Патофізіологічні механізми розвитку структурно-метаболічних і функціональних порушень за дії на організм оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних

За умов тривалого впливу всіх досліджуваних хімічних речовин у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 вміст еозинофілів знаходився у межах фізіологічної норми (табл. 3.9, 3.10). Але при цьому спостерігали, порівняно з контролем, тенденцію до збільшення їх концентрації у випадку дії КМ-ОЕНФ4 (р=0,003), КМ-ОЕНФ5, 6 (р<0,001), ОЕНФ4 (р=0,01), ОЕНФ12 (р=0,03) у дозі 1/10 ДЛ50 і КМ-ОЕНФ5 (р<0,001), КМ-ОЕНФ6 (р=0,002), КМ-ОЕНФ10 (р=0,026), ОЕНФ12 (р<0,001) у дозі 1/100 ДЛ50.

Таблиця 3.10 Показники лейкоцитарної формули у щурів на 45-ту добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Нейтрофіли, %	Лімфоцити, %	Моноцити, %	Еозинофіли, %
	паличко-ядерні	сегменто-ядерні
ОЕНФ4	3,13±1,19 р=0,03	28,9±7,74 р=0,01	62,9±7,55 p<0,001	3 [3; 4] р=0,76	1,73±0,88 р=0,73
ОЕНФ6	3,47±1,46 р=0,21	29,8±7,33 p<0,001	59 [58; 65] p<0,001	4,00±1,07 р=0,58	1,93±0,80 р=0,84
ОЕНФ8	4,82±1,42 р=0,09	30,6±7,32 p<0,001	60,3±6,40 p<0,001	4 [3; 5] р=0,72	2,00±1,07 р=0,73
ОЕНФ10	5,33±1,40 р=0,01	29,2±8,71 p<0,001	58 [52; 65] p<0,001	4,27±1,39 р=0,33	1,53±0,74 р=0,31
ОЕНФ12	2,73±1,10 p<0,001	32,5±7,04 p<0,001	56,4±6,23 p<0,001	5,93±1,67 p<0,001	3,20±1,01 р=0,001
КМ-ОЕНФ4	4,13±1,13 р=0,87	30,4±7,63 p<0,001	60 [55; 61] p<0,001	3,67±1,05 р=0,89	1,20±1,01 р=0,08
КМ-ОЕНФ5	4,60±1,55 р=0,29	31 [26; 42] p<0,001	55,1±5,64 p<0,001	4,80±1,74 р=0,09	3,60±1,24 p<0,001
КМ-ОЕНФ6	5 [4; 7] р=0,24	31,1±7,16 p<0,001	52,1±4,93 p<0,001	5,33±1,50 р=0,07	3,13±1,06 р=0,002
КМ-ОЕНФ10	3,73±1,33 р=0,46	36 [27; 40] p<0,001	57,5±8,18 p<0,001	5,40±1,48 р=0,05	2,73±1,03 р=0,026
Контроль	4,07±1,11	23 [17; 25]	69,5±5,41	3,7±1,53	2 [1; 3]

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

На даний час найбільшу практичну розповсюдженість отримали методи оцінки фізіологічної активності нейтрофілів, що ґрунтуються на визначенні активності фагоцитозу. Останній розглядається не тільки як інструмент протиінфекційного імунітету, але й як універсальний ефектор гомеостазу, реагуючий на різноманітні сигнали щодо дестабілізації внутрішнього середовища організму.

Фагоцитарну активність нейтрофілів периферійної крові щурів оцінювали за умов тривалого впливу у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 найбільш токсичних, за попередніми результатами, КМ-ОЕНФ5 і КМ-ОЕНФ6 та найменш токсичних - ОЕНФ4 і КМ-ОЕНФ4. Результати свідчили, що ці хімічні речовини на 45-ту добу дії у дозі 1/10 ДЛ50 статистично значуще (р<0,05), порівняно з контролем, знижували цей показник, що підтверджувалося зменшенням фагоцитарного числа (середньої кількості частинок латексу, поглинених одним фагоцитом), індекса поглинання та перетравлення, абсолютних показників поглинання та перетравлення по відношенню до золотистого стафілококу (штам 209) (табл. 3.11).

Для дози 1/100 ДЛ50 спостерігали іншу динаміку (табл. 3.12). Натрієві солі карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів КМ-ОЕНФ5 і КМ-ОЕНФ6 статистично достовірно знижували (р<0,001) фагоцитарне число в середньому в 1,2 раза, індекс поглинання - в 1,5 раза, індекс перетравлення в 1,7 раза, абсолютні показники поглинання та перетравлення стафілококів - в 1,5 раза. Для найменш токсичних серед усіх досліджуваних хімічних речовин ОЕНФ4 і КМ-ОЕНФ4 відзначали, навпаки, статистично значуще, порівняно з контролем, збільшення фагоцитарної активності нейтрофілів периферійної крові щурів. Про це свідчило зростання фагоцитарного числа в середньому в 1,2 раза, індексів поглинання та перетравлення - відповідно в 1,2 і 1,7 раза, абсолютних показників поглинання та перетравлення стафілококів - відповідно в 1,3 і 1,5 раза, що можна розглядати як захисно-компенсаторну реакцію на тривалий вплив речовин.

Таблиця 3.11 Фагоцитарна активність нейтрофілів у щурів на 45-ту добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/10 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Фагоцитарне число, %	Індекс поглинання, ум.од.	Індекс перетравлення, ум.од.	Поглинання стафілококів на активний нейтрофіл, ум.од.	Перетравлення стафілококів на активний нейтрофіл, ум.од.
КМ-ОЕНФ5	60,2±7,15 p<0,001	3,37±1,05 p<0,001	0,4 [0,3; 0,4] p<0,001	4,33±0,73 p<0,001	1,03±0,39 p<0,001
КМ-ОЕНФ6	50,5±10,4 p<0,001	2,2 [1,8; 4,1] р<0,001	0,31±0,14 p<0,001	3,9 [3,5; 4,6] p<0,001	0,93±0,31 p<0,001
ОЕНФ4	69,3 [59,9; 75,3] p<0,001	4,2 [3,0; 5,0] p=0,001	0,56±0,15 p<0,001	6,0 [5,0; 7,0] p<0,001	1,22±0,33 p<0,001
КМ-ОЕНФ4	72,5 [62,5; 77,4] p<0,001	4,8 [4,2; 5,4] p=0,009	0,8 [0,5; 0,8] p=0,054	6,9 [6,0; 7,7] p=0,009	1,3 [1,0; 1,5] p<0,001
Контроль	79,4±4,42	5,90±1,36	0,90±0,26	8,8 [6,7; 10,0]	1,93±0,46

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Представляло інтерес виявити динаміку змін вмісту білків гострої фази церулоплазміну, гаптоглобіну та фібриногену в крові щурів на 45-ту добу дії найбільш і найменш токсичних хімічних речовин у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50. Виявлено, що тривалий вплив КМ-ОЕНФ4, 5, 6, і ОЕНФ4 у дозі 1/10 ДЛ50 супроводжується статистично значущим (р<0,016), порівняно з контролем, зниженням вмісту гаптоглобіну в середньому майже в 2 рази, церулоплазміну - в 1,7 раза та фібриногену - в 1,5 раза (табл. 3.13).

Таблиця 3.12 Фагоцитарна активність нейтрофілів у щурів на 45-ту добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Фагоцитарне число, %	Індекс поглинання, ум.од.	Індекс перетравлення, ум.од.	Поглинання стафілококів на активний нейтрофіл ум.од.	Перетравлення стафілококів на активний нейтрофіл ум.од.
КМ-ОЕНФ5	69,4±6,83 p<0,001	4,2 [3,8; 5,0] p=0,001	0,63±0,14 p=0,001	5,95±0,72 p<0,001	1,4 [1,0; 1,5] p<0,001
КМ-ОЕНФ6	64,7±7,34 p<0,001	3,69±0,83 p<0,001	0,55±0,16 p<0,001	6,43±1,12 p=0,003	1,3 [0,9; 1,6] p<0,001
ОЕНФ4	92,5±5,09 p<0,001	6,77±1,08 p=0,06	1,42±0,47 p<0,001	10,3±1,19 p=0,016	2,77±0,56 p<0,001
КМ-ОЕНФ4	99,1±8,61 p<0,001	7,29±0,92 p=0,002	1,59±0,52 p<0,001	12,0 [9,8; 12,5] p<0,001	2,55±0,53 p=0,002
Контроль	79,4±4,42	5,90±1,36	0,90±0,26	8,8 [6,7; 10,0]	1,93±0,46

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Вплив натрієвих солей карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів КМ-ОЕНФ5, 6 у дозі 1/100 ДЛ50 призводив на 45-ту добу спостереження також до достовірного зниження вмісту гаптоглобіну (р<0,009) в середньому в 1,5 раза, церулоплазміну (р<0,011) - в 1,4 раза та фібриногену (р<0,01) - в 1,3 раза. Для найменш токсичних ОЕНФ4 і КМ-ОЕНФ4 у цій дозі, навпаки, відзначали статистично значуще, порівняно з контролем, підвищення вмісту гаптоглобіну (р<0,039) в 1,3 раза, церулоплазміну (р<0,002) - в 1,5 раза. При цьому вміст фібриногену в плазмі крові щурів за умов дії 1/100 ДЛ50 ОЕНФ4 практично не змінювався (р=0,21) й дорівнював значенням контролю, а КМ-ОЕНФ4 - достовірно збільшувався (р=0,014) в 1,2 раза.

Таблиця 3.13 Вміст білків гострої фази у крові щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Гаптоглобін, г/л	Церулоплазмін, мкмоль/л	Фібриноген, г/л
	доза, ДЛ50
	1/10	1/100	1/10	1/100	1/10	1/100
КМ-ОЕНФ5	0,15 [0,11;0,18] p<0,001	0,19±0,03 p<0,001	1,00±0,27 p<0,001	1,5 [0,9; 1,6] p=0,011	1,7 [1,1; 1,9] p<0,001	1,9 [1,5; 2,0] p=0,01
КМ-ОЕНФ6	0,11 [0,12;0,21] p<0,001	0,21 [0,19;0,25] p=0,009	0,81±0,23 p<0,001	1,23±0,27 p<0,001	1,35±0,47 p<0,001	1,71±0,44 p=0,002
ОЕНФ4	0,14±0,06 p<0,001	0,34±0,04 p=0,039	1,2 [0,9; 1,6] p<0,001	2,5 [1,9; 2,7] p=0,002	1,47±0,52 p<0,001	2,6 [2,0; 3,0] p=0,21
КМ-ОЕНФ4	0,20±0,06 p=0,001	0,37±0,05 p=0,003	1,5 [1,1; 1,7] p=0,016	2,7 [1,9; 3,0] p=0,001	1,8 [1,4; 2,0] p=0,006	2,95±0,74 p=0,014
Контроль	0,29±0,08	1,8 [1,5; 2,2]	2,32±0,56

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Важливим фактором неспецифічної імунної резистентності організму є антибактеріальний фермент - лізоцим. За отриманими результатами його вміст у сироватці крові щурів статистично значуще, порівняно з контрольною групою, знижувався на 45-ту добу дії у дозі 1/10 ДЛ50 натрієвих солей карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів КМ-ОЕНФ5 (в 1,8 раза, р<0,001), КМ-ОЕНФ6 (в 1,6 раза, р<0,001), КМ-ОЕНФ4 (в 1,5 раза, р<0,001) і ОЕНФ4 (в 1,3 раза, р=0,01) (табл. 3.14). При впливі хімічних речовин у дозі 1/100 ДЛ50 відмічали незначне, але достовірне (р?0,05) зниження вмісту цього показника лише для КМ-ОЕНФ4, 5, 6 в середньому 1,2 раза. Зниження вмісту лізоциму свідчить про пригнічення неспецифічної імунної резистентності організму щурів та зниження антибактеріального захисту.

Таблиця 3.14 Вміст лізоциму в сироватці крові щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 (мг/л, n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Доза, ДЛ50
	1/10	1/100
КМ-ОЕНФ5	3,93±1,27; р<0,001	5,78±1,26; p=0,03
КМ-ОЕНФ6	4,31±0,91; р<0,001	6,3 [5,0; 7,0]; р=0,05
ОЕНФ4	5,41±1,67; p=0,01	6,63±1,29; p=0,65
КМ-ОЕНФ4	4,84±1,05; p<0,001	5,84±1,11; p=0,049
Контроль	7,0 [5,4; 8,2]

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Результати проведених досліджень свідчать, що тривалий вплив ОЕНФ та їх похідних, особливо у дозі 1/10 ДЛ50, призводить до виразного виснаження основних факторів неспецифічної імунної резистентності організму щурів.

На підставі результатів, наведених у даному розділі роботи, можна зробити наступні висновки.

1. Оксиетильовані нонілфеноли та їх похідні - натрієві солі карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів за умов тривалого перорального введення щурам у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 справляють імунотоксичний ефект, призводячи до порушення захисної функції імунної системи. Кумуляція змін окремих компартментів імунного захисту за умов тривалого впливу досліджуваних хімічних речовин, ймовірно, реалізується через порушення структурної цілісності та функціональної повноцінності імунної системи в цілому.

2. Найбільш інтенсивно інгібування клітинного та гуморального ланцюгів імунної системи щурів викликає тривалий вплив хімічних речовин у дозі 1/10 ДЛ50, ніж у дозі 1/100 ДЛ50. Доза 1/1000 ДЛ50 є недіючою на стан імунної системи організму щурів.

3. Оксиетильовані нонілфеноли та їх похідні - натрієві солі карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів на 45-ту добу дії у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 призводять до порушення специфічної імунної резистент-ності організму щурів, що підтверджується зниженням в крові відсоткового вмісту Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів і Т-супресорів, В-лімфоцитів (СD19), імуноглобулінів, інтерлейкінів, фактора некрозу пухлини-альфа.

3. Тривала токсифікація щурів оксиетильованими нонілфенолами та їх похідними у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 викликає зміну показників неспецифічної імунної резистентності, що підтверджується порушенням фагоцитарної активності нейтрофілів за рахунок зниження відсотка фагоцитозу, фагоцитарного числа, індекса поглинання та перетравлення стафілококів, зменшенням вмісту в крові гаптоглобіну, церулоплазміну, фібриногену, лізоциму. При цьому за умов тривалого впливу найменш токсичних серед усіх досліджуваних хімічних речовин - ОЕНФ4 і КМ-ОЕНФ4 у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, спостерігається деяке збільшення показників фагоцитарної активності нейтрофілів, вмісту гаптоглобіну та церулоплазміну, що дозволяє розглядати це як захисно-компенсаторну реакцію організму щурів.

4. Урахування механізмів імунотоксичної дії оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних - натрієвих солей карбоксиметилатів оксиетильованих ізононілфенолів є необхідним при виборі засобів профілактики та лікування інтоксикацій в осіб, які контактують з ними в умовах виробництва і довкілля, та розробці методів ранньої діагностики і профілактики професійно та екологічно обумовленої патології.

Результати даного розділу дослідження опубліковано у наступних фахових виданнях.

1. Маракушин Д. І. Тривалий вплив оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних на вміст імуноглобулінів та цитокінів у сироватці крові щурів / Д. І. Маракушин // Проблеми екології та медицини. - 2014. - № 4. - С. 34-38.

2. Marakushin D. I. The long-term influence of oxyethylized nonylphenols and their derivatives on the cellular and humoral factors of nonspecific immune resistance of the rats organism / D. I. Marakushin, V. I. Zhukov // Nauka i studia. - 2014. - № 8 (118). - Р. 69-77.

3. Маракушин Д. И. Состояние клеточного звена иммунной системы крыс в условиях длительного влияния оксиэтилированных нонилфенолов и их производных / Д. И. Маракушин, В. И. Жуков // Современный научный вестник. Серия Медицина. - 2013. - № 56 (195). - С.51-59.

РОЗДІЛ 4. СТАН ПРОЦЕСІВ НЕЙРОГУМОРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ТРИВАЛОГО ВПЛИВУ ОКСИЕТИЛЬОВАНИХ НОНІЛФЕНОЛІВ ТА ЇХ ПОХІДНИХ

Вплив хімічних факторів довкілля так чи інакше призводить до певних процесів в організмі, спрямованих на формування адаптивних реакцій та підвищення його резистентності. Загальновизнано, що забезпечення адаптації здійснюється центральною і вегетативною нервовою системою, гуморальними факторами [52, 175, 206, 277, 338]. Нейрогуморальна регуляція є формою регуляції процесів в організмі, при якій нервові імпульси та речовини, що переносяться кров'ю і лімфою, виступають як ланки єдиного регуляторного процесу. Підтримка сталості внутрішнього середовища та урівноваження організму із зовнішнім середовищем забезпечується в основному за рахунок нейрогуморальної регуляції, у реалізації якої безпосередню участь приймають біогенні моноаміни, нейроактивні амінокислоти, «адаптивні» гормони (адренокортикотропін, кортизол, трийодтиронін, тироксин та інші). Тому за вмістом останніх, з одного боку, можна об'єктивно судити про загальний стан організму та функціонування його регуляторних систем, а з іншого - про ступінь виразності пошкоджуючої дії факторів, зокрема, хімічного походження.

4.1 Активність моноамінергічних нейромедіаторних систем

Важливу роль у підтримці сталості внутрішнього середовища та формуванні адаптаційних процесів в організмі відіграють моноамінергічні нейромедіаторні системи. Їх стан на 45-ту добу впливу найбільш токсичних ОЕНФ6, ОЕНФ12, КМ-ОЕНФ6 та найменш токсичного КМ-ОЕНФ4 (виходячи з середньолетальних доз) у головному мозку експериментальних тварин оцінювали за вмістом основних моноамінів - дофаміну, норадреналіну, серотоніну та їх попередників - діоксифенілаланіну (ДОФА) та триптофану.

Результати свідчили про статистично значуще (p<0,001), при порівнянні з контролем, зниження в 1,7 раза рівня ДОФА лише за дії КМ-ОЕНФ6 у дозі 1/10 ДЛ50 (табл. 4.1). Усі інші досліджувані сполуки у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 практично не впливали на рівень цього показника.

Таблиця 4.1 Вміст діоксифенілаланіну у головному мозку щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних (нмоль/г тканини; n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Доза, ДЛ50	ОЕНФ6	ОЕНФ12	КМ-ОЕНФ6	КМ-ОЕНФ4	Контроль
1/10	11,3±3,35 р=0,58	9,5 [7,9; 11,3] р=0,15	7,29±2,04 p<0,001	14,6±3,62 p=0,2	12,5 [8,8; 15,3]
1/100	14,0±4,15 p=0,43	12,3±4,12 p=0,97	12,9±3,91 p=0,69	12,9 [9,0; 14,2] p=0,92
1/1000	13,5±2,34 p=0,32	11,8 [10,0; 14,6] p=0,87	12,5±2,91 p=0,66	13,1±3,04 p=0,62

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Вплив ОЕНФ6, ОЕНФ12 та КМ-ОЕНФ4 у дозі 1/10 ДЛ50 супроводжувався достовірним (p<0,001), по відношенню до контролю, підвищенням вмісту дофаміну у головному мозку щурів у середньому в 2 рази. При цьому дія найбільш токсичного серед досліджуваних речовин КМ-ОЕНФ6, навпаки, призводила до зменшення (р=0,002) рівня дофаміну майже в 1,4 раза. Тривалий вплив дозою 1/100 ДЛ50 характеризувався статистично значущим (p<0,001), порівняно з контролем, збільшенням рівня дофаміну у головному мозку експериментальних тварин: найбільш виразним це було для КМ-ОЕНФ6 (майже в 3 рази), а найменш - для КМ-ОЕНФ4 (майже в 2 рази) (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 Вміст дофаміну у головному мозку щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних (нмоль/г тканини; n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Доза, ДЛ50	ОЕНФ6	ОЕНФ12	КМ-ОЕНФ6	КМ-ОЕНФ4	Контроль
1/10	12,3±4,46 p=0,001	13,9 [11,9; 19,0] p<0,001	4,49±1,57 p=0,002	11,3±3,01 p<0,001	6,3 [5,3; 9,8]
1/100	14,6 [11,9; 18,4] p<0,001	16,9±5,02 p<0,001	18,2±5,25 p<0,001	11,8 [9,4; 12,9] p<0,001
1/1000	7,0 [5,3; 9,3] p=0,59	6,16±1,57 p=0,263	5,66±1,27 p=0,115	7,05±1,81 p=0,95

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Залежною від дози речовин була й динаміка норадреналіну (табл. 4.3). Так, доза 1/10 ДЛ50 призводила до зменшення (p<0,001) його вмісту в 4,0; 2,1; 1,5 і 1,4 раза відповідно за умов дії КМ-ОЕНФ6, ОЕНФ12, ОЕНФ6 і КМ-ОЕНФ4. Вплив ОЕНФ та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, викликав статистично значуще (p<0,001), відносно контролю, зростання у головному мозку щурів рівня норадреналіну, найбільш виразне для КМ-ОЕНФ6 (майже в 3 рази).

Доза 1/1000 ДЛ50 в усіх випадках не виявила будь-яких статистично достовірних змін з боку рівня ДОФА, дофаміну та норадреналіну. Цю дозу можна вважати недіючою, її використання у подальших експериментах є недоцільним.

У головному мозку тварин, яким тривалий час перорально вводили ОЕНФ та їх похідні у дозі 1/10 ДЛ50, спостерігали статистично значуще (р<0,013), порівняно з контролем, зниження вмісту індоламіну - серотоніну: найбільш виразне для КМ-ОЕНФ6 (в 2 рази), найменш - для КМ-ОЕНФ4 (лише в 1,2 раза) (табл. 4.4).

Таблиця 4.3 Вміст норадреналіну у головному мозку щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних (нмоль/г тканини; n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Доза, ДЛ50	ОЕНФ6	ОЕНФ12	КМ-ОЕНФ6	КМ-ОЕНФ4	Контроль
1/10	3,11±1,02 p<0,001	2,22±0,73 p<0,001	1,1 [0,5; 1,7] p<0,001	3,27±1,01 р=0,001	4,7 [3,9; 6,8]
1/100	9,2 [7,0; 14,8] p<0,001	11,0 [8,4; 14,8] p<0,001	14,2 [11,5; 21,0] p<0,001	8,08±1,95 p<0,001
1/1000	5,22±1,14 р=0,62	4,17±0,69 р=0,101	5,21±1,02 р=0,301	4,42±1,30 р=0,32

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

При введенні тваринам речовин у дозі 1/100 ДЛ50 відзначали протилежну динаміку змін вмісту серотоніну, а саме підвищення в середньому в 1,5 раза за умов дії ОЕНФ6 (р<0,005), ОЕНФ12 (р<0,001) та КМ-ОЕНФ4 (р<0,001). Найменш токсичний серед усіх досліджуваних сполук КМ-ОЕНФ4 у дозі 1/100 ДЛ50 не впливав (р=0,49) на рівень серотоніну у головному мозку щурів.

Вміст попередника серотоніну - триптофану мав тенденцію до достовірного зниження, по відношенню до контролю, за дії ОЕНФ6 (р<0,001), ОЕНФ12 (р=0,009) та КМ-ОЕНФ6 (р<0,001) у дозі 1/10 ДЛ50 відповідно в 1,8; 1,6 та 2,6 раза (табл. 4.4). У випадку дози 1/100 ДЛ50 статистично значуще (р=0,027) зменшення рівня триптофану у головному мозку щурів спостерігали лише за умов тривалого введення ОЕНФ6 (в 1,3 раза).

Таблиця 4.4 Вміст серотоніну та його попередника триптофану у головному мозку щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Серотонін, нмоль/г тканини	Триптофан, нмоль/г тканини
	доза, ДЛ50
	1/10	1/100	1/10	1/100
ОЕНФ6	5,5 [4,8; 7,0] p=0,001	11,0±2,01 p=0,005	2,8 [2,0; 3,9] p<0,001	3,9 [3,0; 4,9] p=0,027
ОЕНФ12	5,2 [4,0; 6,3] p<0,001	11,9±1,88 p<0,001	3,2 [2,7; 4,6] p=0,009	5,0 [4,5; 5,9] p=0,8
КМ-ОЕНФ6	3,80±1,03 p<0,001	12,5±1,88 p<0,001	2,0 [2,0; 3,1] p<0,001	4,13±0,84 p=0,054
КМ-ОЕНФ4	6,57±1,34 р=0,013	9,15±1,99 p=0,49	4,0 [3,2; 5,3] p=0,078	6,0 [5,5; 7,4] p=0,05
Контроль	8,0 [7,1; 10,9]	5,12±1,45

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

У загальному плані отримані результати свідчать про протилежний вплив ОЕНФ та їх похідних у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 на стан моноамінергічних нейромедіаторних систем головного мозку щурів. Деяке зниження моноамінергічної активності є відповіддю організму на тривалий вплив токсичної дози 1/10 ДЛ50; посилення синтезу катехол- й індоламінів у відповідь на тривалий вплив діючої дози 1/100 ДЛ50 скоріше пов'язано з необхідністю їх участі в адаптаційних реакціях організму.

4.2 Стан аміноацидергічних систем головного мозку щурів

Ураховуючи попередні результати щодо можливості виникнення порушень у головному мозку щурів за умов тривалого впливу ОЕНФ та їх похідних, представляло інтерес визначити вміст збуджувальних і гальмівних амінокислот саме в цьому органі (табл. 4.5).

Таблиця 4.5 Вміст нейроактивних амінокислот у головному мозку щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Речовина	Доза, ДЛ50	Глутамат, мкмоль/г тканини	Аспартат, мкмоль/г тканини	Гліцин, мкмоль/г тканини	Гама-амінобутират, мкмоль/г тканини
ОЕНФ4	1/10 1/100	11,0 [8,4; 12,0] p=0,026 7,19±1,56 p=0,15	7,29±1,74 p=0,1 5,40±1,26 p=0,062	1,79±0,36 p=0,05 2,83±0,37 p<0,001	0,9 [0,7; 1,2] p=0,025 2,6 [2,0; 3,1] p<0,001
ОЕНФ10	1/10 1/100	12,2 [9,0; 14,5] p=0,007 6,9 [4,8; 7,8] p=0,014	8,01±1,41 p=0,005 5,4 [4,9; 6,2] p=0,065	1,9 [1,5; 2,3] p=0,205 3,4 [2,9; 4,0] p<0,001	0,95±0,28 p=0,002 3,0 [2,2; 3,3] p<0,001
КМ-ОЕНФ5	1/10 1/100	13,2 [10,4; 15,6] p<0,001 6,36±1,15 p=0,004	9,02±1,61 p<0,001 5,2 [4,2; 5,5] p=0,006	1,7 [1,5; 2,0] p=0,014 3,89±0,73 p<0,001	0,7 [0,7; 1,3] p=0,001 3,5 [2,8; 3,9] p<0,001
Контроль		8,17±1,71	6,0 [5,3; 7,4]	2,2 [1,7; 2,5]	1,47±0,53

р - рівень значущості порівняно з контролем

Тривалий вплив ОЕНФ4, ОЕНФ10 та КМ-ОЕНФ5 у дозі 1/10 ДЛ50 супроводжувався статистично значущим (р<0,026), порівняно з контролем, підвищенням вмісту глутамату в головному мозку щурів в середньому в 1,5 раза. Дія ОЕНФ10 і КМ-ОЕНФ5 у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, призводила на 45-ту добу спостереження до достовірного зниження рівня глутамату (р<0,014) в середньому в 1,3 раза. Для найменш токсичного ОЕНФ4 у цій дозі також визначали зменшення концентрації цієї амінокислоти, але воно було недостовірним (р=0,15).

Що стосується аспартату, то його вміст статистично значуще, порівняно з контрольною групою тварин, підвищувався лише за умов дії КМ-ОЕНФ5 і ОЕНФ10 у дозі 1/10 ДЛ50 відповідно в 1,5 і 1,3 раза. Вплив ОЕНФ4 у цій дозі виявився недостовірним (р=0,1). Тривале пероральне введення щурам КМ-ОЕНФ5 у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, призвело до незначного, але достовірного (р=0,006) зниження вмісту цього показника в 1,2 раза. Інші речовини у цій дозі практично не впливали на рівень аспартату у головному мозку щурів.

Залежною від дози речовин була й динаміка змін гальмівних амінокислот - гліцину та гама-амінобутирату.

Так, на 45-ту добу дії КМ-ОЕНФ5 у дозі 1/10 ДЛ50 у головному мозку щурів визначали статистично значуще (р=0,014), порівняно з контролем, зниження вмісту гліцину в 1,3 раза. Зниження рівня гліцину спостерігали і за умов тривалого перорального введення ОЕНФ4, 10 (в середньому в 1,2 раза), але воно було недостовірним (р=0,05; р=0,205). Вплив ОЕНФ та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, викликав статистично значуще (p<0,001), відносно контролю, зростання рівня гліцину: в 1,8; 1,5 та 1,3 раза відповідно для КМ-ОЕНФ5, ОЕНФ10 та ОЕНФ4.

Усі досліджувані речовини у дозі 1/10 ДЛ50 зменшували у головному мозку концентрацію гама-амінобутирату: майже в 2 рази у випадку дії КМ-ОЕНФ5 (р=0,001), в 1,6 раза - ОЕНФ10 (р=0,002), в 1,7 раза - ОЕНФ4 (р=0,025). Протилежну динаміку змін спостерігали для дози 1/100 ДЛ50: підвищення (р<0,001) гама-амінобутирату в 2,3; 2,0; 1,7 раза відповідно для КМ-ОЕНФ5, ОЕНФ10 та ОЕНФ4.

Отримані результати свідчать про суттєві зсуви у системі нейроактивних амінокислот, які залежать від дози ОЕНФ та їх похідних.

4.3 Динаміка змін вмісту адаптивних гормонів

У формуванні адаптаційних реакцій у відповідь на дію факторів будь-якого походження вагома участь відводиться адаптивним гормонам, перш за все, кортикотропіну, кортизолу, адреналіну, тиреотропіну, тироксину, мелатоніну. Вміст останніх визначали у сироватці крові щурів за умов тривалого введення ОЕНФ та їх похідних у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50.

Результати свідчили про збільшення (р<0,001), відносно контрольної групи тварин, рівня кортикотропіну в середньому в 1,8 раза на 45-ту добу впливу ОЕНФ6, 12, КМ-ОЕНФ4, 6 у дозі 1/10 ДЛ50 (табл. 4.6). Приблизно таку ж динаміку змін спостерігали і за дії 1/100 ДЛ50: підвищення рівня кортикотропіну в середньому в 1,7 раза (р<0,017) (табл. 4.7). На цьому тлі відбувалося й підвищення вмісту гормону наднирників кортизолу, наприклад, у випадку дози 1/10 ДЛ50 для найбільш токсичних з досліджуваних речовин ОЕНФ6 і КМ-ОЕНФ6 відповідно в 1,2 (р=0,005) і 1,4 (р<0,001) раза. У випадку дози 1/100 ДЛ50 рівень кортизолу зростав (р<0,006) в 1,9; 1,6; 1,3 і 1,2 раза відповідно для КМ-ОЕНФ6, ОЕНФ12, ОЕНФ6 і КМ-ОЕНФ4.

Таблиця 4.6Вміст «адаптивних» гормонів у сироватці крові щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/10 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Показник	ОЕНФ6	ОЕНФ12	КМ-ОЕНФ6	КМ-ОЕНФ4	Контроль
1	2	3	4	5	6
Кортикотропін, нмоль/л	1125± 299 p<0,001	1079 [775; 1221] p<0,001	1108 [986; 1295] p<0,001	969± 117 p<0,001	604 [540; 773]
Кортизол, нмоль/л	218 [190; 238] р=0,036	220± 39,0 р=0,005	256 [238; 273] p<0,001	199 [177; 234] р=0,068	182±23,2
Адреналін, нмоль/л	8,3 [6,5; 10,6] р=0,014	2,86±1,07 p<0,001	2,97±0,91 p<0,001	9,29±2,36 р=0,004	5,01±1,64
Тирео-тропін, нмоль/л	21,4 [17,7; 25,6] р=0,011	26,3±5,71 p<0,001	29,1 [25,0; 33,5] p<0,001	23,2 [18,5; 30,8] р=0,3	17,7±4,64
Тироксин, нмоль/л	71,1±19,7 p<0,001	51,4±12,7 p<0,001	43,7±11,8 p<0,001	84,5±17,8 p<0,001	97 [72; 110]
Мелатонін, нг/л (на 1800)	12,3 [9,3; 14,6] р=0,004	10,4 [8,4; 13,0] p<0,001	9,3 [8,0; 11,4] p<0,001	12,5 [10,4; 14,2] р=0,015	15,0 [13,6; 17,8]

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Для рівня сироваткового адреналіну відмічали статистично значуще підвищення, по відношенню до контролю, у випадку введення ОЕНФ6 і КМ-ОЕНФ4 у дозі 1/10 ДЛ50 відповідно в 1,7 (р=0,014) і 1,9 (р=0,004) раза. Для ОЕНФ12 і КМ-ОЕНФ6 у дозі 1/10 ДЛ50 спостерігали протилежну динаміку змін вмісту адреналіну: зниження (р<0,001) в середньому в 1,7 раза. На 45-ту добу впливу дози 1/100 ДЛ50 відзначали достовірне збільшення (р<0,001) рівня адреналіну в 1,9 раза для ОЕНФ12, в 1,8 раза для ОЕНФ6 та КМ-ОЕНФ4, в 1,4 раза для КМ-ОЕНФ6.

Зростання рівня адреналіну свідчить, перш за все, про мобілізацію механізмів адаптації та резистентності організму експериментальних тварин у відповідь на тривалий стресовий вплив досліджуваних речовин. У свою чергу, виявлене, як і у випадку кортизолу, зниження рівня адреналіну за умов дії ОЕНФ12 та КМ-ОЕНФ6 у дозі 1/10 ДЛ50 свідчить про напруження адаптаційно-пристосувальних реакцій в організмі щурів.

Таблиця 4.7 Вміст «адаптивних» гормонів у сироватці крові щурів на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50 (n=15; Ме [25%; 75%] або М±s)

Показник	ОЕНФ6	ОЕНФ12	КМ-ОЕНФ6	КМ-ОЕНФ4	Контроль
Кортикотропін, нмоль/л	980 [800; 1045] p<0,001	1117± 93,1 p<0,001	1267 [1122; 1325] p<0,001	883 [657; 908] p=0,017	604 [540; 773]
Кортизол, нмоль/л	245 [205; 290] p<0,001	290 [228; 320] p<0,001	346±68,0 p<0,001	220±32,7 p=0,006	182±23,2
Адреналін, нмоль/л	8,91±1,62 p<0,001	9,62±1,99 p<0,001	7,0 [5,9; 9,6] p<0,001	9,02±1,84 p<0,001	5,01±1,64
Тиреотропін, нмоль/л	10,8±2,02 p<0,001	9,45±2,22 p<0,001	10,9 [9,0; 13,2] p<0,001	11,1±2,42 p<0,001	17,7±4,64
Тиро-син, нмоль/л	119 [98; 132] p=0,003	133 [123; 153] p<0,001	167± 22,5 p<0,001	10,3± 21,6 p=0,011	97 [72; 110]
Мелатонін, нг/л	13,5 [10,3; 16,0] р=0,26	13,2±2,84 р=0,044	11,7±2,71 р=0,003	14,7±3,40 р=0,44	15,0 [13,6; 17,8]

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

У зв'язку з важливою роллю тиреоїдних гормонів при стресорних станах організму було досліджено вміст тиреотропіну та тироксину у сироватці крові щурів при тривалому впливі ОЕНФ та їх похідних. Результати показали, що всі досліджувані речовини, крім КМ-ОЕНФ4, у дозі 1/10 ДЛ50 сприяють статистично значущому (р<0,011), порівняно з контролем, зростанню в середньому в 1,4 раза рівня тиреотропіну. Дія речовин у дозі 1/100 ДЛ50, навпаки, призводила до зниження (р<0,001) вмісту цього показника в середньому в 1,7 раза. При цьому рівень сироваткового тироксину за дії 1/10 ДЛ50 зазнавав достовірного зниження (р<0,001): найбільш виразного для КМ-ОЕНФ6 (майже в 2 рази), найменш - для КМ-ОЕНФ4 (в 1,2 раза).

Протилежну динаміку змін по відношенню до тироксину виявили у випадку дії дози 1/100 ДЛ50: КМ-ОЕНФ6, ОЕНФ12, ОЕНФ6 та КМ-ОЕНФ4 статистично значуще, по відношенню до контрольної групи тварин, збільшували рівень цього гормону відповідно в 1,7 (р<0,001); 1,4 (р<0,001); 1,2 (р=0,003) та 1,1 (р=0,011) раза.

У групах тварин, яким тривалий час перорально вводили досліджувані ОЕНФ та їх похідні у дозі 1/10 ДЛ50, відзначали статистично значуще, по відношенню до контролю, зниження рівня сироваткового мелатоніну: для КМ-ОЕНФ6 та ОЕНФ12 відповідно в 1,6 та 1,4 раза (р<0,001), для ОЕНФ6 та КМ-ОЕНФ4 - в середньому в 1,2 раза (р=0,004 та р=0,015). Така ж динаміка змін вмісту мелатоніну, але менш виразна, характерна і для дози 1/100 ДЛ50.

У загальному плані зміни вмісту «адаптивних» гормонів при тривалому впливі ОЕНФ та їх похідних у дозі 1/10 ДЛ50 свідчать про напружений адаптивний стан організму експериментальних тварин з початковими ознаками виснаження захисно-компенсаторних механізмів, тоді як у дозі 1/100 ДЛ50 - про формування стану організму, спрямованого на збереження більш стабільних параметрів гомеостазу.

Представляло інтерес дослідити вміст інших гормонів у сироватці крові крові щурів залежно від статі. Так, ОЕНФ6, 10, 12 у діючій дозі 1/100 ДЛ50 на 45-ту добу введення щурам-самцям викликали статистично достовірне (р<0,001), по відношенню до контрольної групи, зниження вмісту інсуліну в середньому в 2 рази, кальцитоніну - в 1,5 раза, соматотропіну - в 1,6 раза, тестостерону - в 1,8 раза (табл. 4.8).

Таблиця 4.8 Вміст гормонів у сироватці крові щурів-самців на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50 (n=15; М±s)

Показник	ОЕНФ6	ОЕНФ10	ОЕНФ12	Контроль
Інсулін, мкОД/мл	23,6±3,63 p<0,001	25,4±3,22 p<0,001	21,8±4,13 p<0,001	48,6±4,96
Кальцитонін, мкОД/мл	32,4±3,83 p<0,001	35,6±2,92 p<0,001	26,5±4,53 p<0,001	48,2±3,44
Глюкагон, нмоль/мл	271±3,76 p<0,001	268±5,26 p<0,001	286±5,56 p<0,001	180±4,39
Соматотропін, нг/мл	14,6±2,63 p<0,001	13,7±2,03 p<0,001	11,4±1,73 p<0,001	20,3±2,53
Тестостерон, мкОД/мл	0,48±0,05 p<0,001	0,52±0,04 p<0,001	0,42±0,05 p<0,001	0,84±0,04
Паратирин, мкОД/мл	35,8±3,13 p<0,001	43,6±3,16 p<0,001	48,3±4,03 p<0,001	13,7±2,93

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

На тлі таких змін у щурів-самців реєстрували також підвищення (р<0,001) рівня глюкагону в середньому в 1,5 раза та найсуттєвіше паратирину - в 3,1 раза. Підвищення вмісту паратирину при зниженні вмісту кальцитоніну свідчить про глибокі порушення у щурів-самців фосфорно-кальцієвого обміну, що може супроводжуватися структурно-метаболічною дезорганізацією кісткової тканини, а значне збільшення глюкагону, а також й кортикотропіну, дає підставу судити про порушення вуглеводного та інших видів обміну.

Оцінка тривалої дії ОЕНФ6, 10, 12 у дозі 1/100 ДЛ50 виявила у сироватці крові щурів-самиць зниження (р<0,001), при порівнянні з контрольною групою тварин, вмісту фоллітропіну в середньому в 2,1 раза, пролактину - в 1,4 раза, лютропіну та естрадіолу - в 2,2 раза. Рівень прогестерону при цьому практично не відрізнявся від контролю (табл. 4.9).

Таблиця 4.9 Вміст гормонів у сироватці крові щурів-самиць на 45-добу введення оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних у дозі 1/100 ДЛ50 (n=15; М±s)

Показник	ОЕНФ6	ОЕНФ10	ОЕНФ12	Контроль
Фоллітропін, miv/ml	14,6±2,80 p<0,001	13,8±2,78 p<0,001	11,6±1,76 p<0,001	28,4±3,33
Пролактин, miv/ml	2449± 409 p<0,001	2236± 355 p<0,001	2115± 285 p<0,001	3235± 383
Лютропін, мкОД/мл	2,37±0,29 p<0,001	2,66±0,43 p<0,001	2,09±0,39 p<0,001	5,27±0,56
Естрадіол, мкОД/мл	3,54±0,67 p<0,001	3,84±0,85 p<0,001	3,15±0,47 p<0,001	7,78±2,02
Прогестерон, нмоль/мл	25,5±4,11 p=0,22	22,7±4,05 p=0,51	24,6±4,59 р=0,76	23,6±3,63

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Дослідження вмісту статевих гормонів виявило значне інгібування генеративної функції, як у самиць, так й у самців, за умов тривалого введення ОЕНФ.

Спостережувана динаміка змін вмісту гормонів у щурів при їх тривалій токсифікації ОЕНФ та їх похідними дозволяє припустити виникнення розбалансування всіх видів обміну речовин. Для підтвердження цього припущення провели оцінку динаміки змін деяких показників стану білкового та мінерального обміну за умов тривалої дії ОЕНФ у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50.

На 45-ту добу перорального введення ОЕНФ12 у дозі 1/10 ДЛ50 у плазмі крові спостерігали в середньому в 2 рази зниження (p<0,001), при порівнянні з контрольною групою тварин, рівня гліцину, цистеїну, треоніну, серину, аланіну, метіоніну, ізолейцину, валіну, тирозину, фенілаланіну, лізину, триптофану, лейцину на тлі підвищення (p<0,001) рівня аспартату, аспарагіну, глутамату, глутаміну, аргініну, проліну, оксипроліну, гістидину (табл. 4.10). Вплив ОЕНФ12 у дозі 1/100 ДЛ50 характеризувався аналогічною динамікою змін, але менш виразною (в середньому в 1,3-1,5 раза).

Таблиця 4.10 Вміст амінокислот у плазмі крові щурів на 45-добу введення ОЕНФ12 (нмоль/мл; n=15; М±s)

Показник	Доза, ДЛ50	Контроль
	1/10	1/100
1	2	3	4
Гліцин	20,1±2,75 p<0,001	29,6±3,80 p<0,001	43,6±4,48
Цистеїн	1,16±0,32 p<0,001	1,74±0,37 p=0,014	2,23±0,59
Треонін	27,5±3,88 p<0,001	38,4±2,13 p<0,001	50,7±6,31
Серин	24,3±6,08 p<0,001	32,6±5,30 p=0,0045	38,4±5,04
Аланін	15,6±3,65 p<0,001	21,4±2,65 p<0,001	26,5±3,51
Аспартат	8,37±1,48 p<0,001	5,23±0,72 p<0,001	3,73±0,93
Аспарагін	19,6±3,78 p<0,001	15,7±2,90 p<0,001	9,85±2,01
Глутамат	31,5±2,76 p<0,001	23,5±7,06 p<0,001	15,3±3,52
Глутамін	287±5,02 p<0,001	245±3,23 p=0,0018	191±5,75
Аргінін	38,4±5,82 p<0,001	32,6±5,20 p=0,0023	25,3±5,39
Пролін	49,3±4,62 p<0,001	38,7±4,31 p<0,001	24,6±4,46
Гістидин	17,2±4,92 p<0,001	14,3±3,11 p<0,001	9,13±2,15
Оксипролін	32,4±4,09 p<0,001	24,2±4,13 p<0,001	13,4±2,65
Метіонін	7,35±1,92 p<0,001	10,52±2,38 p=0,0035	14,6±3,61
Ізолейцин	5,28±1,05 p<0,001	7,84±1,51 p=0,0011	11,5±3,31
Валін	14,3±1,74 p<0,001	22,6±3,49 p<0,001	38,7±4,99
Тирозин	7,25±1,50 p<0,001	12,3±2,93 p=0,130	14,2±2,83
Фенілаланін	7,95±1,50 p<0,001	11,3±2,35 p<0,001	16,3±2,11
Лізин	18,6±3,39 p<0,001	27,5±5,26 p<0,001	34,8±4,11
Триптофан	16,2±2,84 p<0,001	24,7±4,05 p<0,001	31,5±4,31
Лейцин	12,4±1,34 p<0,001	17,5±1,75 p=0,0011	21,6±3,61

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Тривала токсифікація щурів ОЕНФ12 у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 викликала підвищення (p<0,001), по відношенню до контролю, вмісту у сироватці крові щурів пірувату (продукту, на який перетворюються деякі амінокислоти - аланін, цистеїн, гліцин, треонін, серин) в середньому в 2,9 та 1,9 раза відповідно (табл. 4.11).

У цей термін спостереження у сироватці крові щурів виявили зниження (p<0,001) рівня продуктів декарбоксилування амінокислот глутамату та цистеїну - ?-амінобутирату та таурину за дії ОЕНФ12 у дозі 1/10 ДЛ50 в середньому в 2,4 раза, а у дозі 1/100 ДЛ50 - в 1,5 раза. Тривалий вплив цієї речовини призводив також до зниження рівня орнітину (ключового метаболіту циклу уреогенезу, продукту гідролізу аргініну) в 2,2 і 1,4 раза відповідно при дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50.

Визначення у сироватці крові основних продуктів азотистого обміну на 45-ту добу введення ОЕНФ12 у дозах 1/10 і 1/100 ДЛ50 виявило достовірне зниження (p<0,001), по відношенню до контролю, рівня загального білка (в 1,6 і 1,2 раза), креатиніну (в 1,6 і 1,4 раза) на тлі підвищення рівня альбуміну (в середньому в 1,5 раза) та сечовини (в середньому в 1,4 раза) (табл. 4.12).

Таблиця 4.11 Вміст деяких метаболітів амінокислот у крові щурів на 45-добу введення ОЕНФ12 (n=15; М±s)

Показник	Доза, ДЛ50	Контроль
	1/10	1/100
Піруват, нмоль/мл	186,4±6,38 p<0,001	124,6±6,95 p<0,001	64,7±8,41
?-Амінобутират, нмоль/мл	17,4±1,920 p<0,001	29,4±5,44 p<0,001	41,8±5,08
Таурин, нмоль/мл	14,5±3,90 p<0,001	21,6±2,83 p<0,001	32,7±5,31
Орнітин, нмоль/мл	6,3±1,38 p<0,001	9,5±2,05 p<0,001	13,6±1,61

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

Таблиця 4.12 Вміст показників стану білкового обміну у сироватці крові щурів на 45-добу введення ОЕНФ12 (n=15; М±s)

Показник	Доза, ДЛ50	Контроль
	1/10	1/100
Загальний білок, г/л	48,6±6,08 p<0,001	64,3±6,94 p<0,001	76,4±2,78
Креатинін, мкмоль/л	44,3±6,55 p<0,001	49,7±3,59 p<0,001	68,7±5,74
Сечовина, ммоль/л	4,1±0,72 p=0,017	5,5±1,20 p<0,001	3,3±1,01
Альбумін, г/л	47,6±5,07 p<0,001	51,3±4,42 p<0,001	32,5±5,61

Примітка: р - рівень значущості порівняно з контролем

За умов підгострого експерименту ОЕНФ, особливо у дозі 1/10 ДЛ50, змінювали вміст біогенних елементів у сироватці крові щурів. Спостерігали зниження вмісту натрію на тлі підвищення вмісту калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза, цинку, міді, марганцю (табл. 4.13).

Таблиця 4.13 Вміст біогенних елементів у сироватці крові щурів на 45-ту добу введення оксиетильованих нонілфенолів у дозі 1/10 ДЛ50 (n=15; М±s)

Показник	Контроль	ОЕНФ6	ОЕНФ10	ОЕНФ12
Калій, ммоль/л	3,20±0,61	5,29±1,16 p<0,001	4,83±0,75 p<0,001	5,62±0,94 p<0,001
Натрій, ммоль/л	157±5,26	131±4,03 p<0,001	128±4,04 p<0,001	122±4,22 p<0,001
Кальцій, ммоль/л	2,15±0,54	3,61±0,23 p<0,001	3,43±0,35 р=0,011	4,29±0,31 p<0,001
Магній, ммоль/л	0,94±0,09	2,82±0,31 p<0,001	2,91±0,36 p<0,001	3,20±0,75 p<0,001
Фосфор, ммоль/л	1,91±0,32	2,19±0,46 р=0,125	2,50±0,44 р=0,001	2,74±0,33 p<0,001
Залізо, мкмоль/л	22,3±3,13	44,7±3,88 p<0,001	35,2±3,67 p<0,001	46,8±4,25 p<0,001
Цинк, мкмоль/л	25,2±3,23	36,4±3,40 p<0,001	32,5±3,96 p<0,001	38,7±5,93 p<0,001
Мідь, мкмоль/л	17,4±3,58	38,5±2,98 p<0,001	32,9±4,42 p<0,001	37,6±4,86 p<0,001

Подобные документы

• Молекулярні механізми реалізації нейротропної дії вітаміну РР та його біологічно активних похідних

  Біологічна дія вітаміну РР, його похідних за різних функціональних станів центральної нервової системи. Реалізація нейротропних ефектів вітаміну РР на рівні модуляції процесів зворотного поглинання та вивільнення нейромедіаторів синаптичними закінченнями
  
  автореферат [51,5 K], добавлен 29.03.2009
  

• Вплив ритмічної краніоцеребральної гіпотермії на нейрогуморальні механізми регуляції циклічних процесів репродуктивної системи

  Пошук в експерименті впливу ритмічної краніоцеребральної гіпотермії на нейрогуморальні механізми регуляції циклічних процесів репродуктивної системи в самок-щурів, які перенесли емоційно-больовий стрес. Регуляторні процеси в центральній нервовій системі.
  
  автореферат [612,6 K], добавлен 09.03.2009
  

• Біохімічні механізми впливу свинцю на клітини крові щурів

  Свинець – важкий метал, поширений у земній корі в усьому світі. Потенційний ризик, зв’язаний з свинцем, посилюється тим, що свинець акумулюється як у навколишньому середовищі, так і в кістковій тканині організму. Процеси гемопоезу в організмі тварин.
  
  автореферат [44,1 K], добавлен 07.03.2009
  

• Вплив похідних амінопропанолу з n-алкіларильним радикалом на біоплівки staphylococcus

  Дослідження антимікробної активності похідних амінопропанолів з N-алкіларильним радикалом проти сформованих біоплівках S. aureus. Дослідження впливу сполук та препаратів на плівкоутворення. Ознайомлення з антибіоплівковою активністю гентаміцину.
  
  статья [788,7 K], добавлен 07.02.2018
  

• Патофізіологічні механізми пневмонії на різних етапах її розвитку

  Проблема патогенезу, ранньої діагностики та своєчасного лікування пневмонії. Етіологічні фактори. Формування гострої пневмонії. Стан неспецифічних та специфічних клітинних та гуморальних механізмів пошкодження та захисту в різні періоди захворювання.
  
  автореферат [103,4 K], добавлен 26.01.2009
  

• Масаж біологічно активних точок

  Ознайомлення з історією виникнення точкового масажу. Вивчення "біологічно активних точок" на тілі людини. Оцінка ефективності впливу точкового масажу на організм людини. Аналіз методів впливу на "біологічно активні точки" та оцінка їх ефективності.
  
  контрольная работа [43,4 K], добавлен 18.06.2015
  

• Метаболічні зміни в органах щурів за умов свинцево-кадмієвих токсикозів та їх корекція гепатопротекторами

  Метаболічни зміни у тканинах щурів при умовах коротко- та довготривалого експериментального свинцево-кадмієвого токсикозу і його корекції селенітом натрію та ліолівом. Доцільність використання даних препаратів з метою корекції метаболічних порушень.
  
  автореферат [41,3 K], добавлен 24.03.2009
  

• Розробка лікарських форм

  Принципи створення нових лікарських речовин: етапи їх пошуку, зв'язок між структурою молекул речовин і їх дію на організм, залежність фармакологічної дії від фізичних і хімічних властивостей. Порядок проведення доклінічних і клінічних випробувань.
  
  курсовая работа [716,8 K], добавлен 28.03.2016
  

• Особливості гормонального статусу жінок та його вплив на організм

  Дослідження ролі естрогенів і гестагенів у регуляції функції серцево-судинної системи. Проблеми особливостей гормонального статусу у жінок та його вплив на організм в цілому. Оцінка взаємозв’язку між станом регуляції серця та фазами менструального циклу.
  
  статья [25,9 K], добавлен 31.08.2017
  

• Стан системної гемодинаміки при сполучній дії на організм компонентів шахтного вибуху і електричного струму

  Особливості системної гемодинаміки при дії на організм дозованого електричного струму (50 В, 50 Гц). Порушення при сполучному впливі на щурів комплексу несприятливих виробничих факторів, компонентів шахтного вибуху, моделювання їх одночасної дії.
  
  автореферат [26,9 K], добавлен 10.04.2009
  

• Алкоголь як провідний чинник ризику для здоров'я українців

  Історія пияцтва в Україні. Собріологія, її закони. Міфи про алкоголь. Статистика алкогольної смертності. Особливості впливу алкоголю на дітей і підлітків. Пріоритетні напрями алкогольної політики на найближчі роки. Наслідки вживання алкоголю на організм.
  
  дипломная работа [243,4 K], добавлен 14.03.2013
  

• Лімфоцитопосередковані механізми за умов хронічної гіперімунокомплексемії та вплив на них корвітину в експерименті

  Особливості NO-синтазного та аргіназного шляхів метаболізму L-аргініну у лімфоцитах та ендотеліоцитах при їх сумісній інкубації in vitro, в нормі та за умов хронічної гіперімунокомплексемії та вивчення впливу й можливість корекції цих процесів корвітином.
  
  автореферат [191,7 K], добавлен 29.03.2009
  

• Зміни структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей із хронічним пієлонефритом та їхня корекція на різних етапах реабілітації

  Стан фізичного розвитку дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, у співвідношенні з кістковим віком. Структурно-функціональні зміни кісткової тканини. Відновлювальний етап та методи корекції порушень для оптимізації комплексної реабілітаційної терапії.
  
  автореферат [86,9 K], добавлен 21.03.2009
  

• Патогенетичні механізми ефективності застосування кардіоліну у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою патологією цукрового діабету

  Патофізіологічні особливості та причини розвитку ішемічної хвороби серця при наявному цукрового діабету 2 типу. Доцільність застосування кардіоліну як допоміжного фітотерапевтичного препарату у хворих. Поліпшення мозкового та коронарного кровотоку.
  
  статья [22,4 K], добавлен 06.09.2017
  

• Вплив основних представників Torch-інфекцій на перебіг та виникнення акушерської патології

  Вивчення стану питання впливу вірусів на перебіг вагітності жінок у роботах вітчизняних та зарубіжних учених. Токсоплазмоз та краснуха як результат впливу Torch-інфекцій на організм вагітних жінок. Аналіз способів лікування та попередження захворювань.
  
  курсовая работа [64,9 K], добавлен 21.03.2014
  

• Шкідливий вплив алкоголю на організм людини

  Алкоголь - отрута, яка негативно впливає на весь організм людини: в першу чергу на центральну нервову систему. Навіть мінімальні дози алкоголю погіршують розумові здібності, ведуть до послаблення пам'яті.
  
  реферат [5,0 K], добавлен 07.06.2006
  

• Мікробіологічне обгрунтування нових підходів до лікування та профілактики стафілококових інфекцій на основі дослідження протимікробних властивостей похідних тіазолідину, фурану, хіноліну, акридину і біологічно активних речовин природного походження

  Локальне і глобальне поширення поліантибіотикорезистентних збудників нозокоміальних і опортуністичних інфекцій. Нові стратегічні підходи до протимікробної терапії. Пошук у стафілококових клітинах нових потенційних мішеней для протимікробних препаратів.
  
  автореферат [112,7 K], добавлен 29.03.2009
  

• Отруєння грибами у дітей

  Вплив на живий організм отрут різного походження. Порушення біохімічних процесів та функцій життєво важливих органів. Головні синдроми та прояви отруєння грибами. Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталася та всмокталася у кров’яне русло.
  
  презентация [343,2 K], добавлен 06.02.2013
  

• Механізми ефективності застосування просталаду у пацієнтів з діабетичною нефропатією

  Основні патогенетичні механізми у розвитку діабетичної нефропатії. Доцільність застосування просталаду як допоміжного фітотерапевтичного препарату у хворих з діабетичною нефропатією. Заспокійливий, загальнозміцнюючий, антимікробний вплив на організм.
  
  статья [30,1 K], добавлен 06.09.2017
  

• Клініко-патогенетичні аспекти йододефіцитних захворювань у дітей шкільного віку в умовах легкої йодної ендемії

  Дослідження впливу легкого йодного дефіциту на виникнення порушень фізичного, статевого, інтелектуального розвитку, психоемоційного стану та когнітивних функцій дітей з урахуванням вікових та статевих особливостей. Лікувально-профілактичні заходи.
  
  автореферат [57,8 K], добавлен 19.03.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам