Методика викладання освітньої галузі "Природознавство"

Зміст лекції.

1. Значення матеріальної бази навчання природознавству

Проведення занять на хорошій матеріальній базі створює сприятливі умови для підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Матеріальну базу навчання природознавству складають клас-кабінет, куточок живої природи, навчально-дослідна земельна ділянка, географічний майданчик.

У кабінеті природознавства повинні бути навчальні посібники і матеріали природничого спрямування рекомендовані Міністерством освіти України, технічні засоби навчання, дидактичний і роздатковий матеріал, методична та наукова література, довідники. Якщо у школі немає спеціального приміщення для куточка живої природи, тоді в кабінеті обладнується куток природи для початкових класів.

У передній частині кабінету встановлюється демонстраційний стіл для проведення дослідів - вищий, ніж звичайні столи. Щоб краще було видно, при демонструванні дослідів застосовується особливий демонстраційний столик у вигляді табуретки з обертовою верхньою дошкою або пересувною підставкою.

Згідно з програмою учні 1-4-х класів вивчають свою місцевість, ведуть спостереження, проводять екскурсії; у них накопичується матеріал, який характеризує природу рідного краю. Весь матеріал про живу і неживу природу, про населення рідного краю вони розміщують у краєзнавчому куточку.

У куточку мають бути: карта України з підкресленою назвою свого населеного пункту, календарі природи і праці за кілька років, колекції ґрунтів, гербарії дикорослих і культурних рослин, опудала. Фотокартки тварин, водойм, матеріал, що відображує минуле й майбутнє своєї місцевості, свого краю,- все це має бути представлене в альбомах.

Доцільно на основі вивчення характерних особливостей природи рідного краю створити діаграму.

Класовод має стежити за поповненням класу-кабінету наочними посібниками для забезпечення навчального процесу. Для обліку обладнання потрібно мати книги:

- інвентарну, до якої вносяться всі предмети навчального обладнання (прилади, таблиці, опудала тощо);

- матеріальну, до якої вносяться різні матеріали (скляний посуд, роздатковий і живий матеріал), що швидко витрачаються в процесі роботи або псуються.

Перед початком нового навчального року потрібно зібрати необхідний матеріал для використання на уроках (живий матеріал для кутка природи, матеріал для виготовлення гербаріїв і колекцій тощо).

2. Значення та організація куточка живої природи в початковій школі

Основне завдання куточка живої природи - бути лабораторією для проведення тривалих спостережень і дослідів над живими об'єктами.

Проводячи досліди з рослинами і тваринами, учні ближче знайомляться з біологічними особливостями, ростом і розвитком рослинних і тваринних організмів.

Виконуючи в кутку таку роботу, як постановка дослідів, спостереження, догляд за рослинами і тваринами тощо, учні набувають ряд цінних умінь і навичок. Вони вчаться доглядати за живими організмами (рослинами і тваринами), набувають навичок проведення спостереження та фіксації їх результатів, розвивають охайність у роботі, почуття відповідальності за доручену справу.

Наступне завдання кутка живої природи -- забезпечити можливість мати завжди під рукою необхідний живий матеріал. Куток живої природи має забезпечити:

- організацію самостійних спостережень і дослідів учнів над живими рослинами і тваринами протягом навчального року за програмою;

- використання живих рослин і тварин для демонстрації перед класом і для самостійної роботи учнів на предметних уроках;

- створення необхідних умов для роботи гуртка юних натуралістів чи юних любителів природи.

Куток природи створюється поступово. Для початку організації може бути використаний кожен сезон. Можна організувати кутки класного типу.

У міських школах, де є кілька паралельних класів, доцільно організувати загальні кутки для всіх початкових класів або для групи класів, наприклад, окремо для 1 і 2-х й окремо для 3--4-х класів.

Безумовно, для кутка живої природи найкраще відвести окрему, хоча б і невелику, але світлу і теплу кімнату. Коли такої можливості немає, його влаштовують у класі біля одного з вікон, звернених на південь, південний вхід або південний захід. У кімнаті з вікнами на північ погано ростуть рослини.

У приміщенні повинні бути кватирки для провітрювання. Всі живі рослини і тварини потрібно розмістити у світлій частині кімнати. Для цього краще використати спеціальні підставки, полички під акваріуми, тераріуми, клітки, вазони.

Підставки під акваріуми, тераріуми розміщуються недалеко від вікна. Не можна ставити акваріуми так, щоб на них падало пряме яскраве сонячне світло. їх краще ставити вздовж стіни біля вікна на підставці.

Клітки з птахами можна поставити на підставці біля вікна, або підвісити до стінки, але не можна ставити їх біля вікна з кватиркою, на протягах - птахи гинуть. Клітки із ссавцями (мишами, хом'яками та ін.) розміщують уздовж стіни або знизу на підставці.

Усі підставки треба розміщувати на такій висоті, щоб діти легко могли дістати всі об'єкти кутка живої природи.

Пропонується для обладнання кутка живої природи розширити підвіконня, прикріпивши до нього дошку або поставивши біля вікна невеликий стіл.

На підвіконні можна розмістити ящики із землею (50 х 25 х 10 см) для висівання насіння і вирощування цибулі, розсади овочевих і декоративних рослин. Рослини не бажано тримати близько від кватирок, обігрівачів, бо різкі коливання температури для них шкідливі. При розміщенні рослин необхідно врахувати їх чутливість до світла, вологи, тепла. Кожна рослина повинна мати етикетку, на якій записують її назву, батьківщину, час посадки. У кімнаті кутка повинно бути відповідне електричне освітлення. Для роботи в кутку живої природи потрібний водопровід із краном та відливом, 2- З відра та невеликий бак для води, дерев'яний ящик для піску, ящик для тирси, ящик для сміття.

У кутку природи мають бути ті об'єкти, які передбачені програмою певного року навчання і які доступні для кутка. Проте можуть бути і об'єкти, характерні для даної місцевості, їх відбір і розміщення визначається вимогами краєзнавчого підходу до вивчення природи.

Наводимо приблизний перелік тварин і рослин кутка живої природи з точки зору їх педагогічної цінності.

Птахи та ссавці: хом'яки, миші, їжаки, соні, морські свинки, чижі, щиглики, снігурі, шишкарі, синиці, шпаки, граки, галки, ворони, папуги тощо.

Рослини: аспідістра, бегонія рекс, виноград кімнатний, герань зональна, герань запашна, клівія, філлокактус, традесканція, фікус, фуксія, цитрусові.

З водних рослин, що зазвичай розводять в акваріумі, можна рекомендувати елодею канадську, роголисник, валіснерію.

Для утримання рослин потрібні: - різних розмірів горщики з піддонниками; - совок для викопування рослин; - маленька лійка, - ніж для догляду за рослинами; - склянки, пляшки (щоб поміщати гілки дерев, кущів для спостережень за розпусканням бруньок); - ґрунт, що заготовляється з осені.

Для утримання тварин потрібні: - сачки для комах; - акваріуми для водяних тварин; - тераріуми для жаб, черепах; - клітки для ссавців, птахів.

Акваріум - це своєрідна лабораторія, в якій можна проводити цікаві досліди і спостерігати вироблені умовні рефлекси живих організмів та вплив середовища на них. Щоб забезпечити нормальні умови життя тварин і рослин в акваріумі, треба знати біологію окремих риб та інших водяних організмів, уміти створити відповідні умови середовища, знати особливості мешканців мініатюрної водойми, знати їх взаємовідношення, навчитись створювати біологічну рівновагу тощо. Для обладнання невеличких акваріумів можна використати різноманітний скляний посуд: біологічні циліндри, скляні банки. Також можна придбати спеціальні акваріуми.

3. Організація роботи на навчально-дослідній земельній ділянці

У 1995 році МО України затверджено Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів.

Даним Положенням про навчально-дослідну земельну ділянку користуються загальноосвітні школи та позашкільні навчально-виховні заклади нашої країни.

Навчально-дослідна земельна ділянка закладу освіти є базою для проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, трудового навчання; засвоєння знань, формування вмінь і навичок, організації позакласної юннатської, дослідницької, природоохоронної роботи, продуктивної праці учнів.

Працюючи на навчально-дослідній ділянці, учні вже в початкових класах мають одержати найперші (вихідні) відомості про сільське господарство.

Навчально-дослідна ділянка також слугує для заготівлі необхідного демонстраційного й роздаткового матеріалу, створює великі можливості для самостійної дослідницької роботи молодших школярів, прояву їх творчої ініціативи.

На колекційній земельній ділянці вирощуються типові представники основних сільськогосподарських рослин, що передбачені програмою природознавства:

- технічні (прядильні, олійні);

- кормові (овес, конюшина);

- лікарські;

- зернові (пшениця, ячмінь, жито, тощо);

- занесені до Червоної книги України тощо.

Навколо земельної ділянки створюється живопліт з витких рослин або штучна огорожа. Земельна ділянка забезпечується водою для поливу рослин.

Можна утримувати таку кількість тварин, яка забезпечувала б проведення навчальної і дослідної роботи із школярами. Кормова база для тварин забезпечується продукцією сільськогосподарських культур, що вирощуються в овочевому відділку.

Основними напрямами діяльності учнів на земельній ділянці є вирощування рослин і тварин, спостереження за їх ростом і розвитком, проведення сільськогосподарських дослідів згідно з програмами природознавства, трудового навчання, гурткових занять.

Для організації роботи на навчально-дослідній ділянці вчитель повинен скласти план роботи, який включає приблизно такі розділи:

- планування території навчально-дослідної земельної ділянки (розміщення відділків, полів, сівозміни, ротаційні таблиці, розподіл території ділянки між класами, ланками, гуртками, групами продовженого дня);

- зміст і організація роботи (перелік рослин, що вирощуються на земельній ділянці, тварин; тематика спостережень та дослідів; список навчально-наочних посібників, що треба виготовити; календарні строки і порядок виконання учнями робіт, графік роботи учнів у літній період);

- матеріальне забезпечення роботи (визначення потреб в інвентарі, обладнанні, добривах, посівному і посадковому матеріалах, кормах для тварин тощо);

- керівництво роботою учнів у літній період (закріплення класоводів, вихователів груп продовженого дня тощо);

- підведення підсумків (оформлення результатів роботи, організація виставки, проведення Свята врожаю тощо).

Планування ділянки відбувається згідно зі змістом практичних робіт щодо вирощування рослин. Розміщення полів залежно від форми земельної ділянки може мати різні варіанти. При плануванні навчально-дослідної ділянки необхідно дотримуватись таких вимог:

1) можливість організації правильної сівозміни;

2) ділянка повинна мати «зелений клас» для проведення бесід, інструктажів, зі зручними підходами до кожного поля і місця для зберігання ручних знарядь праці.

Для ділянки відводиться незатінене рівне місце, що знаходиться недалеко від школи і джерела води. Центральна алея має бути завширшки 1,5-2,0 м, доріжки між полями - 80 см, грядки - 60-70 см, відстань між грядками - 35-40 см.

При плануванні роботи на навчально-дослідній ділянці потрібно враховувати навчально-виховні завдання, зміст практичної роботи, а також розміри ділянки.

Для навчально-дослідної земельної ділянки початкових класів пропонується чотирипільна овочева сівозміна, на якій доцільно розмістити культури таким чином:

I поле -- капуста на органічних добривах (гній);

II поле -- гарбузові (кабачки, огірки), пасльонові (картопля, помідори);

III поле -- коренеплоди (буряк, морква, редька, редиска);

IV поле -- бобові (квасоля, горох, боби, соя), цибуля на перо.

Устаткування для сільськогосподарських робіт.

Вимірювальні та розміточні інструменти

(рулетка, шнури з кілочками, метр-крокувальник, маркери: рядовий, гніздовий)

Устаткування для обробітку ґрунту

(лопати: висота - 19 см, ширина - 13,5 см. Загальна довжина лопати з ручкою повинна бути 70-85 см, товщина ручки лопати - 3 см. граблі: дерев'яні з 7 зубчиками, довжина ручки на 5 - 7 см вище, ніж зріст учня)

Устаткування для посіву і посадки

(ящики з ручками для вирощування розсади. Розміри ящика 25 х 25 х 10 см. До дна ящика прибивається дві планки, а в дні просвердлюються отвори для стоку води)

Устаткування для догляду за рослинами

(сапи кількістю 20 шт., лійки (об'єм не більше 4 л) -- 10 шт., відра дитячі -- 10 шт. Розміри сапок: ширина пластинки 10 см, довжина ручки 100 см, діаметр ручки -- 2,5 см.)

Устаткування для збирання врожаю

(плетені кошики (10 шт.) і легкі ноші (3 шт.). Розмір платформи нош 45 х 35 см)

Із допоміжного устаткування бажано мати: грохот - ящик із дротяною сіткою замість дна, для просіювання землі, запас кілочків, етикеток, ніж, напилок для точіння інструментів, невелику сокиру.

У приміщенні, де зберігається інвентар, треба зробити стояки для підвішування лопат, грабель, полиці для молотків, сікаторів тощо. Все пронумерувати. Це привчає не лише до порядку й бережливого ставлення до знарядь праці, та до відповідальності за їх зберігання.

Дослідницька робота на шкільній ділянці сприяє поглибленню знань, формуванню умінь і навичок учнів, розвиває спостережливість, допитливість, ініціативу, прищеплює любов до праці, акуратність, точність у роботі.

При проведенні дослідів учні вчаться застосовувати набуті знання в практичній діяльності.

Тематика дослідів поступово ускладнюється від класу до класу.

Учні повинні засвоїти правила організації дослідів:

1) наявність дослідної і контрольної ділянки;

2) однакові умови для дослідних і контрольних рослин, за винятком одного фактора, визначеного метою досліду;

3) спостереження проводити безперервно;

4) вести чіткий облік результатів спостереження.

Дослід проводиться за наперед розробленою схемою і методикою. Під час проведення досліду в щоденнику спостережень певним чином ведуться записи.

4. Значення та устаткування географічного майданчика

Метеорологічні спостереження на географічному майданчику мають дуже важливе освітнє і виховне значення. Робота на географічному майданчику зацікавлює дітей і дуже корисна для засвоєння знань учнями.

Учні навчаються:

- найпростішим методам спостережень за природними явищами;

- правильно фіксувати й описувати в щоденниках та в класному календарі природи і праці людей спостережувані явища;

- аналізувати, узагальнювати умови погоди і знаходити найпростіші взаємозв'язки між окремими метеорологічними елементами.

Метеорологічні спостереження є одним із видів краєзнавчої роботи. Особливо велику користь мають самостійні тривалі спостереження, завданням яких є простежити за змінами, що відбуваються в природі: стан неба, опади, зміни температури протягом року; зміни, що відбуваються в різні сезони року в житті рослин, тварин тощо.

Одним з найпоширеніших тривалих спостережень є спостереження за змінами погоди. Під час проведення цих спостережень діти мають одержати низку практичних навичок: навчитись користуватись найпростішими приладами (гномон, термометр, флюгер та ін.), навчитись підмічати зміни погоди без приладів.

Фіксуючи спостереження за погодою, діти ведуть календар природи, який допоможе їм надалі підвести підсумки проведених спостережень і встановити деяку закономірність у зміні явищ, які вони спостерігали.

Отже, основна мета спостережень, які діти мають проводити на географічному майданчику - це з'ясування взаємозв'язків і закономірностей явищ природи.

Для проведення спостережень під відкритим небом необхідно біля школи організувати географічний майданчик, який має бути розташований на шкільному подвір'ї, але так, щоб на нього не падала тінь від будинків, що стоять поруч. Майданчик відгороджують спеціальним парканом заввишки до 1 м.

Устаткування географічного майданчика: гномон, флюгер, зовнішній термометр, барометр, снігомірну рейку, дощомір, тощо.

У центрі майданчика встановлюється вертикально гномон. Результати спостереження за зміною довжини тіні від гномона мають велике значення у встановленні причини змін пір року, формуванні поняття про добу, рік, тому що проводячи такі спостереження, діти встановлюють залежність довжини тіні від гномона від висоти сонця на небосхилі.

Обов'язково на географічному майданчику встановлюють флюгер. Основні його частини: показник напряму вітру і показник сторін горизонту.

На географічному майданчику встановлюється метеорологічна будка, в яку вмонтовують термометр для спостережень за температурою повітря, барометр для визначення атмосферного тиску тощо.

У малокомплектній школі, якщо важко зробити метеобудку, можна обмежитись наявністю барометра (в класі) та зовнішнього термометра біля вікна, на північному боці будинку.

Для вимірювання товщини снігового покриву на географічному майданчику встановлюють снігомірну рейку. Встановлювати рейки потрібно в різних місцях: біля паркана, на відкритому місці тощо.

На географічному майданчику встановлюється дощомір.

Дощомір встановлюється на стовпчику, вритому в землю і зверху на якому прибита планка. Необхідно, щоб верхній край дощоміра знаходився на відстані 2 м від поверхні землі.

З метою ознайомлення учнів із розміщенням шарів ґрунту на географічному майданчику необхідно зробити ґрунтовий розріз.

Працюючи на майданчику з 1-го класу та проводячи щоденні спостереження, учні переконуються в тому, що зміни в природі відбуваються закономірно, динамічно і всі явища пов'язані між собою.

Успіх у роботі на географічному майданчику залежить від систематичної і повсякденної праці на ньому молодших школярів і здійснення постійного контролю за ходом її виконання з боку вчителя.



Література

1. Байбара Т. М., Коваль Н. С. Вибір методів вивчення нового матеріалу на уроках природознавства // Почат, шк.-- 1990.-- № 9.-- С. 35--39.

2. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах : навч. посібник .- К.: 1998.

3. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання: Навч.посібник. - К: Перун, 2000. - 400с.

4. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства : навч. посібник. - К.: Вища школа, 1990.



Лекція 4. Засоби наочності у процесі навчання природознавству

Мета. Вміти класифікувати наочні посібники, які використовуються у початковій школі.

Вступ. Застосування наочності у викладанні природознавства - обов'язкова умова свідомого і міцного засвоєння знань учнями.

Успіх навчання природознавству залежить від уміння вчителя використовувати наочне обладнання. Обладнання - це різноманітні прилади, інструменти та інвентар, потрібний для роботи з учнями в класі, на екскурсії, в куточку живої природи, на географічному майданчику та шкільній навчально-дослідній ділянці.

Зміст лекції.

1. Педагогічна цінність використання наочності.

Молодшим школярам властива конкретність, наочно-образний характер розумової діяльності. Вони добре запам'ятовують факти, опис зовнішнього вигляду предметів, рослин, тварин, явищ природи, коли безпосередньо спостерігають їх у природі, розглядають таблиці та колекції, проводять досліди, практичні роботи. У зв'язку з цим обладнання у навчальному процесі з природознавства має надзвичайно важливе значення. Яскрава, різноманітна наочність викликає у молодших школярів позитивні емоції, пізнавальний інтерес, зосереджує і довше утримує їхню увагу на об'єкті, який вивчається.

Жодне обладнання не повинно бути домінуючим. Використання засобів наочності у процесі навчання визначаються загальними дидактичними цілями процесу навчання і конкретними дидактичними цілями на кожному з етапів. Засоби наочності на уроках природознавства не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.

Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації. Вибір визначається:

· Змістом і обсягом елемента кожної логічної завершеної частини змісту навчального предмету зокрема необхідною для його формування чуттєвою основою.

· Конкретними дидактичними цілями, які розв'язуються на кожному етапі процесу навчання.

· Об'єктивними умовами (пора року).

· Зміст засобу наочності повинен відповідати освітнім розвивальним та виховним цілям.

· Усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності а не раніше.

Наочні посібники потрібно розмістити у шафах за класами і темами, що полегшує їх використання. Для зручності в користуванні бажано мати списки наочності, що наклеюються на внутрішньому боці дверцят шафи.

Використання навчальних посібників на уроках природознавства допомагає:

- сформувати уявлення, поняття про предмети і явища неживої та живої природи завдяки зоровому сприйманню;

- показати вплив умов навколишнього середовища на ріст і розвиток живих організмів;

- безпосередньо сприймати, спостерігати предмети і явища навколишнього середовища;

- підвищити ефективність уроку, якість викладання.

Використання певного обладнання сприяє вихованню навичок роботи з нескладними приладами, умінню вирощувати рослини, доглядати за дрібними тваринами.

Жодне обладнання не повинно бути домінуючим, однак більше уваги слід приділяти натуральним наочним посібникам.

2. Дидактичні цілі використання засобів наочності.

Цілі використання засобів наочності у процесі навчання визначаються загальними дидактичними цілями етапу процесу навчання і конкретними під цілями на кожному з етапів.

1. Постановка мети і завдань уроку:

- для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми;

- для визначення назви теми і завдань уроку;

- для загальної мотивації діяльності учнів.

2.Засвоєння нових знань, умінь і навичок у кожній логічно завершеній частині змісту:

- для актуалізації опорних знань та умінь;

- для створення проблемної ситуації;

- як джерело знань, тобто для створення образів і уявлень про об`єкти і явища природи;

- як основа осмислення суті понять: аналізу, порівняння, виділення істотних ознак;

- як основа осмислення змісту способу діяльності (дій і послідовності їх виконання);

- як основа осмислення внутрішньопонятєвих та міжпоняттєвих зв'язків і залежностей;

- як основа для запам'ятовування і закріплення засвоєних знань;

- як основа усвідомлення засвоєних знань і умінь у логічно завершеній частині змісту.

3. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок:

- для актуалізації засвоєних елементів знань;

- як основа систематизації та їх узагальнення;

- як основа осмислення внутрішньопоняттєвих і між поняттєвих взаємозв'язків між засвоєними елементами знань;

- як основа усвідомлення сформованих знань, умінь і навичок у процесі оволодіння теми змісту.

4. Застосування засвоєних знань та умінь:

- для застосування знань шляхом виконання дій в матеріальній (матеріалізованій) і перцептивній формі;

- для формування практичних умінь.

5. Перевірка засвоєних знань та умінь:

- для актуалізації засвоєних знань;

- як основа для логічної, послідовної розповіді;

- для виконання практичних завдань з метою перевірки уміння застосовувати знання у різних видах практичної діяльності та рівня сформованості практичних умінь.

3. Класифікація обладнання

Усі навчальні посібники можна поділити на дві групи:

- посібники, що є предметом вивчення на уроці (навчальне обладнання);

- посібники, що не є предметом вивчення на уроці (допоміжне обладнання).

? Навчальні посібники, що є предметом вивчення на уроці

Серед навчальних посібників цієї групи можна виділити натуральні предмети (предмети природи) та ілюстративні - спеціально виготовлені.

? Натуральні наочні посібники

Предмети природи становлять основну масу посібників на уроках природознавства, їх використання дає можливість створити в дітей уявлення і поняття на основі безпосереднього чуттєвого сприймання.

Кожний класовод разом з учнями повинен зібрати й заготовити необхідні натуральні посібники для демонстрації їх у класі, а також дрібні об'єкти для використання їх як роздаткового матеріалу (для кожного учня).

Об'єкти живої природи

У програмі з природознавства значна увага надається вивченню дикорослих, сільськогосподарських і кімнатних рослин.

Із рослин, які ростуть у даній місцевості, на уроках потрібно використовувати ранньоквітучі (мати-й-мачуха, проліски, медуниці тощо), культурні, лікарські (буркун, полин, конвалія, глід, звіробій, суниці тощо) рослини, бур'яни поля, городу (пирій повзучий, осот польовий, грицики, лобода, кульбаба).

Рослини, які не ростуть у даній місцевості, або не переносять холодну пору року, можна використовувати в засушеному вигляді (рослини поля, городу).

Гербарії - це засушені рослини або їх частини, які прикріплені до цупкого паперу. Для кращого зберігання гербарний зразок зверху накривають тонким папером. Гербарії можуть бути систематичними і, морфологічними. Систематичний гербарій містить різні види рослин, які об'єднані в одну групу за певною істотною ознакою. Рослини у таких гербаріях повинні засушуватися з усіма органами. У морфологічному гербарії представлені різні органи рослин їх видозміни у зв'язку з різними умовами існування особливості будови.

Колекції - це зібрання однорідних об'єктів, які мають спільні ознаки. Для колекції підбираються невеличкі за розмірами об'єкти, але в яких добре розрізняються всі частини. Колекції використовують, як роздавальний матеріал з різними дидактичними цілями на всіх етапах уроку.

У законсервованому вигляді зберігаються соковиті рослини та їх частини - плоди (вишня, абрикоси, яблука, помідори, огірки), кореневища, бульби тощо.

Для забезпечення сільськогосподарських робіт на навчально-дослідній ділянці необхідно заздалегідь заготувати посадковий матеріал:

- гілки чорної смородини у березні місяці (для розмноження рослин живцями);

- коренеплоди буряка, моркви, редьки восени (для одержання насіння цих рослин).

- сухі плоди і насіння квасолі, гороху, сої, бобу, огірків, помідорів, моркви, буряків, а також квітів для занять на пришкільній ділянці.

Вивчення тварин у початкових класах здійснюється під час проведення екскурсій на ферму (формується поняття про свійських тварин); під час проведення уроків у класі (при вивченні гризунів - шкідників сільського господарства використовується спостереження дітей за способом життя мишей, хом'ячків та інших гризунів у кутку живої природи; при формуванні поняття про риб, птахів та інших тварин - мешканців кутка природи); під час виконання домашніх завдань (учні спостерігають за способом харчування та повадками птахів, які зустрічаються поблизу житла - голубів, ворон, граків, галок, горобців, кільчастих горлиць; деяких ссавців - кішок, собак; шкідливих комах - хрущів, білана жилкуватого, білана капустяного та ін.).

У початковій школі бажано не використовувати препаровані тварини та комахи.

Об'єкта неживої прароди

У програмі з природознавства визначено ряд об'єктів неживої природи, що вивчаються на уроках. Це пісок, глина, граніт, вапняки, торф, кам'яне вугілля, нафта, ґрунт тощо.

Вивчення передбачених програмою властивостей предметів неживої природи вимагає не лише зорового сприймання, а й більш тісного контакту з ними: вивчення деяких властивостей на дотик (твердість предметів), випробовування оцтом (вапняки), встановлення їх відносної ваги та ін. Тому необхідно за допомогою учнів заготовити достатню кількість об'єктів неживої природи для використання їх на уроках, переважно предметних, на яких молодші школярі оволодівають знаннями таких груп об'єктів неживої природи, як гірські породи; корисні копалини; ґрунти.

Увесь роздатковий матеріал зберігається в ящиках, залізних і скляних банках, на яких мають бути етикетки з назвою кожного об'єкта.

Об'єкти, призначені для демонстрування в класі, а також для використання під час відповідей учнів, оформляються у вигляді колекцій. Можна виготовити такі колекції: «Глина та вироби з неї», «Пісок та вироби з нього», «Нафта та вироби з неї», «Граніт та його складові».

Аналогічно можна монтувати колекції про пісок, глину та інші корисні копалини. Так, при виготовленні колекції «Глини та вироби з неї» потрібно під час екскурсії зібрати зразки грудкової та порошкуватої глини різних кольорів, куски цегли, черепиці, черепки глиняного, порцелянового і фаянсового посуду.

Для оформлення матеріалу про пісок необхідно зібрати зразки крупнозернистого і дрібнозернистого піску різного кольору та скалки скла різного кольору.

Для вивчення матеріалу про вапняки треба підготувати зразки різних вапняків, що відрізняються зовнішнім виглядом, формою, кольором, щільністю (крейда, мармур, черепашник тощо).

При формуванні понять про такі корисні копалини, як торф, кам'яне вугіля, нафта, бажано мати різноманітні зразки викопного вугілля (бурого, щільного чорного й антрациту), як роздатковий матеріал - нафту, вазелін, парафін, гас, бензин, машинне масло тощо. На цьому матеріалі учні зможуть ознайомитись із зовнішнім виглядом речовин, з їх запахом та іншими характерними властивостями.

? Ілюстративні наочні посібники

До цієї групи належать спеціально виготовлені для навчальних потреб посібники, що допомагають утворити у дітей чіткі та правильні уявлення про предмети, які недоступні для безпосереднього сприймання. Проте можна використати ці посібники одночасно з натуральними об'єктами, коли потрібно пов'язати їх із середовищем, в якому вони перебувають.

Ілюстративні наочні посібники можна поділити на дві основні групи:

1) площинні зображення;

2) об'ємні зображення.

Площинні зображення, у свою чергу, поділяються на статичні та динамічні посібники.

До статистичних площинних зображень належать таблиці, картини, атласи, діапозитиви, карти.

У процесі навчання природознавства застосовуються сюжетні картини, які спеціально створені до окремих тем. Учитель повинен навчити дітей працювати з картиною: описувати об'єкти, які на ній зображені відповідно до поставлених цілей; порівнювати їх між собою та з власними спостереженнями; встановлювати зв'язки між об'єктами складати тематичну розповідь за картиною.

Також використовують навчальні таблиці. Навчальні таблиці - це засоби наочності на яких інформація про цілісні об'єкти природи, або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментальних малюнків текстів цифрової інформації. Навчальні таблиці класифікують за різними ознаками. За формою передачі інформації вони бувають: художнього оформлення, цифрові, графічні, текстові і комбіновані. За змістом і дидактичною метою вони поділяються на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові.

Зміст таблиці показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні з них використовуються для здобуття нових знань інші - як джерело додаткової інформації для уточнення розширення засвоєних знань, як основа встановлення зв'язків і залежностей, як матеріал для організації практичних робіт виконання вправ. Крім таблиць на уроках природознавства використовуються листівки, фотографії, малюнки.

На відповідних уроках природознавства не обійтись без карт (півкулі, природні зони, фізична карта України, карта своєї області). У курсі природознавства використовуються такі види карт: фізична карта України, фізична карта області, карта природних зон України, фізична карта півкуль. Карти для початкової школи мають свої особливості. Вони відрізняються масштабом значно меншим навантаженням тобто кількістю об'єктів які на них зображуються.

З метою розвитку логічного мислення і свідомого сприймання природничого матеріалу варто на ватмані заготовити опорні схеми.

Доцільно мати в класі промовисті картки (на одному боці яких зображено об'єкт, а на зворотному -- цікаві відомості про нього), набори загадок та папки з ребусами, чайнвордами, кросвордами. Картини, таблиці, промовисті картки повинні бути таких розмірів, щоб забезпечити організацію одночасної бесіди з усім класом.

До динамічних площинних ілюстративних зображень належать кінофільми. Наприклад, «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо», «Риби», «Птахи», «Тварини водойм», «Будова людського тіла» тощо.

Під час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування магнітофонного запису, платівки педагогічне керування сприйманням дітей ускладнюється, оскільки учитель не може постійно подавати коментар і пояснення. Тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту аудіовізуальних засобів наочності. Прийомами такої підготовки є: актуалізація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація і запис на дошці запитань, на які діти відповідатимуть після перегляду чи прослуховування, пояснення і запис складних термінів.

Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок він дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію про предмети. Цінність фільму полягає в тому, що весь матеріал подається в динаміці в розвитку в певній об'єктивно зумовленій послідовності. У навчальних фільмах чітко виділяються взаємозв'язки і залежності навколишнього світу, які досить важко або неможливо сприйняти безпосередньо в природі.

Навчальні діапозитиви - це набори кадрів за певною темою, які можуть застосовуватися в різній послідовності найбільш доцільний у конкретній навчальні ситуації. Насамперед діафільм застосовуються, як джерело нових знань і для ілюстрації розповіді вчителя. На етапі засвоєння вони також можуть розширювати поглиблювати сформовані елементи знань конкретизувати їх.

Роль динамічних площинних зображень на уроках природознавства значна:

- відео-, кінофільм долає простір і переносить дії в ліс, степи, гори тощо;

- показує об'єкти в русі (процес проростання насіння, процес розвитку метелика, процес добування кам'яного вугілля);

- допомагає сформувати у дітей більш конкретні уявлення, поняття, бо дає реальне уявлення про життя рослин, тварин.

Об'ємні ілюстративні наочні посібники поділяються на статичні (нерухомі) та динамічні.

До статичних об'ємних ілюстративних посібників належать моделі, муляжі, макети. Наприклад, модель шахти, доменної печі, земної кулі (глобус), тіла людини (торс); муляжі плодів, органів рослин; макети «Ліс», «Водойма» тощо.

Модель - це спрощений реальний об'єм оскільки в ньому абстрагуються тільки історичні ознаки. Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні.

Матеріальні моделі - це тривимірне зображення об'єкта його частини чи групи об'єктів у зменшеному, або збільшеному вигляді. Вони бувають динамічні (діючі, розбірні) і статистичні (недіючі, нерозбірні). Діючі розбірні матеріальні моделі дозволяють вивчати ,як зовнішній так і внутрішній зміст об'єктів природи їхні основні частини та принципи роботи. До матеріальних нерозбірних недіючих моделей належать рельєфні таблиці. Це кольорові зображення натуральних предметів. Рельєфні навчальні таблиці дають загальне уявлення про об'єкти природи та створюють у свідомості учнів просторові образи які деталізують плоскі зображення на малюнках таблицях.

Також застосовують ідеальні навчальні моделі, які поділяються на при групи: а) образні - це моделі що передають загальну структуру; б) знаково-символічні - це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково - символічної мови; в) розумові - це моделі предметів процесів що створюються в уяві дитини. Будь - яка модель є наочною тому що вона сприймається чуттєво. Наочність моделі має узагальнений зміст тобто за нею створюється образ не просто конкретного об'єкта а сукупність його властивостей.

Навчальні моделі є засобом наочності а моделювання виступає дидактичний прийом, який може входити в структуру різних методів навчання. Застосування моделей і моделювання сприяє переходу школярів від конкретно - образного до абстрактного мислення дозволяє підвищити науково - теоретичний рівень знань. Серед ідеальних моделей у процесі навчання природознавства найчастіше використовуються образні. Це схематичні малюнки об'єктів, схеми взаємозв'язків, плани місцевості, географічні карти, прості діаграми, графіки процесів і явищ.

Схематичний малюнок є найпростішим видом образних моделей.

Муляжі - це точна копія натурального об'єкта в якій відображається не тільки основні, але й другорядні незначні зовнішні ознаки. Муляжі використовуються як джерело знань засіб ілюстрації основа для згадування і запам'ятовування матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку. Вони також поєднуються з гербарними зразками малюнками з метою своєї деталізації та уточнення створення у дітей просторового уявлення про окремі частини обє'кта чи обє'кт у цілому.

До динамічних - діючі моделі. Наприклад, флюгер (за допомогою якого діти визначають напрямок вітру), телурій (прилад, за допомогою якого встановлюються причини відповідного клімату в даній місцевості). Можна виготовити для демонстрації на уроці схему колообігу води в природі.

? Допоміжне обладнання

До допоміжного належить устаткування, що не є предметом вивчення на уроці. Його можна поділити на такі групи:

- для постановки дослідів;

- екскурсійне;

- для демонстрування наочних посібників;

- для роботи в кутку живої природи;

- для роботи на навчально-дослідній ділянці;

- для роботи на географічному майданчику.

Для постановки дослідів потрібно мати відповідні прилади, посуд: терези аптекарські з важками, штативи, триніжок, спиртівку (мал. 5), азбестову сітку (використовують при нагріванні скляного посуду), сухе пальне, пробіркотримач, пробірки, колби, лійки, склянки, скляні палички і трубки, гумові корки, фільтрувальний папір, термометри (для проведення метеорологічних спостережень), мензурки (для вимірювання об'єму рідини). Слід виділити посуд для демонстраційних дослідів (більших розмірів і в невеликій кількості) і посуд для лабораторних робіт (невеликих розмірів, відповідно до кількості учнів у класі). Щоб формувати набори приладів, посуду та різних матеріалів (пісок, глина, сіль та ін.) для проведення дослідів учнями на предметних уроках, необхідно мати підноси в кількості, яка б забезпечила роботу в парах.

Обладнання для демонстрування наочних посібників -- технічні засоби навчання, які допомагають створювати у молодших школярів конкретні й повні уявлення про явища природи, що відсутні в даній місцевості.

У початкових класах найчастіше використовується діапроектор. У діафільми включено інформаційний матеріал, який поглиблює і розширює знання учнів, установлює зв'язок із життям. Деякі кадри дано у вигляді запитань, на які учні повинні відповісти самостійно. Кожний класовод повинен мати набір діафільмів за темами програми.

Дуже зручний для демонстрування на уроках схематичних рисунків, схем, текстів тощо кодоскоп. З ним можна працювати в незатемненому приміщенні.

Якщо є епідіаскоп, то потрібно підібрати кольорові ілюстрації, листівки, які можна демонструвати на уроках.

Останнім часом все частіше на уроках використовують відеофільми.

Обладнання для роботи в кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці, на географічному майданчику буде описано у відповідних розділах.



Література

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навч.посібник. -К.:Веселка.1998. - 333с.

2. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання: Навч.посібник.-К:.Перун,2000.-400с.-11,20.

3. Коваль Н.С. Використання таблиць на уроках природознавства у 2 і 3 класах // Початкова школа. - 1976. - №3. - С.37-41.

4. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства: Навч. посібник для учнів пед.училищ. - К.- Вища шк. 1990. - 305с.

5. Охріменко А.М., Клепініна К.І. Виготовлення натуральних наочних посібників з природознавства // Початкова школа. - 1989. №7. С.37-39.

6. Панченко Г.П. Особливості застосування наочності // Початкова школа. - 1986. - №12 - С.50-51.



Лекція 5. Методи і прийоми навчання природознавству в початковій школі

Мета. Знати класифікації методів навчання природознавству в початковій школі.

Вступ. У викладанні природознавства поряд з визначенням обсягу змісту навчального предмета і добором матеріалу для уроку велике значення мають методи викладання. Вони спрямовані на засвоєння знань, набуття вмінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей школярів.

Зміст лекції.

1. Класифікація методів навчання природознавству в початковій школі.

Навчальний метод - спосіб передавання знань учителем і одночасно спосіб засвоєння їх учнями. Це визначення методу виражає поняття про дві взаємозв'язані сторони: ту, що передає, - учитель, і ту, що засвоює, - учень.

Кожен метод навчання має складну структуру. На практиці це виявляється в різноманітних прийомах. Відповідний методичний прийом спрямовує діяльність учнів на розв'язання певного завдання.

Методичні прийоми - це елементи того або іншого методу, якими користуються вчитель і учні у процесі навчання.

У посібниках з педагогіки і дидактики наводяться різні класифікації методів навчання залежно від того, яка суттєва ознака покладена в основу кожної з них. Класифікації методів поділяються:

- за джерелами знань і взаємозв'язаної діяльності вчителя і учня;

- за характером дидактичних знань;

- за рівнем пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння змісту освіти. За цією ознакою визначають пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий (евристичний), дослідницький методи (М. Скаткін, І. Лернер).

Ю. Чабанський виділяє три великі групи методів навчання (кожна передбачає декілька класифікацій), в основу яких покладено:

- організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

- стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;

- контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.

Деякі методисти поділяють методи на:

- методи викладу навчального матеріалу вчителем;

- методи самостійної роботи учнів.

У практиці викладання природознавства в школі найбільшого поширення набула класифікація методів навчання за джерелами знань. Джерело знань визначається змістом навчального матеріалу. Класифікація за джерелами знань і єдністю діяльності учителя та учня проста і зручна: вона дає можливість правильно вибирати і застосовувати методи залежно від специфіки змісту навчального матеріалу. Проте така класифікація не враховує характер пізнавальної діяльності школярів.

На основі переважаючого характеру джерел знань, діяльності вчителя та учнів, коли передавання і засвоєння знань здійснюються за допомогою слова, показу і практичної роботи, методи навчання групують на словесні, наочні і практичні.

Застосування того чи іншого методу залежить від змісту навчального матеріалу, виховних завдань і вікових особливостей школярів. До словесних методів належать бесіда та розповідь; до наочних - демонстрування натуральних об'єктів, дослідів і зображувальних наочних засобів (кіно, таблиць, схем); до практичних - практичні роботи учнів на навчально-дослідній ділянці, у кутку живої природи тощо, розпізнавання об'єктів, спостереження під час дослідів, які проводяться самостійно, та проведення експерименту.



	Методи
	словесні	наочні	практичні
Джерело знань	Слово	Наочний об'єкт	Практична робота
Учитель передає знання	Словом	Показом	Інструктажем
Учні засвоюють знання	Слухаючи	Спостерігаючи	Працюючи

На уроці кожний метод розкривається багатьма методичними прийомами різного характеру, які можна систематизувати у відповідні групи. Учитель повинен чітко уявляти, яка суттєва ознака покладена в основу тієї чи іншої класифікації методів, і пам'ятати що поділ методів на групи є відносним, бо на практиці методи навчання застосовуються в їх органічному поєднанні.

2. Словесні методи навчання.

Словесні методи найчастіше застосовуються на етапі сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу під час його викладу з метою розвитку пізнавальної активності, логічного мислення школярів і засвоєння ними інформації, що викладає вчитель. За характером виклад матеріалу може бути описовим, пояснювальним, проблемним. На практиці він реалізується у формі бесіди, розповіді, опису, пояснення в межах загальних методів навчання - пояснювально-ілюстративного або частково-пошукового.

Ці методи застосовуються в різних співвідношеннях: розповідь змінюється бесідою, бесіда - поясненням. Буває й інша послідовність: бесіда передує розповіді, розповідь закінчується бесідою.

Специфічною особливістю застосування методів викладу є тісний зв'язок словесних методів з наочними і практичними залежно від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів до його сприймання. Основною складністю при застосуванні словесних методів є організація учнів. Увага дітей 1-4-х класів найефективніша протягом З - 5 хвилин, а потім вона послаблюється і потроху розсіюється. Тому слід заздалегідь готувати до уроку різні наочні посібники і продумувати методичні прийоми, які активізуватимуть пізнавальні можливості учнів.

Бесіда - це діалогічний (запитально-відповідний) метод навчальної роботи. Бесіда характеризується участю в розв'язанні питання і учнів, і вчителя. Основним структурним елементом будь-якої бесіди є запитання вчителя. Вони повинні органічно випливати з викладеного матеріалу і скеровувати увагу учнів на засвоєння істотного. Бесіди необхідно проводити і систематично, поступово привчаючи молодших школярів до самостійного висловлювання.

Учитель повинен так ставити запитання учневі, щоб воно сприяло розвитку його мислення. Наприклад.

--Розгляньте в підручнику малюнок. Про що ви дізналися вперше, розглядаючи цей малюнок?

За допомогою бесіди здійснюється контакт між учителем і учнями. Вона допомагає розвивати логічне мислення. Її не можна будувати на невідомому учням матеріалі.

Керівна і спрямовуюча роль у бесіді належить учителю. Постановка відповідного запитання примушує учнів задуматись, осмислити матеріал, відібрати потрібне і підготувати відповідь. Якщо при цьому демонструються наочні посібники, то їх необхідно роздивитись, проаналізувати і в них знайти відповідь на поставлене запитання.

Бесіда має особливе значення на узагальнюючих уроках і на уроках, де пов'язуються нові знання із опорними (раніше засвоєними).

Бесіда завжди повинна відповідати загальним вимогам дидактики:

1. Зміст, форма і послідовність запитань повинні суворо відповідати поставленому завданню, пробуджувати інтерес дітей до предмета.

2. До бесіди потрібно ретельно готуватись. Питання для бесіди мають бути конкретні, точні, чіткі. При складанні запитань треба враховувати загальний розвиток учнів, їх досвід і знання з цієї теми.

3. При підготовці до уроку учитель повинен точно визначити: мету бесіди, план її проведення, основні питання, які знання повинні отримати учні, які зробити висновки.

4. Кожне запитання має бути цілеспрямованим, стилістично правильним і відповідати віковим особливостям молодших школярів.

5. Бесіду проводять на різних етапах уроку на основі:

- проведених спостережень, щоб забезпечити правильне сприймання змін, які відбуваються в природі протягом року; сформувати уявлення та поняття про явища і предмети навколишнього середовища;

- дослідів, щоб виявити, як діти зрозуміли їх зміст;

- розповіді вчителя, щоб виявити, як молодші школярі засвоїли матеріал;

- використаних наочних посібників, щоб конкретизувати матеріал, що вивчається;

- статті підручника, щоб виявити, як діти розуміють описане явище.

6. Питання під час бесіди потрібно задавати всьому класу, залучаючи всіх учнів до роботи.

7. Бесіда має спрямовувати безпосереднє чуттєве сприймання предметів і явищ природи. (Учитель ставить на уроці ряд послідовних запитань, відповіді на які випливають із попередніх, уже відомих положень).

8. Учителю треба поступово збільшувати ступінь участі учнів у бесіді ускладненням запитань. Запитання ускладнюються поступово.

9. Слід уникати запитань, на які можна відповісти одним словом (так, ні), або тих, що підказують відповідь.

Залежно від конкретних завдань і змісту навчального матеріалу, від характеру пізнавальної діяльності застосовують такі види бесід, як евристична, репродуктивна.

Евристична бесіда підводить учнів до самостійних висновків і є важливим засобом активізації мислительної діяльності учнів. Евристична бесіда часто поєднується з репродуктивною, в якій учні за допомогою питань учителя відтворюють отримані ними раніше знання. Цей вид бесіди найчастіше використовується на узагальнюючих уроках.

Евристична бесіда передбачає озброєння учнів новими знаннями за максимальної їх активності. Це можливо лише за тієї умови, коли при формуванні нових понять переважають раніше засвоєні знання.

Значне місце на уроках природознавства відводиться розповіді вчителя.

Розповідь - форма зв'язаного монологічного викладу навчального матеріалу, яка характеризується образністю й і емоційністю. Вона, як правило, поєднується з демонструванням дослідів, наочних посібників, а також із бесідою.

Розповідь застосовується в тому разі, коли матеріал уроку новий, зовсім не знайомий учням; коли розглядаються маловідомі явища або випадки з життя природи, історії визначних відкриттів, творча діяльність людей. Розповідь учителя доцільна і в тих випадках, коли виучувані предмети та явища недоступні для безпосереднього спостереження дітей.

Завдання розповіді полягає в тому, щоб дати яскраве, образне уявлення про виучуваний об'єкт чи явище. Досягти цього можна лише за умови, якщо учитель буде дотримуватись певних вимог:

1. У розповіді не повинно бути наукових помилок. Тому вчитель повинен ознайомитись із науковим трактуванням даного питання. З цією метою потрібно використовувати енциклопедії, довідники, науково-популярну літературу.

2. Розповідь має бути доступна розумінню дітей. Учитель, шляхом ясного і доступного викладу, добивається, щоб учні розуміли головне, могли з нього виділити ряд питань, деталей, які б сприяли формуванню поняття. У розповіді учителя не повинно бути жодного незрозумілого слова.

3. У розповіді вчитель підкреслює голосом, паузою ті факти, які мають для дітей виховне значення.

4. Розповідь повинна бути чіткою, конкретною, цікавою, з використанням краєзнавчого матеріалу, яскравою, емоційною, щоб дозволяла викликати інтерес до теми уроку, збуджувала потребу до її активного засвоєння - тоді вона краще запам'ятовується і усвідомлюється учнями.

5. Розповідь потрібно супроводити показом наочних посібників - фотографій, картин, гербарію, кіно- та діафільмів, постановкою дослідів тощо.

6. Темп розповіді має бути таким, щоб учні, які відстають, могли зрозуміти її зміст.

7. Під час підготовки до розповіді вчитель має розробити чіткий послідовний логічно-розвиваючий план з виділенням головного, суттєвого, навколо чого ведеться розповідь; підібрати наочні посібники, переконливі приклади; продумати застосування логічних прийомів (порівняння, зіставлення та ін.) з метою активізації уваги учнів.

...