Розвиток сільських територій в контексті міжнародного співробітництва

44 981

62 494

139,2

17 603

1,0

* Джерело: за даними Міністерства аграрної політики і продовольства України

В імпорті аграрної продукції найбільша частку припадає на плоди, горіхи і цедру (12,1%), рибу, ракоподібні, молюски (9,4), тютюн і вироби з нього (7,8), м'ясо і субпродукти (7,6), шоколад та какао (6,7), олію (5,8%).

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності впливає на рівень відкритості сільських територій (табл. 2.29).

Таблиця 2.29 Рівень відкритості аграрного сектору України*

Показник	2009	2010	Індекс 2010 до 2009
Зовнішньоторговельний оборот, тис. дол. США	14 945 055	16 285 076	1,1
Зовнішньоторговельне сальдо, тис. дол. США	4 601 897	4 183 560	0,9
Експортна квота, %	76	81	1,1
Імпортна квота, %	40	48	1,2
Зовнішньоторговельна квота, %	117	129	1,1
Коефіцієнт покриття імпорту експортом	1,9	1,7	0,9
Коефіцієнт міжнародної конкурентоспроможності	0,3	0,3	1
Частка експорту на душу сільського населення, тис. дол. США	674,03	705,82	1,0
Частка імпорту на душу сільського населення, тис. дол. США	356,67	417,29	1,2
Зовнішньоторговельний оборот на душу сільського населення, тис. дол. США	1 030,69	1 123,11	1,1

* Джерело: за даними Міністерства аграрної політики і продовольства України

Зовнішньоторговельний обіг продукції агропромислового комплексу України 2010 р. становив 16 285,1 млн дол. США, що на 9% більше, ніж 2009 р. Також спостерігається і позитивне зовнішньоторговельне сальдо - 4 183,6 млн дол. США, або відповідно менше на 418 337 млн дол. США.

У загальній структурі зовнішньоторговельного обігу аграрної продукції частка країн СНД становить 28%, ЄС - 27, США - 2, Азії - 26, Африки - 10, Латинської Америки - 4%. У 2010 р. зовнішньоторговельний обіг із США зменшився на 9% проти 2009 р., країнами Азії - на 2, а з СНД - збільшився на 26, країнами ЄС - на 5, Африки - на 13, Латинської Америки - на 22%.

Залежність аграрного сектору від зовнішньоекономічної діяльності визначається експортною та імпортною квотами, причому велика частка припадає на експортну.

Рівень зовнішньоторговельної забезпеченості галузі характеризується коефіцієнтом покриття імпорту експортом, який за досліджуваний перевищував одиницю.

Дещо нижчим є рівень міжнародної конкурентоспроможності продукції аграрного сектору, який характеризує частку чистого експорту в зовнішньоторговельному обороті, а саме 0,3 протягом 2009-2010 років.

Ураховуючи, що розвиток аграрної сфери здійснюється на основі експортоорієнтованої моделі, то на одного сільського мешканця припадає більший обсяг експорту, ніж імпорту.

Миколаївська область володіє значним експортним потенціалом. Понад 334 підприємства, організації та фірми займаються експортом товарів та послуг і 262 - імпортними операціями. Підприємства регіону підтримують ділові відносини з партнерами 111 країн світу. Загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту перевищує 919,6 млн дол. США з позитивним сальдо - 301,2 млн дол. США.

Найактивнішими осередками експортно-імпортних операцій в області є міста Миколаїв і Вознесенськ та Жовтневий район. До основних експортерів зернових культур відносяться такі зернотрейдери, як ТОВ «СП «Нібулон», Євросервіс, Віталмарагро, концерн «Прометей». Майже жоден сільськогосподарський товаровиробник області не має можливості експортувати продукцію чи сировину самостійно. Адже для цього потрібні кошти, великі обсяги експортованої продукції, знання світових ринків і транспортних можливостей. Якісну цільномолочну продукцію широкого асортименту торгової марки «Президент» поставляє на зовнішній ринок ЗАТ «Лакталіс-Миколаїв», «Баштанський сирзавод» і «Первомайський молочноконсервний комбінат». У виноробній галузі з успіхом працюють акціонерні товариства «Радсад», «Коблево» та «Зелений гай», які виробляють високоякісні коньячні вироби.

Визначну роль у зовнішньоекономічній діяльності підприємств Миколаївщини відіграють експорт та імпорт, а саме торгівля аграрною продукцією. Вигідне географічне розташування, досвід праці, різні форми власності сприяють розвитку експортного потенціалу області.

Загальнообласний експорт 2010 р. порівняно з 2009-им збільшився на 4,2% і становить 1597,1 млн дол. США. Помітне місце у зовнішній торгівлі області займає сільськогосподарська продукція, частка якої відповідно становила 44,6%, що на 1,3 в.п. більше проти 2009 р. (табл. 2.30).

Таблиця 2.30 Показники експорту товарів Миколаївської області, 2008-2010 рр.

Показник	2008	2009	2010	2010 у % до
				2008	2009
Загальнообласний експорт, млн дол. США	1 649,8	1 532,4	1 597,1	96,8	104,2
Продукція сільського господарства, млн дол. США	677,7	663,1	711,7	105,0	107,3
Частка продукції сільського господарства в загальнообласному експорті товарів, %	41,1	43,3	44,6	3,5	1,3

Переважну більшість експорту аграрної продукції визначає продукція рослинництва, на яку 2010 р. припало 99,6% поставок. Обсяг поставок зріс порівняно з 2009 р. на 7,5% і становив 709,2 млн доларів США (табл. 2.31).

Таблиця 2.31 Обсяги експорту сільськогосподарської продукції в Миколаївській області, 2008-2010 рр.

Показник	2008	2009	2010	2010 до 2009, %
Експорт сільськогосподарської продукції, млн дол. США	677,7	663,1	711,7	107,3
Рослинництво, млн дол. США	675,5	659,7	709,2	107,5
Частка рослинництва в експорті сільськогосподарської продукції, %	99,7	99,5	99,6	Х
Тваринництво, млн дол. США	2,2	3,4	2,5	73,5
Частка тваринництва в експорті сільськогосподарської продукції, %	0,3	0,5	0,4	Х

В експорті основних видів сільськогосподарської, зокрема рослинницької продукції переважали (76,8%) зернові культури, яких відвантажено за кордон на суму 544,9 млн дол. США, 17,8% припало на насіння та плоди олійних рослин, здебільшого ріпак та соняшник (126,3 млн дол. США), 5,2% - на плоди та горіхи (37,1 млн дол. США), решта - овочі і коренеплоди (0,9 млн дол. США).

У 2010 р. порівняно з попереднім зросли поставки ячменю на 33,1%, їстівних плодів та горіхів - на 31%, насіння ріпаку - у 2,6 раза. У той же час поставки пшениці скоротилися на 42,7%, кукурудзи - на 31,5, насіння соняшнику - на 45,8, овочів та коренеплодів - на 71,3%.

При цьому подорожчали основні види рослинницької продукції. Найбільше зросли середні експортні ціни на насіння соняшнику - у 1,7 раза (з 258 до 439 дол. США за 1 т), кукурудзу - на 47,2% (відповідно з 137 до 202) та пшеницю - на 36,6% (з 141 до 192 дол. США за 1 т), меншою мірою - на ячмінь (на 12%) та насіння ріпаку (на 4,5%), які становили відповідно 136 і 370 дол. США за 1 тонну.

Зернові культури експортувалися до 44 країн світу проти 36 у 2009 р. і практично всі надійшли до країн далекого зарубіжжя. Зокрема, до Африки вивезено зернових на суму 288,2 млн дол. США, Азії - 242,3 (або 52,9 та 44,5% відповідно), європейські країни - на 14,3 млн дол. США (2,6%). Найбільшими споживачами зернової продукції стали Єгипет (33,7% річного експорту зернових), Саудівська Аравія (16), Туніс (9,7), Сирійська Арабська Республіка (9,1), Йорданія (5,2), Бангладеш та Ефіопія (по 4%) (дод. Б).

Насіння ріпаку та соняшнику у 2010 р. експортувалися до 22 країн світу. До Азії спрямовано відповідно 42,2 і 61,1% річних поставок, Європи - 57,7 та 36,9, Америки - 0,1% поставок соняшнику, країн СНД - 1,7% соняшнику. Головними споживачами ріпаку стали Бельгія (24,6%) та Франція (74,7%) (дод. В). Головними споживачами соняшнику стали Білорусь (96,2%), Франція (59,7 і Туреччина (99,1%) (дод. Г).

Продукція тваринництва займала незначну частку в експортних поставках сільськогосподарської продукції: 2010 р. на неї припало 0,4% проти 0,5% у попередньому році, а обсяг поставок відповідно дорівнював 2,5 і 3,4 млн дол. США.

Практично весь експорт (99,3%) становила молочна продукція (згущене молоко, вершки, масло, сири), яка експортувалася до 17 країн світу (63,8% - країни СНД, 25,9 - Азії, 5,7 - Європи, 4,5 - Африки, 0,1% - Америки). Найбільшим попитом згадана продукція користувалася в Молдові, Грузії, Російській Федерації, Азербайджані, Польщі, Казахстані та Єгипті.

Окремі види сільгосппродукції на Миколаївщину завозяться з-за кордону, проте обсяги її імпорту незначні. Протягом 2005-2010 рр. питома вага сільгосппродукції в загальнообласному імпорті товарів коливалася від 0,9 до 5,3%, а найбільші поставки спостерігались 2008 р. - на суму 48,1 млн дол. США, що в 9,4 раза перевищило показник попереднього року.

У 2010 р. підприємствами області імпортовано аграрної продукції на суму 23,3 млн дол. США, що на 36,2% менше, ніж 2009 р., при цьому її частка в імпорті області скоротилася на 1,9 в.п. і становила 2,7% (рис. 2.11).

Рис. 2.11 Динаміка імпорту сільськогосподарської продукції аграрними підприємствами Миколаївської області

Загальнообласний імпорт 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшився на 10,0% і дорівнював 866,1 млн дол. США (табл. 2.32).

Таблиця 2.32 Показники імпорту товарів Миколаївської області по роках

Показник	2008	2009	2010	2010 у % до
				2008	2009
Загальнообласний імпорт, млн дол. США	916,5	787,5	866,1	94,5	110,0
Продукція сільського господарства, млн дол. США	48,1	36,6	23,3	48,4	63,6
Частка продукції сільського господарства в загальнообласному імпорт товарів, %	5,2	4,6	2,7	-2,5	-1,9

Основу імпорту аграрної продукції області визначило тваринництво, на яке 2010 р. припадало 95,7%, а обсяги поставок цієї продукції знизилися на 45,0% і становлять 22,3 млн дол. США (табл. 2.33).

Таблиця 2.33 Обсяги імпорту сільськогосподарської продукції в Миколаївській області за 2008-2010 рр.

Показник	2008	2009	2010	2010 до 2009, %
Імпорт сільськогосподарської продукції, млн дол. США	48,1	36,6	23,3	63,7
Рослинництво, млн дол. США	3,1	2,3	1,0	43,5
Частка рослинництва в імпорті сільськогосподарської продукції, %	6,4	6,3	4,3	Х
Тваринництво, млн дол. США	45	34,3	22,3	65,0
Частка тваринництва в імпорті сільськогосподарської продукції, %	93,6	93,7	95,7	Х

У структурі імпорту тваринницької продукції 87,1% припало на м'ясо та харчові субпродукти із США, Бразилії, Канади та Польщі, 6,6 - на інші продукти тваринного походження з Бразилії, Нідерландів та Узбекистану, 5,9% - на живі тварини з Німеччини.

Продукція рослинництва в імпорті минулого року становила 17,5%. При цьому обсяг надходження збільшився з 2,3 до 4,1 млн дол. США, в основному за рахунок нарощення поставок овочів та коренеплодів.

Закордонні закупівлі на 65,5% складалися з поставок овочів та коренеплодів, переважно з Туреччини та Узбекистану, і на 34,5% - із насіння та плодів олійних рослин із Франції, Таїланду, Чилі та Китаю. На відміну від попереднього року, 2010 р. зовсім не імпортувалися зернові культури.

Подальший розвиток зовнішньоекономічного сектору області тісно пов'язаний із залученням інвестицій, що є сьогодні загальнонаціональною проблемою економічного розвитку і визначається державною політикою.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в економіку Миколаївщини, за станом на 1 січня 2010 р. становив 162,9 млн дол. США. Із них лише 3,8% (6 608,5 тис. дол. США) одержали аграрні підприємства.

В економіку області за станом на 1 січня 2011 р. надійшло 181,2 млн дол. США прямих іноземних інвестицій, що на 11,2% більше, ніж 2010 р. Це кошти із 25 держав світу, у тому числі трьох країн СНД. Найбільші їх обсяги припадають на Нідерланди - 71,4 млн дол. США (39,4%), Кіпр - 41,3 (22,8%), Віргінські Острови - 11,1 (6,1%) та Росію - 9,0 млн дол. США (4,8 %).

На аграрних підприємствах зосереджено 76 млн дол. США (36,4% від загального обсягу прямих інвестицій в область). Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів унесено 40,6 млн дол. США, металургійне виробництво - 8,8, машинобудування - 6,1 млн дол. США прямих інвестицій. На підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів та предметів особистого вжитку акумульовано відповідно 72,1 млн дол. США (34,5%).

Сьогодні Миколаївська область має сприятливий інвестиційний клімат, саме тому інтерес іноземних інвесторів з кожним роком постійно зростає. Так, 2011 р. порівняно з 2010-им загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в економіку області, збільшився на 11,2% і становив 181,2 млн дол. США.

Позитивні результати і тенденції економічного розвитку останніх років, відносна диверсифікована структура регіональної економіки, активізація підприємницької діяльності та залучення іноземних інвестицій, особливості й ресурсний потенціал області, нарощування обсягів експортно-імпортної діяльності стимулюють формування сучасної структури економіки.

Відносно стійка тенденція випереджуючого зростання експорту товарів і послуг над імпортом свідчить про поступову реалізацію експортного потенціалу Миколаївщини. Відбувається вдосконалення товарної структури експорту, зростання частки галузей машино- та суднобудування, продукції сільського господарства та її переробки і зменшення залежності обсягів експорту від сировинної складової. Перебудовується географічна структура зовнішнього ринку, експортні потоки із країн СНД перерозподіляються в Європу та Азію, хоча, зазвичай, спостерігається висока частка експорту в Росію, що обумовлено умовами виробничої кооперації України та країн СНД.

2.7 Ефективність зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств та функціонування сільських територій Миколаївської області

Миколаївська область має достатньо потужний експортний потенціал для ефективного розвитку зовнішньоекономічної діяльності, яка сприяє відтворенню економічного потенціалу сільських територій, підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках, формуванню раціональної структури експорту й імпорту, залученню іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, гарантуванню економічної безпеки регіону та країни в цілому.

Оцінка зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією підприємствами області за галузевою структурою (табл. 2.34) свідчить про ефективність зовнішньої торгівлі рослинницької галузі, сальдо якої є позитивним і становило 704,7 млн дол. США (2010 р.), що на 7,2% більше, ніж 2009 р. Збільшення цього показника відбулося в основному за рахунок збільшення експорту рослинництва на 7,4%.

Таблиця 2.34 Обсяги зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією підприємств Миколаївської області, 2009-2010 рр.*

Галузь	Експорт	Імпорт	ЗТО	Сальдо
2009 р., млн грн
Рослинництво	659,7	2,3	662,0	657,4
Тваринництво	3,4	34,3	37,7	-30,9
2010 р., млн грн
Рослинництво	708,8	4,1	712,9	704,7
Тваринництво	2,9	19,2	22,1	-16,3
2010 р. до 2009 р., %
Рослинництво	107,4	178,1	107,7	107,2
Тваринництво	85,3	56,0	58,6	-52,7

* Джерело: власні дослідження

Щодо тваринництва, то ефективність цієї галузі у сфері зовнішньої торгівлі покращилася. У 2010 р. сальдо становило мінус 16,3 млн дол. США, що на 47,3% нижче 2009 р. (мінус 30,9 млн дол. США).

Основну частину рослинницької продукції (76,8%) становили зернові культури, яких відвантажено за кордон на суму 544,9 млн дол. США, 17,8% (126,3 млн дол. США), припало на насіння та плоди олійних рослин, здебільшого ріпак та соняшник, 5,2% (37,1 млн дол. США) - на плоди та горіхи, 0,2% (0,9 млн дол. США) - овочі та коренеплоди (табл. 2.35).

Таблиця 2.35 Товарна структура експорту продукції рослинництва підприємствами Миколаївської області, 2009-2010 рр.

Показник	2009	2010
	млн дол. США	%	млн дол. США	%
Продукція рослинництва, усього	659,7	100,00	708,8	100,0
У тому числі: зернові культури	557,1	84,45	544,9	76,8
насіння та плоди олійних рослин	75,2	11,40	126,3	17,8
їстівні плоди та горіхи	25,0	3,79	37,1	5,2
овочі та коренеплоди	2,4	0,36	0,9	0,2

Для більш детального аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств області проаналізуємо основні показники розвитку зовнішньої торгівлі сільськогосподарської продукції (табл. 2.36).

Таблиця 2.36 Основні показники розвитку зовнішньої торгівлі сільськогосподарської продукції підприємств Миколаївської області по роках*

Показник	2008	2009	2010	2010 до 2009, %
Експорт сільськогосподарської продукції, млн дол. США	677,7	663,1	711,7	107,3
Імпорт сільськогосподарської продукції, млн дол. США	48,1	36,6	23,3	63,7
Зовнішньоторговельний оборот, млн дол. США	725,8	699,7	735,0	105,0
Сальдо, млн дол. США	629,6	626,5	688,4	109,9
Експортна квота,%	19,9	19,4	20,7	106,7
Імпортна квота,%	1,4	1,1	0,7	63,6
Коефіцієнт покриття імпорту експортом	14,09	18,12	30,5	167,8
Коефіцієнт міжнародної конкурентоспроможності	0,87	0,90	0,93	103,3
Частка експорту на душу населення, дол. США	563,1	554,5	598,3	107,9
Частка імпорту на душу населення, дол. США	40,0	30,6	19,6	64,0

* Джерело: власні дослідження

Аналіз наведених даних свідчить, що 2010 р. порівняно з 2009-им зовнішньоторговельний оборот і сальдо збільшились відповідно на 5,0 та 10,0% і становили 735,0 та 688,4 млн дол. США. Відбулося значне зростання коефіцієнта покриття імпорту експортом - на 67,8%, який становив 30,5. Частка експорту на душу населення зросла майже на 8,0% і дорівнювала 598,3 дол. США, а імпорту - знизилась на 36,0% (19,6 дол. США).

2.8 Оцінка інвестиційної привабливості сільських територій

Для оцінювання інвестиційної привабливості сільських територій важливе значення має привабливість аграрного сектору. Якщо будуть вкладатися кошти в розвиток аграрних підприємств, то створюватимуться додаткові робочі місця, розвиватиметься просторовий потенціал сільської місцевості.

Інвестиційну привабливість аграрного сектору визначимо на прикладі Миколаївської області та за допомогою методу SWOT-аналізу.

Насамперед необхідно визначити інвестиційну місію регіону.

Під інвестиційною місією Миколаївської області слід розуміти соціально-економічний розвиток усіх її регіональних одиниць, збільшення обсягів надходження інвестицій в економіку за рахунок створення сприятливого інвестиційного клімату; розвиток інфраструктури регіонів та області в цілому, упровадження інвестиційних проектів для підвищення використання транспортно-логістичного, промислового, сільськогосподарського, туристичного та науково-інноваційного потенціалу регіону, задовольняючи при цьому інтереси всього населення.

Наступне завдання - визначення цілей діяльності, тобто досягнення поставлених стратегічних планів у майбутньому. Інвестиційними цілями Миколаївської області є:

· формування позитивного інвестиційного іміджу на основі створення системи комплексного маркетингу регіону як дієвого напряму підвищення його конкурентоспроможності;

· створення сприятливого інвестиційного середовища, поширення інформації щодо інвестиційного потенціалу області на національному та міжнародному рівнях;

· інформаційне забезпечення процесу інвестування;

· підвищення ефективності державного управління процесами іноземного інвестування на регіональному рівні;

· упровадження інвестиційних проектів у транспортно-логістичному, промисловому, сільськогосподарському, туристично-рекреаційному комплексах, житлово-комунальному господарстві;

· удосконалення нормативно-правового та інституційного середовища інвестиційної діяльності в області;

· розвиток бізнес-інфраструктури.

Наступний крок буде - це визначення сильних та слабких сторін аграрного сектору Миколаївської області (табл. 2.37).

Таблиця 2.37 SWOT-матриця інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки Миколаївської області для інвесторів*

Рейтинг	Сильні сторони	Рейтинг	Слабкі сторони
2	Вигідне географічне розташування	8	Низька інвестиційна активність реального сектору економіки
1	Помірні природно-кліматичні умови для ведення сільського господарства	6	Низький рівень конкурентоспроможності підприємств аграрного сектору
3	Рельєф території та ґрунти	7	Низький фінансовий стан підприємств аграрного сектору
7	Різні форми власності	5	Відсутність довгострокового банківського кредитування
5	Високий трудовий потенціал	2	Низький рівень інформування іноземних інвесторів про аграрний сектор
6	Значний виробничий досвід	3	Відсутність механізму страхування інвестиційних ризиків
8	Вільна оренда землі та майна	4	Відсутність практики дійових форм роботи з іноземними інвесторами (бізнес-форуми, круглі столи, виставки найкращих регіональних проектів)
4	Добре розвинена транспортна система	1	Високі податки, які стягуються з іноземних інвесторів
9	Економічно вигідні схеми руху вантажних потоків	-	-
10	Високий промисловий потенціал	-	-
11	Значний рекреаційний потенціал	-	-

* Джерело: власні дослідження

Завершальним етапом проведення SWOT-аналізу є визначення потенційних можливостей та загроз для зовнішнього середовища аграрного сектору економіки області (табл. 2.38).

Таблиця 2.38 Визначення потенційних можливостей та загроз зовнішнього середовища для аграрного сектору Миколаївської області*

Рейтинг	Можливості	Рейтинг	Загрози
4	Співпраця з новими іноземними інвесторами	4	Низький рівень інформованості іноземних інвесторів про аграрний сектор
2	Впровадження інвестиційних проектів для підвищення використання транспортно-логістичного, промислового, сільськогосподарського, туристичного та науково-інноваційного потенціалу
		3	Відсутність гарантій
		1	Нестабільність законодавчої бази
		2	Важка прогнозованість рівня інфляції через нестабільність економіки
3	Формування позитивного інвестиційного іміджу	-	-
1	Підвищення ефективності державного управління процесами іноземного інвестування на регіональному рівні

* Джерело: власне дослідження

У процесі дослідженні зовнішнього середовища виявляють сприятливі можливості та небезпечні загрози для розвитку бізнесу, які існують незалежно від ситуації на підприємстві.

Компенсувати загрози формуванню позитивного інвестиційного іміджу аграрного сектору Миколаївської області можна шляхом вжиття низки заходів (табл. 2.39).

Отже, збільшення інвестиційних ресурсів можна досягти шляхом ефективного використання інвестицій, реалізації заходів, спрямованих на формування позитивного інвестиційного іміджу Миколаївської області, налагодження співпраці з державними органами влади.

Для оцінки інвестиційної привабливості аграрного виробництва сільських територій області для іноземного інвестора застосуємо метод стандартизації показників. Для його обчислення використаємо основні економічні показники аграрного виробництва: вартість валової продукції сільського господарства, млн грн; темпи зростання обсягів продукції сільського господарства, %; сума чистого прибутку (збитку) сільськогосподарських підприємств, млн гривень.

Таблиця 2.39 Заходи щодо компенсації загроз для формування позитивного інвестиційного іміджу аграрного сектору Миколаївської області*

Загрози	Заходи
Низький рівень інформованості іноземних інвесторів про аграрний сектор області	Створення презентаційних матеріалів про інвестиційну привабливість аграрного сектору області. Оновлення бази даних інвестиційних проектів та пропозицій, вільних виробничих площ для перспективного інвестування в аграрний сектор (українською, російською та англійською мовами)
Нестабільність законодавчої бази	Інформування потенційних інвесторів, центральні органи виконавчої влади про інвестиційні проекти та пропозиції, вільні виробничі площі та земельні ділянки для перспективного інвестування в аграрний сектор економіки. Презентація інвестиційних можливостей області на міжнародному рівні: участь у ділових місіях за кордоном, взаємодія з торговельно-економічними місіями у складі посольств України за кордоном щодо розповсюдження інвестиційних пропозицій. Пропагування позитивного досвіду вкладення інвестицій у підприємства агарного сектору економіки області
Важка прогнозованість рівня інфляції через нестабільність економіки	Розміщення матеріалів про інвестиційний потенціал області в засобах масової інформації та за кордоном. Забезпечення спрощеної процедури видачі документів погоджувального характеру, пільгового оподаткування, надання гарантій інвесторам, визначення зон підвищеної інвестиційної привабливості. Розроблення та оновлення інвестиційних паспортів області, районів і міст обласного значення
Відсутність гарантій	Забезпечення контролю цільового та ефективного використання бюджетних коштів, які спрямовуватимуться на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузі енергозбереження та соціально-економічного розвитку регіону, місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток населених пунктів

* Джерело: власні дослідження

За всіма наведеними вище показниками визначено рейтинг районів Миколаївської області (табл. 2.40).

У результаті проведених розрахунків установлено, що найбільш привабливими для іноземного інвестування в аграрний сектор економіки області є Очаківський, Снігурівський, Арбузинський та Первомайський райони, які відносяться до зони стратегічної інвестиційної привабливості. Це пов'язано з кращим порівняно з іншими районами розвитком усіх галузей АПК.

Менш привабливими є Новобузький, Веселинівський, Казанківський, Вознесенський, Жовтневий, Баштанський, Березнегуватський, Березанський та Новоодеський райони, які займають зону середньої інвестиційної привабливості.

Таблиця 2.40 Значення показників інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки районів Миколаївської області

Район	Значення показника	Рейтинг	Зона інвестиційної привабливості
Очаківський	11,798	1	Зона стратегічної інвестиційної привабливості
Снігурівський	10,464	2
Арбузинський	9,810	3
Первомайський	9,089	4
Новобузький	8,810	5	Зона середньої інвестиційної привабливості
Веселинівський	8,795	6
Казанківський	8,757	7
Вознесенський	8,549	8
Жовтневий	8,497	9
Баштанський	8,362	10
Березнегуватський	8,347	11
Березанський	8,047	12
Новоодеський	8,015	13
Врадіївський	7,736	14	Зона низької інвестиційної привабливості
Єланецький	7,610	15
Кривоозерський	7,398	16
Миколаївський	7,082	17
Братський	7,008	18
Доманівський	6,208	19

Усі інші райони перебувають у зоні низької інвестиційної привабливості. Найменш привабливим є Доманівський район, який займає останнє місце в рейтингу.

Інвестиційній привабливості Миколаївського регіону сприяє розвинута транспортна інфраструктура, науково-технічний потенціал та сучасні інформаційні й енергетичні мережі. Сьогодні в області розроблено 12 інвестиційних проектів (табл. 2.41).

Економіка регіону перебуває у стадії трансформації, тому важливою умовою економічного зростання насамперед є регіональний потенціал. У процесі дослідження проблеми регіонального розвитку виникає низка методологічних питань щодо визначення інвестиційного потенціалу території.

Оцінюючи інвестиційну привабливість області для ефективного залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки слід наголосити на тому, що залишаються не вирішеними питання інформованості іноземних інвесторів щодо можливості вкладати свої кошти, приватизації підприємств державної та комунальної власності, а також не практикуються дійові форми роботи з іноземними інвесторами - бізнес-форуми, круглі столи, виставки найкращих регіональних проектів.

Таблиця 2.41 Інвестиційні проекти та пропозиції сільськогосподарських підприємств Миколаївської області*

Інвестиційний проект/пропозиція	Суб'єкт	Потреба в інвестиціях, млн дол. США
Упровадження садівництва, виноградарства та іригаційної системи поливу багаторічних насаджень	СФГ «Старий світ», с. Козубівка Доманівського району	17 200
Модернізація молочно-товарного комплексу	СЗАТ «Україна», с. Мостове Доманівського району	2 200
Оновлення машинно-тракторного парку	ПП «Агротех», смт. Казанка Казанківського району	800
Інтенсивне вирощування продукції тваринництва (свиней, ВРХ, птиці, реалізація м'ясної, молочної продукції)	ТОВ «ТРЕСТ АГРОСВІТ», с. Новомихайлівка Арбузинського району	1,5
Організація ферми з вирощування кролів на м'ясо та хутро	ПП «Руденко», с. Ракове Вознесенського району	100
Створення молочно-товарного комплексу	ПП «Агро - 3», с. Миколаївка Казанківського району	35
Розвиток тваринництва (свинарство)	ВАТ «Мрія», с. Грушівка Первомайського району	5
Виробництво та переробка овочевих культур	ТОВ «ТОМ», с. Тридуби Кривоозерського району	200
Вирощування овочів відкритого ґрунту крапельним зрошенням	СФГ «Добробут», с. Красненьке Кривоозерського району	85
Реконструкція виробничих потужностей птахофабрики	ДСП «Миколаївська птахофабрика», с. Весняне Миколаївського району	4 221,875
Міні-ферма з вирощування ВРХ та реалізації продукції тваринництва	ПСП «Ліра-АЛ», с. Ковалівка Миколаївського району	100,0
Комплекс з вирощування свиней	СТОВ імені Т. Г. Шевченка, с. Висунськ Березнегуватського району	250

* Джерело: власні дослідження

За результатами дослідження виявлено, що рівень інвестиційної привабливості більшості регіонів з погляду вкладання інвестицій у сільське господарство є низьким. Для його підвищення потрібно збільшувати показники економічного та соціального розвитку села, трудового потенціалу, нарощувати обсяги наукових та науково-технічних робіт, а також знижувати рівень інвестиційних ризиків.

Однак на тенденції залучення інвестицій впливає і маркетингове середовище сільських територій (дод. Д).

Аналіз маркетингового середовища шляхом експортної оцінки впливу його складових на діяльність підприємства здійснено за такою шкалою (балів): сильний - 3, помірний - 2, слабкий - 1, відсутній - 0. У разі, коли вплив позитивний, перед кількістю балів ставлять знак «+», якщо негативний - «-». Наведені результати досліджень свідчать, що сучасне середовище є несприятливим для залучення інвестицій. Причому найбільш негативний вплив мають саме фактори мікросередовища (-28 балів).

В основу оцінки інвестиційної привабливості сільських територій покладено оцінку їх економічного потенціалу. Дослідження останнього здійснено на прикладі Новобузького району Миколаївської області (дод. Е) і показали, що район є достатньо інвестиційно привабливим. Наше завдання полягає в розробленні інвестиційного проекту та визначенні стратегічних напрямів донесення відповідної інформації до потенційних інвесторів.

2.9 Інструменти регулювання розвитку сільських територій у контексті міжнародного співробітництва

Регулювання розвитку сільських територій в Україні здійснюється за допомогою: законів України, передбачених законодавством актів, які видаються державними органами в межах їх компетенції; економічних заходів оперативного регулювання в межах чинного законодавства; рішень недержавних органів управління, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; угод, що укладаються між господарюючими суб'єктами сільських територій.

Головні інструменти регулювання розвитку сільських територій можна умовно розділити на три групи:

· акти, в яких закріплені основні засади функціонування сільських територій, зокрема Конституція України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», «Про фермерське господарство», «Про особисте селянське господарство» тощо;

· документи стратегічного характеру, які складаються з відповідних програм, концепцій, в яких визначені основні засади організації і напрями розвитку сільських територій. Їх розробляють на макро- і мезорівнях. До головних із них відносяться: Програма економічних реформ Президента «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Про затвердження галузевої програми соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад (модельного проекту «Нова сільська громада»), Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року, Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року, Програма «Реформування та розвиток комунального господарства у сільській місцевості», Програма підтримки індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім», Програма «Оздоровлення та відпочинок дітей працівників агропромислового комплексу», Державна цільова програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року;

· акти щодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, що регламентують широке коло відносин. Вони розробляються на всіх рівнях управління розвитком сільських територій [87].

Як видно, левова частка серед інструментів регулювання розвитку сільських територій належить документам стратегічного характеру, тому проаналізуємо основні з них.

Однією із стратегій Програми економічних реформ Президента «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [59] є розвиток сільського господарства й земельна реформа. В ній зазначається, що проведення системних реформ в агропромисловому комплексі має забезпечити технологічне переоснащення сільськогосподарської галузі й перетворення її на ефективний, конкурентоспроможній на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки. З метою досягнення поставлених цілей необхідно створити умови для надходження інвестицій, які дадуть змогу підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. Зокрема, наголошується на тому, що в першу чергу слід вирішити такі завдання, як забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави, удосконалення земельних відносин і механізмів державної підтримки сільгосптоваровиробників, підвищення ефективності державного управління.

Індикаторами успіху визначено підвищення рівня продуктивності праці (щонайменше на 20% до кінця 2014 р.) та функціонування ринку землі сільського господарства.

Сьогодні одним із основних напрямів державної політики в агросекторі стає всебічний розвиток сільських територіальних громад України. На жаль, за останні роки поруч із активним розвитком великтоварного виробництва стримувався розвиток малих та середніх сільгоспвиробників, також низьку активність в економічних процесах проявляють сільські територіальні громади. Саме з метою залучення останніх до них та поліпшення умов проживання на селі й розроблено Проект «Рідне село». Основний принцип, що закладено в цей проект, - розвиток сільськогосподарської кооперації.

Ініціатива «Рідне село» розроблена з метою залучення сільських територіальних громад до загальних економічних процесів та, як наслідок, поліпшення умов проживання на селі [88].

Відповідно до статистичних даних, у господарствах населення сьогодні виробляється значна частка сільгосппродукції. Так, 2011 року в них вироблено: близько 80% молока, 47 - м'яса, 98 - картоплі, 37% яєць. Крім того, в господарствах населення утримується 77% корів, 56 - свиней, 47% питці. Це значні частки в загальному виробництві, які здебільшого не залучаються до економічного обороту.

Саме кооперативні формування дадуть можливість включити вироблену фермерськими та селянськими господарствами продукцію в маркетинговий ланцюг, підвищити додану вартість продукції шляхом покращення первинної обробки та зберігання, безпечність та якість сільськогосподарської продукції.

Крім того, кооперативи можуть стати ефективним механізмом згуртування селян, сприяти вирішенню низки їх соціально-економічних проблем.

Слід також нагадати, що кооперативний рух добре розвинений у більшості провідних краї світу (США, Канада, Корея, Китай, держави-члени ЄС).

Так, 80% сільськогосподарської продукції Скандинавії, 65 - Нідерландів, 52% - Німеччини, Іспанії, Франції знаходять збут через сільськогосподарську кооперацію. У США кооперація - це 82% переробки молока, 30 - збуту продукції, 51 - виробництва цукру, 40 - оптового ринку худоби, 45 - постачання добрив, 44% - пального. Кооперативи Китаю та Японії реалізують на внутрішньому та зовнішньому ринках понад 90% сільськогосподарської продукції.

Система кооперації дасть змогу дрібному виробнику отримати державну підтримку, пришвидшить доступ до кредитних ресурсів. Для цього, крім уже діючих механізмів державної підтримки (цінового регулювання, виробничих дотацій, субсидій на придбання ресурсів, податкових субсидій, надання кредитів, фінансування загальних послуг і програм сільського розвитку), зусилля будуть спрямовуватися на розвиток малого і середнього бізнесу.

Основною метою Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р., є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Головними завданнями зазначеної програми визначено:

· створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій, наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського та сільського населення;

· підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості як основної умови зростання рівня життя населення;

· підтримка конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір;

· створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення.

У результаті виконання програми передбачається:

· зберегти сільські населені пункти та забезпечити їх об'єктами соціальної інфраструктури відповідно до визначених соціальних стандартів та нормативів;

· підвищити рівень ефективної зайнятості сільського населення, рівень його доходів і середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства до показника, не нижче середнього в галузях національної економіки;

· забезпечити формування ємності аграрного ринку шляхом виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в обсязі, що гарантує продовольчу незалежність країни;

· створити інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку, збільшити обсяги біржової торгівлі, сформувати національну мережу оптових сільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні мережі та активізувати розвиток транспортного забезпечення;

· сформувати прозорі та ефективні канали надходження продукції від виробника до споживача;

· щороку оновлювати технічну базу сільського господарства на 15 відсотків.

Державна цільова програма розвитку сільських територій на період до 2020 р. розроблена з метою забезпечення сталого розвитку сільських територій, підвищення рівня життя сільського населення, охорони навколишнього природного середовища, збереження природних, трудових і виробничих ресурсів, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· створити правові, економічні, фінансові та організаційні умови для проживання населення в сільській місцевості;

· забезпечити узгодження економічних інтересів держави та суб'єктів господарювання, оптимізацію виробничої і територіальної соціальної інфраструктури сільської поселенської мережі;

· сформувати конкурентоспроможний аграрний сектор;

· здійснити диверсифікацію виробництва, підвищити рівень зайнятості сільського населення та зменшити трудову міграцію;

· розвинути партнерство держави, бізнесу і територіальних громад;

· мінімізувати техногенний вплив виробництва на навколишнє середовище і людину;

· підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарського виробництва та його обсяги;

· стимулювати підприємницьку діяльність з виконання завдань розвитку виробництва і створення нових робочих місць;

· покращити якість і безпеку сільськогосподарської продукції;

· забезпечити охорону довкілля та відтворення природних ресурсів;

· сформувати дійову систему управління розвитком сільських територій з урахуванням політики і стандартів ЄС у реалізації інтегрального (територіального) підходу.

На виконання програми необхідно близько 519,2 млрд грн, у тому числі 179,3 - із державного бюджету, близько 17,9 - із місцевих бюджетів, а також 322,1 млрд грн з інших джерел в основному на інвестування капіталовкладень.

Отже, упровадження зазначених міжнародних та державних програм розвитку сільських територій дасть можливість:

· реалізувати державну політику щодо підвищення рівня зайнятості та збільшення доходів сільського населення;

· забезпечити розвиток соціальної інфраструктури сільських населених пунктів відповідно до соціальних стандартів;

· збільшити обсяги надання соціальних послуг сільському населенню;

· покращити екологічну ситуацію в сільській місцевості;

· збільшити доходи аграрних товаровиробників.

Незважаючи на позитивні зрушення, які відбулися протягом останніх років у сільськогосподарському виробництві, не розв'язано проблему соціально-економічного розвитку сільських територій, найгострішими з яких залишаються безробіття, трудова міграція селян та руйнування соціальної інфраструктури. Системні кризові явища і занепад сільських територій призводять до зниження рівня життя населення, зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва, що загрожує продовольчій безпеці держави. У зв'язку з цим і була розроблена та прийнята Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р.

Очікуваними результатами виконання досліджуваної програми є: підвищення рівня зайнятості та доходів сільського населення; розвиток інженерної та соціальної інфраструктури сільських населених пунктів відповідно до соціальних стандартів, збільшення обсягів надання соціальних послуг сільському населенню у три рази; поліпшення екологічної ситуації в сільській місцевості, збільшення виробництва валової продукції сільського господарства у два та доходів сільськогосподарських товаровиробників - у три рази.

На основі узагальнення головних програм розвитку українського села можна зробити висновок, що вони не розкривають у повному обсязі всіх аспектів функціонування економіки сільських територій. Більше того, акцент робиться на розвиток сільського господарства. Водночас ми погоджуємося з думкою А. М. Третяк [420, с. 4], що сільське господарство і сільські території повинні розвиватися у тісному взаємозв'язку, але кожне - своїм шляхом.

Нині все більшого значення в Україні набувають різноманітні міжнародні програми розвитку сільських територій, які досить позитивно впливають на соціально-економічний розвиток села. Розглянемо більш детально окремі з них.

«Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» - це всеукраїнський проект, який реалізовується на території України на кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН.

Метою проекту є формування самосвідомості та самодостатності місцевих громад шляхом ведення відкритого діалогу між її членами, заохочення соціальної активності, визначення колективного бачення майбутнього та впровадження спільних ініціатив щодо розвитку громади [89].

Завдання проекту полягає у створенні сприятливого середовища для довгострокового соціально-економічного розвитку на місцевому рівні через місцеве самоврядування та підтримання ініціатив, спрямованих на розвиток громад на всій території України.

Ініціатива фінансується Європейською Комісією в рамках програми технічної допомоги ЄС та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Уряду України та у партнерстві з місцевими органами влади / самоврядування. Загальний бюджет проекту становить 17,1 млн євро, з яких 98,3% - це внесок ЄС і 1,7% - ПРООН.

На національному рівні проект співпрацює з профільними міністерствами, парламентськими комітетами та іншими зацікавленими сторонами. Його підтримує уряд України, технічну координацію щодо співпраці здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Проект підтримуватиме ініціативи громад у наступних сферах:

· енергозбереження та енергоощадні технології;

· водопостачання;

· охорона здоров'я;

· охорона навколишнього природного середовища;

· підтримання малого бізнесу (розвиток сільськогосподарських/обслуговуючих кооперативів).

Перший етап Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» діяла з грудня 2007 по червень 2011 року. За 3,5 року проект допоміг більше 1000 сільських громад покращити умови проживання спільними зусиллями та у партнерстві з місцевою владою. Реалізовано 1 303 проекти громад. Шляхом голосування на загальних зборах громади самі обирали пріоритети для своїх проектів. Таким чином, 59% громад запровадили енергоощадні заходи в сільських школах, дитячих садочках та медичних закладах, 21 - здійснили ремонт амбулаторій/ФАПів та закупівлю медичного обладнання; 15 - провели або відремонтували систему водопостачання; 4 - стосувались закупівлі шкільного автобусу; 1% - проекти, спрямовані на збереження навколишнього природного середовища. Середня вартість проекту громади - близько 150 тис. грн, а бюджет першої фази проекту - 13,3 млн євро.

Для громад та представників органів місцевої влади / самоврядування експерти проекту провели 1 776 навчальних семінарів і тренінгів, на яких розглядалися питання створення та управління діяльністю своєї організації, планування та виконання планів розвитку власного села спільно з місцевими органами влади; підготовки та реалізації проекту громади.

На реалізацію ініціатив громад проект виділив близько 91 млн грн, ще близько 88 млн виділено з місцевих бюджетів як співфінансування, близько 14 млн зібрали самі громади, а 3 млн грн інвестував приватний сектор.

Основна мета проекту «Життєздатні села» - нові можливості для сільських територій Криму»полягає у сприянні організації цілісного і сталого підходу до розвитку сіл за до...