Управління соціальними конфліктами

В Україні економічна соціологія отримала визнання наприкінці 80-х - початку 90-х років минулого століття. Певний вплив на розвиток вітчизняної економічної соціології мали праці російських соціологів, зокрема Т. Заславської та Р. Ривкіної. Проблематиці економічної соціології присвячені також праці вітчизняних вчених В. Пилипенка, І. Попової,A. Ручки, М. Сакади, В. Тарасенка.Систематичні дослідження у галузі соціології економіки розпочались в Україні 1993 року, коли в Інституті соціології НАН України був створений відділ економічної соціології. До навчальних планів багатьох вищих навчальних закладів країни були введені курси з економічної соціології. В деяких наукових центрах було відкрито аспірантуру за спеціальністю "економічна соціологія". 1997 року вийшов друком перший навчальний україномовний посібник з економічної соціології за редакцією доктора економічних наук В. Ворони та доктора соціологічних наук B. Пилипенка. 2002 року побачив світ російськомовний навчальний посібник "Экономическая социология" за редакцією доктора соціологічних наук, професора, дійсного члена Українського товариства "Інтелект нації", академіка Української академії політичних наук В. Пилипенка. Це перший в Україні навчальний посібник, рекомендований Міністерством освіти і науки для студентів вищих навчальних закладів освіти.На сьогодні розробка проблем нової міждисциплінарної галузі суспільствознавства -- економічної соціології -- набуває особливого значення. По-перше, реальна дійсність демонструє розрив між економічною і соціальною політикою. Економічні перетворення поки ще слабо орієнтовані (і в методологічному, і в практичному відношенні) на соціально-психологічну реакцію населення. По-друге, доки економічна думка буде знаходитись у рамках речових, товарно-вартісних категорій (залишаючи осторонь поведінкові механізми діяльності людей, головних "діячів" економічних відносин), доти й економічна практика буде носити відсторонений від особистості характер.Історія становлення економічної соціології як наукиГоловною метою об'єднання економічної та соціологічної наук є подолання їх теоретичної обмеженості при вивченні соціальних систем і управлінні ними. Як свідчить досвід розвитку вітчизняної і зарубіжної економіки й соціології, інтеграційною парадигмою стала концепція вмотивованої поведінки за умов соціальної організації. Ціннісно орієнтована поведінка перетворилась на своєрідну модель економічної дії. "Економічна" людина одночасно є й "психологічною "людиною (діючи під впливом поведінкових стимулів), і "соціологічною"людиною (виконуючи соціальну роль, маючи певний статус і посідаючи певне місце у соціальній структурі суспільства).Увага представників різних економічних шкіл до неекономічних чинників суспільного життя зумовлена, зазвичай, їхнім світоглядом, філософськими поглядами, науковою традицією. Так, представники неокласичної школи пов'язують економічні відносини з діяльністю держави, а господарську активність орієнтують більшою мірою на домінування пропозиції над попитом. Неокейнсіанство, навпаки, "звертається" до економіки попиту. Тому і виникає потреба у вивченні чинників, що детермінують попит. Головним у стратегії неокейнсіанців є ставлення споживача до ринку.Поведінковому елементові відводиться значна роль у концепції "граничної корисності". Під цим поняттям розуміють міру насиченості певної потреби. Згідно із законом, кожна наступна порція товару знижує потребу в ньому. Слід зазначити, що трудова теорія вартості також передбачає людську діяльність. Тільки якщо перша концепція заснована на споживанні, а друга - на праці. Обидві теорії виконують важливі методологічні функції, коли мова йде про вибір економічної стратегії. Прибічники теорії "граничної корисності" головною постаттю вважають споживача, захисники протилежної точки зору -- працівника. Перші роблять наголос на споживацькій активності, другі - на трудовій. Обидва підходи залишають осторонь проблему стимулів, мотивації вибору.Історія економічної думки "відбувалась" таким чином, що економісти змушені були торкатись всього спектру соціальних проблем. Однак соціальні інститути в аспекті економіки набували своєрідної оцінки. Держава, мораль, право розглядались як засоби досягнення економічних цілей. Соціологи і соціальні філософи "ділили" з економістами суспільство як спільний об'єкт пізнання. Звинувачуючи економістів у тому, що економічна наука зображує людину обмежено, не бачить істинних цілей особистості, соціологи критикували політичну економію за відрив від дійсності, живої людини, за перетворення її на різновид метафізики.

Об'єкт і предмет економічної соціології

соціологія конфлікт соціальний взаємодія

Сфера економічного життя є однією з найважливіших для суспільства. Найголовніші проблеми, з якими стикається людство -- використання природних багатств, перероблення їх у товари широкого вжитку, а відтак -- розподіл серед членів суспільства. Економіка є фундаментальною умовою існування людського суспільства.Процеси в економічній сфері, економічні відносини стали об'єктом пильної уваги соціологів з XIX ст. Саме в цей час з'явилося усвідомлення того, що розвиток господарства залежить від людського фактора -- економічної свідомості й економічної поведінки людей. Адже саме від вчинків і рішень, що приймаються і здійснюються людьми згідно з їхніми індивідуальними і груповими інтересами, значною мірою залежить економічне життя суспільства. Ось чому так важливо розібратися і зрозуміти, що саме визріває у свідомості людей і зумовлює зміни в поведінці працівників.Об'єктом економічної соціології є економіка як соціальне явище. Тобто соціологія зосереджується на вивченні того, що можна вважати соціальним у сфері економіки: суб'єктів економічних відносин, їх взаємодії, організаційно-нормативних форм та соціальних механізмів, які визначають функціонування економічної сфери.Предмет економічної соціології. Існують різні визначення предмета економічної соціології. Одним із найпоширеніших є те, яке запропонував Макс Вебер -- один із перших вчених, хто підійшов до аналізу економічної сфери життя суспільства з позицій загальної соціологічної теорії: економічна соціологія -- вивчає економічну дію як форму соціальної дії. "Економічна дія" є способом здійснення контролю над обмеженими ресурсами ненасильницькими методами з метою задоволення. А "соціальна дія" -- це така поведінка суб'єкта, яка орієнтована на інших і на взаємодію з ними.Інакше кажучи, економічна соціологія покликана вивчати як люди взаємодіють для того, щоб досягти економічних результатів, які існують соціальні механізми регулювання економічних відносин.