Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва

1 Хвороба Тешена - інфекційна гостра хвороба свиней переважно 2-10міс віку, характеризується ознаками ураження центральної нервової системи. Збудник - РНК -геномний вірус, нейротропний. Вірус стійкий до дії фізико-хімічних факторів, при температурі 70-80 руйнується через 60хв, у засоленому матеріалі зберігається 30-40 діб.

Пат. зміни в органах і тушах нехарактерні - спостерігають гіперемію органів грудної та черевної порожнини, мозкових оболонок, розширення судин мозку, набряк головного і спинного мозку, крапкові крововиливи у спинному мозку.

Сан. Оцінка - м'ясо і інші продукти забою переробляються на варені, варено-копчені ковбаси, консерви чи проварюють. За наявності дистрофічних змін у м язах, тушу з усіма оганами направляють на утилізацію або знищують. Кістки, кров, головний і спинний мозок, кишки, шлунки, сечові міхури, стравоходи, ратиці, переробляють на сухі тваринні корми.

Шкури з тварин не знімають, а обшпарюють або обпалюють. Допускається зняття шкури з наступною їх дезінфекцією.

Вет сан заходи.- хворих і підозрюваних у захворюванні свиней забивають на сан бойні або на загальному конвеєрі в окрему зміну. Для дезінфекції приміщень застосовують 2% р-н формальдегіду, 3%НАОН(70-80), р-н гіпохлориту натру, або освітлений р-н хлорного вапна із вмістом 3% хлору (0, 5-1л,м) експозиція 3-4год. Обладнання дезінфікують 5% р-ном хлораміну або 3% їдким натром. Автомашини на виїзді дезінфікують 2% р-ном формальдегіду.

2 Грип птиці - псевдо чума, Ньюкаслська хвороба надзвичайно контагіозне гостроперебігаюче захворювання птиці. Збудник вірус. У хворої птиці сонливий стан, кашель, синюшність гребінця, витікання рідини із дзьоба, носових отворів, діарея з виділенням рідкого калу, іноді з домішками крові. Післязабійна діагностика. Виявляють множинні крапкові чи плямисті крововиливи на слизових оболонках органів харчотравлення і дихання, крововиливи на поверхні залозових сосочків шлунка, дифтеричні нашарування на слизовій оболонці рота, глотки, стравоходу.

Сан оцінка - тушки з внутрішніми органами, отримані від хворої і підозрілої щодо захворювання птиці, направляють на знищення. Тушки і внутрішні органи, отримані від забою птиці, підозрюваної в зараженні, але за відсутності пат змін, направляють на проварювання або для виготовлення консервів. Пух і пір'я знищують.

3 Хвороба Марека інфекційна хвороба курей, збудник онкогенний вірус. У хворої птиці парези та параліч ніг, крил, хвоста, шиї, дзьобу, жовтушність тканин, задуха, відвисання черева.

Типовими змінами є пухлини саловидної консистенції сірого кольору і різної конфігурації, які виявляють в яєчниках та сім'яниках, серцевих м'язах, легенях, печінці, нирках, пішлунковій залозі, фабрицієвій сумці, м'язах.

Сан оцінка - при генералізованому процесі або патологічних змінах у м'язах і на шкірі, наявності анемії або жовтяниці тушки і внутрішні органи утилізують, за їх відсутності тушки проварюють або переробляють на консерви, а внутрішні органи утилізують.

Пух і пір'я знищують.

Пастерельоз - інфекційна хвороба птиці всіх видів. Збудник - мікроорганізми пастерела мультіціда. Хвороба перебігає гостро, підгостро з явищами септицемії і геморагічного діатезу, хронічно - як локалізовані ураження окремих органів та ділянок тканин.

Післязабійна діагностика - у хворих гострим і підгострим пастерельозом знаходять погане знекровлення тушок, синюшність м язів, чисельні крапкові або лінійні крововиливи на епікарді.

У птиці, хворої хронічним пастерельозом знаходять сіро-жовтого кольору з домішками фібринозних пластівців некротичні вогнища в підшкірній клітковині, суглобах кінцівок, крил, легенях.

Сан оцінка - тушки хворих і підозрілих у захворюванні проварюють, прожарюють або переробляють на консерви. Внутрішні органи утилізують.

4 Псевдотуберкульоз - хвороба різних видів тварин, що супроводжується інтоксикацією, утворення в різних органах казеозних вузликів та казеозно-некротичних уражень, подібних до туберкульозних. Хворіє і людина. Збудник - дрібні поліморфні аеробні бактерії, чутливі до сонячного випромінювання, висушування і дезінфікуючих речовин.

Пат зміни найчастіше локалізуються в легенях і лімфовузлах. Характеризуються розвитком гнійних запальних ділянок, що мають схильність до інкапсулювання і своєрідного ущільнення гною, який перетворюється на щільну крихку масу. У коней спостерігається виразковий лімфангоїт.

У легенях виявляють сірувато-зелені круглі вузлики. Найчастіше вражаються бронхіальні, середостінні, поверхневі шийні та лімфовузли колінної складки. Вони збільшені, містять казеозні ділянки, розміром з ліщину. Запальні осередки виявляють в печінці, селезінці, нирках, зрідка у м'язах стегна.

Сан оцінка - тушу і продукти забою за наявності виснаження і численного ураження лімфовузлів, у разі виявлення псевдотуберкульозного процесу в мускулатурі, направляють на утилізацію. За відсутності виснаження і наявності ураження тільки окремих внутрішніх органів або лімфовузлів, їх утилізують, а тушу направляють на виробництво варених ковбас. Шкури дезінфікують.

Пастерельоз - геморагічна септицимія, хвороба свійських, диких тварин і птахів. Збудники - короткі нерухомі грамнегативні палички (пастерела мультосіда і гемолітіка), кип'ятіння вбиває миттєво, витримує заморожування, зберігають вірулентність у крові 6-10 днів.

Післязабійна діагностика - у підшкірній клітковині в ділянці голови, міжщелепного простору, шиї, підгрудка, виявляють драглисті серозно-фібринозні інфільтрати. На серозних і слизових оболонках, у паренхіматозних органах чисельні крововиливи. Печінка й нирки перероджені. Регіональні лімфовузли збільшені, темно-червоного кольору. За умов гострого перебігу спостерігають крупозну або крупозно-некротичну пневмонію у червоній, сірій та жовтій стадії гепатизації.

Диференційний діагноз -гостру форму пастерельозу диференціюють від сибірки і запалення легень при перипневмонії відсутні чисельні крововиливи, дегенеративні зміни в органах.

Сан оцінка - туші і продукти забою від хворих і підозрілих в захворюванні випускати в сирому виді забороняється. За наявності дистрофічних змін у м'язах, тушу і внутрішні органи утилізують. Якщо патологічні зміни у туші й органах відсутні, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. При виявленні сальмонел, внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів. Якщо сальмонел нема, тушу, сало, внутрішні органи переробляють на варені або варено-копчені ковбаси.

Патологічно змінені органи утилізують.

Ветсанзаходи - приміщення дезінфікують 2% їдким натром (70-80), освітленим розчином хлорного вапна, активністю не менше 1%, 0,5%р-ном формальдегіду, експозиція 1-3год.

Бешиха свиней - інфекційна хвороба свиней 3-12міс віку. За гострого перебігу характеризується септицимією, запальною еритемою шкіри, за хронічного - ендокардитом, поліартритами та некротичним ураженням шкіри.

Збудник епізіпелотріксіндігіоза- нерухома тонка пряма або злегка зігнута паличка, що не утворює спор і капсул. Збудник чутливий до нагрівання, теплова обробка варених ковбас повністю інгібує його. Соління і копчення м'яса слабко впливають на збудника. Низькі температури навіть за умов тривалої дії не знешкоджують м'ясо.

Післязабійні зміни - на шкірі виявляють червоні або сині плями різної величини і форми, при хронічному перебігу - некроз шкіри. На серозних оболонках - дрібні крововиливи. Лімфовузли майже всі збільшені, соковиті, наповнені кров ю, зафарбовані в червоно-фіолетовий колір, інколи з крововиливами. У легенях- катарально-гнійний бронхіт, венозний застій і набряк. Слизова оболонка тонкого відділу кишечника гіперемована, інколи з крововиливами, селезінка збільшена, кровонаповнена. Печінка збільшена, тканина перероджена, інколи бувають некротичні ділянки. Нирки трохи збільшені, на поверхні усіяні крапковими крововиливами, межа між корковим і мозковим шаром стерта.

Для хронічної форми характерною ознакою є бородавчатий ендокардит- на клапанах серця виявляють пухкі розростання, схожі на грона цвітної капусти, що являють відкладання фібрину.

Сан оцінка - туші і продукти забою хворих і підозрілих в захворюванні випускати в сирому вигляді забороняється. За наявності дистрофічних змін у м язах, тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію. Якщо патологічних змін у туші і органах немає, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження.

Патологічно змінені внутрішні органи, кишки, кров утилізують. Шкури дезінфікують.

Вет. Сан заходи - для дезінфекції приміщення і місць забою використовують освітлений розчин хлорного вапна (3% активного хлору), 2%р-н їдкого натрію, (70-80), 0,4% формальдегід, 4% кальциновану соду(70-80) експозиція 1-3год.

Актиномікоз - хронічна неконтагіозна грибкова хвороба великої рогатої худоби, рідше дрх, свиней, коней, людей, що характеризується утворенням специфічних гранульом переважно в ділянці голови. Збудник - променевий гриб актиноміцес бовіс, стійкий до висушування, сонячне світло нешкідливе, нагрівання спор до 75-80вбиває протягом 5хв.

Післязабійна діагностика - у врх актиномікоз виявляють в ділянці голови, рідше в легенях і печінці, у дійних корів на задніх частках вимені. У свиней уражаються вим'я, мигдалики, щелепні кістки, язик, легені. Для актиномікозу лімфовузлів характерне ураження заглоткових, підщелепних те передніх глибоких шийних. Вони збільшені, горбисті, щільні, на розрізі видно куполоподібну розрослу тканину сіро-білого кольору, на поверхні якої чітко виступають жовтуваті фокуси, з яких виділяється гній.

Сан оцінка - за умови актиномікозних уражень в ділянці голови або шиї, лімфовузли видаляють, а голову направляють на проварювання. У разі ураження кісток і мускулатури голови її утилізують.

Якщо ураження внутрішніх органів і язика обмежене, їі випускають після видалення таких ділянок, а за значних уражень - утилізують.

Тушу і неуражені органи випускають без обмежень. У разі генералізованого процесу з ураженням кісток, лімфовузлів, внутрішніх органів і мускулатури тушу з органами утилізують.

Вет сан заходи - приміщення, де перебували тварини і місце їх забою дезінфікують 2-3% розчином лугу або свіжогашеним вапном.

Міксоматоз кролів - гостра висококонтагіозна хвороба, що характеризується серозно-гнійним кон'юнктивітом і ринітом, утворенням пухлинних вузлів на шкірі, набряково-драглистою інфільтрацією підшкірної клітковини в ділянці голови, лап, хребта, зовнішніх статевих органів і ануса. Супроводжується надзвичайно високою летальністю. Збудник - РНК-геномний вірус.

Із патологоанатомічних змін характерним являється наявність в ділянці голови, шиї, ануса та зовнішніх статевих органів драглистого набряку підшкірної клітковини. Лімфовузли та селезінка збільшені, гіперемовані. Легені набряклі, іноді спостерігаються осередки пневмонії, гостре запалення слизової оболонки дихальних шляхів.

Сан оцінка - тушку і внутрішні органи і шкуру знищують.

Вірусна геморагічна хвороба кролів - гостре контагіозне захворювання, що характеризується надзвичайно швидким перебігом, тяжким геморагічним синдромом, дистрофічними змінами у всіх органах та високою летальністю. Збудник - РНК-геномний вірус.

Пат зміни - чітко виражена картина геморагічного діатезу. На серозних покривах і слизових оболонках дихальних шляхів і травного тракту виявляють множинні крововиливи різного розміру і форми, кровонаповнення судин. Печінка збільшена, жовтобрунатного кольору, щільної консистенції, ламка, при розрізі витікає кров темно-червоного кольору, що не згортається, нирки збільшені, селезінка з притупленими краями. Легені щільні, кровонаповнені.

Сан оцінка - тушку, внутрішні органи і шкуру знищують.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Класифікація інфекційних хвороб, що затверджена Міжнародним епізоотичним бюро (хвороби списку А, Б).

2.Санітарна оцінка продуктів забою при інфекційних хворобах тварин.

3.Зоонозні інфекційні хвороби, які передаються людині через продукти тваринництва.

4.Зоонозні інфекційні хвороби, які не передаються людині через продукти тваринництва.

5.Передзабійна та післязабійна діагностика сибірки, диференціальна діагностика.

6.Післязабійна діагностика грипу птиці, санітарна оцінка продуктів забою.

7.Санітарна оцінка продуктів забою при туберкульозі свиней,

8.Які свійські тварини хворіють лейкозом? Чи хворіють люди? Санітарна оцінка продуктів забою.

9.Хвороби, що не включені до списків А і Б.

ЛЕКЦІЯ № 10

Тема 9. Ветеринарно - санітарна експертиза продуктів забою тварин при інвазійних хворобах.

ПЛАН

1.Післязабійна діагностика інвазійних хвороб тварин, диференційна діагностика.

2.Локалізація збудника в тканинах і органах тварин.

3.Ветеринарно - санітарна оцінка туш і органів тварин при інвазійних хворобах за списком «Б» і які не включені до списків «А» і «Б».

4.Ветеринарно - санітарна оцінка продуктів забою птиці і кролів при інвазійних хворобах.

Література:

1.Касянчук В. В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. - Вінниця: Нова книга. 2007 с. 244 - 264.

1 Цистицеркоз - інвазійна хвороба, викликана личинковою стадією - цистицерком бичачого ціп'яка (Теніа сагінатус) , яка локалізується в м'язах серця, діафрагми, язика, міжреберних м'язах, масетерах, зрідка печінці, мозку.

Цистицерк - прозорий міхурець сірувато-білого кольору , овальної форми, заповнений рідиною. Зовні цистицерки покриті сполучнотканинною капсулою. Через неї просвічується паразит, головка і шийка якого втягнуті всередину. В голявці, хвостовій частині, шийній розташовані численні вапняні тільця.

Статевозріла стадія Теніа сагіната (бичачий ціп як) досягає розміру до 10м і більше, має неозброєний сколекс на голівці. Сколекс має 4 сильно розвинені присоски.

Післязабійна діагностика - основним методом є післязабійне дослідження. Якщо цистицерки виявляють у м'язах голови, серця, тушу направляють на фінальну точку для додаткового дослідження. В кожній півтуші розтинають м'язи шиї, лопатко-ліктьові, найдовший м'яз спини, поперекові м'язи, м'язи стегна і діафрагми.

Під час проведення вет-санекспертизи на ринку розрізають великий жувальний м'яз, крилоподібний, м'язи язика, серця, шиї. Міокард розрізають листочкоподібно. Для підвищення ефективності діагностики у тушах врх використовують ультрафіолетові промені, під дією яких цистицерки світяться яскраво-червоним світлом. Важче визначити дегенеративно змінені, сироподібно перероджені чи звапнілі цистицерки.

Сан оцінка - при виявленні цистицерків на розрізах м язів голови, язика або серця проводять додатково по 2 паралельних розрізи шийних м'язів ( у потиличній ділянці), грудних, лопатко-ліктьових, спинних, поперекових, тазових кінцівок і діафрагми.

Якщо на розрізах м'язів голови, язика або серця чи на одному із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів виявлено 4 і більше живих чи загиблих цистицерки, тушу, голову і внутрішні органи (крім кишечника) направляють на утилізацію. Внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплення. У разі виявлення на розрізах м'язів голови, язика або серця, чи на 1 із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів 3 і менше живих або загиблих цистицерків, голову, язик і внутрішні органи (крім кишечника) утилізують, а тушу піддають знешкодженню(проварюванням, заморожуванням або солінням). Внутрішній жир і сало знезаражують заморожуванням або перетоплюють.

Знешкоджені туші та субпродукти направляють на виготовлення варених ковбас, паштетів чи консервів. Кишки і шкури , незалежно від ступеня ураження цистицерками, після технологічної обробки випускають без обмежень.

ЦИСТИЦЕРКОЗ СВИНЕЙ - викликається личинкою Цистицеркус целюлоза статевозрілої форми Теніа соліум, яка паразитує в кишечнику людини. Окрім свиней проміжними господарями можуть бути дикий кабан, ведмідь, верблюд, собака, кішка, кріль, заєць, людина.

Цистицерк- напівпрозорий міхурець, всередині міститься сколекс, має 4 присоски і 28-32 хітинові крюки, розташовані в 2 ряди.

У свиней особливо сильно уражаються масетери, анконеуси, м'язи серця і язика, поперекові, шийні і м'язи лопатки.

Післязабійна діагностика - при значному ураженні цистицерки виявляють під слизовою оболонкою повік або язика промацуванням.

Сан оцінка така, як і продуктів забою врх.

ЦИСТИЦЕРКОЗ ОВЕЦЬ - викликана паразитуванням личинкової стадії статевозрілого паразита Теніа овіс у м'язах серця, діафрагми, жувальних м'язів, рідше паренхіматозних органів.

Статевозрілий паразит Теніа овіс - паразитує в тонких кишках дефінітивних господарів: собак, котів, лисиць, вовків, шакалів.

Сан оцінка - така, як для продуктів забою врх.

ЦИСТИЦЕРКОЗ ТЕНУЇКОЛЬНИЙ - спричиняється личинковою стадією Цистицеркус тенуїколіс стьожкового гельмінта Теніа гідатігена і характеризується ураженням сальника, брижі, печінки, плеври, діафрагми та серозних покривів . хворіють вівці, кози, врх, дикі травоїдні і всеїдні, іноді люди.

Диференційна діагностика - молоді форми тонкошийної цистицерки подібні до цистицерків врх і свиней, туберкульозних вузликів. Основна відмінність полягає у стані регіональних лімфовузлів: у разі ураження тонкошийною цистицеркою вони не змінюються. При мікроскопічному дослідженні в паразитарному казеозному осередку виявляють гачки.

Сан оцінка - за наявності поодиноких цистицерків на серозних покривах чи печінці проводять зачищення, після чого тушу та інші продукти забою випускають без обмеження.

ТРИХІНЕЛЬОЗ -АНТРОПОЗООНОЗНА ХВОРОБА, ЩО ПЕРЕБІГАЄ ГОСТРО АБО ХРОНІЧНО З ЯСКРАВО ВИРАЖЕНИМИ АЛЕРГІЧНИМИ ЯВИЩАМИ. На трихінельоз хворіють свині, нутрії, коні. Серед диких тварин - ведмеді, дикі кабани, борсуки, лисиці, вовки, песці, куниці, норки.

Хворобу викликають нематоди Тріхінела спіраліс, натіва, нельсоні.

Трихінела- одна із найдрібніших нематод, яка звужується на передньому кінці, розвивається за участю дефінітивних та проміжних живителів, причому сама тварина або людина послідовно є дефінітивним , а потім проміжним живителем.

Розрізняють дві форми паразита- кишкову (статевозрілу) і м'язову(личинкову). Статевозрілі трихінели паразитують у кишечнику тварин, які заражаються внаслідок поїдання незнезараженого м яса, що містить живі інкапсульовані личинки. У шлунку капсула личинки руйнується, з неї виходить личинка, яка проникає в 12-палу кишку і через 30-40год перетворюється на дорослу (кишкову) трихінелу. Самки запліднюються і через 6-7днів починають народжувати живих личинок. Личинки проникають у лімфатичну систему, кровоносну і потрапляють у всі органи, проте розвиваються лише всередині м'язового волокна, утворюючи навколо капсулу. У гладенькій мускулатурі та м'язі серця трихінели не розвиваються .

Прониклий паразит викликає подразнення , а потім і руйнування м'язового волокна. При цьому воно набрякає і втрачає поперечну смугастість. Трихінела спочатку має вигляд прямого або злегка зігнутого паразита, поступово приймає С-подібну форму, а потім форму спіралі без капсули. Через 5-6 тижнів навколо трихінели утворюється капсула овальна, грушовидна чи пляшкоподібна.

Через певний час у капсулі починають відкладатись солі вапна, звапніння настає з полюсів і закінчується через 15-16міс. У такій капсулі трихінели можуть залишатись живими десятки років.

М язові трихінелистійкі до зовнішніх факторів. Вони гинуть при нагріванні до 60-70С , але для знищення їх у товстих шматках необхідна тривала термічна обробка. Низькі температури інгібують трихінел через 10-20 днів. Соління і копчення не інактивують трихінел, висушування діє згубно. Трихінели чутливі до іонізуючої радіації.

Обов'язковому дослідженню підлягає м ясо свиней (крім поросят до тритижневого віку) , диких кабанів, ведмедів, борсуків, нутрій, коней.

Кожний шматок сала, доставлений без туші, солонина, копченості непромислового виготовлення(за наявності в них поперечносмугастої мускулатури) підлягають дослідженню на трихінельоз.

Порядок та методи дослідження - трихінелоскопію проводять за допомогою мікроскопа або перетравлення проб м язів у штучному шлунковому соку.

Для проведення трихінелоскопії беруть дві проби поперечносмугастих м язів, по 80г кожна, з ніжок діафрагми на місці переходу їх у сухожилля. За відсутності ніжок діафрагми, у туш свиней проби беруть із м'язової реберної частини діафрагми, язика, м язів гортані, стравоходу, міжребених, шийних, жувальних м язів у такій самій кількості.

При дослідженні туші, подрібненої на шматки, проби необхідно брати від кожного шматка. Із кожної проби роблять по 24 зрізи, розміром з вівсяне зерно (всього 48 зрізів) зрізи розкладають у вічка нижніх пластин двох компресоріїв, щоб можна було читати газетний текст. Від туш коней і свиней з неблагополучних господарств роблять по 120 зрізів і досліджують у 5 компресоріях. Зрізи досліджують під малим збільшенням (8+10) інкапсульовані личинки мають лимоноподібну чи овальну форму, усередині капсули міститься одна, рідше 2-3 скручені спіраллю личинки.

У такому разі зрізи кладуть у 5-10% розчин соляної кислоти на 1-2год, потім додають краплинами гліцерин чи молочну кислоту. Оболонка просвітлюється і в ній видно личинки трихінел. Під час дослідження сала із прошарками м'язової тканини роблять з кожного шматка 24 зрізи поміщають у чашку Петрі з 0,5см розчину (1% розчин фуксину в 5% розчині натрію гідроксиду) на 5-8хв. Потім зрізи проглядають у компресоріях.

Субпродукти за відсутності ветеринарного підтвердження про їх походження від туш, підданих трихінелоскопії, досліджують так - від 3%пакувальних одиниць беруть по 10-15 виїмок їз кожної проби і роблять об єднану пробу, масою не менше 80г. Імпортну свинину в тушах, півтушах досліджують не менше 10% від партії. Проби беруть із залишків ніжок діафрагми або міжреберних м язів. Імпортну свинину в блоках досліджують не менше 1% від партії ( 80 виїмок по 1г кожна від блоку) .

Метод перетравлення у штучном ушлунковому соку найбільш точний - від 50 свинячих туш відбирають по 1г м язів, звільнених від жиру, фасцій, крові. Роблять фарш, поміщають у 2л хімічний стакан. За умови надходження туш свиней на переробне підприємство відбирають по 10г від кожної. Від 10 туш коней беруть по 5г. У стакан з фаршем вносять 10г пепсину, вливають 2л теплої водопровідної води, додають 16мл хімічночистої 25% соляної кислоти. Стакан ставлять на магнітну мішалку з підігрівом. Перетравлення проводиться при температурі 44-46С протягом 30хв. Одержаний перевар фільтрують, фільтрат відстоюють 30хв, відбирають 40мл осаду, відстоюють 10хв, 30мл надосадової рідини зливають, а 10мл фільтрату виливають у бактеріологічну чашку і досліджують під малим збільшенням мікроскопа(8 =10). Якщо личинки виявлені в збірній пробі, то далі досліджують проби по 10 г від кожної туші від 10 туш методом виключення.

Якщо личинки трихінел виявили у збірній пробі від коней, то далі досліджують проби від кожної туші по 100гр.

Диференційна діагностика - личинки трихінел слід відрізняти від саркоцист, цистицерків. Саркоцисти не мають сполучнотканинної капсули , покриті тонкою, прозорою оболонкою, яка проростає всередину мішечка і ділить його на вічка. Цистицерки містяться не всередині м'язового волокна, а між ними. Трихінели в серці не паразитують.

Сан оцінка - при виявленні хоча б однієї личинки трихінел тушу з продуктами забою знищують спалюванням.

Ехінококози - хвороба тварин, викликана личинковою стадією Е. Гранульозус та мултілокуларіс, родина тенііди, які паразитують у печінці, легенях, селезінці, нирках, рідше в інших органах.

Післязабійна діагностика - на поверхні чи всередині органа містяться ехінококові міхурі. У тканинах печінки, легень прояви гепатиту, змішаного цирозу, легеневого фіброзу. Загиблі ехінококи зморщуються, їх вміст підлягає казеозному розпаду з подальшим звапнінням, навколо утворюється цупка сполучна тканина.

Диференційна діагностика - диференціюють від туберкульозу, при ехінококозі відсутні зміни в регіональних лімфовузлах.

Від тонкошийних цистицерків - вони містяться на периферії органа і мають чітко виражену головку, що знаходиться на довгій, тонкій шийці.

Сан оцінка - у випадку зараження поодинокими ларвоцистами, уражені органи зачищають, неуражені і тушу випускають без обмежень. За умов інтенсивного ураження (понад 1-3 органа) їх утилізують. Тушу випускають залежно від стану вгодованості. Якщо туша худа, її з внутрішніми органами утилізують.

Піроплазмідози - групова назва протозойних хвороб.

Хворіє врх, дрх, коні, свині, собаки, коти, дикі тварини, людина. Біологічними переносниками є кліщі. Післязабійна діагностика - слизові оболонки, серозні покриви, внутрішні органи і тканини, підшкірна клітковина жовтяничні з крововиливами, печінка збільшена, затверділа, жовтувато-червоного кольору, гіперемована, на розрізі соковита, жовчний міхур розтягнутий, містить жовч напівгустої консистенції, селезінка сильно збільшена, пульпа злегка розм'якла , але не зтікає з розрізу, нирки збільшені, жовті, в ялі, розм'яклі, сеча жовто-червона, під епікардом і ендокардом крововиливи, кров водяниста, погано зсідається, м'язи в ялі, анемічні, лімфовузли туші збільшені, соковиті, гіперемовані, у жуйних переповнення книжки сильно спресованими кормовими масами.

Для піроплазмідозів характерна загальна анемічність і жовтяничність, збільшення печінки і особливо селезінки, крововиливи на слизових оболонках.

Диференціюють від сибірки.

Остаточний діагноз ставлять на основі мікроскопії мазків крові, пофарбованих методом Романовського-Гімза (протоплазма синьо-фіолетова, ядро яскраво-червоне).

Сан оцінка - тушу та внутрішні органи , за відсутності жовтяничності і дистрофічних змін, випускають без обмеження. У разі виснаження , з наявністю драглистого набряку в місцях відкладання жиру або міжм'язовій тканині і ураження лімфовузлів, тушу та внутрішні органи утилізують.

У випадку жовтяничності, що не зникає 48год, ту і внутрішні органи направляють на утилізацію . Якщо жовтяничність зникає протягом 48год, тушу і внутрішні органи випускають залежно від результатів мікробіологічного дослідження на наявність сальмонел.

2 Саркоцистоз - зооантропонозна, переважно безсимптомна хвороба свійських і диких ссавців, людини, що супроводжується ураженням внутрішніх органів і м язів. Спричиняється одноклітинними організмами роду саркоцистис.

При огляді м язів серця, стравоходу, діафрагми, мускулатурі виявляють саркоспоридій.

Сан оцінка - у разі виявлення саркцист у м язах, але за відсутності в них патологічних змін, тушу та інші продукти забою направляють на промпереробку.

За умов ураження туші і наявності змін у м язах , тушу і органи утилізують.

Фасціольоз - інвазійна хвороба, збудником якої є трематоди.

Післязабійна діагностика - стінки жовчних ходів потовщені, просвіт розширений, при хронічному процесі вапнування жовчних ходів. Жовчні ходи наповнені густою жовчю з домішками зернистої маси, в ній виявляють живих фасціол, епітелій. При інтенсивному ураженні розвивається гіпертрофічний чи атрофічний цироз печінки, іноді печінка значно збільшена, при затяжному хронічному процесі - зменшується, консистенція тверда. Портальні лімфовузли збільшені, вкриті фібринозним ексудатом. Крім печінки фасціоли спостерігаються в легенях, на їх поверхні крапкові крововиливи, на розрізі видно дрібних фасціол. Паразити, що поселились в легенях, інцистуються, оточуються щільною капсулою, що містить бурувату рідину і кров. В окремих випадках фасціоли містяться у селезінці, нирках, серці, мускулатурі.

Сан оцінка - уражені частини органів направляють на утилізацію, неуражені і тушу випускають без обмежень. У разі інтенсивного ураження внутрішніх органів, їх повністю утилізують.

Еймеріоз курей - гостра, підгостра або хронічна хвороба курчат віком від 1- до 90 днів, характеризується анемією, схудненням, діареєю, високою летальністю. Збудник - одноклітинні організми.

Післязабійна діагностика. При хронічному перебігу тушки курей виснажені. Видимі слизові оболонки, гребінь та сережки бліді. Стінки кишок значно потовщені, з катарально-геморагічним чи фібринозно-некротичним запаленням, численні виразки різних розмірів.

Сан оцінка - уражені органи утилізують, тушки випускають без обмежень. Виснажені тушки разом з внутрішніми органами утилізують.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Класифікація інвазійних хвороб, що затверджена Міжнародним епізоотичним бюро.

2.Санітарна оцінка продуктів забою при інвазійних хворобах тварин.

3.Зоонозні інвазійні хвороби, збудники яких передаються людині через продукти забою.

4.Зоонозні інвазійні хвороби, збудники яких не передаються людині через продукти забою.

5.Які свійські тварини хворіють трихінельозом?

6.Скільки зрізів роблять з туші коней при дослідженні на трихінельоз?

7.Санітарна оцінка продуктів забою при трихінельозі.

8.Скільки грам м'яса беруть при дослідженні туші на трихінельоз?

9.Скільки розрізів роблять в ділянці голови для виявлення цистицерків?

10.Методи знезараження цистицеркозного м'яса.

11.Від м'яса яких видів тварин людина заражається цистицеркозом?

12.При виявленні в тушах і органах свиней чотирьох і більше цистицерків, як використовують продукти забою?

13.Яким кольором висвітлюються живі цистицерки під дією ультрафіолетових променів?

ЛЕКЦІЯ № 11

Тема 10. Ветеринарно - санітарна експертиза продуктів забою тварин при хворобах незаразної етіології.

ПЛАН

1.Ветеринарно - санітарна експертиза і санітарна оцінка продуктів забою тварин при септичних процесах.

2.Ветеринарно - санітарна експертиза і санітарна оцінка продуктів забою тварин при патологічних змінах в окремих органах, хворобах обміну речовин (білом'язовій хворобі, схудненні, ендемічних хворобах, кетозі), механічних ушкоджень тварин (травмах, опіках, крововиливах), новоутвореннях, зміні кольору м'яса.

3.Ветеринарно - санітарна експертиза продуктів забою тварин, які піддавались впливу радіоактивних речовин.

Література:

1.Касянчук В. В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. - Вінниця: Нова книга. 2007 с. 266 - 281.

1 Септичні процеси характеризуються утворенням в тканинах та органах абсцесів, флегмон, множинних гнійних осередків, які виникають в результаті потрапляння в організм тварин гноєтворних мікроорганізмів - стафілококів.

При виявленні флегмон, некрозів, при численних переломах і значних травмах, що супроводжуються специфічними запахами (іхорозний) і не піддаються зачищенню, тушу і органи направляють на утилізацію . при виявленні в окремих паренхіматозних органах або одночасно в декількох з них атрофічних , дифузних, цирозних і дистрофічних процесів - уражені органи направляють на утилізацію.

Використання туш дозволяється залежно від результатів мікробіологічного дослідження. При виявленні в паренхіматозних органах численних абсцесів їх направляють на утилізацію, а тушу використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. Якщо абсцеси виявлені в соматичних лімфовузлах і м язах, тушу і внутрішні органи утилізують.

За наявності одиничних інкапсульованих абсцесів їх зачищають, а продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. При виявленні в органах і тканинах дифузної петрифікації уражені органи утилізують, при осередковій - зачищають, а продукти забою, що залишилися, направляють на промпереробку.

2 при проведенні експертизи продуктів забою часто виявляють зміни, характерні для гострого здуття рубця (тимпанії), геморагічного запалення слизової оболонки сичуга і кишечника, травматичного ретикуліту.

Післязабійна діагностика. За умов тимпанії рубця передшлунки переповнені кормом, слизова рубця відторгнена, спостерігається венозний застій крові у внутрішніх органах, туші погано знекровлені. У разі геморагічного запалення сичуга і кишечника слизова ушкоджених органів набрякла, темно-червона, місцями відшарована, вміст смердючий, містить клапті відшарованої слизової оболонки. Середостінні , портальні, пахові те поперекові лімфовузли збільшені, наповнені каламутною лімфою. Скелетні м'язи атрофовані, у міжм'язових прошарках виявляють жовтувато-рожеві інфільтрати.

Для травматичного ретикуліту притаманне гнійне запалення в ділянці пошкодження стінки сітки, розростання в цьому місці фіброзної тканини. Поряд з ретикулітом спостерігають локальний перитоніт, запалення діафрагми і серцевої сорочки.

Сан оцінка - у разі вимушеного забою тварин із хворобами органів травного каналу питання використання м'яса і внутрішніх органів залежить від результатів бактеріологічного дослідження. При цьому виключають сибірку, сальмонельози, стрептостафілококози і ешеріхіози. Паренхіматозні органи направляють на утилізацію.

За всіх видів запалень, ерозій, виразок, пухлин та інших патологічних змін у шлунку його утилізують.

3 запалення верхніх дихальних шляхів, бронхіти, пневмонії, плеврити, бронхопневмонії і плевропневмонії найчастіше трапляються у молодняка, рідше у дорослих тварин.

Причинами цих хвороб є порушення санітарно-гігієнічних вимог утримання тварин, порушення годівлі, недотримання режиму транспортування, деякі інфекційні хвороби.

Післязабійна діагностика - при запаленні верхніх дихальних шляхів виявляють зміни на їх слизових оболонках, при бронхітах - у бронхах і трахеї виявляють рідкий або пінистий ексудат, слизова оболонка бронхів рожево-червона, набрякла, з явищами катарально-геморагічного запалення. Бронхіти у чистому виді реєструються рідко, частіше реєструють бронхопневмонії. Легені на розрізі сіро-червоні на різних стадіях гепатизації, бронхіальні та середостінні лімфовузли соковиті, збільшені, з ділянками крововиливів.

Для плевритів характерними є зміни кольору костальної те легеневої плеври, наявність на плеврі фіброзного ексудату, утворення щільних спайок між костальною та легеневою плеврою. Необхідно виключити заразні хвороби - туберкульоз, пастерельоз, злоякісну катаральну гарячку, ящур.

Сан оцінка - в усіх видах пневмонії, плевритів, абсцесів, пухлин, аспірації кров ю, водою чи вмістом шлунку легені утилізують.

1Перикардит - фібринозний або гнійно-гнильний запальний процес серцевої сорочки, який виникає внаслідок простуди або травматичного впливу на нього стороннього предмета. У молодняка частіше реєструють простудний перикардит, у дорослої - травматичний.

Післязабійна діагностика - серозна оболонка перикарда без блиску, шорстка, на її поверхні знаходять плівки фібрину. Стінка серцевої сорочки потовщена, в її порожнині можливе скупчення великої кількості рідини або гнійного ексудату з неприємним запахом. Хронічний перебіг процесу характеризується скупченням фібрину і частковим або дифузним зрощенням перікарду із епікардом, а також утворенням спайок перикарда з пристінковою і легеневою плеврою. Перехід процесу на оточуючі тканини призводить до утворення в грудній порожнині гнійників різної величини, набряку м'язів підгрудка, розвитку плевропневмонії, збільшення лімфовузлів легень, жовтушного забарвлення м'язів.

Сан оцінка - при виснаженні, гідремії і жовтяничному забарвленні м'язової тканини тушу разом з органами утилізують. При виражених патологоанатомічних змінах на перикарді, епікарді, у легенях і окремих ділянках грудної стінки бракують пошкоджені органи і ділянки туші, а питання про використання решти продуктів забою вирішують залежно від результатів бактеріологічного дослідження.

2 нефрит - інфекційно-алергічна хвороба, яка характеризується негнійним запаленням переважно мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена або міжканальцевої сполучної тканини.

Причинами бувають інфекційні та інвазійні хвороби, подразнення рослинними чи мінеральними отрутами.

Післязабійна діагностика - перелічені причини зумовлюють гломерулонефрит, геморагічний нефритонефроз, інтерстиціальний і гнійний нефрит.

Гломерулонефрит - частіше буває серозно-фібринозним і супроводжується набряком та збільшенням нирок. Капсула знімається легко. Нирки збільшені, нерівномірно забарвлені, кірковий шар блідий, з дифузними червоними плямами, у внутрішніх органа і мязах - крапкові і плямисті крововиливи.

Геморагічний нефритонефроз - буває гострий і хронічний у гострих випадках нирки збільшені, тістоподібні. На розрізі межа між кірковим і мозковим шаром згладжена, поверхня розрізу волога, блискуча. Слизова оболонка ниркової миски набрякла, потовщена, червоного кольору. У хронічних випадках на кірковому шарі нирок виявляють жовтувато-сірі смужки, між смужками ниркова тканина анемічна, сіра. В нирковій мисці міститься слизовий мутний ексудат, її стінка набрякла.

Інтерстиціальний нефрит - на поверхні нирок містяться сірувато-білі горбики, оточені геморагічним кільцем, в кірковому шарі сірувато-білі вогнища, схожі на зерна рису. На розрізі нирки спостерігають мікро і макрокісти.

Гнійний нефрит - часто спостерігають у врх при травматичному ендокардиті, у свиней при бешиховому ендокардиті. Характеризується утворенням гнійно-емболічних вогнищ ( абсцесів у кірковому шарі у порожнині ниркової миски міститься гнійний секрет, стінка потовщена.

Сан оцінка - при всіх формах нефритів, цирозу, каменів нирки утилізують, а тушу і інші органи використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження.

Кісти нирок - виникають внаслідок ненормального розвитку окремих сечових канальців. При цьому майже не буває реакції запалення .

Гідронефроз - водянка нирок, характеризується розтягненням ниркових мисок сечею з наступною атрофією паренхіми нирок внаслідок звуження сечоводу або закупорки його каменем. Під тиском сечі ниркова тканина поступово атрофується і нирка перетворюється в багатокамерний мішок.

Сан оцінка - нирки утилізують. Тушу і органи , якщо вних не виявляють змін , допускають до реалізації.

Мастити - збірна назва запалень молочної залози серозного, катарального, фіброзного,гнійного і геморагічного характеру.

Післязабійна діагностика - зміни у вимені, надвим'яних лімфатичних вузлах та обсіменіння мікрофлорою залежить від причини, форми і тривалості маститу.

Сан оцінка - при всіх формах маститу вим'я утилізують. У випадкувиявлення незначних патологічних змін в одній із часток вимені і відсутності реакції у лімфовузлах, туші і інші продукти забою випускають у реалізацію. За умови гострих запалень, реакції у лімфовузлах, проводять бактеріологічне дослідження.

3 Хвороби обміну речовин називають ще аліментарними, їх поділяють на 4 групи. Перша - зумовлена порушенням вуглеводно-ліпідного і білкового обміну: ожиріння, аліментарна дистрофія, кетоз, міоглобінурія.

2- хвороби, спричинені порушення обміну макроелементів: остеодистрофія, післяродова гіпокальцемія.

3 - хвороби, зумовлені нестачею чи надлишком мікроелементів: гіпокобальтоз, гіпокупороз, білом язова хвороба.

4 - гіповітамінози чи гіпервітамінози.

Біломязова хвороба - характеризується біохімічними і морфологічними змінами скелетних м'язів і міокарду, печінки, порушенням мінерального, білкового і вуглеводневого обміну. Хвороба виникає частіше у молодняку наприкінці зими і ранньою весною у 1-4міс телят, рідко у дорослих.

Післязабійна діагностика - у м'язах серця, скелера виявляють вогнищеві чи дифузні дегенеративно-некротичні процеси, м'язи гідремічні, мають від блідо-жовтого до сіро-бурого забарвлення, в'ялу консистенцію. Найчастіше уражаються м'язи крупа і кінцівок. У серцевому м'язі спостерігають смугасті та крапкові крововиливи. Туші інтенсивно контаміновані ешерихіями.

Сан оцінка - за наявності дистрофічних змін у мязах тушу з органами утилізують. За умов незначних змін у мускулатурі тушу і неуражені органи направляють на промпереробку, а уражені частини - утилізують.

Гідремія - процес нагромадження рідини у м'язовій і сполучній тканині, порожнинах тіла.

Виявляють кахексію, накопичення рідини упідшкірній клітковині та м'язах, вони стають в'ялі водянисті, мають сіро-червоний колір. Зникають жирові відкладення, на їх місці з являється драглиста бурштино-червона маса. Можливе збільшення лімфовузлів, набряк.

Сан оцінка - якщо гідремія добре помітна, туші і органи бракують. Якщо хвороба виражена слабо, а після дводенного витримування туш ознаки зникають, то при негативному результаті бактеріологічного дослідження, м'ясо можна направляти на промислову переробку.

Уремія - процес самоотруєння організму, який виникає внаслідок ниркової недостатності, закупорки уретри, розривів сечового міхура.

Післязабійна діагностика - в момент знекровлення кров має запах сечі, підшкірна і міжм'язова тканина просочені рідиною, що має запах сечі, на очеревині ділянки почервонінь.

Сан оцінка- всі продукти забою направляють на тех утилізацію.

Жовтяниця - патологічний стан, який характеризується забарвленням тканин у жовтий колір внаслідок нагромадження в крові білірубіну. Причини: закупорка жовчних протоків, гемоглобінемія, піроплазмідози, лептоспіроз, сальмонельоз.

Післязабійна діагностика - жовте забарвлення в усіх тканинах, лімфовузлах.

Сан оцінка - у разі жовтяничності всіх тканин, яка не зникає протягом 2 діб , тушу направляють на утилізацію, якщо зникає - тушу використовують залежно від результатів бак дослідження.

Кетоз - хвороба молочних корів, яка виникає внаслідок порушення вуглеводневого, ліпідного, білкового обміну р-н. супроводжується нагромадженням в організмі кетонових тіл і дистрофічними процесами в багатьох органах.

Післязабійна діагностика - м'язова тканина бліда, в'яла, із значним відкладенням жиру в міжм'язовій і сполучній тканині, на очеревині, в сальнику, навколо нирок желеподібні жирові відкладення, печінка збільшена, нирки збільшені, лімфовузли збільшені, гіперемовані. Розвиток дистрофії супроводжується деформацією ребер і трубчастих кісток.

Сан оцінка - за наявності дистрофічних змін у мязах тушу з органами утилізують, принезначних - тушу і неуражені органинаправляють на промпереробку. Виснаження, стрес.

1Токсичні речовини можуть надходити в організм різними шляхами. Шлях надходження визначає характер і силу токсичної дії . за походженням отрути поділяють на небіологічної та біологічної дії. Залежно від дози , кратності дії та рівня токсичності отруєння може проходити в гострій чи хронічній формах.

Діагностика отруєнь складна, характерними ознаками є:

/ швидкий розвиток хвороби

/ звязок з годівлею чи напуванням

/ масовий характер з подібними клінічними ознаками

/ припинення хвороби внаслідок зміни кормів.

Післязабійна діагностика - крововиливи різної інтенсивності на слизових ротової порожнини та серозних покривах, зміни в лімфовузлах помітні у випадку розвитку секундарної інфекції. Патзміни у внутрішніх органах залежать від отрути,її дози й характеру отруєння.

Під час післязабійного огляду у випадку підозри на отруєння необхідно зробити повздовжній розріз нирки для дослідження кіркового і ниркового шару та слизової оболонки ниркової миски, розітнути шлунок, кишечник і сечовий міхур.

В усіх випадках забою тварин з ознаками отруєння необхіднопровести хіміко-токсикологічне та мікробіологічне дослідження.

Для дослідження у лабораторію направляють проби м'язової тканини, мозку, печінки, нирок, вмісту шлунку 50-500г. Трупи птиці направляють цілими.

Сан оцінка - забороняється використання в їжу продуктів у разі виявлення в них залишків алкалоїдів, ціанідів, зоокумарину, дифенацину, етилфенацину, бромдіалону та інших антикоагулянтів; антигельмінтиків,нітрофуранів, сульфаніламідів, пестицицидів із групи синтетичних піретроїдів, карбофурану, гербіцидів, фунгіцидів; фосфіду цинку, жовтого фосфору, тіофосу, карбофосу , жовтого фосфору, метафосу, хлорофосу, тіофосу, карбофосу.

Якщо будуть виявлені залишки інших пестицидів , антибіотиків та інших хімічних речовин, що перевищують 4МДР, їх утилізують або знищують.

М'ясо утилізують або направляють на корм тваринам після проварювання , якщо воно отримане від забою тварин у результаті отруєння: солями цинку й міді, препаратами фтору, кислотами, лугами, хлором і дезінфектантами, що містять хлор, газоутворюючими речовинами, сечовиною, азотними і фосфорними добривами, отруйними рослинами, що містять алкалоїди, кормовими добавками мікробного синтезу.

При торуєнні кухонною сіллю мясо направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів фізико-хімічних і мікробіологічних досліджень.

М'ясо, яке містить до 100мг/кг нітратів і 10мг/кг нітритів допускається до виготовлення м'ясних хлібів після проварювання у воді, якщо по інших показниках воно доброякісне.

Термін забою тварин, які лікувались антибіотиками зазначаються в настанові по їх застосуванню.

2 післязабійна діагностика - внаслідок зоанішнього опромінення в прихований період у тушах виявляють невелику кількість крововиливів. Оголені ділянки на слизовій оболонці кишечнику, лімфовузли набряклі, кістковий мозок драглистий, жовто-коричневий.

У розпал хвороби в ротовій порожнині і кишечнику суцільні геморагії з виразково-некротичними осередками, селезінка зменшена, пульпа темно-червона, геморагічна пневмонія, жирова дистрофія печінки, крововиливи в мозку, під епікардом, у серцевому м'язу, нирках, підшкірній клітковині, в місцях травм - гематоми. При внутрішньому опроміненні у кишечнику катарально-запальні та фібринозно-виразкові процеси з нагноєнням, в окремих випадках з перфорацією стінки і перитонітом.

За умов надходження через органи дихання спостерігають риніти, бронхіти, бронхопневмонії, блідість м'язів, виснаження.

Ветсанекспертиза - при зовнішньому гама-опроміненні в першу чергу забивають тварин, у яких прогнозують розвиток променевої хвороби дуже тяжкого ступеня. Оптимальний термін забою - перші 2-4 дні після ураження, потім забивать тварин, у яких розвиток променевої хвороби тяжкого ступеня, оптимальний термін забою - перші 5-7днів після опромінення. При середньому ступені ураження тварин забивають на м'ясо протягом перших 10-12діб. Якщо ступінь ураження легкий - термін забою необмежений. Для відправлення на забій видають ветсвідоцтво з такими даними в графі особливі відмітки:

- дози зовнішнього опромінення,

- дані про радіоактивне забруднення кормів і води,

- дози внутрішнього опромінення,

- дані про проведення ветобробки тварин,

- рівень забруднення шкіри.

М'ясо та інші продукти забою використовують без обмежень, якщо під час ветсанекспертизи не виявлено патзмін.у разі внутрішнього іпоєднаного опроміненняпродукти забою піддають радіологічному контролю. Якщо вміст радонуклідів в межах норми, але є патзміни, то враховують результати мікробіологічних досліджень .

У разі радіоактивного забруднення вище допустимих норм, м'ясо і продукти допускають в корм свиням при можливості зниження рівня радіоактивнихречовин, якщо знизити рівень радіоактивних речовин неможливо - продукти забою знищують.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.В якому нормативному документі Департаменту ветеринарної медицини визначені основні положення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою тварин при хворобах незаразної етіології?

2.Як поступають з тушею при виявленні в паренхіматозних органах численних абсцесів?

3.Які патологічні процеси можна виявити в легенях в процесі після забійного огляду?

4.Як поступають з серцем у разі виявлення перикардиту або епікардиту чи міокардиту?

5.Перелікуйте патологічні процеси, що найбільш часто зустрічаються в печінці при її після забійному обстеженні, та яка при цих патологічних змінах повинна бути ветеринарно-санітарна оцінка?

6.Як здійснюється ветеринарно-санітарна експертиза вим'я?

7.Які зміни характерні для маститу та яка повинна бути ветеринарно-санітарна оцінка при виявленні цього захворювання?

8.Які характерні патологічні зміни в туші та органах виявляють при білом'язевій хворобі? Яка ветсринарно-санітарна оцінка при цьому захворюванні?

9.При яких захворюваннях відбувається зміна кольору м'яса та яка при цьому повинна бути встеринарно-сані гарна оцінка?

10.Які причини зміни запаху та смаку м'яса забійних тварин?

11.Які ветеринарно-санітарні вимоги щодо допуску тварин до забою при різних ступенях радіоактивного ураження?

12.Як поступають з м'ясом та іншими продуктами забою тварин, що зазнали тільки зовнішнього гамма-опромінення?

13.Як поступають з м'ясом та іншими продуктами забою тварин, що зазнали зовнішнього та внутрішнього гамма-опромінення?

14.Які допустимі рівні вмісту радіонуклідів Сs137 та 8г₉₀ у м'ясі та м'ясних продуктах?

ЛЕКЦІЯ № 12

Тема 11. Харчові отруєння

ПЛАН

1.Сучасні поняття про харчові захворювання людей, їх класифікація.

2.Роль м'яса та інших продуктів тваринного походження у виникненні харчових захворювань.

3.Токсикоінфекція сальмонельозної етіології. Характеристика бактерій роду сальмонела.

4.Санітарна оцінка м'яса і готових харчових продуктів під час обсіменіння їх бактеріями роду сальмонела.

5.Токсикоінфекції, викликані бактеріями роду Proteus та ентеро- патогенною кишковою паличкою, ветеринарно-санітарна оцінка при обсіменінні цими мікробами.

6.Токсикози, що викликані стафілококами, стрептококами, анаеробними мікроорганізмами.

7.Характеристика збудників.

8.Епідеміологічна роль окремих харчових продуктів у розвитку токсикозів.

9.Санітарна оцінка продуктів при виявленні в них стафілококів, стрептококів та збудника ботулізму.

10.Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою при отруєннях і обробці тварин ветеринарними препаратами профілактика харчових отруєнь.

Література:

1.Касянчук В. В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. - Вінниця: Нова книга. 2007 с. 282 - 289.

1 Харчові отруєння - це гострі шлунково-кишкові захворювання, які виникають в людей в результаті вживання в їжу продуктів, контамінованих мікроорганізмами чи таких, що містять мікробні токсини або в них є наявність надлишкової кількості небезпечних хімічних залишків.

Сама назва "харчові отруєння" - вказує, що основну роль в їх виникненні відіграють харчові продукти.

Всі харчові захворювання поділяються на дві групи:

Перша - небактеріальної природи, друга - харчові захворювання бактеріального походження (токсикоінфекції, токсикози).

До першої групи відносяться:

а) отруєння харчовими продуктами, що містять органічні та неорганічні отруйні сполуки, отрутохімікати, солі важких металів тощо, які різними шляхами потрапляють в продукти харчування;

б) отруєння біологічно отруйними морепродуктами (отруйна риба (риба-маринка), ікра, печінка деяких видів риб;

в) отруєння отруйною рослинною їжею (ягоди, гриби, ядра кісточкових, деякі горіхи, проросша картопля).

Виділяють ще окрему групу харчових захворювань не бактеріальної природи з невизначеною етіологією - харчова алергія у людей (ягоди, фрукти, мед, яйця, молоко тощо).

До другої групи відносяться два типи мікробних харчових захворювань: харчові токсикоінфекції та токсикози (інтоксикації).

...