Обґрунтування корекції біоценозу порожнини рота у дітей на тлі ортодонтичного лікування

При вивченні змін ступеню дисбіозу під впливом розроблених ЛПК встановлено, що у дітей 12-16-річного віку, які мали знімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, показник, що вивчався, ефективно знижувався після застосування першого метода лікування (зубний ополіскувач + мукозальний гель + мультипробіотик). Звертає на себе увагу той факт, що у дітей, яким аплікації з мукозальним гелем проводили відразу після полоскання порожнини рота, активність показника, що вивчався, знижувалась у 3 рази вже через півроку від початку спостережень (рис. 5.23). При цьому максимальна антимікробна дія застосованого методу лікування у віковій групі дітей, що вивчалася, зі знімною ортодонтичною апаратурою спостерігалась через 3 місяці, коли ступінь дисбіозу зменшувався у 3,5 раза та залишався на достовірно низькому рівні до кінця досліджень (р<0,05).

Разом з тим встановлено, що більш виражене зменшення ступеню дисбіозу було у дітей з незнімною ортодонтичною технікою в порожнині рота, які, крім лікування з використанням мукозального гелю та мультипробіотику, застосовували також препарат з вітаміном D.

Рис. 5.23. Динаміка ступеню дисбіозу у дітей під час ортодонтичного лікування незнімними ортодонтичними конструкціями

Курс аплікації мукозального гелю в комбінації з мультипробіотиком й кальцієвмісним препаратом при лікуванні ускладнень ортодонтичного лікування знижував рівень дисбіозу майже в 3 рази через 3 місяці. При цьому через рік досліджень цифрові значення показника, що вивчався, були у 2 рази менше за вихідні дані і зберігались на достовірно низькому рівні в співставленні з даними групи порівняння (р<0,05), але достовірної різниці з групою дітей, в якій використовували перший метод ЛПК, не спостерігали. Однак, аналізуючи цифрові дані, що характеризують мікробіоценоз порожнини рота в динаміці, встановлено, що саме другий спосіб лікування мав найбільш виражений і пролонгований ефект, який проявлявся пригніченням патогенної мікрофлори та зменшенням ступеню дисбіозу.

Таким чином, аналіз отриманих даних свідчить про те, що застосування цетавлонвмісного гігієнічного еліксиру у дітей з ортодонтичними патологіями надає нормалізуючий короткочасний ефект, відновлюючи біоценоз в ротовій порожнині, але не є достатнім для послаблення дії умовно-патогенної мікрофлори. На відміну від цього систематичне проведення курсів лікування із застосуванням мукозального гелю та мультипробіотику та комбінації їх з кальційвмісним препаратом з вітаміном D на тлі використання гігієнічного еліксиру з біофлавоноїдами одночасно з гігієною порожнини рота, більшою мірою пригнічувало активність патогенної мікрофлори порожнини рота. Причому ці позитивні зміни носили стабільний і тривалий характер в обох досліджуваних вікових групах дітей.

5.4 Зміни властивостей ротової рідини під дією лікувально- профілактичних комплексів

5.4.1 Зміни швидкості салівації та в'язкості ротової рідини у дітей в динаміці ортодонтичного лікування

Значну роль у розвитку карієсу зубів та запалення в тканинах пародонту грає ротова рідина, яка об'єднує зовнішні і внутрішні фактори патогенезу цих захворювань. При цьому одним з важливих факторів, що визначає резистентність твердих тканин зубів та ясен до ураження, є склад і властивості слини. Стабільність її фізичних властивостей, зокрема таких, як в'язкість та швидкість слиновиділення, є необхідною умовою для нормального функціонування органів і тканин порожнини рота. Тому своєчасне виявлення якісних змін у ротовій рідині, особливо у дітей з ортодонтичними апаратами в порожнині рота, дозволяє вчасно усунути ці зміни та дає можливість пошуку нових шляхів вирішення цієї проблеми для стабілізації основних показників ротової рідини.

У патогенезі карієсу та запалення тканин пародонту основними факторами, які впливають на процес самоочищення, є такі властивості ротової рідини, як в'язкість і швидкість її виділення. У таблиці 1 (додаток В) представлені зміни показників в'язкості ротової рідини у дітей 7-11 і 12-16 років з ортодонтичними патологіями та з різною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота.

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що в'язкість ротової рідини підвищена у дітей всіх вікових груп. Проте більші цифрові значення цього показника ротової рідини встановлено у дітей з незнімною ортодонтичною технікою і менші у дітей без ортодонтичного лікування. Крім того, в'язкість ротової рідини відрізняється також залежно від віку дитини. Так, на початку спостереження у дітей 7-11 років середній показник в'язкості в групі порівняння становив 2,52±0,13 СП, в 12-16 років він складав - 2,69±0,14 СП.

Вихідні дані в основних групах 7-11-річних дітей з ортодонтичними конструкціями до лікування складали 2,55±0,13СП - у дітей зі знімною технікою та 2,56±0,13 СП - у дітей з незнімною апаратурою. Після лікування першим способом, що передбачав, крім місцевого застосування гігієнічного еліксиру, використання мукозального гелю та мультипробіотику, він став дорівнювати 2,12±0,11 СП. Після лікування другим способом, який відрізнявся від першого додатковим прийомом препарату кальція з вітаміном D, показник в'язкості становив 2,11±0,11 СП, що в 1,2 раза нижче за вихідні дані.

Подібна тенденція була встановлена у дітей в період постійного прикусу (12-16 років), зниження показника в'язкості в залежності від способу лікування було в 1,1 - 1,2 раза. Так, цифрові значення показника, що вивчався, через рік після лікування становили 2,22±0,11 СП в групі дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою, в якій застосовували мукозальний гель та мультипробіотик, та 2,21±0,12 СП в групі дітей з незнімною технікою, в якій використовували ще й препарат цитрату кальцію. При цьому, всі отримані результати в основних групах в кінці спостережень були достовірно нижчими в порівнянні з вихідними даними (р<0,05). Однак, в групі порівняння зниження показників в'язкості ротової рідини було незначним протягом всього терміну дослідження (p>0,05) (рис. 5.24 - 5.25).

При вивченні показників в'язкості ротової рідини у дітей з ортодонтичними патологіями та різними видами ортодонтичної техніки встановлено, що найбільш високі значення цього показника визначені у дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота, а найменші цифрові значення в'язкості ротової рідини встановлені у дітей без ортодонтичних конструкцій, що ще раз доводить негативний вплив ортодонтичної техніки на склад і властивості ротової рідини. При цьому результат лікування залежить від обраного способу ЛПК.

Рис. 5.24. Динаміка змін в'язкості ротової рідини у дітей під час ортодонтичного лікування знімними апаратами

Рис. 5.25. Динаміка змін в'язкості ротової рідини у дітей під час ортодонтичного лікування незнімними конструкціями

Як свідчать дані, представлені на рисунку 5.24 - 5.25, показник в'язкості ротової рідини достовірно знизився у дітей основних груп після застосування першого та другого методів лікування у дітей з незнімною та знімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота.

Однак, застосування розробленого ЛПК, до складу якого входять мукозальний гель, кальційвмісний препарат та мультипробіотик, призвело до найкращих результатів щодо зменшення в'язкості ротової рідини у дітей з незнімною ортодонтичною технікою в ротовій порожнині.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що все ж таки у дітей, які мають ураження твердих тканин зубів та тканин пародонту на тлі ортодонтичного лікування, показник в'язкості ротової рідини залишається на досить високому рівні і логічно припустити, що це може бути істотним чинником, що провокує карієсогенну ситуацію та призводить до запалення ясен в порожнині рота. В той же час у дітей груп порівняння в'язкість ротової рідини після проведеної корекції місцевими засобами дещо знизилась, на нашу думку, завдяки високим очисним властивостям цетавлону, що входить до складу зубного ополіскувача.

Ротова рідина, її склад і властивості мають важливе значення для забезпечення процесів мінералізації твердих тканин зубів та нормального стану тканин пародонту. Разом з тим, на процеси слиноутворення і слиновиділення впливають безліч різних факторів, в тому числі й ортодонтичні патології та ортодонтичні конструкції з різних матеріалів, і саме через це функція слиновиділення дуже лабільна. Тому логічно було вивчити швидкість слиновиділення у дітей з ортодонтичними патологіями та різними ортодонтичними апаратами в порожнині рота (табл.2, додаток В).

При зіставленні середніх величин швидкості салівації у дітей обох вікових груп з карієсом зубів та запаленням ясен на тлі ортодонтичного лікування видно, що найменша швидкість слиноутворення і слиновиділення спостерігається у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями. При цьому цифрові значення цього показника залежать і від віку дитини (рис. 5.26 - 5.27).

Так, вихідне значення швидкості салівації в групі порівняння у 7-11-річних дітей в середньому склало 0,32±0,016 мл/хв., в 12-16 -річному віці цей показник дорівнював 0,37±0,019 мл/хв.

Результати досліджень швидкості салівації при проведенні лікувально-профілактичних заходів у дітей 7-11 років представлені на рисунку 5.26.

Рис. 5.26. Динаміка змін швидкості слиновиділення у дітей 7-11 років на тлі ортодонтичного лікування

Наведені дані свідчать про те, що у дітей всіх досліджуваних груп при первинному обстеженні встановлено явище гіпосалівації (табл. 2, додаток В).

Місцеве застосування гігієнічного еліксиру та проведення професійної гігієни порожнини рота в групах порівняння призвело до незначного підвищення слиновиділення у дітей з ортодонтичними патологіями, так у 7-11-річних дітей він склав 0,41±0,021 мл/хв , а у 12-16-річних 0,47±0,024 мл/хв через рік після проведеного лікування.

Набагато більш істотне підвищення швидкості слиновиділення у дітей 7-11 років виникло під впливом розроблених нами ЛПК. Так, в основних групах спостереження рівень секреції збільшився в 1,63 раза у дітей цієї вікової групи, які мали пластинкові ортодонтичні апарати та застосовували зубний еліксир з біофлавоноїдами, мукозальний гель та мультипробіотик. Така ж тенденція зміни швидкості салівації була встановлена і у дітей з незнімною ортодонтичною технікою, де значення цього показника збільшилось в 1,67 рази після проведеного лікування, яке відрізнялось від попереднього способу додатковим використанням цитрату кальцію. Крім того, подібне підвищення швидкості слиноутворення та слиновиділення встановлено і в іншій віковій групі дітей. Незважаючи на подальше зниження швидкості салівації в основних групах після лікування, значення цього показника відповідали оптимальному рівню секреції і достовірно перевищували такі в групах порівняння на всіх етапах дослідження (р<0,05).

Аналіз даних дослідження показав, що швидкість слиновиділення у дітей із ураженням твердих тканин зубів і тканин пародонту основних груп спостереження залежить від виду ортодонтичних конструкцій. Згідно з отриманими даними, наведеними в таблиці 2 (додаток В), видно, що швидкість слиновиділення у дітей 12-16 років збільшується в результаті лікування в 1,27 - 1,69 раза. При цьому при лікуванні методом, що складається із місцевого застосування мукозального гелю і мультипробіотику, швидкість салівації достовірно збільшується у дітей на тлі ортодонтичного лікування (рис. 5.27).

Однак швидкість салівації є найнижчою в обох вікових групах дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота. Після застосування лікувально-профілактичних заходів другим методом швидкість слиновиділення достовірно збільшилась у всіх вікових групах (р<0,05).

Рис. 5.27. Динаміка змін швидкості слиновиділення у дітей 12-16 років на тлі ортодонтичного лікування

Згідно з наведеними даними можна стверджувати, що на тлі ортодонтичного лікування відбувається зміна властивостей ротової рідини, а саме - збільшується її в'язкість і знижується швидкість виділення.

Таким чином, є підстави вважати, що підвищена в'язкість ротової рідини на тлі зниженої салівації у дітей, які мають ортодонтичні патології та різноманітні ортодонтичні апарати в ротовій порожнині, здатні значно погіршити її мінералізуючу, захисну і очищувальну функції, що може привести, в свою чергу, до створення карієсогенної ситуації в порожнині рота і збільшення ризику ураження твердих тканин зубів та тканин пародонту. В той же час, можна припустити, що курсове застосування запропонованих ЛПК, що включають в себе мукозальний гель, мультіпробіотик та препарат кальція з вітаміном D, стимулює функціональну активність слинних залоз, що значно покращує мінералізуючу, захисну і очищувальну функції ротової рідини і забезпечує рівновагу фізіологічних процесів в порожнині рота.

5.4.2 Зміни рівня pH ротової рідини (ДpH) у дітей в динаміці ортодонтичного лікування

Відомо, що рН слини є найважливішим показником гомеостазу органів порожнини рота. Його цифрові значення коливаються в інтервалі 6,4-7,4 і схильні до добових ритмів. Крім того, значення рН слини залежить від безлічі факторів: функціонування слинних залоз, особливостей метаболізму організму, віку, гігієнічного стану порожнини рота, характеру харчування і низки інших причин. В однієї і тієї ж особи можуть бути випадкові коливання величини рН ротової рідини при окремих її пробах, досягаючи відхилень від 0,5 до 1,0.

Більш показовою характеристикою реактивності і здатності організму підтримувати гомеостаз в порожнині рота є відхилення величини рН, усередненого за кількома пробами (рН).

Оцінка стабільності рН ротової рідини (рН) проводилася за методикою (Дєньга О.В., Дєньга Е.М., 1986) у дітей 7-16 років у вихідному стані, через 6 місяців від початку лікування, через один рік та два роки спостереження. Результати дослідження наведені в таблиці 3 додатку В.

Згідно з отриманими даними видно, що у дітей 7-11 років в період змінного прикусу усереднене по групі середньоквадратичне відхилення величини рН ротової рідини від середнього значення в початковому стані і в основних групах, і в групах порівняння дорівнює 0,24-0,26. У старшій віковій групі 12-16 років цифрові значення показника, що вивчався, дорівнювали коливанням рН 0,23-0,25, що відображає невелику різницю в порівнянні з молодшою віковою групою.

Проте вже через 6 місяців від початку лікування в основних групах у всіх дітей, незалежно від віку, встановлено достовірне зменшення величини цього показника (р<0,05), яке наближалось до норми, і через рік та два роки досліджень величина рН зберігалась на достовірно низькому рівні в порівнянні з вихідними даними.

В той же час, в групах порівняння, які протягом досліджуваного періоду застосовували лише гігієнічний еліксир з цетавлоном на тлі професійної гігієни порожнини рота, істотних змін рН не встановлено.

Разом з тим, у дітей 7-11 років зі знімними ортодонтичними конструкціями, які використовували перший метод лікування, що передбачав проведення професійної гігієни порожнини рота, застосування зубного еліксиру, який містить біофлавоноїди, мукозального гелю та мультипрбіотику величина рН практично в 1,8 раза знизилася через 6 місяців після проведеного курсу, наблизившись до оптимального значення, а в кінці спостережень цей показник дорівнював 0,11±0,006, що в 2,2 рази відрізнявся від даних в групі порівняння.

Діти цієї ж вікової групи з незнімними ортодонтичними апаратами, які застосовували розроблений другий метод лікування, що полягав у використанні крім зубного ополіскувача, мукозального гелю та мультіпробіотика ще препарат цитрату кальцію, в кінці спостережень показали трохи менше коливання рН в ротовій рідині, що свідчить про підвищення ефективності функціональних реакцій внаслідок проведеного лікування, але достовірної різниці в порівнянні з першим методом лікування не спостерігалось (рис. 5.28).

Водночас у всіх дітей в основних групах і в групах порівняння, незалежно від віку, встановлено максимальні коливання показників рН ротової рідини в залежності від карієсогенної ситуації в порожнині рота та ступеня запалення ясен під час ортодонтичного лікування.

Аналіз даних дослідження показав, що коливання показників рН ротової рідини у пацієнтів основних груп спостереження і порівняння знаходяться в прямій залежності від ступеню запалення ясен та інтенсивності карієсу зубів. Так, коливання рН у дітей, які мали легкий та середній ступінь запалення ясен, є найменшим, а більш високим воно спостерігалось у дітей з незнімною ортодотичною технікою з тяжким ступенем хронічного катарального гінгівіту, які мали виражені прояви запалення ясен.

При цьому в групі порівняння через 6 місяців після застосування гігієнічного еліксиру та проведення професійної гігієни порожнини рота істотних змін рН в ротовій рідині 12-16-річних дітей не виявлено.

Однак, у дітей зі знімними ортодонтичними апаратами, які застосовували перший метод лікування, який передбачав використання зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипрбіотику, зниження рН було в 1,6 - 1,8 раза протягом дослідження.

Рис.5.28. Динаміка змін рН (рН) ротової рідини у дітей 7-11 років на тлі ортодонтичного лікування

Подібна тенденція спостерігалась у дітей 12-16 років з незнімними ортодонтичними конструкціями після застосування лікувальних заходів шляхом використання зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику та препарату цитрату кальцію. Так, коливання рН зменшилось у 1,5 раза через півроку після лікування та становило 0,16±0,008 в кінці дослідження (рис. 5.29).

Згідно з наведеними даними можна стверджувати, що в залежності від обраного ЛПК на тлі ортодонтичного лікування відбувається зміна стабільності водневого потенціалу ротової рідини, а саме - зменшується коливання рН.

Рис. 5.29. Динаміка змін рН (рН) ротової рідини у дітей 12-16 років на тлі ортодонтичного лікування

Таким чином, оцінка стабільності водневого потенціалу ротової рідини у дітей 7-16 років з різними ортодонтичними патологіями після проведення лікувальних заходів в динаміці свідчить про вірогідне зменшення коливань величини рН в окремих її пробах під дією розроблених методів, що свідчить про підвищення ефективності функціональних реакцій, які забезпечують гомеостаз в порожнині рота. В той же час такі зміни рН досягають достовірних значень після застосування ЛПК, до складу якого входили зубний еліксир, мукозальний гель, мультипрбіотик та препарат кальцію з вітаміном D, незалежно від віку пацієнтів.

Аналізуючи отримані клінічні та клініко-лабораторні результати лікування ураження твердих тканин зубів та запалення в тканинах пародонту, які виникли у дітей 7-16 років під час ортодонтичного лікування, шляхом застосування розроблених лікувально-профілактичних комплексів можна зробити наступні висновки:

ортодонтичне лікування шляхом застосування знімних апаратів та використання незнімної техніки в порожнині рота призводить до процесів демінералізації твердих тканин зубів, запалення в тканинах пародонту, які характеризуються появою карієсу зубів та набряком, гіперемією, кровоточивістю ясен;

розроблений метод лікування з використанням зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію з вітаміном D, володіє достатньо вираженими протикаріозними, протизапальними і протинабряковими властивостями, а також визивав позитивні зміни гігієнічного стану порожнини рота у всіх обстежених дітей. При цьому більш стабільним даний ефект було встановлено у дітей 7-11 років, які застосовували для лікування патології прикусу знімні ортодонтичні апарати;

на тлі ортодонтичного лікування у дітей встановлено зміни хімічного складу ротової рідини, які характеризувались низьким вихідним рівнем кальцію, а його зміни залежали від методу ортодонтичного лікування. Максимальні зміни значень кальцію встановлено у дітей обох вікових груп, що мають незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, але можуть бути скориговані за допомогою розроблених лікувально-профілактичних комплексів, особливо тими, до складу яких входить препарат кальцію з вітаміном D;

під час лікування прикусу у всіх обстежених дітей збільшувались такі біохімічні показники ротової рідини, як рівень маркерів запалення (МДА, ЗПА), уреази, дисбіозу та зменшувались показники неспецифічної резистентності в порожнині рота (sIgA, лізоцим), антиоксидантної системи (каталаза), а також збільшувались показники в'язкості ротової рідини, коливань рН та зменшувалась швидкість салівації. Найбільші зміни біохімічних показників ротової рідини встановлено у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота;

стимулюючий вплив проведених лікувальних заходів корегував всі досліджувані біохімічні маркери протягом всього періоду спостереження.

ПРИКЛАД 1.

Стан твердих тканин зубів і тканин пародонта у дітей до ортодонтичного лікування

Паціент Т., 12 років. Скарги на неправильне прорізування ікла. Об'єтивно: вестибулярне положеня 13 зуба з дефіцитом місця в зубному ряду. ГІ = 3,2; PMA = 33%: Ш-П - позитивна; ІК = 3 бал.

Пацієнт А. 13 років. Скарги на неправильне прорізування іклів. Об'єтивно: вестибулярне положеня 13 і 23 зубів з дефіцитом місця в зубному ряду. ГІ = 3,2; PMA = 38%: Ш-П - позитивна; ІК = 2бал.

Паціент К., 12 років. Скарги на неправильне положення зубів. Об'єтивно: скупченість зубів верхньої та нижньої щелеп. ГІ = 1,8; PMA = 52%: Ш-П - позитивна; ІК =2 бал.

Паціент Є., 15 років. Скарги на незмикання зубів. Об'єтивно: вертикальна щілина у фронтальній ділянці. ГІ = 2,2; PMA = 44%: Ш-П - позитивна; ІК = 2 бал.

ПРИКЛАД 2.

Стан твердих тканин зубів та тканин пародонта у дітей під час ортодонтичного лікування.

Пацієнт А., 8 років. Користується знімним ортодонтичним апаратом на верхнії щелепі. ГІ = 4; PMA = 62%: Ш-П - позитивна; ІК = 2 бал.

Пацієнт А., 15 років. Користується незнімним ортодонтичним апаратом на обох щелепах. ГІ = 4; PMA = 60%: Ш-П - позитивна; ІК = 2 бал.

Пацієнт А., 13 років. Користується незнімним ортодонтичним апаратом на обох щелепах. ГІ = 2; PMA = 30%: Ш-П - позитивна; ІК = 2 бал.

Пацієнт В., 11 років. Користується знімним ортодонтичним апаратом на обох щелепах. ГІ = 1; PMA = 20%: Ш-П - негативна; ІК = 0 бал.

ПРИКЛАД 3.

Стан твердих тканин зубів та тканин пародонта у дітей після ортодонтичного лікування.

Пацієнт Д., 15 років. Після ортодонтичного лікування. ГІ = 0,3; PMA = 17%: Ш-П - негативна; ІК = 0 бал.

Пацієнт Д., 16 років. Після ортодонтичного лікування. ГІ = 0,1; PMA = 15%: Ш-П - негативна; ІК = 0 бал.

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Аномалії будови зубощелепної системи спостерігаються більш, ніж у третини дітей і підлітків України [10,11, 22, 299, 300]. Порушення оклюзії зубних рядів не тільки підвищують ризик стоматологічних захворювань і ускладнюють процес підготовки їжі до перетравлювання і засвоєння, а й створюють естетичні та пов'язані з ними психологічні проблеми. Тому вдосконалення ортодонтичної допомоги, певною мірою, спрямоване на вирішення не тільки медичних, а й соціальних проблем [300].

Ортодонтія, як розділ медицини, на теперішній час розвивається в профілактичному, діагностичному і лікувальному напрямках [301]. У кожному з цих напрямків застосовуються свої специфічні методи, які безперервно удосконалюються в залежності від рівня розвитку світової науки і технологій [302]. Одним із розповсюджених методів лікування аномалій зубощелепної системи є використання різноманітних ортодонтичних конструкцій, які можуть бути як знімними, так і незнімними, та виконувати у порожнині рота не тільки функціональну, але і механічну роль [303]. Однак пріоритетним і найбільш поширеним методом на сучасному етапі лікування в ортодонтії є застосування незнімної апаратури, розвиток якої призвів до створення прогресивної системи, названої еджуайз-технікою [302].

Разом з тим, відсоток ускладнень (виникнення білих плям навколо брекетів та утворення дефектів в емалі, розвиток запальних захворювань в тканинах пародонту), що виявляються під час або після ортодонтичного лікування, залишається досить високим - від 32,7% до 55,7%. Так, неправильно розташовані зуби та їх скупченість надають підвищене навантаження на пародонт при жуванні, а також різко погіршують процеси природної гігієни порожнини рота та створюють ретенційні пункти, що, в кінцевому рахунку, призводить до зміни стану як пародонтальних тканин, так і твердих тканин зубів.

В даний час доведено, що основною ланкою патогенезу ураження твердих тканин зубів та пародонту є інфекція мікроорганізмами, що живуть у порожнині рота [304-307]. Саме подавлення їх життєдіяльності становить основу всіх методів лікування і профілактики [233, 308-309] карієсу зубів та хронічного катарального гінгівіту.

В останні десятиліття в комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на запобігання уражень твердих тканин зубів та тканин пародонту під час ортодонтичного лікування, введені десятки нових методів і технологій [310-313]. Однак, багато із запропонованих методів і підходів у лікуванні мають небажані побічні ефекти, що обмежує їх застосування в дитячому віці [314-315].

Незважаючи на цілу низку запропонованих лікувально-профілактичних заходів немає даних про вплив різних елементів ортодонтичної техніки на гомеостатичні показники ротової порожнини, зміна яких може бути наслідком відповідних змін, як в твердих тканинах зубів, так і в пародонті, що передують лікуванню, а також механічної дії апарату, яка призводить до перебудови кісткової тканини, визиває порушення метаболізму і зміни складу мікрофлори.

Відсутність даних по даному питанню послужило підставою для проведення цієї роботи.

У зв'язку з цим метою нашого дослідження стало підвищення ефективності профілактики карієсу зубів та хронічного катарального гінгівіту на тлі ортодонтичного лікування у дітей шляхом корекції біоценозу порожнини рота із застосуванням розроблених лікувально-профілактичних комплексів. Для досягнення поставленої мети нами були визначені та виконані наступні завдання: вивчено динаміку клінічного стану твердих тканин зубів та пародонту у дітей 7-16 років на тлі ортодонтичного лікування, стану біоценозу порожнини рота у дітей з різними видами ортодонтичних конструкцій та розроблено лікувально-профілактичні комплекси для корекції біоценозу порожнини рота у дітей під час ортодонтичного лікування, дію яких оцінювали за змінами біохімічних та бактеріологічних показників в порожнині рота в динаміці ортодонтичного лікування. Нами була проведена клінічна апробація розроблених лікувально-профілактичних комплексів та оцінена їх ефективність у віддалені терміни.

Для вирішення поставлених в роботі завдань з метою вивчення загальної характеристики та структурного аналізу ускладнень, що виникли на тлі ортодонтичного лікування, було обстежено всього 157 дітей з ортодонтичною патологією від 7 до 16 років. Серед них - 87 дівчат, що складає 55,4% та 70 хлопчиків, і це відповідає 44,6%. Всі обстежені пацієнти були розділені на 2 групи (основну та порівняння), а основна група, в свою чергу, була розділена на 2 підгрупи в залежності від способу лікування: 1 підгрупа - це 58 хворих (36,9%) зі знімною ортодонтичною апаратурою, у деяких пацієнтів відзначали 2 пластиночних апарати; 2 підгрупа становила 56 хворих (35,7%) з незнімними ортодонтичними конструкціями (із брекет-системами) в порожнині рота, а до групи порівняння увійшли 43 дитини (27,4%) з ортодонтичною патологією без будь-якого ортодонтичного лікування. Всі діти, що дали згоду на участь в дослідженнях, також були розподілені за віковими періодами прикусу: 7-11 років (змінний прикус) та 12-16 років (постійний прикус).

В кожній групі у пацієнтів вивчали показники гігієни порожнини рота та стан твердих тканин зубів і пародонту за індексною оцінкою.

При характері скарг, що пред'являли спостережувані діти та їх батьки, було встановлено, що провідні позиції займали біль і кровоточивість ясен (82,3% та 94,1% відповідно). Крім цього, досить часто дітей турбували відчуття печіння і розпирання в області ясен - 35,5% і 61,3% випадків відповідно. Дані зіставлення стоматологічної захворюваності пацієнтів обстежених груп показали, що найбільш поширеними патологіями дітей з ортодонтичними проблемами є карієс зубів (87,8% - 92,9%) з високою інтенсивністю ураження (4,71 - 5,69) та хронічний катаральний гінгівіт (81,2% - 84,1%), а ураження слизової оболонки порожнини рота (афти) склало 30,5% - 32,9%. При цьому, найбільшу поширеність ураження твердих тканин зубів, пародонту та СОПР встановлено у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота.

Аналізуючи результати стану гігієни порожнини рота, встановлено, що її показники виявилися «поганими» або «незадовільними» в обох вікових групах, за винятком підлітків, у яких виявлена тенденція до поліпшення гігієнічного догляду за фронтальною групою зубів. Так, в групі дітей 7-11 років гігієна порожнини рота була «гарною» лише у 3,9%, «задовільною» у 65,1% дітей і «незадовільною» - у 31% дітей. При цьому гігієнічний індекс OHI-S у дітей з ортодонтичною патологією складав від 1,52±0,08 балів до 2,45±0,13балів, а індекс Silness-Loe - 1,73±0,09 балів - 2,52±0,13 балів. Такі діти являються групою ризику виникнення уражень як в твердих тканинах зубів, так і в тканинах пародонту.

Це свідчить про низький рівень гігієнічного виховання молодших школярів і вимагає проведення активних форм роботи з навчання гігієни з метою вироблення стійких навичок систематичного догляду за порожниною рота.

Отже, у пацієнтів, що знаходилися на лікуванні з використанням як знімної, так і незнімної ортодонтичної техніки, встановлено значне погіршення гігієнічного стану ротової порожнини за визначеними індексами гігієни.

При аналізі проби Шиллера-Писарєва практично у всіх обстежених дітей спостерігалось темно-буре забарвлення слизової оболонки ясен, що свідчило про позитивний результат проведеної проби. При цьому симптом кровоточивості переважав у групі 12-16-річних дітей, а більш ніж у 70% були виражені симптоми «запалення» за індексом РМА.

Отримані нами результати співпадають з результатами аналогічних досліджень, що були проведені.

Для вивчення стану мікробіоценозу та неспецифічної резистентності порожнини рота у дітей, які знаходились на ортодонтичному лікуванні, проводили мікробіологічне дослідження з основних біотопів порожнини рота: вміст зубоясеневого жолобка, зубний наліт з вестибулярної поверхні нижніх молярів, ротова рідина. Разом з тим, на першому етапі роботи нами було визначено (як референтний показник оцінки рівня стоматологічного здоров'я) характер мікробіоценозу (спектр, частота виникнення і кількість мікроорганізмів) у дітей без ортодонтичних конструкцій.

Структура біоценозу порожнини рота в групі дітей з ортодонтичною апаратурою характеризувалась підвищенням кількісних і якісних показників виявлення Staphylococcus aureus порівняно з групою дітей, які не проходили ортодонтичного лікування. У дітей, які мали пластинки в порожнині рота, на тлі зниження частоти висівання нормальної мікрофлори, переважаючими видами в біоценозі були Streptococcus mutants, Streptococcus piogenus і Staphylococcus aureus. При цьому в екосистемі порожнини рота з досліджуваних патогенних мікроорганізмів реєструвалась висока щільність колонізації - 1,78±0,09 lgКУО/мл, 1,23±0,06 lg КУО/мл і 3,26±0,17 lg КУО/мл в період змінного прикусу (7-11 років) та 1,29±0,07 lgКУО/мл, 1,21±0,06 lgКУО/мл і 2,87±0,15 lgКУО/мл в період постійного прикусу (12-16 років) відповідно. Результати порівняння характеру біоценозу зубного нальоту у дітей зі знімною ортодонтичною технікою показали зменшення представників резидентної флори і значне збільшення, як частоти реєстрації, так і кількості грибів роду Candida (від 3,56±0,18 lg КУО/мл до 3,69±0,19 lg КУО/мл). Мікрофлора, що населяє зубоясеневий жолобок, у 57% - 89% дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою представлена стрептококами, пептострептококами, лактобациллами, пептококами. Більше ніж у третини обстежених пацієнтів реєстрували вейлонели, гриби роду Candida і ентеробактеріі, у 28% - мікрококи, бактероїди і біфідобактерії. У дітей з незнімною ортодонтичною технікою в порожнині рота при посіві зразків ротової рідини на дисбактеріоз зона просвітління складала 8,5±0,44 мм - 9,5±0,49, що відповідає IІ-ІІІ ступеню дисбактеріозу. Найважливішим, на наш погляд, є той факт, що при дослідженні із зубного нальоту нижніх молярів був вилучений карієс-асоційований представник роду біфідобактерій - Bifidobacterium dentium: 7,46±0,38 lg КУО/мл у дітей 7-11 років та 8,87±0,45 lg КУО/мл у дітей 12-16 років, які лікувались незнімною ортодонтичною технікою. Зіставляючи результати власних досліджень та дані літератури інших дослідників, встановлено, що вони корелюють між собою [316-317].

Таким чином, у дітей з ортодонтичною апаратурою в порожнині рота спостерігається збільшення умовно-патогенної мікрофлори, що володіє ознаками патогенності, протеолітичними та ацидогенними властивостями, а також з'являються бактерії, які не властиві нормальному біоценозу ротової порожнини. Зміни мікробного пейзажу спостерігаються у всіх відділах порожнини рота, але найбільш вони виражені в біотопі зубного нальоту з поверхні молярів і в ясеневій рідині. Все це, на нашу думку, сприяє формуванню стійких осередків умовно-патогенної мікрофлори, які призводять до дезінтеграції системи місцевого імунітету та виснаженню адаптаційних реакцій в ротовій порожнині.

Порівнюючи отримані нами дані за результатами вивчення мікрофлори зубного нальоту нижніх молярів та в ясеневій рідині при основних стоматологічних захворюваннях у дітей, які виникли на тлі ортодонтичного лікування, з описаними іншими авторами [380], можна зробити висновок, що структура мікробіоценозу порожнини рота має суттєві якісні і кількісні відмінності та має тенденцію до обтяження перебігу цих захворювань.

З метою оцінки взаємозв'язку факторів місцевого імунітету і неспецифічного захисту в порожнині рота на тлі ортодонтичного лікування, нами були вивчені показники sIgA і лізоциму в ротовій рідині у дітей з різними видами ортодонтичної апаратури, які були виміряні до її фіксації, а також через 3 місяці від початку ортодонтичного лікування.

Аналіз цифрових даних показників, що вивчались, показав, що через три місяці після початку ортодонтичного лікування рівень sIgA зменшився в 1,3 - 1,4 раза та лізоциму в 1,7 - 1, 8 раза відповідно в обох вікових групах дітей, які мали знімні й незнімні ортодонтичні апарати в порожнині рота. Це свідчить про досить виражені зміни, пов'язані з порушенням місцевих захисних механізмів в порожнині рота, які відбуваються під час ортодонтичного лікування і призводять до зниження неспецифічної резистентності порожнини рота.

З огляду на визначену проблему нами було розроблено лікувально-профілактичні комплекси для профілактики ускладнень з боку твердих тканин зубів та пародонту, які виникають під час ортодонтичного лікування.

З метою оцінки ефективності комплексного застосування місцевого лікування та розроблених лікувально-профілактичних комплексів проводили клініко-лабораторні дослідження у дітей під час ортодонтичного лікування знімними апаратами та незнімною технікою. При цьому інтенсивність ураження каріозним процесом твердих тканин зубів та тканин пародонту у дітей до проведення лікувально-профілактичних заходів достовірно не відрізнялася в основних групах та групах порівняння.

Дітям груп порівняння проводили лише місцеві профілактичні заходи шляхом використання цетавлонвмісного гігієнічного зубного еліксиру, а дітям основних груп, які були розділені на 2 підгрупи, крім зубного еліксиру з біофлавоноїдами призначали місцево використання лізоцимвмісного мукозального гелю та два варіанти комплексного лікування. Перший метод загального лікування дітей основних груп полягав у застосуванні мультипробіотику з прополюсом, другий - мультипробіотик + препарат кальцію з вітаміном D.

Повну оцінку ефективності комплексного застосування розроблених методів профілактики вивчали в клініці протягом дворічного періоду спостереження.

Ефективність протикаріозної дії розроблених лікувально-профілактичних заходів оцінювали за зміною клінічних показників, а саме - інтенсивністю карієсу зубів за індексом КПВ_з+кп_з та його приростом.

Згідно з нашими дослідженнями інтенсивність каріозного процесу в обох досліджуваних групах коливалась від 5,42±0,28 до 5,69±0,29 у дітей 7-11 років та від 4,71±0,24 до 4,85±0,25 у віці 12-16 років до початку застосування розроблених ЛПК. Однак вже через один рік після їх застосування приріст карієсу в основній групі в обох підгрупах складав 0,43 та 0,20, що у три рази менше, ніж у дітей групи порівняння, де цей показник і складав 1,24 та 0,54 за індексами КПВ_з та КПВ_п. Разом з тим, інтенсивність карієсу була значно нижче (р<0,05) в другій підгрупі основної групи, діти якої проводили лікування, використовуючи місцево зубний еліксир і мукозальний гель та мультипробіотик і препарат кальцію з вітаміном D. Через два роки досліджень у групі порівняння приріст карієсу зубів склав 1,52, що в 2,3 раза більше, ніж у дітей першої підгрупи основної групи, та в 5,8 раза більше за показники в другій підгрупі основної групи. Отже, нами встановлена висока і стабільна протикаріозна дія розроблених лікувально-профілактичних заходів.

Пародонтопротекторну та протизапальну ефективність розроблених ЛПК вивчали за основними пародонтологічними індексами та клінічними показниками (індекси кровоточивості, РМА та проба Ш-П) в динаміці.

Аналіз цифрових даних показав, що застосування у пацієнтів обох вікових груп з хронічним катаральним гінгівітом, який виникав на тлі ЗЩА або знімних і незнімних ортодонтичних апаратів різної конструкції, зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипробіотику, вже через 3 місяці спостережень знижував значення індексів кровоточивості у 1,7 - 2 раза та РМА - в 2,3 - 2,4 раза, а значення проби Ш-П із «позитивної» переходила в «негативну» і зберігалась на цьому рівні до кінця спостережень. Звертає на себе увагу встановлений факт, що пародонтопротекторна ефективність застосованих методів лікування достовірно не відрізнялась між собою, і це свідчить про достовірну ефективність обох розроблених методів (р>0,05).

При вивченні гігієнічного стану порожнини рота за даними індексів OHI-S та Silness-Loe нами були отримані наступні показники: у всіх дітей 7-16 років груп порівняння значення індексів, що вивчалися, після використання зубного еліксиру знизились до 1,23±0,063 бал. та 1,38±0,071 балів відповідно і достовірно відрізнялись від даних на початку дослідження (р<0,05). Після застосування фітолізоциму з апібактом значення індексу OHI-S у дітей першої підгрупи через півроку спостережень дорівнювало 1,09±0,056 бал. в 7-11 років та 0,71±0,036 бал. - 12-16 років і зберігалось на достовірно низькому рівні до кінця спостереження. Це може бути пов'язано, на нашу думку, з протизапальними властивостями мукозального гелю та дією на мікробіоценоз порожнини рота мультипробіотику. Зміна цифрових значень показників індексу Silness-Loe була найбільш виразною, тому що товщина зубного нальоту зменшувалась більш ніж вдвічі і залишалась такою протягом всього спостереження, та в 1,8 раза була меншою за вихідні дані в кінці дослідження.

В рамках вирішення завдань дисертаційної роботи нами було вивчено динаміку біохімічних показників ротової рідини у дітей зі знімними та незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота під впливом розроблених лікувально-профілактичних комплексів.

Нами встановлено низький вихідний рівень кальцію в ротовій рідині у дітей в обох вікових групах, а найменша його кількість встановлена у дітей 7-11 років. У дітей обох вікових груп ортодонтичне лікування, яке проводили шляхом використання знімних апаратів, концентрація Са²⁺ за вихідними даними складала в середньому 1,91±0,10 ммоль/л та 1,93±0,10 ммоль/л при лікуванні незнімною технікою. Однак після початку лікування дітей як знімними, так і незнімними ортодонтичними апаратами, було встановлено збільшення концентрації іонів кальцію на 13% - 15% вже через 2 тижні спостереження, а через 1 місяць цифрові значення показника, що вивчався, досягли максимальної величини і складали 2,38±0,12 - 2,39±0,12 ммоль/л. При подальшому спостереженні досліджуваних дітей концентрація кальцію в ротовій рідині почала знижуватись і через 6 місяців дорівнювала 1,98±0,11 ммоль/л, а в кінці дослідження 2,01±0,11 ммоль/л. Таке різке збільшення концентрації іонів кальцію у дітей після початку ортодонтичного лікування може бути пов'язано, на нашу думку, з вимиванням Са²⁺ з твердих тканин зубів, що, в свою чергу, можна розглядати як відповідну реакцію на наявність в порожнині рота ортодонтичних конструкцій. Саме тому застосування мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію призводять до нормалізації цифрових значень показника, що вивчався, через рік спостережень і збереженням їх на такому рівні до кінця дослідження (р?0,05). Такі зміни концентрації іонів кальцію в ротовій рідині можуть свідчити про припинення процесів демінералізації твердих тканин зубів і початку їх ремінералізації, що ми пов'язуємо з дією препарату кальцію, який входить до розробленого ЛПК.

Аналіз вихідних даних Са/Р коефіцієнту у дітей, що знаходились на ортодонтичному лікуванні, показав досить низькі його цифрові значення (0,83-0,84 ), які корегувались після застосування розробленого ЛПК.

При оцінці показників маркерів запалення у ротовій рідині дітей на тлі ортодонтичного лікування в динаміці вивчали рівень МДА та ЗПА. За час спостереження було встановлено, що рівень маркерів запалення прямо залежав від виду ортодонтичної конструкції в порожнині рота: при застосуванні незнімної ортодонтичної техніки рівень МДА був у 2,5 раза, а ЗПА - у 2,2 раза більше, ніж у здорових дітей. При цьому застосування знімних ортодонтичних апаратів в порожнині рота збільшувало показники маркерів запалення у 1,3 - 1,5 раза. Після проведення розроблених лікувально-профілактичних заходів комбінацією зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію з вітаміном D рівень активності МДА і ЗПА через півроку знижувався в 2,6 раза, не відрізняючись від норми у здорових дітей та зберігався на цьому рівні до кінця дослідження, і був у 2 рази меншим в співставленні, як з початковими даними, так і з даними в групі порівняння (р<0,05).

При вивченні стану функціональної активності антиоксидантної системи в порожнині рота у дітей в динаміці ортодонтичного лікування було встановлено низький вихідний рівень активності каталази в ротовій рідині досліджених дітей (0,11±0,007 - 0,16±0,007 мкат/л) в обох вікових групах незалежно від виду ортодонтичних конструкцій (знімні або незнімні). Це пов'язано, на нашу думку, з неспроможністю механізмів антиоксидантного захисту в дитячому віці (7-11 років), у тому числі на тлі ЗЩА та ортодонтичних конструкцій в порожнині рота. Разом з тим, цифрові значення каталази в динаміці лікування розробленими лікувально-профілактичними заходами достовірно збільшувались в обох вікових групах дітей (р<0,05), що свідчить про їх виражену стимулюючу дію на стан АОС, яка багато в чому визначає загальний стан твердих тканин зубів та тканин пародонту в порожнині рота.

Ступінь обсіменіння ротової порожнини патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою вивчали за результатами дослідження активності уреази в ротовій рідині у дітей, що мали карієс зубів і хронічний катаральний гінгівіт, які виникли на тлі ортодонтичного лікування. Цифрові значення активності уреази зменшились вже через три місяці після застосування розроблених ЛПК у 2,4 раза, а через рік були у 2 рази менше за вихідні дані. Однак більш ефективно знижувалась активність уреази в ротовій рідині у дітей із знімною ортодонтичною технікою незалежно від віку.

При вивченні ступеню дисбіозу у дітей 7-11 років досліджуваних груп порівняння через три місяці після застосування гігієнічного ополіскувача «Санодент» він знижувався у 1,7 рази, а в старшій віковій групі (12-16 років) - у 2 рази, що свідчить про виражений антимікробний ефект застосованого зубного еліксиру з цетавлоном. Однак, вже через півроку цифри показника, що вивчався, в групах порівняння зростали і залишались високими до кінця дослідження, і це свідчить про короткочасний ефект відновлення біоценозу в ротовій порожнині, який не є достатнім для послаблення дії умовно-патогенної мікрофлори. На відміну від цього систематичне проведення курсів лікування із застосуванням мукозального гелю та мультипробіотику і комбінації їх з кальційвмісним препаратом на тлі використання гігієнічного еліксиру, який містить біофлавоноїди, одночасно з гігієною порожнини рота, більшою мірою пригнічувало активність патогенної мікрофлори порожнини рота. Причому ці позитивні зміни носили стабільний і тривалий характер в обох досліджуваних вікових групах дітей.

Враховуючи, що ротова рідина, її склад і властивості мають важливе значення для забезпечення нормобіозу в порожнині рота, заключним етапом нашого дослідження було вивчення змін ротової рідини під дією розроблених лікувально-профілактичних комплексів. У дітей, які проходили ортодонтичне лікування з використанням знімної і незнімної апаратури, встановлено в'язкість ротової рідини (2,55±0,13СП - 2,69±0,14СП) та швидкість слиновиділення (0,32±0,016 мл/хв - 0,37±0,019 мл/хв). Згідно з наведеними даними можна стверджувати, що на тлі ортодонтичного лікування відбувається зміна властивостей ротової рідини, а саме - збільшується її в'язкість і знижується швидкість виділення, і логічно припустити, що у дітей з ортодонтичною патологією та різноманітними ортодонтичними конструкціями в ротовій порожнині, значно погіршується її мінералізуюча, захисна і очищувальна функції, що може привести, в свою чергу, до створення карієсогенної ситуації в порожнині рота і збільшення ризику ураження твердих тканин зубів та тканин пародонту. Однак курсове застосування запропонованих методів лікування, які включають в себе мукозальний гель, мультипробіотик, препарат кальцію з вітаміном D та зубний еліксир, стимулюють функціональну активність слинних залоз, знижуючи її в'язкість в 1,2-1,4 раза та підвищуючи швидкість слиновиділення в 1,3-1,5 раза, що забезпечує рівновагу фізіологічних процесів в порожнині рота.

Подібну тенденцію було встановлено при оцінці стабільності водневого потенціалу ротової рідини (рН) у дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота. Через 6 місяців після проведеного курсу, що передбачав проведення професійної гігієни порожнини рота, застосування зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипробіотику і кальційвмісного препарату, у дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота величина рН знизилася в 1,8 раза, наблизившись до її оптимального значення. При цьому вірогідне зменшення коливань величини рН в окремих її пробах свідчить про підвищення ефективності функціональних реакцій, що забезпечують гомеостаз в порожнині рота. Зміни рН досягають своїх максимальних значень після застосування обох методів лікування незалежно від віку пацієнтів.

В результаті проведених досліджень нами розроблено та апробовано в клінічних умовах лікувально-профілактичні заходи, направлені на попередження виникнення ускладнень під час ортодонтичного лікування дітей 7-16 років (схема 1).

Профілактика ускладнень ортодонтичного лікування у дітей 7-16 років, які мають ЗЩА та знімні і незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, базується на місцевому застосуванні мукозального гелю та на застосуванні мультипробіотику і препарату кальцію з вітаміном D на тлі використання зубного еліксиру.

Препарат «Фітолізоцим» - мукозальний фітогель, який отримано з листя капусти, володіє протизапальною дією на тканини порожнини рота та усуває явища дисбактеріозу. Мультипробіотик «Апібакт» - концентрована біомаса живих клітин симбіозу пробіотичних мікроорганізмів (біфідобактерій, лактобацил, пропіоновокислых бактерій та ін.). Даний пробіотик підтримує і регулює рН, фізіологічну рівновагу мікрофлори кишечника та ротової порожнини та стимулює синтез епітеліальних клітин, що підвищує природний захист травної системи. Лактобацили зменшують високу толерантність до молочних продуктів і зменшують загальну алергізацію організму, що важливо для дітей із ЗЩА, які проходять ортодонтичне лікування. Препарат «Цитрат кальцію з вітаміном D» застосовували як комбінований препарат, що регулює обмін кальцію та фосфору, а також поповнює нестачу кальцію та вітаміну D₃ в організмі дитини. Холекальциферол (вітамін D₃) являється одним з найважливіших активних метаболітів вітаміну D, який посилює всмоктування кальцію у нирках, регулює мінеральний обмін в організмі, що вкрай необхідно для нормального дозрівання кісткової тканини, її метаболізму і фізіологічної функції. Препарат особливо важливо застосовувати у дітей та підлітків в період інтенсивного зростання та ортодонтичного лікування.

Проведені в рамках дисертаційної роботи клініко-лабораторні дослідження дозволили обґрунтувати застосування розроблених лікувально-профілактичних комплексів, які корегують біоценоз порожнини рота, підвищують стан неспецифічної резистентності та створюють умови для попередження виникнення уражень твердих тканин зубів і запалення пародонту під час ортодонтичного лікування знімними і незнімними ортодонтичними конструкціями. Розроблені заходи можна застосовувати як профілактичні на початку лікування ЗЩА.

ВИСНОВКИ

1. Аномалії прикусу і окремих зубів та знімні і незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота є провідними чинниками ризику виникнення карієсу зубів та генералізованого хронічного катарального гінгівіту у дітей. Незважаючи на різноманітні методи профілактики і лікування ускладнень з боку твердих тканин зубів і пародонту, які виникають під час ортодонтичного лікування в дитячому віці, недостатня увага приділяється сумісному застосуванню місцевих засобів з препаратами загальної дії (кальцій та мультипробіотик). Тому пошук нових методів, направлених на зупинення процесів демінералізації в твердих тканинах зубів та запалення в тканинах пародонту на тлі ортодонтичного лікування, залишається актуальним в дитячій стоматології.

2. Доповнено дані про поширеність ураження твердих тканин зубів та тканин пародонту в змінному і постійному прикусах у дітей 7-16 років, які мають ЗЩА та знаходяться на ортодонтичному лікуванні. Захворюваність карієсом зубів складала 87,8% - 92,9%, хронічним катаральним гінгівітом - 81,2% - 84,1%, хронічним гіпертрофічним гінгівітом - 32,8% - 35,6% з ознаками ураження у вигляді «запалення» і «кровоточивості», а рівень гігієни у 71,2% відповідає «задовільному» та у 18,5% - «незадовільному» за градацією ВООЗ.