Інтегрований захист рослин

Капустяний стебловий (Ceutorrhynhus quadridens синонім Ceutorrhynhus pallidaсtylus). Жук завдовжки 2,5-3,5мм, коричнево-сірий з білими плямами, з довгою тонкою головотрубкою. Личинки довжиною до 5мм, жовтувато-білі, безногі, з коричневою головою. Зимують жуки під рослинними рештками на краях поля, у лісосмугах, вилітають пізно навесні, яйця відкладають в черешки листя. Личинки проникають у стебла, мінуючи їх.

Ріпаковий насіннєвий (Ceutorrhynhus assimilis синонім Ceutorrhynhus obstrictus). Жуки завдовжки 2,5-3,0мм, сіро-чорні з тонкою головотрубкою, густо вкриті щетинками. Личинки білі, безногі, завдовжки 5мм, з темною головою. Зимують жуки під рослинними рештками. Самки відкладають яйця в стручки, личинки живляться насінням, заляльковуються в ґрунті.

ЕПШ - 2-4 жуки на 25 рослин. Ефективним заходом є обприскування рослин одним із дозволених інсектицидів.

Капустяна (ріпакова) галиця (Dasiyneura brassicae). Заселяє поля в період цвітіння. Період шкідливості - дозрівання стручків. Доросла комаха завдовжки 1,0-1,5 мм. Зимує в коконі у ґрунті. Відкладає яйця в стручки, в отвори, зроблені насіннєвим прихованохоботником. В одному стручку може розвиватися декілька десятків личинок, які живляться перегородками і боковими стінками, попередньо розчиняючи їх спеціальними виділеннями слини. Внаслідок цього стручки деформуються, передчасно засихають, уражуються збудниками хвороб. Кількість поколінь на сезон 3-6. ЕПШ - 1 доросла особина на 4 рослин. Ефективним заходом є обприскування рослин одним із дозволених інсектицидів.

Сітчастий польовий слимак (Deroceras reticulatum). Слимак завдовжки до 50 мм, від жовтувато-білого до сіро-коричневого забарвлення, з темним сітчастим узором. Яйця відкладає з весни до осені в тріщини ґрунту або на частини рослин, через 3-4 тижні з'являються молоді особини. Масова поява за вологої погоди. Об'їдає краї листя та вигризає діри, часто знищує весь листок. Заходи захисту полягають у дренажі та обробітку ґрунту, що зменшує його вологість, застосуванні молюскоцитів.

Найпоширеніші хвороби ріпаку та заходи захисту.

Чорна ніжка. Збудники хвороби гриби з роду Pythium. Уражує сходи, спричинюючи їх зрідження і загибель. Проявляється у вигляді пожовтіння і засихання сім'ядолей і листя та гнилі кореневої шийки. Хвороба частіше розвивається за умов, коли в період сходів на поверхні ґрунту утворюється кірка. Джерела інфекції - уражені рослинні рештки, ґрунт. Заходи захисту полягають у руйнуванні кірки та протруюванні насіння.

Пероноспороз. Збудник гриб Peronospora brassicae. Проявляється в усі фази розвитку рослин на листках, стеблах, стручках у вигляді жовтуватих розпливчастих плям, з нижнього боку - фіолетовий наліт. Спричинює передчасне відмирання листя і рослини. Джерело інфекції - уражені рослинні рештки. При з'явленні ознак хвороби посіви обробляють одним із дозволених фунгіцидів.

Борошниста роса. Збудник гриб Erysiphe communis. Проявляється у вигляді білого повстинного нальоту на листках, що робить їх крихкими. Уражені листки засихають. Джерело інфекції - рослинні рештки. Захисні заходи полягають у дотриманні просторової ізоляції між посівами озимого та ярого ріпаку, обприскуванні посівів фунгіцидами.

Альтернаріоз. Збудник - гриб Alternaria brassicae. Проявляється спочатку на листках у вигляді темно-коричневих округлих зональних плям, на стеблах і стручках у вигляді темних бурих плям. Згодом на плямах виступає чорний або сірий наліт у вигляді дернинок і дрібних крапочок, який являє собою конідіальне споро ношення гриба. За умов раннього ураження на стручках утворюються глибокі виразки і перетяжки. Стручки деформуються, насіння в них розвивається щупле або зовсім не утворюється. Стручки передчасно розтріскуються і насіння висипається. Джерело інфекції - рослинні рештки і насіння. Розвитку хвороби сприяють часті дощі під час цвітіння, загущені посіви. Заходи захисту полягають у висівання здорового насіння, внесенні фосфорно-калійних добрив, використанні фунгіцидів.

Циліндроспоріоз (світла листкова плямистість). Збудник - гриб Cilindrosporium concentrium. Проявляється на листках стеблах, стручках. На листках - невеликі світло-зелені плями зі світлою серединою, згодом плям нагадують опік від азотних добрив. Уражені листки деформуються і передчасно відмирають. На стеблах плями подовжені, коричневі з темною смужкою. За сильного ураження стебла припиняють ріст, деформуються, квіткові бутони опадають. На стручках - бежеві плями з темною облямівкою. Стручки скручуються і передчасно відкриваються. Джерело інфекції - рослинні рештки і насіння. Розвитку хвороби сприяють дощова і вітряна погода, загущені посіви. Заходи захисту полягають у дотриманні оптимальної густоти рослин, використанні фунгіцидів.

Бактеріоз коренів. Збудники - бактерії Xantomonas campestris, Pseudomonas fluorescens. Здебільшого уражують озимий ріпак. Проявляється наприкінці вересня - на початку жовтня у вигляді побуріння серцевини й утворення порожнин всередині коренів і біля кореневої шийки. Навесні, особливо за різких коливань температури, пошкоджені рослини покриваються слиззю та розм'якшуються, розетка легко відокремлюється від кореневої системи. Рослини жовтіють і гинуть. Переносчиками бактерій є сисні комахи. Джерело інфекції - рослинні рештки. Розвитку хвороби сприяє волога погода, надлишок азотних добрив, оголювання кореневої шийки, пошкодження комахами. Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, збалансованому внесенні мінеральних добрив, застосуванні інсектицидів.

Фомоз. Збудник - гриб Phoma lіngam. Проявляється на листках, стеблах і стручках у вигляді концентричних світло-бурих плям з пікнідами на поверхні. Уражені органи засихають, насіння в стручках - недорозвинене. Джерело інфекції - рослинні рештки. Розвитку хвороби сприяє загущення посівів, а також надто ранні строки посіву озимого і пізні строки посіву ярого ріпаку. Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни та оптимальних строків посіву, використанні фунгіцидів.

Інтегрована система захисту ріпаку.

Період освоєння сівозмін при плануванні розміщення культур.

Правильне місце ріпаку в сівозміні та насичення ним сівозміни, повернення на попереднє місце мають суттєве значення в одержанні високих і сталих урожаїв. Для запобігання масового поширення бурякової нематоди насичення ріпаком сівозміни разом з буряками (цукровими, кормовими) не повинно перевищувати 25%. Кращі попередники озимого ріпаку зернові колосові, зернобобові, рання картопля, багаторічні й однорічні трави. Ярий ріпак можна вирощувати після картоплі та зернових. Необхідно висівати сорти, стійкі або толерантні до шкідників і хвороб.

Ріпак - культура, вимоглива до азотного і калійного живлення, а також до кальцію, сірки, магнію та мікродобрив (бор, молібден, марганець), тому слід дотримуватися загальних норм і співвідношень елементів живлення, враховуючи, що вимоги ярого ріпаку до азотних добрив нижчі, ніж озимого. Своєчасне підживлення ріпаку сприяє підвищенню стійкості рослин проти шкідників і хвороб.

Восени після збору попередників або навесні за 2-3 тижні до посіву (до обприскування слід виключити механічні роботи) проти злакових та дводольних бур'янів використовують гербіциди Гліфоган, 48% в.р. (2,0-5,0 л/га), Клінік Дуо, 48% в.р. (2,0-5,0 л/га), Раундап, 48% в.р. (2,0-5,0 л/га), Торнадо, 48,6% в.р. (2,0-4,0 л/га), Трифлурекс, 48% к.е. (1,2-3,0 л/га, з негайним загортанням), Ураган Форте, 50% в.р.к. (1,5-3,0 л/га).

Період сівби.

Сіють ріпак в оптимальні строки, уникаючи надмірно ранніх строків сівби озимого та пізніх - ярого, оскільки у першому випадку на посівах зосереджуються всі шкідники цієї культури, а в другому - сходи дуже чутливі до пошкоджень блішками та іншими шкідниками.

Сівбу проводять високоякісним протруєним насінням. Проти пліснявіння, альтернаріозу, пепоноспорозу та чорної ніжки насіння ріпаку обробляють препаратами Вітавакс 200, 75% з.п. (2,0-3,0 кг/т), Максим, 3,5% т.к.с. (5,0 л/т), Ровраль ФЛО, 25,5% к.с. (8,0 л/т), Віспар, 75% в.с.к. (2,0-3,0 л/т). Проти комплексу наземних та ґрунтових шкідників сходів насіння ріпаку обробляють препаратами Команч, 70% з.п. (7 кг/т), Космос, 25% т.к.с. (8,0 л/т), Круізер, 35% т.к.с. (4,0 л/т), Модесто, 48% т.к.с. (12,5 л/т), Нупрід 600, 60% к.с. (3,0-6,0 л/т), Чинук, 11% т.к.с. (20 л/т). Проти комплексу хвороб та шкідників насіння ріпаку обробляють препаратом комбінованої дії Круізер OSR, 32,2% т.к.с. (15 л/т).

Якщо гербіциди не застосовували до посіву, то до сходів культури проти злакових та дводольних бур'янів вносять препарати Бутізан, 40% к.е. (1,75-2,5 л/га), Дуал Голд, 96% к.е. (1,6 л/га), Комманд, 48% к.е. 0,15-0,2 л/га), Молот, 48% к.е. 0,15-0,2 л/га).

Період сходів - 2-4 листків культури

При виявленні на сходах озимого та ярого ріпаку хрестоцвітих блішок (5 особин на 1 м2) застосовують інсектициди Альфагард, 10% к.е. (0,15 л/га), Децис Профі, 25% в.г. (0,03-0,04 кг/га), Карате Зеон, 5% мк.с. (0,15 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га), Суперкіл, 44% к.е. (0,6 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,10-0,15 л/га).

У фазі 2-4 справжніх листочків культури з метою знищення проростаючих бур'янів проти однорічних злакових і двосім'ядольних бур'янів на посівах ярого та озимого ріпаку застосовують гербіциди Бутізан, 40% к.е. (1,75-2,5 л/га), Керб, 50% з.п. (1 кг/га). Проти однорічних та багаторічних дводольних бур'янів використовують препарати Галера, 33,4% в.р. (0,3-0,35 л/га), Лонтрел, 30% в.р. (0,2-0,5 л/га), Лукар 7, 70% в.р.г. (0,13 кг/га), Легіон, 75% в.г. (0,12-0,2 кг/га). Проти злакових бур'янів застосовують - Ачіба, 5% к.е. (1,0-3,0 л/га), Антипирій, 4% к.е. (1,0-2,0 л/га), Блейд, 12% к.с. (0,4-1,8 л/га), Гамма, 5% к.е. (1,0-3,0 л/га), Зеллек Супер, 10,4% к.е. (0,4 л/га), Міура, 12,5% к.е. (1,2 л/га), Оберіг Гранд, 30% к.е. (0,25-1,2 л/га), Селект, 12% к.е. (0,4-1,8 л/га), Стилет, 12% к.е. (0,4-1,8 л/га), Тарга Супер, 5% к.е. (1,0-3,0 л/га), Фуроре Супер, 6,9% м.в.е. (0,8-1,2 л/га), Фюзілад Супер, 15% к.е. (0,5-2,0 л/га).

У фазі 2-4 листків проти ріпакового пильщика (2 особини на 1 м2), капустяного білана (2 особини на 1 м2), стеблового прихованохоботника (3 особини на 1 м2) посіви обробляють інсектицидами Альтекс, 10% к.е. (0,10- 0,15 л/га), Альфагард, 10% к.е. (0,15 л/га), Альфазол, 20% в.р.к. (0,20- 0,25 л/га), Блискавка, 10% к.е (0,15-0,165 л/га), Бульдок, 2,5% к.е (0,3 л/га), Вантекс, 6% мк.с. (0,04-0,06 л/га), Децис Профі, 25% в.г. (0,03-0,04 кг/га), Карате Зеон, 5% мк.с. (0,15 л/га), Парашут, 45% мк.с. (0,75 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га), Суперкіл, 44% к.е. (0,6 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,10- 0,15 л/га), Фуфанон, 57% к.е (0,6-0,8 л/га, Ф'юрі, 10% в.е. (0,1 л/га), Штефесін, 2,5% к.е. (0,3 л/га).

Період 4-6 листків - бутонізації

Для обмеження розвитку хвороб проти пероноспорозу застосовують Альєт, 80% з.п. (1,2-1,8 кг/га), Ридоміл Голд, 68% в.г. (2,5 кг/га), Штефікур, 25% к.с. (0,5-1,5 л/га); проти альтернаріозу, циліндроспоріозу, борошнистої роси, фомозу та інших хвороб використовують фунгіциди Імпакт Т, 30% к.с. (1,0 л/га), Карамба, 6% в.р. (0,75-1,25 л/га), Містік, 25% к.е. (1,0 л/га), Оріус, 25% в.е. (1,0 л/га), Фолікур, 25% к.е.(1,0 л/га), Форсаж, 50% к.с. (0,6 л/га).

У період бутонізації проти капустяної попелиці, стеблового та насіннєвого прихованохоботників, ріпакової галиці і ріпакового квіткоїда (5-6 особин на рослину) застосовують вищенаведені інсектициди.

Для рівномірного достигання насіння ріпаку різних ярусів застосовують десиканти Баста (2,0-2,5 л/га) та ін.

Враховуючи, що ріпак медоносна культура, потрібно приділяти увагу охороні бджіл під час хімічних обробок. Уникати необґрунтованих обробок, а за необхідності використовувати менш небезпечні препарати, які рекомендується застосовувати після закінчення льоту бджіл чи які мають у своєму складі репеленти для бджіл.

При застосуванні хімічних препаратів для захисту ріпаку забороняється використовувати солому на корм, а олію на харчові цілі, у зв'язку з чим в інтегрованих системах захисту першочергову увагу слід приділяти стійким проти хвороб і шкідників сортам, агротехнічному та біологічному методам.

Післязбиральний період. Урожай збирають однофазним способом за повної стиглості, не допускаючи обсипання насіння. Після збирання необхідно систематично знищувати сходи падалиці та бур'янів.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні хвороби ріпаку, збудники яких уражують рослини в період вегетації.

2. Назвіть основні хвороби ріпаку, збудники яких зберігаються в насінні.

3. Назвіть основних шкідників ріпаку, які пошкоджують сходи.

4. Назвіть основних шкідників ріпаку, які живляться на рослинах в період бутонізації.

5. Які інсектициди використовують для захисту ріпаку від шкідників?

6. Які фунгіциди використовують для захисту ріпаку від хвороб?

7. Які препарати використовують для протруювання насіння ріпаку від хвороб?

8. Які препарати використовують для протруювання насіння ріпаку від ґрунтових і наземних шкідників сходів?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів ріпаку від дводольних бур'янів?

10. Які гербіциди використовують для захисту посівів ріпаку від однодольних бур'янів?

11. Які гербіциди використовують для внесення до посіву або до сходів ріпаку?

4.6 Льон

Найпоширеніші шкідники льону та заходи захисту.

Льонова блішка (Aphtona euphorbiae). Жук темно-зеленого або синього з бронзовим відливом кольору, завдовжки 1,5-2,0 мм, ноги жовті. Личинки - молочно-білі, видовженоциліндричні, завдовжки 4-5 мм. Зимують жуки під рослинними рештками, а також у поверхневому шарі ґрунту.

Пошкоджує льон, інколи буряки. Жуки спочатку пошкоджують сім'ядолі і молоді листки, спричинюючи зрідження сходів і навіть їх загибель, пізніше шкірку на стеблах достигаючих рослин, що призводить до погіршення якості волокна. Личинки живляться дрібними корінцями.

ЕПШ в період сходів 5-10 екз./м2. Заходи захисту передбачають сівбу в ранні стислі строки, крайові (при виявленні перших жуків) та суцільні (при ЕПШ) обприскування сходів інсектицидами.

Льоновий трипс (Thrips lini). Доросла комаха завдовжки до 1 мм, темно-сірого або чорно-бурого забарвлення, передні крила затемнені. Личинка жовтого кольору.

Зимують дорослі комахи в ґрунті на глибині 20-40 см, на полях після льону. Самки відкладають яйця у тканини рослин, бутони, зав'язі. Дорослі трипси та личинки пошкоджують верхівки рослин, внаслідок чого спостерігаються їх розгалуження, затримка в розвитку, а іноді й зовсім припинення росту. Рослини набувають пригніченого вигляду.

ЕПШ в період бутонізації - 40-50 екз./рослину за 10%-го заселення рос-лин. Заходи захисту передбачають ранні строки сівби, просторову ізоляцію від полів, де в минулому році вирощували льон, раннє лущення стерні та глибоку оранку льонищ, при ЕПШ - застосування системних інсектицидів.

Льонова плодожерка (Cochylis epilinana). Метелик у розмаху крил завдовжки 12-16 мм. Передні крила жовтуватого забарвлення з широкою коричневою смугою вздовж зовнішнього краю, задні крила - сірі. Гусениця завдовжки 7-8 мм, тіло зеленувато-біле, вкрите рідкими білими волосками.

Зимують гусениці в коконах у коробочках льону, у рослинних рештках або в ґрунті. Заляльковуються наприкінці квітня - у травні. Самки відкладають яйця на верхні листки та на чашолистики. Гусениці вгризаються в бутони, квітки, а пізніше в коробочки, виїдаючи в них насіння. Після живлення там же в коробочках гусениці заляльковуються. Метелики другого покоління з'являються у другій половині липня - серпні. Заходи захисту передбачають знищення післязбиральних решток, зяблеву оранку. При виявленні шкідника в період бутонізації посіви обробляють дозволеними інсектицидами.

Совка-гама (Autographa gamma). Багатоїдний шкідник. Метелик у розмаху крил - до 48 мм. Передні крила сірі або темно-бурі зі сріблястою плямою у вигляді грецької літери «гамма», задні - сірувато-жовті з бурою торочкою. Гусениця завдовжки 32 мм, зеленувато-жовтого забарвлення, на спині нечіткі повздовжні білуваті лінії, на боках - блідо-жовта смужка.

Зимують гусениці, лялечки і метелики під рослинними рештками на межах полів, у лісосмугах. Літ метеликів розпочинається у квітні і триває до осені. Упродовж вегетації розвивається в трьох поколіннях. Гусениці пошкоджують листки льону, обгризаючи їх з країв або з'їдаючи повністю. Живляться також квітами, зеленими коробочками, стеблом.

ЕПШ - 5 гусениць на 1 м2. Заходи захисту полягають у знищенні бур'янів, які є додатковою кормовою базою для шкідника, розпушуванні ґрунту, ранніх строках сівби. Під час масового відкладання яєць проводять випуск трихограми, при ЕПШ гусениць - посіви обприскують інсектицидами.

Найпоширеніші хвороби льону та заходи захисту.

Фузаріоз. Збудник гриб Fusarium oxysporum f.sp.lini. Проявляється в посівах упродовж вегетації, але найбільшої шкоди завдає сходам. В уражених рослин спочатку поникають верхівки, жовтіють листки і стебла, потім листки підсихають, скручуються, стебла буріють, і рослина гине. Хвороба поширюється вогнищами, призводить до передчасного дозрівання льону. Міцелій гриба проникає в рослини через кореневі волоски, молоді клітини епідермісу, продихи, ранки. Всередині рослини збудник розвивається в судинній системі, порушуючи надходження поживних речовин і води. Уражуються коробочки і насіння. Насіння формується недостигле, щупле, втрачає блиск, іноді набуває рожевого або сіруватого кольору.

Льон уражується також іншими видами грибів роду Fusarium, які спричинюють побуріння верхівок і коробочок льону, а також утворення рожевих подушечок на коробочках та навколо пустул іржі, через що це явище називають «фузаріозом по іржі».

Джерела інфекції - заражене насіння, рослинні рештки і ґрунт. Ефективним заходом захисту рослин є протруювання насіння перед посівом.

Антракноз. Збудник гриб Colletotrichum lini. Проявляється в усі періоди росту льону у вигляді жовто-оранжевих плям, які згодом перетворюються на перетяжки і виразки. Уражує всі органи рослини, спричинюючи їх засихання. В уражених коробочках насіння щупле з матовою шорсткою поверхнею, має низьку схожість. На уражених тканинах у вологу погоду з'являється конідіальне спороношення гриба. Розвитку хвороби сприяє волога погода за температури 23-28С. Джерела інфекції - заражене насіння, рослинні рештки. Ефективним заходом є протруювання насіння та обприскування рослин у фазі ялинки дозволеними фунгіцидами.

Побуріння або ламкість стебла (поліспороз). Збудник гриб Polyspora lini. На молодих рослинах на нижніх листках і біля кореневої шийки стебла з'являються бурі плями, які згодом перетворюються на виразки і перетяжки, що призводить до ламкості стебла і загибелі рослин. При ураженні рослин у період цвітіння - на стеблах, гілочках та коробочках утворюються буро-коричневі вдавлені плями з темною облямівкою.

Джерело інфекції - заражене насіння. Ефективним заходом захисту рослин є протруювання насіння перед посівом.

Пасмо. Збудник гриб Septoria linicola. Хвороба внутрішнього карантину. Уражує всі надземні органи рослини. Проявляється у вигляді жовто-зелених плям, що швидко стають коричневими і підсихають. Згодом на них з'являються чорні пікніди гриба. Листки скручуються і опадають. Хвороба спричинює зрідження посівів, погіршення якості волокна, насіння майже не утворюється.

Джерела інфекції - заражене насіння і ґрунт, в якому збудник зберігається на рослинних рештках до 6-7 років.

Іржа. Збудник гриб Melanspora lini. Уражуються листки, стебла і коробочки. На молодих рослинах з'являються жовто-коричневі плями, на яких утворюються спермогонії, а через 2-3 дні - лимонно-жовті пустули (ецидії). У фазі бутонізації і цвітіння на листках формуються яскраво-оранжеві уредопустули. Після цвітіння і до кінця вегетації рослин переважно на стеблах і коробочках утворюються подовгасті, чорні з глянцевим відтінком теліопустули.

Джерело інфекції - рослинні рештки. Заходи захисту полягають у знищенні рослинних решток та обприскуванні рослин фунгіцидами за виявлення перших симптомів хвороби.

Борошниста роса. Збудник гриб Erysiphe ciehoracearum. Захворювання проявляється у появі на рослинах білого борошнистого нальоту, який через деякий час ущільнюється і на ньому утворюються чорні кулясті клейстотеції. Уражені листки передчасно жовтіють і відмирають.

Джерело інфекції - рослинні рештки. Заходи захисту полягають у знищенні рослинних решток та обприскуванні рослин фунгіцидами за виявлення перших симптомів хвороби.

Інтегрована система захисту льону.

Льон має слабко розвинену кореневу систему, вибагливий до вологи, удобрення та неконкурентоспроможний з бур'янами. У зв'язку з цим сучасна технологія його вирощування повинна складатися з дотримання сівозмін, підбору для умов кожного господарства кращих попередників, оптимальної збалансованої системи удобрення та підготовки ґрунту, строків сівби, догляду за посівами, збирання врожаю та післязбиральної очистки насіння.

Для обмеження розвитку збудників фузаріозу, антракнозу, поліспорозу та найнебезпечніших бур'янів (повитиці польової, пажитниці льонової, рижію льонового) повернення льону на попереднє поле повинно бути не раніше як через 6-7 років. Кращі попередники для льону сумішки конюшини з тимофіївкою лучною, а також незабур'янені пирієм повзучим і удобрені зернові колосові, картопля та горох. Розміщення льону на перезволожених полях посилює ураження рослин фузаріозом, іржею, поліспорозом. Надлишкове внесення азотних добрив сприяє розвитку хвороб.

Період сівби.

Перед посівом насіння протруюють проти хвороб (фузаріоз, антракноз, поліспороз, пасмо) препаратами Вітавакс, 200ФФ, 40% в.с.к. (1,5-2,0 л/т), Вінцит, 5% к.с. (1,5-2,0 л/т), Максим, 2,5% т.к.с. (1,0 л/т), проти льонової блішки препаратом Круізер, 35% т.к.с. (0,5 лт). Для поліпшення умов живлення і підвищення стійкості льону проти хвороб рекомендується до протруйника додавати мікродобрива: борну кислоту (1,5 кг/т), сірчанокислу мідь (1-2 кг/т), сірчанокислий цинк (2 кг/т).

Дуже важливим є передпосівний обробіток ґрунту, при якому не слід допускати пересихання поверхневого шару, він повинен бути добре вирівняним та закоткованим перед сівбою. Льон треба сіяти в оптимальні строки, що забезпечує більш дружні сходи. Ранні посіви менше чутливі до пошкоджень блішками й ураження збудниками хвороб.

На сильно забур'янених полях до сходів вносять гербіциди Дуал Голд, 96% к.е. (1,2-1,6 л/га) або Трифлурекс, 48% к.е. з негайним загортанням у ґрунт (1,6-2,0 л/га).

Період сходи - «ялинка»

Після сівби поле коткують. Для знищення ґрунтової кірки та сходів бур'янів посіви боронують.

Проти льонової блішки у період сходів поле обприскують інсектицидами Карате Зеон, 5% мк.с. (0,15 л/га) або Ф'юрі 10% в.е. (0,1-0,15 л/га).

З метою запобігання забур'яненості посівів, якщо гербіциди не вносили у період до сходів льону, то у фазі «ялинки» використовують препарати залежно від типу забур'яненості посіву.

Проти однорічних дводольних бур'янів проводять обприскування гербіцидами 2М-4Х, 75% в.к. (0,5-0,75 л/га), Хармоні, 75% в.г. (10-15 г/га), Агрітокс, 50% в.р. (0,7-1,2 л/га), Базагран, 48% в.р. (3,0 л/га), Гербітокс, 50% в.р. (0,7-1,2 л/га), Дікопур, 75% в.р. (0,5-0,75 л/га), ПІК, 75% в.г. (20 г/га). Проти багаторічних дводольних бур'янів застосовують гербіциди Лонтрел Гранд, 75% в.г. (0,04-0,12 кг/га), Лонтрел, 30% в.р. (0,1-0,3 л/га), Магнум, 60% в.г. (8-10 г/га).

Для знищення однорічних і багаторічних злакових бур'янів посіви обприскують препаратами Агіл, 10% к.е. (0,8-1,0 л/га), Міура, 12,5% к.е. (0,8-1,2 л/га), Селект, 12% к.е. (0,4-1,8 л/га), Тарга Супер, 5% к.е. (2,0-3,0 л/га), Фюзілад Форте, 15% к.е. (0,5-2,0 л/га), Центуріон, 24% к.е (0,2-0,8 л/га + ПАР Аміго 0,6-2,04 л/га).

Для обмеження розвитку хвороб у фазі «ялинки» проти антракнозу, фузаріозу, поліспорозу, іржі та пасмо проводять обприскування фунгіцидом Фундазол, 50% з.п. (1,0 кг/га).

Період бутонізації

З метою обмеження розвитку шкідників проти трипсів, льонової плодожерки, совки посіви обприскують інсектицидом Бі-58 новий, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га).

Період збирання

Льон слід збирати у ранній стиглості у стислі строки і своєчасно обмолочувати, що зменшує ураженість насіння бактеріозом та фузаріозом.

Після обмолочування знищують відходи первинної обробки льону і рештки рослин, що обмежує поширення низки хвороб.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні хвороби льону, збудники яких уражують рослини в період вегетації.

2. Назвіть основні хвороби льону, збудники яких зберігаються в насінні.

3. Назвіть основних шкідників льону, які пошкоджують сходи.

4. Назвіть основних шкідників льону, які живляться коробочками та насінням у період вегетації.

5. Які інсектициди використовують для захисту льону від шкідників?

6. Які фунгіциди використовують для захисту льону від хвороб?

7. Які препарати використовують для протруювання насіння льону від хвороб?

8. Які препарати використовують для протруювання насіння льону від наземних шкідників сходів?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів льону від дводольних бур'янів?

10. Які гербіциди використовують для захисту посівів льону від однодольних бур'янів?

11. Які гербіциди використовують для внесення до сходів льону?

4.7 Картопля

Найпоширеніші шкідники картоплі та заходи захисту.

Колорадський картопляний жук (Leptinotarsa decemlineata). Жук 8- 12 мм завдовжки, коротко-овальний, опуклий, червоно-жовтого кольору; на голові й передньоспинці чорні плями, на надкрилах 10 чорних смуг. Яйця довгасто-овальні, жовті або оранжеві, блискучі. Личинка м'ясиста, липка, червоподібна, зверху випукла, цегляно-червоного кольору, розмір тіла 15-16 мм. Лялечка овальна, жовто-оранжева, по боках в один ряд розташовані чорні плями. Колорадський жук розвивається у 2-3 поколіннях.

Зимують жуки першого й частково другого років життя в ґрунті на глибині 30-40 см, а інколи й глибше.

Навесні, коли температура ґрунту в місцях зимівлі досягне 14-15°С, вони починають виходити на поверхню. Вихід розтягнутий, триває 1-1,5 місяця. Вийшовши з ґрунту, жуки відшукують сходи картоплі й об'їдають на них молоді листочки. У пошуках їжі перелітають на значні відстані.

Самиця відкладає яйця зісподу листків купками. Через 7-14 днів із яєць виходять личинки, розвиток яких триває 20-35 днів. Личинки скупчуються на верхівках пагонів картоплі, об'даючи листя цілком, залишаючи лише жилки. Найбільш ненажерливі личинки старших віків, які можуть пошкоджувати й стебла.

Молоді жуки другого покоління з'являються в липні.

ЕПШ - 10-15 личинок/кущ за 10%-го заселення рослин.

Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, дотримання сівозміни, при ЕПШ - обприскування рослин одним із дозволених інсектицидів.

Картопляна міль (Phthorimaea operculella). Карантинний шкідник, виявлений у Криму й деяких районах південного Степу. Пошкоджує переважно картоплю, особливо бульби в сховищах, а також тютюн, томати, перець, баклажани, дикорослі пасльонові.

Метелик в розмаху крил 12-16 мм. Передні крила широко- ланцетоподібні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами. Задні крила з виїмкою по зовнішньому краю й торочкою, довшою за ширину крила.

Гусениця завдовжки 10-13 мм, жовтувато-рожева або жовто-зелена, з поздовжньою білою смужкою посередині спини й дрібними темними щитками на тілі. Грудний щиток чорний, анальний жовтий. Лялечка коричнева, у шовковистому сріблясто-сірому коконі.

Зимують гусениці старшого віку й лялечки в коконах на рослинних рештках і в поверховому шарі ґрунту.

У картоплесховищах за позитивної температури розвивається і живиться на бульбах картоплі і в зимовий період. Навесні з насіннєвими бульбами, заселеними яйцями, гусеницями або лялечками, шкідник потрапляє в поле, де продовжує розвиток.

Виліт метеликів на півдні країни у травні. Самиці відкладають яйця по одному або купками зісподу листків, на стебла, ґрунт і на прикриті ґрунтом бульби картоплі. Гусениці проникають під епідерміс листка молодого пагона або шкірку бульби картоплі, вигризають міни й ходи, заповнюючи їх екскрементами. Приблизно після 11-14 днів живлення залишають міни, сплітають кокони між засохлими листками, в тріщинах ґрунту, рослинних рештках, між бульбами в сховищах, інших захищених місцях, де й заляльковуються. Через 7-12 днів із лялечок вилітають метелики, які потім відкладають яйця і дають початок розвитку нового покоління.

На півдні може розвиватися 3-5 поколінь, що накладаються одне на одне. У зв'язку з цим літ метеликів у природних умовах спостерігається майже безперервно з травня по листопад за найвищої інтенсивності у вересні жовтні.

Заходи захисту полягають у запобіганні завезенню й поширенню шкідника в інші регіони, дотриманні карантинних правил.

Стеблова нематода картоплі (Ditylenchus destructor). Поширена повсюд-но, але найшкідливіша на Поліссі. Пошкоджує насамперед бульби та стебла картоплі, може паразитувати на моркві, горосі, льоні, люпині, кормових бобах, гречці, томатах, інших культурах, а також на бур'янах (осоті польовому, пасльоні чорному тощо).

Це мікроскопічних розмірів черв'як. У самиць довжина тіла 0,72-1,45, ширина 0,02-0,03 мм, у самців відповідно 0,75- 1,3 і 0,02-0,31 мм.

Мешкає в бульбах картоплі й живиться їх тканинами. Поширюється переважно із заселеними бульбами, може зберігатися в рослинних рештках до 3-х років. Проникає з ґрунту в бульби через столони, місця пошкоджень, рідше через продихи, вічка й навіть непошкоджені тканини. На стеблах іноді з'являються бурі плями з тріщинами, що потім перетворюються на великі заглиблення, заповнені нематодами. За вегетаційний період дає кілька поколінь.

Заселенню бульб сприяє підвищена вологість ґрунту в період вегетації приблизно 60-80%.

Пошкодження нематодою рослин спричинює зниження врожаю бульб та їх посівних якостей; на бульбах з'являються темно-сірі плями з металічним полиском. Заселені бульби погано зберігаються, зморщуються або загнивають. Повна їх загибель завершується за зараження грибами й бактеріями.

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, створенні й впровадженні у виробництво стійких сортів, в очищенні полів від післязбиральних решток, використанні здорового садивного матеріалу, оздоровленні насіннєвих бульб й обробці нематицидами.

Картопляна цистоутворююча нематода (золотиста) (Heterodera rostrochiensis). Поширена переважно в західних областях країни, осередками на присадибних ділянках. Карантинний об'єкт. Пошкоджує картоплю, а також томати, баклажани. Паразитує й на бур'янах із родини пасльонових.

Самці червоподібні, завдовжки 0,9-1,23 і завширшки 0,025-0,03 мм. Самиця куляста, з видовженим головним відділом тіла, завдовжки 0,38-1,07, завширшки 0,27-0,96 мм. Передньою частиною тіла заглиблена в тканину рослини.

Зимують яйця й личинки в цистах. Активний вихід личинок із яєць і цист починається під дією кореневих виділень рослин-живителів за температури 15-16°С. Личинки знаходять рослини картоплі й проникають в їх дрібні корінці. Пізніше вони пошкоджують також молоді бульби, з якими можуть поширюватись в інші райони.

Личинки в цистах зберігають життєздатність у ґрунті 10-12 років. У польових умовах дає одне покоління. Розмноженню нематоди сприяють рясні опади навесні та влітку.

Один із найнебезпечніших шкідників картоплі. Пригнічення заселених рослин починається після появи сходів. Стебел та листків при цьому утворюється мало, до того ж вони жовтіють і в'януть. Личинки, що живляться всередині коренів, заважають потраплянню поживних речовин і води в рослини, внаслідок чого утворюються дрібні недорозвинені бульби, в яких зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білка, вітамінів.

Заходи захисту передбачають додержання сівозміни, знищення бур'янів з родини пасльонових, вирощування стійких сортів, карантинні заходи.

Найпоширеніші хвороби картоплі та заходи захисту.

Фітофтороз. Збудник гриб Phytophthova infestans. Хвороба найбільш поширена в зоні Полісся, Карпат, північно-західних районів Лісостепу. Уражуються всі надземні органи і бульби.

Перші симптоми хвороби виявляються під час бутонізації картоплі. На нижніх листках з'являються бурі розпливчасті плями, які розміщуються здебільшого по краях часток листків. З нижнього боку листків на межі між ураженими і здоровими тканинами добре помітний, особливо у вологу погоду, білий наліт спороношення патогена. На стеблах і черешках листків плями суцільні, видовжені у вигляді бурих смуг.

Плями швидко розростаються і за сприятливих умов для розвитку хвороби (підвищена вологість повітря > 80 %, помірна температура 20-22°С) охоплюють усе бадилля, яке швидко згниває. У суху погоду розвиток хвороба припиняється, плями стають сухими і ламкими.

Спори з ураженого бадилля змиваються дощовою водою, просочуються разом з нею у ґрунт, потрапляють на бульби, внаслідок чого відбувається їх ураження. На уражених бульбах з'являються сірувато-бурі вдавлені плями. На розрізі бульб у місцях ураження їх тканина, починаючи від поверхні іноді до середини, набуває іржаво-бурого забарвлення. Зараження бульб відбувається і під час збирання при контакті їх з ураженим бадиллям, особливо при механізованому збиранні врожаю.

Під час зберігання хвороба від хворих бульб до здорових не передається.

У 1996 році в Україні у Львівській області зареєстрована стеблова форма фітофторозу, при якій поява хвороби можлива на стеблах картоплі, у пер-шу чергу в їх основі, на 1-3 тижні раніше звичайних строків (ще до фази бутонізації у рослин).

Основне джерело інфекції уражені бульби, в яких патоген знаходиться у вигляді грибниці, та ооспор у ґрунті на рослинних рештках.

Шкодочинність хвороби дуже велика. При її епіфітотійному розвитку втрати врожаю бульб картоплі можуть сягати 70 % і більше. Крім того, уражені фітофторозом бульби погано зберігаються, оскільки вони уражуються збудниками сухої та мокрої гнилей.

Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, відбір здорового садивного матеріалу, скошування бадилля за 10-12 днів до збирання на насіннєвих ділянках і за 3-5 - на продовольчих, обприскування рослин контактними та системними фунгіцидами.

Альтернаріоз, або суха плямистість. Хвороба поширена скрізь, де вирощується картопля, однак значної шкоди завдає в південних і південно-західних областях, а в окремі сухі роки - на Поліссі та півночі Лісостепу.

На даний час розрізняють два види сухої плямистості - ранню і пізню.

Рання суха плямистість. Збудник хвороби - гриб Alternarіa solani.

Хвороба виявляється здебільшого на надземних органах (листках, черешках, стеблах), іноді на бульбах.

Перші ознаки хвороби з'являються до періоду бутонізації картоплі. На листках утворюються крупні сухі бурі зональні плями. На черешках і стеблах вони видавлені. На плямах за підвищеної вологості повітря - слабкий чорний або темно-сірий наліт конідіального спороношення патогена. При сильному ураженні плями зливаються, листки, починаючи з нижніх, поступово жовтіють і засихають.

При ураженні бульб на них утворюються округлі чорні плями з чорним нальотом конідіального спороношення патогена.

Пізня суха плямистість. Збудник хвороби - гриб Alternarіa altеrnata. Хвороба виявляється в кінці цвітіння. Уражуються фізіологічно старіючі листки, спочатку по їх краях з'являються дрібні некротичні плями, які підсушують листки і вони закручуються тонкою трубочкою. На стеблах і черешках плями суцільні. В умовах підвищеної вологості на плямах з'являється рясний оксамитовий оливковий наліт конідіального спороношення патогена. Хворі листки жовтіють і всихають.

На бульбах утворюються численні округлі плями без спороношення. Шкірка навколо них зсихається, тому ураження бульб нагадує суху гниль.

Інтенсивному розвитку хвороби сприяє тепла погода з періодичними дощами і рясними росами.

Основне джерело інфекції - грибниця і конідії на рештках рослин. Захисні заходи такі самі, як від фітофторозу.

Рак. Збудник хвороби - гриб Synchytriиm endobioticum. Хвороба є об'єктом внутрішнього карантину.

Уражуються здебільшого бульби, рідше - столони і підземна частина стебла, іноді - листки, стебла, квітки. Корені не уражуються, тому зовні уражені рослини практично неможливо відрізнити від здорових.

Перші ознаки хвороби виявляються на молодих бульбах, найчастіше на їх вічках у вигляді спочатку невеликих наростів, які згодом розростаються до розмірів самих бульб. Спочатку нарости світлого забарвлення, згодом стають темними, горбистими. З часом нарости руйнуються і перетворюються під дією мікроорганізмів на слизисту, з неприємним запахом масу.

Поширюється збудник із садивним матеріалом і ґрунтом. Цисти гриба при проходженні через травний тракт тварини не втрачають життєдіяльності і потрапляють у гній, з яким поширюються на поля.

Основне джерело інфекції - цисти в ґрунті, де вони можуть зберігатися до 10-12 і більше років.

Чорна парша, або ризоктоніоз. Збудник хвороби - гриб Rhizoctonia solani. Хвороба найбільш поширена у вологі роки. Уражує бульби, паростки, корені, столони, стебла, виявляється у декількох формах на різних органах рослин.

На бульбах утворюються чорні блискучі опуклі коростинки - скле-роції, що нагадують прилиплі шматочки ґрунту. Іноді вони вкривають значну частину поверхні бульб, не спричинюючи їх ушкодження.

На паростках - темні вдавлені плями, що згодом перетворюються на виразки. Ростки у місцях ураження надломлюються і гинуть, внаслідок чого спостерігається зрідження сходів. Особливо інтенсивно ця форма хвороби виявляється при ранньому висаджуванні бульб у непрогрітий ґрунт.

Влітку на дорослих рослинах хвороба проявляється у вигляді «білої ніжки». Уражується нижня прикоренева частина стебла, яка вкривається білувато-сіруватим повстяним нальотом. Розвитку хвороби сприяє волога тепла погода.

Основне джерело інфекції - уражені рештки рослин, бульби і ґрунт. Гриб зберігається склероціями і грибницею.

Звичайна парша. Збудники хвороби - променисті гриби, або актиноміцети Streptomyces scabies. Поширена хвороба всюди, однак найбільш шкодочинна на легких і суглинкових ґрунтах із слабколужною реакцією у роки зі спекотною і помірно вологою погодою. Інтенсивному розвитку звичайної парші сприяє наявність неперепрілих рослинних решток, внесення неперепрілого гною. Уражуються здебільшого бульби, іноді підземна частина стебла, столони, корені. На молодих бульбах з'являються неглибокі вираз-ки, бородавки. Залежно від глибини ураження, розрізняють декілька видів звичайної парші: плоску, опуклу, глибоку, сітчасту.

На посадкових бульбах, що зберігаються в нормальних умовах, інфекція майже не зберігається і перезараження бульб у період зберігання не відбувається. Головне джерело інфекції - ґрунт.

Шкодочинність хвороби виявляється у зниженні товарних і смакових якостей бульб, збільшенні відходів продовольчої картоплі. Уражені звичайною паршею бульби легко заражуються збудником сухої фузаріозної і мокрої бактеріальної гнилей, що значно підвищується при зберіганні.

Порошиста парша. Збудник хвороби - гриб Spongospora subterrаnea. Поширена у вологі роки на важких за механічним складом ґрунтах.

Уражуються бульби, столони і корені. На молодих бульбах утворюються спочатку світлі, діаметром 3-4 мм, бородавки, які згодом підсихають, шкірка на них зіркоподібно розтріскується, з'являються виразки, заповнені темною порошистою масою спор гриба. На коренях і столонах утворюються нарости, діаметр яких не перевищує діаметра органа, на якому вони утворюються, спочатку білого, пізніше бурого забарвлення, згодом вони розпадаються, вивільнюючи темну спорову масу.

Шкодочинність виявляється у зниженні товарних якостей бульб, збільшенні відходів продовольчої картоплі, зростанні втрат при зберіганні, оскільки на таких бульбах інстинктивно розвиваються різні типи гнилей.

Джерело інфекції - уражені бульби, ґрунт.

Срібляста парша. Збудник хвороби - гриб Spondilocladium atvovirens.

Уражуються бульби, на яких вже в період збирання з'являються малопомітні світло-коричневі, без блиску, різного розміру і конфігурації плями. Згодом (через декілька місяців після збирання) плями стають злегка вдавленими, набувають добре вираженого сріблястого або металічного відтінку. Під кінець зберігання бульб верхній шар шкірки буріє і загниває.

Джерело інфекції - уражені бульби, ґрунт.

Бугорчаста парша. Збудник хвороби - гриб Oospora pustulans. Хвороба поширена на легких ґрунтах за умов прохолодної погоди і високої вологості ґрунту, особливо при пізньому збиранні картоплі.

Виявляється на бульбах через 4-5 місяців після закладання їх на зберігання. На поверхні з'являються округлі пустули діаметром 3-4 мм. Вони поодинокі або зливаються, або утворюється крупна вдавлена пляма, схожа на фітофторозну. Однак загнивання тканин бульби під плямою, на відміну від фітофторозу, не спостерігається. У місцях ураження тканина між здоровими і ураженими клітинами лущиться, шкірка стає зморшкуватою. За умов високої вологості повітря на поверхні бульб часто з'являється білувато-сірий наліт конідіального спороношення гриба.

Основні джерела інфекції - ґрунт, рослинні рештки, уражені бульби.

Чорна ніжка. Збудник хвороби - бактерії Erwinia carotovora. Хвороба поширена скрізь, де вирощується картопля, однак найбільш шкодочинна у районах з рясними опадами під час вегетації і помірною температурою повітря. Хвороба виявляється на рослинах у період вегетації і на бульбах при зберіганні. Уражені рослини пригнічені, листки жовтіють, скручуються в трубочку, засихають. Основа стебла чорніє, загниває. Рослини легко висмикуються з ґрунту. При ранньому ураженні рослини, як правило, гинуть, і бульби зовсім не утворюються, при більш пізньому - вони утворюються, однак здебільшого уражені. На таких бульбах хвороба виявляється у вигляді загнивання серцевини, починаючи із столонного кінця. При зберіганні вони гниють мокрою гниллю з неприємним запахом.

Основне джерело інфекції - уражені бульби.

Кільцева гниль. Збудник хвороби - бактерія Согупеbасtеrіит sере-dопісит. Поширена хвороба в усіх районах вирощування картоплі. Виявляється у формі в'янення рослин і загнивання бульб.

В'янення рослин спостерігається в полі, починаючи з фази цвітіння до кінця вегетації. На поперечному зрізі ураженого стебла добре помітно потем-ніння судин. На бульбах хвороба виявляється у вигляді ураження судинного кільця. При ураженні судинного кільця бульби зовні не відрізняються від здорових. Однак їх судинна система набуває спочатку світло-жовтого, а згодом бурого забарвлення. При надавлюванні з уражених судин виділяється світло-жовта маса бактерій. Згодом хвороба охоплює тканини, що межують із судинним кільцем і поширюється на серцевину бульб, спричинюючи мокру гниль.

Основне джерело інфекції - заражені бульби.

Фузаріозна, або суха, гниль бульб. Збудники хвороби - гриби роду Fusarium.

Хвороба проявляється через 2-3 місяці після закладання бульб на зберігання. На бульбах з'являються спочатку невеликі сірувато-бурі, злегка вдавлені плями. Тканина під ними стає сухою, трухлявою, шкірка в місцях ураження - зморшкуватою. Згодом гниль охоплює всю бульбу, вона стає сухою, легкою і твердою. В уражених тканинах утворюються порожнини, заповнені пухкою білою, жовтою або червонуватою грибницею, а на поверхні бульб утворюються такого ж забарвлення подушечки конідіального спороношення патогенів.

Основне джерело інфекції - заражений ґрунт.

Мокра бактеріальна гниль бульб. Збудники хвороби - комплекс напівсапрофітних і сапрофітних бактерій. Хвороба виявляється здебільшого при зберіганні, однак зустрічається і в полі в умовах надлишкового зволоження. Уражені тканини бульб розм'якшуються, перетворюються на слизувату тягучу масу з неприємним запахом.

Бактерії проникають у бульби через механічні ушкодження, місця ураження фітофторозом та іншими хворобами, ушкодження дротяниками тощо. Хвороба інтенсивно розвивається при порушенні режиму зберігання бульб (підвищені вологість і температура). При потраплянні уражених бульб у сховища або кагати виникають осередки мокрої гнилі, які призводять до істотних втрат під час зберігання.

Захисні заходи від бактеріальних хвороб передбачають садіння здоровим матеріалом і фітосанітарну прочистку насіннєвих посівів.

Зморшкувата мозаїка. Збудники хвороби - комплекс вірусів Potato virus Y, Potato virus S, Potato virus M, Potato virus А. Найбільш характерні симптоми хвороби - деформація листків. Вона виявляється у здутті тканин між жил-ками і появі зморшкуватості або гофрованості листків, які стають дрібними, краї їх загинаються донизу. Рослини пригнічені, набувають жовто-зеленого забарвлення з мозаїчністю.

Під час вегетації віруси передаються контактно-механічним шляхом при догляді за посівами, попелицями.

Основне джерело інфекції - заражені бульби.

Смугаста мозаїка. Збудник хвороби - вірус Potato virus v. Уражуються листки, черешки, стебла. Спочатку на листках нижнього, згодом середнього і верхнього ярусів хвороба виявляється у вигляді мозаїки. Пізніше на них з'являються темні некротичні плями, які розміщені з нижнього боку в кутах між жилками (кутаста плямистість). На черешках і стеблах хвороба виявляється у вигляді некротичних смужок і штрихів. Стебла хворих рослин стають крихкими, листки поступово засихають, повисають на висохлих черешках. З ураженого бадилля патоген проникає в бульби, де й зимує.

Крім картоплі, збудник уражує помідори, тютюн, солодкий перець, деякі дикорослі пасльонові (пасльон чорний, блекоту та ін.).

Передається вірус у період вегетації контактно-механічним способом, попелицею. Основне джерело інфекції - бульби, дикорослі рослини родини пасльонових.

Крапчаста, або звичайна мозаїка. Збудник хвороби - вірус Potato virus X. Виявляється хвороба в основному на листках у вигляді світло-зеленої крапчастості. Крім крапчастості, у хворих рослин може спостерігатися де-формація листкової пластини у вигляді слабкої зморшкуватості.

Крім картоплі хвороба може уражувати помідори, тютюн, конюшину червону, блекоту, паслін чорний та ін.

Під час вегетації вірус передається контактно-механічним шляхом із спор хворих рослин, деякими комахами, зокрема цикадками. Основне джерело інфекції - заражені бульби.

Скручування листків. Збудник хвороби - вірус Potato leaf rooll virus (вірус L). Листки хворих рослин, починаючи з нижніх, стають шкірястими, ламкими, краї їх закручуються догори уздовж центральної жилки. Часто спостерігається зміна забарвлення листків від червонуватого до фіолетового або оранжевого відтінків. Черешки у хворих рослин відходять від стебел під гострим кутом.

Крім картоплі, вірус уражує різні види рослин із родин пасльонових, амарантових та ін.

Під час вегетації вірус передається попелицями, контактно-механічним шляхом не передається. Основне джерело інфекції - заражені бульби.

Веретеноподібність бульб, або готика. Збудник хвороби - віроїд Potato springle tuber viroid. Хвороба поширена скрізь. Уражені рослини набувають готичної форми. Листки у них дрібні, вузькі, із слабко закрученими краями, відходять від стебла під гострим кутом, мають темно-зелене, з фіолетовим відтінком забарвлення.

Бульби набувають веретеноподібної форми з численними заглибленими вічками, з нетиповим для сорту забарвленням шкірки. У деяких сортів їх поверхня вкривається некротичними плямами і тріщинами.

Поширюється збудник контактно-механічним шляхом під час різання бульб перед висаджуванням, різними видами попелиць, пилком картоплі і помідорів.

Основне джерело інфекції - заражені садивні бульби.

Захисні заходи від вірусних хвороб передбачають підбір здорового насіннєвого матеріалу, оздоровлення насіннєвого матеріалу, знищення бур'янів, фітосанітарні прочистки посівів, використання на насіннєвих ділянках інсектицидів проти попелиць, цикадок і клопів, які є переносниками вірусів.

Інтегрована система захисту картоплі

Період освоєння сівозмін при плануванні розміщення культур

На попереднє місце в сівозміні картопля має повертатися не раніше як через 3-4 роки з дотриманням просторової ізоляції від інших пасльонових культур не менше 500 м. Для зменшення пестицидного навантаження й одер-жання високих і сталих урожаїв слід використовувати стійкі проти шкідників і хвороб сорти картоплі.

Кращими попередниками, що забезпечують зменшення ураження картоплі стебловою нематодою, є вико-вівсяна сумішка та озимі зернові.

Збалансоване удобрення зменшує ураження рослин картоплі хворобами. Не можна вносити свіжий гній, який сприяє розвитку парші звичайної.

Садивний матеріал має бути здоровим. Навесні до пророщування і перед садінням виконують фітосанітарну експертизу бульб з вибраковуванням уражених і ушкоджених.

Період сівби

Перед посівом насіннєвий матеріал протруюють проти хвороб (ризоктоніоз, суха гниль, фомоз), використовуючи препарати Дітан М-45, 80% з.п. (2,0-2,5 кг/т), Максим, 2,5% т.к.с. (0,75 л/т), Ровраль Аквафло, 50% к.с. (0,3-0,4л/т). Проти дротяників, личинок хрущів і совок бульби обробляють препаратом Престиж, 29% т.к.с. (1 л/т) або Круізер, 35% т.к.с. (0,3 л/т).

До сходів на посівах картоплі для знищення бур'янів застосовують гербіциди. Проти однорічних дводольних - вносять препарат Агрітокс, 50% в.р. (0,9-1,7 л/га). Проти однорічних дводольних і злакових бур'янів - препарати Гезагард, 50% к.с. (3,0-4,0 л/га), Дуал Голд, 96% к.е. (1,6 л/га), Зенкор, 70% в.г. (0,5-1,5 кг/га), Прометрекс, 50% к.с. (5,0 л/га), Стомп, 33% к.е. (5,0 л/га).

Період сходи - висота рослин 10-15 см

За появи сходів проводять боронування, розпушування міжрядь, високе обгортання рослин, що обмежує ураження рослин різоктоніозом, фітофторозом тощо.

За висоти рослин 15 см на насіннєвих ділянках проводять фітосанітарне прочищення, яке повторюють на початку і наприкінці цвітіння культури з видаленням рослин, уражених вірусними та бактеріальними хворобами. Бадилля таких рослин знищують, а бульби використовують на продовольчі цілі.

Якщо гербіциди не застосовувались до сходів, то проти однорічих і багаторічних злакових бур'янів проводять обприскування препаратами Арамо, 45% к.е. (1,2-2,3 л/га), Пантера, 4% к.е. (1,0-2,0 л/га), Тарга Супер, 5% к.е. (2,0-4,0 л/га), Фюзілад Супер, 15% к.с. (0,5-2,0 л/га). За висоти рослин картоплі 10-15 см проти однорічних і багаторічних злакових і дводольних бур'янів проводять обприскування препаратами Таро, 25% в.г. (50 г/га) або Тітус, 25% в.г. (50 г/га).

Період бутонізації цвітіння

Проти колорадського жука при ЕПШ застосовують такі інсектициди: Актара, 25% в.г. (0,06-0,08 кг/га), Актара, 24% к.с. (0,07-0,09 л/га), Банкол, 50% з.п. (0,2-0,3 кг/га), Дантоп, 16% в.г. (0,08-0,095 кг/га), Каліпсо, 48% к.с. (0,1-0,2 л/га), Конфідор, 20% в.р.к. (0,2-0,25 л/га), Конфідор Максі, 70% в.г. (0,045-0,05 кг/га), Номолт, 15% к.е. (0,15 л/га), Нупрід, 20% к.с. (0,2- 0,25 л/га).

На насіннєвих посівах проти попелиць і картопляної молі можна використовувати також препарати Данадим, 40% к.е. (2,0 л/га), Золон, 35 к.е. (1,5-2,0 л/га), Дурсбан, 48% к.е. (1,5 л/га).

Проти фітофторозу і альтернаріозу застосовують фунгіциди Акробат МЦ, 69% в.г. (2,0 кг/га), Антракол, 70 в.г. (1,5 кг/га), Дітан М-45, 80% з.п. (1,2-1,6 кг/га), Інфініто, 68,75% к.с. (1,2-1,6 л/га), Квадріс, 25% к.с. (0,6 л/га), Мелоді Дуо, 66,8% з.п. (2,0-2,5 кг/га), Пенкоцеб, 80% з.п. (1,6 кг/га), Полірам, 70% в.г. (2,0-2,5 кг/га), Ридоміл Голд, 68% в.г. (2,5 кг/га), Тайтл, 50% в.г. (0,6 кг/га), Татгу, 55% к.с. (3,0 л/га), Фітал, 65% в.р.к. (2,0-2,5 л/га), Фольпан, 80% в.г. (2,0 кг/га), Юнкер, 92% з.п. (2,5 кг/га).

...