Педагогічні здібності відносяться до спеціальних розумових здібностей і спрямовані на формування особистості, на навчання і виховання дітей і дорослих. У педагогічних здібностях загальним є те, що виявляється в нахилах особистості до педагогічної діяльності, у своєрідних позиціях розуму, емоційно-вольової сфери, характерологічних особливостях особистості, які виявляються в її життєвій спрямованості на виховання інших (ці загальні педагогічні здібності притаманні всім, кому довірено керівництво людьми, їх виховання). Спеціальні педагогічні здібності зумовлені загальними педагогічними здібностями і виступають в органічній єдності. Але загальне в структурі спеціальних педагогічних здібностей реалізується по-різному, залежно від виду педагогічної діяльності - виховання, навчання спеціального предмета, керівної ролі педагога. У процесі формування педагогічних здібностей необхідно мати на увазі не лише загальні, а й спеціальні компоненти педагогічних здібностей.

Здібності людини до певного виду діяльності перебувають у тісному зв'язку з відповідними знаннями, уміннями і навичками. Без знань та умінь працювати не можна, але глибина знань та майстерність спеціаліста, у свою чергу, зумовлюються відповідними здібностями. Щоб майстерно працювати, необхідна ще й здатність володіти загальними і фаховими знаннями, уміннями, засобами для успішного вирішення навчальних завдань, технікою праці. Кожна спеціальність потребує своєрідного виявлення знань і вмінь. В особливостях виявлення широти і глибини духовних сил особистості і полягають спеціальні здібності, що зумовлюють її кмітливість, винахідливість, майстерність.

До найхарактерніших ознак здібностей відносять їх творче виявлення. Творча діяльність - це, насамперед, розумова діяльність людини. М. Аллен і О. Ґілфорд вважають, що для творчих здібностей найбільш необхідні такі здатності:

1) відкинути звичайні, стандартні методи вирішення і шукати нові, оригінальні;

2) бачити далі безпосередньо даного і очевидного;

3) схопити суть основних взаємозв'язків, властивих проблемі;

4) виявити можливості реорганізації елементів для нового функціонування;

5) переключити дію об'єкта для його нового вживання;

6) передбачити декілька можливих шляхів і подумки вибрати найбільш ефективний;

7) переключитися з однієї зорової моделі на іншу, закладену в тому ж образі;

8) відчуття присутності проблеми там, де здається, що «все вже розв'язано»;

9) передбачити наслідки;

10) висловити різноманітні ідеї у відносно необмеженій ситуації;

11) розподілити події на «кроки» в оптимальній послідовності;

12) точно визначити деталі, необхідні для розвитку загальної ідеї;

13) запропонувати вдалі, незвичайні відповіді у специфічній ситуації;

14) до ідейної плідності (здатності «сипати» ідеями, незалежно від їх якості).² У педагогічній літературі виділяють шість визначальних здібностей до педагогічної діяльності, а саме:

* комунікативність - професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників і відчувати задоволення від спілкування;

* перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину;

* динамізм особистості-здатність активно впливати на іншу людину;

* емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, які провокують емоційний зрив;

* оптимістичне прогнозування - прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

* креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

Важливою рисою педагога є володіння ним педагогічним мисленням, тобто його здатність застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи, вирішувати конкретні педагогічні завдання, використовувати теоретичні положення педагогіки у конкретних ситуаціях, бачити в явищах навчально-виховного процесу педагогічну суть.

Педагогічне мислення має відповідати певним критеріям і параметрам:

- здатності аналізувати виховні явища і факти в їх цілісності, взаємозв'язку і взаємозалежності;

- здатності прослідкувати генезис педагогічних взаємодій і впливів;

- здатності співвідносити педагогічну дію з цілями та результатами навчання і виховання;

- здатності використовувати у педагогічній мислительній практиці всі типи і способи мислення;

- здатності здійснювати в єдності аналіз і синтез педагогічних явищ, розрізняти педагогічну істину від помилок;

- здатності у педагогічній теорії і практиці переходити від абстрактного (ідеї) до конкретного - педагогічної ситуації - і подумки рухатись. У зворотному напрямку;

- здатності відмовлятися (заперечувати) від усталених шаблонів і стереотипів, шукати і знаходити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії;

- здатності використовувати теорію і нові ідеї у практичному, творчому пошуку;

- здатності ефективно застосовувати логіку фактів і переконливу аргументацію в діалозі з дітьми;

- здатності проявляти гнучкість мислення та оперативність;

- здатності співвідносити тактичні і стратегічні дії.

Майбутньому вчителеві важливо з перших днів навчання у вищому закладі освіти виробляти в себе установку на оволодіння педагогічним мисленням. Для цього важливо вчитися не відкидати важко пояснюване, а спокійно і наполегливо шукати підходи до розуміння складного педагогічного явища, глибоко осмислювати його, перевіряти істинність оцінок і висновків практикою і колективним обговоренням.

Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах. «Треба, щоб учитися було переможно, радісно і легко», - говорив дитячий письменник Борис Житков.

Камертоном цього бадьорого, мажорного стану є, передусім, вчитель, його поведінка. У розвитку оптимізму важливу роль відіграє «гімнастика» почуттів: учитель повинен зміцнювати себе в радості, доброті, бадьорості, енергійності. А. Макаренко з цього приводу прямо вказував, що педагог повинен бути веселим, бадьорим, мусить робити для цього певні зусилля, створювати свій настрій.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це - професійна, психолого-педагогічна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями, яка відповідає цілям і завданням виховання і проявляється у творчій, педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт передбачає відповідне ставлення до учнів, уміння в кожному конкретному випадку знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен вчителю у системі його виховного впливу як на учнівський колектив, так і на кожного учня зокрема.

Особисті якості вчителя в їх сукупності становлять його авторитет. Авторитет учителя - загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність Див.: Гончаренко С. Український трологічний словник. - К.: Либідь, 1997. - С. 14..

Учні вважають авторитетним того вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить дітей, відчуває їхні наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

Український письменник Ю. Збанацький, сам педагог, у повісті «Малиновий дзвін» так описує вибір педагогічної професії героєм твору Тарасом Демидовичем: «З самого дитинства я звик дивитися на вчителя як на щось виняткове, як на людину особливої природи. Мій перший учитель був для мене святинею... У своїх дитячих мріях я плекав у собі народного вчителя. Мені хотілося бути в усьому схожим на свого вихователя... Для мене навіть звання «учитель» містило в собі незвичайний, неосяжний зміст. Учитель, Людина, яка знає все, бачить все, розуміє все. Учитель не для себе живе - для народу. То ж якою треба бути людиною, щоб заслужити всенародну пошану! І коли я сам став учителем, то вже ніколи не забував того, як на мене дивляться учні, їхні батьки...».

Серед вимог до сучасного вчителя не останнє місце займає і його зовнішній вигляд. У дитячому віці, вважав К. Ушинський, зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко. І неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей бажання вчитися, як, наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя. Педагог повинен бути особливо вимогливим до свого одягу і прикрас. «Тому я, - казав А. Макаренко про себе, - жодного разу не вийшов з непочищеними чобітьми або без пояса».

Особистість вчителя має таке важливе значення у вихованні дітей тому, що він постійно перебуває у сфері психічних явищ дитини. Той, хто виховує дітей, є інженером їхніх душ у повному розумінні цього слова. Школа і вчитель, спираючись на довколишнє суспільне життя, на дитячий колектив, планують розвиток дитини, викорінюють зайве, шкідливе і прищеплюють корисне відповідно до завдань національного виховання.

Особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Учень, наслідуючи вчителя, переймає його знання, вміння, манери, звичку працювати і поводитися. Знання вчителя, його кращі моральні й вольові якості - важливий засіб переконання і впливу на учня. Духовні якості учня формуються за допомогою духовних якостей інших людей і, насамперед, вчителя.

Запитання і завдання

1. Розкрийте суть і особливості педагогічної діяльності.

2. У чому специфіка педагогічного мислення?

3. Які показники засвідчують творчий підхід учителя до своєї професійної діяльності?

4. Охарактеризуйте основні вимоги до вчителя національної школи і обґрунтуйте їх об'єктивність.

5. Чи був у Вас улюблений учитель? Які риси його особистості імпонували Вам найбільше?

6. Проаналізуйте особливості своєї особистості у плані вимог до сучасного вчителя. Над якими якостями Вам потрібно буде попрацювати, щоб досягнути бажаних результатів?

7. Чи є у Вас як у майбутнього педагога, ідеал, до якого Ви будете прагнути у своєму самовдосконаленні?

8. Прочитайте книжки В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» і А. Макаренка «Педагогічна поема». Яке враження вони на Вас справили? Які нюанси педагогічної професії Вам «відкрились»? Що Ви взяли для себе на майбутнє з цих педагогічних творів?

9. На основі рекомендацій відомого українського психолога і педагога І. Синиці можна сформулювати окремі поради щодо педагогічного такту та педагогічної тактики вчителя:

* Бережіть благородне звання вчителя.

* Поважайте у своїх учнях людину, оберігайте і розвивайте їхню гідність.

* Не підкреслюйте без особливої потреби своєї зверхності над учнями.

* Змінюйте свою тактику у взаєминах з учнями відповідно до їхнього віку та духовного росту.

* Використовуйте увесь діапазон педагогічного стимулювання, але будьте щедрішими на похвалу і скупішими на покарання.

* Навчіться володіти своїм голосом, інтонувати своє мовлення, уникайте крику, тим більше вереску.

* Уникайте рішень, у доцільності яких ви не впевнені: не приймайте рішень у стані роздратування; вдавайтесь до методу відтермінування, що дасть змогу вам розумно скористатися своїм правом, а учням - розумно підкоритися йому.

* Уміння контактувати з учнями - справа набувна, як і будь-яке педагогічне уміння.

* Поважайте індивідуальність кожного учня, його бажання утвердитися в класі, мати кращий статус.

* Контакт з цілим класом значною мірою залежить від ваших контактів з окремими учнями.

* Несіть батькам учнів радість.

* Принагідно продемонструйте учням усе краще, що є у вас (свої здібності до чого-небудь, уміння, ерудицію, звички тощо).

* Бережіть довір'я своїх учнів.

Уважно прочитайте книжку І. Синиці «Про педагогічний такт учителя» і теоретично обґрунтуйте вищеозначені поради, підкріпивши їх цікавими прикладами зі шкільної практики.

10. В одному з номерів газети «Факты» було описано цікавий випадок зі шкільного життя: «У високій зачісці вікторіанської епохи, яку Марія Іванівна кожного ранку вибудовувала на своїй голові, похитувалось куряче яйце. Весь клас із завмиранням серця стежив за рухами біологічки. Коли вчителька запідозрила щось недобре, хитнула головою, яйце помалу сповзло і впало на підлогу... Пройшло немало років, але Марію Іванівну мої однокласники пам'ятають - не по уроках, а, головним чином, за її величні форми, «вертеп» на маківці і те, що ми витворяли з цією зачіскою. Та курс біології начисто щез із пам'яті. Можливо, недарма. Спеціалісти стверджують: зовнішність учителя істотно впливає на засвоєння предмета, успішність учнів і навіть на взаємостосунки з класом».

А що думаєте з цього приводу Ви? Чи можете навести конкретні приклади зі шкільного життя?

11. Вдумливо прочитайте висловлені видатними педагогами А. Дістервегом і А. Макаренком погляди на підготовку педагога, порівняйте їх і визначте, у чому вони різняться, а в чому збігаються. Яка Ваша власна думка з цього приводу?

«Як істинним поетом, так і геніальним вихователем, учителем треба народитися, - писав А. Дістервег. - Він приходить у світ із задатками, потрібними для його покликання. Але ці задатки треба пробудити, розвинути. Як цього досягти? Найкраще це можна зробити в обстановці справжнього виховання, завдяки людям - майстрам у справі виховання і навчання. їхнє життя і діяльність пробуджують дрімаючі задатки і розвивають педагогічний такт - учительський такт». (Дистервег А. Избранньїе сочинения. - Москва: Учпедгиз, 1956. -С. 105-106.)

А. Макаренко був переконаний, що «навчити виховувати можна так само легко, як навчити математики, навчити читати, навчити бути хорошим фрезерувальником чи токарем, і я навчав. В чому полягало таке навчання? Насамперед - в організації характеру педагога, формуванні його поведінки, а потім - в організації його спеціальних знань та навичок, без яких жоден вихователь не може бути хорошим вихователем, не може працювати, тому що в нього не поставлений голос, він не вміє розмовляти з дитиною і не знає, в яких випадках як треба говорити. Без подібного уміння не може бути хорошого вихователя.» (Макаренко А. Твори в 7-ми т. - К.: Рад. школа, 1953-1955. -Т. 5.--С. 162.) Задумайтесь над висловом А. Макаренка: «Обов'язок педагога - щоби його любили діти». Задайте самі собі запитання: «За що мене любитимуть мої учні?», «За що мене не любитимуть мої учні?»

Рекомендована література

1. Белухин Д.П. Учитель - от любви к ненависти (Техника професионального поведения). - Москва: Народное образование, 1999. - 114 с.

2. Кан-Кальїк В.А., Никандров И.Д. Педагогическое творчество. - Москва: Педагогика, 1990. - 144 с.

3. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. - Москва: Педагогика, 1985. - 158 с.

4. Мижериков В.А., Ермоленко М.И. Введенне в педагогическую профессию. - Москва: Педагогическое общество России, 1999. - 228 с.

5. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение. - Москва: Просвещение, 1986.-160 с.

6. Професіональная культура учителя / Под ред. В.А. Сластенина. - Москва, 1993.

Розділ 2. Загальноосвітній навчальний заклад як основне місце професійної діяльності майбутнього вчителя

Тема 1. Загальна характеристика середнього загальноосвітнього навчального закладу

У процесі розбудови незалежної демократичної України особливого значення набуває розвиток культури її народу, яка ґрунтується, насамперед, на освітньому рівні підростаючого покоління. З огляду на цю обставину важливе місце належить здобуттю молоддю загальної середньої освіти як цілеспрямованого процесу оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що складає основу подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою неперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» до загальноосвітніх навчальних закладів, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, належать:

* середня загальноосвітня школа - загальноосвітній заклад І-III ступенів (І ступінь - початкова школа; II ступінь - основна школа; III ступінь - старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

* спеціалізована школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

* гімназія - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

* ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

* колегіум - загальноосвітній навчальний заклад НІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

* загальноосвітня школа-інтернат-загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

* спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

* загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

* школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);

* вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

* позашкільний навчально-виховний заклад - навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

* міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

* професійно-технічний навчальний заклад - навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

* вищий навчальний заклад І-IIрівнів акредитації - навчальний заклад Для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти У загальноосвітніх навчальних закладах І-III ступенів становить:

- у загальноосвітніх закладах І ступеня - 4 роки;

- у загальноосвітніх закладах II ступеня - 5 років;

- у загальноосвітніх закладах III ступеня - 3 роки.

У загальноосвітніх закладах І ступеня (початковій школі (І-IV класи)) головне завдання - виховання, і передусім, навчальними предметами. Тут закладаються основи розуміння рідної (державної) мови як головного, універсального засобу спілкування; культура мови - міра духовної культури індивіда; етично-моральне ставлення до оточення; науково-гуманістичний погляд на людину (пізнання через самопізнання); утилітарний і духовний погляд на природу, на родину, зміст і красу життя, самоцінність, покликання людей; на індивідуальне і спільне в людях, отже, на гармонію емоціо, раціо, інтелекту (почуттів і обов'язків) та життєдіяльності; на сутність і щастя добротворчого патріотизму, на герб, прапор і гімн,

Мети досягають через інтегративне опанування циклами дисциплін: а) мова (словесність), природа, історія рідного краю; б) інформатика (на комп'ютерній основі), біологія, крає-, (народо) знавство, матеріальна культура (початкові основи усіх зазначених дисциплін).

Починаючи з першого класу і далі - фізична культура, основи гігієни, розумова праця, культура побуту. Навчання здійснюється державною мовою. Іноземні мови вивчаються на основі рідної.

У загальноосвітніх закладах II ступеня (основної (базової) середньої школи (V-IX класи)) головне завдання - закласти фундамент світоглядних, професійних, культурних знань і умінь; підготувати учнів до життєвого (професійного) вибору. На цій стадії формується диференційований підхід до обдарувань та інтересів учнів, поглиблюються наукові методи у вивченні окремих предметів, підвищується увага до диференційованого вивчення предметів та до усвідомлення їх як частини цілісної системи знання світу та цілісного підходу до нього. Задля мети слід бути в гармонії з собою (здібностями, інтересами, можливостями) і з оточенням (середовищем), світом; бачити себе в єдності ланок: минуле - сучасне - майбутнє.

У такій школі можуть формуватися класи (групи) за нахилами та інтересами, але обов'язковим є фундаментальне засвоєння дисциплін усіх циклів: гуманітарного, природничого, технічно-прикладного - через призму інтересів людини, інтересів нації і держави, що зобов'язує вивчати усі предмети на основі вітчизняної, з використанням уроків зарубіжної історії, матеріальної і духовної культури, науки. Слід орієнтуватися не на збільшення кількості предметів, а на базовий зміст освіти, якість знань, характер переконань, рівень професійних умінь.

На цьому етапі мають бути закладені основи розуміння природи життя і смерті, тимчасового і вічного, гуманного, духовного і антилюдського, свободи і рабства, честі й безчестя, права, демократії і сваволі, а також принципи міжнаціональних, міждержавних, міжконфесійних відносин, подружніх, статевих стосунків.

Чільне місце мають посісти проблеми праці, власна творчість учнів (духовно-мистецька, технічно-виробнича, конструкторська, народні промисли і ремесла, дизайн, археологічно-краєзнавчий пошук, архітектура, музика, народний театр тощо). У базовій школі повинні домінувати інтегральні цикли: суспільно-гуманітарний (мова, історія, українознавство з елементами права, культури, філософії, психології, мистецтва); етики з розкриттям її української природи; природничо-математичний (політична й економічна географія, екологія, математика, космологія, фізика), інформативно-виробничий (інформатика, менеджмент, аграрне чи промислове виробництво, винахідництво).

Кожна базова середня школа може складати й реалізовувати плани з урахуванням місцевих і регіональних особливостей та потреб, але обов'язково на основі загальнодержавних програм і вимог з урахуванням всеукраїнського і міжнародного досвіду. Українознавство має навчити учнів розуміти історичну місію України.

Загальноосвітній заклад III ступеня (повна середня школа (Х-ХІІ класи)) може бути традиційним й у формах гімназій, коледжів, ліцеїв, а також спеціальних навчальних закладів, що дають професійну освіту. У всіх типах середніх навчальних закладів певного профілю домінуючою стає сфера навчання, зокрема специфічної професійної орієнтації чи фахової підготовки. Тому і в них обов'язковий базовий зміст освіти (державна програма), але є можливість для варіативності системи навчання, широка автономія щодо введення нових предметів і розподілу навчального часу. Згідно з цим у загальноосвітніх школах рівновеликими є всі типи навчальних дисциплін: суспільно-гуманітарний, природничий, технічно-прикладний. У всіх інших закладах один із них може посідати пріоритетну позицію за кількістю годин та предметів і за характером вивчення. Середні навчальні заклади є першою ланкою безперервної освіти.

Згідно із «Положенням про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти» школа організовує індивідуальне навчання для осіб, які:

* виявили бажання навчатися індивідуально (з урахуванням побажання батьків або осіб, які їх замінюють);

* мають високі навчальні можливості;

* не можуть відвідувати школу за станом здоров'я;

* не спроможні засвоїти навчальний матеріал в обсязі базового рівня У визначені державою терміни.

Підставою для організації індивідуального навчання осіб, що проживають у мікрорайоні обов'язкового обслуговування школи, є:

* заява батьків або осіб, які їх замінюють;

* висновок лікувальної установи (для тих, хто не може відвідувати школу за станом здоров'я) або психолого-педагогічної комісії (для тих, хто не спроможний засвоїти матеріал в обсязі базового рівня загальної середньої освіти);

* рішення педагогічної ради школи, затверджене місцевим органом державного управління освітою.

Закон України «Про загальну середню освіту» передбачає виконання загальноосвітніми закладами освіти таких завдань (Ст. 5):

- виховання громадянина України;

- формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

- виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

- виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

- реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

- виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Концепція середньої загальноосвітньої школи України передбачає, що навчально-виховний процес в ній має будуватися на демократичних засадах; його зміст, форми і методи навчання й виховання повинні відповідати даним сучасної науки, нормам загальнолюдської моралі. Школа має бути самостійною у виборі форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів його реалізації. В концепції наголошується, що будь-яке нав'язування учителям типів, структур уроків чи методів їх проведення є недопустимим. Однак, це не означає, що вчитель може нехтувати відомими загально-педагогічними чи методичними вимогами до організації навчально-виховного процесу, до врахування освітньої, розвиваючої та виховної мети занять вікових та індивідуальних особливостей учнів, характеру матеріалу, який вивчається.

У навчальному процесі потрібно створювати умови для розвитку пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх індивідуальних можливостей завдяки використанню індивідуальної та групової, самостійної і керованої, класної і домашньої їх діяльності. Для розвитку пізнавальних можливостей учнів пропонується використовувати значні можливості всієї різноманітності форм навчальних занять-уроку, лекції, семінару, практичного заняття, дидактичної гри, колоквіуму та поєднання їх у раціональній системі, яка будується з урахуванням змісту навчального матеріалу, передбачуваного рівня засвоєння знань.

Майбутній учитель вже за студентською лавою повинен мати чітке уявлення про свій правовий статус педагогічного працівника. У «Положенні про загальноосвітній навчальний заклад» чітко визначено професійні права і обов'язки педагогів, а саме:

Педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:

- самостійно обирати форми, методи, засоби навчальної роботи, не шкідливі для здоров'я учнів;

- брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів загальноосвітнього навчального закладу, у заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;

- обирати форми підвищення своєї кваліфікації;

- проводити в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;

- вносити пропозиції керівництву загальноосвітнього навчального закладу і органам управління освітою щодо поліпшення навчально-виховної роботи;

- на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;

- об'єднуватися у професійні спілки та бути членом інших об'єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством.

Педагогічні працівники загальноосвітнього навчального закладу зобов'язані:

- забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм, дотримуючись вимог «Державного стандарту загальної середньої освіти»;

- сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров'я;

- утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;

- виконувати статут загальноосвітнього навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови контракту чи трудового договору;

- брати участь у роботі педагогічної ради;

- виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, духовних та культурних надбань народу України;

- готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру;

- виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою.

Тема 2. Особливості особистості школяра, його права і обов'язки

Майбутньому вчителеві вже з перших днів навчання у вищому педагогічному закладі освіти доведеться контактувати зі школярами під час проходження неперервної педагогічної практики в школі, тому йому слід знати характерні психологічні особливості учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

Головна особливість розвитку особистості молодшого школяра - зміна його соціальної позиції: дитина приступає до систематичного учіння, стає членом класного колективу; змінюються стосунки з дорослими, головним авторитетом стає вчитель. Завдання дорослих щодо молодшого школяра в цей період полягає в тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння ним своїх обов'язків.

Цей вік сприятливий для розвитку фізичних та розумових сил дитини. Збільшення росту і ваги тіла проходить достатньо пропорційно. Формуються функції мозку, значно посилюється процес диференціації між збудженням та гальмуванням. Інтенсивно розвивається руховий аналізатор, підвищується точність диференціації рухів. Разом з тим скелет молодшого школяра ще не пройшов стадії окостеніння, недостатньо розвинута серцево-судинна система. Все це вимагає від педагогів і батьків правильної організації режиму дитини в сім'ї і школі.

Успішному навчанню молодших школярів сприяють відповідні мотиви навчання. У 1-2 класах провідним мотивом є пізнавальні інтереси, які диференціюються за видами діяльності, - любить читати чи рахувати. У 3 класі з'являється прагнення зайняти гідне місце в колективі, захоплює зміст знань (дізнатися про життя інших народів, навчитися пояснювати явища природи). Пам'ять у молодших школярів переважно наочно-образна. Вони легко запам'ятовують конкретні предмети навіть з багатьма деталями, але їм важко запам'ятати абстрактний матеріал, який розкриває зв'язки і відносини між явищами.

Недостатньо критично сформоване уявлення школяра. Інколи брехня дитини є виразом її фантазії: вона прагне всупереч правді розповісти щось цікаве і сама вірить у те, що придумала.

Від класу до класу удосконалюється логічне мислення. Якщо учні першого класу звертають увагу на зовнішні ознаки, то третьокласники вже виділяють родові поняття. Мова і мислення дітей яскраво та емоційно забарвлені.

Це одночасно допомагає процесу їх навчання і виховання і ускладнює його. Учителю доводиться долати окремі недоліки в усному мовленні дітей - поспішність, неуважність, перескакування з одного на інше.

У процесі навчання в дітей формуються загально трудові уміння: планувати, організовувати роботу свою і товаришів, здійснювати самооцінку і самоконтроль. Діти особливо цікавляться оцінкою, яку дають їм однокласники, і гостро переживають, якщо ця оцінка не співпадає з очікуваною.

Ставлення дітей до довколишньої дійсності на ранніх ступенях розвитку будується на наслідуванні дорослих. Діти повторюють оцінки старших, інколи навіть копіюють їхні почуття, але за цими зовнішніми проявами осуду чи схвалення чогось часто надовго зберігається спокій почуттів. Нерідко причиною такого бездумного ставлення до чогось буває стиль роботи вихователя. Розповідаючи про якісь події, людські вчинки, вчитель, наприклад, аналізує їх у чисто пізнавальному плані. Але цього явно недостатньо для пробудження почуттів у дітей.

Середній шкільний вік (підлітковий) характеризується бурхливим піднесенням життєдіяльності і глибокою перебудовою організму: відбувається не тільки фізичне дозрівання, але й інтенсивне формування особистості, ріст моральних та інтелектуальних сил.

Підлітковий вік - це період переходу від дитинства до отроцтва, у процесі якого розпочинається фізіологічна перебудова організму, яка певною мірою впливає на поведінку підлітка. Підлітковий вік можна назвати віком дисгармонії, яка спостерігається в усьому. Так, інтенсивний ріст підлітка призводить до Дисгармонії між ростом тіла і розвитком легеневого апарату та серцево-судинної системи, що позначається на працездатності учнів у цьому віці.

Розпочате статеве дозрівання, яке завершується в юнацькому віці, збільшує Дисгармонію в розвитку підлітків. Оскільки підліток практично не може реалізувати зовні свої значні енергетичні можливості, його «прихована» енергія переходить в упертість і непослушність, а то й у грубість, неадекватні вчинки та хуліганство Див.: Петрунек В.П., Таран Л.Н. Возраст тревог. - Москва: Знание, 1973. - С. 7..

Сприймання підлітка знаходяться на стадії становлення, тому якість їх різна. Інколи вони вирізняються тонкістю і глибиною, а часом вражають своєю поверховістю. Характерною особливістю спостережень у дітей цього віку є невміння поєднати сприйняття довколишнього життя з навчальним матеріалом. У житті підлітка важливу роль відіграє мимовільна увага. Цікаві уроки або цікаві справи дуже захоплюють підлітка, і його увага може надовго зосереджуватись на одному матеріалі або явищі. Та легка збудливість, інтерес до незвичайного часто переключають його увагу на інші об'єкти. Нерідко це стає причиною неуважності школяра на уроці.

Істотні зрушення у дітей в цей період спостерігаються і в розвитку їх мислительної діяльності. Мислення підлітка розвивається від наочно-образного до абстрактного (з його переважанням), але розвиток абстрактного мислення ще не спричиняється до зникнення конкретно-образного. Воно продовжує займати істотне місце в структурі психіки підлітка.

Підлітковий вік - період формування пізнавальних, суспільно-політичних і культурних інтересів. За характером інтересів Г.І. Щукіна виділяє у підлітків чотири групи. До першої відносяться учні з аморфними інтересами, з нечіткою вибірковою спрямованістю. До другої - учні, в яких під впливом цікавого навчання, колективного настрою з'являються елементи ситуативного, нестійкого епізодичного інтересу, який гасне разом із ситуацією, що його спричинила. Учні, які відносяться до третьої групи, відзначаються широкими багатосторонніми інтересами і пізнавальною активністю. У представників четвертої групи інтереси займають стрижневе становище в розвитку особистості, стають мотивами навчальної діяльності, впливають на вибір професії, сприяють виробленню життєвої позиції і найважливіших рис характеру.

Підлітків відзначає і захопленість різними видами спорту. Основним мотивом цього у молодших підлітків є усвідомлення ними ролі фізкультури в розвитку сили і спритності. У старших підлітків спорт виховує витривалість, силу волі, поставу.

У підлітковому віці усвідомлюється потреба в самовихованні, оскільки саме цьому віку притаманне формування життєвих ідеалів, прагнення до самоствердження і самостійності. У зв'язку з цим у старших підлітків змінюється самооцінка якостей власної особи, ставлення до своїх обов'язків, взаємовідносин між людьми. Разом з тим, самовихованням займається порівняно невелика група учнів, здатних адекватно оцінити власну особу і намітити шляхи її вдосконалення.

У підлітків особливо розвинене почуття власної гідності, самолюбство. Зауваження дорослого, зроблене у зневажливій формі, викликає у відповідь грубість і навіть образу. «Нотації», «моралізування» практично не сприймаються або викликають різку реакцію. Водночас підлітки дуже відгукуються на доброту, сердечність. Вони готові допомогти людині, яка потрапила в біду і потребує допомоги. В роботі з цією категорією учнів можна домогтися більших успіхів, якщо орієнтуватися на добре слово, ласку, переконання.

Характерною особливістю підлітків є пошуки друзів. Ними можуть стати ровесники і старші учні, які проживають в одному дворі, кварталі. Нерідко підлітки групуються в малі колективи, т. зв. неформальні групи. Мета об'єднання в групу - спільне проведення дозвілля, заняття спортом. Такі групи за несприятливих умов можуть перетворитися в групи правопорушників.

До кінця підліткового періоду перед учнями реально постає питання вибору професії. Вирішуючи питання, продовжувати навчання в школі чи поступати у професійно-технічне училище, дев'ятикласники, природно, задумуються над тим, який навчальний предмет їм дається легше, і, відповідно до цього, намагаються визначити «свою» професію. При цьому підлітку ще важко актуалізувати знання, отримані в школі, для вирішення професійних завдань, тому школа у процесі профорієнтаційної роботи повинна надати підлітку відповідну допомогу у виборі його життєвого шляху.

Старший шкільний вік (період ранньої юності) за своїм фізичним розвитком наближається до дорослого. Завершується ріст і формування організму. Юнак і дівчина дозрівають у статевому плані. Остаточно формуються нервові клітини головного мозку. Рівень розумових здібностей достатній для вирішення різних соціальних завдань.

До завершення цього періоду відбувається життєве визначення молодої людини, вона досягає необхідного рівня соціальної, психологічної і громадянської зрілості, яка робить її здатною до самостійного трудового життя і до продовження навчання.

У ранній юності істотно перебудовується емоційна сфера. У житті старшокласників значне місце займають почуття, пов'язані зі стосунками з товаришами, з появою почуття першого кохання, потребою розібратися У своїх переживаннях. Ідеали старших школярів хоча й близькі до ідеалів підлітків, але набувають більш узагальненого характеру.

У цьому віці відбувається ще більш посилена робота особистості щодо самовиховання. Старшокласник усвідомлює свої якості і можливості в системі тих перспективних цілей, які перед собою ставить, - стати громадянином і громадським діячем. Школа повинна спрямувати і пришвидшити формування правильної позиції учня.

Юність - це період розквіту розумової діяльності. Старші школярі цікавляться відкриттями і винаходами в галузі техніки, природознавства, суспільного життя, прагнуть до знань у багатьох напрямках.

Пам'ять старшокласників вирізняється зрілістю. Вони, порівняно з підлітками, значно рідше користуються механічним запам'ятовуванням. Під час підготовки до уроків звертають увагу на основні думки в тексті, намічають опорні пункти матеріалу, пов'язують новий матеріал з попередньо засвоєним. У старшокласників переважає логічна пам'ять.

В юнацькому віці інтенсивно формується уява. Старшокласники більшою мірою, ніж підлітки, порівнюють свої мрії з дійсністю. В усіх видах творчості юнаків і дівчат бере участь їх уява.

Мислення старшокласників відзначається здатністю абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Поряд з категоричними судженнями значне місце у мисленні юнацтва займають судження гіпотетичні. Старшокласникам притаманний розвиток мислення від формально-логічного до діалектичного.

У нерозривному зв'язку з мисленням розвивається мова старшокласників. Юнацький вік-це період роботи над словом, над усним і писемним мовленням. Воно збагачується науковими термінами, стає більш виразним і точним.

За характером навчальної діяльності старшокласників можна умовно поділити на чотири групи: перша - учні, основою навчальної діяльності яких слугує пам'ять; друга - учні, що вивчають навчальний матеріал з точки зору його користі для практичної діяльності; третя - учні, які виявляють чітку схильність до теоретизування; четверта - учні, які поєднують у своєму навчанні теорію і практику.

За рівнем відповідальності щодо навчання теж вирізняють чотири типи ставлень: 1 - сумлінно виконують навчальні завдання; 2 - вибірково ставляться до навчання; 3 - вчаться нижче своїх можливостей; 4 - відзначаються слабкою успішністю.

Знання педагогами навчальних можливостей старшокласників та їхнього ставлення до навчання дозволяє організувати диференційований підхід до їх навчально-пізнавальної діяльності.

У старшому шкільному віці юнаки і дівчата вперше переживають почуття любові. Інтерес до протилежної статі в цьому віці є природним явищем. Педагог повинен оберігати це почуття і з повагою ставитись до своїх вихованців, пам'ятаючи про те, що любов викликає у юнацтва прагнення до морального самовдосконалення.

Вікові особливості молодшого, середнього та старшого школяра визначають специфіку педагогічного підходу до цих категорій учнів. Процес спілкування вчителя з учнями повинен будуватися на основі великої поваги до особистості школяра, його позиції, інтересів, переживань.

Майбутньому вчителеві важливо знати, якими правами користуються учні загальноосвітнього навчального закладу, які у них обов'язки. Згідно з «Положенням про загальноосвітній навчальний заклад» учні мають право на:

- доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти у державному та комунальному загальноосвітньому навчальному закладах;

- вибір певного загальноосвітнього навчального закладу, форми навчання, предметів варіативної частини навчального плану, факультативів, спецкурсів, позакласних занять;

- переатестацію з навчальних предметів;

- безпечні та нешкідливі умови навчання і праці;

- користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-відновлювальною та лікувально-оздоровчою базою загальноосвітнього навчального закладу;

- участь у різних видах навчальної, науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;

- участь в органах громадського самоврядування загальноосвітнього

навчального закладу;

- вільне вираження поглядів, переконань;

- участь у добровільних самодіяльних об'єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;

- захист від будь-яких форм експлуатації, психічного та фізичного насилля, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують їх права, принижують честь і гідність, та ряд інших прав.

Разом з тим учні зобов'язані:

- оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками в обсязі не меншому, ніж визначено «Державним стандартом загальної середньої освіти»;

- підвищувати загальний культурний рівень;

- дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм;

- брати посильну участь у різних видах трудової діяльності;

- бережно ставитись до державного, громадського і особистого майна;

- дотримуватись вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку загальноосвітнього навчального закладу;

- дотримуватись правил особистої гігієни.

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте основні типи середньої загальноосвітньої школи.

2. Назвіть права та обов'язки вчителя загальноосвітньої школи.

3. Охарактеризуйте молодшого школяра.

4. Дайте коротку характеристику учня підліткового віку.

5. Складіть коротку характеристику старшокласника.

6. Розкрийте зміст основних прав та обов'язків учнів загальноосвітньої школи.

7. З метою ознайомлення зі змістом і методикою діяльності середнього загальноосвітнього закладу освіти уважно прочитайте Закон України «Про загальну середню освіту», «Національну доктрину розвитку освіти».

8. Під час перебування у школі на безвідривній педагогічній практиці ознайомтесь із «Правилами внутрішнього розпорядку» даної школи, зверніть увагу на розділи, в яких йдеться про права та обов'язки працівників і учнів школи.

9. Яким ви уявляєте себе в ролі вчителя-вихователя за обраною спеціальністю. Намалюйте портрет учителя або опишіть діяльність улюбленого вчителя, на якого хотіли б бути подібними. Чому?

10. Поговоріть з педагогами школи, в котрій проходите педагогічну практику. Дізнайтеся думку вчителів, класних керівників про шляхи удосконалення навчально-виховного процесу у зв'язку з розбудовою української національної школи. Якого вчителя чекають сьогодні в школі?

11. Проведіть опитування учнів вашого класу: які якості в улюбленого учителя найбільше цінують діти?

Рекомендована література

1. Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. - 1999. -№28.

2. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. - К.: Школяр, 1997.- 150 с.

3. Москалець В.П. Психологічне обґрунтування української національної школи. -Львів: Світ, 1994. - 120 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2002. - 24 с.

педагогічний вчитель школа освіта

Розділ 3. Зміст і організація навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі

Тема 1. Зміст підготовки майбутнього вчителя

Зміст підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі будується на засадах професіограми вчителя середньої загальноосвітньої школи (кваліфікаційна характеристика).

Професіограма вчителя - перелік і опис загальнотрудових і спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для успішного виконання професійно-педагогічної діяльності.

Наукова розробка професіограми шкільного вчителя, виконана В. Сластьоніним, має ряд цінних положень, бо розкриває основні властивості і характеристики педагогічної професії на основі аналізу різноманітних граней учительської діяльності. Таким чином, компонентами професіограми, що відображають загальний для педагогічної професії характер, є властивості і риси, які визначають світоглядну, професійно-педагогічну і пізнавальну спрямованість педагога, вимоги до психолого-педагогічної підготовки вчителя.

Риси особистості педагога.

Суспільна спрямованість: наявність наукового світогляду та соціальних потреб передової людини; загальнолюдські моральні якості; ціннісні орієнтації; усвідомлення громадянського обов'язку; суспільна активність; прагнення до вдосконалення своєї професії.

Професійно-педагогічна спрямованість: інтерес і любов до дітей, захопленість педагогічною працею; психолого-педагогічна спостережливість; педагогічна уява; педагогічний такт; організаторські здібності, уміння захоплювати людей і встановлювати з ними контакт; вимогливість до себе і до Дітей; стійкі духовні, передовсім пізнавальні інтереси; чесність, принциповість, справедливість, скромність, стриманість, наполегливість, цілеспрямованість, врівноваженість; самокритичність і самооцінка; висока професійна працездатність; готовність перебудовувати свою поведінку залежно від потреб педагогічної ситуації.

Варто зауважити, що для педагогічної професії не бажані наявність ідеалів, які суперечать інтересам нашого суспільства; егоїстична спрямованість, що виражається у переважанні своїх інтересів над загальною справою, готовності задовольнити свої потреби за рахунок інших; низький інтелектуальний рівень; байдужість до дітей, відсутність сили волі, цілеспрямованості, зібраності, ініціативності, витримки; слабкий тип нервової системи; наявність певних ознак психічного захворювання; різко виражені дефекти мовлення.

Вимоги до психолого-педагогічної підготовки.

Знання: методологічних основ і категорій психології та педагогіки; закономірностей розвитку і соціального формування особистості; мети, завдань, змісту, принципів, форм і методів національного виховання й навчання; вікових та індивідуальних особливостей дітей, підлітків, юнаків і методики їх вивчення; принципів управління педагогічним колективом, засад наукової організації педагогічної праці.

Уміння: аналізувати педагогічну ситуацію, проектувати результат і планувати систему педагогічних впливів на колектив і особу; аналізувати й оцінювати стан реально існуючих соціально-педагогічних явищ, їх характер, причини, умови і наслідки виникнення і прогнозувати подальший розвиток; виявляти рівень навченості і вихованості учнів; проектувати розвиток особистості в колективі і поза школою; заздалегідь виявляти можливі труднощі і помилки учнів; виділяти і точно формулювати для них конкретну педагогічну задачу; планувати свою роботу з керівництва навчальною і позакласною діяльністю учнів; обґрунтовано добирати методи, засоби, організаційні форми навчально-виховної роботи; передбачати характер зворотних реакцій учнів на заплановану схему педагогічного впливу.

У конструюванні та реалізації змісту навчально-виховного процесу майбутні педагоги повинні вміти: відбирати, аналізувати, синтезувати навчальний матеріал відповідно до поставлених цілей навчання, виховання і розвитку учнів; здійснювати дидактичну переробку навчального матеріалу і складних, неадаптованих текстів з урахуванням досвіду учнів і пристосуванням до конкретних дидактичних задач; цілеспрямовано розчленовувати педагогічну діяльність на операції, правильно розставляти учнів у процесі практичної роботи і забезпечувати їх ефективну взаємодію; творчо і обґрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структури уроку; виявляти і приводити до руху потенційні педагогічні можливості різних видів діяльності учнів; педагогічно доцільно визначати завдання для окремих учнів і колективу класу, змінювати їх логіку; планувати структуру дій учнів і педагогічне керівництво їх діяльністю; педагогічно доцільно застосовувати методи навчання і виховання, керувати поведінкою та активністю учнів; визначати за зовнішніми ознаками і вчинками зміни у психічному стані учнів, розуміти і пояснювати особливості їхньої поведінки в різних життєвих ситуаціях; подумки ставити себе на місце учня; захоплювати учнів, зацікавлювати їх новими перспективами знань, громадських справ; ураховувати їхні взаємостосунки, особисті симпатії і антипатії при їх групуванні для виконання загальних завдань; швидко приймати рішення і знаходити найнадійніші засоби педагогічного впливу, які б не були антипедагогічними; вишукувати найліпші форми вимог і варіювати їх залежно від індивідуальних особливостей учнів і педагогічної обстановки; встановлювати педагогічно доцільні стосунки з окремими учнями, малими групами і всім учнівським колективом; знаходити контакт, спільну мову і правильний тон з батьками, колегами-вчителями і, взагалі, - з різними людьми за різних обставин; приваблювати до себе вихованців, за необхідності перебудовувати свої стосунки з колективом та окремими учнями, знаходити індивідуальний підхід до них; передбачати вияви психічних процесів, властивостей і станів, соціально-психологічних установок і мотивів поведінки; виявляти позитивні й негативні соціально-педагогічні явища у школі, вловлювати характер внутрішньоколективних, міжколективних і міжособистіс-них взаємостосунків.

...