Розвиток сільських територій в контексті міжнародного співробітництва

Україна застосовує тільки одну тарифну квоту, а саме на тростинний цукор-сирець (260 тис. т на рік згідно із зобов'язаними, взятими в рамках СОТ та законом України № 404-V від 30.11.2006). З дати вступу до СОТ наша держава має розподіляти тарифну квоту на цукор-сирець тростинний тільки відповідно до Угоди СОТ. Україна не може реалізовувати тарифні квоти на будь-які товари через аукціони. Норми СОТ вимагають, у разі застосування кількісних обмежень, робити це в недискримінаційний спосіб, прозоро та передбачувано, із публічним повідомленням про правила стосовно таких обмежень та розподіл квот.

Сьогодні щодо української продукції діють декілька десятків обмежувальних заходів у вигляді торгових бар'єрів для доступу на окремі ринки країн-членів СОТ. Членство в СОТ не забезпечує автоматичного скасування таких заходів, а лише надає правовий інструментарій для оскарження відповідних рішень.

Також одним із дискусійних питань переговорів із Євросоюзом про запровадження зони вільної торгівлі залишається торгівля аграрною продукцією.

Стратегічною метою України є вступ до ЄС. Інтеграція національного аграрного та продовольчого ринків у світовий передбачає трансформацію системи підтримки та регулювання розвитку аграрного сектору економіки, тому відповідні заходи мають більше орієнтуватися на дозволені СОТ і менше - на заборонені або обмежені [68].

ЄС наполягає на припиненні використання Україною захищених географічних назв, таких як шампанське, коньяк, камамбер тощо. Всього існує близько 3000 таких захищених географічних назв, з яких українськими компаніями використовується півтора десятка. В основному вони поширені в харчопромі - шампанське, токай, херес, коньяк, назви сирів фета, рокфор. Це питання стало одним з найскладніших на переговорах щодо створення зони вільної торгівлі. Беручи приклад з Іспанії, де свого часу шампанське перейменували на CAVA, низка українських виробників вже почали замінювати у найменуванні продукції слово «шампанське» на «ігристе вино».

Що ж стосується коньяку, то виробники цього напою ще не вигадали нової назви, але в Україні розпочалася боротьба з його нелегальною реалізацією.

Найбільшими виробниками класичних коньяків в Україні є Одеський коньячний завод ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія» (ТМ «Таврія»), АП «Ужгородський коньячний завод», ЗАТ «ЗМВК «Коктебель», Першотравневий вин завод, ЗАТ «Алеф-Виналь» (ТМ «Клінков»). У Миколаївській області найбільшим виробником цього напою є ТМ «Зелений гай». Українські виробники лідирують на внутрішньому ринку, де частка імпортних коньяків становить тільки 5 відсотків.

Непокоїть вітчизняних виробників висока митна ставка на ввезення коньячної продукції - 7,5 EUR за один літр абсолютного (стовідсоткового) спирту, завдяки чому вони не можуть дозволити собі замовити вигідно, наприклад, якісний французький коньячний спирт для подальшого виготовлення з нього коньяків. Через недостачу сировини українські виробники змушені додатково закуповувати витримані коньячні спирти в Грузії, Азербайджані й Молдові, якість яких, на думку фахівців, значно поступається перед французькими.

Членство України в СОТ вимагає відповідності світовим стандартам у цій галузі, отже виробники повинні доводити українське походження коньяку, тобто виготовлення його з власної сировини. При масових закупівлях імпортного коньячного спирту вітчизняним підприємствам може бути заборонено випуск продукції категорії «коньяк України» на користь закордонних виробників.

Також темпи зростання виробництва коньяку в нашій країні стримується контрафактною продукцією, від реалізації якої легальні виробники втрачають вагому частину прибутку.

Прикладом зміни такої ситуації є домовленість фахівці Будинку «Хеннессі» (Франція) і СП «Марком» (Україна), які 12 років працюють спільно як виробник і дистриб'ютор. Вони уклали ліцензійну угоду щодо використання знака «Хеннессі» на території України. Укладання угоди відбувалося за участю Союзу виробників алкоголю й тютюну (СОВАТ), котрий підписав низку відповідних документів з Державною митною службою та Антимонопольним комітетом України. Від угоди насамперед виграє держава, оскільки всі права на використання торгової марки передано в одні руки - одній фірмі-представникові. Таким чином сірий ринок коньячної контрабанди «Хеннессі» буде зведений нанівець[85].

Після вступу до СОТ зазнало змін й українське законодавство. Зокрема, внесено зміни до Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів». Згідно із частиною 1 ст. 35 вказаного закону, «забороняється реалізація і оборот необробленого молока і сиру домашнього виробництва, а також туш, або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках». А відповідно до частини 2 ст. 36, взагалі забороняється продаж харчових продуктів домашнього виготовлення.

Щодо м'ясної продукції, то йдеться в першу чергу про те, що не можна буде продавати м'ясо, забите у дворі. Згідно із нормою, що вступає в силу, селянин матиме відвезти живу худобу для забою на м'ясобійню. Там тварину не тільки заб'ють, але й перевірять на хвороби і видадуть довідку.

Стосовно заборони на продаж молочної продукції та сиру домашнього виготовлення, насправді йдеться про те, що продавати на ринку можна буде лише молоко, зібране за допомогою доїльних апаратів, що зменшує ризики зараження продукції.

Опосередковано ця вимога означає, що селяни мають або нарощувати поголів'я худоби у своєму господарстві, або об'єднуватися в кооперативи, оскільки купувати доїльний апарат на одну-дві тварини невигідно. Збільшення ж кількості худоби має означати і ретельніше ставлення до якості продукції.

Удосконалення законодавства України відбувається на постійній основі і не може бути відокремлено від загальносвітових тенденцій. Це означає, що й надалі вітчизняне законодавство змінюватиметься, базуючись на міжнародних нормах, котрі зазнають змін у ході глобальних процесів [15].

Найбільш суттєвим наслідком вступу держави до СОТ для агровиробників є врегулювання питань доступу вітчизняної агропродукції до ринків країн-членів та іноземних товарів і послуг - до вітчизняного ринку. Дійсно, членство у СОТ суттєво вплинуло на розвиток експорту, а українські експортери отримали додаткові права в торговельних суперечках і вже використовують механізм СОТ для вирішення питань захисту власних торгових інтересів. Членство в СОТ дає змогу нашій державі не тільки стати повноцінним гравцем на світовому ринку, а й взяти участь у формуванні якісно нових параметрів світової торгівлі на найближчі роки.

2.4 Оцінка конкурентних переваг агропродовольчої продукції миколаївської області на світовому ринку

Конкурентна перевага продукції (товару) - це її здатність задовольняти потреби людини і придатність для обміну. Конкурентні переваги визначаються, з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, а з іншого - цінами, які визначаються продавцями товарів [86].

Вступ України до СОТ й очікувана угода про зону вільної торгівлі з ЄС створюють суттєві виклики для національного сільського господарства, наслідком яких є значні структурні зміни в галузі та необхідність адаптації господарств для покращення ефективності та конкурентоспроможності.

Оцінка конкурентоспроможності національної економіки в контексті її членства в СОТ стосується насамперед можливостей національних виробників конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках із виробниками інших країн. Найбільш об'єктивними в цьому аспекті є порівняльні оцінки української економіки в рейтингах міжнародних організацій. Наприклад, найважливішими компонентами рейтингів конкурентоспроможності, що готуються щорічно Світовим економічним форумом (World Economic Forum WEF), є якість підприємницького середовища і конкурентоспроможність фірм.

За допомогою SWOT-аналізу визначимо ступінь адаптованості аграрних підприємств Миколаївської області до світового ринку(табл. 2.12).

Таблиця 2.12 Сильні та слабкі сторони, можливості та загрози адаптації аграрних підприємств Миколаївської області до європейської інтеграції

Розглядаючи конкурентоспроможність конкретних товаровиробників Миколаївської області, ми вважаємо за необхідне оцінити вплив факторів формування конкурентних переваг продукції на прикладі публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» (рис. 2.8).

Рис. 2.8 Фактори формування конкурентних переваг продукції

ПАТ «Баштанський сирзавод», розташований у м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, є лідером виробництва молочної продукції Миколаївщини та України. Товари підприємства також є популярними в ближньому зарубіжжі. Продукція заводу відома під торговою маркою «Славія», а з 2008 р. Баштанський сирзавод входить до складу групи компаній «Молочний альянс».

Якість молочної продукції означає її високі санітарно-гігієнічні показники, вміст певної кількості білка, жиру, вітамінів, ферментів, гормонів, мінеральних солей та інших речовин. Вона не повинно містити нейтралізуючих речовин (антибіотиків, соди, перекису водню), а вміст важких металів, залишкових кількостей пестицидів - перевищувати максимально допустимого рівня. Визначення якості молока - досить складний процес, адже в ньому міститься понад 90 найцінніших компонентів: близько 20 амінокислот, стільки ж жирних кислот, понад 25 видів мінеральних речовин, 12 вітамінів.

У господарствах України якість молочної сировини контролюється насамперед переробними підприємствами, визначаючи таким чином її закупівельну ціну. Різниця в цінах між молоком I і II ґатунків становить 10-20%, а між I ґатунком і несортовим - більше як 30%. Молоко від населення приймається в основному ІІ ґатунку. Низька його якість залишається актуальною проблемою молочного тваринництва України. Технологія виробництва в умовах підсобних господарств населення, де виробляється і закуповується левова частка молочної сировини, не забезпечує його стабільного виробництва і високої якості.

Разом з тим в останні два роки спостерігається тенденція підвищення якості молока, проданого молокопереробній промисловості сільськогосподарськими підприємствами (табл.2.13).

Таблиця 2.13 Якість молока, проданого сільськогосподарськими виробниками переробним підприємствам згідно із ДСТУ 3662-97, %

Виробники молока відстають в інноваційному та технологічному розвитку порівняно зі сферою його переробки, яка все більше наближається до європейських стандартів і потребує суттєвого поліпшення якості сировини (забруднення українського молока бактеріями в кілька разів перевищує нормативи ЄС) (табл. 2.14).

Таблиця 2.14 Порівняльна характеристика якісних показників молока в різних країнах

Низька якість вітчизняної молочної сировини і, як наслідок, молочної продукції значною мірою звужує ринки її збуту. Молокопереробні підприємства Миколаївської області через низьку якість сировини втрачають значні суми при реалізації молочної продукції на західному та російському ринках.

Вітчизняна молочна продукція не відповідає світовим стандартам. Хоча насправді технічно перехід України на такі стандарти цілком реальний і не займе дуже багато часу. Але це невигідно багатьом виробникам, котрі зараз економлять на якості тобто і здоров'ї споживача. Останні тести показують, що у вітчизняному молоці в середньому 20% жирів немолочного походження, тоді як в ЄС це заборонено. За правилами Євросоюзу, у молоці можуть міститися тільки окремі консервуючі добавки; в молочних продуктах, зважаючи на їх різноманіття, спектр допустимих компонентів ширший, але не набагато. Інший приклад: жирність виробленої української сметани була на 2-3% нижче від заявленої, що є прямим порушенням, фальсифікацією і обманом покупця.

Окремі вітчизняні виробники молочної сировини, борючись зі скисанням, додають у продукт антибіотик хлорамфенікол (левоміцетин), що заборонено, до речі, і вітчизняними законами. Що стосується м'яса і продуктів з нього, то жоден з перевірених контрольними держорганами м'ясних продуктів не відповідає якості і стандартам, які заявлені на етикетці. Скажімо, у вареній ковбасі та сосисках багато сої, що взагалі не допускається, а також велика кількість консервантів і барвників. Залишають бажати кращого і копчені ковбаси, які також добре «розбавлені» дешевими інгредієнтами.

Продукція ПАТ «Баштанський сирзавод» виготовляється виключно з натуральних компонентів із дотриманням усіх технологічних норм. Про цей успіх свідчить неодноразова перемога торгової марки «Славія» на незалежній телепрограмі «Знак якості» (телеканал «Інтер»).

Наразі на підприємстві впроваджена міжнародна система управління якістю ISO 9001-2000. Вхідний контроль основної сировини та допоміжних матеріалів здійснюється у виробничій лабораторії підприємства. Кожна партія сировини та допоміжних матеріалів приймається при наявності посвідчення і сертифікату якості виробника. Нестандартна сировина та допоміжні матеріали повертаються постачальникам.

Контроль якості готової продукції виконує виробнича лабораторія, котра акредитована та забезпечена необхідною номенклатурою нормативної документації і виробничими приміщеннями. Контроль додержання технологічної дисципліни здійснюється згідно із затвердженою схемою техніко-хімічного контролю і відображається в технологічних журналах контролю виробництва.

Упродовж останніх років різноманітні зразки молочної продукції холдингу «Молочний альянс» неодноразово тестувалися незалежними лабораторіями, зокрема Укрметртестстандарту і Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». Результати незалежних досліджень свідчать про її відповідність державним стандартам якості та маркування харчових продуктів.

Організаційно-комерційні показники визначають умови продажу продукції. До них можна віднести показники, що характеризують умови платежу, поставок, строки та умови гарантії, умови знижок тощо.

На «Баштанському сирзаводі» перевозять і зберігають кисломолочні продукти згідно з правилами перевезення і зберігання продуктів, що особливо швидко псуються. Для цих цілей використовують авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами. Допускається перевезення продукції відкритим автотранспортом, обов'язково вкриваючи ящики брезентом чи матеріалом, який замінює його. Кисломолочні продукти зберігаються при таких температурах:

· сметана звичайна із вмістом жиру 20 і 25% - від О до 8°С;

· простокваша, ацидофільні напої, кисломолочні сири, сиркові вироби і десертна сметана - від 1 до 8°С;

· кефір - від 2 до 6°С;

· тверді сири - від мінус 4 до 8 ?С.

Створення позитивного іміджу торгової марки та репутації виробника високоякісної продукції - це дуже складний, прискіпливий і тривалий процес.

ПАТ «Баштанський сирзавод» вважається одним із провідних експертів сирної справи. Продукція підприємства, незалежно від сорту сиру, є еталоном чистого смаку. Свідченням цього є висока популярність, якою неодмінно користується продукція «Славія», та наявність у підприємства багатьох нагород, медалей і дипломів, які воно завойовує на різних дегустаційних конкурсах України та зарубіжжя. Найвагомішими з них є: звання переможця «Національного конкурсу на здобуття Премії СНД за досягнення у сфері якості продукції та послуг» (2007 р.); володар міжнародної нагороди за ділову співпрацю та підприємницький престиж (червень, Берлін 2004 р.); золота Мальтійська медаль (2002 р.); золота медаль SPI за стабільну працю та позитивну динаміку протягом останніх років (Париж, 2002 р.); медаль «Золотий Сірин» 1 ступеня (Москва, 2001 р.); неодноразовий призер та переможець міжнародної спеціалізованої виставки «Укрм'ясомолпром» протягом останніх 10 років; неодноразовий лауреат та переможець конкурсів «100 кращих товарів України» і «Молочна та м'ясна індустрія ХХІ ст.».

У Галузевому дегустаційному конкурсі якості молочних продуктів 2011 р., який організовано у м. Києві Національною асоціацією молочників України «Укрмолпром» і Центральною галузевою дегустаційною комісією, ПАТ «Баштанський сирзавод» відзначено нагородою найвищого ґатунку. Також на цьому конкурсі підприємство вибороло золоту нагороду за сири плавлені пастоподібні солодкі «Шоколадний» і «Медовий» 30% та отримало гран-прі конкурсу сир твердий «Ла-Скавія» 50% зі смаком топленого молока.

Ціни на продукцію ПАТ «Баштанський сирзавод» є помірними і доступними до споживачів з усіма рівнями доходу (табл. 2.15).

Таблиця 2.15 Ціни на продукцію ПАТ «Баштанський сирзавод»

Але незважаючи на те, що ПАТ «Баштанський сирзавод» виробляє високоякісну та конкурентоспроможну продукцію, у зв'язку із нестабільністю українсько-російських зв'язків його стан погіршився. Це пов'язано зі встановленням Росією ембарго на ввіз українського сиру на російські ринки у зв'язку, як зазначає Російська Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і добробуту людини (Росспоживнагляд), із погіршенням якості сирів через додавання в них рослинних жирів. У зв'язку з тим, що Росія є головним споживачем баштанської продукції, зокрема сиру (70% експорту), компанія зіткнулася з великою збутовою проблемою. Український ринок не зміг «проковтнути» одноразово вивільнені великі об'єми сиру і, як наслідок, зниження рентабельності виробництва та отримання підприємством збитків.

На жаль, для більшості товаровиробників аграрної продукції Миколаївської області не характерна наявність названих переваг.

Разом з тим понад 60% національного експорту аграрної та харчової продукції припадає лише на дві товарні групи - насіння і плоди олійних плюс жири й масла, а ще до 10% займають відходи харчопрому. Навіть зернові, які є однією з основних статей експортних постачань країни, у структурі харчових продажів у ЄС дещо перевищують 7%, а решта типів продовольства на цьому тлі і зовсім непомітні.

За європейськими оцінками, якість українського продовольства не висока, але справа не тільки в цьому, а й у тому, що харчопром Євросоюзу активно захищає свої ринки від імпорту, і сьогодні на прилавках ЄС рідко зустрінеш їжу, вироблену за його межами. Для боротьби з імпортерами використовуються всі можливі засоби - від спецрозслідувань і антидемпінгових мит до нормативів якості, виписаних (хто б сумнівався) під продукцію місцевих підприємств. Тепер же, з уповільненням переговорів щодо зони вільної торгівлі та асоційованого членства, доступ продуктів з України на євроринки ще більше ускладниться.

Для того, щоб завезти продукцію на ринок ЄС, вона обов'язково повинна відповідати положенням відповідних нормативно-правових актів, метою яких є захист здоров'я, безпеки та навколишнього середовища.

2.5 Аналіз соціальної сфери сільських територій

У соціальній інфраструктурі села, основним завданням якої є створення (забезпечення) загальних умов для задоволення особистих потреб сільського населення, після 1990 р. розвивалися переважно негативні тенденції. Найвідчутнішими їх наслідками є старіння житлового фонду, згортання мережі закладів соціально-культурного призначення, погіршення стану і забезпеченості сіл інженерними комунікаціями, крім газопровідних мереж.

Особливостями соціально-культурного обслуговування сільського населення є територіальна роззосередженість і малочисельність контингентів споживачів відповідних послуг, а основними проблемами - низький рівень розвитку матеріально-технічної бази, недостатнє кадрове забезпечення, відсутність об'єктів у багатьох селах, обмеженість коштів для забезпечення належного функціонування закладів та розвитку їх мережі.

Якість життя населення значною мірою залежить від рівня забезпеченості житла сучасними комунальними зручностями, що є одним з найважливіших показників, які характеризують умови проживання населення.

У зв'язку із зменшенням кількості сільського населення розмір загальної площі в розрахунку на одного жителя 2010 р. порівняно з 2007 р. становив 26,4 м? , що на 4,2 м? більше, ніж середній розмір площі, яка припадала на одного міського жителя. Найбільш забезпеченими житлом є сільські мешканці Київської, Вінницької, Черкаської та Чернігівської областей (рис. 2.9).

а)

б)

Рис. 2.9 Забезпеченість сільського населення житлом по регіонах України в середньому на одну особу, м? загальної площі, 2007 (а) і 2010 рр. (б)

Щорічне дообладнання житлових будинків при капітальних ремонтах різними видами зручностей поліпшує якість житла, проте проблема облаштування сільського житлового фонду залишається й надалі актуальною (табл. 2.16).

Таблиця 2.16 Обладнання житлового фонду сільської місцевості України, %

У 2010 р. із загальної площі житлового фонду в сільській місцевості 84,5% обладнано газом (проти 84,5% - 2007 р.) і 0,2% - підлоговими електроплитами (відповідно 0,1%). Водночас недостатній рівень обладнання центральним опаленням - 36,1%, незважаючи на те, що його питома вага зросла проти 2007 р. (26,9%), відповідно водопроводом - 27,1 і 21,6, каналізацією - 23,2 і 17,4, гарячим водопостачанням 11,5 і 6,3 та ванними - 20,6 і 15,1%.

В Україні із 28 471 сільського населеного пункту менше як половина (13 447 од., або 47%) газифіковано природним газом. Лише 6 316 пунктів (22%) мають водопровід та 737 (близько 3%) забезпечені каналізацією (табл. 2.17).

Кількість газифікованих сіл щорічно збільшується, а забезпечених діючими водопроводи - зменшується: 2000 р. їх нараховувалось 6 651, 2004 р. - 6 375, а 2010 р. - 6 298 од. Частина водопроводів, які раніше діяли завдяки підтримці сільськогосподарських підприємств, припиняють роботу після її втрати. Жителі ж більшості сіл користуються водою з місцевих джерел, причому контроль за її якістю недостатній. Поряд з цим в Україні нараховується 1 323 сільських населених пункти, жителі яких (850 тис. чол.) користуються привізною водою. Амортизаційний знос інженерних мереж і споруд в регіонах становить від 50 до 70%.

Таблиця 2.17 Благоустрій сільських населених пунктів України, од.

Із наявних у сільській місцевості 66 тис. км водопровідних мереж та 4,5 тис. км каналізаційних 30% уже відпрацювали свій амортизаційний термін (відповідно 21 і 1,2 тис. км) та перебувають в аварійному стані, а тому підлягають капітальному ремонту або заміні, що пов'язано із значними фінансовими затратами.

Проте надійному і контрольованому водопостачанню сіл не надається належної уваги. Обсяги будівництва водопровідних мереж зменшились із 1 670 (1990 р.) до 83 км (2002 р.), або у 20 разів, і лише останнім часом почали дещо зростати (125 км - 2007 р., 256 - 2008 р., 110 км - 2009 р.).

З метою запобігання техногенним та епідемічним ситуаціям у сільській місцевості, пов'язаним із низькою якістю питної води, своєчасного усунення аварійного стану котелень і мереж тепло-, водопостачання та водовідведення, задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і стандартів Міністерством аграрної політики та продовольства України впроваджена бюджетна програма «Реформування та розвиток комунального господарства у сільській місцевості».

На реалізацію заходів цієї програми 2009 р. з державного бюджету виділено 40,9 млн грн, 2010 р. - 15,98, а 2011 р. - 7,76 млн грн (за станом на 15 серпня профінансовано 6 300 тис. грн).

У рамках цієї програми підприємства сільської комунальної служби об'єднання «Укрсількомунгосп» здійснюють капітальні та поточні ремонти інженерної інфраструктури сільського житлово-комунального господарства, їх реконструкцію і технічне переоснащення, упроваджують енергозберігаючі технології (заміна обладнання, котлів, насосів з низьким коефіцієнтом корисної дії на більш ефективні, з меншим обсягом енергоспоживання і матеріаломісткості), зміцнюють матеріально-технічні бази обслуговуючих підприємств та створюють нові підрозділи з ремонту, обслуговування та експлуатації об'єктів житлово-комунального господарства, цим самим налагоджуючи належне функціонування останнього на селі.

У першому півріччі 2011 р. підрозділи сільської комунальної служби об'єднання «Укрсількомунгосп» відремонтували на сільських територіях 444 км інженерних мереж, 68 об'єктів соцкультпобуту, 249 житлових та господарських будівель. Проте через обмеженість бюджетного фінансування його підрозділи обслуговують лише 30% усіх сільських населених пунктів, що мають централізоване водопостачання та водовідведення.

Міністерство аграрної політики і продовольства України також є головним розпорядником державних коштів, які спрямовуються на реалізацію бюджетної програми «Оздоровлення та відпочинок дітей працівників агропромислового комплексу». Статтею 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» визначено перелік дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, зокрема, це діти працівників агропромислового комплексу та соціальної сфери села. Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» за цією бюджетною програмою передбачено фінансування в сумі 9,024 млн гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 28 лютого 2011 р. затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для оздоровлення та відпочинку дітей працівників агропромислового комплексу. Враховуючи інфляційні процеси в економіці, низьку середньомісячну заробітну плату в агропромисловій сфері, зазначеним порядком передбачено збільшення часткової оплати вартості путівки із 665 до 725 гривень.

Наказом Мінагрополітики України № 188 від 20.05.2011 р. затверджено Перелік дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, до якого за пропозиціями головних управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій включено 126 таких оздоровчих закладів.

Загальна кількість оздоровлених дітей протягом оздоровчих змін становить 12,446 тис. У першочерговому порядку оздоровлені діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, діти, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи.

На рівень зайнятості сільського населення впливає також охоплення сільських дітей дошкільним вихованням (табл. 2.18).

Таблиця 2.18 Наявність та охоплення дітей сільської місцевості України дошкільними навчальними закладами

На кінець 2010 р. у сільських населених пунктах України налічувалось 8,9 тис. дошкільних навчальних закладів на 315 тис. місць. Заслуговує на увагу той факт, що протягом досліджуваного періоду кількість таких закладів поступово зростає. Рівень охоплення дітей відповідного віку дошкільною освітою та вихованням у сільській місцевості регіону підвищився із 31 (2007 р.) до 34% (2010 р.). Поглиблюючи дослідження, ми визначили різницю вказаної тенденції по регіонах України (табл. 2.19).

Залишаються актуальними проблеми шкільної освіти на селі, які випливають із загальних сучасних труднощів: економічних, демографічних, соціальних. Вони спричинені останньою зміною правил фінансування шкіл: якщо раніше його розраховували на кожен навчальний заклад окремо (штат, приміщення тощо), то тепер - тільки на одного конкретного учня. В результаті маємо значні фінансові затрати, й основним шляхом вирішення цього питання сьогодні є закриття шкіл. Останнє вважаємо початком ще більших проблем: це планування розподілу дітей та вчителів по інших освітніх закладах, виникнення транспортних незручностей, несвоєчасний доїзд до шкіл, пропуски занять, погіршення якості знань.

Таблиця 2.19 Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами та рейтинг за ним по регіонах України, %

У рамках реалізації Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року також передбачено державне фінансування розвитку фізичної культури і спорту на селі. Реалізація заходів, зазначених у програмі, здійснюється шляхом державної підтримки діяльності Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

До його складу входить 252 дитячо-юнацькі спортивні школи та 12 дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, які культивують 59 видів спорту. Центральній раді товариства «Колос» підпорядковані Центральна школа вищої спортивної майстерності товариства «Колос» та 5 спортивних баз.

У Державному бюджеті України на 2011 рік бюджетною програмою «Державна підтримка Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» на організацію та проведення роботи з розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення передбачено 8,8 млн гривень.

Міністерством аграрної політики і продовольства України проводиться робота щодо сприяння у проведенні Всеукраїнських сільських спортивних ігор із залученням широких верств населення до регулярних занять фізичною культурою і спортом, які надають змогу відшукати талановитих спортсменів серед сільських школярів та молоді для подальшої підготовки їх до участі в олімпійських іграх.

Одним із показників, що характеризують рівень медичного обслуговування селян, є територіальна і матеріальна доступність їх до медичних закладів. Сучасний стан медичної сфери характеризується відсутністю лікарняних закладів та пересувного обслуговування для надання хворим навіть первинної медичної допомоги. Це означає, що хворі мешканці більшості сільських територій України не мають можливості своєчасно отримати необхідну лікарську допомогу та офіційно підтвердити наявність захворювання. Хоча, за статистичними даними 2010 р., уведено в дію вісім лікарняних закладів у сільській місцевості (Львівська область), тоді як 2009 р. - 265 од. (зокрема, у Закарпатській - 100, Луганській - 120, Чернігівській - 45). На 181 од. збільшилася порівняно з 2009 р. кількість введення в експлуатацію амбулаторно-поліклінічних закладів, але проблема все ж таки залишається, основною причиною якої є відсутність кадрів.

Організація змістовного дозвілля населення, вирішення питань соціального характеру, розвиток народного мистецтва тісно пов'язані з наявністю об'єктів культурного призначення (табл. 2.20). Слід зазначити, що позитивна тенденція культурного розвитку сільських територій починається з 2005 року.

Таблиця 2.20 Наявність об'єктів культурного призначення в сільській місцевості України по роках

Мережа сільських клубних закладів скоротилася із 21 (1991 р.) до 16,5 тис. (2010 р.). Матеріально-технічна база кіномережі та кіновідеопрокату в малих містах та сільських будинках культури на 90% морально і фізично застаріла. Сьогодні понад 40% сільських клубних закладів, майже половина музейних приміщень та дві третини сільських шкіл мистецтв потребують капітального ремонту. В Донецькій, Запорізькій, Одеській, Полтавській областях цей показник перевищує 50%. Забезпечення паливом в осінньо-зимовий період становило 10-15% від потреби. У переважній більшості областей значна частина сільських клубів взимку не опалюється або працює не в повному режимі. У Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Миколаївській, Хмельницькій і Черкаській областях цей показник перевищує 80%.

З метою задоволення потреб населення в різносторонній інформації в сільській місцевості України працювало 14,9 тис. бібліотек, книжковий фонд яких становив 138 млн примірників. Найбільша кількість бібліотек протягом 2009-2010 рр. зосереджена у Львівській, Вінницькій, Одеській, Тернопільській та Житомирській областях.

Складне становище галузі культури на селі є відображенням загального незадовільного стану соціальної сфери в сільській місцевості. Адже рівень життя в селах та малих містах України загалом суттєво нижчий, ніж у великих містах. Аналогічне стосується доступу селян до культурних послуг. Як свідчить фінансова статистика, сільська родина на культурні потреби витрачає в середньому у 3,5 раза менше коштів, ніж міська, зокрема на культурні послуги - у 7 разів менше.

Зазначене загострює проблеми забезпечення належного функціонування сільських закладів культури (у першу чергу, клубів, будинків культури, бібліотек), а також державного забезпечення надання культурних послуг жителям сіл і малих міст.

Окремі проблеми будуть вирішуватися шляхом втілення соціальних положень Закону України «Про культуру» (зокрема, формування базової мережі, оплати праці та побутових умов сільських працівників культури).

Соціальна інфраструктура сільської місцевості області 2010 року дещо погіршилась порівняно з 2009-им. Так, сільський житловий фонд зменшився на 0,2% і становив 89,0 млн м2, зменшилась кількість бібліотек та клубів відповідно на 2,9 і 2,6% і становила 399 та 487 од. (табл. 2.21).

Таблиця 2.21 Соціальна інфраструктура сільської місцевості Миколаївської області 2009-2010 рр.

У сьогоднішніх складних економічних умовах, нагальною проблемою в сільській місцевості є забезпеченість населення житлом (рис. 2.10).

Упродовж 1990-2010 рр. ситуація із забезпеченістю сільського населення житлом покращилась. Так, 2010 р. порівняно з 1990-им сільський житловий фонд у середньому на 1 особу збільшився на 13,3%, а порівняні з 2005 р. - на 7,6% і становив 23,0 м2.

Рис. 2.10 Забезпеченість сільського населення Миколаївської області житлом у середньо м2 на 1 особу

Важливе значення для належного соціального функціонування сільських територій мають саме житлові умови проживання. Протягом 2008-2010 рр. вони дещо покращились. Так, 2010 р. порівняно з 2009-им кількість сільських будинків, обладнаних водопроводом, збільшилась на 3,0%, каналізацією - на 6,9, опаленням - на 4,3, гарячим водопостачанням - на 5,3, ваннами - на 6,4%. Проте відбулось незначне зменшення кількості будинків із газовим опаленням - майже на 1% (табл. 2.22).

Таблиця 2.22 Обладнання житлового фонду сільської місцевості в Миколаївській області по роках, %

Дослідимо та проаналізуємо благоустрій сільських населених пунктів Миколаївської області впродовж 2008-2010 рр. (табл. 2.23).

Аналізуючи наведені дані можна зробити висновки, що в цілому благоустрій селищ міського типу впродовж досліджуваних років майже не змінився, а сільських населених пунктів - дещо покращився. Так, 2010 р. порівняно з 2009-им кількість сільських населених пунктів, які мають водопровід, збільшилась на 9,5% і становила 427 од., газифікованих природним і зрідженим газом - на 3,1% і дорівнювала 295 од. Кількість селищ міського типу, які мають каналізацію, зросла на 11,1% і становила 10 одиниць.

Таблиця 2.23 Благоустрій сільських населених пунктів Миколаївської області по роках

Велика увага з боку держави, органів місцевої влади та самоврядування приділяється освіті. Тому 2010 р. порівняно з 2009-им на селі збільшилась кількість дошкільних закладів на 4 од. і досягла 382 заклади, унаслідок чого зросла і кількість дітей на 1 000 чол. і становила 9 600 чол. Охоплення дітей навчальними закладами 2010 р. становило 43% (2009 р. - 40,0%) (табл. 2.24).

Таблиця 2.24 Наявність та охоплення дітей сільської місцевості Миколаївської області дошкільними навчальними закладами по роках

Для більш повного аналізу функціонування сільських територій варто дослідити стан ринку праці Миколаївської області (табл. 2.25). У 2010 р. рівень економічної активності населення сільських територій збільшився на 4,3 в.п. і становив 73,4% від загальної кількості населення відповідної вікової групи.

Таблиця 2.25 Стан ринку праці Миколаївської області за 2009-2010 рр., % від загальної кількості населення відповідної вікової групи

Також зазначимо, що в досліджуваний період відбулось покращення всіх показників: підвищення рівня зайнятості на 2,3 в.п., що становить 67,0%, та зменшення рівня безробіття на 0,8%, що дорівнює 5,5%. Рівень економічної активності сільського населення перевищує міський на 8,8 в.п., а рівень з...