Безпека життєдіяльності в школі

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Безпека школярів залежить від дотримання правил поведінки під час різноманітних свят, колективних походів до культурних закладів, спортивних змагань.

Вчитися мудрості поведінки у дорослих, дотримуватися безпеки у громадських місцях, під час переслідування зловмисників і незнайомих людей, самостійних прогулянок потрібно повсякденно. Виховання в дітей культури поведінки, витримки, вміння орієнтуватися в різних ситуаціях допоможе уникнути небезпеки, зберегти здоров'я та життя.

26. Безпека руху пішоходів. Сигнали для регулювання дорожнього руху

Мета: вивчити правила переходу вулиць і доріг, ознайомити учнів із сигналами регулювання дорожнього руху.

Обладнання: таблиці, відеофільми, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Для водіїв і для безпеки руху пішоходів використовуються попереджувальні сигнали: сигнали що передаються світловими покажчиками повороту або рукою; звукові сигнали; перемикання світла фар; увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; увімкнення аварійної сигналізації.

Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Потрібно бути спостережливими. Водії автомобілів подають сигнали за

допомогою фар:

> На автомобілі біля фари блимає оранжевий вогник - це сигнал повороту.

> Автомобіль, у якого блимає правий сигнал повороту, повертатиме праворуч.

> Автомобіль, у якого блимає лівий сигнал повороту, повертатиме ліворуч.

Вірними друзями пішоходів і водіїв, які організовують дорожній рух та сприяють його безпеці, є світлофор і регулювальник.

І вдень, і вночі весело підморгує автомобілям і пішоходам світлофор. Він установлений для того, щоб кожен знав, коли можна переходити вулицю без перешкод, коли треба чекати, а коли дозволяється їхати або йти. «Світлофор» - складне слово, і утворене воно з двох слів - «світло» і «фор».

Слово «світло» пояснення не потребує, воно всім відоме. А «фор» - це грецьке слово. Повністю воно звучить як «форос», що означає «носій» або «несе». Отже, слово «світлофор» означає «носій світла».

Світлофору понад 100 років. Він старенький уже, але так, як і колись, весело моргає своїми різнокольоровими очима.

Хоча спочатку у нього було всього два ока - зелене і червоне. Називався він тоді двосекційним. І засвічував його гас. Дванадцять років він був двооким. Допомагав йому в той час свисток регулювальника, нагадуючи всім, що зараз один колір зміниться іншим. Та це було незручно. Невдовзі свисток замінили жовтим оком. Тепер для регулювання руху автотранспорту використовують світлофори, які мають світлові сигнали червоного, жовтого і зеленого кольорів. Червоне світло - це тривога, вогонь, не можна, не смій! Червоний колір забороняє, видно його далеко. Тому і заборонні знаки мають червоне облямування.

Жовтий колір -- це сонечко, це тепло. Він попереджає, насторожує і каже: «Увага! Готуйся до руху! Зараз засвітиться зелений колір, і можна буде рухатися вперед».

Зелене світло спокійне. Воно означає тишу, спокій і життя. Тому й вибрали цей колір для того, щоб дозволяти рух.

Світлофори є різні. Вони поділяються на пішохідні і транспортні.

Більшість світлофорів працюють автоматично. Але є такі, за допомогою яких можна регулювати рух самостійно, їх встановлюють у місцях, що вимагають особливої уваги як водіїв, так і пішоходів.

Але треба пам'ятати, що час на перехід вулиці пішоходам завжди коротший, ніж час для проїзду машин. Потрібно дуже ретельно готуватися до переходу вулиць і не затримуватися на проїжджій частині дороги.

Інколи рухом транспорту і пішоходів керує регулювальник. Регулювальник може бути працівник міліції, військової автоінспекції, дорожньо-експлуатаційної служби черговий на залізничному переїзді, паромній переправі, які мають відповідне посвідчення та екіпіровку (форменний одяг або розпізнавальний знак, нарукавна пов'язка, жезл, диск з червоним сигналом або світлоповертачем, червоний ліхтар, або прапорців). На наших дорогах найчастіше У руці регулювальника є жезл. Це паличка, на якій чергуються білі та чорні смуги. Вона наче «зебра», що вказує місце переходу пішоходам. Цей жезл продовжує руку регулювальника, щоб її було далеко видно.

Всередині жезла може бути електролампочка, яку регулювальник вмикає тоді, коли темно. Постовий то піднімає вгору жезл, то опускає його вниз, то відводить вбік.

Регулювальник може подавати й інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам. Наприклад: сигнал, поданий свистком, служить для привертання уваги учасників руху.

ІІ. Закріплення

1. За допомогою чого здійснюється регулювання дорожнього руху?

2. Що означає кожен з кольорів світлофора?

3. Як регулювальник дозволяє рух транспорту і пішоходам? Як забороняє? Як закликає до уваги?

ІІІ. Практична робота

Змагання юних регулювальників.

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

! Дотримання правил безпечної поведінки під час дорожнього руху - запорука збереження життя та здоров'я як дітей, так і дорослих, як пасажирів, пішоходів, так і водіїв.

27. Перехрестя. Види перехресть. Дорожня розмітка

Мета: ознайомити учнів з правилами переходу перехресть, їх видами, як перейти дорогу з домашніми тваринами.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

На перехресті двох доріг,

Щоб кожний тут в безпеці міг

Проїхати або пройти,

Щоб не зазнав ніхто біди

В дорожньо-транспортній пригоді,

Для водіїв і пішоходів

Є світлофор обов'язково,

Працює він цілодобово.

Дороги, немов ріки, пронизують наші міста і села. Вони вливаються одна в другу. Місця, де дороги чи вулиці перетинаються, називаються перехрестями. Отже, перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень проїжджої частини кожної дороги.

Найчастіше зустрічаються чотиристоронні та тристоронні перехрестя, бувають і багатосторонні.

Крім того, перехрестя бувають регульовані і нерегульовані.

Регульованим називається перехрестя, на якому дорожній рух регулюється сигналами світлофора, або (коли світлофор відсутній або не працює) регулювальником.

Нерегульованим називається перехрестя, на якому немає світлофора, або він блимає жовтим світлом, і рух не регулюється регулювальником.

На перехрестях потрібна особлива увага як водіїв, так і пішоходів.

- Що таке дорожня розмітка?

На проїжджій частині вулиць і доріг можна побачити різні лінії, нанесені білою чи жовтою фарбами. Ці лінії називаються дорожньою розміткою. Вона допомагає водіям і пішоходам орієнтуватися в русі, сприяє підвищенню безпеки руху.

Перехід позначають широкими смугами білого кольору - лініями пішохідного переходу («зебра»).

Пішохідний перехід - це ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками і дорожньою розміткою, світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті - шириною тротуарів.

На широких дорогах посередині пішохідного переходу позначають «острівці безпеки», де пішохід може перечекати потік машин.

Розділювальна смуга або осьова лінія розділяє зустрічні потоки транспорту. Цю лінію наносять посередині проїжджої частини. Вона може бути позначена суцільною або переривчастою лініями дорожньої розмітки. Переривчасту лінію водії можуть перетинати з обох сторін. Перетинати суцільну лінію розмітки чи їхати по ній забороняється.

На дорозі є лінії, що ділять проїжджу частину на смуги (ряди), по яких рухаються автомобілі в одному напрямку. Смуга руху - це поздовжня смуга на проїжджій частині, що позначена або не позначена розміткою і має ширину, достатню для руху транспортних засобів в один ряд.

Лінії зупинки громадського транспорту - ці лінії зигзагоподібні, жовтого кольору, їх позначають на проїжджій частині місця зупинки автобуса, тролейбуса, таксі.

Для того, щоб перейти регульоване перехрестя, потрібно запам'ятати такі правила:

> Переходити дорогу можна тільки при зеленому сигналі світлофора. Перш ніж розпочати перехід, треба неодмінно зупинитися, прислухатись і уважно оглянути дорогу.

> Тільки тоді, можна виходити на проїжджу частину дороги коли автомобілі перед пішохідним переходом зупинилися.

> Якщо світлофор блимає зеленим світлом, не слід розпочинати перехід, бо це означає, що зараз буде увімкнено заборонний сигнал.

> Стояти між потоками машин навіть на «острівці безпеки» - небезпечно.

> Нерегульовані перехрестя слід переходити особливо обережно.

> Пішоходам треба бути дуже обережними на нерегульованих перехрестях і дотримуватися таких вимог:

> Йти через дорогу треба лише по пішохідній лінії між тротуарами.

> Завжди треба перед початком переходу зупинитися, подивитися назад, ліворуч, вперед і праворуч.

> При переході проїжджої частини не можна відволікатись і затримуватися на ній, але не можна й поспішати або бігти, аби не впасти і не заподіяти собі шкоди.

У багатьох населених пунктах є майдани.

У багатьох містах, селищах і селах рух майданами у більшості випадків с безпечним. Рух автомашин там заборонений.

Перехід дороги з речами, домашніми тваринами потребує дотримання певних порад. Досить часто вигулювати собаку доручають дітям.

Найголовнішим правилом вигулу собак є те, що з собакою не слід навіть наближатися до перехожих. Тому собак можна вигулювати лише у спеціально відведених для цього місцях, обов'язково у наморднику і з нашийником. А собак, породи яких віднесено до небезпечних, слід вигулювати лише на короткому повідку. Особливо уважними слід бути поблизу дороги. Навіть найрозумніший пес не здатен оцінити ситуацію на дорозі.

Щоб перейти дорогу, потрібно взяти собаку на короткий поводок або за нашийник і міцно тримати. Потрібно врахувати, що собака може почати переходити дорогу й тоді, коли автомобілі ще не зупинилися. Якщо собака несподівано вибіжить на дорогу і стане причиною дорожньо-транспортної пригоди, відповідати за її наслідки доведеться власникові тварини.

За законодавством України, кримінальну відповідальність за вчинки, скоєні собакою, несе її власник. Залежно від наслідків це може бути штраф, конфіскація собаки й навіть позбавлення волі власника тварини.

Перехід дороги з домашніми тваринами потребує великої обачності. Існують спеціальні правила для погонича:

> Для прогону стада тварин по дорозі залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку, перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

> Переводити поодиноких тварин (не більше двох на одного погонича) через залізничні переїзди потрібно лише за вуздечку, повід.

> Дітям до 14 років забороняється переганяти худобу через дорогу.

Погоничам забороняється:

* залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду;

* вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги;

* переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

* переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

ІІ. Закріплення

1. Що таке перехрестя?

2. Які є види перехресть?

3. Які ви знаєте правила для погонича тварин?

ІІІ. Фізкультхвилинка

Трави ростуть низько-низько,

Дерева ростуть високо!

А ми ідемо тихо-тихо.

Щоб не зробить нікому лиха.

Вітер дме сильно-сильно.

Дерева хита невпинно,

А нам у класі так затишно -

Ми до занять готові сісти.

IV. Практична робота

Виявлення перехресть, майданів поблизу школи. Вправляння в переході перехрестя, майдану.

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я». Практичні роботи можна виконати безпосередньо під час екскурсії).

! У дворі чи шкільному майданчику діти можуть поводитися вільно. Під час руху людей і транспорту на дорогах існує певний порядок, який визначається Правилами дорожнього руху. Ці правила повинні знати як діти, так і дорослі.

28. Ремонт дороги. Безпека руху в цих місцях. Дорожні знаки

Мета: ознайомити учнів з умовами безпечного руху в місцях ремонту дороги, вказати на значення дорожніх знаків.

Обладнання: таблиці, стенди, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою регулювальника, світлофора, дорожніх знаків і дорожньої розмітки. На узбіччях доріг можна побачити великі щити. На них розміщуються інформаційно-вказівні знаки. Вони вказують напрямки доріг, відстань до населених пунктів, дозволену швидкість руху, місця проведення дорожніх робіт.

На цій ділянці шляху, де ведуться дорожні роботи, потрібно бути особливо обережними.

Як бути, якщо на шляху трапилась перешкода?

Перед виходом на проїжджу частину з-за будь-яких перешкод пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються. Адже всього за одну секунду автомобіль, що мчить зі швидкістю 72 км/год, проїжджає 22 метри!

На дорогах є спеціальні знаки, які застерігають від біди, попереджують про небезпеку, наказують учасникам руху рухатися там, де буде найбезпечніше для них.

Дорожні знаки - це наші друзі й помічники. Вони встановлені на всі автомобільних дорогах земної кулі. Тому їх називають міжнародними. Знаки попереджають, наказують, забороняють, дають поради.

Слухай, друже, знак дорожній

Ставиться не так собі:

Подружитись треба з кожним,

Допоможе він тобі.

Щоб не трапилося всяке,

Шанувати треба знаки.

На дорозі небезпечно, -

Тож обачним будь доречно.

Особливу увагу слід звернути на такі знаки, запам'ятати їх:

3.8Рух на велосипедах заборонено

4.12Доріжка для велосипедистів

6.1.Пункт першої медичної допомоги

6.2Лікарня

6.3Телефон для виклику аварійної служби

6.4 Вогнегасник

6.8Телефон

6.9Пункт довідкової служби

6.10Пост ДАІ

6.11.Туалет

6.12Питна вода

6.13Ресторан або їдальня

6.14.Буфет

6.15Місце відпочинку

Щоб легше й швидше було розпізнавати дорожні знаки, їх розділили на групи.

Перша група - попереджувальні знаки, вони вказують водіям і пішоходам на те, що їх чекає попереду на шляху. Ці знаки мають форму трикутника, обведеного червоною лінією.

1.33-1.34.

Друга група - заборонні знаки. Це - найсуворіші серед дорожніх знаків. Заборонні знаки - це червоні кружечки з білою серединою із зображенням знаків, їх багато. В певних місцях вони не дозволяють водіям зупинятися, рухатися, робити обгін та інші дії.

3.21-3.1.

Третя група - наказові знаки. Наказові знаки мають форму круга, на голубому фоні якого білою фарбою намальований символ. Кожен із них наказує водієві або пішоходові виконати якусь дію.

4.1-4.13

Четверта група - інформаційно-вказівні знаки - це квадрати чи прямокутники голубого кольору. Вони повідомляють про розташування на дорогах різних об'єктів.

5.4-5.5

Інформаційно-вказівні знаки - це наші помічники. Вони підказують, де буде перехід, яка відстань до вашого села або міста, де зупинка автобуса, тролейбуса, трамвая.

П'ята група - знаки сервісу. Слово «сервіс» означає «обслуговування». Ці знаки приємні для ока водія і пасажира. Вони сповіщають про послуги, які можна отримати в дорозі.

6.14-6.17

Шоста група - знаки пріоритету. Вони вказують, яким транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі, треба дати перевагу, та надається право першочергового проїзду на нерегульованих перехрестях.

2.1.-2.2.

Велике значення мають таблички до дорожніх знаків або знаки додаткової інформації, наприклад «Відстань до об'єкта», «Зона дії» тощо, наприклад,

Все може трапитись в дорозі, -

Ці знаки стануть у підмозі.

Вас терміново підлікують,

Або машину зремонтують,

Бензину повний бак заллють, -

Легка й безпечна буде путь!

Якщо стомився ти в дорозі

І більше їхати не в змозі,

Ці знаки смачно нагодують

1 відпочить запропонують.

По телефону зв'яжуть з домом,

Хай будеш ти і за кордоном.

Вивчайте правила дорожні, -

їх добре знати має кожний.

ІІ. Закріплення

1.Які знаки зображені у крузі, обведеному червоною лінією? Яке їх призначення?

2. Які знаки зображені у трикутниках, обведених червоною лінією? Про що вони попереджають?

3. Які знаки зображені у кругах голубого кольору? Про що вони інформують?

4. Які знаки зображені у прямокутниках голубого кольору? Про що вони повідомляють?

5. Які знаки ти ще знаєш? Що вони означають?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. В.п. - стоячи, корпус прямий, ноги разом, руки вздовж тулуба, дихання вільне. Повільні нахили голови вперед-назад, вліво-вправо, повороти голови вліво-вправо (повторити 3-5 разів). Після кожної вправи - розслаблення, вдих-видих.

2. В.п. - таке ж саме, руки перед грудьми випрямлені, рух кистей вверх-вправо, кругові рухи кистей вліво-вправо (5-7 разів).

3. В.п. - таке ж саме, кругові рухи плечових суглобів вперед-назад (5-7 разів).

4. В.п. - руки на талії, повороти тулуба вліво-вправо (5-7 разів).

5. В.п. - руки на талії, нахили тулуба вперед-назад, вліво-вправо по 3 рази.

6. В.п. - руки в боки, кругові рухи стегнами вліво-вправо по 5 разів.

7. В.п. - таке ж саме, підніматися на носки, (7 разів).

IV. Практична робота

Проведення конкурсу «Хто найкраще знає дорожні знаки». (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Вибираючи дорогу, треба пам'ятати: найкращий той маршрут, який найбезпечніший. Під час руху на дорогах важливо бути спостережливим. Адже на дорозі є багато дорожніх знаків, мову яких повинні розуміти всі учасники дорожнього руху.

29. Автомобіль - джерело небезпеки на дорозі

Мета: ознайомити учнів з попереджувальними сигналами водія та гальмівними шляхами.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

У XIX столітті з'явилися перші самохідні екіпажі, їх двигуни були такими ж, як у паровозів, тобто працювали на вугіллі або дровах, а швидкість не перевищувала 20-30 км/год. Будь-який кінь залюбки обганяв такі карети. Коли ж під їх колеса потрапляли неуважні пішоходи, газети здіймали страшенний галас, вимагаючи негайно заборонити їх появу на вулицях.

Минуло більше 150 років. Автомобіль став невід'ємною частиною нашого життя. Звісно, за цей час він дуже змінився: став зручнішим, потужнішим. Та й мчить незрівнянно швидше зараз є автомобілі різних марок і типів: вантажні, легкові, спеціальні, автобуси тощо. До спеціально транспорту належать трамваї, тролейбуси тощо.

Керує автомобілем водій. Щоб бути водієм, треба добре знати Правила дорожнього руху, вміти водити машину, знати її будову. Водієм автомобіля може бути людина, якій виповнилось 18 років і яка склала спеціальні екзамени і отримала права водія.

Всі інші люди, що їдуть в автомобілі, - пасажири. На передньому сидінні в машині біля водія дозволяється їхати тим, кому виповнилося 12 років. Пасажири повинні поводитися так, щоб не заважати водію. Однак абсолютно безпечні автомобілі і далі залишаються мрією, і конструктори постійно удосконалюють і розробляють нові засоби їх активної і пасивної безпеки.

Всім учасникам дорожнього руху треба знати попереджувальні сигнали водіїв, бути спостережливим на дорогах.

Часто нам доводиться переходити дорогу, і тут основне - увага і обережність. Спочатку треба переконатися в тому, що поблизу немає автомобіля, який наближається.

Дивлячись на автомобіль здалеку, дуже важко визначити, з якою швидкістю він їде.

- Як же визначити, далеко автомобіль чи близько, встигнеш перейти дорогу чи ні?

В усіх випадках не можна поспішати, краще перечекати. Адже автомобіль їде приблизно у 10-12 разів швидше, ніж йде пішохід. І головне: навіть дуже вправний водій не зможе зупинити машину одразу. А людині, коли вона біжить, відразу зупинитися неможливо.

Шлях, який проїде автомобіль з того часу, коли водій побачить перешкоду, і до повної зупинки транспорту, називається зупинним шляхом.

Важливе значення має гальмівний шлях автомобіля. Гальмівний шлях це відстань, що проходить транспортний засіб під час екстренного гальмування з початку натискання на педаль (рукоятку) до місця його зупинки.

Довжина зупинного шляху залежить від довжини гальмівного шляху і реакції водія.

Отже, гальмівний шлях транспорт проїжджає відтоді, коли спрацювали гальма, до повної зупинки.

Реакція водія - це шлях, який пройде автомобіль з того часу, коли водій побачить перешкоду на дорозі і до моменту натискання на гальма.

Навіть після того, як водій натисне на гальма, транспорт рухається ще довго сам за інерцією. Часто нам доводиться чути, як скриплять гальма. А як страшно, коли скрегочуть колеса поїзда при гальмуванні! Іноді навіть іскри вилітають з-під коліс. Це буває тоді, коли дорога суха. У цьому разі між колесами і дорогою велика сила зчеплення. А коли поверхня дороги мокра від дощу або слизька від льоду, та ще й колеса машини старі, зношені, сила зчеплення буде дуже малою. Машина в такому разі гальмуватиме довго, її гальмівний шлях буде великим.

Гальмівний шлях залежить від сили зчеплення між колесами і поверхнею дороги, від швидкості руху і маси транспортного засобу, виду та стану дорожнього покриття, погодних умов тощо.

Щоб вчасно зупинити машину, треба, щоб водій якомога раніше помітив перешкоду, з приводу якої він гальмує. А ще йому потрібен час, щоб з моменту, коли він побачить перешкоду, зреагувати на неї і зразу ж натиснути на гальма.

Реакція повинна бути швидкою. Розвинути її допомагають заняття фізкультурою, спортом. Якщо водій втомився, погано себе почуває, машина може зупинитися пізно, і з вини водія може статися аварія.

Треба бути особливо обережними, коли учні повертаються зі школи та коли люди їдуть після роботи втомлені.

ІІ. Закріплення

1. Що таке зупинний шлях?

2. Що називається гальмівним шляхом? Від чого він залежить?

3. Що таке реакція водія?

ІІІ. Фізкультурна пауза

Гра. У класі з товаришами визначити «на око» відстань між двома віддаленими предметами (від м'яча до дверей або стіни).

А потім виміряти відстань рулеткою. Якщо немає рулетки, можна виміряти кроками. Виграє той, хто точніше вкаже відстань.

IV. Практична робота

Встановлення гальмівного шляху автомобіля залежно від його швидкості, від виду дорожнього покриття, від погодних умов. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

! Ідучи до школи, бібліотеки, магазину, на стадіон, слід обирати той шлях, де легше переходити вулицю, де переходи, позначені світлофорами чи дорожніми знаками На дорогах, де рух транспорту досить інтенсивний, треба бути особливо уважними і обережними. При переході вулиці не можна поспішати.

30. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП). Причини ДТП. Наслідки ДТП

Мета: дати поняття про дорожньо-транспортну пригоду; систизувати знання учнів про види і причини аварій на дорогах, ознайомити з правилами поведінки пасажирів при потраплянні у ДТП.

Обладнання: таблиці «Правила дорожнього руху», малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи заподіяно матеріальних збитків. Щоб попередити дорожньо-транспортні пригоди, небезпечні ситуації для здоров'я і життя, треба дуже добре знати Правила дорожнього руху і дотримуватися їх. Потрібно, щоб був технічно справним транспортний засіб, якісне дорожнє полотно тощо.

На жаль, не всі добре знають ці Правила й іноді нехтують ними. А тому щорічне на наших дорогах гинуть тисячі дітей і дорослих. Ще більше людей отримують тяжкі травми.

Причин дорожньо-транспортних пригод є багато. Найголовнішою причиною дорожньо-транспортних пригод є порушення Правил дорожнього руху пасажирами і пішоходами. Через свою неуважність і недисциплінованість люди отримують важкі травми, гинуть під колесами автомобілів, поїздів.

Багато дорожньо-транспортних пригод трапляється з вини дітей. Осі одна із них.

«Трапилося це вранці якраз у годину «пік», коли багато людей вирушають у своїх справах: діти - у школу, а дорослі - на роботу. Віталій, учень четвертого класу, дуже поспішав, щоб не запізнитися на урок. Вистрибнув із автобуса, глянув ліворуч - і мерщій через дорогу. Але він не помітив, що із-за рогу будинку виїхав легковий автомобіль. Водій побачив хлопчика, коли зупинити машину вчасно вже було неможливо. Заскрипіли гальма, та машина продовжувала рух. Водій спробував взяти ліворуч, але там зустрічний потік транспорту. З важкими травмами хлопчика забрала машина швидкої допомоги. Він довго перебував у реанімації, де допомогу надавали лікарі. А от водія врятувати не вдалося».

Також причиною ДТП є несприятливі погодні та дорожні умови. Щоб уникнути дорожньо-транспортних пригод, потрібно пам'ятати і виконувати такі поради:

* При переході вулиці чи дороги обов'язково потрібно зупинитися на краю тротуару чи узбіччя біля проїжджої частини. Коли транспорту поблизу немає, тільки тоді можна спокійно переходити дорогу.

* Переходячи дорогу, ні в якому разі не можна бігти.

* Переходити вулицю тільки на зелений сигнал світлофора. Перш ніж зійти з тротуару, потрібно переконатися, що транспорт зупинився.

* Не можна переходити дорогу зразу після виходу з транспорту. Тротуаром потрібно дійти до пішохідного переходу або перехрестя і тільки там переходити проїжджу частину.

* У сільській місцевості, де тротуари відсутні, потрібно дочекатися від'їзду транспорту від зупинки, переконатися в безпеці і тоді переходити дорогу.

* Для переходу доріг потрібно користуватися підземними і надземними пішохідними переходами. Там, де вони відсутні, переходити дорогу потрібно в місцях, позначених дорожньою розміткою типу «зебра» або знаком «Пішохідний перехід».

Наслідки ДТП можуть бути різними: приміром, травми, (опіки, переломи тощо), смертельні випадки.

Якщо людина стала свідком ДТП, то повинна вжити можливих заходів для надання першої долікарської допомоги, при потребі викликати автомобіль «швидкої допомоги», допомогти водію у збереженні слідів пригоди і чекати прибуття працівників міліції. Якщо водій втік з місця пригоди, необхідно запам'ятати і відразу ж записати номер, марку, колір і будь-які прикмети автомобіля і водія, надати першу допомогу потерпілим, викликати «швидку допомогу» і ДАІ.

На випадок ДТП водій має аптечку, яка необхідна при наданні першої долікарської допомоги. В аптечці повинні бути засоби дезинфекції (йод, пероксид водню, зеленка тощо), серцеві засоби (нітрогліцерин, валідол, валеріана), пристрій для штучного дихання, засоби для зупинки кровотечі та накладання пов'язок при травмах (стерильний бинт, лейкопластир, джгут, медичні рукавички, косинка перев'язочна, марлева салфетка) і додаткові засоби (ножиці, інструкція для користування засобами автомобільної аптечки).

Під час аварії потрібно зберігати спокій, щоб реально оцінити небезпеку і прийняти правильні рішення.

Велику небезпеку для пішоходів можуть становити автомобілі, які перевозять вантаж, який виступає по довжині або ширині. Адже він може зачепити неуважного пішохода як на пішохідному переході, так і на тротуарі. Такий вантаж називають негабаритним. Автомобілі, які його перевозять, мають спеціальний знак, який знаходиться на частинах вантажу, що виступає. У темний період доби та в інших умовах недостатньої видимості краї вантажу позначаються ліхтарями різного кольору (спереду - білого, позаду - червоного, збоку - жовтогарячого).

ІІ. Закріплення

1. Що таке дорожньо-транспортна пригода?

2. Які засоби допомоги пасажирам, що потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, повинні бути в громадському транспорті?

3. Які небезпечні вантажі може перевозити автотранспорт?

4. Який вантаж називають негабаритним?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. Щоб запобігти нежиті, натискуємо точки біля крил носа.

2. Щоб попередити кашель, постукуємо напівзігнутими пальцями по верхній частині грудної клітки.

3. Виконуємо звукові вправи з довгим «з-з-з» і «ж-ж-ж» на видиху.

4. Щоб зміцнити загальний стан організму, промасажуємо вказівними пальцями точки біля вух зі сторони обличчя.

5. Зустрічними рухами вказівних пальців обох рук масажуємо точки на лобі.

IV. Самостійні роботи

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Однією з причин дорожньо-транспортних пригод є порушення Правил дорожнього руху пасажирами, пішоходами і водіями. Через неуважність і недисциплінованість можна отримати важкі травми, втратити здоров'я і спричинити загибель людей.

31. Безпека велосипедиста

Мета: ознайомити учнів з будовою велосипеда, правилами їзди на дорожньому велосипеді, вказати на дотримання правил їзди на дорожньому велосипеді.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Велосипед - транспортний засіб, приводиться в рух силою м'язів людини, що їде на ньому. Це - дуже зручна машина. Нею користуються і дорослі, і діти. У деяких країнах велосипед є основним видом транспорту.

Історія сучасного велосипеда почалася з дерев'яного самоката, який був зроблений у XIX столітті. Першим його придумав ще близько 500 років тому видатний італійський художник, вчений, лікар, механік Леонардо да

Вінчі. Він зробив креслення велосипеда. Однак виготовити велосипед йому не вдалося. Тоді це було зробити не так просто.

Значно пізніше, у XIX ст., німець Драйз зробив бігову машину, яка була дуже схожою на велосипед. Тільки щоб їхати на ній, потрібно було відштовхуватися ногами від землі.

Через деякий час інший винахідник Дальзей придумав педалі. З їх допомогою крутилося дуже велике переднє колесо. Його шпиці миготіли, наче ноги величезного павука. Велосипед так і називали «павук». Згодом зробили дитячий триколісний велосипед. Але він був не дуже схожий на сучасний. Оскільки метал був тоді дорогим, колеса виготовляли з дерева. Такий велосипед був великим, удвічі вищим за сучасний.

Відтоді минуло 130 років. Із величезного «павука» вийшов красень, якого зараз маємо.

Сучасний велосипед зручний, легкий, красивий. В Україні багато таких велосипедів виготовляють у Харкові, Львові та інших містах. Слово «велосипед» має походження від латинських слів «велокс» - швидкий і «педас» -ноги. В перекладі дослівно - «швидконіг».

Велосипед - помічник людини. Він їй служить, приносить радість. Це найпоширеніша машина у світі.

Велосипеди є різних моделей: дитячі, дорожні, туристські, спортивні, гідровелосипеди, транспортні, вантажні.

Трапляються велосипеди дуже незвичайної конструкції. Згадайте індійського рікшу-велосипедиста, в якого невеликий критий возик, де сидять один-два пасажири.

Дуже оригінальні велосипеди-тандеми: на одній рамі кілька сидінь і стільки ж педалей. Кожен з велосипедистів крутить свої педалі, але кермо повертає тільки перший головний велосипедист. А які привабливі водні велосипеди-катамарани. Ще є й такі велосипеди, які допомагають тренуватися людям, відновлювати і зміцнювати здоров'я. Це - велотренажери.

Для того, щоб користуватися певним видом транспорту, треба знати його будову і правила поводження з ним.

Щоб їзда на велосипеді була безпечною, треба; щоб він був технічно справним. Для велосипедистів у Правилах дорожнього руху передбачена глава 6, в якій визначаються основні вимоги до руху. Для велосипедистів встановлені такі дорожні знаки:

1.34Виїзд велосипедистів

3.8.Рух на велосипедах заборонено

Обстеження велосипеда перед їздою має велике значення. Перед їздою потрібно уважно оглянути і перевірити роботу його основних вузлів, підтягнути болтові з'єднання:

Перед виїздом велосипед потрібно перевірити:

- машина повинна мати надійні гальма (1), кермо (2) добре закріплене.

- чи працює звуковий сигнал - дзвоник (3).

- світловідбиваючі прилади (4) та ліхтар (5).

- висоту і зручність сидіння (6), натяг ланцюга (7), стан коліс (8), тиск у шинах (9), затягнення різьбових з'єднань на осях передніх і задніх коліс (10) та в інших місцях, кріплення педалей (11).

Велосипед повинен бути обладнаний світловідбивачами: спереду білого кольору, з боків - оранжевого, ззаду - червоного.

Кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях.

Велосипед повинен бути підібраний відповідно до зросту.

На велосипеді дозволяється перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати велосипедом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Велосипедистам забороняється:

> рухатися по проїжджій частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

> рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

> під час руху триматися за інший транспортний засіб; 'г буксирувати велосипед;

> їздити, не тримаючись за руль, та знімати ноги з педалей;

> перевозити пасажирів, за винятком дітей до семирічного віку на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками;

> керувати велосипедом з несправним гальмом і звуковим сигналом, також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

> чіплятися до автомобіля на ходу, під час руху триматися за інший транспортний засіб;

> перевозити вантажі на кермі.

ІІ. Закріплення

1. З якого віку дозволяється їздити на велосипеді по вулицях і дорогах?

2. Де можна, а де заборонено їздити на велосипеді?

3. Як обладнується велосипед?

4. Що необхідно перевірити на велосипеді перед виїздом?

5. Що забороняється велосипедисту?

ІІІ. Фізкультхвилинка

Що ж, мабуть, прийшла пора

Трохи відпочити.

Хочу на фізкультхвилинку

Всіх вас запросити.

Раз - підняли руки вгору.

Два - схилились всі додолу.

Руки в боки!

Повернулись, нахилились І

вправо, і вліво -

Щоб нічого не боліло.

IV. Практична робота

Проведення конкурсу «Хто краще знає правила безпечної їзди на дорожньому велосипеді».

(Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

! Пам'ятати треба всім: правила для велосипедистів нескладні, але дотримуватись їх треба обов'язково.

32. Безпечний відпочинок узимку

Мета: ознайомити учнів з безпечним відпочинком у зимовий період; вказати на дотримання правил і рекомендацій, як відпочивати взимку, щоб не сталося біди.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Читання віршованого тексту «Зимові пригоди зайців-пустунців».

Все було спокійно й тихо,

Всі у радості жили.

І зайців минало лихо,

Гарно всі себе вели.

От уже зима настала

І задуло холодком.

Скрізь снігів понасипала,

Воду затягла льодком.

Тільки лід тоненький дуже,

А тому туди не йди!

Потерпи ще трошки, друже,

Щоб не трапилось біди.

Але їм кортить швиденько

Стати всім на ковзани, -

Стали пробувать легенько

Міцність льоду всі вони.

Хоч і зайчики легенькі,

Але лід від них тріщить.

А вони ідуть, дурненькі,

Кожен з радості пищить.

Та найважчий провалився.

Правда, мілко там було.

Якось він за кущ вхопився,

Щоб в ріку не потягло.

Раптом правила згадали,

Сіли всі на бережок.

З переляку задрижали,

Мерз від холоду дружок.

А тепер його ангіна

Дуже мучить день і ніч.

Нетерплячка в цьому винна, -

Гра така не варта свіч.

Ось, як ще мороз узявся,

Цілу нічку аж тріщав,

Став під товстий лід сховався,

Лід твердий як камінь став.

І тепер всім зрозуміло,

Можна грати тут в хокей.

І сковзатись можна сміло

Для зайців і для дітей.

І зайці всю зиму грались

На замерзлому ставку.

Розважалися, катались

На прозорому льодку.

Та взялася хуртовина,

Замела усі стежки,

Вкрила сніжная лавина

Лід на річці й бережки.

Не пройдуть тут звірі хижі,

Грузнуть лапи їхні в сніг.

Стали всі зайці на лижі

І катались, хто як міг!

Взимку всім було чудово, -

Справжнє диво, ця зима!

Гарно, весело, казково,

Серед літа так нема!

З гірок звірі всі катались

І на лижах, й на санках,

Весело спускались,

І не брав нікого страх,

Бо не лізли, де високо,

Де страшенна круговерть.

І скажу вам, цього року

Не взяла нікого смерть.

Хоч катались всі зайчата

І на лижах, й на санках,

В сніжки бавились малята,

їздили на ковзанах

Але правила всі знали

І виконували їх.

Тому радість всі пізнали

І звучав всю зиму сміх.

Багато людей люблять відпочивати на річці або ставку не тільки влітку, але й взимку, коли вода замерзає. Хтось рибалить, хтось катається на ковзанах, а хтось навіть пірнає в ополонку.

Діти люблять кататися на санках, ковзанах. Дуже корисним є ходьба на лижах. Важливо лише дотримуватися певних правил і порад під час відпочинку взимку.

З настанням перших морозів розпочинається льодостав на річках, ставках, озерах тощо. Міцність льоду можна визначити за кольором та іншими ознаками. Необхідно знати, що міцним вважається прозорий лід із синюватим чи зеленуватим відтінком при товщині 12 см. У відлигу лід вкривається водою, в заметілі запорошується снігом. Потім набуває жовтуватого кольору. Такий лід стає слабким і його товщину брати до уваги не слід.

Чисте незапорошене снігом місце на засніженій поверхній льоду, а також темна пляма на рівному сніжному покриві свідчать про те, що тут лід зміцнів, ріки з швидкою течією замерзають повільніше і нерівномірно. Лід над проточною водою не такий міцний як над стоячою. Особливої обережності треба дотримуватися в місцях, куди стікають стічні води і каналізація. Лід може неміцним поблизу кущів, очерету, поблизу заметів, у місцях де водорості вмерзли в лід. Ділянки покриті товстим шаром снігу є небезпечними. Під ними крига наростає повільніше, і лід там завжди тонкий. Особливу небезпеку становить лід на прибережних ділянках водойми коли вітер дме із суші. У цей час нещасні випадки бувають головним чином через невиправдану квапливість, необережність, через те, що діти залишені без нагляду батьків.

Щоб безпечним був відпочинок взимку, треба до нього підготуватися. Важливо підібрати одяг для прогулянок взимку. Головні вимоги до нього: зручність, міцність, здатність захищати тіло від холоду. Одяг, який одягають просто на тіло, має бути з натуральної тканини.

Кататися взимку на санках, лижах, ковзанах потрібно тільки у відведених для цього місцях. На санках з'їжджати з гірки тільки там, де немає шосейної дороги. Зимове спорядження має бути справним, не саморобним. Однак купатися в ополонці можуть тільки дуже загартовані люди. А для решти опинитися у крижаній воді - це величезна біда і велика небезпека.

Слід запам'ятати, що дітям перебувати на льоду можна тільки разом з дорослими.

Міцність льоду протягом зими неоднакова. На початку її та в кінці лід значно слабкіший, аніж посередині. Тому ймовірність провалитися під лід набагато зростає перед льодоставом та льодоходом.

Встановлено, що перехід поодиноких пішоходів можливий за товщини льоду не менш як 5 см. Група людей може переходити за товщини льоду не менше, ніж 7 см, але кожен пішохід повинен іти на відстані не менш як 5-6 м один від одного. Відкриття ковзанок на водоймі рекомендується при товщині льоду не менше як 25 см.

На льоду потрібно бути особливо обережними і дотримуватись таких правил:

> переходити водойми в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами чи жердинами;

> не можна кататися на ковзанах, санках, лижах на неміцному льоду й у незнайомих місцях, особливо там, де с ділянки зі швидкістю течією, зі стоком теплих і виходом фунтових вод;

> не слід збиратися на льоду великими групами, зупинятися біля крутих стрімких берегів під час льодоходу і наводку, наближатися до місця затору льодоходу;

> під час льодоставу ні в якому разі не можна підпускати дітей до водойми без нагляду дорослих.

Особливо небезпечно:

· розпалювати на льоду багаття;

· бігати і стрибати по кризі;

· кататися на санчатах з берега на лід;

· ставати на крижини;

· заходити на лід далеко від берега;

· підходити близько до ополонок.

Треба запам'ятати такі поради:

* можна виходити на лід, що має синюватий або зеленуватий відтінок;

* лід жовтого та білуватого відтінку - ненадійний;

* біля берегів та на ділянках, вкритих заметами чи снігом, лід тонший.

Перш ніж іти на лід, треба подивитися, чи е на ньому стежка або свіжі сліди. І якщо є, то потрібно йти по них, бо міцність льоду там уже перевірена іншими. Можна взяти палицю і вдарити нею перед собою. Якщо на льоду з'явиться вода, то далі йти не можна.

Особливо уважними слід бути на льоду під час відлиги. У періоди потепління лід стає дуже крихким, у цей час краще на нього не виходити взагалі.

Якщо все ж таки хтось провалився під лід, треба перш за все не лякатися і не панікувати, а відразу кликати на допомогу і, водночас, намагатися вилізти з ополонки самостійно. Прагнучи вибратися з води, ні в якому разі не можна робити різних рухів, щоб не обламувати країв льоду, спираючись на нього спиною чи грудьми.

Вилазити з ополонки треба обов'язково з того самого краю, з якого впав. Для цього треба широко розкинути руки, підтягнутися і повільно, без

різких рухів виповзати грудьми на лід. Обережно витягнути з води одну ногу, відсунутися від краю ополонки, а потім витягнути й другу. Потрібно повзти по пластунськи до берега тією самою дорогою, якою тільки що йшов, бо там міцність льоду вже перевірена. На березі потрібно швидко встати на ноги і якомога швидше бігти, щоб зігрітися. Вдома відразу ж переодягнутися в сухий одяг, зігріти руки під теплою водою і випити чогось гарячого. Повідомити дорослих про те, що сталося, і сісти біля тепла, щоб добре зігрітися. Потрібно обережно розтерти долонями собі руки та ступні ніг, а пальцями - ніс та вуха, тому що при переохолодженні та обмороженні вони страждають найпершими.

Свідок такої події повинен сказати потерпілому, щоб той розкинув руки в боки, поклав їх на лід і почекав допомоги.

Наближатися до ополонки можна тільки поповзом. Краще підкласти під себе лижі або якусь дошку. Ні в якому разі не можна підповзати до самого краю ополонки, бо лід може обламатися.

Потрібно обережно подати потерпілому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв'язані ремені чи знятий одяг. Коли потерпілий міцно схопитися за поданий предмет, треба витягнути його до берега чи на міцний лід. Якщо людину, яка провалилася , затягло під лід, пірнати за нею можна тільки обв'язавшись мотузкою, кінець якої знаходиться у руках людини, що страхує.

Треба всім запам'ятати: вилізти з ополонки чи когось з неї витягти дуже важко. Це буває інколи не під силу навіть дорослій людині. І тоді постраждалий гине. А тому без дорослих, не можна йти на лід.

Відпочиваючи взимку, можна отримати травму. В такому випадку потрібно зразу звернутися за допомогою до дорослих до лікаря.

II. Закріплення

1. Як треба одіватися, коли хочеш відпочивати на льоду?

2. Чому дітям без дорослих не можна виходити на лід?

3. Як визначити міцність льоду?

4. Що треба робити, коли хтось попаде в ополонку?

ІІІ. Фізкультурна пауза

1. Стати рівно, плечі розправити на одному рівні, голова піднята догори, живіт підтягнутий, стояти 15 с.

2. Стоячи, тримати руки на поясі, напружуючи м'язи спини, відвести плечі назад, звести лопатки, відхилити голову назад.

3. Ходьба на місці.

4. Стоячи на носках, у швидкому темпі робити пружні рухи, не торкаючись п'ятками підлоги. Руки при цьому опущені вздовж тіла, хребет прямий. Дихання довільне. Повторити 7-9 разів. Потім розслабитися, подихати, подовжуючи видих.

5. Сісти зручно. Опустити голову, заплющити очі і повільно подихати, подовжуючи струмінь видиху, і думкою направляти його по хребту вниз. Зосередити увагу на диханні, розслабити м'язи спини.

IV. Практична робота

Обговорення правил поведінки на льоду. (Використання зошита з курсу «Основи здоров'я»).

Зима -- прекрасна пора року для відпочинку. Катання на санках, ковзанах, ходьба на лижах, просто прогулянки серед зимового пейзажу сприяють оздоровленню організму. Потрібно лише знати і дотримуватися правил, порад, рекомендацій, щоб зберегти здоров'я.

33. Ознаки обмороження, переохолодження. Правила допомоги та самодопомоги за цих ситуацій

Мета: формувати в учнів поняття «обмороження», «переохолодження», вказати на правила допомоги і самодопомоги у випадках обмороження та переохолодження організму людини.

Обладнання: таблиці, малюнки, зошит з курсу «Основи здоров'я».

І. Вивчення нового матеріалу

Серед побутових і виробничих травм особливе місце займають травми, які виникають у результаті дії, мінусових температур, коли порушується терморегуляція. Обмороження можуть виникати і при плюсовій (від 0 до +5°С) температурі повітря за сильного вітру і підвищеної вологості.

Розрізняють загальне переохолодження, коли знижується температура всього тіла, і місцеве обмороження кистей, ступнів, вушних раковин, носа, щік, поверхонь колінних суглобів.

Погіршенню самопочуття сприяють втома, малорухомість, алкогольне сп'яніння, збудженість чи нервова виснаженість, голод, тощо. Чинниками, які посилюють пошкодження організму від низьких температур, можуть бути: вітер, підвищена вологість, легкий одяг, тісне або мокре взуття.

Обмороження можуть наступити при низькій температурі повітря і сухому вітрі; при температурі повітря 0°С...+5°С і вологому вітрі; при доторкуванні з дуже холодними предметами (контактні); у вологому середовищі (гострі і хронічні).

При сильному охолодженні організму відбувається порушення кровообігу (тривалі спазми і закупорка судин), обмінних процесів (порушення живлення тканин з наступним їх омертвінням). Глибина і обширність омертвіння тканин залежать від тривалості і ступеня дії низької температури та інших несприятливих чинників на організм.

При переохолодженні потрібно людину зігріти, занести в тепле приміщення, роздягнути, можна покласти у ванну з теплою водою (37-38°С). Якщо ванни немає, то тіло накривають ковдрами, і зверху на неї можна покласти грілку. Можна також дати випити гарячого чаю чи кави. Не рекомендується класти потерпілого близько гарячих печей, батарей центрального опалення. Ефективніше швидко розтирати тіло для зігрівання. Якщо людина не дихає, потрібно зразу приступати до проведення штучного дихання, поки не приїде «швидка допомога».

Існує два періоди в реакції тканин на дії чинників, які спричиняють обмороження: прихований період і період виражених реакцій. У перші години визначити глибину і площу пошкодження тканин неможливо. Цим пояснюється важкість правильної діагностики обмороження.

Зовнішні ознаки обмороження, переохолодження можуть бути такими: побіління шкіри, синюшність, закоцюблі руки і ноги, непритомність. Кожна людина насамперед повинна знати симптоми (ознаки) переохолодження і замерзання. Людину спершу морозить (напружуються м'язи, судомить). Температура тіла падає часом до +30...+32°С. Утруднюється дихання, посилюється серцебиття, підвищується артеріальний тиск. При дальшому охолодженні з'являється сонливість, оскільки розширюються судини, виникає оманливе відчуття тепла, а за ним - глибокий сон, під час якого поступово згасає серцева діяльність, зникає дихання.

Перша допомога тут полягає в тому, щоб швидко зігріти людину, відновити дихання і кровообіг. Замерзлого закутують, переносять у тепле приміщення, зігрівають грілками, розтирають закоцюблі руки й ноги спиртом, горілкою, одеколоном, можна м'якою рукавицею чи іншими шерстяними речами. Але ні в якому разі не можна частини тіла розтирати снігом.

А тому краще, коли першу допомогу людям, які постраждали, надають у медичній установі. Однак значно частіше це доводиться робити шляхом само- і взаємодопомоги, і, на жаль, не завжди правильно, в результаті чого виникає немало тяжких ускладнень.

Надаючи першу допомогу чи самодопомогу при обмороженні, не можна розтирати обморожені частини тіла снігом, що посилює наслідки обмороження і травмує шкіру кристаликами льоду. А це загрожує внесенням інфекції в обморожені частини тіла і нагноєнням.

Не можна зігрівати обморожені частини тіла сухим теплом. Швидке зігрівання в теплому приміщенні може спричинити омертвіння тканин.

Встановлено, що основні порушення при обмороженнях відбуваються в мікросудинному руслі уражених тканин, в яких і знижується кровообіг. Вони одержують тоді недостатню кількість кисню. Однак при низькій температурі це не спричиняє органічних змін. Під час швидкого зігрівання тканини нагріваються нерівномірно, спочатку зігріваються верхні шари, в яких відновлюються обмінні процеси. Глибші шари прогріваються повільніше, що перешкоджає відновленню нормального кровообігу, а значить, і живленню поверхневих тканин, внаслідок чого вони відмирають.

Щоб попередити омертвіння тканин, зігрівання при обмороженнях не можна робити швидко. Всі зусилля необхідно направити на відновлення порушеного кровообігу в тканинах. Цього можна досягти лише повільним зігріванням.

Перед тим, як внести потерпілого в тепле приміщення, треба покласти на обморожені частини теплоізолюючі пов'язки з марлі або широкого бинта з шаром вати. Можна використати шарфи, косинки, теплі ватні або шерстяні рукавиці, будь-які теплі речі.

Цим можна ізолювати обморожені тканини від навколишнього повітря - і зігрівання буде проходити повільніше.

Потерпілому треба дати випити гарячого чаю. Ні в якому разі не можна зігрівати обморожені ділянки за допомогою гарячих ванн. Це може різко посилити обмінні процеси, що може спричинити (омертвіння) некроз тканин, так як кровообіг у них ще не відновлено. Некротичні зміни в тканинах при обмороженнях нерідко розвиваються не зразу, а через 3-5 днів після переохолодження. Поступово може наростати набряк на фоні вираженої

...