Міжнародні інформаційні системи

Виявляється вірус не відразу: перший час комп'ютер "виношує інфекцію", оскільки для маскування вірус нерідко використовується в комбінації з "логічною бомбою" або "тимчасовою бомбою". Вірус спостерігає за всією оброблюваною інформацією і може переміщатися, використовуючи пересилку цієї інформації. Усе відбувається, так як якби він заразив біле кров'яне тільце і подорожував із ним по організму людини.

Починаючи діяти (перехоплювати керування), вірус дає команду комп'ютеру, щоб той записав, заражену версію програми. Після цього він повертає програмі керування. Користувач нічого не зауважить, тому що його комп'ютер знаходиться в стані "здорового носія вірусу". Виявити цей вірус можна, тільки володіючи надзвичайно розвинутою програмістською інтуїцією, оскільки ніякі порушення в роботі ЕОМ у даний момент не виявляють себе. А в один прекрасний день комп'ютер "занедужує".

Експертами зібрано досьє листів від шантажистів потребуючих перерахування значних сум грошей в одне з відділень американської фірми "ПК Сиборг"; у випадку відмови злочинці грозяться вивести комп'ютери з ладу. За даними часопису "Business word", дискети вірусоносії отримані десятьма тисячами організацій, що використовують у своїй роботі комп'ютери. Для пошуку і виявлення зловмисників створені спеціальні ряди англійських детективів.

По оцінці спеціалістів у "обертанні " знаходиться більш 100 типів вірусів.

Але усе їх можна розділити на два різновиди, виявлення котрих вирізняться по складності: "вульгарний вірус " і "роздрібнений вірус ". Програма "вульгарного вірусу" написана єдиним блоком, і при виникненні підозр у зараженні ЕОМ експерти можуть виявити її на самому початку епідемії (розмноження). Ця операція потребує, проте, украй ретельного аналізу всієї сукупності операційної системи ЕОМ. Програма "роздрібненого вірусу" розділена на частини, на перший погляд, що не мають між собою зв'язку. Ці частини містять інструкції, що вказують комп'ютеру, як зібрати їх воєдино, щоб відтворити і, отже, розмножити вірус. Таким чином, він майже увесь час знаходиться в "розподіленому" стані, лише на короткий час своєї роботи, збираючись у єдине ціле. Як правило, творці вірусу вказують йому число репродукцій, після досягнення, що він стає агресивним.

Віруси можуть бути впроваджені в операційну систему, прикладну програму або в мережний драйвер.

Варіанти вірусів залежать від цілей, які переслідуються їхнім творцем. Ознаки їх можуть бути дещо доброякісними, наприклад, уповільнення у виконанні програм або поява точки, яка світиться на екрані дисплея (т.зв. "італійський стрибунець"). Ознаки можуть бути еволюційними, і "хвороба" буде загострюватися в міру свого плину. Так, по незрозумілим причинам, програми починають переповняти магнітні диски, у результаті чого істотно збільшується обсяг програмних файлів. Нарешті, ці прояви можуть бути катастрофічними і призвести до стирання файлів і знищення програмного забезпечення.

Очевидно, у майбутньому будуть з'являтися принципово нові види вірусів. Наприклад, можна собі уявити (поки подібних повідомлень не було) свого роду "троянського коня" вірусного типу в електронних ланцюгах. Справді, поки мова йде тільки про зараження комп'ютерів. А чому б - не мікросхем? Адже вони стають усе більш потужними і перетворюються в подобу ЕОМ. І їх необхідно програмувати. Звичайно, ніщо не може безпосередньо "заразити" мікросхему. Але можна заразити комп'ютер, використаний як програматор для тисячі мікросхем.

Які засоби поширення комп'ютерного вірусу? Вони грунтуються на спроможності вірусу використовувати будь-який носій переданих даних у якості "засоби пересування". Тобто з початку зараження є небезпека, що ЕОМ може створити велике число засобів пересування й у наступні часи вся сукупність файлів і програмних засобів виявиться зараженої. Таким чином, дискета або магнітна стрічка, перенесені на інші ЕОМ, спроможні заразити їх. І навпаки, коли "здорова" дискета вводиться в заражений комп'ютер, вона може стати носієм, вірусу. Зручними для поширення великих епідемій надаються телекомунікаційні мережі. Достатньо одного контакту, щоб персональний комп'ютер став заражений або заразив того, з яким, контактував. Проте найчастіший засіб зараження - це копіювання програм, що є звичайною практикою в користувачів персональних ЕОМ. Так скопійованими стають і заражені програми.

Спеціалісти застерігають від копіювання крадених програм. Іноді, проте, і офіційно програми, які поставляються можуть бути джерелом, зараження. У пресі часто проводиться паралель між комп'ютерним вірусом і вірусом "А102". Тільки упорядковане життя з одним або декількома партнерами спроможні уберегти від цього вірусу. Безладні зв'язки з багатьма комп'ютерами майже напевно призводять до зараження.

Природно, що проти вірусів були прийняті, надзвичайні заходи, які призвели до створення текстових програм-антивірусів. Захисні програми підрозділяються на три види: фільтруючі (перешкоджаючому проникненню вірусу), протиінфекційні (постійно контролюючі процеси в системі) і противірусні (настроєні на виявлення окремих вірусів). Проте розвиток цих програм поки не встигає за розвитком комп'ютерної епідемії.

Зауважимо, що побажання обмежити використання неперевіреного програмного забезпечення, швидше за все так і залишиться практично нездійсненним. Це пов'язано з тим, що фірмові програми на "стерильних" носіях коштують чималих грошей у валюті. Тому уникнути їхнього неконтрольованого копіювання майже неможливо.

Справедливості заради слід зазначити, що поширення комп'ютерних вірусів має і деякі позитивні сторони. Зокрема, вони є, очевидно, кращим захистом від викрадачів програмного забезпечення. Найчастіше розроблювачі свідомо заражають свої дискети яким-небудь нешкідливим вірусом, який добре виявляється будь-яким антивірусним тестом. Це служить достатньо надійною гарантією, що ніхто не ризикне копіювати таку дискету.

Проблема необережності в галузі комп'ютерної техніки те саме що необережна провина при використанні будь-якого іншого виду техніки, транспорту і т.п.

Особливістю комп'ютерної необережності є те, що безпомилкових програм у принципі не буває. Якщо проект, практично в будь-якій галузі техніки можна виконати з величезним запасом надійності, то в галузі програмування така надійність дуже умовна, а в ряді випадків майже не досяжна.

Очевидно, цей вид комп'ютерної злочинності є одним із найбільше свіжих. Він є різновидом несанкціонованого доступу з тієї різницею, що користуватися ним може, як правило, не сторонній користувач, а сам розроблювач, причому маючи достатньо високу кваліфікацію. Ідея злочину складається в підробці вихідної інформації комп'ютерів із метою імітації працездатності великих систем, складовою частиною яких є комп'ютер. При достатньо спритно виконаній підробці найчастіше вдається здати замовнику явно несправну продукцію.

До підробки інформації можна віднести також підтасування результатів виборів, голосування, референдумів і т.п. Адже, якщо кожний голосуючий не може переконатися, що його голос зареєстрований правильно, то завжди можливо внесення перекручувань у підсумкові протоколи.

Природно, що підробка інформації може переслідувати й інші цілі.

Якщо "звичайні" розкрадання підпадають під дію існуючого карного закону, то проблема розкрадання інформації значно більш складна. Присвоєння машинної інформації, у тому числі програмного забезпечення, шляхом несанкціонованого копіювання не кваліфікується як розкрадання, оскільки розкрадання сполучене з вилученням цінностей із фондів організації. Не дуже далекий від істини жарт, що в нас програмне забезпечення поширюється тільки шляхом крадіжок і обміну краденим. При неправомірному обертанні у власність машинна інформація може не вилучатися з фондів, а копіюватися. Отже, як уже відзначалося вище, машинна інформація повинна бути виділена як самостійний предмет кримінально-правової охорони.

Власність на інформацію, як і колись, не закріплена в законодавчому порядку. На наш погляд, наслідки цього не забаряться позначитися.

Роздивимося тепер другу категорію злочинів, у яких комп'ютер є "засобом" досягнення цілі. Тут можна виділити розробку складних математичних моделей, вхідними даними, у яких є можливі умови проведення злочину, а вихідними даними - рекомендації на вибір оптимального варіанта дій злочинця.

Інший вид злочинів із використанням комп'ютерів одержав назву "повітряний змій ".

У найпростішому випадку потрібно відкрити в двох банках по невеличкому рахунку. Далі гроші переводяться з одного банку в інший і зворотно із сумами, що поступово підвищуються. Хитрість полягає в тому, щоб до того, як у банку виявиться, що доручення про переказ не забезпечено необхідною сумою, приходило б повідомлення про перекази в цей банк, так щоб загальна сума покривала вимоги про перший переказ. Цей цикл повторюється велике число разів ("повітряний змій" піднімається усе вище і вище) доти, поки на рахунку не з'явиться пристойна сума (фактично, вона постійно "перескакує" з одного рахунку на інший, збільшуючи свої розміри). Тоді гроші швидко знімаються, а власник рахунку зникає. Цей засіб потребує дуже точного розрахунку, але для двох банків його можна зробити і без комп'ютера. На практику в таку гру включають велику кількість банків: так сума накопичується швидше і число доручень про переказ не досягає підозрілої частоти. Але управляти цим процесом, можна тільки за допомогою комп'ютера.

Можна уявити собі створення спеціалізованого комп'ютера-шпигуна, що будучи залучений до мережі, яка розвідується, генерує всілякі запити, фіксує й аналізує отримані відповіді. Поставити перепону перед таким хаккером практично неможливо. Не важко припустити, що організована злочинність давно прийняла на озброєння обчислювальну техніку.

Правові основи захисту інформації

Наляканий цією хвилею "комп'ютерної злочинності" Конгрес США в 1984 році прийняв спеціальний Акт про незаконне отримання інформації і шахрайство з використанням комп'ютерів, що передбачає покарання за несанкціонований доступ до інформації, що знаходиться в ЕОМ, її використання або пошкодження (знищення) в корисливих цілях у вигляді штрафу до 100000 доларів, або ув'язнення терміном до 20 років, або те і інше разом.

Окрім законодавчих заходів у боротьбі з комп'ютерною злочинністю правозахисні органи США широко використовують новітні наукові засоби і технічні засоби, включаючи комп'ютери і автоматизовані інформаційні системи.

До початку 70-х років в США не існувало єдиної автоматизованої інформаційно-пошукової системи (АІПС), а функціонувало лише декілька десятків інформаційних мереж штатів і міст, не зв'язаних між собою в єдину систему збору, переробки, зберігання і видачі інформації.

Зростання злочинності і необхідність комплексного підходу до організації боротьби з нею зумовили форсоване створення загальнодержавної автоматизованої інформаційно-пошукової системи, яка складається з низки з'єднанних підсистем федерального рівня, а також штатів і міст.

В наш час на федеральному рівні вже функціонує низка спеціалізованих автоматизованих ІПС і банків даних:

· Національний центр кримінальної інформації ФБР;

· Автоматизований банк даних відділу ідентифікації ФБР;

· Автоматизований банк даних ФБР про відомих професійних шахраїв в галузі чекових операцій;

· Розвідувальна автоматизована інформаційна система в галузі організованої злочинності ФБР;

· Автоматизований банк даних про іноземців та інших осіб, тимчасово допущених в США, служби імміграції і натуралізації міністерства юстиції;

· Автоматизований банк даних секретної служби США;

· Міжштатний автоматизований банк даних в галузі організованої злочинності міністерства фінансів;

· Комунікаційна система правозастосовних органів міністерства фінансів;

· Національна телетайпна система правозастосовних органів і низка інших АІПС і АБД.

Досить інтенсивно йде розгортання АІПС і АБД на рівні штатів і міст.

На основі аналізу існуючої системи організації і інформації правозахисних органів США, а також потреб основних користувачів АІПС і АБД були визначені першочергові сфери діяльності, що повинні забезпечувати, наприклад, поліцейські ІПС і АБД: планування (поточне і перспективне) і управління; розподіл ресурсів; оптимізація сил і засобів поліцейських служб у відповідності з оперативною обстановкою, в тому числі і в реальному масштабі часу; патрулювання; розслідування і розкриття злочинів; дослідження і розробки; фінансово-бухгалтерська діяльність і ін.

Для кожної з цих сфер діяльності були відпрацьовані типові задачі, що забезпечуються АІПС і АБД поліції дозволяють вирішувати багато комплексів задач, наприклад: аналіз і прогноз кримінологічної (оперативної) обстановки; планування (перспективне і поточне); оперативне управління; ведення єдиної звітності про злочинність; облік кадрового складу поліції; підготовка співробітників поліції; ведення алфавітного індексу; облік ресурсів і їх розподіл; аналіз і перерозподіл навантаження по лініям роботи; облік стану і розподіл транспортних засобів поліції; оцінка ефективності діяльності поліцейських; передача інформації в реальному масштабі часу по запитам; ведення уніфікованих кримінальних справ; ведення звітності і зв'язку з патрулями; облік арештів; врахування спільників злочинців; облік неповнолітніх правопорушників; результати криміналістичних експертиз; облік безвісно пропалих; облік водійських прав і реєстрація автотранспорту; контроль за розподілом і споживанням наркотиків; облік організованої злочинності; облік викрадених номерних знаків; облік викраденої вогнепальної зброї; облік викрадених автомобілів; облік викраденої власності по видам; облік осіб, що знаходяться під слідством; облік засобів скоєння злочинів; облік ордерів на арешт і осіб ,що розшукуються; облік "білокоміркової" злочинності"; формування банка даних для забезпечення наукових досліджень і розробок; моделювання і низка інших задач.

На наступному етапі розвитку АІПСУ і АБД були сформовані інформаційні потоки по рівням управління і вироблений синтез АІПС і АБД.

В якості прикладу однієї з діючих АІПС можна навести Національний центр кримінальної інформації ФБР (HЦКІ).

HЦКІ почав функціонувати в 1967 році. В наш час він забезпечує діяльність поліцейських органів всіх 50 штатів, округа Колумбія і території Пуерто-Ріко. Система зв'язку HЦКІ охоплює відділення ФБР в багатьох містах США, а також низку інших федеральних відомств: міністерство юстиції, бюро в'язниць, військово-слідчі служби сухопутних сил, ВПС, ВМС, корпус морської піхоти, секретну службу США і службу поштової інспекції. HЦКІ також зв'язаний з інформаційним центром Канадської королівської поліції.

Основою функціонування HЦКІ є потужний довідково-інформаційний фонд, який складається з декількох банків даних - про осіб; що розшукуються, про викрадену власність; про кримінальні справи; про осіб, що загинули і низки інших цільових АБД.

В наш час в HЦКІ накопичені дані в кількості більш ніж 220 млн. одиниць.

Розділ 11. Класифікація та архітектура міжнародних інформаційних систем

Алгоритмічна структура міжнародних інформаційних систем

Завдання накопичення, обробки та розповсюдження інформації стояло перед людством на усіх етапах його розвитку. Протягом довгого часу основним інструментом для вирішення цього завдання був мозок, язик та слух людини. Перша кардинальна зміна прийшла у зв'язку з винайденням писемності, а потім розвитком книгодрукарства. Ці два етапи створили принципово нову технологію накопичення та розповсюдження інформації, що позбавила людство від необхідності цілком надіятися на такий хиткий та ненадійний інструмент, яким є пам'ять людини. Оскільки в епоху книгодрукування основним носієм накопичуваної інформації став папір, технологію накопичення та розповсюдження інформації звичайно стали звати паперовою технологією.

Потрібно підкреслити, що революція в інформації пов'язана із становленням писемності та книгодрукарства, практично не зачепила сферу переробки інформації. Тут основним та практично одноосібним робочим інструментом продовжував лишатися мозок людини. Механізація окремих операцій по переробці інформації (перед усім обчислювальних) за допомогою тих чи інших технічних засобів (логарифмічна лінійка, арифмометр та інше) по суті нічого кардинального не змінювала. По-перше, при їх використанні в паперовій формі представлялась не тільки початкова та результуюча інформація, але і більшість проміжних результатів.

По-друге, кожний крок по перетворенню інформації контролювався та керувався людиною. По суті, всі ці засоби залишались лише інструментами, а не дійсними .

Справа в цілому змінилася з появою електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Винайдення ЕОМ відкрило еру комплексної механізації та автоматизації розумової праці людини та переходу до безпаперової інформатики. Суть безпаперових технологій міститься в тому, що вони не усувають людину із системи управління суспільством та господарством, а лише перекладають його потуги від рутинної роботи в більш творчі галузі. Але не потрібно впадати в вульгаризацію і вважати, що нова технологія позбавить абсолютно усіх паперових документів. Найбільш важливі рішення, листи та інша інформація, орієнтована на людину, можуть залишатися в паперовій формі навіть на вищих стадіях розвитку безпаперової технології.

Від часу виникнення та розвитку міжнародних інформаційних систем (МІС) звичайно змінювалась їх структура, об`єм обчислень та даних, темпи обробки інформації тощо. В широкому значенні під МІС розуміють таку інформаційну систему, яка займається прийняттям, переробкою, запам`ятовуванням та видачею міжнародної інформації. Отже, головною метою МІС є забезпечення міжнародних комунікацій.

В етапах розвитку МІС та їх структури розрізняють три періоди, що пов`язані з особливостями розв`язування функціональних завдань в залежності від характеру інформаційного процесу.

В системах першого покоління, що в зарубіжній літературі відомі під назвою "Системи електронної обробки даних", а у вітчизняній - "Автоматизовані системи управління (АСУ)", в основі алгоритмічної структури лежить "задачний підхід", тобто для вирішення кожного завдання системою окремо готувалися дані та створювалась алгоритмічна модель (мал. 24.а). Така структура створювала інформаційну та алгоритмічну надмірність. Системи такої структури були дуже прикладними та зорієнтованими на автоматизацію паперових технологій. Системи з такою структурою були розповсюджені в 60-х та 70-х роках.

Друге покоління систем відоме під назвою "Управлінські інформаційні системи" - Management information systems. Структура таких систем зорієнтована на операційну обробку даних, для якої характерний структуризований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, звітів та зошитів (мал. 24.б). В системі були застосовані переваги колективного користування даними, тобто створення єдиної централізовано керованої бази даних (БД), яка управляється системою керування базою даних (СКБД). Основним недоліком такої структури є завдання створення надмірних БД, де виникає проблема опису даних, незалежно від окремих прикладних програм. В наш час відбувається бурхливий розвиток та широке розповсюдження МІС, які побудовані на засадах СКБД.

Структура інформаційних систем третього покоління, які ввійдуть в практику користування в третьому тисячолітті, зорієнтована на спільний аналіз даних та алгоритмічних моделей рішень (мал. 24.в), тому такі структури називають системами прийняття рішень (Decision Support System). Системи такої структури мають не тільки загальне інформаційне забезпечення (БД), але і загальне алгоритмічне (математичне) забезпечення - база моделей (БМ). Основою структури таких систем є концепція розподілу алгоритмічних процедур подібно до того, як вирішується розподіл даних у системах другого покоління.

До системи такого типу можливо віднесені системи оперативної аналітичної обробки даних (OLAP - On Line Analytical Processing ), експертні системи, системи бази знань та інтелектуальні системи.

Дані		Дані				База даних
Задача А	…	Задача N				Задача А	…	Задача N
Модель А		Мoдель N				Модель А		Задача N
	а)						б)
			База даних (А, …, N)
			Задача А	…	Задача N
			База моделей (А, …, N)
			в)

Мал. 24. Структура міжнародних інформаційних систем

З іншого боку, структуру МІС можливо розглядати як замкнуту множину взаємодіючих компонентів, з яких вона складається. За таким принципом структура поділяється на чотири рівні категорії:

1. апаратурний;

2. програмно-системний;

3. прикладного програмного середовища;

4. додатки до предметної області використання.

До апаратурного рівня відносять тверду (hardware) частину структури МІС: комп`ютери різних типів, периферійне обладнання, телекомунікаційне та мережеве устаткування. Програмно-системна частина структури - це гнучка (software) частина, до складу якої входять: операційні системи та операційні оболонки, програми мережевих протоколів.

До рівня прикладного програмного середовища відносять засоби допоміжної частини (middleware) програмного забезпечення: Internet, комунікаційні інтерфейси, системи Cobra, OLAP та ін.

Додатки до предметної області використання допомагають ефективно керувати та автоматизувати процеси, які функціонально відбуваються на попередніх рівнях.

Таким чином, перший рівень закладає фундамент апаратурної частини структури МІС, а другий, третій та четвертий рівні визначають інтегровану структуру системи програмного забезпечення. Разом усі чотири рівні складають сумарну компоненту, яка визначає архітектуру інформаційної системи обробки міжнародної інформації.

Класифікація міжнародних інформаційних систем

В світовій практиці проблема класифікації інформаційних систем займає чільне місце серед інших науково-технічних завдань. Вона успішно вирішена для класифікації інформаційних систем технічних та технологічних процесів різноманітних галузей практичної діяльності людства.

При розгляді цієї проблеми виключно для міжнародних інформаційних систем, тобто систем, зайнятих переробкою міжнародної інформації, виникають певні труднощі, пов`язані передусім з тим, що ці системи відносяться до сфери соціальної інформатики. Соціальний фактор накладає на елементи класифікації систем певну специфікацію, що притаманна тільки міжнародним системам. Розглянувши системно вплив соціальної інфраструктури на елементи класифікації міжнародних інформаційних систем (МІС), запропонована наступна ієрархічна класифікація:

1. відповідно носія інформації;

2. відповідно функціональному призначенню (професійної орієнтації);

3. відповідно основним технологічним операціям обробки інформації;

4. відповідно до роботи в реальному часі.

Самою універсальною системою класифікації є перша категорія, яка визначає поділ МІС на групи відповідно типу носія інформації (мал. 25). Природа (тип) носія інформації відіграє основну роль при розподілі МІС на групи, підгрупи і т.д.

Природно, що на самому верхньому рівні ієрархії першої класифікації знаходиться розподіл на паперові та електронні (безпаперові) системи. Під паперовими системами розуміють такі системи, де носієм інформації виступає папір, або подібний йому носій інформації: кіноплівка, відеоплівка, слайди і таке інше.

До електронних (безпаперових) систем належать такі системи, де основним носієм інформації виступає електронний (електричний) сигнал, який генерується та передається за допомогою спеціальних технічних засобів.

В свою чергу, паперові інформаційні системи розподіляються на три групи: виключно паперові; кіно-відеосистемні та оглядові інформаційні системи. До переважно паперових систем, де основним носієм інформації є папір у різних формах його представлення, відносяться такі МІС: бібліотечні, архівні, грошові та видавничі.

Бібліотечні та архівні системи - це інформаційні системи різних міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО та ін.), послугами бібліотек та архівів яких користується міжнародна спільнота.

Частина 2. Паперові та електронні міжнародні інформаційні системи

Видавничі системи забезпечують видання міжнародних газет, журналів, каталогів, енциклопедій та інше, які мають значний попит у міжнародному спілкуванні.

Окремий вид мають грошові інформаційні системи, які забезпечують реальний паперовий (грошовий) процес функціонування міжнародних банків, фінансово-кредитних структур та інших економічних систем.

Кіно-відео інформаційні системи забезпечують міжнародний інформаційний простір кіно та відеопродукції. До них належать відомі міжнародні корпорації: Голлівуд (США), Мосфільм (Росія) та інші.

За своїм призначенням та характером носіїв інформації до паперових систем можливо віднести і оглядові інформаційні системи. До носіїв інформації в таких системах належать експонати музеїв та виставок, а також реальні наглядні об`єкти шоу-ігрових видовищ (музикальних, театральних та спортивних). Міжнародні інформаційні системи оглядового характеру (світові авіаційні виставки), музеї із світовим ім`ям: Лувр (Франція), Ермітаж (Росія) та інші складають невід`ємну частину міжнародних комунікацій земної цивілізації.

Друга інша багаточисельна категорія МІС належить до класу безпаперових (електронних), де основним носієм інформації є фізичний сигнал, що виробляється електронними, електротехнічними та радіоелектронними технічними засобами. Ідея безпаперових систем та технологій належить українському вченому академіку В.М.Глушкову, яку він висунув ще в 60-ті роки ХХ сторіччя. Ця геніальна ідея стала реальністю в наш час, створивши цілу індустрію безпаперових технологій.

За природою електронного сигналу ця категорія розподіляється на три види: аналогові; дискретні (цифрові) та гібридні (змішані) системи.

До класу аналогових систем потрібно віднести такі інформаційні системи, де носієм інформації виступає аналоговий або його ще називають неперервний сигнал: телефонний, телевізійний та радіосигнал. Тому клас аналогових систем розбивається на три підкласи: радіомовні, телевізійні та телефонні інформаційні системи.

Радіомовні інформаційні системи складають ту групу систем, де основним носієм інформації є радіосигнал, який розповсюджується за допомогою радіохвиль у світовому інформаційному просторі. До таких систем належать відомі гіганти інформаційних світових радіостанцій: Бі-Бі-Сі (Англія), Голос Америки (США), Німецька хвиля (Німеччина) та інші.

В інформаційних системах телевізійного класу основним носієм інформації є телевізійний сигнал (кадр), що розповсюджується у навколишньому просторі за допомогою радіохвиль певної частоти та модуляції. У світі телепрограм та телепередач відомі міжнародні телевізійні системи: СNN (США), РТА (Росія), Raters (Англія) тощо.

Телефонні міжнародні інформаційні системи забезпечують міжнародні телефонні переговори. Носієм інформації у таких систем виступає аналоговий сигнал, модульований звуковою складовою частотою. До таких систем належать провідні телефонні фірми у США, Великій Британії, Німеччині, Франції та Японії.

На противагу аналоговим інформаційним системам з винайденням комп`ютера почали розвиватися з 50-х років ХХ ст. дискретні або цифрові системи. Носієм інформації таких систем є дискретний сигнал, що приймає значення "0" або "1", тобто вся інформація представлена у двійковому коді.

Гібридні інформаційні системи представляють такі системи, де існують приблизно рівнозначні два типи сигналів: аналогові та дискретні. Ці інформаційні системи є поєднання двох класів систем, а саме аналогових та дискретних.

В свою чергу, гібридні МІС можливо поділити на дві групи: універсальні та спеціалізовані. Типовими представниками універсальних гібридних систем є інформаційні системи Відеотекст та Телеконференцій. Система Відеотекст є поєднанням інформаційних та технічних характеристик телефонії, телебачення та обчислювальної техніки з метою надання інформаційно-пошукових та довідникових послуг у сфері міжнародних комунікацій. Такі системи є досить популярними у Англії, Німеччині та країнах Скандинавії. Система Телеконференцій являє собою інтегровану аналого-дискретну інформаційну систему, що створює віртуальний інформаційний простір в реальному часі для комунікацій груп користувачів. Ця система потребує застосування досить різноманітного обладнання: терміналів, факсимільного зв'язку, телевізійних камер, відеомагнітофонів, комп'ютерів, модемів, графічних дисплеїв та акустичної техніки.

Серед гібридних спеціалізованих систем розрізнюють системи типу Телетекс, Телетекст та Електронна пошта. Вони спеціалізується на виконанні певних інформаційних послуг. Система Телетекс призначена для автоматизації редакційно-видавничих робіт, система Телетекст використовується як інформаційно-довідкова система разом з телевізійними сигналами, а система Електронна пошта замінює звичні паперові відправлення на обмін між користувачами за допомогою комп`ютерних та аналогових технологій. Саму потужну групу МІС складають дискретні або цифрові системи. Це пояснюється бурхливим та стрімким розвитком обчислювальної техніки за останні 20 років. Цю групу систем відносно телекомунікаційних властивостей можна розділити на два класи: безмережеві та мережеві. Безмережеві системи дискретного класу складають офісні та спеціальні МІС. Офісні безмережеві системи нагадують інформаційну систему замкнутого типу, що не має телекомунікаційного виходу в світовий інформаційний простір. Такі МІС працюють автономно над редагуванням та набором текстів на різних мовах світу, виконують фінансово-економічні задачі тощо. Головним програмним забезпеченням таких систем є стандартні офісні програми.

Окрему групу складають спеціальні дискретні системи, що призначені для виконання певних корпоративних завдань дослідницької роботи в галузях міжнародної інформатики.

Мережеві дискретні системи розділяють на три групи: локальні, регіональні та глобальні. Такий поділ зумовлений телекомунікаційною архітектурою кожної групи. Локальні мережі - об`єднання комп`ютерів в одну функціональну систему на умовно незначному просторі :одне приміщення, територія приблизно від 1 до 5 км., межа території однієї фірми чи організації. Регіональні мережі об`єднують комп`ютери в систему на відстані в середньому від 50 до 500 км., наприклад, мережа Fidonet. Для глобальних мереж характерне спільне функціонування комп`ютерів у світовому інформаційному просторі, наприклад, глобальна мережа Internet, мережа CompuServe, Bitnet тощо. (Детально перша група МІС розглянута в частині другій книги.)

Другу категорію ієрархічної класифікації складає поділ МІС по функціональному призначенню. Головним чинником у такій класифікації виступає професійна орієнтація систем за функцією виконуваної роботи.

За цією класифікацією структури МІС можливо розділити на 6 груп: культурологічні, владні, науково-технічні, соціальні, фінансово-економічні та міжнародних організацій. Кожна група виконує певну частину інформаційної роботи в інформатизованому суспільстві і, в свою чергу, ще поділяється на підгрупи (рівні).

Культурологічну групу МІС складають лінгвістичні, навчальні та бібліотеко-архівні системи. До владних інформаційних систем належать наступні: президентські, парламентські та урядові. Групу науково-технічних систем складають науково-дослідні, екологічні та геоінформаційні системи.

Соціологічні, суспільно-політичні та правничі МІС утворюють соціальну групу. Для фінансово-економічної групи МІС характерний поділ на банківські, бізнесові та соціально-економічні підсистеми.

Інформаційні системи міжнародних організацій можна поділити на підгрупи за призначенням функціонування головних міжнародних організацій: ООН, ЮНЕСКО та НАТО. Основні системні та інформаційні характеристики МІС функціональної категорії приведені в третій частині даної книги. Третю групу в ієрархічній класифікації складає поділ МІС за основними технологічними операціями обробки інформації. Сюди відносять інформаційно-наукові, інформаційно-довідникові, документальні, фактографічні системи тощо. Документальні МІС використовуються для обробки документів, публікацій, звітів, розпоряджень і т.д. Фактографічні системи оброблюють спеціальні фактичні відомості, що являють собою організовану сукупність формалізованих записів даних. Інформаційно-пошукові системи призначені для накопичення та пошуку за певними критеріями документів та даних.

Четверта група ієрархічної класифікації визначає розподіл систем стосовно часу обробки інформації: реального часу, квазіреального часу та нереального (ірреального) часу. До систем реального часу відносять такі системи, обробка інформації, у яких має незначне часове відставання від часу отримання завдання (від 0,1-0,5 сек. до 1-5 сек.). Системи квазіреального часу мають часове відставання (від 6-10 сек. до 30-60 сек.), а для систем нереального часу характерне часове відставання більше 1-5 хвилини. На практиці для визначення категорії МІС застосовують комплексний підхід, який об`єднує всі чотири класи. Наприклад, інформаційну систему можна охарактеризувати як президентську інформаційно-пошукову регіональну систему, що працює в реальному часі.

Розділ 1. Видавничі міжнародні інформаційні системи

1. Комп'ютерно-інформаційна преса

З розвитком комп'ютерних технологій зникають у минуле газетні друкарні з касами шрифтів і матриць, лінотипами та іншими подібними пристроями. Але всемогутня електроніка не знизила сили друкованого слова. Навпаки, у союзі з новітніми технічними досягненнями преса набула нових можливостей, стала більш оперативною та мобільною.

Зрозуміло, цілком комп'ютеризоване суспільство - справа майбутнього. Але і зараз деякі газети у західних країнах, зокрема у США, верстаються за допомогою комп'ютерних систем, які дозволяють розмістити у номері "картинку" з відеозапису, чи навіть з прямого телеефіру.

Нині на перший план виходить участь комп'ютера у прискоренні отримання користувачем інформації. Це, наприклад, факс-газети. Вони створюються не як альтернатива звичайним газетам, а як швидкий засіб їх передачі. Так, американські дипломати у деяких країнах світу отримують через факс спецвипуски провідних американських газет, змакетовані з урахуванням їхніх потреб і запитів.

Інший спосіб прискорення передачі інформації - аудіотекст. Це передача різноманітної інформації за допомогою телефону - від прогнозу погоди до біржових новин. За даними нью-йоркського експерта в галузі масової комунікації Д.Тьюлоу, у Сполучених Штатах і Канаді понад 24 газети займаються подібним телефонним сервісом, хоча прибутковий він поки що для трьох.

З розвитком комп'ютерної журналістики з'являються нові типи видань. Дж.Гоулд підготував до видання журнал з обчислювальної техніки "РС Vision", який з кінця лютого 1991 р. почав розповсюджуватись через газетно-журнальну мережу кіосків Мельбурна (Австралія) у вигляді гнучких магнітних дисків з ємністю пам'яті 1,2 Мбайта.

Новий комп'ютерний журнал обсягом 130 сторінок з кольоровими графічними матеріалами та рухомими мультиплікаціями можна використовувати лише на ІВМ або на ІВМ-сумісних ПЕОМ. При цьому для початку читання журналу в персональній ЕОМ необхідно лише натиснути клавішу "Бекспейс", після чого у нижній частині екрану відтворюються команди, що забезпечують перегортання журналу чи повернення на попередні сторінки.

Для верстки комп'ютерного журналу використовуються чотири пакети програмного забезпечення, причому основним є пакет, розроблений фірмою "УСМ Конкорд" (м.Кембрідж, шт.Масачусетс). Для скорочення обсягу пам'яті, необхідного для графічної інформації, замість поелементного зчитування зображення, застосовано метод блокового зчитування, причому одночасно на екрані дисплея можуть відображатись 16 з 256 можливих кольорів і відтінків. Відтворення рухомих мультиплікацій передбачено лише на деяких сторінках першого випуску журналу.

Автор вважає, що комп'ютерний журнал буде достатньо привабливим для реклами. Так, в одній з рекламних об'яв першого випуску журналу читачу демонструється порядок роботи та застосування нового зразка маніпулятора типу "миша", а в подальшому планується демонструвати в рекламі дію різних програмних продуктів. При цьому буде також передбачена додаткова супровідна інформація, що розширить знання читача про рекламований програмний продукт.

Тираж першого випуску комп'ютерного журналу нараховує 11 тисяч примірників. При цьому підраховано, що в звичайному вигляді на нього витратилося б 2,6 тонни паперу. Крім цього, магнітні диски зручніші для зберігання, ніж паперові видання. Ціна примірника комп'ютерного журналу 3,95 австралійського долара. У роздрібний продаж він надходить у вигляді 5,25-дюймових магнітних дисків, але також випускається на 3,5-дюймових гнучких дисках.

Дж. Гоулд не може оформити патент на комп'ютерне видання журналу і чекає появи аналогів приблизно через шість місяців. Сам він планує підготувати аналогічне видання у вигляді відеокасет для користування за допомогою відеомагнітофона і телевізора.

Змінюються і форми спілкування читачів з газетами. Фірма "Діджітал еквіпмент" (США) розробила спільно з фірмою "Аудіотекс" комплект програмно-апаратних засобів, що забезпечують читачам газет більш широкий доступ до рекламованої в газетах продукції при скороченні публікованого обсягу адреси поштової інформації.

Для користування автоматизованою інформаційною системою на базі нових засобів читач повинен стати членом своєрідного читацького клубу, членство в якому (особистий ідентифікаційний номер) він отримує в обмін на деякі прості біографічні відомості (кількість дітей, домашніх тварин і автомобілів, потреб у товарах роздрібної торгівлі).

У газетній рекламі буде вказуватись телефонний номер, яким може скористатись будь-який член читацького клубу, що має свій ідентифікаційний номер. Останній забезпечує вхід до інформаційного банку даних газетного видавництва, що має ряд підготовлених повідомлень з публікованої реклами, а також дозволяє отримати відповіді на питання по телефону через автоматичний синтезатор мовлення або телефоністку.

До переваг нової системи відносять більш цілеспрямовану інформацію, яку можуть отримати читачі, а також більш ефективні рекламні послуги через газету для рекламодавців. Останні при цьому отримують від газетного видавництва статистичні відомості про читачів - потенційних покупців. Крім того, через банк даних газетного видавництва можна буде отримувати адресно-поштову інформацію для передплатників газет.

За думкою авторів нових програмно-апаратних засобів, американська читацька аудиторія достатньою мірою готова для позитивного сприйняття подібних газетно-інформаційних систем і не буде опиратися відкриттю деяких дрібниць власного особистого життя. Так, телевізійна мережа Сі-Бі-Ес вже створила подібну інформаційну систему для телеглядачів.

Новаторські настроєною вони вважають і англійську аудиторію, чого проте не поділяють газетні видавництва та рекламні агентства Великобританії. Видавництво "Індепендент" вважає, що газетно-інформаційні системи краще будуть сприйняті читачами провінційних газет, які могли б налагодити двосторонні зв'язки між читачами та рекламодавцями. В той же час видавництво "Гардіан" відмічає, що для постачальників реклами найбільш вигідними є центральні газети, які дають прямий вихід на широку читацьку аудиторію.

Розквіт комп'ютерної журналістики привів до того, що провідні у цій справі компанії вирішили об'єднатися. П'ятнадцять найбільших американських газетно-видавничих концернів та електронних корпорацій створили в травні 1993 р. дослідний консорціум з питання розробки "електронної преси" майбутнього: поширення газет за допомогою персональних комп'ютерів. Серед учасників консорціуму - газетний трест Ньюхауза, газетно-видавничі гіганти "Найт-Ріддер ньюзпейперз", "Ганнет", "Таймс міррор", "Тріб'юн", видавничий трест Херста, корпорація "Інтернешнл бізнес мешінз". Основні дослідження в рамках програми "Новини в майбутнє" проходитимуть у Масачусетському технологічному інституті (МТІ). Програма розрахована на 5 років і буде коштувати 1,5-2 мли. доларів щорічно.

Коментуючи створення консорціуму, газета "Нью-Йорк таймс" відзначила, що "видавці знову зацікавлені у використанні комп'ютерної та комунікаційної технологій". "Незабаром розпочнеться справжня сутичка за те, щоб мати можливість доставляти електронним шляхом новини прямо в будинки споживачів, що мають комп'ютери, - висловив переконання провідний спеціаліст МТІ, якому належить займатися цим проектом, Уолтер Бендер. - Одна з причин тому - фактор вартості. Для газет розповсюджувати свої матеріали електронним шляхом буде дуже дешево". "Мені здається, - вказав у свою чергу один з керівників МТІ Джон Хайнс, - формується загальна думка, що десь у майбутньому всі новини будуть розповсюджуватись електронним шляхом. Це не значить, що зникнуть повністю звичайні газети. Але у кожної людини буде можливість вибору".

У перспективі, на думку фахівців МТІ, кожна людина, знаходячись поза домом, зможе викликати будь-які статті з будь-яких газет на екран міні-комп'ютеру, який можна носити у кишені. Поки ж дослідники хочуть зосередитись на можливості передачі газетних статей на екрани персональних комп'ютерів через телефонну мережу. В обмежених масштабах подібні мережі в США вже діють. Наприклад, з минулого року користувачі електронної мережі "Америка он-лайн"" одержали можливість читати у себе на екранах комп'ютерів газету "Чикаго тріб'юн". Такий же спосіб розповсюдження своїх статей стала пропонувати газета "Мерк'юрі ньюз", що виходить у Сан-Хосе (шт.Каліфорнія). Нью-Йоркська газета "Ньюздей" оголосила, що в найближчому майбутньому всі абоненти телефонної компанії "Нью-Йорк телефон" зможуть дізнаватися про місцеві та спортивні новини, погоду і навіть меню в окремих ресторанах за допомогою своїх персональних комп'ютерів.

Електронні видавничі системи

Фірма "Сцітекс" випустила повнокольорову систему розміток сторінок Visionary на базі персональної ЕОМ Аррle Масіntosh, що призначена для художньо-графічних настільних видавничих робіт.

Це перша повнокольорова система розмітки сторінок на базі персональної ЕОМ з прямим доступом до електронних операцій попередньої обробки для друкованих видань об'єднує в собі функціональні можливості проектування на базі дешевих настільних ЕОМ зі швидкістю та продуктивністю обробки електронних видавничих систем серії Response фірми "Сцітекс", яка дозволяє користувачам створювати повні кольорові сторінки з розміщенням тексту і графічних зображень.

Система Visionary складається з персональних ЕОМ Аррle Масіntosh II, настільного кольорового скануючого пристрою з розв'язувальною спроможністю 300 крапок на дюйм фірми "Шарп", пристрою для виготовлення кольорового пробного відбитку фірми "Міцубісі" і пакету програм Handshake Х-рress фірми "Сцітекс" для підтримки програмно апаратного інтерфейсу.

Пакет програм Handshake Х-рress, що є спільною розробкою фірм "Сцітекс" і "Кварк", дозволяє користувачам на системі Visionary розмічати сторінки, набирати текст і вводити графічні зображення до передачі цих даних в електронно-видавничу систему фірми "Сцітекс" для кінцевого виробництва окремих сторінок чи складних багатосторінкових документів.

З допомогою цієї системи розробники можуть здійснювати введення кольорових зображень стандартної якості та інших художніх зображень через настільний скануючий пристрій фірми Шарп. Після введення в систему над зображеннями можна здійснювати операції повороту, кадрування, масштабування і перенесення розташування в інтерактивному режимі на системі Visionary. Інші засоби проектування та розмітки складаються з операцій нанесення сітки, зміни кольорового фону, виділення вікон зображення, визначення кольору (з допомогою прямої вказівки значень складових кольорів, кольорової бібліотеки Panton з можливістю вказання користувачем палітри тощо), використання лінійок, рамок і кутів.

Проектувальнику зображення буде виводитись у повному кольорі як окрема сторінка, частина сторінки, загальний вигляд і кілька сторінок одразу.

На додаток до введення зображень, що скануються, система дозволяє також включати файли однотонних ділянок та малюнків системи фірми "Сцітекс", а також зображень у форматі ЕОМ Масіntosh. Текст, який виводиться в реальному вигляді та автоматично заповнює простір неправильної форми, перевтілюється в один з 36 високоякісних шрифтів Bitstream. При будь-якій зміні стилю чи змісту в процесі виводу на екран автоматично виконуються переноси та операції вирівнювання тексту. Друкарські операції контролю включають до свого складу кернування, установку ширини гарнітури і кольору. Вихідний текст може також вводитися з допомогою будь-яких поширених редакторів тексту.

Комп'ютерні видавничі системи стають у нагоді навіть злодіям. Як повідомив американський тижневик "Тайм", у північній частині США відмічалась циркуляція значної кількості підробних чеків (більше 100). Поліція провела розслідування і знайшла в одному з приватних будинків (м.Віксбург, шт.Міссурі) підпільну майстерню, обладнану ІВМ-сумісним персональним комп'ютером, сканером та лазерним принтером.

На жорсткому магнітному диску комп'ютера було знайдено велику кількість записаних у цифровій формі чеків, прав водіїв і службових посвідчень. Злочинці використовували для підробки чеків сучасну персональну обчислювальну техніку з програмним забезпеченням типу "настільної видавничої системи", яка дозволяє з допомогою відносно невеликого набору обладнання випускати видання цілком професійного поліграфічного виконання.

Отримані таким чином документи важко відрізнити від справжніх, оскільки в їх виробництві використовуються подібні технології. При цьому сума витрат злочинця на підготовку до випуску підробок, які важко розпізнаються, різко знижуються.

Технологія підробки дуже проста. Злочинець сканує справжній документ, отримуючи його образ у цифровій формі. Далі він змінює цей образ, користуючись програмами типу "графічний редактор": дописує нулі після суми виплати, знищує ім'я покупця та вписує своє і т.п. Врешті-решт документ роздруковується на лазерному принтері або на професійному фотонабірному автоматі.

Ця технологія дозволяє підробляти найрізноманітніші документи: паспорти, свідоцтва про народження, еміграційні посвідчення, акції, квитанції про зарахування грошей на рахунок, при оформленні кредитної картки, накладних, рецептів на сильнодіючі ліки, листів з рекомендаціями та ін. Особливу підозру викликають дипломи навчальних закладів, оскільки їх студенти мають вільний доступ до необхідного обладнання.

Для боротьби з комп'ютерною підробкою розроблений ряд засобів. Фірма "Стандарт реджістер" із Дейтона продає повний спектр таких засобів: від паперу із спеціальними водяними знаками, непомітних для сканерів, до паперів спеціальних сортів, які при найменшому пошкодженні вкриваються написами "НЕДІЙСНО" англійською, латинською та іспанською мовами. Але епідемія підробок продовжується.

Розділ 2. Аналогові міжнародні інформаційні системи

Радіомовні міжнародні інформаційні системи

Американська компанія "Аррle", одна з провідних у виробництві персональних ЕОМ, звернулась до Федеральної комісії зв'язку з проханням про виділення в діапазоні радіочастот спеціальної смуги для передачі комп'ютерних даних.

За оцінками фахівців, радіообмін інформацією між ПЕОМ зробить значно дешевшим і полегшить комп'ютерний зв'язок. Зокрема, очікується, що помітно зросте кількість локальних мереж ЕОМ, які можна буде будувати за принципом бездротового зв'язку.

За словами представника " Аррle ", виробництво комп'ютерів, що передають дані по радіохвилях, уже зараз має на фірмі найвищий пріоритет. Роботи по створенню портативного персонального "радіо-комп'ютера" вже започатковані. Можливо, фірма " Аррle " стане піонером у виробництві такого роду машин, хоча, як зазначають фахівці, в тому ж напрямку активно працюють й інші американські компанії.

Цифрові технології привели до уніфікації системи радіотелефонії, котрою обладнується Європа. У цій системі слово буде "стискатися" і передаватися зі швидкістю 16 Кбіт за секунду з такою якістю, котра змусить забути про перешкоди, характерні для нинішнього аналогового радіотелефона. Внаслідок тенденції до скорочення розмірів обладнання та доступності цих технічних новинок для широкого вжитку, нові переносні апарати швидко з'являться у закладах та квартирах. Якщо це відбудеться, то поширення "бездротового телефона" приведе до невеликої революції у галузі телекомунікацій.

У Франції рік тому почала використовуватися цифрова мережа з інтеграцією послуг. Для підключення до неї необхідні два комутовані канали, що працюють зі швидкістю 64 Кбіт за секунду, і один канал сигналізації - так званий "Канал Д". Компанія "Франс телеком" дотримується думки, що клієнти-професіонали заплатять за подібне цифрове підключення лише в тому випадку, якщо їм будуть надані конкретні новаторські прикладні програми. Тому був обраний не сенсаційний, але найбільш слушний шлях - допомогти у створенні таких прикладних програм. Мова йде про банки зображень, які обслуговують станції для електронної архівації, зв'язані між собою автоматизовані робочі місця САПР і редакційно-видавничі системи.

Такі прикладні програми, складні в реалізації, вірогідно, значною мірою вплинуть на організаційну структуру підприємств. Тому на їх появу потрібно кілька років. Цей же час знадобиться для забезпечення можливості підключення до мережі групи терміналів у режимі комутації пакетів повідомлень (як, наприклад, діюча мережа "Транспак") через "канал Д". Це дасть можливість установити довгострокові робочі сеанси зв'язку, оплачувані за пільговим тарифом, і підключити автоматичні комутатори підприємств або локальних мереж даних через канали, що працюють зі швидкістю 2 Мбіт за секунду, і, зрештою, підключитися до інших мереж у Європі.

Що стосується ліній загального використання, то на перший погляд здається, що цифрова мережа з інтеграцією послуг не має великих переваг для користувача. Але сьогоднішній розквіт прототипів цифрових відеотелефонів зі швидкістю 64 Кбіт за секунду хіба не означає спалаху попиту на цей вид зв'язку, навіть якщо до цього часу ми з ним не були знайомі?

Останнім часом набирає темпів цифрове звукове мовлення, що загрожує витіснити високоякісні записи на оптичних компакт-дисках, оскільки власник звукового записуючого пристрою може записувати улюблені мелодії прямо з ефіру.

В Європі вже розробляється робоча система цифрового звукового мовлення, в якій звук перетворюється у цифровий код, який стискують для ліквідації надлишкової інформації та ущільнюють у множині вузьких радіоканалів. Завдяки цьому в частотній смузі, яку займає один наземний телевізійний канал, можна одночасно передавати до 20 високоякісних звукових програм.

Аналогічна техніка, що розробляється фірмою "Буз, Ален енд Гамільтон" на замовлення широкомовних компаній та електронних концернів, передбачає використання незадіяних каналів кабельного телебачення та супутникової радіотелетрансляції. Наприклад, супутник телевізійної ретрансляції системи "Бі-Скай-Бі" фірми "Астра" міг би забезпечити при цьому 30-40 програм цифрового стереофонічного мовлення. Фірмі "Астра" не вдалося здати в оренду всі 32 наявні у неї телевізійні канали, а вона вже підрядилася на виведення у космос ще двох супутників-ретрансляторів.

...