Міжнародні інформаційні системи

Найбільш популярною системою поштового з'єднання є система UUCP (UNIX - to - UNIX Copy Program), що дозволяє помістити пошту в файл і передавати її іншим комп'ютерам. Це просте поштове з'єднання за допомогою програми, яка визначена тільки для такої однієї цілі. Крім того, можливо скористатись поштою в диспутах з любої тематики, пересилати і відправляти пошту та повідомлення, групи новин USENET. Для багатьох користувачів знайомство з мережами починається з електронної пошти (скорочено E-mail). Для більшості користувачів електронна пошта служить дешевим та зручним засобом передачі повідомлень по всій земній кулі.

Електронна пошта означає процес передачі повідомлень по комп'ютерній мережі. Замість того, щоб писати листа, заклеювати його в конверт і опускати його в поштовий ящик, можливо послати повідомлення по Internet любому користувачеві.

Окрім того, з допомогою електронної пошти одне і теж повідомлення можливо одночасно пересилати декільком адресатам. Є також можливість створювати поштові групи: підготувати одне повідомлення, а потім дати команду програмі пошти відіслати його всім членам конкретної групи. Можливо також підготувати повідомлення одній особі, а потім зробити копії з допомогою програми електронної пошти і відіслати другим користувачам.

Доступ через інші мережі

В більшості інших мереж, наприклад, BITNET, CompuServe і інших створені спеціальні шлюзи для обміну електронною поштою з системами, що входять до Internet. В деяких мережах є шлюзи, які дають можливість читати електронні дошки оголошень Internet (телеконференції USENET). Окрім того, є сервісні програми, які дозволять запросити файл через електронну пошту. Відправка вибраного файлу здійснюється автоматично по електронній пошті.

Існує ще більш дешевий варіант виходу на Internet-систему це використання других мереж, наприклад, CompuServe. Із цієї системи можливо попасти в любу точку Internet.

Розділ 10. Основні принципи роботи та функціонування Internet

Мережі з комутацією пакетів

Сучасні мережі створюються по багаторівневому принципу. Передача повідомлень у вигляді послідовних бітів починається на рівні ліній зв'язку та технічного обладнання, причому ліній зв'язку не завжди високої якості. Потім додається рівень базового програмного забезпечення, що керує роботою обладнання. Наступний рівень програмного забезпечення дозволяє наділити базові програмні засоби додатковими необхідними можливостями. Розширення функціональних можливостей мережі шляхом додавання рівня за рівнем приводить до того, що нарешті можливо отримати справжній дружелюбний та корисний інструментарій.

Коли ви захочете представити для себе, що таке насправді Internet і як він працює, то відразу виникають асоціації з телефонною мережею. В кінці кінців, обидві ці структури використовують електронні засоби передачі, обидві дозволяють передавати інформацію і встановлювати з'єднання. Крім того, в системі Internet, в основному, використовуються виділені телефонні лінії зв'язку. На жаль, це невірне уявлення, і воно є причиною нерозуміння принципів роботи Internet.

Телефонна мережа - це мережа з комутацією каналів. Коли відбувся виклик, то виділяється деяка частина цієї мережі. Навіть, коли не використовується телефонна лінія, вона залишається недоторканою для інших абонентів, яким в цей час потрібно подзвонити. Це приводить до того, що такий коштовний ресурс як мережа використовується неефективно.

Більш відповідає дійсному стану речей моделі Internet поштове відомство. Поштове відомство являє собою мережу з комутацією пакетів. Тут немає виділеної ділянки мережі. Кореспонденція змішується з іншими листами, відправляється в поштове відділення і сортирується.

Незважаючи на те, що технології абсолютно різні, служба доставки пошти являє собою чудово точний аналог мережі Internet.

Міжмережевий протокол (IP)

За допомогою ліній зв'язку забезпечується доставка даних з одного пункту в інший. Різноманітні компоненти Internet зв'язуються між собою за допомогою системи комп'ютерів, що називаються маршрутизаторами. Це мають бути мережі Ethernet, мережі з маркерним доступом та телефонні лінії. Телефонні лінії та мережі Ethernet еквівалентні доставці пошти за допомогою автомобіля та літака.

Маршрутизатори - це поштові підстанції. Вони приймають рішення про те, куди направляти дані ("пакети"), так саме, як поштова підстанція вирішує, куди направляти конверти з поштою. Кожна підстанція чи маршрутизатор не має зв'язку з рештою станцій. Місцеве поштове відділення надсилає листа на підстанцію, підстанція посилає його на іншу підстанцію і так далі, доки лист не надійде до свого адресату.

Таким чином, кожній підстанції необхідно знати тільки, які є з'єднання і який з "наступних скачків" буде кращим для переміщення пакету ближче до пункту призначення.

Аналогічна ситуація складається і в Internet. Маршрутизатор розглядає, куди адресовані дані, і вирішує, як краще їх пересилати.

Звідки система Internet знає, куди необхідно направляти дані? Так само, як поштове відділення дотримуються правил, які визначають роботу поштової мережі, спеціальні правила регламентують порядок роботи Internet. Ці правила називаються протоколами.

Міжмережевий протокол (Internet Protocol, IP) відповідає за адресацію, тобто гарантує, що маршрутизатор знає, що робити з даними, і куди вони повинні надійти. Відповідно до нашої аналогії з поштовим відомством, можна сказати, що міжмережевий протокол виконує функції конверту.

Деяка адресна інформація міститься на початку вашого повідомлення. Вона дає мережі достатньо повідомлень для доставки пакета даних.

Internet-адреса складається з чотирьох чисел, кожне з яких не перевершує 256. При запису числа відділяються одне від одного крапками, наприклад: 192.112.36.5.

Адреса складається фактично з декількох частин. Оскільки Internet - це мережа мереж, то початок адреси вміщує інформацію для маршрутизаторів про те, до якої мережі належить ваш комп'ютер. Права частина адреси служить для того, щоб повідомити мережі, який комп'ютер повинен отримати цей пакет. Кожний комп'ютер в Internet має свою унікальний адресу. Система Internet виконала своє завдання, коли її маршрутизатори направили дані в відповідну мережу, а ця локальна мережа - у відповідний комп'ютер (мал. 50).

По цілому ряду технічних причин (в основному це апаратурні обмеження) інформація, що посилається по IP-мережам, розбивається на порції, що називаються пакетами. В одному пакеті звичайно посилаються від одного до 1500 символів інформації.

Однак, при користуванні IP-протоколом виникають відразу декілька проблем:

· в більшості випадків, обсяг інформації, що передається, перевищує 1500 символів;

· при передачі інформації може виникнути помилка;

· послідовність доставки пакетів може бути порушена.

Якщо послати за однією адресою два пакети, то немає ніякої гарантії, що вони пройдуть по одному і тому ж шляху.

Тому наступний рівень мережі дає можливість пересилати більш великі порції інформації і попіклуватися про обмеження тих помилок, які вносить сама мережа.

Протокол управління передачею (ТСР)

Для вирішення згаданих вище проблем використовується "протокол управління передачею" (Transmission Control Protocol, TCP), який часто згадують разом з протоколом IP. Які ж завдання виконує TCP? Інформацію, яку ви хочете передати, TCP розбиває на порції. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати інформацію в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі протокол має свій власний "конверт", на якому "написана" необхідна інформація. Порція ваших даних розміщується в конверт TCP. Конверт TCP в свою чергу розміщується в конверті IP і передається в мережу.

На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу TCP збирає конверти, витягує з них дані і розташовує їх в правильному порядку. Коли якого-небудь з конвертів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку, ці дані передаються тій програмі, яка використовує послуги TCP.

В реальній ситуації пакети не тільки загублюються, але й отримують зміни у зв'язку з короткочасними неполадками в телефонній лінії. TCP вирішує і цю проблему. При розміщенні даних виробляється так звана контрольна сума. Контрольна сума - це число, яке дозволяє приймаючому TCP виявити помилки в пакеті. Коли пакет прибуває в пункт призначення, приймаючий TCP обраховує контрольну суму і порівнює її з тією, яку послав відправляючий TCP. Якщо значення не співпадають, то при передачі виникла помилка. Приймаючий TCP відкидає цей пакет і запрошує повторну передачу.

Прикладні програми

Прикладні програми - це частини програмного забезпечення, які дозволяють задовольнити запити користувача по передачі інформації. Такі програми складають ще один рівень програмного забезпечення, надбудований над сервісом ІР/TCP. Прикладні програми надають користувачеві засоби для розв'язання конкретної задачі.

Діапазон прикладних програм дуже широкий: від саморобних до патентованих, що розробляються великими фірмами-розробниками. В Internet є чотири стандартні прикладні програми:

1.віддалений доступ (TELNET)

2.пересилка файлів (FTP)

3.електронна пошта (E-mail)

4.телеконференція (USENET).

Крім цих програм, є ще інші програми, що широко використовуються, але це не стандартизовані програми.

Коли мова заходить про прикладні програми, потрібно врахувати ще одну особливість. Команди, повідомлення, запрошення і т.п., що з'являються на екрані комп'ютера, можуть дещо відрізнятися від тих, що наводяться в документації. Але не потрібно хвилюватися, тому що більшість прикладних програм надходять з досить солідними довідковими підсистемами, що допомагають знайти відповідну команду.

Система TELNET використовується для виходу в інші комп'ютери, що підключені до мережі Internet. Забезпечує доступ до великої кількості відкритих серверів, включаючи бібліотечні каталоги та інші види баз даних.

Система FTP (File transfer protocol - протокол передачі даних) переміщує файли з місця на місце. Вона є найбільш ефективною для пошуку файлів у відкритих архівах в середині Internet.

Система електронна пошта (e-mail) дозволяє пересилати повідомлення.

Система USENET дозволяє читати і відправляти повідомлення, що пересилаються відкритим "інформаційним групам". Також це можуть називати "електронні дошки оголошень" або "телеконференції". USENET - є найбільшою системою електронних об'єктів (bulletin board system-BBS).

Доменна система імен та її структура

Цифрова адресація використовується при спілкуванні комп'ютерів, а для споживачів перевага надається іменному найменуванню. Всі прикладні програми Internet дозволяють використовувати інші системи замість числових адрес. Звичайно, використання імен має свої недоліки. По-перше, необхідно слідкувати, щоб одне і теж ім'я не було випадково присвоєно двом комп'ютерам. По-друге, необхідно забезпечити перетворення імен в числові адреси, тому що комп'ютери все-таки працюють з числами (двійковими кодами). На етапі становлення, коли Internet був невеликою системою, використовувати імена було легко. Центр мережевої інформації (NIC) створив спеціальну службу реєстрації. Заповнений спеціальний бланк надсилався в NIC і він заносив вас у список імен та адрес. Цей файл, що називався HOST (список вузлових комп'ютерів) регулярно розсилався на всі комп'ютери мережі. В якості імен використовувались унікальні імена.

Але коли мережа Internet розширилась, розширився і розмір цього файлу. Стало зрозуміло, що високі темпи росту Internet потребують наявності розподіленої інтерактивної системи. Ця система називається "доменною системою імен" (Domain name system, DNS).

Доменна система імен являє собою метод призначення імен шляхом покладання на різні групи користувачів відповідальні за підмножину імен. Кожний рівень імені в цій системі називається доменом. Домени відділяються один від одного крапками, наприклад:

ux.cso.uiuc.edu

nic.ddu.mil.

В імені може бути будь-яке число доменів, лише не більше п'яти, але це зустрічається дуже рідко. Кожний наступний домен в імені, коли дивитися зліва направо, важливіший за попередній. Наприклад, в імені ux.cso.uiuc.edu елемент UX - це ім'я реального комп'ютера з IP-адресою. Ім'я цього комп'ютера створено і управляється групою CSO, яка є іменем відділу, де знаходиться комп'ютер. Відділ CSO є відділом університету штату Іліонойс (UIUC), що входить в національну групу учбових закладів (EDU).

Таким чином, домен EDU включає в себе всі комп'ютери учбових закладів США. Домен UIUC.EDU - всі комп'ютери університетів штату Іліонойс і т.д (таблиця 1).

Таблиця 1

1. Країна	· домен 1 рівня
1. Вид діяльності	· домен 2 рівня
1. Регіон країни	· домен 3 рівня
1. Організація	· домен 4 рівня
1. Ім'я ПК	· домен 5 рівня

Домени "верхнього рівня" типу EDU були створені, коли була тільки розроблена доменна система. Спочатку було тільки шість доменів вищого рівня, що наведені в таблиці 1.

Таблиця 2

Домен	Використання
1. com 2. edu 3. gov 4. mil 5. org 6. net	Комерційні організації Учбові заклади (університети, коледжі і т.д.) Урядові організації (крім військових) Військові організації (армія, флот та ін.) Інші організації Мережеві ресурси

Коли Internet відносно США стала міжнародною мережею, виникла необхідність надати закордонним країнам можливості контролю за іменами системи, що в ній знаходяться. Для цієї мети було створено набір дволітерних доменів, які відповідають доменам вищого рівня для цих країн.

Оскільки СА - код Канади, то комп'ютер на території Канади може мати таке ім'я: hockey.guelph.ca

Загальна кількість кодів країн - 230, комп'ютерні мережі існують приблизно в 150 з них. Перелік кодів країн наводиться в спеціальних довідниках. Він створений Міжнародною організацією по стандартизації як стандарт ISO 3166. Можливо доменна система імен виглядає дещо складною, але це є одним з елементів, що забезпечує ефективність та зручність роботи в Internet. Головна перевага доменної системи полягає в тому, що вона розбиває гігантську всесвітню мережу на множину та підмножину керуючих ланцюгів. Сотні тисяч комп'ютерів працюють в Internet і всі вони мають імена. Ці імена організовані дуже зручним та раціональним способом, що полегшує їх запам'ятовування.

Розділ 11. Основні особливості користування системою Internet

Вибір архітектури комп'ютера

Коли прийнято рішення про роботу в мережі Internet, необхідно визначитися, чи є у наявності відповідні апаратурні та програмні засоби. Вимоги до апаратних засобів в Internet не дуже жорсткі, але все одно потрібно враховувати декілька фактів. Мінімальний об'єм потрібних компонент наступний:

· рахунок (доступ) до Internet;

· комп'ютер або термінал;

· модем або з'єднання;

· проста комунікаційна програма;

· програма пошти;

· вхідне ім'я;

· пароль.

Рахунок Internet (або просто рахунок - account) означає доступ до Internet. Зустрічаються також терміни обслуговування Internet, з'єднання Internet. Всі вони визначають одне і теж - можливість війти в Internet і користуватись її послугами. Матеріали про це викладені в попередньому розділі.

Для роботи в Internet потрібно деяке електронне обладнання. У випадку прямого з'єднання з комп'ютером сервісної компанії (тобто при роботі в організації) самостійно встановлювати з'єднання не потрібно. Але при вході по телефону (набірне пряме або набірне термінальне з'єднання) необхідний справжній комп'ютер з модемом та комутаційною програмою. Це пояснюється тим, що ваш комп'ютер повинен визвати по телефону комп'ютер з сервісної компанії та підключитися до нього.

Вибір комп'ютера для підключення до мережі Internet досить широкий. Можливо застосовувати любий IBM-сумісний комп'ютер, комп'ютер архітектури Macintosh, робочу станцію UNIX або любий комп'ютер, що має модем (або до якого можливо підключити модем) і комунікаційну програму.

Для набірного термінального з'єднання потужний комп'ютер, наприклад PC, з процесором Пентіум та 24-бітним кольоровим монітором, не потрібен. При бажанні можливо працювати на старому PC та з процесором 8086 з монохромним монітором. Такий комп'ютер можна купити всього за 100 $ в США.

У випадку набірного прямого з'єднання потрібний дещо потужніший комп'ютер. Розроблено багато комунікаційних програм для ОС MS DOS, але більшість з них розраховані на середовище Windows. Для роботи з Windows як мінімум необхідний комп'ютер з процесором 286, а краще з процесором 386 або 486. Розроблені комунікаційні програми для комп'ютера Macintosh, але для IBM PC існує більш широкий вибір.

При виборі архітектури комп'ютера для з'єднання в мережі Internet, можливо зупинитися на комп'ютері або простому терміналі, що складається з клавіатури та монітора, що підключені безпосередньо до комп'ютера вашої організації.

Поняття простий термінал означає обладнання, яке не володіє обчислювальними можливостями, а може тільки передавати та приймати текст. Найбільшого поширення отримав термінал типу VT 100. Він був розроблений фірмою DEC, а потім перетворився в стандарт, тому більшість виробників виробляють термінали, що імітують роботу VT 100.

Особливості з'єднання та вибір модема

У випадку використання простого терміналу потрібно тільки підключення до комп'ютеру, що знаходиться в організації. Таке підключення виконає системний менеджер.

При використанні набірного прямого чи набірного термінального рахунку, які потребують телефонного зв'язку з комп'ютером сервісної компанії, необхідний модем. Існують модеми двох видів - внутрішні та зовнішні. Внутрішній модем - це друкована плата, що вставляється в слот всередині комп'ютера, а телефонна лінія підключається в гніздо на платі модема. Зовнішній модем - це блок, що містить плату дуже схожу на плату внутрішнього модема. Необхідно з'єднати кабелем послідовний порт комп'ютера (один із роз'ємів на задній стороні) та аналогічний роз'єм на блоці модема. До блока модема підключається телефонна лінія.

Внутрішній та зовнішній модеми являють собою одні і ті ж пристрої, але розташовані в різних місцях. Зовнішній модем декілька дорожчий, для нього потрібний корпус і роз'єм для живлення.

Чим більше швидкодія модема, тим краще. У випадку набірного прямого з'єднання необхідно використовувати швидкодіючий модем. Швидкість передачі нижче 9600 біт/сек буде недостатньою і навіть незадовільною, тому краще працювати зі швидкістю 14400 біт/сек. Сервісні компанії обіцяють перехід на швидкість 28800 біт/сек і в найближчий час вона може бути доступна.

Вибір модема також залежить від архітектури комп'ютера. Якщо в комп'ютері вже є модем, використовуйте його, а коли немає, потрібно звернутись за рекомендацією в сервісну компанію.

Нові швидкісні модеми в США коштують від $ 300 - 500, середньо-швидкісні модеми (14400 біт/сек) коштують $ 100 - 150, причому вартість постійно зменшується. Краще купувати модеми у фірм з високою репутацією: MicroWarehouse, PC/Mac, Zone або Direct Micro.

В майбутньому модеми стануть непотрібними. З'являться цифрові телефонні лінії і потрібно буде просто підключити комп'ютер до телефонної лінії і передавати цифрові сигнали в другий комп'ютер. Операції модуляції - демодуляції з використанням аналогових сигналів відійдуть в минуле. Звичайно, швидкість цифрової передачі буде значно вищою.

Вибір комунікаційної програми

При наявності рахунку Internet з постійним з'єднанням фірмі комунікаційна програма не потрібна. Ваш комп'ютер або термінал уже прямо з'єднаний з системою Internet. Архітектура з'єднання системи визначається системним адміністратором, що відповідає за з'єднання з Internet.

Але при використанні набірних з'єднань необхідна комунікаційна програма. Ця програма повідомляє модему, як взаємодіяти з телефоном сервісної компанії, та виводить на екран вашого комп'ютера хід сесії, тобто текст, який потрібно передати і прийняти при роботі з Internet.

При використанні набірного термінального розрахунку завдання спрощується. Більшість сучасних модемів поставляються з програмою, наприклад, Qmodem або Crosstalk. Якщо на вашому комп'ютері є середовище Windows, то до неї входить програма Terminal.

В більшості інтегрованих пакетів (програм, що об'єднують декілька мініпрограм, наприклад, текстовий процесор, електронну таблицю і базу даних) входить проста комунікаційна програма. Для входу в Internet через набірний термінальний рахунок потребується саме комунікаційна програма.

Вартість комунікаційної програми складає в США приблизно 50 доларів і більше, але можливо знайти набагато дешевші, умовно безкоштовні комунікаційні програми. Про такі програми для PC комп'ютерів можливо довідатись в спеціалізованих фірмах Public Brand Software та Software Labs. Такі програми повинні виконувати передачу даних по протоколу modem або краще по протоколу Zmodem.

Умовно безкоштовні програми (shareware) розповсюджуються безкоштовно або по дуже низькій ціні. Наприклад, отримання комунікаційної програми обійдеться всього в 5-10 доларів США. Якщо програма сподобається, її можливо зареєструвати. Вартість реєстрації в США коливається від 10 до 90 доларів.

Звичайно, складні комунікаційні програми мають багато переваг. Наприклад, вони дозволяють розробляти спеціальні сценарії для входження в Internet і програма автоматично вводить вхідне ім'я, пароль і т.д. Деякі програми навіть навчаються процедурі входу: програма фіксує перший вхід, а в наступному дублює процедуру входу.

Для прикладу роботи з комунікаційною програмою, розглянемо програму Terminal середовища Windows, яка вважається досить простою програмою. На початку потрібно уважно вивчити її можливості та спланувати роботу з програмою. Необхідно знати, як вводити такі параметри, як швидкість модема, номер телефону, тон терміналу і т.д. Необхідно також знати, як застосувати програму для з'єднання з BBS, як отримати текстовий файл і як виконувати бінарні передачі Х modem або Z modem.

У випадку набірного прямого з'єднання не потрібна проста комунікаційна програма. Замість неї потрібно буде працювати зі з'єднанням протоколу TCP/IP.

Вибір вхідного імені та паролю

Для з'єднання з системою Internet потрібне вхідне ім'я. Його також називають іменем користувача або обліковим іменем. Це ім'я вашого розрахунку, яке вводиться при звертанні до Internet. Воно повідомляє сервісній компанії, хто ви такий і компанія знає, чи можливо вам працювати в Internet і хто розраховується за час роботи. Вхідне ім'я є також частиною адреси, які інші користувачі вводять для пересилки вам повідомлень.

Вхідне ім'я містить до 8 символів і в ньому різняться прописні та заголовні букви. Наприклад, ім'я Pkent відрізняється від імені pKENT чи PKENT. Вхідне ім'я завжди необхідно вводити точно. Фактично, такий вид імені зможе виконати комунікаційна програма. Звичайно вхідне ім'я утворюється із справжнього імені власника рахунку, наприклад: pete, pkent, peterk і т.д., воно може бути любим.

При використанні набірного прямого з'єднання необхідно знати номер свого телефону та ім'я домена.

Також потрібно знати пароль, тобто той таємний код, котрий потрібно ввести по запиту системи. Комп'ютер ідентифікує введений пароль з визначеним користувачем. Неможливо, щоб ваш пароль знав хто-небудь іще.

Якщо замість вас хтось ввійде в систему, то ви не захочете сплачувати доступ комусь іншому. Вам також не сподобається, що хтось інший прочитає вашу пошту, відправить повідомлення від вашого імені, знищить ваші файли або зв'яжеться з групою новин від вашого імені.

Слід пам'ятати, що завжди є люди, які бажають взнати чужий пароль та володіють комп'ютерними прийомами, що дозволяють це зробити. Вони виходять із припущення, що пароль можливо легко розпізнати, тому що він буде іменем або словом.

Дійсно, є фахівці-програмісти, що бажають добратися до вашого розрахунку. В пресі були повідомлення про "прорив" в декількох сервісних організаціях, причому одна із організацій мусила закритися, стала банкротом.

Звичайно пароль складається максимум із 8 символів і в ньому розрізняють прописні та заголовні символи.

Маючи пароль ln=9YT%, його неможна вводити як LN=9YT% або ln- 9yt%.

Пароль не повинен бути легко вгадуваним іменем або словом, наприклад, ні іменем дітей, ні іменем собаки, ні описом професій, ні адресою і т.д. Розглянемо декілька порад, як вибирати вдалий пароль:

· Кращим паролем є випадковий набір символів, наприклад, ln=9YT%.

· Випадкові символи важко запам'ятати, тому придумайте дещо подібне до них, змішуючи спеціальні символи з декількома потрібними словами, наприклад, 1&you%in. Три коротких слова можливо наугад вибрати із словника.

· Не повідомляйте пароль нікому, а якщо необхідно було зробити це, якомога скоріше змініть пароль.

· Не вводьте пароль на виду у інших людей, а якщо це трапилось, якомога скоріше змініть пароль.

· Регулярно змінюйте пароль, наприклад, раз в місяць. Деякі системи змушують це робити не дозволяючи вхід до заміни пароля.

· Ніколи не записуйте свій пароль, наприклад, на повідомленнях або ще де-небудь.

· Чим довший пароль, тим краще. Пароль із п'яти символів дуже короткий. Взнайте в сервісній компанії максимальну довжину пароля (до восьми символів).

· Якщо ви забули свій пароль, то подзвоніть в сервісну компанію. Хто-небудь із співробітників назначить новий пароль.

Розділ 12. Електронна пошта та система телеконференцій

Переваги електронної пошти

Найбільш популярною можливістю Internet є Електронна пошта (e-mail). Для більшості користувачів Internet служить дешевшим та зручнішим способом передачі повідомлень приятелям в місті та колегам по всій земній кулі. Електронна пошта (скорочено можна зустріти ще e-mail) означає процес передачі повідомлень по комп'ютерній мережі. Замість того, щоб писати листа, заклеювати його в конверт та опускати його в поштову скриньку, можна послати повідомлення по Internet будь-якому користувачеві.

Переваги електронної пошти цілком очевидні:

По-перше, вона дешева, частіше дешевше відправки листа і майже дешевша телефонного виклику.

По-друге, вона діє дійсно дуже швидко. Повідомлення знаходять адресата за лічені секунди.

По-третє, користуватися електронною поштою дуже зручно. Не потрібно думати про часові пояси та підраховувати їх перекриття (день або ніч).

По-четверте, за допомогою електронної пошти одне і теж повідомлення можливо одночасно переслати декільком особам.

По-п'яте, можливо робити копії повідомлень, а потім переслати іншим абонентам.

Як і люба інша система сервісних програм, електронна пошта має свої сильні та слабкі сторони. Вона дуже схожа на телефон та традиційну пошту. В таблиці один наведені деякі порівняльні характеристики.

Таблиця 1

№	Характеристика	Телефон	Пошта звичайна	Електронна пошта
1	швидкість	висока	низька	помірна
2	синхронізація	потрібна	не потрібна	не потрібна
3	формальність	змінюється	змінюється	помірна
4	відповідальність	низька	висока	помірна
5	конференцзв'язок	невеликий	одностороння	кожний з усіма
6	захист	середній	високий	низька

Проаналізуємо ці характеристики.

Швидкість. Телефонний зв'язок - це термінова передача інформації. Час, необхідний для передачі інформації засобами електронної пошти, складає від декількох секунд до одного дня. Звичайна пошта приходить, в кращому випадку, на наступну добу, або через декілька днів.

Синхронізація. Вартість, яку приходиться платити за швидкий зв'язок по телефону, полягає в тому, що обидва абоненти знаходяться як правило біля телефона одночасно. Електронна пошта та звичайна пошта - асинхронні системи. Відправник посилає листа, коли він готовий, а той, хто отримує та читає його, коли у нього є вільний час. Такий спосіб зв'язку зручний, коли абоненти знаходяться на великій відстані один від одного (наприклад, через декілька часових поясів) і розпорядок дня у них різний.

Формальність. Від дотримування різного сорту формальностей в значній мірі залежить результат спілкування. Розмовляючи по телефону, можливо легко знайти відповідний тон: до одного співбесідника можна звертатися досить офіційно, до другого - по дружньому. Теж саме характерне і для звичайної пошти. Можливо вибирати з множини видів кореспонденції (рукописні записи, друковані ділові листи і т.д.) найбільш підходящі для даного конкретного випадку. Електронна кореспонденція завжди набирається на клавіатурі, але в жодному підручнику з машинопису не знайдете матеріалів про те, які формальності слід зберігати при листуванні по електронній пошті. Окрім того, індивідуальність в електронній пошті завжди закрита, тобто адреса електронної пошти будь-якого великого босу зовні нічим не відрізняється від сотні інших адрес.

Відповідальність. Спілкування в письмовій формі передбачає більш власну відповідальність ніж усне спілкування. Коли в розмові по телефону ви сказали дещо таке, про що пожаліли би в майбутньому, то в останньому випадку ви може заявити, що нічого подібного не говорили. Але коли ви захочете поступити подібним чином в електронній пошті, то виявиться, що хто-небудь записав копію такого повідомлення в файл і може пред'явити його відповідним службам. "Паперову пошту" також можливо підробити, але це дуже важко: прийшлось би підробляти печатки, поштові марки, підписи і т.д.

Конференцзв'язок. Розглянемо можливість спілкування групи людей. Телефон - відмінний засіб, але лише не для багаточисленних груп абонентів. Конференцзв'язок дозволяє спілкування людей один з одним, однак по мірі зростання чисельності групи, планування і регулювання такого зв'язку становиться дуже складним процесом. Електронна пошта дозволяє формувати великі групи і будь-який член групи може в будь-який час здійснити зв'язок з рештою її членів. Це робить електронну пошту корисною як для розповсюдження інформації, так і для опиту груп. Поштова звичайна система, в якій повідомлення виходять з однієї точки і розсилаються усій групі - дуже непроста задача.

Захист. Система захисту електронної пошти, як правило, нижче порівняно з телефоном і звичайною поштою. Якщо зберігати обережність, то лист, надісланий по звичайній пошті, може залишатись в закритому ящику поштового відомства до тих пір, поки не попаде в руки адресату. Для підслуховування телефонних розмов необхідний доступ до засобів зв'язку, а це викликає великі технічні труднощі. Електронна пошта іде по достатньо непередбаченому шляху через різноманітні комп'ютери, захист яких від несанкціонованого доступу невисокий. Існують спеціальні програми підвищеного захисту, які кодують повідомлення, намагаючись компенсувати недостатній захист технічних засобів, але вони використовуються тільки небагатьма користувачами.

Загальне правило говорить про наступне: при підвищених вимогах до таємності інформаційних повідомлень електронною поштою користуватися не слід.

Недоліки електронної пошти

Звичайно, електронна пошта не може бути панацеєю від усіх недоліків і не зможе замінити чудово оформленого звіту чи особистої зустрічі. По самій своїй природі електронна пошта має деякі обмеження.

1. Неможливість форматувати текст.

Електронна пошта пересилає повідомлення, але не може замінити документ текстового процесора. Текстові повідомлення, передані по електронній пошті Internet містять тільки тексти і ніякого спеціального форматування, наприклад, жирного шрифту або курсиву. Можливо тільки вводити повертання каретки для форматування абзаців та стрічок.

Напевно, в найближчому майбутньому, ці обмеження електронної пошти будуть переборені. Наприклад, зараз по інформаційній службі CompuServe можна пересилати повідомлення, що містять жирний шрифт та курсив, а також інші шрифти. Правда, для цього потрібні спеціальні програми-штурмани. Без сумніву, скоро така можливість з'явиться і в Internet.

2. Неможливість бачити обличчя та чути голос.

Багато людей вважають повідомлення електронної пошти різновидом бесіди. Дуже часто люди пишуть так, ніби вони "розмовляють неформальними способами". Однак, ваш співбесідник не може бачити міміку вашого обличчя і слухати інтонацію вашого голосу. В результаті те, що ви вважаєте насмішкою або саркастичним зауваженням, той хто читає пошту може сприйняти як дещо дуже серйозне.

3. Звичайно, тут проявляється особиста та культурна проблема, наприклад, англійці дуже слабо реагують на гумор, тому в повідомленнях для них можливо викинути саркастичні зауваження.

В останній час користувачі електронної пошти винайшли декілька способів кращої передачі змісту повідомлення. Наприклад, в кінці стрічки можливо побачити символи g. Вони позначають слово grin (посмішка). Інколи в повідомленні можливо зустріти символи :-) - це невелика мордочка, що посміхається.

Більшість людей називають такі символьні обличчя емограмами (emoticons). Розроблені спеціальні підручники для передачі емоцій. Наприклад, S.Godin. The Smily Dictionary. Словник посмішок.

Крім того, маємо ще багато інших способів, за допомогою яких люди намагаються скорочувати свої повідомлення. Наприклад, широко застосовують досить туманні абревіатури: BTW (By The Way) - між іншим, ТІА (Thanks In Advance) - попередньо завдячний, OTF (On The Floor) - дуже смішно і т.д.

Застосовуються також різноманітні способи виділення окремих слів, наприклад, для виділення слів застосовуються знаки підкреслювання ( now!_) або знаки зірочки (*now!*).

Принципи функціонування електронної пошти

Електронна пошта відрізняється від інших систем тим, що вона не "канальна" служба. Передаючий та приймаючий комп'ютер не обов'язково мусять взаємодіяти один з одним безпосередньо. Електронна пошта відома як служба з "проміжним накопиченням". Повідомлення передається від одного комп'ютера до іншого до тих пір, доки не потрапить в пункт призначення. Модель (технологія) роботи електронної пошти нагадує технологію роботи звичайного поштового відомства. Нагадаємо принципи його роботи.

Поштове відомство працює з мережею передачі інформації з проміжним накопиченням. Ви підписуєте конверт та кидаєте його в поштовий ящик. Поштовий автомобіль забирає листа з ящика, після чого лист надсилається в інше місце та зберігається там. Після сортування лист передається в інший пункт. Ця операція повторюється до тих пір, поки лист не дійде до поштової скриньки отримувача.

Аналогічно працює електронна пошта Internet. При правильній адресації, мережа доставить повідомлення туди, куди написано в адресі.

Тут не обов'язково розуміти, як це робиться. Але повідомлення можуть передаватися між Internet та іншими мережами електронної пошти. Для того, щоб попасти в іншу мережу і передати по ній повідомлення, адреса доставки буде набагато складнішою.

Пункти з'єднання між різними мережами електронної пошти називаються "прикладними шлюзами". Прикладні шлюзи переформатовують повідомлення у відповідності з вимогами мережі, вміщують інформацію, необхідну для знаходження адреси і т.д. Для пересилки повідомлення пошти через шлюз часто доводиться давати адресу, що вміщує інформацію про те, як дібратися до шлюзу, як доставити пошту на іншу сторону мережі і т.д.

Відомо, що перед тим, як опустити листа в поштовий ящик, його необхідно вкласти в конверт. Аналогічну роботу треба виконати в електронній пошті, тільки конверт тут називається "заголовком". Заголовок включає в себе наступні позиції: То:, From:, Subject: (кому, від кого, тема повідомлення), що знаходиться на початку повідомлення.

Як конверт пошти по шляху піддається змінам (наприклад, на ньому можуть написати від руки" по цьому адресу не мешкає", можуть наклеїти жовтий ярлик з переадресацією і т.д.), так і в електронній пошті заголовок повідомлень по дорозі вбирає в себе інформацію про те, як мандрувало повідомлення, щоб у випадку його повертання можливо було б визначити його маршрут.

Поради по веденню електронної кореспонденції: (правила етикету "Interetiquette")

Ніколи не довіряйте електронній пошті те, що ви би не хотіли зробити здобутком публіки. Не посилайте принижуючих та погрожуючих повідомлень. Враховуйте тон свого повідомлення. Будьте обережні з виразами, що допускають різне тлумачення. Не застосовуйте стрічок, що містять більше 60 символів. Використовуйте обидва регістри букв. Прочитайте повідомлення перед відправкою. Не використовуйте екзотичні можливості терміналу (жирний шрифт, курсив і т.д.).

Адресація електронної пошти

Дійде повідомлення по електронній пошті до адресату, чи ні, залежить майже виключно від того, наскільки правильно побудований адрес. На жаль, адреси електронної пошти набагато складніше звичайних адрес комп'ютерів. Про адресацію в електронній пошті можливо дізнатися в спеціальній літературі; наприклад: The Directory of Electronic Mail Addressing & Networks" (O'Relly & Associates).

Складність адресації зумовлена наступними причинами.

Комунікації електронної пошти більші за комунікації мережі Internet. Електронна пошта повинна адресуватися конкретній особі, а не просто комп'ютеру. Як коментарії в адресі електронної пошти інколи вимагаються особисті імена.

Розглянемо основні правила (технологію) адресації в Internet. Основою всієї пошти є доменне ім'я комп'ютера, яке виступає в ролі поштового агента. Фактично, це все, про що піклується мережа. Доставивши повідомлення у вказаний комп'ютер, мережа свою задачу виконала. Подальший маршрут - піклування цього комп'ютера, але йому потрібна додаткова інформація: як мінімум - ім'я користувача, але краще - максимум даних для маршрутизації пошти в іншу мережу.

Пересилати пошту в інші мережі потрібно за такою технологією: до коду користувача необхідно добавити специфікацію, що встановлена для нього в даній мережі.

Деякі дані адресації для других мереж приведені в Таблиці 2.

Таблиця 2

№	Мережа	Адреса	Примітка
1	America Online	Користувач @aol.corn	Ім'я користувача прописними буквами без пропусків
2	Econet	Користувач @igc.apc.org
3	Genie	Користувач @genie.geis
4	Geo Net	Користувач @geol.geonet.de	Для користувачів в Європі
5	Nasamail	Користувач @nasamail.nasa.gov
6	Pronet	Користувач @tanus.oz.au
7	Web	Користувач @web.apc.org

Приведена адресація в Таблиці 2 характерна для простих шлюзів електронної пошти. Більш складніші проблеми пов'язані з адресацією в мережах Bitnet, CompuServe, Fidonet і т.д. розглянуті в спеціальній літературі.

Сформулюємо тепер технологію адресації в Internet.

При пошуку імен в Internet використовується доменна система іменування (Domain Name System - DNS).

Адрес в мережі Internet складається з двох частин: вхідного імені та імені домена. Ці дві частини розділяються знаком @: зліва від нього знаходиться вхідне ім'я, а справа - ім'я домена. Наприклад, адрес peterk @ csn.org. Права частина peterk є вхідним іменем, а csn.org представляє собою ім'я домена.

Локальний сервер (комп'ютер) звертається перед усім до кореневого серверу, тобто комп'ютера, який знає номер, асоційований у вашому імені домена з доменом вищого рівня. Наприклад, для адреси peterk @ csn.org. кореневий сервер повідомляє вашому локальному серверу, який комп'ютер відповідає за домен .org. Після цього локальний сервер з'єднується з комп'ютером .com і запитує, де знаходиться csn. Потім, маючи потрібний повний доменний номер, локальний сервер адресує повідомлення і відправляє його. Ім'я домена описує, де в мережі можна знайти наш комп'ютер. Це ми отримуємо при першому відкритті розрахунку. Internet відшукує ім'я домену, находить асоційований з ним номер (адрес комп'ютера, який працює в електронній мережі) та використовує номер для направлення повідомлення в потрібне місце.

Після вступу в світ електронної пошти користувачу необхідно буде займатися пошуком адреси електронної пошти. Національної реєстрації такої адреси не має. Є декілька спеціалізованих серверів, до яких можливо звернутися з метою пошуку необхідної адреси. Ці сервери відомі як сервери білих сторінок, оскільки вони представляють електронний еквівалент телефонного довідника "Білі сторінки". Однак самий простий та ефективний спосіб отримати потрібний адрес - взяти його з інформації, яка передана безпосередньо вам, будь то візитна картка, телефонний дзвінок, лист, переданий по електронній пошті або листування в телеконференції.

Цей метод отримання адреси електронної пошти має наступні переваги: він гарантує, що ви отримаєте поточний адрес електронної пошти і той, що регулярно перевіряється. Адрес, знайдений в довіднику може бути застарілим. Коли знайти абонента дуже важко, то повідомлений ним адрес, вірогідно відповідає найкращому шляху до його комп'ютера.

Інколи, при спробі вибрати адресу електронної пошти із отриманої пошти, ви можете побачити, наприклад, наступну фразу: JohBigboote. Формат цієї адреси більш складніший, ніж той, що ми розглядали раніше: коментарії <адреса електронної пошти >. Додавати до адреси електронної пошти коментарії дуже приємно. Як і в наведеному прикладі, цим коментарем звичайно є ім'я адресату.

Прикладні пакети електронної пошти

Системи електронної пошти розвивалися переважно в двох окремих середовищах:

в глобальних мережах (ГОМ, WAN-Wide Area Network), де мета полягала в наданні послуг "найменшим загальним знаменником" усім споживачам в світі, в локальних мережах (ЛОМ, LAN-Local Area Network), де необхідно було надати широку за можливостями сервісну програму на певній території групі користувачів.

В результаті такого розвитку користувачі ГОМ зіткнулися з такими недоліками, як складність використання електронної пошти, але могли пересилати електронну пошту кому завгодно. Користувачі ж ЛОМ зіткнулися з тим, що коло адресатів у них було дуже обмежене.

В процесі еволюції програми електронної пошти для глобальних мереж доповнювалися більш зручними інтерфейсами користувача і іншими засобами, тоді як програмні продукти електронної пошти для ЛОМ приймали засоби для пересилання кореспонденції по глобальним мережам.

Зараз засоби електронної пошти досягнули такого рівню, коли більшість систем електронної пошти можуть обмінюватися основними видами кореспонденції з другими подібними системами. Це значить, що якщо, у вас є можливість вибору між різними прикладними пакетами електронної пошти, то рішення необхідно приймати в залежності від того, як ви плануєте користуватись цим пакетом, від того, які розширені можливості він має і наскільки він зручний, а не в залежності від здібності спілкуватися з іншими різними системами. Це не значить, що одні рішення не будуть гірші за другі. Для з'єднання системи електронної пошти на основі ЛОМ з мережею Internet може знадобитися спеціалізований ПК і досить дороге програмне забезпечення.

Приведемо технологію вибору прикладного пакету в залежності від відповіді на наступні запитання.

З ким ви збираєтесь обмінюватись поштою? Як тісно ви "прив'язаний" до цих людей? Що би ви хотіли мати в інтерфейсі користувача? Як багато часу ви проводите у відрядженнях? Ви хочете просто пересилати тексти чи інші дані також?

Багато можливостей є загальними для усіх програм електронної пошти. Деякі ж засоби (наприклад, оцифровку зображення та звуку) можна використовувати тільки при умові, що відправник та отримувач використовують однакове програмне забезпечення і однакові операційні системи. Якщо метою є пересилання усіх видів файлів у вузькому колі друзів, по можливості з найменшою складністю, то ви повинні домовитися зі своїми друзями про використання однієї системи електронної пошти.

Слід підібрати те програмне забезпечення електронної пошти, яке краще всього використовувати і з яким ви почуваєте себе як вдома. Наприклад, коли вам подобається Macintosh, то краще вибрати те, що робить та виглядає як інші програмні продукти для цього типу ПК.

Коли ви часто подорожуєте, то необхідно вивчити системи, що дозволяють підключення портативних комп'ютерів до мережі (навіть через набір номерів) і забирати пошту. Тоді з'явиться можливість читати отриману кореспонденцію та ставити в чергу нові повідомлення, від'єднавшись від мережі.

Наприклад, ви можете подзвонити на комп'ютер в Чікаго, забрати двадцять повідомлень, прочитати їх, відповісти на них, знаходячись на висоті 9000 метрів над Клівлендом, поставити відповіді в чергу , послати цю пошту та забрати новий пакет по прибутті до Вашингтона. Ці системи побудовані на основі поштового протоколу POP, який забезпечує дистанційну взаємодію між робочою станцією та сховищем пошти.

Зараз у експлуатації знаходиться багато програм електронної пошти. Вони служать інтерфейсами або посередниками, тобто програмами, що знаходяться між споживачами та Internet. Сервісна компанія запропонує на вибір декілька різних програм. Всі програми мають багато спільного, тому, засвоївши одну, можливо розібратися з іншими.

Поняття про систему телеконференцій

На перший погляд, дискусії, що проводяться засобами електронної пошти, надають споживачам все, що потрібно для такого спілкування між собою. Але при більш глибокому ознайомленні з електронною поштою виявляється, що у випадку великого потоку повідомлень можуть виникнути проблеми. Є дискусії, в яких ви приймаєте участь по обов'язку роботи, а є такі, в яких ви приймаєте участь, щоб відпочити та розважитися. Коли такі повідомлення приходять усуміш, то виникає небезпека інформаційної (службової) катастрофи.

Система телеконференцій - спосіб, який дозволяє приймати участь в великій кількості дискусій і виділити їх з повідомлень вашої електронної пошти.

У телеконференцій є ще одна перевага: ця система ідеальна для перегляду і не накладає на нас великих зобов'язань. Коли ви читаєте і цікавитесь чимось поверхово, то можете читати матеріали дискусій раз у місяць або навіть один раз на рік.

Телеконференції - це Internet - еквівалент дискусійної групи або "електронної дошки об'яв" (bulletin board system, BBS), що працюють, наприклад, в мережі CompuServe і на приватних комутованих лініях. Для користувача система організує публічні дискусії та обговорення по цілому ряду великих рубрик- направлень, що звуться телеконференціями.

Програма читання телеконференцій (ПЧТ) представляє матеріали цих дискусій в упорядкованому вигляді, наприклад: спочатку список повідомлень, що відносяться до колекціонування олівців, за ним слідує список повідомлень по інженерній хімії і т.д. В кожній телеконференції, як правило, проводиться цілий ряд дискусій по конкретним темам, наприклад, в телеконференції по класичній музиці проводяться дискусії про Дев'яту симфонію Бетховена, гобоях, фугах Баха і т.д. Всі ці дискусії ведуться одночасно. Програма читання телеконференцій допомагає дотримуватись порядку. Вона відділяє статті, які ви уже бачили, і показує тільки нові, які поступили після закінчення останнього сеансу. Після показу програмою читання телеконференцій списку існуючих статей по даній темі, ви можете вибрати і читати те, що вас цікавить. Коли ви забули, де бачили матеріал, що вас цікавить, то зможете знайти потрібну статтю по даним про автора, тему або по вказаному автором контексту.

Програму читання телеконференцій можливо налагодити таким чином, щоб вона проглядала чи відкидала визначені матеріали автоматично, керуючись прізвищем автора або темою статті.

У світі телеконференцій існує великий вибір програм читання. В системах на базі ОС UNIX для читання телеконференцій найбільш широко використовуються програми: rn, trn, nn та tin.

rn- одна з найстаріших та популярних програм читання телеконференцій. Ця програма була створена до появи великих потоків новин;

trn- це нащадок програми rn, який підтримує тематику, тобто ця програма дозволяє читати телеконференцію по порядку у відповідності з темою;

nn- дуже популярна серед користувачів ОС UNIX, має багато функцій і визначена для роботи в дуже завантаженій інформаційній системі;

tin- найновіша з перерахованих програм читання телеконференцій. Особливо популярна серед користувачів нового покоління.

У різних програмах читання телеконференцій є багато спільного. Незважаючи на цю подібність, більше всього конфліктів виникає при обговоренні питання, яка програма читання телеконференцій краща.

Програми читання телеконференцій різняться способом організації і представлення списку статей. Наприклад, rn-програма читання "від початку до кінця", а tin- представляє користувачам більше свободи у відповідності з його бажаннями.

Clarinet- ієрархічна система, яка здійснює передачу статей із традиційних агентств та газет.

Організація та структура телеконференцій

Система телеконференцій має ієрархічну структуру. Першим в імені телеконференції (ТК) вказано ім'я найвищого рівня ієрархії, потім йдуть імена підрівнів в порядку їх підпорядкування. Елементи імені розділяються крапкою (.); з таким записом, як наприклад: rec.music.folk.

Ця телеконференція належить до групи розважальних (від recreational) дискусій, в яких можливо приймати участь у вільний від роботи час. Ця дискусія про народну (folk) музику із загальної підгрупи "музика" (music).

Діапазон доступних телеконференцій, головним чином, визначається тим, який комп'ютер використовує ваша програма читання телеконференцій в якості свого серверу.

Принцип роботи телеконференцій приведений на мал. 50. На ньому зображено, якою система представляється користувачам. В систему входить програма читання телеконференцій, вона запитує сервер новин на предмет отримання списку статей і на вимогу викликає ці статті.

Сервер збирає новини із множини пунктів: із системи USENET, із місцевих інформаційних джерел, із списку розсилки, і, нарешті, із системи Clarinet. Ці статті зберігаються на сервері вподовж деякого встановленого періоду часу (його величина визначається адміністратором серверу), після чого вилучаються.

Більшість телеконференцій даного серверу є частиною USENET- сукупності телеконференцій, що об'єднує дискусії загального характеру і функціонує на безкоштовній основі. USENET - одне із самих нечітко визначених понять на сьогоднішній день. Це не програмне забезпечення. Можливо визначення: що це сукупність правил передачі та ведення конференцій. Крім того, в це поняття включається товариство користувачів, які в своїй праці керуються згаданими правилами. Правила використання, створення та вилучення телеконференцій з'явились задовго до Internet. USENET є попередницею Internet. В ті часи повідомлення передавались по звичайним комутованим з'єднанням. До цієї пори існує багато вузлів, які приймають участь в USENET таким чином. Конференції USENET розбиті на сім категорій:

1. comp- обчислювальна техніка та суміжні області;

2. news- системи телеконференцій і відповідного програмного забезпечення;

3. rec- теми хоббі, розваг та мистецтва;

4. sci- науково-дослідна робота та її застосування (крім обчислювальної техніки);

5. soc- соціальні питання;

6. talk- теми спірних питань (форум);

7. misc- теми, що не потрапили в попередні категорії. Сюди відносяться фінансово-економічні питання, маркетинг, менеджмент та інше.

Сервери можуть створювати локальні телеконференції. Кожний адміністратор серверу має право створювати по своєму рішенню любі телеконференції в залежності від зацікавленостей користувачів.

Незважаючи на те, що це локальні телеконференції, їх все рівно можливо передавати на інші сервери. Локальним телеконференціям імена присвоює адміністратор можливого серверу. При цьому він повинен вибрати такі імена, які не будуть вступати в конфлікт з іншими телеконференціями.

...