Взаєморозуміння, як фактор розвиваючого впливу

Нарешті, четвертий контур активізується та імпринтується в юнацькому віці, коли сигнал ДНК пробуджує статевий механізм. Підліток стає розгубленим носієм нового тіла та нового контуру. Лірі назвав його контуром підозри, Уілсон - “моральним” соціостатевим. Він пов'язаний з пошуком статевого партнера, з одного боку, та з прагненням бути дорослим, - з іншого. Головна складність цього контуру полягає в тому, що прийняття на себе дорослої ролі вимагає дотримання великої кількості моральних норм даного суспільства. Оскільки повністю це не вдається нікому - він стає основою формування комплексу вини. Уілсон пише: “Четвертий конур з повним правом можна назвати контуром вини: майже всі скрізь займаються тим, що приховують своє справжнє сексуальне обличчя і грають на людях певну сексуальну роль, “загальноприйняту” для їхньої статі у їхньому суспільстві” (72,126). Так поєднується підозрілість з статевою роллю.

Уілсон, розкриваючи глибинний зміст відношень, виділених Лірі, вказує, що перші чотири типи жорстко зафіксовані у психічній організації людини, забезпечуючи її виховання та навчання. “Немовля народжується готовим до вивчення будь-якої мови, оволодіння будь-якими навичками, виконанню будь-якої статевої ролі” (72, 126). Але вже через певний час їхня позитивна роль перетворюється на свою протилежність: “Він (або вона) починають механічно, як роботи, сприймати обмеження свого соціального та культурного середовища, слідувати їм та відтворювати” (72, 126). “До тих пір поки ми залишаємося під владою давніх контурів, ми мало чим відрізняємося від комах. Так само, як комахи з покоління в покоління повторюють свої чотирьох етапні програми (яйце, личинка, лялечка та доросла комаха), ми повторюємо наші чотирьох етапні цикли. Давні контури генетично консервативні: вони забезпечують виживання та продовження роду, але не більш за це. Майбутнє еволюції - в чотирьох останніх” (72, 127).

Ця група значно молодше першої, і окремі її контури присутні лише у небагатьох людей. Тоді як давні контури визначають еволюцію до сьогоднішнього дня, новітні контури визначають нашу майбутню еволюцію (72, 40).

Перший з цих чотирьох контурів - підкорюваність за Лірі - активізується, за Уілсоном, такими, різними на перший погляд, засобами, як Християнська Наука, нейролінгвістичне програмування та холістична медицина. Функція цього контуру: перетворення психічного на матеріальне. Прикладами прояву цього контуру можуть бути деякі твори мистецтва, а також результати лікування тіла за допомогою психологічних засобів. А підгрунтям цього контуру є інтуїція.

Наступний контур відношень вступає в дію тоді, коли людина усвідомлює свою залежність від закладених в неї програм. При чому мова йде про програми на рівні ДНК, виконання яких є обов'язковим. Лірі так і назвав цей контур - залежність.

Сьомий контур у еволюційному плані є наймолодшим і керується, як припускає Уілсон, лобними долями головного мозку. Цей контур забезпечує людині можливість довільного вибору програм, з якими вона буде здійснювати свою поведінку. Цікаво подивитись на дружелюбність з цього боку. Уілсон вважає. що вибирати свідомі позиції та програми дій ми можемо завдяки тому, що здатні переміщатись у точку, з якої ці позиції а програми беруть свій початок. Поєднуючи ідею Уілсон з поглядами Лірі, ми отримуємо розуміння дружелюбносі як такого відношення, яке забезпечує неупереджене ставлення до різних точок зору, а внаслідок цього свободу у виборі поведінкових програм. Інша назва, яку дає даному контуру Уілсон - метапрогрмування.

Нарешті, восьмий контур біовиживання настроює людський мозок на роботу у нелокальній квантовій системі. Основною характеристикою квантової системи яка є, здебільшого, предметом наукового вивчення квантової фізики, виступає присутність всіх її частин у кожній, навіть найменшій, частці. Завдяки цьому пізнання окремої її частини може призвести до пізнання всієї системи, начебто зовнішньої по відношенню до цієї частини, а розуміння зовнішніх особливостей системи призводить до розуміння її частки.

В контексті нашого дослідження робота мозку в квантовій системі означає, що людина здатна усвідомлювати та використовувати зв'язок між сприйняттям та розумінням самої себе та сприйняттям та розумінням інших та світу. На наш погляд, альтруїстичність (саме так назвав цей контур Лірі) тісно пов'язана з квантовим сприйняттям світу, оскільки поводячись з іншим так, нібито це ти сам найлегше тоді, коли ти усвідомлюєш, що між “я” та ”він” існує досить умовна межа.

Тепер повернемося до результатів, отриманих у нашому дослідженні. Однією з причин, внаслідок яких взаєморозуміння більш привабливе для дружелюбних людей, аніж для альтруїстичних може бути величина жертви, яку мають принести за для його досягнення представники кожної групи. Це припущення вже було розглянуто нами дещо раніше.

Іншою причиною такого зв'язку, виходячи з вищевикладеної інтерпретації типових відношень Уілсоном, може бути той факт, що для альтруїстичних людей взаєморозуміння є явищем більш звичним і природнім, ніж для дружелюбних. В той час як позиція дружелюбності лише забезпечує взаєморозуміння та неупереджений погляд на іншу людину, альтруїстичний контур передбачає відчуття або усвідомлення зв'язку між позицією іншого та власною. Іншими словами, визнання та розуміння іншого для альтруїстичної людини є однією з ознак, а для дружелюбної - приємною можливістю.

Дружелюбна людина оцінює взаєморозуміння як більш приємне, ніж альтруїстична, тому, що для неї воно бажане ( для альтруїстичної - природне). Тут можна було б використати метафору відношення до сну двох людей, одна з яких інколи страждає на безсоння. Якщо запитати їх наскільки приємним вони вважають сон: ой, кому його не вистачає, мабуть, оцінить його як більш приємний ніж той, хто не відчуває його нестачі.

Отже, зв'язок між приємністю взаєморозуміння та дружелюбною та альтруїстичною поведінкою в обох своїх інтерпретаціях підтверджує ті теоретичні припущення, на які спиралося наше емпіричне дослідження.

Звернемося тепер до аналізу інших зв'язків. Крім альтруїстичних та дружелюбних взаєморозуміння вважають приємним залежні (0,3323) та покірні (0,2197) люди. Що стосується авторитарних, егоїстичних (незалежно-домінуючих), агресивних та недовірливих людей - якоїсь певної характерної для них оцінки приємності взаєморозуміння визначено не було. Це означає, що у середньому представники цих чотирьох типів вважають взаєморозуміння явищем нейтральним за фактором приємності. Особливо хочеться підкреслити, що нейтральну оцінку взаєморозумінню дають саме ті типи людей, які, за Уілсоном, використовують в першу чергу давні контури поведінки, спрямовані на забезпечення біологічного виживання, в той час як представники останніх чотирьох контурів, які відповідають за подальшу еволюцію людства “одностайно” вказують, що взаєморозуміння їм приємне.

Цей факт не можна недооцінити, оскільки головною ідеєю, заради якої здійснювалось це дослідження, було довести той факт, що вплив у процесі взаєморозуміння носить розвиваючий характер. І таким чітким розподілом у ставленні до взаєморозуміння прогресивних та консервативних типів відношень ми отримуємо перше підтвердження нашої ідеї.

Що стосується оцінки глибини взаєморозуміння - лише три контури поведінки мають з цими факторами значущий зв'язок. Ті, в кого переважає третій та четвертий контури вважають взаєморозуміння поверхневим. Оскільки третій контур спирається на знакові системи (72,40) і в нашому дослідженні це підтверджується відсутністю зв'язку цього контуру з фактором емоційності, можна припустити, що зворотний зв'язок між агресивністю та глибиною взаєморозуміння (-0,1998) є непрямою вказівкою на те, що відношення до взаєморозуміння як до розуміння на основі знакової системи а глибина у взаєморозумінні мають теж зворотну залежність. Звичайно, агресивність, як ворожість теж не сприяє досягненню глибокого взаєморозуміння, але цей факт є більш очевидним і не представляє для нашої роботи практичного інтересу.

Зворотний зв'язок між підозрілістю та глибиною взаєморозуміння (-0,3236) теж не здається несподіваним. Підозрілість, а відповідно й скритність та вороже відсторонення від світу аж ніяк не можуть сприяти досягненню глибокого взаєморозуміння. Але якщо знову таки звернутись до витоків цього відношення - пробудження статевого інстинкту та засвоєння нормативної для своєї статі поведінки - можна відкрити наявність досить цікавого зв'язку. Можна припустити, що нормативність, коли вона займає ведуче положення у регуляції поведінки, перешкоджає взаєморозумінню високого рівню. Отже, положення про те, що емоційне та дійове взаєморозуміння може потребувати від людини готовності відмовитись від певних прийнятих норм теж отримує свій доказ.

Дещо незрозумілим, здається той факт, що між дружелюбністю та глибиною взаєморозуміння існує позитивний зв'язок (0,2023), а між альтруїстичністю та глибиною взаєморозуміння - ні. Якщо припустити, що дружелюбні люди досягають більш повного взаєморозуміння з іншими людьми, ніж ті, в кого на першому місці знаходиться альтруїстичне відношення стає незрозумілим відсутність зв'язку між дружелюбністю та емоційністю. В процесі теоретичного аналізу було встановлено, що високий рівень взаєморозуміння обов'язково включає емоційне співчуття, було також доведено, що саме альтруїстичне відношення до людей в найбільшій мірі відповідає вимогам, які необхідно виконувати для досягнення взаєморозуміння високого рівня. Той факт, що між глибиною взаєморозуміння та альтруїстичністю не має зв'язку дещо суперечить як вказівкам логіки, так й іншим результатам нашого дослідження. Зрозуміти, чому ми не отримали такого зв'язку, залишається справою майбутнього.

Наступний фактор - досяжність - не має жодного зв'язку з типами відношень до інших людей, навіть з альтруїзмом. Для нас цей факт є дуже важливим, оскільки вказує на те, що досягнення взаєморозуміння від них не залежить. Пошуки змінних, що його зумовлюють постануть на меті наших майбутніх досліджень. Треба звернути увагу на те, що було встановлено позитивні зв'язки між досяжністю взаєморозуміння, з одного боку, та віком (0,3759) та часом проведення дослідження (0,1997), - з іншого. Можна припустити, що дітям взаєморозуміння здається чимось простим та легко досяжним, а з віком вони поступово усвідомлюють всю складність та багатогранність даного явища. Але так само можна припустити й те, що дітям дійсно легше досягати взаєморозуміння, ніж дорослим. Можливо у зв'язку з ускладненням психіки у дорослому віці та з закріпленням та застиганням певних поглядів, нормативів, установок ускладнюється досягнення взаєморозуміння. Цей факт важко назвати обнадійливим, але пізнання є першим кроком до зміни і ми маємо шанс використати даний факт на свою користь.

Залежність оцінки фактору досяжності від часу проведення дослідження може бути пов'язаною з циклічними коливаннями настрою, які помітили вчені. Вони спостерігали, що у психічно здорових людей з ранку такі емоційні показники, як гарний настрій, бадьорість, оптимізм дещо вищі, ніж у вечері. Тому у вечері взаєморозуміння могло здаватись менш досяжним ніж зранку. Взагалі, у цих зв'язках простежується залежність досягнення взаєморозуміння від біологічних ритмів людини. А оскільки інші зв'язки не встановлено (не має їх і з індивідуальними рисами особистостей, що визначались за допомогою ЧХТ) - пошуки факторів легкості-складності досягнення взаєморозуміння може призвести нас до робіт в галузі вікової психології та психофізіології.

Фактор емоційності пов'язаний лише з одним контуром відношень - альтруїстичним (0,2319). Як вже зазначалось раніше, ми вважаємо цей зв'язок доказом того, що найвищих рівнів взаєморозуміння (які обов'язково несуть в собі емоційний компонент) досягають, в першу чергу, люди з переваженням саме цього типу відношень.

Повертаючись до щойно зазначених та проаналізованих зв'язків, враховуючи мету нашого дослідження, особливо потрібно підкреслити наступне. Типи відношень з котрими встановлювались кореляції факторів взаєморозуміння розділяються на дві групи: давні (консервативні, що забезпечують виживання та продовження роду) тат новітні (прогресивні, функцією яких є еволюція людини). Метою нашого дослідження було проаналізувати особливості впливу в процесі взаєморозуміння, а положенням від якого ми відштовхувались - вплив у взаєморозумінні носить розвиваючий характер. В результаті дослідження ми встановили зв'язки між різними аспектами взаєморозуміння та типовими відношеннями до інших людей. Перша, консервативна, група мала всього два зв'язки і обидва зворотні. Друга, прогресивна, - мала сім зв'язків і всі позитивні.

Загальний висновок, який можна зробити на основі цього факту - взаєморозуміння виникає як така форма міжлюдської взаємодії яка регулюється новітніми контурами поведінки і функцією якої є розвиток людини. Говорячи про розвиток ми в першу чергу маємо на увазі удосконалення діяльності по пристосуванню до оточуючого середовища та його опануванню. Про те ми не в змозі забути, що зміна структури діяльності неминуче призводить до зміни органів та їх функцій, що, в свою чергу, неминуче призводить до змін психічного відображення. Отже, розвиток діяльності нерозривно пов'язаний з розвитком її суб'єкту.

Оцінка індивідуальних рис особистостей дозволила нам розглянути індивідуально-психологічні засади формування психологічних відношень. В таблиці 3 позначено значущі зв'язки між відношеннями до інших людей та індивідуальними рисами (див. Додаток 9).

Припущення, на основі якого ми вивчали дану залежність, полягало в тому, що певні аспекти взаєморозуміння, так само як і деякі відношення, що сприяють його досягненню та розвиваючому впливу, зумовлені психологічними характеристиками взаємодіючих людей. У працях, присвячених проблемі взаєморозуміння, тат розвиваючій взаємодії загалом, ми зустрічались здебільшого з аналізом або соціальних феноменів, таких як атракція, сумісність, згода, або особливостей процесу соціалізації (спілкування у молодшому віці, виховання, навчання тощо) як факторів, що зумовлюють ефективність взаєморозуміння. В той же час не було жодної вказівки на обумовленість окремих характеристик взаєморозуміння властивостями особистостей, між якими розгорається цей процес.

Таблиця 3. Залежність міжособистісних відносин від індивідуальних властивостей особистостей

	Автори-тарність	Егоістич-ність	Агресив-ність	Підозрі-лість	Підкорюваність	Залеж-ність	Друже-любність	Альтруїстичність
Сила збудження	0,37	0,31			-0,34
Чутливість				0,41	0,53	0,32
Сила гальмування			-0,22	-0,28
Рухливість	0,3	0,19		-0,29	-0,29		0,26
Емоційна лабільність				0,33	0,26
Розвиток 1-ї сигнальної системи
Розвиток 2-ї сигнальної системи					0,26	0,21
Невротизація			0,34	0,55	0,35	0,27
Рівень притязань	0,42	0,37	0,29

Розглянемо спочатку кореляції, які було встановлено між результатами ЧХТ та відношеннями до інших за Лірі.

1-й контур - авторитарне відношення до людей - тісно пов'язаний з силою нервової системи з боку процесів збудження (0,37) та з рухливістю нервових процесів (0,3).

2-й контур - незалежно-домінуюча або егоїстичний - пов'язаний з тими самими індивідуальними особливостями психічної організації, але в меншій мірі. Так, зв'язок з силою збудження становив 0,31, з рухливістю - 0,19.

3-й контур - агресивність - продемонстрував зворотний зв'язок з силою нервової системи з боку гальмування (-0,22). Крім того, значущою виявилася кореляція між агресивністю та ступенем невротизації на момент проведення дослідження (0,34).

4-й контур - недовіра - можна назвати ледве не найбільш обумовленим індивідуальними рисами особистостей. Він пов'язаний з силою гальмування (-0,28), рухливістю (-0,29), чутливістю (0,41), емоційною лабільністю (0,26) та рівнем невротизації (0,55).

5-й контур - підкорюваність - також в значній мірі зумовлений індивідуально-психологічними рисами, серед яких сила збудження (-0,34) та рухливість (-0,29) мають протилежну по відношенню до підкорюваності тенденцію розвитку: зі збільшенням цих характеристик підкорюваність зменшується. А решта рис мають з підкорюваністю позитивний зв'язок: чутливість - 0,53, емоційна лабільність - 0,26, розвиток 2-ї сигнальної системи - 0,26, невротизація - 0,35.

6-й контур - залежність - пов'язаний позитивними зв'язками з чутливістю (0,32), розвитком 2-ї сигнальної системи (0,21) та рівнем психологічної напруженості на час проведення дослідження (0,27).

7-й контур - дружелюбність - корелює лише з рухливістю (0,26).

8-й контур - альтруїстичність - немає жодного зв'язку.

Таким чином, виявилось, що сила нервової системи сприяє формуванню лише двох типів відношень (авторитарності т егоїстичності), які Уілсон ввжає найдавнішими. На інші ж відношення вона або не впливає (це стосується залежності, дружелюбності та альтруїстичності), або заважає їхньому формуванню. Сила збудження перешкоджає формуванню підкорюваності, а сила гальмування - агресивності та недовіри. Можна сказати, що сила гальмування здійснює непрямий позитивний вплив на глибину взаєморозуміння, оскільки і агресивність, і недовіра мають з цим аспектом взаєморозуміння негативний зв'язок.

Чутливість, як здається на перший погляд, має з взаєморозумінням неоднозначні зв'язки. З одного боку, на ній грунтується недовіра, яка, в свою чергу, протидіє глибині взаєморозуміння, але, з іншого боку, чутливість є одним з факторів вибору підкорення та залежності, що опосередковано впливає на привабливість взаєморозуміння для людей.

Цікавою виявилась роль рухливості нервових процесів у формуванні типів відношень до інших людей. Рухливість зумовлює активацію як давніх контурів поведінки (авторитарності, егоїстичності, недовіри), так і новітніх (підкорюваності та дружелюбності). Рухливість являє собою швидке реагування на зміни у оточуючому середовищі, і внаслідок цього сприяє адаптації в ньому. Той факт, що рухливість пов'язана з багатьма типами відношень вказує на адаптаційну роль цих останніх у житті людини. При чому можна сказати, що ті типи відношень, які мають зв'язок з рухливістю, забезпечують пристосування саме на основі швидкої (або, навпаки, повільної) реакції людини на зовнішні зміни.

Емоційна лабільність - що характеризує швидкість виникнення та припинення нервових процесів (за Н. Є. Введенським) - впливає лише на відношення недовіри та підкорення. Високий рівень емоційної лабільності зумовлює високий ступінь недовіри та підкорення, що дозволяє поглянути на них, як на такі, що спираються на швидку зміну однієї емоційної реакції на іншу, а не на певні сталі типи емоційного реагування (наприклад, недовірливе ставлення на тривожність, тощо).

Було встановлено тісний зв'язок між розвитком 2-ї сигнальної системи та розвитком підкорюваності та залежності. Як відомо, друга сигнальна система регулює поведінку людини на основі сприйняття світу у вигляді певних знаків (зокрема, мови). Друга сигнальна система є виявом суто людських типів вищої нервової діяльності. Ця сигнальна система виникає в історичному розвитку суспільства як “надзвичайна надбудова”, що вносить новий принцип у роботу центральної нервової системи, оскільки дозволяє в процесі праці та мовної діяльності відображати світ в узагальненій (понятійній) формі. Друга сигнальна система, і мовна діяльність зокрема, забезпечують людині можливість довільної регуляції своєї поведінки. Позитивний зв'язок підкорюваності та залежності з розвитком 2-ї сигнальної системи дає привід розглядати ці відношення як такі форми адаптації, які виступають результатом особистого вибору людей. І якщо за зовнішніми ознаками вони носять характер визнання стороннього примушення та власної несвободи, то за своєю сутністю являються наслідком вільного вибору та особистого рішення.

Здійснюючи теоретичний аналіз впливу в процесі взаєморозуміння ми вже підійшли до думки, що вплив на ситуацію чи людину можна чинити визнанням та примиренням, а не лише активним перетворенням та переробкою. Зв'язок підкори та залежності з 2-ю сигнальною системою, яка вважається запорукою людської свободи, ще раз вказує на прихований вимір зазначених відношень.

Аналіз зв'язків між індивідуальними рисами особистостей та відношеннями до інших людей дозволив нам розширити уявлення про останні. В той же час відсутність зв'язків може бути не менш важливою та значущою, ніж їхня наявність. В цьому плані потрібно в першу чергу розглянути ті риси та відношення, які не виявили жодного зв'язку, а саме розвиток 1-ї сигнальної системи та контур альтруїстичної поведінки.

Перша сигнальна система, на відміну від другої, є таким способом регуляції поведінки людини, який спирається на властивості світу, що безпосередньо надходять до органів чуття у вигляді відчуття кольору, звуку, дотику та інше. Розвиток 1-ї сигнальної системи сприяє, також, використанню почуттів та образів як засобів пізнання і, відповідно, як основ світопобудови. Отже, відсутність зв'язків між відношеннями до людей та розвитком 1-ї сигнальної системи може свідчить про те, що формування відносин відбувається на основі не безпосередніх сигналів, що поступають від інших, а на основі їхнього опосередкованого значеннями сприйняття. Це ще раз доводить той факт, що наше ставлення до людей зумовлене не їхніми особистими властивостями, а тим, яке значення ми цім властивостям надаємо.

Завдяки відсутності зв'язків з індивідуальними рисами особистостей особливе положення займає альтруїстичність. Оскільки вона відіграє важливу роль у взаєморозумінні найвищих рівнів - нам надзвичайно корисним було б виділити фактори, що сприяють її формуванню. Ніякі з досліджуваних властивостей цими факторами не опинились. Тому, по перше, ми можемо зробити припущення відносно незалежності альтруїстичності від індивідуально-психологічних рис, що, в свою чергу, означає її незалежність від властивостей нервової системи. А, по друге, ми можемо спробувати відшукати причини формування та розвитку такого відношення у якихось принципово інших сферах людського життя, наприклад, у сфері цінностей та смислів.

В будь-якому разі відсутність зазначених зв'язків вказує на те, що немає жорсткої обумовленості альтруїстичності, принаймні, рисами, які були предметом нашого вивчення. Хоча, враховуючи особливе положення альтруїстичності відносно інших контурів поведінки, можна гадати, що її автономність та незалежність від багатьох факторів (а не лише від досліджуваних рис) виступає однією з характерних її ознак. Таку особливість альтруїстичної поведінки можна пояснити тим, що її зсади знаходяться не в біологічній, а в соціальній природі людини. Мабуть, визначальними факторами такого відношення до людей можуть бути виховання, навчання, можливо, навіть, інтелектуальний розвиток (а його частина. яка виявляється через опанування культурними надбаннями людства). Слід також припустити, що існує позитивний зв'язок між альтруїстичним контуром поведінки та “відповідним світоглядом”, про який згадував ще К. Роджерс (98, 93).

Той факт, що альтруїстичне відношення не має зв'язків з індивідуальними рисами особистостей не означає, що останні ніяк не пов'язані з процесом та результатом взаєморозуміння. Такі зв'язки було встановлено в нашому дослідженні у чутливості, рухливості та розвитку 1-ї сигнальної системи. В таблиці 4 представлено встановлені коефіцієнти кореляції, що мають рівень значущості вище за ) 0,05 (p‹0,05).

Таблиця 4. Зв'язок особливостей взаєморозуміння та індивідуальних властивостей особистостей

	Привабливість	Глибина	Досяжність	Емоційність
Сила збудження
Чутливість				0,2084
Сила гальмування
Рухливість		0,217
Емоційна лабільність
Розвиток 1-ї сигнальної системи	0,2658	0,2322		0,2916
Розвиток 2-ї сигнальної системи
Невротизація
Рівень притязань

З таблиці видно, що чутливість пов'язана зі сприйняттям емоційного компоненту взаєморозуміння (0,2084), з чого можна зробити висновок, що люди з високою чутливістю більш здатні досягати емоційного взаєморозуміння.

Зв'язок рухливості та глибини взаєморозуміння (0,217) можна розцінити як підтвердження припущення про те, що фіксовані ригідні свідомі позиції перешкоджають досягненню взаєморозуміння глибокого рівня. Рухливість як швидке реагування на зміни у оточуючому середовищі виступає одним з факторів, що забезпечує гнучкість свідомих позицій, а останні, в силу своєї високої адаптивності, сприяють міжособистісній розвиваючій взаємодії.

Розвитой 1-ї сигнальної системи, який не виявив жодного зв'язку з типами відношень до інших людей, в той же час тісно пов'язаний з різними аспектами взаєморозуміння. За результатами нашого дослідження, можна стверджувати, що розвиток 1-ї сигнальної системи обумовлює привабливість та глибину взаєморозуміння найбільше за решту індивідуальних властивостей, які було піддано вивченню. Причину такого надзвичайного значення 1-ї сигнальної системи у досягненні взаєморозуміння можна спробувати відшукати у тих психічних функціях, які вона забезпечує.

В процесі теоретичного аналізу ми детально розглянули наявність у пізнанні іншої людини емоційного компоненту, як умови досягнення глибокого та дієвого взаєморозуміння. Перша сигнальна система є відображенням світу на чуттєвому та інтуїтивному рівні. Можливо, внаслідок цього серед усіх досліджуваних індивідуальних властивостей вона відіграє у взаєморозумінні найпомітнішу роль.

Отже, взаєморозуміння має тісний зв'язок зі стилями міжособистісних відносин, а також обумовлене індивідуально-психологічними властивостями особистостей.

Заключення

Підводячи підсумок вищенаведеним дослідженням та аналізу механізму формування взаєморозуміння як фактору розвиваючого впливу, потрібно ще раз підкреслити наступне. Так само як сприйняття з боку іншого може призводити до змін, відмінних за глибиною, так і вплив, який здійснює розуміння не носить однозначний характер.

В даній роботі ми показали, що досягнення та використання взаєморозуміння з метою впливу на іншу людину зумовлені багатьма факторами. До них відносяться особливості формування соціальних відносин у ранньому дитинстві (стосунки з матір'ю на першому році життя, наявність або відсутність товариства однолітків у дитячому віці, тощо), рівень розвитку просоціальної мотивації допомоги та окремих її складових (соціальної відповідальності, співчуття та інших). Було також розглянуто ті факторів, що впливають на формування взаєморозуміння як фактору впливу, але в той же час являються ситуативними і характеризують окремі контакти. Серед цих факторів ступінь сумісності взаємодіючих людей, наявність схожості у їхньому досвіді або відношенні до певних речей, що, в свою чергу, полегшує взаємну ідентифікацію, ступінь незгоди з конкретного приводу у конкретних людей і значимість для них цієї незгоди, наявність зовнішньої загрози, яка підштовхує їх до об'єднання та інші.

Ми зробили спробу довести, що сила та напрямок змін в процесі взаєморозуміння, зокрема розвиваючий вплив, зумовлені, в першу чергу, внутрішніми властивостями його суб'єктів. Ми також вказали на деякі технічні прийоми, які можна використовувати з метою донести до об'єкту впливу наявність цих властивостей і посилити їхній ефект.

В результаті емпіричного дослідження було виділено смислову структуру поняття взаєморозуміння. Як виявилось, семантичний простір цього поняття має чотири вимірі, при чому перші три за своєю сутністю повністю відповідають факторам, які виокремив ще Ч. Осгуд (“Приємність” - “Оцінці”, “Глибина” - “Силі”, а “Досяжність” - “Активності”). Четверта площина є суто специфічною для явища взаєморозуміння і наголошує на наявності в його структурі емоційного та раціонального полюсів (фактор “Емоційність”).

Було встановлено, що взаєморозуміння тісно пов'язане з тими міжособистісними відносинами, які визначають як зсади людського розвитку (5-8 контури поведінки у міжособистісних стосунках за Т. Лірі). Ми з'ясували, що серед усіх типів відношень до людей досягненню емоційно-дієвого рівня взаєморозуміння сприяє лише альтруїстичне.

Аналіз зв'язків між взаєморозумінням та індивідуальними властивостями взаємодіючих особистостей дозволив з'ясувати важливу роль чутливості, рухливості та розвитку 1-ї сигнальної системи як умов створення розвиваючої взаємодії.

У дослідженні було також розгорнуто перспективи подальшого вивчення проблеми взаєморозуміння як фактору розвиваючого впливу. Головними з них виступають: визначення причин, що обумовлюють формування альтруїстичного контуру відносин та виявлення можливостей розвитку тих індивідуально-психологічних властивостей, які в найбільшій мірі сприяють досягненню дієвого взаєморозуміння. Крім того, дане дослідження може бути основою для створення соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на формування властивостей та навичок, що сприяють досягненню та використанню взаєморозуміння як фактору розвиваючого впливу.

Література

Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. - М.: Советское радио, 1974. - 270 с.

Р. Арнхейм Вильгельм Ворингер об эмпатии и абстракции // Новые очерки по психологии искусства. - М.: Прометей, 1994. - с. 63-78.

А. Айві Цілеспрямоване інтерв'ювання і консультування. - К.: Сфера, 1998. - 342 с.

Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Совю Россия, 1979. - 470 с.

Бейтс Э. Интенции, конвенции и символы // Психолингвистика. - М.: Прогресс, 1984. - с. 50-102.

Бодалев А. А. Личность и общение. - М.: Педагогика, 1983. - 272 с.

Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. - Л.: Изд. ЛГУ, 1970. - 135 с.

М. Боуэн Духовность и личностно-центрированный подход. - Вопросы психологии. - 1992. - №3-4.

А. К. Бохарт Эмпатия в клиент-ориентированной психотерапии: сопоставление с психоанализом и Я-психологией. - Иностранная психология. - 1993. - том 1. - №2. - с. 57-64.

Бронфенбренер У. Два мира детства. - М.: Прогресс, 1976. - 167 с.

Брунер Дж. Онтогенез речевых актов // Психолингистика. - М.: Прогресс, 1984. - с. 21-50.

Будагов Р. А. Человек и его язык. - Вопросы языкознания. - 1970. - №6.

Веккер Л. М. Психические процессы: В 3 т. - Л.: Изд. ЛГУ, 1981. - т.3. - 326 с.

Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. - М.: Изд. МГУ, 1982. - 336 с.

Визгина А. В. Роль внутреннего диалога в самосознании личности: Автореф. дис… канд. психол. наук. - М.: Изд. МГУ, 1987. - 20 с.

Выготский Л. С. Мышление и речь // Собрание сочинений в 6 т. - М.: Педагогика, 1982. - т. 2. - с. 6-361.

Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. - М.: Изд. АПН, 1960. - 500 с.

Гаврилова Т. П. Анализ емпатийных переживаний младших школьников и подростков // Психология межличностного познания. - М.: Педагогика, 1981. - с. 123-136.

Гертцог Р. Л. Характеристики установки лингвистического кода // Экспериментальные исследования по психологии установки. - Тб.: Мецниереба, 1970. - вып.4. - с. 208-263.

Гозман Л. Л. Психология эмоциональных отношений. - М.: Изд. МГУ, 1987. - 174 с.

Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания, - К.: Полит. лит-ра Украины, 1989. - 189 с.

Гримак Л. П. Общение с собой. - М.: Полит. лит-ра, 1991. - 320 с.

Гриндлер Д., Бэндлер Р. Формирование транса. - М.: Каас, 1994. - 272 с.

Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - 397 с.

Дильтей В Описательная психология. - СПб.: Алетейя, 1996. - 156 с.

Дридзе Т. М. Язык и социальная психология. - М.: Высшая школа, 1980. - 224 с.

Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л.: Изд. ЛГУ, 1985. - 167 с.

Звездкина Э. Ф. Социальная природа самосознания. - Красноярск: Изд. Красноярского ун-та, 1986. - 195 с.

Карцева Т. Б. Изменения образа Я в ситуациях жизненных перемен: Автореф. дис… канд. психол. наук. - М.: Изд. МГУ, 1989. - 25 с.

Косилова М. Ф. Понимание предложения: знание о мире и средства языка. - Психологический журнал. - М.: Наука. - т.15. - 1994. - №3.

Ковалев Г. А. Три парадигмы в психологии. - Вопросы психологии. - 1987. - №3.

Ковалев Г. А. О системе психологического воздействия // Психология воздействия (Сборник научных трудов). - М.: Изд. АПН СССР, 1989. - с. 4-43.

Ковалев Н. А., Радзиховский Проблема интериоризации в психологии. - Вопросы психологии. - 1985. - №1, с.110-120.

Круусвалл У. Информационная функция социального взаимодействия // Человек, общение и жилая среда. - Таллин, 1986.

Леонтьев А. А. Деятельность и общение. - Вопросы философии. - 1979. - №1. - с. 121-132.

Леонтьев А. А. Психология общения. - Тарту, 1974. - 220 с.

Леонтьев А. А. Психолингвистическая проблематика массовой коммуникации // Психолингвистические проблемы массовой коммуникации. - М: Наука, 1974.

Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. - М.: Мысль, 1965. - 572 с.

Ломов Б. Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологические проблемы социальной психологии /Под ред. Шолоховой Е. В./. - М.: Наука, 1975. - с. 124-135.

Ломов Б. Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида // Психологические проблемы социальной регуляции поведения /Под ред. Шолоховой Е. В., Бобневой М. И./. - М.: Наука, 1976. - с. 64-93.

Лурия А. Р. Язык и сознание. - М.: Изд. МГУ, 1979. - 319 с.

Лучшие психологические тесты /Под ред. Кудряшова А. Ф/. - Петрозаводск: Петроком, 1992. - 319 с.

Мамардашвили М. К. Процессы анализа и синтеза. - Вопросы философии. - 1958. - №2. - с. 152-160.

Марищук В. Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1990. - 256 с.

Маттун М. Э. Близость в личностных взаимоотношениях // Хрестоматия по глубинной психологии. - М.: ЧеРо, 1996. - с. 72-84.

Матюшкин А. М. Основные направления исследования мышления и творчества // Методологические проблемы повышения эффективности психолого-педагогических исследований. - М., 1985, с. 115-122.

Мэй Р. Искусство психологического консультирования. - М.: Класс, 1994. - 144 с.

Муляр В. И. Самореализация личности как социальный процесс: Автореф. дис… канд. филос. наук. - К.: Изд. КГУ, 1990. - 16 с.

Мясищев В. Н. Психология отношений. - М.: Изд. Инс-та практической психологи, Воронеж: МОДЭК, 1995. - 356 с.

Надирашвили Ш. А. Понятие установки в общей и социальной психологии. - Тб.: Мецниереба, 1974. - 170 с.

Ньюком Т. Исследование согласия // Социология сегодня. - М.: Прогресс, 1965. - с. 302-322.

Обозов Н. Н. Межличностные отношения. - Л.: Изд. ЛГУ, 1979. - 150 с.

Обозов Психология межличностных отношений. - К.: Либідь, 1990. - 192 с.

Парыгин Б. Д. Проблема опосредования в социальной психологии // Методологические проблемы в социальной психологии /Под ред. Шолоховой Е. В./. - М.: Наука, 1975. - с. 31-44.

Петренко В. Ф. Основы психосемантики. - Смоленск: Изд. СГУ, 1997. - 396с.

Петренко В. Ф., Нистратов Л. А. Построение вербального семантического дифференциала на базе русской лексики // Исследование проблем речевого общения. - М., 1979.

Петровская Л. А. Компетентность в общении. - М.: Изд. МГУ, 1989. - 216 с.

Петроченкова В. П. Путь к себе - К.: Магистраль, 1992. - 42 с.

Пиаже Ж. Генетический аспект языка и мышления // Психолингвистика. - М.: Прогресс, 1984. - с. 325-335.

Потебня А. А. Мысль и язык. - К.: СИНТО, 1993. - 191 с.

Психологическая теория коллектива /Под ред. А. В. Петровского/. - М.: Педагогика, 1979. - 240 с.

Пузырей А. А. Культурно-историческая теория Л. С. Выготского и современная психология. - М., 1986. - 116 с.

Радзиховский Л. А. Диалог как единица сознания // Познание и общение. - М.: Наука, 1988. - с. 24-35.

Роджерс К. Р. Эмпатия // Психология эмоций. Тексты. - М.: Изд. МГУ, 1984. - с. 234-238.

Родионова Е. А. Общение как условие развития личности // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - с. 177-197.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - М.: Учпедгиз, 1946. - 704 с.

Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1973. - 416 с.

Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. - М.: Изд. АН СССР, 1959. - 354 с.

Руттер П. Указатель границ в отношениях доверия и близости // Хрестоматия по глубинной психологии. - М.: ЧеРо, 1996. - с. 103-114.

В. А. Семиченко Психология общения. - К.: Магістр-S, 1997. - 152 с.

Соковнин В. М. О природе человеческого общения. - Фрунзе: Мектеп, 1974. - 116 с.

Уилсон Р. А. Психология эволюции. - М.: Янус, София, 1998. - 304 с.

Уллман М. Подход к близости // Хрестоматия по глубинной психологии. - М.: ЧеРо, 1996. - с. 85-102.

Ухтомский А.А. Избранные труды. - Л.: Наука, 1978. - 358 с.

Фанч Ф. Преобразующие диалоги. - К.: Ника-Центр, Вист, 1997. - 384с.

Флоренская Т. А. Я против “Я”. - М.: Знание, 1985. - 80 с.

Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого “Я” // Фрейд З. Избранное в 2 т. - М.: Московский рабочий, 1990. - т. 1. - с. 3-67.

Хараш А. У. Восприятие человека как воздействие на его поведение // Психология межличностного познания под ред. А. А. Бодалева. - М.: Педагогика, 1981. - с. 25-42.

Хараш А. У. Гибкость и ригидность реципиента в смысловом восприятии // Смысловое восприятие речевого сообщения. - М.: Наука, 1976. - с. 192-198.

Хараш А. У. Основания социально-психологического подхода к разработке теорий массовых коммуникаций // Психолингвистические проблемы массовой коммуникации. - М.: Наука, 1974. - с. 20-27.

Хараш А. У. Основные типы коммуникативной установки и эффект убеждающей коммуникации // Проблемы социальной психологии. - Тб.: Изд. Тб. ун-та, 1976. - с. 286-294.

Хараш А. У. Принцип деятельности в исследованиях межличностного восприятия. - Вопросы психологии. - 1980. - №3. - с. 20-31.

Хараш А. У. Ригидность в сфере речевых действий и психологическая структура значений // Актуальные проблемы психологии речи и психологии обучения языку. - М.: Изд. МГУ, 1970. - с. 83-91.

Хараш А. У. Смысловая структура публичного выступления. - Вопросы психологии. - 1978. - №4. - с. 84-95.

Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. В 2 т. - М.: Педагогика, 1986. - т.2. - 392 с.

Цуканова Е. В. Психологические трудности межличностного общения. - К.: Вища школа, 1985. - 160 с.

Чалдини Р. Психология влияния. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 272 с.

Чарквиани Д. А. Информация, противоречие и смена социальных установок. - Тб.: Мецниереба, 1980. - 93 с.

Этимологический словарь русского языка /Под ред. Н. М. Шанского/. - М.: Изд. МГУ, 1975. - вып. 6. - т.2. - 146 с.

К. Г. Юнг Психологические типы. - СПб.: Ювента, М.: Прогресс-Универс, 1995. - 720 с.

К. Г. Юнг Синхронистичность. - М.: Рефл-бук, Ваклер, 1997. - 320 с.

Юркевич П. Д. Вибране. - К.: Абрис, 1993. - 397 с.

Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. - Казань: Татарское книжное изд-во, 1991.

Allport F. H. The Influence of the Group upon Association and Thought. - Journ. of Exsper. Psychol., 1920. - vol.3. - p. 159-182.

Coolly C Human nature and the social order. - Scribner's, 1902.

Lebon G. The grown. - London: T. Fisher Unwin, 1920.

Maed G. H. Mind, self and society. - Chicago: University of Chicago Press, 1934.

C. Rogers and B. Stevens Person to Person: the problem of being human. - Lafayette, California, 1967.

Rubin Z., Hill C., Peplau L., Duncel-Schetter C. Self-disclosure in dating couples: sex roles and the ethic of openness // Journal of marriage and the family 1961.

Tarde G. The laws of imitation. - Henry Holt, 1903.

Triplett N. The Dinamogenic Factors in Peacemaking and Competition - Amer. Journal. of Psychology, 1897. - vol. 9. - 533 p.

Додатки

Додаток 1

Шкали семантичного диференціалу

“Взаєморозуміння”.

№		2	1	0	1	2
1	теплое						холодное
2	тусклое						искристое
3	грубое						нежное
4	непонятливое						понимающее
5	светлое						мрачное
6	короткое						долгое
7	трудное						легкое
8	необходимое						бесполезное
9	эмоциональное						рациональное
10	пустое						полное
11	дружелюбное						враждебное
12	редкое						распространенное
13	осмысленное						бессмысленное
14	мягкое						твердое
15	любящее						ненавидящее
16	безобразное						прекрасное
17	доброе						злое
18	игривое						серьезное
19	сердечное						рассудочное
20	болезненное						приятное
21	глубокое						поверхностное
22	трусливое						храброе
23	устойчивое						неустойчивое
24	безразличное						внимательное
25	сложное						простое
26	чувствительное						бесчувственное
27	широкое						узкое
28	зрелое						незрелое
29	радостное						грустное
30	замкнутое						общительное

Додаток 2

Система оцінювання факторів взаєморозуміння.

Фактор “Приємність” оцінювався за сумою шкал:

5 - светлое - мрачное;

- дружелюбное - враждебное;

- любящее - ненавидящее;

- доброе - злое;

20 - болезненное - приятное;

-безразличное - внимательное.

Відповідь “так” по шкалам №5, 11, 17 оцінювалась 4 балами,

“скоріше так” - 3 балами,

“вагаюсь відповісти” - 2 балами,

“скоріше ні” - 1 балом,

“ні” - 0 балів.

Шкали №20 та 24 оцінюються при відповіді “так” в 0 балів,

“скоріше так” - 1 б.,

“вагаюсь відповісти” - 2 б.,

“скоріше ні” - 3 б.,

“ні” - 4 б.

Фактор “Глибина” характеризують шкали:

непонятливое - понимающее;

необходимое - бесполезное;

пустое - полное;

осмысленное - бессмысленное;

глубокое - поверхностное;

радостное - сложное.

В шкалах №8, 13, 21, 29 відповідь “так” оцінювалась 4 балами,

“скоріше так” - 3 балами,

“вагаюсь відповісти” - 2 балами,

“скоріше ні” - 1 балом,

“ні” - 0 балів.

В шкалах №4 та 10 відповідь “так” оцінюється 0 балів,

“скоріше так” - 1 б.,

“вагаюсь відповісти” - 2 б.,

“скоріше ні” - 3 б.,

“ні” - 4 б.

Фактор “Досяжність” визначається шкалами:

теплое - холодное;

трудное - легкое;

12.редкое - распространенное;

устойчивое - неустойчивое;

25.сложное - простое;

28.зрелое незрелое.

По шкалам №1, 7, 12, 25, 28 відповідь “так” оцінювалась 4 балами,

“скоріше так” - 3 балами,

“вагаюсь відповісти” - 2 балами,

“скоріше ні” - 1 балом,

“ні” - 0 балів.

По шкалі №23 відповідь “так” оцінюється 0 балів,

“скоріше так” - 1 б.,

“вагаюсь відповісти” - 2 б.,

“скоріше ні” - 3 б.,

“ні” - 4 б.

Фактор “Емоційність” оцінюється по шкалам №2, 9, 14, 19, 22, 26.

2.тусклое - искристое;

9.эмоциональное - рациональное;

14.мягкое - твердое;

19.ердечное - рассудочное;

22.трусливое - храброе;

26.чувствительное - бесчувственное.

Відповідь “так” по шкалам №9, 14, 19, 22, 26 оцінювалась 4 балами,

“скоріше так” - 3 балами,

“вагаюсь відповісти” - 2 балами,

“скоріше ні” - 1 балом,

“ні” - 0 балів.

Відповідь “так” по шкалі №2 оцінювалась в 0 балів,

“скоріше так” - 1 б.,

“вагаюсь відповісти” - 2 б.,

“скоріше ні” - 3 б.,

“ні” - 4 б.

Таким чином, максимальний бал, який може отримати людина по кожному фактору становить 26 балів, а мінімальний - 0.

Додаток 3

Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі.

Поставьте знак "+" против номеров тех определений, которые соответствуют Вашему представлению о себе (если нет полной уверенности, знак "+" не ставьте).

1. Другие думают о нем благосклонно.

2. Производит впечатление на окружающих.

3. Умеет распоряжаться, приказывать.

4. Умеет настоять на своем.

5. Обладает чувством собственного достоинства.

6. Независимый.

7. Способен сам позаботиться о себе.

8. Может проявить безразличие.

9. Способен быть суровым.

10. Строгий, но справедливый.

11. Может быть искренним.

12. Критичен к другим.

13. Любит поплакаться.

14. Часто печален.

15. Способен проявить недоверие.

16. Часто разочаровывается.

17. Способен быть критичным к себе.

18. Способен признать свою неправоту.

19. Охотно подчиняется.

20. Уступчивый.

21. Благородный.

22. Восхищающийся и склонный к подражанию.

23. Уважительный.

24. Ищущий одобрения.

25. Способен к сотрудничеству.

26. Стремиться ужиться с другими.

27. Дружелюбный, доброжелательный.

28. Внимательный и ласковый.

29. Деликатный.

30. Одобряющий.

31. Отзывчивый к призывам о помощи.

32. Бескорыстный

33. Способен вызывать восхищение.

34. Пользуется уважением других.

35. Обладает талантом руководителя.

36. Любит ответственность.

37. Уверен в себе.

38. Самоуверен и напорист.

39. Деловит и практичен.

40. Любит соревноваться.

41. Строгий и крутой, где надо.

42. Неумолимый, но беспристрастный.

43. Раздражительный.

44. Открытый и прямолинейный.

45. Не терпит, чтобы им командовали.

46. Скептичен.

47. На него трудно произвести впечатление.

48. Обидчивый, щепетильный.

49. Легко смущается.

50. Неуверен в себе.

51. Уступчивый.

52. Скромный.

53. Часто прибегает к помощи других.

54. Очень почитает авторитеты.

55. Охотно принимает советы.

56. Доверчив и стремится радовать других.

57. Всегда любезен в обхождении.

58. Дорожит мнением окружающих.

59. Общительный и уживчивый.

60. Добросердечный.

61. Добрый, вселяющий уверенность.

62. Нежный и мягкосердечный.

63. Любит заботиться о других.

64. Бескорыстный, щедрый.

65. Любит давать советы.

66. Производит впечатление значимости.

67. Начальственно-повелительный.

68. Властный.

69. Хвастливый.

70. Надменный и самодовольный.

71. Думает только о себе.

72. Хитрый и расчетливый.

73. Нетерпим к ошибкам других.

74. Своекорыстный.

75. Откровенный.

76. Часто недружелюбен.

77. Озлобленный.

78. Любит жаловаться.

79. Ревнивый.

80. Долго помнит обиды.

81. Склонный к самобичеванию.

82. Застенчивый.

83. Безынициативный.

84. Кроткий.

85. Зависимый.

86. Любит подчиняться.

87. Предоставляет другим принимать решения.

88. Легко попадает впросак.

89. Легко попадает под влияние друзей.

90. Готов довериться любому.

91. Благорасположен практически ко всем.

92. Всем симпатизирует.

93. Прощает все.

94. Переполнен чрезмерным сочувствием.

95. Великодушен и терпим к недостаткам.

96. Стремится покровительствовать.

97. Стремится к успеху.

98. Ожидает восхищения от каждого.

99. Распоряжается другими.

100. Деспотичный.

101. Судит о людях по рангу и достатку.

102. Тщеславный.

103. Эгоистичный.

104. Холодный.

105. Язвительный, насмешливый.

106. Злобный, жестокий.

107. Часто гневливый.

108. Бесчувственный, равнодушный.

109. Злопамятный.

110. Проникнут духом противоречия.

111. Упрямый.

112. Недоверчивый и подозрительный.

113. Робкий.

114. Стыдливый.

115. Отличается чрезмерной готовностью подчиняться.

116. Мягкотелый.

117. Почти никогда и никому не возражает.

118. Ненавязчивый.

119. Любит, чтобы его опекали.

120. Чрезмерно доверчив.

121. Стремится снискать расположение каждого.

122. Со всеми соглашается.

123. Всегда дружелюбен.

124. Всех любит.

125. Слишком снисходителен к окружающим.

126. Старается утешить каждого.

127. Заботится о других в ущерб себе.

128. Портит людей чрезмерной добротой.

Додаток 4

Бланковий тест ЧХТ.

Раздел 1

Вы человек очень выносливый и можете очень длительное время выполнять неинтересную работу, не снижая ее интенсивности.

Вы любите преодолевать трудности в работе.

Вы никогда не волнуетесь, выступая на больших собраниях.

Решения вы принимаете, как правило, самостоятельно, без советов других.

Вы очень настойчивы в достижении цели.

На экзаменах вы любите (или любили раньше) отвечать первым.

Неудачи в работе и жизни только усиливают ваше желание достичь поставленной цели.

На спортивных и других состязаниях вы показываете обычно лучшие результаты, чем во время тренировок.

Вы не боитесь рисковать.

У вас твердый характер и вы можете успешно руководить людьми.

Часто бывает так, что в мыслях вы готовы расправиться с вашим противником, а практически не решаетесь это сделать.

Когда выполняете тяжелую умственную работу, то непроизвольно переключаетесь мыслями на какую-нибудь другую тему, иногда непроизвольно начинаете мечтать.

Часто бывало так, что вы хорошо подготовились к уроку, но во время ответа терялись и получали низкие оценки.

Бывало так, что вы приняли какое-то решение, затем случайный довод заставлял вас это решение переменить, затем вы вновь возвращались к старому решению, и так несколько раз в течение короткого промежутка времени.

Обычно вы не ввязываетесь в резкие объяснения, которые могут привести к ссоре, несмотря на то, что внутренне убеждены в своей правоте.

Раздел 2.

Если приключилась любая беда, вы обычно долго переживаете.

Вас легко обидеть. Вы человек тонких чувств.

Если с вами поступили несправедливо, у вас все из рук валится, работа не идет.

В кино и во время тяжелых пьес вы иногда плачете или близки к этому.

Если приключилась беда, вам хочется с кем то поделиться переживаниями, хочется сочувствия.

Траурная музыка иногда вызывает у вас слезы.

Боль душевная гораздо мучительнее, чем боль физическая.

Вы никогда не ударите человека первым, если даже он перед вами виноват.

Часто вы долго и горько переживаете по какому-либо поводу, потом разберетесь и думаете, что переживали из-за пустяка.

Вы все принимаете близко к сердцу.

Вы обычно не обижаетесь, когда над вами остро подшучивают.

Если другие говорят о вас плохо или хорошо, вас это не беспокоит (пусть себе говорят).

Вы никогда не теряетесь перед большой аудиторией.

О своих неприятностях вы обычно забываете довольно быстро.

Мучения животных вас не трогают.

Раздел 3.

Вы любите делать все не спеша, обдумывая каждый поступок.

Вы - сдержанный человек.

Обычно вы крепко спите даже перед серьезными жизненными испытаниями.

Тише едешь - дальше будешь. Согласны?

Вы весьма осторожны в своих словах, лишнего не скажете.

В очереди вы обычно стоите совершенно спокойно, не испытывая раздражения.

Своими мыслями вы не любите делиться с другими.

Вы легко храните в секрете интересную новость.

Вы обычно не очень спешите принимать решения, любите подождать, посмотреть, как поступят другие.

Люди, которые все делают быстро, слишком часто ошибаются.

Вы часто совершаете необдуманные поступки, о которых потом жалеете.

Товарищи часто обвиняют вас в опрометчивых поступках.

Вы очень не любите ожидать трамвай или автобус.

Если обсуждается интересный вопрос, вам хочется первому выразить свое мнение.

Когда вы очень рассердитесь, то часто не можете себя сдержать.

Раздел 4.

Вы часто испытываете тягу к новым впечатлениям.

Вам нравится работа, которая требует быстрого и частого переключения с одной операции на другую.

Вы можете быстро перейти от покоя (отдыха) к интенсивной деятельности.

Вы быстро сходитесь с новыми людьми.

Вы быстро засыпаете и пробуждаетесь.

Вы быстро осваиваетесь в новой обстановке, включаетесь в новое для вас дело.

Вам нравится, когда на работе появляются новые люди.

Вы любите бывать в новом для вас обществе.

Другие говорят, что вы человек очень деятельный и подвижный.

Новый для вас учебный материал вы обычно запоминаете довольно быстро, хотя иногда способны также быстро его забывать.

Вы не любите заводить новых знакомых.

Вам очень трудно расставаться с какой-либо мыслью, в которую вы когда-либо поверили, хотя есть много убедительных доводов против этой мысли.

Новые навыки в какой-либо деятельности, новые привычки формируются у вас медленно, н...