- ознайомитися з режимом дня школярів, розкладом уроків, режимом харчування і дати їм гігієнічну оцінку.

3. Участь у навчально-виховній роботі класу:

- ознайомитися з планом роботи класного керівника;

- скласти план своєї виховної роботи з учнями на час педагогічної практики, передбачивши: виступ перед учнями з розповіддю (про життя видатних людей, про книжки, про знаменну дату чи подію і т. п.), участь у навчально-виховній роботі з учнями групи продовженого дня (проведення самопідготовки, організація рухливих ігор, екскурсій в природу і т. п.).

4. Ознайомлення з основними напрямками роботи позашкільних навчально-виховних установ:

- взяти участь у бесідах з керівниками установ та керівниками гуртків, секцій, об'єднань;

- відвідати заняття гуртка, секції, об'єднання;

- ознайомитися з навчальними програмами гуртків, секцій, об'єднань. На другому курсі під керівництвом викладачів кафедр педагогіки і психології майбутні вчителі знайомляться з виховною діяльністю школи (третій семестр) та організацією навчального процесу (четвертий семестр).

Для ознайомлення з виховною діяльністю школи студенти повинні виконати таку систему завдань:

1. Вивчення та аналіз досвіду роботи школи і класних керівників з удосконалення виховного процесу:

- вивчити план роботи школи, класного керівника, методичного об'єднання класних керівників із позиції вирішення актуальних проблем виховання учнів у сучасних умовах;

- відвідати окремі виховні заходи класного керівника з учнями та їхніми батьками, проаналізувати їх;

- систематично спостерігати виховну діяльність класного керівника, аналізуючи її на основі знань з теорії виховання, фіксуючи результати спостереження у педагогічному щоденнику;

- відвідати кілька загальношкільних виховних заходів, проаналізувати їх.

2. Вивчення особистості школяра та учнівського колективу:

- вивчити класний журнал і виписати у щоденник дані про учнів, на яких буде складатися характеристика;

- систематично вивчати психологічні особливості учнів, колектив класу, його структуру, рівень розвитку, використовуючи відомі методики;

- виявляти причини порушень правил поведінки і вимог шкільного режиму окремими учнями, конфліктів між учнями у класі, між учнями і вчителями, запропонувати шляхи їх попередження та уникнення.

3. Виховна діяльність у ролі помічників класних керівників:

- скласти план своєї роботи на період практики;

- самостійно провести за час педагогічної практики виховні заходи (за вибором), визначивши їх тему, виховні завдання, зміст і хід проведення, передбачивши при цьому виховний ефект, оформлення конспекту, аналіз і оцінку результату;

- взяти участь у поточній виховній роботі класного керівника щодо формування учнівського колективу (проведення зборів, робота з учнівським самоврядуванням та ін.).

Виконання цієї роботи студентами має сприяти формуванню у них педагогічних умінь вивчати учнівський колектив, визначати і вирішувати окремі виховні завдання, здійснювати виховний вплив на учнів, встановлювати стосунки з учителями, учнями, їхніми батьками; розвитку аналітичного підходу до вирішення виховних завдань і професійно-педагогічної спрямованості майбутніх учителів.

Для ознайомлення з навчальною діяльністю школи студенти повинні виконати систему завдань:

1. Вивчення досвіду роботи школи і вчителя з фаху щодо вдосконалення навчального процесу:

- вивчити план роботи предметної комісії, календарний план роботи вчителя з фаху з позиції вирішення актуальних проблем навчання в сучасній школі;

- відвідати різні типи уроків з фаху, окремі позаурочні заняття і проаналізувати їх відповідно до теоретичних положень дидактики;

- систематично спостерігати за навчальною діяльністю вчителя з фаху, аналізувати її на основі теорії навчання, фіксуючи результати спостереження у щоденнику.

2. Вивчення навчально-пізнавальної діяльності учня та учнівського колективу:

- вивчити класний журнал, проаналізувавши стан успішності учнів з різних навчальних предметів;

- спостерігати на уроках за навчально-пізнавальною активністю учнів, фіксуючи результати спостережень у щоденнику;

- вивчити причини відставання окремих учнів з дисциплін фаху, запропонувати шляхи їх подолання.

3. Навчальна діяльність у ролі помічника вчителя-предметника:

- скласти план своєї роботи на період практики:

- за час педагогічної практики самостійно провести окремі види навчальної роботи (за вибором), визначивши їх тему, мету, навчальні завдання, зміст і хід проведення, передбачуваний навчальний ефект, оформлення конспекту, аналіз і оцінку результату;

- взяти участь у поточній навчальній роботі учителя з фаху (розробка планів-конспектів уроків, виготовлення дидактичних матеріалів і т. п.), у підготовці і проведенні засідань предметних комісій та ін.

Виконання студентами цієї роботи має сприяти виробленню у них уміння теоретично обґрунтовувати педагогічні явища навчального характеру, вивчати і вирішувати окремі завдання навчального характеру, здійснювати педагогічний вплив на учнів різного рівня навчально-пізнавальних можливостей, планувати і здійснювати окремі види навчальної роботи на уроці та в позаурочних формах навчання; розвитку аналітичного підходу до вирішення навчальних завдань.

На третьому курсі під керівництвом викладачів кафедри педагогічної майстерності студенти залучаються до здійснення різних видів виховної роботи з учнями (п'ятий семестр) та під керівництвом методистів - до проведення різних видів навчальної роботи з учнями (шостий семестр).

З метою залучення студентів до активної самостійної виховної роботи з учнями пропонується виконання ними такої системи завдань:

1. Вивчення і теоретичне осмислення виховного процесу школи відповідно до вимог сьогодення:

- здійснити кількісний аналіз усіх форм роботи, включених до плану роботи класного керівника (скільки серед запланованих заходів словесного характеру, практичних, розважальних, пізнавально-творчих); оцінити їхнє співвідношення з точки зору педагогічної доцільності;

- відвідати і проаналізувати загальношкільний виховний захід, зафіксувавши результати спостереження у педагогічному щоденнику;

- відвідати батьківські збори (чи інший вид роботи з батьками), проаналізувавши їх;

- вивчити зміст і Методику роботи учнівського самоврядування школи;

- на основі бесіди із заступником директора школи, керівником методичного об'єднання класних керівників, класними керівниками проаналізувати стан методичної роботи школи з позиції підвищення ефективності виховної роботи класних керівників, учителів;

- ознайомитися з роботою школи з розвитку дитячої технічної творчості та інших напрямків.

2. Самостійна практична діяльність студента в ролі помічника класного керівника:

- провести з групою студентів загальношкільний виховний захід;

- виступити на класних батьківських зборах на тему сімейного виховання;

- провести заняття з членами учнівського самоврядування;

- брати участь у поточній виховній роботі класного керівника.

3. Наукова робота студентів із проблем виховання:

- під керівництвом викладачів психолого-педагогічних дисциплін визначити тему наукової роботи з проблем виховання учнівської молоді, скласти план і графік її виконання, визначити зміст і Методи виховної роботи з учнями у плані обраної теми дослідження;

- вивчити досвід роботи Школи і класних керівників відповідно до обраної теми дослідження, використовуючи різноманітні методи наукОво-педагогічного дослідження;

- систематично аналізувати й оцінювати рівень ефективності проведеної виховної роботи та власного досвіду;

- використати Нагромаджений за час педагогічної практики матеріал для підготовки наукової роботи на конкурс студентських робіт (виступ на засіданні наукового гуртка, проблемної групи, Наукової конференції тощо).

У результаті виконання означених завдань студенти повинні: навчитися осмислювати роль теорії виховання у виховній діяльності школи та її застосування у процесі практики; закріпити й удосконалити педагогічні вміння вивчати учнів та дитячий колектив, планувати виховну роботу, проводити окремі види виховної роботи; навчитися формулювати певну актуальну педагогічну проблему в школі, ставити та вирішувати конкретні виховні завдання, проводити загальношкільні виховні заходи, виступати перед батьками; розвивати самостійність, творчу та пошукову активність у виховній роботі.

Для здійснення навчальної роботи з учнями пропонується виконання студентами таких видів роботи:

1. Вивчення і теоретичне осмислення навчального процесу школи відповідно до сучасних вимог:

- відвідати і проаналізувати загальношкільний захід, що стосується поліпшення ефективності навчального процесу, результати аналізу зафіксувати у педагогічному щоденнику;

- на основі бесіди із заступником директора школи з навчально-виховної роботи, учителями з фаху, керівником предметної комісії дати характеристику методичної роботи школи та учителів з фаху;

- ознайомитися з роботою гуртків, секцій, об'єднань зі свого фаху;

- відвідати і проаналізувати кілька уроків з фаху.

2. Робота студента у ролі помічника вчителя:

- брати участь у проведенні позаурочних заходів з фаху (заняття гуртка, туру шкільної олімпіади, тематичного вечора та ін.);

- проведення для учнів індивідуальних консультацій, перевірка, зошитів учнів;

- участь у роботі з оформлення й обладнання навчального кабінету;

- розробка і проведення під керівництвом учителя за фахом фрагментів уроку, згодом - цілого уроку.

3. Науково-дослідницька робота з проблем методики викладання предметів з фаху:

- під керівництвом методистів визначити тему наукової роботи, скласти план і графік її виконання; визначити зміст і методи навчальної роботи з учнями в плані обраної наукової проблеми;

- вивчити досвід роботи вчителів з обраної проблеми;

- систематично аналізувати та оцінювати рівень ефективності проведеної роботи, а також власний досвід роботи;

- використовувати зібраний під час практики матеріал при підготовці наукової роботи на конкурс, виступу на засіданні наукового гуртка, наукової конференції тощо. Виконання цих дидактичних завдань допоможе студентам навчитися осмислювати теорію і методику навчання у навчальній діяльності, закріпити й удосконалити вміння планувати навчальну роботу і проводити окремі види навчальної діяльності, сформувати уміння вивчати певну методичну проблему, ставити і вирішувати окремі навчальні завдання, розвивати в собі творчу активність і самостійність у вирішенні навчальних завдань.

Літня педагогічна практика являє собою самостійну роботу студентів з дітьми в умовах літніх канікул у таборах праці і відпочинку, у позашкільних установах, в дитячих клубах за місцем проживання та ін. Цей вид педагогічної практики має свої особливості. Передусім, якщо в умовах школи студент працює з класним колективом, який вже склався, має свої традиції, систему взаємовідносин, то в умовах літнього табору потрібна значна виховна робота зі створення, розвитку і згуртування тимчасового дитячого колективу.

Другою особливістю є те, що літня педагогічна практика проводиться в різних виховних закладах.

Третя особливість полягає в тому, що виховна робота здійснюється в дитячих колективах із короткочасним, збірним і автономним характером. Під час літньої педагогічної практики студенту слід:

- ознайомитися зі специфікою виховної роботи в літніх умовах;

- вивчити особливості дітей і тимчасового колективу, специфіку планування виховної роботи в літніх умовах;

- організувати самостійну практичну діяльність як вихователя, методиста чи керівника гуртка;

- взяти участь у науково-дослідницькій роботі з психолого-педагогічних проблем.

Ознайомлення зі специфікою виховної роботи в літніх умовах передбачає:

- знайомство із завданнями, основними напрямками роботи, структурою бази практики і складання її характеристики (матеріальна база, педагогічний колектив, контингент дітей, традиції, умови роботи і т. д.);

- вивчення й аналіз досвіду кращих вихователів, методистів, керівників гуртків (вивчення плану роботи, звітів, щоденників, проведення бесід і т. д.);

- знайомство з режимними моментами дня, єдиними вимогами до роботи та охорони життя і здоров'я дітей в умовах літа, правилами внутрішнього розпорядку.

Специфіка роботи з дітьми в літній період обумовлена особливостями тимчасових колективів дітей, тому необхідно систематично і цілеспрямовано вивчати дітей. Таке вивчення передбачає:

- проведення до виїзду в табір бесід з батьками про індивідуальні особливості дітей (інтереси, особливості фізичного розвитку, особливості

характеру та ін.), з членами педагогічного колективу про особливості окремих дітей;

- вивчення медичних карток дітей задля виявлення особливостей їх фізичного розвитку.

У процесі роботи потрібно постійно:

- вести спостереження за дітьми в різних видах діяльності (ігровій, пізнавальній, трудовій і т. д.);

- складати характеристики вихованців, колективу;

- розробляти плани виховної роботи.

З метою підготовки студентів до проходження цього виду педагогічної практики зі студентами кафедрою педагогічної майстерності проводяться спеціальні заняття.

Навчальну педагогічну практику студенти проходять на передвипускному курсі у 5-9 класах загальноосвітньої школи. За своїм змістом ця практика має сприяти поглибленому вивченню професійної діяльності вчителя з фаху та класного керівника на основі засвоєної фахової методики, психолого-педагогічних дисциплін, вироблення умінь і навичок з навчальної і виховної роботи.

Змістом цього виду педагогічної практики є:

- підготовка до проходження практики: вивчення шкільних підручників з фаху; ознайомлення з методичними посібниками і передовим досвідом роботи вчителів з фаху; ознайомлення з методичними матеріалами з проведення виховної робити у класах; участь у настановчій конференції з педпрактики; вивчення організації навчально-виховної роботи у класі, де проходитиме практика; з характеристикою закріпленого класу; знайомство з адміністрацією, учителями, класним керівником; ознайомлення з кабінетами, їх обладнанням і оформленням; аналіз плану роботи класного керівника, тематичного і поурочних планів учителя з фаху;

- психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу шляхом використання різних методів: ознайомлення з особовими справами учнів, Щоденниками, класними журналами, творчими роботами, спостереження за учнями, бесіди з ними, педагогами і батьками, анкетування, узагальнення незалежних характеристик та ін., складання психолого-педагогічної характеристики окремого учня;

- планування своєї навчальної, методичної і виховної роботи на період практики;

- навчальна і позаурочна робота з предмета: відвідання й аналіз уроків і позаурочних занять учителя з фаху; аналіз тем і розділів навчальної програми на період практики; вивчення необхідної наукової і методичної літератури; підбір і виготовлення дидактичних матеріалів;

- розробка конспектів уроків і позаурочних занять з фаху; проведення уроків; проведення одного з видів позаурочної роботи з фаху; відвідування й аналіз уроків інших студентів-практикантів;

- виховна робота в ролі класного керівника або вихователя: робота з поліпшення успішності й дисципліни; робота з учнівським самоврядуванням класу; робота з батьками учнів і громадськістю; проведення різноманітних виховних заходів (бесіди, диспути, конференції, обговорення кінофільмів, спектаклів, зустрічі з відомими людьми краю та ін.) на моральну, правову, естетичну та іншу тематику;

- робота з батьками учнів: відвідування школярів вдома; індивідуальні бесіди із запрошеними до школи батьками; присутність і посильна участь у підготовці і проведенні батьківських зборів, конференцій, лекторіїв та ін.;

- участь у методичній роботі: аналіз своєї педагогічної діяльності і його запис у педагогічному щоденнику; участь у роботі семінарів, які проводить керівник педпрактики; присутність на засіданнях предметної комісії з фаху і об'єднанні класних керівників; присутність на засіданні ради школи; збір матеріалу з теми курсової і дипломної робіт; проведення відповідних експериментальних досліджень; збір матеріалу до теми реферату за результатами педпрактики; участь у проміжній і підсумковій конференціях за підсумками практики у школі; підготовка матеріалів для виставки за підсумками педпрактики і підготовка методичних матеріалів для педагогічного кабінету школи та методичного кабінету факультету.

За час проходження педагогічної практики у школі студент передвипускного курсу має набути таких умінь і навичок з фахової методики:

- визначати тип уроку залежно від його дидактичної мети, змісту, теми, будувати його структуру;

- визначати освітню, розвиваючу і виховну мету уроку та позаурочних форм навчання, реалізовувати їх через зміст навчального матеріалу, добирати факти, що розкривають соціальне значення науки, вклад у її розвиток вчених України;

- підбирати методи навчання, які активізують пізнавальну діяльність учнів, організовувати їх творчу самостійну роботу, мотивувати оцінку їхніх знань;

- організувати дисципліну і порядок на уроці, свою власну поведінку;

- дотримуватись на уроках і в позаурочних формах роботи принципів навчання;

- педагогічно доцільно поєднувати у процесі навчання індивідуальну, групову і фронтальну роботу з учнями;

- добирати, а за потреби і виготовляти роздаткові матеріали для навчальних занять відповідно до їх змісту;

- використовувати сучасні технічні засоби навчання і комп'ютерну техніку для проведення лабораторних і практичних занять;

- конструювати і виготовляти потрібні прилади для проведення експериментальних досліджень;

- вчити учнів самостійно працювати, мислити, стимулювати їх інтерес і активність у засвоєнні знань, учити бути уважними;

- робити психолого-педагогічний аналіз уроку і позаурочного заходу з фаху;

- планувати експериментальне дослідження з метою удосконалення навчальної роботи у школі;

- вивчати й узагальнювати передовий педагогічний досвід і використовувати його у своїй діяльності, аналізувати власний досвід.

Педагогічна практика з виховної роботи має сприяти набуттю студентами ними таких умінь і навичок:

- вивчати вікові особливості учнів і колективу класу;

- здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів у навчально-виховному процесі;

- аналізувати і зіставляти плани роботи класних керівників, вносити до них корективи залежно від особливостей класу, планувати виховну роботу в класі;

- визначати рівень вихованості окремих учнів, відхилення у поведінці, вносити корективи до змісту виховної роботи з ними;

- визначати зміст виховної роботи з колективом класу залежно від віку і рівня його розвитку;

- визначати ступінь виховної ефективності уроку та виховного заходу;

- користуватися загально-педагогічними методами виховного впливу;

- підбирати форми виховної роботи, які імпонують дітям, залучати учнів до підготовки і проведення виховних заходів, використовувати у виховній роботі технічні засоби та засоби масової інформації;

- визначати зміст виховної роботи з урахуванням національних особливостей школи, традицій, звичаїв та обрядів українського народу;

- продумувати свою поведінку у стосунках з учителями, учнями і батьками, проявляти педагогічний такт;

- пропагувати психолого-педагогічні знання серед батьків і громадськості;

- виконувати обов'язки класного керівника, аналізувати свою роботу.

Педагогічна практика студентів випускного курсу є завершальним етапом професійної підготовки майбутніх учителів. Порівняно з попередньою практикою вона характеризується вищим рівнем самостійності і відповідальності студентів, збільшенням обсягу і складності змісту та методики навчально-виховної роботи. Під час цієї практики студенти оволодівають системою навчально-виховної діяльності учителя-предметника і класного керівника. На випускному курсі студенти проходять практику переважно у 5-11 класах загальноосвітніх шкіл, у гімназіях, ліцеях, а також у професійно-технічних закладах. Вони виконують обов'язки вчителя з фаху і класного керівника.

Зміст педагогічної практики передбачає такі її напрямки:

- підготовка до проходження педагогічної практики: вивчення програм і підручників з фаху того типу навчального закладу, в якому студент проходитиме педагогічну практику; участь у серпневих конференціях учителів міста чи району, в роботі секції за фахом;

- ознайомлення з методичними матеріалами передового педагогічного досвіду роботи вчителів закладів освіти з фаху, з методикою виховної роботи класних керівників зі старшокласниками; участь у настановчій конференції з педагогічної практики; ознайомлення з навчально-виховною роботою закладу освіти, в якому проходитиме практика; ознайомлення з класом, до якого прикріплений студент для проведення навчально-виховної роботи; знайомство з адміністрацією, вчителями, майстрами виробничого навчання, вихователями закладу освіти; ознайомлення з кабінетами, їх обладнанням і оформленням; аналіз плану роботи школи, предметної комісії з фаху, методичного об'єднання класних керівників, тематичного і поурочних планів учителів-предметників;

- психолого-педагогічне вивчення учнів і колективу класу шляхом використання сучасних експериментальних методик: метод рейтингу, ранжування, педагогічний експеримент, соціометрія та інші, складання психолого-педагогічної характеристики учнівського колективу;

- планування своєї навчально-виховної і методичної роботи на період практики;

- навчальна й позаурочна робота з фаху: відвідування та аналіз уроків, факультативних занять і позаурочних занять учителів з фаху; аналіз навчальних програм і навчально-методичної літератури з фаху; підбір і виготовлення дидактичних матеріалів; проведення системи уроків і факультативних занять з учнями з урахуванням сучасних досягнень спеціальних і психолого-педагогічних наук; забезпечення виховуючого характеру навчання; розвиток пізнавальної активності і творчих здібностей учнів; забезпечення міцності засвоєння знань і застосування їх на практиці;

- організація позаурочної роботи з фаху (гуртки, конференції, олімпіади та ін.); відвідування уроків і позаурочних занять з фаху, проведених іншими студентами;

- виконання функцій класного керівника: робота з підвищення успішності і дисципліни учнів; виховні заходи зі згуртування колективу класу; робота з учнівським самоврядуванням класу і школи; залучення громадськості до виховної роботи в класі і школі; координація виховних впливів учителів, які працюють у класі; здійснення виховної роботи з морального, правового, екологічного, економічного, естетичного та інших напрямків виховання учнів із використанням при цьому різноманітніх форм виховної роботи, дотриманням принципів національного виховання; організація самоосвіти та самовиховання старшокласників; спеціальна виховна робота з попередження і подолання педагогічної занедбаності, правопорушень і злочинності серед учнівської молоді;

- проведення виховної роботи з батьками учнів: підготовка виступу на батьківських зборах з питань навчання і виховання старшокласників; участь у проведенні батьківських конференцій, лекторіїв, відвідування школярів удома, консультації для запрошених у школу батьків;

- участь у методичній і дослідницькій роботі: систематичний аналіз своєї практичної діяльності і запис його в педагогічному щоденнику; вивчення досвіду роботи кращих учителів з фаху і класних керівників; участь у засіданнях ради школи, методичних об'єднань класних керівників і предметних комісій; проведення педагогічного експерименту з теми дипломної роботи; участь у роботі проблемного семінару, організованого керівниками практики; підготовка методичних матеріалів для педагогічного кабінету школи, методичного кабінету факультету, на виставку з педпрактики; участь у проміжній та підсумковій конференціях за результатами практики у школі; надання методичної допомоги студентам молодших курсів, які знаходяться на педагогічній практиці в даному закладі освіти.

Виконуючи обов'язки вчителя з фаху, студент повинен оволодіти такими вміннями і навичками:

- планувати навчальну роботу на семестр і звітувати про її наслідки за цей період;

- планувати різні типи уроків і складати до них конспекти;

- добирати до кожного уроку фактичний матеріал (задачі, приклади, ілюстративний матеріал, диктанти, перекази та ін.);

- підбирати різноманітні методи і прийоми навчально-пізнавальної Діяльності;

- користуватися наочністю, технічними засобами навчання і комп'ютерною технікою з метою стимулювання пізнавального інтересу й активізації учнів у засвоєнні знань;

- виготовляти дидактичні матеріали до уроків (методичні розробки, таблиці, схеми, моделі, картки для перевірки знань, тематику контрольних робіт тощо);

- проводити експериментальну перевірку теоретичних положень науки за фахом;

- оволодіти технікою складання програм для комп'ютера і використання їх у навчальному процесі.

У ході педагогічної практики з виховної роботи студенти мають набути таких умінь і навичок:

- робити психолого-педагогічний аналіз виховних заходів, які проводяться учнями в класі;

- здійснювати виховання учнів у процесі навчання, виявляти виховні можливості навчального матеріалу і реалізовувати їх;

- здійснювати вивчення учнів та колективу класу і на цій основі організовувати цілеспрямовану виховну роботу зі школярами, їх самоосвіту і самовиховання;

- готувати і проводити різні виховні заходи, використовуючи форми виховної роботи, які імпонують старшокласникам (диспути, конференції, ділові ігри та ін.);

- виявляти результативність виховних заходів і вносити відповідні корективи до їх змісту і методики проведення;

- створювати проблемні ситуації, організовувати дискусії на уроках і виховних заходах з метою активізації мислительної діяльності учнів;

- вивчати й узагальнювати педагогічний досвід роботи вчителів і творчо використовувати його у своїй практиці;

- виявляти рівень вихованості учнів і колективу класу, вносити корективи до змісту і методики виховної роботи;

- здійснювати роботу з активом класу і школи;

- керувати учнівським колективом, бути прикладом для учнів, своєчасно реагувати на їхні негативні вчинки, коригувати стосунки між членами колективу;

- проводити різноманітні заходи з батьками учнів і громадськістю задля залучення їх до виховної роботи з учнями, поширення серед них психолого-педагогічних знань, враховуючи при цьому особливості української сім'ї.

Оскільки під час педагогічної практики студентам вже з першого курс) доводиться контактувати з учителями, учнями, їхніми батьками, для них особливо важливою є проблема педагогічного спілкування.

Тема 2. Педагогічне спілкування

Ефективність виховного впливу педагога на учнів вирішальним чином залежить від мистецтва педагогічного спілкування, від стилю взаємовідносин між вихователем і вихованцями. «Для мене у моїй практиці, як і для вас, багатьох досвідчених учителів,- писав А. Макаренко,- такі «дрібниці» стали вирішальними, як стояти, як сидіти, як піднятись зі стільця із-за столу, як підвищити голос, посміхнутись, як подивитися. Нас цьому ніхто не вчив, а цьому можна і треба вчити і в цьому є і повинна бути велика майстерність».

Оскільки педагог не просто спілкується з дітьми, а спілкується професійно, у його взаємовідносинах з ними немає дрібниць - працює все: погляд, рух очей, жест і т. д.

Спілкування з дітьми вимагає постійної творчості, адже на кожному уроці чи виховному заході вчителю доводиться стикатися з різноманітними мікропедагогічними ситуаціями, суперечностями, конфліктами, проблемами, які вимагають свого вирішення саме в організації спілкування з дітьми.

Творчість у спілкуванні проявляється, передусім, в умінні передавати інформацію - точно орієнтувати її на співрозмовника, знаходити яскраві образні вирази. Без цього учням стає нецікаво, їх охоплює нудьга. Творчість проявляється і в організації взаємовідносин з дітьми: адже саме взаємовідносини нерідко впливають на ставлення учнів і до навчального предмета, і до школи, і до класу. Це вимагає від педагога будувати систему взаємовідносин з учнем з урахуванням особливостей його особистості, загального психологічного контексту і специфіки власної педагогічної індивідуальності. Ще одним аспектом творчості вчителя під час спілкування є творчість у процесі саморегуляції: мистецтво керувати власним психологічним станом, долати різні психологічні бар'єри, викликати творче самопочуття, уміти бути завжди життєрадісним і оптимістичним.

Підготовку до педагогічного спілкування на уроці, виховному заході чи індивідуальних контактах слід розглядати як певну систему. Першим етапом педагогічного спілкування є моделювання спілкування, тісно пов'язане зі змістовими і методичними компонентами майбутнього уроку чи виховного заходу. Мається на увазі, що поруч з підбором змісту навчального чи виховного матеріалу, методів навчання і виховання важливо продумати і спрогнозувати і методику спілкування з класом. При цьому слід мати на увазі, що цей аспект може істотно позначитись і на методах навчання та виховання, тому під час продумування і вибудови матеріалу бесіди, не менш важливо забезпечити необхідну соціально-психологічну атмосферу, яка б сприяла розвитку творчої ініціативи учнів.

Найскладнішим етапом педагогічного спілкування є організація безпосереднього спілкування з класом, особливо на початковому етапі взаємодії з ним. Досвід і дослідження переконують, що в цьому плані можна використати стійкі і перевірені способи завоювання ініціативи у спілкуванні, зокрема:

- оперативність в організації первинного контакту з класом;

- оперативний перехід від організаційних процедур (вітання, посадка і т. п.) до ділового та особистісного спілкування;

- відсутність проміжних зон між організаційними і змістовими аспектами початку взаємодії;

- оперативне досягнення соціально-психологічної єдності з класом, формування почуття «ми»;

- введення особистісних аспектів у взаємодію з дітьми;

- подолання стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів;

- організація цілісного контакту з усім класом;

- постановка завдань і запитань, які на початковому моменті взаємодії здатні мобілізувати колектив;

- скорочення переліку забороняючих педагогічних вимог і розширення позитивно зорієнтованих педагогічних вимог;

- забезпечення зовнішнього комунікативного вигляду: охайність, підтягнутість, зібраність, активність, доброзичливість і т. п.;

- реалізація мовних і невербальних засобів взаємодії, активне включення міміки, мікроміміки, контакту очима і т. д.;

- уміння «транслювати» в клас власну прихильність до дітей, дружелюбність;

- постановка яскравих, привабливих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення;

- прояв розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів, врахування його і передача учням;

- досягнення загального і ситуативного взаєморозуміння, яке формує в учнів потребу взаємодії з учителем.

Третій етап-управління спілкуванням. Під час організації спілкування на уроці важливо точно орієнтувати спілкування на клас або на конкретного учня, відображати в навчальному матеріалі власне ставлення до того, про що йдеться, підбирати форми передачі інформації, мовні засоби і створювати ситуації спілкування, що випливають з педагогічних завдань, передбачати

реагування класу і окремих учнів, конкретизувати навчально-виховну інформацію по ходу спілкування, пристосовувати її до змінюваних ситуацій педагогічного процесу, враховувати індивідуальні особливості учнів. Значної уваги при педагогічному спілкуванні вимагають учні, яким важче дається навчання. Учителі часто не усвідомлюють того, що до таких учнів вони ставляться недоброзичливо. Відомий психолог А. Леонтьєв зауважив окремі помилки у спілкуванні вчителів з «поганими» учнями:

1. Він дає «поганому» учню менше часу на відповідь, ніж «хорошому», тобто не дає йому подумати.

2. Коли дано неправильну відповідь, він не повторює запитання, не пропонує підказки, а тут же запитує іншого або сам дає правильну відповідь.

3. Він «ліберальничає», позитивно оцінює неправильну відповідь.

4. Водночас він частіше сварить «поганого» учня за неправильну відповідь.

5. Відповідно рідше хвалить за правильну.

6. Прагне не реагувати на відповідь «поганого», викликає іншого, не помічаючи піднятої руки.

7. Рідше усміхається, менше дивиться в очі «поганому», ніж «хорошому».

8. Рідше викликає, інколи взагалі не працює з ним на уроці. Зрозуміло, що таких помилок не можна допускати у своїй навчально-виховній діяльності.

Четвертий етап педагогічного спілкування - аналіз здійснення спілкування. Педагог повинен виявити і слабкі сторони спілкування, осмислити, в якій мірі він задоволений процесом взаємодії з учнями, уявити їх відчуття від минулої зустрічі і спланувати систему майбутнього спілкування з колективом з урахуванням внесення необхідних коректив. Щоб процес спілкування з учнями проходив ефективно і відповідав тим змінам, які відбуваються у психічному стані дітей, необхідно:

- бути уважними до партнерів по спілкуванню;

- розвивати комунікативну пам'ять (необхідно пам'ятати тональність спілкування з класом або окремими школярами, до якої вони звикли);

- розвивати власну спостережливість у спілкуванні з дітьми;

- прагнути завжди передбачати реагування співбесідника;

- уміти аналізувати зовнішню поведінку учнів: пози, жести, міміку, експресію;

- вчитися сприймати і правильно інтерпретувати «психічні сигнали» за зовнішнім рисунком поведінки дітей;

- у процесі спілкування постійно думати про тих, з ким спілкуєтесь.

Ці загальні рекомендації потрібно завжди мати на увазі, коли йдеться про педагогічну роботу з дітьми.

Для практичної організації педагогічного спілкування важливо збагнути загальну логіку і «технологію» безпосередньої взаємодії. Розпочинається спілкування педагога з учнями в момент його приходу у клас. Передусім він відновлює в комунікативній пам'яті попередні особливості спілкування вданому колективі; по-друге, установка нової ситуації спілкування і її оперативне співвіднесення як з попередньою ситуацією, так і з запланованою раніше власною моделлю взаємодії; по-третє, уточнення стилю, системи і особливостей майбутньої поведінки. Без цієї орієнтовної стадії діяти далі важко.

Для початку взаємодії з дітьми потрібно вирішити ще одне важливе комунікативне завдання - привернути до себе увагу об'єкта спілкування.

Для цього використовують різноманітні прийоми: вербальне звернення до класу, пауза, проходження по класу, розвішування наочності, запис на дошці. Значні можливості зосередження уваги класу має жест, емоційна насиченість якого приковує увагу слухачів.

Важливу роль у процесі організації педагогічного спілкування має стадія, яку К. Станіславський назвав «зондуванням душі об'єкта». Саме на цій стадії відбувається швидке підсумкове коректування й уточнення наперед продуманих прийомів спілкування відповідно до стану класу і сьогоднішніх можливостей сприймання матеріалу учнями. На цій стадії важливо правильно сприймати особистість об'єкта майбутнього спілкування, розуміти учнів. По-перше, правильне розуміння вчителем дітей забезпечує творчу роботу педагога, яка підтримується точним пізнанням особистості учня. По-друге, правильне розуміння особистості учня сприяє більш ефективному формуванню колективу у позитивних міжособистісних стосунках. По-третє, саме за умови точного й адекватного взаєморозуміння можлива успішна реалізація навчальної діяльності.

Наступна стадія педагогічного спілкування - вербальне спілкування, виклад учителем навчального матеріалу. Виразна яскрава мова, точність, дієвість визначень, здатність викликати образне бачення викладеного матеріалу - все це особливо необхідне для вчителя будь-якого навчального предмета. Слово вчителя повинне впливати на почуття і свідомість, стимулювати мислення, уяву, викликати потребу пошукової діяльності. Ця стадія спілкування має бути пройнята яскраво вираженим ставленням педагога до того, про що йдеться.

І насамкінець - ще одна стадія педагогічного спілкування з дітьми: зворотний зв'язок, який здійснюється як у плані змістовому, так і в емоційному Зворотний зв'язок - неодмінний компонент будь-якого процесу спілкування, а в педагогічному процесі він має принциповий, професійний характер. Зворотний зв'язок у спілкуванні допомагає визначити рівень засвоєння навчального матеріалу, виявити психологічний клімат, настрій дітей, їх готовність до взаємодії і т. п. У цілому зворотний зв'язок у педагогічному спілкуванні - необхідна умова його ефективності.

Проаналізовані нами стадії спілкування у педагогічному процесі складають структуру будь-якого акту педагогічного спілкування.

У кожного вчителя формується свій стиль педагогічного спілкування. Під стилем спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців. У стилі спілкування виражаються: а) особливості комунікативних можливостей учителя; б) досягнутий рівень взаємовідносин педагога і вихованців; в) творча індивідуальність учителя; г) особливості учнівського колективу.

У практичній діяльності педагогів мають місце декілька стилів педагогічного спілкування. Найпродуктивнішим для всіх учасників педагогічного процесу є спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Про таких учителів часто говорять: «За ним діти буквально по п'ятках ходять...»

Досить продуктивним є стиль педагогічного спілкування на основі дружньої прихильності, що є передумовою успішної спільної навчально-виховної діяльності.

Досить поширеним стилем спілкування є спілкування-дистанія. Суть його в тому, що в системі взаємовідносин педагога і учнів важливим обмежувачем постійно фігурує дистанція, яка пронизує всі сфери відносин: у навчанні - «ви не знаєте - я знаю», у вихованні - «слухайте мене - я старший, маю досвід, наші позиції не порівняльні» і т. п. Таке гіпертрофування дистанції в системі взаємовідносин педагога і вихованців призводить до формалізації всієї системи соціально-психологічного впливу вчителя на учнів і не сприяє створенню справді творчої атмосфери.

Серед негативних стилів педагогічного спілкування слід відмітити спілкування-залякування, до якого найчастіше вдаються молоді вчителі. Такий стиль спілкування, в основному, обирається ними через невміння організувати спілкування на основі захоплення спільною діяльністю, що досить важко зробити.

Негативну роль в роботі з дітьми відіграє і спілкування-загравання, також характерне для молодих, недосвідчених педагогів. Цей тип спілкування, по суті, відповідає прагненню завоювати дешевий авторитет у дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики.

Слід відзначити, що в кожному педагогічному колективі, зазвичай, має місце і загальний, цілісний стиль спілкування педагогів з дітьми, який формує і визначає загальношкільну психологічну атмосферу і відповідно впливає на становлення індивідуальних стилів спілкування. Загальний стиль спілкування педагогів і дітей - це не просто «технологія» спілкування, а його моральна атмосфера. 1 як важливо, щоб це був клімат ввічливості і тактовності, вимогливості і делікатності.

Підсумовуючи сказане про стилі професійного педагогічного спілкування, необхідно підкреслити значення усвідомлення і набуття педагогом власного індивідуального стилю спілкування з дітьми. Методика формування індивідуального стилю спілкування включає кілька етапів:

1. Вивчення реальних особистісних особливостей індивідуального стилю спілкування студентів і їх усвідомлення ними.

2. Виявлення недоліків в особистісному спілкуванні, робота з їх усунення та подолання соромливості, скутості, негативних нашарувань у стилі спілкування.

3. Завдання на вироблення зручних і прийнятних для педагога прийомів спілкування і їх співвіднесення з даними самоспостереження.

4. Робота з оволодіння елементами педагогічного спілкування на основі власного індивідуального стилю спілкування (на спеціальних заняттях).

5. Робота з оволодіння цілісним актом педагогічного спілкування відповідно до власного стилю спілкування і уточнення останнього (на спеціальних заняттях).

6. Реальна педагогічна діяльність - спілкування з дітьми на основі індивідуального стилю, зміцнення і закріплення останнього (у процесі педагогічної практики).

На організацію спілкування впливають і такі особливості особистості, як специфіка мислення, вільне володіння мовою, особистісні особливості, зокрема товариськість, емпатія і спонтанність сприймання, формування певних соціальних установок (наприклад, інтерес до самого процесу спілкування, а не тільки до результату), комутативні вміння - орієнтування в часі, в партнерах, у відносинах, в ситуації.

Для формування означених, якостей як професійно-особистісних властивостей кожного майбутнього педагога пропонується така логіка цієї роботи:

1. Здійснення професійного самопізнання на основі визначення власних комунікативних якостей, позитивних і слабких сторін у спілкуванні і вироблення на цій основі програми комунікативного самовиховання. Його напрямками можуть бути: аналіз досвіду відчуття від спілкування з людьми; минулого досвіду спілкування з дітьми; теперішнього рівня спілкування з дітьми; своїх ідеальних уявлень про спілкування; уявлень про те, як оцінюють вашу товариськість інші; труднощів спілкування, які відчуваєте від безпосереднього спілкування з дорослими і дітьми; власних переживань у процесі спілкування.

2. Застосування спеціалізованого тренінгу для розвитку в собі основних характеристик товариськості.

3. Різноманітна громадська робота з людьми, у процесі якої набувається досвід комунікативної діяльності (лекції, бесіди); профспілкова робота.

4. Створення системи ситуацій, що формують досвід подолання негативних накладок у спілкуванні і сприяють розвитку товариськості.

Значні можливості для формування культури педагогічного спілкування закладені у спеціальному тренінгу. У процесі занять студентська група може стати «учнівським класом», а кожен її член послідовно виконувати роль учителя.

Майбутнім учителям пропонується виконання спеціальних вправ:

* вправи на послідовність виконання педагогічних дій: увійти в аудиторію, відчинити вікно, написати на дошці дату, сісти за стіл, відкрити класний журнал, вийти з аудиторії;

* вправи на послідовність тих самих елементів педагогічних дій із введенням неочікуваних завдань: сісти за стіл, відкрити книжку (раптовий стук у двері) - реагуйте і дійте;

* вправи на виправдання поз у процесі педагогічної діяльності: за завданням викладача по сигналу всі студенти займають відповідні пози, які згодом мають обґрунтувати;

* вправи на розвиток міміки, пантоміміки: тренування перед дзеркалом у зображенні здивування, хвилювання, гніву, сміху, іронії і т. п.

Важливі і спеціальні вправи з формування інших складових педагогічного спілкування. З ними детальніше майбутні вчителі познайомляться під час вивчення курсу методики виховної роботи в школі.

Для визначення активності навчання студентів техніки педагогічного спілкування виділяють наступні уміння:

а) керувати своєю поведінкою і настроєм;

б) розуміти почуття і настрій партнера по спілкуванню;

в) у процесі розмови бачити і чути себе і свого співрозмовника;

г) у конфліктній ситуації зберегти витримку і почуття гумору;

г) у процесі розмови враховувати тактику: як розпочати розмову, як її закінчити;

д) стимулювати співрозмовника до розмови;

є) за рахунок емоційності впливати на точку зору, позицію партнера; є) встановлювати правильні стосунки з учнями;

ж) ясно й чітко виражати свої думки;

з) дивитися на світ очима своїх учнів;

и) регулювати внутрішньоколективні взаємовідносини учнів; і) моделювати майбутнє спілкування з учнями.

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте зміст роботи студента під час безвідривної педагогічної практики у школі.

2. Що характерне для літньої педагогічної практики студентів?

3. Яке місце у підготовці майбутнього вчителя займає педагогічна практика на передвипускному і випускному курсах?

4. Розкрийте особливості етапів педагогічного спілкування.

5. Що являють собою стадії педагогічного спілкування?

6. Які стилі спілкування ви знаєте?

7. Які особистісні риси педагога сприяють ефективному педагогічному спілкуванню? Чи властиві вони Вам?

8. Розкрийте логіку і технологію формування в собі вміння професійного спілкування.

9.3 метою вивчення організації педагогами творчого спілкування з учнями намагайтесь діяти за наступною програмою:

1) відвідайте уроки кількох учителів і постарайтесь за тональністю спілкування, настроєм дітей, загальною атмосферою уроку і поведінкою вчителя визначити характер його взаємовідносин з дітьми. Своїми враженнями поділіться з колегами-практикантами і постарайтесь створити цілісну картину цих взаємовідносин;

2) аналізуючи уроки, намагайтесь виявити, як вчитель спілкується з дітьми, якими прийомами користується, чи допомагають вони вирішувати навчально-виховні завдання;

3) постарайтесь ніби «приміряти» манеру спілкування з учнями різних учителів до себе і встановити, що в «технології» цього спілкування відповідає вашій індивідуальності, а що - ні;

4) побувайте на виховних заходах у досвідчених педагогів і зверніть увагу на те, як вони враховують настрій дітей, їх індивідуальні особливості і т. п., яким чином це позначається на спілкуванні;

5) порівняйте атмосферу на уроці у кількох вчителів і визначте, чим вона відрізняється, вкажіть причини таких відмінностей;

6) під час педагогічної практики перед вами будуть постійно виникати нестандартні педагогічні ситуації. Шукайте творчі «ходи» у спілкуванні з дітьми.

10. Під час педагогічної практики поспостерігайте за собою:

1) чи здатні ви вислухати учня до кінця, чи з'являється у вас бажання перебити його і висловити власну точку зору?

2) чи можете ви слухати учня, якщо тема розмови не с для вас цікавою?

3) чи можете ви визначити, що розмова, розпочата вами, не є цікавою для вашого співрозмовника? Якщо таке відчуття виникає, то чи здатні ви швидко змінити тему бесіди?

4) чи можете ви подолати почуття роздратування до співбесідника-дитини або довколишніх, якщо їх дії не відповідають вашому настрою і планам?

11. Працюючи під час педагогічної практики з дітьми, поспостерігайте за собою і виясніть:

1) чи має місце у Вашому спілкуванні з учнями зворотний зв'язок, у чому він проявляється?

2) чи здатні ви у процесі спілкування з дітьми виявляти їх настрій, бажання, готовність до роботи і т. п.?

3) чи можете Ви, увійшовши до класу, за зовнішнім виглядом зорієнтуватися в його атмосфері?

4) розповідаючи щось дітям, постарайтесь виявити, хто з них «виключився» із загальної діяльності.

12. Виконайте кілька вправ, які сприяють формуванню уміння педагогічного спілкування:

- увійдіть до класу і зверніть на себе увагу учнів засобами міміки, рухів, жестів;

- проявіть здивування, хвилювання, гнів, іронію у педагогічно доцільній формі;

- зробіть коротке навіювання порушнику дисципліни;

- зверніться до учня (класу) з проханням, запитанням, пропозицією, побажанням, вимогою;

- прокоментуйте в класі ту чи іншу проблемну ситуацію у стосунках між учнями;

- висловіть з різними інтонаціями одну й ту ж фразу, звернену до учнів, наприклад: «Прошу уваги», «Сьогодні ми поговоримо про...», «Відкрийте зошити і запишіть...», «Іди до дошки...», «Поклади щоденник на стіл».

Рекомендована література

1. Абдуллина О.А., Загрязкина Н.Н. Педагогическая практика студентов. - Москва: Просвещение, 1989. - 175 с.

2. Введение в специальность /Под ред. Л.И. Рувинского. - Москва: Просвещение, 1988. -208 с.

3. Грехнев B.C. Культура педагогического общения. - Москва: Просвещение, 1990. -144 с.

4. Методичні рекомендації з питань організації та проведення педагогічної практики студентів передвипускного і випускного курсів педагогічних інститутів. - Тернопіль, 1997. - 45 с.

5. Неперервна педагогічна практика студентів: Методичні рекомендації для викладачів і студентів педагогічного університету. - Тернопіль, 2001. - 15 с. 6. Педагогічна практика студентів. - К.: Вища школа, 1972. - 252 с.

Розділ 5. Самостійна робота студентів у системі підготовки до педагогічної діяльності

Тема 1. Майбутній педагог: загальна характеристика, права та обов'язки

Юнацький вік поділяється на молодший (старші школярі) і старший (студентський) вік. Студентський вік - це час фізичного розквіту особистості, коли завершується фізичний розвиток, тому молоді люди мають значні можливості для серйозної фізичної праці. Організм студента зберігає відносно високу працездатність, а також високий рівень функціональної активності. До 18-20 років завершується формування вегетативних функцій, досягається значний івень їх взаємодії. Витривалість як одна з важливих для реальної діяльності людини рухових якостей сягає високого рівня, тому на її формування слід звернути більше уваги у процесі фізичного виховання.

Юність - час максимального розквіту особистості. Дослідження переконують, що вік з 18 до 25 років є найбільш придатним для формування багатьох психічних функцій і особливо для розвитку інтелектуальних можливостей людини. Важливою умовою для успішного і всебічного розвитку особистості є розуміння самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності, можливостей її самовдосконалення.

Студентська пора характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, виробленням стилю поведінки. Це-час пошуків молодими людьми відповідей на різні морально-етичні, естетичні, наукові, політичні й інші питання. У юнацькому віці проблема становлення характеру тісно пов'язана з формуванням світогляду. У цей період завершується формування спрямованості особистості і характеру людини. Тому, на думку К. Ушинського. педагогам треба піклуватися про те, щоб матеріал, яким у цей час наповнюється душа молодої людини, був доброякісний.

Щодо психічних якостей у студентства спостерігається найбільша пластичність і переключення у виробленні складних психомоторних та інших навичок. У цьому віці динаміка збудження у своєму розвитку зростає, але й динаміка гальмування при цьому також посилюється. Оптимального рівня розвитку досягають зір, слух, моторні реакції.

Перехід від старшого шкільного віку до студентського супроводжується суперечностями і переорієнтацією звичних життєвих уявлень. Ці суперечності мають соціально-психологічний характер: наприклад, між розквітом інтелектуальних, фізичних сил студента і обмеженістю часу, економічних можливостей для задоволення зрослих потреб. На відміну від школярів, інтереси у студентів, з одного боку звужуються, з іншого - розширюються і усвідомлюються в галузі майбутньої професії. Питання про самостійність дій у студентському віці набуває, здебільшого, конкретно вираженого практичного характеру. Це пов'язано із влаштуванням життя в гуртожитку, розподілом особистого грошового бюджету і правильним використанням вільного часу. Оскільки переважна більшість студентів проживає в гуртожитку, в колі одних і тих самих товаришів навчається, живе, відпочиває, то стосунки, що виникають між студентами на основі спільності навчальних занять, громадської роботи, наукових, духовних та інших інтересів, продовжують підтримуватись, зазвичай, у гуртожитку. Від організованості цих колективів, їх ціннісних орієнтацій, наявних моральних норм, неформальних лідерів залежить, значною мірою, ефективність всієї системи виховної роботи у вищому закладі освіти. На жаль, нерідко в гуртожитках дуже низька матеріально-технічна і побутова база, відсутня виховна і організаторська робота студкомів самоврядування, тому дозвілля студентів далеке від культурного, змістовного і здорового.

...