Психологія

Розглянемо жести, що є найбільш розповсюдженими:

жести оцінки - почухування підборіддя; витягування вказівного пальця вздовж щоки;

жести впевненості - з'єднання пальців у купол піраміди;

жести невпевненості - переплетіння пальців рук; пощипування долоні; постукування по столу пальцями; торкання за спинку стільця перед тим, як на нього сісти та інші;

жести самоконтролю - руки за спиною, одна при цьому стискає іншу;

жести очікування - потирання долонь;

жести відмови - руки складені на грудях; відхилений назад корпус; схрещені руки; доторкання до кінчика носа тощо;

жести прихильності - прикладання руки до грудей;

жести домінування - різкі помахи руками;

жести неправдивості - прикривання рукою рота, доторкання до носа, поворот у бік від співбесідника, «бігаючий погляд» та інші.

Часова організація спілкування свідчить про пунктуальність людини, повагу до часу інших людей, вимогливість як до себе, так і до інших. Часова організація спілкування може використовуватись і як засіб тиску на партнерів по спілкуванню.

13.3 Спілкування як взаємодія

Спілкування як взаємодія - це сукупність взаємних впливів одного співбесідника, що викликає відповідь -реакцію іншого. Міжособистісна взаємодія здійснюється, як правило, на рівні ролі.

Роль - це поведінка, якої чекають оточуючі від людини, яка займає певну соціальну позицію. Людина виконує різноманітні ролі - батька, матері, брата, сестри, учня, студента, викладача тощо. Суспільство слідкує за правильним виконанням ролей та використовує різноманітні санкції при їх порушенні. Якщо людина неправильно виконує роль, то суспільство її карає (наприклад, роль пасажира передбачає сплату за проїзд, у випадку невиконання даної вимоги людина сплачує штраф). Ролі можуть бути соціальними та міжособистісними. Соціальні ролі відображають місце людини у системі соціальних відносин (студент, викладач). Міжособистісні ролі відображають місце людини у системі неформальних відносин (лідер, «душа компанії» тощо).

У процесі взаємодії розуміння іншої людини відбувається за допомогою механізмів ідентифікації, емпатії, рефлексії та стереотипізації.

Ідентифікація - це процес уподібнення себе іншій людині. Ідентифікація найчастіше виникає на підгрунті тісного емоційного зв'язку між людьми, що забезпечує сприймання поведінки та цінностей однієї людини іншою. Наприклад, маленька дівчинка, ідентифікуючи себе з матір'ю, копіює її поведінку.

Емпатія - розуміння почуттів, думок, бажань іншої людини на рівні емоцій, без критичної оцінки. При емпатії ми сприймаємо переживання іншої людини так, якби ми це пережили самостійно. Рефлексія - це усвідомлення людиною, як її сприймає партнер по спілкуванню. Це своєрідний процес дзеркального відображення думок та почуттів партнерів по спілкуванню.

Стереотипізація - це спрощене сприйняття іншої людини. Як правило, стереотипи є результатом збідненого соціального досвіду. Дуже часто стереотипи виникають відносно професійної або національної належності людини («всі вчителі мають хист до спілкування», «всі німці - педанти»).

13.4 Психологічний захист у процесі спілкування

13.4.1 Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування

Багатоплановість і складність процесу спілкування обумовлюють і різноплановість його впливу на партнерів по спілкуванню. Спілкування використовують як з метою спонукання людини до чогось, так і для завдавання їй шкоди за умови вербальної агресії. Тому необхідно знати і уміти користуватися засобами психологічного захисту у процесі спілкування.

Підґрунтя психологічного захисту у спілкуванні розроблені внаслідок використання структурного аналізу особистості людини та трансактного аналізу спілкування. Структурний та трансактний аналіз розробив каліфорнійський психотерапевт Е. Берн у 50 - 60 - ті роки минулого століття. Цей аналіз він використовував як метод лікування у психотерапевтичній практиці.

Е. Берн виходив з того, що потреба у спілкуванні є однією з найважливіших потреб. Вона має бути задоволеною. Незадоволення потреби у спілкуванні викликає голод, далі невротичні розлади, і навіть смерть.

Особистість людини має складну структуру, і, як ми вже зазначали, має велику кількість підходів і точок зору. Однією з таких точок зору є структурний аналіз особистості людини Е. Берна. У структурі особистості він виділяє 3 підструктури, або три Я-стани. Вони властиві кожній людині. У процесі спілкування вони можуть виходити на сцену або по черзі, або всі разом. Я-стани є нормальними психічними феноменами людини. Е. Берн виділив такі Я - стани: Батько (Б), Дорослий (Д), Дитина (Дт). Всі вони необхідні для нормального життя людини.

Дитина - джерело наших бажань, потреб. Тут радість, творчість, фантазія, допитливість, активність. Тут же і страхи, незадоволення, примхи, емоції. Тут кохання і задоволення, розваги і втіхи. До того ж у дитини вся психічна енергія. Заради кого живемо? Заради дитини.

Дорослий необхідний для виживання людини. Дитина хоче, дорослий виконує. Дорослий будує житло і дороги, добуває їжу, шиє одяг, керує транспортом. Дорослий контролює дії Батька та Дитини. Якщо дія виконується часто, то автоматизується, набуває форми навички
і виконується автоматично. Виконується так тому, що так прийнято. На сцену виходить Батько. Він звільняє Дорослого від прийняття звичайних рутинних рішень, це і гальма, що утримують людину від необачних вчинків. Батько - це наша совість. Тут заборони, табу, мораль, честь.

Я-стани мають свої девізи: Дитина - «хочу, подобається»; Дорослий - «доцільно, корисно»; Батько - «має бути, не можна». І щаслива людина, якщо у неї «хочу», «доцільно» і «має бути» одного змісту.

Своєчасне задоволення бажань Дитини забезпечує їх помірність і виконується легко. Затримки у задоволенні приводять або до зникнення потреб, або до надлишків. Незмінні умови життя приводять до автоматичного управління. Бажання Дитини переходять у розпорядження Батька. Дорослий у цей час займається звичайними справами і проблемами. Заборони з боку Батька стають невідчутними. Дії Я-станів здаються доцільними і навіть розумними. Свідомість у них бере мінімальну участь, а мислення практично відсутнє. Зміна умов існування людини не викликає відповідної зміни доцільних дій, бо вони виконуються автоматично завдяки консервативності і ригідності програм Батька. Програми Батька надзвичайно стійкі. Для їх руйнування потрібно багато зусиль. Так Батько у своїх вимогах стає агресивним, примушує працювати Дорослого, завдає шкоди Дитині.

Тиск Батька буває надзвичайно сильним. Усі сили розуму Дорослого спрямовуються на виконання нерозумних справ. Так, для задоволення потреби Дитини під час свят купується продуктів у десять раз більше, з'їдається у п'ять раз більше, ніж потрібно Дитині. Лікарі добре знають, що саме під час свят до лікарень приймаються хворі із загостренням панкреатитів, виразок, гастритів і т. ін.

У розпорядженні Батька є сильна заборонна програма. Вона перешкоджає задоволенню особистісних, нормальних потреб. «Не одружуйся до одержання вищої освіти». Так програма певний час стримує Дитину. Енергія незадоволених потреб руйнує заборону. Коли Дитина (хочу) і Батько (не можна) починають лаятись, а Дорослий не може їх примирити, розвивається внутрішньоособистісний конфлікт. Людина страждає від внутрішніх суперечностей, що може призвести до розвитку неврозів. Ось чому для психологічного захисту необхідно уважно проаналізувати зміст програм власного Батька, зруйнувати непотрібні та застарілі обмеження, виробити нові способи дії, що відповідають новим умовам. Усе це можливо.

У процесі спілкування беруть участь комунікатор (посилає стимул) та реципієнт (сприймає стимул). Для продовження спілкування вони мають помінятися комунікативними ролями. Коли реціпієнт відповідає, то він стає комунікатором. Стимул і відповідь на нього можна назвати трансакцією. Вона є одиницею спілкування. Тоді спілкування можна розглядати як серію трансакцій. Схематично трансакцію можна зобразити так:

стимул

А Б,

відповідь

де А - комунікатор;

Б - реціпієнт.

Мета трансактного аналізу полягає у тому, щоб з'ясувати, який Я-стан комунікатора посилав комунікативний стимул і який Я-стан реціпієнта дав відповідь. Найчастіше стимул і відповідь належать Дорослому. Це прості трансакції, що мають місце під час продуктивної діяльності.

- Котра година?

- Десять хвилин на восьму.

Тут трансакція здійснюється по лінії Д Д. Таку трансакцію називають паралельною. До паралельних трансакцій належать:

Б Дт Дт. Наприклад: Б Б

- Студенти останнім часом не досить наполегливі.

- Так, раніше були старанніші.

Дт Дт -

- Давай замість лекції підемо у кіно?

- Гарна ідея. Пішли.

По лінії Д Д ми працюємо, по лінії

Дт Дт - кохаємо, розважаємося, радіємо, по лінії

Б Б - пліткуємо. Ці трансакції відбуваються так, що у психологічному відношенні комуніканти дорівнюють один одному. Це трансакції психологічного рівноправ'я, або трансакції першого типу. Е. Берн сформулював важливий закон спілкування: поки трансакції паралельні і рівноправні, процес спілкування триває рівно і довго.

Другий тип паралельних трансакцій Д - Дт і Дт - Д виникає у ситуації опіки, пригнічення, піклування (Д - Дт) або беззахищеності, капризу, захоплення (Дт - Д). Це трансакції психологічного нерівноправ'я. Таке спілкування буде продовжуватися до того часу, доки збігаються вектори. Батько опікає дітей, самодур - начальник тиранить підлеглого. Діти мають терпіти до певного часу тиск батьків, підлеглий - тиранію начальника. Але настає час, коли комусь набридне підкорятися, а комусь опікати, хтось не витримає тирана. Колись вони закінчуються і руйнуються. Діти перестають матеріально залежати від батьків, підлеглий одержав більш високу кваліфікацію чи певні матеріальні блага. Діти починають жити самостійно, підлеглий міняє місце роботи.

Якщо такі відносини будуть продовжуватися, то обов'язково розвивається конфлікт, розвивається боротьба. Той, хто був внизу, намагатиметься піднятися вгору і опустити вниз того, хто нагорі. У крайніх своїх формах відносини Б Дт є рабсько-тиранічним відношенням. Рабство і тиранія - це не тільки зовнішні відношення, це стан душі. У кожному рабі сидить тиран, а у тирані - раб. Раб завжди прагне вийти з-під рабської залежності, підсвідомо прагне позиції тирана. Розглянемо приклад. У сім'ї 12-річний син практично перестав навчатися. Особливо багато робив граматичних помилок. Докори, вмовляння, погрози типу «Чи є у тебе голова?», «Звідки у тебе руки ростуть?», «Кому потрібен?» були безсилими. Це відносини типу Б - Дт, або тиран - раб. Треба було змінити відносини: припинити примушування, погрози, заборони. Перебудова відносин відбулася так: батько звертається до сина:

- Я ось можу писати без помилок! (Цим він опускається до рівня Дитини. Ті, хто пише з помилками, вважають, що всі пишуть з помилками).

- Не може бути!

- Закладаємо? За кожну знайдену у мене помилку я тобі сплачую 10 копійок.

- Без обману?

- Хіба я тебе обдурював?

Отже, побились об заклад. Батько переписав синове завдання з його ж помилками. Помилок було багато. Син ніколи ще не працював так. Кожне слово він перевірив за словником. Після кожної помилки він говорив:

- «Тату, я дивуюсь, як тобі дали атестат?», «Звідки у тебе руки ростуть?», «А що за почерк?», «Як тебе тримають на роботі?»

Тримався він поважно. На обличчі брезгливо -поблажливий вираз. Це була повна копія батька. Позиція чи стан Батька.

Поступово син не тільки почав краще навчатися, але і по іншому, реально дивитися на світ і свою поведінку.

Кожен Я - стан особистості людини можна діагностувати зовнішніми ознаками.

Батько. Вказівний палець спрямований на іншого комуніканта. Фігура нагадує букву Ф, на обличчі поблажливість, презирство, зневага, часто - крива посмішка. Важкий погляд зверху вниз. Сидить відкинувшись назад. Йому завжди все зрозуміло, він знає тайну, що іншим недоступна. Любить прописані істини і висловлювання: «Я цього не потерплю!», «Щоб було зроблено вчасно!», «Невже важко зрозуміти?», «Дурню ясно!», «Тут ви цілком неправі!», «Я повністю не погоджуюсь!», «Який ідіот це придумав?», «Ви мене не зрозуміли?», «Хто ж так робить?», «Скільки Вам говорити?», «Ви зобов'язані!», «Як Вам не соромно?», «Не можна!», «Ні в якому випадку!».

Дорослий. Погляд спрямований на об'єкт, тіло ніби подається вперед, очі дещо розширені або звужені. На обличчі вираз уваги, через який можна побачити допитливість Дитини. Вживає вираз: «Вибачте, я Вас не зрозумів, поясніть будь-ласка ще раз!», «Я, мабуть, неправильно пояснив, тому мені відмовили!», «Давайте подумаємо!», «Давайте зробимо так!», «Як ви плануєте зробити?».

Дитина. Поза, вираз обличчя відповідають внутрішньому стану: радості, горю, страху, тривозі. Часто вимовляє: «Чудово!», «Надзвичайно!», «Хочу!», «Кльово!», «Не хочу!», «Не буду!», «Набридло!», «Остогидло!», «Хай все згине!», «Хай все горить вогнем!», «Ви просто чудові!», «Я Вас люблю!», «Ні за що не погоджусь!», «Для чого це Вам треба?», «Коли це все закінчиться?».

Третю групу складають перехресні трансакції. Саме за ними розвиваються конфлікти. Розглянемо приклад. На рисунку (рис. № 1. Послідовність трансакцій позначається цифрами).

Рис. 1 Перехресні трансакції

Чоловік із жінкою збираються на запрошену вечірку. Обидва поспішають. Чоловік звертається до жінки:

- Люба, де мій годинник?

- Ти немаленький, тобі пора навчитися класти речі на місце.

- Якби у нас вдома був порядок, все б знало свої місця.

- Якби ти мені хоча б трішки допомагав, то і господарство було б у порядку.

- Не таке воно і велике. Треба бути проворнішою.

Рисунок № 1 Перехресні трансакції

- Якби твоя мама сніданок не подавала тобі у ліжко, а навчила допомагати.

Продовження розмови переходить на образи, далі спазми судин, підвищення тиску, серцевий біль. Похід у гості заміняється ліками.

Проаналізуємо цей процес спілкування. Перша трансакція від чоловіка йде за схемою

Д Д. У жінки образливе дитя і сильний Батько, або вже «заведена». Тому звертання сприйняла як тиск на Дитину. Дитину захищає Батько. Те ж спостерігається у наступній 3 трансакції від чоловіка. Наступні трансакції мають тотожний характер. Психологічно конфлікт іде до знищення.

На схемі видно, що на сцені комунікації виступає 6 осіб. А це вже базар! З'ясовують відносини: Батько жінки з Дитиною чоловіка, Дитина жінки з Батьком чоловіка. Дорослих чоловіка і жінки не чути через лемент Батьків та плач Дітей. Але ж справу роблять Дорослі. Під час сварок справа не робиться.

Як же захиститись у цій ситуації? Сварку можна було б зупинити на третій трансакції. Перші дві трансакції залишаються незмінними.

Рисунок № 2 Перехід на рівень спілкування дитина - дорослий

Чоловіку треба залишитися на рівні дитини і звертатися до дорослого Я-стану жінки:

- Так, я немаленький. Мені пора знати місце для своїх речей. Я досить несамостійний. Зате ти у мене добра господиня і все знаєш.

Після цього жінка залишить свій макіяж і буде шукати годинник чоловіка. Конфлікту не буде.

Для захисту у конфлікті необхідні психологічна гнучкість та дотримання двох умов.

1. Оволодіти умінням замикатися на позиції, дорослого. Для цього необхідно:

- стати чутливим до сигналів Батька та Дитини, які працюють автоматично;

- запрограмувати себе на запитання «Чи це правда?» , «Чи можна це використати?» «Звідки ця ідея?»;

- коли у Вас поганий настрій, спитайте, чому Ваш Батько б'є Вашу Дитину ;

- відпрацюйте прийняття важливих рішень;

- систематично тренуйте свого Дорослого;

- погоджуйтесь із твердженням Вашого партнера.

2. Необхідно вивести на позицію Дорослого Вашого партнера по спілкуванню.

13.4.2 Психологічний захист у конкретних умовах життя

На роботі. Система ділових взаємовідносин у колективі не буває безхмарною. Часто виникають непорозуміння і конфлікти. Головне, слід уміти зменшувати негативний вплив агресивних трансакцій. Наприклад, у викладача кафедри виникли непорозуміння із завідуючим. Кафедра щомісячно проводить наукові конференції. Викладач за 5 хвилин зайшов до аудиторії, стояв і розмовляв із знайомим. У цей момент до аудиторії зайшов завідуючий. Відбулася розмова. Завідуючий почав розмову.

- Подивіться - бруд!

- Але ж це не мої обов'язки.

- Ось бачите, вам немає діла до честі колективу! Ви можете пройти повз бруд, а я не можу! Я сам маю за всім слідкувати.

- То, що я мав робити?

- Ви що не змогли організувати прибирання? Прибрали б самі, нічого з Вами б не трапилося.

Проаналізуємо ситуацію і помилки викладача. Завідуючий констатував наявність бруду в аудиторії. Трансакції Д Д. Викладач почав говорити про функціональні обов'язки, тобто за схемою Б Дт. Спілкування пішло за типом перехресних трансакцій. Викладач ударив Дитину завідуючого. Енергія від Дитини перейшла у позицію Батька, а звідти - удар по Дитині викладача. Необхідно змінити позиції.

Через місяць відбулася подібна бесіда, але з іншим напрямком трансакцій. Розмову знову почав завідуючий.

- Погляньте - бруд!

- Так, бруд.

- …

- Ось бачите, нікому немає діла до честі колективу. Всі проходять повз бруд. Доводиться Вам вникати у все.

- …

- Якби я прийшов раніше, я організував би прибирання. У крайньому випадку, я прибрав би сам. Нічого б зі мною не сталося.

- (Отямився). Ще чого не вистачало? Я знаю, хто це має робити. Запросіть до мене Віру Павлівну (відповідальну за прибирання).

Заслуговує на увагу лише остання фраза викладача і завідуючого. Тут має місце феномен ідентифікації, коли викладач запропонував прибирання. Адже і перший, і другий належать до професорсько-викладацького складу, то у завідуючого не могла не виникнути думка, що і йому скоро доведеться прибирати приміщення. Тому його відповідь обґрунтована.

У особистому і сімейному житті. Складні відносини, що часто виникають між молодими, можуть виводити з рівноваги, викликати злість, нервові розлади, але сама проблема не знаходить розв'язання. Як правило, підґрунтям їх є упертість дівчини. Всі спроби хлопця вирівняти відносини розбиваються.

Після консультації з психологом хлопець зустрічається з дівчиною і пропонує з'ясувати відносини. (Тут помилка. Необхідно, щоб вона запропонувала). Протягом тривалого часу він вислуховував той бруд, що вона виливала йому на голову. Через деякий час він сказав:

- Ну що ж, люба, можливо, ти і маєш по-своєму рацію. Але давай подивимось ширше…

Раніше хлопець не міг витримати подібних образ і протягом хвилини. А тепер терпів, і що найцікавіше, чим далі, тим легше ставало слухати їх. (До всього звикаєш). А тоді і зовсім перестав звертати увагу на докори, а лише посміхався. Поступово образи ставали менш злими, а потім і зовсім припинилися. (Катарсис, заміна одних почуттів іншими). Декілька днів продовжувалося мовчання. І тільки потім була серйозна розмова. Говорили спокійно. Як тільки вона підвищувала голос, чи переходила на образи, він замовкав і погоджувався з нею. Тон змінювався. Сімейна пара не відбулася. Розійшлися мирно.

У сімейних відносинах напруження виникають як між подружжям, так і між батьками та дітьми всіх поколінь.

Жінка виховує дочку одна. Їй 13 років, і вона вийшла з-під контролю матері. Мама все робила за неї. Дочка відмовилася від занять у музичній школі, вимагала від мами туалети, що були не по кишені жінці, вимагала самостійно розпоряджатися своїм часом.

Після консультації мама з усім погоджувалася.

- Так, Олю, ти права, я зрозуміла, що ти доросла. Від сьогодні у тебе повна свобода. Єдине прохання, коли йдеш з дому, говори, коли прийдеш.

Тут необхідно ввести ще одне правило психологічного захисту: не пропонуй свої послуги. Допомагай, коли зробиш свої справи.

Оля, як завжди, прийшла пізно і попросила їсти. Мама була у ліжку і запропонувала взяти самій. Хліба не було. Мама не встигла. Оля почала докоряти, що вона погана мати, не любить її. І хоча, як це не було важко, мама погоджувалася. Пізніше вона сама почала говорити, що Олі не повезло з матір'ю. Так продовжувалося півроку. Настав день, коли Оля взяла ініціативу у свої руки і почала розподіляти обов'язки. Мамі була відведена роль повара, Оля займалася прибиранням і робила дрібні покупки. Велике прання робили разом. Дрібниці прали кожен свої. Поступово у Олі змінилося ставлення до навчання, грошей, друзів.

За цією схемою легко можуть бути розв'язані горезвісні напружені відносини між невісткою та свекрухою, між зятем і тещею. Головне, щоб молодші погоджувалися зі старшими і не нав'язували їм своїх послуг. Зачекайте, хай Вас попросять.

При організації управління. При організації управління необхідно керуватися головним правилом, сформульованим Д. Карнегі: «Ідея має належати партнеру». Керівник має сформулювати завдання у загальному вигляді, партнеру запропонувати вирішити її. Всі пропозиції мають відмовлятися мотивовано до того часу, поки не буде висловлена Ваша ідея.

Не можна робити зауваження підлеглим у присутності інших співробітників, а тим більше на початку робочого дня. Слід дотримуватися правила: «Хвалити при всіх, а висловлювати невдоволення - наодинці і у кінці робочого дня».

На нарадах, конференціях чи інших публічних заходах ніколи не перебивати співробітників, які задають запитання. Необхідно дати можливість висловлюватися. Звичайно запитання ставлять або дуже розумні люди, або дуже нерозумні. Перші ставлять мало запитань, короткі та відповідні ситуації, а другі - довгі і багато, досить заплутані. Тут керівнику необхідне терпіння. На боці керівника буде і той, хто ставить запитання, і той, хто слухав разом з ним.

Останнє правило: підсилюй ту якість, що приписав тобі партнер по спілкуванню.

У поїзді, у плацкартному вагоні, вночі три компаньйони влаштували пиятику. Четвертий, сторонній чоловік, сподівався відпочити, бо завтра напружений день, наступної ночі зворотна поїздка і знову на роботу. Але заснути не вдалося. Далеко за північ крім шуму, пиятики почалося куріння у вагоні. На зауваження чоловіка один з п'яних сказав:

- Слухай, ти козел …

- Так, я козел. І не тільки козел. Я ще і підлотник.

- …

- Зараз поїзд прийде у Конотоп, я викличу міліцію і ви у цьому переконаєтеся.

Після цього автор цих слів не бачив тієї компанії до сьогодні.

Таким чином, використанням закономірностей спілкування та його трансактного характеру можна захистити себе від агресивної вербальної поведінки партнера та уникнути конфлікту.

Запитання для самоконтролю

1. Що називається спілкуванням?

2. Дайте характеристику аспектів спілкування.

3. Які є комунікативні бар'єри? Дайте характеристику вербальній комунікації.

4. Які є просторові зони у процесі спілкуванння?

5. Види погляду у процесі спілкування.

6. Сутність спілкування як взаємодії.

7. Що називається ідентифікацією?

8. Що називається емпатією?

9. Що називається рефлексією?

10. Що називається стереотипизацією?

11. Які є Я-стани особистості людини за Е. Берном?

12. Поясніть виникнення конфлікту при перехресних трансакціях.

13. Умови попередження конфлікту у процесі спілкування.

14. Умови психологічного захисту у процесі спілкування.

15. Необхідність і значення підсилення якостей, що приписує опонент.

Практичне заняття

Спілкування та можливості психологічного захисту у процесі спілкування

1. Поняття про спілкування .

2. Види та функції спілкування.

3. Міжособистісна сумісність.

4. Структурний аналіз особистості людини.

5. Трансактний аналіз спілкування. Види трансакцій.

6. Можливості психологічного захисту у особистому та сімейному житті.

7. Можливості психологічного захисту на роботі.

Зразок тесту для самоконтролю

1. Невербальна система передачі інформації - це:

а) використання інтонації;

б) використання мови;

в) використання рухів тіла;

г) використання жестів;

д) використання музики.

2. Проксеміка - це:

а) поза і рухи тіла людини;

б) просторова і часова організація спілкування;

в) рухи руками;

г) рухи м'язів обюличчя;

д)сила і тембр голосу.

3.Система контактів між людьми, що виникає у процесі спільної діяльності, називається:

а) взаємодія;

б) спілкування;

в) взаємовідносини;

г) регулювання;

д) сприймання.

4.Спілкування відіграє провідну роль у:

а) діяльності;

б) сприйманні;

в) мисленні;

г) коханні;

д) психічному розвитку дитини.

5.К. Ізард виділив такі емоції, як бар'єри у спілкуванні:

а) страждання;

б) обурення;

в) огиду;

г) презирство;

д) страх.

Список літератури

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. - СПб.: Лениздат, 1992. - 400с.

2. Гримак Л.П. Общение с собой. - М.: Политиздат, 1991. - 320с.

3. Каган М.С. Мир общения. - М.: Политиздат, 1988. - 320с.

4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: у 2 кн. Кн.1. Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004. - 576с.

5. Пиз А. Язык телодвижений. - М.: Ай кью, 1992. - 268с.

6. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування. К.: ВД «Професіонал», 2004. - 304с.

7. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. - Казань: Татарская кн. изд-во, 1991. - 192с.

14. Психічне здоров'я

14.1 Підходи до визначення психічного здоров'я

Досить довгий час психічне здоров'я розглядалось у межах медичної науки - психіатрії (вивчалися загальні тенденції та особливості перебігу психічних хвороб - шизофренії, епілепсії, маніакально-депресивного психозу, психопатій тощо) та невропатології (психічні розлади при різноманітних невротичних, психопатичних та інших порушеннях функціонування нервової системи). Виникнення психологічного підходу до проблеми психічного здоров'я пов'язане з науковим внеском З. Фрейда (1856 - 1939 рр.), який розглядав психічні розлади як результат впливу внутрішньоособистісних конфліктів. Він вважав, що весь спектр негативних емоційних переживань (депресія, тривога, жахи та інші) є суб'єктивним боком цих конфліктів.

Сучасна психологія накопичила значний матеріал щодо визначення психічного здоров'я, його досягнення та методів корекції негативних психічних станів. Втім визначення психічного здоров'я залишається досить складним та багатоваріантним. Існує принципова різниця у розумінні психічного здоров'я у медицині, психології, соціології, соціальній антропології. Розглянемо різні моделі розуміння психічного здоров'я.

Гомеостатична модель здоров'я розглядає його як внутрішню узгодженість різноманітних елементів. Психічно здорова особистість - це людина, психічні процеси якої перебувають у стані гармонійної рівноваги. Будь - яка дисгармонія, неврівноваженість, переважання (наприклад, надмірні емоції) або нестача чогось (наприклад, знижена саморегуляція) відображають наявність певних психічних розладів. Такий підхід є характерним для психоаналітичного напрямку, що пропонує спеціальні психотерапевтичні техніки для лікування внутрішніх психологічних конфліктів. Слід зазначити, що подібна модель здоров'я використовується сучасною психіатрією. Зокрема, О.В. Бойко дає таке визначення психічного здоров'я: «Психічне здоров'я - це стан індивіда, що характеризується цілісністю та узгодженістю всіх психічних функцій організму, що забезпечує відчуття суб'єктивного психічного комфорту, здатність до цілеспрямованої осмисленої діяльності та адекватні форми поведінки».

Оцінка гомеостатичної моделі. Безумовно, ідея особистісної гармонії є привабливою, тому вона досить часто використовується психотерапевтами та психологами - консультантами. Сутність роботи їх полягає у визначенні провідних проблем особистості та допомозі у набуванні стану рівноваги та стабільності. З іншого боку, названа модель не враховує соціальну реальність існування індивіда; психічне здоров'я людини обмежене межами її індивідуального існування.

Адаптаційна модель важливою умовою психічного здоров'я називає адекватну поведінку людини у соціумі. Якщо людина може пристосуватися до соціального середовища, дотримується моральних та правових норм, то вона вважається психічно здоровою. Неправильна або часткова адаптація, невміння або небажання вступати в адекватні відносини з суспільством дають змогу оцінювати ті чи інші прояви поведінки як варіанти психічної хвороби. Важливим критерієм здоров'я є поняття нормальності - суспільство задає систему норм та правил, яких потрібно дотримуватись. Іншими словами, психічно здорова людина - це нормальна людина. Даний підхід до психічного здоров'я розвивається у межах біхевіоризму, психоаналізу, соціально-когнітивної психології.

Оцінка адаптаційної моделі. Індивід у наведеній моделі розглядається як підсистема більш широкої системи - суспільства. Умовою психічного здоров'я вважається адекватна соціалізація, пристосування до соціальних норм. Цей процес може супроводжуватися надмірним тиском суспільства на окрему особистість, тобто пристосування до соціальних норм може призвести, навпаки, до невротизації індивіда. Іншими словами, у межах адаптаційної моделі психічно здорова людина - це людина, яка є умовою нормального функціонування суспільства у цілому. Індивідуальні потреби особистості приносяться у жертву суспільству. З іншого боку, можна зазначити, що формування особистості дійсно відбувається у суспільстві, засвоєння різноманітних норм та правил (наприклад, норми мови, правила письма тощо) є умовою розвитку особистості. Крім того, особистість, що не може засвоїти моральні та правові норми суспільства (злочинці, наркомани тощо), дійсно може стати фактором, що завдає шкоди як суспільству, так і окремим людям.

Модель особистісної самореалізації активно розвивається у межах гуманістичної психології. Засновники гуманістичної психології підкреслюють, що вони вивчають здорову та адаптовану особистість, яка орієнтована на пошук змісту власного життя, розкриття творчого потенціалу та самовдосконалення. Представниками гуманістичного напрямку, які розвивали поняття про психічно здорову особистість, можна назвати Г. Олпорта, К. Роджерса. А. Маслоу. Найбільш повний опис психічно здорової особистості наведений у теорії А. Маслоу. Зокрема, він виділяв такі характеристики здорової особистості.

· Самоактуалізація - спрямованість на розкриття власного потенціалу.

· Особистісне зростання - готовність до постійних внутрішніх змін.

· Довіра до життя - людина здатна прийняти будь - які події власного життя, у тому числі негативні, розглядаючи їх як життєві уроки.

· Здатність до діалогу - повага особистості іншої людини.

· Свобода самовираження - здатність репрезентувати власні думки, ідеї, цінності іншим людям.

· Осмисленість існування - розуміння змісту власного життя.

· Цілісність - не стільки вже існуюча стабільність особистості, скільки постійне намагання осмислити та інтегрувати новий досвід.

А. Маслоу виділяв два типи здорової особистості. Перший тип - це люди, що живуть та реалізують себе у повсякденній реальності. Це активні та прагматичні особистості, вони добре пристосовані. Другий тип - люди, орієнтовані на реальність ідей та вищих цінностей. Життя таких людей підпорядковане творчості, вони схильні до містичних, сакральних, екстатичних переживань, що супроводжуються осяяннями та прозріннями.

Оцінка моделі самоактуалізації. Визначення психічного здоров'я у межах самовизначення особистості є безумовним досягненням гуманістичної психології. Особистість вже не розглядається як об'єкт зовнішніх впливів, а представлена як самостійній суб'єкт, здатний побудувати власне життя та відповідати за власні вчинки. З іншого боку, насправді самоактуалізованих особистостей, здатних знайти власний шлях у житті та повністю самореалізуватися не дуже багато. Як правило, переважна частина людей веде традиційне життя, адаптуючись до оточуючої реальності. Модель здорової особистості певною мірою здається ідеалізованою. Цей факт не знижує значення моделі здорової особистості, що була створена психологами гуманістичної спрямованості.

Динамічна модель здоров'я одним з провідних критеріїв особистості вважає відкритість новому досвіду і, таким чином, постійний розвиток та особистісні зміни. Внутрішній дисбаланс не розглядається як негативний прояв. Навпаки, він може свідчити про особистісне зростання та духовну трансформацію. У межах даного напрямку розрізняють духовні кризи та суто патологічні прояви психіки. Різниця полягає у тому, що при патологічному стані втрата особистісної цілісності супроводжується регресією особистості (перехід на більш низький рівень функціонування, заміна складних мотивів та цінностей більш простими, елементарними). Нормальний розвиток особистості також супроводжується дисгармонійними станами, але вони є умовою більш високого рівня інтеграції. Динамічна модель психічного здоров'я активно розвивається в межах екзістенціональної та трансперсональної психології (У. Джемс, Р. Асаджолі, С. Гроф).

Оцінка динамічної моделі. Враховуючи те що динамічна модель психічного здоров'я розвивається досить недовгий час, можна зазначити, що не існує чітких критеріїв, за якими можна визначити різницю між патологічним та нормальним станами дисгармонійного розвитку. З іншого боку, цей напрямок є досить перспективним, відображаючи сучасні тенденції соціального життя - постійні зміни та розвиток. Саме тому відкритість досвіду, здатність змінюватися та сприймати нову інформацію є важливою характеристикою сучасної людини.

14.2 Критерії психічного здоров'я

На перший погляд існує досить суттєва і зрозуміла різниця між психічною нормою та психічним відхиленням. Втім при більш глибокому аналізі даної проблеми постає досить багато запитань, що заважають формулюванню однозначної відповіді. Наприклад, люди творчої праці, з одного боку, мають певні проблеми в емоційній сфері, не завжди є адаптованими до повсякденної реальності. З іншого боку, розвиток людства значною мірою зобов'язаний саме цим дивакам.

У психіатрії досить довгий час існувало уявлення, що психічна норма та патологія мають чітко окреслені межі, тобто існують тільки дві альтернативи - людина або психічно здорова або психічно хвора. З ХVІІІ століття таке уявлення починає змінюватися - різка межа між психічною нормою та психічною патологією замінюється поняттям про існування проміжних станів та перехідних форм.

Класифікацію проміжних станів між психічним здоров'ям та психічною хворобою запропонував Б.С. Семичов.

Ідеальна норма. Вона означає відсутність будь-яких хворобливих психічних станів як на момент обстеження, так і в анамнезі конкретної людини.

Середньостатистична норма. Це показник, що характеризує конкретну популяцію, тому може включати різноманітні не дуже виражені відхилення від ідеальної норми. Здоров'я конкретної людини порівнюється зі здоров'ям людей певної соціальної групи.

Конституційна норма - це порівняння здоров'я людини з особливостями психічного стану індивідів, що належать до певного конституційного типу (наприклад, збільшена вага тіла супроводжується гіпертонією, тому незначне збільшення тиску для людини з підвищеною вагою буде розглядатись як варіант норми, у той час як такий самий тиск для людини з пониженою вагою - як суттєвий розлад).

Акцентуація характеру - це крайня межа рис нормального характеру. Акцентуйована людина, відрізняючись значним розвитком деяких рис, має дещо знижену адаптацію у конкретних ситуаціях (наприклад, стресовим фактором для людини з лабільною акцентуацією можуть стати самотність, відсутність теплих стосунків).

Передпатологія або підвищений ризик виникнення психічних порушень. Характерним у даному випадку є, з одного боку, наявність стресогенних факторів, з іншого, -

досить нормальне функціонування людини. Втім організм та психіка функціонують на рівні підвищеного ризику, використовуючи резервні сили.

Передхвороба або стан дисфункції. Стан дисфункції утворює низка різних за якістю порушень, одні з яких більше наближені до норми (астенічний стан), інші - до хвороби (психотичні прояви). Окремі прояви хворобливих станів ще не свідчать про наявність психічного захворювання. Одиничні випадки галюцинацій ще не свідчать про психічну хворобу. Істерична реакція може статись у будь - якої людини у стресовій ситуації, але це не свідчить про наявність психічного захворювання.

В.В. Корольов розділив психопатологічні та невротичні порушення психіки та поведінки на патологічні та непатологічні. Маючи однакові зовнішні прояви, ці порушення принципово відрізняються. За механізмами виникнення патологічні порушення базуються на фізичних та біохімічних змінах у діяльності нервової системи. Непатологічні порушення - це результат засвоєння індивідом поглядів, форм поведінки, що не є характерними для даного суспільства. Динаміка патологічних порушень виявляється у формуванні певних клінічних синдромів. При непатологічних порушеннях можна зафіксувати тільки збільшення порушення моральних норм.

Г.К. Ушаков перехідними станами між психічною нормою та патологією називав аномальні реакції, аномальні стани та аномальний розвиток. Аномальні реакції - це неадекватне реагування у ситуації стресу (суїциди, істеричні стани, немотивована агресія). Аномальні стани - це неадекватне функціонування психіки та організму у ситуації психотравми. При цьому не відбувається патологічних змін психіки і при певних умовах (зникнення неналежної ситуації або зміна ставлення до неї) психічний стан людини переходить у режим нормального функціонування. Аномальний розвиток - це формування стійких поведінкових та психічних реакцій, що починають виявлятися не тільки у ситуації їх формування, але у більш широкому контексті життя даної людини.

Виходячи з наведених прикладів класифікації станів, що знаходяться між психічною хворобою та психічним здоров'ям, зрозуміло, що чітко визначити психічне здоров'я та психічну хворобу досить важко.

На оцінку психічних станів як хворобливих або здорових також впливає культурний контекст, в яких вони виникають. Взаємозв'язок культури та психопатології розглядається з позицій двох основних напрямків. Etic-підхід представляє універсалістський погляд, підкреслюючи, що однакові психопатологічні відхилення мають місце у всіх культурах. Культура може вплинути тільки на зміст симптому, але не наявність симптому як такого. Як приклад можна навести дослідження особливостей психічних захворювань, що проводилися Всесвітньою організацією охорони Здоров'я. Зокрема, вивчення шизофренії у дев'яти країнах показало існування однакових симптомів даного захворювання у представників різних культур. Аналогічні результати були одержані щодо депресії - люди різних країн у стані депресії відчували засмучення, нездатність відчувати радість, думки про недоцільність життя. З іншого боку, універсальні симптоми захворювання не виключали певної різниці у перебігу хвороби. Зокрема, було виявлено, що у країнах, що розвиваються, шизофренія має більш легкі форми порівняно з розвиненими країнами.

Уявлення про значний вплив культури на формування та перебіг психічних захворювань розвивається у межах Emic-підходу. Цей напрямок орієнтується на культурну унікальність. Відхилення поведінки від норми аналізується у межах культурного контексту, відхилення, що існують в одній культурі, можуть не зустрічатися в іншій або розумітись у межах нормальної поведінки. У спеціальній літературі описані деякі психопатологічні стани, що зустрічаються тільки в окремих культурах.

Амок означає неконтрольовану агресію, при якій є бажання вбити іншу людину. Амок зустрічається у Малайзії, Індонезії, Таїланді.

Виснаження мозку включає проблеми з академічною успішністю, головний біль, втому очей та труднощі зосередження. Зустрічається у західноафриканських студентів, практично є невідомим в інших культурних середовищах.

Піблоктог - неконтрольоване бажання покинути приміщення, зірвати з себе одяг та знаходитися на арктичному морозі. Це явище зафіксоване у Гренландії, на Алясці, в арктичних районах Канади.

Сусто - неспання, апатія, депресія, тривога, страх. Зустрічається серед людей, що населяють високогір'я Анд.

Вітіко - передбачає огиду до звичайної їжі, депресію, неспокій, часто закінчується вбивством та канібалізмом. Зустрічається серед канадських індійців.

Таким чином, дослідники, які займаються проблемами психічного здоров'я, намагаються прийти до консенсусу у його визначенні. З одного боку, існує факт людської різноманітності, з іншого - особливості людського співіснування потребують встановлення певних норм та правил, наприклад, для того, щоб забезпечити соціальну стабільність та вберегти оточуючих від неконтрольованої поведінки психопатів. Сьогодні психіатри як загальні ознаки психічного захворювання виділяють надмірну відстороненість від соціуму, прояви насильства щодо оточуючих, галюцинації та марення.

Концепція договору є ще одним уявленням про норму та патологію. Сутність цієї концепції полягає у тому, що професіонали у сфері психічного здоров'я встановлюють критерії психічної норми та психічної патології, з якими погоджується як наукова спільнота, так і суспільство у цілому. Зрозуміло, що такі критерії можуть певним чином змінюватись залежно від норм та цінностей, що існують на даному етапі розвитку суспільства або від стану розвитку психіатрії та психології у конкретній країні. Наприклад, досить довгий час самогубство пов'язувалося з важкими психічними порушеннями, сьогодні воно вважається реакцією на стресову ситуацію. Зверніть увагу на фільми 30 - 50 років, в яких одним із важливих атрибутів головного герою було куріння - це вважалося позитивною рисою. Сьогодні куріння оцінюється негативно.

Ще один факт, за допомогою якого можна проілюструвати вплив рівня розвитку психіатричної науки на оцінку певних симптомів. На початку двадцятого століття американський невропатолог Д. Бірд ввів поняття неврастенії (стан фізичної та психічної втоми). Його дуже широко використовували, оцінюючи психічний стан людини. У середині ХХ століття у США був випущений новий довідник із діагностики психічних захворювань, в якому поняття неврастенії було відсутнім. Відповідні симптоми були віднесені до депресії або тривожного стану. Так неврастенія «зникла» у Сполучених Штатах. З іншого боку, у Радянському Союзі, Китаї діагноз неврастенії ставився досить часто, були написані численні керівництва, захищені дисертації щодо діагностики та лікування подібних психічних розладів.

14.3 Психотерапія

Психічні розлади лікують медикаментозно або за допомогою спеціальних психотерапевтичних методів. Існує безмежна кількість різноманітних методів психотерапії. Для того щоб краще зрозуміти сутність різноманітних психотерапевтичних технік, наведемо їх класифікацію. Перш за все всі психотерапевтичні методи можна поділити на три великі категорії: інтрапсихічну, соціальну та поведінкову терапію.

Інтрапсихічна терапія виходить з того, що аномальна поведінка є результатом неправильної інтерпретації людиною власних почуттів, потреб та бажань. До основних методів інтрапсихічної терапії можна віднести психоаналіз, клієнт -центровану терапію, емотивно - раціональну терапію, психодраму.

Психоаналіз (З. Фрейд) основною метою вважає необхідність допомогти людині відшукати неусвідомлені витоки власних труднощів, що спричинені внутрішніми конфліктами. Внаслідок цього людина звільняється від емоційних проблем та зможе відбудувати власне «Я» на здоровому підґрунті. Головне завдання терапевта - вислухати та інтерпретувати розповіді пацієнта.

Клієнт-центрована терапія (К. Роджерс) орієнтована та те, щоб дати пацієнту можливість самостійно сформувати власну позитивну самооцінку та усвідомити, яким чином його сприймають оточуючі. Завдання психотерапевта - створити атмосферу, необхідну для максимального саморозкриття та самоаналізу.

Емотивно-раціональна терапія (Е. Еліс) розглядає причину психічних порушень у неправильній інтерпретації пацієнтом ситуації. Завданням психотерапевта є вивчення мислительних процесів клієнта та доведення до його розуміння того, що він неправильно розуміє та інтерпретує ситуацію. Формування у клієнта більш раціонального погляду на дійсність дає можливість сформувати адекватні способи поведінки.

Психодрама (Д. Морено) пропонує людині роль героя у грі, зміст якої орієнтований на його проблеми. Інші люди виконують ролі головних персонажів його життя. Ще одна група спостерігає за грою. Після закінчення «п'єси» відбувається її групове обговорення. Сутність психодрами полягає у тому, щоб у яскравій формі розкрити пацієнту його проблеми.

Соціальна терапія орієнтована на формування гармонійних відносин з іншими людьми. До соціальної терапії можна віднести групи розвитку та сімейну терапію.

Групи розвитку орієнтовані на формування у людини певних соціальних якостей. Зокрема, виділяють групи сенсибілізації, учасники яких вчаться налагоджувати відкриті відносини з іншими, краще розуміти людей, ефективно користуватися різноманітними засобами спілкування. У групах зустрічей головним є аналіз переживань та емоцій людини у групі, розуміння її соціальних масок.

Сімейна терапія орієнтована на формування більш відкритих відносин у родині та налагодження ефективних стосунків між її членами.

Поведінкова терапія головною причиною психічної дезадаптації вважає неправильну поведінку і орієнтована, таким чином, на модифікацію поведінки. Головними методами поведінкової терапії є контробумовлення, оперантні методи, терапія з демонстрацією моделі та процедури самоконтролю.

Контробумовлення використовується, коли потрібно покращити поведінку або позбавитися негативних поведінкових проявів. При систематичній десенсибілізації формуються реакції, протилежні неадаптивним формам. Наприклад, коли пацієнт переживає тривогу, його вчать відчувати спокій. Аверсивне обумовлення використовують за необхідності позбавитися негативних звичок. Цей метод поєднує приємні для пацієнта (але небажані) дії з неприємними стимулами. Наприклад, алкоголік, випиваючи горілку, одержує удар електричним струмом.

Оперантні методи використовують для формування бажаної поведінки. Наприклад, за правильну поведінку пацієнт кожного разу отримує певну винагороду.

Терапія з демонстрацією моделі дає пацієнту форми правильної поведінки, що він має повторювати.

Процедури самоконтролю полягають у тому, що пацієнта навчають способів контролю за власною поведінкою, що він потім здійснює самостійно. Цей метод використовується для лікування куріння, ожиріння, деяких небажаних звичок (наприклад, гризіння нігтів). Пацієнт вчиться утримуватися від небажаних ситуацій, веде щоденник, в якому записує зміни власного стану.

Запитання для самоконтролю

1. Чим обумовлений психологічний підхід до проблеми психічного здоров'я?

2. Дайте характеристику гомеостатичної моделі психічного здоров'я.

3. Дайте характеристику адаптаційної моделі психічного здоров'я.

4. Дайте характеристику моделі особистісної самореалізації.

5. Дайте характеристику динамічної моделі психічного здоров'я.

6. Дайте характеристику станам здоров'я за Б.С. Семичовим.

7. Дайте характеристику психопатологічних порушень за В.В. Корольовим.

8. Дайте характеристику перехідних станів між психічною нормою та патологією.

9. Розкрийте взаємозв'язок культури та психопатології.

10. Дайте характеристику психопатологічних станів окремих культур.

11. Концепція договору як уявлення про норму та патологію.

12. Дайте характеристику інтрапсихічної терапії.

13. Дайте характеристику соціальної терапії.

14. Дайте характеристику поведінкової терапії.

15. Які є підходи до лікування психічних розладів?

Практичне заняття

Психологія здоров”я та психотерапія

1. Сучасні моделі психічного здоров'я.

2. Підходи до показників психічного здоров'я.

3. Культура і психічне здоров'я. Концепція договору як уявлення про норму та патологію.

4. Психотерапія. Інтрапсихічна терапія.

5. Соціальна та поведінкова терапія.

Зразок тесту

1. Психічне здоров'я розглядають моделі:

а) гомеостатична;

б) особистісної самореалізації;

в) адаптаційна;

г) динамічна;

д) соціологічна.

2. Б. С. Семичов виділив такі стани психічного здоров'я

а) ідеальна норма;

б) середньостатистична норма;

в) конституційна норма;

г) акцентуація характеру;

д) передпатологія;

е) передхвороба.

3. Перехідними станами між психічною нормою та патологією є:

а) психопатичні стани;

б) реактивні дії;

в) аномальні реакції;

г) аномальні стани;

д) аномальний розвиток.

4. Амок означає:

а) неконтрольовану агресію;

б) інструментальну агресію;

в) групову агресію;

г) масовий альтруїзм;

д) гуманізм.

5. Є два підходи до лікування психічних розладів:

а) діяльнісний, експериментальний;

б) поведінковий, індивідуальний;

в) медикаментозний, психотерапевтичний;

г) медикаментозний, діяльністний;

д) психотерапевтичний, поведінковий.

Список літератури

1. Кросс-культурна психология. Исследования и применение/ Д. Берри, А. Пуртинга, М. Сигалл, П. Дасен. - Харьков: Изд-во «Гуманитарный центр», 2007. - 560с.

2. Васильева О.С. Психология здоровья человека: эталоны, представления, установки: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ О.С. Васильева, Ф.Р. Филатов. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 352 с.

3. Мацумото Д. Психология и культура. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 720 с.

4. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: учебное пособие. - 5-е изд. - М.: МЕДпресс-информ, 2005. - 592 с.

5. Психология здоровья: учебник для вузов / под ред. Г. С. Никифорова. - СПб.: Питер, 2003. - 608 с.

6. Семичов С. Б. Предболезненные психические расстройства. - Л.: Медицина, 1987. - 182 с.

7. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.

8. Социальная антропология / Е.Р. Ярская - Смирнова, П.В. Романов. - Ростов н/Д: «Феникс», 2004. - 604 с.

15. Психічний розвиток людини

15.1 Фактори психічного розвитку. Індивідуальні особливості розвитку

Психічний розвиток, як ми вже зазначали, притаманний психіці людини, адже вона змінюється протягом усього життя. Ми розглянули сутність, особливості та періодизацію психічного розвитку людини. Психічний розвиток як складний процес обумовлюється системою факторів.

Перш за все слід відзначити, що людина як біологічна істота живе і розвивається у суспільстві, у системі взаємодії з іншими людьми. Ось чому сутність особистості людини виявляється лише у суспільстві. Психічні особливості особистості людини є прижиттєвими, онтогенетичними утвореннями, провідну роль у формуванні яких відіграють соціальні умови життя та діяльності, навчання та виховання. Процес формування особистості є нічим іншим як процесом привласнення суспільно - історичного досвіду людства. Цей процес має багато спільного для всіх людей, але відрізняється від інших процесів об'єктивної дійсності своїми особливостями.

Перша. Людина активна, діяльна істота. Тому зовнішні умови життя визначають психіку людини не прямо, не безпосередньо, а через процес взаємодії людини з оточуючим соціальним середовищем, через предметну діяльність у цьому середовищі. А отже, правильніше буде говорити не про вплив середовища, а про процес активної взаємодії людини з оточуючим соціальним і предметним світом.

Друга. Розвиток психіки обумовлюється зовнішніми соціальними умовами, і перш за все системою соціальних відносин. Але психічний розвиток людини не можна безпосередньо виводити із зовнішніх умов. Ці умови завжди переломлюються через життєвий досвід людини, його особистість, потреби, мотиви, інтереси і т. ін. У цьому відношенні зовнішні впливи опосередковуються, переломлюються внутрішнім світом особистості людини.

...