Методики дослідження психічних функцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мануал по методикам



Методики дослідження уваги і СЕНСОМОТОРНИХ РЕАКЦІЙ

1. Коректурна проба

Методика спрямована на дослідження уваги - виявляється здібність до її концентрації, стійкості. Коректурна проба вперше була запропонована В. Вourdon в 1895 р.

Дослідження проводиться за допомогою спеціальних бланків з рядами розташованих у випадковому порядку літер. Інструкція передбачає закреслення однієї або двох літер (вибір їх визначається діагностом). При цьому кожні 30 або 60 секунд діагност робить відмітку в тому місці таблиці, де в цей час знаходиться олівець хворого. Реєструється також час, витрачений пацієнтом на виконання всього завдання.

Перевірка виконання проводиться за заздалегідь ретельно підготовленим зразком шляхом зіставлення. Відзначається кількість помилок і темп виконання завдання. Істотне значення має розподіл помилок протягом експерименту - чи рівномірно вони зустрічаються у всій таблиці, або спостерігаються переважно в кінці дослідження у зв'язку з виснаженістю пацієнта. Враховується характер помилок - пропуски окремих літер або рядків, закреслення інших, розташованих поряд або зовні схожих літер. У ряді випадків доцільне повторне дослідження, зміна результатів при цьому може свідчити не тільки про зміну стану хворого, але й про особливості його ставлення до дослідження. При органічній церебральній патології обстежуваному часто не вдається поліпшити якість виконання завдання. Здорові обстежувані виконують завдання (викреслюють дві літери на приведеному бланку) за 6-8 хв. і припускають при цьому не більше 15 помилок.

С.Я. Рубінштейн рекомендує графічне відображення результатів коректурної проби. На графіку поєднуються дві криві - зміна швидкості роботи (за кількістю проглянутих за одиницю часу літер) і зміна точності (за кількістю помилок у ті ж інтервали часу). Такі графіки дозволяють виявити в динаміці стомлюваність хворих, нестійкість їх уваги або, навпаки, їх працьовитість, що виявляється в поліпшенні якості роботи. Коректурна проба відрізняється великою простотою, вона не вимагає спеціальних пристосувань, окрім бланків, олівця і секундоміра. Залежно від завдання, що стоїть перед патопсихологом, вона може бути легко модифікована.

2. Рахунок за Крепеліном

Методика була запропонована E.Kraepelin в 1895 р. для дослідження працездатності. У великий стовпець записувалося багато однозначних чисел, які пацієнт повинен складати подумки. Результати оцінювалися за кількістю складених за певний проміжок часу чисел і допущених при цьому помилок. Сучасні патопсихологи користуються цією методикою в модифікації R. Schulte - пацієнт проводить розрахунки в стовпцях, які складаються лише з двох цифр. Щоб зменшити витрату часу на виконання завдання, R. Schulte запропонував при отриманні в сумі двозначного числа записувати тільки одиниці, відкидаючи десяток. Наприклад:

Але така умова для деяких хворих є складною для виконання завдання і тому це не обов'язкова умова. Для проведення дослідження необхідний спеціальний бланк. Якщо відсутні бланки, віддруковані друкарським шляхом, то їх можна виготовити на друкарській машинці (обов'язково чітко, бажано перший або другий екземпляр), комп'ютері. Хворому дається інструкція - виконувати складання чисел в стовпцях. Його попереджають про те, що діагност робитиме свої позначки. Кожні 30 секунд або кожну хвилину патопсихолог робить відмітку в тому місці, де в цей час зупинився хворий, потім підраховує кількість складань і допущених помилок для кожного проміжку часу. В результаті за допомогою графічної інтерпретації даних можна одержати криві працездатності, які відображають рівномірність і темп виконання завдання, визначають наявність виснаження, працездатності, розладів уваги.

Проведення дослідження за допомогою цієї методики не вимагає особливої письменності пацієнта, але за її допомогою можна визначити його професійні навички. Так, рахункові працівники при дослідженні за допомогою таблиць Крепеліна можуть демонструвати непогані результати, хоча в інших методиках (наприклад, в коректурній пробі) у них виступає явна виснаженість, М, А. Докучаєва (1967) указує на роль деяких особистостістісних особливостей, властивостей темпераменту, що впливають на темп працездатності. Це повинно враховуватися при проведенні дослідження. За первинним темпом працездатності висновки робити не можна, його слід порівнювати з діяльністю обстежуваного надалі.

3. Відлік

Методика була запропонована E.Kraepelin. При дослідженні нею виявляються можливості здійснення пацієнтом рахункових операцій, стан його уваги. Досвід полягає у відліку від 100 або 200 весь час одного і того ж числа. Випробовуваного попереджають, що рахувати він повинен про себе, а вголос тільки називати одержане при черговому відніманні число. В проміжках між числами пацієнт рівномірно ставить крапки (приблизний хронометраж). Можна фіксувати тривалість пауз секундоміром. Запис дослідження має наступний вигляд:

(100-7)...93...86...79...72...65...58...51...44.37.30.23.16.2.

При наявності підвищеної виснаженості тривалість пауз в кінці, не зважаючи на те, що завдання стає легшим, збільшується. Можливі два види помилок. Перший - помилки в одиницях і головним чином під час переходу через десяток - свідчить про деяку інтелектуальну недостатність, наприклад:

(100--7)..93....85....78..71....64....58 і т.д.

Другий - помилки в десятках - характерний головним чином для хворих з нестійкою увагою. Наприклад:

93...86...69..62..................................55...38 і т.д.

При вираженому недоумстві з недостатністю критики (наприклад, при прогресивному паралічі) відлік ведеться всупереч інструкції і замість 7 віднімається 10, замість 17 - 20. Причому ці помилки не завжди вдається коригувати. При помилковому виконанні завдання можна або вказати хворому на допущену помилку, або, довівши дослідження до кінця, повторити його спочатку.

4. Відшукування чисел за таблицями Щульте

Методика застосовується для дослідження темпу сенсомоторних реакцій і особливостей уваги. Дослідження проводиться за допомогою спеціальних таблиць, виготовлення яких нескладне. На цих таблицях безладно розташовані числа від 1 до 25. Розмір таблиці - 60 х 60 см. Обстежуваний знаходиться на такій відстані від таблиці, щоб бачити її цілком. Йому дається інструкція відшукувати числа по порядку, кожне показати указкою і назвати вголос. Секундоміром наголошується час, який витрачається на кожну таблицю. Можна відмічати кількість чисел, знайдених обстежуваним за кожні 30 с., або час, за який обстежуваний знаходить кожні п'ять чисел.

Для оцінки результатів порівнюють час, що витрачається обстежуваним на кожну таблицю, або в межах однієї таблиці порівнюють показники діяльності пацієнта за певні відрізки часу. Результати можна виразити графічно. Істотне значення має встановлення рівномірності темпу виконання завдання. Звичайно здорові обстежувані ведуть пошук чисел в таблицях рівномірно, а іноді навіть спостерігається у них прискорення темпу сенсомоторних реакцій в подальших таблицях. Якщо ж пошук ведеться нерівномірно, то слід уточнити характер цього явища - чи це ознака підвищеної виснаженості або пізньої впрацьованості. Відоме значення може мати "крива виснаження", побудована графічно на підставі результатів дослідження, оскільки вона може об'єктивно відображати характер астенії. Так, при гіперстенічному варіанті астенії крива виснаження по таблицях Шульте (як і в рахунку по Крепеліну) характеризується високим початковим рівнем, різким його спадом і тенденцією до повернення до початкових показників. При гіпостенічній формі астенії крива виснаження відрізняється невисоким початковим рівнем і поступовим і неухильним зниженням показників, без помітних їх коливань у бік поліпшення. Виявлення такого роду кривих має не тільки клініко-діагностичне значення, але може бути використане і для винесення прогностичних думок. Гіперстенічна форма астенії в прогностичному відношенні сприятливіша гіпостенічної. Виявлення у одного і того ж хворого зміни гіперстенічної форми кривої виснаження гіпостенічною може розглядатися як ознака прогредієнтності захворювання і, зокрема, сприяє диференціюванню атеросклеротичної астенії від соматогенних або психогенних астенічних станів, які спостерігаються в літньому віці.

Іноді при виражених розладах активної уваги хворий допускає в роботі помилки: пропускає окремі числа, показує замість одного інше, зовні схожих (наприклад, 8 замість 3). Поєднання порушеної уваги і підвищеної виснаженості виявляється в збільшенні кількості помилок в кожній подальшій таблиці. В деяких випадках спостерігаються помилки такого роду: шукане однозначне число показується в двозначному, до складу якого воно входить. Так, наприклад, замість того, щоб показати число 2, обстежуваний указкою знаходить цифру 2 в числах 12 або 22. Іноді, при недоумстві, це залежить від поганого розуміння інструкції і після додаткового пояснення характеру виконання завдання можна все ж таки домогтися від обстежуваного виправлення цієї помилки. При навмисній же поведінці додаткова інструкція не змінює становища, викликає заперечення у обстежуваного: "А це хіба не 2? Ви просили знаходити числа, ось я їх і знаходжу".

Таблиці Шульте мають рівний рівень складності, вони майже не запам'ятовуються, і тому в процесі дослідження їх можна використовувати повторно.

5. Проби на перемикання

При патопсихологічному дослідженні проби на перемикання можуть бути використані для дослідження рухливих психічних процесів, хоча цим не визначається все значення одержаних з їх допомогою даних: в процесі дослідження встановлюється ступінь збереження словникового запасу, утворення розрахункових операцій і т.д.

Слід зазначити, що іноді інертність психічної діяльності виявляється вже в ускладненнях, які відчув хворий у перемиканні від одного завдання до іншого. В цих випадках випробовуваний подальше завдання намагається виконати за зразком попереднього (наприклад, при словесному варіанті виключення намагається слідувати модусу, виробленому при виділенні істотних ознак) або ж включає в рішення слова з попереднього завдання.

Методика М.С. Лебединського полягає в називанні хворим по черзі пар слів, які позначають живі і неживі предмети. В протоколі реєструються названі випробовуваним слова і час між назвою окремих пар, наприклад:

собака - кінь 2 с;

шафа - ліжко 1,5 с;

кицька - горобець 1,9 с і т.д.

При дослідженні цією методикою, інертність психічних процесів виявляється не тільки в порушенні чергування, але і в тому, що названі слова обмежуються певним колом понять (наприклад, з живих - тільки звірі або комахи, з неживих - тільки меблі або транспорт) і повторенням одних і тих же слів.

Чергування антонімів і синонімів. Ця методика запропонована для виявлення інертності психічних процесів у хворих з органічною церебральною патологією і при відомій інтелектуально-мнестичній збереженості (при початкових стадіях церебрального атеросклерозу). Розпочинаючи дослідження, необхідно мати наперед підготовлений набір слів, до яких здоровій людині неважко підібрати як синоніми, так і антоніми. Пацієнту дається інструкція по черзі підбирати і називати синоніми і антоніми до слів, які він зараз почує. Зразковий набір слів:

друг - (приятель, ворог);

печаль - (смуток, радість);

хоробрий - (сміливий, боязкий);

могутній - (сильний, слабкий);

істина - (правда, брехня);

жадібний - (скупий, щедрий);

юність - (молодість, старість);

горе - (біда, щастя) і т.д.

Складання чисел з по черзі змінними доданками. Випробовуваному пропонують до якого-небудь числа по черзі додавати два інших, наприклад, до 7 додати 5, до суми - 6, потім до суми, що утворилася, знов 5, потім - знов 6 і т.д. При цьому вголос випробовуваний вимовляє лише результативні числа. Відтворення ним всієї операції складання вголос значно полегшує виконання завдання. В протоколі хід рішення завдання здоровим випробовуваним виглядає наступним чином:

7....І2...18...23....29 і т.д.

При цьому можливі помилки чергування, що спостерігаються переважно спочатку (хворі на епілепсію), або в кінці у зв'язку з виснаженням (при церебральному атеросклерозі) або (при грубій органічній церебральній патології) протягом всього завдання.

Почергове віднімання. Ця методика є модифікацією методики відліку. Проте від 100 або 200 відлічується не один і той же від'ємник, а два, що чергуються, наприклад 7 і 8. В записі це набуває такого вигляду:

100..93....85...78..70.63...55...48..40 і т.д.

Ця методика є важчою, ніж попередня, при ній значно легше виявляються не тільки інертність психічних процесів, але і, особливо, їх виснаженість.

6. Дослідження перемикання уваги за допомогою модифікації таблиць Шульте

Методика запропонована Ф.Д. Горбовим (1959, 1964) і використовується в психології праці. Вона виявляє інертність психічних процесів при проведенні хронометражу окремих етапів роботи обстежуваного дозволяє також встановити наявність підвищеної виснаженості.

Для дослідження використовується таблиця, розділена на 49 клітин (7 на 7), в яких у випадковому порядку розташовані чорні і червоні цифри. Числа чорного ряду - від 1 до 25, червоного ряду - від 1 до 24. Згідно інструкції, обстежуваний повинен спочатку відшукати вказівкою чорні числа в порядку зростання, а потім послідовно, в порядку спадання показати червоні числа. Реєструється витрачений на це пацієнтом час. Потім дається інша інструкція: показувати чорні і червоні числа поперемінно і в іншому порядку - 1 - чорне і 24 - червоне, 2 - чорне і 23 - червоне, 3 - чорне і 22 - червоне і т.д. Як правило, час на пошук чисел при необхідності перемикання уваги виявляється більшим, ніж той, який витрачається на відшукування їх по порядку. Цей показник і характеризує стан здатності до перемикання уваги у обстежуваного.

Для обстеження хворих за допомогою цієї методики таблицю слід заздалегідь перевірити на здорових і одержати показники, які характерні для норми саме за данною таблицею.

Ю.Г. Степанов (1974) для характеристики уваги запропонував користуватися коефіцієнтом перемикання уваги, який обчислюється за формулою:

K = 2 х t1/t2

де t1 - середній час, показаний на 4 таблицях Шульте,

t2 - середній час виконання завдання за таблицями Горбова, подвоєний у зв'язку з тим, що об'єм завдання за таблицями Горбова в 2 рази перевищує об'єм завдання в таблицях Шульте.

7.Коректурна проба з перемиканням

Обстежуваному дається надрукований текст, краще всього 10-15 рядків коректурної таблиці. Інструкція передбачає викреслювати кожну третю букву. Фіксується час, витрачений на виконання завдання. На другому етапі обстежуваному надається аналогічний текст і дається вказівка закреслювати по черзі в одному рядку кожну третю букву, а в подальшому - кожну четверту букву. Як текст для дослідження можна використовувати сторінки журналу, брошури - в певній кількості рідків і в межах одного абзацу. Обов'язкова попередня апробація матеріалу дослідження на здорових людях, оскільки від шрифту, кількості рядків, букв у рядку залежить час, який витрачається на виконання завдання.

У здорових випробовуваних із звичним темпом психічної діяльності час виконання другої частини завдання істотно не відрізняється від часу, витраченого на його першу половину. Нерідко коректурна проба з перемиканням виконується здоровими навіть швидше, ніж звична. Тут істотну роль виконує впрацьованість, а також те, що викреслювання в половині рядків четвертої букви відбувається дещо швидше.



МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ'ЯТІ

1. Тест зорової і слухової пам'яті.

2. Проби на запам'ятовування

3.Опосередковане запам'ятовування.

4. Психометричне дослідження пам'яті за допомогою шкали Векслера.

5. Тест зорової ретенції Бентона.

Існує безліч спеціальних методик для дослідження пам'яті, розроблених як у загальній психології, так і в галузі прикладної психології. Дослідження пам'яті має важливе значення і в патопсихології, оскільки різні за своєю структурою розлади пам'яті спостерігаються при багатьох психічних захворюваннях, особливо обумовлених органічним ураженням головного мозку. Особливості порушень пам'яті можуть допомогти патопсихологу не тільки висловити припущення про характер захворювання, його нозологічну належність, але й про стадію перебігу патологічного процесу.

Результати, одержані за допомогою цих методик, свідчать не тільки про стан функції пам'яті. В пробах відображаються стан активної уваги, явища підвищеної виснаженості психічних процесів. Здійснення мнестичної функції залежить і від перебігу розумових процесів. Особливо велика роль мислення в методах дослідження опосередкованого запам'ятовування. На функцію запам'ятовування істотно впливає стан афективно-вольової сфери хворого.

Переважне призначення методик, про які йтиметься мова - це дослідження пам'яті. 3 численних способів дослідження пам'яті, що коли-небудь пропонувалися, відібрані найпростіші за своїм здійсненням, які не вимагають для проведення дослідження спеціальної апаратури і в той же час дозволяють патопсихологу достатньо повно судити про характер мнестичних порушень, які є у хворого.



1. Тест зорової і слухової пам'яті

Методика приводиться в описі R. Меіlі (1961) і складається з двох етапів.

Перший етап полягає в дослідженні зорової пам'яті за допомогою двох серій картинок. Кожна серія складається з 30 картинок, на яких зображені певні предмети. Картинки показуються з інтервалом в 2 с одна за одною. Краще всього з'єднати їх двома скріпками за зразком перекидного календаря.

Перша серія: горщик, віслюк, ключ, тачка, дзвоник, стіл, вишня, чобіт, вилка, риба, бочка, голова, буфет, троянда, паровоз, крісло, прапор, півень, ножиці, парасолька, ваза, корова, диван, голуб, годинник, старий чоловік, окуляри, лампа, нога, піаніно.

Друга серія: черепашка, ліжко, труба, груша, віник, коза, букет, трамвай, пила, стілець, хлопчик, молоток, пляшка, підвода, гребінець, гармата, дерево, яблуко, книжка, капелюх, будинок, собака, лавка, двері, чашка, річка, піч, скрипка, портсигар, кінь.

Після показу картинок першої серії роблять перерву на 10 с, а потім перевіряють, скільки предметів запам'ятав обстежуваний. Інструкція повідомляє пацієнту, що предмети можна називати у будь-якому порядку. Названі предмети реєструються, оскільки можливі повторення і називання відсутніх у завданні. Обидві серії картинок в міру можливості слід показувати не в один і той же день. Крім того, того дня, коли проводилось дослідження зорової пам'яті, обстежуваному не можна надавати для запам'ятовування ряд слів.

При виявленні значної різниці в результатах і виключенні можливої ролі в цьому чинників зовнішнього середовища, можна думати про лабільність мнестичної функції, слабкість концентрації уваги.

Аналогічним чином проводять дослідження слухової пам'яті за допомогою спеціально підготовлених двох серій слів, які також вимовляються з інтервалом в 2 с.

Перша серія: картон, тиждень, вагон, піаніно, ворона, дзвінок, карта, бджола, крихта, пір'я, мисливець, вугілля, білка, хлопчина, тополя, груша, скатертина, суп, плащ, кіт, ніж, промокашка, оцет, квітка, праця, небо, сірник, чорнила.

Друга серія: таблиця, селянин, карбованець, черевик, домна, пагорб, окуляри, вода, баран, рушниця, хмара, олівець, самокат, козел, змія, слива, кушетка, жаба, пробка, віз, ніс, беріг, салон, готель, овід, мило, сковорода, птах, салат, замок.

Одержані результати можуть бути піддані кількісному вимірюванню у відсотках. Так, успішність виконання завдання дорослими прирівнюється до 100 % при відтворенні 18-20 зорових образів і 20-22 слів, до 80 % - 15-16 образів або слів, до 60 % - 14 образів і 13-14 слів, до 40 % - 12-13 образів і 13 слів, до 20 % - 11-12 образів і 9-11 слів.

Описана методика належить до методів визначення утримання членів ряду. Для патопсихолога може виявитися кориснішим метод завчання, який дозволяє досліджувати мнестичну функцію в діяльності залежно від об'єму завченого матеріалу і його характеру. При цьому можна одержати повнішу характеристику динаміки процесу активного запам'ятовування, перевірка матеріалу, який запам'ятався через певні інтервали, характеризує забування. Можна простежити, які слова краще запам'ятовуються, чи залежить це від їх розташування в рядку, від частоти їх вживання в житті обстежуваного, від його професійних інтересів, від участі в запам'ятовуванні асоціативних процесів. З цією метою звичайно використовують проби на запам'ятовування.

2. Проби на запам'ятовування

Проби на запам'ятовування штучних (не смислових) звукосполучень. Обстежуваному зачитують 10 двоскладових звукосполучень ("ролам", "вакар", "сига" і т. п.) і просять повторити ті, які він запам'ятав, байдуже, в якому порядку. Потім діагност повторно зачитує ці звукосполучення. Здорові обстежувані повністю їх відтворюють після 5-7 повторень.

Проба на запам'ятовування 10 слів. При цьому обстежуваному зачитують 10 двоскладових слів. Підбирати заучуванні слова слід так, щоб між ними важко було встановити які-небудь смислові зв'язки. Якщо це не передбачити, обстежуваний може полегшити для себе завдання, використавши мнемотехнічні прийоми.

Звичайно здорові обстежувані відтворюють 10 слів вже після 3-4 повторень (іноді, при тренованій пам'яті - після 2 повторень). Через 20-30 хв. обстежуваного просять повторити слова, які запам'яталися йому. У випадках, де ослаблення пам'яті визначається клінічно, це роблять раніше, через 10-15 хв. В цьому проміжку бажано уникати завдань, пов'язаних із запам'ятовуванням словесного матеріалу, можна провести дослідження таблицями Шульте, коректурну пробу і т.д.

У протоколі дослідження записуються названі хворим (правильно і помилково) слова. Представляє інтерес зіставлення результатів проби на запам'ятовування з "рівнем домагань" обстежуваного (А. Р. Лурія, 1962). "Рівень домагань" залежить від оцінки хворим своїх можливостей, від результатів, досягнутих в попередньому дослідженні. З цією метою обстежуваного перед кожним черговим повторенням питають, скільки слів він береться запам'ятати. Зіставлення "рівня домагань" з реальними результатами дозволяє судити певною мірою про оцінку хворим свого стану. Так при органічних ураженнях головного мозку, коли страждає розсудливе ставлення хворого до свого стану, "рівень домагань" значно перевищує досягнуті результати.

Результати проби на запам'ятовування можуть бути відображені графічно. За кривою запам'ятовування зручно аналізувати особливості завчання. При виснаженості мнестичної функції крива запам'ятовування носить зигзагоподібний характер.

Проба на запам'ятовування виявляє і наявність звуження об'єму уваги. В цих випадках обстежуваний в наступному повторенні, називаючи нові слова, вже не відтворює слів, що фігурували в попередньому турі. При цьому сумарні результати після кожного повторення мало відрізняються.

Проба на асоціативну пам'ять. Обстежуваному зачитують десять пар відносно однорідних слів, між якими легко встановлюються смислові зв'язки. Наприклад: річка - море; яблуко - груша і т.п. Діагност зачитує ці слова, чітко відділяючи пари паузами. Потім він зачитує перше слово кожної пари, а обстежуваний називає друге слово. Звичайно, здорові обстежувані виконують завдання після двох повторень, а іноді відразу, після першого зачитування слів. Проба на асоціативну пам'ять є одним з варіантів дослідження опосередкованого запам'ятовування. Відомо багато модифікацій цієї методики. Зокрема, одна з них входить до складу шкали пам'яті Векслера. Враховуючи можливу відмінність характеру асоціативних відносин і бажаючи прослідити, як ця відмінність позначається на запам'ятовуванні, Ю.А. Машек (1973) запропонував наступну модифікацію. Обстежуваному для запам'ятовування пропонується 10 груп парних асоціацій, складених за певним принципом смислового зв'язку. Це різні відношення понять: протилежні поняття (південь - північ, любов - ненависть), поняття різної величини (горб - гора, страх - жах), вмістили ще і те, що міститься (графин - вода, шафа - одежа), причина і наслідок (укол - біль), частина і ціле (слово - фраза, зерно - колос), знаряддя і об'єкт праці (земля - лопата), абстрактні і конкретні поняття (мистецтво - картина). Далі пропонуються пари слів, які створюють думку (орел - птах), звичні словосполучення (крапка - тире), важкосполучувані слова (курка - портсигар).

Після перевірки запам'ятовування кожної групи слів влаштовується перерва на 2 хв., а після пред'явлення п'яти груп - на 30 хв. Зіставлення одержуваних результатів у одного і того ж хворого при дослідженні пробами на запам'ятовування дозволяє судити про більше або менше збереження механічної і логічної (смислової) пам'яті, порівняти показники безпосереднього і опосередкованого запам'ятовування.

3.Опосередковане запам'ятовування

Методика розроблена А. Н. Леонтьєвим (1928) для дослідження логічного, або опосередкованого, запам'ятовування. Результати дослідження свідчать не тільки про стан пам'яті, але й про особливості мислення.

Дослідження повинно бути підготовленим наперед. Обстежуваному зачитується 10-15 слів і пропонують для того, щоб їх запам'ятати, підібрати до кожного відповідний за значенням малюнок. На столі лежить 20-30 карток з малюнками, що передбачають різні можливості опосередкування. Ці малюнки не повинні служити прямою ілюстрацією до слів, які запам'ятовуються. Обстежуваний повинен встановити смисловий зв'язок між словом і малюнком, наприклад, до слова "море" - пароплав, "дощ" - парасолька і т.д. Кожного разу, підібравши потрібний малюнок, обстежуваний повинен пояснити мотиви свого рішення. Потім перевіряють, наскільки підібрані малюнки допомагають обстежуваному відтворювати задані на початку дослідження слова і тим самим одержують враження про стан його логічної пам'яті.

Ця методика певною мірою дозволяє судити і про інтелектуальний рівень обстежуваного - недоумкуватим хворим опосередковане запам'ятовування недосяжне.

У деякій мірі за результатами можна судити про характер асоціацій у обстежуваного: наскільки вони адекватні, наскільки зображений малюнок відповідає заданому слову. Проте можливості дослідження асоціативного процесу цією методикою обмежені підбором допоміжних малюнків.



4. Психометричне дослідження пам'яті за допомогою шкали Векслера

Всі методики, спрямовані на дослідження пам'яті, характеризуються обов'язковим кількісним визначенням отриманих з їх допомогою результатів. Завдяки цьому одержані в експерименті дані "вимірювання" мнестичної функції можуть бути використані для характеристики ступеня психічного дефекту, а також для виявлення динаміки стану чи то під впливом поточного патологічного процесу, чи то у зв'язку з лікуванням, яке проводиться. Проте всі перераховані вище прийоми переслідують мету вивчення якої-небудь однієї зі сторін функції пам'яті. Одержувані з їх допомогою результати важко співставити. Тому для патопсихолога може становити інтерес так звана шкала пам'яті Векслера (Wechsler Memory Test, 1946).

Шкала пам'яті Векслера складається з серії методик. Одержані з їх допомогою результати підсумовуються, при цьому враховується спеціальна поправка на вік. Дослідник отримує можливість оцінити пам'ять за даними експерименту не тільки за допомогою сумарних показників, але і за розкидом, за відхиленням результатів виконання окремих завдань від якихось середніх величин. Шкала пам'яті позбавлена одного з серйозних недоліків, властивих багатьом психометричним тестам для дослідження інтелекту: в ній дослідник має справу з порівняно однорідним в інформативному відношенні матеріалом. Враховуючи відносне значення сумарних показників, одержуваних за допомогою шкали пам'яті, можна думати, що накопичення результатів досліджень клінічно чітко обкреслених груп психічно хворих з різним ступенем мнестичного зниження забезпечить патопсихолога середніми орієнтовними показниками.

Шкала пам'яті Векслера складається з 7 методик - субтестів. Дослідження за ними проводиться в один прийом і реєструється на спеціальному бланку.

I субтест полягає в перевірці знання обстежуваним особистостістих і суспільних даних. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Максимально в цьому субтесті обстежуваний може набрати 6 балів.

II субтест - визначення орієнтування. Перевіряється знання обстежуваним поточного року, місяця, дня, де він в даний час знаходиться, в якому місті. Оцінка відповідей та ж, що і в попередньому субтесті. Максимальний результат - 5 балів.

III субтест - психічний контроль, який складається з трьох завдань. Перше - відлік від 20 в зворотному порядку. Друге - повторити по пам'яті алфавіт від А до Я. Третє завдання - назва чисел від 1 до 40 через 3 одиниці. В цьому субтесті патопсихолог не повинен надавати обстежуваному допомоги.

Якщо завдання на відлік від 20 виконано без помилок, за час до 30 с., результат оцінюється в 2 бали, за наявності однієї помилки, але за той же час - 1 бал. При правильному виконанні завдання швидше, ніж за 10 с, результат оцінюється в 3 бали.

При відтворенні алфавіту без помилок за час від 10 до 30 с - 2 бали, якщо допущена одна помилка, але час на виконання завдання не перевищено - 1 бал. Безпомилкове виконання завдання менш ніж за 10 с - 3 бали.

Рахування до 40 без помилок за 20--45 с оцінюється в 2 бали. При одній помилці і при своєчасному виконанні завдання за час до 20 с до оцінки додається додатковий бал.

Максимальна оцінка результатів в Ш субтесті - 9 балів.

ІVсубтест спрямований на перевірку логічної пам'яті і зводиться до запам'ятовування двох розповідей. В кожній розповіді можна виділити 23 смислові одиниці. Переказ ретельно записується. Відзначається кількість репродукованих обстежуваним смислових одиниць по кожній розповіді, потім підраховується середнє арифметичне. Максимальна оцінка в IV субтесті - 23 бали.

V субтест - відтворення цифр в прямому і зворотному порядку - аналогічний одному з субтестів методу Векслера для дослідження інтелекту. Обстежуваному зачитується ряд цифр. В кожному подальшому рядку на одну цифру більше, ніж в попередньому. В першому рядку міститься 4 цифри, розташовані у випадковому порядку, в останньому 8 цифр. Діагност відзначає останній рядок, який обстежуваному вдалося відтворити. Потім дається інструкція відтворювати ряди цифр у зворотному порядку. Припускаючи наявність у обстежуваного інтелектуального зниження, інструкцію можна підкріпити прикладом. В другій серії дослідження кількість цифр в ряду наростає від 3 до 7. Також аналогічно реєструються результати.

Оцінка за субтестом проводиться складанням результатів, одержаних в обох серіях. Максимальна оцінка в цьому субтесті 15 балів.

Якщо обстежуваний не в змозі відтворити в зворотному порядку ряд з 3 цифр, йому пропонують повторити у такий спосіб 2 цифри і результат оцінюють в 2 бали.

VI субтест - візуальна репродукція. Обстежуваному пропонують подивитися на чотири геометричні фігури (мал. 1). Експозиція - 10 с. Потім він повинен відтворити їх на бланку дослідження.

Оцінка проводиться таким чином.

У фігурі А - наявність двох перехрещених ліній з прапорцями, незалежно від їх спрямованості - 1 бал; правильно поставлені по відношенню один до одного прапорці - 1 бал; точність, рівні лінії, поставлені під правильним кутом, - 1 бал. Максимум - З бали.

У фігурі Б - великий квадрат з двома діаметрами - 1 бал; чотири малі квадрати у великому квадраті - 1 бал; два діаметри зі всіма дрібними квадратами - 1 бал; 16 крапок в малих квадратах - 1 бал; точність в пропорціях - 1 бал. Максимум - 5 балів. За наявності зайвих ліній результат оцінюється 3 балами.

У фігурі В1 - маленький прямокутник у великому - 1 бал; всі вершини внутрішнього прямокутника сполучені з вершинами зовнішнього - 1 бал; маленький прямокутник точно розміщений у великому - 1 бал. Максимум - 3 бали.

У фігурі В2 - відкритий прямокутник з правильним вузлом на кожному краю - 1 бал; правильно відтворені центр і права або ліва сторона - 1 бал; правильна фігура за винятком одного вузла - 1 бал; правильно відтворена фігура в приблизно правильних пропорціях - 3 бали. Максимум 3 бали.

Мал. 1. Зразки малюнків для дослідження візуальної репродукції в шкалі пам'яті Векслера

Загальна максимальна оцінка результатів за VI субтестом - 14 балів.

VII субтест - парні асоціації. Обстежуваному зачитують 10 пар слів, близьких або віддалених в асоціативному відношенні. Перші 6 пар - "легкі асоціації", другі 4 пари - "важкі асоціації". При першому прочитанні вони розташовані упереміш. Потім тричі, кожного разу в іншому порядку, зачитують перші слова кожної пари і перевіряють асоціації, що запам'яталися.

Приклади вживаних для дослідження пар асоціацій: "легкі" - ранок - вечір, срібло - золото; "важкі" - капуста - пір'я, стакан - півень.

Правильна відповідь підкріплюється реплікою патопсихолога "добре", при неправильному - указує на помилку. Пауза між серіями - 10с. Як правильна враховується відповідь протягом 5 с. Оцінка проводиться складанням суми вдалих пацієнту "легких асоціацій", поділеній на 2, з сумою "важких асоціацій, що вдалися".

Потім підсумовуються результати всіх субтестів, їх сума складає абсолютний показник (АП). За спеціальною таблицею проводиться поправка на вік. За допомогою іншої таблиці коригований показник приводиться у відповідність з показниками інтелекту за шкалою для дослідження інтелекту.

Аналіз шкали пам'яті показує, що вона складається з методик, які звичайно вживаються для дослідження пам'яті; з їх допомогою визначається стан короткочасової і довготривалої пам'яті, оцінюється логічно-смислова і асоціативна пам'ять, характеризується здатність до репродукції зорових образів. При цьому враховується стан активної уваги, можливість відтворення звичного ряду і його деавтоматизації. Для можливості порівняння результатів виконання окремих субтестів була розроблена спеціальна таблиця (мнемограма), яка дозволяє переводити перерахунок показників за окремими субтестами в систему вторинних балів. Наприклад: Обстежуваний 42 років, виконавши всі завдання за шкалою пам'яті., набрав 64 бали, Це його абсолютний показник (АП), Знайшовши в таблиці відповідну вікову надбавку, ми одержуємо результат 104 (64 бали + 40 балів вікової надбавки). Це коригований показник (КП) обстежуваного. За допомогою спеціальної таблиці він перетворюється в еквівалентний показник пам'яті (ЕПП) - 110. Це значить, що пам'ять обстежуваного відповідає інтелекту з показником інтелекту (1Q), рівному 110. Таким чином, діагност як би має можливість (при паралельному дослідженні інтелекту і встановленні його справжнього рівня) переконатися у відповідності або невідповідності інтелектуального рівня і стану мнестичної функції. На практиці це не завжди виявляється так. Особливі ускладнення патопсихолог відчуває при визначенні еквівалентного показника пам'яті в початковій стадії захворювання. Тут вікова надбавка і перерахунок в ЕПП часто нівелюють зниження пам'яті. Тому був уведений показник продуктивності пам'яті. Аналогічно тому, як D. Bromley при вивченні інтелекту старіючих людей співвідносила абсолютні дані не з істинним віком, а з віком "піку" біологічного й інтелектуального розвитку індивідуума (16--25 років), до абсолютного показника пам'яті додається вікова надбавка для віку 16--25 років. Такий показник чіткіше виявляє початкове зниження пам'яті.

Звичайно, одні лише кількісні показники за шкалою пам'яті Векслера не дають повної характеристики мнестичної функції обстежуваного. Для цього необхідний ретельний якісний аналіз виконання завдань окремих субтестів.

5. Тест зорової ретенції Бентона

Тест запропонований A. L. Benton (1952) для дослідження запам'ятовування малюнків різних форм. Малюнки, за допомогою яких проводиться проба Бентона, об'єднані в три форми - С, D, Е. Всі ці три форми еквівалентні і складаються кожна з 10 карток - зразків. На картці зображено декілька простих геометричних фігур. Час експозиції картки - 10 с. Потім обстежуваний повинен відтворити намальовані на картці фігури по пам'яті, при цьому оцінка відповіді проводиться за кількісним і якісним показником. Кількісна оцінка відповіді нескладна, правильна репродукція оцінюється в 1 бал, неправильна - в 0 балів. Порівнюючи співставлення правильно і неправильно виконаних завдань, ми одержуємо своєрідний показник розумового збитку. Є також дві додаткові форми F і І, кожна з них містить по 15 карток. На кожній картці - 4 набори фігур.

Більш цікавий якісний аналіз одержуваних за допомогою тесту Бентона результатів. A.L.Benton була складена спеціальна таблиця можливих помилкових репродукцій кожної картинки-зразка. При цьому розрізняються помилки, що спостерігаються у здорових людей, і помилки, типові для органічної церебральної патології.

За даними J.Poitrenand і F. Clement (1965) тест Бентона дуже ефективний для геронтопсихологічних досліджень. На великій групі хворих виявлене помітне зростання числа "органічних" помилок з віком, особливо після 60 років. Крім того, було проведено порівняння результатів, одержаних за допомогою тесту Бентона при обстеженні практично здорових осіб і тих, які страждають органічною церебральною патологією. Одержані також статистично достовірні відомості, які свідчать про те, що тест Бентона виразно виявляє органічну патологію. Дослідження проведені у цих двох груп у віковому аспекті, показало, що вказана різниця даних з віком значно зменшується. Відзначено, що наявність однієї "органічної" помилки можлива і у психічно здорових осіб, що може пояснюватися чинником перевтоми. Наявність двох "органічних" помилок становить велику рідкість навіть у дуже старих обстежуваних, психічно здорових.

Наприклад, на картинці для дослідження за Бетоном намальовано дві головні, великі фігури і одна дрібна (мал. 2, позиція А), Типові для здорових людей помилки: обстежуваний забув намалювати одну з фігур, але він усвідомлює це і залишив для неї вільне місце (мал. 2, позиція Б1), або він змінив розташування фігур на малюнку, поставивши маленьку фігуру в правий верхній кут (позиція Б2). Можуть бути й інші помилки такого роду, при яких переміщуються ті чи інші фігури, але всі вони не вважаються патогномічними для органічного ураження головного мозку.

Мал. 2. Картка-зразок в тесті Бентона і характерні помилки відтворення.

Приклади "органічних" помилок: хворий розділив (позиція В1) на фрагменти одну з основних фігур (іноді такий розподіл оригіналу призводить до неможливості пізнання фігури-зразка) або відтворив усі фігури в одній величині (В2). Виділено близько десяти типів помилок такого роду.

Найтиповіші помилки, що зустрічаються у здорових обстежуваних: перестановка головної фігури з правого боку ліворуч, неправильне переміщення головної фігури по вертикалі, поворот навколо осі малої або великої фігур, свідомий пропуск малої фігури, свідомий пропуск елементів фігури, поворот навколо осі або переміщення елементів фігури.

Приклади "органічних" помилок: повний або частковий пропуск малих фігур, повторення (дуплікація) малих фігур, дуплікація основної фігури, розташування периферичної фігури між головними або усередині головної, поворот фігур на малюнку на 90 °.

Приклади "важких" помилок, які найчастіше спостерігають при явній органічній церебральній патології: тенденція до деформації фігур за розмірами, повторення головної фігури в одному і тому ж зразку, повторення елементів фігури в зразку, контамінація (сплав) фігур, тенденція до персеверації фігур, значне спотворення фігур, вставки у фігурі, повний пропуск зразка.



МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ І ПЕРЕБІГУ РОЗУМОВИХ ПРОЦЕСІВ

1. Складання картинок з відрізків

Методика запропонована А. Н. Бернштейном (1911) для дослідження інтелектуального рівня.

Обстежуваному пропонують (в зростаючій складності) скласти 6 малюнків, які розрізають на частини. Перші 3 малюнки розрізають на 4 частини, а інші - на більшу кількість відрізків. Перший і четвертий малюнки однакові, але їх розрізають по-різному. Для повторних досліджень бажано мати декілька наборів, аналогічно підібраних. Відрізки малюнка даються пацієнту без певного порядку, переверненими. Складатися вони повинні без зразка.

При виконанні завдання звертається увага не тільки на час і кінцевий результат, але обов'язково повинні реєструватися особливості роботи обстежуваного. Так, правильне виконання завдання вимагає спочатку аналізу пред'явленого пацієнту матеріалу, після чого вже послідовно, планомірно з окремих відрізків складається малюнок. Істотну роль при цьому виконує виділення опорних сигнальних деталей малюнка.

При інтелектуальній недостатності такий аналіз відсутній і хворі намагаються скласти малюнок, прикладаючи безладно один відрізок до іншого (методом проб і помилок). Таке виконання завдання свідчить про відсутність у хворого плану.

Характер роботи обстежуваного може свідчити і про порушення критичності мислення, коли неправильно встановлені відрізки залишаються ним на місці, навіть не зважаючи на підказку патопсихолога.



2.Розуміння розповідей

Це одна з методик психологічного дослідження, яка найдавніше застосовується. Результати дослідження свідчать про осмислення сюжету розповіді і про стан пам'яті обстежуваного.

Для дослідження застосовуються спеціально підібрані розповіді частіше всього повчального характеру, притчі. Спрямованість завдання певною мірою залежить від способу його проведення (З Я. Рубінштейн, 1962). Так, якщо читати текст розповіді обстежуваному, то цим полегшується сприйняття значення розповіді, але від пацієнта вимагається більше зосередження уваги. Якщо ж обстежуваний сам читає розповідь, він повторним читанням легко компенсує недостатність уваги.

Потім обстежуваному пропонують відтворити розповідь (усно або письмово). Звертається увага на характер викладу - словниковий запас, можлива наявність парафазій, темп мови, особливості побудови фрази, лаконічність або, навпаки, надмірна усебічність. Істотне значення має таке: наскільки доступне обстежуваному приховане значення розповіді, чи пов'язує він його з навколишньою дійсністю, чи доступна йому гумористична сторона розповіді.

Розуміння прихованого, переносного значення розповіді часто буває ускладнене при інтелектуальній недостатності, хоча переказ при цьому дуже близький до заданого тексту.

Для проведення дослідження необхідно приготувати серію текстів, відмінних різним рівнем складності.

Можуть бути застосовані і тексти з пропущеними словами (методика Еббінгауза). Читаючи цей текст, випробовуваний повинен вставити пропущені слова, які відповідають змісту розповіді, і нерідко ознайомившись з подальшими фразами. При цьому можуть виявлятися порушення критичності мислення - слова вставляються випадково, іноді лише за асоціацією з близько розташованими до недостаючих. Безглузді помилки, яких припускається хворий, не виправляються і після зауваження патопсихолога.

3. Розуміння сюжетних картин

Методика спрямована переважно на дослідження інтелектуального рівня і має багато спільного з попередньою. Проте вона відрізняється від розуміння сюжетних розповідей тим, що в процесі дослідження більше вдається вловити весь хід міркувань випробовуваного і оцінити особливості механізму осмислення в динаміці (А. Н. Бернштейн, 1911).

Можливі різні варіанти, модифікації досвіду. Основний полягає в показі хворим спеціально підготовленої серії картин різної складності, виконаних переважно в реалістичній манері. Звичайно з цією метою використовують листівки-репродукції. Інструкція містить прохання до випробовуваного охарактеризувати зміст картини. Описуючи картину, обстежуваний знаходить не тільки можливість зрозуміти її сюжет, але і проявляє свій запас знань, особливості мови (лексикон, граматична чіткість, темп і т. д.), своє ставлення до подій, що зображаються. Звичайно здорові обстежувані спочатку аналізують картину (про себе або вголос), виділяють в ній другорядні і основні деталі. Потім, відволікаючись від неістотного, вони зіставляють основні елементи, зв'язують їх воєдино, і таким чином відбувається проникнення в сюжет картини.

Утруднення розуміння сюжетних картин виявляється при станах, що характеризуються інтелектуальною недостатністю. Особливості мови при цьому можуть показувати збіднення словникового запасу, ускладнення у пошуках потрібного слова, афатичні і парафатичні прояви, елементи олігофазії.

Дуже корисним виявляється це дослідження при осередковій органічній патології. Так, при симультанній агнозії (потилична локалізація ураження) хворі відчувають ускладнення, які полягають в неможливості охопити відразу всю ситуацію, провести зоровий синтез (А. Р. Лурія, 1962). У зв'язку з цим хворі дуже активно пропонують різні припущення про сюжет малюнка, в яких, проте, не відбуваються справжні зв'язки між різними компонентами, деталями малюнка.

При ураженні лобових відділів головного мозку оцінка картини проводиться без стадії попереднього аналізу її деталей на основі якого-небудь фрагмента. При цьому звичайно ігноруються елементи, які створюють емоційний фон картини (Е. Я. Евлахова, 1957), особливо порушується сприйняття міміки і жестів персонажів.

Для дослідження може бути використаний і інший варіант цієї методики, коли обстежуваному пропонують гумористичні малюнки. В цих випадках завдання нерідко виявляється складнішим і, крім того, одержані результати дозволяють судити про деякі особистостістісні особливості обстежуваного, про розуміння ним гумору, про уміння відгукнутися на жарт, про тенденцію співвіднести ситуацію гумористичного малюнка з своїм життєвим досвідом.

Одним з варіантів цієї методики можна розглядати розроблений Н. К. Киященко (1965) варіант методики ТАТ. Якщо при дослідженні методикою ТАТ обстежуваному говорять, що дослідження спрямоване на вивчення його уяви, то при модифікації Н. К. Киященко в інструкції повідомляється, що досліджується сприйняття хворого. Таким чином, міняється установка обстежуваного, він не прагне продемонструвати можливості своєї уяви. В оцінці результатів звертається увага на активність обстежуваного, його ставлення до змісту малюнка, здатність виділити емоційний підтекст малюнка.

Особлива увага умінню обстежуваного виділити емоційний підтекст картини надається в запропонованій А. И. Лапицьким (1970) методиці "Зіставлення картин з емоційно насиченим сюжетом". Методика ця нагадує методику виключення - обстежуваному пропонують 4 репродукції художніх картин, з яких одну він повинен виключити за відмінністю її емоційного і тематичного змісту. В той же час всі чотири картини повинні мати деякі загальні формальні ознаки (спільність плану, перспективи і т. п.).

Методика апробована А. И. Лапицким на здорових обстежуваних і хворих на шизофренію. При цьому у хворих на шизофренію виявлена нездатність вжитись в переживання інших осіб (в даному випадку персонажів картин), осягнути їх внутрішній стан, наміри і задуми.

4. Встановлення послідовності подій

Методика запропонована А. Н. Бернштейном (1911) для дослідження зіставлення, тобто порівняльної оцінки декількох даних в їх ставленні один до одного. Для виконання завдання випробовуваний повинен встановити відмінності в окремих елементах малюнків і, керуючись ними, визначити послідовність розташування сюжетних малюнків, встановити зв'язок подій, відображених на цих малюнках.

Для дослідження необхідно підготувати декілька серій сюжетних малюнків. Ці серії відрізняються за рівнем складності. З цією ж метою використовуються розповіді в малюнках X. Бідструпа. Останні складніші. Крім того, при використовуванні карикатур характер завдання дещо міняється - виявляється доступність для хворого закладеного в сюжеті компоненту гумору. Для дослідження можуть бути використані і картинки з відповідних субтестів методик дослідження Векслера і Мейлі.

Обстежуваному пояснюють, що на картинках зображена якась подія, і, якщо він їх правильно, по порядку, розмістить, то вийде зв'язна розповідь про цю подію.

Потім діагност реєструє в протоколі порядок розташування хворим малюнків і записує, якими рішеннями, мотивами він керувався, хід його міркувань. Якщо завдання відразу виконується помилково, то можна на це вказати обстежуваному і запропонувати почати все спочатку. Важливе ставлення хворого до знайдених помилок. У ряді випадків, особливо при дементних органічних захворюваннях головного мозку, воно свідчить про порушення критичності мислення. Якщо хворий, не зважаючи на підказку діагноста, не може правильно розташувати малюнки, то дослід можна спростити - серія сюжетних малюнків пропонується йому в правильному порядку і він повинен лише скласти розповідь, яка відображала б послідовність розвитку подій.

При поясненні хворим ходу своїх міркувань необхідно з'ясувати, що слугувало основним критерієм для зіставлення цих малюнків в часі - чи виділив хворий загальні для всіх малюнків серії елементи, як охоплювалися їм зміни, що відрізняє один малюнок від іншого.

Ускладнення встановлення розвитку сюжету за серією малюнків свідчать про недостатність рівня процесів узагальнення і відвернення. Особливо виразно вони виявляються при органічних ураженнях головного мозку з переважною локалізацією в лобових відділах (Би. В. Зейгарник, 1943; А. Р. Лурія, 1947), коли хворі описують окремо кожний малюнок, але зіставити їх не можуть і приходять до абсолютно безглуздих висновків про подію, що розвивається на цих малюнках. Причому для такого роду хворих з лобовим синдромом характерна абсолютна некритичність мислення, їх помилкові міркування не піддаються корекції.

5. Методика для виявлення порушень критичності мислення

Розроблена (В. М. Блейхер, В. А. Худік, 1982) на основі методики встановлення послідовності подій. Некритичність мислення в експериментальній ситуації, модельованій за допомогою методики, характеризується втратою контролю над інтелектуальними процесами, неузгодженням акцептора діяльності.

Методика включає декілька серій картинок, що звичайно використовуються для встановлення послідовності розвитку за ними певного сюжету. Перша серія (мал. 1, а) містить 4 картинки, друга (мал. 1, б) - 6 картинок. Дві картинки другої серії, проте, не відповідають сюжетній лінії розповіді, вони або містять деталі, які суперечать йому, або в них ігноруються деякі основні ознаки, що виконують важливу роль в розвитку сюжету. Проте і за стилем, і за основними персонажами вони істотно не відрізняються від інших картинок другої серії. Розроблені паралельні варіанти, що дозволяють проводити повторні обстеження хворого на цю методику через деякий час, наприклад, в процесі лікування. Хворі з порушеннями критичності мислення не можуть виділити картинки-артефакти. Вони намагаються включити їх в складену за картинками розповідь, яка стає від цього безглуздою. Деякі хворі, переконавшись в тому, що розповідь не виходить, відкладають всі картинки убік і заявляють діагносту про те, що не можуть виконати завдання.

...