Партійна символіка у виборчому процесі України

Зарубіжна політична думка про концептуальні засади символізму та партійної символіки. Проблема партійної символіки у вітчизняних політологічних дослідженнях. Аналіз досвіду формування партійної символіки. Особливості символіки політичних партій України.

Рубрика Политология
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 30.04.2019
Размер файла 579,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Незважаючи на спільні риси партійної символіки лівих партій країн світу, кожний прапор та емблема мають специфічні особливості, такі як незвичайна для країн пострадянського простору стилістика, кольорова гама від яскраво-червоного до малинового (малиновий колір - компартія Японії), емоційна насиченість (компартія Куби). Комуністична партія Франції вирішила змінити символіку, замінити серп і молот на зірку Європейських лівих, пояснюючи це тим, що серп і молот застаріли і мало що означають для нового покоління комуністів [121]. Поява зірки вказує на вірність Європейським лівим.

У таких країнах як Грузія, Чехія, Угорщина, країни Балтії, Польща діє заборона на комуністичну ідеологію та використання символіки. Країни на законодавчому рівні відмовилися від використання традиційної комуністичної символіки. Партії змінили назву і символіку. Наприклад, Угорська комуністична робоча партія стала Угорською робочою партією і з її символіки зникла зірка.

У багатьох країнах світу на політичній арені активними діячами є партії соціалістичного спрямування. Соціалістичний інтернаціонал сьогодні - найбільше міжнародне політичне об'єднання. Спочатку це об'єднання було винятково європейським, але на початку 60-х рр. до нього стали долучатися партії з країн Азії, Латинської Америки і Африки. У 90-і роки Соцінтерн поповнився за рахунок колишніх компартій Радянського Союзу.

На сучасному етапі до його складу входить 170 політичних партій зі всього світу. У нинішньому вигляді Соцінтерн існує з 1951 р., коли він відродився на з'їзді у Франкфурті. Головний програмний документ - «Стокгольмська декларація принципів» - проголошує найважливішими політичними цінностями свободу, справедливість, солідарність [124, с. 198]. Символ організації - троянда. Троянда - найпопулярніший квітковий символ, символ таємниці і мовчання. У давнину троянда малювалася або зображувалася на стелях залів або кімнат для нарад, символізуючи, що усе, сказане sub rosa, «під трояндою», є конфіденційним.

У ХV ст. в Англії троянда стала символом політичної ворожнечі двох партій. Біла троянда була знаком Йорка, а червона - Ланкастера. Тому запекла міжусобна боротьба Генріха VI Ланкастера з Едуардом Йоркським за англійський престол, що тривала, як відомо, більше 30 років, носить назву Війни червоної і білої троянд [33]. Після війни емблеми були об'єднані у формі, яка носить назву «Троянди Тюдорів».

Зображення червоної троянди було обране європейськими політичними партіями емблемою соціалізму. У 1986 р. була затверджена емблемою британської лейбористської партії. Соціал-демократична партія Російської Федерації використовувала національний прапор з додаванням у верхньому кутку зображення руки, що тримає троянду. Аналогічна троянда в руці розміщена на емблемі соціалістичної партії Франції. Не всі соціалістичні партії дотримуються єдиного символу - троянди й кольорового рішення. На емблемі угорської соціалістичної партії зображена червона гвоздика, символіка чеської соціал-демократичної партії відрізняється від подібних партій інших країн тьмяно-жовтим кольором.

Кольорову візуалізацію активно використовують німецькі політичні об'єднання. Колір виконує номінативну функцію. Так, наприклад, об'єднання Християнсько-Демократичного та Християнсько-Соціалістичного Союзів називають «чорними». Іноді чорним кольором узагальнено називають будь-яку консервативну ідеологію. Соціал-демократичну партію прийнято називати «червоними», Вільну Демократичну партію - «жовтими», Партію «Зелених» - відповідно кольору. Вибір партійної колористики пов'язаний з присутністю таких кольорів на офіційному прапорі Німеччини. Партія лівих використовує нетрадиційну для партій цього напрямку кольорову гаму: на білому фоні напис чорним кольором «ліві» [247]. Важливість кольової візуалізації показує також наявність «кольорових» коаліцій в парламенті Німеччини. Наприклад, «чорно-жовта» коаліція, яка вважається класичним правлячим об'єднанням, в результаті виборів 2013 р. сформована «чорно-червона» коаліція.

Аналізуючи емблематику європейських політичних партій, слід звернути увагу на їх простоту. В основному емблемами виступають абревіатури назв партій. Найбільш поширені традиційні кольори - синій та черовний.

Процес глобалізації й інтеграції впливає значною мірою на політичні процеси, які відбуваються на державному і наднаціональному рівні. Оскільки на сучасному етапі проходить процес уніфікації європейського політичного простору в рамках створення загальноєвропейських партій, є сенс розглянути символіку саме таких партій. У кожній країні з розвиненою демократією наявні всі сили політичного спектра, які мають різну політичну вагу. На сьогодні на політичній арені Європейського Союзу діють такі провідні партії, як Європейська народна партія, Європейська ліберально-демократична і реформістська партія, Європейський вільний альянс (Зелені), Партія європейських соціалістів. Ці політичні об'єднання почали посідати ключові позиції в Європарламенті в 1980-х роках і відіграли вирішальну роль у становленні політичної системи Європейського Союзу та в його розвитку загалом.

Європейська народна партія є однією з найпотужніших і найчисельніших політичних груп правоцентристів у Європейському Парламенті. Входження до її складу таких політичних лідерів як Ангела Меркель, Ніколя Саркозі сприяє домінуванню партії в політичній системі Європейського Союзу. Можна також стверджувати, що ці політичні актори є символами партії.

Досить поширеними у розвинених країнах є партії ліберального напряму. Сучасна ліберальна ідеологія збігається з деякими ідеями як консерваторів, так і соціал-демократів. Така інтеграція поглядів вплинула на емблему партії, зокрема на її кольорове оформлення. Присутність синього кольору може означати наявність консервативної складової в ідеології партії, а жовтий колір - традиційний колір лібералізму.

Останнім часом помітного впливу і популярності набули екологічні партії, які діють майже в усіх країнах Європи і в багатьох інших країнах світу. У ЄС діє Європейський вільний альянс (Зелені). Партії легко розпізнати за їхнім символом - соняшником, який є загальноприйнятим логотипом партій екологічного спрямування у світі.

Соціалістичні й соціал-демократичні партії залишаються в розвинених країнах одними з найбільш масових партій: Лейбористська партія (Великобританія), соціал-демократичні партії ФРН, Австрії, Швеції тощо. На загальноєвропейському рівні діє партія європейських соціалістів. На початку 1950-х років європейські соціал-демократи першими вирішили об'єднатися для роботи на наднаціональному рівні. У кольоровому рішенні партія залишилася вірна червоному кольору [148, c. 142].

Загальноєвропейською партією, яка об'єднує соціалістичні, комуністичні, соціал-демократичні партії повноправних і асоційованих членів Європейського Союзу є партія європейських лівих. Це досить молода і динамічна партія, яка утворилася в період складної політичної переорієнтації у 1990-х роках. Емблема партії містить традиційний для лівих партій елемент - червону зірку. Зірка графічно осучаснена, один з її кутів не замкнений. Це може означати, що партія є відкритою для нових країн, нових партій.

Націоналістичні партії втратили вагу в багатьох європейських країнах.

Таблиця 2.1.1

Партійна символіка політичних партій європейського парламенту

Назва партії

Емблема

Європейська ліберально-демократична і реформістська партія

Європейська народна партія / Християнські демократи

Європейський вільний альянс (Зелені)

Партія європейських соціалістів

Партія європейських лівих

Як показує таблиця 2.1.1. емблеми політичних партій Європейського союзу не перевантажені деталями, прості у відтворенні, легко запам'ятовуються. Всі вони містять назву партії, в основному абревіатуру, та спільний для усіх емблем знак Європейського Союзу, у вигляді кола зірок. Переважає синій колір як офіційний колір «прапора Європи».

На думку спеціалістів, якщо на емблемі містяться більше двох елементів - вона стає складнішою для сприйняття. Як бачимо, європейські партії у створенні своєї символіки чітко дотримуються цього правила і не обтяжують емблеми зайвими елементами.

Аналізуючи формування партійної символіки країн світу, не можна оминути увагою і досвід США, де символічна культура досягла високого рівня розвитку. В США користуються переважно символікою, яка відповідає їхньому державному прапорові, тобто біло-синьо-червоною.

В США давно сформувалась двопартійна система. На американському політичному ландшафті домінують Республіканська і Демократична партії. Традиційний символ республіканців - слон, демократів - осел. Ці символи за використанням стоять поряд із державною символікою країни і стали справжнім надбанням символічної культури США. В інших партій США емблемна культура фактично відсутня.

Надзвичайно важливу роль відіграють партійні символи у країнах Африки. Оскільки значна частина населення даного регіону є неписьменною, то єдиним засобом ідентифікації політичної сили виступає її символ та колір. У зв'язку з цим у виборчому процесі існує практика використання бюлетенів з «картинками» (Ефіопія, Нігерія), які допомагають у визначенні політичної партії, та кольорових урн (Бурунді), де на президентських виборах приймав участь єдиний кандидат. Ті, хто бажав проголосувати за кандидата у президенти, запечатували свої бюлетені в білі конверти і кидали їх в білі урни, а ті хто бажав проголосувати проти, запечатували бюлетені в чорні конверти і кидали їх в чорні урни.

Яскравим прикладом використання партійної символіки у країнах пострадянського простору стали «кольорові революції». Класичними типами «кольорових революцій» вважають «революцію троянд» у Грузії (листопад 2003 р.), «тюльпанову революцію» у Киргизії (березень 2005 р.). Символ «революції троянд» у Грузії був обраний випадково. Опозиція наступала на парламент, щоб витіснити з нього тодішнього президента Е. Шеварднадзе, який брав участь у сесії. Біля будівлі літній чоловік продавав троянди. Хтось із опозиції купив усі квіти і роздав соратникам, у тому числі й М. Саакашвілі. Із цими квітами вони увійшли до зали засідань, трояндами на довгих стеблах - символом їх мирних прагнень. Символічні значення червоного кольору різноманітні і суперечливі. Але серед цього різноманіття кожен може знайти що-небудь притаманне собі. Так, з одного боку, червоне символізує радість, красу, любов і повноту життя. З іншого - ворожнечу, помсту, війну. Наприклад, червоний колір прапора символізує бунт, революцію, боротьбу. Грузинська червона троянда була одночасно і національною квіткою, яка асоціювалася з полотнами видатного художника Ніко Піросмані, і символом (шипи) захисту від «окупанта» - Росії. Такий символ впливав на усі категорії населення.

Мітинги в Грузії проходили під прапором Єдиного національного руху, політичної сили, яку очолював М. Саакашвілі. Під час «революції троянд» прапор набув надзвичайної популярності. Тому на початку 2004 р. його вирішили зробити національним символом.

Емблема активного учасника революції громадянського руху «Кмара», стиснутий кулак із написом «З ним покінчено», прикрашала плакати протестувальників у дні революції. Стиснутий кулак - символ і жест опору і єдності, запозичений у студентського руху «Відсіч», який був локомотивом оксамитової революції у Сербії.

Ще однією країною СНД, де опозиція спробувала силою захопити владу, стала Киргизія. «Тюльпанова революція» відрізнялася від інших «оксамитових», мирних, безкровних революцій, оскільки під час акцій протесту були постраждалі. Візуальна сторона «тюльпанової революції» менш насичена, ніж в інших країнах. У киргизької опозиції не було єдиного управління, про що свідчили кольорові пов'язки і нашивки мітингувальників - у когось рожеві, у когось жовті.

З вибором символів революції у Киргизії виникли дискусії. Фахівці рекомендували жовтий тюльпан. Однак киргизькі опозиціонери відхилили цю ідею: жовтий тюльпан - символ розлуки. У результаті був узгоджений червоний колір. Жовтий прапор «тюльпанової революції» символізував свободу і надію на краще майбутнє країни.

Символіка багатопартійних країн пострадянського простору характеризується надзвичайно різноманітною емблемною тематикою: звірі, фрукти, предмети сільськогосподарського інвентаря, прості геометричні фігури. Водночас, фахівці стверджують, що така символіка дуже часто є громіздкою та одноманітною як у кольоровому, так і в стилістичному оформленні. У партійних прапорах переважають кольори національних стягів. На сьогодні, по суті, немає яскравих, простих і зрозумілих логотипів, які б легко запам'ятовувалися.

Таким чином, партійна символіка у країнах розвиненої демократії пройшла тривалий шлях розвитку і уже з давніх часів продемонструвала можливість вплинути на процес прийняття політичних рішень.

2.2 Особливості символіки політичних партій України

Після розпаду Радянського Союзу активно розвивалася партійна система України. Більшість політичних партій підкреслювала свою соціальну базу, ідеологічне спрямування у назвах: селянська, трудова, соціалістична партії, цілий ряд народних демократичних партій та інші. Крім цього, маючи власну ідеологію, кожна партія намагалася відобразити її у партійній символіці, яка покликана задовольнити потребу в національному самовизначенні та протиставленні партії іншим. До розробки партійної символіки експерти підходили виважено. Необхідно було врахувати всі основні вимоги, яким вона має відповідати: лаконічність, оригінальність, запам'ятовуваність.

Правове регулювання партійної символіки здійснюється відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. Згідно ст. 9 зазначеного закону назва політичної партії, її символіка не повинні збігатися з назвою або символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії. Забороняється буквальне відтворення в символіці політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав. Політична партія може мати партійну символіку, до якої належать партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз. Символіка політичної партії підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [182].

У сучасній партійній символіці зустрічаються елементи, які використовувалися у гербах козацької старшини, символіці міст. Для тих часів характерним було використання таких символів, як хрести, зірки, підкови, серця. У середньовічній геральдиці вони символізували ревність, відданість, релігійність. Такі символи часто зустрічалися у гербах українських родин, які займалися меценатством.

Кольорова гама сучасної політики надзвичайно різноманітна: від анархістських чорних стягів, зелених екологів, рожевих соціал-демократів, помаранчевих «нашоукраїнців» й до червоно-чорних націоналістів. Найчастіше українські партії обирають або сильні, насичені кольори, які викликають сильні емоції, або звертають увагу на традиційне для України поєднання синього (блакитного) і жовтого.

Націонал-демократи, ліберали обрали жовто-блакитну колористику. Часто зі стилізованим тризубом: УРП «Собор» (ластівка на жовтому тлі), НРУ (тризуб і назва «РУХ» на синьому) і зрештою УНП (на синьому фоні повна назва партії).

Зелений є візитівкою захисників навколишнього середовища. Екологи, переважно послідовники «Грінпіс», з'явилися в Україні ще наприкінці 80-х рр. ХХ ст., саме після чорнобильської аварії. Згодом популярну нішу зайняла Партія зелених. З 1998 по 2002 роки «зелені» репрезентували себе у Верховній Раді [150]. На сучасному етапі ряд українських «зелених» поповнився новими партіями. Загалом в Україні виявилося досить багато прихильників політичної флори. Партії екологічного спрямування у своїх логотипах найчастіше використовують соняшник, всесвітньовизнаний символ «зелених»: Партія зелених, «ЕКО+25 %».

Представники політичних партій лівого спрямування також стежать за виразністю своїх брендів. Парадоксально, але з розпадом Радянського Союзу виявилося, що Компартія не мала зареєстрованої символіки. Зрештою, в умовах однопартійної системи в цьому не було потреби, так як партійні символи виконували роль державних. Тому в незалежній Україні спадкоємцями атрибутів колишнього СРСР оголосили себе партії, які декларували «ліву» орієнтацію. Найактивнішу участь у політичному житті країни приймала Комуністична партія України.

Окрім Комуністичної партії України на лівому фланзі присутні також інші організації комуністичного спрямування. І кожна з них намагається надати радянській символіці відмінні риси. Так, Комуністична партія, працюючи над осучасненням символіки, у 2006 р. з емблеми прибрала розгорнуту книгу, натомість додала елемент (дужку), подібний на орбіту. Декому цей елемент нагадує більше півмісяць, тому його іронічно трактують як символ ортодоксальності. Зазвичай дужка застосовується для позначення чогось, що походить від духовної сфери [203, с. 243].

Не зраджує КПУ і червоному кольору прапора партії. Червоний колір залишається найбільш агресивним кольором, який символізує небезпеку загрозу, гнів, силу. Разом з тим, він має такі незаперечні властивості, як помітність, впливовість, емоційну насиченість. До цього додається історичний досвід поколінь. Незмінними залишаються й інші символи КПУ: партійний гімн - «Інтернаціонал», девіз - заклик «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» [126, с. 74]. Як бачимо, нічого нового в порівнянні зі старою радянською символікою: ні нового звучання, ні іншої образотворчої стилістики, якщо не враховувати шрифт тексту і назви країни. Для побудови емблеми використані традиційні, добре відомі (особливо людям, які знають радянську символіку) знаки єдності робітничого класу, селянства та інтелігенції. Проте, на думку спеціалістів, ні один партійний символ не може скласти конкуренцію радянським серпу і молоту.

Червоні прапори лівих політичних партій іноді коректуються. Так, синьо-червоний прапор має селянська партія України. Про ліве спрямування партії вказує червоний колір. Однак в їхній емблемі немає традиційних для лівих сил зірки, серпа, молота. Натомість, на ній зображене колосся, як символ трудящих. З часу створення Селянська партія України постійно брала участь у виборах і два рази перебувала у складі Верховної Ради України.

Політична партія «Союз лівих сил» помістила на червоний прапор дві смуги синього і жовтого кольорів. У даному випадку використання традиційної української колористики вказує на те, що партія є українською, а також демонструє бажання змінити українську державність на основі комуністичної ідеології.

Схожу символіку має партія «Соціалістична Україна». Емблемою партії є зображення правильної п'ятикутної зірки червоного кольору, вписаної у коло жовтого кольору. Прямо під зіркою розміщена червона гвоздика. Прапор червоного кольору теж містить дві смуги синього і жовтого кольорів.

Символіка Комуністичної партії (оновленої) практично однакова із символікою КПУ: однакові гасла, колір прапора, схожі емблеми. Найбільш відчутну активність у суспільно-політичному житті країни КПУ (оновлена) проявляла під час ряду виборних кампаній. Партія взяла самостійну участь у виборах до Верховної Ради України у 2002 р. та на позачергових парламентських виборах 2007 р. Під час передвиборної агітації у гострий конфлікт з КПУ(о) увійшла КПУ, звинувачуючи «оновлених комуністів» у використанні у своїй пропаганді символів та образів, притаманних КПУ [222, с. 239-240].

Активними політичними силами соціалістичного спрямування є СПУ, ПСПУ. Основним елементом соціалістичних партій є троянда та малиновий колір, завдяки чому можна класифікувати їх символіку як ідеологічну. Із початку свого утворення Соціалістична партія України теж мала радянську символіку. На червоному прапорі партії - золота емблема у вигляді молота, книги і колоса. На сучасному етапі Соціалістична партія використовує символіку європейського типу. Це є зображення троянди на малиновому фоні. За словами секретаря політради СПУ за агітацію Г. Задірко, вперше малюнок використали десять років тому, щоб в Україні перестали асоціювати Соцпартію з комуністичним минулим, крім того, бажаючи пов'язати емблему з європейською соціал-демократією [122].

Троянда є символом соціалістичної і соціал-демократичної ідеї. Вона присутня у символіці Соцінтерну. Оскільки СПУ тривалий час була членом даної міжнародної організації то виникла потреба підкреслити цю подію за допомогою застосування символу троянди. Була скорочена і назва партії із «Соціалістична партія України» до «Соціалістична партія». Максимально спрощений логотип став, на думку спеціалістів, більш читабельним.

Традиційний червоний колір було змінено на малиновий, який, на думку розробників партійної символіки СПУ, покликаний вдало представляти партію на європейському рівні, відсторонити її від радянського минулого, підкреслити соціалістичні традиції та історичні аспекти. Цей колір виділяє і підкреслює індивідуальність партії, він є ближчим до сучасних динамічних та європейських кольорів.

Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ) має яскраво виражену особистісну символіку у якості її лідера Наталії Вітренко. Таким високим темпом розвитку партія має завдячувати саме її енергії, безкомпромісності і цілеспрямованості. Символіка Прогресивної соціалістичної партії України поєднує елементи символіки Радянського Союзу (зірка, червоний колір) та традиційний символ соціалізму - троянду.

Найвідоміші серед партій центристських - Соціал-демократична партія України (об'єднана), Ліберальна партія України, Аграрна партія України, Громадянський конгрес України (нова назва - Слов'янська партія), Партія регіонів, «Демократичний Союз» та інші.

Троянду у своїй емблематиці використовують і соціал-демократи об'єднані. Емблема партії дещо відрізняється від емблеми, яку застосовували під час виборів. На передвиборчих плакатах СДПУ(о) додали троянді ознак національного колориту, обрамивши назву партії державними кольорами. На сучасному етапі емблема має вигляд червоної троянди. Офіційний колір - синій. Девіз політичної сили «Свобода! Справедливість! Солідарність!» відповідає усім вимогам, є лаконічним, простим та легко сприймається і запам'ятовується. Дана партія приймала активну участь у виборчому процесі, була представлена у парламенті в 1998, 2002 рр.

Символіку, до недавнього часу, однієї із найвпливовіших партій України, Партії регіонів експерти вважають найбільш постійною. Проте у своєму сучасному вигляді вона з'явилася у 2007 р. З моменту створення партії її символіка виглядала наступним чином. Прапор - малинового кольору, який символізує героїчне козацьке минуле України. Емблема складалася із зображення перших літер назви Партії Регіонів, які знаходились в умовних долонях і мали блакитний та жовтий кольори. Трактували емблему так: блакитний колір символізує чистоту і чесність, жовтий - пшеницю, багатство держави в руках людей, об'єднаних разом.

На сучасному етапі офіційний колір партії - блакитний. Блакитне поле є класичним фоном у західно-європейській геральдиці. На логотипі - карта України, подібно до нашого прапора розділена на дві частини синього і жовтого кольорів. Під нею - назва партії. Таке розташування частин емблеми і напису, на думку спеціалістів, є оптимальним для сприйняття. А шрифт та його написання виражають динамізм і сучасність партії, її прагнення до принципів європейської політичної культури. Силует України символізує загальнонаціональний статус партії. Деякі дослідники у непримітному контурі країни, який є частиною емблеми Партії регіонів, вбачають прихований зміст. Депутати, чиновники, президенти і губернатори завжди намагаються сфотографуватися біля карти своєї країни або на фоні державного прапора, герба. Цим вони підкреслюють свій владний статус. Ось і Партія регіонів не відмовилася від такого «владного» символа [198]. Девіз «Сильні регіони! Міцна держава! Заможні люди!» відповідає назві та ідеології партії.

Слов'янська партія була активним учасником виборчих перегонів у складі політичних блоків, однак потрапити до парламенту не зуміла. Емблема партії має вигляд стилізованого силуета Богдана Хмельницького верхом на коні з булавою в середині кола. Зверху по колу напис «Слов'янська партія». Прапор партії - малинове полотнище з двома блакитними стрічками зверху та знизу. Незважаючи на зміну назви партії (раніше називалася Громадянський конгрес України), символіка залишилася незмінною.

Емблема партії «Демократичний Союз» являє собою стилізоване зображення групи громадян з п'яти осіб, під якими розміщено виконаний шрифтом напис: Демократичний Союз. Зображення символізує суспільне порозуміння представників різних верств і поколінь, їхній союз заради спільних демократичних дій в інтересах людини, суспільства і держави. Офіційні кольори синій і білий.

У групу центристських партій України входять ліберальні та аграрні партії. Часто символіка цих партій є складною та антропоморфною. Як відомо, символом лібералізму у Європі є зображення голуба і синій колір. Це пояснює присутність даного символу на емблемах Ліберально-демократичної партії, Ліберальної партії України. Основні пріоритети ідеології - людина, свобода задекларовані у девізах партій: «Людина понад усе» (девіз ЛПУ), «Свобода кожного - основа свободи усіх» (девіз ЛДПУ). Партії приймали участь у виборчому процесі, однак місць у парламенті не отримали.

Для аграрних партій емблеми були б немислимими без пшеничного колоска або хоча б паростка. Цей стереотип використала партія «Єдність» та блок «Всеукраїнська громада». А найпоказовішою була деформація і назви, і символів колишньої Аграрної партії. Спершу АПУ використовувала доволі невдалий знак із контурною картою України в обрамленні вінка з колосків - у чорно-білому виконанні емблема втрачала і вигляд, і сенс. Згодом її замінив завершений тризубом колосок. А коли в назві партії додалося слово «народна» та випало «аграрна», то символ перетворився вже на цілий сніп колосків [150].

Загалом використання хлібної символіки є традиційним для українського політикуму. Однак з часів Радянського Союзу її значення пройшло трансформацію. Починаючи з 1920-х рр. минулого століття хлібна тематика пояснювалася досить просто: дані символи були покликані втілювати небувалі успіхи економіки першої у світі держави робітників і селян, підкреслити ситість і блага її громадян. Проте, значення символіки снопа і колосся серйозніше і сягає глибокої давнини. Для більшості народів хліб здавна був головним харчовим продуктом. У східних слов'ян вважалося, що цей продукт являє собою благополуччя дому і сім'ї [239]. Цим пояснюється й особливе символічне значення хліба, а також все, що з ним пов'язано (снопи, колосся). Наведений приклад використання символів демонструє, що в залежності від епохи, політичної влади, здавалося б простий символ, змінює своє значення.

Однією із перших політичних партій, які представили свою символіку, стала одна з найвпливовіших політичних сил, активний учасник виборчого процесу, Народний Рух України. Відповідно символіка партії містить традиційні національні елементи. Емблемою НРУ є тризуб з написом: РУХ. Першим елементом розпізнавального знака партії є графічний символ Народного Руху України. Він походить від праслов'янського та праукраїнського символу, відомого під назвою «тризуб», у графічній модифікації, поширеній в Україні у 20-х р. минулого століття та декоративно трансформованій, відповідно до сучасних естетичних вимог. Даний графічний символ створює візуальне відчуття сконцентрованої енергії, цілеспрямованості та графічну неповторність порівняно з іншими варіантами зображення тризуба, зокрема на Малому державному Гербі України [51]. Обрання синьо-жовтих кольорів теж свідчить про відданість національній ідеї. З точки зору класифікації їх партійна символіка є ідеологічною.

Народно-демократична партія України є однією із найвідоміших правоцентристських партій та була активним учасником виборчих перегонів і представлена у парламенті після парламентських виборів 1998, 2002 рр. Девіз партії - «Людина - Сім'я - Благоустрій - Україна» проголошує ті цінності, навколо яких НДП пропонує об'єднати громадян України. Як у більшості центристських партій, на прапорі НДП присутній блакитний колір, який поєднується із жовтим та яскраво-зеленим. У цих кольорах виконана емблема партії.

Найвідомішою і найбільш впізнаваною не тільки в Україні, а й далеко за її межами, є символіка Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Ця політична сила має харизматичного лідера-символа, яскраву, і в той же час просту емблему. Головне гасло партії - «Добробут для всіх - через працю кожного» є відображенням найвищих соціальних цінностей, забезпечення яких ставить перед собою партія [15]. Політична сила є яскравим прикладом того, коли виборчо-агітаційна символіка стала офіційною символікою партії. Раніше партія «Батьківщина» використовувала триколор синій-жовтий-малиновий прапор, який змінив білий із зображенням червоного серця. Створення нової символіки блоку викликало багато дискусій стосовно кольорів, графічних рішень. Соціологія показувала, що графічним символом повинен стати профіль Ю. Тимошенко. Однак, такий варіант був відхилений. Натомість емблемою блоку стало червоне серце на білому фоні та напис чорним шрифтом «Блок Юлії Тимошенко». Існував варіант, що серце повинно бути помаранчевим, але більшість прийшла до висновку, що воно повинно мати червоне забарвлення. На питання про значення нової символіки лідерка блоку сказала, що вона зроблена в кольорах української вишиванки і повністю відповідає українському духу. Білий колір означає чистоту намірів і поглядів. Також це колір потужної інтеграції, оскільки він вбирає в себе всі інші кольори. Символ серця у європейській символіці дуже сильний та позитивний і означає відданість, відкритість, патріотичність. За словами Ю. Тимошенко червоне серце говорить про те, що прийшов час здійснювати політику не цинічну, не холодну, а здійснювати її серцем [31]. Як стверджує психоаналітик і директор Південно-східного Інституту психоаналізу С. Світозарова, новий логотип блоку Тимошенко психологічно дуже продуманий. Всі зусилля спрямовані на те, щоб сформувати образ берегині, матері або навіть матері нації. Адже перший об'єкт любові для людини - це мати [198]. Логотип емблеми БЮТ трактують також як синтез намальованого пензлем серця і галочки у виборчому бюлетені, яка є графічним символом слова «так». Символіка БЮТ демонструє якнайкраще виконання свого функціонального призначення. Також є прикладом того, як успішно розроблена виборчо-агітаційна символіка стала власне партійною.

Із приводу символіки політичних партій України існує чимало суперечливих думок. Так, символіку політичної партії «Наша Україна» прикрашала підкова. Підкова, перевернута донизу, в народній міфології це емблема щастя. Цей предмет часто зображували на дворянській геральдиці. Підковою прикрашені древні герби аристократичних родів. Проте іноді доводиться зустрічати трактування перевернутої підкови як символу поразки. Можливо саме такі міркування вплинули на зміну партійної символіки «Нашої України». Рішення змінити символіку прийняв сьомий з'їзд партії, точніше не змінити, а повернутися до тієї символіки, яка вже була раніше, і яка, на думку членів партії, була для них успішною. Партія залишилась вірною помаранчевому кольору, проте замість відомої з 2004 р. підкови на ній зображені жовта і синя смуги та сонце, що сходить над ними [159]. Партія «Наша Україна» продемонструвала, що виборчий досвід може впливати на зміну партійної символіки. Тобто, виборчо-агітаційна символіка може стати власне партійною.

Символ сонця, що сходить, в українській партійній емблематиці є одним із найпоширеніших, оскільки сонце вважається одним із символів влади і символізує світанок, відродження у суспільстві, нові настрої, нові рішення, тобто все те, чого так бракує нашій політиці. Крім «Нашої України» даний символ присутній на емблемах політичних партій «Нова політика», Партія свободи, на прапорі партії «Нове життя».

Ще одним прадавнім українським символом, який знайшов застосування у політичній сфері, є калина. Причому, її використання характерне для жіночих партій України, і це очевидно, оскільки саме калина символізує поняття жінки, матері, берегині. Зображення вінка квітучої калини є емблемою політичної партії «Жінки України». Зображення вінка є стилізованим для легкого сприйняття емблеми. Колір емблеми - чорний на світлому фоні. Однак, використання чорного кольору є досить дивним для жіночої партії. До того ж калину ми звикли бачити у червоному кольорі. Використання чорно-білого кольору у емблемі робить її невиразною, така емблема рідко впадає в око і погано запам'ятовується.

Характерним для українських жіночих партій є використання у своїй символіці зображення птахів. Так, символом політичної партії «Солідарність жінок України» є ластівка, що зринає вгору. Ластівка є одним з найшанованіших в Україні птахів, символізує відродження, добро і щастя. На емблемі великими друкованими літерами чорного кольору розміщується напис назви партії. Такий елемент є досить виграшним, оскільки дає змогу швидко ідентифікувати дану політичну силу. Всеукраїнське об'єднання «Жінки за майбутнє» має схожу символіку і в стилістичному, і в кольоровому оформленні. На емблемі зображена горлиця із пташеням на грудях. Цей символ втілює материнське тепло жінки, завжди готової захистити свою дитину, його майбутнє і той світ, у якому вона виросте [51]. У дану символіку можна вкласти інший зміст: горлиця - образ лідера-жінки, яка зможе навести лад у країні, пташеня може символізувати майбутнє, яке жінки бачать повноцінним і процвітаючим. З огляду на класифікацію, партійна символіка даних політичних сил є складною, у ній важко прослідкувати ідеологічне підґрунтя.

Політичні партії України застосовують і досить незвичні для української традиції рослинні символи. Так, емблема політичної партії «Нове життя» являє собою зелений чотирьохлисник, характерний для європейської геральдики, і символізує квітку щастя, що приносить удачу, мир та добробут.

Головним чинником при розробці націоналістичної символіки повинна бути ідея об'єднання нації, а не залякування ворогів. Фактор залякування, нажаль, зараз часто спостерігається. З 20-х рр. ХХ ст. чеpвоний та чоpний вважаються кольоpами укpаїнської національної pеволюції. Червоний колір у даному випадку символізує червону українську кров, пролиту за свободу нації. Чорний колір символізує українську чорну землю, нашу прив'язаність до рідного ґрунту [224]. Поєднання таких кольорів є природнім і традиційним для української геральдики, однак, на думку експертів, використання їх у політиці сприймається досить агресивно. На емблемах можна побачити характерні для право-радикальних партій мечі, хрести. Хрест символізує традиціоналізм, вірність християнським ідеалам, пам'ять пpедків і зв'язок поколінь. Перехрещені мечі символізують спадкоємність боротьби і готовність стати до боротьби за ідею нації. Саме ці елементи бачимо в офіційній символіці Молодіжного націоналістичного конгресу, УНА-УНСО, Конгресу українських націоналістів.

Символіка ВО «Свобода» відрізняється від інших націоналістичних партій. Вона виконана у кольорах української державності. Раніше політична сила називалась Соціал-національна партія. В 2004 р. народний депутат О. Тягнибок, який уже давно став лідером партії, провів ребрендинг СНПУ. Партія отримала назву Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Символіка партії також змінилася: замість свастикоподібного символа «Ідея нації» із переплетених літер I та N на жовтому фоні застосовується синє полотнище зі стилізованим жестом «тризуб» у вигляді кисті з трьома, піднятими догори, пальцями [138]. Відповідно класифікації, націоналістичну символіку можна вважати ідеологічною.

Для сучасних українських політичних сил характерне використання у назвах партій потужних слів-символів - «батьківщина», «Україна», «свобода», «удар», «зміни». Користується високим попитом у назвах слово «справедливість», прикметник «нова». Існують такі політичні партії: «Справедливість», «Соціальна справедливість», «Справедлива Україна», «Справедлива країна», «Справедливість для всіх», «Нова європейська Україна», «Нова держава», «Нові обличчя», «Нове життя». А також актуалізація «козацького», наприклад: Всеукраїнська козацька партія, «Козацька слава», «Козацька Українська Партія», «Партія Козаків України», «Козацька Народна Партія», «Козацька Рада». Використання у партійній символіці слів-символів, що мають позитивний імідж, зокрема, політична партія «Спілка вільних людей «Сонце», «УКРОП».

Елементами, що відображаються у назвах політичних партій можуть виступати:

- ідеологічні засади (Ліберальна партія України, Демократична партія України, Соціалістична партія України, Соціал-демократична партія України, «Союз Лівих Сил»);

- імена відомих політиків (Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна», «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», Партія Наталії Королевської «Україна - Вперед!», Українська морська партія Сергія Ківалова);

- національно-патріотичні категорії («Рідна Вітчизна», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», політична партія «За Україну!», «Вітчизна», «Твоя Україна», «Наша Україна»);

- етнічна дефініція (Демократична партія угорців України, «КМКС» Партія угорців України);

- стратегії розвитку («Нова політика», «Україна майбутнього»);

- соціальні групи («Всеукраїнська партія «Дітей війни», Партія пенсіонерів України, Партія ветеранів Афганістану).

Таким чином, назва політичної партії може передбачати розширення або навпаки, звуження електорального простору.

Події на Майдані 2014 р. сприяли появі нового символу, який набув ваги національного, народного - укроп. «Укропами» прихильники так званих ДНР/ЛНР називають українських військових, які приймають участь у конфлікті на Сході України. Зневажливе прізвисько борців з сепаратизмом «Укроп» вирішили сприймати як абревіатуру від «Український опір». Також з'явились емблеми з рослиною. Поступово «укроп» став брендом: його використовують в елементах одягу, називають цим ім'ям сайти, громадські рухи, спільноти в соціальних мережах. Бренд отримав оформлення і через якийсь час впізнаваність по всій країні. Часто те, що стає народним символом, а особливо символом героїчним, уже втрачає авторську приналежність і стає частиною колективного несвідомого.

Нещодавно в Україні з'явилася нова політична сила, яка носить назву «Українське об'єднання патріотів» («УКРОП») і експропріювала актуальний на сьогодні символ, хоча дана політична партія немає відношення до українського опору. Виник конфлікт стосовно правомірності використання символу. Однак пізніше автор символу погодився передати його партії. У свою чергу керівництво «УКРОПу» заявило, що не збирається обмежувати використання цього символу серед волонтерів, участників АТО та ін. Така ситуація ще раз підкреслює потребу у створенні належної правової бази щодо використання партійної символіки.

Із розвитком інтеграційних процесів в Україні, на політичну арену виходять так звані «європейські» партії. Щоб підкреслити свою європейську орієнтацію, політичні партії застосовують у своїй символіці традиційні для Євросоюзу зірки і синій колір (політична партія «Євротурбота», Європейська партія України).

Характерним для партійного символізму України є створення однойменних партій. Уже із їх назви зрозуміло, що лідер є основним символом. Наприклад, партія «Удар Віталія Кличка», партія Наталії Королевської «Україна - вперед», Радикальна партія Олега Ляшка. Такий хід є досить вдалим, оскільки дає змогу одразу ідентифікувати не тільки політичну силу, а й її лідера. Символіку таких політичних партій можна класифікувати як антропоморфну.

Партії, які не приймають активну участь у політичному житті держави, у виборчому процесі, не слідкують за виразністю своєї символіки. Так, перевантажені елементами розпізнавальні знаки Всеукраїнської партії духовності і патріотизму. Райдуга, карта України, земна куля, складне кольорове рішення унеможливлюють процес швидкої ідентифікації. Така ж ситуація і в Національно-демократичного об'єднання «Україна», Національної консервативної партії. Символіка останньої партії характеризується релігійним наповненням, що не властиво українським політичним силам. Девіз - «Єдина людина! Єдина родина! Єдина нація! Єдина держава! Єдина церква! Єдиний Бог!» вказує на те, що релігія займає важливу нішу в ідеології партії. Емблема символізує «безперервну трансформацію буття на основі Божих законів і національних цінностей» [223]. Символіка таких партій є композиційною, у ній не виражене ідеологічне спрямування партії.

Слід зауважити, що найвпливовіші парламентські партії дотримуються вимог до оформлення власної символіки. Їхні емблеми, як правило, лаконічні і виражають основну суть політичної сили.

Таким чином, символіка політичних партій України модернізується, удосконалюється, доповнюється новими елементами, кольорами для того, щоб привернути увагу все більшої кількості громадян, щоб точніше передати власну ідеологію. Назви політичних партій, символіка часто мають іміджевий характер. При цьому відсутня чітко виражена спрямованість розвитку суспільства. В основі символіки повинен бути зміст ідеологічно-ціннісних орієнтирів чи національно-державних традицій задля розуміння передумов поведінки електорату. Такі умови сприятимуть підвищенню ефективності символіки та її довготривалому існуванню.

Висновки до другого розділу

Зародження і розвиток партійної символіки як політичного явища відбувався у країнах розвиненої демократії. Політичні партії європейських країн мають стійку ідеологічну основу і, з точки зору класифікації, користуються простою, ідеологічною символікою. Їх емблеми є, як правило, однокомпонентними, які легко відтворити. В основному емблемами виступають абревіатури назв партій. Такий досвід є цінним для багатопартійної системи України. Щодо символіки партій європарламенту, то вона і досі продовжує формуватися, оскільки процес утворення транснаціональних європейських партій ще не завершився.

Обсяг використання символіки під час виборних кампаній є значно менший, ніж в Україні. Відсутня практика застосування подарунків з логотипами партій. Це пов'язано з тим, що західні виборці більш стійкі у своїх електоральним вподобаннях, мають високий рівень політичної культури.

Багатопартійна система України зумовлює необхідність у створенні ефективної й виразної символіки. Величезна кількість партій пояснює те різноманіття кольорів і форм, які використовують політичні сили. Проте, дійсно яскравими і дієвими символами володіють одиниці. Символіка політичних партій, особливо тих, які створені у 1990-х рр., має тісний зв'язок з історичним минулим, з традиціями української геральдики. Часто їх емблеми перевантажені деталями, громіздкі. Сучасні ж партії використовують європейський досвід у формуванні власної символіки - їх емблеми прості й лаконічні. Партійна символіка не є постійним стабільним явищем. На її зміну впливає зміна лідера партії, виборчий досвід.

Для українських політичних сил характерне використання у назвах партій потужних слів-символів - батьківщина, Україна, свобода, удар, зміни, які несуть у собі загальні цінності. Не зважаючи на прихильність до тієї чи іншої політичної доктрини або політичної платформи, громадськість не в останню, якщо не в першу чергу, звертає увагу на особистість політика чи лідера політичного об'єднання. Тому, найчастіше основним символом політичних партій України є особистість лідера. Це пояснює факт домінування в Україні політичних партій лідерського типу, що формуються навколо популярних, харизматичних осіб. Характерною особливістю є використання кольору партійної символіки як другої назви політичної сили: «помаранчеві», «біло-блакитні», «зелені». Політичні партії та їх лідери, які активно застосовують кольори і символи, впевнені в ефективності такого кроку. Тобто розуміння механізмів функціонування партійної символіки може стати ефективним засобом у політичній боротьбі.

РОЗДІЛ 3

СПЕЦИФІКА ПАРТІЙНОЇ СИМВОЛІКИ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ

3.1 Партійний брендинг у виборчому процесі

У контексті виборчого процесу актуально й доцільно розглядати символіку як невід'ємну складову партійного бренду, своєрідну унікальну пропозицію політичної партії, чи окремого кандидата. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується переходом брендів на нові сфери. Застосування даного поняття в політичній сфері поки що є незвичним для українського політичного простору, але в Україні вже накопичений певний досвід створення та просування партійних брендів і все частіше термін «бренд» звучить в політиці.

Причиною розвитку партійного брендингу в Україні є також рівень недовіри громадян до політичних партій, оскільки вони не асоціюються з конкретними результатами діяльності, спрямованої на задоволення потреб суспільних груп; активізують діяльність лише в період виборних кампаній; акцентують увагу на проблемах завоювання, утримання, реалізації владних повноважень. Це свідчить про необхідність пошуку нових підходів щодо взаємодії з громадянами з метою підвищення рівня їх довіри, оскільки суспільство постійно перебуває в пошуках конкретних образів, що відповідають характеру і масштабам викликів сучасних політичних процесів та можуть виступити консолідаційним фактором розвитку громадянського суспільства, сприяючи при цьому більш усвідомленому політичному вибору альтернатив державного розвитку.

Партійна символіка розрахована на конкретні суспільні групи та інших політичних суб'єктів, яка завдяки чітко визначеній структурі, закономірностям функціонування сприяє оптимізації функціонування політичної партії. Партійний бренд виступає одним із основних ресурсів у політичній конкурентній боротьбі за владні повноваження, дозволяє політичній партії мати стабільний електорат. Одним із основних завдань політичного брендингу, є вирішення питання партійної інтеграції, ідентифікації та диференціації в політичному просторі. У цьому плані партійна символіка відіграє ключову роль як інструмент позиціонування на політичному ринку. Набуття бренду дозволить партіям посилити зв'язок із потенційним електоратом, спертися на довгострокові вподобання виборців, забезпечити собі тривале політичне існування.

Політичне середовище в даному випадку порівнюють з ринком, де продавці - кандидати на владні посади, знаходять покупців - електорат, за допомогою реклами, що в свою чергу вимагає презентації або варіантів вирішення суспільно значимих проблем у вигляді символів, які позитивно сприймаються електоратом. На думку російської дослідниці С. Пшизової, ринкові механізми відтворення влади вимагають символів-брендів, іміджів-етикеток, які замінюють традиції, ритуали і міфи, тобто орієнтири у політичному просторі і, як правило, є віртуальними. Вони витісняють реальних суб'єктів владної взаємодії в процесі політичних комунікацій. Як наслідок, створюється штучний (віртуальний) світ політики, який вимагає відповідного інструментарію [186, с. 6].

Ефективне функціонування повноцінного політичного ринку в Україні, в умовах конкурентності, висуває нові вимоги до характеру передвиборної боротьби кандидатів у депутати. Для українського політичного процесу характерні динамічні вибори, які населенням часто сприймаються негативно і з недовірою до політиків. У таких умовах активність виборців стає все нижчою. Така реальність диктує потребу у пошуку нових винахідливих методів просування партійних символів-брендів та ідей, позиціонування образів політиків і партій. Розвиток сучасних інформаційних технологій створює великі можливості для цього. Наприклад, зараз все частіше застосовується сенсорний маркетинг, коли для передачі певної інформації використовуються впливи на органи чуттів адресата [18]. Такий вплив здійснюється і за допомогою символіки.

Звернемося до походження поняття «бренд». Термін «бренд» походить від древньонорвезького слова, що означає «ставити клеймо» та увійшов у широкий обіг на батьківщині маркетингу у США. Хоча, клейма відомі дослідникам у Єгипті, Древній Греції на черепицях і ручках амфор, на цеглинах Древнього Риму, китайському фарфорі, цеглинах часів Російської імперії. Але не всі дослідники відзначають, що брендінг уже з глибокої давнини розподілявся на комерційний і політичний.

Сьогодні це поняття, зазвичай, вживається для позначення або ідентифікації виробника чи продавця продукту або послуги. Бренд - це комплексний код, який формує у споживача позитивне сприйняття товару [120, с. 240]. Загалом, сутність бренда розглядається як взаємодія та взаємодоповнення наступних ієрархічних рівнів:

- атрибути, що описують бренд як фізичний об'єкт: зовнішній вигляд, розмір, основні компоненти;

- переваги, тобто унікальні властивості бренда, спрямовані на задоволення специфічних потреб аудиторії;

- цінності, тобто характеристика ставлення споживачів до бренда;

- індивідуальність, або персона, яка дозволяє представити бренд у вигляді людських характеристик та забезпечує емоційний зв'язок зі споживачем та сприяє високому рівню популярності;

- суть бренда, тобто його основна ідея [155].

Т. Гед виділив у структурі бренда чотири основні виміри:

- функціональний, що стосується сприйняття корисності об'єкта, асоційованого з брендом;

- соціальний, тобто здатність ідентифікувати себе з визначеною соціальною групою;

- духовний, що характеризує духовні цінності, актуальні для бренда та його споживача;

- ментальний, що визначає рівень відповідності бренда менталітету споживача [48].

Говорячи про партійний бренд - маємо на увазі сукупність позитивних психологічних якостей, які приховуються за символами і впливають на певні соціальні групи, тобто електорат. Мета цього впливу - спонукання до цільової поведінки - голосування. Партійний бренд можна розглядати як засіб для виділення з юрби якоїсь партії, з однієї сторони, що досягається за допомогою різноманітних психологічних ефектів, виражених у конкретних учинках і справах, і, з другої - психологічному позитивному сприйнятті діяльності даної партії на довгі роки у підсвідомості пересічної людини, у даному випадку - виборця [83]. Російська дослідниця Г. Пушкарьова визначає партійний бренд як формування у масовій свідомості символів, значень, образів, здатних відповідно до цілей політичної партії, як суб'єкта політико-технологічної діяльності, визначати особливості розвитку конкретного політичного процесу. Він дозволяє визначати приналежність політичного суб'єкта до конкретної політичної організації, конкретизувавши при цьому її місце в ієрархії позицій політичного простору [185].

...

Подобные документы

  • Партійні системи: поняття, основні типи, особливості. Ознаки та різновиди виборчих систем. Еволюція виборчої системи в Україні. Участь політичних партій у виборчих процесах нашої держави. Проблема трансформації партійної та виборчої систем України.

    курсовая работа [460,0 K], добавлен 24.11.2009

  • Напрями політичних партій України: комуністичний; соціально-ліберальний; націоналістичний. Юридичний статус українських партій. Характерні риси української партійної системи. Національно-державницький напрям в українській історико-політичній науці.

    контрольная работа [26,5 K], добавлен 16.05.2010

  • Дослідження особливостей створення та діяльності політичних партій Європейського Союзу. Структура партійної системи європейського парламенту. Шляхи розвитку Європейської народної партій та рухів ЄС, їх ідеологічні засади. Місце молодіжних організацій.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 20.07.2014

  • Партійна система як об’єднання взаємозалежних партій, які прагнуть до завоювання, утримання та здійснення влади. Аналіз партійної системи у вітчизняній літературі, основи типології. Характеристика соціополітичного поділу. Змістовність двоблокової угоди.

    реферат [30,3 K], добавлен 21.02.2011

  • Виборча система України. Вибори - спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Формування політичної еліти суспільства. Формування партійної системи держави. Вибори народних депутатів України. Виборча квота.

    реферат [13,9 K], добавлен 08.03.2007

  • Типологія політичного лідерства. Осмислення суті політичної еліти в теоріях філософів та істориків. Періоди формування і діяльності власної еліти в українському суспільстві. Типи політичних лідерів сучасної України, розташування сил і перспективи партій.

    реферат [24,1 K], добавлен 10.03.2010

  • Прототипи сучасних політичних партій в умовах кризи феодалізму, ранніх буржуазних революцій і формування капіталізму, в час виникнення парламентів. Політична весна народів. Зв’язок між трансформацією політичних партій та реформою виборчого права.

    реферат [20,8 K], добавлен 17.09.2013

  • Процес формування суспільно-політичних поглядів та ідей українських дисидентів , створення і діяльність Української Гельсінської спілки. Програмні засади, значення, концептуальні погляди прихильників національного правозахисного руху у 60-80 рр. XX ст.

    курсовая работа [38,8 K], добавлен 15.01.2011

  • Політична наука про загальну теорію політичних партій та партійних систем. Особливості думки теоретиків про визначення партій та їх необхідність. Розвиток загальної теорії політичних партій, партійних систем та виборчої системи сучасною політологією.

    курсовая работа [27,1 K], добавлен 04.09.2009

  • Методика аналізу двопартійності. Основні підходи щодо визначення поняття двопартійної системи. Характеристика формування та розвитку двопартійної системи в США, політологічний аналіз партійної системи в цій державі. Організаційна структура партій.

    курсовая работа [56,7 K], добавлен 28.12.2013

  • Сучасні проблеми демократії і шляхи її розвитку. Урядова корупція як отрута для демократії. Головні механізми для упорядкування партійної системи. Суперечність між конфліктом і консенсусом як найбільша суперечність демократії. Етнічні й партійні поділи.

    реферат [14,5 K], добавлен 05.05.2011

  • Сутність і різновиди партійних систем. Поняття "політичного маркетингу", його предмет, функції та види. "Політичний ринок" і "політичний товар". Особливості політичного ринку в сучасній Україні. Імідж політичного лідера. Політична символіка, як бренд.

    курсовая работа [70,2 K], добавлен 07.03.2010

  • Сутність, функції та різновиди, закономірності та особливості політичних систем зарубіжних країн та України. Партійно-політичний спектр сучасної України, етапи розвитку української багатопартійності. Порівняльний аналіз партійних систем різного типу.

    курсовая работа [55,3 K], добавлен 17.01.2010

  • Походження і сутність політичних партій, громадсько-політичних організацій та рухів, їх місце і роль у політичному житті, функції, типи тощо. Сучасне місце України у світовому співтоваристві, головні напрямки співпраці з міжнародними організаціями.

    реферат [26,9 K], добавлен 06.08.2012

  • Історія виникнення поняття ідеології. Політична ідеологія як система концептуально оформлених уявлень ідей і поглядів на політичне життя. Напрями політичних партій України за ідеологічними орієнтаціями. Особливості різних напрямів українського політикуму.

    реферат [28,3 K], добавлен 29.12.2009

  • Політична думка стародавнього Сходу та Заходу. Політичні ідеї Раннього Християнства та Середньовіччя. Політична думка епохи відродження та Реформації. Світська політична думка Нового часу. Утвердження політології як науки. Політична думка Київської Русі.

    лекция [167,2 K], добавлен 15.11.2008

  • Головні економічні та політичні чинники, що стримують реформи та обумовлюють сучасний повільний та нестабільний розвиток України. Політична еліта як основна рушійна сила в процесі державотворення та формування громадянського суспільства нашої держави.

    статья [18,6 K], добавлен 15.02.2014

  • Класифікація політичних партій. По характері доктрин. По місцю і ролі партій у політичній системі. За критерієм організаційної структури. По виду партійного керівництва. Чотири типи партійних систем.

    реферат [8,2 K], добавлен 07.06.2006

  • Теоретико-методологічні підвалини політичної науки. Політика і влада. Механізм формування і функціонування політичної влади. Інституціональні основи політики. Політична свідомість і політична ідеологія. Політичні процеси. Політична думка України.

    учебное пособие [468,6 K], добавлен 02.01.2009

  • Історія та мета створення Народно-демократичної партії України. Символіка об'єднання: гасло та прапор. Гуманістична ідеологія народної демократії та визнання законних індивідуальних прав і свобод особистості. Статут та центристська політична позиція НДП.

    реферат [21,6 K], добавлен 13.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.