Інтегрований захист рослин

Якщо строки обробки проти колорадського жука і фітофторозу збігаються, тоді посіви обробляють баковою сумішшю інсектициду та фунгіциду.

Для запобігання ураженню бульб фітофторозом, гнилями і бактеріальними хворобами проводять десикацію: на насіннєвих посівах за 12-15 днів, а на продовольчих за 10 днів до збирання врожаю. Застосовують механічне скошування бадилля чи хімічну десикацію.

Післязбиральний період

Зібрану картоплю просушують і закладають на тимчасове зберігання. Через 2-3 тижні її перебирають, видаляють хворі й пошкоджені бульби. Під час зберігання підтримують постійну температуру 2-4°С, відносну вологість повітря 90% та провадять постійну вентиляцію у сховищах.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть грибні хвороби картоплі.

2. Назвіть основні бактеріальні хвороби картоплі.

3. Назвіть основні вірусні хвороби картоплі.

4. Назвіть основних шкідників картоплі.

5. Назвіть карантинні об'єкти у посівах картоплі.

6. Які інсектициди використовують для захисту картоплі від шкідників?

7. Які фунгіциди використовують для захисту картоплі від хвороб?

8. Які препарати використовують для обробки бульб картоплі?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів картоплі від дводольних бур'янів?

10. Які гербіциди використовують для захисту посівів картоплі від однодольних бур'янів?

11. Які гербіциди використовують для внесення до сходів картоплі?

4.8 Капуста

Найпоширеніші шкідники капусти та заходи захисту.

Вовчок звичайний, або капустянка (медведка) (Gryllotalpa gryllotalpa). Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розміром та формою нагадують просяне зерно, діаметром 3-5 мм. Личинка імагоподібна. Живе у норах - довгих (50-100 см) горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею ґрунту, літає вночі, добре плаває. Надає перевагу вологим і багатим на гумус ґрунтам, заплавам рік, озер, боліт, добре угноєним полям.

Зимують дорослі особини, німфи та личинки. Самка на глибині 10- 20 см влаштовує земляну камеру, у яку купками відкладає яйця (до 360 шт.) Живлячись та роблячи ходи, шкідник перегризає коріння рослин.

Заходи захисту передбачають знищення бур'янів, ловильні ями з гноєм, принади, замочування коренів розсади перед висаджуванням у суспензії препарату Актара, 25% в.р.г.

Капустяна попелиця (Вrеvісоrупе brаssісае). Пошкоджує капусту й інші капустяні. Дрібні, малорухливі, безкрилі або крилаті зеленуваті комахи завдовжки 2,0-2,3 мм. Безкрила партеногенетична самиця має яйцеподібне жовто-зелене тіло, густо вкрите сіро-білим нальотом. Крилаті самиці з корич-невими ногами і головою та жовто-зеленим черевцем, різко відмежованим від грудей. Самець схожий на крилату самицю, але з тоншим черевцем. Яйця видовженоовальні, чорні, блискучі, 0,5 мм завбільшки. Вид немігруючий. Живе однодомно на різних капустяних.

Зимує попелиця в стадії яйця на капустяних бур'янах, післязбиральних рештках. На початку садіння капусти заселяє краї ділянок осередками. Потім колонії наростають і вкривають суцільно окремі листки і навіть рослини. Звичайно живуть на верхньому боці листка, на черешках. Пошкоджені листки знебарвлюються й скручуються. Розвиток головки пригнічується. У насінників знижується врожай та якість насіння або ж воно зовсім не утворюється. Капустяна попелиця є також переносником збудників вірусних хвороб.

За рік попелиця дає близько 16 поколінь. Наприкінці серпня у вересні шкідник концентрується на прикореневих листках.

Для розмноження капустяної попелиці сприятливі помірно вологі й теплі роки. Рясні опади зливового характеру й холодна погода стримують розмноження шкідника. В обмеженні розмноження попелиці значну роль віді-грають також природні вороги: мухи сирфіди, сонечка, золотоочки, їздці.

ЕПШ - 5-10% заселених рослин у період зав'язування головок.

Заходи захисту передбачають знищення капустяних бур'янів, качанів, розміщення поблизу насінників зонтичних культур, що приваблюють ентомофагів, при ЕПШ - використання інсектицидів.

Капустяні клопи (гірчичний (Еиrуdema ornata), капустяний (E. ventralie), ріпаковий (E. oleracea)). Пошкоджують майже всі капустяні рослини.

Капустяні клопи комахи яскраво забарвлені, з жовтими, червоними, чорними, темно-зеленими, синіми й білими плямами, смужками, рисочками на чорному або зеленому з металічним полиском фоні. Довжина дорослих клопів від 5,5-7,5 (ріпаковий) до 7-10 мм (капустяний та гірчичний). Яйця бочкоподібні, 0,6-0,8 мм завдовжки. Розвиваються у двох поколіннях.

Зимують дорослі клопи під рослинними рештками, опалим листям на узліссях, у парках, садах та інших місцях, поблизу насаджень капусти. Виходять із зимових схованок у квітні на початку травня. Висмоктуючи соки з листків або квітконосних пагонів, спричинюють пожовтіння, в'янення, а інколи й цілковиту загибель пошкоджених рослин. У насінників квітки й зав'язі осипаються, формується недорозвинене насіння.

ЕПШ - 5-10% заселених рослин.

Заходи захисту полягають у знищенні капустяних бур'янів, ранньому висаджуванні розсади, застосуванні добрив, розпушуванні ґрунту, при ЕПШ - використання інсектицидів.

Хрестоцвіті блішки (чорна Phyllotreta atra, синя Ph. nigripes, хвиляста Ph. undulata, блідонога Ph. nemorum). Небезпечні шкідники молодих рослин усіх капустяних культур. Дрібні, 2-3 мм завбільшки, стрибаючі жуки з потов-щеними стегнами задніх ніг та однотонними (чорні, сині або зелені з металічним полиском) надкрилами у синьої й чорної або двобарвними (чорні з жов-тою звивистою поздовжньою смужкою) у блідоногої й хвилястої.

Личинки червоподібні, з 3 парами грудних ніг, забарвлення білувато-жовтувате, довжина тіла дорослої личинки до 4 мм.

Зимують дорослі жуки під рослинними рештками в полі, під опалим листям на узліссях, у канавах, садах, у верхніх шарах ґрунту, інколи й у щілинах парникових рам та інших місцях. Рано навесні пробуджуються. Спочатку живляться різними капустяними бур'янами. З появою сходів капус-тяних культур або після висаджування розсади в ґрунт переходять на культурні рослини. Вигризають на листках, бутонах, стручках дрібні ямки, у листках круглі отвори. Такі пошкодження вкрай небезпечні для сходів, молодої розсади, насінників. Активність і ненажерливість жуків навесні особливо великі за спекотної і сухої погоди. За низьких температур та наявності опадів жуки малоактивні.

ЕПШ - 3-5 екз./рослину для сходів і розсади, 10 екз./рослину у фазі розетки листя.

Заходи захисту передбачають знищення капустяних бур'янів, глибоку зяблеву оранку, висаджування розсади в ранні строки, обпилювання попелом чи тютюновим пилом або обприскування настоєм попелу невеликих присадибних ділянок, використання дозволених інсектицидів.

Стебловий капустяний прихованохоботник (Ceutorrhynhus quadridens синонім Ceutorrhynhus pallidaсtylus). Пошкоджує капусту, ріпу, ярий ріпак, турнепс, редис, брукву, гірчицю. Найбільшої шкоди завдає розсаді капусти в парниках, а також насінникам капусти й ріпаку. Жук завдовжки 2,5-3,5мм, коричнево-сірий з білими плямами, з довгою тонкою головотрубкою. Личинки завдовжки до 5 мм, жовтувато-білі, безногі, з коричневою головою. Зимують жуки під рослинними рештками на краях поля, у лісосмугах, вилітають пізно навесні, яйця відкладають у черешки листя.

Жуки найчастіше живляться тканинами черешків і товстих жилок зі-споду листків, прогризаючи в них шкірку, а потім виїдаючи невеликі порожнини, довкола яких унаслідок розростання тканини утворюються здуття. Інколи живляться тканинами листкових пластинок, вигризаючи в них округлі отвори. Нерідко проколюють верхівки молодих стебел розсади й насінників капусти. Личинки прогризають хід уздовж черешка листка в стебло, виїдаючи при цьому серцевину, і рухаються стеблом донизу, інколи до кореневої шийки.

Заходи захисту передбачають вибраковування заселеної личинками розсади капусти перед садінням, знищення бур'янів, розпушування ґрунту, збирання та знищення пошкоджених шкідником листків насінників, дотримання просторової ізоляції насінників від полів, де їх вирощували минулими роками, обробку інсектицидами.

Весняна капустяна муха (Delia brassicae). Пошкоджує капусту, редьку, редис, ріпу. Зовні схожа на хатню муху, завдовжки 6,0-6,5 мм. Самець темного попелясто-сірого кольору. Самиця більша, світліша. Личинка до 8 мм завдовжки, біла, довгаста, безнога, зі звуженим переднім кінцем.

Зимують лялечки в несправжніх коконах у ґрунті на ділянках, де розвивався шкідник. Навесні, коли ґрунт прогріється до 11-12°С, вилітають мухи. Виліт їх збігається приблизно з часом висаджування в ґрунт розсади ранньої капусти. Після нетривалого періоду додаткового живлення на квітках бур'янів починають відкладати яйця на ґрунт біля основи стебел розсади капусти. Через 6-10 днів з'являються личинки, які проникають у нижню частину стебла й корені розсади. Пошкоджені внаслідок живлення шкідником рослини капусти гинуть. Мухи другого покоління літають у червні липні, для від-кладання яєць концентруються на пізніх сортах капусти.

ЕПШ - 6-10 яєць/рослину або 5-6 личинок/рослину за 5%-го заселення. Заходи захисту передбачають глибоку зяблеву оранку, підживлення капусти, полив, підгортання, за ЕПШ - обробки інсектицидами. Хімічні обробки недоцільні при співвідношенні хижак-олеохара і капустяні мухи 1:10, або 3-5 особин ентомофага на 1м2.

Літня капустяна муха (Delia floralis). Доросла літня капустяна муха схожа на весняну, відрізняється трохи більшими розмірами (завдовжки 7-8 мм), жовтувато-сірим забарвленням тіла. Личинка біла або жовтувата зі зрізаним товстим заднім кінцем.

Зимують пупарії в ґрунті. Виліт мух відбувається наприкінці травня, коли ґрунт на глибині зимівлі коконів прогріється до 18°С. Самиця відкладає яйця купками на кореневу шийку рослин або на ґрунт біля них. Личинка пошкоджує корені й прикореневі частини рослин. Розвивається одне покоління за рік.

Найвідчутніші втрати врожаю від пошкоджень личинками літньої капустяної мухи на пізніх сортах білоголової капусти, а також на цвітній капус-ті літнього вигону.

Заходи захисту ті самі, що й проти весняної капустяної мухи.

Капустяна міль (Plutella maculipennis). Пошкоджує капусту білоголову й цвітну, турнепс, ріпак, гірчицю, редис, редьку, брукву, хрін.

Метелик із розмахом крил 14-17 мм, бурувато-сірий. Гусениця світло-зелена, з невеликими чорними плямами і рідкими чорними щетинками, веретеноподібна, завдовжки до 12 мм. Лялечка зелена або бруднувато-зелена, завдовжки до 9 мм.

Зимують лялечки в коконах на бур'янах та рослинних рештках. Літ метеликів навесні розпочинається у квітні травні. Самиця відкладає до 300 яєць, розміщуючи їх по одному або купками зісподу листків. Вийшовши з яйця, гусениці прогризають епідерміс, мінують тканини. Після першого линяння живляться відкрито, зісподу листків, вигризаючи в них паренхіму округлими заглибленнями, не займаючи шкірки з протилежного боку. Внаслідок цього пошкоджені місця мають вигляд так званих «віконець». Часто гусениці проникають у сердечко качанів, що зав'язуються, виїдають скручені листки й верхівкову бруньку. Найшкідливіші вони в спекотний період літа. Гусінь за забарвленням не відрізняється від листка і малопомітна. Разом з тим вона дуже рухлива і за найменшого дотику швидко падає донизу, повисаючи на павутинці. За сезон дає 4-5 поколінь.

ЕПШ - 5-10% заселених рослин.

Заходи захисту передбачають знищення післязбиральних решток і бур'янів. З появою гусениць обприскування інсектицидами.

Капустяна совка (Матеstrа brаssісае). Належить до групи наземних совок, гусениці яких живляться на надземних частинах рослин.

Метелик у розмаху крил 40-50 мм. Передні крила темно-бурі з жовтувато-білою хвилястою лінією біля переднього краю, ниркоподібна пляма світла, а кругла темна. Задні крила світліші, на кінцях затемнені. Гусениця завдовжки 35-40 мм, від світло-зеленого до майже чорного забарвлення, по боках тіла широка брудно-жовта смужка й дві переривчасті світлі лінії.

Розвивається в 1-2 поколіннях. Зимують лялечки в ґрунті. Літ метеликів першого покоління в травні червні. Гусениці живляться листками, спочатку скелетують їх, залишаючи верхню шкірку, а потім виїдають у них отвори і з'їдають цілком. Метелики другого покоління літають з липня до початку вересня. ЕПШ - понад 10 гусениць/м2.

Заходи захисту передбачають глибоку зяблеву оранку, знищення бур'янів, обприскування інсектицидами.

Капустяний білан (Pieris brassicaae). Пошкоджує капусту, інші капустяні.

Метелик досить великий, з розмахом крил 55-60 мм. Самиці більші за самців. Крила білі, з темним опиленням біля основи. Вершина передніх крил з чорною облямівкою. На передньому краю задніх крил чорний мазок. На передніх крилах самиці, крім того, по 2 чорних округлих плями. У самця ці плями тільки на нижньому боці передніх крил. Задні крила знизу сіро-жовті з густим чорним опушенням. Яйця лимонно-жовті, пляшкоподібні, ребристі. Гусінь завдовжки 50-60 мм, жовтувато-зелена, з темними плямами і жовтими смугами зісподу. Тіло гусені вкрите густими, дуже короткими волосками, що надають їй оксамитового вигляду. По боках тіла жовті смуги, вздовж спини світла. Лялечка зеленувато-жовта, кутаста, з чорними крапками на спині й боках.

Зимує лялечка на деревах, бур'янах у полі, на стінах будинків, на огорожах, стовбурах. Метелики з'являються у квітні травні.

Гусениці сильно об'їдають листки, залишаючи незачепленими тільки товсті жилки. У насінників вигризають бутони, квітки й стручки.

За вегетаційний період білан капустяний дає 2-4 покоління.

ЕПШ - 8-10 гусениць/рослину за 10%-го заселення. Чисельність білана обмежують ентомофаги: апантелес, гіпозетер, мухи-тахіни, птеромалюс, трихограма. Ефективним при ЕПШ є використання інсектицидів.

Білан ріпаковий (Pieris rара). Пошкоджує рослини з родини капус-тяних. Метелик дуже схожий на білана капустяного, відрізняючись трохи меншими розмірами (35-40 мм у розмаху крил). На кінцях передніх крил чорний колір менш інтенсивний, і площа плями менша. На передніх крилах самиці по дві чорні плями, а в самця по одній. Задні крила знизу жовті. Яйця видовжені, жовті, з поздовжніми реберцями. Гусениці завдовжки 30-40 мм, оксамитово-зелені, з ледь помітними жовтими смужками на спині й боках.

Зимує шкідник у фазі лялечки на сухих гілках, стовбурах дерев, будівлях, рослинних рештках.

Гусениці дуже ненажерливі. Ведуть поодинокий спосіб життя, знищують листкову пластинку цілком, включаючи й товсті жилки. Гусениці другого й наступних поколінь проникають у головку капусти, роблять у ній ходи, забруднюючи їх рідкими екскрементами. Пошкоджена рослина загниває, набуває неприємного запаху й стає непридатною до споживання.

ЕПШ - 8-10 гусениць/рослину за 10%-го заселення. Ефективним при ЕПШ є використання інсектицидів.

Найпоширеніші хвороби капусти та заходи захисту.

Чорна ніжка капусти. Збудники - гриби Rhizoctonia adernoldi, Pythium debaryanum, Botrytis cinerea, Olpidium brassicae, Phoma lingam, Fusarium spp. Проявляється на розсаді, спричинюючи її випадання. Рослини втрачають тур-гор, жовтіють, поникають, коренева шийка чорніє, загниває, вкривається білим нальотом. Джерела інфекції - ґрунт, заражене насіння. Захисні заходи передбачають дотримання сівозміни, знезараження насіння, полив ґрунту перед висаджуванням або полив розсади дозволеними для цього фунгіцидами.

Кила капусти. Збудник - гриб Plasmodiophora brassicae. Уражує кореневу систему, спричинюючи на коренях нарости і здуття. Рослини в'януть, жовтіють, головки не утворюються або утворюються недорозвинені. Джерело інфекції - ґрунт. Захисні заходи передбачають дотримання сівозміни та полив ґрунту перед висаджуванням або полив розсади дозволеними для цього фунгіцидами.

Пероноспороз. Збудник хвороби гриб Peronospora brassicae. Уражує капусту, ріпу, брукву, редис та інші капустяні культури у будь-якому віці. Однак небезпечна переважно для розсади капусти і насінників капустяних культур.

При ураженні розсади на сім'ядолях і листках хвороба виявляється у вигляді довгих розпливчастих плям з верхнього боку і нальоту конідіального спороношення патогена з нижнього боку.

Гриб зимує в основному ооспорами в уражених маточних качанах, рідше у рослинних рештках і грибницею в оболонках насіння.

Шкодочинність хвороби виявляється у загибелі розсади, пригніченні росту насінників, недоборі врожаю насіння і погіршенні його якості, загниванні качанів під час зберігання.

Захисні заходи передбачають дотримання сівозміни, знезараження насіння дозволеними фунгіцидами, видалення рослинних решток.

Судинний бактеріоз. Збудник - бактерії Xanthomonas campestris. Особливо великої шкоди завдає насінникам капусти. Листки, починаючи з країв, жовтіють, жилки на них темніють, листки стають крихкими й опадають. Спостерігається почорніння судинного кільця. Джерела інфекції - заражене насіння, уражені качани, заражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають дотримання сівозміни, знезараження насіння дозволеними фунгіцидами, видалення рослинних решток.

Слизовий бактеріоз. Збудники - бактерії Ervinia aroideae, E.carotovora, Pseudomonas spp. Уражує дорослі рослини в період зав'язування головок. Листки ослизнюються, темніють і загнивають. Гниль може проникати і всередину головки. За сильного ураження головки підламуються і падають. Насінники з уражених качанів гинуть. Джерела інфекції - заражене насіння, уражені качани, уражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають до-тримання сівозміни, знезараження насіння дозволеними фунгіцидами, видалення рослинних решток.

Дрібна чорна плямистість листків, або краповий некроз, виявляється на листках головок у другий період зберігання у вигляді появи на них численних дрібних, вдавлених свинцево-сірих або чорних плям округлої, видовженої і кутастої форми розміром 0,5-3,0 мм. Плями з'являються здебільшого на зовнішніх листках головок, однак іноді поширюються і на внутрішні листки. Головки втрачають товарну і харчову цінність. Причиною виникнення хвороби можуть бути: надлишкові дози азоту, умови зберігання (понижені температури), сортові особливості.

Туманність виявляється у вигляді відмирання і загнивання внутрішніх листків головок. Причиною хвороби вважається тривале зберігання головок капусти при температурі нижче -1°С. Замерзлі листки і прошарки льоду між ними перешкоджають проникненню повітря до центральної частини головки, і тканини відмирають через нестачу кисню. Уражені головки швидко стають непридатними для харчових цілей, оскільки швидко загнивають слизистим бактеріозом, починаючи зі середини. Сорти з пухкою структурою головок менше уражуються хворобою порівняно із сортами з щільною головкою.

Сухі прошарки в головках зумовлені несприятливими умовами вирощування, які особливо часто утворюються в спекотну суху погоду. Через дефіцит вологи окремі молоді листки буріють по краях, внаслідок чого в середині головок утворюються прошарки із сухих листків. Згодом такі листки можуть загнивати мокрою бактеріальною гниллю (слизистий бактеріоз), що призводить до значних втрат головок капусти при зберіганні.

Інтегрована система захисту капусти білоголової.

Період сівби.

Кращими попередниками для капусти є багаторічні трави, картопля, огірки, цибуля, помідори, озима пшениця і бобові культури. Не слід вирощувати капусту після капусти, редьки та інших культур з родини Капустяних. Повернення капусти на попереднє поле у сівозміні доцільне не раніше ніж через 3-7 років. Це обмежить ураження рослин капусти інфекційними хворобами, збудники яких зберігаються у ґрунті (кила, чорна ніжка, перонос-пороз).

Технологія підготовки ґрунту і його удобрення залежать від ґрунтово-кліматичної зони і від строків стиглості культури (рання, середня, пізня). Добрива застосовуються згідно з результатами агрохімічного аналізу ділянки, де буде вирощуватися капуста.

Для сівби використовується однорічне насіння, маса 1000 шт. насінин має становити не менше ніж 4 г, що надалі забезпечить інтенсивний ріст рослин і стійкість їх до ураження грибами - збудниками хвороб.

Для знезараження насіння від бактеріальної інфекції його прогрівають (термотерапія) 20-25 хв у гарячій воді за температури 50°С або протруюють одним із фунгіцидів: Превікур, 72,2% в.р. (4,0 л/т), Фундазол, 50% з.п. (2,0 л/т).

Для підвищення схожості, енергії росту і розвитку, хворобостійкості розсади насіння намочують у розчині різних мікроелементів.

Розсаду вирощують у парниках і плівкових теплицях. Оптимальний вік розсади 60-75 діб, 6-9 справжніх листочків. Перед висаджуванням розсади в поле проводять її вибраковування, видаляючи і знищуючи ті рослини, що пошкоджені чорною ніжкою, килою, капустяною мухою. Проти комплексу шкідників (вовчок, дротяники, личинки хрущів, весняна капустяна муха, капустяний прихованохоботник, хрестоцвіті блішки) проводять замочування коренів розсади перед висаджуванням у суспензії препарату Актара, 25% в.р.г. (1,5 г/л води на 250 рослин) протягом 90-120 хв.

До висаджування розсади або до висіву насіння проти однорічних однодольних та двосім'ядольних бур'янів вносять гербіциди Бутізан, 40% к.е. (1,75-2,5 л/га), Дуал Голд, 96% к.е. (1,6 л/га), Стомп, 33% к.е. (3,0-6,0 л/га) або Трефлан, 48% к.е. (2,0-3,0 л/га), Трифлурекс, 48% к.с. (2,0-3,0 л/га) з негайним загортанням. Менші норми препаратів застосовують на легких ґрунтах, а більші на важких.

Період сходів, висаджування розсади

При вирощуванні капусти висівом насіння в полі для запобігання по-шкодження сходів хрестоцвітими блішками потрібно вибирати ранні строки сівби. Проти комплексу шкідників (хрестоцвіті блішки, капустяні мухи, капустяний прихованохоботник) по сходах або після висаджування розсади застосовують один із інсектицидів Актара, 24% к.с. (0,07-0,09 кг/га), Альтекс, 10% к.е. (0,10-0,15 кг/га), Децис Профі, 2,5% в.г. (0,035 кг/га), Базудин, 60% к.е. (1,0 л/га), Діазинон, 60% к.е. (1,0 л/га), Діазол, 60% к.е. (1,0 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,2 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,10-0,15 л/га), Фуфанон, 57% к.е. (1,2 л/га), Ф'юрі, 10% в.е. (0,1-0,15 л/га), Штефесін, 2,5% к.е. (0,3 л/га).

Якщо гербіциди не вносили до посіву чи до висадки розсади, то проти однорічних злакових і дводольних бур'янів через 3-7 днів після висаджування розсади застосовують гербіцид Бутізан, 40% к.е. (1,75-2,5 л/га).

Через 7-10 днів після висаджування розсади розпушують ґрунт на глибину 6-8 см. Протягом вегетації його обробляють ще 2-3 рази, рослини підживлюють і поливають. Після поливів та підживлень капусту підгортають для утворення додаткових корінців, що сприяє підвищенню стійкості її проти пошкоджень капустяними мухами і килою.

Для підвищення стійкості рослин проти шкідників проводять позакореневе підживлення 0,1% витяжкою суперфосфату з 0,05% розчином хлористого калію.

Проти кореневих і стеблових гнилей проводять полив розсади з інтервалом 3-4 тижні 0,15% робочим розчином препарату Превікур, 72,2% в.р. (2-4 л/м2).

Період утворення розетки листя - формування головки

По вегетуючих рослинах капусти застосовують гербіциди залежно від ступеня й типу забур'яненості площі. Проти однорічних і багаторічних злакових бур'янів (пирій повзучий, види мишію, куряче просо і т.д.) проводять обприскування препаратами Агіл, 10% к.е. (0,6-1,2 л/га), Пантера, 4% к.е. (1,0-2,0 л/га), Фюзілад Форте, 15% к.е. (0,5-2,0 л/га). Проти однорічних і багаторічних дводольних бур'янів (осоти та ін.) для обприскування використовують препарат Лонтрел, 30% в.р. (0,2-0,5 л/га).

Проти пероноспорозу проводять обприскування фунгіцидом Квадріс, 25% к.с. (0,6 л/га).

Проти капустяної попелиці, клопів, блішок, прихованохоботників, капустяної молі, біланів проводять крайові або суцільні обробки полів інсектицидами Актара, 24% к.с. (0,07-0,09 кг/га), Альтекс, 10% к.е. (0,10-0,15 кг/га), Децис Профі, 2,5% в.г. (0,035 кг/га), Базудин, 60% к.е. (1,0 л/га), Діазинон, 60% к.е. (1,0 л/га), Діазол, 60% к.е. (1,0 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,2 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,10-0,15 л/га), Фуфанон, 57% к.е. (1,2 л/га), Ф'юрі, 10% в.е. (0,1-0,15 л/га), Штефесін, 2,5% к.е. (0,3 л/га).

У період формування головки проти попелиць, гусениць капустяної совки, капустяного і ріпакового біланів, капустяної молі проводять обприскування інсектицидами зазначеними вище, а також використовують препарати непрямої токсичної дії (регулятори розвитку шкідників) Дімілін, 25% з.п. (0,08-0,12 кг/га), Матч, 5% к.е. (0,4 л/га), Номолт, 15% к.с. (0,3 л/га).

При чисельності 2-3 гусениць капустяної совки на рослину та заселеності 2-5% рослин у період формування головок використовують біологічні засоби: випускають трихограму та проводять обприскування біопрепаратами.

Періо збирання врожаю та післязбиральний період

За 10 днів до збирання врожаю капусти проти загнивання головок під час зберігання поля обприскують фунгіцидом Квадріс, 25% к.с. (0,6 л/га).

При збиранні врожаю з полів видаляють головки з корінням, які уражені килою, судинним і слизистим бактеріозами.

На уражених килою ґрунтах восени вносять свіжогашене вапно так, щоб рН ґрунту становила 7-7,5.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть грибні хвороби капусти.

2. Назвіть основні бактеріальні хвороби капусти.

3. Назвіть основних шкідників розсади капусти.

4. Назвіть основних шкідників капусти в період вегетації.

5. Які інсектициди використовують для захисту капусти від шкідників?

6. Які фунгіциди використовують для захисту капусти від хвороб?

7. Які препарати використовують для протруювання насіння капусти?

8. Які гербіциди використовують для захисту посівів капусти від дводольних бур'янів?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів капусти від однодольних бур'янів?

10. Які гербіциди використовують для внесення до висаджування розсади капусти?

11. Які біологічні заходи захисту капусти від шкідників і хвороб?

4.9 Огірки

Найпоширеніші шкідники огірків та заходи захисту.

Баштанна попелиця (Aphis gossypii). Живиться на гарбузових рослинах і багатьох бур'янах.

Комаха жовтого, темно-зеленого або майже чорного кольору, завдовжки 1,2-2,1 мм. Личинки жовті або зелені. Розвивається баштанна попелиця неповноциклічно, розмноження тільки партеногенетичне на трав'янистих рослинах. Зимують безкрилі самиці та личинки на прикореневих листках грициків звичайних і багаторічних рослин у різних закритих і захищених міс-цях. Перша поява попелиць навесні на культурних рослинах спостерігається тоді, коли температура навколишнього середовища перевищить 12°С. Всього протягом сезону попелиця дає до 10 поколінь.

Заселяє рослини колоніями з нижнього боку листків, а також пагони, квітки та зав'язі рослин. Пошкоджені листки скручуються й засихають, квітки і зав'язі опадають. Попелиця шкідлива ще й тим, що може бути переносником мозаїки огірків.

ЕПШ - 10% заселених рослин. Заходи захисту передбачають знищення бур'янів, обприскування невеликих присадибних ділянок настоями мила з попелом, полину та гіркого перцю, при ЕПШ - використання інсектицидів.

Паросткова муха (Delia platura). Пошкоджує сходи огірків, гарбуза, дині, квасолі, бобів, гороху, шпинату, буряків, кукурудзи, соняшнику, люпину, зернових та інших рослин, кореневу систему капусти, цибулі, коренеплоди буряків, бульби картоплі.

Муха завдовжки 3-6 мм, жовто-сіра. Черевце сіре, з чорною смугою. Яйце біле, до 1 мм завбільшки, видовжене. Личинка завдовжки до 7 мм, брудно-білого кольору, м'ясиста. Пупарій 4-5 мм завбільшки, жовто-бурий, видовжено-овальний.

Зимують пупарії в ґрунті на глибині 7-10 см. Мухи з'являються навесні на початку травня. Яйця відкладають на ґрунт під грудочки. Личинки проникають у насіння або паростки гарбузових культур. Пошкоджене насіння гине, паростки всихають або з них виростають слабкі рослини. Розвивається в трьох генераціях. Найшкідливішіми є личинки першої генерації, оскільки пошкоджують сходи рослин. Личинки наступних генерацій пошкоджують кореневу систему вже зміцнілих рослин.

Яйця личинок та пупарії знищують ентомофаги аелохара, геофілюс, трібібліографа, афаерета, уражують ентомопатогенні гриби, бактерії, мікро-спорідії. Дорослі особини уражуються грибом ентомофтора. ЕПШ - 5%-ве заселення рослин. Заходи захисту передбачають передпосівний обробіток ґрунту, сівбу в оптимальні строки, підживлення рослин, підгортання, за ЕПШ - обробку інсектицидами. Хімічні обробки недоцільні при співвідношенні хижак-олеохара і паросткова муха 1:10, або 3-5 особини ентомофага на 1м2.

Павутинний кліщ (Tetranychus urticae). Пошкоджує всі баштанні культури, переселяючись з бур'янів, на яких навесні розмножуються перші покоління шкідника у місцях зимівлі самок. Зимують самиці в щілинах теплиць, парників, під рослинними рештками.

Живлячись на листках, кліщі пригнічують ріст і розвиток рослин, що призводить до зменшення врожаю або до повної його втрати.

Заходи захисту передбачають знищення бур'янів, знищення рослинних решток, проведення зяблевої оранки, крайові обприскування дозволеними акарицидами в період переселення кліща.

Найпоширеніші хвороби огірків та заходи захисту.

Коренева гниль. Збудники гриби з родів Fusarium та Rhizoctonia.

Патогени здатні уражати всі гарбузові культури, однак найбільш шкодочинні на огірках у закритому ґрунті. Крім огірка, уражуються всі овочеві культури, які вирощуються розсадою. Насамперед уражуються рослини, ослаблені несприятливими зовнішніми умовами. У теплицях це може бути пов'язано зі зниженням температури повітря і ґрунту, надмірним сонячним освітленням після тривалої хмарної погоди, надмірно високою концентра-цією мінеральних речовин, поливом холодною водою тощо. У відкритому ґрунті коренева гниль часто виникає після поливів або сильних дощів.

На уражених сіянцях спостерігається спочатку побуріння кореневої шийки і коренів, потім стебло тоншає, сім'ядольні і молоді листки в'януть, і рослина гине. При зараженні на більш пізніх етапах розвитку рослин листки, починаючи з нижніх, поступово жовтіють, рослини в'януть. У нижній прикореневій частині стебла і коренях спостерігається побуріння, мичкуваті корені не утворюються. Згодом уражені тканини кореня і кореневої шийки мацеруються, рослини легко висмикуються з ґрунту. У місцях ураження розвивається міцелій збудників.

Джерела інфекції - заражене насіння, рослинні рештки, ґрунт. Захисні заходи передбачають знезараження насіння, підживлення рослин, видалення уражених рослинних решток.

Антракноз. Збудник гриб Colletotrichum lagenarium.

Хвороба виявляється на сходах з ураженого насіння, розсаді і дорослих рослинах гарбузових культур, продовжує розвиватись при транспортуванні і зберіганні плодів. Уражуються листки, черешки, стебла і плоди.

На листках спочатку з'являються жовтуваті, округло-овальні плями, які згодом стають коричневими з характерною темно-бурою облямівкою. Тканина в місцях плям засихає, викришується, внаслідок чого утворюються отвори. На стеблах і черешках листків плями видовжені, вдавлені. На плодах спочатку утворюються дрібні поверхневі плями, які поступово розростаються і перетворюються на виразки. Шкодочинність хвороби виявляється у загибелі сходів, зниженні аси-міляційної поверхні рослин внаслідок завчасного засихання листків, різкому погіршенні товарних якостей плодів, загниванні їх під час транспортування, зберігання та реалізації. Найсприятливішими для поширення хвороби умовами є дощ і роса.

Основне джерело інфекції уражені рослинні рештки і насіння, де патоген зберігається грибницею та склероціями.

Захисні заходи передбачають знезараження насіння, видалення уражених рослинних решток, застосування фунгіцидів.

Борошниста роса. Збудники гриби Erysiphe cichoracearum f.cucurbitacearum та Sphaerotheca fuliginea f.cucumbidis.

Уражуються рослини в усі фази розвитку. Хвороба виявляється зде-більшого на листках, черешках, стеблах, а іноді й на плодах у вигляді білого або сірого борошнистого нальоту. Згодом на ньому з'являються клейстотеції у вигляді чорних крапок. Уражені листки стають крихкими, закручуються краями догори, швидко засихають.

Розвитку хвороби сприяють різкі гідротермічні коливання, а також недостатня освітленість рослин.

Джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають підживлення рослин, видалення рослинних решток, за сильного роз-витку хвороби - використання дозволених фунгіцидів.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Збудник - гриб Pseudoperenospora cubensis.

Хвороба в Україні має характер епіфітотії. Поширена в усіх зонах вирощування гарбузових культур. Уражує рослини у відкритому і закритому ґрунті.

На верхньому боці листків спочатку утворюються бурі округлі або кутасті плями. З нижнього боку листків у місцях плям з'являється сірувато-фіолетовий наліт конідіального спороношення патогена, добре помітний у вологу погоду. Плями швидко збільшуються в розмірі, буріють, листки стають крихкими і повністю відмирають. При епіфітотійному розвитку хвороби рослини швидко гинуть. Поширенню і розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість (95-100%) і температура повітря 18-22°С.

Шкодочинність хвороби дуже велика. За умов епіфітотійного розвитку хвороби рослини засихають за 1-2 тижні після появи перших симптомів і повністю припиняють плодоношення.

Джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають застосування дозволених фунгіцидів, підживлення рослин, видалення і знищення рослинних решток.

Бактеріоз (дірчаста плямистість). Збудник бактерія Pseudomonas syringe.

Уражуються всі надземні органи рослини протягом вегетації. На листках спочатку утворюються маслянисті, згодом світло-коричневі кутасті плями, обмежені жилками. З нижнього боку листка, за високої вологості повітря, на плямах утворюється бактеріальний ексудат у вигляді жовтуватих мутних крапель. За сухої погоди плями підсихають, уражена тканина некротизується, випадає, і листки стають дірчастими.

На стеблах, черешках і плодах з'являються дрібні водянисті плями, які збільшуються у розмірах, поступово підсихають, у місцях ураження утворюються виразки. Уражені плоди деформуються і набувають гачкоподібної форми.

У період вегетації бактерії поширюються механічно: вітром, комахами, краплинами води, робітниками при виконанні робіт. Розвитку хвороби сприяють загущеність рослин, їх дощування. Бактерії зберігаються в уражених рослинних рештках до повного їх перегнивання, в насінні, зібраному з уражених насінників.

Шкодочинність хвороби дуже велика. Внаслідок ураження надземних органів рослини недорозвиваються, погіршується асиміляційна діяльність листків, від чого знижуються кількісні і якісні показники врожаю.

Захисні заходи передбачають знезараження насіння, видалення уражених рослинних решток.

Звичайна огіркова мозаїка. Збудник вірус Cucumis virus. Може уражувати понад 700 видів рослин, у тому числі помідор, перець, салат, петрушку, кріп, капусту, квасолю, лілію, хризантему, тютюн, плодові, ягідні, цитрусові культури і виноград. Зустрічається практично скрізь у відкритому та закритому ґрунті.

На листках, починаючи з верхівки, утворюються світло-зелені, потім жовті плями, з'являється крапчастість. Листки стають зморшкуваті, ріст рослин уповільнюється, і вони часто гинуть.

На дорослих рослинах зменшується кількість жіночих квіток, плоди утворюються світло-зелені з темно-зеленими бородавками.

Вірус поширюють попелиці. Захисні заходи передбачають знезараження насіння, підживлення рослин, видалення і знищення уражених рослин і рослинних решток.

Інтегрована система захисту огірків

Період освоєння сівозмін при плануванні розміщення культур

В овочевих і овочево-кормових сівозмінах огірки розміщують після багаторічних трав, помідорів, пізньої капусти, гороху, цибулі, а в польових після озимої пшениці, ранньої картоплі. Гарбузові культури повертають на попереднє поле не раніше як через 3-4 роки, дотримуючись просторової ізоляції між плантаціями.

Бур'яни знищують за допомогою агротехнічних і хімічних заходів.

На сильно забур'янених площах, особливо багаторічними видами злакових і дводольних бур'янів, використовують препарати суцільної дії. Після збору попередника або за три тижні до посіву огірків проводять обприскування вегетуючих бур'янів гербіцидами Клінік Дуо, 48% в.р. (2,0 л/га), Раундап, 48% в.р. (2,0 л/га).

Період сівби

За 15 днів до висіву насіння огірків проти однорічних злакових та двосім'ядольних бур'янів вносять гербіцид Дуал Голд, 96% к.е. (1,2-1,6 л/га) або Трефлан, 48% к.е. (0,9-1,2 л/га) чи Трифлурекс, 48% к.с. (0,9-1,2 л/га) з негайним загортанням.

Перед сівбою насіння прогрівають за температури 50-60°С протягом 5-6 год. Для запобігання запарюванню температуру підвищують поступово протягом 1-2 год.

Для підвищення стійкості рослин проти хвороб (коренева гниль, бактеріоз, пероноспороз) насіння намочують протягом 6-12 год у розчинах мікро-елементів: сірчанокислого марганцю (0,5-1 г/л), борної кислоти (0,1-0,3 г/л), молібденовокислого амонію (0,2 г/л), мідного купоросу (0,2 г/л). Після намочування насіння просушують до сипучості.

Проти переноспорозу і бактеріозу насіння протруюють фунгіцидом Апрон, 35% т.к.с. (2,5 л/т).

Період сходів - 1-2 справжніх листків культури

При виявленні кореневої гнилі хворі рослини видаляють з поля з коренями і прилиплим до них ґрунтом, а здорові підгортають, що зменшує пошкодження рослин паростковою мухою.

Проти паросткової мухи та інших ґрунтових шкідників у ґрунт вносять інсектицид Геравітокс-У, 5% г. (30 кг/га).

У фазі 1-2 справжніх листків у культури проти однорічних злакових бур'янів застосовують гербіцид Тарга Супер, 5% к.е. (1,0-2,0 л/га). Проти однорічних і багаторічних злакових бур'янів (за висоти пирію 10-15 см) посіви обробляють гербіцидом Фюзілад Форте, 15% к.е. (0,5-2,0 л/га) або Оберіг, 9% к.е. (0,6-1,5 л/га).

Період інтенсивного росту - бутонізації

Для підвищення стійкості рослин проти хвороб у період вегетації проводять позакореневе підживлення комбінованим розчином: до 10 л води додають суперфосфату 20 г, сечовини 7 г, калійної солі 20 г, сірчанокислого марганцю 2 г, мідного купоросу 4 г.

Проти шкідників (кліщі, попелиці, трипси) застосовують інсектициди Актеллік, 50% к.е. (0,3-1,5 л/га), Карате, 5% к.е. (0,1 л/га).

Проти несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу) рослини обприскують фунгіцидами Акробат МЦ, 69% в.г. (2,0 кг/га), Альєт, 80% з.п. (2,0 кг/га), Інфініто, 68,75% к.с. (1,2-1,6 л/га), Курзат, 44% з.п. (3,0 кг/га), Превікур, 72,2% в.р. (2,0 л/га), Ридоміл Голд, 68% в.г. (2,5 кг/га), Фітал, 65% в.р.к. (2,0-2,5 л/га). Проти борошнистої роси обробляють препаратами Байлетон, 25% з.п. (0,6-1,0 кг/га), Топаз, 10% к.е. (0,125-0,15 л/га), Топсін М, 70% з.п. (0,8-1,0 кг/га). Проти пероноспорозу, антракнозу, борошнистої роси проводять обприскування фунгіцидом Квадріс, 25% к.с. (0,6 л/га).

Період збирання врожаю

Після збирання врожаю знищують рослинні рештки, проводять глибоку зяблеву оранку. Для запобігання розвитку паросткових мух треба особливо ретельно приорювати гній.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть грибні хвороби огірків.

2. Назвіть основні бактеріальні та вірусні хвороби огірків.

3. Назвіть основних шкідників огірків у період сходів.

4. Назвіть основних шкідників огірків у період вегетації.

5. Які інсектициди використовують для захисту огірків від шкідників?

6. Які фунгіциди використовують для захисту огірків від хвороб?

7. Які препарати використовують для протруювання насіння огірків?

8. Які гербіциди використовують для захисту посівів огірків від дводольних бур'янів?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів огірків від однодольних бур'янів?

10. Які гербіциди використовують для внесення до посіву огірків?

11. Які біологічні заходи захисту огірків від шкідників і хвороб?

4.10 Помідори

Найпоширеніші шкідники помідорів та заходи захисту.

Колорадський жук (особливості біології див. у підрозділі 4.7).

Жуки і личинки об'їдають листя, що спричиняє порушення фізіологічних процесів і призводить до зменшення врожайності.

Заходи захисту перш за все передбачають просторову ізоляцію від полів картоплі, дотримання сівозміни, застосування біологічних чи за потреби хімічних препаратів.

Найпоширеніші хвороби помідорів та заходи захисту.

Фітофтороз. Збудник - гриб Phytophtora infestans.

Хвороба виявляється на листках, стеблах, плодах. Перші симптоми фітофторозу на рослинах помідорів можна виявити через 1,5-2 тижні після появи його на посівах картоплі.

На листках, переважно по краях, з'являються бурі плями, а з нижнього боку - наліт. Уражені листки швидко засихають, а в дощову погоду гниють. На черешках і стеблах плями бурі, видовжені, без нальоту. На плодах з'являються коричнево-бурі тверді, з нерівною поверхнею розпливчасті плями без нальоту спороношення. Плоди швидко загнивають, стають повністю непридатними для споживання.

Розвитку хвороби сприяють холодні ночі й порівняно теплі дні за високої вологості повітря (часті дощі, тривалі тумани і великі роси).

Джерела інфекції - уражене насіння і рослинні рештки уражених рослин. Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, просторову ізоляцію від посадок картоплі, знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.

Альтернаріоз, або рання суха плямистість. Збудник гриб Alternarіa solani. Хвороба виявляється на листках, черешках і плодах. На листках, починаючи з нижніх, з'являються сухі, округлі з вираженою зональністю бурі плями до 5-8 мм у діаметрі. Плями зливаються, охоплюючи значну частину листкової пластинки. За вологої погоди на плямах утворюється темно-бурий оксамитовий наліт. Уражені листки завчасно засихають і опадають. На плодах плями темно-бурі, округлі, вдавлені, з темним, майже чорним, оксамитовим нальотом, розміщені здебільшого біля плодоніжок або в місцях механічних ушкоджень. Такі плоди швидко загнивають. Інтенсивному поширенню і розвитку хвороби сприяє спекотна погода з періодичними дощами і рясними росами.

Джерело інфекції уражені рослинні рештки, насіння.

Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, просторову ізоляцію від посадок картоплі, знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.

Септоріоз, або біла плямистість листків. Збудник гриб Septoria lycopersici. Уражує листя, зрідка стебла і плоди. Перші ознаки хвороби проявляються на сіянцях та розсаді у вигляді бруднувато-білих плям з темним обідком і численними темними крапками (спори гриба). Листки жовтіють і засихають, що призводить до значного зниження врожаю. Розвитку хвороби сприяє волога тепла погода.

Джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають вирощування відносно стійких сортів, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.

Фузаріозне в'янення. Збудник гриб Fusarium oxysporum. Уражуються рослини на всіх етапах органогенезу. Однак хвороба найбільш шкодочинна при ураженні дорослих рослин на початку плодоношення.

Перші симптоми хвороби проявляються у вигляді пожовтіння і в'янення нижніх листків. В'янення швидко поширюється угору на всю рослину, призводить до її загибелі. Іноді рослини не гинуть, однак вони пригнічені, відстають у рості, малопродуктивні. На поперечному зрізі стебла хворих рослин добре помітно темне забарвлення судин, оскільки гриб паразитує у судинній системі рослини.

Джерело інфекції уражені рослинні рештки, ґрунт. Зараження рослин відбувається через корені. Поширюється збудник розсадою, ґрунтообробним реманентом, поливною і дощовою водою. У теплиці патоген потрапляє із зараженим ґрунтом.

Захисні заходи передбачають знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.

Вертицильозне в'янення (вілт). Збудник гриб Vertiсіllium albo-atrum. Перші симптоми захворювання проявляються в період утворення плодів. Нижні листки спочатку жовтіють, згодом на них з'являються бурі плями із світло-бурою облямівкою. На відміну від фузаріозного, в'янення відбувається повільно. Рослини в'януть, однак їх тургор вранці та у похмуру вологу погоду відновлюється. З настанням спекотної погоди в'янення посилюється. На поперечному розрізі стебел добре помітне побуріння судинного кільця.

Джерело інфекції уражені рослинні рештки і ґрунт.

Захисні заходи передбачають знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.

Чорна бактеріальна плямистість, або бородавчастість. Збудник бактерія Xanthomonas campestris pv. vesicatoria.

Хвороба поширена скрізь, уражує рослини помідора як у відкритому, так і у закритому ґрунті впродовж усієї вегетації. Виявляється на листках, черешках, стеблах і плодах.

На листках з'являються численні дрібні водянисті плями з жовтуватою облямівкою, які швидко збільшуються у розмірі і набувають темного, майже чорного забарвлення. На черешках і стеблах плями чорні, видовжені.

Уражені рослини погано розвиваються, мають пригнічений вигляд, час-то гинуть. На зелених плодах спочатку з'являються темні опуклі цятки з водянистою облямівкою, а на зрілих плодах вони стають чорними, блискучими, опуклими, неправильної форми. При сильному розвитку хвороби плями вкривають значну частину плоду, істотно погіршуючи товарні і смакові якості. Часто тканина плодів під плямами загниває, утворюючи глибокі виразки.

Патоген поширюється краплинами дощу, водяними бризками при поливі, комахами, вітром. Хвороба інтенсивно розвивається за умов теплої погоди з невеликими частими дощами.

Джерела інфекції неперегнилі рослинні рештки і насіння.

Бактеріальний рак. Збудник бактерія Corynebacterium michiganense pv. michiganense.

Уражуються рослини у будь-якому віці. Хвороба розвивається дуже повільно; на рослинах, уражених у молодому віці, симптоми починають проявлятися в період плодоутворення. В окремих випадках в'януть і гинуть молоді рослини.

Розрізняють два типи ураження рослин: дифузне і місцеве (локальне). При дифузному типі уражується судинна система, що призводить до в'янення рослин і зараження внутрішніх тканин плодів. Часто в'янення супроводжується засиханням листків. На черешках, стеблах темні смужки, тріщини або виразки, на поперечному зрізі стебла ураження судин. Плоди стають потворними, насіння набуває темного забарвлення і втрачає схожість.

При місцевому (локальному) типі ураження на листках, черешках, плодоніжках з'являються дрібні коричневі виразки і тріщинки. На плодах плями округлі, світлі, з темною серединою, що мають вигляд «пташиного ока».

Найсприятливішими умовами для поширення й розвитку хвороби є тепла дощова погода і загущені посадки помідорів, що погано провітрюються. Під час вегетації рослин хвороба поширюється комахами, краплями дощу, інвентарем.

Основне джерело інфекції уражені неперегнилі рослинні рештки і насіння. Захисні заходи передбачають знезараження насіння та видалення рослинних решток.

Мозаїка. Збудник вірус Tabaco mosaic vinis (Nicotiana virus).

Проявляється мозаїка здебільшого на листках, рідше на плодах у вигляді чергування світло- і темнозабарвлених ділянок.

За умов недостатньої освітленості і підвищеної вологості грунту, а також надлишкового азотного живлення хвороба провляється у вигляді внутрішнього некрозу плодів, а за недостатньої освітленості, низької вологості і знижених температур у вигляді ниткоподібності і папоротеподібності листків.

Джерело інфекції насіння, ґрунт, де патоген може зберігатися у вільному вигляді, часто у вигляді кристалів або адсорбованим на ґрунтових колоїдах.

Стрик (штрихуватість, некротична смугастість). Збудники віруси Таbасо mosaic virus, Potato virus X, Potato virus Y.

Загальним характерним симптомом хвороби є утворення некротичних плям, смуг на стеблах, листках, черешках, плодах. На листках плями дрібні, кутасті, на черешках червоно-коричневі штрихи і смужки. Листки стають крихкими і засихають.

На стеблах темно-коричневі штрихи завдовжки 2-3 см і до 5 мм зав-ширшки. На плодах темно-коричневі поверхневі некротичні плями неправильної або продовгуватої форми. Плоди розтріскуються, утворюються виразки. Іноді плоди зморщуються, розм'якшуються, деформуються і повністю відмирають.

Поширення хвороби відбувається контактно-механічним шляхом при догляді за рослинами, комахами (попелицями), через кореневу систему (при гідропонній культурі помідорів).

Джерела інфекції насіння, неперегнилі рослинні рештки, залишки помідорів, заражені бульби картоплі.

Бронзовість, або плямисте в'янення. Збудник вірус Tomato spotted wilt virus.

Уражуються листки, стебла, плоди. Молоді листки хворих рослин набувають бронзового або брудно-фіолетового відтінку, згодом на них з'являються брудно-фіолетові або бронзові плями й кільця, зигзагоподібні смуги, що зливаються. Листки некротизуються, в'януть, засихають і опадають. При ураженні молодих рослин спостерігається відмирання верхівки, однак вони не гинуть хвороба виявляється у вигляді жовтуватої мозаїчної крапчастості, плоди не утворюються.

На достигаючих плодах бурі плями, що чергуються з червоними. На зелених плодах плями у вигляді концентричних кілець блідо-зеленого або коричневого забарвлення.

Від хворих до здорових рослин вірус передається тютюновим трип-сом.

Джерело інфекції тютюновий трипс, в організмі якого вірус зберігається тривалий час.

Стовбур. Збудник мікоплазмовий організм.

Проявляється спочатку на верхівках рослин у вигляді зміни забарвлення листків до червонуватого чи фіолетового відтінку. Нижні листки редуковані (папоротеподібні), стирчать догори.

Найбільш характерна ознака позеленіння або зростання квіток і здерев'яніння плодів.

Поширюються мікоплазми різними видами цикадок. З насінням і соком патоген не передається, у рослинних рештках не зберігається.

Верхівкова гниль. Непаразитарне функціональне захворювання.

Уражуються молоді, ще недозрілі плоди. Проявляється на верхівках плодів у вигляді водянистих плям, які розростаються, стають темними, вдавленими. За умов підвищеної вологості тканина під плямами розм'якшується, загниває. Уражені плоди втрачають товарну і смакову цінності, часто опадають.

Основною причиною виникнення хвороби вважається недостатня забезпеченість рослин вологою у період плодоутворення. Внаслідок цього тканини на верхівці плоду відмирають. Хвороба інтенсивніше розвивається за умов дефіциту кальцію і надлишку магнію у ґрунті.

Часто зустрічається схожа з непаразитарною верхівковою гниллю хвороба помідорів, що спричинюється бактерією Pseudomonas persicum. Вона, як правило, виникає не на зелених, а на зрілих плодах, які тривалий час лежать на поверхні ґрунту. Крім того, виявляється у вигляді не сухих, а мокрих плям.

Інтегрована система захисту помідорів.

Період освоєння сівозмін при плануванні розміщення культур

Найкращі попередники помідорів багаторічні трави, озима пшениця, бобові, огірки, цибуля. Повернення пасльонових на те саме місце не раніше як через три роки. Обов'язкова просторова ізоляція полів помідорів від полів картоплі не менше як 500 м.

Бур'яни знищують за допомогою агротехнічних і хімічних заходів.

На сильно забур'янених площах, особливо багаторічними видами злакових і дводольних бур'янів, використовують препарати суцільної дії. Після збору попередника проводять обприскування вегетуючих бур'янів гербіцидами Клінік Дуо, 48% в.р. (2,0 л/га), Раундап, 48% в.р. (2,0 л/га).

...