Управління соціальними конфліктами

Аналіз основних категорій

"Соціологія управління" - галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з'ясовує, насамперед, соціальні цілі управління з точки зору їх відповідності інтересам тих, ким управляють" [1, 579].Вивченням управління займаються багато галузевих наук В аналізі управління соціологія має свої специфічні підходи. Зокрема, білоруські дослідники вважають, що сутність соціологічного підходу в управлінні полягає у виділенні та вивченні п'яти взаємопов'язаних компонентів:o Діяльність управляючої підсистеми, до якої треба відносити різні органи управління як на державному рівні, так і на рівні окремих організацій. Ця діяльність охоплює комплекс проблем щодо підбору, підготовки, просування кадрів, формування управлінських відносин.o Цілеспрямований управлінський вплив на об'єкти управління (зовнішній або внутрішній).o Соціальна самоорганізація, що є сукупністю спонтанних процесів внутрігрупового регулювання (громадська думка, традиції, звичаї, соціальні норми тощо), які формують регулюючі та управлінські впливи на поведінку та діяльність особистостей та груп.o Система управлінських рішень, які забезпечують цілісність зберігання та підвищення якісних параметрів керованої системи, її сталого розвитку.

o Аналіз та контроль керованої підсистеми, що дозволяє оперативно корегувати її діяльність [2, 272-274]Таким чином, систему соціального управління можна уявити у вигляді такої узагальненої схеми:Огляд сучасних праць із соціології управління [3--13] дозволяє зробити такі висновки:· для аналізу соціологічних аспектів управління важливо виділити суб'єкт та об'єкт управління;· суттєве значення має аналіз специфіки соціального управління (або управління соціальними процесами) як важливий напрямок управлінської діяльності взагалі;взаємодія суб'єкта та об'єкта управління формує декілька типів соціальних процесів, де поєднуються взаємодія і взаємовплив, формуються як суспільна погоджена діяльність, так і конфліктні зони;· суб'єкти і об'єкти управління (соціальні процеси, які породжені взаємодією) потрібно розглядати на фоні зовнішнього та внутрішнього середовища.Механізм регуляції людської діяльності необхідно вивчати, перш за все, аналізуючи як регулятори людської поведінки, так і цінності та соціальні норми. Цінності у самому загальному визначенні -- це будь-які матеріальні або духовні блага, які як окремій людині, так і людській спільноті уявляються дуже значними, а прагнення до таких благ зветься ціннісними орієнтаціями. Задача соціології управління -- виявити, на яку цінність спрямована конкретна управлінська діяльність.

Предмет, категорії і функції соціології політики

Політика -- багатогранне поняття, вивченням якого займаються багато наук. Провідними серед них є політологія, що вивчає всі питання пов'язані з політикою, насамперед проблему утвердження і функціонування політичної влади у суспільстві, а також функціонування і розвиток пов'язаних з владою політичних інституцій; філософія -- вивчає походження і розвиток держави, закономірності переходу від одного типу держави до іншого; теорія держави і права -- форми правління і режими влади; правознавство -- функціонування інститутів права, їх залежність від політики, теорія міжнародних відносин -- вивчає взаємовідносини держав на міжнародній арені.

Після першої світової війни і в соціології виділяється галузь, яка поставила собі за мету вивчати відносини між суспільством і державою, між соціальним ладом і політичними інститутами. Ця галузь соціології -- соціологія політики.Фундаторами соціології політики прийнято вважати М. Вебера, що розробив власну концепцію влади, довівши, що саме влада (а не багатство як у Маркса) є основним чинником соціальної нерівності, досліджував роль бюрократії у політичній системі; італійських соціологів-політологів Г. Москута, В. Парето, що розробили теорію політичних еліт, проаналізували зв'язки еліти і маси, німецького вченого Р. Міхельса, що дослідив проблему співвідношення демократії та олігархії, сприяв становленню теорії політичного лідерства.По закінченні Другої світової війни соціологія політики вийшла на сучасний щабель розвитку, особливістю якого є не тільки аналіз теоретичних засад політичної соціології, а й насамперед, емпіричні дослідження соціальних аспектів політичного життя. Так, сучасна соціологія політики, завдяки передусім американським дослідникам, займається вивченням особливостей розвитку демократичних процесів у світі (С. Ліпсет), впливу масових комунікацій на політичні процеси (Г. Ласуелл), взаємодії середнього класу та політичної еліти (Ч. Міллс), соціальних конфліктів у політиці (німецький вчений Р. Дарендорф).Окремі вчені вбачають соціологію політики лише як складовою політології, мотивуючи це схожістю предметів їхніх досліджень. Проте, як доводить американський соціолог С. Ліпсет -- один із провідних дослідників цієї галузі соціології, наука про політику виходить віл держави і вивчає, як вона впливає на суспільство, тоді як соціологія політики є похідною від суспільства і вивчає характер і глибину впливу суспільства на державу [10, с. 29]. Так чи інакше, соціальні інститути і держава, суспільство і політика тісно пов'язані між собою. Тому це й дало привід багатьом сучасним дослідникам соціології політики (зокрема, В. Андрущенку, М. Горлачу, В. Воловичу) трактувати її як галузь соціології, що вивчає взаємозв'язки і взаємовплив суспільства і держави, політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних інститутів з соціальними [9, с. 565]. Інші ж соціологи, виходячи з того, що політика є соціальним явищем, і водночас сферою діяльності соціумів щодо завоювання та реалізації влади, вважають що соціологія політики є галуззю соціологічних знань, що досліджує соціальні механізми здійснення влади в суспільстві (В. Гордяненко, В. Піча та ін.) [8, с. 280]. У будь-якому випадку, соціологія політики є самостійною галуззю наукових знань, здебільшого відмінною від політології, що вивчає насамперед соціальні аспекти функціонування політичної сфери суспільства. Хоч і об'єкт обох наук по-суті спільний, попи використовують різноманітні метоли, стратегію і тактику досліджень політичного життя.Соціологія політики -- це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає соціальні механізми функціонування влади, вмив суспільства та окремих соціумів на політичні процеси, взаємозалежність політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних та інших соціальних інститутів.Сферою соціологічних досліджень політичного життя є функціонування влади та обумовлених нею соціальних процесів, діяльність політичних партій та організацій, політичної поведінки різних категорій людей та різні аспекти взаємовідносин держави і суспільства. Соціологія політики вивчає наслідки соціальних змін, а також вплив політичних інститутів на соціальні процеси і структури. Зміст політичного життя являє собою реалізацію політичних інтересів соціальних спільностей -- націй, класів, соціальних груп, а також організацій, що їх представляють партій, громадсько-політичних об'єднань тощо.Соціологія політики на відміну від політології, завжди вивчає політичні процеси та явища, опираючись на такі характерні соціальні риси як-то тип суспільства, його соціальна структура та соціальна стратифікація, характер соціальних інститутів та соціальних відносин, політична свобода та активність окремих індивідів. Політика як явище йде від людей і застосовується до людей. Тому велике значення у дослідженні політичних процесів з соціологічного кута зору є врахування таких явищ як політична активність соціумів, а також рівень обізнаності громадян з політичними процесами у суспільстві, їх розуміння. Інакше кажучи соціологічні дослідження політики є неможливими без врахування таких аспектів як політична свідомість та політична поведінка.

Політика як соціальний інститут