Обґрунтування корекції біоценозу порожнини рота у дітей на тлі ортодонтичного лікування

Незважаючи на очевидну актуальність, проблема поширення умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів при лікуванні зубощелепних аномалій ортодонтичною апаратурою залишається недостатньо вивченою. Сучасні генетичні дослідження показали, що 95-99% нормальної мікрофлори поки невідомі і не піддаються культивуванню. Крім бактерій в порожнині рота знаходяться археї, гриби, найпростіші і різні віруси [295]. Особливості існування мікроорганізмів у різних біотопах порожнини рота тісно пов'язані з їх здатністю утворювати стійкі мікробні спільноти, що отримали назву біоплівки.

Біоплівка є ідеальною нішею для обміну генетичною інформацією між бактеріями. Передача генів в біоплівках спостерігається в 10-500 разів частіше, ніж в планктонних клітинах [296, 297]. У біоплівці відбувається прискорений горизонтальний перенос генетичного матеріалу і вона стає досконалим середовищем для появи мікроорганізмів з новими патогенними властивостями, стійкістю до антимікробних препаратів і здатністю до виживання в різних умовах. Перерозподіл генів у мікробних біоплівках порожнини рота призводить до формування штамів, стійких до антисептиків, дезінфектантів і антибіотиків [298].

Властивості бактерій біоплівок пояснюють, чому стандартна терапія часто не здатна впоратися з бактеріями, в результаті чого після завершення курсу лікування вони здатні розмножуватися і знову дисемінувати, призводячи до формування загострень і хронізації інфекції.

Профілактика поширення інфекції в порожнині рота при ортодонтичному лікуванні та боротьба з колонізацією бактеріями, здатними викликати карієс зубів й запальні захворювання тканин пародонту, залишається надзвичайно актуальною.

4.1 Стан мікробіоценозу порожнини рота у дітей із знімною ортодонтичною апаратурою

Для встановлення особливостей мікробіоценозу порожнини рота у дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою на першому етапі роботи нами було визначено (як референтний показник оцінки рівня здоров'я) характер мікробіоценозу (спектр, частота виникнення і кількість мікроорганізмів) у дітей без ортодонтичних конструкцій.

Мікробіологічне дослідження проводили з метою вивчення стану мікробіоценозу порожнини рота через місяць після фіксації ортодонтичної апаратури. Вивчення стану мікробіоценозу порожнини рота оцінювали у пацієнтів за даними, які були отримані з основних біотопів порожнини рота: вміст зубоясеневого жолобка, зубний наліт з вестибулярної поверхні нижніх молярів, ротова рідина. Структура біоценозу ротової рідини дітей без ортодонтичної техніки досить стабільна як в якісному, так і в кількісному відношенні, мікроорганізми представлені 4-ма основними родами: стрептококи, нейсерії, лактобацили, пептострептококи.

Вивчення мікробіоценозу ротової рідини у дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою було проведено в двох вікових групах: 7-11 років та 12-16 років (табл. 4.1-4.2). При цьому видовий склад домінуючої флори біоценозу ротової рідини зберігався в обох вікових групах. Більш виражені показники частоти виявлення грибкової інфекції - Candida albicans виявлені в групі дітей зі знімними ортодонтичними констуркціями 7-11 років, у даного контингенту хворих частота висівання Candida albicans склала 35,5%. В групі дітей 12-16 років спостерігалася порівняно більш сприятлива динаміка показників, високий рівень обсіменіння порожнини рота грибковою інфекцією виявлений лише у 19,6% осіб, що, на нашу думку, пов'язано з формуванням імунної системи з віком у дітей.

Таблиця 4.1

Мікробіоценоз ротової рідини у дітей 7-11 років зі знімною ортодонтичною апаратурою (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Структура біоценозу порожнини рота у обстежуваних ортодонтичних пацієнтів виявлялася підвищенням кількісних і якісних показників виявлення золотистого стафілокока в групі дітей з ортодонтичною апаратурою порівняно з групою дітей без ортодонтичного лікування. При дослідженні ступеня колонізації стафілококами патологічних ніш, що формуються в процесі носіння знімних ортодонтичних конструкцій, був встановлений високий рівень висівання Staphylococcus aureus в ротовій рідині цих пацієнтів. Частота виділення бактерій Staphylococcus aureus, що є немаловажним компонентом мікрофлори порожнини рота і значущим чинником в розвитку основних стоматологічних захворювань, зокрема, карієсу зубів і пародонтопатологій запального генезу, склала в групі дітей, що користуються ортодонтичними пластинковими апаратами, 16,3% в період змінного прикусу і 12,8% в період постійного прикусу відповідно.

Таблиця 4.2

Мікробіоценоз ротової рідини у дітей 12-16 років зі знімною ортодонтичною апаратурою (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Важливим ключовим маркером або фактором ризику розвитку патологічного процесу запального характеру в тканинах пародонту є підвищення кількісних і якісних показників пародонтопатогенних мікроорганізмів. З цієї точки зору склад мікрофлори порожнини рота обстежуваних дітей при наявності знімних ортодонтичних апаратів у порівнянні з таким у пацієнтів без ортодонтичного лікування був іншим. У дітей, які мали пластинки в порожнині рота на тлі зниження частоти висівання нормальної мікрофлори переважаючими видами в біоценозі були Streptococcus mutants, Streptococcus piogenus і Staphylococcus aureus. При цьому в екосистемі порожнини рота з досліджуваних патогенних мікроорганізмів реєструвалась висока щільність колонізації - 1,78±0,09 lgКУО/мл, 1,23±0,06 lg КУО/мл і 3,26±0,17 lg КУО/мл в період змінного прикусу (7-11 років) та 1,29±0,07 lgКУО/мл, 1,21±0,06 lgКУО/мл і 2,87±0,15 lgКУО/мл в період постійного прикусу (12-16 років) відповідно. У цьому плані спостерігались певні відмінності в показниках частоти висівання представників як умовно-патогенної, патогенної, так і одночасно нормальної мікрофлори в ротовій порожнині ортодонтичних пацієнтів. Необхідно особливо відзначити практично ідентичні результати, отримані при вивченні мікробіоценозу в змішаній слині, взятої з ротової порожнини пацієнтів, які не користуються будь-якими ортодонтичними конструкціями в обох вікових групах.

Порівняльний аналіз мікрофлори зубного нальоту з вестибулярної поверхні нижніх молярів у дітей з ортодонтичною апаратурою та без неї показав, що видовий склад мікроорганізмів у них майже не відрізняється (табл. 4.3). Однак, у дітей зі знімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота збільшується кількість пародонтопатогенних мікроорганізмів у 1,6 - 2,0 рази (Porphyromonas gingivalis).

Результати порівняння характеру біоценозу зубного нальоту у дітей зі знімною ортодонтичною технікою показують зменшення представників резидентної флори і значне збільшення як частоти реєстрації, так і кількості грибів роду Candida (від 3,56±0,18 lg КУО/мл до 3,69±0,19 lg КУО/мл).

Таблиця 4.3

Мікробіоценоз зубного нальоту з вестибулярної поверхні нижніх молярів у дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою, lg КУО/мл (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Мікрофлора, що населяє зубоясеневий жолобок, у 57-89% дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою представлена стрептококами, пептострептококами, лактобациллами, пептококами. Більше ніж у третини обстежених пацієнтів реєстрували вейлонели, гриби роду Candida і ентеробактеріі, у 28% - мікрококи, бактероїди і біфідобактерії, у 3 дітей виявлялись бацили та порфіромонади (табл. 4.4).

Спектр мікроорганізмів у ясеневій рідині представлений 12 родами і одним сімейством ентеробактерій. У кількісному відношенні превалюють анаероби. Кількість превотел, порфіромонад, стрептококів, грибів роду Candida більше 3lg КУО/мл, а лактобацил, ентеробактерій, нейсерій, вейлонел - менше 3lg КУО/мл.

Таблиця 4.4

Мікробіоценоз зубоясеневого жолобка (ясеневої рідини) у дітей зі знімною ортодонтичною апаратурою, lg КУО/мл (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Розмір зони просвітління при експрес-діагностиці зразків пацієнтів зі знімними ортодонтичними апаратами - 7,1±0,37 мм, що відповідає дисбактеріозу I ступеня. У дітей з ортодонтичною технікою зміна мікробіоценозу порожнини рота супроводжується збільшенням у всіх вивчених біотопах частоти реєстрації штамів мікроорганізмів з ознаками патогенності.

4.2 Стан мікробіоценозу порожнини рота у дітей з незнімною ортодонтичною технікою

У зв'язку з розвитком матеріалознавства та нових технологій розширюються можливості ортодонтичної допомоги пацієнтам в процесі усунення виражених зубощелепних аномалій із застосуванням незнімної апаратури. Але частота ускладнень такого ортодонтичного лікування значно зросла через те, що незнімна ортодонтична техніка затрудняє гігієну порожнини рота та служить постійним ретенційним пунктом для патогенної мікрофлори.

При вивченні мікробіоценозу порожнини рота у дітей з незнімними ортодонтичними апаратами встановлено, що в ротовій рідині є додаткові мікроорганізми, такі як Streptococcus sobrinus, а також пародонтопатогенні мікроорганізми - Prevotella intermedia, Actinobacillus actinomycetemcomitans та Bacteroides forsythus

Таблиця 4.5

Мікробіоценоз ротової рідини у дітей 7-11 років з незнімною ортодонтичною апаратурою (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05).

При цьому кількість пародонтопатогенних мікроорганізмів в ротовій рідині дітей, які мають незнімні ортодонтичні конструкції, в 1,5-3 рази перевищує таку у дітей без конструкцій в порожнині рота. На нашу думку, саме наявність симбіозу цих мікроорганізмів в порожнині рота провокує запалення в тканинах пародонту (табл. 4.5 - 4.6).

Таблиця 4.6

Мікробіоценоз ротової рідини у дітей 12-16 років з незнімною ортодонтичною апаратурою (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05).

У дітей з незнімною ортодонтичною технікою в порожнині рота при посіві зразків ротової рідини на дисбактеріоз зона просвітління складає 8,5±0,44 мм - 9,5±0,49, що відповідає IІ-ІІІ ступеню дисбактеріозу.

Аналіз видового складу мікрофлори зубного нальоту з вестибулярної поверхні перших постійних молярів у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями виявив різноманітні коки, лактобацили, нейсерії, представників родини фузобактерій, актиноміцетів, пептострептококів. Нами було встановлено, що в усіх дослідних групах абсолютна кількість ідентифікованих культур припадає на долю стрептококів - 100% (табл.4.7).

Таблиця 4.7

Мікробіоценоз зубного нальоту з вестибулярної поверхні нижніх молярів у дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою, lg КУО/мл (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Найважливішим, на наш погляд, є той факт, що при дослідженні із зубного нальоту нижніх молярів був вилучений карієс-асоційований представник роду біфідобактерій - Bifidobacterium dentium: 7,46±0,38 lg КУО/мл у дітей 7-11 років та 8,87±0,45 lg КУО/мл у дітей 12-16 років (табл.4.7).

Згідно з даними літератури саме Bifidobacterium dentium є основною причиною виникнення карієсу зубів. Групою дослідників із Європи, Китаю та Канади було розшифровано геном цього карієс-асоційованого мікроорганізму. Встановлено, що Bifidobacterium dentium має набір специфічних генів, завдяки яким відбувається синтез білків, що зв'язують та інактивують антибактеріальні речовини.

В таблиці 4.8 відображені цифрові значення мікробного пейзажу зубоясеневого жолобка (ясеневої рідини) у дітей з незнімними ортодонтичними конструкціями. Вивчення мікробіоценозу досліджуваної групи дітей показало, що склад біотопу складається майже з тих самих мікроорганізмів, що й у дітей із знімною технікою. Проте, при порівнянні характеру мікробіоценоза ясеневої рідини у дітей з незнімними ортодонтичними апаратами в порожнині рота, вперше виявлена Treponema denticola в групі 12-16-річних дітей. Цифрові значення Treponema denticola склали 1,7±0,09 lg КУО/мл.

Таблиця 4.8

Мікробіоценоз зубоясеневого жолобка (ясеневої рідини) у дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою, lg КУО/мл (M±m)

Примітка: * - показник достовірності відмінностей порівняно з дітьми без ортодонтичної апаратури (p<0,05)

Таким чином, у дітей з ортодонтичною апаратурою в порожнині рота спостерігається збільшення умовно-патогенної мікрофлори, що володіє ознаками патогенності, протеолітичними та ацидогенними властивостями, а також з'являються бактерії, що не властиві нормальному біоценозу ротової порожнини. Зміни мікробного пейзажу спостерігаються у всіх відділах порожнини рота, але найбільш вони виражені в біотопі зубного нальоту з поверхні молярів і в ясеневій рідині. Зниження кількості нормальної мікрофлори, наявність надлишкового росту бактерій, що володіють факторами патогенності, призводять до формування дисбіотичних порушень у біотопах, що вивчались, здатних мігрувати в інші біотопи порожнини рота. Все це, на нашу думку, сприяє формуванню стійких осередків умовно-патогенної мікрофлори, які призводять до дезінтеграції системи місцевого імунітету та виснаженню адаптаційних реакцій в ротовій порожнині.

Результати мікробіологічного дослідження у дітей з ортодонтичною технікою в порожнині рота показали зростання кількості й вірулентності бактерій під'ясенної зубної бляшки, що за сприятливих для них умов може загрожувати не тільки запаленням тканин пародонту, але й деструкцією.

Проведене дослідження особливостей мікроекології порожнини рота у дітей з ортодонтичною апаратурою встановило, що домінуюча мікрофлора представлена штамами стрептококів, пептострептококів, стафілококів, бацил, ентеробактерій та інших УПМ, які стають патогенними й можуть сприяти збільшенню «агресивності» стоматологічних патологій.

4.3 Показники неспецифічної резистентності порожнини рота у дітей з різними видами ортодонтичної апаратури

Для оцінки рівня стоматологічного здоров'я особливо актуально встановлення характеру локального імунологічного статусу. Виявлення кількісно-якісних критеріїв неспецифічних чинників захисту в порожнині рота визначає адаптивні процеси і є важливою умовою при проведенні лікувально-профілактичних заходів.

Пригнічення місцевого імунітету порожнини рота впливає як на виникнення уражень в твердих тканинах зубів, так і на виникнення запалення в тканинах пародонту. Для вивчення гуморального імунітету в порожнині рота загальноприйнятим є визначення вмісту в ротовій рідині такого показника, як sIgA. Ключову роль в системі антимікробного захисту ротової порожнини виконує фермент лізоцим, що руйнує бактерії і віруси. Тому, щоб оцінити взаємозв'язок факторів місцевого імунітету і неспецифічного захисту в порожнині рота, необхідно отримати уявлення про характер змін показників місцевого імунітету за вмістом sIgA і неспецифічного захисту за рівнем лізоциму в ротовій рідині у дітей з різними видами ортодонтичної апаратури. При дослідженні факторів неспецифічної резистентності в ротовій рідині порівнювали значення показників в усіх досліджуваних групах дітей, виміряні до фіксації ортодонтичної апаратури, а також через 3 місяці від початку ортодонтичного лікування. Результати зазначених компонентів дослідження порожнини рота представлені в таблицях 4.9 - 4.10.

Таблиця 4.9

Стан неспецифічної резистентності порожнини рота у дітей 7-11 років

з ортодонтичною патологією, М ± m

Примітка: * - відмінності достовірні (р<0,05) порівняно із групою дітей без ортодонтичної апаратури

Аналіз результатів дослідження факторів неспецифічної резистентності в порожнині рота показав достатній вихідний рівень як лізоциму, так і секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині у всіх дітей з ортодонтичною патологією: у дітей 7-11 років рівень лізоциму до фіксації ортодонтичних конструкцій становив 22,03±1,13 - 25,31±1,29 од/л, а секреторного IgA: 0,43±0,022 - 0,49±0,025 г/л (табл. 4.9).

Вже через три місяці від початку ортодонтичного лікування рівень лізоциму був найнижчим в групі дітей з незнімною ортодонтичною апаратурою і становив 12,26±0,63 од/л, а найбільші його значення були у дітей без апаратури (в цій групі не проводилось ортодонтичне лікування) - 25,02±1,28 од/л. При цьому рівень показника, що вивчався, достовірно відрізнявся в групах дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота в порівнянні з групою дітей без ортодонтичного лікування (р < 0,05), що, вочевидь, пояснює негативний вплив ортодонтичної техніки на систему антимікробного захисту ротової порожнини.

Таблиця 4.10

Стан неспецифічної резистентності порожнини рота у дітей 12-16 років з ортодонтичною патологією, М ± m

Примітка: * - відмінності достовірні (р<0,05) порівняно із групою дітей без ортодонтичної апаратури

Подібна тенденція рівня показників, що вивчалися, була встановлена і у обстежених дітей другої вікової групи - 12-16 років. Однак, вихідний рівень лізоциму був вищим за дані в молодшій групі, що пояснюється, на нашу думку, сформованістю імунної системи з віком у дітей. Так рівень лізоциму в ротовій рідині 12-16-річних дітей складав 24,64±1,26 - 26,41±1,35 од/л.

Через три місяці після початку ортодонтичного лікування рівень показника, що вивчався, в групі дітей зі знімними ортодонтичними апаратами зменшився в 1,7 рази та в 1,8 рази в групі дітей із незнімними ортодонтичними конструкціями (табл. 4.10).

Аналіз цифрових даних другого показника неспецифічної резистентності порожнини рота - секреторного IgA показав достатній початковий рівень його вмісту в ротовій рідині дітей усіх груп дослідження до фіксації ортодонтичної апаратури (0,43±0,022 - 0,53±0,027 г/л). Однак вже через три місяці після ортодонтичного лікування рівень секреторного IgA зменшився в 1,25 - 1,39 рази в групах дітей 7-11 років, які мали знімні та незнімні ортодонтичні апарати в порожнині рота. Схожі результати спостерігались і в групі 12-16-річних дітей: через три місяці після фіксації ортодонтичної техніки рівень показника, що вивчався, становив 0,38±0,019 г/л в групі дітей зі знімними ортодонтичними конструкціями та 0,34±0,017 г/л в групі дітей із незнімною технікою, що достовірно відрізнялось від цифрових значень рівня sIgA в групі дітей без апаратури (р<0,05).

Таким чином, представлені дані аналізу складових факторів неспецифічної резистентності і місцевого імунітету в порожнині рота переконливо свідчать про те, що у обстежених дітей з ортодонтичними апаратами установлено зниження рівня лізоциму та концентрації секреторного IgA в ротовій рідині. Отримані результати досліджень свідчать про знижену природну антимікробну систему захисту порожнини рота у всіх обстежених пацієнтів обох вікових груп. Зміна такого стабільного показника, як реакція ротової рідини під впливом ортодонтичного лікування, говорить про те, що в порожнині рота відбуваються досить виражені зміни, пов'язані з порушенням місцевих захисних механізмів, що призводить до розвитку запального процесу. Ймовірно, з перших днів після фіксації ортодонтичної апаратури відзначається розвиток запальної реакції на зміни в консистенції їжі та на скупчення м'якого зубного нальоту. При цьому відбувається підвищене утворення продуктів білкового метаболізму, розпаду зубного нальоту, бактерій ясенної борозни і епітелію ротової порожнини. Це, в свою чергу, призводить до зниження неспецифічної резистентності порожнини рота.

РОЗДІЛ 5. ДИНАМІКА СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ОСНОВНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ОРТОДОНТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Вивчення основних показників, що характеризують ураження твердих тканин зубів та ступінь запалення тканин пародонту після використання розробленого методу лікування карієсу зубів і хронічного катарального гінгівіту у дітей з ортодонтичними конструкціями в порожнині рота в різних вікових групах, є одним з відправних моментів при плануванні та проведенні лікувально-профілактичних заходів.

З метою оцінки ефективності комплексного застосування місцевого лікування та розробленого лікувально-профілактичного комплексу проводили дослідження 157 дітей в 2-х вікових групах: 7-11 років (77 дітей - змінний прикус) та 12-16 років (80 дітей - постійний прикус). При цьому кожна вікова група була розділена на основну та порівняння; а основна, в свою чергу, згідно застосовуваних методів лікування поділялась на 2 підгрупи: перша - знімна ортодонтична апаратура, друга - незнімна ортодонтична апаратура. Однак у віковій групі 7-11 років незнімна ортодонтична техніка застосовувалась лише у дітей 9,5-11 років. Критерієм включення до групи порівняння було значення індексу КПВ_з + кп_з та індексу РМА. При цьому інтенсивність ураження каріозним процесом твердих тканин зубів та тканин пародонту у дітей до проведення лікувально-профілактичних заходів достовірно не відрізнялася в основних групах та групах порівняння.

Дітям груп порівняння проводили лише місцеві профілактичні заходи шляхом використання гігієнічного зубного еліксиру, який містив цетавлон. При цьому дітям основних груп, які були розділені на 2 підгрупи, крім зубного еліксиру з біофлавоноїдами, призначали місцево використання лізоцимвмісного мукозального гелю та два варіанти комплексного лікування. Перший метод загального лікування дітей основних груп полягав у застосуванні мультипробіотика з прополюсом, другий - мультипробіотик + препарат кальцію з вітаміном D.

Повна оцінка ефективності комплексного застосування розроблених методів профілактики була вивчена в клініці протягом дворічного періоду спостереження.

5.1 Зміна показників клінічного стану твердих тканин зубів та пародонту під впливом лікувально-профілактичних комплексів в динаміці

Ефективність протикаріозної дії розроблених лікувально-профілактичних заходів оцінювали за зміною клінічних показників, а саме інтенсивністю карієсу зубів за індексом КПВ_з+кп_з та його приростом (табл. 5.1 - 5.2).

Аналізуючи отримані дані, необхідно зазначити, що у дітей 7-11 років, які мають ортодонтичну патологію та лікуються у ортодонта з використанням різних видів ортодонтичних конструкцій, встановлено значні відмінності в інтенсивності ураженням карієсом зубів між основною групою та групою порівняння протягом всього періоду досліджень. Так, інтенсивність каріозного процесу в обох досліджуваних групах коливалась від 5,42±0,28 до 5,69±0,29 у дітей 7-11 років та від 4,71±0,24 до 4,85±0,25 у віці 12-16 років до початку застосування ЛПК. Після початку застосування лікувально-профілактичних заходів цифрові значення індексів КПВ_з + кп_з та КПВ_п + кп_п збільшились як в групі порівняння, так і в основній групі. Однак через один рік приріст карієсу у дітей першої підгрупи основної групи складав 0,61 за індексом КПВ_з + кп_з та 0,18 за індексом КПВ_п + кп_п, а у другій підгрупі - 0,20 та 0,11 відповідно. Разом з тим, у дітей групи порівняння цей показник склав 1,36 та 0,70 за досліджуваними індексами і був більше в 2,2 рази в порівнянні з основною групою (р < 0,05). Через два роки досліджень у групі порівняння приріст карієсу зубів склав 1,89 і 0,97, що майже в два рази більше, ніж у дітей першої підгрупи основної групи та у сім разів більше в порівнянні з даними другої підгрупи основної групи (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Динаміка змін показників розповсюдженості й інтенсивності карієсу зубів у дітей 7 -11 років з ортодонтичною патологією, М ± m

Примітка: * - відмінності достовірні (р<0,05) порівняно з групою порівняння

Аналіз цифрових значень показників, що вивчалися, які характеризують стан твердих тканин зубів під час ортодонтичного лікування свідчить про те, що застосування місцевих лікувально-профілактичних заходів у дітей із знімними ортодонтичними конструкціями в порожнині рота дозволили знизити ризик виникнення карієсу зубів. Разом з тим для дітей, які лікувались за допомогою незнімної ортодонтичної техніки, застосування лише місцевих лікувальних засобів буде недостатнім, а найбільш результативним виявилося застосування комбінованого методу лікування, яке включало також прийом препарату кальцію.

Подібна динаміка була встановлена при аналізі інтенсивності каріозного процесу у дітей 12-16-літнього віку (табл.5.2).

Таблиця 5.2

Динаміка змін показників розповсюдженості й інтенсивності карієсу зубів у дітей 12-16 років з ортодонтичною патологією, М ± m

Примітка: * - відмінності достовірні (р<0,05) порівняно з групою порівняння

Згідно з цифровими даними, наведеними в таблиці 5.2, вже через один рік приріст карієсу в основній групі в обох підгрупах складав 0,43 та 0,20, що у три рази менше, ніж у дітей групи порівняння, де цей показник і склав 1,24 та 0,54 за індексами КПВ_з та КПВ_п. Разом з тим, інтенсивність карієсу була значно нижче (р < 0,05) в другій підгрупі основної групи, діти якої проводили лікування, використовуючи зубний еліксир з біофлавоноїдами + мукозальний гель + мультипробіотик + препарат кальцію з вітаміном D. Через два роки досліджень у групі порівняння приріст карієсу склав 1,52, що в 2,3 рази більше, ніж у дітей першої підгрупи основної групи, та в 5,8 рази більше за показники в другій підгрупі основної групи.

Отже, нами встановлена висока і стабільна протикаріозна дія розроблених лікувально-профілактичних заходів. При цьому найменші цифрові значення приросту карієсу зубів були встановлені у дітей, що застосовували зубний еліксир, що містить біофлавоноїди +лізоцимвмісний мукозальний гель + мультипробіотик з прополюсом + препарат кальцію з вітаміном D, а найменший показник - при лікуванні місцевими засобами з пробіотичним препаратом - зубний еліксир з біофлавоноїдами+ мукозальний гель + мультипробіотик.

Пародонтопротекторна ефективність будь-якого лікарського засобу або методу лікування може проявлятись завдяки протизапальній дії цих засобів чи методів, які використовуються як самостійно, так і у комплексі. При цьому про стан тканин пародонту після проведеного лікування можна судити за зміною клінічних показників, які його характеризують (пародонтальні індекси, біохімічні маркери запалення та ін.).

Проведені дослідження показали, що обидва розроблені методи лікування володіють вираженою пародонтопротекторною та протизапальною дією на тканини пародонту у дітей з хронічним катаральним гінгівітом, який виникає як ускладнення при лікуванні ортодонтичної патології в обох вікових групах від 7 до 16 років. В таблицях 1-2 (додаток А) представлені результати впливу розроблених методів лікування на стан ясен у цих пацієнтів під час всього періоду спостережень за основними пародонтологічними індексами та клінічними показниками (індекси кровоточивості, РМА та проба Ш-П) в динаміці.

Про пародонтопротекторну ефективність застосованих методів лікування свідчать цифрові значення індексу кровоточивості. Так, величина показників цього індексу в основній групі пацієнтів достовірно знизилась як при лікуванні самостійно лише місцевими засобами, так і при застосуванні комплексу, до складу якого входять мультипробіотик з прополюсом та препарат кальцію з вітаміном D в кожній віковій групі (р<0,05). При цьому достовірні відмінності від групи порівняння встановлено протягом всього терміну спостереження (рис.5.1).

Аналіз цифрових даних показав, що застосування у пацієнтів 7-11 років з хронічним катаральним гінгівітом, який виникав на тлі ЗЩА або знімних ортодонтичних апаратів різної конструкції, зубного еліксиру з біофлавоноїдами, мукозального гелю та мультипробіотику, через 3 місяці спостережень знижується значення індексу кровоточивості у 2 рази, через 6 місяців - у 1,7 раза, і в кінці дослідження були в 1,4 раза нижчими, ніж на початку лікування.

Рис. 5.1. Динаміка кровоточивості ясен у пацієнтів 7-11 років під час ортодонтичного лікування

При цьому лікування запалення ясен у пацієнтів з незнімною ортодонтичною апаратурою в порожнині рота, що включало крім зубного еліксиру, мукозального гелю та пробіотику застосування препарату кальцію, знижує показник, шо вивчався, також у 2 рази через 3 місяці спостережень, а в кінці дослідження отримані дані в 1,5 раза менше за вихідні на початку лікування. В групі порівняння цифрові значення індексу, що вивчався, також змінюються в сторону зменшення, що пов'язано, на нашу думку, з використанням зубного еліксиру, який володіє очищувальною та протизапальною дією, але отримані дані являються недостовірними в порівнянні з вихідними (р>0,05).

Встановлено, що застосування зубного еліксиру з біофлавоноїдами, лізоцимвмісного мукозального гелю та мультипробіотику, що містить прополюс, при лікуванні запалення ясен в групі пацієнтів 12-16 років із знімними ортодонтичними апаратами знижує значення індексу кровоточивості у 1,5 рази через 3 місяці, а через 6 місяців - у 1,7 рази (табл. 2, додаток А). Подібна тенденція зменшення кровоточивості ясен була встановлена і у дітей, що лікували ЗЩА незнімною ортодонтичною технікою. Так, протягом всього періоду спостереження цифрові значення індексу кровоточивості зменшувались в середньому у 1,7 - 2 рази.

Пародонтопротекторна ефективність, яку розраховували за індексом кровоточивості у пацієнтів із запаленням ясен на тлі ортодонтичного лікування знімними пластиночними апаратами в цій віковій групі, склала 29,8% та 28,8% у пацієнтів з незнімною технікою в порожнині рота, що свідчить про досить високу протизапальну дію застосованих методів (рис. 5.2). ортодонтичний лікування пародонт зуб

При цьому встановлено, що лікування запалення ясен у всіх пацієнтів з ортодонтичними апаратами різної конструкції за допомогою зубного еліксиру, мукозального гелю та мультипробіотику, а також комбінації зазначеного комплексу з препаратом кальцію, знижує їх кровоточивість, і отримані дані зберігаються до кінця спостереження. При цьому в групі порівняння за весь період спостережень ступінь кровоточивості також зменшився, хоча і незначно (р>0,05).

Таким чином, можна зробити висновок про достатньо високий рівень пародонтопротекторної ефективності розроблених методів лікування, які застосовувались в обох вікових групах дітей із різними видами знімних і незнімних ортодонтичних конструкцій в порожнині рота та супроводжувались запаленням ясен. Однак, звертає на себе увагу, що пародонтопротекторна ефективність застосованих методів лікування достовірно не відрізнялась між собою, що свідчить про ефективність розроблених методів (р>0,05).

Рис. 5.2. Динаміка кровоточивості ясен у пацієнтів 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Аналізуючи цифрові дані, що представлені в таблицях 1-2 (додаток А), складається думка, що застосування розроблених методів лікування запалення ясен, які виникли на тлі ЗЩА в порожнині рота, або під час та після ортодонтичного лікування знімними і незнімними зубними конструкціями, дозволяє знизити не тільки кровоточивість ясен, але й зменшити їх набряк та гіперемію, тобто, ознаки запалення в тканинах пародонту у дітей обох вікових груп. Про це свідчить достовірне зменшення індексу РМА у всіх обстежених пацієнтів за весь час спостережень (р<0,05).

Так, у пацієнтів 7-11 років першої підгрупи основної групи, які мають запалення ясен на тлі ортодонтичного лікування знімними пластиночними апаратами, через три місяця спостережень показник РМА знизився на 68% після застосування розроблених лікувально-профілактичних заходів (рис.5.3). Така ж тенденція встановлена і в іншій віковій групі дітей (12-16 років) першої підгрупи, де індекс РМА зменшився на 63% при застосуванні першого методу лікування відповідно.

Хоча в кінці досліджень через 2 роки спостережень цифрові значення показника, що вивчався, незначно збільшились і стали дорівнювати цифрам 21,02±0,98% у молодшій віковій групі 7-11 років та 20,89±1,07% у віковій групі 12-16 років, однак ці дані залишались достовірно нижчими за вихідні значення індексу РМА на початку спостережень (р < 0,05).

Зміни показників індексу, що вивчався, у пацієнтів з ортодонтичною технікою різних конструкцій, але в другій підгрупі основної групи, де застосовувалось лікування комбінованою дією мукозального гелю, мультипробіотику та препарату кальцію, були іншими (табл. 1-2, додаток А).

Разом з тим, індекс РМА через 3 місяці після лікування зменшився в 2,3 і в 2,4 раза у дітей, як у віковій групі 7-11 років, так і в 12-16 років відповідно. При цьому показник, що вивчався, продовжував зменшуватись протягом всього терміну спостережень, але в кінці досліджень був в 1,7-1,8 раза нижчим за вихідні цифрові дані (рис. 5.3 - 5.4).

При цьому звертає на себе увагу той факт, що в групах порівняння у всіх пацієнтів встановлено достовірне зниження показників індексу РМА через 3 місяці спостережень. Однак встановлене зниження було короткочасним, і вже через 6 місяців та через рік ці дані збільшувались у всіх вікових групах, але незначно (р>0,05), що може бути пов'язано із застосуванням ополіскувача, який використовували досліджувані діти.

Таким чином, отримані результати зниження цифрових даних індексу РМА у пацієнтів із запаленням в тканинах пародонту на тлі ортодонтичного лікування у віці 7-16 років, свідчать про те, що розроблені обидва методи лікування володіють достатньо високим протизапальним ефектом, який не залежить від віку пацієнтів, а лише від вибраного способу лікування.

Рис. 5.3. Динаміка індексу РМА у пацієнтів 7-11 років під час ортодонтичного лікування

Рис. 5.4. Динаміка індексу РМА у пацієнтів 12-16 років під час ортодонтичного лікування

Аналіз цифрових значень показників індексу, який характеризує запальний процес в тканинах пародонту - проба Ш-П, показав, що на початку дослідження у пацієнтів як в молодшій віковій групі (7-11 років), так і в старшій - 12-16 років, які мали патологію зубо-щелепного апарату, був помірно виражений процес запалення ясен. Всі діти лікувались різними видами ортодонтичних конструкцій, і проба Ш-П була позитивною в обох вікових групах обстежених пацієнтів і залежала від їх виду (табл. 1-2, додаток А).

При цьому через три місяці спостережень проба Ш-П змінились наступним чином: в першій підгрупі основної групи всіх пацієнтів 7-11 та 12-16 років, які лікувались знімною ортодонтичною апаратурою і застосовували розроблений лікувально-профілактичний комплекс, до складу якого увійшли зубний еліксир, мукозальний гель та мультипробіотик, показник, що вивчався, став негативним і залишався таким майже до кінця дослідження. Подібна тенде...