Міжнародні інформаційні системи

Адміністратор серверу укладає з іншими адміністраторами двосторонній договір про передачу певних телеконференцій (звичайно по мережі Internet). Вузол мережі, який забезпечує ваш сервер однією або декількома телеконференціями, відомий як постачальник новин (news feed). Одні сервери забезпечують постачання новин по одним телеконференціям, інші - по іншим телеконференціям. Адміністратор серверу може укласти будь-які угоди на доставку новин з будь-яких серверів, які необхідні для забезпечення новин по всім заданим телеконференціям. З часом це привело до того, що деякі корисні локальні телеконференції поширились майже так само широко, як і базові телеконференції системи USENET.

Ці широко розповсюджені локальні телеконференції відомі як "ієрархії альтернативних телеконференцій". Найбільш відомі альтернативні телеконференції:

аlt - обговорюють "альтернативні погляди на речі"; bionet- телеконференції для біологів; biz - дискусії, пов'язані з бізнесом;

Jell - дискусії, пов'язані з ІІЕF (Інститут інженерів по електроніці та радіоелектроніці);

К12 - телеконференція, виділена для викладачів та студентів, починаючи з дитячих садків і закінчуючи вищими учбовими закладами

Relcom - телеконференції, що беруть початок у колишнього СРСР (потребують спеціального програмного забезпечення) та інші.

Деякі із цих телеконференцій шлюзуються. Це ще один метод створення телеконференцій. Вихідна інформація середовища електронної пошти або сервера списку може бути перетворена в телеконференцію. Деякі комп'ютери включаються в списки розсилок, здійснюють переформатування пошти так, щоб вона відповідала вимогам системи телеконференцій, а потім направляють її усім, кому потрібна розсилка новин.

Через систему мережевих телеконференцій надаються деякі комерційні інформаційні послуги. Це, наприклад, Clarinet - ієрархічна система, яка здійснює передачу статей із традиційних інформаційних агентств та газет.

Телеконференції приводять до значного збільшення об'єму мережевого трафіку. Типовий сервер підписується більш як на 2500 телеконференцій і отримує біля 50 Мбайт в день. В зв'язку з цим, виникає потреба встановлювати деякі обмеження на кількість телеконференцій, доступних з одного серверу. Адміністратор серверу може вирішити не приймати окрему телеконференцію з тої причини, що вона дуже активна і її об'єм займає дуже багато дискового простору. Цим також пояснюється і обмеження на час перебування старих новин на сервері. Час, впродовж якого люба стаття залишається в системі, повністю визначається тим, як довго, згідно думки адміністратора, її можливо зберігати. Він коливається від декількох днів до декількох місяців і для кожної телеконференції може бути своїм. Для багатьох телеконференцій, що необхідні для роботи, матеріали архівуються в різних пунктах. Про місцезнаходження таких архівів звичайно оголошують по телеконференції.

Адміністратори серверів в односторонньому порядку вирішують, які наявні телеконференції не підлягають використанню клієнтурою даного сервера і не підписуються на них. Коли вас не влаштовує даний порядок, є два шляхи: знайти інший сервер або знаходити "спільну мову" з адміністратором (правове питання, що майже не розроблене).

Існує багато причин, згідно яких адміністратор може прийняти рішення не поставляти дану телеконференцію. Але це не є цензурою. Адміністратор сервера - усього лише керуючий комп'ютером, а сам комп'ютер належить комусь і має своє призначення, поза виконання функцій сервера новин. З одного боку, адміністратор бажає забезпечити прийом якомога більшої кількості телеконференцій, з іншого боку, ресурси комп'ютера, що виділяються під новини, обмежені.

Розділ 13. Глобальна система WWW мережі Internet

Поняття про систему WWW та еволюція її розвитку

Найсучасніший інформаційний сервіс мережі Internet - це система World Wide Web (світове павутиння). Вона побудована на інформаційній технології, в основу якої закладено поняття гіпертексту.

Гіпертекст - це інформація, що представляється в такому вигляді, коли окремі слова в тексті можливо в любий час "розкрити" і отримати про них додаткову інформацію. Ці слова є посиланням на інші документи, які можуть бути текстом, файлами тощо. Процес можливо продовжувати скільки завгодно довго, поглиблюючись в тему все глибше та глибше.

За останні декілька років обсяг гіпертекстової інформації в Internet збільшився до величезних розмірів. Є гіпертекстова версія множини музейних експозицій, журналів та інших об`єктів, включаючи систему Global Network Navigator (GNN) видавництва O`Reilly&Associates. Велика проблема - нестача інструментальних заходів для побудови структури посилань. Більшість діючих гіпертекстових документів створювались вручну.

Редактори гіпертексту поки-що тільки розробляються. Гіпертекстовий документ дозволяє переходити із одного місця документа в інше місце, застосовуючи деякі види зв`язку (links). Замість звичайного читання тексту від початку до кінця, можливо вибрати частину тексту і перейти до другої її частини, зв`язаної з першою, і яка знаходиться в любому місці документу.

Користуватись системою WWW дуже просто. Замість пошуку ключового слова, як в системі WAIS, в системі WWW можливо вибрати інформацію по ланцюгу зв`язаних слів (ЛЗС). Наприклад, вибрати тему, що вас цікавить і продивляєтесь про неї всю інформацію. Із цієї інформації знову вибираємо іншу тему, що вас зацікавила і т.д. Таким чином, користувач може переходити від однієї до другої теми і при бажанні розглянути вибрану тему більш детальніше. У випадку неправильного маршруту можливо швидко повернутись назад на початок розгляду тем.

Розробка цієї системи в основному проводилась в Європейській лабораторії фізики елементарних частинок (CERN). Метод пошуку, якій вона реалізовує, став домінуючим в Internet на декілька років уперед.

Система WWW складається із документів із вмонтованими зв`язками. При роботі з нею вся інформація, що є доступною мережі Internet плюс необхідна локальна інформація представляється у вигляді сукупності гіпертекстових документів.

Способи доступу до системи WWW

Мається декілька видів доступу до системи WWW. Незалежно від вибраного способу, користувач повинен працювати з броузером, якій виконує пошук в гіпертекстових файлах. Програма броузер ще називається програмою перегляду, або програмою WWW-клієнт. Самий простіший броузер представляє собою текстову систему, що має назву броузер із рядковим режимом. Більш складніші броузери представляють собою підкреслені тексти або графічні редактори.

При роботі із рядковим броузером кожний зв`язок має номер, що поміщується в квадратні дужки, наприклад [5]. Меню опцій такого броузера буде, наприклад, наступне:

· Віртуальна бібліотека IMB [5]

· Класифікація інформації по темам [11]

· Зв'язки з іншими віртуальними бібліотеками [29].

Номер [5] після заголовку означає, що для переходу до віртуальної бібліотеки IMВ, необхідно ввести цифру 5 і натиснути клавішу Enter.

Сформулюємо наступні правила доступу до системи WWW:

1. Можливо ввійти в броузер WWW з допомогою системи telnet. Система telnet - це система віддаленого доступу.

2. Сервісна компанія може через спеціальну опцію зробити автоматичне з`єднання з броузером WWW через telnet.

3. Із оболонки UNIX можливо автоматично з`єднатися з броузером WWW. Для її виконання потрібно набрати команди: WWW або lynx.

4. У випадку постійного або набірного прямого з`єднання можна інсталювати власний броузер WWW.

5. Графічний броузер WWW під назвою Mosaic ( оболонка Windows) можливо примінити тільки при постійному або набірному прямому з`єднанні.

Таблиця 1 Основні типові команди WWW

№	КОМАНДА	ДІЯ КОМАНДИ
1	Натиснення Enter	Перехід вниз на одну стрічку
2	U або UP	Перехід до попередньої сторінки
3	bo або bottom	Перехід на останню сторінку
4	t або top	Перехід на першу сторінку
5	[ number] та Enter	Перехід на посилання [ number]
6	f [keywords] find [keywords]	Пошук в документі ключового слова
7	l або list	Перегляд списку посилань
8	b або back	Перехід до попереднього документу
9	ho або 1.htm	Перехід до першого побаченого документу
10	r або recall	Отримання списку переглянутих документів
11	r [number] або recall [ number]	Перехід до документу в списку [recall]
12	n або next	Перегляд наступного посилання із останнього документу
13	REF	Поновлення переглядаючої сторінки
14	go [url] URL (Universal Resource Locator)	Перехід до конкретного документу
15	h або help	Виведення сторінки допомоги
16	m або manual	Вивід інструкції WWW
17	Quit	Вихід із системи WWW

Найбільш повномірним і досить простим є броузер Lynx. В ньому для руху по документам застосовуються стрілочні клавіші і клавіша Tab, а для вибору зв`язку - клавіша Enter.

При роботі з графічними броузерами Web , наприклад, XMosaic, користувач переходить із однієї сторінки на іншу шляхом вибірки зв`язуючих слів. Управління виконується з допомогою маніпулятора типу "мишка". Потрібно натиснути клавішу маніпулятора на виділеному зв`язуючому слові. Програма Mosaic працює на UNIX- комп`ютерах в середовищі Windows, в системі Macintosh тощо.

Команди рядкових редакторів WWW

Система WWW-клієнт є одним із найпростіших інструментів роботи в Internet. Розглянемо основні команди, з допомогою яких можливо мандрувати в системі WWW. Для цього необхідно ввести відповідну команду, набравши її на клавіатурі, і натиснути клавішу Enter (таблиця 1).

Розділ 14 Технології пошуку в індексованих базах даних мережі Internet

Поняття про глобальну інформаційну службу WAIS

Однією з додаткових послуг Internet є пошук в індексованих базах даних, що виконує глобальна інформаційна служба (Wide Area Information Service, WAIS).

Система WAIS дозволяє знаходити ресурси в мережі і отримувати до них доступ незалежно від того, де вони знаходяться. Система знаходить ресурси рухаючись по ланцюгу меню і сама виконує пошук. Потрібно тільки повідомлення системі, що необхідно знайти. Команда для системи WAIS зводиться, по суті справи, до вимоги: "Знайдіть мені матеріали про таке-то в такій-то бібліотеці." WAIS розглядає всі документи в бібліотеці ( бібліотеках), що вказані в команді, і повідомляє, які документи вміщують те, що потрібно по заявці. При бажанні система WAIS видасть ці документи на екран монітора або принтер.

Зараз в мережі Internet нараховується близько 500 загальнодоступних бібліотек WAIS. Оскільки вони ведуться на добровільній основі за рахунок спонсорів, одні галузі знань в них представлені більш повно, інші - менш. Мається багато бібліотек по обчислювальній техніці, мережам, молекулярній біології.

Існують літературні бібліотеки, наприклад, набір художніх творів по проекту "Гутенберг" та бібліотеки, що вміщують різні релігійні тексти і книги. Суспільні науки в сучасний час представлені значно гірше, але бібліотеки з цієї галузі знань постійно розширюються. Працюючи із системою WAIS, можливо запитати: "Чи є бібліотека по даній темі?" і отримати відповідь, яка дозволить вияснити про наявність в системі WAIS відповідних ресурсів.

Деяка інформація комерційного характеру, наприклад, матеріали інформаційної служби Доу - Джонса, також можуть надаватись через WAIS. Але такі послуги є платними, а загалом вони нічим не відрізняються від безкоштовних послуг.

Система WAIS при пошуку інформації звертає увагу тільки на індекс, вибирає усю інформацію незалежно від її формату ( текстового, графічного або змішаного). Таким чином, систему WAIS можливо розглядати як базу даних спеціалізованих бібліотек.

Принципи роботи системи WAIS

Розглянемо деякі принципи роботи системи WAIS. Щоб змусити WAIS виконувати команди користувача, необхідно правильно задавати питання та команди. При цьому необхідно знати як будувати ці питання, і як система WAIS їх обробляє.

Система WAIS репрезентує розподілену службу пошуку тексту .В її основу покладений стандарт номер Z 39.50. Це стандарт Американського національного інституту стандартів, що визначає процедуру запита бібліографічної інформації. Цей стандарт довгий час розроблявся фахівцями по бібліотечній справі та комп`ютерній техніці. Даний стандарт регламентує процедуру пошуку, тобто визначає порядок взаємодії двох комп`ютерів в ситуації, коли один комп`ютер повинен запитувати, а інший проведення для нього пошуку. Система WAIS є однією з перших реалізацій цього проекту стандарту і самою найбільш використованою із числа аналогічних систем в сучасній час.

Щоб отримати доступ до документу через сервер WAIS, необхідно створити для цого серверу індекс, якій буде використовуватися при пошуку. При роботі з текстовою інформацією звичайно індексується кожне слово. Коли дається із програми-клієнта WAIS запитання на пошук, ця програма встановлює контакт з серверами, що контролюють вказівки бібліотеки. Програма-клієнт запитує по черзі всі сервери і виконує пошук у їх індексах по заданій сукупності слів. Сервер посилає користувачеві список документів, які можливо для користувача будуть необхідні. Кожному із таких документів приписується цілком визначене число "балів". Таким чином, WAIS оцінює, наскільки даний документ, на її думку , підходить для відповіді на запит. Документ, який найбільш повніше задовольняє критерії пошуку, отримує, наприклад, 1000 балів.

Якщо користувач системи WAIS задав пошук документів, що вміщують слова "Clinton and Gore ", то система WAIS аналізує індекси та підраховує, скільки разів в кожному документі зустрічаються слова "Clinton", " and ", "Gore". Потім кожне із цих чисел помножується на деякій коефіцієнт, яким визначається важливість даного слова - так званий ваговий коефіцієнт. Кількість балів для документу обчислюється як сума отриманих значень. По закінченні пошуку в усіх бібліотеках система WAIS видає заголовки документів, що отримали максимальну кількість балів.

Існує обмеження на розмір списку документів, що видаються. Як правило це від 15 до 50 заголовків документів. Із отриманого списку користувач системи зможе вибрати документи для перегляду.

Незважаючи на деякі недоліки системи WAIS: відсутність "контекстної фільтрації, відсутність альтернативних запитань при формуванні запиту, ця система - одна із самих корисних в мережі Internet.

Система WAIS окрім того, має ще одну унікальну властивість: подібний зворотній зв`язок (relevance feedback). Це означає, що деякі програми-клієнти дозволяють знаходити подібні документи.

Основні технологічні операції системи WAIS

1.Отримання доступу.

Для отримання доступу необхідний комп`ютер, що може виконувати програму-клієнт WAIS. Можна встановити цю програму-клієнт на своєму комп`ютері, робочій станції або звернутися до комп`ютера, де ця програма уже встановлена.

Існують багато програм-клієнтів системи WAIS для більшості стандартних операційних систем та комп`ютерів: MS DOS, Macintosh, X Window, UNIX і т.д.

Програми-клієнти розкладаються на дві групи:

· стрічно-орієнтовані (MS DOS, Macintosh)

· віконно-орієнтовані ( для X Window, UNIX).

2.Формування питань для пошуку.

На відміну від звичайних баз даних ( d BASE 3, Fox Pro) при роботі в системі WAIS необхідно з максимальною ефективністю покластися на саму систему і дозволити їй розглядати списки документів.

Після запуску системи (для X Window) в головному меню програми WAIS- клієнта ведуть дві бібліотеки: бібліотеку запитань та бібліотеку джерел інформації.

3.Аналіз результатів пошуку.

Результати пошуку виводяться на екран монітора в спеціальному вікні "Результуючі документи" або "Знайдені документи" з відповідними балами. З допомогою програми управління ( клавішею або "мишкою ) можна вибрати ту чи іншу статтю для детального перегляду на екрані або надрукувати на принтері.

Алгоритм процедури пошуку системи WAIS.

1. Виберить каталог-сервер, що зберігає список усіх WAIS-бібліотек.

Каталог-сервер називається directory-of-servers.

2. Задайте загальне запитання для пошуку усіх бібліотек, що мають відношення до вашої теми.

3. Виберіть бібліотеки, які на вашу думку, представляють інтерес.

4. Задайте конкретне запитання для пошуку статті (чи інших джерел інформації), які Вам потрібні.

5. Коли результати Вас не влаштовують, конкретизуйте пошук з допомогою подібного зворотного зв`язку для отримання нової множини питань та статей.

Із практики відомо, щоб сформувати добрий WAIS-пошук - досить складна задача, але з часом користувач набирає досвіду і успішно її вирішує.

Сервісні режими роботи Internet

Режим TELNET. Цей режим використовується для входу в інші комп'ютери, що підключені до мережі Internet. Також забезпечує доступ до великої кількості відкритих серверів, включаючи бібліотечні каталоги та інші види баз даних. Таким чином, TELNET - це протокол віддаленого доступу для Internet. Він дозволяє користувачу, що знаходиться за клавіатурою одного комп'ютера, входити по мережі у віддалену (іншу) систему. Зв'язок може встановлюватися з комп'ютером, що стоїть в цій же кімнаті, в цьому ж місті або у віддаленому куточку земної кулі. Коли зв'язок встановлений, можливо працювати так, ніби ваша клавіатура підключена безпосередньо до віддаленого комп'ютера.

Можливо користуватися усіма засобами, які віддалений комп'ютер виділяє своїм локальним терміналам:

· проводити звичайний діалоговий сеанс;

· отримувати доступ до множини спеціальних сервісних засобів;

· продивлятися бібліотечні каталоги;

· читати газети та журнали;

· ознайомлюватися з репертуарами театрів та кінотеатрів тощо.

Користуватися режимом TELNET дуже просто. Необхідно тільки взнати ім'я хост-комп'ютера, з яким ви хочете встановити зв'язок (увійти до нього), а також його вхідне ім'я. Потім вводиться наступна команда:

telnet [host name]

Після з'єднання з комп'ютером може з'явитися вимога вводу вхідного імені. Необхідно ввести одне з імен, що розпізнаються, а не маючи вхідного імені, просто ввести своє власне ім'я. Інколи навіть не потрібно вводити вхідне ім'я, так як комп'ютер дозволяє працювати, не виконуючи ніякого контролю.

В Internet є проста система меню, що називається Gopher (піди - подай, бабак), яка допомагає знайти станції TELNET та з'єднатися з ними.

Система Gopher виконує пошук станції telnet у своєму величезному Gopher- просторі.

Інколи перед запуском сесії TELNET з'являється запит на введення типу терміналу. Найбільш розповсюдженим типом терміналу, з яким працюють практично всі системи, є термінал VT 100 або термінал VT102.

Розглянемо деякі основні команди системи TELNET:

· open [hostname] - запуск системи telnet;

· close - закриває з'єднання з системою telnet, коли виникло зависання системи;

· ? - виводить список команд TELNET;

· Z - команда дає можливість призупинити сесію telnet, щоб потім повернутися назад;

· q або quit - команда переходу в оболонку ОС UNIX та інші.

Режими переміщення файлів (file transfer protocol), або ще називають протокол передачі файлів FTP. Як видно із назви, цей режим виконує переміщення файлів із одного комп'ютера в інший. При цьому не має значення, де ці комп'ютери розташовані, як вони з'єднані між собою, чи вони працюють в одній операційній системі, чи ні. Коли обидва комп'ютери використовують мову протоколу FTP і мають доступ до Internet, існує можливість пересилати файли з допомогою команд FTP.

FTP - складна програма, оскільки існує багато різних способів обробки файлів та файлових структур. Способи зберігання файлів (в двійковому або байтовому форматі, в стисненому або нестисненому вигляді тощо) створюють нові проблеми, для рішення яких можуть знадобитися додаткові зусилля.

В деяких випадках існує можливість проникнути в інші системи без дозволу. Деякі системи відкриті для всіх, будь-який споживач може ввійти в них і взяти ті файли, які системний адміністратор зробить відкритими для всіх. Цей спосіб називається анонімним FTP, так як для входу в комп'ютер не потрібно вхідне ім'я і можна просто входити в комп'ютер як анонім (анонімно). В якості пароля як правило вводиться своя поштова адреса.

Для найбільш швидкого надходження файлів використовуватися програма Archie.

В багатьох системах не люблять користувачів, які хочуть зробити доступ в робочі години серверів. В них можна входити увечері або під час перерви. Тому деякі станції FTP виділяють для доступу визначений або виділений час.

Частина 3. Функціональні міжнародні інформаційні системи

Розділ 1. Культурологічні міжнародні інформаційні системи

Лінгвістичні інформаційні системи

Не зупиняючись на відмінностях в інтерпретації поняття "лінгвістичне забезпечення" в сучасній проектній документації та класичній інформатиці, розглянемо його розробку для інформаційних, зокрема бібліотечних систем, як одну з прикладних задач комунікативної лінгвістики. При цьому процес роботи користувача з системою в режимі діалогу будемо інтерпретувати як вигляд мовного спілкування між двома комунікантами.

При дослідженні діалогу між двома комунікантами виділяються такі його аспекти, як комунікативна установка (інтенція, намір) розмовляючого, пресупозиціональна вимога спілкування, тобто "загальний фон знань" (база знань) користувача і системи, актуальне розчленовування тексту ( тобто співвідношення нового і старого, відомого в структурі його смислового змісту), а також способи знакового вираження значення, що передається, які в сукупності з "фоном знань" забезпечують адекватну передачу інформації, тобто узгодження передаючої та приймаючої частин системи комунікації. Справа в тому, що передаючому (розмовляючому) доводиться моделювати в своїй свідомості того, що приймає (адресата, що розуміє), настроюватися на свого співрозмовника, точніше - на його систему знань, способи вираження значення, комунікативну установку.

При розробці інформаційних систем створюються спеціальні засоби лінгвістичного забезпечення (ЛЗ) банків даних, які по можливості оптимальним образом формують умови для необхідного "розуміння" в комунікативній системі "людина - машина" і успішного вирішення інформаційно-пошукових задач. Засоби формування цих умов - формати представлення елементів машиночитаємих записів, інформаційно-пошукові мови (ІПМ) для тематичного або фактографічного пошуку і структура діалогу.

Якщо не звернути увагу на який-небудь аспект мовної комунікації користувача і системи, можуть виникати ситуації, коли відмінності в моделюванні ситуації спілкування, нерідко виникаючи і в розмові двох співрозмовників-людей, приведуть до істотних втрат інформації, до шуму при пошуку або іншого несприятливого результату.

Причина звертання в бібліотеку і зокрема до електронного каталогу (ЕК) - загальна комунікативна установка читача отримати документи (видання, рукописи), що володіють відомими йому характеристиками: належать певному автору, мають конкретні заголовки, опубліковані даним видавництвом, відповідають певній темі, трактують даний предмет і т.д., або відомості про наявність (місцезнаходження) таких документів.

"Установка" АІБС ЕК як комуніканта може бути лише одна - надати користувачеві максимально сприятливі умови для пошуку і забезпечити пошук необхідної інформації по довільному поєднанню пошукових ознак. Можливі "наміри" читачів розглядаються в ЕК як пошукові задачі. Розробник ЛЗ повинен в структурі ЛЗ передбачити засоби ідентифікації відповідних пошукових ознак і методи їх виявлення в записах бази даних. Природно, це виливається в розробку передмашинних форматів представлення елементів запису (наприклад, бібліографічних або авторитетних/нормативних) і засобів відображення смислового змісту документів.

Приступаючи до діалогу з ЕК, читач передбачає (можливо, несвідомо, аналогічно із зверненням до людини), в якості передумови, наявність у електронного каталогу деяких необхідних "знань" енциклопедичного характеру, зокрема, про ієрархічні або асоціативні зв'язки між поняттями. Крім того, читач в праві вимагати від ЕК "розуміння" (ідентифікації), що таке "автор", "рік видання" або "тема", інакше можуть виникнути непорозуміння, не кажучи про значне збільшення часу пошуку за кожною характеристикою шляхом суцільного перегляду машиною бібліографічних записів (БЗ) в базі даних ЕК.

Розумно вважати, що, насамперед, ЕК повинен пристосуватися до читача, у відповідності зі своєю "установкою", і в меншій мірі - читач до каталогу. У зв'язку з цим розробник забезпечує пресупозиціональні умови (попередню домовленість, попередні умови) комунікації, в цьому випадку - загальний фон знань комунікантів.

Знання бібліографічного характеру, як це прийнято в більшості систем, задаються машині у вигляді згаданого передмашинного формату. Так звані "енциклопедичні" знання про структуру предметних областей фіксуються в спеціальній базі даних ЕК, умовно званої "база знань", і що має вигляд словника -тезауруса або класифікації.

Як правило, в бібліотеках використовуються також такі допоміжні картотеки, або довідники, як "Картотека різночитань іноземних прізвищ", "Найменування організацій" (перейменування організацій, варіанти найменувань, абревіатури) і т.п. Їх введення в електронний каталог в формі нормативних записів означає формування цілого ряду довідкових баз даних, як додаткової пресупозиціональної умови успішного спілкування читача з ЕК. Дійсно, фіксація допустимих способів вираження одного і того ж поняття дає читачеві і ЕК шляхом звертання того або іншого з них в довідкові бази даних забезпечити однозначність вираження і сприйняття значення в діалозі. Таку ж роль узгодження лексики спілкування з системою виконують переліки допустимих значень окремих елементів БЗ. Хороші приклади - переліки кодів назв країн, видів носіїв, кодів мов і т.д. Тут необхідність взаємодії бібліотек безперечна.

Відносно підготовки форматів співпраця бібліотек в Україні і між бібліотеками різних країн досить розвинена. Прикладами можуть служити міжнародні конференції та семінари по форматах UNIMARC і USMARC, робочі групи по підготовці комунікативних форматів для бібліографічних і нормативних (авторитетних) записів на основі UNIMARC-форматів для відповідних записів.

Зараз, у відповідності зі спеціальною угодою, РДБ (Украіна) бере участь в спільних дослідженнях з фахівцями Бібліотеки Конгресу США, Національної бібліотеки Канади і Британської бібліотеки, направлених на зближення форматів з метою створення єдиного формату представлення елементів бібліографічних записів для вказаних бібліотек.

Що стосується забезпечення "взаєморозуміння" між читачем і ЕК на основі "баз знань", то, наприклад, РДБ пропонує в такій якості використати формалізовану і модернізовану Бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК) в машиночитаємому вигляді з предметним входом до неї.

Користувач ЕК вводить гіпотетичний набір понять, висловлених звичайною мовою як пошуковий аргумент. Програмне забезпечення демонструє при виведенні на екран варіанти найменувань ділень класифікації, пов'язаних з цими словами, і показує семантичні відносини між найменуваннями. Потім користувач вибирає потрібну тему (предмет), і система показує на екрані бібліографічні записи. При цьому індекси він може не використати.

Цю відповідність між предметами (поняттями, термінами) і найменуваннями ми називаємо "предметним входом, або доступом" в ЕК або класифікації. Предметний доступ може служити засобом з'єднання лексичних одиниць різних природних мов з діленнями різних класифікацій і дескрипторів різних тезаурусів. Користувач зможе побачити найменування ділень з різних класифікацій, пов'язаних з пошуковим аргументом.

Як проект майбутнього, можна уявити собі банк даних, утримуючий багатомовний словник слів і словосполучень, які пов'язані з нормативними/ авторитетними записами для різних класифікацій і тезаурусів. Використання такого масиву даних корисне при пошуку в чужих базах даних. Бібліотеки не будуть залежати при цьому від відмінностей в мові та типі класифікації власного ЕК і придбаної бази даних або бази даних на чужому комп'ютері. Такий проект може сприяти організації тематичного пошуку в INTERNET.

Невеликим експериментом в даному напрямі можна вважати випуск в 1995р. декількома організаціями загального CD-ROM "Класифікаційні системи". Програмне забезпечення, що використовується на цьому диску, дозволяє шукати по слову відразу в різних класифікаціях і класифікаторах, отримуючи на екрані список відібраних ділень (рубрик).

Багато які бібліотеки в наш час вирішили використати в своїх автоматизованих системах тезауруси, але при цьому відчувається, що ними майже не використовується колишній досвід в цій області, накопичений при створенні інформаційно-пошукових систем.

Перші пропозиції про використання тезаурусів в інформаційно-пошукових системах з'явилися в 1957 р., а перші тезауруси для підвищення якості пошукових процесів створювалися на початку 60-х років. У 60-і - 70-і роки повністю розроблена теорія інформаційно-пошукових тезаурусів, опубліковані десятки, якщо не сотні, робіт зарубіжних і вітчизняних авторів. У публікаціях пропонуються методичні принципи збору і лексикографічної обробки ключових слів (КС), принципи встановлення семантичних відносин між ними, описується стандартна структура тезауруса.

Ми розглядаємо метод побудови тезаурусів за категоріальним принципом. Цей метод заснований на концептуальній моделі системи знань і використовувався в ряді ІПС.

Мова представлення знань розглядається в структурі людської діяльності, а формалізація семантики складається у вичлененні та формалізованому представленні деяких компонентів діяльності. Спосіб моделювання знань базується на гіпотезі про організацію знань в людській свідомості при пошуку інформації в масиві текстів.

Кожна область діяльності людини (галузь науки, техніки, господарства) виділяється, з ряду інших або за об'єктом діяльності, або за специфікою процесів, складаючих дану діяльність, або за засобами здійснення деякого класу процесів. Коротке визначення області діяльності можна дати, як правило, за допомогою пари вигляду < "предмети", "процеси">, < "процеси", "предмети"> або трійки < "предмет", "процес", "предмет">,, < "процес", "предмет", "процес">, в яких один з елементів виступає як ведучий.

У результаті виділяються наступні семантичні категорії елементів: процеси доцільної діяльності, або просто "процеси"; об'єкти діяльності і її засоби, тобто "предмети" як деякі матеріальні або ідеальні сутності (речі, особи, теорії, конструкти і т.д.); елементи, що характеризують "процеси" або "предмети" або що є слідством їх здійснення, існування, появи ( "супутні процеси, явища, стани)", "негативні явища", "характеристики" і "умови".

Подальший розподіл по більш вузьких категоріях виливається в процес побудови ієрархічних дерев по відношенню "рід-вигляд".

При цьому в одні і ті ж точки гілок цих дерев попадають ключові слова (КС), семантично умовно еквівалентні в даній області знання з точки зору інтересів інформаційного пошуку. Вони утворять дескриптори.

Вважаємо, що використання КС і тезаурусів доцільно лише в спеціальних бібліотеках, з каталогами по досить обмеженій тематиці. В універсальних бібліотеках це веде або до невиправданих витрат на непомірно трудомісткі розробки, або при їх відсутності - до дуже великих, спочатку непомітних, але непоправних втрат інформації при пошуку.

Аналогічно з теорією актуального розчленовування тексту в лінгвістиці, можна вважати, що, видаючи на екран меню і маски в якості повідомлення (реми), ЕК задає теми текстів - відповідей користувача. Тексти-відповіді виходять шляхом введення користувачем реми для запропонованої теми у вигляді тексту при заповненні екранних масок або номерів вибраних рядків меню.

Слід зауважити, що розробляємі для ЕК екранні тексти виявляються тим більше працездатними, чим, по-перше, повніше і точніше виражають майбутню тему тексту читача і, по-друге, чим менших знакових засобів вираження реми вимагають для формування повноцінного тексту-відповіді читача. Очевидно, що в людинно-машинній системі мовної комунікації однозначно зрозуміла тема (про що говориться на даному кроці діалогу) і максимально обмежені способи вираження реми стають однією із застав успіху роботи ЕК при пошуку. ЕК як би веде діалог за системою "підказка читачеві". Маска, меню, HELP і уточнення способів вираження по довідкових базах даних і являють собою не що інше, як 4 типи підказки. Саме в цьому і полягає значення вдосконалення структури діалогів в інформаційних системах.

Навчальні інформаційні системи

Одна з напрямів навчального процесу, де навчальні інформаційні системи набули найбільшого поширення є дистанційна освіта. Інтерес до дистанційної освіти в Україні підтримується повідомленнями про динамічне зростання системи дистанційної освіти за кордоном. Саме поняття дистанційної (чи дистантної) освіти позичено з англійської мови і практики освіти Великобританії, де не лише поняття Distance Education, але і абревіатура DE, що походить від цих слів, стали сталими і не потребують розшифровки. В зарубіжній практиці поняття дистанційної освіти охоплює найрізноманітніші моделі, методи і технології навчання, при яких викладач і студент просторово розділені, знаходяться в різних місцях (класах, школах, районах, містах і навіть країнах). При цьому стає необхідним певне середовище чи засоби, за допомогою яких відбувається спілкування викладача і студента. Такими засобами можуть бути:

· друковані та письмові матеріали, що пересилаються звичайною поштою або факсом;

· телефонна мережа;

· аудіо- та відеозаписи, навчальне радіо і телебачення (а також кіно);

· інтерактивні програмовані навчальні засоби, комп'ютерні навчальні програми.

Термін "дистанційна освіта" не означає якоїсь особливої технології, швидше, він описує спосіб навчання, що дозволяє викладачу і студентам вийти за вузькі межі навчання в класі. Розглянемо докладніше поняття дистанційної освіти, а також спектр його можливостей.

Дистанційна освіта (ДО) - це практика, яка поєднує викладача, студента, а також джерела, розміщені в різних географічних регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію. Взаємодія забезпечується різними засобами, такими як обмін друкованими матеріалами через пошту і телефакс, аудіоконференція, комп'ютерна конференція, відеоконференція. Дистанційна освіта виявляється перспективним засобом отримання освіти ізольованими сільськими студентами, студентами із специфічними вимогами чи особами, що нездатні досягти мети іншими засобами.

Важливо відмітити, що користь від отримання інформації ззовні перетворює освіту на відстані більш привабливим для працюючих дорослих, тих, хто переконаний, що масовість і розклад навчання для нього непридатний.

Можна визначити дистанційну освіту як освіту, що характеризується п'ятьма основними моментами:

1. Існування викладача і студента і, як мінімум, наявність домовленості між ними;

2. Просторова роздільність викладача і студента;

3. Просторова роздільність студента і навчального закладу;

4. Двонапрямкова взаємодія викладачі і студента;

5. Підбір матеріалів, що передбачені спеціально для дистанційного вивчення.

Це визначення охоплює ряд форм навчання - від заснованих на друкованих матеріалах, коли спілкування здійснюється за допомогою пошти і телефону, до двосторонніх відеокурсів, коли викладач і студент "зустрічаються" на телевізійних екранах.

В основному, в дистанційній освіті існує два підходи в забезпеченні підтримки навчання - розширення і трансформація. Ці підходи можуть бути описані наступним чином.

Модель розширення має місце тоді, коли викладач проводить урок, що технологічно мало відрізняється від традиційного, розширюючи його до інших просторових і часових рамок. Діяльність викладача, сукупність учбових матеріалів, учбове середовище дозволяє імітувати ситуацію навчання в умовах класу, а також компенсувати втрачені канали спілкування і отримання учбової інформації. Дана модель навчання передбачає перетворення лекції і наступного обговорення в класі на індивідуальні навчальні матеріали.

Модель трансформації характеризує такі форми організації дистанційної освіти, які не імітують традиційну освіту, а являють собою дещо нове, специфічно пов'язане з технологіями відповідного зв'язку викладача і студентів.

Програми дистанційної освіти не обов'язково є прикладами точної відповідності тієї чи іншої моделі, проте знання відмінностей між моделями важливо для розуміння проблем психологічного і викладацького порядку, з якими зустрічається дистанційна освіта. Разом з новими методами і технологіями навчання дистанційна освіта привносить в теоретичну педагогіку та освітню практику нові поняття і терміни, в першу чергу до них відносять:

· віртуальний клас (група);

· підтримка освіти (підтримка студентів);

· учбові телекомунікаційні проекти;

· зворотній зв'язок;

· діалогова технологія;

· комп'ютерний зв'язок;

· телеконференція;

· координатор, модератор, фасілітатор телекомунікаційного проекту (телеконференції).

Під віртуальним класом (групою) в зарубіжній практиці дистанційної освіти розуміється спільнота студентів, взаємодія між якими при спільному виконанні ними учбових завдань відбувається через комп'ютерні мережі. Віртуальний клас - поняття, властиве трансформаційній моделі дистанційної освіти, так як можна допустити, що спілкування між студентами за допомогою комп'ютерної мережі досить суттєво відрізняється від звичайного. В умовах вітчизняної освіти є досвід, на основі якого правильніше говорити про квазівіртуальні класи, коли студенти, що не мають комп'ютерів вдома, при спільній груповій діяльності використовують комп'ютери своєї школи для спілкування з аналогічними групами з інших шкіл (інших міст).

Учбовий телекомунікаційний проект - одна з перспективних форм трансформаційної моделі дистанційної освіти, заснована на спільній (колективній) діяльності студентів, спрямованої на досягнення певної модельної мети. Мета, яка звичайно постає перед студентами, носить не учбовий характер і моделює мету будь-якої наукової чи виробничої діяльності (наприклад, ціль учбового проекту екологічної направленості - виявити джерела забруднення навколишнього середовища в деякому районі). Така модельна ціль придає дієвості учнів в проекті інтегрованого характеру, стимулює у них навички та вміння працювати в колективі, з використанням розподілу праці та ролей, а також активну соціальну направленість. Важливими рисами учбового телекомунікаційного проекту є такі:

· його часова визначеність і обмеженість (від двох тижнів до трьох місяців);

· використання комп'ютерних телекомунікаційних мереж і програмних засобів для обміну інформацією між всіма учасниками проекту, які часто утворюють віртуальну чи квазівіртуальну групу;

· необхідність чіткої організації діяльності студентів, яка встановлюється координатором проекту.

Зворотній зв'язок в дистанційному навчанні - узагальнення відповідного кібернетичного поняття - потік інформації від педагога до дистанційного учня на стадії оцінювання педагогом діяльності студента, його просування та успіхів і такий, що несе реакцію педагога на успіхи студентів, оцінку його діяльності.

Діалогова технологія - конфігурація програмного забезпечення, обладнання, а також міжособистісної взаємодії та діяльності, що забезпечує вільне спілкування.

Телеконференція - спосіб обміну текстовими повідомленнями з певними спільнотами зацікавлених в цьому людей.

Комп'ютерний зв'язок - сукупність способів використання комп'ютерів і телекомунікаційних мереж в якості інструментів для організації зв'язку. Комп'ютерний зв'язок включає в себе:

· електронну пошту, яка дозволяє направляти повідомлення в поштові скриньки користувачів мережі;

· телеконференції, які дозволяють направляти повідомлення всім учасникам одночасно;

· доступ до віддалених інформаційних джерел, наприклад, бібліотечних ресурсів, базам даних, серверів.

Дистанційна освіта за кордоном, особливо в Європі, зараз входить в нову, дуже важливу фазу свого розвитку. Після порівняно тривалого періоду відносної стабільності в розумінні незмінності основних технологій і методів навчання, і недавнього періоду кардинальних змін, внаслідок появи нових різноманітних середовищ (відео, комп'ютерних телекомунікацій ) ДО сьогодні входить в фазу інтегрування та зближення технологій. Цей період суттєво вплине на практику навчання. Серед ключових тенденцій в розвитку ДО необхідно вказати наступні:

· одночасне розгортання (зростання різноманітності) та зближення технологій;

· зміни в стосунках між викладачами і студентами;

· зміни в стосунках між навчальними закладами;

· поява стійких тенденцій.

В 80-х роках технології ДО, що використовувалися для створення учбових матеріалів, їх доставки і взаємодії між викладачами і студентами, були малочисельні і примітивні. В основному, це були друковані матеріали, відео і зрідка прямі телевізійні трансляції. Для доставки використовувалась звичайна пошта, кабельне і громадське телебачення. Взаємодія здійснювалась за рахунок письмових творів, прямих консультацій по телефону і інколи за допомогою аудіо- записів.

Починаючи з середини 80-х швидко зростають різноманітні інтерактивні телекомунікаційні середовища - супутникові, мікрохвильові, стисле відео, аудіо конференції тощо. Все це робить групове навчання центром уваги в ДО.

Нові середовища дозволяють розширити традиційну аудиторію до так званої "віртуальної". В результаті контроль за часом, місцем і темпом навчання повертається учбовому закладу, але студенти отримують можливість спілкуватися один з одним.

В наш час з'явився новий тип учбової групи - "спільнота студентів" - дякуючи асинхронності таких телекомунікаційних середовищ як комп'ютерні конференції, електронна пошта і голосова пошта.

Оскільки ці середовища не передбачають одночасних питань та відповіді, студенти можуть знову самі обирати час, місце і темп, зберігаючи можливість спілкування з іншими студентами, які в цей час працюють з другою частиною учбового курсу або навіть проходять зовсім інші курси в рамках програми. Цілі спілкування в "співтоваристві студентів" не так дидактичні, як контекстуальні, маючи на увазі принципово новий рівень спілкування, окрім передбачуваної програмою учбової програми.

Можна очікувати появу нового типу стосунків в кінці цього чи на початку наступного тисячоліття. По мірі того, як студенти отримуватимуть доступ до великих баз даних, гіпермедійних комплексів, відео і тексту за допомогою комп'ютерних мереж, з'явиться новий тип студента - чудово обладнаного для навчання, а краще сказати, цілого "співтовариства молодих вчених". Студенти самі управлятимуть часом, місцем та темпом, широтою охоплення і послідовністю учбового матеріалу і, більше того, матимуть можливість вільно спілкуватися із ровесниками та викладачами.

90-і роки принесли свої нововведення в стосунки між учбовими закладами. Найбільш видатний з них - мережевий відкритий університет. Передував йому Національний технологічний університет (США), який видавав дипломи, дякуючи спільній роботі багатьох великих ВУЗів. Зовсім свіжий приклад - це консорціум ступеня національних університетів, який об'єднує дев'ять солідних ВУЗів, що пропонують національну ступінь бакалавра в менеджменті. Цей консорціум був створений як результат діяльності університету Розвитку Розуму, який і досі просуває створення інших, більш спеціалізованих консорціумів в бібліотечній справі і в галузі розробок систем викладання з метою присудження національних ступенів з цих спеціальностей.

Більш того, вперше в історії американської освіти спостерігається поява нових національних університетів дистанційної освіти, а також нових спеціальностей і вчених ступенів, отримуваних за допомогою дистанційної освіти. Серед прикладів можна назвати ступінь магістра ділового адміністратора державного університету штату Колорадо, ступінь з інформатики державного університету Чикаго, ступінь з бібліотечної справи Арізонського державного університету, магістра управління освітою університету Джорджа Вашингтона, магістра акустики Пенсільванського державного університету і, нарешті, ступінь бакалавра з ядерної фізики університету Меріленда.

Термін "дистанційна освіта" означає різні освітні моделі, для яких спільним є те, що деякі або всі викладачі та студенти просторово розділені. Як і всі типи освіти, різні моделі дистанційної освіти будуються на основі головних компонент процесу навчання:

· виклад предметного змісту;

· взаємодія з викладачами;

· виконання практичних завдань.

Кожна модель дистанційної освіти використовує технології, які тим або іншим чином впливають на ці компоненти.

Різні моделі дистанційного навчання відрізняються не тільки технологіями, що ними використовуються, але і мірою управління та відповідальності викладача і учнів. У деяких моделях викладачі та учбовий заклад зберігають свої функції повного управління процесом навчання як у випадку традиційної системи класного навчання. В інших випадках управління навчанням переходить до тих, що навчаються.

Нижче представлені три моделі дистанційної освіти. Звичайно, вони не відображають всіх можливих підходів до дистанційної освіти. Однак, вони відображають два крайніх випадки і середину на континум від управління навчанням викладачем до управління самим учнем.

А. МОДЕЛЬ РОЗПОДІЛЕНОГО КЛАСУ має місце в тих випадках, коли інтерактивні телекомунікаційниі технології розповсюджують курс, розрахований на один клас, на групи студентів, що знаходяться в різних місцях. Типовий результат - змішаний клас, який об'єднує традиційно і дистанційних студентів, що навчаються. Учбовий заклад і деканат контролюють успішність.

Б. МОДЕЛЬ САМОСТІЙНОГО НАВЧАННЯ звільняє студентів від необхідності знаходитися в певному місці в певний час. Студенти забезпечуються набором матеріалів, що включає виклад курсу та докладну програму, і отримують можливість звертатися до співробітника факультету, який здійснює керівництво, відповідає на питання і оцінює роботу. Контакт між студентом і методистом досягається шляхом використання телефону, комп'ютерних конференцій, електронної і звичайної пошти.

В. МОДЕЛЬ ВІДКРИТЕ НАВЧАННЯ + КЛАС включає в себе використання друкарського викладу курсу і інших засобів (наприклад, відеозаписів або комп'ютерних дисків), які дозволяють студенту вивчати курс з найбільш прийнятною швидкістю в поєднанні з інтерактивними телекомунікаційними технологіями для організації спілкування студентів всередині дистанційної групи.

Бібліотечно-архівні інформаційні системи

В наш час заміни паперових технологій безпаперовими всі архіви, які фактично є найбільшими накопичувачами інформації на паперових носіях, повинні бути як найшвидше переведені на безпаперову основу.

Головною проблемою при переході на таку основу є стандартизація форматів програмних продуктів, що мають забезпечувати всі сервіси сучасного архіву.

Термін MARC являє собою акронім назви системи Machine- Readable Catalogue or Cataloguing (Каталог або каталогізація, що читається машиною.) Однак ця назва не є зовсім точною, оскільки MARC не є ні яким-небудь виглядом каталогу, ні методом каталогізації. Фактично MARC - це короткий та зручний термін для позначення процесу маркування будь-якої частини каталогізаційного запису так, щоб вона могла бути оброблена за допомогою комп'ютера.

У загальних словах, комунікативний формат MARC повинен забезпечувати:

· можливість його застосування для всіх видів бібліотечних та архівних документів;

· достатню гнучкість для рішення різноманітних задач в доповнення до каталогізації;

· зручність застосування в різних автоматизованих системах.

Застосування стандарту MARC в архіві, який до цього працював з каталожними картками, помітно збільшить швидкість роботи, тобто не буде необхідності стояти "бог знає скільки часу" біля каталогу, щоб знайти потрібну картку. Стандарт MARC дозволяє знайти будь-який документ, який є в архіві, в лічені секунди. Наприклад, якщо читач забув або не знає якого-небудь потрібного опису документу (автор, назва і т.п.), то MARC дає можливість знайти цей документ за ключовими словами. До переваг MARC-а потрібно віднести і те, що він вимагає мінімум одного комп'ютеру, тобто всі ті каталоги з картками стають непотрібними.

Використання стандарту MARC запобігає дублюванню роботи та допомагає архівам і бібліотекам краще розпорядиться їх ресурсами.

Застосування стандарту MARC при управлінні архівними операціями дозволяє архіваріусам використовувати існуючі автоматизовані архівні системи. Багато систем, доступні архівам різного рівня, спроектовані для роботи з форматом MARC. Вони технічно обслуговуються і удосконалюються, так що архіви можуть користуватися перевагами останніх досягнень в комп'ютерній технології. Стандарт MARC дозволяє також архівам замінити одну систему на іншу з упевненістю, що їх дані будуть сумісні.

Незважаючи на співпрацю країн в цій області з'явилося, декілька версій формату MARC таких, як UKMARC, INTERMARC, USMARC, розходження в яких були викликані відмінностями в національних правилах і практиці каталогізації.

Архів Конгресу є офіційним депозитарієм публікацій Сполучених Штатів і первинним джерелом каталогізаційних записів для міжнародних публікацій та публікацій США. У 1960-і рр. архів Конгресу розробив формат MARC Бібліотеки Конгресу (формат LC MARC), систему, що використовує в каталогізаційному записі цифри, букви та інші символи для позначення різних типів інформації. У процесі розвитку формат LC MARC став форматом USMARC (форматом MARC США). Ведення архівного формату USMARC, також як і офіційної документації USMARC, здійснюється Бібліотекою Конгресу.

Терміни USMARC та їх визначення.

Покажчики даних (Signposts): Щоб прочитувати та інтерпретувати архівний запис, комп'ютеру необхідна допомога. Таблиця 1 ілюструє інформацію, для позначення якої потрібні "signposts".

Таблиця 1 Запис з текстовими "signposts": Той же запис з мітками MARC:

"SIGNPOSTS"	ДАНІ	"SIGNPOSTS"	ДАНІ
Заголовок основного архівного запису: Ім'я:	King, Stephen	100. 1 $а	King, Stephen
Заголовок та дані про відповідальність: Основний заголовок: Дані про відповідальність :	Misery Jim Arnosky	245. 10 $а $с	Misery Jim Arnosky
Галузь видання: Інформація про видання:	1 st ed.	250 $а	1 st ed.

Порівняння одного і того ж запису з текстовими "signposts" і з мітками USMARC ілюструє компактність формату USMARC, тобто економне витрачання об'єму комп'ютерної пам'яті.

Таблиця 1 ілюструє запис MARC, розмічений "signposts". Найменуваннями цих "signposts" є: ПОЛЕ, МІТКА, ІНДИКАТОР, ПІДПОЛЕ, КОД ПІДПОЛЯ і ВИЗНАЧНИК ЗМІСТУ. Розглянемо ці терміни окремо.

Поле: Кожний архівний запис логічно ділиться на поля. Є поле для автора, поле для інформації про заголовок і т.д. Ці поля поділяються на одне або декілька "підполій".

Як було відмічено раніше, текстові найменування полів дуже довгі, щоб їх приводити в кожному записі USMARC. Замість цього, поля представляються 3-х цифровими мітками.

Мітка: Кожне поле асоціюється з трьохцифровим числом, яке називається міткою. Мітка ідентифікує поле (тип даних), яке слідує після неї. Навіть якщо на екрані дисплею, відразу після мітки виведені ще і індикатори (таким чином, може з'явитися число з 4 або 5 цифр), мітка завжди являє собою перші три цифри.

...