Морфофункціональний стан шлунка за умов тривалої дії на організм тварин епіхлоргідрину

У цій главі висвітлено результати вивчення морфофукціонального стану шлунка у щурів групи контролю. Досліджено органометричні показники шлунка щурів (товщину стінки пілоричного відділу, довжину шлунка по великій і малій кривизні, його масу), стан оболонок пілоричного відділу (товщину СО оболонки, глибину шлункових ямок СО, товщину м'язової пластинки СО, товщину підслизової основи, товщину м'язової і серозної оболонок, ПСІ), стан ПЕЦ шлункових ямок СО пілоричного відділу (чисельність в одній шлунковій ямці, висоту епітелію шлункових ямок, S_зр клітин, їх ядра і цитоплазми, ЯЦІ, S_ехр та S_гхр в одному ядрі, індекс S_гхр/S_ехр, S_сг в 100 мкм² цитоплазми і S_1сг цитоплазми). Шляхом дослідження довжини та ІМПЗ, кількості аргентафінних, аргірофільних ендокриноцитів та G-ендокриноцитів в 1 мм² пілоричних залоз, протеолітичної активності шлункового соку, S_зр мукоцитів пілоричних залоз, їх ядра і цитоплазми, ЯЦІ мукоцитів, S_ехр і S_гхр мукоцитів, індексу S_гхр/S_ехр, S_сг в 100 мкм² цитоплазми мукоцитів та S_1сг цитоплазми, мітотичної активність клітин СО пілоричного відділу, площі нейтральних та кислих муцинів в 1 мм² S_зр СО оцінювали функціональний стан шлунка.

Органометричні показники шлунка щурів групи контролю і стан оболонок шлунка щурів групи контролю представлені у табл. 3.1, 3.2 і рис. 3.1, 3.2.

Стінка пілоричного відділу шлунка інтактних щурів контрольної групи мала СО, підслизову основу, м'язову оболонку і серозну оболонку, чітко видимі при світлооптичному дослідженні на препаратах, забарвлених гематоксиліном-еози-ном і за Ван Гізоном (рис. 3.1 і 3.2). У СО визначалися ямки, власна пластинка, в якій локалізувалися пілоричні залози, і м'язова пластинка СО.

ПЕЦ одношарового залозистого призматичного епітелію шлункових ямок відрізнялися полярністю, що виявляється в наявності базальної і апікальної частин. Базальна частина клітини, спрямована до базальної мембрані, мала темне яд ро овальної форми. У світлій цитоплазмі апікальної частини епітеліоцитів перебували гранули секрету.

Таблиця 3.1. Органометричні показники шлунка щурів групи контролю

Параметри шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Довжина шлунка по великій кривизні, М±СКО (см)	1 (n=6)	4,21 ±0,31	4,31 ±0,32	4,45 ±0,43	4,63 ±0,54	4,71 ±0,18
Довжина шлунка по малій кривизні, М±СКО (см)	1 (n=6)	1,06 ±0,10	1,08 ±0,16	1,13 ±0,06	1,12 ±0,03	1,17 ±0,08
Маса шлунка, М±СКО (г)	1 (n=6)	2,57 ±0,42	2,58 ±0,29	2,63 ±0,45	2,69 ±0,58	2,75 ±0,16
Товщина стінки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	818,10 ±37,60	810,07 ±36,84	827,09 ±28,65	835,07 ±39,96	829,09 ±31,95

У пухкій волокнистій неоформленій сполучній тканині власної пластинки СО пілоричного відділу шлунка поряд з волокнами перебували фібробласти, зустрічалися лейкоцити, лімфоцити і лімфатичні фолікули. Прості трубчасті пілори-чні залози, що лежать у власній пластинці, мали широкі просвіти, короткі покручені і розгалужені кінцеві відділи. У залозах були добре помітні шийка, тіло і дно. У кожну ямку відкривалися кілька залоз. У пілоричних залозах присутні мукоцити і ендокриноцити. Мукоцити представляли собою призматичні клітини з чітко вираженою полярністю і світлою слабо базофільною зернистою цитоплазмою. Яд-ро розташовувалося у базальній частини мукоцитів. Ендокриноцити локалізували-ся окремо між мукоцитами.

М'язова пластинка СО шлунка була утворена гладкою м'язовою тканиною. Міоцити мали витягнуту форму і розташовувалися в три шари. У внутрішньому і в зовнішньому шарах перебували циркулярно орієнтовані міоцити, в середньому - поздовжньо орієнтовані міоцити. Довгасті ядра локалізувалися в центрі клітин. У підслизовій основі пілоричного відділу шлунка, представленою пухкою волок нистою сполучною тканиною, спостерігалися фібробласти і еластичні волокна, серед яких були присутні окремі макрофаги і лейкоцити.

Таблиця 3.2. Стан оболонок шлунка щурів групи контролю

Параметри оболонок шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Товщина слизової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	444,84 ±24,05	439,18 ±21,92	447,95 ±22,79	450,87 ±15,00	449,26 ±18,49
Глибина шлункових ямок слизової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	182,45 ±10,24	176,55 ±10,28	181,85±11,73	182,00 ±8,94	181,66 ±10,07
Товщина підслизової основи пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	21,69 ±1,97	22,09 ±1,07	22,46 ±1,84	23,25 ±2,16	23,13 ±1,76
Підслизово-слизовий індекс пілоричного відділу, М±СКО	1 (n=6)	0,049 ±0,005	0,051 ±0,004	0,050 ±0,006	0,052 ±0,005	0,052 ±0,004
Товщина м'язової пластинки слизової оболонки, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	30,54 ±2,98	28,51 ±2,04	30,24 ±2,46	31,33 ±2,63	32,92 ±3,25
Товщина м'язової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	320,72 ±11,95	313,88 ±11,62	323,06 ±16,31	330,13 ±19,36	321,66 ±16,70
Товщина серозної оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	25,72 ±2,70	29,26 ±1,62	30,33 ±3,81	28,88 ±2,89	30,03 ±1,93

Назовні від підслизової основи лежала м'язова оболонка пілоричного відділу шлунка, в якій добре розрізнялися три шари гладкою м'язової тканини: внутрішній косий, середній циркулярний, зовнішній поздовжній. Міоцити м'язової оболонки характеризувалися витягнутої формою і наявністю центрально розташованих довгастих ядер. У серозній оболонці пілоричного відділу шлунка щурів контрольної групи знаходився шар пухкої волокнистої сполучної тканини, в якому були присутні сполучнотканинні волокна, фібробласти, в також незначна кількість лейкоцитів і макрофагів. Епітеліальні клітини мезотелію покривали сполуч-ну тканину серозної оболонки зовні. Вони лежали в один шар, мали округлі або овальні ядра, розташовані на периферії клітини.

Стан ПЕЦ шлункових ямок одношарового епітелію СО пілоричного відділу у щурів групи контролю представлено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Стан поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок одношарового епітелію СО пілоричного відділу у щурів групи контролю

Параметри поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Кількість ПЕЦ в одній шлунковій ямці, М±СКО	1 (n=6)	60,88 ±5,10	59,60 ±5,48	60,70 ±4,76	61,13 ±4,73	61,80 ±6,23
Висота одношарового епітелію шлункових ямок, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	11,53 ±0,95	11,24 ±0,80	12,04 х ±0,83	11,66 ±0,89	12,06 ±0,75
Площа зрізу ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	81,16 ±6,11	85,40 ±5,14	85,22 ±4,04	81,95 ±5,54	83,26 ±5,65
Площа зрізу ядра ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	10,82 ±0,92	11,50 ±1,09	10,57 ±0,78х	10,99 ±0,91	11,62 ±0,87
Площа зрізу цитоплазми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	70,33 ±6,20	73,90 ±5,11	74,65 ±4,01	70,96 ±5,95	71,64 ±6,10
Ядерно-цитоплазма-тичний індекс ПЕЦ, М±СКО	1 (n=6)	0,155 ±0,020	0,156 ±0,018	0,142 ±0,013	0,156 ±0,023	0,164 ±0,023
Площа еухроматину (Sехр) в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	7,67 ±0,79	-	-	7,86 ±0,65	8,28 ±0,63
Площа гетерохроматину (Sгхр) в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	3,15 ±0,30	-	-	3,13 ±0,30	3,35 ±0,34
Індекс Sгхр/Sехр в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО	1 (n=6)	0,413 ±0,053	-	-	0,398 ±0,024	0,405 ±0,034
Площа секреторних гранул в 100 мкм2 цитоплазми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	63,12 ±7,39	-	-	61,62 ±7,14	62,29 ±6,71
Площа однієї секреторної гранули цитоплазми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	0,35± 0,03	-	-	0,36 ±0,04	0,35 ±0,03

Показники морофофункціонального стану СО пілоричного відділу шлунка щурів групи контролю представлені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4. Морфофункціональний стан слизової оболонки пілоричного відділу шлунка щурів групи контролю

Показники морфофункціонального стану СО шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Довжина пілоричних залоз, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	231,57 ±13,50	226,82 ±10,70	233,33 ±12,37	237,64 ±6,93	233,35 ±11,63
Індекс маси пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	1,33 ±0,06	1,35 ±0,04	1,34 ±0,07	1,33 ±0,07	1,35 ±0,03
Кількість аргірофільних ендокриноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	203,73 ±10,45	208,52 ±13,75	211,65 ±8,22	204,49 ±9,14	205,04 ±10,86
Кількість аргентафінних ендокриноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	141,80 ±7,17	146,46 ±9,48	149,86 ±7,99	143,02 ±9,82	144,11 ±9,65
Кількість G-ендокри-ноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	61,93 ±5,18	62,06 ±4,77	61,80 ±3,28	61,47 ±4,56	60,93 ±3,40
Протеолітична активність шлункового соку, М±СКО (мм)	1 (n=6)	9,16 ±0,29	-	-	8,16 ±0,29	8,66 ±0,29
Площа зрізу мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	95,79 ±4,75	94,47 ±5,46	97,69 ±4,91	92,46 ±3,52	97,66 ±6,53
Площа зрізу ядра мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	13,18 ±0,88	13,09 ±1,05	12,91 ±0,75	13,13 ±0,82	13,48 ±0,57
Площа зрізу цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	82,61 ±4,87	81,38 ±5,76	84,78 ±4,66	79,33 ±3,29	84,19 ±6,32
Ядерно-цитоплазмати-чний індекс мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	0,160 ±0,016	0,162 ±0,021	0,152 ±0,011	0,166 ±0,012	0,161 ±0,011
Площа еухроматину (Sехр) мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	8,83 ±0,60	-	-	8,82 ±0,55	9,05 ±0,40
Площа гетероматину (Sгхр) мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	4,35 ±0,36	-	-	4,31 ±0,35	4,43 ±0,23
Індекс Sгхр/Sехр мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	0,493 ±0,032	-	-	0,489 ±0,030	0,489 ±0,022
Площа секреторних гранул в 100 мкм2 цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	48,78 ±5,07	-	-	51,43 ±6,29	47,24 ±4,51
Площа однієї секреторної гранули цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	0,47 ±0,05	-	-	0,51 ±0,07	0,48 ±0,04
Мітотична активність клітин СО пілоричного відділу, М±СКО (‰)	1 (n=6)	23,73 ±2,71	26,16 ±1,99	25,91 ±2,60	24,34 ±3,35	25,11 ±2,68
Площа нейтральних муцинів (PAS-позитивних) в 1 мм2 площі зрізу СО, М±СКО (мм2)	1 (n=6)	0,143 ±0,018	0,152 ±0,019	0,153 ±0,015	0,133 ±0,024	0,154 ±0,015
Площа кислих муцинів, що окрашені альціановим синім, в 1мм2 площі зрізу СО, М±СКО (мм2)	1 (n=6)	0,104 ±0,010	0,111 ±0,011	0,107 ±0,012	0,103 ±0,011	0,106 ±0,009

У пілоричних залозах щурів групи контролю були виявлені ендокриноцити. Кількість аргірофільних ендокриноцитів, виявлених за методикою Грімеліуса, кількість аргентафінних ендокриноцитів, виявлених за методикою Массона-Гам-перля, кількість G-ендокриноцитів, підрахована як різниця між числом аргірофільних і числом аргентафінних ендокриноцитів, в 1 мм² пілорічних залоз протягом 60-ти діб дослідження залишалася відносно стабільними.

S_зр ядра мукоцитів пілоричних залоз шлунка, S_ехр в одному ядрі мукоцитів, S_гхр, індекс S_гхр/S_ехр, S_сг в 100 мкм² цитоплазми і S_1сг не змінювалися протягом 60-ти діб дослідження.

В СО пілоричного відділу мітози спостерігалися, головним чином, в ділянці шийок залоз (рис. 3.3 і 3.4). Мітотична активність клітин протягом 60 діб спостереження залишалася відносно стабільною (див. табл. 3.4).

В результаті фарбування реактивом Шиффа (PAS-реакція) в СО пілоричного відділу щурів групи контролю були виявлені нейтральні муцини, які локалізувалися, в основному, у надядерній цитоплазмі ПЕЦ шлункових ямок. Значна кількість нейтральних муцинів була виявлена в цитоплазмі мукоцитів шийок залоз. Поодинокі мукоцити, що містили невелику кількість нейтральних муцинів, зуст-річалися в області тіла залоз. Площа PAS-позитивних нейтральних муцинів у щурів протягом 60-ти діб дослідження не змінювалася.

Кислі муцини, пофарбовані альціановим синім, в СО пілоричного відділу щурів групи контролю локалізувалися переважно в мукоцитах дна і, в меншій мірі, тіла залоз. Гранули муцинів перебували в апікальній цитоплазмі клітин. Протягом 60-ти діб спостереження площа кислих муцинів в 1 мм² S_зр СО пілоричного відділу шлунка щурів залишалася стабільною і не змінювалася.

Проміжні висновки. Оцінка в цілому морфофункціональних показників пілоричного відділу шлунка щурів, які протягом спостереження перебували у стандартних умовах віварію, дає підстави зробити висновок щодо можливості використання отриманих результатів в якості показників групи порівняння (контролю).

Матеріали, викладені в розділі, висвітлені у публікацях [87, 114, 128, 134] списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 4. Характеристика морфофункціонального станУ ШЛУНКА У ЩУРІВ ТА ПРОВІДНІ МЕХАНІЗМИ ЙОГО ЗМІНИ ЗА УМОВ ТРИВАЛОЇ ДІЇ ЕПІХЛОРГІДРИНУ

У цій главі наведено результати дослідження структурно-функціонального стану шлунка у щурів за умов тривалої дії ЕХГ, який вводився інгаляційним шляхом. Вивчено органометричні показники шлунка щурів (довжину шлунка по великій і малій кривизні, його масу, товщину стінки пілоричного відділу), стан оболонок пілоричного відділу (товщину СО оболонки, глибину шлункових ямок СО, товщину м'язової пластинки СО, товщину підслизової основи, ПСІ, товщину м'язової і серозної оболонок), стан ПЕЦ шлункових ямок одношарового епітелію СО пілоричного відділу (кількість в одній шлунковій ямці, висота одношарового епітелію шлункових ямок, S_зр клітин, їх ядра і цитоплазми, ЯЦІ, S_ехр та S_гхр в одному ядрі, індекс S_гхр/S_ехр, S_сг гранул в 100 мкм² цитоплазми і S_1сг цитоплазми). Функціональний стан шлунка оцінювали на підставі визначення довжини пілоричних залоз, індексу їх маси, кількості аргірофільних, аргентафінних ендокриноцитів та G-ендокриноцитів в 1 мм² пілоричних залоз, протеолітичної активності шлункового соку, S_зр мукоцитів пілоричних залоз, їх ядра і цитоплазми, ЯЦІ мукоцитів, S_ехр і S_гхр мукоцитів та індексу S_гхр/S_ехр, S_сг в 100 мкм² цитоплазми мукоцитів та S_1сг цитоплазми, мітотичної активності клітин СО пілоричного відділу, площі нейтральних та кислих муцинів в 1 мм² S_зр СО. Представлене порівняння всіх показників з такими у тварин групи контролю.

Візуальне дослідження шлунка щурів 2-ї гр. після завершення інгаляцій ЕХГ макроскопічних змін не виявило (табл. 4.1). Такі органометричні показники як довжина шлунка по великій і малій кривизні і маса шлунка не мали статистично значущих відмінностей (р>0,05) від відповідних показників щурів 1-ї (контрольної) групи. У період з 1-ї по 60-ту добу спостереження довжина шлунка по великій кривизні хвилеподібно збільшувалася на 7,8% (р<0,05), зміни довжини шлу-нка по малій кривизні і маси органу були статистично недостовірними.

Таблиця 4.1. Органометричні показники шлунка щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину

Параметри шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Довжина шлунка по великій кривизні, М±СКО (см)	1 (n=6)	4,21 ±0,31	4,31 ±0,32	4,45 ±0,43	4,63 ±0,54	4,71 х ±0,18
	2 (n=6)	4,35 ±0,37	4,25 ±0,28	4,38 ±0,36	4,58 ±0,32	4,69 х ±0,42
Довжина шлунка по малій кривизні, М±СКО (см)	1 (n=6)	1,06 ±0,10	1,08 ±0,16	1,13 ±0,06	1,12 ±0,03	1,17 х ±0,08
	2 (n=6)	1,12 ±0,13	1,10 ±0,12	1,15 ±0,14	1,16 ±0,12	1,19 ±0,08
Маса шлунка, М±СКО (г)	1 (n=6)	2,57 ±0,42	2,58 ±0,29	2,63 ±0,45	2,69 ±0,58	2,75 ±0,16
	2 (n=6)	2,61 ±0,42	2,60 ±0,31	2,62± 0,39	2,70 ±0,41	2,73 ±0,33
Товщина стінки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	818,10 ±37,60	810,07 ±36,84	827,09 ±28,65	835,07 ±39,96	829,09 ±31,95
	2 (n=6)	661,03* ±46,15	667,49* ±40,08	725,36* ±56,88	790,81* ±33,25	803,15 х ±54,61

Примітки: 1) *- р<0,05 - порівняння з тваринами 1-ї групи. 2) ^х- р<0,05 - порівняння з показниками тварин однієї групи в різні терміни спостереження.

Після завершення дії ЕХГ товщина стінки пілоричного відділу шлунка щурів виявилася достовірно меншою, ніж у тварин 1-ї гр. у 1-щу добу дослідження на 19,2% (р<0,01), на 7-му - на 17,6% (р<0,01), на 15-ту і 30-ту - на 12,3 % і 5,3% відповідно (р<0,05). З 1-ї по 60-у добу спостереження товщина стінки шлунка лінійно збільшувалася на 21,5% (р<0,05) (див. табл. 4.1).

Після завершення інгаляцій ЕХГ в оболонках стінки пілоричного відділу шлунка щурів 2-ї гр. відбувалися різноманітні зміни (табл. 4.2). Товщина СО зменшувалася. На 1-щу, 7-му, 15-ту і 30-ту добу спостереження була присутня десквамація ПЕЦ шлункових ямок. У власній пластинці СО шлунка відзначалося збільшення площі сполучної тканини, зростання кількості лейкоцитів, макрофагів і плазмоцитів. Довжина пілоричних залоз і ступінь їх звивистості зменшувалися.

Таблиця 4.2. Стан оболонок шлунка щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину

Параметри оболонок шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Товщина слизової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	444,84 ±24,05	439,18 ±21,92	447,95 ±22,79	450,87 ±15,00	449,26 ±18,49
	2 (n=6)	309,44* ±21,54	314,96*±18,95	345,02 ±18,19*	421,99 ±15,43*	454,84 ±12,76х
Глибина шлункових ямок слизової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	182,45 ±10,24	176,55 ±10,28	181,85±11,73	182,00 ±8,94	181,66 ±10,07
	2 (n=6)	135,32* ±10,74	137,87* ±8,86	147,21* ±11,87	180,15 ±9,83	189,72 ±9,80х
Товщина підслизової основи пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	21,69 ±1,97	22,09 ±1,07	22,46 ±1,84	23,25 ±2,16	23,13 ±1,76
	2 (n=6)	32,02* ±3,44	34,93* ±4,07	27,58* ±3,06	30,76* ±3,56	23,97 х ±3,35
Підслизово-слизовий індекс пілоричного відділу, М±СКО	1 (n=6)	0,049 ±0,005	0,051 ±0,004	0,050 ±0,006	0,052 ±0,005	0,052 ±0,004
	2 (n=6)	0,104* ±0,016	0,111* ±0,014	0,080* ±0,012	0,073* ±0,008	0,053 х ±0,007
Товщина м'язової пластинки слизової оболонки, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	30,54 ±2,98	28,51 ±2,04	30,24 ±2,46	31,33 ±2,63	32,92 ±3,25
	2 (n=6)	25,91* ±1,85	25,92* ±2,27	29,61 ±2,25	33,03 ±2,12	33,09 х ±3,33
Товщина м'язової оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	320,72 ±11,95	313,88 ±11,62	323,06 ±16,31	330,13 ±19,36	321,66 ±16,70
	2 (n=6)	280,33* ±12,08	284,64* ±14,99	303,12* ±11,62	299,15* ±19,27	297,53*х ±11,79
Товщина серозної оболонки пілоричного відділу, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	25,72 ±2,70	29,26 х ±1,62	30,33 ±3,81	28,88 ±2,89	30,03 ±1,93
	2 (n=6)	31,94* ±2,32	31,83* ±1,41	32,83 ±3,76	30,66 ±2,72	29,77 ±2,62

Примітки: 1) *- р<0,05 - порівняння з тваринами 1-ї групи. 2) ^х- р<0,05 - порівняння з показниками тварин однієї групи в різні терміни спостереження.

Просвіт залоз нерівномірно розширювався. Структура м'язової пластинки СО не змінювалася. Інгаляції ЕХГ приводили до збільшення товщини підслизової основи пілоричного відділу шлунка щурів. В її пухкій волокнистій сполучній тканині відзначалося збільшення кількості макрофагів, плазмоцитів і лейкоцитів. ЕХГ викликав зменшення товщини м'язової оболонки і збільшення товщини серозної оболонки пілоричного відділу шлунка. Ступінь виразності зазначених змін при зростанні часового проміжку між закінченням введення ЕХГ і моментом спостереження зменшувалася.

СО щурів на 1-шу добу після завершення інгаляцій ЕХГ виявилася тоншою, ніж у щурів контрольної групи на 30,4%, на 7-му добу - на 28,3%, на 15-ту - на 23,0% (р <0,01), на 30-ту добу - на 6,4% (р<0,05) (табл. 4.2). При порівнянні товщини СО щурів 2-ї гр. в різні терміни дослідження було показано, що в період з 1-ї по 7-му добу спостереження даний показник змінювався статистично недостовірно (р>0,05). Однак, з 7-ї по 60-ту добу відбувалося збільшення товщини СО на 44,4% (р<0,05) (див. табл. 4.2).

На 1-шу, 7-му, 15-ту і 30-ту добу після припинення інгаляційного введення ЕХГ товщина підслизової основи пілоричного відділу шлунка в порівнянні з відповідним показником тварин 1-ї гр. виявилася більшою на 47,6%, 58,1%, 22,8% і 32,3% (р<0,01) відповідно (див. табл. 4.2). За 60-добовий період спостереження товщина підслизової основи пілоричного відділу хвилеподібно зменшувалася на 25,1% (р<0,01).

По відношенню до ПСІ пілоричного відділу шлунка щурів 1-ї гр. даний показник у щурів 2-ї гр. був більше на 1-шу добу спостереження на 112,6%, на 7-му - на 119,4%, на 15-ту - на 59,6%, на 30-ту - на 41,4% (р<0,01). Протягом 60-добо-вого періоду з моменту припинення інгаляційного введення ЕХГ у щурів, які от-римували цей препарат, відбувалося хвилеподібне зменшення ПСІ на 49,0% (р<0,01) (див. табл. 4.2).

Введення ЕХГ супроводжувалося достовірним зменшенням товщини м'язової оболонки пілоричного відділу шлунка в порівнянні з такою у щурів 1-ї гр. на 1-шу, 7-му, 15-ту, 30-ту і 60-ту добу після припинення інгаляцій відповідно на 12,6% (р<0,01), 9,3% (р<0,05), 6,2% (р<0,05), 9,4% (р<0,05) і 7,5% (р<0,05). Протягом 60-ти діб спостереження товщина м'язової оболонки пілоричного відділу зростала на 6,1% (р<0,05) (див. табл. 4.2).

У щурів 2-й гр. виявлялося збільшення товщини серозної оболонки пілоричного відділу шлунка в порівнянні з відповідним показником щурів 1-ї гр. на 1-шу і 7-му добу спостереження на 24,2% і на 8,8% (р<0,05) відповідно, а на протязі часового проміжку з 1-ї по 60-ту добу після припинення інгаляцій ЕХГ статистично значущих змін товщини серозної оболонки відзначено не було (див. табл. 4.2). Під впливом інгаляцій ЕХГ глибина шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів змінювалася. Після завершення його введення показник виявив-ся достовірно (р<0,01) меншим, ніж у щурів контрольної групи на 1-шу, 7-му і 15-ту добу на 25,8%, 21,9% і 19,1% відповідно. При збільшенні терміну, що пройшов після закінчення введення ЕХГ, відбувалося поступове збільшення глибини шлункових ямок, яке склало за 60-добовий період спостереження 40,2% (р<0,01) (див. табл. 4.2). У щурів, які отримували інгаляції ЕХГ, у порівнянні з тваринами 1-ї гр. на 1-щу і 7-му добу спостерігалося зменшення товщини м'язової пластинки СО пілоричного відділу шлунка, яке досягало відповідно 15,2% і 9,1% (р<0,05). Після закінчення введення ЕХГ товщина м'язової пластинки поступово збільшувалася. За період часу з 1-ї по 60-ту добу збільшення склало 27,7% (р<0,01) (див. табл. 4.2).

Під впливом інгаляцій ЕХГ кількість ПЕЦ в одній шлункової ямці пілоричного відділу шлунка щурів по відношенню до кількості ПЕЦ у щурів контрольної групи зменшувалася на 20,8% (р<0,05), на 16,1% (р<0,01) і на 12,0% (р<0,05) на 1-шу, 7-му і на 15-ту добу відповідно. У щурів 2-ї гр. кількість ПЕЦ змінювалося в часі: за період з 1-ї по 60-ту добу після закінчення введення ЕХГ вона поступово збільшувалася на 31,0% (р<0,01) (табл. 4.3).

На 1-шу і 7-му добу після завершення інгаляцій ЕХГ висота одношарового епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка була меншою, ніж у щурів контрольної групи на 21,9% і 24,6% (р<0,01) відповідно, а на 30-ту і 60-ту добу - більшою на 19,9% (р<0,01) і на 6,8% (р<0,05). Висота одношарового епітелію шлункових ямок в період з 1-ї по 7-му добу не демонструвала статистично значущих змін. Однак, з 7-ї по 30-ту добу спостереження відбувалося поступове зростання показника на 64,9% (р<0,01), а з 30-ї по 60-ту добу - його зменшення на

Таблиця 4.3. Стан поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок одношарового епітелію СО пілоричного відділу у щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину

Параметри поверхневих епітеліоцитів шлункових ямок	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Кількість ПЕЦ в одній шлунковій ямці, М±СКО	1 (n=6)	60,88 ±5,10	59,60 ±5,48	60,70 ±4,76	61,13 ±4,73	61,80 ±6,23
	2 (n=6)	48,22* ±3,96	50,03* ±4,60	53,42* ±4,19	61,80 ±4,78	63,12 х ±6,44
Висота одношарового епітелію шлункових ямок, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	11,53 ±0,95	11,24 ±0,80	12,04 х ±0,83	11,66 ±0,89	12,06 ±0,75
	2 (n=6)	9,01* ±0,74	8,48* ±0,60	11,86 ±0,82	13,98*х ±0,89	12,88*х ±0,78
Площа зрізу ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	81,16 ±6,11	85,40 ±5,14	85,22 ±4,04	81,95 ±5,54	83,26 ±5,65
	2 (n=6)	69,80* ±5,27	75,36* ±6,31	81,56 ±7,18	92,45* ±6,34	88,29 х ±7,01
Площа зрізу ядра ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	10,82 ±0,92	11,50 ±1,09	10,57 ±0,78х	10,99 ±0,91	11,62 ±0,87
	2 (n=6)	10,38 ±0,61	10,14* ±0,82	10,03 ±0,68	12,93* ±1,19	12,88*х ±0,91
Площа зрізу цитоплазми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	70,33 ±6,20	73,90 ±5,11	74,65 ±4,01	70,96 ±5,95	71,64 ±6,10
	2 (n=6)	59,42* ±5,44	65,23* ±5,99	71,53 ±7,09	79,52* ±7,40	75,41 х ±7,41
Ядерно-цитоплазмати-чний індекс ПЕЦ, М±СКО	1 (n=6)	0,155 ±0,020	0,156 ±0,018	0,142 ±0,013	0,156 ±0,023	0,164 ±0,023
	2 (n=6)	0,177 ±0,022	0,156 ±0,014	0,141 х ±0,017	0,165 ±0,031	0,173 х ±0,027
Площа еухроматину (Sехр) в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	7,67 ±0,79	-	-	7,86 ±0,65	8,28 ±0,63
	2 (n=6)	6,33* ±0,92	-	-	8,39 ±0,56	9,23*х ±1,04
Площа гетерохромати-ну (Sгхр) в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	3,15 ±0,30	-	-	3,13 ±0,30	3,35 ±0,34
	2 (n=6)	4,05* ±0,72	-	-	2,79*х ±0,83	3,66 ±1,42
Индекс Sгхр/Sехр в одному ядрі ПЕЦ, М±СКО	1 (n=6)	0,413 ±0,053	-	-	0,398 ±0,024	0,405 ±0,034
	2 (n=6)	0,660* ±0,182	-	-	0,335* ±0,106	0,414 х ±0,219
Площа секреторних гранул в 100 мкм2 цитоплазми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	63,12 ±7,39	-	-	61,62 ±7,14	62,29 ±6,71
	2 (n=6)	53,98* ±5,94	-	-	69,32*х ±4,69	63,91 х ±7,06
Площа однієї секреторної гранули цитопла-зми ПЕЦ, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	0,35 ±0,03	-	-	0,36 ±0,04	0,35 ±0,03
	2 (n=6)	0,31* ±0,02	-	-	0,38 ±0,04	0,36 х ±0,04

Примітки: 1) *- р<0,05 - порівняння з тваринами 1-ї групи. 2) ^х- р<0,05 - порівняння з показниками тварин однієї групи в різні терміни спостереження.

7,9% (р<0,05). В цілому за період з 1-ї по 60-ту добу зростання висоти епітелію склало 43,0% (р<0,01) (див. табл. 4.3).

Вплив ЕХГ викликав зміни S_зр ПЕЦ одношарового епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка, яка по відношенню до відповідного показника у щурів 1-й гр. зменшувалася на 1-шу і 7-му добу спостереження на 14,0% і 11,8% (р<0,05) відповідно і збільшувалася на 30-ту добу на 12,8% (р<0,05). З 1-ї по 60-ту добу після закінчення введення ЕХГ S_зр ПЕЦ хвилеподібно зростала на 26,5% (р<0,05) (див. табл. 4.3).

S_зр ядра ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів після завершення інгаляцій ЕХГ у порівнянні з такою у щурів 1-ї гр. була меншою на 7-му добу спостереження на 11,9% (р<0,05), але більшою на 30-ту добу на 17,7% і на 60-ту добу на 10,8% (р<0,05). У період з 1-ї по 60-ту добу S_зр ядра ПЕЦ хвилеподібно зростала на 24,1% (р<0,01) (див. табл. 4.3).

Інгаляції ЕХГ супроводжувалися змінами S_зр цитоплазми ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів, що проявлялося в її зменшенні по відношенню до даного показника у щурів 1-ї гр. на 1-ту і 7-му добу відповідно на 15,5% і 11,7% (р<0,05), а також в її збільшенні на 30-ту добу на 12,1% (р<0,05). З 1-ї по 60-ту добу дослідження S_зр цитоплазми ПЕЦ у 2-й групі щурів хвилеподібно збільшувалася на 26,9% (р<0,01) (див. табл. 4.3).

ЯЦІ ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів після інгаляцій ЕХГ не відрізнявся від такого у тварин 1-ї гр. в жодному з термінів дослідження. В результаті порівняння ЯЦІ щурів, які отримували ЕХГ, в різні терміни спостереження було виявлено, що в період з 1-ї по 15-ту добу цей показник зменшувався на 20,3% (р<0,05), а в період з 15-ї по 60-ту добу - збільшувався на 22,7% (р<0,05) (див. табл. 4.3).

Вплив ЕХГ призводив до змін стану еухроматину ядер ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів, які зберігалися після завершення інгаляцій і виявлялися на 1-шу добу спостереження у зменшенні (в порівнянні з показниками щурів 1-й гр.) S_ехр в ядрах ПЕЦ на 17,5% (р<0,05) (рис. 4.1 і 4.2), а на 60-ту добу - у збільшенні на 11,5% (р<0,05). Протягом 60-добового дослідження у щурів 2-ї гр. була присутня динаміка коливань значень аналізованого показника, яка проявлялася у поступовому збільшенні S_ехр в період з 1-ї по 60-ту добу на 45,8% (р<0,01) (див. табл. 4.3).

Після інгаляцій ЕХГ в ядрах ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів малися зміни S_гхр, характер яких залежав від часу, що пройшов після завершення введення ЕХГ. У порівнянні з відповідним показником у щурів контрольної групи S_гхр зростала на 1-шу добу дослідження на 28,7% (р<0,05) і зменшувалася на 30-ту добу на 10,9% (р<0,05). У період між 1-ю та 30-тою добою після закінчення інгаляцій S_гхр зменшувалася на 31,1% (р<0,05). Надалі, в проміжку між 30-тою і 60-тою добою показник змінювався статистично незначуще (див. табл. 4.3).

На 1-шу добу після завершення проведення інгаляцій ЕХГ індекс S_гхр/S_ехр ядер ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів по відношенню до аналогічного показника у щурів контрольної групи збільшувався на 59,7% (р<0,05), а на 30-ту добу - зменшувався на 15,9% (р<0,05). У період з 1-ї по 60-ту добу індекс S_гхр/S_ехр хвилеподібно зменшувався на 37,3% (р<0,05) (див. табл. 4.3).

На 1-шу добу після завершення інгаляцій ЕХГ S_сг в 100 мкм² цитоплазми ПЕЦ шлункових ямок СО пілоричного відділу шлунка щурів по відношенню до відповідного показника у щурів 1-ї гр. зменшувалася на 14,5% (р<0,05) (рис. 4.3 і 4.4), а на 30-ту - зростала на 12,5% (р<0,05). Протягом 60-добового періоду спостереження S_сг в 100 мкм² цитоплазми істотно змінювалася. З 1-ї по 30-ту добу вона зростала на 28,4% (р<0,01). В цілому у період з 1-ої по 60-ту добу S_сг щурів даної групи хвилеподібно зростала на 18,4% (р<0,05) (див. табл. 4.3).

S_1сг цитоплазми ПЕЦ епітелію шлункових ямок СО пілоричного відділу на 1-шу добу після припинення інгаляцій ЕХГ в порівнянні з аналогічним показником у щурів 1-ї гр. зменшувалася на 10,6% (р<0,05 ). З 1-ї по 60-ту добу спостереження в групі щурів 2-ї гр. S_1сг хвилеподібно зростала на 16,1% (р<0,01).

Довжина пілоричних залоз шлунка щурів після завершення інгаляцій ЕХГ достовірно (р<0,01) зменшувалася в порівнянні з показником у щурів 1-ї гр. на 1-шу добу на 32,6%, на 7-му добу - на 31,6%, на 15-ту добу - на 26,1% і на 30-ту добу - на 10,5%. У період з 1-ї по 60-ту добу дослідження була відзначена часова динаміка змін довжини пілоричних залоз, яки проявлялася у поступовому збіль-шенні даного показника на 49,2% (р<0,01) (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Морфофункціональний стан слизової оболонки пілоричного відділу шлунка у щурів за умов тривалої дії епіхлоргідрину

Показники морфофункціонального стану СО шлунка	Групи	Етап спостереження
		1 доба	7 доба	15 доба	30 доба	60 доба
Довжина пілоричних залоз, М±СКО (мкм)	1 (n=6)	231,57 ±13,50	226,82 ±10,70	233,33 ±12,37	237,64 х ±6,93	233,35 ±11,63
	2 (n=6)	156,18* ±12,04	155,21* ±10,17	172,33* ±9,11	212,59* ±12,74	233,06 х ±10,44
Індекс маси пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	1,33 ±0,06	1,35 ±0,04	1,34 ±0,07	1,33 ±0,07	1,35 ±0,03
	2 (n=6)	1,11* ±0,04	1,09* ±0,04	1,10* ±0,04	1,18* ±0,07	1,25*х ±0,04
Кількість аргірофільних ендокриноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	203,73 ±10,45	208,52 ±13,75	211,65 ±8,22	204,49 ±9,14	205,04 ±10,86
	2 (n=6)	152,52* ±9,65	189,16* ±12,86	198,91* ±9,83	213,14* ±9,61	204,90 х ±8,94
Кількість аргентафінних ендокриноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	141,80 ±7,17	146,46 ±9,48	149,86 ±7,99	143,02 ±9,82	144,11 ±9,65
	2 (n=6)	107,57*±8,41	132,22*±7,53	136,97*±4,64	152,72*±5,92	147,31 х ±8,55
Кількість G-ендокри-ноцитів в 1 мм2 пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	61,93 ±5,18	62,06 ±4,77	61,80 ±3,28	61,47 ±4,56	60,93 ±3,40
	2 (n=6)	44,96* ±14,82	56,95 ±7,30	61,94 ±7,61	60,42 ±9,30	57,59 ±9,33
Протеолітична активність шлункового соку, М±СКО (мм)	1 (n=6)	9,16 ±0,29	-	-	8,16 ±0,29	8,66 х ±0,29
	2 (n=6)	5,17* ±1,18	-	-	6,16* ±0,89	6,82*х ±0,89
Площа зрізу мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	95,79 ±4,75	94,47 ±5,46	97,69 ±4,91	92,46 х ±3,52	97,66 ±6,53
	2 (n=6)	85,65* ±4,86	86,23* ±4,85	89,01* ±6,83	85,91* ±4,92	93,23 х ±5,32
Площа зрізу ядра мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	13,18 ±0,88	13,09 ±1,05	12,91 ±0,75	13,13 ±0,82	13,48 ±0,57
	2 (n=6)	12,16* ±0,41	12,05 ±0,99	11,90* ±0,67	12,34* ±0,47	12,79*х ±0,47
Площа зрізу цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	82,61 ±4,87	81,38 ±5,76	84,78 ±4,66	79,33 х ±3,29	84,19 ±6,32
	2 (n=6)	73,49* ±4,88	74,18* ±4,39	77,12* ±6,57	73,56* ±4,81	80,44 х ±5,05
Ядерно-цитоплазмати-чний індекс мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	0,160 ±0,016	0,162 ±0,021	0,152 ±0,011	0,166 х ±0,012	0,161 ±0,011
	2 (n=6)	0,166 ±0,013	0,163 ±0,014	0,155 ±0,013	0,169 ±0,012	0,159 ±0,009
Площа еухроматину (Sехр) мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	8,83 ±0,60			8,82 ±0,55	9,05 ±0,40
	2 (n=6)	7,66* ±0,66			8,17* ±0,63	8,66 х ±0,42
Площа гетероматину (Sгхр) мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	4,35 ±0,36			4,31 ±0,35	4,43 ±0,23
	2 (n=6)	4,50 ±0,32			4,18 ±0,65	4,13 х ±0,32
Індекс Sгхр/Sехр мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО	1 (n=6)	0,493 ±0,032			0,489 ±0,030	0,489 ±0,022
	2 (n=6)	0,594* ±0,090			0,518 ±0,117	0,479 х ±0,047
Площа секреторних гранул в 100 мкм2 цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	48,78 ±5,07			51,43 ±6,29	47,24 ±4,51
	2 (n=6)	42,97± 4,09*			48,22 х ±4,24	45,54 ±6,79
Площа однієї секреторної гранули цитоплазми мукоцитів пілоричних залоз, М±СКО (мкм2)	1 (n=6)	0,47 ±0,05			0,51 ±0,07	0,48 ±0,04
	2 (n=6)	0,43* ±0,03			0,49 ±0,07	0,47 ±0,05
Мітотична активність клітин СО пілоричного відділу, М±СКО (‰)	1 (n=6)	23,73 ±2,71	26,16 ±1,99	25...

Подобные документы

• Морфофункціональні закономірності змін в міокарді щурів при експериментальному гіпотиреозі та його корекції

  Морфофункціональні зміни в міокарді правого передсердя та лівого шлуночка в динаміці експериментального післяопераційного гіпотиреозу та за різних умов його корекції. Морфофункціональна оцінка стану ендокринного апарату серця у щурів при гіпотиреозі.
  
  автореферат [97,7 K], добавлен 29.03.2009
  

• Метаболічні зміни в органах щурів за умов свинцево-кадмієвих токсикозів та їх корекція гепатопротекторами

  Метаболічни зміни у тканинах щурів при умовах коротко- та довготривалого експериментального свинцево-кадмієвого токсикозу і його корекції селенітом натрію та ліолівом. Доцільність використання даних препаратів з метою корекції метаболічних порушень.
  
  автореферат [41,3 K], добавлен 24.03.2009
  

• Обмінні процеси в організмі щурів при отруєнні цезієм і стронцієм та зміні кислотно-лужного стану

  Розробка біологічних моделей введення щурам цезію та стронцію хлоридів, визначення особливостей розподілу та накопичення в тканинах і органах тварин. Дослідження впливу лужного стану крові на вміст цезію та стронцію в органах за умов введення солей.
  
  автореферат [42,0 K], добавлен 03.04.2009
  

• Клініко-патогенетична ефективність комбінованого застосування статинів та гепатопротекторів у хворих на стабільну стенокардію, враховуючи функціональний стан печінки

  Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
  
  автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009
  

• Лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки

  Аналіз патогенетичних особливостей виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії. Дослідження стану необмеженого протеолізу шляхом визначення лізису азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (лізис колагену).
  
  статья [20,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Експериментальні дослідження ефективності тіотриазоліну за умов доксорубіцинової кардіоміопатії

  Доцільність застосування тіотриазоліну для попередження токсичних уражень міокарда, спричинених цитостатиком доксорубіцином. Захисна дія проявляється дозозалежним зменшенням токсичності даних препаратів, за умов доксорубіцинової і фторидної інтоксикації.
  
  автореферат [38,9 K], добавлен 14.03.2009
  

• Експериментальне вивчення протизапальної активності поліфенольного екстракту з надземної частини лядвенцю рогатого

  На основі результатів експериментальних досліджень встановлена виразна протизапальна дія екстракту “Локорин”. Протизапальна дія досліджуваного екстракту обумовлена його мембранопротекторними, антиоксидантними та капілярозміцнювальними властивостями.
  
  автореферат [56,8 K], добавлен 12.03.2009
  

• Методи світлолікування

  Визначення терміну світлолікування як дозованого впливу на організм інфрачервоного і видимого світла, ультрафіолетового випромінювання, область його терапевтичного застосування. Хромотерапія як розділ фототерапії, лікувальні ефекти та протипоказання.
  
  контрольная работа [22,0 K], добавлен 14.05.2011
  

• Вплив тютютнопаління на здоров'я людини

  Вивчення антиоксидантної системи організму та впливу на її стан різних факторів. Вивчення тютюнопаління як одної з проблем цивілізованого суспільства. Лабораторне дослідження стану антиоксидантної системи щурів, які підлягали дії тютюнового диму.
  
  дипломная работа [379,3 K], добавлен 21.03.2015
  

• Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції порушення обміну кальцію в лікуванні хворих на остеоартроз з артеріальною гіпертензією

  Поширеність остеоартрозу в країнах світу. Порушення метаболізму кальцію. Особливості стану обміну кальцію шляхом вивчення його кишкової абсорбції, ниркової екскреції та механізмів регуляції кальцемії у хворих. Суглобовий синдром, стан кісткової тканини.
  
  автореферат [43,4 K], добавлен 21.03.2009
  

• Координація періодичної діяльності гастродуоденальної зони при порушенні її функціонально-морфологічної цілісності

  Стан моторної активності шлунка й секреторного апарату шлунка при моделюванні вегетативного дисбалансу, дуоденогастрального рефлюксу. Первинний етап розвитку дуоденогастрального рефлюксу. Збір шлункового соку. Міоелектрична і секреторна активність шлунка.
  
  автореферат [92,4 K], добавлен 21.03.2009
  

• Зміни показників клітинного циклу кардіоміоцитів при експериментальній опіковій хворобі в умовах застосування кровозамінників

  Аналіз змін клітинного циклу кардіоміоцитів щурів в умовах інфузійної корекції опікової хвороби. Некореговане порушення клітинного циклу і недостатність його ефективної нормалізації на тлі застосування 0,9% розчину УаСІ в перші 7 діб після опіку шкіри.
  
  статья [22,2 K], добавлен 07.02.2018
  

• Значення місцевих неспецифічних протеолітичних механізмів у розвитку виразкових уражень шлунково-кишкового тракту

  Стан протеїназ-інгібіторної системи слизової оболонки шлунка й слизової оболонки кишечнику. Характер змін активності неспецифічних протеїназ шлункового соку у хворих. Стан компонентів протеїназ-інгібіторної системи й ультраструктурні зміни тканини шлунка.
  
  автореферат [129,3 K], добавлен 18.03.2009
  

• Зміни поведінкових реакцій у білих щурів при інтраназальному введенні різних доз нітроксоліну

  Дослідження особливостей і динаміки змін реакцій у білих щурів при інтраназальному введенні нітроксоліну, як інтегрального показника фізіологічного стану організму та токсичного впливу на нервову систему. Принцип методу водного лабіринту Морріса.
  
  статья [22,4 K], добавлен 18.08.2017
  

• Основні фармакологічні ефекти кумаринів місного засобу - водного екстракту з трави буркуну

  Методи ідентифікації екстракту буркуну за вмістом кумаринів. Гостра і субхронічна токсичність екстракту буркуну і його вплив на ультраструктуру гепатоцитів кролів при тривалому введенні та рівень фармакобіологичної активності на спеціальних біотестах.
  
  автореферат [121,4 K], добавлен 05.04.2009
  

• Анатомо-фізіологічні особливості і патології дитячого організму

  Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди. Семіотика порушень фізичного розвитку, визначення і методи його оцінки. Закономірності збільшення основних антропометричних показників у дітей.
  
  реферат [59,9 K], добавлен 12.07.2010
  

• Біохімічні механізми впливу свинцю на клітини крові щурів

  Свинець – важкий метал, поширений у земній корі в усьому світі. Потенційний ризик, зв’язаний з свинцем, посилюється тим, що свинець акумулюється як у навколишньому середовищі, так і в кістковій тканині організму. Процеси гемопоезу в організмі тварин.
  
  автореферат [44,1 K], добавлен 07.03.2009
  

• Вікові аспекти імунологічної дизрегуляції при неповній глобальній ішемії мозку в самців-щурів

  Вікові особливості імунологічної дизрегуляції, яка виникає у самців-щурів під впливом неповної глобальної ішемії головного мозку та можливостей застосування для корекції її проявів емоксипіну. Застосування нейропротекторної і імунокорегувальної терапії.
  
  автореферат [53,0 K], добавлен 07.03.2009
  

• Морфофункціональні зміни міокарда в умовах техногенних мікроелементозів у віковому аспекті

  Визначення на макро- та мікроструктурному рівнях закономірностей перебудови міокарда і змін хімічного складу серця за умов дії деяких комбінацій солей важких металі у тварин різних вікових груп та можливості корекції виявлених змін "Тіотриазоліном".
  
  автореферат [36,0 K], добавлен 29.03.2009
  

• Хронічний гастрит: причини, симптоми, лікування

  Характеристика особливостей виникнення та розвитку хронічного гастриту. Вивчення патогенезу і симптомів хронічного гастриту з секреторною недостатністю шлунка. Лікування хворих, рентгенологічне дослідження, профілактика захворювання, дієтичне харчування.
  
  презентация [1,3 M], добавлен 08.04.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам