтичною патологією всіх вікових груп визначалась висока розповсюдженість (85,2 - 94,8%) та інтенсивність карієсу зубів (4,71 - 5,69). При цьому, найбільшу поширеність ураження твердих тканин зубів і зростання інтенсивності карієсу встановили у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота.

Таким чином, отримані шляхом епідеміологічного дослідження результати, зі всією очевидністю підтверджують дані про зв'язок виникнення і розвитку стоматологічних захворювань, а саме - карієсу зубів, з наявністю ортодонтичної патології та видами ортодонтичних конструкцій. Застосування знімної та незнімної ортодонтичної техніки в цілому сприяє також погіршенню стану тканин пародонту.

Це ще раз підкреслює необхідність наукового підходу до вирішення проблеми профілактики і лікування стоматологічної патології у даного контингенту дітей на ґрунті сучасних уявлень природи демінералізації зубів з обґрунтованою корекцією етіотропного та патогенетичного спрямування.

3.2 Індексна оцінка стану гігієни порожнини рота та тканин пародонта у дітей з ортодонтичною апаратурою

Важливість правильного гігієнічного виховання як здорових дітей, так і з ортодонтичною патологією, дуже велика. Так як у дітей молодшого шкільного віку ще не сформувалася потреба у здоровому способі життя, вони генетично запрограмовані до певного віку на догляд за ними з боку батьків. Тому формування мотивації до проведення гігієнічних заходів по догляду за порожниною рота вимагає багато уваги, терпіння і має здійснюватись спільними зусиллями стоматолога і батьків.

Стан гігієни порожнини рота у дітей відіграє суттєву профілактичну роль у розвитку як стоматологічних, так і соматичних захворювань. Тому індивідуальна профілактика і особиста гігієна порожнини рота є одними з ефективних методів попередження захворювань як твердих тканин зубів, так і слизової оболонки порожнини рота, визначаючи якість життя дитини.

Гігієнічна інформованість дітей обстежених груп по навичкам догляду за порожниною рота опинилася на недостатньому рівні (табл. 3.3).

Таблиця 3.3.

Регулярність і кратність проведення індивідуальної гігієни порожнини рота у обстежених дітей (% осіб)

Групи дітей	2 рази на день	1 раз на день	Не регулярно
Діти зі знімними ортодонтичними конструкціями	7-11 років n=28	2 (1,27%)	18 (11,46%)	7 (4,46%)
	12-16 років n=30	8 (5,10%)	21 (13,38%)	1 (0,64%)
Діти із незнімними ортодонтичними конструкціями	7-11 років n=26	2 (1,27%)	16 (10,19%)	8 (5,10%)
	12-16 років n=30	9 (5,73%)	21 (13,38%)	-
Діти з ортодонтичними патологіями без лікування	7-11 років n=23	3 (1,91%)	11 (7,01%)	8 (5,10%)
	12-16 років n=20	8 (5,10%)	11 (7,01%)	1 (0,64%)

Так, тільки 32 дитини (20,38%) мали адекватні навички гігієни порожнини рота і чистили зуби 2 рази в день - вранці і ввечері. За результатами опитування і перевірки практичних навичок 98 дітей (62,42%) чистили зуби 1 раз на день, а 25 осіб чистили їх нерегулярно (не кожного дня). Взагалі не мали зубної щітки 2 (1,27%) дитини, у них відсутні елементарні знання і навички по догляду за порожниною рота.

При аналізі гігієнічного стану порожнини рота звертали увагу на характер нальоту на зубах. Крім м'яких назубних відкладень відзначали й тверді: зубний камінь і щільний пігментований зубний наліт, який достовірно частіше зустрічався в групі дітей з каріозними ураженнями зубів, ускладненими запаленням тканин пародонту, які носили незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота. Розташовувався він найчастіше на шийках зубів з вестибулярної і оральної поверхонь та навколо брекетів, однак спостерігалися випадки, коли щільна плівка нальоту суцільно покривала зубні поверхні. Слід зазначити, що наліт на зубах не був монохромним, відзначалася різниця в кольорі: від жовтого та коричневого до сіро-чорного. Тверді назубні відкладення у вигляді зубного каменю відзначені як у дітей з незнімною апаратурою, так і зі знімними ортодонтичними конструкціями. Отримані дані підтвердили позначену тенденцію, що полягає в статистичній відсутності відмінностей в гігієнічному стані порожнини рота між дітьми всіх обстежених груп, доведену в результаті аналізу індексів гігієни порожнини рота - індексу OHI-S та Silness-Loe.

Рівень гігієни порожнини рота оцінювали за сукупністю індексів, враховуючи найвищий бал. Оцінку результатів дослідження проводили згідно градації по ВООЗ: «гарна», «задовільна», «незадовільна», «погана» гігієна порожнини рота. Отримані дані дослідження наведені в таблицях 3.4 - 3.6.

Аналізуючи результати проведеного дослідження (табл. 3.4) встановлено, що показники гігієнічного стану виявилися «поганими» або «незадовільними» в обох вікових групах, за винятком підлітків, у яких виявлена тенденція до поліпшення гігієнічного догляду за фронтальною групою зубів. Так, в групі дітей 7-11років гігієна порожнини рота була «гарною» лише у 3,9%. «Задовільний» стан гігієни порожнини рота визначено у 65,1% дітей, а «незадовільний» - у 31% дітей. При цьому гігієнічний індекс OHI-S у дітей з ортодонтичною патологією складав від 1,52±0,08 бал. до 2,45±0,13 бал., а індекс Silness-Loe - 1,73±0,09 бал. - 2,52±0,13 балів.

Це свідчить про низький рівень гігієнічного виховання молодших школярів і вимагає проведення активних форм роботи з навчання гігієни з метою вироблення стійких навичок систематичного догляду за порожниною рота. У групі дітей 12-16 років з ортодонтичною патологією у 10,3% обстежених гігієна порожнини рота була «хорошою». У 71,2% дітей встановлено «задовільний» гігієнічний стан порожнини рота, а «незадовільний» - у 18,5 %. При цьому індекс гігієни OHI-S склав 1,52 ±0,08 бал., а Silness-Loe - 1,73±0,09 балів.

Таблиця 3.4

Стан гігієни порожнини рота у дітей з ортодонтичною патологією без лікування, М±m

Вік дітей	OHI-S (бал.)	Silness-Loe (бал.)
7-11 років (n=23)	2,45±0,13	2,52±0,13
12-16 років (n=20)	1,52±0,08	1,73±0,09

Наведені дані дослідження гігієнічного стану порожнини рота свідчать про те, що у дітей у віці 7-11 років, які мають ортодонтичну патологію, в середньому гігієнічний індекс відповідає «незадовільному». У віці 12-16 років незадовільні цифрові значення індексу гігієни виявилися нижчими, а задовільні вищі, що пов'язано, на наш погляд, з усвідомленим розумінням значення тих дій, які робить дитина для покращення свого здоров'я, і ці діти були більш обов'язковими, порівняно з молодшими школярами, у виконанні гігієнічних заходів.

Подібна тенденція була встановлена у дітей з ортодонтичною патологією, які носили знімні та незнімні ортодонтичні конструкциї в порожнині рота (табл. 3.5. - 3.6).

Таблиця 3.5

Стан гігієни порожнини рота у дітей зі знімними ортодонтичними конструкціями, М±m

Вік дітей	OHI-S (бал.)	Silness-Loe (бал.)
7-11 років (n=28)	2,63±0,13	2,69±0,14
12-16 років (n=30)	1,69±0,09	1,81±0,09

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Так, за даними індексу OHI - S та Silness-Loe у дітей 7-11 років із знімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота показники становили 2,63±0,13 бал. та 2,69±0,14 бал., а у 12-16-літніх - 1,69±0,09 бал. та 1,81±0,09 балів відповідно.

Однак, аналізуючи цифрові значення гігієнічних індексів, отриманих у дітей з ортодонтичною патологією, які мали незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, можна зробити висновок, що кількість дітей з незадовільно гігієною була більшою в порівнянні з іншими досліджуваними групами дітей.

Таблиця 3.6

Стан гігієни порожнини рота у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями, М±m

Вік дітей	OHI-S (бал.)	Silness-Loe (бал.)
7-11 років (n=26)	2,69±0,14	2,75±0,14
12-16 років (n=30)	1,76±0,09	1,89±0,10

При цьому значення досліджуваних показників достовірно відрізняються в різних вікових групах і залежать від віку дитини (p<0,05).

Таким чином, дослідження гігієнічного стану порожнини рота свідчать про те, що у дітей, які мають ортодонтичні проблеми, в середньому гігієнічний індекс відповідає «незадовільному» у віці 7 років. Такі діти являються групою ризику виникнення уражень як в твердих тканинах зубів, так і в тканинах пародонту. У підлітків виявлена тенденція до поліпшення гігієнічного догляду за фронтальної групою зубів.

Крім того цифрові значення гігієнічних індексів OHI - S та Silness-Loe залежать не тільки від тяжкості ортодонтичної патології, віку дитини та періоду прикусу (змінний чі постійний), але й від типу ортодонтичної апаратури при лікуванні Так, найбільші значення індексів, що характеризують гігієнічний стан в порожнині рота, встановлені у дітей, які мають незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, що пов'язано, на нашу думку, з низькою виховною роботою серед дітей та вимагає проведення активних форм роботи з навчання гігієни з метою формування стійких навичок систематичного догляду за порожниною рота у цього контингенту дітей.

Таким чином, у пацієнтів, що знаходилися на лікуванні з використанням як знімної, так і незнімної ортодонтичної техніки, встановлено значне погіршення гігієнічного стану ротової порожнини за визначеними індексами гігієни.

Інтенсивне ураження тканин пародонта і передумови до його виникнення викликають різні етіологічні фактори, в тому числі і ортодонтичні патології. При аналізі результатів обстеження звертає на себе увагу той факт, що у всіх обстежених дітей з ортодонтичними проблемами встановлено ознаки запального ураження тканин пародонту. Дані індексної оцінки показників запалення ясен у дітей з ортодонтичними патологіями відображені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Показники запалення ясен у дітей з ортодонтичною патологією, М±m

Групи дітей	7-11 років	12-16 років
	РМА (%)	Проба Ш-П	Кровото-чивість ясен (бал)	РМА (%)	Проба Ш-П	Кровото-чивість ясен (бал)
Діти зі знімними ортодонтичними конструкціями n=58	34,25±1,76	+	1,65±0,08	39,09±2,01	+	1,81±0,09
Діти із незнімними ортодонтичними конструкціями n=56	39,68±2,03	+	1,68±0,09	42,15±2,17	+	1,98±0,10
Діти з ортодонтичними патологіями без лікування n=43	33,08±1,73	+	1,45±0,07	35,38±1,81	+	1,72±0,09

Аналіз цифрових значень показників, що вивчалися, у дітей з ортодонтичними проблемами та різною апаратурою в порожнині рота показав, що кількість дітей із здоровим пародонтом була у всіх групах приблизно однаковою і коливалась від 13% до 18% серед всіх обстежених дітей.

Враховуючи високу поширеність запальних процесів в тканинах пародонту, вважали за доцільне вивчити кількісний показник запалення, що визначали за допомогою індексів РМА та кровоточивості, а також проби Шиллера-Писарєва.

Аналіз цифрових даних показників індексної оцінки стану тканин пародонту у дитей з ортодонтичними патологіями показав, що ступінь тяжкості запального процесу в пародонті за індексом РМА коливався від 33,08% до 48,25%, що відповідає середньому ступеню тяжкості запального процесу в яснах ( 25% < РМА < 50% ). При цьому фарбування обмежилося ясеневими сосочками з переходом на маргінальну частину ясен з рівними і чіткими межами. Однак у семирічних дітей встановлено в більшості випадків легкий ступінь хронічного гінгівіту.

При аналізі проби Шиллера-Писарєва слабковиражений процес запалення ясен було встановлено у декількох дітей без ортодонтичних конструкцій в порожнині рота. Практично у всіх обстежених дітей спостерігалось темно-буре забарвлення слизової оболонки ясен, що свідчить про позитивний результат проведеної проби.

При цьому симптом кровоточивості переважав у групі 12-16-річних дітей (таблиця 3.7). Однак за поширеністю й інтенсивністю процесу по градації ВООЗ даний симптом був оцінений як «високий» у всіх вікових групах. Було також встановлено, що симптом кровоточивості частіше спостерігається у дітей, які носили незнімну ортодонтичну апаратуру, і має більш виражені клінічні ознаки при співставленні з іншими групами дітей, але встановлені відмінності були недостовірні в порівнянні з дітьми, які мали незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота (р>0,05), та достовірні - з дітьми, які ще не почали лікувати ортодонтичні патології (р<0,05).

При аналізі клінічних показників, що характеризують стан твердих тканин зубів та пародонта у обстежених дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота, встановлено скупчення зубного нальоту в місцях контактів елементів ортодонтичних конструкцій з твердими тканинами зубів, зміну кольору твердих тканин (плями в пришийковій зоні) та контурів краю ясен, збільшення в розмірах ясеневих сосочків, їх гіперемію і набряк, що притаманно початковому карієсу зубів та запаленню ясен.

Найбільш часто ураження твердих тканин зубів і запальні процеси в яснах визначали у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота або при порушенні прикусу. Всі ці явища можна віднести до факторів ризику виникнення уражень твердих тканин зубів та запальних захворювань пародонту, які виникають у дітей 7 - 16 років, що мають ЗЩА і проходять ортодонтичне лікування.

Таким чином, проведені епідеміологічні дослідження та аналіз стану твердих тканин зубів і тканин пародонта показали високий рівень поширеності їх ураження серед дітей із ортодонтичною патологією. Більш ніж 43% з усіх обстежених дітей мали ураження твердих тканин зубів, та у 72% були встановлені ті чи інші ознаки ураження пародонта, а найбільш вираженими з них були симптоми «запалення» і «кровоточивості». Проте показник поширеності патологічного стану як твердих тканин зубів, так і тканин пародонта у дітей, що мають незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, був дещо вищий в порівнянні з іншими досліджуваними дітьми у двох вікових групах. Це викликає, в свою чергу, необхідність пошуку нових підходів до вирішення даної проблеми, розробки нових лікувально-профілактичних заходів у цього контингенту дітей.

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ СТАНУ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТА НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІТЕЙ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ОРТОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ

Наявність в порожнині рота ортодонтичного апарату погіршує умови для її самоочищення, ускладнює догляд за зубами і створює умови, сприятливі відкладенню м'якого зубного нальоту. У зв'язку з цим відзначається високе мікробне обсіменіння поверхонь зубів і ортодонтичних апаратів з покриттям їх обширним м'яким нальотом [292], що, у свою чергу, погіршує процеси ремінералізації емалі і веде до порушення її структури. Також спостерігається значна зміна складу мікрофлори порожнини рота, яка проявляється збільшенням числа патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, явищами дисбіозу. Перераховані фактори сприяють підвищенню поширеності карієсу зубів і запальних захворювань пародонту [293, 294].

...