Методика викладання освітньої галузі "Природознавство"

У процесі ознайомлення з природою найближчого оточення діти дізнаються не лише про господарське значення рослин і тварин, але й про естетичну, рекреаційну цінність природного середовища. У них слід формувати уявлення, що людина - невід'ємна складова частина природи і берегти природу - її святий обов'язок.

Діти цього віку повинні усвідомити, що вони зможуть принести користь природі хоча б тим, що не будуть їй шкодити: забруднювати навколишнє середовище побутовими відходами, ламати дерева і кущі, руйнувати пташині гнізда, мурашники та ін.

Робота з екологічного виховання дітей проводиться під час безпосереднього спілкування їх з природою. Формуванню свідомого, відповідального ставлення до навколишнього середовища сприяє ігрова діяльність дітей, зокрема ситуаційні ігри. Саме в ході гри дитина включається в такі ситуації, які можуть трапитись у реальному житті. Так, під час прогулянок можна провести гру «Покажи, який ти є». її мета -- перевірити, як поводяться діти на природі і яка їх реакція на втручання людини в природне середовище. Маршрут вчитель визначає завчасно. Слід передбачити зустрічі дітей з різними природними об'єктами і прослідкувати за їхньою поведінкою, вчинками, аналіз яких і здійснюється в кінці маршруту. Так, штрафні очки записуються, якщо діти галасують, не йдуть стежкою, а топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір, консервні банки) тощо. Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Це залежить від місцевих умов та винахідливості вчителя.

Першокласники включаються і в практичну природоохоронну діяльність: вони збирають корми для зимуючих птахів, підгодовують їх узимку. У вересні силами учнів можна заготовити насіння дикорослих рослин: чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Взимку, коли земля вкриється снігом, насіння цих рослин стає недоступним для птахів. Зривати плоди треба разом із верхньою частиною стебла з тим, щоб можна було зробити невеликі снопики і зимою встромлювати їх прямо в сніг поряд із годівничкою.

Насіння кавунів, динь, гарбузів, кабачків - прекрасний корм для синиць. Вони легко роздовбують його тверду шкаралупу, а горобці, конкуренти синиць на годівничках, зробити цього не можуть.

Насіння ясена, бузку - улюблений корм снігурів. Проте збирати його немає потреби, бо крилатки ясена тримаються на дереві всю зиму, а коробочки бузку розкриваються лише у січні - лютому. Птахи самі знайдуть цей корм на деревах і кущах. Так само не слід заготовлювати ягоди з горобини, бузини, барбарису, черемхи, бо при їх збиранні можуть пошкоджуватись рослини, а зберігати ягоди у свіжому вигляді важко. Засушені ж треба перед згодовуванням птахам розмочувати. Птахи самі знайдуть ці ягоди у природному середовищі. А от соняшник, просо, овес, насіння яких із задоволенням поїдає більшість зимуючих птахів, можна виростити на пришкільній ділянці.

Отже, слід виділити деякі особливості ознайомлення шестилітніх дітей з природою.

1. Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточує дитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого оточення, працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час цільових прогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та під час роботи на навчально-дослідній ділянці.

2. Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроків використовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутих внаслідок безпосереднього спілкування з природою.

3. Провідними методами пізнання природи є спостереження, які проводяться переважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також ігрова діяльність дітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда, розповідь, робота з підручником, наочними посібниками), учитель постійно опирається на спостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в ігрові ситуації, забезпечує активізацію пізнавальної діяльності, доступність засвоєння матеріалу.

2. Особливості навчання природознавства у 2 класі.

У II класі ознайомлення з природою відбувається на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить розділу "Природа навколо нас". У дітей поглиблюються і розширюються знання про зміни в природі та праці людей у різні пори року, рослини і тварин найближчого оточення. У II класі на основі створених уявлень проводиться робота по формуванню елементарних понять; більше уваги приділяється встановленню причинно-наслідкових зв'язків, взаємозв'язків у природі.

Провідним методом ознайомлення з природою є спостереження, проте діти проводять їх здебільшого самостійно, систематично фіксуючи наслідки спостережень у зошитах з друкованою основою. Для ознайомлення з сезонними змінами у природі і праці людей проводяться екскурсії на пришкільну ділянку, у поле, ліс, парк. Зібраний під час екскурсій роздатковий матеріал використовується на предметних уроках. На комбінованих уроках застосовується різноманітна наочність, що відповідає особливостям сприймання і мислення дітей цього віку.

Ігровій діяльності другокласників також відводиться помітна роль. В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання, які поєднуються з ігровими діями, що сприяє кращому і швидшому запам'ятовуванню матеріалу. Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища природи, розвиток умінь порівнювати предмети, виділяти основні і другорядні ознаки їх, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну послідовність подій та ін.

Діти спостерігають за ростом і розвитком рослин, набувають конкретних знань про вирощування однорічних і багаторічних квіткових рослин, овочевих культур. Діти розпізнають об'єкти неживої і живої природи та об'єкти, створені людиною; рослини і тварин за їх істотними ознаками. Другокласники відчувають власну відповідальність за збереження природи.

3. Ознайомлення третьокласників з природою.

За навчальним планом для початкових класів на вивчення природознавства у III класі відводиться 1 год на тиждень, всього 35 год.

У І і II класі учні ознайомилися з найбільш поширеними рослинами і тваринами своєї місцевості, видами праці населення, дізналися про вплив неживої природи на стан рослин і поведінку тварин у різні пори року, на працю людей. У процесі ознайомлення з навколишнім світом учні в доступній формі дізналися про використання і примноження природних багатств та охорону їх тощо.

Третьокласники починають вивчати новий предмет - природознавство (за програмою Т.Байбари), в якому будуть збагачуватися їхні знання про пори року, форми поверхні суші, корисні копалини, рослини і тварини лісів, лук, полів. Вони також вивчатимуть тіло людини й охорону здоров'я. Учні дізнаються, як людина своєю діяльністю впливає на природу і що робиться для раціонального й економного використання природних багатств у народному господарстві.

Зміст програми III класу складають такі розділи: "Природа і ми", "Нежива природа", "Жива природа".

Кожний розділ програми з природознавства має свою специфіку викладання. Так, в розділі "Природа і ми" найбільше значення відводиться спостереженням за природою і працею людей. Вивчаючи цей розділ, учні засвоюють елементарні поняття: нежива природа, жива природа, явища природи. У дітей формують уявлення про: тіла, речовини; три стани речовини: рідкий, твердий і газоподібний; пізнавальну, моральну, естетичну, оздоровчу і практичну цінність природи для людини.

Використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення даного розділу дає змогу третьокласникам побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості в набутті знань, зацікавленості в навчанні.

Не можна переоцінити впливу рідної природи на формування у дітей позитивних емоцій, що сприяє вихованню естетичних смаків, патріотичних почуттів.

При вивченні цього розділу здійснюється екологічний підхід до ознайомлення з природними об'єктами: взаємодія живої і неживої природи та природи і людини. Тому спостереження за об'єктами природи і працею людей повинні здійснюватись у полі, лісі, на лузі та інших природних місцях. Екологічне розуміння природи невід'ємно пов'язане з бережливим ставленням до неї. До такого розуміння необхідно підводити учнів при вивченні кожної теми цього розділу. Разом з тим ми розвиваємо у дітей інтерес і любов до природи, прищеплюємо вміння раціонально її використовувати. Останнє особливо має реалізуватися під час екскурсій дітей у природу. На таких уроках поряд з дидактичною і пізнавальною метою необхідно передбачати посильну суспільно корисну працю дітей. Якщо ж під час екскурсії діти упорядкували джерельце або підв'язали зламану гілку чи зробили огорожу для мурашника, підгодували птахів, брали участь у збиранні шкідливих комах, то ці корисні справи запам'ятаються їм надовго і, безперечно, матимуть виховний вплив.

Вивчаючи тему "Людина - живий організм" діти отримують уявлення про: подібні ознаки людини з іншими живими організмами; відмінні ознаки людини від тварин; будову шкіри та її значення в організмі людини; основні частини скелету людини та і його значення в організмі людини; роботу м'язів тіла людини та їх значення в організмі людини; основні органи травлення; перетворення їжі в органах травлення і т. ін.. Отже, вчитель повинен на доступних прикладах намагатись пояснити дітям, що наш організм - дуже складна природна система, в якій чітко і залежно один від одного і від навколишнього середовища працюють органи, що краще докласти великих зусиль для попередження захворювання, ніж потім позбутися його. Тому великого значення набуває загартовування організму, оберігання його від інфекційних і простудних захворювань, зміцнення фізичними вправами, посильною фізичною працею.

Навчання природознавству сучасними методами буде сприяти всебічному розвитку молодших школярів, підготовляти їх до сприймання основ наук у старших класах.

Ефективність засвоєння природничого матеріалу третьокласниками досягатиметься методами, притаманними природничим наукам: проведення спостережень, дослідів, практичних робіт, демонстрування натуральних об'єктів і самостійна з ними робота, а також використання різноманітної наочності і підручника як джерела знань. Необхідно вчителю систематично залучати учнів до самостійного пошуку знань, озброювати їх прийомами навчальної діяльності. Ставити учнів у положення маленьких "дослідників" природи. Вчити їх розкривати причини явищ, знаходити взаємозв'язки і залежності між предметами і явищами, між природою і працею людини.

Важливого значення у вивченні природничого матеріалу надається спостереженням учнів за навколишньою природою і працею людей, екскурсіям, предметним урокам, практичним заняттям на місцевості і шкільній ділянці, в куточку живої природи.

4. Особливості проведення уроків природознавства у 4 класі.

За навчальним планом на вивчення природознавства у IV класі відводиться 1 год на тиждень, всього 35 год. Завдання курсу природознавства у IV класі полягають у тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу природу та працю людей свого краю, дати їм уявлення про різноманітні професії, сформувати вміння читати нескладний план, географічну карту, глобус, навчитись орієнтуватися на місцевості за допомогою компасу і місцевих ознак (Сонця, розташування мурашників, розростання гілок на південь, а моху з північного боку дерев та інших орієнтирів). Озброїти учнів знаннями про природу та працю людей нашої Батьківщини. У IV класі учні продовжують вести спостереження за природою і працею людей своєї місцевості, і, таким чином, здійснюється сезонний і краєзнавчий принципи навчання.

Використання краєзнавчого матеріалу під час спостережень дає змогу учням побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості, самостійності в набутті знань, зацікавленості в навчанні. Кожного сезону на підставі спостережень учнів проводяться узагальнення.

Кожний розділ програми з природознавства має специфіку викладання. Так, досить складним і зовсім новим для учнів є ознайомлення з фізичною картою України. Проте, щоб учні усвідомили поняття "географічна карта", вчителю необхідно провести велику роботу по формуванню цілої низки проміжних уявлень і понять, а саме: "горизонт", "сторони горизонту", "орієнтування на місцевості", "масштаб", "план", "топографічна карта" і лише після цього - "географічна карта".

Метод роботи з картою включає певну систему прийомів. Користуватися ними треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою поділяються на такі групи.

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють поняття про план і карту.

2. Математичні. Учні знайомляться з математичною основою карти, засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

З Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4. Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів висловлювати за даними карт свої судження, складати усні та письмові розповіді, робити висновки.

5. Виховні. Підводять учнів до відповідних ідейно-політичних висновків. Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей. Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати дітям про героїчні подвиги вітчизняних учених-географів, дослідників та ін.

Найбільш складним є визначення масштабу. Тому, щоб полегшити дітям усвідомлення його, необхідно запропонувати виконати кілька вправ не тільки на одному уроці, а й повернутися до формування поняття «масштаб» в інших темах і дати учням вправи на визначення відстані між містами, протяжності гір, річок, особливо під час ігор - уявних подорожей по карті.

Щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх до практичної діяльності. Давати дітям завдання для самостійного знаходження об'єктів за умовними знаками, обчислювати відстань між пунктами за масштабом, складати коротенькі характеристики об'єктів, а також вчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, робити відповідні висновки. Слід відмовитися від пасивного і механічного запам'ятовування умовних знаків карти.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів при вивченні карти сприяють різноманітні ігри як на уроках, так і в позакласній роботі.

Вивчення таких тем, як "Чому буває день і ніч", "Рік", вимагають від вчителя широкого використання життєвого досвіду учнів, опори на їхні спостереження і обов'язково застосування приладу телурія або глобуса з нахиленою віссю і свічки або лампочки та відповідних таблиць, ілюстрацій: Ці теми розкривають дуже важливі для формування наукового світогляду у дітей поняття про причини змін дня і ночі, а головне, про закономірність сезонних змін у природі. Треба довести до свідомості учнів те, що Земля, рухаючись навколо Сонця, протягом року займає різне положення відносно цієї найближчої до нашої планети зірки. Прикладом цього є те, що, спостерігаючи видимий рух Сонця (раз на місяць вимірюємо за допомогою гномона тінь, яка падає від нього), ми легко помічаємо, що Сонце змінює свою висоту над обрієм. Змінюється кут падіння на поверхню Землі його променів, а значить, змінюється освітлення і нагрівання поверхні Землі, що і є причиною змін пір року.

Характерним для викладання розділу "Рідний край" (Т.Байбара), "Вивчаючи природу України та рідного краю" (В.Ільченко, К.Гудз) є те, що вчитель переключає увагу учнів від вивчення рідного краю на ознайомлення їх з окремими картинами природи і праці людей інших місць нашої країни.

Звичайно, від учителя вимагається знання не тільки фактичного матеріалу, а й обізнаності в питаннях сучасного життя країни. Вчителеві треба систематично стежити за періодичною пресою, теле- і радіопередачами, бути завжди готовим дати відповідь учням на їхні нескінченні запитання "Чому?", "Як утворилося?" та ін.

Зміст цього розділу дає змогу вчителю показати учням неосяжність території нашої країни, різноманітність її природи, багатства надр, велич праці радянських людей різних національностей, яка спрямована на освоєння природних ресурсів, підвищення добробуту трудящих усіх братніх республік.

Червоною ниткою повинні пройти через всі теми приклади боротьби нашої партії та уряду, кожного громадянина України за бережливе ставлення до природи, її раціональне й економне використання і відтворення.

Велику увагу вчителю треба звернути на відбір матеріалу за змістом, використання життєвого досвіду учнів, створення проблемності у навчанні і особливо на використання різноманітної наочності, дитячої літератури, пізнавальних ігор та ін. Особливого значення слід надавати розповіді вчителя. Вона повинна бути короткою, але цікавою, доступною і супроводжуватися різноманітною наочністю, уривками з художньої дитячої літератури, розкривати героїку труда нашого народу.

Ознайомлюючи учнів з характерними ознаками тієї чи іншої природної зони, важливо звернути їхню увагу на головну причину, яка сприяє утворенню такої різноманітності природи нашої країни. За допомогою телурія показати дітям, що головна причина цього явища є та, що неосяжна територія нашої Батьківщини нерівномірно освітлюється і нагрівається Сонцем протягом року. Є ще й інші причини, на них теж слід звернути увагу, коли йтиметься про ту чи іншу зону, але ця є найголовнішою. Важливо показати дітям залежність між предметами і явищами, допомогти їм розкрити причинно-наслідкові зв'язки в природі, спрямовувати увагу на пошуки причин, які зумовили зміни в природі. Так, чим далі на південь - поступово тундра змінюється на тайгу. Стало значно тепліше влітку, глибше відтає шар вічної мерзлоти, більше опадів, і на зміну карликовим берізкам піднімаються велетні - сибірські кедри, ялини, модрини та інші дерева. Вчити дітей знаходити суттєві ознаки у рослин, тварин, пристосування їх до життя в певному середовищі.

Самостійна робота учнів з різноманітною наочністю сприяє не тільки емоційному сприйманню матеріалу, збагаченню образів про ті чи інші предмети, а й виховує у дітей увагу, спостережливість, естетичні смаки та ін.

Отже, при вивченні картин природи нашої Батьківщини є всі можливості для збагачення і розвитку природничих понять, які є основою формування наукового світогляду.

При формуванні елементів наукового світогляду важливе значення має екологічне виховання молодших школярів. При ознайомленні учнів з даним розділом є великі можливості показати, як у нашій країні ведеться робота з охорони природи, як можна менше завдавати шкоди природі при використанні її багатств, створювати маловідходні і безвідходні виробництва. Обов'язок кожного громадянина (і школярі не повинні стояти осторонь) - брати участь у відтворенні природи, примноженні її багатств і краси.

Особливо слід звернути увагу учнів на економію всього того, чим ми користуємося, на бережливе ставлення до речей. Слід пам'ятати, що на виготовлення їх витрачаються природні ресурси, праця робітників різних професій, а головне, відбувається в якійсь мірі забруднення середовища, в якому ми живемо і треба ще буде жити .нашим нащадкам. З виховною метою є рація показувати дітям, які негативні явища ще мають місце при використанні природних багатств в тій чи іншій природній зоні, а також, що робиться для того, щоб зберегти природу, використовувати її скарби раціонально, по-господарськи. Розповісти дітям, що в нашій країні відкриваються нові заказники і заповідники, але це не означає, що держава і все населення може жити, не втручаючись у природу. Доводиться вирубати ліси, видобувати корисні копалини, ловити рибу, будувати ГЕС, але все це треба робити розумно, прагнути більше відтворити, ніж узяти у природи.

6. Оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі вивчення природознавства.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за відповідними критеріями (див. Додаток). Об'єктами систематичного контролю та оцінювання в 1-4 класах є: - знання фактичного матеріалу; - уявлення про зв'язки між об'єктами навколишнього світу; - уміння встановлювати зв'язки між явищами (об'єктами) навколишнього світу; - уміння виділяти головні завдання, аргументувати їх значення для себе; - уміння виражати свої знання в малюнках, моделях, розповідях, грі; - уміння самостійно формулювати запитання.

Додатково до наведених знань, умінь у 3-4 класах учні повинні: - виконувати практичні роботи, користуватися відповідними приладами; вести спостереження, дослідження відповідно до самостійно складеного плану; - вести записи в щоденниках спостережень, досліджень; - встановлювати цілісність знань на основі найбільш загальних зв'язків у природі; - аргументувати цінність одержаних на уроках знань, умінь для особистого використання.

Перевірка знань і вмінь учнів - необхідна складова частина процесу навчання природознавству.

Основна мета перевірки - виявлення стану знані, і вмінь учнів, що необхідно для правильної організації діяльності і вчителя, і учнів.

Методика перевірки знань і вмінь молодших школярів являє собою систему, елементами якої є цілі, зміст, форми, методи, прийоми перевірки та аналіз її результатів.

Цілі та зміст перевірки результатів засвоєння учнями знань і вмінь визначають форми, види і методи контролю.

Форми контролю бувають різними. За способом організації перевірки розрізняють індивідуальний і груповий контроль, а за способами надходження інформації від учнів до вчителя -- усний, письмовий, експериментальний та програмний.

Вид контролю залежить від дидактичної функції, яку він виконує у навчанні. Відповідно до цього розрізняють попередній, поточний, тематичний (періодичний) і заключний контроль, особливості яких розкриті в загальній дидактиці.

Закріплення раніше засвоєних знань проводиться через повторення нового матеріалу наприкінці уроку, домашні завдання, їх перевірку та виконання, на узагальнюючих уроках. Отже, повторення може бути організоване на різних етапах уроку.

Під час перевірки раніше засвоєних знань важливо підтримувати в дітей інтерес до пізнавальної діяльності. Тому треба урізноманітнювати види повторення. Найчастіше воно проводиться у формі запитань учителя і відповідей учнів. Під час такої бесіди вчителеві треба доповнювати й уточнювати відповіді учнів, спрямовувати їхню увагу на розкриття суттєвих ознак предметів і явищ, взаємозв'язків тощо.

Повторення можна проводити у формі фронтального опитування. Однак фронтальне опитування має і певні недоліки, зокрема, не сприяє формуванню в учнів умінь будувати відповідь у певній логічній послідовності, узагальнювати. Тому разом із такою перевіркою знань доцільно застосовувати індивідуальне опитування, під час якого на кожне із запитань відповідає один учень.

Повторення доцільно здійснювати на етапі актуалізації чуттєвого досвіду та опорних знань і вмінь учнів. Для цього вчитель проводить бесіду, під час якої виявляється життєвий досвід учнів, повторюються раніше набуті знання.

Повторення раніше набутих знань здійснюється і на етапі сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. Щоб учні краще засвоювали новий матеріал, щоб легше було у них формувати та розвивати поняття, учитель має використовувати внутрі- та міжпредметні зв'язки.

Проводяться періодичні повторення наприкінці вивчення окремої теми, чверті, півріччя, року. Їх мета - систематизувати і поглибити навчальний матеріал, виявити, як учні його засвоїли.

У початкових класах доцільно практикувати письмову перевірку знань. Під час такої перевірки можна також застосувати перфокартки, сигнальні картки, парні та групові відповіді, програмний контроль, переносні дошки тощо. Доцільно проводити ущільнене опитування, коли разом з індивідуальним учитель застосовує вибіркове опитування, переважно наприкінці вивчення теми, з опірністю на індивідуальні картки, в яких передбачено запитання або практичні завдання.

Перевірка знань і умінь учнів з природознавства за допомогою постановки дослідів називається експериментальною. Вона має мету:

- підсумувати матеріал та закріпити його;

- виявити, якою мірою засвоєні знання з того чи іншого розділу, наскільки учні вміють оперувати ними;

- закріпити навички проведення лабораторних робіт.

Перевірка та облік звань учнів - складова частина процесу навчання і виховання, важливий засіб забезпечення свідомого, міцного опанування учнями програмного матеріалу. Найпоширеніші види обліку знань - поточний і підсумковий. Педагогічна оцінка є важливим регулятором поведінки і навчальної діяльності учня, органічною частиною навчально-виховного процесу.

Оцінна діяльність учителя відповідальна і складна. Оцінюючи учня, вчитель має точно виявити співвідношення між досягнутими результатами і тим, що передбачено програмою, враховувати його можливості й зусилля. Оцінка повинна спонукати школяра краще вчитися, тому її слід обов'язково мотивувати. Неприпустимо знижувати оцінку, щоб покарати учня за порушення дисципліни, забутий удома підручник чи зошит.

Педагогічне оцінювання має бути стимулом активності учня на уроці, визначати способи виправлення помилок.

Будь-яке оцінювання повинно постійно ґрунтуватися на доброзичливому ставленні до дитини. У початкових класах має домінувати оцінка у вигляді мотивованого оцінного судження, яке дає можливість учневі усвідомити, як саме він виконав роботу, що вийшло добре, у чому помилка, як її краще виправити.

Знання, уміння і навички учнів оцінюються за результатами усного опитування, роботи в зошитах; проводиться поточна, тематична, підсумкова перевірка.

Контроль повинен ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень кожного учня. Визначення рівня навчальних досягнень школярів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна дiяльнiсть у кінцевому результаті має не лише озброїти дитину певною сумою знань, умінь та навичок, а й сформувати її здатність до оптимальних дій, які базуються на знаннях, досвiдi, цінностях та здібностях, набутих під час навчання.

Контроль за навчально-пiзнавальною дiяльнiстю молодших школярів є складовою частиною навчального процесу. Він сприяє виявленню навчальних досягнень учнів, розкриттю причин поганого засвоєння ними змісту навчального предмета i вживанню раціональних заходів для лiквiдацiї виявлених недолiкiв як у роботі дітей, так і вчителя. Крім того, контроль навчальних досягнень учнів має значний вплив на формування моральних якостей школярів, оскільки привчає їх працювати старанно, наполегливо, самостійно, стимулює розвиток дисциплiнованостi, вiдповiдальностi у ставленні до своїх обов'язків i до вимог учителя. Водночас контроль формує самооцінку школяра, на основі якої створюється критичне ставлення до своїх досягнень, а також до досягнень однокласників.

Поточний контроль дозволяє своєчасно виявити i відкоригувати помилки, яких припускаються діти. У ходi поточної перевiрки вчитель з'ясовує сфюмованiсть в учнiв уявлень та понять; знання фактичного матерiалу; умiння логiчно висловлювати свої думки та аргументувати вiдповiдi; користуяатися прикладами з пiдручника та власними прикладами. Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв подаються в додатку.

У першому класi пiд час поточного контролю здiйснюється словесне оцінювання учнiв. З другого класу оцiнювання здiйснюється в балах з аргументацiєю вчителем iндивiдуальних досягнень кожного учня.

Тематичний контроль, як правило, здійснюється після опанування учнями програмової теми i якісно вiдрiзняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рiвнiв оволодіння системою основних елементів знань та способів діяльності, вміннями застосовувати їх за зразком i в новій ситуації, висловлювати оцінні судження. Його мета - виявити й оцінити якість засвоєння учнями системи природничих знань, уміння застосовувати їх у певних видах навчально-пiзнавальної дiяльностi з різною мірою самостiйностi.

Тематичний контроль передбачає систематизацiю та узагальнення знань учнiв; перевiрку й оцiнювання їхнiх навчальних досягнень з кожної теми курсу. Тематична перевiрка здiйснюється шляхом проведення тематичного опитування або письмової роботи, при цьому краще надавати перевагу усному опитуванню. Письмовi завдання мають буги не великими за обсягом (в З класi самостiйна робота може тривати до 10 хв, з переходом учнiв до 4 класу тривалість роботи збiльшуеться до 20 хв). Зміст завдань може подаватися учнем не тільки словесно, а й графічно у вигляді малюнка, схеми, моделі. Готуючись до тематичної перевірки, вчитель може використовувати тематичні завдання зi щоденників спостережень i досліджень, питання, подані в підручниках до узагальнюючих уроків.

У зв'язку з різними рівнями розумового розвитку дітей завдання для тематичного контролю мають бути диференцiйованими за рівнем складності.

Під час узагальнення знань з теми вчитель акцентує увагу на сформованості в учнiв особистiсно-значущої системи знань про свiт (результату систематизацiї знань на основі уявлень про найбільш загальні закономiрностi природи).

Тематичне оцінювання за семестр здiйснюєтся з урахуванням поточних та тематичних оцінок. В кiнцi навчального року проводиться узагальнюючий урок за рік, на якому виставляється підсумкова річна оцінка.

Тематична перевірка з курсу “Я i Україна” проводиться двiчi на семестр i може здiйснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі узагальнюючого уроку шляхом виконання тематичної роботи, яка організовується за допомогою методу письмової перевірки знань. Важливо, щоб тематична робота передбачала завдання, які потребують застосування знань різного рівня (репродуктивного, конструктивного, творчого), у тих видах предметної, навчально-пiзнавальної та оцінної дiяльностi, оволодіння якими визначено навчальною програмою з курсу “Я i Україна”. Тому до кожної програмової теми доцільно добирати завдання чотирьох рiвнiв: початкового, середнього, достатнього та високого.

Оскільки навчальні досягнення учня на початковому рiвнi характеризуються тим, що він засвоїв знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити, то завдання для початкового рівня варто складати у формі тестiв. Вони передбачають відтворення школярами знань у тому вигляді, як вони подані у підручнику, за зразком виконання конкретного способу дiяльностi.

Для середнього рівня навчальних досягнень характерним є відтворення учнем основного навчального матеріалу, здатність виконувати завдання за зразком. Виходячи з цього, для середнього рівня слід запропонувати завдання, які передбачають застосовування знань за зразком у змінених незначною мірою навчальних ситуаціях.

Достатній рівень передбачає, що учень знає iстотнi ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономiрностi, робити висновки, тому для завдань достатнього рівня характерним має бути застосування знань i вмінь виконання способів дiяльностi у значною мірою змінених навчальних ситуаціях.

Високий рівень навчальних досягнень характеризується тим, що учень володіє системою природничих понять, встановлює внутрiшньопонятiйнi i мiжпонятiйнi зв'язки, вміє розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення, під час вiдповiдi перебудовує засвоєний зміст у новій логiчнiй послiдовностi. Тому завдання для високого рівня мають характеризуватися творчим застосуванням знань і вмінь у нових навчальних ситуаціях. Правильно виконане завдання на цьому рівні свідчить про те, що учень володіє системою знань, передбачених програмою, вміє застосовувати способи дiяльностi в нових ситуаціях.

Література

1. Байбара Т. Зміст природознавства в 4 класі / Тетяна Байбара // Початкова школа. - 2004. - № 9. - С. 37-41.

2. Байбара Т. М., Коваль Н.С. Природознавство: Пробн. підруч. для 3 класу чотириріч. почат. шк. - К. : Веселка, 1996. - 159 с.

3. Байбара Т.М., Коваль Н.С. Природознавство: Пробн. підруч. для 2кл. 3-річ почат. школи.--К.: Веселка, 1996р.--159с.

4. Гуз К. Методичні рекомендації для вчителя початкових класів / Костянтин Гуз, Тетяна Волдолазська // Початкова школа. - 2006. - № 11. - С. 18-21.

5. Коваль Н.С., Нарочна Л. К. Природознавство: Підруч. для 3 кл. почат. шк. - К. : Освіта, 1997. - 144 с.

6. Коваль Н.С., Нарочна Л. К. Природознавство: Підруч. для 4 кл. почат. шк. - К. : Освіта, 1993. - 110 с.

7. Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство: Підручн. для 2кл. 3-річ почат. школи.--К.: Освіта, 1997р.--144с.

8. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: Методичні рекомендації. - К.: Початкова школа, 2003. - 128с.

Размещено на Allbest.ru