Міжнародні інформаційні системи

Протоколом забороняється тут же використати для передачі проміжок, в який ставиться маркер "порожній". В той же час, протоколом передбачається повторна передача, якщо не прийнято підтвердження прийняття пакету.

Найбільш типові дані локальної мережі типу Cambridge Ring такі: мінімальна конфігурація складається з єдиної керуючої і трьох робочих станцій, з'єднаних відрізками кабелю довжиною 100 м. Під робочою станцією розуміється АРМ, факсимільний апарат або система СОМ - одним словом, будь-який інформаційний комплекс, приєднаний до мережі через транслятор Т. Максимальна довжина кабелю 600 м, об'єднує до 100 вузлів (станцій). Швидкість передачі інформації в Cambridge Ring рівна 10 Мбіт/с.

Кільцеву локальну систему PLANET - Рrivate Local Area Network розробила фірма Racal Milgo в Австрії. Вона призначена для використання в установах, школах, підприємствах, університетах, великих крамницях. Основними компонентами є: пристрій управління трафіком в кільці (адміністратор, виконаний на мікропроцесорі Р 3000), пристрій термінального доступу, через який підключається обладнання користувача і кабельний адаптер (КА), що здійснює сполучення з кабелем. До системи може підключатись до 500 користувачів різноманітного типу. Локальні мережі з кільцевою структурою, окрім названих, випускає ще низка фірм: Logica VTS виробляє апаратуру мережі Рolynet, SEEL -мережа Тransring 2000, АСОRN - мережа Сambridge Ring. Американська фірма ІВМ стала лідером і в виробництві локальних мереж. Разом з Рroteon Іnc, General Electric, Тelecom Рroducts, СDС, Соrvus Systems, Datapoint Corp. вона зосередила в США практично все виробництво локальних мереж. Їх ринок до 1990р. досягнув 100 тис. примірників.

Фірма Хеrох розробила і випустила в 1973 р. локальну мережу Ethernet типу шина (мал. 44). Ця мережа призначена для сполучення різноманітних абонентських комплексів установ, систем пам'яті на магнітних дисках, пристроїв, що друкують, дисплеїв, копіювальних приладів, факсимільних апаратів та іншої апаратури. В якості середовища, по якому передається інформація, використовується коаксіальний кабель довжиною до 1000 м, швидкість передачі даних по шині 10 Мбіт/с. Мережа розрахована на підключення до 100 абонентських станцій (або АРМ) і дозволяє здійснювати розподілену обробку даних, взаємодіяти в режимі розподілу часу з робочими станціями, передавати файли між термінальними станціями і банками даних, використати розподілене програмне обслуговування і потужні комп'ютери в режимі розподілу часу. Мережа Ethernet (мал. 45) являє собою багатоабонентську систему передачі даних по коаксіальному або оптичному кабелю. Всі під'єднання абонентської апаратури здійснюються через інтерфейсні прилади - адаптери А. Згідно з одним з методів, для передачі інформаційного пакету станція повинна дочекатись моменту, коли лінія вільна, і тільки після цього почати передачу. В процесі передачі станція стежить за тим, щоб не було зіткнень з іншими станціями, що здійснюють передачу. Цю операцію також виконує адаптер, що є багатофункціональним процесором. Якщо виявляється зіткнення, адаптер станції передає групу додаткових біт для створення "пробки", а після цього припиняє передачу цього пакету. (Ці додаткові біти гарантують, що будь-який інший учасник зіткнення також виявить його.) Через деякий час після цього станція робить спробу повторної передачі, перевіривши, чи не передаються інші пакети.

Пакет в мережі Ethernet має службовий блок 64 біт, адреса джерела і місця призначення 48 біт, 16-бітове слово, що визначає тип даних, після чого слідує інформаційне поле розміром від 368 до 12 тис. біт, після цього 32-бітове слово циклічного надлишкового коду, з допомогою якого здійснюється перевірка даних, що проходять через контролер, і, нарешті, 96-бітовий міжпакетний проміжок. Статистичні дані фірми Хеrох показують, що приблизно 80% пакетів мають мінімальний розмір, а 20% - максимальний, середня довжина пакету складає приблизно 3 тис. біт. Оскільки швидкість передачі даних в мережі Ethernet рівна 10 Мбіт/с, середня тривалість передачі пакету дорівнює 300 мкс. Аналіз роботи експериментальних мереж Ethernet фірми Хегох показує, що типове навантаження складає 1%. Однак на протязі коротких інтервалів часу навантаження процесорів буває значно вище. Воно складає 3.6% на протязі найбільш завантаженої години, 17% для найбільш завантаженої хвилини і 37% для найбільш завантаженої секунди.

Однією з перших локальних мереж Ethernet була мережа System 8000. В стандартний варіант мережі входить система пам'яті ємністю до 10 тис. сторінок тексту, лазерний принтер, інші периферійні прилади. Мережа дозволяє підключати до 1024 станцій, на інтервалі в 500 м можливо підключення до 100 прийомопередатчиків. Максимально можлива відстань між станціями 1.5 км. Варіант мережі Ethernet, розроблений для персональних комп'ютерів Аррle-11, отримав назву Nestar. В цій мережі використовується телевізійний кабель 300м, до якого можуть підключитись через адаптери 65 персональних комп'ютерів. Захист персональних файлів в мережі забезпечується системою паролів. Всі користувачі мережі користуються загальною пам'яттю на магнітних дисках. Фірма ЗСОМ розробила контролер і програмні засоби, що забезпечують підключення до локальної мережі Ethernet комп'ютерів фірми Digital Equipment (DЕС) з операційною системою UNIX.

Локальна мережа Danube з конфігурацією типу шина розроблена у Франції по проекту Кауаk. Мережа працює за принципом багаторазового доступу на несучій частоті з відкриттям зіткнень інформаційних пакетів. До коаксіального кабелю може бути підключено 255 абонентських станцій. Швидкість передачі в мережі 1 Мбіт/с. По мережі передаються, за принципом електронної пошти, повідомлення, архівні матеріали. Абонентські станції (це можуть бути АРМ) зв'язані з базами даних і більшими комп'ютерами.

Ми не ставимо собі задачу показати читачу всю різноманітність локальних мереж. Відзначимо лише один факт, важливий також і для вітчизняних розробників локальних мереж: за даними консультативної фірми Іnternational Data Соrр., парк локальних мереж, створюваних на Заході, до кінця 1990 р. досягнув 100 тис. примірників. Іншими словами, локальні мережі передачі даних вже давно випускаються як система, що укомплектована, яку залишається лише встановити в заданому мікрорайоні.

Застосування оптичних кабелів для утворення локальних мереж надто перспективно, але практично тільки починається. Оптичний кабель привертає увагу високою стійкістю до перешкод, широким діапазоном частот для передачі інформації, малою вагою і розмірами. Технічні та експлуатаційні характеристики сучасних волокон світловодів і оптичних кабелів дозволяють утворювати локальні мережі будь-який конфігурації і розмірів, однак мережа на оптичному кабелі має ряд особливостей, зв'язаних з фізичними процесами передачі інформації на світловій несучій. Одна з них полягає в необхідності застосування спеціальних з'єднувачів для підключення апаратури до світловоду. Слід мати на увазі, що в кожному з'єднувачі через його неідеальність виникають втрати і велике число з'єднувачів може призвести до значного затухання сигналів. Це ж спостерігається при багатократному проходженні одного і того ж сигналу через один з'єднувач.

Іншою особливістю мережі на оптичному кабелі є вимога постійності динамічного діапазону змін сигналу на вході фотоприймача.

Зіркоподібна конфігурація локальної мережі при великому числі користувачів вимагає більших витрат кабелю, однак вона має низку переваг. Наприклад, при однаковій довжині ланок мережі ("променів") неважко зробити однаковими рівні сигналів. У випадку використання кабелю з малими втратами можливо застосування в мережі великого числа терміналів. В мережі типу шина сигнал передається по шині відправником в обидві сторони від точки з'єднання. При безлічі користувачів мережа сигналу має пройти через велике число з'єднувачів, що призведе до його часткового затухання. Тому в мережі типу шина на оптичному кабелі не рекомендується підключати більше 10 терміналів.

Розвитку локальних мереж приділяється велика увага. Американський інститут інженерів з електротехніки і електроніки (ІЕЕЕ) організував спеціальний комітет по розробці принципів функціонування локальних мереж і їхніх стандартів. Фірмами Хеrох, DЕС, Іntel розроблені вимоги до характеристик локальних мереж і протоколів зв'язку. Локальні мережі в загальному обсязі виробництва телекомунікаційного обладнання вже завоювали провідні позиції. Ось, наприклад, дані, що наводяться американськими експертами: 60% телекомунікаційного обладнання, що випускається для систем обробки даних, будуть забезпечувати передачу кореспонденції в межах одного будинку, 22% -передачу на відстань до 100 км, 10% - на відстань до 1000 км і 8% - на відстань більше 1000 км.

Мережева операційна система Novell Net Ware

Novell Net Ware можна назвати усесвітньо відомим стандартом мережевих операційних систем. Вона використовується великим, постійно зростаючим ринковим попитом серед фірм, які здійснюють установку ЛОС. Це пояснюється тим, що більшість виробників обчислювальних мереж так організують обладнання мережі, що воно може функціонувати під управлінням Novell Net Ware. На початок 1990 р. майже сто виробників плат випускали обладнання для цих мереж. Це означає, що покупці зупинили свій вибір на незалежному, перспективному обладнанні для Net Ware. Топологія мережевого обладнання є для Net Ware несуттєвою. Всім користувачам Net Ware надаються однакові інтерфейси та однакові можливості.

В якості першої версії Novell була представлена ЕLS - Net Ware Рівня 1. Ця система нижчого рівня підтримує до чотирьох робочих станцій. Застосування цієї операційної системи і експлуатація загальнодоступного периферійного обладнання такі ж, як і в наступних версіях. Файловий сервер для цієї початкової версії конфігурується в невиділеному режимі, тобто сервер може водночас використовуватися як файловий сервер, так і в ролі робочої станції. ЕLS - Net Ware сумісна з DOS 3. ХX. Всі відомі прикладні програми нею підтримуються, файловий сервер може бути мікрокомп'ютером з АТ-ШИНОЮ або з мікроканальною архітектурою. Окрім обмеження кількості користувачів (максимум 4) можна підключити тільки один мережевий пристрій друку. До робочих станцій незалежно від цього можна підключити свої локальні прилади друку. В сервері може розташуватися тільки одна мережева плата, тобто внутрішній міст не можливий. Максимальну ж кількість зовнішніх плат серверу можна варіювати. Поряд з доступом до центрального диску серверу у користувача є можливість використати і локальні диски.

ЕLS - Net Ware Рівня 2 дозволяє встановити в системі максимум 8 робочих місць. Сервер може працювати як в виділеному, так і невиділеному режимі. Ця версія володіє механізмом автоматичного захисту від помилок - каталогова структура дублюється. Тому кожний новий запис , як і будь-яка інша зміна в файлах, фіксується двічі. Якщо каталог не може бути більше прочитаний і тому не може бути отриманий вміст файлів, операційна система переключається на другу копію каталогу. В цій версії використовується засіб, що називається "Ноt Fіх" (англ. "гарячий"), що дозволяє скоротити кількість системних помилок. Завдяки йому, з'являється можливість пересилання даних, при виявлені пошкоджень, з даної області диску в іншу, спеціально відведену, а також виділення зіпсованої області як непридатної.

ЕLS - Net Ware Рівня 2 окрім системного програмного забезпечення, що використовується для експлуатації ресурсів обчислювальної мережі, володіє додатково ще інструментальними програмними засобами для розробки програм прикладними користувачами. Завдяки цьому інші розробники можуть застосовувати додаткові процеси спеціального призначення (VАР - Value Added Process).

Advanced NetWare 2. X є вже повною версією Novell NetWare зі 100 робочими місцями, об'єднаними в ЛОС. В файловому сервері може розташуватися до чотирьох мережевих адаптерних плат. Всі розглянуті переваги NetWare тут використовуються повністю. Поряд з засобом "Ноt Fіх" і управлінням подвійними каталоговими структурами, система самостійно виявляє помилково "прилиплі" дільниці в упорядкованих каталогових і файлових таблицях (FАТ).

Функція перевірочного читання Read After Write (читання після запису) гарантує, що дані, записані на диск серверу, можна знову прочитати. Функція управління блоком безперебійного живлення (UPS - Uninterruptible Power Supply) також включена в систему Аdvanced NetWare. У випадку зникнення живлення включаються на обмежений час акумулятори UPS, доки всі файли закриваються і система відключається від мережі, заздалегідь видавши про це повідомлення на робочі станції. В систему Аdvanced NetWare також можливо конфігурування файлового серверу для виділеного або невиділеного режиму. Доцільно використання серверу з кількістю водночас активно працюючих робочих станцій від шести і максимум до восьми, але працюючих не самостійно, а з диском файл-сервера. Грунтуючись на прозорих функціях захисту, супервізор може виключити незаконні звернення до конфіденційних даних мережі і також додатково встановити в файлі реєстрації, з якого робочого місця і під яким реєстраційним ім'ям була спроба зробити ці звернення. Система Аdvanced NetWare надає однаково великі продуктивні потужності та еквівалентні функції для систем з міні- або супер- ЕОМ, а також дає істотно більш сприятливе співвідношення ціна / потужність. Для неї можливі структури, що забезпечують багатокористувачевий і багатозадачний режими, і, отже, одночасне управління багатьма завданнями і, таким чином, забезпечення адекватного ступеню завантаження обчислювальної мережі. Можливості систему NetWare, відносяться в більшості і до системи Аdvanced NetWare.

Для серверів системи Аdvanced NetWare застосовуються процесори різноманітних типів.

Аdvanced NetWare 68 використовує файловий сервер з мікропроцесором фірми Моtorola МС 68000. Аdvanced NetWare 86 функціонує на файловому сервері з процесором Іntel 8088, встановленому в IВМ РС/ХТ. Цю версію можна також використати і на IВМ РС/АТ з процесором 80286, щоправда, він буде лише емулювати процесор 8088, а можливості процесора 80286 не використовуються. Аdvanced NetWare 286 функціонує як на процесорі Intel 80286, так і на процесорі 80386. І тільки лише для NetWare 386 повністю використовуються можливості 32-разрядного процесора Іntel 80386.

Крім того, в обох версіях NetWare 286 2.2 і NetWare 386 3.11 NoveІІ поставляє програмне забезпечення з обмеженням по кількості встановлених робочих місць. Це обмеження, в залежності від кількості користувачів, створює оптимальні умови розповсюдження і установки конкретної версії, часто взамін застарілої. Тому на ринок обчислювальних мереж, що навально збільшується, поставляються системи, що відрізняються і в той же час легко розширюються.

Novell надає версії 2.2 і 3.11 для наступної кількості користувачів:

NetWare V 2.2 Для 5, (DOS) 10, 50, 100 користувачів

NetWare V З. 11 Для 10, (DOS) 100, 250, 1000 користувачів

Поряд з версіями DOS, як найбільш розповсюдженими, існує версія NetWare для комп'ютерів Аррle Маcintosh:

Масintosh NetWare для 20, 100 користувачів

Включення в локальну обчислювальну мережу системи з великої ЕОМ вже сьогодні є важливим аргументом для побудови розподіленого інтелекту по обслуговуванню робітничих місць в поєднанні з застосуванням централізованого зберігання даних.

Ліцензійне постачання надає також можливість приєднання великих ЕОМ до локальних систем:

NetWare для SАА На 16, 64, 256, 1024 сеанси.

З допомогою SFТ - NetWare 2. X підвищена можливість завчасного викриття помилок і їх виправлення. Скорочення SЕТ (System Fault Тolerance) означає - система багаторівневого захисту від помилок.

Ця версія NetWare володіє додатковими можливостями по захисту даних у порівнянні з Аdvanced NetWare. В ній введені система захисту баз даних на рівні трансакцій (ТТS - Тransaction Тracking System) і можливість функціонування двох жорстких дисків в режимі дзеркального відображення і дуплексування даних (Dіsk Мirroring/Disk Duplexing).

Система захисту баз даних (ТТS) захищає файл реляційної бази даних від намагань зникнення напруги живлення шляхом переключення на запасний диск. Механізм реалізується так, що змінний запис не може бути занесений безпосередньо в активний файл, а заноситься в певне місце - в поруч розташовану вільну область жорсткого диску. Кожна зміна інформації в базі даних розглядається як одна трансакція, що повинна чи бути успішно завершена, чи повністю скасована. Якщо виникає помилка машини всередині виконання трансакції, трансакція переривається і база даних повертається до свого останнього стану. ТТS-метод реалізований в NetWare, і програмне забезпечення користувача не вимагає будь-яких змін для роботи з ТТS.

Розділ 8. Інформаційна супермагістраль Internet

Еволюція розвитку Internet

В наш час рідко хто проявить намір заперечити той факт, що власне комп'ютери та інформаційні технології визначають рівень та темпи розвитку сучасної цивілізації. Однак, і по сьогоднішній день не всі, безумовно, визнають факт не менш наглядний - найбільш важливим застосуванням комп'ютерів стають роботи не по автоматизації, діловодству або комп'ютеризації виробництва та навчання, а створення глобальних телекомунікаційних мереж, що об'єднують все людство в єдине інформаційне співтовариство.

Країни, що виникли на території колишнього СРСР, опинились осторонь від цього всесвітнього телекомунікаційного руху по причинам не тільки технічного, але і політичного характеру. Прийшов час наздоганяти втрачене. Без створення національних комп'ютерних мереж та їх включення в світові інформаційні мережі бажана інтеграція країн СНД в європейське та світове товариство просто неможлива.

В даний час в країнах СНД діє ряд інформаційних мереж - RELKOM, FREENET, GLASNET та інші. Однак, ці мережі головним чином використовують протоколи обміну даними більш низького рівня, чим ті, на яких працює світова інформаційна мережа - Internet, та базуються на більш низькочастотних каналах зв'язку, що підтримують в основному електронну пошту. З 1993 року Міжнародний науковий фонд (International Science Foundation) фінансує і керує декількома проектами по створенню в країнах СНД наукових та освітніх комп'ютерних мереж з доступом до мережі Internet, що об'єднує сьогодні більше ніж як 30 мільйонів користувачів в більш ніж 100 країнах.

Телекомунікаційна програма МНФ (початковий бюджет 10 млн. доларів) охоплює чотири регіональних проекти.

1.Волоконно-оптична лінія зв'язку в Москві, що забезпечить доступ в Internet та взаємний обмін інформацією співтовариству науки, культури та освіти м. Москви, а також периферійним організаціям.

2.Комп'ютерна мережа Новосибірського Академмістечка, підключена до Internet .

3.Територіальна комп'ютерна мережа в м. Ярославль, що обслуговує інфраструктуру міста (бібліотеки, школи, лікарні, інститути та організації) і має освітню направленість.

4.Наукова та освітня мережа в м. Києві з п'ятьма регіональними вузлами, розташованими в районах концентрації інститутів та вузів, та з'єднаними між собою радіорелейними каналами, зі супутниковим каналом в Internet. Всі проекти МНФ виконуються в тісному співробітництві з державними та недержавними структурами.

Internet з'явилась біля двадцяти років тому в результаті намірів об'єднати мережу Міністерства Оборони США ARPAnet з різноманітними радіо та супутниковими мережами. ARPAnet (Advanced Research Projects Agency net - мережа Управління перспективними дослідженнями) була експериментальною мережею, що призначалася для забезпечення військових досліджень по створенню мереж, стійких до часткових неполадок (наприклад, мереж, які змогли б продовжувати роботу при нанесенні бомбових ударів). В моделі ARPAnet між комп'ютером - генератором інформації та комп'ютером - адресатом завжди існує зв'язок. Мережа була побудована так, щоб потреба в інформації від комп'ютерів клієнтів була мінімальною.

Для пересилання повідомлення по мережі комп'ютер повинен був просто розміщувати дані в конверт, що називався "пакетом міжмережевого протоколу" (IP, Internet Protocol), та правильно "адресувати" такі пакети. Взаємодіючі між собою комп'ютери, (а не тільки сама мережа та її канали), також несли відповідальність за забезпечення передачі даних. Головний принцип полягав у тому, що кожний комп'ютер в мережі був у змозі спілкуватися в мережі з любим іншим комп'ютером. В результаті в США була створена працююча мережа, яка стала прабабусею сучасної Internet. Вчені, викладачі та інші спеціалісти, які мали до неї доступ, незабаром відчули її переваги. Приблизно в той же час, коли Internet робила свої перші кроки, були розроблені перші локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) ETHERNET. ЛОМ поступово вдосконалювались до 1992-93 p.p., коли з'явилися перші настільні робочі станції і в технології ЛОМ стався справжній "вибух". Багато цих робочих станцій поставлялися з операційною системою BERKELEY UNIX, яка дозволяла працювати з протоколом Internet - (IP). В результаті виникла нова ідея: замість з'єднання з одним центральним (головним) комп'ютером, що працював в режимі розділення часу, споживачі захотіли підключати свої ЛОМ до ARPAnet повністю. Практично одночасно багато компаній та організацій почали створювати власні ЛОМ, використовуючи ті ж комутаційні протоколи, що й в ARPAnet, а саме IP протоколи та їх похідні.

Серед найбільш важливих із цих нових мереж треба виділити мережу NSFNET, мережу Національного наукового фонду (NSF) уряду США. В кінці 80-х років NSF створив 5 суперком'ютерних центрів у провідних університетах CШA. Згодом виникла комунікаційна проблема: потрібно було знайти спосіб з'єднання цих центрів між собою та надати споживачам доступ до інформаційного ресурсу. Спочатку NSF спробувала використати для передачі даних мережу ARPAnet, але ці наміри успіху не мали із-за бюрократичних та кадрових проблем. Тоді NSF вирішив створити свою власну мережу на основі IP-технології мережі ARPAnet. Центри були з'єднані телефонними лініями із швидкістю передачі даних 56000 біт/сек (приблизно дві друкованих сторінки формату А4 за 1 секунду): в кожному регіоні США університет з'єднувався зі своїми найближчими сусідами. В такій конфігурації любий комп'ютер міг спілкуватися із всіма останніми, шляхом передачі повідомлень через своїх сусідів. Університети отримали відразу доступ до спільних інформаційних ресурсів і необмежену можливість спілкування з колегами. Графік (завантаження мережі) все збільшувався і комп'ютери, що управляли мережею, і канали зв'язку просто вже не витримували навантаження. В 1987 році фірма Merit Network модернізувала мережу. Швидкість передачі даних виросла приблизно в 20 разів, було замінено старі комп'ютери на швидкодіючі.

Таким чином, мережу NSF можна вважати бабусею Internet. Самим важливим аспектом роботи Національного наукового комітету в галузі мереж є те, що доступ до мережі забезпечений практично всім бажаючим. До цього доступ в Internet мали лише вчені в галузі комп'ютерної техніки, урядові службовці та військові і урядові підрядчики. Зараз з'єднання з Internet мають більшість; робляться спроби підключити школи та бібліотеки. Все це дає підставу прогнозувати, що мережа буде розростатись, будуть виникати нові проблеми, з'являться нові прогресивні інформаційні технології. Internet об'єднує близько 18000 локальних мереж, в яких знаходяться мільйони комп'ютерних терміналів (по деяким даним близько 2 мільйона комп'ютерів та 30 мільйонів користувачів). Internet розширюється приблизно на 1000 комп'ютерів в день. Є прогноз, що до 2010 року число користувачів збільшиться до 1 млрд. чоловік.

Загальносистемні характеристики Internet

Питання складу та структури Internet досить складне, відповідь на яке змінюється весь час. П'ять років тому відповідь була проста: Internet - це всі мережі, які, в процесі взаємодії за допомогою протоколу IP, створюють мережу "безшовну" для своїх конективних споживачів. Сюди відносяться різноманітні федеральні мережі, сукупність

регіональних мереж, університетські мережі та деякі закордонні мережі. В останній час з'явилась зацікавленість у підключенні до Internet мереж, які не використовують протокол IP. Для того, щоб представити споживачам цих систем послуги Internet, були розроблені методи підключення цих "чужих" мереж (наприклад, BITNET, DECnets та інші) до Internet. Спочатку ці названі підключення, призначались тільки для пересилки електронної пошти між двома мережами, деякі з них виросли до можливості забезпечення послуг на міжмережній основі.

Таким чином, Internet - це мережа мереж. Комп'ютерна мережа представляє собою групу з'єднаних комп'ютерів, які можуть взаємодіяти один з одним. Internet об'єднує більше 18000 таких мереж, причому до неї підключаються постійно інші мережі. Однак, Internet - не просто мережа, а мережа мереж. В ній об'єднані множина різних мереж, що створюють саму найбільшу в світі групу зв'язаних комп'ютерів. Окремі мережі належать урядовим організаціям, університетам, комерційним фірмам, місцевим бібліотекам і ,навіть, школам. Більшість мереж знаходяться в США, але знаходяться мережі по всьому світу: від Австралії до Зімбабве. Internet більше подібна до інформаційної магістралі. Мабуть найбільш подібною аналогією для опису Internet є міжнародна телефонна система, що має безліч об'єднаних "терміналів", якими володіють різноманітні організації. Так само, як немає єдиної телефонної компанії, так само немає і єдиної компанії Internet.

Internet вже давно стала міжнародною мережею. Зараз вихід в Internet мають більше 60 країн і їх число швидко збільшується. Тепер, коли впала "залізна завіса", східноєвропейські держави широко представлені в мережі. Країни третього світу, котрі раніше не мали засобів для підключення до Internet, зараз розглядають її як засіб підвищення освітнього рівня населення та розвитку науково-технічної бази.

Сьогодні міжнародна експансія Internet стримується відсутністю відповідної інфраструктури (добре розвинутої телефонної мережі). Як в Східній Європі, так і в країнах третього світу, сучасних телефонних мереж просто не існує. Навіть в великих містах швидкість передачі даних по телефонним мережам не перебільшує 9600 біт/сек. З розвитком телефонних та інших мереж можливо сподіватись на зміни структури Internet. До неї буде підключатися все більше та більше локальних мереж.

В багатьох відношеннях Internet подібна до релігійної організації: в нії є Рада старійшин, кожний користувач мережі може мати свою думку про принципи її роботи та приймати участь в її управлінні. В цілому в Internet немає жодної авторитарної особи. Направлення розвитку Internet в основному визначає "Товариство Internet", або ISOC (Internet Society). ISOC - це організація на суспільних засадах, метою якої є сприяння глобальному інформаційному обміну через Internet. Воно назначає Раду старійшин, яка відповідає за технічне керівництво в орієнтації Internet.

Рада старійшин (Internet Architecture Board) ІАВ або "Рада по архітектурі Internet" являє собою групу запрошених осіб, які добровільно виявили бажання прийняти участь в її роботі. ІАВ регулярно збирається, щоб затверджувати стандарти та розподіляти ресурси, наприклад, адреси. Internet працює завдяки наявності стандартних засобів взаємодії комп'ютерів та прикладних програм одна з одною. Наявність таких стандартів дозволяє без проблем зв'язувати між собою комп'ютери виробництва різних фірм. ІАВ несе відповідальність за ці стандарти, вирішує, потрібний той чи інший стандарт і яким він повинен бути. Коли виникає проблема в якому-небудь стандарті, ІАВ розглядає цю проблему, приймає цей стандарт і оголошує про це по всій мережі. Крім того, ІАВ слідує за різного гатунку номерами, які повинні залишатись унікальними. Наприклад, кожний комп'ютер Internet має свою унікальну 32-розрядну адресу: такої адреси більше немає ні в одного комп'ютера. Як призначається цей адрес, вирішує ІАВ. Користувачі Internet висловлюють свою думку на засіданнях інженерної комісії IETF (Internet Engineering Task Force). IETF - ще один товариський орган. Він збирається регулярно для обговорення поточних технічних та організаційних проблем. Коли виникає досить важлива проблема, IETF формулює робочу групу для подальшого її вивчення. Відвідувати засідання IETF та входити в склад робочих груп може будь-яка особа. Важливо лише, щоб ця особа працювала. Робоча група звичайно складає доповідь (звіт). Це може бути або технічна документація з рекомендаціями, або пропозиції, які направляються в ІАВ для прийняття в якості стандарту.

Багато великих корпорацій уже досить довгий час працюють з Internet. В більшості випадків, однак, їх участь зводилась до міжмережних зв'язків науково-дослідних та інженерних служб. Для ділових контактів ці корпорації використовували інші мережі (як правило, приватні). Зараз корпорації розуміють, що приймати участь в декількох мережах дорого. Деякі з них починають розглядати Internet як засіб для розробки "комплексних торгових контрактів по мережі", зараз корпорації зможуть використовувати Internet як інструментарій для вирішення будь-яких проблем, пов'язаних з бізнесом.

Багато років користувачі мережі Internet просили, щоб телефонні компанії та інші фірми поставляли комп'ютери, готові для підключення в Internet. Але окрім компаній Bolt, Beranet and Newman, що обслуговували ARPAnet, на подібні прохання ніхто не відгукувався. Тому мережевим бізнесом прийшлося зайнятися федеральному уряду США. Однак, після того, як до Internet почали проявляти зацікавленість великі корпорації, відношення телефонних компаній почало змінюватися. Тепер ці компанії та інші виробники обладнання для мереж незадоволені тим, що мережевим бізнесом займається уряд.

Після того, як в нинішній адміністрації США заговорили про "національну інформаційну інфраструктуру", число прихильників комерційного бізнесу Internet збільшилося. Компанії кабельного телебачення виявили, що в їх розпорядженні знаходяться кабелі, по яким можливо передавати цифрові сигнали, і що кабельне телебачення уже встановлено в багатьох квартирах мешканців США.

Тому вони запропонували вирішити проблему приватизації шляхом створення своєї власної мережі без урядових субсидій. Цю мережу планується реалізувати за рахунок засобів, уже вкладених в кабельне телебачення.

Те, що Internet - безкоштовна мережа, не більше ніж міф. Кожне підключення до неї кимось сплачується. В багатьох випадках ці внески не доводяться до відома користувачів, що створює ілюзію "безкоштовного доступу". Але є і велика кількість споживачів, які добре знають, що Internet не безкоштовна мережа і багато споживачів вносять щомісячну або погодинну плату за доступ до Internet.

Правові норми Internet

Що можливо робити в Internet - складне запитання. Internet - не просто мережа, а мережа мереж, кожна з яких може мати свою власну політику і власні правила. Тому тут потрібно враховувати правові та етичні норми, а також політичні фактори. Розглянемо деякі принципи, щоб визначити кордони допустимого в Internet. При роботі в Internet повинні виконуватися три правові норми.

1. Значна частина Internet фінансується за рахунок федеральних субсидій, внаслідок чого виключається, як правило, комерційне використання мережі.

2. Internet - інтернаціональна мережа. При посиланні інформації, в тому числі і бітів через державний кордон, потрібно керуватись законами, що регулюють експорт, а не правовими законами даної держави.

3. У випадку доставки програмного продукту (або, наприклад, просто ідеї) із одного місця в інше потрібно враховувати регіональні правові норми, що відносяться до ліцензій та інтелектуальної власності.

Більшість мереж, що входять до складу Internet фінансуються федеральними відомствами. Згідно федерального закону, відомство може розподіляти свій бюджет тільки на те, що входить в сферу його діяльності. Наприклад, військово-повітряні сили не можуть таємно збільшити свій бюджет, замовив ракети за рахунок НАСА. Ці ж закони розповсюджуються і на мережу: коли НАСА фінансує мережу, то її слід використовувати тільки для вивчення космосу. Як користувач мережі, ви можете не мати жодного уявлення про те, по яким мережам циркулюють ваші пакети, але краще, щоб інформаційне наповнення цих пакетів не вступало в протиріччя з діяльністю того відомства, яке фінансує ту чи іншу мережу.

В останній час існує багато розмов про "Національну інформаційну інфраструктуру" в США (National Information Infrastructure, NII). Це об'ємний і загальний проект документу про створення мереж в об'ємі держави за рахунок федерального та комерційного фінансування. Коли фірма або організація домовляються про підключення до Internet, вона повідомляє постачальнику мережі для яких цілей буде використовуватися мережа:

· для наукових досліджень і освіти;

· для комерційних цілей.

В першому випадку ваш трафік буде направлятися по субсидійним маршрутам, наприклад, національної мережі для наукових досліджень і освіти (NREN), що фінансуються урядом CШA. В другому варіанті трафік буде направлятися по комерційним каналам. Комерційне використання мережі звичайно коштує дорожче, так як воно не субсидується державою. В Internet знаходяться ряд комерційних постачальників, наприклад. Advanced Networks and Services (ANS), Performance International (PCI) та UUNET.

У кожної з цих компаній є своя власна ніша ринку і своя власна мережа в кордонах держави для виконання комерційних послуг в Internet.

В США експорт бітів підпадає під дію експортних обмежень Міністерства торгівлі. В інших країнах діють свої закони. Оскільки Internet є глобальною мережею, стає можливим експорт інформації. Експортне законодавство побудоване на двох принципах:

1. Експорт чого-небудь потребує наявності ліцензії.

2. Експорт послуг рахується приблизно еквівалентним експорту компонентів, необхідних для забезпечення цієї послуги.

Перший пункт роз'яснень не потребує. Якщо ви пересилаєте файл або відправляєте що-небудь по електронній пошті за межі держави, то для цього необхідно отримати експортну ліцензію. Але тут маємо на щастя приємний сюрприз: генеральну ліцензію, область застосування якої дуже широка. Генеральна ліцензія дозволяє експорт всього, на що немає явних заборон на експорт і що може відкрито обговорюватися. Таким чином, все, про що можливо довідатися на конференції або в аудиторії, скоріше всього, підпадає під дію генеральної ліцензії, якщо ця інформація не є секретною. Другий пункт ще простіший. Коли експорт окремих апаратурних засобів, наприклад, суперкомп'ютерів, заборонений, то дистанційний доступ до цих апаратних засобів, що знаходяться в межах даної держави, також заборонений. Тому потрібно бути дуже обережним з наданням доступу до "особливих" ресурсів іноземним користувачам.

При аналізі правової відповідальності суб'єктів, консорціум, який управляє мережею Bitnet, прийшов до наступних висновків:

1. Оператор мережі несе відповідальність за незаконний експорт лише в тому випадку, коли він знав про порушення і не проінформував про це відповідні органи.

2. Оператор мережі не несе відповідальності за дії користувача мережі і в його обов'язки не входить визначення їх відповідності чи невідповідності закону.

Ще один фактор, котрий потрібно враховувати при пересиланні будь-чого будь-кому, - це право власності. Проблема ускладнюється, якщо дані передаються через кордон. Законодавство в області авторських прав та патентів в різних країнах може мати великі розбіжності. Обов'язково довідайтесь, кому належать права на те, що ви збираєтесь передати по мережі, і в випадку необхідності не забудьте отримати відповідний дозвіл.

Закони, що регламентують електрону передачу інформації не встигають за технічним прогресом. Якщо у вас є лист, журнал або особистий документ, то практично будь-який досвідчений юрист зможе відповісти на ваше питання, чи можливо зняти з нього копію або будь-яким чином його використати. Задаючи таке ж саме запитання про статтю в електронному бюлетені електронної мережі, ми не отримаємо точної відповіді. В цій частині законодавство є досить туманним, і до нормального стану його можливо привести очевидно не раніше, чим в наступні десятиріччя. З правами власності можуть виникнути проблеми навіть при використанні загальнодоступних файлів. На деякі програмні засоби, доступ до яких в Internet є відкритим, необхідно отримати ліцензію розробника або постачальника. Наприклад, ми можемо легко отримати програмне забезпечення по мережі, але для законного його використання необхідно мати ліцензію на супроводження програмного забезпечення.

Мережева етика Internet

Мережа породжує багато етичних проблем, однак, етика тут відрізняється від загальноприйнятої. Мережева етика заснована на двох головних принципах:

1.Індивідуалізм поважається і заохочується.

2.Мережу потрібно захищати.

В мережі можливо спілкуватися коли бажаєш і як бажаєш. Це завжди зручно, і ніякого насильства немає. Географічне положення значення не має. Співбесідник може знаходитися в любій точці мережі (практично в любому місці земної кулі). Тому створення групи однодумців по любій темі цілком можливо. Можливо формувати навіть альтернативні групи. Деякі користувачі хочуть "зустрічатися" по електронній пошті, другі - завдяки телеконференціям, треті - використовуючи відкритий доступ до файлів і т. д. Кожний вільний в своєму виборі. Не існує переслідування інакомислячих . По цій причині жодний не заявить, що "дану тему не повинні обговорювати в мережі". Кожний розуміє, що для решти споживачів мережі можливість отримати інформацію, в якій вони зацікавлені важливіше, ніж для нього самого. Однак, багато споживачів не без підстави побоюються, що може виникнути рух на підтримку зовнішньої цензури, і в результаті Internet стане менше корисною.

Постійні користувачі Internet вважають її дуже цінним інструментом як для роботи, так і для розваг. Хоча доступ до Internet часто відбувається за рахунок організацій, користувачі мережі вважають своїм обов'язком захищати цей цінний інформаційний ресурс. Існує два джерела небезпеки для Internet:

1.Інтенсивне використання не по призначенню.

2.Політичний тиск.

Постійні споживачі мережі і постачальники послуг читають різноманітну інформацію, регулярно працюють в мережі. Коли якість послуг падає без наглядної на те причини, ці спеціалісти намагаються визначити, що трапилось. Після вияснення, що в деякому районі трафік виріс в сотні разів, вони прагнуть шукати причину, і якщо з'ясується, що мережа використовується не по призначенню, то можна отримати по електронній пошті важливе повідомлення з проханням перестати так себе вести. Потім попередження може стати суворим, і нарешті піде звернення до вищого мережевого керівництва. Результатом може стати повна заборона доступу до мережі або збільшення плати за доступ. Самоконтроль при користуванні мережею дуже важливий і з політичних міркувань. Зрозуміло, що мережа не може існувати без зловживання і проблем. Але, якщо ці проблеми не вирішуються, а користувачі мережі виходять на сторінки газет і стають предметом обговорення в парламенті або уряді країні, то програють всі. Перерахуємо деякі дії, які не потрібно використовувати при роботі в мережі:

· дуже часті та тривалі комп'ютерні ігри;

· постійні зловживання;

· злобне, агресивне відношення до решти споживачів та інші антисуспільні дії;

· намагання нанести значні витрати та втручання в дії інших;

· створення загальнодоступних файлів непристойного змісту.

Проблеми безпеки Internet

Підключення комп'ютера до Internet само собою не створює проблеми забезпечення інформаційної безпеки, відмінних від тих, які виникають при роботі двох комп'ютерів через модем. Проблема одна і та ж, тільки змінюється ступінь її важливості. Якщо працюєш в Internet, то інформаційний злочинець зможе зробити спробу прорватися через порт інтерактивного терміналу, порт пересилки файлів, порт електронної пошти тощо.

Безпека мережі полягає в правильному відношенні до цієї проблеми. Охорона інформації - зобов'язання кожної робочої станції, але аж ніяк не функція мережі. Постачальник мережі може обмежити перелік осіб, які зможуть користуватися вашим підключенням. Безпека в Internet забезпечується загальними зусиллями. Один з методів, які злочинці взяли на озброєння, полягає в прориві в ланцюжку комп'ютерів (наприклад, вломитися в комп'ютер А, звідки в комп'ютер В, потім з допомогою В прорватися в С і т.д.). Це дозволяє їм замітати сліди з великою обережністю.

Якщо хтось думає, що його старенький комп'ютер на може стати об'єктом насильства, то глибоко помиляється. Навіть, якщо в комп'ютері немає нічого цінного, його цілком природно можливо використати для злому іншої, більш важливої та серйозної системи. Є такі "комп'ютерні мисливці", які роблять зарубки на клавіатурі свого комп'ютера, де підраховують кількість комп'ютерів, до яких вони зламали доступ.

Для рішення задач безпеки, усунення можливих проблем, пошуку рішення і інформування, уряд США фінансує організацію під назвою CERT (Computer Emergency Response Team - аварійна бригада по комп'ютерам). CERT виконує цілий ряд функцій і займається вивченням проблем, пов'язаних з безпекою, працює з фірмами-виробниками над їх усуненням та розповсюджує відповідну інформацію. Крім цього, ця організація виробляє засоби, які дозволяють користувачам оцінювати ступінь захисту своїх комп'ютерів. Співробітники CERT охоче контактують з тими, хто відповідає за безпеку та в аварійних ситуаціях відповідають на запитання будь-яких користувачів. Якщо кому-небудь необхідно обговорити проблему безпеки, можливо зв'язатися з CERT по електронній пошті: cert@cert.sei.cmu.edu.

Є чотири джерела виникнення загрози для мережевих комп'ютерів, перерахованих в порядку зменшення їх ймовірності:

1. Вибір законним користувачем невдалого паролю.

2. Імпорт руйнуючого програмного забезпечення.

3. Проникнення в систему незаконних користувачів, яке відбувається внаслідок помилок в конфігурації програмних засобів.

4. Проникнення в систему незаконних користувачів, яке відбувається внаслідок дефектів в засобах забезпечення безпеки операційних систем (ОС).

Розділ 9. Мережеві з'єднання Internet

Типи мережевих з'єднань Internet

Із-за відсутності компанії Internet, яка б одноособово володіла мережею, необхідно вибрати доступ до мережі в залежності від вартості. Необхідно вибрати тип з'єднання з комп'ютером, через який можливо було б вийти в мережу з власного комп'ютера або терміналу. Компанії та бюджетні організації, що називаються сервісними компаніями або вузлами доступу до Internet, закупляють комп'ютери та мережеве обладнання, підключаючи його до Internet та продають його всім тим, у кого є кошти.

Такі сервісні компанії встановлюють свої розцінки, що змінюються в дуже широкому діапазоні.

Існує чотири основних типи з'єднання з Internet, а також деякі їх різновиди:

1. Постійне з'єднання

2. Набірне пряме з'єднання

3. Набірне термінальне з'єднання

4. Поштове з'єднання.

Постійне з'єднання часто називають прямим, постійним прямим або виділеним обслуговуванням.

Набірне пряме з'єднання називають обслуговуванням SLIP, CSLIP, PPP або TCP.

Набірне термінальне з'єднання називають інтерактивним або набірним обслуговуванням.

Пошту називають UUCP, електронною поштою або поштовим обслуговуванням.

Постійне з'єднання Internet

Постійне з'єднання Internet означає, що комп'ютер підключений безпосередньо до мережі з допомогою протоколу TCP/IP, що є частиною Internet, або в організації з мережею з'єднаний суперкомп'ютер, а у користувача знаходиться термінал цього комп'ютера, або підпорядкований суперкомп'ютеру периферійний комп'ютер.

TCP/IP означає - Transmission Control Protocol/ Internet Protocol. Протокол визначає, як комп'ютери взаємодіють один з одним. Комунікаційні протоколи - набір правил, що визначають, як можуть взаємодіяти різні комп'ютери, модеми та програми. Постійні з'єднання часто використовують такі солідні організації як університети, групи інститутів або організації. Сервісна компанія встановлює в офісі такої організації маршрутизатор, орендує телефонну лінію, яку з'єднує маршрутизатор з комп'ютером сервісної компанії. Він ще називається хост-комп'ютером, або просто хостом.

Завдяки орендованій, або виділеній лінії комп'ютери та термінали завжди з'єднані з мережею Internet. Телефонний виклик для досягнення комп'ютера сервісної компанії не потрібен, і користувач входить в Internet зі свого терміналу. Після входу він може передавати файл між комп'ютерами організації, та іншими комп'ютерами в Internet. Звичайно вартість такої послуги дуже висока і складає тисячі доларів за установку та тисячі доларів за експлуатацію, а також оплату орендованої лінії.

Це саме дороге з'єднання, але воно дуже зручне для великої компанії або фірми. Після отримання з'єднання можливо мати стільки користувачів, скільки допускає комп'ютер компанії і арендована лінія. При значній кількості користувачів цей спосіб стає дешевшим, чим забезпечення кожному користувачу окремого доступу. Але індивідуальному користувачеві про постійне з'єднання слід просто забути.

Набірне з'єднання Internet

Набірне пряме з'єднання часто називають SLIP (Serial Line Internet Protocol - протокол Internet для послідової лінії), CSLIP - (Compressed Serial Line Internet Protocol - упакований SLIP) або PPP (Point to Point Protocol - протокол точка - точка). Дуже рідко зустрічається термін X-Remote. Це таке з'єднання TCP/IP, як і в постійному з'єднанні, але воно розраховано на використання телефонної лінії, а не інформаційної мережі.

По зручності таке з'єднання знаходиться після постійного з'єднання. Через дорожнечу постійне з'єднання не підходить для індивідуальних споживачів і більшості невеликих компаній, то доступ SLIP набагато дешевший. За 1995 рік кошториси в світі знизились: оплата за встановлення складає від 30 до 40 доларів США, а вартість за користування і експлуатацію така ж, як і для набірного термінального з'єднання. Оскільки, це телефонна послуга, в комп'ютері потрібний модем, а також потрібно набирати номер телефону, який повідомила сервісна компанія. Після з'єднання з комп'ютером сервісної компанії та входу в систему, ніяких розбіжностей, крім швидкості передачі даних, між доступом SLIP та постійним з'єднанням немає. Можливо передавати файли в свій комп'ютер і із нього так, ніби він є хост-комп'ютером. Фактично, він ідентифікується в мережі як хост-комп'ютер.

В залежності від термінальної програми, можливо одночасно реалізовувати декілька сесій. Аналогічно тому, як комп'ютер сервісної компанії дозволяє одночасно працювати з Internet десяткам людей, можливо в різних вікнах виконувати декілька операцій, наприклад, передавати файли із комп'ютера А в одному вікні, робити пошук в базі даних комп'ютера В другому вікні, працювати зі своїм каталогом файлів в третьому вікні.

На відміну від прямого термінального з'єднання, яке реалізується простою програмою терміналу, для набірного прямого з'єднання потрібна спеціальна програма, наприклад, SLIP. В останній час пропоновані програми значно поліпшились, їх інсталяція спростилася, а вартість зменшилась. Деякі сервісні компанії самі пропонують потрібну програму. Для такого з'єднання потрібний модем. Але зараз модем із швидкістю 14400 бод коштує всього 100$. Модем повинен мати відносно велику швидкість, мінімум 9600 бод, так як менша швидкість дуже сповільнює роботу.

Набірні прямі з'єднання дорожчі на початковому етапі, але при роботі витрати такі ж, як і в випадку термінального з'єднання, тобто погодинна оплата однакова. Але при необхідності вести інтенсивні дослідження і часто отримувати файли з інших комп'ютерів набірний тип з'єднання потребує менше часу, ніж термінальний. Тут можливо отримувати файли із інших комп'ютерів безпосередньо на жорсткий диск свого комп'ютера, а не на сервісний комп'ютер як при термінальному з'єднанні. Набірне пряме з'єднання дозволяє працювати з прекрасними графічними інтерфейсами з відображенням та звуком.

Набірне термінальне з'єднання мережі Internet

Для звичайного користувача найбільш підходить набірне термінальне з'єднання. У випадку такого з'єднання можливо входити в комп'ютер сервісної компанії по телефону. Деякі сервісні компанії називають даний тип з'єднання інтерактивним обслуговуванням. Але найбільш підходить термін набірне термінальне з'єднання, тому що необхідно зв'язатися із сервісною компанією по телефону, після чого комп'ютер користувача діє як термінал. Даний спосіб відрізняється від постійного і набірного прямого з'єднань тим, що комп'ютер користувача не відіграє ролі хост-комп'ютера в мережі, а є просто терміналом комп'ютера сервісної компанії. Значить, передавати файл можливо тільки між Internet і комп'ютером сервісної компанії, а не комп'ютером користувача. Для цього потрібна окрема процедура для пересилання файлів між комп'ютерами споживача та комп'ютером сервісної компанії. Звичайно, для цього використовується процедура передачі Zmodem або Xmodem. При такому з'єднанні можливо користуватися всіма послугами, які доступні при постійному або набірному прямому з'єднанні. Але інструментальні засоби, доступні у випадку постійних набірних з'єднань, набагато кращі.

Плата за встановлення даного з'єднання невелика, наприклад, 20$ в США замість 30 або 40$, хоча погодинна плата однакова і, звичайно, потрібен модем.

Можливо користування повільним модемом, наприклад, із швидкістю 2400 біт/сек, так як більшу частину роботи виконує хост-комп'ютер сервісної компанії, який пересилає пакет на екран монітора користувача. Однак, при копіюванні більшості файлів із інших комп'ютерів повільний модем знижує швидкість передачі файлів між сервісним комп'ютером та комп'ютером користувача. Довгі файли передаються протягом часу та більше. В Internet для набірного термінального з'єднання доступні всі операції набірного прямого з'єднання, але деякі процедури вимагають декількох додаткових етапів. Наприклад, для отримання файлу із Австралії, Малайзії і т.д., доведеться скопіювати його в комп'ютер сервісної компанії, а потім передати в свій комп'ютер. У випадку набірного прямого з'єднання даний файл відразу передається в комп'ютер користувача. Крім того, для набірного термінального з'єднання немає таких чудових програм, які є для набірного прямого з'єднання.

Набірне термінальне з'єднання можливо отримати безкоштовно, а набірний прямий доступ не надасть ніхто.

Поштове з'єднання мережі Internet

Розроблено декілька різноманітних поштових з'єднань з мережею Internet. За допомогою поштового з'єднання можливо пересилати пошту своїм знайомим, а приятелі та колеги пересилають через Internet пошту вам.

Через Internet можливо пересилати пошту окремим комп'ютерам, що не входять до служби Internet.