Міжнародні інформаційні системи

Багато спеціалістів погоджується, що цифрове звукове мовлення підірве базову структуру сучасної індустрії звукозапису. Наприклад, передбачається, що в системі цифрового звукового мовлення буде виділено кілька каналів для передачі найновіших популярних альбомів звукозаписів. При цьому по різних каналах одночасно передаватимуться одні й ті ж звукозаписи, але з рознесенням у часі, так що лише після півгодинного чекання слухач може знайти потрібний йому звукозапис. У розпорядженні слухача буде радіоприймач з вбудованим цифровим реєструючим пристроєм. Ним буде лазерний програвач для перезаписуваних компакт-дисків, магнітофон на міні-дисках фірми "Соні" або цифрові магнітофони з компакт-касетами фірми "Філіпс", які найближчим часом очікуються на ринку збуту.

Питання оплати за запис у системі цифрового звукового мовлення передбачається вирішувати таким чином. Спочатку слухач може безкоштовно прослухати звукозапис, що передасться із зниженою якістю шляхом спеціального кодування. При натисканні в приймачі клавіші "Оплачую" в його реєструючому пристрої здійснюється запис з максимально високою якістю звучання. Менш популярна музика транслюватиметься по інших каналах з меншою частотою (можливо, улюблений звукозапис доведеться чекати до доби). Окремі канали будуть відведені для змінюваних різнотемних музичних передач. Останні будуть вестися одночасно у двох каналах з часовим рознесенням 0,5 хвилини, що дозволить прослуховувати музику і записувати її "в пориві емоцій".

У каналах цифрового звукового мовлення планується забезпечити двосторонній зв'язок, що дозволить слухачам по телефону просити передати певні музичні програми. Оплата за записи слухачами буде здійснюватись через автоматичний телефонний зв'язок з банком або за допомогою кредитних карток.

Сіднейська фірма "Остреліен бродкастінг" (Ей-Бі-Сі) розробила апаратуру цифрового запису, яка дозволяє в студіях радіомовлення під час підготовки новин дня, репортажів тощо відмовитися від звичайного аналогового запису на магнітну плівку, яка є дорогою, втрачає якість з кожною копією і може бути зіпсована в процесі редагування або відтворення.

У новій апаратурі D-САRТ (Digital Cartridge Editing System) запис з магнітної стрічки перетворюється безпосередньо на цифрову форму і реєструється в ЗП на твердих магнітних дисках з обсягом пам'яті до 2,4 Гбайтів. При цьому репортерські матеріали можна безпосередньо вводити в апаратуру через телефонні та студійні канали.

Цифровий запис у новій апаратурі також надає одночасний доступ до оригіналу багатьом користувачам. Наприклад, на студіях Ей-Бі-Сі інтерв'ю в процесі його передачі в прямому ефірі можуть одночасно редагувати 29 режисерів і репортерів.

Для редагування записів працівники студій використовують пристрій з відеоекраном, в якому "мишею" виділяються початок і кінець фрагмента та вибирається місце для нього в радіопрограмі, після чого відредаговані фрагменти заносяться у файл. У момент радіопередачі такий файл видає ЕОМ команди на відтворення відповідної звукової інформації безпосередньо з магнітного диску. Аналогічною процедурою редагування може користуватися диск-жокей під час створення програми вечорів у диск-клубах.

Нова апаратура дозволяє створювати в ЗП на магнітних дисках радіомовні програми тривалістю до 480 хв. Керування нею здійснює міні-ЕОМ, яка може підбирати швидкість цифрового запису для досягнення різної якості звучання. Для студійного мовлення стереопередач у режимі з частотною модуляцією використовується швидкість 32 Кбіт/с, а для відтворення з оптичних компакт-дисків - 44,1 і 48 біт/с.

Нова апаратура закуплена американською радіомовною компанією Ей-Бі-Сі, яка планує почати її експлуатацію в своїй нью-йоркській студії, зв'язаною з бюро компанії в Лос-Анжелосі, Вашингтоні та Лондоні.

Широкомовна компанія Бі-Бі-Сі виробляє у даний час оцінку апаратури D-САRТ, базуючись на оцінках десятка країн. Крім того, переговори з фірмою-розробником ведуть урядові заклади, органи міністерств оборони та відомства, які займаються збиранням різної, в тому числі розвідувальної інформації.

Проведення компанією Бі-Бі-Сі у Бірмінгемі пробних радіопередач у цифровій формі DАВ у межах щорічного радіофестивалю програми "Радіоакадемія" виявились вдалими, і компанія прагне якомога швидше організувати такі передачі на регулярній основі.

Розробка техніки DАВ здійснюється в рамках одного з проектів спільноєвропейської програми "Еврика", причому Бі-Бі-Сі у даному проекті є єдиним англійським учасником. Такі передачі планується ретранслювати через супутники, що пов'язано з довгостроковим процесом виділення міжнародних частот. У зв'язку з цим Бі-Бі-Сі вже зараз планує подати офіційну заявку на виділення однієї смуги в діапазоні дуже високих частот (ДВЧ). Фахівці компанії розраховують отримати смуги в будь-якому з трьох піддіапазонів ДВЧ і створити до кінця 90-х років мережу малопотужних широко-мовних радіостанцій, половина з яких буде належати Бі-Бі-Сі, а решта - приватним фірмам.

Очікується, що перші цифрові радіоприймачі будуть створюватись у Німеччині і постачатись фірмами "Грюндіг", "Боні", "Телефункен", які також висловлюють намір про швидкішу організацію програми DАВ.

Для проведення пробних передач у Бірмінгені на даху ратуші були змонтовані два передавачі потужністю 11 Вт, які працювали близько частоти 215 МГц у стереофонічному режимі з частотною модуляцією (ЧМ) та в режимі цифрових передач (для існуючих ЧМ-стереопередач з обсягом мовлення на місто типу Бірмінгем потрібен радіопередавач потужністю не менше 1000 Вт).

Радіоапаратура для обох пробних передач була встановлена в спеціально облаштованому автобусі з кількома операторськими місцями, де прослуховування велось через стереонавушники з можливістю переключення на цифрову чи ЧМ-стереопередачу. Під час руху автобусу ЧМ-сигнали зазнавали певних пошкоджень (шипіння, періодичне затухання і т.п.), обумовлених як багатоходовим розповсюдженням сигналів, так і різного роду наведеннями від автомобільних двигунів, обчислювальної техніки, електронних касових апаратів тощо. В той час цифрові передачі зберігали високу якість, за винятком випадку, коли автобус проїздив через тунель. Крім того, було проведено порівняння на дальність передач, коли автобус виїхав за межі міста: ЧМ-стереопередачі перестали впевнено прийматися на відстані 10 км, а цифрові передачі - через 25 км.

Встановлено також, що цифрові передачі забезпечують також більш економне використання приватного спектра. Так, якщо для кожної національної ЧМ-стереопрограми потрібна ділянка шириною близько 2,2 МГц, то цифрове мовлення дозволяє організувати на ділянці шириною 4 МГц до 12 стереопрограм.

Компанія " RCN Radio " впроваджує цифрове звукомовлення з допомогою супутникової системи зв'язку з метою досягнення якості звуку на рівні програвача компакт-дисків. Комплектуючі вироби для споруджуваного комплексу апаратури повинна поставити американська фірма "LNR Ком'юнікейшнз".

"RCN Radio" - найбільша комерційна радіомовна компанія у Колумбії, яка має 104 станції АМ- і ЧМ-модуляції потужністю від 5 до 100 КВт.

Система цифрового звукового мовлення будуватиметься на основі апаратури DAVSAT (Data Audio-Voice Small Aperture Terminal) - компактного термінала цифрового музикального та звукового зв'язку. Насамперед американська фірма розробила цей комплекс для застосування супутникового зв'язку у специфічних цілях і у відчинених та корпоративних мережах, використовуючи супутниковий зв'язок з малими потужностями наземного передавача і бортового ретранслятора, радіокомпанія RCN сподівається забезпечити високу якість звуку при передачах з Боготи у різні міста та населені пункти, а також двосторонній і циркулярний (коловий) зв'язок у діапазоні "С" (3,9-6,2 ГГц).

Двосторонній зв'язок потрібен для отримання інформації від кореспондентів з міст, а циркулярний - для доведення спільних наказів з центру на адресу усієї кореспондентської мережі. У системі DAVSAT застосовується алгоритм стиснення (3:1), що дозволяє при швидкості передачі 128 Кбіт за годину забезпечувати одну музичну стереопару в каналі шириною 15 КГц. Нова система замінить наземні телефонні та радіорелейні мережі між Боготою і 32 містами. Крім центральної станції, у столиці передбачені ще дві резервні приймально-передавальні станції в містах Барранкілья та Медельїн.

Під час введення до ладу нової системи вся нестудійна апаратура залишається нерухомою. Центральна станція у Боготі має для забезпечення надійності цілий ряд дубльованих елементів, у тому числі модулятор, конвертер, підсилювач і т.д. У випадку неполадок в дію вводиться уся запасна недіюча ланка.

За словами технічного директора RCN Х.Медіни, система передаватиме новини, музику, спорт у двох національних мережах мовлення - моно і стерео. У майбутньому центральна станція у Боготі буде використовуватись як телепорт для передач даних, голосу, музики та відеоінформації. Система зможе діяти в діапазоні 12,5-13 ГГц.

За словами Медіни, однією з головних потреб під час проектування нової радіосистеми була мінімальна витрата енергоресурсу і спектра частот супутника "Інтелсат" VI F2 для зниження орендної плати. Керівник підрозділу цифрових систем фірми "LNR Комьюнікейшнз" Т.Хартій розповідає:

"Від RСN ми отримали тільки спільну систему. Надалі ми самостійно будували архітектурні системи, використовуючи як сполучені блоки наші ранні розробки і вироби, вибудовуючи їх у єдиний ланцюг, виходячи з критерію "коштовність-ефективність". Це стосується як наземного сегменту, так і умов його взаємодії із супутником і особливо антенних пристроїв системи. Сьогодні створення системи знаходиться на етапі закупівлі обладнання, монтажу та налагодження.

Проектом передбачено поступове удосконалення системи, переведення ще двох станцій (у містах Калі та Букараманга) з розряду приймальних до розряду приймально-передавальних. На більш пізньому етапі планується включення мовлення Боготи в регіональну мережу "Інтелсата" для Північної Америки. Розглядаючи нову систему як систему DАВ (Digital Audio Broadcasting), тобто цифрову систему музичного мовлення, проектанти сподіваються, що основні знайдені ними технічні рішення будуть прийняті Міжнародною організацією стандартизації як стандарт. Зокрема, це стосується алгоритмів стиснення і кодування інформації.

Телевізійні інтерактивні інформаційні системи

З 1 липня 1993 р. Міжнародна організація радіомовлення і телебачення (ОІРТ), що об'єднує країни Центральної та Східної Європи, інтегрована в Європейську спілку радіомовлення (ЄСР).

Із самого початку ОІРТ і ЄСР були єдиною організацією під назвою Міжнародної спілки радіомовлення (МСР). МСР була створена в 1925 р. і розпалася з початком періоду. холодної війни. В ОІРТ увійшли Росія, Україна, Білорусія, Молдавія, Естонія, Литва, Чехословаччина, Польща, Угорщина, Румунія і Болгарія.

Інтеграція ОІРТ в ЄСР потребує з боку західних членів спілки фінансової допомоги, зокрема, в програму побудови наземних станцій, які дозволять приєднати нових членів до програм Євробачення, що ретранслюються по супутниковому зв'язку.

Основні проблеми в галузі створення нових телевізійних систем полягають у тому, що США, Японія і Західна Європа є прихильниками систем телевізійного повідомлення з різним ростом розкладення кадру. Так, західноєвропейські країни в рамках програми "Еврика", пропонують прийняти за міжнародний стандарт систему телевізійного повідомлення з ростом розкладення кадру 1250 рядків, а японська державна телерадіокомпанія "МНК" витратила протягом десяти років близько 300 млн. доларів на розробку телевізійної системи "Хай віжн" з ростом розкладення 1125 рядків.

Для розгляду заходів щодо використання нової телевізійної системи у США створено комітет, до якого увійшли керівники трьох корпорацій телевізійного мовлення, а також колишні працівники Федеральної комісії зв'язку. Підкомітет повинен підготувати підсумкову доповідь, взявши за основу готову попередню.

У попередній доповіді розглянуто проекти телевізійної системи з підвищеною розв'язувальною спроможністю, у тому числі проект Нью-йоркського технологічного інституту, що передбачає використання двох відеосигналів - стандартного для існуючих телевізійних приймачів та доповнюючого, що забезпечує прийом високоякісного зображення на нові телевізійні приймачі. При цьому замість двох каналів з довжиною смуги по 6 МГц, як це потрібно для передачі зображення з ростом розгортки 1125 рядків, пропонується задіяти півтора каналу, тобто півканалу буде займати передача додаткового відеосигналу. Крім того, якщо в японській системі "Хай віжн" використовуватимуться телевізійні приймачі на електронно-променевих трубках вартістю близько 3500 доларів, то в запропонованій системі передбачається використання телевізійних приймачів із світлоклапанним проектором.

Інший проект суміжної системи телебачення "АСТЦ" розробляється спільно корпорацією Ен-Бі-Сі і фірмою "Кенс'юмер електронікс" - передбачає передачу кадру з розгорткою 1050 рядків, для якого достатньою є ширина смуги телевізійного каналу 6 МГц. Передачі цієї системи зможуть прийматися на існуючі телевізійні приймачі, а підвищена якість зображення забезпечуватиметься новими спеціальними телевізійними приймачами. У перспективі передбачається можливість збільшення росту розкладення до 1125 рядків.

У наш час відбувається висунення на перший план принципово нового жанру, що отримав назву інтерактивного. Цей вид мовлення ще дуже молодий і робить тільки перші кроки. Протягом 4 років світовий ринок інтерактивного жанру за деякими розрахунками становитиме 3 млрд. доларів.

Як виглядає інтерактивне мовлення на практиці? Принцип простий: телеглядач перестає пасивно сидіти перед екраном і стає співучасником того, що там відбувається. Для цього відпрацьовано декілька технічних засобів. Одну з найпростіших систем пропонує американська компанія "Інтеректів системз".

Невелика приставка, що підключається до телевізора, теле-фонної та електричної мереж, через які встановлюється зв'язок із центром програми. Елементарний пульт дистанційного управління дозволяє брати участь у передачах.

Піонером цієї системи стала іспанська фірма "Інтеректів телевісьон", яка уклала договір на передачі із державним телебаченням Іспанії. Тут уперше в світі у таких масштабах стало практикуватися інтерактивне мовлення. В ефір перша пробна програма вийшла під час Олімпіади в Барселоні, коли глядачі отримали можливість брати участь у спортивних вікторинах та іграх, вигравати призи. Регулярне інтерактивне мовлення в Іспанії почалося в січні 1993 р. Глядачам пропонується більше 10 передач, але вже зараз іспанські фахівці очікують, цю незабаром до 70% програм почнуть готуватися у цьому жанрі. Протягом 1994 р. "Інтеректів телевісьон" вийшла в ефір у скандинавських країнах, в Італії, Німеччині, Швейцарії, Нідерландах, у 1995 р. - у США та Австралії.

Компанія "Епл комп'ютер" (США) і телебачення Японії нещодавно продемонстрували сотням глядачів, котрі зібралися у токійський студії, можливості інтерактивного телебачення, використовуючи пряму трансляцію жіночих змагань із гольфу.

За такого скупчення людей неможливо було кожного з них забезпечити пультом управління, тому роль телеглядача була доручена одному з членів персоналу студії. За допомогою "миші" та меню він міг вибирати до чотирьох ракурсів зйомок кожної лунки на майданчику. Вибравши учасницю змагань, він міг запросити довідку про її рейтинг у світовій кваліфікації, заробітках та перемогах у важливих змаганнях. Під час передачі цих статистичних даних пряма трансляція гри учасниць у вибраному вікні не переривалася.

Технологія зйомки доволі складна. Зображення, котрі надходять від 32 телекамер, установлених на полі, переводяться у цифровий код і піддаються стисненню. Для цього використовується комп'ютер "Квадра", один з найпотужніших у серії "Макінтош". По супутниковій системі зв'язку дані передаються на приймальний пристрій у Токіо, де за допомогою іншого комп'ютера "Квадра" проводиться їх декодування та підключення до користувача. Інформація про площу та учасників береться з банку даних.

До недоліків нової технології належить дуже великий ступінь стиснення цифрової інформації, що призводить до втрати якості зображення.

Компанія "Епл" продовжує розробку технології та планує її нові демонстрації. На думку спеціалістів, інтерактивне телебачення увійде в ужиток не раніше, ніж через декілька років.

Можливості інтерактивного мовлення ще не до кінця вивчені, але вже наявно видно їхній величезний потенціал. Найпростіше застосування - телегра, в якій можна брати участь, сидячи вдома на канапі. Наступні можливості пов'язані з придбанням товару, запропонованого в передачі, причому гроші з банківського рахунку телеглядачів система автоматично знімає і розпоряджається про доставку покупки додому. Інтерактивне ТБ спрощує проведення опитування населення, дозволяє в той же час спостерігати реакцію аудиторії на інформацію, що передається, і на рекламу, що досить важливо для рекламодавців. Цілком безмежний потенціал освітніх інтерактивних програм. Глядачі зможуть самі впливати на програми. Наприклад, у Бразилії аудиторії вже запропоновувалося вибрати напрямок, за яким повинна була розвиватися дія в популярному серіалі. У Великобританії одна телекомпанія транслювала в інтерактивному режимі футбольні матчі, і кожний глядач, мав можливість вибрати для себе ракурси, під якими він хотів дивитися конкретний епізод, чи його повторення. Недалекий той час, коли публіка буде сама створювати програму фільмів на наступний тиждень із запропонованого списку. Словом, інтерактивні системи покликані стати наступним принциповим етапом у розвитку слідом за появою кольорового зображення та відеомагнітофонів.

Некрасиве слово "інтерактивність" - мабуть, найбільш уживане сьогодні професіоналами світового телебачення, хоча ніхто не може дати правильного визначення цього явища. Прийнято вважати, що інтерактивність означає можливість глядача взаємодіяти з тим, що відбувається на екрані. Це стає можливим завдяки найновішим технологічним винаходам. Новітні технології створюють нову інформаційну систему, кордонів можливостей якої сьогодні ще не видно. Мова йде про об'єднання різних галузей і технологій - телебачення, комп'ютера та сучасних засобів телекомунікацій, причому для цього потрібна наявність розгалужених кабельних та оптоволоконних мереж, об'ємних банків даних, потужних мікропроцесорів і, звичайно, необхідного обладнання у споживача.

Старший віце-президент компанії "Кінг Уорлд" (США) Кен Крашл впевнений, що цей продукт, умовно названий "інтерактивна інформаційна магістраль", повністю змінить телебачення. До речі, це навряд чи. можна буде назвати телебаченням у сьогоднішньому розумінні, оскільки нова система дозволить не просто дивитися в інтерактивному режимі передачу, але й грати в комп'ютерну гру, дивлячись у банк даних у віддаленому університеті, робити покупки, милуватися на екрані картинами із музею, розміщеного за тисячі кілометрів, і здійснювати ще багато операцій, не встаючи з крісла. Чи стане цей бізнес рентабельним? Це поки що не зрозуміло, проте очевидно, що багато нинішніх лідерів світового телебачення відступлять, з'являться нові переможці, які знайдуть ту форму застосування цих технологій, що буде відповідати потребам споживачів.

Цікаво, які можливості відкриває інтерактивність у тих галузях, де вона вже застосовувалася? Виставку останніх досягнень провела фірма "Філіпс" (Нідерланди), яка активно працює з новими технологіями, в першу чергу із своєю розробкою - інтерактивним компакт-диском (CDI).

CDI виглядає як звичайний аудіо-компакт-диск. Він встановлюється в особливий зчитувальний пристрій, з'єднаний з телевізором або комп'ютером. На цьому диску, який має величезний обсяг пам'яті, записуються фільми, комп'ютерні ігри, енциклопедії, освітні, музичні та багато інших програм. Таким чином, СDІ дозволяє з'єднати розділені сьогодні системи, причому якість кожної з них є значно вищою, ніж з використанням традиційних методів.

Поки що, повідомив керівник компанії "Філіпс медіа дистрибьюшнл" Джон Хоукінз, у світі продано 300 тисяч пристроїв, зчитуючих CDI, кожний володар цього апарату уже має не менше 10 дисків. Залежно від країни, продаж цих систем у 5-18 разів перевищує продаж конкуруючих нових технологій. Як розповів президент "Філіпс медіа паблішинг" Жан-Клод Ларю, на європейському ринку є 150 назв оригінальних СDІ, до кінця 1994 р. буде випущено ще 75, а також записи більше півсотні останніх фільмів.

Очевидно, що в подальшому технологічному розвитку цієї чи іншої системи можуть з'являтися ті ж інтерактивні інформаційні магістралі, які з'єднають тисячі і мільйони користувачів у цілі мережі, що замінять чи доповнять класичне телебачення.

У кабельній телевізійній мережі Солт-Лейк-Сіті (шт.Юта) почались випробування діалогових телевізійних телепрограм, в яких телеглядачі завдяки застосуванню широкосмугових передач, що використовувалися до цього часу в системах закритого військового зв'язку, можуть безпосередньо брати участь у вікторинах, вибирати художні фільми із запропонованої відеотеки і т.п.

Такі тримісячні випробування організувала фірма "Юнікс" (Блу-Бел, шт.Пенсільванія), що спеціалізується в галузі обчислювальної техніки, разом з телевізійною компанією "Тайм Уорнер кейбл" (Стемфорд, шт.Коннектикут). Під час випробувань додатковий цифровий сигнал передасться по кабелю поряд із звичайним звуковим і відеосигналами телевізійної програми. При цьому цифровий широкополосний сигнал передасться на будь-яку з вибраних частот при потужності, в тисячі разів нижчій за оригінальний сигнал. Поновлення сигналу в приймачі здійснюється за допомогою коду, що визначає частоту передач.

Подібний шумоподібний широкосмуговий сигнал забезпечує дві переваги. По-перше, фоновий шум у телевізійному приймачі глушиться, оскільки широкосмуговий сигнал не впливає на якість зображення звукового супроводу. По-друге, широкосмуговий сигнал піддасться перехопленню тільки за допомогою дорогоцінної апаратури, що дозволяє використовувати його для шифрування телевізійних програм, прийом яких можуть зробити лише абоненти кабельної системи.

Голландська компанія "Філіпс", один з найбільших у світі виробників радіоапаратури, продемонструвала пристрій дистанційного управління до телевізорів і відеомагнітофонів, в якому є мікрофон і система розпізнавання звукових команд. Такий пристрій міг би бути надзвичайно корисним для інвалідів і людей, які страждають, наприклад, артритом, які не можуть користуватися звичайними пристроями дистанційного управління, обладнаними кнопковими перемикачами.

Перед тим, як почати користуватися новим пристроєм, його необхідно включити в режимі "навчання" і продиктувати в мікрофон для введення в пам'ять будови слів, відповідно до наведеного переліку команд: "Ввімкнення", "Вимкнення", "Бі-Бі-Сі", "Ай-Ті-Ві", "Відтворення", "Запис" і т.д. При цьому можна подавати команду в будь-якій формі, яка вам подобається, наприклад: "Прокидайся" замість "Ввімкнення" і "Замовкни" замість "Вимкнення".

Новий пристрій має чотири варіанти пам'яті, розраховані на голоси чотирьох чоловік, таким чином ним може користуватися кожний із членів сім'ї, хоча і не більше однієї людини одночасно.

Ведуться спроби інтерактивного телебачення і у Франції. Весною 1988 р. французьке телебачення почало показувати серію програм, що одержали в пресі назву "ігри вбивств". Передача розрахована в першу чергу на підлітків. Ідея нового виду телепередач з використанням досягнень сучасної техніки виникла в США. За допомогою спеціальної апаратури, розробленої американською фірмою "Матель", глядачі зможуть втручатися в хід передачі, вбиваючи героїв, руйнуючи будинки, збиваючи літаки, знищуючи автомашини. Програма являє собою серію невеликих тридцятихвилинних фільмів, п'ять останніх хвилин яких розраховані на пряме втручання телеглядачів. На екранах з'являються герої, які починають стріляти в телеглядачів, останні в свою чергу повинні попасти в них за допомогою апаратури, оснащеної інфрачервоним випромінювачем. Спеціальна ЕОМ підраховує попадання.

Американські фірми-розробники комп'ютерних ігор повідомили про початок розробки системи класифікації для добровільного маркірування близько 2000 нових ігор, які щороку надходять у продаж, на предмет змісту в них сцен сексу та насилля. Розробкою критеріїв оцінювання і символів буде займатися Асоціація виробників програмного забезпечення спільно з чотирма іншими компаніями, які випускають програмні продукти. Із слів виконавчого директора асоціації К.Уоша, працівники подбають про погодження системи класифікації з виробниками відеоігор, створюючими власну шкалу оцінки на зміст сексу і насилля в своїй продукції.

Вироби з новим маркіруванням з'явилися на прилавках роздрібних торгівців. Згідно з планом, маркіруванню не підлягають близько 5000 комп'ютерних ігор, що вже з'явилися в магазинах. Маркіруватися будуть лише ігри, записані на гнучких дисках та оптичних компакт-дисках. Поряд з новими маркірованими виробами дозволяється продаж виробів без маркірування. Не забороняється продаж підліткам відео- та комп'ютерних ігор з великим змістом сексуальних сцен, незважаючи на відповідне маркірування. Але деякі роздрібні торгівці повідомили, що будуть продавати тільки маркіровану продукцію та продумають тактику відмови дітям у продажу ігор з непристойним чи жорстоким змістом.

Супутникові телевізійні системи

США та Японією виробляється система супутникового зв'язку суперкомп'ютерів "Гігабіт нетворк", яка мінімально скоротить "електронну відстань" між цими двома країнами, розширивши при цьому з'єднуючий інформаційний потік.

За секунду нова система зможе "пропускати" 1 гігабіт інформації або порядку 60 мільйонів символів, що дає швидку передачу колосального обсягу даних. З її введенням загальна комунікаційна мережа зв'яже комп'ютери державних закладів, університетів та інших абонентів, які мають не тільки супершвидкодіючі суперкомп'ютери з колосальною пам'яттю, але й не менш сучасні ЕОМ. Велика пропускна спроможність "космічного каналу" дозволить без перекручень передавати графічні зображення різної складності, що відкриває, наприклад, можливість транслювати програми телебачення високої чіткості.

Технічно "Гігабіт нетворк" буде являти собою систему, що замикається прийомно-передавальними антенами, які за допомогою космічних комунікаційних супутників та наземних ретрансляторів будуть підтримувати постійний зв'язок між Японією та США. Комп'ютери будуть з'єднані зі стаціонарними колективними антенами за допомогою оптикопровідних кабелів. Для того, щоб підключити Японію до цієї мережі, планується створити ретрансляційний комплекс на Гавайських островах.

Компанія "Х'юз ком'юнікейшнз" планує ввести в ужиток нову супутникову систему "ДиректТБ". Через невелику параболічну антену, що встановлюється на даху будинку, користувачі зможуть приймати 150 каналів телебачення.

Одночасно одна з найбільших у світі компаній кабельного телебачення "Телеком'юнікейшнз" планує вийти на американський ринок з новим декодером, який дасть можливість приймати до 540 телеканалів.

Хоча в Європі ще поки немає свого діючого супутника прямого телемовлення, але вже завершено розробку проектів штучних супутників Землі (ШСЗ), котрі планується вивести на навколоземну орбіту протягом 1995-2000 рр.

Мета цього проекту - розробка менш коштовних і в той же час найсучасніших супутників нового покоління. Вони прийдуть на зміну таким ШСЗ, як TDF,TV-SAT,ТЕLЕ-Х, SВS, АSТRА. Все це супутники типові, але з різними технічними характеристиками, котрі терпляче чекають свого виведення на орбіту і для яких вирішені далеко не всі проблеми, зокрема грошові.

Нині, коли французький уряд повинен прийняти рішення за програмою ТОР та визначити юридичну структуру інстанції в компетенцію якої увійдуть франко-німецькі супутники ТDF/TV-SАТ, і коли в світі продовжуються "великі маневри" у сфері телебачення з високою розв'язувальною спроможністю, європейська організація із супутникового зв'язку (Євротелсат) нагадала всім про своє існування.

Спираючись на мандат близько 30 країн-членів, Євротелсат доручила інженерам розробити технічні проекти та порядок фінансування супутників прямого телевізійного повідомлення другого покоління, котрі мають змінити ті ШСЗ, рішення про створення котрих було прийнято рядом таких країн, як Франція. Німеччина, Англія, а також скандинавськими державами ще в той час, коли телебачення не виходило за межі національних кордонів.

Результати досліджень були представлені у Парижі всім країнам-членам Євротелсат з тим, щоб вони обміркували можливі рамки реалізації цього проекту та оптимальні характеристики супутникової системи.

Європа не може дозволити собі відставання в галузі телеінформування, тим більше, що фінансові перспективи виявилися настільки багатообіцяючими, що в багатьох буквально розгорівся апетит.

Вперше ідею створення такої європейської системи телеінформування було висунуто ще у 1985 р. генеральним директором Євротелсат А.Карузо. Тоді він уявляв собі, що це буде система, яка б мала два супутники на орбіті і один на Землі, загальною вартістю 4,5 млрд. франків. Відтоді його ідея зазнала значних змін, враховуючи витрати на експлуатацію національних супутників.

Проект "Євросат" передбачає пуск на орбіту трьох супутників, один з яких - резервний. Зона їхньої дії при розташуванні на висоті 36000 км над екватором забезпечить повне охоплення території країн-членів Євротелсат.

Кожен супутник повинен обслуговувати 14 каналів, причому сфери дії деяких з них взаємно перекриють одне одного з тим, щоб задовольняти регіональні та лінгвістичні потреби. Більше того, кожен ретранслятор буде мати вихідну потужність у 100-125 ватт.

Крім того, щоб гарантувати максимальну гнучкість, система "Євросат" задумана таким чином, щоб її ретранслятори могли працювати за різними схемами по командах із Землі. Це дало б змогу міняти залежно від потреб кількість каналів у кожному пакеті. Це забезпечує зниження у 8-10 разів плати за оренду каналів і дозволяє знайти максимальне число користувачів залежно від часу дня.

Звичайно, передачі супутників системи "Євросат" зможуть прийматися на антени малого діаметра, і супутники зможуть ретранслювати телевізійні програми з високим розв'язанням. Це буде телебачення завтрашнього дня із зображенням виключно високої якості.

У наш час супутників стало дуже багато: приголомшуючи телеглядача, перед яким стоїть проблема вибору, вони означають також для організаторів телебачення відносний ризикований прибуток, а це, як виходить з відстоюваної нижче ідеї, змусить їх обмежитися природними мовними регіонами. Звідси невизначеність у зв'язку з конкретним створенням європейських телепрограм, і небезпека мовного чи тематичного роздрібнення.

Після п'яти років бездіяльності "рулетка" супутників розкручується знову. Протягом найближчого часу двокольоровий пейзаж, створений Іntelsat V і ЕСS F1, розпадеться на стільки нових систем, скільки в Європі налічується великих країн. Вибір належного супутника буде позначатися скоріше щасливою випадковістю ніж раціональними намірами.

Після вдалого запуску супутника ЕСS FV один за одним з'являлися Аstra, ТDF-1, ТVSat -2, Кореrnicus, Оlympus, ВSВ, ТDF-2, потім покоління супутників ЕСS -2, Тelecom-2, причому всі ці супутники розрізняються своїми технічними характеристиками і кількістю ретрансляторів. Не варто також забувати й відмінність юридичних норм і вимог до програм, що використовуються залежно від країни передачі і типології супутників, а також те, чи йдеться про пряме телебачення або наступну ретрансляцію через наземні мережі.

Для ілюстрації складності майбутнього вибору наведемо приклад телеглядача, котрий забажав би приймати усі програми, що передаються чи ретранслюються за допомогою супутників. У 1988 р. цього можна було досягти за допомогою двох антен або в крайньому випадку трьох у деяких районах Франції. У 90-і роки потрібно буде близько 8 антен, деякі з них мають бути невеликих розмірів, інші ж повинні перевищувати півтора метри в діаметрі, причому усі антени повинні з'єднуватись із складними (через відмінність використаних стандартів) і дорогими електронними пристроями. Отже, таким телеглядачем зможе бути лише який-небудь оператор кабельних мереж. Для масового телеглядача потрібен телемайстер по колективних антенах, який зумів би забезпечити своїх замовників широким спектром послуг. А індивідуальному телеглядачу доведеться витрачати значні, непомірні суми, щоб задовольнити своє бажання дивитися багато програм.

Завтра для власника телекомпанії - вибір кращого супутника системи Аstra по відношенню до ЕСS, а також ТDF ТV-Sat по відношенню до Тelecom -1 або Тelecom-2, або ВSВ. Можливо, що замість двох багатомовних систем Іntelsat V або ЕСS FV з'являться так звані супутники "Ноt-Віrds" по мовних зонах: німецькій, англійській, французькій та іспанській. Європейське телебачення, вірогідніше, відступить до природних мовних регіонів після невдачі декількох спроб у 80-х роках з такими системами, як Sку Сhannel, Мusic Box, Film Net тощо.

Якщо повернення до мовних регіонів підтвердиться, воно змусить поставити два питання:

- Чи можна приймати телебачення, призначене для всіх європейських телеглядачів?

- Чи буде поділ на мовні регіони реальною перешкодою для створення європейських телепрограм?

У відповіді на перше запитання досі некоректно розрізняли головне і другорядне. Насправді, для телебачення, яке претендувало б на європейський масштаб, немає особливого значення, чи передаються його програми в один і той же час, по одному и тому ж супутнику для всіх європейських телеглядачів чи ні.

У той момент, коли вартість оренди ретранслятора в умовах довгострокового недозавантаження потужностей у середньому знизиться до ЗО млн. франків за рік, можна буде загальнодоступно передавати одну й ту ж програму по деяких супутникових каналах, пристосовуючи час передач до звичок жителів кожної країни. Наприклад, навіщо лишати себе можливості пристосувати години передачі до звичок німців (з урахуванням повернення дітей зі школи, годин прийняття їжі і так далі), якщо ми хочемо показати німцям французьку культурну програму? Якщо використання двох ретрансляторів за додаткову сплату ЗО млн. франків за рік дозволяє вдвічі збільшити кількість телеглядачів, хіба не варта справа заходу?

Оскільки над Європою уже висять близько 60 супутників, уявляється найбільш доцільним створювати майбутні європейські тематичні або загальні програми, орендуючи кілька ретрансляторів для кожної з переважаючих мов і для кожного з основних ринків (для Англії, Німеччини, Франції, Іспанії), ніж намагатися нав'язувати одну програму, що передасться одним супутником.

У плані економії вибір кількох ретрансляторів дозволяє включати рекламні оголошення, краще пристосовані для кожного з цих ринків, пристосовувати програми до конкуренції з боку телебачення на звичайних хвилях і уникати зайвих витрат; зрештою, покращаться умови для врахування сподівань тих телеглядачів, які бажають збільшення частки програм, присвячених буденному життю.

Чи потрібно через це відмовлятися від ідеї загальноєвропейського телебачення? Зовсім ні! Ми чудово бачимо, що якщо один продюсер створить програму на чотирьох мовах, то за наявними міркуваннями щодо великого тиражу, він буде зацікавлений у розповсюдженні максимуму подібних програм.

Але чи з'явиться такий продюсер? Чи не загрожує нам, вірогідніше, поява тематичних чи загальних програм за мовами та територіями, що не мають органічного зв'язку один з одним? У цьому випадку супутник означав би просте перенесення в космос звичайного телебачення.

Подібний хід подій можливий, хоча й малоімовірний. Це може статися, якщо кожна країна виробить особливий регламент для супутникових програм, який заперечував би регламент сусідніх країн. Як не парадоксально, ця небезпека більш серйозна для програм, що передаються по прямому телебаченню і підлягають національному законодавству, ніж для тих, що передаються по супутниках особливих телекомунікацій і вільні від будь-яких обмежень. Дійсно, організатори кабельного телебачення за підтримкою європейських співтовариств зуміли ствердити більш вільні правила гри, ніж ті, якими керуються організатори прямого телебачення. У галузі регламентації належить зробити великі кроки вперед. Ці кроки робляться. Але навіть у нашому світі, ще усіяним національними цитаделями, плани супутникового телебачення не можуть більше виникати на виключно національному грунті. Їхні економічні основи були б дуже вузькими, а конкурентна боротьба з програмами, що передаються на звичайних частотах, була б програна завчасно.

Американський приклад не повинен викликати ілюзій: навіть в умовах однорідного ринку організатори тематичних програм як платних, так і безкоштовних, дійшли економічної рівноваги тільки тоді, коли кабельне телебачення, їхня улюблена техніка, проникла більш як в третину американських будинків.

Можна довести, що в Європі ці плани будуть мати економічний зміст тільки в тому випадку, якщо введення кабельного телебачення та прямий прийом із супутника дозволять захопити понад 50% будинків у кожній мовній зоні. І в Німеччині, і у Франції, і в Англії, і в Іспанії, очевидно, не доводиться сподіватись на такий процент охоплення до 1995 р., і навіть, можливо, до 2000 р. У організаторів супутникового телебачення не буде іншого виходу, крім як систематично шукати великі тиражі, збільшуючи кількість програм, що передаються сумісно і майже одночасно (в зручні години для кожної країни і які підходять за змістом для кожного ринку), координуючи свої програми та пропонуючи теми, що цікавлять всіх європейських телеглядачів. Спочатку це будуть дитячі, спортивні та музичні програми; потім, будемо сподіватися, художня програма та міжнародна інформація. Ще немає справжнього організатора європейського телебачення. Так не можна називати ні тих, хто хоче створити декілька одномовних каналів, (за типом BSB, Murdoch тощо), ні тих, хто претендує на захоплення всієї Європи, але користується лише англійською мовою або супроводжує програми субтитрами англійською. Звичайно, і ті, і інші приречують себе або на свій національний ринок, або на дуже вузьку аудиторію.

Справжній організаторський успіх за тими, хто буде прагнути передавати програму одного типу різними мовами, використовувати для кожної мови супутник, що найбільш підходить.

"Зоряні війни" - справа дуже недалекого майбутнього, в усякому разі у галузі прямого телебачення в Європі. Дійсно, лише через шість тижнів після запуску французького супутника прямого телебачення ТДФ-1 нова європейська ракета "Аріан-4" повинна вивести на орбіту з космодрому в Куру другий супутник аналогічного призначення "Астра-1А".

Будь-який телеглядач, влаштувавши невелику параболічну антену, зможе незабаром вибирати між передачами цих двох супутників. Супутник ТДФ-1 французького телебачення ("Теледифюзьйон де Франс") вже передав перші зображення, підтвердивши повний успіх з технічної точки зору цього проекту. Це перший супутник, передачі якого ведуться за новою європейською нормою в D2 МАС цифрової обробки відображення та звуку. Супутник є, можна сказати, "предметом розкоші" і є кроком уперед на шляху до високоякісного (з високою розв'язувальною спроможністю) телебачення (TVHD) 2000 р. Судячи з цього, цей успіх не викликав поки що великого ажіотажу в європейських телекомпаній - потенційних користувачів цієї "технологічної коштовності". Останні зовсім не поспішають підписувати контракти на якийсь з чотирьох каналів для ретрансляції програм з цього супутника.

До речі, у Франції виникла суперечка між прихильниками ТДФ-1. Тим самим внесено значний вклад у суперечку між прихильниками "важкого" супутника ТДФ-1 з його потужністю випромінювання в 230 ватт і супутникового телебачення достатньої потужності 50 ватт. Не менш як 10 років тому в Європі переважала перша з цих концепцій. Вважали, що для трансляції телевізійних програм, які забезпечують впевнений прийом на всій території, і для ліквідації зон тіні, якими усіяний європейський спектр частот, необхідні супутники, що забезпечують більш високу потужність випромінювання.

Саме тоді Франція та Німеччина приступили до виконання паралельних програм ТДФ-1 та "ТВ-Сат". Для їх успішного здійснення промисловості довелося вирішити деякі технічні проблеми. Треба було розробити лампи хвилі, що біжить, потужністю в 50 Вт, необхідні для кожною з п'яти передавачів, причому ці лампи мали неприємну особливість: у них виникав пробій. Відзначимо, що і японці зазнали труднощів із супутником прямого телебачення В5-2В. котрий їм вдалося випробувати лише на потужності 90 Вт замість 100 Вт, передбачених контрактом. Потужність передавачів також безпосередньо позначилась і на габаритах сонячних батарей. Панелі сонячних батарей супутників ТДФ-1 і "ТВ-Сат", розраховані на 4,5 кВт, мають після розкриття близько 10 метрів у довжину, а тому пристрій для їх розкриття у космосі повинен бути достатньо потужним. Нагадаємо, що такий пристрій, не витримавши вібрацій у момент старту, не спрацював на німецькому супутнику "ТВ-Сат", котрий через це було втрачено. Більше того, для розсіювання тепла для забезпечення потужності в 230 Вт необхідний дуже точний пристрій контролю температури. Отже, для нових проблем знаходяться новаторські рішення, але усяка медаль має свій зворотний бік: у даному випадку йдеться про ціну.

До цього часу за створення супутників прямого телемовлення як у Європі, так і в Японії розплачувалась держава. Французькі платники податків виклали мільярд франків лише за розробку супутника ТДФ-1. Загальна вартість супутника ТДФ-2, включаючи його запуск, повинна скласти 1,8 млрд. франків. Оскільки держава не бажає сплачувати рахунки, то "Франс телеком" доведеться розшукувати кошти. Після цього настане час комерційної експлуатації.

Оренда одного передавача на супутнику ТДФ-1 оцінюється в 120 млн. франків щорічно, у той час як на супутнику "Астра" оренда каналу потужністю в 45 Вт коштує 30 млн. франків на рік. Легкий супутник внаслідок таких тарифних ставок виглядає привабливішим як для телекомпаній, так і для потенційних телеглядачів, котрим він може забезпечити різноманітні та численні програми. Однак, прихильники важких супутників зі свого боку підкреслюють: якщо для прийому передач із супутника, що забезпечує потужність у 230 Вт, на французькій території достатньо параболічної антени діаметром у 50 см, то для прийому сигналу передавача потужністю в 45 Вт потрібна при нинішньому технічному рівні антена діаметром у 120 см; тільки в цьому разі буде забезпечено зображення рівної якості.

Порівняно з ТДФ-1 супутник "Астра-1" можна скоріше віднести до "предметів широкого вжитку". Цей супутник типу RСА-4000, зроблений відділом "Астроспейс" американської фірми "Дженсрал електрик" на замовлення "Європейської супутникової компанії" ("Сосьєте єропеєн де сателіт" - SES), зареєстрованій у Люксембурзі. Він повинен стати супутником, якого фахівці на жаргоні називають "hot bird", тобто супутником з максимальним рівнем рентабельності в комерційному плані, котрий транслюватиме різноманітні передачі.

За задумом SES, ШСЗ "Астра" буде з допомогою своїх 16 ретрансляторів передавати розважальні програми багатьма європейськими мовами, а також тематичні програми, здатні залучити велику кількість телеглядачів у різних мовних зонах.

У 1991 р. у космос виведений інший супутник - "Астра-1В". Хоча за первісним проектом він повинен грати роль запасного супутника, керівники 8Е5 не приховують, що, зважаючи на майбутню конкуренцію в галузі прямого телебачення в Європі, цей ШСЗ буде, можливо, використовуватися поряд з першим з тим, щоб пропонувати користувачам до 32 телевізійних каналів.

Передачі середньої потужності (45 Вт) супутника "Астра", центр зв'язку і управління яким розташований у Бецдорфі, під Люксембургом, повинні вестися протягом 10 років для всієї території Західної Європи. Для прийому цих передач у Німеччині, Франції, Англії та сусідніх країнах буде достатньо параболічної антени діаметром 60 см. У принципі приймати його передачі зможуть 85% усіх телеглядачів Західної Європи.

Але, плануючи пряме телебачення для індивідуальних користувачів, 8Е5 передбачає можливість прийому і колективними користувачами (житлові будинки із загальною антеною, готелі тощо), а також кабельними мережами.

Корпорація "Ньюз інтернешнл" Руперта Мердока вже почала виявляти інтерес до оренди чотирьох каналів, призначених для телепрограм "Скай ченнел", "Скай мувіз", "Скай ньюз" і "Євроспорт". Група "Сміт телевіжн" зарезервувала два ретранслятори для програм "Лайфстайл" і "Скрінспорт/ТБ-спорт", передачі яких до цього часу велися через систему "Інтелсат". Проводяться дуже вдалі переговори з іншими потенційними користувачами, вказують у SES.

Звичайно, в довгостроковій перспективі передачі супутників "Астра" і ТДФ розраховані на різну клієнтуру. Творці французького супутника підкреслюють, що вони прагнуть, головним чином, підготувати технологію для завтрашнього, багатообіцяючого ринку апаратури з високою спроможністю прийому телезображення. В цей час у світі продається щороку 100 мільярдів телевізорів. Це - потенціальний ринок для заміни існуючого парка телеапаратури. Враховуючи лише цю цифру, неважко уявити собі гігантські масштаби тієї комерційної битви, котра вимальовується на горизонті.

Спочатку в Парижі планували надати французький супутник якій-небудь приватній компанії, яка встановила б тарифну розцінку за канал 100 мільйонів франків. Але в подальшому віддали перевагу "логіці рівноваги", попросивши "підрівняти" орендну плату до рівня конкурентів: 35-40 мільйонів франків за канал.

Безперечно, ШСЗ "Астра" відіграв певну роль у тому, що французький супутник до цього часу не знайшов користувачів, які очікують, що їм запропонують кращі умови.

З урахуванням запуску супутника "Астра" невеличка країна Люксембург з населенням 366 тис. чоловік планує розширити рамки європейського телемовлення.

Супутник прямого телемовлення люксембурзької фірми "Сосьєте еропеен де сателіт" (SES) стане першим штучним супутником Землі (ШСЗ), здатним транслювати передачі по 16 каналах безпосередньо в будинки, розміщені в найбільш густозаселених і багатих регіонах Європи, причому для прийому телевізійного сигналу потрібні лише невеликі параболічні антени. Телевізійні передачі, заплановані для трансляції до цього моменту, будуть оплачуватись за рахунок прибутків від реклами, а з телеглядачів ніякої платні стягуватися не буде.

Після того, як ракета "Аріан" вивела супутник "Астра" на орбіту, він, на думку спостерігачів, істотним чином змінив стан у галузі засобів масової інформації в Європі, забезпечив дешеве телевізійне мовлення в небачених раніше масштабах, яке не визнає державних кордонів.

На сьогодні для прийому супутникових сигналів малої потужності потрібні великі та дорогі параболічні антени, що обмежує коло потенційних глядачів. Для прийому телепередач з "Астри" потрібна тільки параболічна антена розміром з невеличку парасольку і яка коштує не більше, ніж відеомагнітофон.

"Супутник середньої потужності найкраще пасує масовому ринку телемовлення, і "Астра" буде першим супутником свого покоління", - сказав прем'єр-міністр Люксембургу Жак Сантер в інтерв'ю Ассошіейтед Прес. Він сподівається, що це дозволить показати у вигідному світлі сучасну політику його країни в галузі засобів масової інформації.

"На початку 80-х років ми усвідомили, що в галузі аудіовізуальних засобів масової інформації відбуваються великі зрушення",- сказав він. Одночасно телевізійні монополії європейських урядів почали втрачати свою владу з появою кабельного телебачення і перспективу супутникового мовлення на весь континент".

"Ми використали свій шанс на втілення технічних нововведень", - заявив Ж. Сантер. Уряд Люксембургу запровадив проект "Астра" ще в 1983 р. Він має 20% акцій SES, що становить капітал розміром 3,4 млрд. франків (85 млн. доларів), і погодився страхувати ризик, пов'язаний із запуском ШЗС на суму до 5 млрд. франків (125 млн. доларів).

Участь уряду в проекті "Астра" забезпечує цій програмі значну політичну підтримку. З 15 інших акціонерів 8 - люксембурзькі фірми. Центр управління супутниковим зв'язком розміщений у Бетцдорфі, за 20 км на схід від столиці Люксембургу. Ж. Сантер сподівається, що проект "Астра" забезпечить наплив прибутків у економіку країни, дякуючи виробництву нової телеапаратури. "Супутник - це лише засіб передачі. Ми також повинні готувати програми. Це другий важливий фактор", - сказав прем'єр-міністр.

Люксембург вже має досвід введення новинок у розвитку засобів масової інформації. Майже 60 років тому він сприяв створенню приватної радіокомпанії, яка потім стала люксембурзького компанією "Компані люксембуржуаз де теледиф'юзьон" (СLТ). Зараз ця компанія володіє значними пакетами акцій телевізійних компаній у сусідній Франції, колишній НДР і Бельгії, а через радіотелевізійну корпорацію Радіо-Теле-Люксембург (RTL) має аудиторію близько 50 млн. чоловік на тиждень. СLТ є головним податкодавцем Люксембургу і забезпечує від 2 до 3% національного бюджету, повідомив офіційний представник уряду Жан-Поль Зенс.

Проект "Астра" та пов'язане з ним починання в галузі телевізійного виробництва Люксембург розглядає в тісній ув'язці з розширенням Європейського Економічного Співтовариства, з утворенням Єдиного європейського ринку без прикордонних бар'єрів та інших торгівельних обмежень. За підрахунками ЄЕС, супутникове телебачення за найближчі п'ять-сім років дасть поштовх підприємницькій діяльності та діловим операціям на суму 11 млрд. доларів; охоплюватимуться виробники параболічних антен, дешифраторів та іншої апаратури, а також галузь реклами.

"Чому ми не можемо досягти успіхів там, де так щастить американцям,- каже Ж. Сантер.- Європа повинна активніше працювати над телевізійною апаратурою та створенням власних програм". Незважаючи на ці високі європейські ідеали, супутник "Астра" являє собою супутник RСА-4000 виробництва США, і SES підписала свій перший контракт на надання чотирьох каналів мовлення з американським інформаційним магнатом Рупертом Мердоком. Через ШЗС "Астра" Мердок дістав доступ більше ніж до 80 млн. користувачів у Західній Європі, зокрема до зон, не охоплених кабельним телебаченням, в яких телеглядачі можуть дивитися лише декілька національних телевізійних програм. Головні ринки для проекту "Астра" - це Англія, Східна Німеччина, Франція, Австрія, Швейцарія, Північна Італія, Данія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург. Телеглядачі багатьох інших країн також зможуть приймати трансльовані програми, але за допомогою параболічної антени великого розміру.

До запуску "Астра", наприклад, населення Англії сиділо вдома біля своїх телевізорів, дивлячись програми одного з чотирьох наземних національних телевізійних каналів. Але тепер усе змінилося: телеглядачі можуть вибирати з-поміж 11 телевізійник каналів, якщо куплять і встановлять звичайну та дешеву приймальну параболічну антену. Сім нових каналів транслюватимуться з космосу, і на геостаціонарній орбіті відбуватиметься справжня "зоряна війна". Але наскільки реально зацікавлена потенційна аудиторія?