Безпека життєдіяльності в школі

- Як поводився хлопчик у кінотеатрі?

- Яка повинна бути поведінка вихованої дитини?

Кожна дитина повинна знати, що люди бувають доброзичливі, порядні і злі, а тому мати справу необхідно тільки з тими, кого знаєш. Обов'язково треба знати і дотримуватися правил чотирьох «не»:

> не розмовляй з незнайомцем;

> не сідай у машину до незнайомця;

> не грайся дорогою зі школи додому;

> не гуляй з настанням темряви.

Діти зобов'язані знати, що на вулиці на будь-які слова незнайомої людини вони повинні відповідати: «Пробачте, ні» або «Пробачте, я не знаю, запитайте в дорослих» і відійти. Якщо ж незнайомець наполягає на розмові, потрібно гукнути кого-небудь із дорослих.

Школярам потрібно триматися осторонь від підозрілих, нетверезих людей, не вступати в розмови з водієм або пасажирами будь-якої машини, що зупинилася.

Якщо ж дитина має бажання познайомитися з новою людиною, то вона повинна це робити у присутності дорослих. Не можна знайомитися з людьми, які є в стані алкогольного сп'яніння чи наркоманами. Якщо ж дитина хоче познайомитися з ровесником чи ровесницею, то потрібно робити це ввічливо з допомогою слів «Будь ласка, давай будемо дружити» тощо.

ІІ. Закріплення

1. Як повинні поводитися діти, коли вони виходять на вулицю?

2. Яких правил поведінки в громадських місцях треба дотримуватися?

3. Яких людей можна вибирати для спілкування?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. Сісти прямо, хребет прямий, голова піднята, шия розслаблена, дихання спокійне.

2. Повільно опустити очі вниз, потім підняти вверх до крайньої точки. Повторити 3 рази.

3. Повільно відвести очі вліво, потім вправо. Повторити 3 рази.

4. Повільно відвести очі у лівий верхній кут класу і по діагоналі у нижній правий кут. Повторити 3-5 разів.

5. Повільно відвести очі у правий верхній кут і по діагоналі у нижній лівий кут, і так 3-5 разів.

6. Опустити очі вниз і повільно поводити очима по колу за годинниковою стрілкою, потім проти неї, і так 3-5 разів.

IV. Практична робота

Рольова гра «Будьмо знайомі!».

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Внутрішній світ дитини відбивається у поведінці та культурі спілкування. Кожна дитина повинна пам'ятати, що з людьми, які її оточують, треба бути чемною і вихованою.

14. Поняття про ВІЛ/СНІД. Шляхи зараження ВІЛ

Мета: дати дітям уявлення про ВІЛ і СНІД як реальну загрозу життю людини, знайомити їх із основними методами профілактики ВІЛ/СНІД; виховувати милосердя, гуманне ставлення до ВІЛ-інфікованих людей чи людей, хворих на СНІД.

Обладнання: плакати, малюнки, роздатковий матеріал, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Для вчителя. У класі розвішуються плакати, направлені на боротьбу проти СНІДу: «Увага! СНІД!», «СНІД- це смерть» тощо, на дошці бажано розшифрувати абревіатури ВІЛ і СНІД.

«ВІЛ» - «В» - вірус, «І» - імунодефіциту, «Л» - людини.

«СНІД» -- «С» -- синдром, «Н» -- набутого, «І» -- імунного, «Д» -- дефіциту.

На дошці слід записати словничок.

вірус - мікроорганізми, збудники хвороби;

синдром - ряд ознак, які вказують на наявність хвороби;

імунна сис - природна захисна функція організму;

дефіцит - відсутність, недостача чого-небудь;

імунодефіцит - відсутність захисної реакції організму від хвороб;

набутого - такого, що з'явився протягом життя, а не від народження.

СНІД - це невиліковна хвороба. Від неї помирають.

Вчені та лікарі всього світу ведуть безперервні пошуки вакцини, яка могла б захистити людей від ВІЛ, але поки що всі спроби безрезультатні. Можливо, це буде зроблено найближчим часом.

Історія знає багато випадків, коли спалах хвороби (чуми, тифу, холери, віспи) забирав мільйони людських життів. Тепер людству загрожує нова смертельна загроза, знати про яку повинен кожен. Ця хвороба називається СНІД - синдром набутого імунного дефіциту (пояснення кожного слова із словничка, написаного на дошці).

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано 1981 р. у США. Спочатку хвороба видавалася вельми загадковою. У Франції було сформовано групу дослідників для її вивчення під керівництвом вченого-вірусолога Люка Монтеньє. За два роки було з'ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких виявляють вірус хвороби в організмі, виявлено механізм негативної дії вірусу на організм.

ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму.

СНІД - це синдром набутого імунодефіциту, тобто хвороба імунної системи, спричинена вірусом. Віруси є збудниками багатьох хвороб, наприклад, грипу, вітряної віспи, кору, скарлатини, деяких видів раку. ВІЛ, як і інші віруси, є мікроорганізмом, що його неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопа. ВІЛ можна виявити за допомогою спеціальних методів дослідження крові.

Люди - носії ВІЛ упродовж тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна сис дедалі більше ослаблюється, а вірус сильнішає. Минають роки, і людина врешті захворює на СНІД, що через деякий час призводить до смерті. Дуже часто причиною смерті є навіть не СНІД, а інші хвороби, з якими організм, ослаблений ВІЛ-інфекцією, не в змозі боротися.

Однак від людей, хворих на СНІД/ВІЛ, не можна відмежовуватися. Лишати їх самих наодинці зі своєю хворобою дуже жорстоко. При дотриманні певних правил безпеки з ними можна спілкуватися, дружити. Це значно допоможе хворій людині боротися з хворобою.

СНІД - епідемічне захворювання людини з довготривалим інкубаційним періодом - до 15 років і навіть більше, від моменту зараження до виникнення перших клінічних проявів.

ІІ. Закріплення

1. До захворювання якої системи призводить СНІД?

2. Що означає абревіатура ВІЛ?

3. Чому СНІД вважають чумою сучасного світу?

ІІІ. Фізкультхвилинка

Встало вранці ясне сонце,

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем дружньо присідати,

Сонечко розвеселяти:

Встали - сіли, встали - сіли:

От уже й розвеселили.

IV. Практична робота

Розв'язування ситуативних завдань. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Отже, СНІД -- це хвороба, що виникає у ВІЛ-інфікованої людини. Вірус СНІДу передається через кров. Організм людини, хворої на СНІД, не може протистояти будь-яким збудникам хвороб. Тому причиною смерті може стати навіть застуда.

15. Охорона здоров'я дітей у медичних закладах (поліклініка, лікарня, санаторій). Медичні працівники, які допомагають зберегти здоров'я

Мета: поглибити знання учнів, як правильно звертатися за допомогою щодо здоров'я в медичні заклади, до лікарів, з правилами їх обстеження у поліклініці; ознайомити школярів з медичними закладами і лікарями, які займаються охороною здоров'я дітей, з їх правами, які стосуються охорони здоров'я; провести зустріч з медичними працівниками.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Читання казки «Королева Лілая виховує Федю» з книжки для додаткового читання «Про здоров'я у казках і малюнках» упорядників Яцук Г.Ф., Царенко А.В. та інші).

У Конституції України (ст. 49) записано, що найвищою соціальною цінністю в державі є людина, її життя та здоров'я. Ні за які гроші життя і здоров'я купити не можна. Здоров'я можна лише формувати, шляхом напруженої праці над собою, зміцнювати щодня, щогодини. Кожен громадянин має право на охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне страхування.

Всі держави світу, в тому числі і наша, повинні виконувати вимоги Конвенції ООН про права дитини і її статті 24, де записано: «Держави-сторони визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я». Працівники медичних закладів, лікарі повинні піклуватися про дітей, які мають право на якісне безплатне медичне обслуговування.

Найбільше багатство - здоров'я людини!

А люди здорові - багатство країни.

А будуть здоровими діти рости,

То буде країна багатством цвісти.

Кожна дитина повинна знати, куди потрібно дзвонити, до кого , звертатися в разі потреби.

Учні 4 класу повинні знати і знають, який номер телефону швидкої допомоги. Це - 03. Лікар швидкої допомоги надає першу медичну допомогу і направляє до лікаря-педіатра (дитячого лікаря), а той при необхідності - до інших лікарів. Важливо, щоб всі діти знали, які лікарі є в найближчій поліклініці.

Педіатр лікує загальні захворювання дітей, терапевт - загальні захворювання дорослих, хірург - різні ушкодження органів (робить операції), окуліст - органи зору, отоларинголог - вуха, горло, ніс, невропатолог -нервову систему, уролог - сечовидільну систему, стоматолог - ротову порожнину, зуби, фтизіатр - дихальні органи (легені, бронхи, трахеї), дерматолог - шкірні захворювання, кардіолог - серцево-судинну систему, трав-матолог - ушкодження опорно-рухової системи.

Для вчителя. Під час зустрічі з педіатром можна розглядати такі питання:

- Коли звертатися до лікаря?

- Хто такий дільничний лікар-педіатр?

- У чому полягає профілактика найбільш поширених захворювань?

- Чи потрібно робити щеплення?

- Які хвороби потребують стаціонарного лікування, які - амбулаторного?

- Які початкові ознаки найбільш поширених хвороб?

- Яку першу допомогу можна надавати дитині, що захворіла? -- Чи варто боятися лікарів?

Крім поліклінік і лікарень, існують ще інші заклади охорони здоров'я дітей. Це - дитячі санаторії. В них здійснюється санаторно-курортне лікування дітей, реабілітація захворювань. Туди направляються діти з місцевих поліклінік, в яких хвороби перейшли в хронічні, тобто такі, які час від часу повторюються і потребують санаторного лікування. У санаторії діти не тільки лікуються і отримують профілактичне оздоровлення, а й відпочивають. Малі діти перебувають там з батьками. Найбільше таких санаторіїв є на берегах, у прикарпатській зоні, в Карпатах. Крім державних органів, оздоровлення дітей здійснюються багато громадських організацій: «Червоний хрест», спортивно-туристичні станції, дитячі і оздоровчі табори тощо. Найбільш відомий республіканський оздоровчий табір - «Артек», де відпочивають і оздоровлюються діти не лише з України, але і з усього світу.

ІІ. Закріплення

1. Куди можуть звертатися діти при захворюванні?

2. До яких лікарів вам доводилося звертатися?

3. Кого направляють до санаторію?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. Стати рівно, плечі розправити на одному рівні, голова піднята вверх, живіт підтягнутий, стояти 15 сек.

2. Стоячи, тримати руки на поясі, напружуючи м'язи спини, відвести плечі назад, звести лопатки, відхилити голову назад.

3. Ходьба на місці.

4. Стоячи на носках, у швидкому темпі робити пружні рухи, не торкаючись п'ятками підлоги. Руки при цьому опущені вздовж тіла, хребет прямий. Дихання довільне. Повторити 7-9 разів. Потім розслабитися, подихати, подовжуючи видих.

5. Сісти зручно. Опустити голову, заплющити очі і повільно подихати, подовжуючи струмінь видиху, і думкою направляти його по хребту вниз. Зосередити увагу на диханні, розслабити м'язи спини.

IV. Практична робота

Звертаємося за допомогою до медичної установи. Сюжетно-рольові ігри. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Всі діти нашої країни повинні мати і мають право звертатися до лікарів, працівників медичних закладів. Здоров'я дітей -- це багатство країни, цінність батьків. Лише здорові діти мають добрий апетит, гарний настрій, можуть успішно навчатися.

IV. Психічний і духовний компоненти здоров'я (6 год)

16. Способи вияву емоцій і виразу почуттів. Характер і здоров'я

Мета: ознайомити учнів з поняттями «характер», «риси характеру», із значенням позитивних рис характеру в житті людини, у збереженні і зміцненні здоров'я, із способами вияву емоцій; вказати на залежність здоров'я від емоцій і почуттів.

Обладнання: таблиця «Риси характеру», діафільм або відеофільм, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Кожна людина завжди реагує певним чином на довкілля, що її оточує. Одні люди люблять весну з її неповторною чарівністю відродження, інші -восени почуваються бадьорими і сильними, а осінні тумани і дощі навівають їм поетичний настрій і заспокоєння.

В основі душевного переживання людини лежать емоції, які й визначають її самопочуття. У певні періоди свого життя людина відчуває і проявляє різні емоції, від чого залежить стан психічного благополуччя чи духовного занепаду.

Отже, під емоціями розуміють всі переживання, які пов'язані зі сприйняттям навколишньої дійсності. Переживання людини виникають і внаслідок можливого і неможливого задоволення своїх життєвих потреб.

Одна дитина досягла відмінних успіхів у навчанні, інша - у музиці була найкращою - все це спричинило появу приємних відчуттів радості, задоволення. Позитивні емоції зміцнюють здоров'я. До емоцій, які сприяють зміцненню здоров'я, належать веселість, захоплення, спокійність, рішучість тощо.

За допомогою відчуттів та емоцій можна виразити ставлення до навколишньої дійсності, до всього, що відбувається у житті людини. Відіграють у цьому роль певні риси характеру.

У характері об'єднуються розумові, емоційні і чуттєві якості особистості, які свідчать про сприйняття людиною дійсності та самої себе. Ці якості людини називаються рисами її характеру. Вони є як позитивними так і негативними. Наприклад, у стосунках з іншими людьми можуть проявлятися такі риси характеру, як товариськість або відлюдність, правдивість або брехливість, тактовність чи грубість.

Риси, в яких проявляється ставлення людини до суспільства та до інших людей: відвертість, щирість, відкритість, товариськість, чуйність, чесність, доброзичливість, правдивість, патріотизм, колективізм, відданість, комунікабельність тощо. Це - позитивні риси. До цієї групи рис характеру належать і негативні: черствість, лицемірство, нечесність, зрадливість, зарозумілість, владолюбство тощо.

Окрему групу становлять риси, які виражають ставлення людини до самої себе: скромність, самокритичність, почуття власної гідності, упевненість у собі або ж, навпаки, хвалькуватість, нескромність, приниженість, невпевненість, сором'язливість тощо.

Є риси характеру, які виражають ставлення до праці: добросовісність чи недбалість, працелюбність чи лінивість, ініціативність чи безініціативність, відповідальність чи безвідповідальність та інші. Риси характеру, які виражають ставлення до суспільної та особистої власності: акуратність чи неакуратність, ощадливість чи скупість, економність чи марнотратність.

Особливе значення мають вольові риси характеру: цілеспрямованість, самостійність, наполегливість, рішучість, терплячість тощо.

Отже, існують як позитивні, так і негативні риси характеру. Залежно від того, які з них переважають, можна говорити, який характер у людини. Риси характеру визначають способи поведінки, в тому числі і звички, як корисні, так і шкідливі.

Поєднання різноманітних рис характеру створює неповторну індивідуальність людини.

При переживанні неприємних відчуттів (страху, смутку, зневіри, розпачу тощо) виникають емоції, які спричиняють різні захворювання.

Наприклад, поведінка дітей, які відчувають постійну небезпеку, супроводжується страхом. Якщо страх у дитини стає нав'язливим, це дуже небезпечно для здоров'я. У людини, яка відчуває страх, тіло стає важким, ноги ватяними, в роті пересихає, дихання зупиняється, обличчя блідне і все тіло «обмивається холодним потом». Всі ці ознаки свідчать про перенапруження роботи різних органів і систем організму. Щоб не виникали ці хворобливі ознаки, треба намагатися позбутися цих емоцій, прагнути, щоб переважали позитивні почуття.

Почуття виникають внаслідок діяльності людини і впливають на цю діяльність, на її характер і продуктивність.

Для вчителя. Дитина повинна почуватися як у школі, так і в сім "і задоволеною і безпечною. Адже неприємності найчастіше виникають в учнів, які не отримують задоволення від своєї праці. Діти повинні знати, що навіть у найскладніших життєвих ситуаціях важливо вміти створювати добрий настрій, усміхатися навіть тоді, коли на душі сумно і важко. Кожній дитині треба допомогти бути оптимістичною, доброзичливою, терпеливою до людей, які її оточують.

Найбільше шкодить здоров'ю зневіра в себе, невпевненість у своїх рішеннях, невиконання власних намірів і планів. Навіть маленька перемога робить дитину значно впевненішою.

Знаючи характер людини, можна наперед сказати, як вона поводитиметься у тій чи іншій ситуації, що зробить або що скаже.

На світі не існує цілком досконалих людей. Коли людина усвідомлює свої дії, виникає потреба самовдосконалення, самовиховання. Вона може чимало змінити у своєму характері, розвивати позитивні і позбуватися негативних рис його. Якщо людина знаходить у своєму характері риси, які заважають у житті, наприклад, запальність, егоїзм, то вона повинна намагатися їх усувати, а тренувати і розвивати бажані позитивні риси характеру. Й особливо важливо навчитися робити це в юному віці, коли риси характеру ще не набули стійких властивостей.

Високий рівень знань і досвіду роблять дитину спокійною, незалежною. Така дитина зберігає впевненість у собі у навіть складній обстановці. Недостатня ж озброєність знаннями і вміннями, досвідом надає характеру рис бентежності і хвилювання за своє положення серед людей, ревнивого ставлення до успіхів інших. Така дитина стає залежною від підтримки чи заступництва і поблажливості старших.

Формування рис характеру залежить від умов життя, виховання у сім'ї, природних особливостей людини.

Таким чином, для формування позитивних рис характеру важливо, щоб у процесі розвитку дитини були задоволені основні її потреби. А діти з позитивними рисами характеру ростуть здоровими, можуть переборювати життєві труднощі і незгоди.

Індивідуальні риси характеру людини формуються, зміцнюються у позитивну чи негативну сторони у процесі всієї її життєдіяльності, але особливо активно - у дитячому і підлітковому віці. Характер людини продовжує активно формуватися у перехідному віці з 11 до 16 років. Очевидно, саме в цьому віці потрібно сформувати якомога більше позитивних звичок і навчитися стримувати негативні прояви свого характеру. Це формування залежить від нервової системи дитини, від культурного середовища, в якому вона живе. Отже, характер дитини залежить від середовища і виховання. Діти у більшості випадків беруть приклад від батьків, близьких людей, навіть сусідів. Слід відмітити, що існує багато прикладів, коли характери дітей, підлітків і батьків практично не співпадають. Щоб зрозуміти причину цього, важливо проаналізувати, як дитина задовольняє свої потреби і які у неї переважають емоції і почуття. Так, у дитини, яка росте у вільних умовах, зазвичай формується вольовий характер, а з дитини, яку з малих років занадто опікують, найчастіше виростає людина з негативними рисами характеру.

Характер дітей тісно пов'язаний із задоволенням або незадоволенням потреб, залежить від озброєності знаннями і вміннями.

ІІ. Закріплення

1. Що таке емоції?

2. Які є способи вияву емоцій?

3. Що таке характер людини?

4. Яке значення має пізнання характеру особистості?

5. Як можна пізнати свій характер?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. В.п. - стоячи, корпус прямий, ноги разом, руки вздовж тулубд, дихання вільне. Нахили голови вперед-назад, вліво-вправо, повороти голови вліво-вправо (3-5 разів).

2. В.п. - таке ж саме, руки перед грудьми випрямлені, рух кистей вверх-вниз, вліво-вправо, кругові рухи кистей вліво-вправо (5 разів).

3. В.п. - кругові рухи рух у плечових суглобах вперед-назад (по 5 разів).

IV. Практична робота

Виражаємо свої емоції і почуття. Розв'язування ситуативних завдань. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

! Отже, емоції - це певні переживання, що виражають ставлення людини до самої себе, оточення, подій чи явищ довкілля. А характер -поєднання найстійкіших рис особистості, важливих якостей і способів поведінки, які є типовими для даної людини.

17. Особа і особистість. Індивідуальність особистості. Впевненість і самовпевненість

Мета: ознайомити учнів з поняттями «особа» і «особистість», «впевненість» і «самовпевненість», вказати на важливість розвитку особистості, на значення прагнення у досягненні мети для розвитку і становлення особистості.

Обладнання: таблиці, схеми, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Коли народжується дитина, кажуть, що народилася нова людина, тобто особа, індивід. Всякий живий організм являє собою не суму окремих органів, а таку єдність, в якій всі складові системи зв'язані між собою, залежать одні від інших. Якщо порушується життєдіяльність будь-якого органу, то порушується і ця єдність. Таким чином, кожна людська істота, особа є цілісною і неподільною.

- Чи можна говорити про особистість новонародженої дитини?

Звичайно, що ні. Людина народжується особою (індивідуумом), яка лише поступово стає особистістю. Нею вона стає поступово, і цей процес відбувається протягом багатьох років. Особистість розвивається розумово і психічно протягом всього життя. Розвиток мови, пам'яті, уяви визначає розумовий розвиток особи. З кожним роком особа стає старшою, а особистість - дорослішою. Ніколи не було і не буде на землі людини, у всьому подібної до іншої. Неповторність, індивідуальність кожної людини не є випадковою. Це одна із закономірностей розвитку особистості.

Розвиток особистості людини залежить від того, як вона вміє відповідати за свої вчинки, контролювати свої почуття та емоції. Високий розумовий розвиток ще не означає, що людина стала справжньою особистістю.

Особистість - це продукт розвитку особи в суспільстві. Кожен з нас -це особистість, тобто людина, наділена особливими якостями (рисами характеру) і властивостями, що дозволяє їй пізнавати світ і займати певне місце серед інших людей у суспільстві.

Самоусвідомлення себе як фізичної сутності, яка має певну форму, поставу та інші характеристики і може бути предметом самооцінки і суджень інших людей, супроводжує людину протягом всього життя. Особа розвивається на основі фізіологічних відчуттів і вражень, що відчувається організмом на найперших стадіях його існування.

Для того щоб особа стала особистістю, потрібен, звичайно, не тільки час. Вона повинна постійно перебувати в людському суспільстві, вступати з ним у ті чи інші стосунки.

Зв'язок «людина - суспільство» і формує особистість. І вже на першому році життя у дитини легко помітити потребу в спілкуванні з дорослими. В нормальних умовах¹ людина дуже швидко починає спілкуватися з людьми, які її оточують, з колективом, суспільством (рідні, сусіди, дитячий садок, школа тощо). Ці стосунки постійно міняються, розвиваються, стаючи з кожним днем більш різноманітними.

На формування особистості впливають також діяльність і особливості індивідуума.

Особистість можна уявити у вигляді дерева. Ґрунт, на якому воно виростає, - це прабатьківський генофонд, тобто генетична спадковість, ніби ґрунт в який дерево входить коренями. Корені можуть увібрати в себе властивості мами чи тата або потроху від кожного з них. Можуть дітьми бути успадковані також властивості від бабусь чи прабабусь, дідусів чи прадідусів, тітки чи дядька.

Отже, з перших днів свого існування дитина поводиться певним чином. У тому, як вона заявляє про себе, коли їй щось не подобається, як спить, як спілкується, може вказуватися подібність з кимось з рідних саме в особливостях її темпераменту.

Розвиток особистості тісно пов'язаний з мотиваційною сферою потреб. Потреби - це стан вимог організму людини певних умов, яких йому не вистачає для нормального існування, розвитку. Голод - це потреби в їжі, спрага - у воді. Це - біологічні потреби. До потреб значно вищого ґатунку належить, наприклад, потреба в самоутвердженні. Поведінка особистості обумовлюється комплексом чинників, які об'єднуються поняттям мотивація. Мотиви, на відміну від потреб, властиві тільки людині.

Підпорядкування своїх безпосередніх потреб - це початок формування особистості, яке відбувається в дошкільному віці. У молодшому шкільному і підлітковому періоді діти вже мають усвідомлювати свої мотиви. У дітей цього віку формується здатність до самопізнання, самовиховання і саморегуляції.

Самопізнання - це виявлення своїх позитивних якостей та можливостей, задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити у здібності, в талант, у стійкі риси характеру. Головні функції самопізнання - це пізнання себе, удосконалення себе, пошук змісту життя. Основне правило самопізнання - шукати в собі істинне «Я».

Важливим етапом у процесі самопізнання є самоусвідомлення, самовизначення своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей і таланту.

Самоусвідомлення людини являє собою єдність трьох складових: пізнавальної (самопізнання), емоційно-поцінувальної (самовиховання) і дієво-вольової, регулятивної (саморегуляція). Завершальний етап формування особистості міцно пов'язаний із триєдиною основою мети виховання -вихованням інтелектуальної, емоційної, вольової її сфер. Провідною у самовихованні є вольова сфера, яка забезпечує саморегуляцію самовиховання.

Керувати своїми почуттями та емоціями можна, використовуючи само-підбадьорення, самопереконання, самонаказ, самонавіювання. Формувати в собі ці властивості бажано кожній людині.

У дитини формується і така риса характеру, як впевненість або самовпевненість. Впевненість є позитивною рисою, яку треба розвивати кожній дитині, а самовпевненість може спричинювати багато прикрощів у майбутньому житті.

Впевнена людина вміє поводитися в товаристві, приймати правильні рішення, доводити розпочату справу до завершення. Самовпевнена людина не може об'єктивно себе оцінити, приймає неправильні рішення, що свідчить про незрілість її як особистості.

ІІ. Закріплення

1. Що таке особа і особистість?

2. Яких людей можна назвати особистістю з великої букви в наші дні?

3. В чому полягає індивідуальність людини?

ІІІ. Психорегулююча вправа

- Діти вільно сідають, розслабляючись. Подумки повторюють слова, записані на дошці:

- Я лежу на березі річки в лісі.

- Дзюрчить вода, співають птахи.

- Шумлять листки дерев.

- Я спокійний(а).

- Я лежу на спині, вдивляючись у голубе небо.

- Там пливуть хмаринки.

- Наді мною гойдаються верхівки дерев.

- Я слухаю заспокійливий шум лісу.

- Мені легко дихається.

- Я ніби знаходжусь у стані невагомості.

- Моє тіло відпочиває у приємних променях сонця.

IV. Самостійна робота

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Становлення особистості - це постійна праця думки, прагнень душі людини. Потрібно прагнути ставати кращими. Кожна дитина повинна навчитися пильно вдивлятися не лише у світ, який її оточує, але і в саму себе, прагнути пізнати не тільки речі, явища навколо себе, але і свій внутрішній світ. Сили її душі повинні бути спрямовані на те, щоб зробити саму себе кращою, досконалішою.

18. Позитивні і негативні відчуття та емоції, їх значення для збереження і зміцнення здоров'я. Способи подолання негативних відчуттів та емоцій

Мета: ознайомити учнів з позитивними і негативними емоціями, вказати на значення позитивних емоцій для збереження і зміцнення здоров'я.

Обладнання: малюнки, на яких зображено різні ситуації і прояви емоцій, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Читання казки «Калина у Карпатах» з книжки для додаткового читання «Про здоров 'я у казках і малюнках» упорядників Яцук Г. Ф., Царенко А.В. та інші).

Людина за допомогою емоцій не лише відображає навколишній світ, орієнтується і діє в ньому, але і переживає все те, що в цьому світі відбувається. Людина певним чином (позитивно чи негативно) ставиться до всього, що її оточує, і до того, що вона здійснює сама. Основу душевного переживання людини складають емоції, які і визначають її самопочуття. Емоції - сильний комплекс переживань. Наприклад, патріотизм, любов до Батьківщини спричиняють сильні емоційні переживання, про що свідчать численні героїчні подвиги наших пращурів (подвиги стрільців, воїнів УПА, солдат під час Великої Вітчизняної війни). Емоційне забарвлення мають і відчуття: зорові, слухові смакові, м'язові тощо.

Під емоціями розуміють і переживання людини, які виникають у неї в результаті можливості чи неможливості задоволення своїх життєвих потреб.

Слабке чи помірне за силою, порівняно стійке і довготривале переживання будь-яких емоцій називають настроєм. Настрій є своєрідним емоційним фоном діяльності людини, в тому числі і навчання школярів.

Для вчителя. Дуже сильні і короткочасні емоційні переживання називають афектами. Афекти зазвичай виникають у критичних умовах, коли людина не може знайти виходу з небезпечної ситуації, яка несподівано склалася. А тому афекти слід розглядати як різновидність емоційного стресу, під час якого окремим людям важко контролювати свою поведінку.

Емоції людини пов'язані з можливістю або недоцільністю задоволення певних потреб чи досягнення мети. Збільшення цієї ймовірності породжує позитивні емоції, а її зменшення спричиняє негативні емоції. Таким чином, емоції бувають позитивними (переживання приємного) і негативними, коли людина переживає неприємні ситуації, явища чи життєві умови (страх, сум, спів тощо).

Кожній людині властивий певний набір емоційних переживань: впевненість (або безстрашність), радість і сором та супровідні від них: торжествування, ніяковість, незграбність, безповоротність, тріумф тощо. Якщо переважають позитивні емоції, людина відчуває задоволення.

Звичайно, у кожної окремої людини (особистості) переважають ті чи інші емоції, їх перехід здійснюється індивідуально. Це залежить від характеру, від вміння керувати своїми емоціями, нарешті, від сили волі.

Ми вже знаємо, що характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей (якостей) людини, які обумовлюють типові для неї способи поведінки.

Страх виникає при загрозі існування людини, зокрема, коли виникають перепони для задоволення таких життєво важливих потреб, як потреба в їжі, повітрі, сні, тобто в самому існуванні життя.

Сум (зажура) виникає в людини тоді, коли хворіють, вмирають близькі їй люди, або хворіє вона сама. Отже, ці емоції пов'язані з потребою людини у збереженні власного здоров'я і здоров'я близьких.

Гнів (злість) сформувався у людини в боротьбі з дикою природою або іншими людьми за засоби існування.

Психіка людини влаштована так, що природним продовженням її негативних емоцій є позитивні емоції. Серед основних позитивних емоцій людини можна виділити три: впевненість (або безстрашність), радість і сором.

Емоції впевненості, заспокоєння базуються на задоволенні людиною своїх біологічних потреб в їжі, сні, одязі, житлі тощо. Вони пов'язані з соціальною потребою утвердитись у певному виді діяльності.

Радісний стан сучасна людина відчуває, приміром, коли задовольняє свою соціальну потребу у самовираженні через творчість (мистецтво, науку, спорт та інші види продуктивної діяльності). Емоцію сорому людина переживає, коли потребує збереження своєї репутації і відновлення добрих стосунків з іншими людьми.

Негативні і позитивні емоції взаємодіють між собою. Вони зазвичай розвиваються таким чином: страх - сум - гнів - сором - радість - впевненість. Це значить, що негативні і позитивні емоції ніби чергуються, кожна нова емоція появляється лише після затихання попередньої. Треба врахувати, що сила попередньої емоції передається наступній. Приміром, коли здорова людина в стані сильного гніву зробила непорядний вчинок, то коли заспокоїться, їй стає соромно за скоєне. Причому, чим сильніший був гнів, тим сильнішим буває наступне каяття. Кожна домінуюча емоція має свої супровідні емоції (наприклад, впевненість - безоглядність). Перехід одних емоцій в інші може здійснюватися по-різному, індивідуально в кожної людини. Це залежить від багатьох причин, зокрема, від вміння керувати своїми емоціями, від характеру, стану нервової системи.

Для вчителя. У цьому віці учнів треба привчати до дискусії, диспуту. Можна запропонувати і таку тему «Як навчитися контролювати свої почуття, керувати емоціями»

- Як діяти, коли отримав(ла) зауваження вчителя за недоброякісне виконання певної роботи чи завдання.

- Що робити, коли посварився(лася) з однокласником.

- Які почуття, емоції переважатимуть, якщо: вчитель фізкультури похвалив за правильне виконання вправ:

- твір виявився найкращим у класі;

- класний керівник повідомив, що клас зайняв перше місце за збір макулатури.

Можна провести диспут на тему:

«Які є способи подолання негативних відчуттів та емоцій» Клас поділити на 2-3 групи за бажаннями учнів. Кожній групі дати питання, які допоможуть сконцентрувати увагу дітей і краще підготуватися до диспуту. Наприклад, можна запропонувати такі питання:

- Що можна запропонувати, коли учень від хвилювання при розмові зі старшим, може вести себе неввічливо?

- Дівчатка соромляться, хвилюються, коли треба виступати перед класом чи групою учнів. Що можна їм порадити?

- Чи можна подолати прояви нервозності, дратівливості шляхом самовиховання?

II. Закріплення

1. Наведіть приклади позитивних і негативних емоцій.

2. Які ви знаєте способи подолання негативних відчуттів та емоцій?

3. Як впливають негативні емоції на здоров'я людини?

4. Яке значення мають позитивні емоції для збереження і зміцнення здоров'я?

ІІІ. Фізкультхвилинка

Ми шикуємося всі рівненько.

(стають між: партами чи столами)

Раз, два, три, чотири, п'ять -

Маршируємо ми всі гарненько -

(марширують)

Шість, сім, вісім, дев'ять, десять.

Руки в боки, руки вверх -

(виконують рухи)

Раз, два, три, чотири, п'ять -

Повороти вліво-вправо, вліво-вправо -

(виконують повороти)

Шість, сім, вісім, дев'ять, десять.

IV. Практична робота

Розв'язування ситуативних завдань. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»),

! Чим частіше людина відчуває позитивні емоції, тим менше шкідливих напружень виникає в її організмі, а значить, тим здоровішою вона буде. І не лише вона сама. Поряд із житттсрадісною, спокійною, доброзичливою людиною й іншим людям легше живеться і працюється. Дуже важливо кожній людині навчитися контролювати свої почуття, керувати своїми емоціями і настроєм.

19. Вплив бажань, вчинків та дій на здоров'я. Воля дитини. Усвідомлений вибір між «хочу», «можу» і «мушу»

Мета: вчити школярів усвідомленому вибору між бажаним і необхідним; розвивати навички саморегуляції.

Обладнання: роздаткові карточки, плакати, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Читання казки «Історія про яблуню» з книжки для додаткового читання «Про здоров'я у казках і малюнках» упорядників Яцук Г. Ф., Царенко А. В. та інші).

У поведінці дітей відображаються їхні почуття та емоції, виховання та інтелект. Діти, яким змалку прищеплювали культуру поведінки, ростуть ввічливими і чемними, справедливими і співчутливими до чужих бід і негараздів. Загальна культура дитини, її розуміння життєвих ситуацій сприяють розвиткові волі, дисципліни, наполегливості, витримки. Дитина, яка здатна прийняти правильне рішення, розсудливо оцінити свої вчинки та вчинки інших, стає вимогливішою до себе і об'єктивнішою до людей, які її оточують. Велике значення у житті людини має усвідомлений вибір між «хочу», «можу» і «мушу». Прикладів, коли людина вибирає «можу» і «мушу», щоб якнайкраще розв'язувати життєві завдання, є багато. Можна пригадати героїчні епізоди з часів козацтва, Великої Вітчизняної війни, Української Повстанської армії, коли розвідники, санітари, солдати виконували свій священний обов'язок. Вони керувалися усвідомленим вибором: треба йти в розвідку, потрібно рятувати своїх побратимів під кулями й бомбами, треба загинути, а врятувати зв'язкового.

Діти даного віку вже можуть і повинні мати бажання, хотіти, вміти самостійно вибирати між «хочу», «можу» і «мушу».

У молодших школярів вже сформована самостійність як риса особистості. Вони володіють навичками саморегуляції і зазвичай вже можуть контролювати свої вчинки і поведінку.

Саморегуляція - це вміння управляти своїми емоціями, почуттями. Важливо шляхом самовиховання вольових якостей підвищувати внутрішню дисципліну.

Можна навести приклади різних ситуацій.

Ось одна з таких ситуацій. Учень четвертого класу Юрко прийшов зі школи додому. Сів робити уроки. У відчинене вікно долинають вигуки: «Держи його, обходь зліва! Промазав...». Хлопчик затуляє долонями вуха. Але, не витримавши й кількох хвилин, рвучко кидається до вікна. Там на дворі хлопці грають у футбол.

- Знову на воротах нікого немає. От, коли б я там був.., - думає Юрко. Хлопчик сердито дивиться на підручник. Він пам'ятає, що вчора обіцяв

татові спочатку зробити уроки, а потім піти на прогулянку чи пограти в футбол.

- Але ж там пусті ворота. Краще зараз пограю з хлопцями, а потім вивчу уроки, - міркує він.

Заспокоївши себе такою думкою, Юрко прожогом вискочив з квартири.

Гра була захоплюючою. Юркова команда виграла. Хлопчик був і воротарем, і нападаючим - і скрізь не без успіху. Схаменувся, почувши сердитий голос мами:

- А йди-но сюди! На кого ти схожий! Уроки вже зробив? Що ти пообіцяв татові?

-Я ще встигну! - вигукнув Юрко і, випереджаючи маму, побіг додому. На годиннику 18.00. Зараз повернеться з роботи тато. Юркові соромно. Знову не встиг зробити уроки.

- Швидше, швидше... Хоч би тато затримався. Ні, завтра так не буде... Завтра у мене буде порядок.., - метушливо думає хлопчик. А рука поспіхом виводить незграбні літери...

- Чи правильно поступив Юрко?

- Що він повинен був зробити спочатку: фати у футбол чи робити уроки? Чому?

- Чи має хлопчик силу волі?

- Що було б, якби хлопчик виконав обіцянку, дану татові?

- Як вплинула дана ситуація на здоров'я Юрка?

У житті учнів дуже важливо бути організованими. Організованість - це впорядкованість, порядок у всьому: в думках, бажаннях, вчинках. Організованість у навчанні - це вміння тримати в порядку своє робоче місце, розподіляти і берегти час, планувати і контролювати свої дії.

Цю позитивну якість треба формувати змалку. Неорганізованій людині буває важко у житті. Вона не вміє розподіляти час, сили, передбачати труднощі, доводити справу до кінця.

Інколи в нашому внутрішньому світі виникають ситуації, коли людина ніби сперечається сама з собою. Тоді виникає внутрішній конфлікт.

Для прикладу можна навести ще одну ситуацію.

У дівчинки Опенки в душі зіткнулися два бажання.

На уроці вчителька попросила дітей підготуватися до самостійної роботи з української мови. Вона попередила, що це робота дуже важлива, тому підготовка до неї має дути поглибленою.

Прийшовши додому і зробивши всі інші уроки, Оленка сіла готуватися до самостійної роботи.

Раптом із сусідньої кімнати пролунав голос Ті брата:

- Оленко, зараз по телевізору показують дуже цікавий фільм, той, що недавно рекламувався!

Дівчинка спочатку хотіла вже йти дивитися телевізор, але присіла на диван і задумалась: «Якщо я зараз піду дивитися фільм, то не встигну підготуватися до самостійної роботи. Тоді я напишу погано цю роботу. Вчителька, мама з татом будуть незадоволені. Я підведу і вчителя, і клас, адже ми на канікулах маємо їхати на екскурсію в столицю України Київ. Поїдуть кращі учні. Якщо я напишу погано самостійну роботу, то, напевно, мене не візьмуть. Ні, фільм я подивлюся іншим разом, а зараз мушу виконувати завдання вчителя».

І Оленка, незважаючи на заклики брата, продовжувала готуватися до самостійної роботи. Вона сама свідомо вибрала не слово «хочу», а слова «можу», «мушу». І нагородою їй за це стали високий бал за роботу, похвала вчителя, відбір її роботи на конкурс, вітання і радість батьків та омріяна екскурсія в столицю».

Одні учні не знають, куди подіти вільний час, в інших все до хвилини розписано; одним не вистачає часу, щоб уроки вивчити, а про стадіон, туристичний похід чи відвідування театру і говорити нема що, а інші і літературні новинки прочитати встигають, і виставки відвідують та до всіх уроків завжди підготовлені. У чому ж тут справа? Різні здібності у людей? Так, якоюсь мірою це також має значення. Але головне тут зовсім в іншому. Школярі, які захоплені цікавою справою, мають перед собою певну мету, зазвичай вміють цінувати час, намагаються всі свої дії аналізувати і планувати.

Щоб добре вчитися, потрібно вміти заглиблюватись у роботу, не помічати навколишнього, що не стосується до даної теми. А тому потрібно вміти знаходити вдома таке місце для роботи, де було б менше зовнішніх подразників. Потрібно виховувати в собі зайнятості здатність не помічати сторонніх розмов, звуків музики тощо, коли треба виконати важливу роботу.

Слід уникати і внутрішніх перешкод. Адже цікавий фільм, довготривала гра на свіжому повітрі, детективний роман, хвилювання через певну суперечність тощо можуть досить довго залишати «слід» у свідомості, що і буде внутрішньою перешкодою для учнівських занять.

Важливо розумно використовувати свій вільний час. Школярам, які зайняті напруженою розумовою діяльністю, навчанням, дуже корисними будуть фізичні вправи, туристичні походи, екскурсії, фізична праця. Треба вміти знаходити час і для читання книг, для відвідування театрів та концертів.

У багатьох людей є можливість їсти стільки, скільки вони хочуть. Але чи доцільно їсти без роздумів і безперервно? Чим це може закінчитися? З'явиться надлишкова маса, відбудеться порушення обміну речовин, що спричинить багато різних захворювань.

Інший приклад - сон. Уявимо собі, що хочеться спати і можемо спати по 10-12 годин на добу. Чи можна буде в такій обстановці вчитися, працювати?

Щоб зробити усвідомлений вибір між «хочу», «можу», «мушу», потрібно докласти певних зусиль. Отже, сила волі має велике значення. Силу волі треба розвивати змалку, привчати себе виконувати те, що в цей час є обов'язковим.

ІІ. Закріплення

1. Чи правильно поступила Оленка в цій ситуації?

2. Чи можна Оленку назвати сильною дівчинкою? В чому її сила?

3. Порівняйте ситуації з Юрком і Оленкою. Хто з цих дітей залишився у виграші? Чому?

4. Як ви розумієте слова «хочу», «можу», «мушу»?

5. Який вплив мають бажання, вчинки на здоров'я?

ІІІ. Фізкультхвилинка

Руки за голову ставимо сміло

І повертаємось вправо і вліво.

Двічі наліво, двічі направо,

Зробимо чітко, діти, цю вправу.

Двічі наліво, двічі направо,

Будемо мати гарну поставу.

IV. Самостійна робота

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Важливо з малих років навчитися правильно оцінювати свої дії і можливості, приймати правильні рішення, ставити перед собою реальну мету та досягати її. Потрібно постійно підвищувати свій позитивний емоційний стан різноманітними корисними заходами, не впадати у відчай навіть у важкі дні життя.

20. Дія тютюнового диму на психічний стан і настрій людини. Особливість шкідливого впливу алкогольних напоїв і наркотиків на розвиток молодших школярів

Мета: ознайомити учнів зі шкідливим впливом тютюнопаління, вказати на шкідливість алкоголю і наркотиків на розвиток молодших школярів.

Обладнання: таблиця «Мотиви тютюнопаління школярів різних вікових груп»; малюнки або таблиці «Будова дихальної системи», «Внутрішня будова легень», схема «Вплив тютюнового диму на організм людини», зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Тютюнопаління є найпоширенішою шкідливою для організму людини звичкою. Нікотин та інші компоненти тютюну спричиняють ураження майже всіх органів і систем організму. Тютюнопаління знижує працездатність людини, послаблює імунітет, знижує пам'ять.

Жодна із шкідливих звичок не наносить стільки шкоди здоров'ю, як тютюнопаління. Особливо тривожить поширення тютюнопаління в дитячому, підлітковому і юнацькому віці. Встановлено, що найнебезпечнішим віком, коли діти прилучаються до тютюнопаління, є вік 14, 17 і 19 років. Підлітковий вік вважається критичним. Дослідженнями підтверджено, що 20% людей, які курять, почали курити у віці до 15 років. Варто відмітити й те, що більшість людей знають: тютюнопаління спричиняє багато захворювань і веде до передчасної смерті. Крім того, воно вражає не лише курців, а і тих, хто знаходиться поруч. Вчені стверджують, що пасивне тютюнопаління (коли палять у присутності людини, яка не палить) навіть шкідливіше, ніж активне.

Тютюновий дим нейтралізує вітамін С. Різко падає вміст вітамінів В₆ і В₁₂. Імунна сис послаблюється, підвищується загроза алергічних захворювань. Особливо шкідливе пасивне тютюнопаління. Адже організм тих, що не курять, не призвичаєний до нікотину.

Як хочеш швидко підростати

І розвиватися як слід,

Себе повинен вберігати

І захищатися від бід.

- Яка ж біда спіткати може?

- О! Бід навколо ціла тьма!

Ти не роби, чого негоже,

Не підставляй себе дарма.

Цигарку взяв малий хлопчина,

Як паровоз іде й димить.

Й не думає того дитина,

Що це страшна для нього мить.

Він виробля погану звичку,

Бо вже звикатиме палить.

Здоров'ячко, як рукавичку,

Він може просто загубить.

Негативний вплив куріння на організм дитини проявляється у швидкій втомі, млявості, поганому апетиті, роздратованості, відставанні у фізичному розвитку, хворобах легень. Тютюновий дим затримує корисні ультрафіолетові промені, у курців жовті зуби, пальці.

- Чому ж люди палять цигарки, люльки?

Як уже відмічалося, багато людей набули цю звичку в дитинстві. Цю згубну звичку, коли людина хоче курити знову і знову, важко перебороти тому, що у тютюні і його димі є речовини, зокрема нікотин, до яких організм людини звикає. Адже нікотин є наркотиком. Людина, вживаючи його, поступово звикає до нього настільки, що стає рабом циірарки. Тяжкі наслідки від застосування нікотину проявляються не відразу.

Коли людина виконує якісь дії часто, неусвідомлено, в неї виробляється звичка. Якщо звичка поліпшує здоров'я, сприяє успіхам у навчанні, вона є хорошою звичкою (наприклад, робити ранкову гімнастику, допомагати батькам, сумлінно виконувати домашні завдання тощо). І, навпаки, звички, які шкодять здоров'ю самої людини, довкіллю, називають шкідливими (згубними) звичками (гризти нігті, палити цигарки тощо).

У більшості випадків діти починають курити під впливом компанії друзів. Одна з головних причин тютюнопаління у підлітків - оманливе прагнення до самовираження, утвердження власної самостійності, «дорослості».

Не випадково досить часто можна почути фразу: «А чому ти не куриш? Ти що, не мужчина?» І підліток намагається закурити, щоб виглядати нібито справжнім мужчиною... Дорослі, зокрема батьки, вчителі, повинні довести хибність поширення серед підлітків твердження, що тільки той справжній мужчина, хто курить і п'є. Такі думки є помилковими і шкідливими.

Тютюнопаління швидко стає звичкою, якої важко позбутися. Виникає хвороблива пристрасть, організм звикає і потребує нікотину. Уже через 2-3 години після паління однієї цигарки в людини з'являється бажання знову закурити.

Зазвичай у прилученні дітей до тютюнопаління винні і батьки, які є прикладом для дітей. У багатьох випадках діти наслідують їхній негативний приклад. Організм легко звикає до цієї, здавалося б, спочатку пустої забави. Виникає згубна звичка, яку потім важко побороти. Формування такої звички в одних людей відбувається повільно (від кількох місяців до кількох років), а в інших - швидко (за кілька тижнів). Причини захоплення тютюнопалінням різноманітні. Вченими були вивчені основні причини тютюнопаління школярів різних вікових груп.

Мотивами тютюнопаління школярів молодшої вікової групи є: зацікавлення, вплив однокласників, наслідування дорослих, бажання не відставати від «моди», намагання схуднути, тощо.

Підлітки намагаються у більшості випадків приховати від батьків і вчителів своє захоплення тютюнопалінням. Вони палять цигарки, ховаючись, а тому курять поспішно, сильно затягуючись тютюновим димом. А в таких випадках в організм поступає більше отрут, зокрема нікотину потрапляє у два рази більше, ніж під час повільного тютюнопаління. Зазвичай діти випалюють цигарки до кінця, допалюють недопалки, а це дуже шкідливо, так як у них міститься більше нікотину, ніж у першій половині цигарки.

...