Міжнародні інформаційні системи

"Зоряні війни" англійського телебачення проводять два супутники - "Астра-1" та BSB-1 телекомпанії "Бритіш сателлайт бродкастінг" (Бі-Ес-Бі). Супутник "Астра" виведений на орбіту за допомогою ракети "Аріан-4", розпочав передачу в лютому 1989 р., а до 10 серпня цього ж року "зоряна війна" розпочалася по-справжньому, оскільки саме тоді був виведений на орбіту супутник "Х'юз-373" компанії Бі-Ес-Бі. Як і в багатьох європейських країнах, Англія вже може приймати декілька телевізійних каналів через супутник. Із 117 млн. сімей Західної Європи, котрі мають телевізори, 10 мільйонів підключені до кабельного телебачення та телемереж, котрі приймають телепрограму із супутників, а 7,5 млн. сімей мають параболічні антени SMATY (більшість яких складають "системи колективного користування", такі як готелі, до яких підключено декілька телевізійних приймачів).

Майже 30 супутникових телепрограм, у тому числі "Скай ченел" та "Кейбл ньюз нетуорк" (Сі-Ен-Ен), транслюють свої передачі за допомогою супутників "Ютелсат-1", "Інтелсат-5" та "Телеком-1". Більшість існуючих супутників була сконструйована для далекого зв'язку і погано пристосована для телевізійної трансляції. Телекомпанії починали з 50 супутникових ретрансляторів, а уже в 1990 р. їхня кількість становила 140.

До початку XXI століття відкриються ще 42 нових супутникових канали. Більшість їх транслюватиме загальноєвропейські програми.

Однак налагодити загальноєвропейську рекламу для фінансування цих програм виявилось не так просто, внаслідок чого ця сфера підприємницької діяльності, як правило, не дає прибутків. Додатковим фактором є те, що аудиторії не звикли до загальноєвропейського мовлення. Більшість телеглядачів надає перевагу перегляду вітчизняних програм, що ведуться національними мовами. Про те, що ця діяльність виявилась не надто прибутковою, свідчить доля трансльованого в Англії панєвропейського каналу "Супер ченел". Цей канал приніс мільйонні збитки і зараз перейшов у власність італійської корпорації разом з британською "Верджин".

"Скай ченел" компанії "Ньюз інтернешнл", який потенційно доступний для 13 млн. телеглядачів (підключених до кабельних телемереж, системи SMATY) та власників індивідуальних параболічних антен, виявився не дуже прибутковим, і, за деякими джерелами, збитки від нього становлять 500 тис. фунтів стерлінгів на місяць.

Існуючі супутникові телепрограми можна приймати з використанням великих параболічних антен або тих, що дорого коштують. Трансляція з супутникових ретрансляторів ведеться на малій потужності. Наприклад, ретранслятор "Ютелсат-1" веде трансляцію на потужності 20 вт. Для приймання та підсилення потужності сигналу потрібні великі параболічні антени. Вони повинні мати від 1,8 до 5,0 м в діаметрі та коштують приблизно 1000 фунтів стерлінгів плюс 200 фунтів за монтаж. Через їхню високу вартість попит на супутникові телеканали головним чином обмежується компаніями, які спеціалізуються на кабельному телебаченні та системах колективного користування SMATY. Початкові передбачення кон'юнктури ринку свідчили про те, що у відповідності зі збільшенням потужності трансляції телепрограм через супутники розміри параболічної антени можна буде зменшити, а сама антена стане дешевшою, що в свою чергу призведе до підвищення попиту на ці програми. Внаслідок цього народились такі грандіозні проекти високопотужної трансляції телепрограм через супутники, як ТDF, ТВ-сат та "Олімпус", які фінансуються урядовими коштами. А тим часом, різноманітні технічні вдосконалення створили можливість для прийому програм, які транслюються з супутників середньої потужності, таких, як запланований "Ютелсат-2", параболічними антенами меншого розміру. Таким чином, цей типовий проект, як, наприклад, французький супутник ТДФ-1 з чотирма ретрансляторами на 230 вт, був практично мертвонародженим ще до виведення супутника носієм "Аріан Y-26". У нього знайшовся тільки один клієнт.

Супутникове телебачення, що існує зараз, здійснюється через супутники, які належать консорціуму, до складу якого входять відомості зв'язку країн-учасників. Передбачаючи тенденцію до появи супутників середньої потужності з більшою кількістю ретрансляторів, трансляцію на параболічні антени менших розмірів з велетенським ринком індивідуальних власників будинків, люксембурзька корпорація SES вийшла в 1985 р. на ринок з приватним проектом.

Супутник "Астра" пропонує трансляцію по 16 каналах. Ця приваблива комплексна пропозиція для телеглядачів, котрі мають необхідне оснащення для прийому програм, які транслюються. SES ставить собі за мету пропонувати передачі супутниковими каналами 80 мільйонам сімей у Європі, а також 10 мільйонам, які вже мають необхідне оснащення для прийому трансляції "Астра", для того щоб завантажити всі 16 трансляторів. Врешті-решт шведська корпорація "Скансат" у попередньому порядку заборонила три з них. Потім, на подив "Ютелсат", англійська "Бритіш телеком" уклала з SES угоду про збут, орендуючи 11 трансляторів.

У серпні 1988 р. було досягнуто важливого успіху: "Бритіш телеком" оголосила, що здала в оренду чотири канали концерну Руперта Мердока "Ньюз інтернешнл". Зрештою послуги, що надає супутник "Астра", почали набувати популярності. "Скай-ТБ" (а саме таку назву має нове починання Р. Мердока) забезпечить покращений варіант того, що спочатку було невдалою з комерційної точки зору службою "Скай ченел", що транслювалася через супутник "Ютелсат-1". Вона також транслюватиме інформаційну цілодобову програму "Скай ньюз", аналогічно програмі американської телекомпанії СNN, а також кінопрограму "Скай мувіз" і спортивну програму "Скай спорт". Окрім того, буде проводитися стереофонічне транслювання по УКХ-каналу.

Хоча ці програми будуть запропоновані в 17-ти континентальних країнах Європи, "Скай-ТБ" ще в 1989 р. залучили у Великобританії аудиторію чисельністю 2,5 млн. чол., що становило 11 % ринку - більше, ніж мали всі незалежні наземні телекомпанії у Великобританії та Ірландії разом узяті. У 1992 р. аудиторія збільшилася до 6 млн. чол. і становила 25% телеглядачів у Великобританії. За прогнозами Європейського космічного агентства, до 2000 р. ця цифра зросте до 11 млн., причому 9 млн. будуть мати домашні параболічні антени. Те, що нині у Великобританії лише 0,75 млн. сімей мають обладнання для прийому програм, трансльованих супутником "Астра", свідчить про те, що перед "Скай-ТБ" стоїть важке завдання.

Гарантований десятилітній доступ "Скай-ТБ" на ринок був пов'язаний з початком виробництва малогабаритної супутникової параболічної антени для сімейного користування Алана Сьюгара з фірми "Амстрад", хоча програми будуть також транслюватися по кабельному телебаченню і через систему SМАТY. Параболічна антена "Фіделіті SRХ 100" виробництва фірми "Амстрад" діаметром 60 см і вартістю 199 фунтів стерлінгів та інша необхідна апаратура забезпечать прийом і перетворення зображення у форматі ПАЛ. Якщо телеглядач має блок дистанційного управління, то це коштуватиме 259 фунтів стерлінгів, а, окрім цього, йому доведеться заплатити ще 40 фунтів стерлінгів за монтаж.

У зв'язку з цим виникають питання: чи будуть якість і звук прийматися телеглядачами, чи будуть ці параболічні антени сумісні з трансляцією у новому форматі МАК-пакет, що зараз вводиться? Фірма "Амстрад" стверджує, що якість зображення буде такою ж хорошою, як і якість формату МАК. Останній, на думку уряду Великобританії, бажаний для DBS.

Просте і цілком зрозуміле обгрунтування застосування більш дешевого і простого приймача, заснованого на технології ПАЛ, - можливість отримання прибутку за короткий час, а також створення кон'юнктурної бази на майбутнє. Бо ж, нарешті, 95% усіх телеприймачів, що зараз нараховуються у Великобританії, пристосовані до формату ПАЛ.

За рішення вести трансляції у форматі ПАЛ журнал "Телесателіт" назвав Р. Мердока "Людиною супутникового 1988 року". Журналісти без вагань відзначають, що його рішення справило великий вплив на Європу. "Ми завжди застерігали проти застосування такої сумнівної технології, як МАК, - писав журнал. - Існуючим стандартом є система ПАЛ".

Головний конкурент Мердока - фірма "Бритіш сателіт бродкастінг" стверджує, що параболічна антена "Скай-ТБ" була "застарілою вже в той день, коли з'явилася на світ". Однак зміна системи ПАЛ на МАК здається неповоротною. Стін Стінклер пропонує споживачам плоский приймач розміром 60 см і вартістю 180 фунтів стерлінгів. Іншими постачальниками приймачів є фірми "Альба", "Дісконс", "Ніннон електрик" і "Фергюсон". Якщо "Скай-ТБ" вирішить заради прибутку переобладнати свої канали на користування за передплатою, це викличе ускладнення. Адже це значить, що всі приймачі необхідно буде обладнати декодерами, а в системі ПАЛ дешево це зробити неможливо.

"Скай-ТБ" вкладає 20 млн. фунтів стерлінгів у рекламу для початку мовлення за допомогою супутника "Астра", пропонуючи 25% знижки з плати за тисячу слів, порівняно з розцінками ITV, а також інші знижки та пільги. Програми будуть сплачуватися за рахунок реклами, а також залучення спонсорів, однак кінопрограма цієї фірми "Скай мувіз" буде пропонуватися за передплатою. "Скай-ТБ" буде вести передачі з нового центру управління супутниками площею 77500 кв. футів, будівництво якого поглинуло 15 млн. фунтів стерлінгів; цей центр займає територію площею 3,5 акра, розташовану в індустріальному парку "Кентавр" в Остерлі (Західний Лондон).

Космічне європейське агентство (КЕА) розраховує залучити нових клієнтів, що орендують ретранслятори супутника "Астра", і, зокрема, на оренду шведською фірмою "Скансат" двох ретрансляторів. Очікується, що 5 ретрансляторів будуть виділені для західнонімецької і люксембурзької теле- і радіомовних корпорацій. КЕА планує вивести на орбіту ще два супутники "Астра" на геостаціонарну орбіту. Три супутники "Астра" могли б забезпечити мовлення по 48 телеканалах, зокрема для французів, іспанців та італійців. Компанія-володар отримала вигідну пропозицію стосовно запуску на 1990 р., що дозволило їй успішно суперничати з найбільш конкурентноспроможним супутником "Ютелсат-2".

У Великобританії на ринку супутникового телемовлення, що використовує ШСЗ DBS, канал "Скай-ТБ" наштовхується на сильного конкурента в особі корпорації "Бритіш сателіт бродкастінг", яка вміло організувала збут своїх послуг. Ця корпорація виникла в результаті краху запропонованого Англією проекту DBS "Юнісат" в 1985 р., в якому одним з головних учасників повинна була стати корпорація Бі-Бі-Сі. Однак пізніше Управління незалежного мовлення надало це право її конкуренту - BSB.

BSB -1, супутник зв'язку-373 виробництва фірми "Хьюз", .буде здійснювати трансляцію по трьох каналах. Цей найбільш потужний супутник зв'язку на 110 вт буде вести трансляцію програм, призначених для прийому у системі МАК, "що є новим стандартом у галузі телебачення", стверджує фірма BSB. На відміну від системи ПАЛ, яка має мало потенційних можливостей для розвитку у майбутньому, МАК забезпечить "стрибок з точки зору якості та універсальності". Системи ПАЛ, NTSС і СЕКАМ, що зараз використовуються, були призначені для того, щоб стати сумісними з монохромними телеприймачами, і тому не є ідеальними для кольорових кодуючих систем, а, крім того, вони ненадійні.

Як стверджує BSB, у ході перевірки думок телеглядачів 95% опитуваних надали перевагу передачам у системі МАК порівняно зі стандартом ПАЛ. Технологія прийому телесигналів у системі МАК забезпечує додаткові можливості, а також передачу текстів і даних. Вена також буде пов'язана з такими подальшими розробками, як "широкоформатний екран" і телебачення високої чіткості (ТБВЧ). Стандарт МАК також забезпечить доступ для перегляду платних телепрограм і каналів для передплатників.

Розділ 3. Міжнародні інформаційні агентства

Поняття про міжнародні інформаційні агентства

Сучасне життя неможливо уявити без упорядкованого руху інформації, який відображає процеси та явища, що мають місце у житті суспільства, фіксує знання, соціальний досвід та історичну пам'ять. Інформація потребує до себе серйозного ставлення, оскільки є інтелектуальним надбанням країни та її громадян, ресурсом суспільства, який не повинен витрачатися неефективно.

Міжнародні інформаційні агентства на сьогодні - великі корпоративні організації, які займаються пошуком, накопиченням та поширенням інформації у різних сферах міжнародного співробітництва. Міжнародні інформаційні агентства, які починали з розповсюдження новин, з розвитком інформаційних технологій перетворилися на спеціалізовані центри з визначеним напрямком діяльності (фінансова сфера, торгові відносини - сфери, де інформаційні агентства мають безпосередній інтерес).

На сьогоднішній день існує дуже велика кількість інформаційних агентств, що діють як на національному, так і на наднаціональному рівнях. Національні агентства присутні приблизно в 120 країнах; за останні 10 років їх кількість значно збільшилася. Але приблизно в сорока країнах ще немає інформаційних агентств, з них у 24 країнах, де кількість населення перебільшує один мільйон мешканців.

Існує велика різниця між масштабом, радіусом дії та ефективністю операцій різних інформаційних агентств:

· незначна кількість агентств являє собою великі багатонаціональні чи транснаціональні підприємства, що займаються збором і розповсюдженням новин у всьому світі;

· більшість агентств є національними підприємствами, завдання яких полягає у розповсюдженні новин у своїй країні та передачі новин про цю країну за кордон;

· деякі агентства обмежуються розповсюдженням національних новин;

· певні агентства проголошують себе прихильниками широких соціальних чи політичних, національних і міжнародних цілей, здійсненню яких вони сприяють;

· більшість агентств були створені для збору та передачі всіляких новин, з тим, щоб задовольнити всіх бажаючих отримати об'єктивну інформацію;

· меншість агентств мають конкуренцію на національному і міжнародному ринках новин;

· більшість агентств мають конкурентів при розповсюдженні новин для "закордону", але є монополістами щодо розповсюдження національних новин;

· невелика кількість агентств має виключні права всередині країни на внутрішні та закордонні новини.

Серед інформаційних агентств 5 найбільших: Франс-Прес (Франція), Ассошіейтед прес (США), Рейтер (Великобританія), ИТАР-ТАСС (Росія) та Юнайтед Прес Інтернешнл (США) - займають панівне положення на світовій арені завдяки розвитку і технічній могутності їх систем збору новин та їх розповсюдженню в світі на багатьох мовах. Регулярний збір і розповсюдження новин в світі здійснюється п'ятьма світовими агентствами чи їх посередниками. Кожне агентство має відділення більш ніж в ста країнах світу та тисячі співробітників і кореспондентів. Ці агентства отримують новини в обсязі сотні тисяч слів у день. Кожне агентство, працюючи цілодобово, направляє новини тисячам клієнтів, національним агентствам, агентствам друку, теле- та радіостудіям.

Субрегіональні інформаційні агентства

Правовою основою діяльності інформаційних агентств є дво- або багатосторонні договори, а також відповідні угоди про співробітництво або угоди про використання певних інформаційних послуг.

Угоди про співробітництво можуть бути двосторонніми, субрегіональними, регіональними чи міжнародними. Співробітництво між декількома агентствами не виключають можливості двосторонніх угод, так само, як і двосторонні угоди не можуть замінити більш широке співробітництво між більшою кількістю агентств. Існують навіть ознаки того, що ці різні форми співробітництва доповнюють і підтримують одна одну.

Маємо багато прикладів тісних зв'язків між агентствами у різних частинах світу. Наприклад, співробітництво між такими сусідніми країнами, як Турція, Іран і Пакистан. Агентства Анадолу Ейдженсі, Парс Н'юс Ейдженсі та Ассошіейтед Прес оф Пакистан домовились про співробітництво, починаючи з вересня 1972 року в галузі обміну новинами, розрахованими на місцеве розповсюдження, а також новинами відповідних країн, що розповсюджуються по всьому світові. В даному випадку три агентства обмінюються на постійній основі новинами (англійською мовою, яка за домовленістю між ними є мовою їх спілкування), фотоматеріалами, статтями. Отримуючи, перекладаючи і розповсюджуючи в своїй країні отримані матеріали, кожне агентство є центром обробки інформації для асоційованих агентств.

Співробітництво між агентствами, що належать до більш чи менш великого географічного регіону, може здійснюватися у різних формах. Найбільш цікавими є субрегіональні інформаційні агентства, регіональні та міжнаціональні асоціації агентств. До субрегіональних, наприклад, належить агентство КАНА (Карібіан Н'юс Ейдженсі). Воно належить 17 органам інформації. Його адміністративна рада обирається і репрезентує приватні та урядові засоби інформації.

КАНА функціонувала за допомогою агентства Рейтер з часів його заснування в липні 1975р. до січня 1976р., коли воно стало незалежним агентством. Агентство Рейтер мало службу, яка протягом довгого часу обслуговувала Карибський район, і КАНА було створено в значній мірі за тим же прикладом, щодо масштабу, якості, організаційної структури, кадрів і бюджету.

Служби КАНА були визначені у відповідності до потреб тих, хто хоче отримувати більш детальну інформацію про Центральну і Південну Америку, отримувати міжнародну інформацію під кутом зору Карибського району. Кількість іноземних абонентів служби загальної інформації КАНА невпинно збільшується.

Яскравим прикладом співробітництва регіональних агентств є діяльність пан африканського інформаційного агентства ПАНА. В листопаді 1977р. в Уганді була організована нарада африканських міністрів інформації, в якій брали участь 84 представники з 24 країн. Там було прийнято рішення про утворення міжурядового інформаційного агентства ПАНА.

ПАНА повинна розповсюджувати інформацію про соціальне, економічне, культурне і політичне положення в Африці, його метою є сприяння регіональному співробітництву, а також політична єдність африканських країн. Мова йде про розповсюдження інформації про Африку як всередині, так і за межами країни. ПАНА має штаб-квартири, організаційну і технічну структуру, регіональні центри та самостійний бюджет.

В чотирьох регіонах (Європа, Азія, Африка і Арабський світ) існують організації (асоціації), союзи інформаційних агентств, які були створені для сприяння співробітництву між незалежними і у фінансовому відношенні автономними установами. Таким чином, вони отримують можливість краще використовувати існуючі ресурси і більш відкрито обмінюватися досвідом, а також виробляти більш близькі позиції в підході до оцінки новин в різних районах світу, без завдання шкоди структурі та організації кожного агентства.

Перша нарада директорів агентств відбулася в Парижі в 1923р. з метою обговорення щойно відкритого нового ринку в галузі комунікації. Вони прийняли рішення про скликання першої Європейської конференції інформаційних агентств, в якій брали участь представники 24-х країн Європи (перша Європейська конференція асоційованих агентств, Берн, 1924р.). Це була перша дискусія не тільки щодо проблеми відносин із владою, телеграфними і радіокомпаніями, але і щодо гегемонії світових агентств, що загрожувала європейському регіону в період між двома війнами.

Європейський альянс інформаційних агентств відновив свою діяльність після Другої Світової війни. Він був офіційно заснований на нараді в Страсбурзі в серпні 1957р. Альянс повинен був прийняти лише одного члена від кожної країни. Його ціллю було встановлення регулярних контактів між відповідальними особами європейських агентств і сприяння співробітництву між агентствами в технічній сфері, включаючи засоби передачі інформації, телекомунікації, питання про тарифи, захист новин.

Європейський фотографічний союз (ЕПУ) також є одним з наслідків співробітництва європейських агентств. Він був заснований в 1951 р. і його ціллю є обмін фотографіями про події в Європі, підтримуючи в цілому інтереси своїх членів, покращання технічного обладнання своїх агентств-членів.

Аналогічні угрупування існують в Африці, де в 1963 р. був створений Союз Африканських інформаційних агентств (ЮАІА); в Азії, де з 1961р. існує Організація азіатських інформаційних агентств. Арабські агентства, з свого боку, в 1964р. створили власну організацію - Союз арабських інформаційних агентств (ЮААІ), який зараз об'єднує 18 національних агентств.

Основні цілі цих регіональних об'єднань в різних регіонах можна сформулювати наступним чином: сприяння розширенню діяльності національних агентств регіону і співробітництва між ними; сприяння розвитку обміну інформацією між агентствами; сприяння технічному співробітництву між ними; сприяння підготовці журналістів.

Активний обмін інформацією між агентствами на національному та наднаціональному рівнях - процес, що заохочується та має місце у країнах та регіонах по всьому світові. Країнии-учасниці СНД не є винятком. Стаття 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав передбачає сприяння широкому інформаційному обміну та необхідність укладання угод з вказаної області взаємодії.

В листопаді 1992р. уряди держав-учасниць уклали угоду про співробітництво в галузі інформації. В угоді зазначається, що сторони розглядають всі види інформаційних обмінів як найважливішу форму співробітництва. Учасниками обмінів можуть бути не тільки засоби масової інформації, а й громадяни, їх об'єднання, державні та урядові установи, а також їх представництва на території країн-учасниць СНД. Сторони зобов'язуються сприяти всім формам співробітництва між різними засобами масової інформації своїх країн для забезпечення широкого вільного розповсюдження і обміну інформацією.

Фотоінформаційна база СНД може стати третьою в світі після глобальних фотослужб англійського агентства Рейтер і американського Ассошіейтед прес.

Важко переоцінити роль угоди про основні принципи взаємодії з інформаційним агентством "Інтерфакс" у розбудові інформаційного простору у рамках країн-учасниць СНД. Ця угода була підписана президентами країн-учасниць СНД у 1996 році. В результаті підписання цього документу, вперше в міжнародній практиці недержавний засіб масової інформації став офіційним і повноважним розповсюджувачем інформації у рамках СНД та здійснює функції по міждержавному інформаційному обслуговуванню.

У якості інформаційного повноважного представника "Інтерфакс" зробив акредитацію при Парламентській Асамблеї РЄ, і фактично зареєстрований як друкований орган СНД.

Інформаційне агентство "Інтерфакс" наділяється правом виконання функції офіційного розповсюджувача інформації в рамках Співдружності та виконання функцій в міждержавному інформаційному обслуговуванню.

Взаємовідносини кожної держави-учасниці з інформаційним агентством "Інтерфакс" по здійсненню ним функцій, викладених в угоді, регулюються окремими договорами. Україна підписала договір з "Інтерфакс" про співробітництво та про взаємний обмін інформацією.

Країни, що підписали угоду, у відповідності до національного законодавства сприяють інформаційному агентству "Інтерфакс" та створеним ним на їх території інформаційним структурам в здійсненні функцій по збору і розповсюдженні інформації на території країн про події, що мають місце на території країн, про засідання Наради голів держав і наради голів урядів СНД, про прийняття документів в рамках СНД, про діяльність органів Співдружності.

Діяльність інформаційного агентства "Інтерфакс" здійснюється без залучення коштів, що виділяються на утримання статутних і галузевих органів Співдружності.

В інтересах своєчасного розповсюдження інформації, кожна з сторін у відповідності до національного законодавства сприяє "Інтерфакс" у його діяльності на своїй території, в тому числі у розвитку інформаційних структур, що складають єдину систему міждержавного інформаційного обслуговування сторін.

Угода про основні принципи взаємодії з інформаційним агентством "Інтерфакс" є відкритою для приєднання будь-якої держави-учасниці СНД, що визнає положення даної угоди.

Угода підписана строком на 5 років. Після закінчення строку угода автоматично продовжує свою чинність на той же період, якщо сторони не приймуть іншого рішення.

Угода створила основу для активного проникнення інформаційного агентства "Інтерфакс" на інформаційні ринки країн-учасниць СНД і для реалізації комерційних проектів на основі співробітництва із урядовими колами держав Співдружності і з громадсько-політичними партіями і рухами.

Республіка Казахстан підписала угоду з деякими зауваженнями, а Узбекистан та Україна виключили для себе №7.

Характеристика найбільших міжнародних агентств

CNN - одне з найбільших американських агентств, що спеціалізується на розповсюдженні міжнародних новин і особливістю його є діяльність в усіх регіонах світу з метою збору інформації та її подальшого поширення через ЗМІ.

СNN - одне з 4-х найбільших агентств світу. На сьогодні методи його діяльності (об'єктивна інформація і обов'язковий коментар до неї) зробили СNN постачальником новин не тільки для широкого загалу, а навіть і для керівників держав.

Дойче Прес Агентур - світове агентство новин, що функціонує як акціонерне товариство і спеціалізується на поширенні переважно міжнародної інформації. ДРА є співзасновником концерну "Дойчетелеком" і бере участь у поширенні інформації економічного, рекламного та дилерського характеру.

Франс-Прес - Комерційна корпорація, яка працює в 165 країнах світу і спеціалізується на сенсаційних новинах (бути першими на місці найнезвичайніших подій - основне гасло корпорації). Взагалі агенція враховує специфічні потреби своїх споживачів - готує інформацію за запитанням своїх клієнтів, розповсюджує інформаційні послуги про фірми та про власників найбільших інформаційних концернів світу.

Ассошіейтед Прес - найстаріша і найбільша агенція в світі, яка спеціалізується на розповсюдженні новин, аудіо, відеопродукції, фотоновини і сервісних інформаційних послуг. Ассошіейтед Прес продає свої продукти приблизно 15 тисячам радіо- та телестанціям і всім агентствам, де є його бюро в 112 країнах. Ассошіейтед Прес - основа всесвітньої інформаційної системи новин. Йому належить монополія в міжнародних інформаційних потоках і найбільша база даних, яка складається з оперативних аналітичних новин, а також постійно обновлювана база по всіх країнах світу та база цифрової фото і відео інформації. Ассошіейтед Прес особливо спеціалізується у трансляції спортивних відеоновин. Агенція нагороджена 70-ма преміями Пулітцера.

Рейтер - одне з найбільших інформаційних агентств, що спеціалізується на поширенні

· новин;

· міжнародної інформації;

· інформаційних послуг у сфері фінансів і бізнесу;

· на проведенні валютних операцій;

· поширенні інформаційних продуктів в системі on-line;

· поширенні систем управління інформацією;

· поширенні бізнес бюлетенів;

· поширенні фотоновин.

Агентство має приватний характер із статусом офіційного агентства Великобританії.

Загалом Рейтер надає у міжнародні інформаційні потоки чисто інформаційні новини, ділову інформацію підприємствам, фірмам та іншим установам, з впровадженням нових технологій надає свої мережі для операцій з валютою у глобальних фінансових потоках, переважно спеціалізується на наданні оперативних інформаційних послуг за допомогою комп'ютерних терміналів, які повідомляють про котировки валют на міжнародних біржах.

Рейтер заснована в 1851 році, як інформаційне агентство, що відразу стало характеризуватися незалежністю, оперативністю, точністю подання новин і на сьогодні залишається одним з світових лідерів у поширенні міжнародних новин.

Основна частина діяльності агентства Рейтер припадає на забезпечення інформацією банків, брокерів та інших учасників фінансових ринків.

Протягом доби Рейтер оновлює новини і фінансові дані з 180 основних бірж та ринків світу. Агентство спеціалізується на розповсюдженні програмних продуктів та технологій мультимедіа безпосередньо у торгових залах в системі електронних торгів, а також в системі інформаційних послуг при укладенні контрактів.

Взагалі всі інформаційні послуги, що надає Рейтер можна поділити на 4 основні блоки.

Блок новин - оперативні новини, збір, накопичення та аналіз інформації для ЗМІ; блоки новин від Рейтер-власні репортажі, тексти та відео тексти.

Інформаційно-фінансові новини і бізнес-новини. Корпорація збирає та аналізує новини про рух валют, котування цінних паперів, про операції з цінними паперами, надає можливість клієнтам укладати оперативні контракти з терміналів корпорації. Крім того, розповсюджує інформацію про валютні операції та операції з цінними паперами прямо з комп'ютерного терміналу.

Рейтер - телебачення. Постачання телевізійних новин як загального так і бізнесового плану. Інформація про курси валют, спеціалізовані теленовини про торгівельні контракти, ділові переговори. Агентство здійснює збирання інформації, архівації її для подальшого використання протягом 5-ти років.

Дилерські послуги. Здійснення торгових операцій через торгову мережу Рейтер в будь-якій країні світу. Рейтер створює систему електронних анонімних торгів і обслуговує систему електронних торгових брокерів, що зв'язують трейдерів США-Європи-Японії (25% прибутку корпорації). До того ж, система електронних біржових торгів забезпечує можливість цілодобового підключення до здійснення операцій їх у небіржовий час.

Оперативна, ділова інформація Рейтер. Оперативна інформація у галузі страхування. Велику кількість клієнтів Рейтер складають страхові компанії, експерти з майнових витрат та збитків, юридичні особи, що користуються послугами мереж Рейтер для прогнозування своєї діяльності, отримання інформації про нові ринки, ціни та акції, про всі види діяльності страхових компаній на міжнародних торгах або про торги у рамках національних територій.

Наприкінці 1998 року керівництво агентства Рейтер проголосило про те, що корпорація повинна зазнати найзначніших змін у своїй 150 -ти річній історії. Мова йшла про перебудову структури з горизонтальної ( яку складали країни і території) на вертикальну (що мають скласти основні бізнес-проекти і їх пріоритетність має визначатися виключно їх прибутковістю). Наголошується на тому, що має залишитися згодом лише два головних напрямки роботи агенції Рейтер: Рейтер Інформейшн і Рейтер Трейдинг Систем. Вони мають поширювати продукцію засобами глобальної торгової мережі. Третій напрямок діяльності Інстінет (свого роду брокерська агенція) трансформується згодом на незалежний підрозділ. Медіа - інформаційний бізнес має розвиватися окремо і особливий напрямок агенція робить на застосуванні нових можливостей Інтернет для поширення серед своїх клієнтів даних власних баз даних та власних архівів, що складають близько 4 тис. публікацій, які допоможуть клієнтам забезпечити власний бізнес будь-якими пакетами документів, статистичних даних, порівняльних характеристик та даних аналітичного характеру.

Розділ 4. Універсальні гібридні інформаційні системи

Структура і призначення інформаційних систем типу ВІДЕОТЕКС та ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЇ

В основі найпростішого відеографічного обслуговування лежить ідея розширення рамок застосування звичайного телевізора, перетворення його в домашній термінал. Якщо технічно це виявляється можливим, то тоді інше досягається за допомогою вже розробленої техніки.

Нехай телевізійний приймач модифікований або ж має спеціальний адаптер, який дозволяє підключити до нього клавіатуру і модем, що зв'язує телевізор (або термінал) із телефонною мережею. Для накопичення інформації в системі організується база даних на міні-комп'ютері, що має також вихід у телефонну мережу. В результаті власник такого модифікованого телевізора може в діалоговому режимі працювати з базою даних та одержувати інформацію, яка його цікавить (часто довідкового характеру) з бази даних (мал. 27).

Крім одержання інформації користувач може мати свій файл у базі даних і зберігати там необхідну йому інформацію оперативного характеру. І нарешті, користувач має можливість пересилати повідомлення у файл іншого користувача, реалізуючи натуральним чином ідею електронної пошти.

Прямий та зворотній канали в такій системі звичайно мають різноманітну швидкість передачі: інформація від користувача передається повільно, а від бази даних -порівняно швидко.

Для одержання довідкової інформації користувач вступає в діалог із комп'ютером: комп'ютер системи запитує у користувача номер його розрахункового рахунку, потім його пароль, після чого висвітлює на екрані перелік послуг, що надаються системою. Користувач вибирає область, що його цікавить, методом питань і відповідей знаходить потрібний йому матеріал.

Конкретне системне втілення ідеї відеографічного обслуговування знайшли в системі Відеотекс, що одержала визнання Міжнародного консультативного комітету по телефонії і телеграфії.

Система Відеотекс є орієнтованим на споживача інтерактивним інформаційним видом обслуговування. Це автоматизована довідкова служба, в котрій інформаційний обмін між відеотерміналами та інформаційним центром відбувається в діалоговому режимі, тобто в режимі запит - відповідь.

Кінцевий пункт користувача системи Відеотекс може оснащатися кольоровим дисплеєм із клавішною панеллю і телефонним апаратом. Ця техніка дозволяє користувачу через телефонну мережу звертатися до послуг інформаційної бази даних і на екрані дисплея одержувати потрібну інформацію. Крім того, користувачу надається спеціально виділений у системі комп'ютер, призначений для виконання приватних обчислювальних робіт.

Система Відеотекс дає можливість:

· одержувати різноманітну довідкову інформацію на прохання користувача;

· мати персональний файл (досьє) у пам'яті комп'ютера;

· переглядати спортивні змагання;

· користуватися відеоіграми та освітніми програмами по різноманітних дисциплінах;

· резервувати квитки на всі види транспорту.

Звичайно, існують і деякі перешкоди, які має перебороти користувач, що бажає взаємодіяти з системою в діалоговому режимі. До цих перешкод, насамперед, відносяться витрати на термінальне обладнання та навчання користуватись базою даних системи.

Система Відеотекс може стати масовою, тому що вона у своїй основі орієнтована на використання двох самих популярних пристроїв - телефонного апарата і телевізора. У ній для зниження витрат на придбання обладнання розроблений варіант використання в якості дисплея кольорового телевізора. У цьому випадку користувачу необхідно придбати спеціальну приставку.

Першу спробу здійснити систему типу Відеотекс було зроблено у Великобританії в 1972 році при створенні системи Prestel. Необхідна довідкова інформація в цій системі запам'ятовується в центральному комп'ютері і передається через телефонну мережу спільного користування на телевізійні приймачі, до яких приєднується спеціальна приставка-адаптер із клавіатурою. У принципі система складається з абонентських терміналів і банку даних. До складу кожного абонентського термінала входять стандартний телевізор, накопичувач із генератором літеро-цифрових знаків, телефонний апарат, модем, що забезпечує передачу запитів у банк даних із швидкістю 75 біт/с і прийом інформації зі швидкістю 1200 біт/с.

Система Prestel призначена для передачі інформації рекламного і комерційного характеру, програм мовлення, а також різноманітного роду новин. Досвід практичної роботи цієї системи показав, що служба Відеотекс, крім свого призначення в якості інформаційної системи для сфери побутового обслуговування, може знайти застосування як доповнення до існуючих систем передачі даних. З цією метою додатково до телевізійного приймача був розроблений ряд терміналів, наприклад, такий ,що встановлюється, переносний і т.д.

Служба Відеотекс у Великобританії має бази даних обсягом приблизно 300 Мбайт на магнітних дисках. Відновлення даних у пам'яті системи проводиться спеціальними службами, що займаються тільки збором даних, їх обробкою і продажем.

У ФРН у 1980 році було розпочате впровадження системи інтерактивної довідкової служби, відомої за назвою Bildschirmtext, що базується на існуючій мережі передачі даних із пакетною комутацією. Кожний окремий центр системи обслуговує користувачів, залучених до місцевої телефонної мережі окремого району. Якщо інформація, на яку роблять запит, відсутня у локальному центрі, користувач може через мережу з пакетною комутацією зв'язатися з іншим центром або комп'ютером, що належить до даної системи.

Створена у Фінляндії на основі технології Відеотекc інформаційна система Тeleset-Information надає своїм користувачам дуже різноманітну інформацію. Корисно привести перелік баз даних, наявних у системі: зарубіжні новини, побутові новини, звіти компаній, ділові новини, файл технічного регіонального дослідницького центру, файл статистичного бюро, спортивні новини, прогноз погоди, інтерактивні ігри, місцеві новини.

У 1985 році в Хельсінкі та його округах до системи було залучено біля 5 тис. терміналів, що використовувались в основному для ділових цілей.

Інформаційні системи типу ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЇ. Відомо, що організація нарад спричиняє визначні витрати на збір фахівців, підготування матеріалів і т.п. Статистичні дані характеризують розмах цього виду комунікації: у Західній Європі в 1980 році було проведено біля 100 тис. конференцій і нарад, у 1985 р. - біля 130 тис. У США в 1980 р. на ділові поїздки було витрачено 55 млрд. доларів, причому біля 35 % усіх нарад носило чисто інформаційний характер.

Відомо також, що керівники приблизно 6 % часу витрачають на розмови по телефону і 10 - 20% - на читання та написання ділових паперів, 70 % - на комунікації; професійні службовці 25% часу витрачають на читання і написання робіт, 25% - на комунікації. Одним словом, на спілкування витрачається значна частина робочого часу.

Гострота політичних, економічних, екологічних та інших проблем значною мірою сприяє зростанню числа конференцій на усіх рівнях. Якщо врахувати, що під конференцією статистики приймають різного роду наради з числом учасників більш 20 чоловік, можна підрахувати, що на цей вид комунікації в Західній Європі витрачається як мінімум - 1 млн. людино-днів щорічно. Як слідство, виникла ідея спробувати на основі використання сучасних засобів зв'язку і комп'ютерної техніки організувати спілкування фахівців, не відриваючи їх від робочого місця. Учасники таких конференцій, віддалені один від одного на сотні і тисячі кілометрів, завдяки сучасним електронним засобам, можуть бачити один одного, обмінюватися даними і графічною інформацією, дискутувати в умовах, максимально наближених до реальної конференції. Ідеї досить швидко були реалізовані в новому виді інформаційного обслуговування - телеконференцій.

Перерахуємо основні переваги телеконференцій:

1. Можливість оперативно організувати обговорення актуальних питань і своєчасно інформувати зацікавлених осіб, розрізнених територіально. При цьому відпадає необхідність у переїздах, транспортних витратах. Фахівець не відсутній тривалий час на своєму робочому місці.

2. Для обговорення можуть бути використані будь-які матеріали, наявні в однієй з організацій, що беруть участь у телеконференції: графіки, діаграми, тексти. Можуть виникнути випадки, коли необхідно виконати деякі наміри або повторити ситуації - все це можна виконати за допомогою техніки, використовуваної для телеконференцій.

3. Якщо апаратурою для телеконференцій забезпечення більшість установ, є можливість істотно розширити коло фахівців, участь котрих необхідна для прийняття рішень по обговорюваній проблемі. При традиційних способах це досить важка задача.

4. Під час телеконференцій при наявності зв'язку з базами даних можна скористатися практично будь-якою довідковою інформацією і познайомити з нею усіх учасників телеконференцій.

Головна проблема при організації телеконференцій - забезпечити ілюзію присутності на нараді, тому що кожний учасник наради повинен бачити інших у віртуальній кімнаті конференції з перспективою свого власного "віртуального" розташування в помешканні, де усі одночасно присутні.

Головуючий на конференції повинен відчувати, що він знаходиться на центральному місці, а усі учасники сидять один проти одного і можуть користуватися будь-якими необхідними для обговорювання матеріалами.

Телеконференції потребують застосування дуже різноманітної апаратури: терміналів, факсимільного зв'язку , телевізійних камер, відеомагнітофонів, комп'ютерів, модемів, графічних дисплеїв, акустичної апаратури (мал. 28.а).

Звичайно для проведення телеконференцій виділяється спеціальний зал, де розміщується телевізійна і акустична апаратура, інша техніка. Сюди підводяться лінії зв'язку. В цьому помешканні встановлюється великий телевізійний екран . У найпростішому випадку до складу апаратури повинні входити пристрої для запису і відтворення промови, зображень, а також телетайп. Сигнали на ці пристрої надходять у мультиплексор, що формує груповий сигнал. Цей сигнал через модем потрапляє в лінію зв'язку. Варто мати на увазі, що випускаються модеми з багатократною фазовою маніпуляцією (4 ФМн і 8ФМн) дозволяють передавати по телефонних лініях сигнали зі швидкістю 4800 і 9600 біт/с.

У більш складній конфігурації використовуються швидкодіючі пристрої по обробці відеодокументів із високим розподільчою здатністю, застосовується високоякісна акустична апаратура зі смугою до 10 кГц, використовуються великі телевізійні екрани, техніка стиснення відеосигналів і швидкодіючої факсимільної апаратури.

Дуже важливими є пристрої для передачі графічної інформації. До таких пристроїв відносяться електронні планшети, що дозволяють відтворювати в реальному масштабі часу інформацію, що зображується рукою. Так, планшет фірми NEC здатний передавати графічну інформацію по телефонному каналу зі швидкістю 1200 біт/с. При використанні накопичувача на дисках можливо зберігати і виводити графічну інформацію. Електронний планшет дозволяє стирати записане, виділяти окремі записи, робити вибіркове стирання.

Таким чином, учасники телеконференції можуть малювати діаграми, записувати окремі слова не припиняючи ходу конференції. Записи і малюнки з'являються на екранах в обох студіях одночасно, причому в такі малюнки можна вносити поправки (мал. 28 а, б).

З огляду на необхідність сполучення різноманітного обладнання телеконференцій у єдиний комплекс і мультиплексування джерел з різноманітними швидкостями передачі (промова, дані від дисплея, відеозображення, графіки), доцільно робити обладнання телеконференцій у комплекті, а потім його тиражувати. Так, фірма Compression Labs випускає обладнання для телеконференцій типу 1,5 Е. Уся інформація передається в цифровій формі зі швидкістю від 512 Кбіт/с до 1,5 Мбіт/с в залежності від інформаційного навантаження.

Особливий інтерес для забезпечення проведення телеконференцій подає супутниковий зв'язок, тому що в сучасних умовах для цієї цілі можна використовувати пересувні наземні станції з антеною діаметром 1-1,5 м. Орієнтування антени на геостаціонарний супутник - процес нескладний, а канал із пропускною спроможністю 1,5 Мбіт/с для супутникового ретранслятора не є технічно важким. Тому організація зв'язку через супутник телеконференції проводиться дуже швидко.

Відомо, що в США, Японії, Великобританії, ФРН, Франції проводяться інтенсивні розробки по впровадженню технології телеконференцій. При цьому витрачаються чималі гроші. Так, за 1990 р. по підрахунках фахівців, витрати на організацію телеконференцій складуть приблизно 900 млн. доларів. У 1986 р. для телеконференцій у світі було обладнано 4500 помешкань, а число телеконференцій склало не менше 2 млн.

Моделюючі міжнародні інформаційні системи

Виконання етапу постановки рішення задачі передбачає всебічний опис об'єкту або явища, що вивчається, визначення його структури, складу, взаємозв'язків окремих його складових факторів, що здійснюють на нього вплив. Все це потребує створення на базі системного підходу такого вербального, математичного або логічного опису об'єкта, який може бути прийнятий за його модель. Рішення задачі без моделі неможливо, і людина, інтуїтивно чи цілком свідомо, використовуючи спеціальний апарат, завжди моделює з тим або іншим ступенем наближення об'єкт, що досліджується.

Моделювання - це відтворення характеристик деякого об'єкта на іншому об'єкті, спеціально створеному для вивчення. Цей останній називається моделлю.

Наочним прикладом моделі може служити вербальний опис щойно зведеного будинку, перебігу ділового засідання або письмовий опис структури та принципу дії технічного пристрою, наприклад, телевізора. Матеріальним носієм моделі, крім свідомості людини, можуть бути папір, кінострічка, пам'ять ЕОМ, магнітні стрічки та диски, фізичні ( в натуральну величину або зменшені) копії об'єктів.

Різноманіття моделей визначається різноманітністю навколишнього світу. Для одного і того ж явища можна збудувати безліч моделей.

В залежності від природи моделі та ті сторони об'єкта, які в ньому відтворюються, умовно розділяються на два класи (мал. 29): фізичні та теоретичні. Фізичні моделі відтворюють об'єкт або процес, який вивчається, зі збереженням його природи, наприклад, макет будинку, літака, електростанції. Найчастіше вони використовуються при розробці та випробуванні всіляких технічних об'єктів. Так, для перевірки властивостей конструкції літака може бути виготовлена модель та випробувана в умовах, наближених до реальних.

Теоретичні математичні моделі пов'язані з абстрактно-формалізованим описом об'єкта, тобто описом на рівні значень параметрів та властивостей об'єкта. Їх вивчення можливе лише математичними та логічними методами. Таким чином, на відміну від фізичних моделей, теоретичні моделі можуть бути здійснені у вигляді інших за походженням характеристик об'єкта, ніж у об'єкта, що моделюється.

В залежності від рівня аналізу, характеру представлення та використання інформації теоретичні моделі можуть бути представлені наступними основними типами:

а) моделі якісні - це опис властивостей та законів фізичних, біологічних, суспільних та інших об'єктів та явищ. Наприклад, моделі устрою всесвіту, кристала, атома - в фізиці; опис системи кровообігу, дихання, травлення - в біології; опис формацій, міграцій людини - в суспільних науках;

б) моделі кількісні - математичний опис різних об'єктів та явищ оточуючого нас світу, що дозволяють отримати кількісні оцінки;

в) моделі імітаційні - імітація (відтворення) за допомогою обчислювальної техніки різних сторін людської діяльності, явищ природи та процесів, що відбуваються у суспільстві. Наприклад, модель роботи підприємства в умовах ринку та самоокупності або модель зміни політичних умов уряду під впливом міжнародних організацій;

г) інформаційні моделі - опис великої кількості інформації з її взаємозв'язками та процедурами перетворення (інформаційно-пошукові системи, управління базами даних, бази знань, "інтелектуальні" системи).

Теоретичні моделі широко використовуються для дослідження різних соціальних та економічних явищ, розробки інформаційного забезпечення органів соціального управління, створення зразків нової техніки та нових технологічних процесів, а також в тих випадках, коли інші способи вивчення об'єктів відсутні. Таке трапляється, коли явища, що вивчаються, відбуваються або з дуже великою або, навпаки, з дуже малою швидкістю, з серйозною небезпекою для людства та оточуючого середовища. Так, наприклад, моделювання зміни клімату на планеті в умовах збільшення впливу на нього результатів сільськогосподарської діяльності людини дозволяє визначити зміну середньорічної світової температури, а отже, зміну тривалості пори року, зміну кордонів землеробства тощо, внаслідок чого можуть різко порушитися умови існування цілих народів. Зрозуміло, що будь-який інший спосіб вивчення результатів впливу людини на екологічне оточення може викликати незворотні наслідки для населення всієї земної кулі.

В загальному випадку моделювання дозволяє дати відповідь про характер поведінки об'єктів та явищ, що досліджуються, в тих чи інших умовах, виявити їх структуру та властивості.

Значення моделювання як способу вивчення різних законів та явищ різко збільшилося в зв'язку з появою швидкодіючої обчислювальної техніки. До цього моделювання було найбільш розвинено в тих галузях, де вже були розроблені формалізовані описи об'єктів (механіка, фізика, економіка). Однак вирішення задач вручну утруднювалось складністю та громіздкістю математичних рівнянь. Їх вирішення вимагало великої кількості обчислень і не давало можливості отримати результат у розумний термін. ЕОМ дозволила прискорити проведення розрахунків і забезпечила багатократний та багатоваріантний аналіз поведінки об'єктів. Так, без великих ЕОМ з швидкістю кілька мільйонів операцій за секунду на отримання результатів, пов'язаних з моделюванням зміни кліматичних умов, пішло би десятки років.

В подальшому, з розвитком науки, ЕОМ стали знаходити своє застосування і в тих галузях, де знання про об'єкт дослідження були слабо формалізовані. До таких галузей відносяться: біологія, хімія, медицина, психологія. Моделювання із застосуванням ЕОМ також почало проникати до гуманітарних наук - соціології, політології, історії, літератури, мистецтва, міжнародних відносин та ін.

Особливого значення при моделюванні набирає проблема відповідності (адекватності) моделі та реального явища, яке вивчається. Без належної адекватності моделювання втрачає своє пізнавальне значення, тому що перестає бути достовірним джерелом інформації про реальні об'єкти. Для досягнення потрібної відповідності постановник задачі прагне до більш детального відображення властивостей об'єкта в моделі та до обліку якомога більшої кількості елементів та зв'язків між ними. Однак, це не завжди прийнятне, тому що при деталізації необхідно враховувати цілий ряд обмежень: технічні можливості ЕОМ (швидкість, обсяг оперативної та зовнішньої пам'яті), ускладнення математичного апарату, програмного та алгоритмічного забезпечення, збільшення обсягів вхідних даних тощо.

Для усунення цих обмежень часто вдаються до використання так званих узагальнених характеристик. Такі характеристики, наприклад, валовий суспільний продукт, доводиться застосовувати в моделях соціально-економічних систем, які налічують сотні, тисячі вхідних та вихідних параметрів, що фігурують у десятках та сотнях рівнянь. Такий підхід спрощує моделі, робить їх зручними для аналізу з точки зору огляду.

Спрощення моделі знижує витрати на моделювання і прискорює отримання результатів, але може призвести і до зниження їх якості, та кінець кінцем - до втрати адекватності моделі.

Очевидно, що в загальному випадку завжди має місце суперечність між прагненням дослідника до вивчення найбільш повної та докладної моделі та бажанням спеціаліста з інформатики мінімізувати, спростити її. Для вірного вирішення даного протиріччя спеціалісту, що здійснює постановку задачі, необхідні знання комп'ютерних методів дослідження моделі.

...