Прогностичне значення реактивності тромбоцитів у хворих на ішемічну хворобу серця та цукровий діабет 2 типу в динаміці лікування

Порівняння морфофункціональних показників тромбоцитів у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від Ме ХС ЛПНЩ (M±m)

Показник	ХС ЛПНЩ<Ме (n=28)	ХС ЛПНЩ ? Ме (n=31)	р
тромбоцити, Ч109 /л	229,45±8,18	255,45±9,56	>0,05
СОТ, fL	8,05±0,09	8,37±0,07	<0,05
ВШРТО,%	12,84±0,53	14,40±0,50	>0,05
СІАТ_АДФ, %	59,06±1,58	62,85±2,67	>0,05
СІАТ-АК, %	8,06±0,83	11,92±1,57	<0,05
11-дТхВ2 у сечі, нг/ммоль креатиніну	69,83±7,13	75,99±7,29	>0,05



У хворих з ЦД 2 типу і рівнем ХС ЛПВЩ < Ме 11-дТхВ2 у сечі був достовірно вищим, ніж у групі пацієнтів з рівнем ХС ЛПВЩ ? Ме (р<0,05). Достовірних відмінностей за кількістю тромбоцитів, СОТ, ВШРТО, СІАТ_АДФ і СІАТ-АК між цими групами хворих не спостерігалось (р>0,05) (таблиця 4.6).

Таблиця 4.6

Порівняння морфофункціональних показників тромбоцитів у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від Ме ХС ЛПВЩ

Показник	ХС ЛПВЩ<Ме (n=29)	ХС ЛПВЩ ? Ме (n=30)	р
тромбоцити, Ч109 /л	248,88±9,69	237,52±9,16	>0,05
СОТ, fL	8,26±0,07	8,19±0,09	>0,05
ВШРТО,%	13,84±0,52	13,48±0,50	>0,05
СІАТ_АДФ, %	61,82±2,41	60,30±1,90	>0,05
СІАТ-АК, %	11,25±1,61	8,97±0,90	>0,05
11-дТхВ2 у сечі, нг/ммоль креатиніну	83,41±7,42	62,61±6,49	<0,05

При порівнянні морфофункціональних показників тромбоцитів у хворих після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від Ме рівню ТГ встановлено, що достовірних відмінностей за кількістю тромбоцитів, СОТ, ВШРТО, СІАТ_АДФ, СІАТ-АК і рівнями 11-дТхВ2 у сечі між групами хворих з рівнем ТГ < Ме та ТГ ? Ме не було (р>0,05) (таблиця 4.7).

Таблиця 4.7

Порівняння морфофункціональних показників тромбоцитів у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від Ме ТГ (M±m)

Показник	ТГ<Ме (n=30)	ТГ ? Ме (n=29)	р
тромбоцити, Ч109 /л	234,90±10,41	251,60±8,22	>0,05
СОТ, fL	8,16±0,09	8,28±0,07	>0,05
ВШРТО,%	12,99±0,56	14,35±0,42	>0,05
СІАТ_АДФ, %	59,79±1,99	62,35±2,29	>0,05
СІАТ-АК, %	9,33±0,90	10,88±1,53	>0,05
11-дТхВ2 у сечі,нг/ммоль креатиніну	66,58±6,28	79,66±7,89	>0,05

Таким чином, нами встановлено, що у хворих після ГКС з ЦД 2 типу дисліпідемія, а саме підвищення рівнів ХС ЛПНЩ та зниження ХС ЛПВЩ сприяють гіперреактивності тромбоцитів. Зростання рівнів ХС ЛПНЩ супроводжується підвищенням СОТ та СІАТ-АК, а зниження ХС ЛПВЩ - підвищенням рівнів 11_дТхВ2 у сечі. Отримані дані узгоджуються з результатами дослідженнями Јabuz_Roszak B. та співавт., де було продемонстровано, що у хворих з ЦД 2 типу підвищення рівнів ЗХС та ХС ЛПНЩ асоціювались з високою ЗРТ-АК [222] та Calkin A. та співавт., які у своїй роботі показали, що підвищення рівню ХС ЛПВЩ у хворих з ЦД 2 типу сприяє зменшенню реактивності тромбоцитів [59].

Для визначення впливу ожиріння на морфофункціональні властивості тромбоцитів при ЦД 2 типу та ГКС, обстежених хворих було розподілено на 2 групи у залежності від ІМТ: ІМТ < 30 кг/м² (без ожиріння) та ІМТ ? 30 кг/м² (з ожирінням). За результатами аналізу нами було встановлено, що у хворих після ГКС з ЦД 2 типу та ІМТ ? 30 кг/м² кількість тромбоцитів, СОТ, ВШРТО, СІАТ_АДФ, СІАТ-АК та рівні 11_дТхВ2 у сечі достовірно не відрізнялись від групи хворих з ІМТ < 30 кг/м² (р>0,05) (таблиця 4.8).

Таблиця 4.8

Порівняння морфофункціональних показників тромбоцитів у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від ІМТ (M±m)

Показник	ІМТ<30 кг/м2 (n=26)	ІМТ ?30 кг/м2 (n=33)	р
тромбоцити, Ч109 /л	233,07±8,43	251,02±10,61	>0,05
СОТ, fL	8,18±0,07	8,25±0,09	>0,05
ВШРТО,%	13,79±0,48	13,55±0,53	>0,05
СІАТ_АДФ, %	61,26±2,33	60,88±2,03	>0,05
СІАТ-АК, %	9,67±1,67	10,42±1,00	>0,05
11-дТхВ2 у сечі, нг/ммоль креатиніну	70,43±7,31	75,11±7,11	>0,05

Отже, наявність ожиріння у хворих після ГКС з ЦД 2 типу не впливала на гіперреактивність тромбоцитів.

Таким чином, у результаті проведеного аналізу, нами було встановлено, що у хворих з ЦД 2 типу після ГКС хворих з ЦД 2 типу після перенесеного ГКС гіперглікемія, інсулінорезистентність та дисліпідемія мають більш помітний вплив на тромбоцитарний гемостаз, ніж при стабільній ІХС. Гіперхолестеринемія, гіперглікемія, а за умови контрольованої глікемії і інсулінорезистентність призводять до прискореного обігу тромбоцитів. Гіперглікемія, наростання інсулінорезистентністі сприяють підвищенню АК-індукованої агрегації тромбоцитів та синтезу тромбоксану, тоді як зростання ХС ЛПНЩ асоціюється із підвищенням АК-індукованої агрегації тромбоцитів, а зниження ХС ЛПВЩ супроводжується підвищеним синтезом тромбоксану. Метаболічні чинники не справляють значущого впливу на АДФ_індуковану агрегацію тромбоцитів.

Основний зміст цього розділу дисертаційної роботи відображено у наступних публікаціях здобувача:

1. Оврах Т. Г. Влияние инсулинорезистентности на активность тромбоцитарного гемостаза у пациентов с ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом 2 типа после перенесенного острого коронарного синдрома при приеме двойной антитромбоцитарной терапии / Тамара Геннадіївна Оврах. // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2016. - Т. 16, № 3 (55). - С. 89_95. (Здобувачем сформовані групи, проведено аналіз отриманих даних, написання статті та підготовка її до друку).

2. Оврах Т. Г. Тромбоцитарний гемостаз та порушення вуглеводного обміну у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу при подвійній антитромбоцитарній терапії / Тамара Геннадіївна Оврах. // Матеріали конференції «Ендотеліальна дисфункція при вік-залежній патології - діагностика, профілактика, лікування». _ Кровообіг та гемостаз. - Київ, 2015. - № 1-2 (47-48). - С. 133. (Здобувач здійснила аналіз та узагальнення отриманих матеріалів, підготувала матеріали до друку).

3. Оврах Т. Г. Взаимосвязь инсулинорезистентности и показателей тромбоцитарного гемостаза у больных ИБС и СД 2 типа после острого коронарного синдрома при двойной антитромбоцитарной терапии / Т. Г. Оврах, С. А. Серик // Материалы Республиканской научно-практической конференции «Метаболический синдром и современные методы лечения дисметаболизма». - Ташкент, 15 апреля 2016 г. - С. 132. (Здобувач написала та підготувала тези до друку).



РОЗДІЛ 5. ЗАЛИШКОВА РЕАКТИВНІСТЬ ТРОМБОЦИТІВ НА ТЛІ ПОДВІЙНОЇ АНТИТРОМБОЦИТАРНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕННОГО ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ В ДИНАМІЦІ 12 МІСЯЦІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Існують дані, що у пацієнтів з ГКС порівняно з пацієнтами на стабільну ІХС при прийомі ПАТТ відзначається більша ЗРТ-АК і ЗРТ-АДФ та більші рівні 11_дТхВ2 у сечі [93, 151]. Проте, дані щодо ролі ЦД 2 типу у підвищенні ЗРТ при ГКС неоднозначні.

Поширеність високої ЗРТ на прийом АСК за різними даними становить від 5,5 % до 60 % [154], а на клопідогрель - від 5,0 % до 40 % [155, 156]. У хворих з ЦД 2 типу висока ЗРТ при прийомі АСК та, особливо, клопідогрелю зустрічається значно частіше, ніж серед хворих без ЦД, і є важливим чинником резидуального ризику повторних ішемічних подій на фоні прийому ПАТТ [10,11].

Вважається, що у хворих з ЦД 2 типу при прийомі клопідогрелю рівень активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові значно нижчий, ніж у пацієнтів без ЦД [157]. Деякі дослідження демонструють, що у перші 24 години ГКС 38_44 % хворих з ЦД 2 типу, в залежності від методу оцінки, мали високу ЗРТ-К, у порівнянні з 8-17% пацієнтів без ЦД. Через 7 днів після ГКС і прийому ПАТТ поширеність високої ЗРТ на прийом клопідогрелю складала 24-53%, а рівні циркулюючого активного метаболіту клопідогрелю у хворих з ЦД 2 типу були нижчими, ніж у хворих без ЦД [158]. З іншого боку, пілотне дослідження in vitro засвідчило, що тромбоцити хворих з ЦД 2 типу характеризуються підвищеною регуляцією сигнальних шляхів P2Y12_рецепторів, що в свою чергу, може знижувати антитромбоцитарні ефекти клопідогрелю [159]. Проте, чинники, що впливають на антиагрегаційну відповідь при прийомі клопідогрелю у хворих на ЦД 2 типу, продовжують вивчатися.

У нашому дослідженні ми вперше провели аналіз змін агрегаційної активності тромбоцитів у хворих з ЦД 2 типу після перенесеного ГКС у динаміці 12 місяців прийому ПАТТ.

При порівнянні показників тромбоцитограми у хворих з ЦД 2 типу після ГКС у динаміці ПАТТ нами було встановлено, що достовірної різниці між показниками СОТ, ВШРТО, кількістю тромбоцитів через 4-6 тижнів, 6 місяців та 12 місяців після ГКС не було (p>0,05) (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1

Показники тромбоцитограми хворих після ГКС з ЦД 2 типу у динаміці ПАТТ (M±m)

Показник	4-6 тижнів (1)	6 місяців (2)	12 місяців (3)	р
Кількість тромбоцитів, Ч109/л	243,11±6,65	232,69±6,35	231,20±5,61	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
СОТ, fL	8,23±0,06	8,16±0,09	8,09±0,08	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ВШРТО, %	13,66±0,36	14,61±0,23	14,89±0,26	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05

Проаналізувавши зміни функціональної активності тромбоцитів у хворих з ЦД 2 типу після перенесеного ГКС впродовж 12 місяців прийому ПАТТ, нами встановлено, що достовірної різниці між вихідними показниками ЗРТ на прийом клопідогрелю і ЗРТ на прийом АСК та через 6 місяців не було (p>0,05). Через 12 місяців відзначено зростання ЗРТ на прийом клопідогрелю, порівняно з початковим (p<0,01), у той же час ЗРТ на прийом АСК залишались незмінними (p>0,05) (таблиця 5.2).



Таблиця 5.2

Показники агрегаційної активності тромбоцитів та рівню 11-дТхВ2 у сечі хворих після ГКС з ЦД 2 типу у динаміці ПАТТ (M±m)

Показник	4-6 тижнів (1)	6 місяців (2)	12 місяців (3)	p
СІАТ-АДФ,%	61,05±1,52	63,11±1,91	67,69±1,94	p1-2>0,05 p1-3<0,01 p2-3>0,05
СІАТ-АК, %	10,09±0,92	8,66±0,80	8,98±1,12	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05
11-дТхВ2 у сечі, нг/ммоль креатиніну	73,01±5,08	71,37±4,06	72,78±4,58	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05

На думку експертів, антиагрегаційну ефективність антитромбоцитарних препаратів рекомендується оцінювати за ЗРТ з використанням тестів агрегатометрії [12, 13]. Встановлення порогової величини ЗРТ за допомогою проведення ROC (Receiver operating characteristic curve) - аналізу взаємозв'язків серцево_судинних подій, які виникли у хворих при прийомі антиагрегантів, та показниками ЗРТ дозволяє оцінити ризик виникнення тромботичних ускладнень.

Висока ЗРТ у відповідь на прийом антитромбоцитарних препаратів вказує або на низьку чутливість до антиагрегантів, або на високу вихідну реактивність тромбоцитів [13, 14]. Наявність високої ЗРТ у відповідь на прийом антиагрегантів може підвищити прогнозування серцево-судинного ризику та полегшити персоналізацію антитромбоцитарної терапії [13, 147].

Тому, для встановлення відрізних значень СІАТ-АДФ, СІАТ_АК та рівню 11_дТхВ2 у сечі нами був проведений ROC_аналіз з побудовою ROC_кривих, що дозволило визначити критерії високої ЗРТ у хворих з ЦД 2 типу після перенесеного ГКС при прийомі АСК та клопідогрелю у складі ПАТТ (рис. 5.1_ 5.3). Аналіз прогностичного значення високої ЗРТ_АДФ, ЗРТ-АК та рівню 11-дТхВ2 у сечі буде викладено у розділі 7.

Характеристика ROC-кривої взаємозв'язку між СІАТ-АДФ та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Асоційований критерій	>60,71
Чутливість	79,2
Специфічність	77,1
Площа під ROC-кривою	0,804
Стандартна похибка	0,0573
95% Довірчий інтервал	0,680-0,896
Рівень значимості, р	<0,0001

Рис.5.1 ROC_крива взаємозв'язку між СІАТ-АДФ та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Характеристика ROC-кривої взаємозв'язку між СІАТ-АК та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Асоційований критерій	>15,13
Чутливість	78,90
Специфічність	92,50
Площа під ROC-кривою	0,828
Стандартна похибка	0,0660
95% Довірчий інтервал	0,707-0,914
Рівень значимості, р	<0,0001

Рис. 5.2 ROC_крива взаємозв'язку між СІАТ-АК та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Характеристика ROC-кривої взаємозв'язку між СІАТ-АК та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Асоційований критерій	>79,7
Чутливість	75,00
Специфічність	86,67
Площа під ROC-кривою	0,845
Стандартна похибка	0,0536
95% Довірчий інтервал	0,726-0,927
Рівень значимості, р	<0,0001

Рис. 5.3 ROC_крива взаємозв'язку між рівнем 11-дТхВ2 у сечі та ризиком виникнення серцево-судинних подій у хворих після ГКС з ЦД 2 типу

Враховуючи отримані результати ROC-аналізу, при оцінці ефективності АСК високою вважали ЗРТ (ЗРТ-АСК) при СІАТ_АК ? 15,13 % або при рівні 11_дТхВ2 у сечі ? 79,70 нг/ммоль креатиніну. Висока ЗРТ у відповідь на клопідогрель (ЗРТ-К) визначалась, якщо показник СІАТ_АДФ ? 60,71 %.

Проаналізувавши показники агрегатометрії хворих з ЦД 2 типу через 4_6 тижнів після ГКС, було встановлено, що висока ЗРТ-АСК та ЗРТ_К серед цієї групи хворих виявлена у більшої частки пацієнтів, ніж у групі хворих без ЦД 2 типу, як за кожним критерієм окремо, так і за їх комбінацією (р<0,05) (таблиця 5.3).

Таблиця 5.3

Поширеність високої ЗРТ серед хворих на ІХС через 4-6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу та без ЦД 2 типу при прийомі ПАТТ

Критерії високої ЗРТ	Хворі після ГКС з ЦД 2 типу (n=59)	Хворі після ГКС без ЦД 2 типу (n=29)	р
СІАТ-АДФ ? 60,71 %	45,76 % (n=27)	10,34 % (n=3)	р<0,001
СІАТ-АК ? 15,13 %	38,98 % (n=23)	13,79 % (n=4)	р<0,05
11-дТхВ2 ? 79,70 нг/ммоль креатиніну	33,89 % (n=20)	10,34 % (n=3)	р<0,05
СІАТ-АДФ ?60,71 % та СІАТ-АК ?15,13 %	23,73 % (n=14)	6,90 % (n=2)	р<0,05
СІАТ-АДФ?60,71 % та 11-дТхВ2?79,70 нг/ммоль креатиніну	18,64 % (n=11)	3,45 % (n=1)	р<0,05

Крім того, серед хворих після ГКС та ЦД 2 типу було значуще більше хворих з подвійною високою ЗРТ - і до АСК, і до клопідогрелю, як за комбінацією СІАТ_АДФ і СІАТ-АК, так і за комбінацією СІАТ-АДФ та 11_дТхВ2 (р<0,05) (див. табл. 5.3).

Звертає на себе увагу той факт, що різниця між хворими на ЦД 2 типу та без нього у частоті високої ЗРТ на прийом клопідогрелю помітно більша, ніж різниця у частоті ЗРТ на прийом АСК. Частка хворих з високою ЗРТ на прийом клопідогрелю серед хворих на ЦД 2 типу була у 4 рази більшою, ніж в групі хворих без ЦД 2 типу, досягаючи 45,76 % (р<0,001) (див. табл. 5.3).

Отримані нами дані не суперечать результатам більшості робіт інших авторів. Так, Angiolillo D. та співавт. було встановлено, що у групі пацієнтів з ЦД 2 типу, які знаходилися на ПАТТ (АСК та клопідогрель) з приводу проведеного ЧКВ, частота хворих з високою ЗРТ у відповідь на прийом клопідогрелю була вищою, ніж у групі хворих без ЦД (38% проти 8%, відповідно) [210]. За даними De Servi S. з співавт. відсоток хворих з високою ЗРТ у відповідь на прийом клопідогрелю серед хворих на ЦД 2 типу з ГКС без елевації сегмента ST через 1 місяць після ЧКВ досягав 50 %, що було значуще більше, ніж серед хворих без діабету [17].

При аналізі поширеності високої ЗРТ у хворих з ЦД 2 типу після ГКС при прийомі ПАТТ у динаміці лікування було встановлено, що через 12 місяців після ГКС кількість хворих з високою ЗРТ-АДФ при прийомі ПАТТ була значно вищою, ніж при включенні у дослідження, і досягала 66,10 % (p<0,05). Достовірних відмінностей у кількості хворих з високою ЗРТ на прийом АСК та ЗРТ на прийом обох антиагрегантів (АСК та клопідогрелю) за всіма критеріями, як через 6 місяців, так і через 12 місяців, не виявлено, порівняно з вихідною (p>0,05) (таблиця 5.4).

Таблиця 5.4

Поширеність високої ЗРТ серед хворих після ГКС з ЦД 2 типу при прийомі ПАТТ через 4_6 тижнів, 6 місяців та 12 місяців спостереження

№ п/н	Період спостереження	СІАТ-АДФ ?60,71 %	СІАТ-АК ?15,13 %	11-дТхВ2 ?79,70 нг/ммоль креатиніну	СІАТ-АДФ ?60,71 % та СІАТ-АК ?15,13 %	СІАТ-АДФ ?60,71 % та 11-дТхВ2 ?79,70 нг/ммоль креатиніну
1	4-6 тижнів (n=59)	45,76 % (n=27)	38,98 % (n=23)	33,89 % (n=20)	23,73 % (n=14)	18,64 % (n=11)
2	6 місяців (n=59)	54,24 % (n=32)	25,42 % (n=15)	38,98 % (n=23)	16,95 % (n=10)	22,03 % (n=13)
3	12 місяців (n=59)	66,10 % (n=39)	25,42 % (n=15)	33,89 % (n=20)	15,25 % (n=9)	20,34 % (n=12)
р	Достовірність відмінностей показників	p1-2>0,05 p1-3<0,05 p2-3>0,05	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05	p1-2>0,05 p1-3>0,05 p2-3>0,05

З метою визначення впливу метаболічних чинників на зростання ЗРТ_АДФ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу впродовж 12 місяців прийому ПАТТ, ми провели порівняльний аналіз показників вуглеводного, ліпідного обмінів та ІМТ у залежності від наявності високої ЗРТ_АДФ.

За результатами аналізу встановлено, що групи хворих з ЦД 2 типу у залежності від наявності високої ЗРТ-АДФ при прийомі ПАТТ достовірно не відрізнялись за показниками вуглеводного, ліпідного обмінів та ІМТ, як через 4-6 тижнів після ГКС, так і через 12 місяців після ГКС (р>0,05). Достовірних змін цих показників впродовж 12 місяців після ГКС, як у хворих з високою ЗРТ-АДФ, так і у пацієнтів з нормальною ЗРТ, не виявлено (р>0,05) (таблиця 5.5).

Таблиця 5.5

Показники вуглеводного, ліпідного обмінів та ІМТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу в залежності від наявності високої ЗРТ-АДФ у динаміці ПАТТ (M±m)

Показник	З високою ЗРТ-АДФ 4-6 тижнів (n=27) (1)	З нормальною ЗРТ-АДФ 4-6 тижнів (n=32) (2)	З високою ЗРТ-АДФ 12 місяців (n=39) (3)	З нормальною ЗРТ-АДФ 12 місяців (n=20) (4)	р
Глюкоза крові натще, ммоль/л	7,92±0,46	7,96±0,46	8,68±0,44	8,71±0,55	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
HbA1с, %	7,05±0,20	7,33±0,18	7,09±0,14	7,45±0,23	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
HOMA-IR	8,60±0,72	8,67±0,81	8,35±0,64	8,82±1,31	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
ХСЛПНЩ, ммоль/л	1,78±0,16	1,77±0,12	1,73±0,09	1,70±0,07	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
ХСЛПВЩ, ммоль/л	1,03±0,05	1,05±0,04	1,08±0,04	1,07±0,06	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
ТГ, ммоль/л	1,64±0,23	1,62±0,23	1,93±0,17	1,90±0,19	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05
ІМТ, кг/м2	31,98±0,92	31,36±0,76	32,51±0,83	31,59±0,98	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-3>0,05 р2-4>0,05 р3-4>0,05

Таким чином, показники вуглеводного, ліпідного обмінів та ІМТ у хворих з ЦД 2 типу не чинили впливу на виникнення високої ЗРТ_АДФ через 4-6 тижнів після ГКС та впродовж 12 місяців ПАТТ не сприяли підвищенню ЗРТ у відповідь на прийом клопідогрелю.

У результаті проведення оцінки ЗРТ у відповідь на прийом АСК та клопідогрелю у складі ПАТТ у хворих після перенесеного ГКС з ЦД 2 типу у динаміці 12 місяців спостереження нами встановлено, що поширеність високої ЗРТ, як на прийом АСК, так і на клопідогрель та на комбінацію цих препаратів, у хворих з ЦД 2 типу через 4_6 тижнів після ГКС була більшою, ніж у хворих без ЦД. Протягом 12 місяців прийому ПАТТ у хворих з ЦД 2 типу відзначалось зростання ЗРТ на клопідогрель, за рахунок збільшення частки пацієнтів з високою ЗРТ-АДФ, а ЗРТ на АСК не змінювалась.

Основний зміст цього розділу дисертаційної роботи відображено у наступних публікаціях здобувача:

1. Оврах Т. Г. Залишкова реактивність тромбоцитів та повторні серцево-судинні події у хворих на ішемічну хворобу серця та цукровий діабет 2 типу при подвійній антитромбоцитарній терапії після перенесеного гострого коронарного синдрому / С. А. Серік, Т. Г.Оврах, Т. О. Ченчик // «East European Scientific Journal». - 2016. - Vol.13, №9. - Р. 37-43. (Здобувачу належить клінічне спостереження за хворими, написання статті та підготовка її до друку).

2. Оврах Т. Г. Агрегационная активность тромбоцитов у пациентов с ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом 2 типа после перенесенного острого коронарного синдрома в динамике лечения антитромбоцитарными препаратами / С. А. Серик, Т. Г. Оврах, Т. Н. Ченчик, Т. И. Клименко // Матеріали науково-практичної конференцію за участю міжнародних спеціалістів «Щорічні терапевтичні читання: профілактика неінфекційних захворювань на перехресті терапевтичних наук». - Харків, 21 квітня 2016 р. - С. 295. (Здобувач написала та підготувала тези до друку).

3. Оврах Т.Г. Чувствительность к антиагрегантам у пациентов с ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом 2 типа после перенесенного острого коронарного синдрома при длительной двойной антитромбоцитарной терапии / Тамара Геннадіївна Оврах. // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю присвяченої дню науки «Медична наука та клінічна практика-2016». - Харків, 20 травня 2016 р. - С. 72_73. (Здобувач підготувала отримані матеріали до друку).

РОЗДІЛ 6. ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ВПЛИВУ РОЗУВАСТАТИНУ ТА АТОРВАСТАТИНУ НА ЗАЛИШКОВУ РЕАКТИВНІСТЬ ТРОМБОЦИТІВ ПРИ ПРИЙОМІ ПОДВІЙНОЇ АНТИТРОМБОЦИТАРНОЇ ТЕРАПІЇ ВПРОДОВЖ 12 МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕННОГО ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ

Вважається, що однією з причин поганої відповіді на прийом клопідогрелю є його взаємодія з препаратами, які метаболізуються через систему цитохрому Р450. Клопідогрель є проліками і потребує перетворення у печінці, щоб стати активним метаболітом [183]. 85 %-90 % клопідогреля гідролізується до неактивного метаболіту, SR26334, а інші 10 %-15 % швидко метаболізуються у печінці під впливом ізоферменту P450 системи цитохрому CYP у два етапи. На першому етапі тіофенове кільце клопідогрелю окислюється до 2_оксо_клопідогрелю, який потім гідролізуюється до дуже лабільного активного метаболіту R-130964 [184-186]. Проведені дослідження встановили, що CYP2C19, CYP1A2, і CYP2B6 беруть участь у першому етапі метаболізму клопідогреля, у той час як CYP2C19, CYP2C9, CYP2B6 і CYP3A несуть відповідальність за другий етап [184, 185]. Ензими цієї системи можуть призводити до уповільнення синтезу активного метаболіту клопідогрелю і бути одним із можливих чинників, який веде до високої ЗРТ [15, 22].

Серед препаратів, взаємодію яких слід враховувати при прийомі клопідогрелю у хворих на ГКС, є інгібітори гідроксиметилгутарил коензим-А редуктази. Відповідно до сучасних настанов, хворим на ГКС разом з антитромбоцитарними препаратами призначаються статини, такі, як аторвастатин або розувастатин.

Хворі з ЦД 2 типу вже початково мають значно нижчий рівень активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові, ніж пацієнти без ЦД [157], а прийом високих доз статинів при ГКС може сприяти ще більшому його зниженню, завдяки їх конкурентній взаємодії. Результати деяких досліджень демонструють, що статини, завдяки своїм неліпідопосередкованим плейотропним ефектам, можуть впливати і на антиагрегаційну ефективність АСК [190-192]. Таким чином, необхідні подальші дослідження, які були би направлені на вивчення взаємодії різних типів статинів з АСК та клопідогрелем у хворих з ЦД 2 типу після ГКС та запобігали підвищенню ЗРТ-К та ЗРТ-АСК і тим самим покращили ефективність ПАТТ та знизили ризик розвитку повторних кардіоваскулярних подій у цієї групи пацієнтів.

У цьому розділі нашої роботи ми порівняли ЗРТ у відповідь на клопідогрель, АСК у складі ПАТТ у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД 2 типу після ГКС впродовж 12 місяців спостереження при прийомі аторвастатину та розувастатину.

Для виконання цієї задачі 59 хворих після ГКС з ЦД 2 типу були розподілені на 2 групи: 1-у групу склали 30 пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 20-40 мг на добу, у 2-у групу увійшли 29 пацієнтів, які приймали аторвастатин 40-80 мг на добу. Через 6 місяців після ГКС 17 пацієнтів з 1-ої групи шляхом випадкового відбору у співвідношенні 2 : 3 були переведені на прийом аторвастатину у дозі 40-80 мг (1б група), а 13 хворих продовжили прийом розувастатину у дозі 20-40 мг (1а група), 17 хворих з 2-ої групи рандомізовані у співвідношенні 2 : 3 перейшли на прийом розувастатину у дозі 20-40 мг (2б група), а 12 пацієнтів продовжили терапію аторвастатином в дозі 40-80 мг (2а група) (див. рис. 2.3).

Клінічна характеристика хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину та аторвастатину наведена у таблиці 6.1.



Таблиця 6.1

Клінічна характеристика хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину та аторвастатину

Показник	Розувастатин (1 група) (n=30)	Аторвастатин (2 група) (n=29)	р
Чоловіки, n, (%)	20 (66,67)	17 (58,62)	>0,05
Жінки, n, (%)	10 (33,33)	12 (41,38)	>0,05
Вік, років, (M±m)	57,75±1,61	59,11±1,70	>0,05
Індекс маси тіла, кг/м2, (M±m)	31,74±0,91	31,52±0,71	>0,05
Куріння, n, (%)	9 (30,00)	8 (27,59)	>0,05
Сімейний анамнез ранньої ІХС, n, (%)	22 (75,86)	14 (70,00)	>0,05
Тривалість ІХС, років, (M±m)	3,77±0,62	4,97±1,24	>0,05
Тривалість ЦД 2 типу, років, (M±m)	4,13±0,68	5,17±0,93	>0,05
Постінфарктний кардіосклероз у анамнезі, n, (%)	8 (26,67)	5 (17,24)	<0,05
Гіпертонічна хвороба, n, (%)	29 (96,67)	29 (100,00)	>0,05
Стабільна стенокардія, n, (%)	I ф.к.	0 11 (36,67) 17 (56,67)	0 16 (55,17) 12 (41,38)	>0,05 >0,05 >0,05
	II ф.к.
	III ф.к.
Серцева недостатність, n, (%)	I ф.к.	0 1 (3,33) 29 (96,67)	0 2 (6,90) 27 (93,10)	>0,05 >0,05 >0,05
	II ф.к.
	III ф.к.
ФВ ЛШ, %	54,40±1,80	54,00±1,70	>0,05
ШКФ (CKD-EPI), мл/хв./1,73м2, (M±m)	76,57±2,38	73,17±2,21	>0,05
Індексна подія STEMI, n, (%)	13 (43,33)	15 (51,72)	>0,05
Індексна подія NSTEMI, n, (%)	9 (30,00)	8 (27,59)	>0,05
Індексна подія, нестабільна стенокардія, n, (%)	8 (26,67)	6 (20,69)	>0,05
Первинне ЧКВ, n, (%)	8 (26,67)	10 (34,48)	>0,05

СІАТ-АДФ у хворих через 4-6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу, які перебували на терапії розувастатином (1-а група), був достовірно вищим, ніж у групі пацієнтів, що приймали аторвастатин (2-а група) (р<0,05), тоді, як достовірних розбіжностей СІАТ-АК та рівнем 11_дТхВ2 у сечі між цими групами не спостерігалось (р>0,05) (таблиця 6.2).



Таблиця 6.2

Показники реактивності тромбоцитів у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину та аторвастатину (M±m)

Показник	Розувастатин (1 група) (n=30)	Аторвастатин (2 група) (n=29)	р
СІАТ-АДФ, %	64,13±2,14	57,86 ± 2,03	<0,05
СІАТ-АК, %	11,49±1,62	8,64±0,77	>0,05
11-дТхВ2, нг/ммоль креатиніну	69,62±6,02	76,64±3,48	>0,05

Через 6 місяців після ГКС різниця у СІАТ-АДФ, СІАТ-АК та рівні 11_дТхВ2 у сечі між 1-ою та 2-ою групами хворих не досягали статистичної значущості (р>0,05) (таблиця 6.3).

Таблиця 6.3

Показники реактивності тромбоцитів у хворих через 6 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину та аторвастатину (M±m)

При порівнянні СІАТ-АДФ, СІАТ-АК, 11-дТхВ2 у сечі через 6 місяців спостереження з вихідними показниками, як у групі хворих, що приймали аторвастатин, так і у групі хворих, що приймали розувастатин, не було встановлено достовірних відмінностей у реактивності тромбоцитів у відповідь на АДФ, АК та рівні 11-дТхВ2 у сечі (р>0,05) (рис. 6.2-6.4).

Рис. 6.2 СІАТ-АДФ хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Рис. 6.3 СІАТ-АК хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Рис. 6.4 11-дТхВ2 у сечі хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Через 12 місяців спостереження значущих відмінностей СІАТ-АДФ, СІАТ_АК та рівнів 11-дТхВ2 у сечі між групами пацієнтів на постійному прийомі розувастатину (1а група) і хворими, які змінили розувастатин на аторвастатин (1б група) не встановлено (р>0,05). У групі хворих, які весь період спостереження приймали аторвастатин (2а група) СІАТ-АДФ був достовірно вищим, ніж у хворих, які перейшли з аторвастатину на розувастатин (2б група) (р<0,01), тоді, як різниця у СІАТ_АК та рівні 11_дТхВ2 у сечі була незначима (р>0,05). У пацієнтів, які весь час приймали розувастатин (1а група), СІАТ-АДФ був достовірно вищим, ніж у хворих, які були переведені з аторвастатину на розувастатин (2б група) (р<0,01), а відмінності між групами хворих, які приймали весь період аторвастатин (2а група) і пацієнтами, які перейшли на прийом аторвастатину (1б група), були недостовірними (р>0,05). Достовірних розбіжностей у СІАТ-АК та рівні 11-дТхВ2 у сечі, як у групі хворих, які весь час приймали один статин (1а і 2а групи), так і у групі хворих, які були переведені з одного статину на інший (1б і 2б групи) не було (р>0,05) (таблиця 6.4).

Таблиця 6.4

Показники реактивності тромбоцитів у хворих через 12 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі розувастатину і аторвастатину та при зміні одного статину на інший (M±m)

№ п/н	Групи хворих	СІАТ-АДФ, %	СІАТ-АК, %	11-дТхВ2, нг/ммоль креатиніну
1	При постійному прийомі розувастатину (1а група) (n=13)	74,80 ± 2,53	8,57±1,74	75,10±10,56
2	Перейшли на прийом аторвастатину (1б група) (n=17)	65,89 ± 3,55	8,43±1,45	73,07±9,72
3	При постійному прийомі аторвастатину (2а група) (n=12)	76,41 ± 3,75	10,77±4,42	64,14±10,41
4	Перейшли на прийом розувастатину (2б група) (n=17)	58,40 ± 3,57	8,57±1,49	76,82±7,09
р	Достовірність розбіжностей показників	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-4<0,01 р2-3>0,05 р3-4<0,01	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-4>0,05 р2-3>0,05 р3-4>0,05	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р1-4>0,05 р2-3>0,05 р3-4>0,05

При аналізі об'єднанних результатів груп хворих, які знаходились впродовж 12 місяців на одному статині та через 6 місяців зробили заміну одного статину на інший було встановлено, що СІАТ-АДФ був достовірно вищим у пацієнтів, які приймали один статин, ніж у пацієнтів, яким була проведена заміна статину (р<0,01). СІАТ-АК та рівень 11-дТхВ2 у сечі між цими групами хворих достовірно не відрізнялися (р>0,05) (таблиця 6.5).



Таблиця 6.5

Об'єднанні показники реактивності тромбоцитів у хворих через 12 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі одного статину та при зміні одного статину на інший (M±m)

Показник	На одному статині (n=25)	При переході з одного статину на інший (n=34)	р
СІАТ-АДФ, %	69,84±7,35	62,15 ± 2,56	<0,01
СІАТ-АК, %	9,62±2,27	7,59±1,02	>0,05
11-дТхВ2, нг/ммоль креатиніну	69,84±7,35	75,00±5,88	>0,05

Проаналізувавши зміни показників реактивності тромбоцитів у динаміці терапії, нами було встановлено, що у хворих, які весь період спостереження приймали один статин (1а і 2а групи), через 12 місяців після ГКС СІАТ-АДФ був значно вищим, у порівнянні з вихідним, як у хворих на аторвастатині (2а група) (р<0,01), так і у хворих на розувастатині (1а група) (р<0,05) (див. рис. 6.2). В обох групах пацієнтів, у яких через 6 місяців терапії була зроблена заміна статинів (1б і 2б групи), СІАТ-АДФ у порівнянні з вихідним практично не змінився (р>0,05). Достовірних відмінностей СІАТ-АК та рівнів 11-дТхВ2 у сечі впродовж 12 місяців спостереження, як у хворих на постійному прийомі одного статину, так і при зміні одного статину на інший не виявлено (р>0,05) (рис. 6.5-6.7).

При аналізі поширеності високої ЗРТ у відповідь на клопідогрель (визначення високої ЗРТ див. у розділі 5) у хворих через 4-6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу виявлено, що частка пацієнтів з високою ЗРТ за СІАТ-АДФ була значно вищою при прийомі розувастатину (1 група), ніж при прийомі аторвастатину (2 група) (р<0,05). Частка хворих з високої ЗРТ у відповідь на АСК, як за СІАТ_АК, так і за рівнем 11_дТхВ2 у сечі, та на АСК і клопідогрель одночасно, як за комбінацією СІАТ-АДФ і СІАТ-АК, так і за комбінацією СІАТ_АДФ та 11_дТхВ2, у хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу при прийомі розувастатину (1 група) у порівнянні з групою хворих на аторвастатині (2 група) достовірно не відрізнялась (р>0,05) (таблиця 6.6).

Рис. 6.5 СІАТ-АДФ хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при заміні одного статину на інший (1б і 2б групи) у динаміці лікування

Рис. 6.6 СІАТ-АК хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при заміні одного статину на інший (1б і 2 б групи) у динаміці лікування

Рис. 6.7 11-дТхВ2 у сечі хворих після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при заміні одного статину на інший (1б и 2б групи) в динаміці лікування

Таблиця 6.6

Поширеність високої ЗРТ-К, ЗРТ-АСК та ЗРТ на АСК і клопідогрель серед хворих через 4_6 тижнів після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі аторвастатину та розувастатину

Критерії високої ЗРТ	Розувастатин (1 група) (n=30)	Аторвастатин (2 група) (n=29)	р
СІАТ-АДФ ? 60,71 %	60,00% (n=18)	31,03% (n=9)	р<0,05
СІАТ-АК ? 15,13 %	46,67% (n=14)	31,03% (n=9)	p>0,05
11-дТхВ2 ? 79,7 нг/ммоль креатиніну	36,67% (n=11)	31,03% (n=9)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та СІАТ-АК ? 15,13 %	33,33% (n=10)	13,79% (n=4)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та 11-дТхВ2 ? 79,7 нг/ммоль креатиніну	20,00% (n=6)	17,24% (n=5)	p>0,05

Через 6 місяців спостереження достовірної різниці у частці хворих з високою ЗРТ на клопідогрель, ЗРТ на АСК, ЗРТ на АСК і клопідогрель при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) не встановлено (р>0,05) (таблиця 6.7).



Таблиця 6.7

Поширеність високої ЗРТ-К, ЗРТ-АСК та ЗРТ на АСК і клопідогрель серед хворих через 6 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі розувастатину та аторвастатину

Критерії високої ЗРТ	Розувастатин (1 група) (n=30)	Аторвастатин (2 група) (n=29)	р
СІАТ-АДФ ? 60,71 %	63,33% (n=19)	44,83% (n=13)	p>0,05
СІАТ-АК ? 15,13 %	30,00% (n=9)	20,69% (n=6)	p>0,05
11-дТхВ2 ? 79,7 нг/ммоль креатиніну	33,33% (n=10)	44,83% (n=13)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та ІАТ-АК ?15,13 %	16,67% (n=5)	17,24% (n=5)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та 11-дТхВ2 ? 79,7 нг/ммоль креатиніну	23,33% (n=7)	20,69% (n=6)	p>0,05

Через 6 місяців спостерігалось деяке зростання поширеності високої ЗРТ на клопідогрель у порівнянні з вихідною, як при прийомі аторвастатину (2 група), так і при прийомі розувастатину (1 група), однак різниця не досягала статистичної значущості (р>0,05) (рис. 6.8).

Достовірних змін у поширеності високої ЗРТ у відповідь на АСК та високої ЗРТ на комбінацію АСК і клопідогрелю через 6 місяців прийому ПАТТ, у порівнянні з вихідними показниками, як при прийомі аторвастатину (2 група), так і при прийомі розувастатину (1 група), не було (р>0,05) (рис. 6.9, 6.10).

Рис. 6.8 Поширеність хворих з високою ЗРТ за СІАТ-АДФ на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Рис. 6.9 Поширеність хворих з високою ЗРТ за СІАТ-АК та 11-дТхВ2 на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Рис. 6.10 Поширеність хворих з високою ЗРТ за комбінацією СІАТ-АДФ і СІАТ-АК та за комбінацією СІАТ-АДФ і 11-дТхВ2 на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при прийомі розувастатину (1 група) та аторвастатину (2 група) у динаміці лікування

Через 12 місяців, в обох групах хворих, які перейшли на прийом іншого статини (1б і 2б групи), частка пацієнтів з високою ЗРТ-АДФ була достовірно меншою, ніж у групах хворих, що приймали весь період один тип статинів (1а і 2а групи) (р<0,05). Частка пацієнтів з високою ЗРТ-АК та високою ЗРТ за комбінацією СІАТ-АДФ і СІАТ_АК та СІАТ-АДФ і 11-дТхВ2, в обох групах хворих, які перейшли на прийом іншого статини (1б і 2б групи), достовірно не відрізнялась від груп хворих, що приймали весь період один статин (1а і 2а групи) (р>0,05) (таблиця 6.8).

При об'єднанні груп хворих, які приймали весь період спостереження один статин (аторвастатин або розувастатин), та груп хворих, які змінили один статин на інший, поширеність високої ЗРТ-АДФ була достовірно вищою у хворих, які не змінювали терапію статинами, у порівнянні з хворими, які через 6 місяців перейшли з одного статину на інший (p<0,05) (таблиця 6.9).



Таблиця 6.8

Поширеність високої ЗРТ-К, ЗРТ-АСК та ЗРТ на АСК і клопідогрель серед хворих через 12 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі розувастатину та аторвастатину та при заміні одного статину на інший

Критерії високої ЗРТ	1а група (n=13)	1б група (n=17)	2а група (n=12)	2б група (n=17)	р
СІАТ-АДФ ? 60,71 %	92,31% (n=12)	58,82% (n=10)	83,33% (n=10)	41,18% (n=7)	р1а-1б<0,05 р2а-2б<0,05
СІАТ-АК ? 15,13 %	38,46% (n=5)	29,41% (n=5)	16,67% (n=2)	17,65% (n=3)	р1а-1б>0,05 р2а-2б>0,05
11-дТхВ2 ? 79,70 нг/ммоль креатиніну	38,46% (n=5)	35,29% (n=6)	16,67% (n=2)	41,18% (n=7)	р1а-1б>0,05 р2а-2б>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та СІАТ-АК ? 15,13 %	30,77% (n=4)	11,76% (n=2)	16,67% (n=2)	5,88% (n=1)	р1а-1б>0,05 р2а-2б>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та 11-дТхВ2 ? 79,70 нг/ммоль креатиніну	38,46% (n=5)	17,65% (n=3)	16,67% (n=2)	11,76% (n=2)	р1а-1б>0,05 р2а-2б>0,05

Таблиця 6.9

Поширеність високої ЗРТ-К, ЗРТ-АСК та ЗРТ на АСК і клопідогрель серед хворих через 12 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при прийомі одного статину та при заміні одного статину на інший

Критерії високої ЗРТ	На одному статині (n=25)	При переході на інший статин (n=34)	р
СІАТ-АДФ ? 60,71 %	88,00% (n=22)	50,00% (n=17)	p<0,05
СІАТ-АК ? 15,13 %	28,00% (n=7)	23,53% (n=8)	p>0,05
11-ТхВ2 ? 79,70 нг/ммоль креатиніну	28,00% (n=7)	38,24% (n=13)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та СІАТ- АК ? 15,13 %	24,00% (n=6)	8,82% (n=3)	p>0,05
СІАТ-АДФ ? 60,71 % та 11-дТхВ2 ? 79,70 нг/ммоль креатиніну	28,00% (n=7)	14,71% (n=5)	p>0,05

При аналізі частоти зустрічальності високої ЗРТ-АДФ протягом 12 місяців ПАТТ у динаміці лікування було виявлено, що у всіх групах, незалежно від типу використаного статину, частка хворих з високою ЗРТ_АДФ збільшилася у порівнянні з вихідною, проте тільки у пацієнтів, які весь період спостереження приймали один тип статину, як аторвастатин (2а група ), так і розувастатин (1а група) підвищення виявилося статистично значущим (р<0,05) (див. рис. 6.8, рис. 6.11).

Рис. 6.11 Поширеність хворих з високою ЗРТ за СІАТ-АДФ на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при зміні одного статину на інший (1б та 2б групи) у динаміці лікування

Частка хворих із високою ЗРТ-АК та ЗРТ за комбінацією СІАТ-АДФ і СІАТ-АК та СІАТ-АДФ і 11-дТхВ2 протягом 12 місяців лікування дещо зменшилась від вихідної, як у пацієнтів, які весь період спостереження приймали один тип статину, так і у групах хворих, які перейшли з одного статину на інший, однак різниця була недостовірною (р>0,05) (див. рис. 6.9, 6.10, 6.12-6.15).

Рис. 6.12 Поширеність хворих з високою ЗРТ за СІАТ-АК на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при зміні одного статину на інший (1б і 2б групи) у динаміці лікування

Рис. 6.13 Поширеність хворих з високою ЗРТ за 11-дТхВ2 на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при зміні одного статину на інший (1б і 2б групи) у динаміці лікування



Рис. 6.14 Поширеність хворих з високою ЗРТ за комбінацією СІАТ-АДФ і СІАТ-АК на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при зміні одного статину на інший (1б і 2б групи) у динаміці лікування

Рис. 6.15 Поширеність хворих з високою ЗРТ за комбінацією СІАТ-АДФ і 11_дТхВ2 на ПАТТ у хворих після ГКС з ЦД 2 типу при зміні одного статину на інший (1б і 2б групи) у динаміці лікування

При порівнянні показників ліпідного обміну між групами на аторвастатині та на розувастатині початково та через 6 місяців лікування достовірних відмінностей у рівні ЗХС, ХС ЛПВЩ, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ, АлАТ, АсАТ не виявлено (р>0,05). Через 6 місяців терапії рівні ЗХС, ХС ЛПВЩ, ТГ, ХС ЛПНЩ, АлАТ, АсАТ значимо не відрізнялися від вихідних значень, як у хворих на терапії розувастатином, так і у пацієнтів при прийомі аторвастатину (р>0,05). Через 12 місяців прийому статинів різниця у рівнях ЗХС, ХС ЛПВЩ, ТГ, ХС ЛПНЩ, АлАТ, АсАТ у всіх групах хворих, як при постійному прийомі одного статину (аторвастатину чи розувастатину), так і при заміні одного статину на інший, а також у порівнянні з вихідними значеннями була недостовірна (р>0,05) (таблиця 6.10).

Таблиця 6.10

Показники ліпідного обміну у хворих через 4-6 тижнів, 6 місяців та через 12 місяців після ГКС з ЦД 2 типу на ПАТТ при постійному прийомі розувастатину та аторвастатину та при заміні одного статину на інший (M±m)

Показник	Розувастатин (1 група) (n=30)	Аторвастатин (2 група) (n=29)	р
Через 4-6 тижнів
ЗХС, ммоль/л	3,09±0,18	3,19 ± 0,16	>0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,04±0,05	1,03±0,04	>0,05
ТГ, ммоль/л	1,81±0,23	1,45±0,12	>0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	1,68±0,14	1,87±0,14

Подобные документы

• Автономна нейропатія у хворих цукровим діабетом 1 типу: риски, течія, діагностика і лікування

  Закономірності розвитку уражень АНС при цукровому діабеті. Методи ранньої діагностики, патогенетично-обґрунтованого лікування і профілактики ДАН у хворих на цукровий діабет 1 типу. Лікування сірковмісними препаратами та вплив їх на перебіг хвороби.
  
  автореферат [147,5 K], добавлен 17.02.2009
  

• Патогенетичні механізми ефективності застосування кардіоліну у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою патологією цукрового діабету

  Патофізіологічні особливості та причини розвитку ішемічної хвороби серця при наявному цукрового діабету 2 типу. Доцільність застосування кардіоліну як допоміжного фітотерапевтичного препарату у хворих. Поліпшення мозкового та коронарного кровотоку.
  
  статья [22,4 K], добавлен 06.09.2017
  

• Діастолічна функція серця у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця на фоні метаболічної терапії

  Вплив ступеня компенсації діабету та способу корекції вуглеводного обміну на виразність і частоту ДД міокарда у хворих із цукровим діабетом 2 типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця. Вплив метаболічних препаратів на діастолічну функцію серця.
  
  автореферат [32,9 K], добавлен 12.03.2009
  

• Порівняльний аналіз показників за аналізом ЕКГ хворих на ішемічну хворобу серця (частина 3+) та цукровий діабет

  Дослідження ішемічної хвороби серця (ІХС) як гострої та хронічної дисфункції серцевого м’яза. Основні клінічні симптоми ІХС. Перебіг стенокардії напруження. Діагностика та профілактики, лікування захворювання. Основні види ліпідознижуючих препаратів.
  
  курсовая работа [2,9 M], добавлен 14.03.2019
  

• Особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з цукровим діабетом ІІ типу

  Клінічні особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з цукровим діабетом ІІ типу. Структурних змін речовини головного мозку у обстежених хворих. Особливості церебральної і периферичної гемодинаміки. Метаболічні порушення у хворих.
  
  автореферат [36,8 K], добавлен 07.04.2009
  

• Метаболічні особливості, системне запалення та стан коронарного кровообігу у хворих на ішемічну хворобу серця в залежності від маси тіла

  Хвороби системи кровообігу та надлишкова вага. Продукування адипоцитами вісцеральної жирової тканини вільних жирних кислот та пригнічення поглинання інсуліну печінкою. Інсулінорезистентність та артеріальна гіпертензія. Алгоритм лікування хворих.
  
  автореферат [39,6 K], добавлен 29.03.2009
  

• Особливості розвитку абсолютної інсулінової недостатності у хворих на цукровий діабет 2 типу та обґрунтування диференційованої терапії

  Виявлення генетичної схильності хворих на цукровий діабет 2 типу до раннього розвитку абсолютної інсулінової недостатності, визначення наявності поліморфізму С-Т1858Т гену PTPN22 у хворих та оцінка його патогенетичного значення в еволюції захворювання.
  
  автореферат [82,2 K], добавлен 09.04.2009
  

• Особливості гормонально-метаболічного гомеостазу у хворих на цукровий діабет 2 типу із симптоматичними психічними розладами та у хворих на шизофренію під впливом психотропної терапії

  Гормонально-метаболічний гомеостаз, клінічні прояви симптоматичних психічних розладів та методи оптимізації терапії хворих на цукровий діабет. Частота антропометричних показників, стан ліпідного метаболізму, порушення вуглеводного обміну при шизофренії.
  
  автореферат [36,7 K], добавлен 09.04.2009
  

• Діагностичне і прогностичне значення та лікування запально-деструктивних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки після антигелікобактерної терапії

  Асоційовані захворювання. Потрійна або квадротерапія при дуоденальних пептичних виразках без постерадикаційного лікування. Клінічний перебіг, ендоскопічної картини і морфологічне та бактеріологічне дослідження біоптатів зі слизової оболонки шлунка.
  
  автореферат [43,1 K], добавлен 14.03.2009
  

• Значення змін геометричної моделі серця на виникнення аритмій у хворих з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу

  Питання лікування пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та цукрового діабету. Оцінка впливу підвищення артеріального тиску на розвиток гіпертрофічних типів ремоделювання серця. Особливості аритмій при цукровому діабеті 2 типу.
  
  статья [25,9 K], добавлен 24.11.2017
  

• Оптимізація комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану імунітету

  Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
  
  автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Клініко-топографічне обґрунтування способів мініінвазивного лікування хворих на жовчнокам’яну хворобу

  Лікувально-діагностична тактика та ефективність хірургічного лікування хворих на жовчнокам’яну хворобу шляхом обґрунтованого вибору мініінвазивного способу втручання з використанням лапароскопічних технологій і операцій з мінілапаротомного доступу.
  
  автореферат [38,9 K], добавлен 19.03.2009
  

• Реабілітаційна програма поетапного комплексного не медикаментозного відновного лікування хворих на артеріальну гіпертонію

  Фізична реабілітація в системі комплексного відновного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Клінічна характеристика хворих контрольної і експериментальної груп. Динаміка показників в період відновної терапії. Використання засобів фізіотерапії.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 05.03.2013
  

• Використання радонових напівван в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця похилого віку

  Зниження адаптаційних можливостей старіючого організму. Iшемічна хвороба серця одне з найбільш розповсюджених, прогностично несприятливих захворювань з високою інвалідизацією та смертністю. Радонова бальнеотерапія - метод лікування хронічних захворювань.
  
  автореферат [57,9 K], добавлен 07.03.2009
  

• Особливості вуглеводного метаболізму та кисневого бюджету головного мозку у хворих з декомпенсованим цукровим діабетом та його патогенетична інтенсивна терапія

  Особливості загального стану організму на основі дослідження системної гемодинаміки, дихання та функції нирок у хворих з декомпенсованим цукровим діабетом в умовах стандартної терапії та при застосуванні у комплексі реамберину. Зміни кисневого бюджету.
  
  автореферат [65,7 K], добавлен 06.04.2009
  

• Інфаркт міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу: особливості патогенезу, клінічного перебігу, лікування та прогнозування ускладнень

  Порушення вуглеводного обміну, діагностична й прогностична роль глікозильованого гемоглобіну у хворих на ІМ із супутнім ЦД 2 типу. Особливостей клінічного перебігу ІМ, поєднаного із ЦД 2 типу, найбільш значущі прогностичні фактори їх виникнення.
  
  автореферат [1,3 M], добавлен 11.04.2009
  

• Особливості міокардіальної, ендотеліальної дисфункції та дисліпідемії при ішемічній хворобі серця з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та ефективність стандартної двохрічної терапії

  Типи ремоделювання серця і функціональний стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, систолічна, діастолічна, ендотеліальну функцію у хворих на ішемічну хворобу серця у постінфарктному періоді ускладнених аневризмою серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою.
  
  автореферат [33,2 K], добавлен 09.04.2009
  

• Основні напрямки фізичної реабілітації хворих з діабетичною полінейропатією

  Цукровий діабет як надзвичайно небезпечна хвороба в історії світової медицини, розгляд неврологічних ускладнень. Аналіз проблем комплексного лікування хворих з діабетичною полінейропатією. Гіперглікемія як кардинальний симптом діабету другого типу.
  
  курсовая работа [109,3 K], добавлен 02.10.2013
  

• Ефективність різних варіантів нейропротекторної терапії при кетоацидотичних кризах у хворих на цукровий діабет

  Цукровий діабет як медико-соціальна проблема, розповсюдження патологїї. Лікування цукрового діабету, декомпенсованого до кетоацидотичного кризу. Кисневий бюджет, мозковий метаболізм, гемодинаміка, стан когнітивних функцій - варіанти інтенсивної терапії.
  
  автореферат [37,4 K], добавлен 14.03.2009
  

• Інфаркт міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу: особливості патогенезу, клінічного перебігу, лікування та прогнозування ускладнень

  Критерії проведення раціональної фармакотерапії порушень вуглеводного обміну. Спосіб корекції гіпертригліцеридемії у хворих на інфаркт міокарда з порушеною функцією печінки. Особливості порушення вуглеводного обміну. Стан ліпідного обміну у хворих.
  
  автореферат [948,3 K], добавлен 21.03.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам