Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії на організм тварин епіхлоргідрину

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

«ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК:616.33-091.8-092.9-099:543.395(043.3)

ДИСЕРТАЦІЯ

Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії на організм тварин епіхлоргідрину

14.03.04 - патологічна фізіологія

22. Охорона здоров'я, 222. Медицина

Смірнов Антон Сергійович

Науковий керівник:

Ніколаєва Ольга Вікторівна

доктор медичних наук, професор

Рубіжне - 2017

АНОТАЦІЯ

Смірнов А.С. Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії на організм тварин епіхлоргідрину. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - «Патологічна фізіологія» (222. Медицина). - Державний заклад «Луганський державний медичний університет» МОЗ України, Рубіжне, 2017.

Харківський національний медичний університет, МОЗ України, Харків, 2017. шлунок епіхлоргідрин ехінацея тіотриазолін

Метою дослідження було з'ясування патогенезу впливу тривалої дії епіхлоргідрину на шлунок щурів шляхом поглибленого вивчення його морфофункціонального стану та визначення ефективності застосування екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну щодо корекції його порушень.

Для досягнення мети з використанням патофізіологічних, морфологічних, біохімічних, аналітико-статистичних методів було оцінено морфофункціональний стан шлунка та його пілоричного відділу щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину, екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну з визначенням механізму їх впливу на різні структури стінки шлунка та їх функціонального стану.

Дослідження проведено в рамках експерименту, в якому було використано 252 статевозрілих рандомбредних щурів-самців репродуктивного віку популяції WAG/G Sto. Перед початком експерименту формували 6 експериментальних груп. Щури 1-ї групи були контролем. Щури 2-ї групи 2 місяці п'ять днів на тиждень протягом п'яти годин в день піддавалися інгаляційному впливу епіхлоргідрину в дозі 10 ГДК (гранично допустима концентрація). Щури 3-ї групи протягом 2-х місяців по п'ять днів на тиждень через шлунковий зонд отримували екстракт ехінацеї пурпурової у вигляді водного розчину. Щурам 4-ї групи протягом 2-х місяців п'ять днів в тиждень внутрішньочеревно вводили розчин тіотриазоліну. Щури 5-ї групи отримували інгаляційно епіхлоргідрин і внутрішньошлунково через шлунковий зонд екстракт ехінацеї пурпурової за вищеописаною методикою. Щурів 6-ї групи піддавали інгаляційному впливу епіхлоргідрину і внутрішньочеревному введенню тіотриазоліну відповідно до методики, описаної вище.

Дані, отримані в результаті дослідження, дозволили встановити механізми розвитку порушень морфофункціонального стану шлунка та стінки його пілоричного відділу під впливом тривалої дії епіхлоргідрину, а також експериментально обґрунтувати доцільність використання екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну щодо корекції цих порушень.

Дослідження показало, що тривала дія епіхлоргідрину на організм щурів спричиняє глибокі порушення морфофункціонального стану шлунка на органному, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях. Ці порушення зберігаються після закінчення введення епіхлоргідрину. З часом виразність порушень зменшується. Відбуваються зміни процесів клітинного оновлення та диференціювання, зміни процесів функціонування структур стінки органу. Відбуваються морфологічні перебудови її структурних компонентів.

Під впливом епіхлоргідрину спостерігається зменшення товщини стінки пілоричного відділу шлунка на 19,2% (р<0,01). Це зменшення виникає у зв'язку зі зменшенням товщини її слизової і м'язової оболонок на 30,4% і 12,6% (р<0,05) відповідно. Виникає гіпотрофія слизової оболонки, яка окрім зменшення її товщини проявляється у змінах характеристик пілоричних залоз та у порушеннях співвідношень пілоричних залоз та шлункових ямок пілоричного відділу органу, відбувається зменшення довжини пілоричних залоз на 32,6% (р<0,05) та індексу маси пілоричних залоз на 16,5% (р<0,05). Тривала дія епіхлоргідрину викликає зменшенні мітотичної активності клітин слизової оболонки на 18,1% (р<0,05). Внаслідок порушень процесів клітинного диференціювання відбуваються зміни клітинного складу слизової оболонки, в 1 мм² пілоричних залоз зменшується кількість аргірофільних ендокриноцитів на 25,1% (р<0,05), аргентафінних ендокриноцитів на 24,1% (р<0,05) та G-ендокриноцитів на 27,4% (р<0,05). Значні перебудови виникають у поверхневих епітеліоцитах шлункових ямок та у мукоцитах пілоричних залоз, що, зокрема, проявляється у зміні організації хроматину ядер цих клітин. Відбувається збільшення індексу співвідношення площі гетерохроматину до площі еухроматину поверхневих епітеліоцитів та мукоцитів на 59,7% (р<0,05) і 20,4% (р<0,05) відповідно. Тривалий вплив епіхлоргідрину відбивається на процесах синтезу та секреції муцинів, а також на характеристиках шлункового соку. Інтенсивність синтезу і секреції муцинів зменшується, про що свідчить зменшення загальної площі секреторних гранул в 100 мкм² цитоплазми поверхневих епітеліоцитів на 14,5% (р<0,05) і мукоцитів на 11,9% (р<0,05), а також площі однієї секреторної гранули цитоплазми поверхневих епітеліоцитів на 10,6% (р<0,05) і мукоцитів на 8,5% (р<0,05). Протеолітична активність шлункового соку знижується на 43,6% (р<0,05).

Механізм ушкоджуючої дії епіхлоргідрину полягає у його впливі на організацію хроматину та мітотичну активність клітин. Зменшення кількості еухроматину, яке виникає під впливом епіхлоргідрину, викликає пригнічення біосинтетичної активності мукоцитів пілоричних залоз і поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок, одним з проявів чого є зменшення інтенсивності синтезу муцинів. Крім того, зміна організації хроматину обумовлює порушення процесів диференціювання клітин слизової оболонки, що призводить до зменшення кількості ендокриноцитів пілоричних залоз. У зв'язку зі зменшенням кількості аргірофільних ендокриноцитів (у тому числі ентерохромафінних клітин, що секретують серотонін), відбувається зниження протеолітичної активності шлункового соку, а також зменшення продукції муцинів. При цьому зменшення кількості G-клітин, які продукують гастрин, супроводжується зниженням протеолітичної активності шлункового соку. Зменшення кількості G-клітин також обумовлює пригнічення мітотичної активності клітин слизової оболонки, в результаті чого порушуються процеси клітинного оновлення, що зумовлює розвиток гіпотрофії слизової оболонки пілоричного відділу шлунка.

Тривалий вплив екстракту ехінацеї пурпурової на щурів, на яких не діяв епіхлоргідрин, викликає зміни морфофунціонального стану пілоричного відділу шлунка, що полягають у помірному збільшенні товщини стінки, яке сягало 5,6% (р<0,05). Це збільшення відбувається за рахунок збільшення товщини слизової оболонки (на 10,4%, р<0,05), а також підслизової основи (на 8,3%, р<0,05). Потовщення слизової оболонки виникає, в основному, завдяки збільшенню довжини пілоричних залоз (на 13,4%, р<0,05). За умов дії екстракту ехінацеї пурпурової відбувається збільшення кількості аргірофільних ендокриноцитів в 1 мм² пілоричних залоз (на 5,8%, р<0,05). Такі зміни морфофунціонального стану пілоричного відділу шлунка щурів можуть виникати завдяки наявності в екстракту ехінацеї пурпурової адаптогенної та антиоксидантної активності, яка поліпшує плин процесів клітинного диференціювання та призводить до зростання рівня резистентності стінки пілоричного відділу шлунка і його слизової оболонки до дії пошкоджуючих екзогенних факторів.

У щурів, на яких не діяв епіхлоргідрин, під впливом тривалого впливу тіотриазоліну виникають помірні зміни стану пілоричного відділу шлунка, які проявляються у порушенні перебігу процесів диференціювання та функціонування структур стінки цього відділу органа. Введення тіотриазоліну призводить до збільшення товщини слизової оболонки на 8,2% (р<0,05). Причиною зростання її товщини є збільшення довжини пілоричних залоз, яке сягало 11,9% (р<0,05). Тіотриазолін викликає зміни характеру процесів синтезу та секреції муцинів поверхневими епітеліоцитами шлункових ямок та мукоцитами пілоричних залоз, що проявляється у збільшенні площі однієї секреторної гранули цитоплазми поверхневих епітеліоцитів на 17,1% (р<0,05), площі секреторних гранул в 100 мкм² цитоплазми мукоцитів на 11,5%, (р<0,05) та площі нейтральних і кислих муцинів в 1 мм² площі зрізу слизової оболонки на 8,5% і 10,3% відповідно (р<0,05). Ці зміни морфофунціонального стану свідчать про підвищення під впливом тіотриазоліну рівня резистентності стінки пілоричного відділу шлунка та його слизової оболонки до дії шкідливих факторів навколишнього середовища. Виявлені ефекти тіотриазоліну обумовлені реалізацією його мембраностабілізуючої та антиоксидантної активності, а також здатністю препарату відновлювати пул макроергів.

Використання екстракту ехінацеї пурпурової на тлі дії епіхлоргідрину зменшує ступінь і тривалість збереження порушень морфофункціонального стану пілоричного відділу шлунка щурів, які виникають під дією епіхлоргідрину. Відбувається зменшення виразності гіпотрофії слизової оболонки пілоричного відділу (товщина збільшується на 25,4%, р<0,01) та виразності зменшення товщини його стінки (на 10,9%, р<0,05). Має місце вплив екстракту ехінацеї пурпурової на клітинний склад слизової оболонки пілоричного відділу щурів, які отримували інгаляції епіхлоргідрину (збільшення кількості поверхневих епітеліоцитів в одній шлункової ямці на 12,5% (р<0,05), збільшення кількості аргірофільних та аргентафінних ендокриноцитів в 1 мм² пілоричних залоз на 13,8% і 10,9% (р<0,05) відповідно). Екстракт ехінацеї пурпурової за умов дії епіхлоргідрину впливає на організацію хроматину поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок. Відбувається збільшення площі гетерохроматину на 31,5% (р<0,05) та індексу співвідношення площі гетерохроматину до площі еухроматину в одному ядрі поверхневих епітеліоцитів на 39,4% (р<0,05). Під впливом екстракту ехінацеї пурпурової спостерігається підвищення протеолітичної активності шлункового соку щурів, на яких діяв епіхлоргідрин, на 28,8% (р<0,05).

Застосування тіотриазоліну на тлі введення епіхлоргідрину послаблює ефекти цього ксенобіотика, що проявляється в корекції і запобіганні розвитку змін морфофункціонального стану пілоричного відділу шлунка. За умов введення тіотриазоліну відбувається зменшення виразності індукованої епіхлоргідрином гіпотрофії слизової оболонки пілоричного відділу (товщина зростає на 34,0%, р<0,01). Тіотриазолін позитивно впливає на організацію поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок і мукоцитів пілоричних залоз та процеси диференціювання, що проявляється збільшенням кількості поверхневих епітеліоцитів в одній шлунковій ямці на 19,5% (р<0,05), кількості аргірофільних, аргентафінних та G-ендокриноцитів в 1 мм² пілоричних залоз на 23,3% (р<0,01), 22,3% (р<0,01) і 25,6% (р<0,05) відповідно. Під впливом тіотриазоліну у щурів, які отримували епіхлоргідрин, відбувається збільшення мітотичної активності на 15,8% (р<0,05), значно покращується стан процесів синтезу та секреції муцинів, про що свідчить збільшення площі нейтральних та кислих муцинів в 1 мм² площі зрізу слизової оболонки на 21,9% і 10,4% (р<0,05) відповідно.

Результати дослідження дозволяють визначити, що позитивний ефект при використанні тіотриазоліну щодо попередження ураження шлунка, а також щодо зменшення ступеня його патологічних змін, які спричиняє епіхлоргідрин, є більш

виразним, ніж позитивний ефект при застосуванні екстракту ехінацеї пурпурової.

Ключові слова: шлунок, морфофункціональний стан, епіхлоргідрин, ехінацея пурпурова, тіотриазолін.



ANNOTATION

Smirnov A.S. Morphofunctional state of the stomach under prolonged exposure of epichlorohydrin onto animal organism. - The manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Medical Science (PhD) in specialty 14.03.04- "Pathological physiology" (222. Medicine) - State Establishment "Luhansk State Medical University", Ministry of Health of Ukraine, Rubizhne, 2017.

Kharkiv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2017.

The aim of the study was to find out the pathogenesis of the epichlorohydrin (ECH) long-acting effect on the stomach of rats by the means of profound study of its morphofunctional state and to determine the effectiveness of the Echinacea purpurea (EP) extract and thiotriazoline usage in relation to the correction of its disorders.

In order to achieve the aim of the study, morphofunctional state of the stomach and its pyloric section of rats under the conditions of the ECH, of the EP extract and thiotriazoline long-term exposure was evaluated with the determination of the mechanism of their influence on various structures of the stomach wall and its functional condition and using morphological, biochemical, analytical and statistical methods.

The study was conducted as part of the experiment in which 252 sexually mature random-bred male rats of reproductive age of the WAG/G Sto line were used. Before the experiment began, 6 experimental groups were formed. The rats of the 1st group belonged to the control group. The rats of the 2nd group were exposed to inhaled ECH in a dose of 10 MPC (maximum permissible concentration) for five hours a day five days a week during 2 months. The rats of the 3^rd group received the EP extract in the form of aqueous solution through a gastric probe five days a week during 2 months. The rats of the 4th group received solution of thiotriazoline intraperitoneally five days a week during 2 months. The rats of the 5th group received inhalations of ECH and EP extract according to the above-described procedure. The rats of the 6th group were exposed to ECH inhalation and thiotriazoline injection according to the procedure described above.

The obtained data allowed to establish mechanisms of the development of disorders of the morphofunctional state of the stomach and the wall of its pyloric department under the influence of the long-term exposure of the ECH, as well as experimentally substantiate the feasibility of using the EP extract and thiotriazoline as for the correction of these disorders.

The study showed that the long-term exposure of ECH on the organism of rats causes profound disturbances of the morphofunctional condition of the stomach on the organ, tissue, cellular and sub-cellular levels. These disturbances persist after the end of ECH exposure. Gradually, the severity of the disturbances decreases. The changes in the processes of cell renewal and differentiation, the changes in the processes of functioning of the stomach wall structures take place. The morphological rearrangements of its structural components take place.

Under the influence of ECH a decrease in the thickness of the wall of the pyloric stomach portion by 19.2% (p<0.01) is observed. This reduction is due to a decrease in the thickness of its mucous and muscle membranes by 30.4% and 12.6% (p<0.05) respectively. There is a hypotrophy of the mucous membrane (MM) which, in addition to decreasing its thickness, manifests itself in changes of the characteristics of the pyloric glands and in violation of the ratio of the pyloric glands and gastric pits, there is a decrease of the pyloric glands length by 32.6% (p<0.05), and the index of mass of pyloric glands (IMPG) by 16.5% (p<0.05). Prolonged action of ECH causes diminished mitotic activity of MM cells by 18.1% (p<0.05). As a result of disurbances of the processes of cell differentiation there are changes in the cellular composition of MM, the amount of argyrophilic endocrinocytes decreases by 25.1% (p<0.05), argentaffin endocrinocytes by 24.1% (p<0.05) and G endocrinocytes by 27.4% (p<0.05) for 1 mm² of pyloric glands. Significant rearrangements occur in surface epitheliocytes (SEC) of the stomach pits and in mucocytes of the pyloric glands, which manifests itself particularly in altering the chromatin organization of the nuclei of these cells. There is an increase in the index of ratio of the area of heterochromatin to the area of euchromatin (S_ghr/S_ehr) of SEC and mucocytes by 59.7% (p<0.05) and 20.4% (p<0.05) respectively. The long-term exposure of ECH influences the processes of synthesis and secretion of mucins, as well as the characteristics of gastric juice. The intensity of the synthesis and secretion of mucins decreases, as proved by a decrease of the total area of secretory granules in 100 мm² SEC cytoplasm by 14.5% (p<0.05) and mucocytes by 11.9% (p<0.05), as well as the area of one secretory granule of the SEC cytoplasm by 10.6% (p<0.05) and mucocytes by 8.5% (p<0.05). Proteolytic activity of gastric juice is reduced by 43.6% (p<0.05).

The mechanism of ECH-induced damaging lies in its effect on the chromatin organization and on the mitotic activity of the cells. The decrease of the amount of euchromatin which occurs under the influence of ECH causes inhibition of biosynthetic activity of mucocytes of pyloric glands and SEC of gastric pits, which manifests in the decrease of the intensity of mucins synthesis. In addition, the change in the organization of chromatin causes a disturbance of the processes of differentiation of MM cells, which leads to a decrease in the number of endocrinocytes of the pyloric glands. Due to the decrease in the number of argyrophilic endocrinocytes (including enterochromaffin cells secreting serotonin) reduction of the proteolytic activity of the gastric juice, as well as reduction of the production of mucins take place. At the same time, the reduction in the number of G-cells producing gastrin is accompanied by a decrease in proteolytic activity of gastric juice. The decrease in the number of G-cells also inhibits the mitotic activity of MM cells, which results in disturbance of cellular renewal processes that causes the development of the hypotrophy of the pyloric stomach MM.

The long-term influence of the EP extract on rats, on which the ECH has not affected, changes in the morphofunctional condition of the pyloric portion of the stomach lie in moderate increase in the thickness of the wall, which has reached into 5.6% (p<0.05). This increase is due to an increase in the thickness of MM (by 10.4%, p<0.05), as well as due to an increase in the thickness of submucosal basis (by 8.3%, p<0.05). The thickening of MM occurs mainly due to an increase in the length of the pyloric glands (by 13.4%, p<0.05). Under the influence of the EP extract an increase in the number of argyrophilic endocrinocytes in 1 mm² pyloric glands is observed (by 5.8%, p<0.05). Such changes of the morphofunctional state of the pyloric portion of the stomach of the rats may be due to the presence of adaptogenic and antioxidant activity of the EP extract, which causes an improvement of cellular differentiation processes, and leads to an increase of the resistance level of the wall of pyloric portion of the stomach and its MM to the influence of the damaging exogenous factors.

Moderate changes of the condition of the pyloric portion of the stomach in rats that did not get ECH occur under the effect of prolonged influence of thiotriazoline, which manifest in disturbance of the processes of differentiation and functioning of the structures of the wall of this part of the stomach. The introduction of thiotriazoline leads to an increase in MM thickness by 8.2% (p<0.05). The reason for the growth of MM thickness is an increase in the length of the pyloric glands, which reached 11.9% (p<0.05). Thiotriazoline induces changes in the nature of the processes of synthesis and secretion of mucin in SEC of the gastric pits and mucocytes of the pyloric glands, which manifests in increase of the area of one secretory granule of cytoplasm of the SEC by 17.1% (p<0.05), in increase of the area of the secretory granules in 100 мm² of the mucocyte cytoplasm by 11.5% (p<0.05) and in increase of the area of neutral and acid mucins in 1 mm² of the area of the section of MM by 8.5% and 10.3% respectively (p<0.05). These changes of the morphofunctional condition indicate an increase in the level of resistance of the wall of the pyloric portion of the stomach and its MM to the action of harmful environmental factors under the influence of thiotriazoline. The revealed effects of thiotriazoline are caused by its membrane-stabilizing and antioxidant activity, as well as the ability of the drug to restore the pool of macroergic molecules.

The use of an EP extract on the background of ECH reduces the degree and duration of the disturbances of morphofunctional condition of the pyloric portion of the stomach, which occur under the action of the ECH. There is a decrease in the intensity of the hypotrophy of the MM of the pyloric portion (the thickness of MM increases by 25.4%, p<0.01) and there is a decrease of the intensity of its wall thickness (by 10.9%, p<0.05). There is an effect of EP extract on the cellular structure of the MM of pyloric portion of the stomach of rats receiving ECH inhalation (an increase in the number of SEC in one gastric pit by 12.5% (p<0.05), an increase in the number of argyrophilic and argentaffin endocrinocytes in 1 mm² of pyloric glands by 13.8% and by 10.9% (p<0.05) respectively). EP extract along with ECH influence affects the organization of chromatin of SEC of gastric pits. There is an increase in S_ghr by 31.5% (p<0.05) and the index S_ghr/S_ehr in one nucleus of the SEC by 39.4% (p<0.05). Under the influence of the EP extract an increase in the proteolytic activity of the gastric juice of rats, on which the ECH has influenced, by 28.8% (p<0.05) is observed.

The use of thiotriazoline against the background of ECH introduction weakens the effects of this xenobiotic, manifested in correction and prevention of the development of changes in the morphofunctional condition of the pyloric portion of the stomach. Under the conditions of thiotriazoline introduction there is a decrease in the intensity of MM hypotrophy of the pyloric portion of the stomach induced by ECH (the thickness of MM increases by 34.0%, p<0.01). Thiotriazoline positively affects the organization of the SEC of the gastric pits and mucocytes of the pyloric glands and the processes of differentiation, which manifests in the increase of the number of SEC in one gastric pit by 19.5% (p<0.05), the number of argyrophilic, argentaffin endocrinocytes and G-endocrinocytes in 1 mm² of pyloric glands by 23.3% (p<0.01), 22.3% (p<0.01) and 25.6% (p<0.05) respectively. Under the influence of thiotriazoline in rats receiving ECH mitotic activity is increased by 15.8% (p<0.05), the state of processes of synthesis and secretion of mucins is significantly improved, which is proved by an increase in the area of neutral and acidic mucins in 1 mm² of MM by 21.9% and 10.4% (p<0.05) respectively.

The results of the study suggest that the positive effect of using thiotriazoline in preventing stomach lesion, as well as in decreasing the degree of its pathological changes, induced by ECH, is more significant than the positive effect of the EP extract usage.

Key words: stomach, morphofunctional condition, epichlorohydrin, Echinacea purpurea, thiotriazoline.



ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Сучасні можливості визначення морфофункціонального стану шлунка.

1.2 Сучасний стан проблеми впливу шкідливих екзогенних факторів хімічної природи на морфологію та функціональну активність шлунка

1.3 Сучасні уявлення про вплив епіхлоргідрину на організм людини і тварин

1.4 Шляхи корекції порушень морфофункціонального стану шлунка, що вини-кають внаслідок дії екзогенних факторів хімічної природи на организм

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єкт дослідження та експериментальні моделі

2.2 Методи дослідження

РОЗДІЛ 3. Характеристика морфофункціонального станУ ШЛУНКА У ЩУРІВ групи КОНТРОЛЮ

РОЗДІЛ 4. Характеристика морфофункціонального станУ ШЛУНКА У ЩУРІВ ТА ПРОВІДНІ МЕХАНІЗМИ ЙОГО ЗМІНИ ЗА УМОВ ТРИВАЛОЇ ДІЇ ЕПІХЛОРГІДРИНУ

РОЗДІЛ 5. вплив ехінацеї пурпурової та тіотриазоліну НА морфофункціональнИЙ стан ШЛУНКА У ЩУРІВ ПРИ ІХ ТРИВАЛОМУ ЗАСТОСУВАННІ

5.1 Морфофункціональний стан шлунка за умов впливу ехінацеї пурпурової

5.2 Морфофункціональний стан шлунка за умов впливу тіатриазоліну

РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ ТРИВАЛОЇ ДІЇ ЕПІХЛОРГІДРИНУ НА Морфо-функціональнИЙ стан ШЛУНКА У ЩУРІВ НА ТЛІ ВИКОРИ-СТАННЯ ехінацеї пурпурової та тіотриазоліну

6.1 Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії епіхлоргідрину на тлі впливу ехінацеї пурпурової

6.2 Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії епіхлоргідрину на тлі впливу тіатриазоліну

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДПК - дванадцятипала кишка

ЕП - ехінацея пурпурова

ЕХГ - епіхлоргідрин

ІМПЗ - індекс маси пілоричних залоз

НПЗП - нестероїдні протизапальні препарати

НС - нервова система

ПЕЦ - поверхневі епітеліоцити

ПЗ - підшлункова залоза

ПСІ - підслизово-слизовий індекс

СО - слизова оболонка

ТС - травна система

ШКТ - шлунково-кишковий тракт

ЕС-клітини - ентерохромафінні ендокриноцити

ECL-клітини - ентерохромафіноподібні ендокриноцити

ЯЦІ - ядерно-цитоплазматичний індекс

HCl - соляна кислота

S_1сг - площа однієї секреторної гранули

S_гхр - площа гетерохроматину

S_гхр/S_ехг - індекс співвідношення площі гетерохроматину та площі

еухроматину

S_ехг - площа еухроматину

S_зр - площа зрізу

S_сг - площа секреторних гранул

ВСТУП

Актуальність теми. Травна система (ТС) забезпечує життєво важливий процес травлення, який полягає у фізичній і хімічній обробці їжі, яка надходить до організму, всмоктування продуктів розщеплення в кров і лімфу і у виведенні неперетравлених залишків їжі. Крім цього ТС здійснює ряд інших функцій, які забезпечуються злагодженою діяльністю комплексу взаємопов'язаних складних за структурою органів. У разі порушення стану органів ТС виникають захворювання різного ступеня тяжкості, що призводять не тільки до втрати працездатності, зни-ження якості життя, але й до інвалідності і смерті [10, 139].

В останні роки зберігається тенденція до зростання захворюваності органів травлення [6], які наразі в структурі причин госпіталізації перебувають на третьому місці після причин госпіталізації, пов'язаних з вагітністю та хворобами системи кровообігу [46]. При цьому велику питому вагу серед захворювань органів ТС мають захворювання, пов'язані з порушеннями стану шлунка. Частота розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК) у населення різних країн досягає 10-25% [159, 160].

Порушення стану шлунка найчастіше пов'язані зі змінами, які відбуваються в його слизовій оболонці (СО), яка є найбільш складно організованою складовою органу, що забезпечує виконання основних функцій. Вона досить пластична і зда-тна тонко реагувати на різноманітні впливи екзогенної [236, 278, 361] і ендогенної природи [211, 235, 246]. Ендогенними агентами, що впливають на СО шлунка, є генетична інформація [240, 258, 259], фактори нервової системи (НС) [263, 289], імунної [200, 251] і ендокринної [262, 300]. Морфофункціональні перебудови в СО шлунка відбуваються під дією екзогенних факторів фізичної, хімічної та біологічної природи. Спектр факторів хімічної природи, що діють на організм і, зокрема, на його ТС, дуже різноманітний [1, 283, 299, 363, 377]. Типовими шляхами надходження хімічних чинників в організм є аліментарний і інгаляційний [170, 181, 186, 305].

В умовах хімічного виробництва і у побуті людина часто контактує з епок-сидами й зі сполуками, що мають в своєму складі епоксидну групу. Представни-ком таких з'єднань є епіхлоргідрин (ЕХГ). Він надходить до організму людини в основному інгаляційним шляхом [54], рідше перкутанним [261]. Надходження ЕХГ в організм викликає зміни з боку різних органів. Показано його вплив на очі, дихальні шляхи і шкіру [207], репродуктивні органи [178, 315], імунну систему [60].

Разом з тим дія ЕХГ на ТС, зокрема на шлунок, вивчена недостатньо, що обумовлює необхідність проведення подальших досліджень. Поширеність конта-ктів з ЕХГ людей, задіяних в хімічному виробництві, визначає актуальність вста-новлення закономірностей впливу ЕХГ на стан шлунка і необхідність пошуку перспективних методів корекції змін, обумовлених його дією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацій-на робота виконана в рамках плану наукових досліджень ДЗ «Луганський держа-вний медичний університет» і є частиною науково-дослідної роботи кафедри ме-дичної біології «Структурно-функціональний стан тканин в умовах дії екзоген-них і ендогенних факторів і корекція змін, що виникають в умовах дії цих факто-рів» (номер держреєстрації 0112U002870), а також частиною науково-дослідної роботи кафедри медичної біології «Стан тканин в умовах дії екзогенних і ендо-генних факторів і шляхи корекції змін, які викликані цими факторами» (номер держреєстрації 0116U006014). Тема дисертації «Стан слизової оболонки дванад-цятипалої кишки при дії епіхлоргідрину» затверджена на засіданні вченої ради ДЗ «ЛДМУ» 23 квітня 2015 р. (протокол № 5), на засіданні вченої ради ДЗ «ЛДМУ» 30 березня 2017 р. (протокол № 7) затверджена зміна назви дисертації на «Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії на організм тварин епіхлоргідрину».

Метою дослідження було з'ясування патогенезу впливу тривалої дії епіхлоргідрину на шлунок щурів шляхом поглибленого вивчення його морфофункціонального стану та визначення ефективності застосування екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну щодо корекції його порушень.

Для досягнення мети дослідження сформульовано наступні завдання дослід-ження:

1. Вивчити зміни морфофункціонального стану пілоричного відділу шлунка щурів, обумовлені тривалою дією епіхлоргідрину.

2. Визначити провідні механізми пошкодження шлунка щурів внаслідок тривалої дії епіхлоргідрину.

3. Дослідити механізм впливу екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну на морфофункціональний стан пілоричного відділу шлунка щурів при їх тривалому застосуванні.

4. З'ясувати особливості тривалої дії епіхлоргідрину на морфофункціональний стан пілоричного відділу шлунка щурів на тлі використання екстракту ехінацеї пурпурової та тіотриазоліну для патогенетичного обгрунтування доцільності їх застосування щодо профілактики і лікування пошкоджень шлунка.

Об'єкт дослідження. Морфофункціональний стан пілоричного відділу шлу-нка щурів.

Предмет дослідження. Патогенез порушення морфофункціонального стану пілоричного відділу шлунка у щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину та визначення ефективності застосування екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну щодо їх корекції.

Методи дослідження: патофізіологічні, морфологічні, біохімічні, ана-літико-статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено дослідження тривалого впливу ЕХГ на морфофункціональний стан шлунка щурів та визначено, що провідними механізмами його ушкоджуючої дії є негативний вплив на організацію хроматину і мітотичну активність клітин, внаслідок чого відбуваються зміни процесів клітинного поділу, диференціювання та функціонування структур стінки та слизової оболонки пілоричного відділу шлунка, які полягають у зменшенні товщини стінки пілоричного відділу (за рахунок зменшення товщини слизової і м'язової оболонок), зменшенні мітотичної активності клітин слизової оболонки та інтенсивності синтезу і секреції муцинів, зміні клітинного складу слизової оболонки та організації хроматину поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок і мукоцитів пілоричних залоз, розвитку гіпотрофії слизової оболонки, зниженні протеолітичної активності шлункового соку.

Розширені уявлення про адаптогенну, антиоксидантну і мембраностабілізуючу дію екстракту ехінацеї пурпурової і тіотриазоліну щодо впливу на морфофункціональний стан шлунка в експериментальних тварин. Реалізація властивостей цих речовин обумовлює помірне збільшення товщини стінки пілоричного відділу шлунка за рахунок збільшення товщини слизової та м'язової оболонок, поліпшення плину процесів диференціювання, помірні зміни характеру синтезу та секреції муцинів поверхневими епітеліоцитами шлункових ямок та мукоцитами пілоричних залоз, що свідчить про підвищення рівня резистентності стінки пілоричного відділу шлунка та його слизової оболонки до дії шкідливих факторів.

Експериментально доведено, що застосування екстракту ехінацеї пурпурової та тіотриазоліну на тлі введення епіхлоргідрину послаблює ефекти цього ксенобіотика, що проявляється в корекції і запобіганні розвитку змін морфофункціонального стану пілоричного відділу шлунка. Відбувається зменшення виразності гіпотрофії слизової оболонки, поліпшуються стан поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок і мукоцитів пілоричних залоз (в тому числі і організація хроматину) та процеси диференціювання (збільшується кількість поверхневих епітеліоцитів в одній шлунковій ямці, кількість аргірофільних, аргентафінних та G-ендокриноци-тів в 1 мм² пілоричних залоз), збільшується мітотична активність, значно покращується стан процесів синтезу та секреції муцинів. Позитивний ефект тіотриазолі-ну щодо попередження ураження шлунка та зменшення ступеня його патологічних змін, які спричиняє епіхлоргідрин, більш виразний, ніж при застосуванні екстракту ехінацеї пурпурової.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційна робота належить до фундаментальних досліджень в області патофізіології системи травлення. Практична значущість проведених комплексних досліджень полягає у встановленні нових даних про механізми негативного впливу на організм екзогенних хімічних факторів із розвитком морфофункціональних порушень шлунка.

Дані, отримані у результаті дослідження, можуть бути використані при плануванні подальших наукових досліджень у сфері вивчення впливу екзогенних факторів на стан шлунка, а також при плануванні експериментів з метою пошуку шляхів корекції змін шлунка, що виникають під впливом цих екзогенних факторів, з використанням екстракту ехінацеї пурпуровою, тіотриазоліну та інших коректорів.

Запропонований спосіб лігування травної трубки щурів з метою збору шлун-кового соку та соку дванадцятипалої кишки, підтверджений патентом України на корисну модель № 87662, А61В 17/00 (співавтори С.М. Смірнов, М.Л. Кувеньова, Д.П. Татаренко). Розроблений спосіб дозволяє оптимізувати процес збирання шлункового соку та соку дванадцятипалої кишки (додаток Б).

Отримані результати впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедри патологічної фізіології Запорізького державного медичного уніве-рситету (м. Запоріжжя), кафедри патологічної фізіології Вищого державного нав-чального закладу «Буковинський державний медичний університет» (м. Чернівці), кафедри патологічної фізіології та кафедри медичної, біоорганічної та біологічної хімії Вищого державного навчального закладу України «Українська медична сто-матологічна академія» (м. Полтава), кафедри патологічної фізіології ім. Д.О. Аль-перна Харківського національного медичного університету (м. Харків), кафедр фі-зіології, патологічної фізіології, патологічної морфології, судової медицини з ме-дичним законодавством Державного закладу «Луганський державний медичний університет» (м. Рубіжне), кафедри патологічної фізіології Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ), кафедри загальної та клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького Одеського національ-ного медичного університету (м. Одеса) (див. додатки В.1- В.8).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науково-дослід-ною роботою, в якій автором особисто визначено мету та завдання дослідження, проведений патентно-інформаційний пошук за темою та огляд літературних джерел, результати яких свідчать про відсутність аналогів наукових розробок. Автором особисто виконано експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз, написані всі розділи дисертації та автореферат. Запозичення ре-зультатів у інших авторів відсутні.

Апробація роботи. Основні матеріали і положення дисертаційної роботи представлені та обговорені на науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХI століття» (Харків, 26 листопада 2015 р.), XIII Міжнародній науковій конференції «Актуальні питання біології та медицини» (Старобільськ, 17-18 грудня 2015 р.), 70-й Ювілейній Всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальные вопросы медицинской науки» (Ярославль, 21-22 квітня 2016 р.), інтернет-конференції «Системна організація психофізіологічних та вегетативних функцій (медико-біологічні аспекти)» (Луцьк, 8-10 червня 2016 р.), IX науково-практичній конференції «Актуальні питання патології за умов дії надзвичайних факторів на організм» (Тернопіль, 29 -30 вересня 2016 р.), науково-практичній конференції «Прикладні аспекти морфології» (Тернопіль, 20-21 жовтня 2016 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Теорія і практика сучасної морфології» присвяченої 100-річчю Дніпропетровської (Катеринославської) школи морфологів (Дніпро, 5-7 жовтня 2016 р.), IV науковій конференції «Фундаментальные и прикладные исследования в современной науке» (Харків, 30 жовтня 2016 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Здоров'я людини: теоретичні, практичні та методичні аспекти» (Полтава, 17 листопада 2016 р.), Х Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні питання клінічної медицини» (Запоріжжя, 25 листопада 2016 р.), Всеукраїнській науково-практичної конференції молодих вчених «Медична наука в практику охорони здоров'я» (Полтава, 9 грудня 2016 р.), науково-практичній конференції аспірантів, магістрантів та молодих вчених, присвяченій 60-річчю заснування Луганського державного медичного університету (Рубіжне, 27 вересня 2916 р.) (див. додаток А).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 29 наукових праць, з яких 17 статей у наукових фахових виданнях (5 - без співавторів, 3 - у зарубіжних виданнях), 11 тез доповідей в матеріалах конференцій; отримано 1 деклараційний патент на корисну модель.

Структура і обсяг роботи

Матеріали роботи представлені на 237 сторінках машинописного тексту (ос-новний обсяг становить 157 сторінок) та складаються зі вступу, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, переліку використаних джерел літератури, який містить 379 джерел (з них 164 - кирилицею, 215 - латиницею), що займають 42 сторінки та додатків (на 17 сторінках). Робота ілюстрована 29 таблицями і 50 рисунками, які займають 21 сторінку.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Сучасні можливості визначення морфофункціонального стану шлунка

У розділі представлені наукові дані про сучасні підходи, які використовуються для визначення стану шлунка, а також дані про сучасні уявлення щодо морфологічної та функціональної організації шлунка на органному, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях.

Шлунок являє собою орган ТС, який належить до її середнього відділу, розташованого між стравоходом і ДПК, у вигляді мішкоподібного розширення травної трубки. Шлунок виконує різноманітні функції, серед яких накопичення, механічна і хімічна обробка і просування в кишечник харчових мас, всмоктування деяких речовин. Крім цього шлунок здійснює захисну та екскреторну функції, секретує протианемічний фактор Касла. Ендокриноцити органу виробляють біологічно активні речовини [61, 65, 99, 156, 268]. У шлунку розрізняють такі структури як передня і задня стінка, мала і велика кривизна. Шлунок має чотири частини: дно, кардіальну частину, тіло і пілоричну частину [88, 89, 352].

Для вивчення морфофункціонального стану шлунка в сучасних клінічних і експериментальних дослідженнях застосовуються різні методи, в тому числі гістологічні (оптична (світлова) та електронна мікроскопія) [75, 292, 310, 318], біохімічні [230, 367], імунологічні [290, 324], мікробіологічні [274, 355], генетичні [168, 325], фізіологічні [302, 322], гастроскопічні [165, 175], рентгенологічні методи, методи комп'ютерної томографії [293, 373].

Завдяки застосуванню цих методів було встановлено, що стінку шлунка складають слизова, м'язова і серозна оболонки, а також підслизова основа. Шлункові ямки представлені вистеленими одношаровим залозистим призматичним епітелієм заглибленнями в СО, в які відкриваються залози шлунка [52, 103, 285].

Дослідження, проведені з використанням світлової мікроскопії дозволили виявити, що поряд з шлунковими ямками до складу СО шлунка входять власна пластинка із залозами і м'язова пластинка. Залози шлунка є простими трубчастими і вистелені епітеліальними клітинами. Виділяють кардіальні, фундальні (власні) і пілоричні залози, що розрізняються за будовою [81, 101, 254].

Завдяки гістологічним дослідженням було показано, що поверхневі епітеліоцити (ПЕЦ) шлункових ямок мають циліндричну або призматичну форму, добре виражені базальний і апікальний полюси. Базальний полюс клітини лежить на базальній мембрані. Тут знаходиться ядро, як правило, овальної форми, над яким розташовується апарат Гольджі. У цитоплазмі ПЕЦ присутня помірна кількість структур ендоплазматичної мережі, мітохондрій і рибосом. Апікальна частина клітини заповнена гранулами мукоїдного секрету. Мембрана епітеліоциту, звернена до просвіту ямки, має мікроворсинки [63, 72, 269, 272, 345].

Функція ПЕЦ шлункових ямок полягає у виробленні мукоїдного секрету і бікарбонату, які покривають у вигляді плівки слизу поверхню СО і формують слизово-бікарбонатний антикислотний і антипепсиновий бар'єр, який захищає СО шлунка від механічного впливу грубих часток їжі і від хімічної дії шлункового соку [174, 284, 356].

Біохімічні дослідження дозволили встановити, що синтез поліпептидного ланцюга муцинів відбувається на рибосомах. Потім пептид піддається N-глікози-люванню в ендоплазматичній сітці, переноситься в транспортних бульбашках в апарат Гольджі, де відбувається О-глікозилювання. Після завершення глікозилювання муцини формують секреторні гранули, які переміщуються до апікальної мембрани. ПЕЦ шлунка секретують, в основному, нейтральні муцини [158, 167, 204, 208, 313, 323].

Процеси синтезу поліпептидного ланцюга муцинів, їх глікозилювання, транспорту в ендоплазматичну сітку і в комплекс Гольджі, упаковки в гранули, перенесення до апікальній мембрані епітеліоцита, екзоцитозу є енерговитратними. Тому ефективність продукції муцину залежать не тільки від стану білоксинтезуючого апарату клітин, а й від здатності клітини відновлювати пул макроергічних молекул [41, 149, 206, 249].

Гістологічними методами було встановлено, що у пілоричних залозах локалізовані мукоцити і ендокринні клітини. Мукоцити, що вистилають ділянку шийки залоз (шийкові мукоцити) мають кубічну або призматичну форму. В їх базальній частини локалізуються сплощені або округлі ядра. Біля ядра розташовуються комплекс Гольджі і ендоплазматична сітка. В апікальній частині клітин спостерігаються секреторні гранули. Звернена в просвіт залози цитолемма має мікроворсинки. Шийкові мукоцити здатні до мітотичного поділу. Мукоцити тіла і дна залоз характеризуються циліндричною формою, світлою цитоплазмою і вираженою полярністю. Сплощені ядра цих клітин лежать в їх базальної частини. У цитоплазмі присутні численні мітохондрії і великий апарат Гольджі, розташований між ядром і апікальної поверхнею. Гранулярна ендоплазматична мережа добре розвинена. Цитоплазма апікальної частини клітини має секреторні гранули малої електронної щільності з електроннощільним центром. Функція мукоцитів пілоричних залоз полягає у виробленні мукоїдного секрету і дипептидаз [67, 104, 217, 308, 359].

У залозах шлунка локалізується значна кількість різних ендокринних клітин - ендокриноцитів, які входять до складу дифузної ендокринної системи, або APUD-системи (Amine Precursors Uptake and Decarboxylation - поглинання попередників амінів і їх декарбоксилювання), синтезують і секретують біогенні аміни і пептидні гормони. Гістохімічними, імуногістохімічними, радіоавтографічними, електронномікроскопічними методами ідентифіковано велику кількість типів ендокринних клітин залоз шлунка, основними з яких є клітини типів EC, ECL, G, D, D1, P [91, 163, 187, 192, 194].

Одну з найбільших популяцій ендокринних клітин шлунково-кишковго тракту (ШКТ) складають ентерохромафінні ендокриноцити (ЕС-клітини). У шлунку ці клітини знаходяться переважно в ділянці тіла і дна залоз. Для пілоричного відділу характерне групове або поодиноке розташування клітин, для фундального - поодиноке. Клітини мають трикутну форму. Апікальна частина цитолемми ЕС-клітин має мікроворсинки і контактує з просвітом залози, тобто ці клітини належать до ендокриноцитів відкритого типу. Ядро велике з добре вираженим ядерцем. У цитоплазмі клітин знаходяться добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, цистерни пластинчастого комплексу Гольджі, мітохондрії. Секреторні гранули ЕС-клітин мають різноманітну форму, при фарбуванні сріблом дають аргентафінну та аргірофільну реакцію [12, 49, 93, 346].

З використанням комплексу сучасних методів дослідження, таких як електрофізіологічні, електрохімічні, імуноцитохімічні і 3D моделювання було показано, що ЕС-клітини продукують серотонін, мелатонін, мотилін, ендорфін, субстанцію Р. Серотонін (5-гідрокситриптамін, 5-НТ) синтезується в ЕС-клітинах з L-три-птофану. Серотонін є одним з найважливіших медіаторів і має широкий спектр дії, за рахунок участі у регуляції діяльності НС і вісцеральних систем органів. Він впливає на імунний статус, відіграє важливу роль в процесах згортання крові, алергії і запалення, а також в регуляції судинного тонусу. Серотонін регулює моторику ШКТ, секрецію соляної кислоти (HCl) і бікарбонатів. Під впливом серотоніну відбувається пригнічення моторики пілоричного відділу шлунка і дистальної частини товстої кишки, стимуляція моторики тонкої кишки. Зростання секреції серотоніну супроводжується збільшенням виділення мукоїдного секрету і травних ферментів і зменшенням продукції HCl [5, 100, 102, 276, 349].

Ентерохромафіноподібні ендокриноцити (ECL-клітини) є ендокринними клітинами закритого типу, тобто стикаються тільки з елементами внутрішнього середовища організму і не мають контакту з вмістом просвіту залози. Вони розташовуються на базальній мембрані поодиноко, головним чином, в області тіла і дна фундальних залоз шлунка. Форма ECL-клітини різноманітна, ядро зазвичай округлої форми. Є велика кількість дрібних мітохондрій і розвинена ендоплазматична сітка. У цитоплазмі знаходяться численні світлі з темною серцевиною секреторні гранули гістаміну округлої форми і однорідні за розміром [226, 347, 372].

ECL-клітини шлунка виробляють гістамін (2- (4-імідазоліл) етіламін), субстанцію Р, а також панкреастатін, що є похідним хромограніну А. Гістамін синтезується в ECL-клітинах в результаті процесу декарбоксилювання амінокислоти гістидину. Гістамін є біогенним аміном, що регулює багато процесів в організмі, виступає в якості медіатора алергічних реакцій негайного типу. У НС гістамін виступає в якості нейромедіатора. До біологічних ефектів гістаміну відносять розширення і збільшення проникності стінок капілярів, зниження артеріального тиску, спазм гладких м'язів. Він також стимулює секрецію HCl пристінковими екзокриноцитами і пепсиногену головними екзокриноцитами [66, 195, 241, 314, 379].

Переважно в середній і в нижній третинах пілоричних залоз шлунка знаходяться G-клітини, розташовані поодиноко, або нерівномірними скупченнями. Поодинокі G-клітини зустрічаються в кардіальних залозах органу. G-клітини є ендокриноцитами відкритого типу, їх апікальна мембрана має мікроворсинки і звернена до просвіту залози. Клітини мають пірамідальну форму, в цитоплазмі лежать округлі або паличкоподібні мітохондрії. Гранулярна ендоплазматична мережа і пластинчастий комплекс Гольджі відносно слабко розвинені. Ядра мають овальну, або неправильну форму з випинаннями. У базальній частини цитоплазми клітини локалізуються секреторні гранули різної електронної щільності [59, 201, 247, 366].

G-клітини секретують гастрин, який представлений трьома формами, що відрізняються кількістю амінокислотних залишків в ланцюзі, але мають однакову активну частину, яка складається з п'яти амінокислотних залишків. G-клітини шлунка, в основному, продукують дві форми гастрину, що мають у складі 17 і 14 амінокислотних залишків. У меншій кількості ці клітини синтезують гастрин, мо-лекула якого містить 34 амінокислотні залишки. Гастрин виділяється в кров. Основними біологічними ефектами гастрину є посилення секреції HCl і пепсиногену. Гастрин також стимулює секреторну активність підшлункової залози (ПЗ), впливає на моторно-евакуаторну активність шлунка, жовчного міхура тонкої і товстої кишки. Одним з регуляторних ефектів гастрину є інтенсифікація поділу клітин епітелію СО шлунка [94, 211, 275, 340].

В пілоричному відділі шлунка, у ДПК, в тонкій кишці і в острівцях Лангерганса ПЗ знаходяться D-клітини, звані також дельта-клітинами. D-клітини пілоричного відділу шлунка є відкритими, в той час як D-клітини фундального відділу органу відносяться до ендокриноцитів закритого типу і не мають безпосереднього контакту з просвітом залоз. Мітохондрії, ендоплазматична мережа і пластинчастий комплекс Гольджі відносно слабко розвинені. Гранули, розташовані в цитоплазмі у безпосередній близькості до мембрани, мають округлу форму, дрібнозернисту структуру, слабку електронну щільність. D-клітини виділяють соматостатин, який пригнічує синтез білка [58, 369].

Біогенні аміни і пептидні гормони також синтезуються і секретуються інши-ми ендокриноцитами шлунка. D₁-клітини продукують вазоінтестинальний пептид (вазоактивний інтестинальний поліпептид), Р-клітини секретують бомбезин. Ці гормони мають різноманітні ефекти. Вазоінтестинальний пептид викликає розсла-блення гладких м'язів кровоносних судин, жовчного міхура, сфінктерів ШКТ, гальмує секрецію HCl пристінковими екзокриноцитами, стимулює секрецію пепсиногену головними екзокриноцитами шлунка. Бомбезин стимулює вивільнення гастрину, посилює скорочення жовчного міхура, посилює секрецію ферментів ПЗ [7, 74, 138, 163].

...