Методика викладання освітньої галузі "Природознавство"

Не слід забувати про те, що запитання повинні вести думку учня до розкриття внутрішньої сутності предмета, пояснення причинних зв'язків (Як ти це поясниш? Чому це так буває тощо).

У разі застосування методу розповіді діти більш пасивні та швидко втомлюються. Тому вчитель повинен так побудувати свою розповідь, щоб у дітей збуджувався інтерес і формувались уявлення про предмети та явища природи. Для цього він супроводжує свою розповідь наочними посібниками, зарисовками на дошці, демонструванням дослідів тощо.

Під час вивчення нового матеріалу слід використовувати також ті відомості, які учні набули з різних джерел (читаючи книги, дивлячись телепередачі, слухаючи радіо). Це дуже ефективний спосіб активізації учнів, підвищення їхнього інтересу до матеріалу. Для розвитку пізнавального інтересу у дітей 1-4-х класів необхідно забезпечити на уроках чіткість навчального процесу, емоційність викладу, майстерне використання наочності, ТЗН.

Під час бесіди або розповіді застосовують різні прийоми: записи, зарисовки. їх бажано чергувати з окремими етапами розповіді. Такий прийом вносить різноманітність у процес розповідання, не так стомлює учнів. Для цього потрібно мати зошит із природознавства (краще в клітинку), завдання записів - запам'ятовування учнями найістотнішого, найважливішого з того, що зроблено на уроці: 1-й кл.- малюнки (І півріччя), підписи (II півріччя). (Листок дуба, клена, жолудь.); 2-й кл.- стислі висновки й узагальнення. (Вовк, тигр - хижі тварини, бо вони живляться м'ясом інших тварин.); 3-й кл.- план роботи, висновки із дослідів і спостережень, важкі слова. (Вода від нагрівання розширюється, від охолодження стискається.)

Під час усвідомлення учнями нового навчального матеріалу слід приділяти певну увагу малюнку. Завдання вчителя - керувати спостереженням дітей під час малювання, допомагати їм уважно розглянути предмет і зафіксувати те, що найхарактерніше для його зовнішнього вигляду.

На уроці учнів потрібно навчати працювати з підручником. Застосовується система вправ за текстом підручника: 1) знайти у статті відповідь на поставлене запитання; 2) визначити головне і другорядне; 3) порівняти, чим подібні і чим відрізняються предмети; 4) встановити зв'язки між явищами: визначити причини і встановити наслідки. Така робота з текстом підручника значно підвищує якість засвоєння знань.

VII етап. Осмислення, узагальнення і систематизація знань (5 хв).

Закріплення нових знань проводиться після вивчення нового матеріалу. На цьому етапі застосовують такі методи і прийоми: бесіда, робота з підручником, таблицями, схемами, роздатковим матеріалом, малюнками, картами тощо. У процесі цієї роботи, під керівництвом учителя, виявляються суттєві ознаки предметів та явищ, характерні властивості речовин, на основі чого протягом попереднього етапу формувались відповідні уявлення і поняття.

Під час даного етапу уроку бажано використовувати дидактичні ігри. Наприклад, «Що потім?», «Що зайве?», «Овочі і фрукти», «Хто де живе?», «Знайди дерево за насінням» та інші. При цьому в учнів активізуються сприймання, мислення, пам'ять, спостережливість. Отже, на цьому етапі учні узагальнюють, осмислюють і систематизують одержані на уроці нові знання.

Етап, на якому відбувається закріплення знань (осмислення, узагальнення та систематизація), може зливатися з попереднім етапом -- сприймання й усвідомлення нового навчального матеріалу, якщо його метою була активна навчально-пізнавальна діяльність молодших школярів.

VIII етап. Повідомлення домашнього завдання. Виконання домашніх завдань сприяє: - закріпленню, поглибленню і розширенню знань, удосконаленню вмінь і навичок; - підготовці до активного сприймання нового матеріалу; - формуванню загальнонавчальних умінь і навичок; - розвитку творчих здібностей учнів.

Домашні завдання можна повідомляти наприкінці, на початку або всередині уроку, відповідно до логіки навчального процесу. Але не слід робити це наспіх, треба спокійно пояснити зміст роботи, прийоми, послідовність її виконання, а не обмежуватись лише записом сторінок підручника. Учням потрібно пояснити, на які питання підручника звернути увагу, як використати малюнки підручника; можна рекомендувати учням виконати певні зарисовки з натури деяких об'єктів, що розглядали в класі (плоди, насіння, контури гілок, листків кущів і дерев) - тобто треба урізноманітнювати види домашніх робіт. Це викликає у дітей інтерес до вивчення природи.

Для домашньої роботи з природознавства доцільно пропонувати дітям завдання продуктивного характеру, які потребують узагальнення, порівняння, доведення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо. Викликають інтерес у школярів і домашні завдання, виконання яких розраховане на кілька днів, або на 2--3 тижні. Такі завдання стимулюють пошукову діяльність, пробуджують їхню допитливість, розвивають спостережливість і мислення. Незадовільно виконану роботу треба примусити переробити. Це привчає до відповідальності та сумлінного виконання кожної справи.

IX етап. Підсумок уроку (2--3 хв).

Підсумовування уроку має бути своєрідним показником його результативності. Часто вчителі підсумовують урок двома-трьома запитаннями (Як працював клас? Хто з учнів працював особливо сумлінно? Про що нове дізналися учні на уроці?) і оголошують оцінки (поурочний бал).

Корисніше спеціально виділити 1,5-2 хв, щоб запитати школярів, про що вони довідалися, й поступово привчати їх до лаконічного узагальнення (чіткого називання головних ознак поняття, яке формувалось на уроці, зіставлення вивченого на цьому уроці із засвоєним раніше тощо). Підсумовування позитивно впливає на систематизацію знань, запам'ятовування істотного, розвиток монологічного мовлення, узагальнення знань учнів.

Структура уроку на засвоєння нових знань.

Урок засвоєння нових знань застосовується в тому випадку, коли починається вивчатись новий розділ, матеріал якого не пов'язаний із матеріалом попереднього розділу, або ж коли має розв'язуватись складне широке питання. При цьому не доцільно включати в поурочне планування перевірку домашнього завдання як етап уроку. Цей час потрібно перенести в етап сприймання й усвідомлення: учнями нового навчального матеріалу.

На уроці засвоєння нових знань відбувається повідомлення учням нового розділу чи теми; мотивація учіння школярів; сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу; осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.

Урок засвоєння нових знань має таку структуру:

І етап. Актуалізація знань учнів.

Актуалізація чуттєвого досвіду учнів включає бесіду, якою встановлюється зміст уявлень дітей з теми уроку, що доповнюються, уточнюються, виправляються, поглиблюються.

ІІ етап. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Учні повинні усвідомити, які знання треба засвоїти на уроці або що треба удосконалити з раніше вивченого.

ІІІ етап. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.

Сприймання і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. На цьому етапі застосовуються різноманітні методи і прийоми роботи вчителя й учнів: пояснення нового матеріалу вчителем з використанням наочних посібників, читання учнями тексту підручника, демонстрація кінофільму або діафільму з попередньою вступною бесідою та ін. Вивчення нового матеріалу методом порівняння (робота з телурієм, фізичною картою, таблицями, слайдами; розгляд рослин у гербарії; робота з підручником).

Відбувається осмислення учнями знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами). Для цього доцільно використати різні дидактичні засоби, підручники, доступні для учнів завдання і запитання, на які в підручнику прямих відповідей немає, але матеріал для виконання їх є.

IV етап. Узагальнення і систематизація знань.

Узагальнення і систематизація знань. На цьому етапі проводяться більш широкі узагальнення, засвоєні на уроці поняття зводяться в єдину систему. Здійснюються узагальнення засобом бесіди, самостійної роботи учнів з підручником, складання систематизуючих схем, таблиць.

V етап. Підсумки уроку.

Вчитель підсумовує, що нового діти дізналися на уроці, що слід надовго запам'ятати, як працював клас і окремі учні, виставляє оцінки.

VI етап. Завдання додому.

Вчитель повідомляє учням назву статті і сторінки, вказує конкретні завдання на порівняння і узагальнення, на які запитання дати усно відповіді, що записати в зошиті, які виконати малюнки або схеми.

VII етап. Хвилинка календаря.

Предметний урок, його значення та структура.

Предметний урок - це такий урок, коли учні працюють у класі безпосередньо з предметами вивчення, а не з їх зображенням. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про предмети і явища природи.

Предметні уроки забезпечують сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність таких органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.

Уміло проведені предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу.

Значення предметних уроків полягає і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки, узагальнення.

На предметному уроці треба застосовувати групові та парні форми роботи. Це виробляє у школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. На цих уроках виховується акуратність, ретельність у роботі, діти здобувають навички проведення лабораторної роботи.

Отже, на предметному уроці предмет, що вивчається, є не лише ілюстрацією до розповіді вчителя, а й являє собою джерело нових знань.

Складаючи план чи конспект уроку, учитель повинен чітко визначити:

- навчальну, розвивальну та виховну мету даного уроку;

- якими вміннями і навичками повинні оволодівати учні;

- що треба записати і замалювати в зошиті;

- розподіл часу за розділами роботи.

Усі нові досліди вчитель має напередодні обов'язково проробити сам. Це дасть можливість точно врахувати, скільки часу займе дана робота, і визначити якість проведення досліду. Інколи вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення роботи.

Для технічної допомоги вчитель у кожному класі з числа учнів обирає 2-3 асистенти (лаборанти), які допомагають учителеві підготувати все, що потрібно до уроку і на самому уроці. Для кожної групи учнів матеріал готується на окремих підносах або у ванночках, щоб його швидко можна було роздати під час уроку (відповідно до кількості груп учнів, якщо це групова форма роботи, або парт, якщо це парна форма роботи).

Отже, вчитель повинен забезпечити засвоєння учнями навчального матеріалу, використати урок для виховної роботи, відзначити і виправити недоліки у дослідах, записах, малюнках і в кожній групі, і в класі в цілому. Учителеві треба завжди бути готовим допомогти учням, коли їм важко виконувати певну ділянку роботи. Тому він повинен вільно орієнтуватись у матеріалі, ретельно готуватись до уроку.

Досліди, що проводяться на предметних уроках учнями, повинні бути абсолютно нешкідливими. Про поводження з приладами, лабораторним посудом і спиртівкою вчитель проводить відповідний інструктаж у класі.

Структура предметного уроку відрізняється від структури комбінованого уроку. На ньому не виділяється часу для опитування, а протягом усього уроку вивчається новий матеріал.

Етапи предметного уроку.

І етап.Організаційний момент (0,5--1 хв).

II етап. Хвилинка календаря (2--3 хв).

ІІІ етап. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань і вмінь учнів (1--2 хв). На цьому етапі проводиться бесіда з метою відновити в пам'яті учнів те, що вони бачили або вивчали раніше, і підготувати їх до свідомого сприймання нового матеріалу.

IV етап. Мотивація навчальної діяльності учнів: повідомлення теми, мети і завдань уроку (1--2 хв). Учитель має пояснити дітям практичне значення тієї роботи, яку необхідно здійснити їм на предметному уроці. Учні повинні знати, навіщо вони виконують цю роботу і на які питання шукають відповіді.

V етап. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу (25--30 хв).

Лише коли діти вже знають, що будуть робити, їм роздають матеріал. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й утруднить її проведення.

Роботу на уроці можна проводити двома основними способами. За одним способом заняття проводяться фронтальним способом, коли діти за командою вчителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що дітям даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.

Лабораторне заняття, під час якого учні працюють під керівництвом учителя, проводиться фронтальним способом. Фронтальний спосіб проведення лабораторних занять дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.

Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов'язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння і самостійності.

Звичайно, першу корисну копалину потрібно вивчати фронтальним способом. Коли ж діти оволоділи прийомами вивчення властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступну, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості доцільно вивчати іншим способом - за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей іншої корисної копалини, наприклад вапняків. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими вивчались особливості попередньої корисної копалини.

Після проведеного інструктажу з'ясовується, хто чого не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи.

Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення занять, ми знаходимо у кожного свої позитивні та негативні сторони. Так, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих і учнів, що забігають наперед. Дисципліна добра. Учні, постійно слухаючи команду вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички, коли це потрібно.

Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу класовода: йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно, дисципліна гірша. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають матеріал.

Учитель повинен, проводячи предметний урок, вміло застосовувати обидва ці прийоми.

У 2(3)--3(4)-х класах на деяких предметних уроках лабораторній роботі можна придати дослідницький характер. Дослідницька робота в початкових класах повинна відповідати трьом вимогам: приступаючи до роботи, учень повинен чітко бачити мету свого дослідження; самостійно визначати шляхи дослідження, прийоми роботи і робити відповідні висновки. Особливістю дослідницької роботи в початковій школі є те, що вона зазвичай проводиться як робота за аналогією. Учні вивчають прийоми роботи на матеріалі подібно до того, на якому проводитимуть самостійну роботу.

Під час виконання лабораторної роботи учні роблять стислі записи і зарисовки в зошиті, записують загальні висновки. Записи регулярно проглядає вчитель. Це дає можливість перевірити, наскільки свідомо учень ставиться до роботи.

VI етап. Осмислення, узагальнення та систематизація знань (5 хв).

Початок бесіди, під час якої з'ясовуються результати роботи, треба починати лише після того, як усі непотрібні речі прибрані учнями-лаборантами з парт. Якщо цього не зробити, увага дітей відвертається лабораторним приладдям.

Проводячи бесіду на даному етапі, вчитель встановлює рівень знань, який діти набули під час проведення основного етапу уроку. Крім того, він сприяє осмисленню та систематизації їхніх знань. Так, на предметному уроці з вивчення корисних копалин, виявляючи ознаки торфу, вапняків чи інших корисних копалин своєї місцевості, учитель разом із учнями зазначає спільні для всіх корисних копалин ознаки, тобто продовжує формувати і розвивати поняття про корисні копалини. З метою закріплення нових знань бажано використати різноманітні ігри, цікаві відомості про предмети та об'єкти, які вивчались на уроці, тощо.

VII етап. Підсумок уроку та повідомлення домашнього завдання (5 хв).

На цьому уроці дітям можна запропонувати домашні завдання, подібні до тих, що вивчались у класі: - виконати зарисовки з натури об'єктів; - провести досліди; - підібрати з довідкової та науково-популярної літератури відомості про об'єкти та предмети.

Можна запропонувати дітям виконати диференційовані завдання.

Узагальнюючий урок та особливості його проведення.

Уроки узагальнення і систематизації знань проводяться після вивчення основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання про об'єкти, явища або процеси, узагальнюються окремі факти і формуються відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв'язки.

Основна мета узагальнюючого уроку - у процесі повторення матеріалу виділити найважливіше, закріпити й систематизувати знання учнів про предмети та явища неживої і живої природи, узагальнити вивчені факти, продовжити формувати та розвивати поняття, поглиблювати та впорядковувати набуті знання.

На узагальнюючих уроках: - учні осмислюють і закріплюють знання, уміння і навички; - учитель, використовуючи різноманітні прийоми, ігри, вправи, перевіряє, як учні засвоїли матеріал; - увесь матеріал приводиться в певну систему; - розкриваються елементарні причинно-наслідкові зв'язки, що існують у природі.

Узагальнюючі уроки сприяють міцному і свідомому засвоєнню знань, розвитку пам'яті, мислення, мови. На таких уроках є широкі можливості для застосування графічних форм узагальнення матеріалу, різних розвивальних завдань, класифікації тощо.

На узагальнюючих уроках потрібно мати всі навчальні посібники, що використовувались на попередніх уроках, матеріал яких узагальнюється, щоб учні не лише розповідали про предмети та явища, а й мали можливість показати їх. Під час підготовки до узагальнюючого уроку вчитель повинен ретельно продумати запитання: в них слід включити певний фактичний матеріал, передбачити порівняння, зіставлення, питання повинні допомогти учням встановити зв'язки між предметами та явищами.

Програмою з природознавства передбачено такі теми для узагальнюючих уроків: підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей у літній, осінній, зимовий і весняний сезони.

Структура та різноманітність узагальнюючих уроків залежить від їх змісту й навчально-виховних завдань. На узагальнюючому уроці, підводячи підсумки проведених спостережень, класовод має озброїти учнів відповідними прийомами навчальної діяльності щодо узагальнення результатів спостережень, використовуючи для цього завдання на порівняння, аналогію, класифікацію, виділення головного, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Етапи: 1 етап. Організаційний момент (0,5--1 хв).

II етап. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети і завдань уроку (2--3 хв).

Щоб стимулювалась активна мислительна діяльність школярів (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), методи і прийоми проведення узагальнюючих уроків повинні бути різноманітні. Крім того, обов'язково треба вносити у зміст цих уроків елемент нового, щоб засвоєні учнями знання поглиблювались, збагачувались новими фактами, доказами, прикладами.

ІІІ етап. Узагальнення результатів спостережень, проведених учнями протягом осіннього сезону (35 хв).

Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ, процесів, групування їх за окремими ознаками, виявлення в них доступних внутрішніх сутностей, розкриття причинно-наслідкових зв'язків. На цьому етапі найбільш ефективною може бути бесіда з демонструванням наочних посібників, натуральних об'єктів, узагальнюючих кінофільмів, діафільмів, діапозитивів. Важливе значення має поєднання реальних зображень, натуральних і схематичних малюнків на дошці та в зошитах, а також застосування невеликих за об'ємом і простих за виконанням дослідів.

Одним із важливіших засобів узагальнення і систематизації є самостійна робота учнів з підручником за попередньо визначеними завданнями учителя, застосування порівняння та ін.

Роботу на цьому етапі вчитель може організувати використовуючи дані щоденників спостережень і класного календаря природи та праці, де учні з'ясовують основні ознаки осені. Перш за все вони уточнюють, які зміни відбулись у неживій природі протягом осіннього сезону. З цією метою вчитель пропонує їм підрахувати, скільки днів у кожному місяці було сонячних, хмарних, похмурих та відобразити результати підрахунків у вигляді діаграми. Діти аналізують накреслену ними діаграму хмарності та відзначають різницю між місяцями сезону.

Побудова діаграми - методичний прийом, який сприяє узагальненню проведених спостережень протягом вересня, жовтня, листопада та встановленню взаємозалежностей, що існують у природі.

Після побудови діаграми хмарності з метою узагальнення проведеної дітьми тривалої роботи щодо визначення щоденної температури (в один і той самий час) та її фіксації учні будують температурну криву. Далі здійснюється аналіз температурних кривих. Діти порівнюють, зіставляють температуру в різні осінні місяці.

На основі проведеної роботи вчитель разом із дітьми під час бесіди встановлює взаємозв'язки, що відбувались у неживій природі протягом осіннього сезону. При цьому важливо не лише з'ясувати, скільки було ясних, похмурих, хмарних днів, а й встановити, чому в певний час переважали сонячні чи дощові дні.

IV етап. Підсумок уроку.

На цьому етапі уроку на основі аналізу проведених протягом сезону спостережень учні складають характеристику даного сезону, основну увагу приділяючи встановленню причинно-наслідкових зв'язків, а також виявляють найсуттєвіші ознаки даного сезону, з'ясовуючи його відмінності від інших сезонів. Діти встановлюють взаємозв'язки між погодними змінами та змінами в живій природі. Вони переконуються в тому, наскільки важливо завчасно передбачати погоду за народними прикметами.

У ході бесіди учні, використовуючи результати своїх спостережень, розкривають найбільш суттєві ознаки пори року, виявляють відмінність її від інших. Важливо підрахувати не тільки кількість сонячних або хмарних днів, а й виявити причину переважання сонячних днів або днів з дощами; встановити зв'язки між напрямком вітру, хмарністю й опадами, поведінкою тварин та рослин і зміною погоди та ін. На основі аналізу своїх спостережень діти складають характеристику певної пори року. При цьому вчитель не дає готових відповідей, не робить висновків, а тільки підводить учнів до відповідних узагальнень.

V етап. Домашнє завдання.

Якщо протягом уроку виявилось, що якесь питання недостатньо засвоєно, варто дати учням його повторити. Крім того, учитель знайомить дітей із зимовими прикметами, пов'язаними з народним календарем, і пропонує провести тривалі спостереження щодо їх перевірки.

Такий узагальнюючий урок дає можливість молодшим школярам усвідомити, наскільки важливо проводити щоденні спостереження за змінами, що відбуваються у неживій, живій природі та праці людей, фіксувати їх результати у щоденнику спостережень та класному «Календарі природи і праці». Уроки узагальнення і систематизації спостережень бажано проводити в період фактичного закінчення в природі тієї чи іншої пори року в певній місцевості.

Урок-екскурсія, його значення.

Важливе значення під час вивчення природознавчого матеріалу мають екскурсії. Урок-екскурсія - це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: на луках, у полі, лісі, саду тощо.

Т. М. Байбара пропонує до кожного виду уроку-екскурсії окрему макроструктуру. Так, вступний урок-екскурсія має такі етапи: - організація класу; - постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація; - засвоєння нових знань, умінь і навичок; - підсумок уроку; - домашнє завдання.

Макроструктура поточного уроку-екскурсії, крім наведених етапів, включає ще й такі: - перевірка засвоєних знань, умінь і навичок; - узагальнення та систематизація засвоєних знань, умінь і навичок; - застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

Основним етапом підсумкового уроку-екскурсії є систематизація та застосування засвоєних знань, умінь і навичок. На підсумковому уроці зростає самостійність школярів.

На уроках-екскурсіях, як і на предметних уроках, учні безпосередньо вивчають предмети та явища природи, але тут вони бачать їх у природній обстановці, тоді як у класі об'єкти, що вивчаються, ізолюються один від одного і від навколишнього середовища. Тому екскурсії допомагають значно глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об'єктів природи, встановити зв'язки організмів один з одним і з середовищем, з умовами існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в класі, пов'язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою краєзнавчої роботи класовода з учнями. Проведення екскурсій розвиває в учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю, спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються фізично.

Під час екскурсій здійснюється виховна робота - розкривається багатство і краса рідного краю, прищеплюється бережливе ставлення до природи, звертається увага на раціональне використання природних багатств.

Екскурсії з природознавства повинні бути пов'язані з усім процесом навчання. Тому програма з природознавства визначає мінімум обов'язкових екскурсій, необхідних для вивчення кожної теми. Але вчитель може вносити зміни у тематику екскурсій, якщо вони забезпечують достатнє засвоєння матеріалу, що вивчається. Згідно з програмою екскурсії мають приблизний розподіл за класами і річний - у кожному класі.

Зокрема, у 3-му класі програмою передбачені екскурсії для ознайомлення із формами поверхні суходолу, ґрунтами, водоймами, корисними копалинами, рослинами, тваринами та працею людей; у 4-му класі - для орієнтування на місцевості за Сонцем, компасом, місцевими ознаками.

Екскурсії - це уроки в природі, сільському господарстві, музеї. Тому і ставлення до них має бути таким, як і до інших типів уроків.

Усі екскурсії, що проводяться в початкових класах, можна розподілити на 3 групи: - екскурсії в природу; - екскурсії на виробництво; - екскурсії в музеї.

Екскурсії в природу проводяться з метою спостереження об'єктів і явищ у природі і з'ясування їх взаємозв'язків із середовищем. На екскурсіях у природу легше на конкретному матеріалі спостерігати найпростіші закономірності в природі (взаємозв'язок різноманітних явищ природи залежно від сезонних змін, результати дії води в природі тощо).

Екскурсії на виробництво згідно з програмою з природознавства проводять: - на місце розробки місцевих корисних копалин (2-й клас); - на тваринницьку ферму (3-й клас) для ознайомлення із сільськогосподарськими тваринами та працею людей; - на поле для ознайомлення з рослинами, тваринами та працею людей.

Під час екскурсій на сільськогосподарське виробництво учитель має показати дітям, як людина, оволодіваючи наукою, перетворює тваринний і рослинний світ в інтересах суспільства. На таких екскурсіях в учнів розвивається інтерес до різних видів виробництва, що має профорієнтаційне значення.

Велику роль у вивченні природознавства відіграють екскурсії до музеїв, на виставки, під час яких учні знайомляться з різноманітністю форм рослинного і тваринного світу на Землі, працею людей, досягненнями господарства.

Деякі екскурсії проводяться на початку вивчення теми, і надалі вчитель під час предметних чи комбінованих уроків спирається на їх результат (вступні екскурсії). Іноді екскурсії включаються у процес вивчення матеріалу теми (поточні), а інколи завершують тему - підсумкові або оглядові екскурсії (наприклад після закінчення певного сезону).

Кожній екскурсії повинна передувати серйозна підготовча робота з боку вчителя й учнів. Насамперед необхідно визначити тему і мету екскурсії, розробити зміст.

Визначивши тему та мету екскурсії, вчитель сам повинен спочатку здійснити екскурсію за накресленим маршрутом. Це потрібно для того, щоб він мав можливість уточнити зміст екскурсії, був упевнений, що знайде все потрібне та заплановане, міг би визначити тривалість кожного етапу уроку-екскурсії тощо.

На основі цієї екскурсії учитель складає план уроку-екскурсії з дітьми, в якому встановлює послідовність її проведення. Класовод повинен заздалегідь підготувати необхідне обладнання (папки для збирання рослин, совочки і ножі для їх викопування, сачки для комах тощо). Учнів попереджають про майбутню екскурсію напередодні або на попередньому уроці. При цьому зазначається точне місце її проведення, маршрут; тривалість екскурсії; що учні повинні взяти із собою та як вдягтися.

Учитель повинен обов'язково провести бесіду з техніки безпеки, а також розбити учнів на групи для проведення самостійної роботи.

У структурі уроку-екскурсії можна виділити такі етапи:

1 етап - організаційний момент (0,5--1 хв);

11 етап - вступна бесіда (2--3 хв);

Вступну бесіду до екскурсії можна провести у класі або на місці екскурсії.

Учитель знайомить дітей із темою, завданнями, метою, змістом і планом екскурсії. План рекомендується обміркувати разом з учнями, допускаючи деякі зміни. У бесіді нагадуються правила поведінки учнів на екскурсії.

Учитель не повинен забувати, що на екскурсії він відповідає за здоров'я і життя дітей. Тому під час бесіди він має спинитись на питанні про дисципліну молодших школярів на екскурсії.

На даному етапі уроку кожній групі учнів дається завдання для самостійної роботи, відбувається організація дітей до її виконання, призначаються відповідальні за обладнання тощо.

Ш етап - самостійна робота (20--25 хв);

Найважливішим етапом уроку-екскурсії є самостійна робота учнів, під час якої з метою засвоєння, систематизації та застосування знань, умінь і навичок діти проводять спостереження за предметами й об'єктами неживої і живої природи.

Спостереження проходить за питаннями-завданнями. Ці завдання повинні допомогти учням провести порівняння об'єктів, що вивчаються, розглянути об'єкт за частинами, дати характеристику окремим якостям предмета тощо.

На екскурсії, коли діти знайомляться з дикими тваринами (у лісі чи музеї), учитель з метою правильного формування у молодших школярів певного поняття повинен дотримуватись такої послідовності: спочатку називає тварину, потім розповідає про повадки, способи живлення, деякі особливості будови, а далі пропонує уважно оглянути тварину. Робиться пауза (1-2 хв), під час якої діти оглядають тварину. Далі вчитель звертає увагу дітей на найхарактерніші ознаки тварини, наприклад: розглядають форму дзьоба, кігтів у дятла, з'ясовують, яке значення має подібна форма дзьоба для птаха, знаходять та розглядають кузню дятла і шишки, з яких насіння видовбано цим птахом.

Учитель не повинен довго пояснювати, треба залучати дітей до активної самостійної роботи, збору матеріалу (листя, гілки, комахи тощо). Він має дати вказівки, показати прийоми роботи: як викопати рослину, як користуватися сачком тощо. На уроці-екскурсії, як і на предметному, вчителеві потрібно стежити за роботою учнів, допомагати їм у разі потреби. Проте не можна підказувати готової відповіді та виконувати за учня роботу.

На екскурсії важче, ніж у класі, зосередити увагу дітей. Тому потрібно урізноманітнювати методи і прийоми роботи під час уроку-екскурсії. Діти роблять зарисовки, записи, виміри, збирають матеріал для колекції, гербаріїв, проводять спостереження за завданнями.

1V етап - бесіда за матеріалами самостійних робіт (10--15 хв);

Після завершення самостійної роботи проводиться бесіда. Діти доповідають про результати своїх спостережень. Бесіду можна проводити після виконання кожного завдання, за яким працюють ланки.

V етап - підсумок уроку (2--3 хв);

Наприкінці екскурсії необхідно зробити підсумок: зазначити основні відомості, про які учні дізналися під час екскурсії, відмітити роботу кращих учнів, зробити зауваження щодо дисципліни.

V1 етап - хвилинка календаря (2--3 хв).

На уроці-екскурсії, як і на всіх інших, проводиться хвилинка календаря за чотирма напрямками, тобто відмічаються зміни, які відбулися протягом тижня в неживій природі, рослинному, тваринному світі та праці людей. Якщо такий матеріал входить до змісту даного уроку-екскурсії, тоді хвилинка календаря проводиться протягом уроку.

Специфічним для природознавчої екскурсії є оформлення спостережень і зібраного матеріалу у вигляді експонатів. Після повернення з екскурсії рослини треба розкласти між аркушами паперу в гербарні сітки для просушування, частину рослин висадити в ящики із ґрунтом для проведення наступних спостережень, оформити гербарії, препарати, колекції. Цю роботу потрібно виконувати під час позаурочної (у кутку живої природи), позакласної (гурткової) роботи або як домашні завдання.

Під час збору матеріалу на екскурсії треба звернути увагу учнів на охорону природи. Часто об'єктів збирається так багато, що частина їх викидається. При цьому знищуються корисні рослини і тварини. Тому збори об'єктів живої природи на екскурсії потрібно обмежити. Наприклад, треба збирати тільки ті комахи, що завдають шкоди сільському та лісовому господарству; рослини, які передбачені навчальною програмою, якщо їх достатньо в даній місцевості. А за рослинами і тваринами, що занесені до Червоної книги, лише спостерігати. їх ознаки вивчаються в навколишньому середовищі.

Спостереження, які провели учні на екскурсії, зібрані об'єкти використовуються на наступних уроках.

Отже, під час екскурсії вчитель повинен сприяти формуванню в учнів природознавчих понять, які становлять основу знань про природу. На екскурсіях, як і на предметних уроках діти навчаються бачити за словом його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні знання про природу.

4. Значення позаурочних позакласних занять із природознавства та їх місце в навчально-виховному процесі

Позаурочна робота - форма організації учнів для виконання після уроків обов'язкових, пов'язаних з вивченням курсу природознавства, практичних робіт за індивідуальними і груповими завданнями вчителя. Вона спрямована на розв'язання завдань, передбачених програмою.

Позаурочна робота спрямовується на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також - на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Така робота виконується в класі під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя і вдома самостійно.

Організація позаурочних робіт викликана тим, що деякі спостереження за природою та її об'єктами, постановка з ними дослідів, необхідних для засвоєння програмних понять, не вкладаються у рамки навчального розкладу.

Усі види позаурочних занять (у кутку живої природи, краєзнавчому куточку, на пришкільній навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, а також проведення спостережень у природі, виконання домашніх завдань та літніх робіт) тісно пов'язані з уроками і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань, передбачених програмою.

Позаурочна робота має велике значення в навчальному процесі з природознавства. Вона сприяє розширенню знань, набутих на уроках, їх конкретизації, формує вміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до нового матеріалу, розвиває самостійне мислення молодших школярів.

Організація і керування роботою повинні здійснюватись обов'язково учителем. її результати мають використовуватись на уроках. За її виконання, як і за інші види навчальної діяльності, учні отримують оцінки.

Позаурочні домашні завдання розрізняються за часом їх виконання: більшість завдань діти виконують до наступного уроку, тобто протягом тижня. Деякі завдання виконуються довше, наприклад завдання, пов'язані з постановкою дослідів з розвитку рослин із насіння, спостереження за строками прильоту птахів тощо.

Значну допомогу в організації та проведенні різноманітних видів позаурочної роботи може надати краєзнавчий куточок, в якому містяться відомості про природу рідного краю, корисні копалини, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, колекції, гербарії тощо.

На географічному майданчику, діти набувають практичних умінь і навичок у роботі з найпростішими приладами (гномоном, термометром, снігомірною рейкою тощо), проводять щоденні спостереження у природі. Вони відмічають наявність та силу вітру, стан неба, опади та інші явища природи. Дані, отримані учнями, фіксуються у класному календарі природи і в зошиті з природознавства у календарі спостережень та використовуються на узагальнюючих уроках для побудови температурної кривої, діаграми хмарності, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що відбуваються в довкіллі.

Самостійна робота відбувається при виконанні домашніх завдань. У процесі виконання домашніх завдань учні закріплюють знання і навички, які отримали на уроках. Кожне домашнє завдання характеризується змістом, має певні дидактичні цілі, визначає мету виконання його учнями. Домашні завдання розрізняються за рівнем узагальнення, характером діяльності учнів і потребують різних організаційних умов для виконання.

Залежно від конкретних природних умов даної місцевості та ступеня підготовленості учнів учитель може самостійно розробити зміст домашніх завдань.

Залежно від змісту навчального матеріалу можна виділити домашні завдання: спрямовані на формування природознавчих понять (нежива і жива природа, рослини, плоди, дикі тварини тощо), пов'язані з формуванням умінь і навичок (виміряй термометром температуру повітря, товщину снігового покриву в різних місцях, визнач напрямок вітру), охороною предметів неживої та живої природи, оволодінням знаннями про працю людей у різні пори року та охорону їхнього здоров'я (особливості сільськогосподарської праці людей та по'язані з ними професії).

Залежно від загальних дидактичних цілей уроку, теми, розділу програми домашні завдання можуть бути направлені на закріплення знань (повтори ознаки осені в неживій природі, назви ознаки степу - природної зони України), підготовку учнів до сприймання матеріалу наступного уроку, систематизацію й узагальнення набутих знань (за результатами спостережень склади характеристику погоди у грудні).

Підручники з ознайомлення з навколишнім і природознавства є основними посібниками для учнів. Тому вчитель повинен приділяти значну увагу організації домашньої роботи учнів із підручником.

Мета виконання домашньої навчальної роботи - навчити учнів працювати самостійно, виробити у них навички самостійної роботи. Для цього необхідно націлювати школярів не на заучування навчального матеріалу, а на встановлення зв'язків між відомостями, які дає класовод на уроці і які учні набувають-самостійно під час роботи з підручником.

Учителеві потрібно так організувати роботу з підручником, щоб завдання за ним сприяли активній і різноманітній мислительній діяльності учнів, розвивали різні сторони їх пізнавальної діяльності.

Отже, робота з підручником відіграє значну роль у вивченні природознавства. Але треба пам'ятати, що підручник - не єдине джерело знань про природу. Знання з природознавства учні отримують різними шляхами: зі спостережень природи, які вони проводять як у класі, так і поза класом, з розповідей учителя, підручника та інших книжок про природу.

Значну увагу необхідно звернути на виконання домашніх завдань за картою півкуль, глобусом, фізичною та картою природних зон. При цьому треба визначити завдання з вивчення умовних знаків, позначення на карті форм рельєфу, природних зон, різноманітних водойм, гір, корисних копалин тощо. Доцільно практикувати домашні завдання зі здійснення подорожей за картою, складання оповідань про окремі об'єкти, зображені на ній. Відчутні результати, дає робота з виконання самостійних - завдань на контурних картах.

У домашні завдання треба обов'язково включати спостереження, досліди, практичні роботи.

Велике значення при виконанні домашніх завдань мають зошити з ознайомлення із навколишнім та природознавства, які дозволяють організувати систематичну самостійну роботу учнів щодо спостережень за природою і трудовою діяльністю людей.

Домашні завдання розрізняються й організаційно. Доцільно застосовувати диференційовані завдання для учнів. Вони можуть виконуватись колективно або індивідуально, залежно від підготовленості та інтересів учнів. Індивідуальні завдання отримують, як правило, діти, що захоплені природознавством, або, навпаки, учні, які негативно ставляться до природознавства. До домашніх завдань, що виконуються колективно, належить, наприклад, виготовлення годівниць і шпаківень для птахів.

Систематична робота вчителя над визначенням дидактичних цілей, змісту та методики домашніх завдань дозволяє реалізувати пізнавальні, виховні та розвиваючі завдання цієї важливої форми навчання. Виконуючи домашні завдання, діти оволодівають уміннями працювати з підручником, науково-популярною і додатковою літературою для дітей. Вони вчаться фіксувати, систематизувати й узагальнювати результати своїх досліджень у природі.

Правильна організація домашніх завдань сприяє поглибленню знань, формулюванню вмінь і навичок працювати самостійно, проводити спостереження за предметами й явищами природи. Вона виховує в учнів відповідальність і психологічно готує їх до сприймання нового матеріалу на уроці.

У доборі завдань на літо учитель враховує, що завдання дають можливість: 1) практично застосовувати знання і вміння, набуті учнями протягом навчального року; 2) розширювати і поглиблювати їх; 3) готувати дітей до засвоєння змісту природознавства у наступних класах; 4) формувати пізнавальну самостійність, дослідницький підхід до вивчення природи; 5) виховувати бережливе ставлення до неї.

Мета літніх завдань: - звернути увагу дітей на те, що відбувається у природі влітку; - закріпити ті знання про природу, які учні отримали протягом навчального року; - націлити дітей на самостійну роботу, що сприяла б розвиткові певних уявлень і понять, якими учні оволоділи раніше (про зміни в неживій природі, житті рослин і тварин, житті і діяльності людей), і підготовці молодших школярів до сприймання нового матеріалу в наступному класі; - зібрати роздатковий і демонстраційний матеріал для подальшої роботи в наступному класі; - спрямувати вільний час дітей на його розумне використання, поєднуючи відпочинок із корисною працею; - закріпити і розширити природничі знання під час виконання дослідно-практичних робіт на пришкільній ділянці.

До виконання літніх завдань потрібно залучати батьків. Для цього на батьківських зборах повідомляються цілі завдань для дітей на літній період та проводиться виставка дитячих робіт (зразків), щоб батьки також зрозуміли, як треба виконувати завдання, які отримала їхня дитина на літо.

На початку наступного навчального року учні доповідають про результати літніх робіт і спостережень. Завдання кожного учня обговорюється, і за нього ставиться оцінка в журнал. Учитель разом з учнями проводить виставку виконаних робіт, на яку запрошуються батьки та учні інших класів. Роботи учнів використовуються на уроках.

У разі невиконання літнього завдання учень повинен виконати його протягом найближчих тижнів після початку занять, восени. Якщо є необхідність, завдання можна змінити.

Тематика літніх завдань для молодших школярів складається у двох напрямках:

- для закріплення вивченого матеріалу в минулому навчальному році;

- для забезпечення роздатковим і демонстраційним матеріалом уроків, а також підготовки до сприймання матеріалу в наступному класі.

Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов'язкова для всіх учнів класу. Ця робота організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми з навчального предмета. Однак під час складання програми слід пам'ятати про вікові особливості дітей молодшого шкільного віку.

Позакласна робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з природознавства, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу. Вона забезпечує цікаве й корисне проведення школярами вільного часу.

Позакласна робота сприяє вирішенню основних завдань школи. Головні її напрямки:

- розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення природознавства, формування у дітей бережливого ставлення до природи;

- виявлення найпростіших закономірностей;

- встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими елементами та явищами природи;

- розширення уявлень дітей про єдність природи;

- забезпечення застосування знань на практиці (на навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику. У куточку живої природи тощо).

Найголовнішою умовою організації позакласної роботи є керівна роль учителя.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб формувати в дітей стійкий інтерес до природи, захоплення різноманітними дослідженнями.

За своїм змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота з природознавства різноманітна. Виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальні, групові, масові.

Особливостями позакласних занять слід вважати: - добровільність участі учнів у різних заходах; - зміст занять не обмежується рамками програми; - методи і форми занять основані на творчій діяльності та інтересах учнів.

Індивідуальна позакласна робота. Позакласні заняття з окремими учнями проводяться у всіх початкових класах.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до об'єктів і явищ природи. Пізнавальний інтерес зароджується в них на уроках природознавства і в позаурочній роботі. Завдання учителя - вчасно помітити, виявити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета, процесу пізнання природи. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямована, планомірна. Розпочинається вона з побудови завдань на тому змісті і тих видах діяльності, якими цікавиться дитина.

Для індивідуальних занять можна рекомендувати такі спостереження: за ростом і розвитком окремих рослин, способами поширення плодів і насіння, птахами в куточку живої природи і вдома. Учитель повинен допомогти дітям намітити об'єкти спостереження, скласти конкретний план занять, організувати систематичне керівництво та облік роботи. Завдання можуть мати практичну спрямованість: зібрати різноманітні культурні рослини або бур'яни, приготувати гербарії.

Важливим видом індивідуальної позакласної роботи є читання вдома книг про природу, які розкриватимуть перед учнями захоплюючий світ живої природи, сприятимуть вихованню бережливого ставлення і любові до рослин і тварин. На початковому етапі їх підбирають індивідуально з урахуванням інтересу до природи та до читання як виду діяльності, рівня оволодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочитати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшукати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонується самостійно підбирати дитячі книжки про визначений предмет або явище природи, а потім працювати над ними.

Зміст позакласної роботи кожного наступного класу розширюється та поглиблюється залежно від набутих на уроках знань і вмінь. Тому поступово практикуються види занять, коли діти об'єднуються в невеликі тимчасові групи для спільного виконання певної роботи. Це може бути колективне проведення тривалих спостережень у кутку живої природи, оформлення колекцій та інші види робіт, які вчитель організовує і спрямовує.

Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами виконання й оформлення його результатів, а також від опрацювання товаришами й учителем.

Отже, при організації індивідуальної позакласної роботи з природознавства класовод, враховуючи інтереси молодших школярів, спочатку планує індивідуальні завдання для окремих учнів, надалі об'єднує їх у тимчасові групи відповідно до виявлених інтересів, а вже учнів 3--4-х класів залунає до групових і масових видів позакласної роботи.

Групова позакласна робота. Основою організації всіх позакласних заходів є гурткова робота. У початкових класах переважають гуртки юних натуралістів та юних любителів природи («Юні друзі природи», «Люби і знай свій рідний край» тощо). Мета гуртка - зацікавити учнів предметом, поглибити і розширити їхні знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, матеріалістичне розуміння природи.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення і поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької роботи, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями природоохоронної роботи.

Гурток об'єднує 15 - 20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, що дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. Вчитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей, їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об'єктів вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Робота в гуртку юннатів проводиться систематично за певною програмою, розробленою вчителем. У початковій колі потрібно організовувати один загальний юннатський гурток. Запис у гурток має бути добровільним, але кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватись певних правил:

...