Управління соціальними конфліктами

Основною категорією і основним предметом дослідження соціології політики є, безумовно, політика.Питання суспільства, політики й держави постійно привертали увагу мислителів різних епох і народів. В історії політичної думки помітно виділяються такі класичні праці з соціальної філософії, як "Держава" і "Закони" Платона, "Політика" Аристотеля, "Про державу" і "Про закони" Цицерона, "Государ" Н. Макіавеллі, "Левіафан" Т. Гоббса, "Політичний трактат" Б. Спінози, "Про дух законів" Ш. Монтеск'є, "Про суспільний договір" Ж. Ж. Руссо, "Метафізичні початки вчення про право" І. Канта, "Основи природного права" І. Фіхте, "Філософія права" Г. Гегеля, а також роботи Дж. Локка, М. Вебера, К. Ясперса й інших соціальних мислителів минулого й сьогодення.Політика є одним з найбільш складних явищ, включених у цілісність соціального життя. Цим пояснюється велика кількість (більше дев'яноста) визначень політики. Комплексний характер політики припускає її вивчення на основі сукупності економічних, соціологічних, психологічних та інших знань.Політика це сфера життєдіяльності суспільства, система певних суспільних відносин, взаємодії класів, націй, інших соціальних груп, держав. Це сукупність дій, мір, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси окремих соціальних груп соціально неоднорідного суспільства. Це рух певного класу, соціальної групи, що прагне реалізувати свої інтереси. Це прагнення, поєднане із завоюванням і використанням державної влади, цілеспрямованим впливом на неї.Термін політика походить від назви давньогрецького міста-держави -- полісу. Відповідно, осіб, що здійснювали владу в полісі називали політиками, а саме мистецтво управління державою -- політикою.Сутність політики нерозривно пов'язана з двома категоріями -- політичною владою і політичним управлінням. Адже метою діяльності будь-якого політичного суб'єкта є боротьба за владу та її здійснення. В свою чергу здійснення влади, як правило, передбачає і політичне управління.Політичне управління -- це управління державою, діяльністю партій, громадських організацій, узгодження діяльності соціальних груп та інститутів, усіх членів суспільства. Складається воно із визначення і постановки головних цілей, розробки політичної лінії, стратегії і тактики, створення системи організаційних структур і забезпечення її ефективного функціонування, розвитку політичної системи, організації контролю, виховання мас, зовнішньополітичної діяльності. Основним механізмом здійснення політичного управління є держава, оскільки влада і управління в партії і громадській організації розповсюджується лише на членів цих політичних організацій, тоді як управління державою забезпечує панування над усім суспільством.Таким чином, зрозуміло, що поява політики як соціального явища пов'язана насамперед з оформленням відносин панування -- підкорення. В цьому контексті існує дві концепції щодо часу виникнення політики -- марксистська і немарксистська. Згідно першої концепції, що побудована на засадах класової боротьби, політика з'являється лише з появою класів і держави. Прихильники немарксистської концепції вважають, що політика існувала уже у родовій общині, оскільки відносини панування - підкорення були характерні й для неї, і передбачали владу вождя чи старійшини роду.У будь-якому випадку, можна однозначно стверджувати, що політика виникла тоді, коли з'явилось основне джерело її формування -- політичний інтерес.Політичний інтерес -- узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній.

Соціальні рухи і їх типи

Соціальна стратифікація, що існує в суспільстві є чинником різноманітних соціальних процесів, наприклад, соціальної мобільності. Одним із наслідків соціального розшарування суспільства є виникнення та діяльність суспільних рухів. Кожна соціальна верства, що займає положення в суспільстві прагне по-перше, зберегти своє місце, по-друге, покращити своє соціальне розміщення. В такому разі подібні цілі та інтереси описуваної нами соціальної страти можуть зіштовхуватися з інтересами іншої соціальної верстви. Іншими словами, кожна соціальна верства будує своє власне соціальне життя, опираючись на можливості власної страти. Зрозуміло, що кожна страта прагне покращити власну соціальну позицію (що стосується вищих верств, то вони прагнуть зберегти своє панівне становище). В такому разі її діяльність може потрапити в "поле" дії інших соціальних груп і верств. Такі дії першої соціальної верстви можуть викликати або згоду інших або їх супротив, що проявляється в активізації діяльності певних соціальних верств. Так формується соціальний рух. Простіше кажучи, прояви активності суспільного життя, певні соціальні процеси влаштовують одні соціальні верстви і групи, і є неприйнятними для інших. Тому останні прагнуть змінити існуюче суспільне становище, а перші -- зберегти його. В такому разі виникає відразу два протилежних по своїй суті соціальних рухи.Таким чином, соціальний рух -- це активізація діяльності великих груп людей, що прагнуть або змінити певні соціальні процеси в суспільстві або їх зберегти.Можна визначити характеристики будь-яких соціальних рухів, незалежно від суспільної сфери, де протікає їхня діяльність. Цілей чи завдань руху. До таких характеристик руху слід віднести:* наявність об'єктивних соціальних обставин, що спонукають виникнення руху;* стихійність руху, відсутність фіксованого членства, статутів і програм, норм діяльності, часто й керівництва;* масовість - рух включає велику кількість людей, що об'єднуються єдиним інтересом* висока соціальна активність -- будь-який рух існує доти, поки він відчуває в собі можливості впливати своєю активною діяльністю на ті соціальні зміни до яких прагне рух.Російський соціолог О. Кравченко серед причин включення індивідів у соціальний рух називає соціальну ізоляцію, особисту невлаштованість, прагнення змінити власний соціальний статус, маргінальність (тобто втрата певного місця в соціальній системі і натомість не включення в іншу) та ін.Оскільки причин виникнення соціальних рухів є багато, кожний рух будує власну діяльність по-своєму, різною виявляється й активність громадян, що входять до того чи іншого руху, природно, що існує велика кількість різноманітних рухів. Проте, незалежно від того, про який рух іде мова, вони проходять приблизно одні і ті ж стадії свого розвитку, до яких можна віднести:1. Створення передумов руху -- виникнення в суспільному житті таких умов, які не сприймаються значною частиною людей, що зумовлює появу суспільного руху. Натоміть дуже часто буває, що виникає і протилежний рух, що прагне зберегти усталений суспільний порядок. Типовим прикладом може бути діяльність двох протилежних молодіжних рухів, що діяли під час "помаранчевої" революції в Україні -- руху "Пора", котрий виступав за зміну існуючого політичного ладу і руху "Досить", що прагнув його зберегти.2. Стадія об'єднання -- усвідомлення прагнень окремих індивідів стимулює активізацію їхньої діяльності, знайшовши своїх прихильників, вони ще більше посилюють свою активність, чіткіше визначають власні цілі та інтереси. Таким чином утворюється ядро руху, формується загальна мета і виробляються шляхи діяльності руху.3. Стадія агітації -- залучення прихильників. На цьому етапі рух починає різко активізувати свою діяльність і в різний спосіб (через ЗМІ, мітинги, демонстрації, акції протесту) намагається розширити коло своїх учасників.