Розвиток сільських територій в контексті міжнародного співробітництва

Одним із найперспективніших видів зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі є спільна підприємницька діяльність, яка ґрунтується на поєднанні зусиль вітчизняного підприємства з ресурсами комерційних підприємств іноземної країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей.

У міжнародній практиці виділяють чотири види спільної підприємницької діяльності: ліцензування, виробництво за контрактом, управління за контрактом та підприємства спільного володіння.

Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу підприємства на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіату не доводиться починати з нуля, так як він відразу набуває досвіду, відомий товар або ім'я [33, с. 98].

Іншим видом спільної підприємницької діяльності є виробництво за контрактом, тобто укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару. До його різновидів відносять переробку давальницької сировини, так звані толінгові операції. Технологічна схема їх виконання полягає у постачанні вітчизняних матеріалів, напівфабрикатів і компонентів за кордон, де вони обробляються, а потім реімпортуються як готова продукція.

Ще одним способом виходу на зовнішній ринок є управління за контрактом. За такого способу підприємство надає закордонному партнеру «ноу-хау» у сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал. Тобто підприємство експортує не товар, а скоріше управлінські послуги.

Наступним видом є створення підприємства спільного володіння, яке є результатом об'єднання закордонних і місцевих інвесторів з метою утворення комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють разом. Таке підприємство може виявитися необхідним з економічних або політичних міркувань. Так, виходячи на зовнішній ринок, підприємство має дефіцит фінансових або управлінських ресурсів для здійснення проекту самотужки. Інша причина - іноземний уряд лише таким способом допускає на ринок своєї країни товари іноземних виробників [29, с. 95].

Важливу роль в економіці кожної держави відіграють міжнародні інвестиції, які є рухом капіталу з однієї країни в іншу в грошовій або речовій формі. Саме тому держава повинна сприяти залученню іноземного капіталу за допомогою різних важелів, а саме надання податкових та митних пільг, створення спеціальних економічних зон, системи страхування і гарантій.

Досить часто потужні підприємства, які ведуть зовнішню торгівлю, із часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Одна з переваг інвестування полягає в тому, що підприємство може заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили чи сировини, пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, скорочення транспортних витрат тощо. Створюючи робочі місця в країні-партнері, підприємство забезпечує собі тим самим сприятливіший клімат у цій державі, налагоджуючи глибші відносини з державними органами, клієнтами, постачальниками і дистриб'юторами країни, на ринок якої воно виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до місцевого маркетингового середовища. Інша перевага інвестування полягає в тому, що здійснюючи його, підприємство зберігає повний контроль над своїми капіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі установки у сфері виробництва і маркетингу, які будуть відповідати її довгостроковим завданням у міжнародному масштабі [50, с. 55].

Отже, на основі проведених досліджень, можна зробити висновки, що зовнішньоекономічна діяльність аграрних підприємств - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом сільськогосподарської продукції, виходом підприємств на зовнішній ринок.

Відповідно до чинного законодавства, зовнішньоекономічна діяльність здійснюється в різних формах. Для агропромислового комплексу основними її видами є імпорт, експорт, спільна підприємницька діяльність та інвестування.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

2.1 Загальна тенденція розвитку сільських територій

Сучасний розвиток аграрного сектору України здебільшого орієнтований на укрупнення господарюючих суб'єктів, створення великих аграрних компаній та холдингів. У кожному регіоні працюють по декілька компаній, які володіють десятками тисяч гектарів ріллі, займаються інтенсивним веденням землеробства, відмовляючись від малоприбуткових та соціально спрямованих видів діяльності. Це призводить до зменшення кількості робочих місць, міграції сільського населення у великі міста, далеке та близьке зарубіжжя. З кожним роком погіршується стан соціальної інфраструктури, на що впливає насамперед відсутність достатнього фінансування з бюджетів різних рівнів. Сільські населені пункти поступово знелюднюють і припиняють своє існування (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Кількість сільських населених пунктів по регіонах України за станом 1 січня, одиниць*

Регіон, область	2008	2009	2010	2011	2011 до 2008,
АРК	979	980	978	977	- 2
Вінницька	1466	1466	1466	1466	-
Волинська	1054	1054	1054	1054	-
Дніпропетровська	1438	1436	1435	1435	- 3
Донецька	1121	1119	1118	1118	-3
Житомирська	1620	1619	1613	1613	-7
Закарпатська	579	579	579	579	-
Запорізька	914	914	915	915	+1
Івано-Франківська	765	765	765	765	-
Київська	1127	1127	1127	1126	-1
Кіровоградська	1004	1004	1003	998	-6
Луганська	782	782	783	782	-
Львівська	1850	1850	1850	1850	-
Миколаївська	894	894	894	894	-
Одеська	1129	1127	1127	1125	-4
Полтавська	1825	1823	1815	1814	-11
Рівненська	1000	1000	1000	1000	-
Сумська	1474	1467	1466	1466	-8
Тернопільська	1022	1023	1023	1023	+1
Харківська	1682	1682	1681	1680	-2
Херсонська	656	656	658	658	+2
Хмельницька	1415	1415	1414	1414	-1
Черкаська	824	824	824	824	-
Чернівецька	398	398	398	398	-
Чернігівська	1486	1486	1485	1483	-3
Всього по Україні	28504	28490	28471	28457	-47

У 2010 р. порівняно з 2007 р. в Україні перестало існувати 47 сільських населених пунктів. У розрізі регіонів такі тенденції характерні для Полтавської (11 од.), Сумської (8), Житомирської (7), Кіровоградської (6), Одеської (4), Чернігівської (3), Донецької (3), Дніпропетровської (3), АРК (2), Харківської (2), Херсонської (2), Хмельницької (1), Тернопільської (1), Київської (1) та Запорізької (1) областей.

Із зменшенням чисельності населених пунктів скорочується й кількість постійних сільських мешканців (рис. 2.1, табл. 2.2).

Рис. 2.1 Кількість наявного сільського населення в Україні за станом на 1 січня відповідного року

Таблиця 2.2 Частка сільського населення по регіонах України за станом на 1 січня, %*

Регіон, область	2008	2009	2010	2011
АРК	32,1	32,1	32,1	32,2
Вінницька	51,4	51,0	50,7	50,4
Волинська	48,8	48,6	48,4	48,2
Дніпропетровська	16,5	16,5	16,5	16,5
Донецька	9,6	9,5	9,5	9,5
Житомирська	42,7	42,5	42,3	42,0
Закарпатська	62,9	62,9	62,8	62,8
Запорізька	23,4	23,3	23,2	23,1
Івано-Франківська	57,1	56,9	56,8	56,7
Київська	40,0	39,2	38,9	38,7
Кіровоградська	38,7	38,5	38,3	38,1
Луганська	13,5	13,4	13,3	13,3
Львівська	39,5	39,4	39,2	39,2
Миколаївська	32,5	32,4	32,3	32,3
Одеська	33,6	33,4	33,3	33,2
Полтавська	39,6	39,4	39,2	38,9
Рівненська	52,4	52,3	52,2	52,2
Сумська	33,4	33,1	32,8	32,6
Тернопільська	56,8	56,6	56,4	56,2
Харківська	20,3	20,2	20,0	20,0
Херсонська	38,9	38,9	38,9	38,9
Хмельницька	46,5	46,04	45,6	45,2
Черкаська	44,5	44,3	44,1	43,9
Чернівецька	58,5	58,3	58,1	57,9
Чернігівська	38,6	38,1	37,6	37,2
Всього по Україні	31,7	31,5	31,4	31,3

Наукові дослідження дають підстави визначати відтворення сільського населення в цілому по Україні і кожному регіоні як гостро кризове, таке, що може призвести до вимирання українського села. Лише протягом 2007-2010 рр. кількість сільського населення країни зменшилася на 367 тис. чол. (або 2,5%).

Така тенденція протягом вказаного періоду була характерна для всіх регіонів України, за винятком Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Рівненської, Харківської, Херсонської областей. У Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Тернопільській областях кількість населення зменшилась у межах 3-7%.

Слід також зазначити, що найбільша кількість сільського населення (понад 50%) зосереджена у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській та Чернівецькій областях.

Зменшення жителів села відбувається головним чином унаслідок інтенсивного скорочення людей працездатного та пенсійного віку (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Розподіл сільського населення по вікових групах за станом на 1 січня*

Вікова група	Кількість сільського населення, чол.	Частка від усього населення, %
	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
До 1 року	15 7093	168 429	171 554	169 494	1,1	1,2	1,2	1,2
1-4	569 296	586 314	613 740	645 355	3,8	4,0	4,2	4,5
5-9	733 219	708 426	695 170	684 586	5,0	4,8	4,8	4,7
10-14	930 239	888 078	844 555	805 010	6,3	6,1	5,8	5,6
15-19	1 030 114	988 105	947 463	907 630	7,0	6,7	6,5	6,3
20-24	1 057 005	1 083 703	1 095 382	1 093 126	7,1	7,4	7,6	7,6
25-29	949 941	945 223	654 566	974 404	6,4	6,5	6,6	6,8
30-34	969 708	960 106	650 113	945 245	6,6	6,6	6,6	6,6
35-39	981 607	973 829	976 377	970 014	6,6	6,6	6,7	6,7
40-44	988 801	968 262	953 972	959 567	6,7	6,6	6,6	6,6
45-49	1 081 755	1 070 285	1 046 275	1 008 248	7,3	7,3	7,2	7,0
50-54	944 458	974 473	992 179	1 022 340	6,4	6,7	6,8	7,1
55-59	867 897	867 509	857 996	859 106	5,9	5,9	5,9	6,0
60-64	592 477	614 660	658 234	727 982	4,0	4,2	4,5	5,0
65-69	926 118	805 381	713 733	602 093	6,3	5,5	4,9	4,2
70 і старше	1 999 440	2 028 989	2 042 119	2 037 961	13,5	13,9	14,1	14,1
Із загальної кількості населення у віці: молодшому за працездатний	2 600 771	2 549 563	2 514 453	2 485 812	17,6	17,4	17,3	17,2
працездатному	8 192 008	8 165 742	8 123 825	8 097 777	55,4	55,8	56,0	56,2
старшому за працездатний	3 986 389	3 916 467	3 875 150	3 828 572	27,0	26,8	26,7	26,6

Лише протягом 2008-2011 рр. їх кількість відповідно зменшилася на 94 231 та 157 817 чол. (1,2 і 4%). У той же час кількість дітей до 15 років збільшилася до 185 041 чол. (або на 7,1%). Отже, сільське населення України швидко старіє, хоча демографічна основа його відтворення розширюється. До то ж темпи цих динамічних зрушень набули тенденційного характеру.

У результаті структурно-динамічних змін сільського населення демографічне навантаження як людьми похилого віку, так і дітьми та підлітками зменшується (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Демографічне навантаження сільського населення України за станом на 1 січня*

Показник	2008	2009	2010	2011	2011 до 2008, %
На 1000 чол. працездатного віку припадає непрацездатних	804	792	787	780	97,0
З них: дітей	317	312	310	307	96,8
осіб старших від працездатних	487	480	477	473	97,1

Таким чином, витрати життєвих сил покоління батьків спрямовані на утримання людей старше працездатного віку, а не на поповнення молодого покоління селян. За станом на 01.01.2011 у структурі сільського населення вікова група 0-15 років дорівнювала 16,0%, серед працездатних контингентів переважали вікові групи 20-24, 50-54, 45-49 років, а на перше місце вийшли особи старше 70 років, тобто населення пенсійного віку.

Основною складовою відтворення сільського населення є підвищення народжуваності (рис. 2.2). Як видно, така позитивна тенденція спостерігається до 2009 року.

В умовах різкого зниження народжуваності сільського населення, наростання його старіння прогресує показник смертності, знижується коефіцієнт життєвості селян, скорочується середня тривалість життя. Однак кількість померлих селян поступово зменшується - із 301 (2000 р.) до 267,1 тис. чол. (2010 р.), або на 11,3%. Зазначені явища характерні фактично для кожного регіону України (рис. 2.3).

Рис. 2.2 Природний рух сільського населення України, тис. чол.

Рис. 2.3 Природний рух сільського населення по областях України 2010 р. (на 1000 наявного населення), тис. чол.

Депопуляція сільського населення охопила всю сільську місцевість України. Найбільше вона прогресує в Чернігівській (-19,8), Сумській (-14,5), Черкаській (-12,2) та Полтавській (-12,0) областях. Слід також відзначити, що в Закарпатській та Рівненській областях простежується незначне природне збільшення населення.

Сталий вплив відтворення сільського населення мають також міграційні процеси. Серед сільських мігрантів переважають особи із середньою та вищою освітою, тобто українське село втрачає основу інтелектуального потенціалу.

Зазначені негативні тенденції розвитку сільських територій пояснюються неефективним функціонуванням їх економічного потенціалу. На сучасному етапі реалізовуються заходи щодо вирішення останнього в рамках міжнародного співробітництва.

2.2 Розвиток та оцінка конкурентоспроможності виробничо-господарського і підприємницького потенціалів сільських територій

Розвиток аграрного сектору економіки має визначальний вплив на економічну та продовольчу безпеку держави. Аграрна продукція є джерелом розвитку переробної промисловості, а також займає особливе місце у формуванні експорту.

Провідна роль у розвитку аграрного сектору належить виробничого-господарському потенціалу. Саме останній являє собою здатність суб'єктів аграрного господарювання здійснювати діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Особливістю виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств є використання ними землі як основного засобу виробництва. Наслідком цього є наявність спеціальних форм організації і ведення виробництва в аграрному секторі економіки (табл. 2.5).

Як видно, загальна кількість сільськогосподарських підприємств за період 2007-2010 рр. поступово скорочувалася, а 2008 р. відбулося її збільшення. Такі зміни відбулися в основній частині організаційно-правовим форм підприємств, однак найбільшими вони були в господарських товариствах, приватних структурах та фермерських господарствах.

Таблиця 2.5 Трансформація складу зареєстрованих аграрних підприємств України за формою господарювання (за станом на початок року)

Форма господарювання	2007	2008	2009	2010
	одиниць	% від підсумку	одиниць	% від підсумку	одиниць	% від підсумку	одиниць	% від підсумку
Господарські товариства	7 428	12,7	7 879	13,3	7 819	13,7	7 769	13,8
Приватні підприємства	4 229	7,2	4 326	7,3	4 333	7,6	4 243	7,5
Фермерські господарства	43 475	74,5	43 864	74,3	42 101	73,7	41 726	73,8
Сільськогосподарські виробничі кооперативи	1 262	2,2	1 101	1,9	1 001	1,7	952	1,7
Державні	360	0,6	354	0,6	345	0,6	332	0,6
Інші	1 633	2,8	1 505	2,6	1 553	2,7	1 481	2,6
Всього	58 387	100	59 059	100	57 152	100	56 493	100

У структурі сільськогосподарських підприємств України протягом усіх років дослідження провідні позиції за кількістю займали фермерські господарства, друге місце - господарські товариства, третє - приватні, але їх частки по роках досить помітно коливалися (табл. 2.6).

Наведені дані свідчать, що найбільшу кількість сільськогосподарських підприємств усіх форм господарювання в аналізований період мали Одеська, Миколаївська і Дніпропетровська області, а найменшу - Івано-Франківська, Рівненська і Чернівецька. Серед організаційно-правових форм підприємств у всіх областях України найбільшою є чисельність фермерських господарств, на частку яких припадало від 8 (Дніпропетровська область) до 14,0% (Одеська). Стосовно великих аграрних формувань, то в їх складі по адмінрайонах є відмінності.

Таблиця 2.6 Розподіл сільськогосподарських підприємств у регіонах України за організаційно-правовими формами (за станом на початок року), одиниць

Регіон, область	2007	2010
	Усього підприємств	У тому числі	Усього підприємств	У тому числі
		господарські товариства	приватні	кооперативи	фермерські	державні	інші		господарські товариства	приватні	кооперативи	фермерські	державні	інші
АРК	2 586	279	137	98	1 946	30	96	2 238	307	169	95	1 561	31	75
Вінницька	2 308	384	205	70	1 585	11	53	2 317	357	192	51	1 653	8	56
Волинська	1 325	148	88	184	850	8	47	1 095	140	87	109	710	8	41
Дніпропетровська	4 142	428	167	15	3 473	16	43	4 015	450	153	12	3 346	22	32
Донецька	2 233	320	79	13	1 701	5	115	2 097	310	78	12	1 574	5	118
Житомирська	1 376	291	220	40	768	7	50	1 296	263	205	28	744	7	49
Закарпатська	1 678	125	22	7	1 499	15	10	1 759	99	17	6	1 609	15	13
Запорізька	3 065	355	184	55	2 388	14	69	3 035	406	218	40	2 273	15	83
Івано-Франківська	770	90	79	32	540	1	28	767	87	76	27	556	3	18
Київська	2 364	459	172	57	1 550	51	75	2 133	437	157	42	1 402	37	58
Кіровоградська	3 351	358	248	31	2 635	11	68	3 206	348	251	33	2 499	10	65
Луганська	1 899	252	149	11	1 387	10	90	1 986	257	174	17	1 436	7	95
Львівська	1 794	275	194	12	1 260	14	39	1 490	250	177	13	1 002	10	38
Миколаївська	5 367	369	293	19	4 608	17	61	5 315	367	290	19	4 568	13	58
Одеська	7 099	382	271	153	6 236	11	46	6 901	529	325	134	5 830	11	72
Полтавська	2 336	397	214	39	1 540	20	126	2 368	366	200	33	1 650	22	97
Рівненська	983	99	163	139	540	7	35	940	117	132	83	574	5	29
Сумська	1 251	304	139	22	743	8	35	1 227	291	133	24	737	8	34
Тернопільська	1 278	195	274	11	718	8	72	1 250	185	225	3	771	4	62
Харківська	1 989	366	222	30	1 276	29	66	1 943	407	237	25	1 199	28	47
Херсонська	3 080	246	178	24	2 537	18	77	2 872	232	169	17	2 393	13	48
Хмельницька	1 953	327	145	77	1 287	16	101	1 844	298	130	50	1 261	11	94
Черкаська	1 959	472	155	25	1 164	20	123	1 827	425	152	15	1 124	7	104
Чернівецька	1 092	167	74	44	773	5	29	1 009	113	87	18	772	6	13
Чернігівська	1 109	340	157	54	471	8	79	1 030	303	143	42	472	9	61
М. Київ	-	-	-	-	-	-	-	533	425	66	4	10	7	21
Всього по Україні	58 387	7 428	4 229	1 262	43 475	360	1 633	5 649	7 769	4 243	952	41 726	322	1 481

Аналізуючи динаміку загальної кількості аграрних підприємств, необхідно відзначити, що в більшості областей України за досліджуваний період відбулося її збільшення. Виключенням є Вінницька, Закарпатська, Луганська та Полтавська області. При цьому здебільшого спостерігалося зростання чисельності господарських товариств і приватних підприємств.

Зменшення кількості сільськогосподарських підприємств пояснюється їх укрупненням (у першу чергу, об'єднанням земельних ресурсів). Наводимо дані про розподіл аграрних підприємств України за розміром сільгоспугідь (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Розподіл сільськогосподарських підприємств України за розміром сільгоспугідь

Показник	Кількість, од.	Частка від загальної кількості, %	Середня площа с.-г. угідь, га
	2007	2010	2007	2010	2007	2010
Усього підприємств	51 456	48 824	88,1	86,4	20 491,0	21 585,9
У тому числі за площею, га: до 5,0	6 147	5 784	10,5	10,2	19,7	18,3
5,1-10,0	4 307	4 038	7,4	7,1	34,1	31,9
10,1-20,0	5 159	4 925	8,7	8,7	79,8	76,3
20,1-50,0	14 525	13 707	24,9	24,3	553,6	519,8
50,1-100,0	4 798	4 831	8,2	8,6	343,1	345,2
100,1-500,0	7 683	7 181	13,2	12,7	1 867,9	1 743,1
500,1-1000,0	2 898	2 667	5,0	4,7	2 091,0	1 919,4
1000,1-2000,0	2 952	2 661	5,1	4,7	4 226,9	3 822,8
2000,1-3000,0	1 389	1 347	2,4	2,4	3 399,3	3 295,5
3000,1-4000,0	721	666	1,2	1,2	2 474,0	2 293,0
4000,1-5000,0	392	376	0,7	0,7	1 755,2	1 670,5
5000,1-7000,0	293	332	0,5	0,6	1 696,3	1 919,6
7000,1-10000,0	128	178	0,2	0,3	1 044,7	1 479,6
більше 10000,0	64	131	0,1	0,2	905,4	2 450,9

Отже, протягом аналізованих років найбільшу питому вагу в загальній кількості аграрних формувань становили невеликі фермерські господарства, на частку яких припадало відповідно 24,9 та 24,3%.

Одним з найбільш важливих і соціально значущих показників, що характеризують рівень виробничих сил сільських територій, є валова продукція у порівняльних цінах.

Загальний обсяг виробництва валової продукції сільського господарства 2010 р. (у порівнянних цінах 2005 р.) становив 100,5 млрд грн (98,5% проти 2009 р.), у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах 45,1 (98,6%), господарствах населення - 55,4 млрд грн (98,4%) (рис. 2.4).

а) б)

Рис. 2.4. Розподіл виробництва продукції сільського господарства України (у порівняних цінах 2005 р.) по групах виробників, 2000 (а) і 2010 рр. (б), %

У результаті збільшення обсягу вирощування худоби та птиці (на 5,4%) та виробництва яєць (на 7,2%) навіть при зменшенні виробництва молока (на 3,1%) валова продукція тваринництва порівняно з 2009 р. зросла на 3,2%. У сільгосппідприємствах індекс виробництва цієї продукції становив 108,2%, господарствах населення - 99,5% (рис. 2.5).



Рис. 2.5 Структура продукції тваринництва за 2000-2010 рр.

Через скорочення на 14,7 % виробництва зернових культур, 21,5 - ріпаку, 4,9 - картоплі, 2,6% - овочів валова продукція рослинництва зменшилась на 4,7%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 7,2, господарствах населення - на 2,5 % (рис. 2.6).

Рис. 2.6 Структура продукції рослинництва за 2000-2010 рр.

Найсуттєвіший внесок у загальний обсяг валової продукції зробили господарства Черкаської (7,0%), Київської (6,6), Дніпропетровської (6,4), Вінницької (6,1), Полтавської (5,1), Донецької (5,0%) областей. Тенденція нарощування обсягів сільськогосподарського виробництва спостерігається у 13 регіонах країни (від 0,1 до 9,5%) (рис. 2.7).

Особливу роль у розвитку виробничо-господарського потенціалу сільських територій відіграють господарства населення (табл. 2.8).

Більшість наведених показників у динаміці по роках зменшилася. Виключенням є лише зернові культури, виноград та вовна, по яких відбулося зростання.

Рис. 2.7 Регіональне виробництво валової продукції сільського господарства 2010 р. (у порівняних цінах 2005 р.), %

Таблиця 2.8 Частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства, %

Вид продукції	2007	2008	2009	2010	Індекс 2010 до 2007
Сільськогосподарське	60,1	54,0	55,2	55,1	0,9
Рослинницька	58,5	50,5	53,7	54,9	0,9
Зернові культури	22,0	21,0	22,1	24,2	1,1
Цукрові буряки (фабричні)	13,0	12,2	9,1	7,9	0,6
Насіння соняшнику	19,2	19,0	18,7	17,5	0,9
Картопля	98,0	97,8	97,4	97,4	0,9
Овочі	89,6	86,1	86,6	88,1	0,9
Плоди та ягоди	86,5	84,6	86,7	83,6	0,9
Виноград	34,7	32,0	33,9	36,3	1,0
Тваринницька	62,1	59,7	57,4	55,3	0,9
М'ясо (у забійній вазі)	51,9	48,6	46,1	44,9	0,9
Молоко	82,1	82,2	81,0	80,4	0,9
Яйця	45,9	43,4	41,8	39,9	0,9
Вовна	79,4	78,4	80,5	83,3	1,0

На нашу думку, якщо зменшення уваги селянських підсобних господарств до вирощування насіння соняшнику та цукрових буряків (якими активно займаються великі підприємства) можна виправдати, то скорочення поголів'я худоби і птиці в них викликає занепокоєння, оскільки, як уже зазначалося, і у великих підприємствах України в останні роки значно скоротилася чисельність тварин.

У той же час, на нашу думку, планувати на майбутнє подальше збільшення частки виробленої продукції особистими селянськими господарствами недоцільно, оскільки з кожним роком відбувається старіння і зменшення загальної кількості сільського населення. Крім того, продукція, вироблена цією категорією, не відповідає вимогам СОТ та й більшість сільських робітників віддають перевагу роботі у великих господарствах, розраховуючи таким чином на отримання хоча б мінімальних соціальних гарантій.

Головною метою розвитку виробничо-господарського потенціалу сільськогосподарських підприємств є виробництво продукції для задоволення суспільних потреб і отримання максимально можливого прибутку. У процесі виробництва аграрні підприємства використовують матеріальні, грошові і трудові ресурси, виробниче споживання яких формує витрати виробництва (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в агарних підприємствах, %

Стаття витрат	2008	2009	2010	Середнє за 2008-2010 рр.
				усього	рослинництво	тваринництво
Витрати на оплату праці	10,7	9,7	9,1	9,8	9,4	10,8
Відрахування на соціальні заходи	2,6	2,9	3,2	2,9	2,8	3,0
Матеріальні витрати, усього	70,4	69,3	70,0	69,9	66,4	77,0
У тому числі на: насіння і посадковий матеріал	12,0	11,2	11,6	11,6	18,2	х
корми	24,6	26,3	26,2	25,7	х	71,1
іншу с.-г. продукцію	2,8	3,2	2,8	2,9	0,9	6,6
міндобрива	17,1	16,2	15,4	16,2	25,4	х
нафтопродукти	16,2	14,1	14,2	14,8	20,8	4,2
електроенергію	2,4	2,5	2,3	2,4	1,6	3,8
пальне	1,5	1,7	1,5	1,6	1,4	1,9
запчастини, ремонтні і будівельні матеріали	6,9	7,6	6,9	7,1	9,0	3,8
оплату послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями	16,5	17,3	19,1	17,6	22,7	8,6
Амортизаційні відрахування	5,1	5,8	5,3	5,4	6,0	4,0
Інші витрати, усього	11,2	12,3	12,4	12,0	15,4	5,0
З них орендна плата за: земельні частки (паї)	51,0	55,5	56,7	54,4	63,1	х
майнові паї	1,0	0,8	0,8	0,9	0,8	1,1

Що стосується загальних витрат на виробництво аграрної продукції, то за досліджуваний період найбільшу питому вагу становлять корми, оплата послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями і міндобрива. Найменша частка витрат припадає на пальне, електроенергію та відрахування на соціальні заходи. Аналогічна структура спостерігається і в рослинництві.

Дещо іншою є тенденція в розрізі галузей сільськогосподарського виробництва. Зокрема, у рослинництві найбільшу питому вагу займають міндобрива, оплата послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями, та нафтопродукти, а у тваринництві - корми, витрати на оплату праці та оплата послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями. Найменша частка витрат у тваринництві припадає на пальне, відрахування на соціальні заходи та запчастини, ремонтні і будівельні матеріали.

Слід зазначити, що за станом на 21.01.2011 у сільськогосподарських підприємствах були справними 167,6 тис. тракторів (готовність 91%), 154,3 - ґрунтообробної техніки (93%), 78,7 тис. сівалок (93%). Рівень підготовки тракторів у Сумській, Тернопільській, Чернігівській, Кіровоградській, Херсонській областях становив 99-98%. Нижчі показники в Харківській, Миколаївській і Хмельницькій областях (80-83%). У Тернопільській, Сумській, Миколаївській областях ґрунтообробна техніка підготовлена на 99%, у Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій - на 80-85%. Готовність сівалок у Тернопільській, Миколаївській, Сумській областях становить 99-98%, Чернівецькій, Львівській, Харківській коефіцієнт готовності дорівнює 0,8-0,86.

Проблемою сьогодення є організація ефективної реалізації продукції. Нинішні комерційні канали є недостатньо впорядкованими і прозорими. Це призводить до суттєвих фінансових втрат товаровиробників, поширення тінізації збуту продукції, монополізму посередницьких структур. Наводимо структуру каналів реалізації сільськогосподарської продукції аграрних підприємств України за останні чотири роки (табл. 2.10).

Як видно, у складі реалізованої агротоваровиробниками рослинницької продукції по сільському господарству загалом і рослинництву домінуючу роль відіграє група інших каналів. У тваринницькій продукції провідні позиції належать продажу переробним підприємствам.

Таблиця 2.10 Структура каналів реалізації сільськогосподарської продукції України, %

Рік	Зернові	Олійні	Цукрові буряки	Картопля	Овочі	Плоди та ягоди	Виноград	Худоба та птиця	Молоко та молочні продукти	Яйця	Вовна
Переробні підприємства
2007	5,1	3,9	92,4	12,5	8,8	26,7	30,5	34,6	90,4	0,2	52,3
2008	4,4	4,5	93,4	10,9	22,6	30,6	36,1	30,5	92,7	0,1	63,5
2009	3,9	4,5	91,4	6,9	36,9 <...

Подобные документы

• Пріоритети державної політики соціально-екологічного розвитку сільських територій

  Стратегічні пріоритети та цілі політики соціоекологічного розвитку сільських територій. Шляхи ресурсного забезпечення діяльності територіальних громад із розв‘язання соціальних та екологічних проблем в умовах децентралізованого державного управління.
  
  статья [98,2 K], добавлен 11.09.2017
  

• Фінансова підтримка - як складова частина розвитку сільськогосподарських підприємств

  Фінансова підтримка, тенденції розвитку сільського господарства. Кредитування підприємств: сутність, види, форми кредиту. Правове забезпечення розвитку кредитного ринку. Стан і сучасні тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу.
  
  курсовая работа [91,8 K], добавлен 30.11.2008
  

• Оpгaнізaція виpобництвa тa збуту пpодукції в особистих селянських господapствaх

  Місце тa pоль особистого селянського господapствa в економічній системі сільських територій. Ефективність виpобництвa в особистих селянських господapствах нa pівні внутpішньоpегіонaльної дифеpенціaції. Основні шляхи збуту пpодукції особистих господарств.
  
  магистерская работа [4,5 M], добавлен 18.07.2014
  

• Сучасні аграрні відносини: стан і проблеми розвитку в Україні

  Суть аграрних відносин, їх структура, специфіка. Формування ринку землі та фінансове державне забезпечення трансформаційних процесів в аграрній сфері. Ціна землі як капіталізована рента. Аграрна політика держави: напрями, труднощі реалізації, перспективи.
  
  курсовая работа [366,6 K], добавлен 21.12.2010
  

• Реформування агропромислового комплексу в Україні

  Сільське господарство як каталізатор розвитку ринкової економіки. Історія розвитку аграрних відносин в Україні, її періоди. Особливості розвитку аграрних відносин, ринкові перетворення. Утворення нових форм господарювання та відносин в аграрному секторі.
  
  реферат [25,6 K], добавлен 03.05.2009
  

• Проблеми агропромислового комплексу в ринковій системі

  Проблеми інфраструктурного забезпечення агропромислового комплексу України. Ринок в АПК. Розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів. Особливості ринку праці в аграрній сфері. Агропромислові вільні економічні зони. Стратегія їх розвитку в Україні.
  
  курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.07.2008
  

• Зарубіжний досвід підтримки інноваційного розвитку АПК

  Стан, проблеми та перспективи інноваційного розвитку аграрного сектору України. Особливості концепції реформ і удосконалення аграрної освіти та науки. Основні стратегічні та пріоритетні напрями розвитку та результати міжнародної діяльності в сфері АПК.
  
  курсовая работа [38,6 K], добавлен 24.03.2011
  

• Найважливіші передумови інноваційного забезпечення процесу відтворення земель в аграрному секторі Карпатського макрорегіону

  Впровадження заходів з використання новітніх досягнень науки та техніки в агропромисловому комплексі. Створення умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку та впровадження механізму диференційованого пільгового оподаткування підприємств.
  
  контрольная работа [156,4 K], добавлен 03.03.2011
  

• Стан розвитку картоплярства в Україні

  Загальна оцінка стану та тенденцій розвитку галузі картоплярства в Україні. Аналіз факторів внутрішнього середовища (на рівні підприємств), які найбільш суттєво впливають на розвиток галузі картоплярства. Формування ціни на картоплю, динаміка експорту.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 23.12.2013
  

• Організація і перспективи розвитку виробництва у сільськогосподарському підприємстві

  Суть організації виробництва сільськогосподарського підприємства. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів. Економічна ефективність, рентабельність та конкурентоспроможність підприємства.
  
  курсовая работа [96,2 K], добавлен 27.01.2014
  

• Удосконалення системи вирощування ремонтного молодняку української чорно-рябої молочної породи у стаді племінного репродуктора ПАТ "Михайлівка" Лебединського району

  Історичний аспект створення української чорно-рябої молочної породи. Сумський внутрішньопородний тип: створення, сучасний стан та перспектива розвитку. Оцінка ремонтних телиць великої рогатої худоби різних порід за особливостями росту і розвитку.
  
  дипломная работа [169,2 K], добавлен 06.01.2015
  

• Сучасний стан сільского господарства України

  Форми господарювання у сільському господарстві. Сільське господарство і особливості його розвитку. Види форм господарювання у сільському господарстві. Типи ефективності виробництва. Аграрні аспекти вступу України до СОТ.
  
  реферат [77,0 K], добавлен 04.09.2007
  

• Агрокліматичний потенціал України. Особливості розміщення та використання

  Структура, особливості агрокліматичних ресурсів. Агрокліматична оцінка формування продуктивності сільськогосподарських культур. Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур на підставі детальної оцінки агро- і мікрокліматичних ресурсів територій.
  
  курсовая работа [49,9 K], добавлен 25.04.2013
  

• Аналіз лісогосподарської діяльності ДП "Камінь-Каширський лісгосп"

  Сучасний стан лісових ландшафтів та їх функціональні особливості. Оцінка лісового фонду Камінь-Каширського лісового господарства. Основні положення організації лісового фонду. Класи бонітету насаджень. Заходи щодо утримання, відтворення та охорони лісів.
  
  дипломная работа [91,7 K], добавлен 12.09.2012
  

• Аналіз створення та перспективи розвитку земельних банків

  Розвиток ринкових земельних відносин. Організація міжнародної експертної групи з провідних спеціалістів Євросоюзу у земельній сфері для допомоги у завершенні земельної реформи. Оцінка законодавчої бази щодо створення Державного земельного банку в Україні.
  
  курсовая работа [30,1 K], добавлен 10.11.2014
  

• Вивчення ознак і властивостей нових сортів ячменю ярого селекції МІП з метою залучення їх в селекційний процес

  Ботанічна характеристика та біологічні особливості ячменю ярого, історія селекції та сучасний стан в Україні. Вивчення сортів ячменю, що вирощуються в господарстві. Дослідження росту і розвитку рослин селекції МІП. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов.
  
  курсовая работа [131,4 K], добавлен 16.07.2015
  

• Ресурсне забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в аграрному секторі економіки

  Аналіз рівня забезпеченості сільськогосподарських товаровиробників виробничими ресурсами (земельними, трудовими, технічними). Основні напрямки раціонального залучення і використання ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України в умовах ринку.
  
  статья [216,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу

  Аналіз питань потреби сільських господарств в механізаторських кадрах, особливості організації їх праці та шляхи раціоналізації річної зайнятості. Загальна характеристика основних методів маневрування технікою при виконанні сільськогосподарських робіт.
  
  реферат [721,7 K], добавлен 22.09.2010
  

• Сучасний стан розвитку виробництва соняшнику в Україні

  Народногосподарське значення виробництва соняшника. Тенденції розвитку ринку соняшника в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники, методика визначення. Умови і рівень розвитку сільськогосподарського виробництва в господарстві.
  
  дипломная работа [176,5 K], добавлен 15.12.2013
  

• Проект внутрішньогосподарського землеустрою СВК "Надія" Ружинського району Житомирської області

  Стадії процесу внутрішньогосподарського землеустрою, підготовчі роботи. Планування сільських населених місць, проектування доріг, кормових угідь, багаторічних насаджень. Організація сільськогосподарських угідь та сівозмін, перенесення проекту в натуру.
  
  курсовая работа [661,8 K], добавлен 13.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам