Обґрунтування корекції біоценозу порожнини рота у дітей на тлі ортодонтичного лікування

р₁ - показник вірогідності відмінностей порівняно з групою порівняння.

Проведена порівняльна оцінка гігієнічного стану порожнини рота у дітей з ортодонтичною патологією та лікувальними апаратами різних конструкцій в 12-16 років показала поліпшення стану як під дією першого способу лікування, так і під дією другого, на тлі використання зубного еліксиру з біофлавоноїдами(табл.5.3 - 5.4). Однак показники індексу, що вивчалися, були трохи нижче у дітей групи порівняння, які застосовували лише зубний еліксир, що містив цетавлон.

Проведений аналіз через 6 місяців спостережень показав, що у пацієнтів молодшого віку (7-11 роки) показники індексу Silness Loe мали більш позитивну динаміку при використанні обох варіантів лікувально-профілактичних заходів (з 2,75 ± 0,14 бал. до 1,13 ± 0,06 бал.)

Через рік досліджень динаміка показника, що вивчався, по відношенню до вихідного рівня змінилась наступним чином: гігієнічний стан порожнини рота покращився як в основній групі, так і в групі порівняння з достовірністю відмінностей р<0,05. В кінці дослідження значення індексу Сілнес-Лое дорівнювало 1,35±0,07 балів.

При цьому у дітей старшої вікової групи 12-16 років показники індексу Silness Loe через рік досліджень змінювалися з тією ж закономірністю (табл. 5.4). Якщо в основній групі індекс Silness Loe за вихідними даними був 1,89±0,10 балів, то після корекції з використанням зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипробіотику він складав 0,71±0,03 балів, а в кінці дослідження - 1,04±0,053 балів, що майже в 2 рази менше за вихідні дані на початку лікування.

Разом з тим, подібна тенденція спостерігалася і при використанні лише зубного еліксиру з цетавлоном в групі порівняння, де в кінці дослідження зареєстровано деяке зниження даного показника індексу, що вивчався, і в групі порівняння. При цьому індекс Silness Loe у групі порівняння за вихідними даними був - 1,73±0,09 балів, але після корекції в кінці дослідження став задовільним, як і в основній групі пацієнтів, достовірно знизився і склав1,25±0,06 балів.

Таким чином, позитивні зміни гігієнічного стану порожнини рота відзначалися протягом всього періоду досліджень у пацієнтів основних і порівняльних груп від 7 років до 16-літнього віку. Така закономірність змін рівня гігієнічних індексів відзначалася у пацієнтів як з аномаліями зубо-щелепної системи, так і із знімними та незнімними конструкціями ортодонтичних апаратів в порожнині рота всіх досліджуваних груп за два роки спостережень. Однак, більш істотне поліпшення гігієнічного стану порожнини рота спостерігалося у дітей 7-11 років обох підгруп основної групи під дією мукозального гелю, мультипробіотику самостійно, або в комбінації з препаратом кальцію з вітаміном D на тлі використання зубного еліксиру, який містить біофлавоноїди. Це пов'язано, на нашу думку, з тим, що у дітей молодшого шкільного віку була встановлена незадовільна та погана гігієна за показниками всіх індексів, що вивчалися, гігієни порожнини рота на початку ортодонтичного лікування. При цьому з наведених вище даних видно, що у пацієнтів 12-16 років отримані результати лікування були також виразними і ставали достовірно нижчими після проведених з ними лікувально-профілактичних заходів та зберігались протягом всього терміну спостережень.

5.3 Динаміка біохімічних показників ротової рідини у дітей під впливом лікувально-профілактичних комплексів

Зміни хімічного складу ротової рідини і зубного нальоту займають важливе місце у виникненні захворювань тканин пародонту, які можуть бути ускладненням, що виникає у пацієнтів на тлі ЗЩА або ортодонтичного лікування. Кількісна оцінка деяких речовин, що містяться в ротовій рідині, являється індикатором для характеристики порушення обміну і створення умов для запуску процесів демінералізації в твердих тканинах зубів та розвитку локального і генералізованого запалення в тканинах пародонту порожнини рота. Тому в якості оціночних критеріїв стану ротової рідини у дітей 7-16 років з різними видами ЗЩА та знімних і незнімних ортодонтичних конструкцій в порожнині рота вибрали біохімічні показники, що характеризують динаміку показників мінерального обміну, ПОЛ, стану антиоксидантної системи, рівня резистентності тканин порожнини рота та ефективність розроблених методів лікування ураження твердих тканин і запалення ясен.

5.3.1 Динаміка показників мінерального обміну в ротовій рідині у дітей на тлі ортодонтичного лікування

Спектр різних станів, які призводять до дисбалансу кальцію в організмі людини, особливо в дитячому віці, великий, і провідними серед них є хронічна соматична патологія, як загальний фактор, та стоматологічна патологія, а саме, аномалії ЗЩС та різні види ортодонтичної апаратури, які розташовані в порожнині рота. Формування резистентності до ураження твердих тканин зубів після їх прорізування визначається, насамперед, ротовою рідиною, склад якої, а саме, перенасиченість іонами Са²⁺ і НРО₄^2-, забезпечує повноцінне накопичення цих елементів в емалі. Зниження концентрації іонів Са²⁺ і НРО₄^2- в ротовій рідині дітей, коли не завершено процес дозрівання емалі, є основною причиною її демінералізації і розвитку каріозного процесу. Саме в дитячому віці йде накопичення пікової кісткової маси, яка складає близько 80% від кісткової маси дорослого і визначає міцність кісткової тканини протягом всього життя. Недостатність кальцію в період активного росту дитини призводить до затримки її росту, негативно впливає на формування як кісткової, так і високомінералізованих зубних тканин.

Неорганічні речовини і, в першу чергу, іони кальцію, фосфору проникають у емаль з ротової рідини, яка забезпечує динамічний баланс емалі зуба і стабільність її іонного складу. Баланс мінеральних компонентів в ротовій рідині забезпечує рівновагу процесів мінералізації і демінералізації в емалі зубів і визначається співвідношенням Са²⁺ і Н₂РО₄^2- (коефіцієнт Са/Р).

Тому про мінералізуючу здатність ротової рідини дітей на етапах досліджень оцінювали за вмістом в ній іонізованого кальцію та неорганічних фосфатів. Результати досліджень наведені в додатку Б таблиці 1-2.

Аналіз отриманих даних в цілому демонструє недостатню насиченість ротової рідини гідроксиапатитом (Са²⁺ і Н₂РО₄^2-) у дітей з ортодонтичною патологією в обох вікових групах, що, на нашу думку, пояснюється не тільки місцевими умовами, а й несформованою гуморальною системою у дітей цього віку.

При біохімічному дослідженні ротової рідини встановлено низький вихідний рівень кальцію також у дітей в обох вікових групах, однак найменша його кількість встановлена у дітей 7-11 років, які мали ортодонтичну патологію до початку лікування (додаток Б, табл.1).

У дітей 7-11 років першої підгрупи основної групи, ортодонтичне лікування, яке проводили шляхом використання знімних апаратів, концентрація Са²⁺ за вихідними даними складала 1,91±0,10 ммоль/л, а в групі порівняння - 1,89±0,10 ммоль/л. Разом з тим, після початку лікування дітей знімними пластиночними апаратами було встановлено збільшення концентрації іонів кальцію на 13% вже через 2 тижні спостереження, а через 1 місяць цифрові значення показника, що вивчався, досягли максимальної величини і складали 2,38±0,12 ммоль/л. При цьому при подальшому спостереженні досліджуваних дітей цієї вікової групи концентрація кальцію в ротовій рідині почала знижуватись і через 6 місяців дорівнювала 1,98±0,11 ммоль/л, через рік - 1,95±0,10 ммоль/л і в кінці дослідження 2,01±0,11 ммоль/л. Таке збільшення концентрації іонів кальцію у дітей після початку ортодонтичного лікування може бути пов'язано, на нашу думку, з вимиванням Са²⁺ з твердих тканин зубів, що, в свою чергу, можна розглядати як відповідну реакцію на наявність в порожнині рота знімних ортодонтичних конструкцій. Саме тому застосування мукозального гелю, мультипробіотику на тлі використання зубного еліксиру призводять до нормалізації цифрових значень показника, що вивчався, через рік спостережень і збереженням їх на такому рівні до кінця дослідження (рис. 5.5).

Отже, за даними досліджень ротової рідини спостерігається низький вихідний рівень, проте найменша насиченість ротової рідини кальцієм встановлена у дітей 7-11 років з ортодонтичною патологією до початку лікування. Проте найбільша концентрація іонів кальцію встановлена у дітей після початку ортодонтичного лікування, що може свідчити, на нашу думку, про процеси демінералізації твердих тканин зубів.

Подібну тенденцію змін кальцію в ротовій рідині було встановлено і у дітей цієї вікової групи, які мали ортодонтичну патологію, але лікувались методом незнімної техніки (р<0,05). Так, у дітей другої підгрупи основної групи за вихідними даними концентрація кальцію в ротовій рідині була 1,93±0,10 ммоль/л, а вже через 2 тижні вона дорівнювала 2,39±0,12 ммоль/л, досягаючи свого максимуму 2,92±0,15 ммоль/л через місяць спостережень. В той же час, починаючи з піврічного терміну дослідження, вміст кальцію в ротовій рідині почав знижуватись з 1,81±0,091 ммоль/л до 1,36±0,07 ммоль/л внаслідок застосування розробленого методу лікування. Такі зміни концентрації іонів кальцію в ротовій рідині можуть свідчити про припинення процесів демінералізації твердих тканин зубів і початку їх ремінералізації, що ми пов'язуємо з дією препарату кальцію, який входить до розробленого методу лікування. Однак звертає на себе увагу той факт, що в групі порівняння у дітей 7-11 років після застосування як першого, так і другого способів лікування, концентрація кальцію нормалізувалась до цифрових значень стоматологічно здорових дітей за весь період дослідження (рис. 5.5).

Цікаві закономірності зміни концентрації іонів кальцію встановлено у дітей старшої вікової групи - 12-16 років. На початку дослідження найменші цифрові значення вивчаємого показнику коливались від 1,94±0,10 ммоль/л до 1,98±0,11 ммоль/л в групі порівняння і основній відповідно. У дітей із знімними апаратами коливання концентрації іонів кальцію були незначними (від 2,31±0,12 ммоль/л до 2,67±0,13 ммоль/л) через 2 тижні від початку лікування, але у дітей другої підгрупи основної групи, що мали незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, діапазон змін концентрації Са²⁺ за досліджуваний час відрізнявся значними коливаннями.

Так, через місяць спостережень вміст іонів кальцію в ротовій рідині збільшився на 63,6%, що може свідчити про досить активний процес вимивання кальцію з твердих тканин зубів, який закінчиться її демінералізацією і появою каріозної плями, або поверхневого карієсу зубів.

Однак застосування розробленого методу лікування з використанням зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію з вітаміном D призводить до уповільнення процесів демінералізації твердих тканин і запуску процесів їх ремінералізації, що має досить виражений клінічний ефект (рис. 5.6).

Рис. 5.5. Насиченість ротової рідини іонами кальцію у дітей 7-11 років під час ортодонтичного лікування

Застосування гігієнічного еліксиру не викликало істотного впливу на вміст фосфатів в ротовій рідині дітей у групі порівняння. Разом з тим, лікування дітей обох вікових груп першим методом, що складається із застосування мукозального гелю та мультипробіотику на тлі використання зубного еліксиру змінив концентрацію фосфатів, збільшуючи її до 3,55±0,18 ммоль/л та 3,89±0,20 ммоль/л у дітей 7-11 років із знімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота за місяць спостережень.

Рис. 5.6. Насиченість ротової рідини іонами кальцію у дітей 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Однак у дітей цієї ж вікової групи, але з незнімними ортодонтичними конструкціями, зафіксованими на зубах, коливання вмісту фосфатів було від 3,95±0,20 ммоль/л до 4,48±0,23 ммоль/л, що пов'язано із застосуванням препарату кальцію з вітаміном D (додаток Б, табл.1-2).

Разом з тим, застосування розроблених лікувально-профілактичних заходів позитивно вплинули на концентрацію фосфатів і у дітей старшої вікової групи - 12-16 років. У цих дітей була встановлена подібна тенденція змін вмісту фосфатів в ротовій рідині, як і в молодшій віковій групі 7-11 років (рис.5.7 - 5.8). Застосування як першого, так і другого способів лікування, що передбачає використання вищезазначених препаратів призводить до більш значного збільшення вмісту фосфатів в ротовій рідині спостережуваних дітей та їх нормалізації до цифрових значень у здорових дітей (р<0,05).

Рис. 5.7. Насиченість ротової рідини фосфатами у дітей 7-11 років під час ортодонтичного лікування

Згідно наведених даних можна стверджувати, що в залежності від виду ортодонтичної конструкції в порожнині рота досліджуваних дітей відбувається зміна властивостей ротової рідини, а саме - спочатку збільшується, а потім після проведення розроблених лікувально-профілактичних заходів знижується вміст фосфатів. Так, у дітей із знімними ортодонтичними апаратами встановлено найменші коливання концентрації фосфатів в ротовій рідині. При цьому такі зміни досягають своїх максимальних значень при лікуванні ортодонтичної патології незнімними конструкціями. Разом з тим, розроблені та проведені лікувально-профілактичні заходи досліджуваним дітям обох вікових груп з використанням мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію на тлі використання зубного еліксиру, нормалізували вміст фосфатів в ротовій рідині до значень їх у здорових.

Аналіз вихідних даних Са/Р коефіцієнту в досліджуваних дітей показав досить низькі його цифрові значення. Так, у дітей 7-11 років показник , що вивчався, був в межах 0,83-0,84 в усіх групах спостереження.

Рис. 5.8. Насиченість ротової рідини фосфатами у дітей 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Однак через 2 тижні цифрові дані Са/Р коефіцієнту різко зменшувались у дітей з незнімною ортодонтичною технікою в порожнині рота. При цьому подібну тенденцію було встановлено і у дітей старшої вікової групи 12-16 років, що пов'язано, на нашу думку, із значними коливаннями вмісту кальцію та фосфатів в ротовій рідині досліджуваних дітей.

Однак через два роки досліджень співвідношення Са/Р в ротовій рідині у дітей групи порівняння перевищували значення цього показника за вихідними даними, що свідчить про достатній ефект дії лише місцевого використання зубного еліксиру у дітей, які не мали ортодонтичної апаратури в порожнині рота. Разом з тим, застосування першого способу лікування, який не передбачав використання препарату кальцію, змінювало значення коефіцієнту, що вивчався, до значень у здорових дітей, але це мало менш значний і короткочасний ефект. Тим не менш, дана динаміка Са/Р коефіцієнту в ротовій рідині у дітей 7-11 років через два роки обстеження мала стабільні позитивні зміни (р<0,05) за умови застосування ЛПК із включенням препарату кальцію.

Аналіз змін співвідношення Са/Р в ротовій рідині у дітей 12-16 років другої підгрупи основної групи показав досить істотну нормалізацію показника також після регулярних курсів комплексного лікування із застосуванням препарату кальцію - кальцію цитрат з вітаміном D, що свідчить про додаткове збільшення мінералізуючої здатності ротової рідини (рис.5.9).

Таким чином, оцінка балансу мінеральних компонентів в ротовій рідині, яка характеризує її мінералізуючу здатність, у спостережуваних дітей 7-16 років з ортодонтичною патологією, яка лікувалась за допомогою знімних і незнімних конструкцій, проводилася шляхом вивчення вмісту іонізованого кальцію і неорганічних фосфатів, показала низький вихідний рівень цих елементів та їх зміни, залежно від методу ортодонтичного лікування.

Рис. 5.9. Динаміка Са/Р коефіцієнту в ротовій рідини дітей під час ортодонтичного лікування

При цьому такі зміни досягають своїх максимальних значень у дітей обох вікових груп, що мають незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, але можуть бути скориговані за допомогою розроблених лікувально-профілактичних комплексів, особливо тим, до складу якого входять зубний еліксир з біофлавоноїдами, лізоцимвмісний мукозальний гель, мультипробіотик, який містить прополюс та препарат кальція з вітаміном D.

5.3.2 Динаміка показників неспецифічної резистентності в порожнині рота під дією лікувально-профілактичних комплексів

Одним з показників резистентності організму людини до патологічних станів є рівень гуморального імунітету, а також деяких факторів неспецифічного захисту. Пригнічення місцевого імунітету порожнини рота впливає на виникнення уражень в твердих тканинах зубів та запалення в тканинах пародонту. Ключову роль в системі антимікробного захисту ротової порожнини виконує фермент лізоцим, що руйнує бактерії і віруси, а для вивчення гуморального імунітету в порожнині рота загальноприйнятим є визначення вмісту в ротовій рідині такого показника, як sIgA. Тому, щоб оцінити взаємозв'язок факторів місцевого імунітету і неспецифічного захисту в порожнині рота, необхідно отримати уявлення про характер змін показників локального імунітету за вмістом sІgA і неспецифічного захисту за рівнем лізоциму в ротовій рідині у дітей з ортодонтичними апаратами різних груп на етапах розроблених способів лікування.

З цією метою в рамках представленого дослідження було проведено визначення концентрації секреторного імуноглобуліну А і рівня лізоциму в ротовій рідині у дітей, що перебували на ортодонтичному лікуванні у віці від 7 до 16 років. Результати зазначених компонентів дослідження порожнини рота у пацієнтів з різними видами ортодонтичних конструкцій в динаміці спостережень представлені в таблицях 3 - 4 (додаток Б).

Вивчення факторів місцевого імунітету показало низький вихідний рівень показників лізоциму та sIgA в ротовій рідині у дітей 7-11 років (табл.3, додаток Б), що, вочевидь, пояснюється не тільки порушенням системи антимікробного захисту в порожнині рота, а і недостатньою її сформованістю в ротовій порожнині в цьому віці.

Крім того, низький вихідний рівень показників неспецифічної резистентності порожнини рота мали діти із запаленням ясен та ураженням твердих тканин зубів на тлі ортодонтичного лікування і в другій віковій групі (12 - 16 років).

Застосування гігієнічного зубного еліксиру з діючою речовиною цетавлон, сприяло підвищенню показників місцевого імунітету в порожнині рота у всіх пацієнтів груп порівняння і не залежало від їх віку. При цьому через 3 місяці спостережень рівень лізоциму підвищився в 1,5 раза, а вміст sIgA - в 1,4 рази в усіх групах порівняння, що, на нашу думку, безумовно можна пояснити дією застосованого ополіскувача.

Однак, дослідженням ротової рідини пацієнтів груп порівняння через 12 місяців та в кінці дослідження, значення цих показників були встановлені в більшості випадків близькими до початкового рівня і достовірно низькими по відношенню до основних груп спостереження (p>0,05).

В той же час, лікування вогнищ запалення в тканинах пародонту у дітей зі знімними конструкціями в порожнині рота в 7-11 років, що виникли на тлі ортодонтичного лікування, аплікаціями з мукозальним гелем та застосуванням відповідних засобів гігієни, призводить до збільшення рівня лізоциму та sIgA в ротовій рідині, і вже через 3 місяці лікування цифрові значення цих показників збільшувались майже в 2,3 раза та майже в 2 рази відповідно (рис. 5.10 - 5.11).

Рис. 5.10. Динаміка змін sIgA в порожнині рота у дітей 7-11 років під час ортодонтичного лікування

При цьому значення даних показників залишались достовірно стабільно високими, суттєво відрізняючись від таких в групі порівняння до кінця спостережень (р<0,05).

Рис. 5.11. Динаміка змін лізоциму в порожнині рота у дітей 7-11 років під час ортодонтичного лікування

Однак при другому способі лікування у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота, який передбачав крім застосування мукозального гелю та пробіотику ще й використання кальційвмісного препарату, визначені показники, що характеризують неспецифічну резистентність в порожнині рота, збільшились. Так, через 3 місяці спостережень цифрові значення лізоциму перевищували вихідні дані на початку лікування майже в 2,3 раза, а в кінці дослідження - в 2,2 раза. При цьому рівень секреторного імуноглобуліну А за цей же період спостережень збільшився майже в 2 рази та 1,5 раза відповідно (рис. 5.10 - 5.11).

Звертає на себе увагу той факт, що введення до розробленого лікувально-профілактичного комплексу препарату кальцію майже не впливає на цифрові значення показників, що вивчалися, що характеризують стан неспецифічної резистентності в порожнині рота. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що застосування розробленого комплексу підвищує рівень лізоциму та sIgA у дітей 7-11 років, які знаходяться на ортодонтичному лікуванні, як знімною, так і незнімною технікою, і відбувається це за рахунок використання мукозального гелю в комплексі з мультипробіотиком.

Аналізуючи цифрові значення показників, що вивчалися, у дітей, які лікуються за допомогою незнімної техніки і використовують знімні ортодонтичні апарати в старшій віковій групі 12-16 років, встановлено їх підвищення. Так, у дітей в першій підгрупі основної групи вихідне значення лізоциму становило 14,26±0,73 од/л, а через 3 місяці після застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входили мукозальний гель та мультипробіотичний препарат на тлі використання зубного еліксиру, значення лізоциму в ротовій рідині збільшились до 33,29±1,71 од/л, що на 33,5% більше за вихідні дані. Однак через півроку значення цього показника незначно зменшились - до 31,65±1,62 од/л, але залишались достовірно більшими в порівнянні з даними на початку дослідження і залишались такими до кінця спостереження (р?0,05).

Подібні зміни було встановлено і при аналізі другого показника, що вивчався, - sIgA. На початку дослідження значення цього показника дорівнювали 0,38±0,019 г/л. В той же час після проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота рівень секреторного імуноглобуліну А достовірно збільшився і через 3 місяці спостережень перевищував вихідні дані майже у 2 рази. При цьому через півроку від початку дослідження значення показника, що вивчався, були достовірно вище за початкові дані (р?0,05) і залишались на такому рівні до кінця дослідження, що знайшло відображення на рисунках 5.12 - 5.13.

Рис. 5.12. Динаміка змін sIgA в порожнині рота у дітей 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Рис. 5.13. Динаміка змін лізоциму в порожнині рота у дітей 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Подібні зміни було встановлено і у дітей другої підгрупи основної групи, що під час ортодонтичного лікування застосовували незнімну ортодонтичну техніку.

У другій підгрупі дітям, крім місцевого лікування мукозальним гелем та загального мультипробіотиком, застосовували препарат кальцію, до складу якого входив цитрат кальцію з вітаміном D_3. Отримані цифрові дані показників, що вивчалися, впевнено підтримують думку про основний вплив на них місцевої терапії та відновлення мікробіоценозу в порожнині рота, а також свідчать про мінімальний вплив цитрату кальцію.

Так, значення лізоциму і sIgA на початку лікування складали 14,22±0,72 од/л та 0,37±0,019 г/л відповідно. Після проведеного лікування значення лізоциму збільшилось у 2,5 рази за три місяці спостережень, а секреторного імуноглобуліну А - у 2 рази, що свідчить про зміцнення системи антимікробного захисту в порожнині рота. Рік по тому значення показників, що вивчалися, незначно зменшилось, але залишалось на достовірно високому рівні до кінця дослідження (р?0,05). Цифрові значення за два роки значно не змінились і через два роки спостережень становили 30,97±1,59 од/л та 0,64±0,0346 г/л відповідно.

Таким чином, отримані результати досліджень свідчать про стимулюючий вплив проведених лікувальних заходів на природну антимікробну систему захисту порожнини рота, як у пацієнтів основних груп спостереження, так і в групах порівняння. При цьому в групах порівняння отриманий позитивний результат не був стабільним, і вже в кінці дослідження цифрові значення показників, що вивчались, достовірно не відрізнялися від таких на початку дослідження. Однак більш істотне і стабільне збільшення концентрації секреторного імуноглобуліну було встановлено в ротовій рідини дітей основних груп, що, можливо, обумовлено підвищенням секреції ротової рідини і зменшенням кількості мікрофлори порожнини рота під впливом розроблених нами методів лікування. Подібне явище, на нашу думку, слід розглядати як позитивний процес, що сприяє підвищенню неспецифічної резистентності в порожнині рота у всіх досліджуваних дітей.

Запальні процеси в ротовій рідині протікають на тлі посилення пероксидації ліпідів (ПОЛ), що характеризується, як стан зниженої неспецифічної резистентності в порожнині рота. Інтенсивність запальних процесів в тканинах пародонту відображує система ПОЛ в порожнині рота, про стан якої можна судити за даними концентрації малонового діальдегіду (МДА) в ротовій рідині.

5.3.3 Оцінка показників маркерів запалення у ротовій рідині дітей на тлі ортодонтичного лікування в динаміці

В ротовій рідині пацієнтів із ЗЩА, знімними і незнімними конструкціями ортодонтичних апаратів в порожнині рота та запаленням ясен, встановлено інтенсифікацію ПОЛ, яку реєстрували за підвищеними цифровими даними рівня малонового діальдегіду та загальної протеолітичної активності в ротовій рідині - маркерів ступеню запалення. Цифрові значення показників, що вивчалися, на початку лікування були збільшеними у дітей обох вікових груп. Так рівень МДА був у 2,2 раза вище за дані у здорових дітей, а ЗПА в 2 рази у дітей 7-11 років та у 2,5 раза - у 12-16 років відповідно (табл. 5-6, додаток Б).

Характер змін вмісту МДА в ротовій рідині у пацієнтів обох вікових груп був однаковим. Так, через 3 місці після проведеного лікування у дітей 7-11 років шляхом застосування розроблених методів лікувально-профілактичних заходів, рівень МДА знижувався в 1,8 раза при першому методі та в 1,9 раза - при другому, що відповідало початковим значенням у здорових людей. Через півроку спостережень цифрові значення показника, що вивчався, незначно збільшувались у дітей, які застосовували перший метод лікування, до 3,89 ± 0,20 нмоль/л, але залишались достовірно нижчими в порівнянні з вихідними даними. При лікуванні другим методом, який відрізнявся лише застосуванням препарату кальцію, значення показника МДА через півроку складало 3,74±0,19 нмоль/л, що також достовірно не відрізнялось від даних у здорових дітей. При цьому в кінці спостережень рівень МДА після застосування обох методів лікування дорівнював 4,91±0,25 нмоль/л та 4,83±0,25 нмоль/л відповідно, що в 1,5 - 1,7 раза менше за дані на початку дослідження та достовірно нижче даних в групі порівняння (рис. 5.14).

Рис. 5.14. Динаміка змін МДА у дітей 7-11 років під час ортодонтичного лікування

Подібна тенденція була встановлена і при аналізі цифрових значень рівня МДА у дітей другої вікової групи - 12-16 років. Так, на початку лікування цифрові значення показника, що вивчався, у дітей із знімними ортодонтичними конструкціями складали 9,27±0,48 нмоль/л, а з незнімними - 9,38±0,48 нмоль/л, що свідчить про виражений запальний процес в тканинах пародонту у дітей, які застосовували для лікування ортодонтичної патології брекет-систему.

Однак через три місяці після застосування розроблених методів лікування шляхом використання зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику у дітей із знімною ортодонтичною апаратурою та зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику і препарату кальцію з вітаміном D у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями значення рівня МДА зменшились у 2,3 раза в порівнянні з даними на початку дослідження (рис. 5.15).

Рис. 5.15. Динаміка змін МДА у дітей 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Через 6 місяців цифрові значення МДА збільшились, але залишались достовірно нижчими, ніж на початку лікування (р < 0,05). При цьому в кінці досліджень вміст МДА в ротовій рідині обох вікових груп дітей достовірно відрізнявся як від вихідних даних, так і від даних в групах порівняння і складали 6,13±0,3 нмоль/л та 15,89±0,30 нмоль/л відповідно.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про позитивний вплив розроблених методів лікування на один із маркерів запалення (МДА) в ротовій рідині дітей з ГХКГ на тлі ЗЩА та ортодонтичних знімних і незнімних конструкцій в порожнині рота. Однак достовірне зниження даного показника як щодо вихідних даних, так і в співставленні з групою порівняння, було відзначено в основній групі пацієнтів під дією комбінації мукозального гелю, мультипробіотику з прополюсом і препарату кальцію з вітаміном D незалежно від віку протягом усього періоду спостереження.

Активність протеолітичних ферментів в ротовій рідині, як правило, буває високою при виникненні уражень в твердих тканинах зубів та вогнищ запалення на тлі розвитку ГХКГ. При цьому активність протеаз у дітей з ГХКГ на тлі ЗЩА та різних ортодонтичних конструкцій в порожнині рота перевищує її значення у здорових дітей в 2 - 3 рази.

Аналіз цифрових даних, отриманих після лікування дітей із знімними ортодонтичними апаратами в порожнині рота мукозальним гелем та мультипробіотиком, показав, що показники загальної протеолітичної активності через 3 місяці після закінчення лікувального курсу знижуються у три рази у віковій групі 7-11 років, що призводить до нормалізації активності протеолітичних ферментів (табл. 5, додаток Б).

Разом з тим, при обстеженні, через півроку і через рік у ротовій рідині цих дітей активність ЗПА стала збільшуватись, але залишалась достовірно нижче, ніж на початку лікування та у групі порівняння (р<0,05). Так, цифрові значення показника, що вивчався, через півроку були на 63,4% нижче, а в кінці спостережень у 2 рази менше в порівнянні з даними на початку дослідження. Звертає на себе увагу той факт, що у дітей групи порівняння, які застосовували лише зубний еліксир, через 3 місяці спостережень активність ЗПА зменшилась майже у 2 рази. Однак через півроку вона значно збільшилась, а в кінці спостережень її значення складали 14,23±0,73 нкат/л, що майже відповідало даним на початку лікування (рис. 5.14). При цьому подібне виразне зниження активності ЗПА встановлено в ротовій рідині дітей 12-16 років із знімними ортодонтичними апаратами в порожнині рота після проведення лікування комбінацією препаратів (мукозальний гель + пробіотик). Цифрові значення показника, що вивчався, були достовірно нижче, ніж у групі порівняння ( р<0,05 ) при обстеженні через 3 місяці після лікування, і зберігався на цьому рівні до кінця досліджень (табл.6, додаток Б).

Так, у старшій віковій групі дітей загальна активність протеолітичних ферментів була вище, ніж у дітей молодшої вікової групи і складала 15,45±0,79 нкат/л. Це може бути пов'язано, на нашу думку, із станом загальної резистентності в порожнині рота в цьому віці. Однак через 3 місяці досліджень її значення значно зменшились і стали дорівнювати 5,37±0,28 нкат/л, що майже втричі менше від початкових. В той же час в динаміці спостережень було встановлено, що після трьох місяців ЗПА збільшилась, але незначно і дорівнювала 5,73±0,29 нкат/л через півроку та 6,67±0,34 нкат/л - через рік. В кінці спостережень цифрові значення ЗПА складали 7,32±0,38 нкат/л, що майже вдвічі менше за початкові дані. Таке тривале зменшення можна пояснити, на нашу думку, із закінченням ортодонтичного лікування і усуненням етіологічного фактору, який визивав підвищений рівень активності протеолітичних ферментів (рис. 5.16).

Рис. 5.16. Динаміка змін ЗПА у дітей під час ортодонтичного лікування знімними апаратами

Разом з тим, на відміну від даних, що були встановлені на початку досліджень у пацієнтів першої підгрупи основної групи, які застосовували для ортодонтичного лікування знімні апарати, цифрові значення ЗПА в другій підгрупі, яким проводили лікування незнімними ортодонтичними конструкціями, суттєво відрізнялись і становили 15,39±0,79 нкат/л у дітей 7-11 років та 15,61±0,81 нкат/л у дітей старшої вікової групи - 12-16 років (табл.5-6, додаток Б).

Після проведення розроблених лікувально-профілактичних заходів комбінацією мукозального гелю, мультипробіотику і препарату кальцію з вітаміном D рівень активності протеолітичних ферментів через 3 місяці після закінчення курсу лікування зменшувався в 2,7 раза, а через півроку - в 2,6 раза та не відрізнявся від норми у здорових дітей і зберігався на цьому рівні через рік, а в кінці дослідження в 2 рази був меншим в співставленні, як з початковими даними, так і з даними в групі порівняння (р<0,05).

Разом з тим встановлено достовірне зменшення рівня загальної активності протеолітичних ферментів в ротовій рідині дітей, як в молодшій віковій групі, так і в старшій (р<0,05). Характер змін рівня ЗПА в ротовій рідині у дітей всіх вікових груп не залежав від застосованих методів лікування. При цьому зменшення цифрових значень показника, що вивчався, залежали лише від виду ортодонтичної конструкції в порожнині рота і стану резистентності в порожнині рота у досліджуваних дітей (рис. 5.16 - 5.17).

При цьому у дітей груп порівняння високий вихідний рівень ЗПА достовірно знижувався через 3 місяці після лікування, але вже через півроку і в кінці дослідження практично повертався до рівня вихідних величин (р>0,05). На нашу думку, це можна пояснити компенсаторною реакцією ротової рідини на застосування зубного еліксиру з речовиною цетавлон, який володіє вираженими протизапальними властивостями і використовувався в групі порівняння у всіх обстежених дітей.

Рис. 5.17. Динаміка змін ЗПА у дітей під час ортодонтичного лікування незнімними конструкціями

Таким чином, проведені дослідження свідчать про позитивний вплив розроблених лікувально-профілактичних заходів на маркер запалення ЗПА в ротовій рідині дітей з карієсом зубів та ГХКГ на тлі ЗЩА та ортодонтичного лікування різними видами знімних і незнімних конструкцій. Однак достовірне зниження даного показника, як щодо вихідних даних, так і в співставленні з групою порівняння, було відзначено в основній групі дітей під дією обох способів лікування, що включали застосування зубного еліксиру з біофлавоноїдами, мукозального гелю, мультипробіотику у дітей із знімною ортодонтичною апаратурою та додатково до цього препарату кальцію з вітаміном D - з незнімними ортодонтичними конструкціями, незалежно від віку дитини протягом усього періоду спостереження.

5.3.4 Стан функціональної активності антиоксидантної системи в порожнині рота у дітей в динаміці ортодонтичного лікування.

Відомо, що фізіологічна антиоксидантна система (AOС) являє собою сукупну ієрархію захисних механізмів клітин, а антиоксиданти виступають в якості протекторів і інгібіторів патологічних реакцій, сприяють гальмуванню деструктивних процесів, в тому числі в твердих тканинах зубів і в тканинах пародонту, а також сповільнюють старіння і загибель клітини. Слід зазначити, що зміни окисного гомеостазу за своєю тривалістю переважають над клінічним перебігом захворювання, а існуючі схеми консервативної терапії не дозволяють усунути явища оксидантного стресу. Крім того, порушення гомеостазу в ротовій порожнині, що веде до розвитку патологічних змін, виражається в зниженні функціональної активності антиоксидантного захисту. Тому в ротовій рідині обстежених дітей, які проходили ортодонтичне лікування, проводили дослідження активності одного з найважливіших антиоксидантних ферментів - каталази, результати якого наведені в таблиці 7 (додаток Б).

Аналіз отриманих даних свідчить про низький вихідний рівень активності каталази в ротовій рідині досліджених дітей (0,11±0,007 - 0,16±0,007 мкат/л) в обох вікових групах. Однак самий низький рівень вихідних даних, навіть в групах порівняння, було встановлено у дітей 7-11 років, що мають ураження твердих тканин зубів та хронічний катаральний гінгівіт на тлі ортодонтичного лікування. При цьому низький рівень активності каталази було встановлено у дітей обох підгруп спостереження незалежно від виду ортодонтичних конструкцій (знімні або незнімні). Це пов'язано, на нашу думку, з неспроможністю механізмів антиоксидантного захисту в дитячому віці (7-11 років), у тому числі на тлі ЗЩА та ортодонтичних конструкцій в порожнині рота, характерних для обраного контингенту дітей. Разом з тим, цифрові значення даних показника каталази в динаміці лікування розробленими лікувально-профілактичними заходами достовірно відрізняються в обох вікових групах дітей (р<0,05).

Застосування місцевих засобів профілактики (зубного еліксиру, який містить цетавлон в групах порівняння) сприяло підвищенню активності каталази у дітей в досліджуваних вікових групах. При цьому через 3 місяці у групах порівняння у всіх дітей, незалежно від важкості основного захворювання, зазначалося підвищення цього показника в 1,5 - 1,7 раза (р<0,05). Дане явище, безсумнівно, обумовлено антиоксидантними властивостями інгредієнтів, що входять до складу гігієнічного ополіскувача (рис. 5.18 -5.19).

Однак, у групах порівняння у всіх дітей, незалежно від виду ортодонтичних конструкцій в порожнині рота, ці позитивні зміни носили нестійкий характер, і на подальших етапах спостереження активність каталази ротової рідини достовірно не відрізнялася від вихідного рівня (р>0,05).

Разом з тим, у досліджуваних дітей 7-11 років та 12-16 років, які лікувались у ортодонта і мали в порожнині рота знімні ортодонтичні апарати, спостерігалося стійке підвищення активності каталази на всіх етапах дослідження (р₁< 0,05) незалежно від тяжкості патології ЗЩС, що, вочевидь, пов'язане також з формуванням механізмів антиоксидантної системи і підвищенням рівня її активності з віком.

Після проведення лікувально-профілактичних заходів, які включали місцеве застосування гігієнічного еліксиру з біофлавоноїдами, лізоцимвмісного мукозального гелю та прийому мультипробіотику для лікування уражень твердих тканин зубів та запалення в тканинах пародонту у дітей 7-11 років, що виникли на тлі ортодонтичного лікування знімними апаратами, активність каталази збільшилась через три місяці спостережень у 2 рази, через 6 місяців - у 2,5 раза і навіть через два роки спостережень достовірно відрізнялась від вихідного рівня та показників групи спостережень (р<0,05; р₁<0,05).

У дітей старшої вікової групи 12-16 років, які лікувались знімними ортодонтичними апаратами, цифрові значення показника, що вивчався, підвищились після проведеного лікування через 3 місяці у 2,3 раза і в кінці досліджень перевищували вихідні дані у 1,7 раза (рис. 5.18).

Рис. 5.18. Динаміка змін каталази у дітей під час ортодонтичного лікування знімними ортодонтичними конструкціями

Подібну динаміку підвищення активності каталази в ротовій рідині було встановлено на тлі ортодонтичного лікування незнімними конструкціями в порожнині рота у дітей в обох вікових групах (табл.7, додаток Б).

При цьому зазначений показник через три місяці досліджень збільшився у 2,5 раза як в дітей 7-11 років, так і в 12-16-річних. Однак через півроку цифрові значення показника, що вивчався, в усіх вікових групах дітей, що мали незнімні ортодонтичні конструкції в порожнині рота, незначно зменшувались, залишаючись достовірно вищими в порівнянні з початковими даними (р<0,05). Разом з тим, через два роки спостережень, незважаючи на зниження активності каталази, її рівень був у 2,6 раза вищим в порівнянні з вихідними даними у дітей 7-11 років та у 2 рази - в 12-16 років.

Слід зазначити, що подібна динаміка змін активності основного ферменту АОС - каталази, була встановлена після проведення ЛПК, при виконанні яких застосовували мукозальний гель, мультипробіотик та препарат кальцію (рис.5.19).

Рис. 5.19. Динаміка змін каталази у дітей під час ортодонтичного лікування незнімними ортодонтичними конструкціями

Однак рівень каталази достовірно збільшувався лише в основних групах (р<0,05) і практично не змінювався в групах порівняння. При цьому не мала значення тяжкість основного ортодонтичного захворювання дітей.

Таким чином, проведення розроблених нами ЛПЗ, що складаються із застосування мультипробіотику і препарату кальцію та місцевого використання мукозального гелю і гігієнічного еліксиру, надає виражену стимулюючу дію на стан антиоксидантної системи, яка багато в чому визначає загальний стан твердих тканин зубів та тканин пародонту в порожнині рота. При цьому саме цей розроблений ЛПК забезпечує стабільно високий рівень функціональної активності АОС у дітей у всіх дослідних вікових групах незалежно від ступеню тяжкості ортодонтичної патології ЗЩС. Однак, слід відмітити, що найменші вихідні цифрові значення активності каталази, а також їх збільшення було встановлено у дітей із знімними ортодонтичними апаратами в усіх вікових групах.

5.3.5 Динаміка активності уреази ротової рідини

Ступінь обсіменіння ротової порожнини патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою, що є неодмінною умовою для ураження твердих тканин та розвитку запалення в тканинах пародонту, визначається рівнем активності такого ферменту ротової рідини, як уреаза. Результати дослідження активності уреази в ротовій рідині у дітей, що мають стоматологічну патологію, яка протікає на тлі ортодонтичного лікування в динаміці після застосування розроблених нами лікувально-профілактичних методів, представлені на рисунках (табл. 8, додаток Б).

Застосування місцево як у дітей 7-11 років, так і у підлітків 12-16 років в групах порівняння цетавлонвмісного гігієнічного ополіскувача сприяло досить вираженому зниженню активності уреази в ротовій рідині вже через три місяці після проведеного курсу профілактичних заходів, але при цьому, в більшості випадків, вона зберігалася на достовірно високому рівні в порівнянні зі значеннями у дітей основних груп спостереження (р<0,05).

Разом з тим, антимікробна дія місцевих засобів профілактики після застосування ополіскувачаз цетавлоном була нестабільною і реалізовувалась лише протягом півроку від початку досліджень, не проявляючись на наступних етапах. Більш ефективно знижувало активність уреази в ротовій рідині дітей у всіх дослідних вікових групах, незалежно від ортодонтичного лікування, призначення після санації не тільки гігієнічного ополіскувача, але і розроблених ЛПК, що містять мукозальний гель, препарат кальцію та мультипробіотик (рис. 5.20 - 5.21). Причому цифрові значення вихідних даних цього показника в групах порівняння достовірно не відрізнялись (р>0,05).

При обстеженні через 6 місяців встановлено достовірне зниження активності уреази в ротовій рідини дітей всіх основних груп спостереження (р<0,05), незалежно від віку і виду ортодонтичного лікування, яке зберігалось протягом всього періоду дослідження.

Рис. 5.20. Динаміка змін активності уреази у дітей 7-11 років на тлі ортодонтичного лікування

Однак у дітей 7-11 років зі знімними та незнімними ортодонтичними апаратами це явище мало тривалий характер, і через рік активність уреази ротової рідини в основних групах незначно, але підвищилася, залишаючись при цьому достовірно нижче, ніж у групах порівняння (р₁<0,05). Причому у дітей зі знімними конструкціями цієї ж вікової групи, які крім гігієнічного ополіскувача застосовували місцево мукозальний гель та мультипробіотик, цифрові значення активності уреази зменшились вже через три місяці після лікування у 2,4 раза, а через рік були у 2,1 раза менше за вихідні дані. Однак більш ефективно знижував активність уреази в ротовій рідині у дітей із знімною ортодонтичною технікою цієї вікової групи спостереження другий метод лікування, що включав крім застосування мукозального гелю та мультипробіотику, прийом препарату кальцію. При цьому максимальна антимікробна дія застосованого методу лікування у групі пацієнтів, що вивчалася, спостерігалась через три місяці досліджень, коли активність уреази зменшувалась у 2,5 раза та залишалась на достовірно низькому рівні до кінця спостережень (р<0,05).

Отже, встановлено, що достовірно виразне та найбільше зниження активності уреази в ротовій рідині було у дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою, які, крім лікування з використанням мукозального гелю та мультипробіотику, застосовували кальційвмісний препарат з вітаміном D.

Подібну тенденцію зміни активності уреази було встановлено і у дітей в період постійного прикусу 12-16 років на тлі ортодонтичного лікування (рис.5.21).

Рис. 5.21. Динаміка змін активності уреази у дітей 12-16 років на тлі ортодонтичного лікування

Так, вихідні дані в першій підгрупі основної групи (діти зі знімною ортодонтичною апаратурою), які лікувались за допомогою зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипробіотику, в 2,7 раза перевищували норму, а вже через 3 місяці спостережень цифрові дані показника, що вивчався, знизились у 2,5 раза і майже дорівнювали нормальним значенням у здорових дітей. Разом з тим, лікування комбінованим методом дітей другої підгрупи основної групи (з незнімними ортодонтичними конструкціями), до складу якого також увійшов препарат з вітаміном D, знижувало показники активності уреази через 3 місяці спостережень у 2,8 раза, а в кінці дослідження вони були у 1,6 раза нижче за вихідні дані (р<0,05).

Застосування у всіх пацієнтів основних груп дітей з ортодонтичною апаратурою в порожнині рота розроблених нами лікувально-профілактичних заходів, сприяло значному зниженню активності уреази в ротовій рідині, і при цьому вона зберігалася на достовірно низькому рівні в порівнянні зі значеннями на початку спостережень (р<0,05).

Разом з тим, антимікробна дія першого методу лікування, коли застосовували лише мукозальний гель, гігієнічний ополіскувач та мультипробіотик, була досить стабільною і реалізовувалась протягом всього періоду спостережень - від початку досліджень і через два роки у дітей обох вікових груп.

Складається думка, що зубний еліксир, що вивчався, нормалізує мікробіоценоз в порожнині рота у дітей групи порівняння за рахунок зменшення активності уреази, але більш виражену клінічну ефективність розроблених лікувально-профілактичних методів у всіх обстежених дітей з ортодонтичною патологією встановлено при застосуванні комбінації зубного еліксиру, мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію з вітаміном D.

Таким чином, аналіз отриманих даних свідчить про те, що застосування лише гігієнічного еліксиру, який містить речовину цетавлон у дітей з карієсом зубів та запаленням ясен, які протікають на тлі ортодонтичного лікування, надає короткочасний нормалізуючий ефект, що не являється достатнім для послаблення дії умовно-патогенної мікрофлори. На відміну від цього, систематичне проведення курсів лікування із застосуванням мукозального гелю, мультипробіотику та кальційвмісного препарату одночасно з гігієною порожнини рота, більшою мірою пригнічувало активність патогенної мікрофлори порожнини рота. Причому у пацієнтів молодшого віку (7-11 років), більшість яких мала знімну ортодонтичну апаратуру, ці позитивні зміни носили найбільш стабільний і тривалий характер на відміну від інших досліджуваних вікових груп.

5.3.6 Ступінь дисбіозу порожнини рота в динаміці ортодонтичного лікування.

Живий організм являє собою ідеальну біологічну екосистему, для якої характерна наявність досить складної динамічної рівноваги між гомеостазом макроорганізму та мікробними асоціаціями, що її заселяють. Фізіологічний мікробіоценоз організму людини формується з моменту народження дитини, підтримується протягом всього його життя і складається у фізіологічну мікробну систему. Однак при порушенні фізіологічної мікробної системи розвивається дисбіоз, характерною ознакою якого є зниження кількості пробіотичних бактерій, в тому числі і в порожнині рота, на тлі збільшення умовно-патогенної мікрофлори і підвищення рівня її інтоксикації. Дисбіоз може бути у трьох формах: компенсованій, субкомпенсованій та декомпенсованій, а для порожнини рота він поділяється на 5 категорій, які були нами вивчені у дітей 7-16 років зі знімною та незнімною ортодонтичною апаратурою.

При вивченні ступеню дисбіозу у дітей досліджуваних груп порівняння у молодшій групі (7-11 років) через три місяці після проведеного курсу застосування гігієнічного ополіскувача він знижувався у 1,7 раза, а в старшій віковій групі (12-16 років) - у 2 рази. Ця різниця носила достовірний характер (р<0,05), що свідчить про виражений антимікробний ефект застосованого цетавлонвмісного зубного еліксиру. Однак, вже через півроку цифри показника, що вивчався, в групах порівняння зростали і залишались високими до кінця дослідження. Складається думка, що застосування даного зубного еліксиру недостатньо для зменшення активності уреази й збільшення активності лізоциму.

Оцінюючи ступінь дисбіозу у 7-11-річних дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою, встановлено, що більш ефективно знижувало цифрові значення показника, що вивчався, призначення гігієнічного ополіскувала з біофлавоноїдами, мукозального гелю та мультипробіотику. Так, через три місяці після проведеного курсу лікування ступінь дисбіозу знижувався майже у 3 рази, а в кінці дослідження був в 1,6 рази меншим за вихідні дані (ріс. 5.22 - 5.23).

Звертає на себе увагу той факт, що у дітей з незнімною ортодонтичною технікою цієї ж вікової групи , яким наряду з аплікаціями мукозальним гелем та застосуванням мультипробіотику призначали препарат цитрату кальцію, ступінь дисбіозу знижувався більш ніж у 3 рази вже через півроку від початку спостережень і через рік становив 1,73±0,09 (табл. 9, додаток Б). При цьому максимальна дія застосованого методу лікування у групі пацієнтів, що вивчалася, спостерігалась через 3 місяці спостережень, коли активність уреази зменшувалась, а лізоциму - збільшувалась, і ступінь дисбіозу зменшувався у 3,3 раза та залишався на достовірно низькому рівні до кінця спостережень (р<0,05).

Рис. 5.22. Динаміка ступеню дисбіозу у дітей під час ортодонтичного лікування знімними ортодонтичними конструкціями

Аналізуючи дані ступеню дисбіозу у дітей з ортодонтичними патологіями в період постійного прикусу (12-16 років), встановлено, що цифрові значення показника, що вивчався, максимально зменшувались через три місяці від початку лікування (р<0,05). При цьому такі зміни носили стійкий характер і відмічались у всіх групах дітей (основна та порівняння). Так, ступінь дисбіозу в групі порівняння, які застосовували гігієнічний ополіскувач «Санодент», зменшився через півроку після лікування у 1,6 раза. Однак максимально низьким показник, що вивчався, був через три місяці спостережень і дорівнював 2,15±0,11, а в кінці дослідження він збільшився до 3,81±0,20, що достовірно не відрізнялось від вихідних даних (р>0,05).